Задача 7

До Дзержинського районного суду м. Харкова звернувся Гавриленко М., зазначаючи, що

внаслідок падіння дерева на його авто в Московському районі м. Харкова, йому спричинено
майнову шкоду. Як випливає із досудової переписки його адвоката з представниками Харківського
міськвиконкому, за стан зелених насаджень у місті відповідає КП «Жилкомсервівс». Представник
КП «Жилкомсервіс» у судовому засіданні заявив, що його організація не займається зеленими
насадженнями, за них відповідає КП «Харківзеленбуд», про що були надані відповідні документи.
Гавриленко М. заявив клопотання про заміну неналежного відповідача на належного, але суд
притягнув КП «Харківзеленбуд» як співвідповідача у справі.

Чи правомірні дії суду? Хто такий неналежний відповідач і який порядок його заміни?
Як під час руху, так і під час стоянки авто важливою є повна фіксація події. Адже якщо в
першому випадку можна розраховувати на відшкодування, відповідно до наявного
страхового договору, лише на підставі складеного протоколу поліції, то заподіяння шкоди
автомобілю, що не рухався, потребує більшої уваги та ретельнішого збору інформації. Для
встановлення особи, яка відповідатиме за заподіяну шкоду, потрібно з’ясувати, чи
відноситься дерево, що впало, до об'єкта благоустрою; якщо так, то до якого саме і хто за
нього відповідає.
Згідно з ч.1 ст. 14 Закону України “Про благоустрій населених пунктів” об’єкти
благоустрою використовуються відповідно до їхнього функціонального призначення для
забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини, на засадах їхнього
раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою
території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.
Відповідно до п.п.2.1, 5.1 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах
України, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-
комунального господарства України від 10.04.2006 року №105 (далі - Правила) на
конкурсних засадах державними або місцевими органами влади призначаються
підприємства, організації, які відповідають за утримання та збереження зелених
насаджень на підпорядкованих територіях зеленого господарства та є їх
балансоутримувачами.
Першочергово визначається, на балансі якого підприємства знаходяться зелені
насадження (дерева) для подальшого встановлення відповідальної особи, яка буде
компенсувати завдані збитки. Для цього потрібно написати звернення або запит до
органу місцевого самоврядування, в якому обов’язково зазначити місце
розташування дерева (обов’язково додати фото або графічні данні, що пришвидшить
отримання інформації).

Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка

пред`являється до нього.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 50 ЦПК України, участь у справі кількох

позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо права
та обов’язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; права та
обов’язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; права та
обов’язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави.

Дії суду є правомірними оскільки згідно із частиною 2 статті 51 ЦПК України, якщо
позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення
підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного
позовного провадження – до початку першого судового засідання за клопотанням
позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи
провадження у справі.

У ході розгляду справи може виявитися, що позов пред'явлений не тією особою, якій
належить право вимоги, чи не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, тобто
встановлено, що позивач не є уповноваженою чи відповідач не є ира-возобов'язаною
особою, суб'єктом матеріальних правовідносин. У цьому випадку сторони можуть
визнаватися неналежними.

Підстави для виникнення такого питання можуть бути різноманітні: зміна суб'єктивного
переконання позивача, збільшення обсягу доказової інформації, додаткові правові
консультації та ін. Такі 11 іде ґави у жодному разі не повинні наводитися судом (суддею),
оскільки він мас бути безстороннім і висловити свої міркування з приводу належності чи
неналежної--ті сторони тільки після розгляду справи по суті, в рішенні у справі. Цю
позицію підтримав Пленум Верховного Суду України, який підкреслив, шо відмова у
прийнятті заяви за мотивами пред'явлення позову неналежними позивачами або до нена-
лежних відповідачів неприпустима, оскільки визначає фактичне вирішення справи без
дослідження її обставин (п. 2 поста нови "Про практику застосування судами
процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції" від 21
грудня 1990 р. № 9).

Цивільне процесуальне законодавство передбачає можливість без припинення

провадження у справі здійснити заміну лише відповідача, якщо буде встановлено, що ця
особа не несе обов'язку у справі. Його може бути замінено на особу, яка повинна
відповідати за змістом матеріально-правової вимоги, що є предметом судового розгляду
та вирішення. Цей інститут має назву заміни неналежного відповідача.

Встановивши під час розгляду справи, шо позов пред'явлений не тією особою, якій
належить право вимоги, суд не може її замінити. Така справа може бути припинена
шляхом закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або
ухваленням рішення сулу про відмову у задоволенні позову.

Заміна неналежного відповідача — це процесуальна дія суду, яка оформлена

ухвалою, щодо виведення h цивільного процесу неналежного відповідача і
допущення (залучення) належної сторони, не припиняючи розгляду справи (ст. 33
ЦПК).

При заміні неналежної сторони діють два основних правила. По-перше, відповідач
вважається неналежним тільки після того, як його виведено із процесу, а на його місце
залучений належний відповідач. Це означає, що за будь-яких обставин, за усієї
очевидності неналежності сторони до справи, яка розглядається судом, відповідач
вважається належним із наділенням його усією повнотою процесуальних прав та
обов'язків. По-друге, заміна неналежного відповідача допускається лише за клопотанням
позивача, оскільки він виступив ініціатором процесу, суб'єктом, який вимагає судового
захисту. Згоди відповідача на його заміну не вимагається, однак у літературі неодноразово
порушувалось питання про те, що відповідачу може бути не все одно, чи продовжиться
його участь у справі, чи ні. Насамперед, це може стосуватися розподілу судових витрат,
які понесені відповідачем, про заміну якого виникає питання. Адже витрати, понесені
заміненим відповідачем, останній може відшкодувати у судовому порядку за загальними
правилами про заподіяння шкоди, шо не гарантує оперативного та належного захисту
прав від такої поведінки позивача, яка може мати характер зловживання правом.
Законодавством передбачено варіанти розвитку процесу у разі відсутності згоди позивача
на заміну. У цьому випадку суд може притягти цю особу (належного відповідача) як дру-
гого відповідача і ухвалити рішення за її участі. У разі судового залучення відповідача
участь декількох відповідачів не створює процесуальної співучасті. У випадку відмови у
позові до такого відповідача понесені ним витрати не повинні присуджуватися із
позивача.

Заміна неналежної сторони належною можлива тільки у суді першої інстанції протягом
усього часу розгляду справи. Питання про замшу неналежної сторони повинне
вирішуватися у судовому засіданні, а не в момент порушення справи. Відповідно до ст. 33
ЦПК справа після заміни неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів може
розпочинатися спочатку. Про це мас надійти клопотання залученого відповідача, і таке
право повинно бути роз'яснене судом при вступі нового відповідача (співвідповідача) у
цивільний процес.

В аналогічному порядку здійснюється залучення додаткового (додаткових) відповідачів,

наприклад, якщо в ході розгляду справи буде встановлено, що шкода завдана не однією
особою, а декількома.

Задача 8
Вироком суду Міщенко П. був засуджений до позбавлення волі з конфіскацією майна. Вироком був
задоволений позов м`ясокомбінату, на користь якого з Міщенка П. було стягнуто 11700 грн.
Дружина засудженого, Міщенко А. звернулася до суду з позовом про виключення з опису і
звільнення від арешту телевізора і комп`ютера, вказуючи, що ці речі належать їй на праві власності.
В судовому засіданні з`ясувалося, що ці речі вже знаходяться на лоті електронних торгів «СЕТАМ».

Хто повинен відповідати за позовом? Що таке співучасть у цивільному процесі?

Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право
особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,
незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування
та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України)
З позовом про виключення майна з опису мають право звертатися особи, дії яких не
спричинили накладення арешту на майно, але, на думку яких, до опису включено
належне їм майно. Ними можуть бути члени сім'ї боржника, обвинуваченого, інші
особи.
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0006700-76#Text
4. За правилами, встановленими для розгляду позовів про
виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що
грунтуються на праві власності на описане майно
або на праві володіння ним. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в
інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках -
особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. У тих випадках, коли опис
проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як
відповідач притягується відповідна державна податкова інспекція. Заяви боржників про
неправильність включення майна в опис розглядаються в порядку, передбаченому
ст.409 КПК ( 1503-06 ), коли арешт на майно накладено при провадженні в
кримінальній справі або в порядку, передбаченому ст.373 ЦПК, якщо опис
проводився судовим виконавцем.

Відповідати за позовом буде суд.

Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому на правах приватної власності
чи є його часткою у спільній власності, необхідне для засудженого та осіб, які
перебувають на його утриманні (частина друга статті 49 Кримінально-виконавчого
кодексу України).
Відповідно до Переліку майна, на яке не може бути звернено стягнення за виконавчими
документами, що додається до Закону України "Про виконавче провадження", стягнення
за виконавчими документами не може бути звернено на таке майно, що належить
боржникові - фізичній особі на праві власності або є його часткою у спільній власності,
необхідне для боржника, членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні
(крім майна та речей, що належать до предметів мистецтва, колекціонування та
антикваріату, дорогоцінних металів та дорогоцінного, напівдорогоцінного каміння,
дорогоцінного каміння органогенного утворення в сировині, необробленому та
обробленому вигляді (виробах):

1. Предмети щоденного побутового особистого вжитку для задоволення

щоденних фізіологічних та гігієнічних потреб (посуд, постільна білизна,
засоби гігієни), речі індивідуального користування (одяг, взуття, всі дитячі
речі).
2. Лікарські засоби, окуляри та інші вироби медичного призначення, необхідні
боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на його
утриманні, за медичними показаннями.
3. Меблі - по одному ліжку та стільцю на кожну особу, один стіл, одна шафа
на сім’ю.
4. Один холодильник на сім’ю.
5. Один телевізор, персональний комп’ютер на сім’ю, один мобільний
телефон - на кожну особу.
6. Запас питної води, продукти харчування, необхідні для особистого
споживання боржникові, членам його сім’ї та особам, які перебувають на
його утриманні, - з розрахунку на три місяці або гроші, необхідні для
придбання запасів питної води та продуктів харчування для боржника,
членів його сім’ї та осіб, які перебувають на його утриманні, - з розрахунку
трикратного розміру мінімальної заробітної плати, що діє на день звернення
стягнення, на кожну особу.
7. Майно, необхідне для відправлення релігійних культів та ритуальних
обрядів боржником, членами його сім’ї та особами, які перебувають на його
утриманні, професійних занять боржника, членів його сім’ї та осіб, які
перебувають на його утриманні, якщо воно є єдиним джерелом доходу
таких осіб, знаряддя особистої кустарної і ремісничої праці, книги.
8. Паливо, необхідне боржникові, членам його сім’ї та особам, які
перебувають на його утриманні, для приготування щоденної їжі та
опалення (протягом опалювального сезону) житлового приміщення.
9. Використовувані для цілей, не пов’язаних із провадженням
підприємницької діяльності, племінна, молочна і робоча худоба (по одній
одиниці), кролики (дві пари), птиця (п’ять штук), корми, необхідні для
їхнього утримання до вигону на пасовища.
10. Насіння, необхідне для чергового посіву, та незібраний урожай - в осіб, які
займаються індивідуальним сільським господарством (крім земельних
ділянок, на які накладено стягнення).
11. Сільськогосподарський інвентар - в осіб, які займаються індивідуальним
сільським господарством.
 12. Допоміжні засоби реабілітації, що забезпечують компенсацію або усунення
стійких обмежень життєдіяльності людей з інвалідністю та інших категорій
осіб, автомобіль, яким відповідно до закону за медичними показаннями
забезпечена людина з інвалідністю безоплатно або на пільгових умовах..
13. Призи, державні нагороди, почесні та пам’ятні знаки, якими нагороджений
боржник.
Не може бути звернено стягнення за виконавчими документами на природний газ
оператора газосховищ, що використовується для забезпечення власної господарської
діяльності (у тому числі для власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та
виробничо-технологічних витрат), та на природний газ оператора газотранспортної
системи, що використовується для наповнення та забезпечення належного
функціонування газотранспортної системи (у тому числі для власних потреб, виробничо-
технологічних витрат, балансування газотранспортної системи).

Позов може бути пред'явлений спільно декількома позивачами або до декількох

відповідачів. Кожний із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному
процесі самостійно (ч.І ст.32ЦПК).

Процесуальна співучасть - участь в одній справі декількох позивачів або декількох

відповідачів, інтереси і вимоги яких не виключають один одного.

Співучасть як самостійний процесуальний інститут характеризується наступними

ознаками:
1. співучасники - особи, які беруть участь в одному і тому ж судочинстві;
2. право вимоги або обов'язок одного з учасників не виключає права вимоги або
обов'язку інших співучасників.

Мета процесуальної співучасті - найзручніше з погляду економії часу і зусиль суду, а

також всіх осіб, які беруть участь у справі, здійснення в цивільному судочинстві задачі по
захисту прав і законних інтересів громадян і різного роду органів, об'єднань і організацій.

При співучасті декілька процесів зливаються в один, внаслідок чого, по-перше,

скорочуються (мінімізуються) судові витрати; по-друге, скорочується число судових
засідань і, отже, явок учасників процесу до суду; по-третє, економиться час суду на
перевірку і оцінку доказового матеріалу, які проводяться тільки один раз; по-четверте,
виключається прийняття суперечливих рішень з одних і тих же питань1.

Таким чином, інститут процесуальної співучасті - один з проявів принципів процесуальної

економії, законності і обґрунтованості.

Види цивільної процесуальної співучасті:

По-перше, залежно від того, на чиїй стороні виступає співучасник, цивільна процесуальна
співучасть поділяється на:
1. активну (на стороні позивача декілька співучасників). Наприклад, у разі
пред'явлення позовів про відновлення на роботі декількома працівниками,
звільненими на одній і тій же підставі, проти одного і того ж працедавця;
 2. пасивну (на стороні відповідача декілька співучасників). Наприклад, у разі
пред'явлення позову одним із співвласників про виділ своєї частки в
загальному майні. Як співвідповідачі в цій справі виступають співвласники;
3. змішану (і на стороні позивача, і на стороні відповідача декілька осіб).
Наприклад, пред'явлення позову про звільнення від арешту (виключення з
опису) загального майна. Співпозивачами в такій справі виступають
співвласники арештованого майна, а співвідповідачами - боржник, по боргах
якого описано майно, і стягу-вач, тобто особа, на користь якої описано майно.

Задача 9
Гнатенко І. звернулася з позовом до Задорожнього М. про розірвання договору довічного
утримання. В позовній заяві позивачка зазначала, що всупереч умовам договору відповідач не
турбувався про неї належним чином, вона весь час з моменту укладання договору знаходилася у
скрутному матеріальному становищі. Під час розгляду справи в суді Гнатенко І. померла. ЇЇ донька
Байрачна В. подала до суду клопотання з проханням допустити її до участі у справі як
правонаступника померлої матері. Суд клопотання задовольнив і допустив Байрачну В. до участі у
справі як правонаступника Гнатенко І., після чого позов задовольнив.

Чи правомірні дії суду? Що таке правонаступництво у цивільному процесі?

1.Припинення договору довічного утримання регламентоване ст.ст. 755,
756 Цивільного Кодексу України (ЦКУ).
2. Так, згідно зі ст.755 ЦКУ, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний
за рішенням суду: на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був
укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків,
незалежно від його вини чи на вимогу набувача. Договір довічного утримання (догляду)
припиняється зі смертю відчужувача.
3. Щодо правових наслідків розірвання договору довічного утримання (догляду), вони
регламентовані ст.756 ЦКУ:
3.1. У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв’язку з
невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов’язків за договором,
відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право
вимагати його повернення. У цьому разі витрати, зроблені набувачем на утримання
чи догляд відчужувача, не підлягають поверненню.
3.2. У разі розірвання договору у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання
набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право
власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно
виконував свої обов’язки за договором. Таким чином, у договорі довічного утримання
можуть бути чи з’являтися деякі непередбачені обставини, однак всі спори щодо його
припинення розглядаються судом. Це дає можливість набувачу захистити свої інтереси
належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 757 ЦК України обов`язки набувача за договором довічного

утримання (догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право
власності на майно, що було передане відчужувачем.

Дії суду є цілком правомірними.

Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі та підлягає

нотаріальному посвідченню. Недотримання даної вимоги тягне за собою визнання
договору недійсним. Нотаріус, посвідчуючи договір, повинен перевірити документи,
необхідні для відчуження майна.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї

особи, яка була в процесі стороною або третьою особою, до іншої особи у зв'язку з
переходом до неї суб'єктивних матеріальних прав.

Підстави для процесуального правонаступництва:

1. перехід суб'єктивних матеріальних прав і обов'язків в результаті:
 смерті громадянина (окрім спорів, пов'язаних з особою);
 припинення діяльності юридичної особи (реорганізації);
 уступки вимог;
 переведення боргу;
1. наявність порушеного цивільного процесу до моменту настання фактів,
вказаних вище;
2. вибуття з процесу певних суб'єктів: сторін і третіх осіб, які заявляють
самостійні вимоги щодо предмета спору. Вибуття інших суб'єктів не
приводить до виникнення процесуального правонаступництва.

Отже, підставою процесуального правонаступництва може бути як загальне

(універсальне) правонаступництво матеріальних прав і обов'язків, так і одиничне
(сингулярне) правонаступництво, коли від однієї особи до іншої переходить окреме
суб'єктивне право (наприклад, поступка вимог) або окремий юридичний обов'язок.

Цивільне процесуальне правонаступництво на відміну від цивільного правонаступництва

може бути тільки загальним (універсальним), оскільки правонаступник повністю замінює
собою правопопередника у всьому об'ємі його процесуальних прав і обов'язків.

Процесуальне правонаступництво виключається у разі, коли неприпустимо спадкоємство

в матеріальному праві, зокрема, коли вимога нерозривно пов'язана з особою позивача або
відповідача (в позовах про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, відновлення на роботі
і ін.), а також коли спадкоємство суперечить закону або договору.

Розглядаючи матеріальне правонаступництво як юридичну підставу для процесуального

правонаступництва, слід мати на увазі, що перехід прав і обов'язків від одного суб'єкта
матеріального правовідношення до іншого не тягне автоматичну зміну осіб в
процесуальному відношенні. Річ у тому, що через дію принципу диспозитивності вступ до
справи (процесу) правонаступника позивача залежить від його бажання. Що ж до
правонаступника відповідача, то він притягується судом до участі в справі, якщо проти
цього не заперечує позивач. В іншому випадку провадження по справі підлягає
припиненню у зв'язку з відмовою позивача від позову.

Вступаючи в процес як правонаступник сторони або третьої особи, суб'єкт зобов'язаний

пред'явити суду докази свого правонаступництва в матеріальному правовідношенні,
наприклад, договір про переведення боргу або уступку вимоги, свідоцтво про право на
спадщину, свідоцтво про державну реєстрацію новоствореної або реорганізованої
юридичної особи.

Згідно зі ст.37 ЦПК цивільне процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій

стадії цивільного процесу. З моменту вступу до процесу правонаступник набуває всі
процесуальні права і обов'язки свого правопопередника. Усі дії, вчинені в цивільному
процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були
обов'язкові для особи, яку він замінив (ч.2 ст.37 ЦПК). З цієї причини правонаступник не
має права вимагати, наприклад, повторного допиту свідків, повторної експертизи,
заявляти відводи суддям тільки на тій підставі, що він є правонаступником сторони або
третьої особи.