Задача 2.

 Приватний заклад дошкільної освіти (замовник) уклав з будівельною

фірмою (підрядник) договір на прибудову до головного корпусу замовника
спортивної зали на умовах поетапної оплати фактично виконаних робіт.  
Замовник неодноразово порушував  строки оплати виконаних підрядником
робіт. Після того, як прострочення оплати виконаних робіт перевищило шість місяців
підрядник заявив про односторонню відмову від договору підряду і звернувся до суду
з позовом про стягнення  з замовника заборгованості за фактично виконані та прийняті
роботи, а також відсотків річних за весь час прострочення оплати.
Замовник затримку в оплаті виконаних робіт пояснював несвоєчасним
перерахуванням йому необхідних грошових коштів спонсорами. Спонсори обіцяли
повністю оплачувати будівництво та облаштування спортивної зали закладу
дошкільної освіти, але перераховували гроші несвоєчасно, а згодом взагалі заявили,
що втратили інтерес у реалізації цього проекту. Власних же коштів для оплати
виконаних робіт заклад дошкільної освіти не мав і не має.
В судовому засіданні представник замовника, наголошуючи на тому, що
отримання грошових коштів від спонсорів не залежить від волі сторін договору
(замовника та підрядника), просив визнати зобов’язання замовника з оплати робіт
припиненим  внаслідок неможливості його виконання.
Чи має рацію замовник? Які зобов’язання  припиняє неможливість виконання?
В чому полягає фактична та юридична неможливість виконання зобов’язання? Чи
правомірні дії підрядника? Назвіть підстави, порядок, правові наслідки
односторонньої відмови від договору та розірвання договору. 
РІШЕННЯ:
Чи має рацію замовник?
Відповідно до ч. 1 ст. 607 ЦК України, Зобов'язання припиняється
неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не
відповідає
Як зазначав Л. А. Лунц, об’єктивна неможливість його виконання може
настати тільки у випадку зникнення або вилучення з обігу старих грошей без
заміни їх новими, тобто лише при знищенні товарно-грошового господарства.
Необхідно відзначити, що дія цієї статті не поширюється на грошові зобов
´язання, оскільки до них незастосовне поняття неможливості виконання в
натурі, оскільки саме це є підставою припинення зобов'язання неможливістю
його виконання.
Отже, у нашому випадку, посилання замовника на відсутність фінансування
не є підставою припинення зобов'язання неможливістю його виконання.
 Які зобов’язання припиняє неможливість виконання?
Неможливість виконання припиняє зобов'язання, які мають бути вчинені в
натурі. Наприклад, законом спеціально передбачено в ст. 851 ЦК України, Підрядник
має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не
надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив
неможливість виконання договору підрядником.
У чому полягає фактична та юридична неможливість виконання зобов’язання?
Під юридичною розуміють неможливістю виконання зобов'язань, оскільки
існують перешкоди законного характеру (предмет зобов'язання вилучено з обігу,
прийнято нормативно правовий акт, який робить неможливим виконання зобов'язань
повністю або частково).
Щодо фактичної неможливості, то вона насамперед пов'язана із обставинами,
які мають характер непереборної сили.
Чи правомірні дії підрядника?
Чи може підрядник відмовитися від договору підряду в односторонньому
порядку, якщо замовник прострочив оплату виконання робіт на 6 місяців?
Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України, У разі односторонньої відмови від
договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено
договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Тому, у нашому випадку, підрядник бажає здійснити саме односторонню
відмову від договору.
Відповідно до ст. 615 ЦК України, У разі порушення зобов'язання однією
стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від
зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від
відповідальності за порушення зобов'язання.
Таким чином, навіть у випадку порушення зобов'язання замовником, а в
нашому випадку - це прострочення виконання зобов'язання на 6 місяців,
одностороння відмова від зобов'язання можлива лише у випадках прямо
встановлених законом.
Аналізуючи норми, які регулюють договори підряду - можна дійти
висновку, що законом не встановлено право підрядника відмовитись від
договору підряду в односторонньому порядку.
 !!! Враховуючи всі вищезазначені норми можна встановити, що підрядник в
цьому випадку не має права на односторонню відмову від договору підряду,
оскільки не встановлено права на таку відмову законом, а також не було
дотримано форму такого правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 886 ЦК України, У разі невиконання або неналежного
виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує
підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у
повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.
Отже, у нашому випадку підрядник має право звернення до суду і стягнення
неустойки та збитків, завданих порушенням зобов'язання.
СУДОВА ПРАКТИКА:
Відповідно до правового висновку, наданого в постанові Верховного Суду у
складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня
2021 року у справі № 727/898/19, У цивільному законодавстві закріплено конструкцію
«розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою
розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок
односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто
використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665,
739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона
допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній
правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на
припинення цивільних прав та обов'язків.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує
висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах
Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського
суду від 26 лютого 2020 року у справі № 910/4391/19 вказано, що: «відмова від
договору найму за своєю суттю є одностороннім правочином і, з огляду на підстави
такої відмови, є способом захисту порушених прав наймодавця, а тому не вимагає
згоди другої сторони. За змістом статті 782 ЦК України, а також виходячи з
положень статей 205, 654 ЦК України, відмова від договору має вчинятися
наймодавцем письмово. Відмова від договору вважається такою, що відбулася, якщо
наймодавець направив наймачу відповідну заяву (лист, повідомлення), надавши суду
докази такого направлення та отримання її наймачем».
З цього слідує, що просто заяви підрядника недостатньо для визнання
односторонньої відмови від зобов'язання.
 Вона має бути здійснена в тій самій формі, що і основне зобов'язання. Проте
з умов задачі можна дійти висновку, що відмова була здійснена в усній формі.
Таким чином, письмова форма не була додержання.
!!! Враховуючи всі вищезазначені норми можна встановити, що підрядник в
цьому випадку не має права на односторонню відмову від договору підряду,
оскільки не встановлено права на таку відмову законом, а також не було
дотримано форму такого правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 886 ЦК України, У разі невиконання або неналежного
виконання замовником обов'язків за договором будівельного підряду він сплачує
підрядникові неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки у
повному обсязі, якщо не доведе, що порушення договору сталося не з його вини
Отже, у нашому випадку підрядник має право звернення до суду і стягнення
неустойки та збитків, завданих порушенням зобов'язання.
Або, відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, Договір може бути змінено або
розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення
договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або
законом.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це
передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах
Таким чином, підрядник так само має право на звернення до суду з позовом
про розірвання договору в судовому порядку, оскільки мають місце істотні зміни
обставин: замовник був позбавлений спонсорування, а підрядник не отримав
оплату виконаної за договором підряду роботи за 6 місяців.
Назвіть підстави, порядок, правові наслідки односторонньої відмови від
договору та розірвання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України, У разі односторонньої відмови від
договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено
договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Одностороння відмова від виконання договору (в повному обсязі або частково)
здійснюється без звернення до суду, і, відповідно, в силу самого факту її здійснення
договір вважається розірваним, а при частковій відмові — зміненим. Одностороння
відмова від договору (від виконання договору) можлива лише у випадках, коли вона
прямо передбачена законом або договором.
Таким чином, одностороння відмова від договору тягне за собою наслідок -
припинення зобов'язання. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, У разі
порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або
законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від
зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору
А відповідно до ст. 615 ЦК України, Одностороння відмова від зобов'язання не
звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному
обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
У випадку ж розірвання договору застосуванню підлягають положення ст. 653
ЦК України:
2. У разі розірвання договору зобов´язання сторін припиняються.
3. У разі зміни або розірвання договору зобов´язання змінюється або
припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору,
якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо
договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов´язання змінюється або
припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору
законної сили.
4. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за
зобов´язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено
договором або законом.
5.  Якщо договір змінений або розірваний у зв´язку з істотним порушенням
договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків,
завданих зміною або розірванням договору

Задача 3. Між АТ «Альфа-Банк» і Шевчуком було укладено кредитний договір,

за яким Банк надав позичальнику кредит на купівлю автомобіля в розмірі 300 000 грн.,
а позичальник зобов’язався повертати кредит частинами щомісячно і сплачувати 15%
річних за користування коштами. На забезпечення кредитного договору придбаний
автомобіль був переданий в заставу.
Шевчук умов кредитного договору не виконував, кредит своєчасно не погашав,
що призвело до утворення заборгованості.
Для вирішення проблеми Шевчук направив пропозицію Банку звернути
стягнення на заставлений автомобіль в рахунок погашення його заборгованості за
кредитним договором, у зв’язку з чим договір має бути припинено.
Банк своєю чергою направив позичальникові вимогу про дострокове виконання
зобов’язань за кредитним договором та попередив про можливість звернення
стягнення на предмет застави в рахунок погашення боргу, що становив наразі 250 000
грн.
 Актом приймання-передачі автомобіль було передано Банку з метою його
подальшої реалізації. У такий спосіб вдалося частково погасити заборгованість,
оскільки автомобіль було продано за 200 000 грн. Банк звернувся до суду з позовом
про дострокове стягнення решти боргу. Відповідач, заперечуючи проти позову,
зазначав що договірні відносини між сторонами припинилися внаслідок передання
відступного.
На яке питання розраховано це завдання? Які наслідки передання відступного і
звернення стягнення на предмет застави? Вирішіть спір.
РІШЕННЯ:
На яке питання розраховано це завдання?
Це питання розраховане на встановлення різниці між переданням відступного і
заставою. А також на встановлення моменту припинення зобов'язання.
Які наслідки передання відступного і звернення стягнення на предмет застави?
Відповідно до ст. 600 ЦК України, Зобов'язання припиняється за згодою сторін
внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна
тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами
Тож зміна умов зобов’язання має місце, зокрема, при припиненні
зобов'язання переданням відступного, коли змінюється предмет виконання
зобов’язання, тобто замість визначеного у зобов’язанні предмета (річ, послуга,
результат роботи тощо) кредиторові передаються гроші, інше майно тощо.
Отже, має місце неналежне виконання зобов’язання з порушенням умов про
предмет його виконання, але за згодою сторін правовим наслідком такого
порушення є не відповідальність, а зміна умов зобов’язання та його припинення.
А відповідно до ст. 572 ЦК України, В силу застави кредитор
(заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем)
зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених
законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед
іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право
застави).
Відповідно до ст. 589 ЦК України, У разі невиконання зобов'язання,
забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом,
заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в
повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення,
включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих
порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна,
а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не
встановлено договором
Вирішіть спір.
Відповідно до ч. 1 ст. 572 ЦК України, В силу застави кредитор
(заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем)
зобов'язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених
законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед
іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право
застави).
Тож, у нашому випадку дійсно було укладено кредитний договір і
встановлено заставу як засіб забезпечення виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про заставу», Договір застави повинен бути
укладений у письмовій формі.
Відповідно до ст. 584 ЦК України, У договорі застави визначаються суть,
розмір і строк (термін) виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, тa (або)
посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов’язання,
подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені
сторонами договору.
Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі
(вказівка на вид заставленого майна тощо).
Аналізуючи положення договору, укладеного між сторонами ми можемо
дійти висновку, що сторони уклали договір забезпечений заставою автомобіля.
Отже, відповідно до ст. 589 ЦК України, У разі невиконання зобов'язання,
забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом,
заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в
повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення,
включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих
порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а
також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено
договором.
З цього випливає, що банк дійсно має право на звернення стягнення на
предмет застави у випадку невиконання чи неналежного виконання умов договору.
Відповідно до ст. 24 ЗУ «Про заставу», у випадках, коли суми, вирученої від
продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог
заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором,
одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна
боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.
Тож, банк має право звернути стягнення і на інше майно позичальника (не
лише на автомобіль) до того, аби отримати належне виконання зобов'язання.
Проте, вважаю, що під час здійснення реалізації предмету застави було
порушено порядок продажу заставленого майна.
Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про заставу», Звернення стягнення на заставлене
майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі
виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором
застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства
(підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній
власності) здійснюється за рішенням суду.
Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться
державним виконавцем, приватним виконавцем на підставі виконавчого листа
суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у
встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.
Проте, з умов задачі ми можемо дійти висновку, що порядок реалізації
заставленого майна не було дотримано, оскільки банку майно було передано за
актом прийому-передачі і реалізовано.
А тому я вважаю, що в цьому випадку позичальник повинен був посилатись
саме на недотримання процедури звернення стягнення на заставлене майно.
Щодо доводів боржника, то необхідно зазначити, що ми не можемо в
нашому випадку говорити про передання відступного, оскільки передання
відступного і застава є різними за своєю природою зобов'язання. Перше передбачає
наявність домовленості сторін про припинення зобов'язання саме шляхом
передання відступного. А друге - встановлює гарантію виконання боржником його
зобов'язання і захищає майнові права кредитора, оскільки у разі невиконання чи
неналежного виконання на заставлене майно може бути звернено стягнення.
А з умов договору чітко можна визначити, що має місце саме застава.
Отже, доводи боржника не відповідають положенням закону.