1 Наведіть класифікацію механічної асфіксії.

1) повішення; 2) задушення петлею; 3) задушення руками; 4) закриття отворів

рота і носа; 5) стискання грудної клітки і живота; 6) закриття сторонніми
предметами дихальних шляхів; 7) утопления.
2 Які стадії прижиттєвого перебігу асфіксії існують?

У процесі перебігу асфіксії можна виділити ряд стадій:

1. Стадія інспіраторної задишки;

2. Стадія експіраторної задишки. Втрачається свідомість, з’являються

судоми, відбувається розслаблення сфінксерів, підвищується
артеріальний тиск;

3. Короткочасний спокій – короткочасне припинення дихання.

Артеріальний тиск падає;

4. Термінальне дихання. Спостерігаються поверхневі дихальні рухи,

сильні судоми;

5. Стійка зупинка дихання.

Тривалість кожної стадії 1-2 хв.

3. Назвіть загальноасфіктичні ознаки.

Загальноасфіктичні ознаки при зовнішньому огляді трупа (зовнішні

ознаки):

- ціаноз (синюшність) обличчя;

- різко виражені суцільні, іноді з точковими крововиливами, рясні

трупні плями, які швидко з’являються;

- точкові крововиливи на слизових оболонках очей;

- ознаки мимовільного виділення калу, сечі, сперми – рідко.

Внутрішні ознаки асфіксії, тобто такі, що виявляють при

внутрішньому досліджені трупа:

- повнокрів’я внутрішніх органів;

- переповнення кров’ю правої половини серця (асфіктичний тип

серця);

- темно-червона рідка кров в порожнинах серця;

- підпривральні та підепікардіальні дрібнокрапкові темно-червоного
кольору крововиливи (плями Тардьє);

- альвіалярна ефізема легенів.

4. Надайте тлумачення терміну «странгуляційна борозна» та її характеристики

Странгуляционная борозна - слід від здавлення петлі або тупого

твердого предмета шкіри шиї. Борозна утворюється за рахунок
тиску матеріалу петлі на шкіру і підлеглі тканини. Відбувається
злущування поверхневих шарів шкіри (епідермісу), після зняття
петлі пошкоджені ділянки шкіри швидко підсихають і
ущільнюються.

5. Наведіть класифікацію петель та варіанти розтошування її вузлу на шиї.

1. За характером матеріалу – жорсткі, напівжорсткі, м’які, комбіновані (О. О.

Матишев, 1976).

Класифікація петель:

2. Залежно від розташування вузла на шиї накладення петлі буває типове і атипове
(мал. 133). Типове повішення – це такий вид повішення, коли вузол знаходиться в
ділянці потилиці. Усі інші види розташування вузла петлі на шиї є атиповими.

3. За своєю будовою петлі можуть бути рухомими, тобто такими, що ковза- ють, і
нерухомими; останні у свою чергу підрозділяються на відкриті і закриті. Закриті
петлі зав’язуються навколо шиї, відкриті являють собою кільце, в яке вільно
проходить голова. Під дією маси тіла така петля стискує передню і біч- ні поверхні
шиї, при цьому підборіддя і кути нижньої щелепи не дають голові вислизнути з
петлі. Описані випадки, коли петля охоплювала верхню третину задньої поверхні
шиї й обличчя, причому на обличчі вона проходила.

Види повішення :

А – типове;

Б, В – атипове.

У петлі розрізняють вільний кінець, вузол і кільце

6. Які особливості має странгуляційна борозна, що утворилася при житті (ознака

Бокаріуса)
 Розташування странгуляційної борозни при повішення у верхній частині шиї. Борозна
має косовосходящее напрямок, зазвичай незамкнута і нерівномірна по глибині (більш
глибока на стороні шиї, протилежної розташуванню вузла).

7. Який механізм настання смерті при стисканні шиї?

При затягуванні петлі на шиї стискаються шийнівени і сонні

артерії, просвіт яких може бути закритий повністю. Одночасно
стискаються і нервові стовбури. Приплив крові до головного мозку і
відтік різко порушуються. Гостро розвивається гіпоксія
супроводжується різким венозним застоєм.
8. Які існують відмінності ознак на мертвому тілі при повішенні від задушення петлею?

На відміну від повішення, яке часто є самогубством, задушення петлею в

переважній більшості випадків — вбивство, а тому, крім характерної для цього
виду механічної асфіксії странгуляційної борозни (горизонтальної, рівномірно
вираженої і низько розташованої), на трупі, як правило, виявляють численні
пошкодження (садна, синці) — сліди боротьби і самооборони. Одяг часто
розірваний, пом'ятий, волосся скуйовджене.

9. Які сліди на шкірі шиї можуть залишатися при удавленні руками?

_При зовнішньому дослідженні трупа можуть бути виявлені сліди від дії пальців і нігтів пальців -
дугоподібні, напівмісяцеві садна й овальної форми синці. Зазвичай вони розташовуються по бічних
сторонах, але можуть розта-шовуватися також і спереду, і ззаду. Такі ушкодження від нігтів і кінців
пальців рук бувають тоді, коли жертва не чинить опр внаслідок безпорадного стану або швидкої
втрати свідомості. В іншому випадку ушкодження на шкірі шиї мають вигляд саден неправильно-
довгастої форми, що розташовуються в різних на-

прямках.

10 Назвіть можливі обставини при странгуляційній асфіксії.

Странгуляційна асфіксія - це ситуація, коли доступ повітря до легенів обмежується
через стискання шиї або гортані. Можливі обставини, при яких може виникнути
странгуляційна асфіксія, включають:
1. Виснаження повітрям через стискання шиї: Наприклад, це може статися під час
нападу на особу, коли її горло стискається руками або іншими об'єктами.
2. Важкий предмет, який натискатиме на шию: Якщо важкий предмет або
обладнання натискатиме на шию, це може також призвести до странгуляційної
асфіксії.
3. Одяг або обладнання: Перехід стрічки, ременя або іншого одягу або обладнання
через шию може створити обмеження доступу повітря.
4. Самовбивство: Люди інколи можуть намагатися самовбивство, використовуючи
странгуляцію як засіб.
5. Аварійні ситуації: Странгуляційна асфіксія також може статися в аварійних
ситуаціях, наприклад, під час автокатастрофи, коли ремені безпеки стискають
шию.
11. Наведіть види утоплення.

В залежності від причин, що призвели до утоплення (механізму

утоплення), розрізняють 3 його види: Справжнє (вологе) Асфіктичне
(сухе) Синкопальне Справжнє (вологе) утоплення — наступає внаслідок
попадання рідини в дихальні шляхи при збереженому спонтанному
диханні (відмічається в 70-80 % випадків).

12. Надайте характеристику справжньому (мокрому) утопленню.

наступає внаслідок попадання рідини в дихальні шляхи при збереженому

спонтанному диханні (відмічається в 70-80 % випадків).
Виділяють 3 періоди справжнього утоплення:
початковий — свідомість у витягнутого з води збережена, спостерігається збудження,
неадекватна реакція на оточення, недооцінка серйозності випадку, відмова від медичної
допомоги (може бути і загальмованість, депресія). У потерпілого відмічається озноб,
«гусяча шкіра», дихання прискорене, на відстані чути шуми у верхніх дихальних шляхах,
приступи кашлю, може спостерігатись блювота водою, якою наповнився потопельник;
агональний — зростає загальний ціаноз, шкіра стає фіолетово-синьою («сині» утоплені),
спостерігається втрата свідомості, дихання стає рідшим, судомним, супроводжується
виділенням рожевої піни із носових ходів та рота;
клінічної смерті — свідомість відсутня, різко виражена синюшність шкіри, обличчя одутле,
вени шиї набряклі, зіниці розширені.

13. Охарактерізуйте сухе утоплення.

1. Асфіктичне (сухе) утоплення — наступає внаслідок припинення газообміну через

ларингоспазм і є наслідком різкого гальмування центральної нервової системи під
впливом алкоголю, раптового інфаркту міокарда, гострого порушення мозкового
кровообігу, приступу епілепсії тощо або травми (перелом в шийному відділі хребта
при пірнанні). При цьому виді утоплення відсутні некоординовані рухи і спроби
вибратися з води. Вода без перешкод поступає в верхні дихальні шляхи, однак
спазм м'язів гортані запобігає заповненню легенів водою. Одночасно велика
 кількість води попадає в шлунок. Однак надалі, якщо постраждалий із води не
витягнутий, спазми голосової щілини після термінальної паузи змінюється атонією
і вода заповнює легені.

14. Наведіть тлумачення терміну «рефлекторне утоплення».

1. Синкопальне утоплення — наступає через зупинку серця і дихання в результаті

психічного (страх) або рефлекторного (удар об воду, холодний шок) впливу, тому
відразу наступає період клінічної смерті. Дихання і серцебиття відсутні, немає
виділення піни та рідини із дихальних шляхів, відсутній ціаноз шкіри, характерна
різка блідість («білі утоплені»). Цей тип утоплення в прогностичному відношенні
найсприятливіший для надання допомоги.

15. Наведіть зовнішні та внутрішні ознаки прижиттевогоутоплення.

Ознаки перебування тіла у воді: мокрий одяг, мокре, липке волосся, гусяча шкіра, зморщування
сосків, навколо соскових кружал і мошонки, червоний колір трупних плям, мацерація шкіри, планктон
в легенях і шлунку. До видових ознак утоплення належать: ознака Крушевського, почервоніння і
набрякання слизової оболонки дихальних шляхів, збільшення і емфізема легень, бліді, плями
Рассказова-Лукомського, ознака Моро, збільшення печінки і наявність планктону у внутрішніх
органах; ознака Свешнікова

16. Які існують ознаки давнього перебування мертвого тіла у воді?

Вже через кілька годин після перебування трупа у воді відзначається перлинно-біла
забарвлення особи, долонній поверхні кистей і підошовної поверхні стоп. Протягом 1-3 діб
шкіра зморщується всій долоні «руки прачок» (рис. 13), а через 5-6 діб - стоп.

До кінця тижня починається відділення епідермісу, а до кінця 3-го тижня набряклий,

розпушений і зморщений епідерміс можна зняти у вигляді рукавички (звідси і назва
«рукавички смерті»). Певний вплив на динаміку розвитку мацерації надає також
мінеральний склад водного середовища (прісна, солона, морська). Одяг на трупі,
рукавички на руках і взуття затримує розвиток мацерації.

17. Назвіть зовнішні ознаки компресійної асфіксії.

Видові ознаки смерті від стискання грудей і живота: 1) екхімозна маска; 2) відбитки рельєфу тканин і
складок одягу; 3) карміновий набряк легенів; 4) можливе ушкодження внутрішніх органів, а також
переломи ребер