Задача 1

У ході досудового розслідування встановлено, що 15 листопада Гайдук, маючи незняту та непогашену у

встановленому порядку судимість за вчинення злочину проти власності, викрав автомобіль «Toyota
Camry» вартістю 455 тис. грн. Слідчий за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді з
клопотанням про застосування щодо Гайдука запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 500 тис. грн.
Захисник заявив клопотання про застосування до Гайдука особистої поруки, оскільки мати Гайдука та
його друг Маметов виявили бажання бути поручителями. На думку прокурора вказані особи не можуть
бути визнані поручителями, оскільки суду не відомі дані, що характеризують мати Гайдука, а Маметов
раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти
власності.
За результатами судового розгляду слідчий суддя застосував особисте зобов’язання як запобіжний захід,
вказавши в ухвалі на недоведеність прокурором під час судового розгляду прокурором жодного ризику,
передбаченого ст. 177 КПК. Крім того, слідчий суддя поклав на підозрюваного на невизначений строк
таких обов’язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора, суду із встановленою періодичністю;
2) не відлучатися із місця проживання в нічний час;
3) утримуватися від спілкування з підозрілими особами. Копію ухвали було вручено прокурору та
підозрюваному.
При цьому слідчий суддя зазначив, що сторони мають право оскаржити в апеляційному порядку
застосування або відмову в застосуванні запобіжного заходу протягом 7 днів із дня вручення копії ухвали.
Ключове питання: Дайте правову оцінку процесуальним діям слідчого судді.
Хід міркувань, аргументації:
Відповідо до КПК Стаття 177.
Мета і підстави застосування запобіжних заходів
1. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним,
обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне
значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта,
спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у
якому підозрюється, обвинувачується.
2. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні
особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави
слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити
дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати
застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до задачі застава застосовується у таких випадках.
Стаття 182. Застава
1. Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок,
визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення
виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків, під умовою
звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов’язків. Можливість
застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді
тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках,
передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
2. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною
або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа
державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного
бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка
державної, комунальної власності, або яка належить суб’єкту господарювання, що є у
державній або комунальній власності.
3. При застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному, обвинуваченому
роз’яснюються його обов’язки і наслідки їх невиконання, а заставодавцю - у вчиненні якого
кримінального правопорушення підозрюється чи обвинувачується особа, передбачене законом
покарання за його вчинення, обов’язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного,
обвинуваченого та його явки за викликом, а також наслідки невиконання цих обов’язків.
У разі внесення застави згідно з ухвалою слідчого судді, суду щодо особи, стосовно якої раніше
було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, передбачені цією частиною
роз’яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув’язнення.
4. Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального
правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних
про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен
достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього
обов’язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Також , відповідно до КПК Стаття 180. Особиста порука

1. Особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що
заслуговують на довіру, письмового зобов’язання про те, що вони поручаються за виконання
підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов’язків відповідно до статті 194 цього
Кодексу і зобов’язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування
чи в суд на першу про те вимогу.
2. Кількість поручителів визначає слідчий суддя, суд, який обирає запобіжний захід. Наявність
одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка
заслуговує на особливу довіру.
3. Поручителю роз’яснюється у вчиненні якого кримінального правопорушення підозрюється
або обвинувачується особа, передбачене законом покарання за його вчинення, обов’язки
поручителя та наслідки їх невиконання, право на відмову від прийнятих на себе зобов’язань та
порядок реалізації такого права.
4. Поручитель може відмовитись від взятих на себе зобов’язань до виникнення підстав, які
тягнуть за собою його відповідальність. У такому разі він забезпечує явку підозрюваного,
обвинуваченого до органу досудового розслідування чи суду для вирішення питання про заміну
йому запобіжного заходу на інший.
Тобто на мою думку, друг підозрюваного Маметов не може бути поручителем, адже він вже
мав кримінальну відповідальність, тобто мати підозрюваного підходить в якості поручителя,
але осіб повинно бути не менше 2-х осіб, тобто друг, який має кримінальну відповідальність
повинен бути замінений на іншу особу, яка дасть свою добровільну згоду бути поручителем.
Задача 2
Слідчим СВ УСБУ в Полтавській області у кримінальному провадженні за фактом вчинення
кримінального правопорушення стосовно нападу на військовий склад, а також захоплення 20 кг пластиду
та 17 гранат Ф1, було допитано в якості свідка громадянина Павловського. За результатами допиту
слідчий дійшов переконання про безпосередню участь Павловського у зазначених діяннях, після чого
склав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та, зважаючи на
здійснення досудового розслідування органом обласного рівня, направив клопотання до апеляційного
суду Полтавської області. Перед початком судового засідання копія клопотання та додатків до нього були
вручені прокурором Павловському, який з'явився в суд за викликом.
Захисник Павловського просив суд врахувати похилий вік підозрюваного (63 роки) та наявність у нього
неповнолітніх дітей, а тому обрати запобіжний захід у вигляді особистої поруки (поручителем готовий
виступити товариш Павловського по службі в армії) або, принаймні, обмежитися домашнім арештом.
Проте прокурор заперечив, вказавши, що вік особи та наявність дітей не впливають на ймовірність
настання ризиків втечі особи або продовження нею злочинної діяльності, крім того ці обставини не
зазначені серед тих, що мають враховуватися судом при обранні запобіжного заходу. Більше того,
прокурор вказав, що єдиним запобіжним заходом, який дозволено обирати по злочинах із санкцією
понад 5 років позбавлення волі є тримання під вартою.
Суд постановив рішення про застосування до Павловського запобіжного заходу у вигляді тримання під
вартою строком на три місяці та покладення додаткового обов’язку носити електронний засіб контролю в
порядку ст. 194 КПК.
Захисник подав апеляцію, вказавши, що ухвала суду є незаконною, оскільки всупереч вимогам ч. 3 ст.
183 КПК суд в якості альтернативи не визначив розмір застави. Проте апеляційним судом у задоволенні
скарги було відмовлено з таким мотивуванням: «оскільки вчинений Павловським злочин є
насильницьким, то відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК встановлення розміру застави як альтернативи
триманню під вартою є правом, а не обов'язком суду».
Ключове питання: Дайте юридичну оцінку наведеній ситуації.
Хід міркувань, аргументації:
Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і
кримінальних справ від 04.04.2013 №511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку
застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового
провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України»
1. Запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою
та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК. Слідчому судді, суду слід враховувати, що
рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи
підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу
(визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію
невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу
при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов'язаний:
- здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів
осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти
відповідно до вимог кримінального процесуального закону;
- пам'ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені у ч. 1 ст.
194 КПК, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу,
якщо за результатами розгляду клопотання встановить:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального
правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177
КПК, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або
ризикам, зазначеним у клопотанні;
- перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному
провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані,
установлені конкретні обставини кримінального провадження;
- враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на
свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та
основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за
наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики
Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ);
- зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується
лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе
відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж
продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має
бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова
позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти
України"-1);
На етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого
рішення стали серйозність звинувачень, пред'явлених заявникові, та ризик його втечі. Після
цього прокурори і суди не навели жодних підстав для продовження тримання заявника під
вартою, лише зазначили, що запобіжний захід було обрано правильно. Проте згідно з п. 3 ст. 5
Конвенції зі спливом певного часу лише наявність обґрунтованої підозри перестає бути
підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші аргументи для
продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані
національними судами (див. справу "Єлоєв проти України", п. 60). Інших підстав національні
суди у цій справі не наводять. Крім того, національні владні органи не розглядали можливість
застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою.
- мати на увазі, що до підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачено
основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, може бути застосовано запобіжний захід лише у вигляді застави або тримання під
вартою у випадках та в порядку, передбачених главою 18 КПК (ч. 7 ст. 194 КПК);
- ретельно перевіряти дотримання уповноваженими органами вимог статей 207 - 213 КПК у
випадках затримання особи без ухвали слідчого судді, суду.
Крім того, слідчий суддя має сумлінно виконувати обов'язки щодо загального захисту прав
людини у порядку ст. 206 КПК.
+ пп.1 п. 4 вище зазначеного листа
Розгляд слідчим суддею, судом клопотання про застосування, зміну запобіжного заходу
здійснюється невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин із моменту фактичного
затримання підозрюваного, обвинуваченого (момент фактичного затримання фіксується у
протоколі затримання) або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний,
обвинувачений перебуває на свободі (у такому випадку слідчий суддя, суд призначає дату
судового засідання і здійснює судовий виклик).
Слідчий суддя, суд після одержання клопотання про застосування запобіжного заходу до
підозрюваного, обвинуваченого для забезпечення розгляду здійснює:
1) заходи щодо забезпечення прибуття підозрюваного, обвинуваченого для судового розгляду,
зокрема: здійснює судовий виклик підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває на свободі;
здійснює судовий виклик підозрюваного, обвинуваченого, до якого застосовано запобіжний
захід у вигляді тримання під вартою;
2) здійснює заходи для забезпечення захисником підозрюваного, обвинуваченого у випадках,
коли: підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника; якщо участь
захисника є обов'язковою; якщо слідчий суддя, суд вирішить, що обставини кримінального
провадження вимагають участі захисника;
3) здійснює повідомлення / судовий виклик свідків, яких слідчий, прокурор або підозрюваний,
обвинувачений вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо застосування
запобіжного заходу.

Виходячи з вище зазначеного можна зробити висновок, що дії слідчого були не

правомірними відповідно до ст.177 КПК не було визначено підстави для застосування
запобіжного заходу.
П.9. Виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному
провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього
процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю
запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК. Слідчий суддя, суд має зважати, що слідчий,
прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу за відсутності для
цього підстав, передбачених ст. 177 КПК. Тому в разі розгляду відповідного клопотання, не
підкріпленого визначеними у КПК метою та підставами, останнє має бути відхилено.
Задача 3
За підозрою у вчиненні 1 січня кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК, 5 січня
був затриманий у на підставі ст. 208 КПК Кулалаєв та доставлений до райвідділу поліції для складання
протоколу затримання.
7 січня слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до Кулалаєва запобіжного
заходу у вигляді тримання під вартою. 9 січня під час судового розгляду захисник Кулалаєва заявив
клопотання про видалення слідчого із зали судового засідання на підставі того, що КПК не передбачає
його участі при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя відхилив
клопотання захисника і допитав слідчого як свідка, пославшись на ч. 4 ст. 193 КПК.
Прокурор та слідчий в обґрунтування заявленого клопотання вказували на те, що існує ймовірність
настання ризиків, встановлених у ст. 177 КПК, до того ж Кулалаєв свою вину не визнає, що свідчить про
злочинну спрямованість його дій.
Захисник заперечував проти застосування тримання під вартою та вважав можливим обрати більш
м’який запобіжний захід, оскільки під час розгляду клопотання прокурор та слідчий не навели доказів
існування обґрунтованої підозри у вчиненні Кулалаєвим кримінального правопорушення.
Слідчий суддя застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням альтернативної
застави у розмірі 200 тис. грн.
Оцініть дії слідчого. Чи законна ухвала слідчого судді? Наведіть правові позиції ЄСПЛ щодо
обґрунтованої підозри та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ключове питання: Оцініть дії слідчого.
Хід міркувань, аргументації:
На мою думку, дії слідчого були правомірні відповідно до Листа Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 №511-550/0/4-13 «Про
деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування
та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України»
Зокрема строки подання клопотання про застосування запобіжного заходу були не прострочені
згідно з п.4 вище зазначеної постанови
Розгляд слідчим суддею, судом клопотання про застосування, зміну запобіжного заходу
здійснюється невідкладно, але не пізніше сімдесяти двох годин із моменту фактичного
затримання підозрюваного, обвинуваченого (момент фактичного затримання фіксується у
протоколі затримання) або з моменту надходження до суду клопотання, якщо підозрюваний,
обвинувачений перебуває на свободі (у такому випадку слідчий суддя, суд призначає дату
судового засідання і здійснює судовий виклик). Також невідкладно (з моменту подання
клопотання підозрюваним, обвинуваченим, його захисником до суду) здійснюється розгляд
слідчим суддею, судом клопотання про зміну запобіжного заходу.
Ключове питання: Чи законна ухвала слідчого судді?
Хід міркувань, аргументації:
На мою думку, законні адже у ч.4 ст.193 КПК
За клопотанням сторін або за власною ініціативою слідчий суддя, суд має право заслухати будь-
якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про
застосування запобіжного заходу.
Ключове питання: Наведіть правові позиції ЄСПЛ щодо обґрунтованої підозри та обрання
запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Хід міркувань, аргументації
Перелік рішень ЄСПЛ, які стануть Вам у нагоді під час захисту конституційних прав, свобод та
законних інтересів у разі застосування або загрози застосування запобіжного заходу у вигляді
тримання під вартою.
ПО-ПЕРШЕ, щодо обґрунтованості підозри, яку суд зобов’язаний встановити під час розгляду
клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно з рішенням ЄСПЛ за скаргою № 35615/06 від 13.11.2007 року по справі «Чеботарі проти
Молдови», п. 48, «…вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є
значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою. Більше
того, за відсутності обґрунтованої підозри особа не може бути за жодних обставин затримана
або взята під варту з метою примушення її зізнатися у злочині, свідчити проти інших осіб або з
метою отримання від неї фактів чи інформації, які можуть служити підставою для
обґрунтованої підозри…».
Відповідно до рішення ЄСПЛ за скаргою № 25629/94 від «27» листопада 1997 року по справі
«К.Ф. проти Німеччини», п. 57, обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт,
складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5
§ 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б
неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.
ПО-ДРУГЕ, щодо наявності ризиків:
Ризик ухилення обвинуваченого від слідства: рішення ЄСПЛ за скаргою № 33579/04 від «16»
грудня 2010 року по справі «Боротюк проти України», п. 62)
Ризик вплинути у будь-який спосіб на хід розслідування, небезпека чинення тиску на свідків та
ризик фальсифікації доказів:
- рішення ЄСПЛ за скаргою № 37466/04 від «20» травня 2010 року по справі «Москаленко
проти України», п. 37,
- рішення ЄСПЛ за скаргою № 38717/04 від «14» жовтня 2010 року по справі «Хайредінов проти
України», п. 29,
- рішення ЄСПЛ за скаргою № 26772/95 від 06.04.2000 року по справі «Лабіта проти Італії», пп.
162-165.
ЄСПЛ наголошує, що обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого
кримінального правопорушення, є неправомірним.
Про це зазначено в рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 12369 від «26» червня 1991 року по справі
«Латальє проти Франції», п. 51, за скаргою № 5522/04 від «20» січня 2011 року по справі
«Прокопенко проти України», за скаргою № 38717/04 від «14» жовтня 2010 року по справі
«Хайредінов проти України», п. 29, 41, за скаргою № 37466/04 від «20» травня 2010 року по
справі «Москаленко проти України». В пункті 36 останнього зазначено, що «…органи судової
влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване
суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався…Однак
Суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати
виправданням тривалих періодів тримання під вартою…».
Окрім тяжкості покарання, суд зобов’язаний враховувати і інші чинники.
Відповідно до практики ЄСПЛ в рішенні ЄСПЛ за скаргою № 38717/04 від «14» жовтня 2010
року по справі «Хайредінов проти України», п. 29, «…на момент взяття заявника під варту йому
було близько двадцяти років, він не мав судимості та мав постійне місце проживання, де, як
підтвердили місцеві органи влади, він мав добре налагоджені соціальні зв'язки. Як вбачається з
відповідних постанов суду, жоден із цих факторів не брався до уваги національними судами при
ухваленні ними рішення про взяття заявника під варту. Крім того, здійснюючи оцінку
особистості заявника, національні суди вирішили посилатися виключно на негативні
характеристики та не враховували позитивні.
Слід звернути увагу на обов’язковість доказування існування ризиків, а не лише
зазначення їх стандартного переліку.
Відповідно до рішення ЄСПЛ за скаргою № 72967/01 від 01.03.2017 року по справі
«Белевитський проти Росії», пп.111-112, суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду
клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише
переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх
наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції.
- рішення за скаргою № 40107/02 від «10» лютого 2011 року по справі «Харченко проти
України», п. 85;
- рішення ЄСПЛ за скаргою № 26127/03 від «16» вересня 2010 року по справі «Вітрук проти
України», п. 88.
Також, застосування запобіжного заходу не повинно бути «очікуванням» обвинувального
вироку.
Рішення ЄСПЛ за скаргою № 26772/95 від 6 квітня 2000 року по справі «Лабіта проти Італії», п.
152 Про це також зазначено і в рішенні ЄСПЛ «Лабіта проти Італії»: «…відповідно до практики
Суду, на питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти
абстрактно…
…Передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному
випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного
строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої
вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції
невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти
їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення…»
Відповідно до рішення за скаргою № 12369 від «26» червня 1991 року по справі «Латальє проти
Франції», п. 51, «…Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення
свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку.
ПО-ТРЕТЄ, суд також зобов’язаний перевірити можливість застосування більш м’якого
запобіжного заходу.
В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою № 40107/02 від «10» лютого 2011 року по справі «Харченко
проти України», п. 80; за скаргою № 20808/02 від 04.03.2010 р. у справі «Шалімов проти
України», суд визнає порушенням Конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у
вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди «…не розглянули жодних
альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».