Задача 2.

Яковенко вирішив виїхати в інше місто і тому помістив у газету

оголошення про продаж меблевого гарнітура. 01.04.2014 р. до нього звернувся Отенко,
який запропонував за гарнітур 10 000 грн. Отенко залишив Яковенку 2 000 грн. в
якості завдатку, і вони домовилися, що 20.04.2014 р. Отенко приїде за гарнітуром і
віддасть продавцеві решту грошей. Через два дні Отенко поїхав відпочивати за
кордон, звідки повинен був повернутися 19.04.2014 р. Проте через несприятливі
метеорологічні умови літак не зміг вилетіти своєчасно, і Отенко повернувся в Україну
лише 21.04.2014 р. У той же день він зателефонував Яковенку, однак той відповів, що
зранку до нього звернувся Грибов і запропонував за гарнітур 12 000 грн. Яковенко
погодився, отримав гроші і віддав гарнітур Грибову. Отенко звернувся до суду з
позовом про переведення на нього прав і обов’язків покупця.
На яке питання розраховано це завдання? Хто є власником меблевого
гарнітура? Вирішіть спір. Чи змінилося б рішення, якби 01.04.2014 р. Отенко
повністю б розрахувався за гарнітур?
РІШЕННЯ:
На яке питання розраховано це завдання?
Питання розраховане на момент переходу права власності на товар. А також на
встановлення наслідків передання завдатку.
Хто є власником меблевого гарнітура? Вирішіть спір
Для того, аби встановити хто все ж набув права власності на цей меблевий
гарнітур необхідно вирішити спір.
Відповідно до ч.1 ст. 570 ЦК України, Завдатком є грошова сума або рухоме
майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за
договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
У нашому ж випадку, з умов задачі нам відомо, що сторони домовились про
передання 2000 грн в якості завдатку. А решту суми буде передано в момент
передання товару – 20.04.2014 року. Проте, завдаток може бути застосовано
лише у рахунок належних з боржника зобов’язань за договором на його
підтвердження і на забезпечення виконання.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 547 ЦК України, Правочин щодо забезпечення
виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
2. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із
недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Проте, з умов завдання нам відомо лише, що Отенко залишив Яковенку 2 000
грн. в якості завдатку, і вони домовилися, що 20.04.2014 р. Отенко приїде за
гарнітуром і віддасть продавцеві решту грошей. Тож, можна стверджувати, що і
письмового договору про передачу завдатку не було.
 У постанові у справі № 711/5065/15-ц від 17 червня 2021 року Верховний Суд
вказав, що згідно з положеннями статей 546, 548 ЦК завдатком може бути
забезпечене лише дійсне зобов'язання, яке випливає із договору, укладеного
сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 635 ЦК попереднім є договір, сторони якого

зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в
майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо
форма основного договору не встановлена, -у письмовій формі.

ВС зазначив, що оскільки договору купівлі-продажу, який би за своєю

формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонами укладено не
було, а вони лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана
позивачкою грошова сума є авансом, який підлягав поверненню, а не завдатком.

Сума, яка названа в розписках завдатком, фактично є авансом, оскільки

сторонами не дотримано умов, визначених ст. 570 ЦК, а саме не укладено договору
купівлі-продажу на виконання якого передано кошти.

Ця ситуація є повністю аналогічною до нашої. В нашому випадку так само

не було укладено письмового попереднього договору купівлі-продажу, не було
укладено в письмовій формі і самого договору купівлі-продажу, сторони лише в
усній формі домовились укласти такий договір в майбутньому (20.04.2014). Так
само не було укладено в письмовій формі і договору про забезпечення виконання
зобов’язання переданням завдатку, або хоча б розписки, що призводить до
недійсності правочину.

Тож, можна стверджувати, що Отенко не набув права власності на

гарнітур, а сума передана ним Яковенку є авансом. Тож, Яковенко повинен
повернути 2000 грн Отенко, оскільки аванс підлягає поверненню.
Далі, за умовами завдання Грибов запропонував за гарнітур 12 000 грн.
Яковенко погодився, отримав гроші і віддав гарнітур Грибову.
У цьому випадку, відповідно до все тієї ж ч.1 ст. 655 ЦК України, , За договором
купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно
(товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується
прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
 А відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 205 ЦК України, Правочин може вчинятися усно або
в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину,
якщо інше не встановлено законом.
2. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма,
вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання
відповідних правових наслідків.
А відповідно до ч.1 ст. 206 ЦК України, Усно можуть вчинятися правочини, які
повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які
підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також
правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Отже, законом не встановлено обов’язкової письмової форми для договору
купівлі продажу гарнітуру. В нашому ж випадку Грибов запропонував за гарнітуру
12 000 грн, Яковенко погодився, отримав гроші і віддав гарнітур. Тож правочин
було повністю виконано сторонами в момент його вчинення. Тож, такий
правочин вони дійсно мали право вчинити в усній формі.
З цього свідчить, що перехід права власності на гарнітур відбувся і власником
майна є Грибов.
Чи змінилося б рішення, якби 01.04.2014 р. Отенко повністю б розрахувався за
гарнітур?
У такому випадку між сторонами було б укладено реальний правочин – договір
купівлі-продажу. За таких умов договір буде вважатись укладеним з моменту
фактичного передання майна.
Проте, відповідно до ст. 208 ЦК України, У письмовій формі належить вчиняти:
1) правочини між юридичними особами;
2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених
частиною першою статті 206 цього Кодексу;
3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше
разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів,
передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;
4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Неоподатковий мінімум доходів громадян становить 17 грн, тож правочини,
сума якого перевищує 340 грн мають вчинятись у письмовій формі. Тож, навіть у
випадку передання Яковенку грошових коштів 01.04 у сумі 10 000 грн за гарнітур із
умовою про передачу товару в майбутньому. А отже підстав для застосування
ст. 206 ЦК України до таких правовідносин не має. А отже сторонами не було
додержано письмової форми.
 Проте, відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України, Договором купівлі-продажу може
бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
А відповідно до ч.1 ст. 218 ЦК України,  Недодержання сторонами письмової
форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім
випадків, встановлених законом.
Тож, в такому випадку можна визнати договір, укладений в усній формі між
сторонами із обов’язком подавця передати товар в майбутньому дійсним.
Оскільки фактично покупцем було сплачено грошові кошти на виконання своєї
частини зобов’язання.
У такому випадку Отенко дійсно має право подати позов про визнання
договору укладеним і вимагання передання йому гарнітуру у власність. Проте,
предметом такого позову буде саме визнання договору укладеним і передання йому
у власність його гарнітуру, а не переведення на нього прав покупця.

Задача 3. Нечипоренку та Божку належав у рівних частках житловий будинок.

Відносини співвласників не склалися, оскільки Божко систематично порушував
правила проживання. Нечипоренко вирішив продати свою частку в будинку, про що
усно повідомив Божка. У відповідь Божко сказав, що будинок старий і Нечипоренко
не зможе знайти покупця, тим більше, що встановлена Нечипоренком ціна, на його
думку, є завищеною. Через деякий час до Нечипоренка звернулася Коробка, яка має
трьох собак і тому хоче переїхати зі своєї квартири до будинку. Нечипоренко уклав з
Коробкою договір міни своєї частки в будинку та квартири. Дізнавшись про це, Божко
звернувся до суду з вимогою про визнання договору міни недійсним, оскільки він
порушує його переважне право співвласника на придбання частки. 
На яке питання розраховано це завдання? Вирішіть спір. 
РІШЕННЯ:
Чи мають співвласники переважне право на придбання частки спільної часткової
власності, у разі відчуження цієї частки шляхом укладення договору міни?

 Ст. 358 ЦК

 Відповідно до частини 1 статті 361 ЦК України співвласник має право

самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

 У разі продажу частки співвласник має переважне право перед іншими особами
на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах,
крім випадку продажу з публічних торгів (частина 1 статті 362 ЦК України).

 Частиною 4 статті 362 ЦК України передбачено, що в разі продажу частки у

праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі
 співвласник може подати до суду позов про переведення на нього прав та
обов’язків покупця. Одночасно позивач зобов’язаний внести на депозитний
рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.

 Ст. 715 ЦК.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 358 ЦК України, Право спільної часткової власності
здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
2. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування
майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
А відповідно до ч. 1 ст. 361 ЦК України, Співвласник має право самостійно
розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ст. 362 ЦК України, У разі продажу частки у праві спільної
часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її
купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку
продажу з публічних торгів.
2. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний письмово
повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та
інші умови, на яких він її продає.
Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі
чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо
рухомого майна - протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення,
продавець має право продати свою частку іншій особі.
Проте, з умов завдання нам відомо, що Нечипоренко усно повідомив Божко про
намір продати квартиру. На що отримав коментарі про те, що таке майно йому не
вдасться продати. Тож не було дотримано форму повідомлення про намір продати
майно. Але і Божко не висловив бажання придбати частку.
А відповідно до ч.1 ст. 218 ЦК України, Недодержання сторонами письмової
форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім
випадків, встановлених законом.
Законом же не передачено недійсність правочину щодо усного повідомлення про
намір продажу квартири. Крім того, в подальшому квартира не була продана за
договором купівлі-продажу.
А відповідно до ч.4 ст. 362 ЦК України, 4. У разі продажу частки у праві
спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник
може пред'явити до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця.
Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму,
яку за договором повинен сплатити покупець.
Тож, детально аналізуючи положення законодавства про переважне право
співвласника на купівлю майна, що перебуває у спільній частковій власності – можна
дійти логічного висновку про те, що такі положення поширюються саме на
укладення договору купівлі-продажу, коли для передачі майна покупець має сплатити
певну грошову суму.
Проте , відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 715 ЦК України, За договором міни (бартеру)
кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін
на інший товар.
2. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в
обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.
А відповідно до ч.1 ст. 716 ЦК України, 1. До договору міни застосовуються
загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір
контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не
суперечить суті зобов'язання.
Тож, між сторонами було укладено саме договір міни, а не договір купівлі-
продажу.
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у своєму рішенні від 22 березня
2019 року у справі  № 644/4503/18
Міна є різновидом договору купівлі-продажу та на відносини міни
поширюються загальні правила про купівлю-продаж про суб'єктний склад і форму
даного договору. Кваліфікуючими ознаками, на підставі яких здійснено розмежування
видів купівлі-продажу, є особливості товару, правовий статус сторін, мета купівлі
товару, спосіб виконання договору та еквівалент розрахунку за товар, який
відчужується. При цьому, необхідно враховувати еквівалентний характер звичайного
товарообміну при договорі міни.
Також, кожна із сторін цього договору одночасно виступає і продавцем (щодо
товару, який вона зобов'язується передати іншій стороні), і покупцем (щодо товару,
який вона зобов'язується прийняти в обмін). Наведене визначення договору міни
містить вказівку на його суттєву ознаку, що є характерною з усіх видів купівлі-
продажу лише для даного договору - вартість товару не може сплачуватись у
грошовому еквіваленті.
З цього слідує, що у разі укладення договору міни у співвласників не виникає
переважного права на купівлю частки, яка продається і це твердження
підтверджується судовою практикою. Проте, аналізуючи судову практику можна
помітити величезну кількість про визнання договору міни удаваним для уникнення
необхідності отримання згоди на продаж частки майна, що належить особі на праві
спільної часткової власності.
Проте з умов завдання ми можемо дійти висновку про те, що в нашому випадку
правочин є дійсним і спрямованим саме на такі правові наслідки. Оскільки укладаючи
договір міни Нечипоренко бажав звільнитись від незадовільної поведінки співвласника
Божко, а для Коробки необхідний був будинок для утримання собак, оскільки в
квартирі їх утримувати їй було не зручно. Це свідчить що договір міни був
спрямований на реальне настання наслідків за таким договором.
 Відповідно до ч.3 та ч.5 ст. 203 ЦК України, 3. Волевиявлення учасника
правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що
обумовлені ним.
А відповідно до ч.1 ст. 204 ЦК України, Правочин є правомірним, якщо його
недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Проте, з умов завдання ми не знаємо чи було дотримано форму правочину
(договору міни).
Так, відповідно до ч.1 ст. 716 ЦК України, 1. До договору міни застосовуються
загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, договір
контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не
суперечить суті зобов'язання.
А відповідно до ч.1 ст.657 ЦК України, Договір купівлі-продажу земельної
ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого
нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному
посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій
заставі.
Тож у випадку якщо договір міни не був укладений у нотаріальній формі – він є
нікчемним (відповідно до ч.1 ст. 219 ЦК України У разі недодержання вимоги закону
про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є
нікчемним.)
СУДОВА ПРАКТИКА.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 13 травня
2022 року у справі № 520/2224/19-ц.
Обставини справи
Громадянин оскаржив у Верховному Суду постанову апеляційного суду, який
відмовив у задоволенні позову про переведення на нього права покупця частки у праві
власності на нежитлову будівлю офісного центру.
Також позивач просив визнати за ним право власності на частки нежитлової
будівлі офісного центру та виплатити ТОВ «Бізнес центр «Шкільний» кошти з
внесених ним грошей на депозитний рахунок суду.
Свої вимоги обґрунтовував положеннями статті 362 ЦК України щодо
переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності.
КЦС ВС відмовив у задоволенні касаційної скарги, змінивши обґрунтування
відмови в задоволенні позову апеляційним судом.
Нормативне регулювання
  Відповідно до частини 1 статті 361 ЦК України співвласник має право
самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
 У разі продажу частки співвласник має переважне право перед іншими особами
на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах,
крім випадку продажу з публічних торгів (частина 1 статті 362 ЦК України).
 Частиною 4 статті 362 ЦК України передбачено, що в разі продажу частки у
праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі
співвласник може подати до суду позов про переведення на нього прав та
обов’язків покупця. Одночасно позивач зобов’язаний внести на депозитний
рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець.
Висновки ВС
Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що передбачені положеннями статті
362 ЦК України обмеження щодо розпорядження своєю часткою стосуються лише
продажу частки співвласником, наголосив КЦС ВС.
Переважного права інших співвласників на придбання частки не існує у
випадках її відчуження іншим чином:
 шляхом укладення договорів міни, дарування, ренти (якщо майно передається
безоплатно – стаття 734 ЦК України);
 шляхом укладення договорів довічного утримання, спадкового договору або
складання заповіту;
 також інші співвласники позбавлені переважного права на купівлю частки у
праві спільної часткової власності в разі її продажу з публічних торгів.
ВС вважає, що положення частини 4 статті 362 ЦК України регулюють
відносини виключно з переведення прав та обов’язків покупця за договором
купівлі-продажу, укладеним із порушенням переважного права.
А у разі відчуження частки спільної часткової власності шляхом укладення
договору міни, дарування, ренти, довічного утримання, спадкового договору або
складання заповіту, а також внесення вкладу до статутного капіталу інші
співвласники не мають переважного права на придбання такої частки. Саме тому на
встановлені у справі правовідносини положення цієї статті не поширюються,
підкреслюється в постанові.
У підсумку ВС відмовив у задоволенні позову про переведення прав покупця з
підстав його необґрунтованості, оскільки відповідачі внесли вклад до статутного
капіталу ТОВ «Бізнес центр «Шкільний», тож і положення статті 362 ЦК України не
поширюються на спірні правовідносини.
 З цього слідує, що у разі укладення договору міни у співвласників не виникає
переважного права на купівлю частки, яка продається і це твердження
підтверджується судовою практикою. Проте, аналізуючи судову практику можна
помітити величезну кількість про визнання договору міни удаваним для уникнення
необхідності отримання згоди на продаж частки майна, що належить особі на праві
спільної часткової власності.
Проте з умов завдання ми можемо дійти висновку про те, що в нашому випадку
правочин є дійсним і спрямованим саме на такі правові наслідки. Оскільки укладаючи
договір міни Нечипоренко бажав звільнитись від незадовільної поведінки співвласника
Божко, а для Коробки необхідний був будинок для утримання собак, оскільки в
квартирі їх утримувати їй було не зручно. Це свідчить що договір міни був
спрямований на реальне настання наслідків за таким договором.

https://sud.ua/ru/news/verhovniy-sud/240969-pozitsiya-vs-u-sporakh-mizh-spivvlasnikami-
z-privodu-vidchuzhennya-chastki-v-yakikh-spivvlasnik-posilayetsya-na-porushennya-
perevazhnogo-prava-yiyi-kupivli
Про вказане, в тому числі, свідчать приписи п. 5 Порядку вчинення
нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства
юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, згідно з яким у разі якщо один з учасників
спільної часткової власності продає належну йому частку в спільній власності іншій
особі, нотаріус повинен упевнитись у тому, що продавець у письмовій формі
повідомив усіх інших учасників спільної часткової власності (як фізичних, так і
юридичних осіб) про свій намір продати свою частку іншій особі із зазначенням ціни
та інших умов, на яких продається ця частка. Разом з цим, вказані правила, не
застосовуються при посвідченні договорів довічного утримання (догляду); спадкового
договору; дарування; ренти (якщо майно передається безоплатно); пожертви, міни;
міни частки майна або відчуження частки майна, виділеної за згодою співвласників чи
за рішенням суду, а також у разі продажу частки у праві власності на майно з
публічних торгів (аукціону).
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про
захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня
1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про
ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року,
Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип
непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне
користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і
розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого
майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших
осіб (ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України).

Задача 5. Перевозняк подарував сім’ї Баклажко дорогий японський телевізор.

Через 2 роки відносини між родичами значно погіршилися. Під час чергової сварки
Баклажко завдав Перевозняку тяжких тілесних ушкоджень і розбив автомобіль
останнього, за що був притягнутий до кримінальної відповідальності та засуджений до
позбавлення волі. 
Скориставшись відсутністю Баклажка, Перевозняк забрав з його оселі телевізор,
заявивши, що він має право розірвати договір дарування за обставин, що склалися, бо
договір дарування – безоплатний договір. 
Дружина Баклажко після неодноразових звернень до Перевозняка подала позов
до суду з вимогою повернути телевізор, який належить їй та її чоловікові на праві
власності. 
На яке питання розраховане завдання? Яка мета договору дарування? Який
порядок та умови розірвання договору дарування? Наслідки розірвання договору
дарування. 
РІШЕННЯ:
постанові КЦС ВС від 17 листопада 2021 року у справі № 539/1509/20.
Тому, якщо дарунком є рухоме майно незначної вартості, дарувальник не вправі
розірвати такий договір та повернути дарунок проти волі обдаровуваного, навіть за
умов вчинення останнім умисного злочину.