1. Поняття танатології. Поняття судової танатології.

2. Етапи переходу від життя до смерті.

3. Що свідчить про припинення функцій кровообігу?
4. Що свідчить про відсутність функції дихання?
5. Що свідчить про припинення діяльності центральної нервової системи?
Про припинення діяльності центральної нервової системи свідчить:
 Втрата свідомості
 Відсутність рефлексів
 Зміна форми зіниці на щілиноподібну при здавлюванні ока («котяче око»)
 Німа електроенцефалограма

6. Ранні трупні явища. Гіпостаз, стаз, імбібіція.

Ранні трупні явища:
 Трупні плями
 Трупне охолодження
 Заклякання
 Висихання тощо
Трупні плями:

Трупні плями – абсолютна ознака смерті; є наслідком стікання крові під дією своєї
маси до нижче розміщених частин тіла, що призводить до переповнення дрібних
судин, які видно на шкірі.

Трупні плями, як правило, синьо-сірого або синьо-червоного кольору, з'являються

приблизно через 1,5-2-і год. після зупинки діяльності серця. Вони проходять три
стадії: гіпостаз, стаз та імбібіція. Дослідження особливостей трупних плям судово-
медичним експертом дозволяє визначити давність настання смерті, а також визначити
положення трупа після смерті, відносну кількість крові в трупі (рівень крововтрати),
запідозрити певну причину смерті за кольором трупних плям (напр., отруєння оксидом
вуглецю, аміловими спиртами, речовинами, які утворюють метгемоглобін, тощо),
встановити факт переміщення трупа (за невідповідністю розміщення трупних плям
позі трупа), а також вирішити деякі інші питання, що цікавлять органи слідства.

Гіпостаз (син. трупний натік) – перша стадія розвитку трупних плям, що

характеризується стіканням крові судинами вниз, виявляється через 1,5-2-і год. після
смерті (зупинки серця). У стадії гіпостазу трупні плями легко зникають від натискання
та швидко відновлюються. Від перевертання трупа в стадії гіпостазу трупні плями
переміщуються. Гіпостаз триває до 8-12-ти год. і переходить у стаз.

Стаз – друга стадія розвитку трупних плям, яка настає через 8-12 год. після смерті;
характеризується призупиненням переміщення крові судинами, що відбувається в
стадії гіпостазу, та фіксацією трупних плям у місці їх утворення; внаслідок сильного
натискання вони бліднуть. Стадія стазу триває 24-36 год. (іноді більше) і переходить у
стадію імбібіції.

Імбібіція – третя стадія розвитку трупних плям, пов'язана із процесом суцільного

просочування тканин гемолізованою кров'ю, змішаною з лімфою та міжклітинною
рідиною. У судинах кров практично відсутня. Ця стадія розвивається через 24-36 год.
після смерті (іноді через 48 год.). Від натискання пальцем на трупну пляму в стадії
імбібіції її колір не змінюється, а зі зміною пози трупа трупні плями не зникають.
Через дві доби після смерті через імбібіцію інтима судин та ендокарда має рожевий
або брудно-червоний колір.

Охолодження трупа:
Обличчя – через 2 години, кисть - через годину
Тулуб залишається тепли 8-12 годин.
Труп новонароджених охолоджується через 6-8 годин.
У продовж 6 годин після смерті можна викликати реакцію м’язів на механічне
подразнення, при сильному ударі на добре розвинені м’язи з’являється мускульний
валик – ідіомускульна пухлина.

7. Трупне заклякання. Трупне висихання. Муміфікація.

Задубіння трупа (син. заклякання трупа) – своєрідне ущільнення та скорочення

скелетних м'язів, яке перешкоджає пасивним рухам у суглобах, а також гладких м'язів
та серцевого м'яза; є вірогідною ознакою смерті, що дозволяє визначити давність
настання смерті, первинну позу трупа, іноді причину смерті.

Задубіння трупа починається через 2-4 год. після зупинки серця та досягає максимуму
на кінець першої доби посмертного періоду й зникає на 3-4-у добу. Воно розвивається
швидко за відносно високої (але не вище 50°С) температури навколишнього
середовища та низької вологості, у осіб із добре розвиненими м'язами, у разі
напруженої фізичної роботи перед смертю, отруєння речовинами, що діють на ц.н.с.
(стрихнін, пілокарпін, кислота). Сепсис, тяжкі виснажливі хвороби, що передують
смерті, отруєння (хлоралгідратом, блідою поганкою) зумовлюють слабке задубіння
трупа або повну відсутність його.

Каталептичне задубіння трупа зберігає позу людини, що була на момент смерті. Воно
виникає внаслідок руйнування речовини довгастого мозку; у випадку, коли мали місце
значні корчі, що передували смерті, та розвивається в момент зупинки серця внаслідок
безпосереднього переходу зажиттєвої контрактури в задубіння трупа.

Висихання трупа – посмертна зміна, яка полягає в тому, що під дією навколишнього
середовища, за сприятливих умов (низька вологість повітря, добра вентиляція,
відносно висока температура), труп (перш за все відкриті частини його) починає
швидко висихати. Швидко висихають слизова оболонка губ, мошонка, шкіра. На
склері через 5-6 год. після смерті з'являються плями трикутної форми – шерехаті
ділянки сірувато- жовтого кольору на фоні прозорої та блискучої рогівки, яка
міститься під віком (плями Лярше), основа трикутника звернена до райдужки, вершина
– до кутів ока; це абсолютна ознака смерті.
 Шкіра внаслідок висихання окремих її ділянок стає щільною, нагадує пергамент.
Звідси, назва: "пергаментні плями"; вони бувають із червоним відтінком, якщо низько
розміщені (в зоні трупних плям) та воскоподібні, якщо розміщені вище трупних плям.
Швидко утворюються там, де ушкоджено епідерміс, наприклад, на странгуляційній
борозні. Пергаментні плями не мають значення для констатації смерті – вони лише
доповнюють загальну картину. Зони висихання на губах, мошонці та в інших місцях
іноді помилково сприймаються як ушкодження. Висихання всього трупа (муміфікація)
– це консервувальна зміна трупа.

Після настання смерті внаслідок дії специфічних клітинних ферментів тканин

(катепсинів тощо) розпочинається розпад білків тканин організму – автоліз.
Автолітичні процеси, наприклад, у підшлунковій залозі, призводять до часткового
розплавлення її тканини, що іноді помилково сприймають як гострий геморагійний
некроз; автоліз в епітелії звивистих канальців може помилково сприйматися як ознака
некронефрозу; автоліз міокарда може помилково сприйматися як ознака інфаркту
тощо.

8. Правова регламентація трансплантації органів та тканин.

Стосовно питання трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людини в

даний час мають значення такі нормативні документи, які складають нормативно-правову
базу трансплантології в Україні:

1. Законодавчі акти.
2. Підзаконні акти.

До першої групи належать:

 — Конституція України;
 — Основи законодавства України про охорону здоров'я;
 — Закон України " Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів
людині";
 — Закон України "Про поховання та похоронну справу".

Другу групу нормативних документів складають накази Міністерства охорони здоров'я

України, положення, інструкції тощо. У ракурсі цього підручника доцільно відобразити
найбільш важливі підзаконні акти, розроблені з метою детальної регламентації процесу
трансплантації. Серед них найбільшої значущості набувають:

 — Наказ Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження нормативно-

правових актів з питань трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів
людині" від 4 травня 2000 № 96;
 — Наказ Міністерства охорони здоров'я України "Про регламентацію
трансплантаційної служби України" від 24 травня 2004 М 261;
 — Наказ Міністерства охорони здоров'я України "Про затвердження Положення
про Координаційний центр трансплантації органів, тканин і клітин" від 11 грудня
2006р. № 812;
 — Розпорядження Кабінету Міністрів України "Про схвалення Концепції
Державної програми "Трансплантація" на 2006- 2010 роки" від 20 липня 2006 р. М
416-р.
Конституція України, як документ, що має вищу юридичну силу, в статті 49 передбачає:
"Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування". Ця
стаття проголошує обов'язок державних і комунальних закладів охорони здоров'я
надавати безоплатну медичну допомогу за рахунок коштів відповідного бюджету,
страхових внесків, інших надходжень. Будучи загальнообов'язковим нормативним актом,
Конституція в даному випадку регулює загальні принципи надання медичної допомоги,
що дає підстави вважати ці положення актуальними й у сфері трансплантології.

У 1992 році були прийняті Основи законодавства України про охорону здоров'я. За своєю
суттю Основи є провідним нормативним актом у галузі медицини. Аналіз Основ
законодавства України про охорону здоров'я громадян дозволяє вважати, що до питань
трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людини, крім загальних аспектів
регулювання медичної діяльності, мають відношення наступні положення.

Стаття 39 Основ присвячена обов'язку надання медичної інформації: "Лікар зобов'язаний

пояснити пацієнтові в доступній формі стан його здоров'я, мету запропонованих
досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, в тому
числі наявності ризику для життя і здоров'я. Пацієнт має право знайомитися з історією
своєї хвороби та іншими документами, що можуть слугувати для подальшого лікування".

Важливість цієї обставини в трансплантології очевидна, оскільки саме ця інформація є

заставою інформованості згоди пацієнта на проведення пересадки. З цим кореспондує і
проблема розробки медико-правових стандартів у трансплантації органів та інших
анатомічних матеріалів людини.

Стаття 43 Основ відображає права пацієнта відносно згоди на медичне втручання і

відмови від нього. Оперативне втручання, спрямоване на пересадку трансплантанта, - це
порушення тілесної недоторканності пацієнта. Звідси з метою дотримання основних прав і
свобод людини, відображених у міжнародних правових актах, потрібне отримання згоди
пацієнта на подібне медичне втручання. Відповідно і відмова від втручання - також
законне право пацієнта. Особливої ролі це набуває у разі використання в якості
трансплантантів органів або тканин від живих людей. Донор - людина, що не потребує
медичної допомоги, здійснює гуманний вчинок у вигляді надання свого парного органу
або тканини для подальшої пересадки, має право відмовитися від подібних дій у будь-
який час, навіть безпосередньо перед операцією.

Закон України

«Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині»

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2427-19#Text

9. Порядок взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції, закладами

охорони здоров’я та органами прокуратури України при встановленні факту смерті
людини
10. Порядок взаємодії між органами та підрозділами Національної поліції України,
закладами охорони здоров’я та органами прокуратури України при встановленні
факту смерті людини під час воєнного стану на території України
11. Трансплантація органів та тканин людини. Повноваження судово-медичного
експерта.
12. Право на евтаназію.