Завдання № 5

Громадянка Іванова в період існування Радянського Союзу уклала

шлюб з громадянином Гігінієшвілі. Шлюб був зареєстрований в місті
Житомир. Через деякий час подружжя переїхало на постійне місце
проживання до Грузії. Гр. Гігінієшвілі є громадянином Грузії, Іванова своє
громадянство не змінювала, залишившись громадянкою України. Під час
конфлікту в Абхазії Іванова пропала безвісти. Гр. Гігінієшвілі та діти, що
проживали разом з батьками в Грузії, бажають, щоб гр. Іванова була
оголошена померлою. У Грузії гр. Івановій належало на праві власності
нерухоме майно.
Чи існує міжнародний договір між Україною та Грузією, що регулює
відповідні правовідносини? В установи якої держави слід звертатися?
Право якої держави повинно застосовуватись до відповідних
правовідносин?

«Договір між Україною та Республікою Грузія про правову допомогу та правові відносини
у цивільних та кримінальних справах»
Дата підписання: 09.01.1995
Дата ратифікації: 22.11.1995
Дата набуття чинності: 05.11.1996
Відповідно до ст.55 Закону України про Міжнародне Приватне Право (далі ЗУ МПрП), у
разі укладення шлюбу в Україні застосовуються вимоги Сімейного кодексу України щодо
підстав недійсності шлюбу.
Отже, якщо шлюб регулюється Сімейним кодексом України і громадянка Іванова не
змінювала своє громадянство після переїзду на постійне місце проживання до Грузії, і
відповідно до ст. 56 ЗУ МПрП «Форма і порядок укладення шлюбу в Україні між
громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між
іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.», то звертатися
потрібно в установи України.
Відповідно до ст.60 ЗУ МПрП, «Правові наслідки шлюбу визначаються спільним
особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя
мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має
місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з
подружжя мають найбільш тісний зв’язок іншим чином.», отже ці правовідносини і
питання про право власності на нерухоме майно, відповідно до ст. 38 п.1 ЗУ МПрП,
«Право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом
держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.»,
регулюватимуться правом Грузії, але, відповідно до ст. 20 ЗУ МПрП «Підстави та правові
наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою
регулюються останнім з відомих особистих законів цієї особи.», ст. 16 ЗУ МПрП
«Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона
є.», тобто для визнання особи померлою, необхідно звертатися в установи України.

Завдання № 6
 Проживаючий в Київській області громадянин України Гомельша,
національність – німець, виїхав на постійне місце проживання до Німеччини
і отримав там статус переселенця. В Україні в нього залишився будинок та
гараж, а також рухоме майно – автомобіль. Щодо права власності на будинок
виник спір між гр. Гомельшею та гр. Дубенко – його родичем, що також
виїхав на постійне місце проживання до Німеччини. Позов до нього був
пред’явлений до німецького суду.
Чи зберіг гр. Гомельша право власності на все своє майно? Чи має
він право його продати, подарувати, скласти щодо нього заповіт? Право
якої держави буде застосовуватись до даних правовідносин? Чи існує
міжнародний договір між Україною та Федеративчною Республікою
Німеччина, що регулює дані правовідносини?

Наразі між Україною та Німеччиною немає міжнародного договору, який би регулював

подібні відносини.
Відповідно до ст. 38 п. 1-2 ЗУ МПрП,
«1. Право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються
правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом.
2. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна
визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.».
А згідно ст. 39 п.1 ЗУ МПрП,
«1. Виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається
правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або
інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та
інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором
України.»
Отже, до цих правовідносин буде застосовуватись українське законодавство, тому що
майно громадянина Гомельши знаходиться на території України.
Для відповіді на питання, чи може громадянин Гомельша продати, подарувати, скласти
заповіт щодо свого майна та взагалі мати право власності на нього, потрібно звернутися
до ЦКУ ст. 317 та ст. 346:
«Стаття 317. Зміст права власності
1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
2. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та
місцезнаходження майна.»

«Стаття 346. Підстави припинення права власності

1. Право власності припиняється у разі:
1) відчуження власником свого майна;
2) відмови власника від права власності;
3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;
4) знищення майна;
5) викупу пам'яток культурної спадщини;
6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів
нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до
закону;
{Пункт 7 частини першої статті 346 виключено на підставі Закону № 1559-VI від
17.11.2009}
8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;
9) реквізиції;
10) конфіскації;
11) припинення юридичної особи чи смерті власника;
12) визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
2. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.»
Оскільки підстав, зазначених у ст. 346, позбавляючих громадянина Гомельша права
власності – немає, то він може продати, подарувати, скласти заповіт щодо свого майна, та
розпоряджатись ним іншими, законними способами.

Завдання № 11.
Подружжя Олександр та Надія Бойченко живуть вже 20 років у
Німеччині (ФРН). Вони мають трьох дітей, які ходять до школи.
У 2020 р. брат Надії з дружиною, які були громадянами України і
постійно проживали в Україні, загинули в автомобільній катастрофі. У них
залишилась 6-річна донька, яку до себе взяли дідусь з бабусею. Проте,
враховуючи їх дуже похилий вік, Надія вирішила удочерити свою
племінницю та перевезти її до Німеччини.
Для даної мети вона звернулась з клопотанням про удочеріння до суду
першої інстанції в Німеччині.
Охарактеризуйте ситуацію, надайте їй правову оцінку. Чи має
німецький суд підстави задовольнити клопотання Надії Бойченко?
Аргументуйте свою позицію.

Відповідно до статті 24 п.1-4

«1. Встановлення і скасування опіки та піклування над малолітніми, неповнолітніми,
недієздатними особами, особами, цивільна дієздатність яких обмежена, регулюються
особистим законом підопічного.
2. Обов’язок опікуна (піклувальника) прийняти опікунство (піклування) визначається
особистим законом особи, яка призначається опікуном (піклувальником).
 3. Відносини між опікуном (піклувальником) та особою, яка перебуває під опікою
(піклуванням), визначаються правом держави, орган якої призначив опікуна
(піклувальника). Якщо особа, яка перебуває під опікою (піклуванням), проживає в
Україні, застосовується право України, якщо воно є більш сприятливим для цієї особи.
4. Опіка (піклування), встановлена над громадянами України, які проживають за
межами України, визнається дійсною в Україні, якщо проти встановлення опіки
(піклування) або проти її визнання немає законних заперечень відповідної консульської
установи або дипломатичного представництва України.»,
встановлення опіки має регулюватися законодавством України, через те, що 6-річна
дівчинка - громадянка України, а обов’язок прийняти опікуна визначає законодавство
ФРН, тому що останні 20 років Надія Бойченко проживала в ФРН і це законодавство стало
її особистим законом. Тому німецький суд не має змоги задовільнити клопотання Надії
Бойченко і вона має звернутися до установ України.

Виконав Мясніков Платон МВП-22