1. 1.

Наведіть класифікацію механічної асфіксії.

2. Які танатогенез, ознаки й обставини смерті при повішенні?
3. Які має властивості странгуляційна борозна?
4. Які ознаки й обставини смерті при задушенні петлею.
5. Які відмінні ознаки странгуляційної борозни при повішенні і
задушенні петлею?
6. Які ознаки й обставини смерті при задушенні руками?
7. Які ознаки й обставини смерті при компресійній асфіксії?
8. Наведіть особливості асфіксії від закриття дихальних шляхів
компактними предметами і сипкими тілами.
9. Які особливості асфіксії від закриття дихальних отворів?
10. Наведіть типи утоплення.
11. Назвіть діагностичні ознаки смерті при утопленні.
12. Які зміни трупа відбуваються у воді та як визначається давнина
перебування трупа у воді?
13. Яке значення має дослідження діатомового фітопланктону
вмертвому тілі?
14. Які особливості асфіксії у закритому простор
2. Танатогенез – це димаміка біохімічних, клінічних та морфологічних змін в організмі у процесі
вмирання.

Наявність цих ознак дозволяє засвідчити, що смерть настала при явищах асфіксії.

Тільки поєднання перелічених ознак з видовими, тобто характерними для конкретного

виду механічної асфіксії, дозволяє встановити причину смерті. Такими видовими

ознаками є наступні.

При повішенні — странгуляційна борозна, яка має високе положення, косовисхідний

напрям, нерівномірну вираженість, випадання язика й защемлення його між зубами,

крововиливи в грудинно-ключично-соскоподібні м’язи (ознака Вальтера), поперечні

надриви інтими оболонки загальної сонної артерії (ознака Амюса), наявність трупних

плям на нижніх кінцівках (при перебуванні трупа у верти-кальному положенні).

1) повішення; 2) задушення петлею; 3) задушення руками; 4) закриття отворів рота і носа; 5)

стискання грудної клітки і живота; 6) закриття сторонніми предметами дихальних шляхів;
7) утоплення.

3. Странгуляційна борозна є найголовнішою ознакою, яка свідчить про здавлювання шиї

петлею. Странгуляційна борозна являє собою слід від тиску петлі на шию і знаходиться в тих
місцях, в яких шия
безпосередньо піддавалася тиску. Внаслідок цього борозна в багатьох

випадках є точним негативом тиснутого боку петлі, відображаючи

ширину, рельєф та інші особливості матеріалу петлі.

При огляді странгуляційної борозни визначають такі її ознаки.

1. Розташування - у верхній, середній, нижній частині шиї, вище чи

нижче щитоподібного хряща та ін.

2. Напрямок - як розташовується борозна в окремих частинах шиї;

на однаковому рівні чи на різних; рівномірно вона замикається чи

піднімається в певній точці навколо шиї, утворюючи кут. Із описаних

вище способів накладення петлі легко можна зробити висновок, що

борозна при повішенні повинна мати скісний чи висхідний напрямок,

причому підніматися вона повинна в напрямку вузла, утворюючи там кут.

Це спостерігається майже в усіх випадках повішення, крім рідкісних

випадків, коли тулуб знаходиться в горизонтальному положенні, за якого

борозна може розташовуватися в будь-якій частині шиї і йти

горизонтально. Під час опису огляду трупа потрібно точно вказати місце

найнижчого і найвищого положення борозни, вказавши хід борозни з

обох боків між цими точками.

3. Кількість окремих елементів борозни залежить від кількості

обертів петлі. Одиночна петля утворює одиничну борозну, подвійна -

подвійну тощо. Окремі елементи борозни можуть розташовуватися

близько один від одного або далеко, йти паралельно або пересікатися -

залежно від ходу окремих обертів петлі. Якщо верхній оберт петлі

накладається на нижній, а не на шкіру, то в цьому місці від двох обертів

може бути одне заглиблення. Між окремими елементами борозни

утворюються валики від защемлення шкіри. Відповідно до ширини

проміжку між обертами вони можуть бути вузькими чи широкими. При

 защемленні великої складки шкіри валик може виявитися ширшим за

проміжок між обертами петлі. При невпорядкованому розташуванні

обертів петлі валики теж розташовуються без певного порядку в різних

напрямках і бувають короткими та вузькими - у вигляді окремих

гребінців.

4. Задушення — це вид механічної асфіксії внаслідок стискання органів шиї петлею, яка
затягується руками або під дією сторонньої сили. Найчастіше стискання петлею
робиться руками, іноді за допомогою будь-яких предметів (так званих закруток). Можливе
також задушення з вуздечкою, коли один тур петлі проходить через рот.

При тугому й міцному затягуванні петлі на шиї закривається просвіт гортані або трахеї,
припиняється надходження повітря в легені, внаслідок чого виникають усі ознаки асфіксії
і настає смерть.

При судово-медичному дослідженні трупа виявляються, як правило, різко виражені

загальноасфіктичні ознаки смерті, а також видові ознаки, характерні для задушення
петлею.

Основною і найважливішою видовою ознакою смерті при задушенні петлею

є странгуляційна борозна, яка за характером різко відрізняється від странгуляційної
борозни при повішенні. Вона має горизонтальний напрямок, рівномірно виражена,
замкнена і розташована порівняно низько.

Задушення петлею часто відбувається в положенні лежачи. Петля охоплює шию навкруги
і странгуляційна борозна розташовується перпендикулярно до вертикальної осі шиї. З
якого боку не розташовується вузол петлі, тиск її однаковий, а тому ступінь прояву
борозни також однаково рівномірний. Борозна звичайно локалізується на рівні нижнього
краю щитоподібного хряща або ще нижче — на рівні перснеподібного хряща. У місці
вузла на борозні часто помітне глибоке вдавлення, внаслідок чого борозна тут може бути
значно ширшою. Слід обов’язково відзначити особливості вузла петлі і ретельно їх
зафіксувати. Петлю на шиї перед зняттям розрізають на боці, протилежному вузлу, і
зашивають нитками. Петлю з вузлом після ретельного обстеження зберігають і передають
слідчому. Часто зав’язаний вузол має характерні особливості, які дозволяють встановити
вбивцю.
До інших видових ознак смерті від механічного задушення петлею належать висунутий і
затиснений між зубами язик та різні пошкодження під странгуляційною
борозною (синці, надриви м’язів, переломи хрящів гортані і під’язикової кістки, в також
надриви внутрішньої оболонки загальної сонної артерії поблизу місця її розгалуження на
зовнішню і внутрішню), тобто ознаки, що виявляються і при повішенні.

Пошкодження тканин і органів шиї під странгуляційною борозною при задушенні петлею
спостерігаються частіше, ніж при повішенні. Це пояснюється тим, що задушення петлею
частіше здійснюється сторонніми руками, з великою силою, уривчастими рухами в період
оборони і посилюється під час судом.

На відміну від повішення, яке часто є самогубством, задушення петлею в переважній

більшості випадків — вбивство, а тому, крім характерної для цього виду механічної
асфіксії странгуляційної борозни (горизонтальної, рівномірно вираженої і низько
розташованої), на трупі, як правило, виявляють численні пошкодження (садна, синці) —
сліди боротьби і самооборони. Одяг часто розірваний, пом’ятий, волосся скуйовджене. В
осіб, які перебували в стані різко вираженої алкогольної інтоксикації або в безпорадному
стані, у маленьких дітей, а також у випадках, коли петля затягується на шиї несподівано,
раптово, на тілі не виявляється слідів боротьби і самооборони.

При задушенні петлею можливі випадки самогубства. Вони характеризуються повним

порядком в одязі, і відсутністю, крім странгуляційної борозни, інших пошкоджень і
наявність жорстких петель.

Іноді трапляються нещасні випадки внаслідок задушення петлею.

Так, Айседора Дункан загинула внаслідок задушення шарфом, вільний кінець якого
потрапив у колесо відкритого автомобіля, що їхав на великій швидкості.

В літературі описано багато випадків смерті від задушення петлею внаслідок нещасного
збігу обставин під час роботи на виробництві, різних ігор дітей тощо. Тому кожний
випадок смерті від задушення петлею має ретельно вивчатися, починаючи з огляду місця
події, ознайомлення з усіма обставинами справи, обстеження трупа тощо.

5. На відміну від повішення странгуляціонная борозна при задушений петлею найчастіше

має горизонтальний напрямок, охоплює всю окружність шиї, тобто носить замкнутий
характер, виражена рівномірно на всьому протязі. На передній поверхні шиї вона, як
правило, розташовується на рівні або нижче щитовидного хряща. По ходу странгуляційної
борозни при сильному здавленні петлею в підшкірній клітковині і м'язах відзначаються
крововиливи. Частіше, ніж при повішення, спостерігаються переломи ріжків щитовидного
хряща і інших хрящів.

Можливі випадки, як жертву позбавляють життя шляхом удавленія петлею, а потім у цій
же петлі підвішують. При цьому на шиї можуть утворюватися дві странгуляційної
борозни, що розходяться під кутом.

6. Задушення руками — це такий вид механічної асфіксії, при якому шия стискається
руками, а пальці рук охоплюють ділянку горла, що призводить до значного стискання
судин шиї, нервових стовбурів, гортані, внаслідок чого закривається просвіт дихальних
шляхів, виникають прояви асфіксії, а потім настає смерть. При задушенні руками
важливе значення має травматичне подразнення периферичних гілок блукаючого нерва,
особливо верхніх гортанних нервів і синокаротидних зон, що спричиняє раптове
припинення дихання і діяльності серця.

У разі смерті від механічної асфіксії внаслідок задушення руками загальноасфіктичні

ознаки, як правило, добре виражені.

Основними видовими ознаками при задушенні руками є садна і синці на передній і бічних
ділянках шиї з крововиливами в м’які тканини від стискання шиї пальцями рук.При цьому
фіксуються відбитки нігтів у вигляді півмісячних або лінійних саден. При півмісячній їх
формі визначають, в який бік спрямовані опуклості. Треба враховувати, що садна можуть
мати безладний характер (рис. 59).

При дослідженні трупа відзначають локалізацію, форму, колір, розміри, кількість і

характер пошкодження окремо на лівій і правій ділянці шиї. При задушенні руками часто
виникають переломи хрящів гортані, а іноді і під’язкової кістки з крововиливами в м’які
тканини шиї. Як і при інших видах механічної асфіксії, під час судово-медичного дос-
лідження трупа звертають увагу на наявність слідів боротьби і самооборони. Задушення
руками завжди є вбивством, при якому слідів боротьби і самооборони може і не бути. Це
спостерігається у випадках, коли раптово, несподівано стискають шию руками, і жертва
не здатна чинити опір.
Якщо задушення здійснюється однією рукою, то садна і синці розташовані на лівій
передньобічній поверхні шиї і лише частково праворуч. Дуже рідко задушення здійсню-
ється однією лівою рукою. При цьому більша частина саден і синців спостерігається на
правому боці передньої поверхні шиї. Задушення руками — завжди вбивство.

На тілі дорослої людини в таких випадках, як правило, є численні садна і синці, а на одязі
помітні сліди боротьби. Садна, які нагадують відбитки нігтів, можуть бути виявлені
навколо рота і носа, на обличчі покійного. Це спостерігається тоді, коли затуляють рота і
носа, щоб заглушити крик жертви або водночас із задушенням руками застосовують ще й
інший спосіб задушення.

При цьому поряд з пошкодженнями в ділянці шиї можлива наявність саден і крововиливів
на інших частинах тіла. Іноді виникають переломи ребер і розриви печінки від натискання
коліном на грудну клітку жертви.

Якщо задушення руками здійснюється через м’які предмети, ніяких пошкоджень на шкірі
шиї може не виявлятися.

Самозадушення руками практично не спостерігається, тому що швидко розвивається

адинамія і втрата свідомості, внаслідок чого стискання шиї припиняється на самому
початку спроби це заподіяти.

Шляхом задушення вбивають частіше дітей, жінок і людей похилого віку, які не здатні
чинити потрібний опір. Задушити руками здорового чоловіка набагато важче. Проте,
відомі випадки вбивства без опору і належних слідів самооборони і дорослої людини.

7. Компресійна асфіксія (синдром Олів'є, Пертеса, , хвороба Єлисейських полів) - є різновидом

механічної асфіксії, коли дихання припиняється при зовнішньому тиску на тіло, що
призводить до відсутності дихальних рухів і порушує венозний повернення з голови

Такий вид механічної асфіксії спостерігається у випадках, коли відсутня наявність

грубої анатомічної травми скелета, внутрішніх органів грудної та черевної порожнин.

Стискання грудей і живота - вид компресійної механічної асфіксії, який виникає

внаслідок обмеження дихальних екскурсій легенів і порушення кровообігу від сильного тиску

на грудну клітку та черево.

(* Використання терміну доцільно тільки у випадках, коли компресія тулуба не

призводить до множинних переломів кісток, розривів внутрішніх органів і інших грубих

пошкоджень).

International Academy Journal Web of Scholar ISSN 2518-167X

11(41), Vol.1, November 2019 27

У мирний час травматична асфіксія зустрічається у 0,2% всіх хворих з травмами, а при

закритих пошкодженнях грудної клітини і тулуба від 1,1 до 11,6% випадків. Смертельні
випадки

від компресії грудей і живота складають 0,5-0,7% від механічної асфіксії. Чоловіки гинуть від

компресії грудей та черева більш ніж в 2 рази частіше за жінок (68% проти 32%). Найбільш
часта

така причина смерті у вікових групах 31-40 років (24%) та 41-50 років (22%), найбільш рідко

(поодинокі випадки) - в дитячому віці. На інші вікові групи припадає по 6-10%. Випадки поза

виробництвом - 42 %, у зв'язку з виробництвом - 58%.

Причини. Найбільш часто стискання тіла спричиняється транспортними засобами (до

50%): при перекиданні автомобілів і тракторів, при їх русі заднім ходом, при зчепленні
трамваїв і

поїздів, тощо:

1) Попадання до стрічкопротягувальних механізмів, трансмісій або під різні підйомники.

2) Вихід з ладу або несправність спеціальних механізмів та пристроїв: відмова

домкратних та елеваторних систем на будівництві, при ремонті автомобілів, при вантажних та

монтувальних роботах, тощо.

3) Потрапляння людини до камери тюкування сіна або соломи.

4) Падіння на людину важких меблів, торгових автоматів, тощо.

5) Природні або антропогенні аварії та катастрофи: землетруси, вибухи; обвалення землі,

порід або вугільних паків у шахтах, тунелях, нещасні випадки з шахтарями, спелеологами,
дігерами;

засипання будматеріалами, зерном, тощо; дорожньо-транспортні пригоди; панічна тіснява та

тривале
стискання в натовпі (синдром затоптування, «ходинка»): горизонтальні сили, достатні для
того, щоб

викликати компресійну асфіксію, найбільш динамічні, тому що люди відштовхуються один від

іншого, щоб отримати перепочинок (G. Keith Still, 2017); смерть через асфіксію з такої
причини

зветься "riot-crush", тобто "страйк-руйнування".

6) Потрапляння людини до вузького лазу, колодязя, вентиляційної шахти, тощо.

7)Нещасні випадки зі спортсменами: притискання грифом штанги, тілами гравців у регбі,

тощо.

8) Недодержання правил техніки безпеки на виробництві, при користуванні транспортом, на

відпочинку, тощо.

9) Глибоководний дайвінг.

10) Епілептичні напади.

11) Важкі пологи.

12) Астматичний напад.

13) Неналежний догляд за дітьми та особами з обмеженими можливостями: занадто туге

сповивання дітей; стискання тулуба немовляти уві сні частиною тіла дорослої людини
(дихальні

рухи можуть припинитися під вагою кисті та передпліччя покладених на груди); потрапляння
та

фіксація тіла між близько розташованими предметами меблів.

14) Кримінальні наміри іншої особи: вбивство шляхом стискання грудної клітки, коли

злочинець (кат) стає на коліна або сидить усією вагою свого тіла на іншому тривалий час;

зашивання людини у свіжу шкуру тварин, яка повільно підсихає і стискає тіло ("taze cilt"); при

підвішуванні тіла у вертикальній позі (самостійно підвішені або прив’язані положення з

опущеною

головою для аутоеротичних задоволень є прикладами випадкової або суїцидальної позиційної

асфіксії); закопування живими у землю або сипучі речовини високої щільності.

15) Як ексклюзивні випадки: притискання тілом слона, напад на людину великого

пітона або анаконди.

8. При закритті дихальних шляхів сторонніми тілами — наявність сторонніх компактних

речовин в дихальних шляхах: у верхніх відділах — твердих, у периферичних відділах —
дрібносипучих або блювотних мас. При стисканні грудної клітини і живота — наявність
численних крапкових крововиливів на шкірі обличчя, шиї на грудях (екхімозна маска).

9. При закритті отворів рота і носа — крововиливи і напівмісячні садна від нігтів на шкірі
обличчя навколо отворів рота і носа, наявність саден і крововиливів на слизовій оболонці губ
від притискання губ до зубів і щелеп. Якщо зовнішні дихальні отвори закривають будь-яким
м’яким предметом, то зовні, на шкірі, пошкоджень не виявляють. Але при значному
натисканні на внутрішній поверхні губ і слизовій оболонці щік можуть виникати крововиливи
та надриви слизової оболонки, а іноді і переломи щелеп, зубів тощо. При закритті отворів рота
і носа м’якими предметами встановити причину смерті часто досить важ-ко. В таких випадках
потрібно вивчити всі матеріали справи і шляхом виключення інших видів механічної асфіксії
та інших чинників, які могли привести до смерті, дійти до висновку, що причиною смерті була
механічна асфіксія внаслідок закриття дихальних шляхів м’яким предметом.

10. При утопленні — наявність дрібно-пухирчастої білої піни в дихальних шляхах (ознака

Крушевського), розпливчасті крововиливи на поверхні легень (плями РасказоваЛукомського-

Пальтауфа), рідина у пазусі клиноподібної кістки (ознака Свєшнікова),

планктон у внутрішніх органах, які не сполучаються з зовнішнім середовищем. При

утопленні виявляють також ознаки перебування тіла у воді: мокрий одяг, гусяча шкіра,

зморщення сосків, навколо соскових кружків і мошонки, червоний колір трупних

плям, мацерація шкіри, планктон в легенях і шлунку. Ці ознаки, зокрема, ступінь

мацерації, дозволяють визначити час перебування тіла у вологому середовищі.

В залежності від причин, що призвели до утоплення (механізму утоплення), розрізняють 3

його види: Справжнє (вологе) Асфіктичне (сухе) Синкопальне

11. клінічної смерті — свідомість відсутня, різко виражена синюшність шкіри, обличчя одутле,
вени шиї набряклі, зіниці розширені.

12. http://medical-enc.com.ua/utoplenie-4.htm

13. Важливе значення для діагностики утоплення має виявлення діатомового планктону у
внутрішніх органах трупу. Діатомеї - це одноклітинні водорослі, які мають міцну мінеральну
оболонку (панцир). Вони проникають при утопленні разом із водою в легені, а потім і в
 кров'яне русло і розносяться по всьому організму. Для виявлення діатомового планктону в
стерильну посудину кладуть вирізаний шматок діафізу стегнової кістки довжиною 10- 15 см
(інструментарій попередньо промивають дистильованою водою). Для виявлення планктону і
співставлення його з планктоном водоймища, звідки був вилучений труп, беруть 200 г
легеневої тканини, при цьому слідчому потрібно взяти пробу води із водоймища, у якому
знайдено труп, для дослідження її в тій же лабораторії, як правило, хімічній. Іноді
досліджують м'язи серця, нирки, рідину із пазухи основної кістки. Виявлення частин
планктону у внутрішніх органах (крім легенів, куди він може попасти і посмертно) надійно
свідчить про утоплення, оскільки посмертно вони проникнути в ці органи не можуть. Усі
перелічені ознаки утоплення з часом зникають. Піна із дихальних шляхів зникає через 2-3 дні,
крововиливи на легенях стають непомітними вже через 7-10 днів. Через 2-3 тижні внутрішні
органи піддаються різким гниттєвим процесам, особливо в літній період. У таких випадках
діагностика утоплення надзвичайно ускладнена, і єдиною ознакою його служить діатомовий
планктон у кістковому мозку та у внутрішніх органах.

14. Смерть в замкнутому просторі - це рідкісний вид механічної асфіксії, який розвивається
при перебуванні в обмеженому обсязі замкнутого простору: в відсіках затонулих суден, в
ізолюючих протигазах, в щільно закритих скринях, в поліетиленовому мішку, накинутому на
голову і щільно прилягає до шиї, і ін . Патогенез даного стану характеризується поєднанням
гіперкапнії, гіпоксії, гіпоксемії.

До моменту загибелі людини, що знаходиться в обмеженому обсязі замкнутого простору, що

оточує повітря містить знижену, але допустиму концентрацію кисню, в той час як вміст
вуглекислоти досягає смертельного рівня (8-10% і більше). Вуглекислий газ біологічно
активний. Концентрація його вдихає повітрі 0,5% вже призводить до почастішання дихання і
підвищення вентиляції легенів, 4-5% - викликає різке подразнення слизових оболонок
дихальних шляхів. Більш високі концентрації призводять до розвитку асфіксії. При розтині
трупів людей, які загинули в замкнутому просторі, не виявляють будь-яких специфічних
морфологічних змін, а виявляють лише ознаки швидко наступила смерті.

Для діагностики цього виду асфіксії велике значення мають обставини справи. Нерідко в
таких випадках експерту доводиться диференціювати смерть від асфіксії внаслідок нестачі
кисню у вдихуваному повітрі від отруєння вуглекислим газом, сірководнем, метаном та
іншими отруйними газами, які можуть перебувати в ємностях для алкогольних напоїв,
вигрібних ямах і колодязях і в інших повністю або частково замкнутих просторах .

Для діагностики дуже важливі відомості про газовий склад простору, в якому сталася смерть і
в якому могли міститися деякі отруйні гази. Тому експерт повинен вивчити дані аналізу проб
повітря цього простору, а якщо даних такого аналізу немає, повідомити слідчому про їх
необхідність. Слід звернути увагу на відомості про тривалості перебування потерпілого в
замкнутому просторі, а також на обставини, при яких потерпілий в ньому виявився.