1.

чи є ушкодження вогнестрільним;

2. док обтирання.

Визначення калібру кулі за діаметром вхідного отвору варто

робити тільки в тих випадках, коли вхідний отвір має правильну

круглу форму, із вираженим і розташованим при цьому тільки

концентрично, ободком обтирання.

Форма вхідного отвору дозволяє судити про вид

188 9

наявність: стволу, замикаючого і стріляючого механізмів [20, 29, 31]

При дослідженні вогнепальних ушкоджень одягу варто мати

на увазі, що, за даними В.П. Петрова, калібру кулі відповідає не

діаметр дефекту тканини, а діаметр цього дефекту, включаючи

ободок обтирання.

Визначення калібру кулі за діаметром вхідного отвору варто

робити тільки в тих випадках, коли вхідний отвір має правильну

круглу форму, із вираженим і розташованим при цьому тільки

концентрично, ободком обтирання.

Форма вхідного отвору дозволяє судити про вид

188 9

наявність: стволу, замикаючого і стріляючого механізмів

3. Вихідні отвори на одязі можуть мати великий розмір у тих випадках, коли в їх
утворенні беруть участь уламки снарядів і кісток.

При вогнепальних ушкодженнях тіла кулею, що має велику швидкість (стріляною з

гвинтівки, карабіна або кулемета), якщо є ушкодження кісток, їх уламки утворюють
компактну масу. Ця маса уламків набуває значної енергії і діє на ділянку вихідного
отвору, що спричиняє великі ушкодження. При цьому на тканинних матеріалах одягу
нерідко утворюються хрестоподібні пошкодження, повністю такі самі, як і на вхідних
отворах (рис. 7), нанесених у межах механічної дії порохових газів.
Якщо перепона складається з декількох шарів різнорідного матеріалу, що спостерігається
при наявності багатошарового одягу, то по ходу кульового каналу в нижніх шарах можуть
бути виявлені частки матеріалів, що відокремились від верхніх шарів.

При пошкодженні одягу, коли в постраждалого було поранення з ушкодженням кісток, у

вихідних отворів можуть бути нерідко виявлені дрібні їх уламки. При цьому у вихідних
отворів на головних уборах, що складаються з декількох шарів різних тканин (наприклад,
шапки-вушанки тощо), можна дуже часто виявити не тільки уламки черепних кісток, але і
пасма волосся.

Наскрізні чи сліпі пошкодження дробом характерні тим, що вхідне пошкодження має

вигляд множини дрібних круглих отворів майже однакового діаметру, які більш густо
розташовані у центрі з поступовим зменшенням щільності до периферії.

https://arm.naiau.kiev.ua/books/insp_krym/objects/object1.html

4.  Головним ушкоджувальним чинником є порохові гази. У разі пострілу впритул

виникають значні дефекти шкіри, значне відшарування та розриви країв рани.
Рановий канал, найчастіше, сліпий, а його довжина залежить від потужності
вогнепальної зброї, що застосовувалася. Зокрема, внаслідок постріл із карабіна
утворюється рановий канал довжиною 10-15 см. Тканини в глибині ранового каналу
покриті значною кількістю кіпоті, містять незгорілий та напівзгорілий порох. Якщо
відбулось поранення внаслідок пострілу холостим патроном, зокрема кисті, то може
утворитися наскрізна рана з розривами шкіри на протилежній від вхідної рани
поверхні. У разі проникнення порохових газів у порожнини тіла (грудну, черевну)
спостерігаються розриви паренхіматозних органів. Холостий постріл у шию, який
виконано впритул у напрямку основи черепа, може спричинити утворення
крововиливів під мозкові оболонки та в тканину мозку.

Холості патрони для сучасної бойової дрібнокаліберної зброї мають пластмасову

кулю, яка в момент вилітання зі ствола руйнується, а її часточки летять на відстань
декількох метрів. Пластмасові часточки виявляють за їх люмінесценцією в
ультрафіолетових променях.

5.

6. Повне, або наскрізне, вогнепальне поранення складається з вхідного

отвору, вогнепального каналу та вихідного отвору. Вогнепальний канал

з’єднує вхідний і вихідний отвори. Сліпе вогнепальне поранення

складається з вхідного отвору і ранового каналу, куля при цьому

залишається в тілі.

7. Вхідний отвір. Унаслідок пробивної дії кулі утворюється

круглий вхідний отвір, діаметр якого, як правило, менший за калібр кулі,

оскільки натягнута кулею шкіра через наявність еластичних волокон

скорочується і розміри волокон зменшуються. Приміром, при калібрі кулі

7,65 мм діаметр отвору, як правило, дорівнює 5–6 мм. Там, де шкіра

погано вдавлюється, тобто ділянки, де кістка розташовується близько від

поверхні (на голові), розмір вхідного отвору майже дорівнює діаметру

кулі, а іноді й трохи більший. Якщо куля рухається не під прямим кутом

до поверхні тіла, а під гострим, утворюється вхідний отвір овальної

форми. Краї вхідного вогнепального ушкодження дрібноторочкуваті (це

помітно при збільшенні). Торочкуватість залежить від швидкості кулі

(чим більша швидкість, тим рівніші краї отвору), а також від її форми.

Якщо куля шпиляста, вона утворює переважно гладкі краї; заокруглена,

тупокінцева куля вдаряє сильніше, і тому краї ушкодження більш

зазубрені, шорсткі.

На шкірі навколо вхідного отвору утворюється ряд змін, що мають

істотне значення для діагностики ушкодження.

При проходженні кулі крізь шкіру краї ушкодження зазнають удару,

тертя і осаднюються на ширину 1–11 мм від країв рани. Це ушкодження в

судово-медичній практиці має назву «поясок осаднення». Його

походження пояснюється, головним чином, механічною дією. При дії

тупокінцевих куль великого калібру поясок осаднення виражений краще -

він ширший. Взагалі поясок осаднення стає більш помітним у тих

випадках, коли рана підсихає, він набуває буро-коричневого (брунатного)

кольору.

При проходженні кулі крізь шкіру внаслідок щільного контакту її

поверхні і країв шкірної рани в зоні входу осідають частинки металу,

кіптяви, мастила, потягнуті кулею з каналу ствола. Тож, крім пояска

осаднення, тут виявляють і поясок обтирання, або забруднення. Така

облямівка залишається і на одязі, і на інших предметах, крізь які пройшла

куля. Наявність пояска обтирання – одна з ознак вхідного отвору. Однак

виявлення цього пояска ускладнюють забруднення рани (кров, яка

підсохла на тілі та одязі тощо). Тому огляд поранення краще проводити

при достатньому освітленні за допомогою лінзи або стереомікроскопа.

Крім двох описаних, на шкірі біля вхідного отвору може бути знайдено і

третій поясок, або кільце металізації, що утворюється внаслідок

проникнення в шкіру навколо рани частинок металу з поверхні та

оболонки кулі і становить важливу діагностичну ознаку. Це кільце можна

легко виявити за допомогою м’яких рентгенівських променів.

Численні експериментальні дослідження показали, що поясок

металізації при стрільбі свинцевими кулями знаходиться біля вхідного

вогнепального поранення завжди (при пострілах з будь-якої відстані) і на

шкірі, і на одязі.

Таким чином, вхідне вогнепальне поранення незалежно від умов

стрільби, відстані пострілу і виду зброї характеризується такими

ознаками: дефект тканини; поясок осаднення; поясок обтирання; кільце

металізації.

Інші ознаки вхідного отвору, що залежать від умов стрільби, будуть

описуватимуться далі.

8. Специфічною ознакою пострілу впритул є відбиток кінця зброї – штанц-марка або

штамп-відбиток, який являє собою ушкодження на шкірі у вигляді садна чи синяка навколо
вхідного вогнестрільного отвору, що відтворює конструктивні особливості дульного кінця
зброї.

9. Коли не знаходять додаткових слідів пострілу, то у висновках вказують, що ознак

пострілу з близької відстані не виявлено. Відсутність слідів близького пострілу ще не
свідчить про те, що він зроблений не з близької відстані. Постріл міг бути здійснений,
наприклад, через одяг, який відсутній, через якусь прокладку (що буває при
самоушкодженні), через двері, які утримувались тілом людини з протилежного боку тощо.
У таких випадках сліди близького пострілу залишаються на одязі, прокладці чи на дверях.
Вхідний кульовий отвір при цьому має властиві йому особливості.

З викладеного випливає виключно важливе значення дослідження одягу, головних

уборів, взуття при вогнестрільних пораненнях. Результати дослідження їх включаються у
обгрунтування висновків експерта. Якщо труп з вогнестрільною травмою доставлений в
морг без одягу, необхідно його вимагати через слідчого і дослідити додатково.

Виявляється, що незначна частина кіптяви та інших дрібних частин продовжує політ

разом з кулею у білякульовому та позакульовому вихровому просторах. При взаємодії
кулі з тілом людини чи її одягом ця маса бере участь у відкладанні на мішені “кіпоті”,
симулюючи картину пострілу з близької відстані. Це явище спостерігав і вперше описав
І.В. Виноградов (1952). На спідній поверхні першого шару двошарової мішені,
простріленої з гвинтівки чи карабіна на відстані до 100-200 м, він спостерігав виражене
відкладання кіпоті. Це явище увійшло в теорію і практику судово-медичної експертизи як
“феномен Виноградова”. Спостерігають його рідко.

Відкладання кіптяви на неблизькій відстані (до 1000 м) зумовлене великою швидкістю

польоту кулі (більше 500 м/с), властивостями мішеней (2-3 шари, тонкі, щільні) та
наявністю невеликих проміжків між шарами одягу (0,5-5 см). Механізм “феномена
Виноградова” – стирання кіптяви з кулі тканиною першого шару одягу і наступне
проникнення її слідом за кулею. Частинки, що летять в позакульовому вихровому
просторі, зразу втрачають швидкість і осідають навколо кульового отвору на другому
шарі одягу або на шкірі.

Особливості і характер відкладання кіптю при пострілі з неблизької відстані (феномен

Виноградова) відрізняються від властивостей осідання кіптяви при пострілах з близької
відстані наступним:

•наявністю кіптю лише на глибшележачих шарах одягу або шкірі при відсутності її на
зовнішній поверхні;

•променистим виглядом зовнішнього краю відкладання кіпітю з 5-10 і більше

променями. В окремих випадках між краєм кульового отвору і початком відкладання
кіптю є світлий проміжок (без кіптяви) шириною 1-2 мм.

Крім того, ознаками пострілу з неблизької відстані можуть бути: радіус нальоту кіптяви,
що не перевищує 1-1,5 см, а також відсутність навколо отвору зерен незгорілого пороху.
 Отже, за однією тільки ознакою відкладання кіптю навколо вхідного отвору не завжди
треба робити висновок про постріл з близької відстані. Питання про дистанцію, з якої
зроблений постріл, повинне вирішуватися на підставі ретельного вивчення всіх наявних
ознак, враховуючи можливість відкладання кіптю і при пострілах з неблизької відстані.

10. При пострілі з каналу ствола, крім кулі, вилітають і інші частини

заряду, що залишають на тілі людини сліди, а інколи навіть ушкодження.

Це додаткові чинники пострілу: гази, полум’я, кіптява, зернинки пороху

тощо. Додатковими чинниками є продукти згорання пороху, при вибуху -

ініціюючої речовини капсульного заряду, а також метал, що вимивається

газами зі стінок каналу ствола, кіптява, збройне мастило, полум’я,

залишки пороху.

Ці чинники діють лише на близькій відстані. У міру віддалення

зброї від цілі їхня дія поступово слабшає. Спочатку припиняється дія

полум’я та газів, починають летіти кіптява і напівобгорілі й обгорілі

зернинки пороху і частинки металу. У міру віддалення від дульного зрізу

додаткові чинники звичайно розсіюються у вигляді конуса з верхівкою

біля дульного отвору, а площа їх розсіювання на мішені збільшується.

Під час вибуху гази справляють на тіло людини хімічну, механічну і

термічну дії, призводячи до травми, опіку, а в деяких випадках - до

накопичення у тканинах отруйних речовин, передусім - оксиду вуглецю.

У судово-медичній практиці розрізняють такі дистанції пострілу:

впритул; з близької відстані; з неблизької відстані.

Пострілом впритул називають постріл, коли дульний зріз зброї

стикається з тілом або одягом потерпілого. Існують такі види пострілу

впритул:

 щільний, або герметичний, притул;

 нещільний або негерметичний, притул;

 частковий, або бічний, притул.

Постріл у щільний, або герметичний, притул характеризується тим,

що дульний зріз зброї дуже щільно притиснутий до тіла. Куля, яка вилітає

з отвору ствола, потрапляє в тіло, утворюючи вхідне вогнепальне

ушкодження з усіма його ознаками і рановий канал. Гази, які рухаються

за кулею, під великим тиском (дві-три тисячі атмосфер) входять у

рановий канал і розсовують його стінки, через що шкіра ще сильніше на

короткий час притискається до дульного зрізу зброї (немовби вдаряється),

і в цьому місці утворюється осаднення, яке за формою відповідає формі

дульного зрізу зброї у момент пострілу.

11. Перерваний рановий канал виникає при послідовному пораненні двох частин тіла
людини, відокремлених один від одного повітряним прошарком. Наприклад, куля,
пройшовши через руку, потрапила в грудну клітку.

Кулі зі зміщеним центром ваги, розривні, з надрізаним кінчиком і інших складних

конструкцій можуть залишати після свого впливу дуже складні ранові канали. Однак
складність каналу не є перешкодою для його детального дослідження за всіма
правилами судово-медичної науки.

12. Ка́псюль (капсюль-воспламенитель или пистон; фр. capsule «крышка, оболочка»)

— устройство для воспламенения порохового заряда в огнестрельном оружии.
Представляет собой стакан из мягкого металла (обычно латуни) с небольшим
зарядом чувствительного к удару взрывчатого вещества, например гремучей ртути.
Когда курок или ударник накалывает капсюль бойком[1], этот заряд взрывается и
создаёт (силовую) струю пламени, поджигающий пороховой заряд.

13. Всі боєприпаси (артилерійські міни, снаряди, реактивні та інженерні міни, авіабомби,
ручні гранати та інше) споряджаються вибуховими речовинами і можуть вибухнути від
удару, тертя, струсу та при іншому механічному або тепловому впливі. Утворені під час
вибуху гази з величезною силою розривають металевий корпус боєприпасу на багато
осколків, які розлітаються на всі боки, наносять ураження на значну відстань від місця
вибуху. Вибухові речовини, що застосовують в боєприпасах, представляють собою
хімічні з'єднання різного кольору - від світло-жовтого до темнокоричневого. Навіть після
тривалого перебування у воді або землі вибухові речовини не втрачають здатності
вибухнути, а в деяких випадках, хімічно взаємодіючи з металевим корпусом боєприпасу,
утворюють новий вид дуже чутливої вибухової сполуки. Артилерійські снаряди (мал. 1, 2)
складаються з металевого корпусу, вибухового заряду і підривача ( головного або
донного).

14.Наприклад тротил, бензин, ще один вибуховий пристрій, міни покласти, підігнати

автомобіль, трактор, белаз, можливо космічну ракету
15. Вибухо́ві речови́ни (ВР) — хімічні сполуки або механічні суміші речовин, здатні під
впливом зовнішньої дії (початкового імпульсу) до швидкого самопоширюваного хімічного
перетворення (вибуху) з виділенням великої кількості теплоти та утворенням газів, здатних
спричиняти руйнування і переміщення навколишнього середовища. Ця реакція, після
започаткування у якійсь точці (від нагрівання, удару, тертя, вибуху іншої ВР тощо),
поширюється по заряду за рахунок передавання енергії від шару до шару через процеси
тепло- та масоперенесення (горіння) або ударної хвилі (детонація). Швидкість поширення
горіння у різних ВР коливається від часток мм/с до сотень м/с, швидкість детонації може
перевищувати 9 км/с. Важливою характеристикою ВР є стійкість, тобто здатність не змінювати
свої властивості при тривалому зберіганні.
Вибухові речовини використовують у зброї, будівництві, гірництві тощо. Знаходять
застосування вибухові речовини і у наукових дослідженнях як простий та зручний засіб
отримання високих температур, великих швидкостей та надвисоких тисків

16. Перша допомога при опіках:

 посадіть або покладіть постраждалого;

 обливайте місця опіків великою кількістю води (15 хвилин і більше, будьте обережні,
щоб уникнути переохолодження постраждалого, особливо взимку);
 якщо є можливість, то зніміть з уражених місць каблучки, годинники, паски, взуття до
того, як утворились набряки;
 зняти предмети одягу, які згоріли або ще тліють, можна лише у тому випадку, якщо
вони не пристали до уражених місць постраждалого;
 всі опіки необхідно захистити, прикриваючи їх чистою тканиною без ворсу
(простирадло або наволока);
 викликати швидку медичну допомогу за телефоном «103»;

Запам’ятайте! Не чіпайте нічого, що пристало до місця опіку!

ум’я; бігти не можна - це ще більше роздуває вогонь;

побачивши людину в одязі, що горить, накиньте на нього пальто, плащ або

яке-небудь покривало і щільно притисніть його. На місце опіків накладіть

пов’язки і відправте потерпілого в медичний заклад;

при гасінні пожежі використовуйте вогнегасники, пожежні крани, а також

воду, пісок, землю, покривала та інші засоби;

речовини, що гасять вогонь, направляйте в місця найбільш інтенсивного

горіння і не на полум’я, а на поверхню, яка горить;

якщо горить вертикальна поверхня, воду подавайте в верхню її частину;

в задимленому приміщенні використовуйте розпилений струмінь, який

сприяє осадженню диму і пониженню температури;

горючі рідини гасіть сумішами, які викликають піну, засипайте піском або

гранатом, а також накривайте невеликі осередки покривалами, одягом,

брезентом і т.д.;
якщо горить електродів, спочатку виверніть пробки або вимкніть вимикач,

а потім починайте гасити вогонь;

виходити із зони пожежі необхідно в навітряну сторону, туди звідки дує

вітер.

17. При пострілах з відстані до 2 м вхідний отвір досягає в діаметрі 3-

3,5см і має обідок здирання. Навколо отвору можуть ще виявлятися
вгрузлі в шкіру окремі порошинки (кіптявавідкладається звичайно на
відстані менш як 1 м).

18. Напрямок ранового каналу- ззаду- наперед, Довжина ранового каналу

22-24см.

Постріл з неблизької відстані характеризується тим, що вхідний отвір має округлу

або щілиноподібну форму; сліди компонентів пострілу відсутні; внаслідок контузійної
дії кулі на шкірі є синці та осаднения. Іноді під час пострілу з неблизької відстані,
коли швидкість кулі перевищує 500 м/с, кіпоть переноситься на значну відстань і
осідає навколо вхідного отвору, на другому та наступних шарах одягу (часто за
умови, коли одяг мокрий і нещільно прилягає), а також на шкірі у формі вінчика з
променями завширшки до 1,5 см, іноді з утворенням від нього на відстані 1-1,5 см
периферійного кільця – феномен Виноградова. Цю обставину слід ураховувати у
випадку диференціації пострілу впритул або з близької відстані та пострілу з
неблизької відстані, що є складним експертним завданням.

Якщо ж відстань зробити приблизно 500 метрів, то швидкість знизиться до 428 м / с.

Автомат АК-74 калібру 5.45х39

600 м

19. Впритул, так можливо виключити Напрямок ранового каналу- згори донизу,

20.