Плеврит

Виконала
курсант курсу
спеціалізації "Терапія"
2023-2024 н.р.
Косенко Анастасія
Плеврит – це запалення
плевральних листків з
утворенням на їхній
поверхні фібрину
(сухий, фібринозний
плеврит) або
накопиченням у
плевральній порожнині
ексудату різного
характеру
(ексудативний плеврит).
тонка оболонка, яка вкриває легені
та лінію грудної порожнини. Є дві
основні частини плеври:
вісцеральна (вкриває поверхню
легенів) та парієтальна (вкриває
внутрішню поверхню грудної
порожнини). Між ними є
плевральна порожнина, в якій
зазвичай є невелика кількість
плевральної рідини, що забезпечує
мінімальне тертя між оболонками
при русі легенів під час дихання.
У нормі у плевральній порожнині
міститься приблизно 1-2 мл
рідини.
Плевральна порожнина виконує
важливу роль у забезпеченні
рухливості легень.
Інфекційні плеврити спричиняються
такими збудниками:
 бактеріальною інфекцією
(пневмококами, стрептококами,
грампозитивними бактеріями тощо);
 мікобактеріями туберкульозу;
 вірусами, рикетсіями, мікоплазмами;
 грибами (кандидомікоз, бластомікоз);
 збудниками сифілісу, бруцельозу,
черевного та висипного тифу,
туляремії.
Неінфекційні причини плевритів:
 пухлини;
 системні захворювання сполучної тканини та
системні васкуліти;
 травми та оперативні втручання;
 ТЕЛА, інфаркт легень;
 інші причини (панкреатоферментний плеврит,
лейкемії, геморагічні діатези, постінфарктний
синдром Дресслера, періодична хвороба тощо).
1. Безпосереднє ураження плеври збудником захворювання,
що спричиняє запалення плевральних листків.
2. Підвищення проникності кровоносних і лімфатичних
судин під впливом токсичних продуктів (ендотоксини,
пухлинний процес) або протеолітичних ферментів при
гострому панкреатиті.
3. Розвиток порушення циркуляції лімфи в результаті
блокади шляхів її відтоку.
4. Виникнення місцевих і загальних алергічних реакцій.
5. Зміни загальної реактивності організму та імунологічні
порушення.
І. Етіологічні чинники.
1.Інфекційні плеврити: пневмокок, стрептокок, стафілокок,
гемофільна паличка, клебсієла, мікобактерія туберкульозу,
найпростіші (амеба), гриби, паразити, віруси. Найчастіше
інфекційні плеврити виявляють при пневмоніях (пара- та
метапневматичні) і туберкульозі.
2. Неінфекційні (асептичні) плеврити виникають при таких
захворюваннях: злоякісні пухлини (канцероматоз плеври
(мезотеліома, метастази злоякісних пухлин — синдрому Мейгса
при раку яєчника, лімфоми Ходжкіна, лімфосаркоми,
гемобластозів тощо));дифузні захворювання сполучної тканини
(системний червоний вовчак, поліміозити, ревматоїдний артрит,
системна склеродермія, системні васкуліти);травми грудної
клітки;інфаркт-пневмонія;гострий панкреатит;хронічна ниркова
або печінкова недостатність; ІМ (синдром Дресслера).
ІІ. Характер патологічного процесу: сухий плеврит,
ексудативний плеврит.
За характером випоту: серозний, серозно-фіброзний,
гнійний, геморагічний, еозинофільний,
холестериновий, хільозний, змішаний.
ІІІ. Перебіг плевриту: гострий, підгострий,
хронічний.
ІV. Локалізація плевриту:
1. Дифузний.
2. 2. Осумкований (обмежений): верхівковий
(апікальний), пристінковий (паракостальний),
костодіафрагмальний, діафрагмальний (базальний),
парамедіастинальний, міжчастковий
(інтерлобарний).
 проникаючі поранення грудної клітки;
 інфекційні захворювання легень (пневмонія,
туберкульоз);
 пухлинні процеси;
 інфаркт легені;
раптовий початок при сухому плевриті;
при ексудативному плевриті болі в грудній клітці
поступово стихають в міру накопичення ексудату;
дані рентгенологічного обстеження.
 При сухому плевриті біль в грудній клітці, який
посилюється при диханні та кашлі на тлі основного
захворювання.
При діафрагмальному плевриті біль іррадіює у
верхню половину живота або по ходу діафрагмального
нерва (у ділянку шиї).
Температура тіла субфебрильна, спостерігається
болісність при пальпації трапецієвидного і великого
грудного м’яза (симптом Штернберга і Потенджера).
Основний клінічний аускультативний симптом —
шум тертя плеври; дихальна рухливість легень обмежена.
• загальна інтоксикація (озноб,пітливість, субфебрильна t тіла)
• кашель- сухий, виснажливий
• гострий, колючий біль у грудній клітці , що посилюються при
диханні, кашлі, нахилах тулуба в здорову сторону, різних рухах,
гучній розмові, при надавлюванні на міжреберні проміжки;
ОБ’ЄКТИВНО:
• вимушене положення на боці враженої плеври;
• поверхневе дихання;
• зменшення екскурсії нижнього краю легень;
• шум тертя плеври на фоні послабленого дихання;
• помірний лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули в поєднанні з
лімфопенією, а також моноцитозом;
• прискорення ШОЕ;
• рентгенологічно: верхні контури діафрагми можуть набувати
зубчатого окреслення.
• гектична температура (38-390 С);
• набряк обличчя, шиї;
• охриплість голосу;
• сухий надсадний кашель, відчуття важкості в грудях;
• ціаноз, задишка, загальна слабкість, пітливість;
ОБ’ЄКТИВНО:
• вимушене сидяче або лежаче положення, на хворому боці;
• виражена асиметрія та відставання хворої половини грудної клітки
при глибокому диханні;
• вибухання міжреберних проміжків на стороні ураження;
• гіпохромна анемія, помірний лейкоцитоз, нейтрофільоз із зсувом
вліво, лімфопенія, еозинопенія, прискорення ШОЕ.
• Аналіз плевральної рідини - солом’яно-жовтий колір, білок більше
3%, проба Рівальта +
• при аускультації – бронхіальне дихання над зоною випоту;
• рентгенологічно: гомогенне густе затемнення над ексудатом.
ЗАК:

- при сухому плевриті: змін з боку крові переважна

не відзначають або є помірний лейкоцитоз;
- при ексудативному плевриті: нейтрофільний
лейкоцитоз, ШОЕ до 40-60мм/год.
 Рентгенограма

В нормі При ексудативному

плевриті
Гомогенне інтенсивне
затемнення з косою верхньою
границею - лінія Еліс-Дамуазо
Це дугоподібна лінія верхньої
межі перкуторного притуплення.
Найчастіше найвища точка
розташована на задній
аксілярній лінії. Особливістю є
те, що при зміні положення тіла
хворого дугоподібна лінія не
зміщується, бо зверху запалені
листки злипаються.
 високе стояння купола
діафрагми на хворій
стороні;
 обмежена рухомість
нижнього краю легень;
 легке помутніння
частини легеневого
поля.
Показання:
 Діагностичні (при наявності випоту в плевральній
порожнині невизначеної етіології);
 Лікувальні (при ексудативному плевриті,
пневмотораксі, при необхідності введення в плевральну
порожнину лікувальних препаратів).

Плевральна пункція дає змогу підтвердити наявність

запального процесу (позитивна проба Рівальта, білок
>3% (30 г/л), питома вага рідини >1,018). При
бактеріологічному дослідженні визначають збудника,
при цитологічному — атипові клітини.
1. Абсолютні: немає.
2. Відносні: МНВ >1,5
і АЧТЧ (APTT) >2 × ВМН,
тромбоцити крові <50
000/мкл, мала кількість
рідини (що не гарантує
безпечної пункції),
інфікування шкіри у місці
запланованої ін’єкції.
 добре відчутне міжребер'я;
 укол по верхньому краю ребра: при великій кількості
вільної рідини — 1 або 2 міжребер'я нижче верхньої
межі притуплення перкуторного звуку, посередині
між хребтом і задньою пахвовою (аксілярною) лінією
(традиційно) або на боковій поверхні грудної клітки
(рекомендується з огляду на найменший ризик
пошкодження судинно-нервового пучка);
 при невеликій кількості вільної рідини або
осумкованій рідині — під контролем УЗД;
 після маніпуляції видаліть голку або катетер
(найкраще в момент, коли пацієнт виконує видих)
та накладіть на місце пункції невелику стерильну
пов’язку.
 Якщо концентрація білку менше 30 г/л, зразок є
транссудатом.
 Перевага нейтрофілів (більше 50%) вказує на
бактеріальну пневмонію.
 Перевага лімфоцитів типова для туберкульозу та
злоякісних новоутворень, але також зустрічається у
випадку хронічного плевриту.
 Чутливість цитологічного дослідження у випадку
злоякісного новоутворення становить 30-50%.
 Посів на мікобактерії позитивний приблизно у 30%
пацієнтів з туберкульозом.
1. Ранні: біль у місці ін’єкції,
пневмоторакс, кровотеча
у плевральну порожнину,
вазовагальний рефлекс, побічні
реакції на місцеві анестетики
та дезінфікуючі засоби.
2. Пізні: інфікування шкіри
у місці пункції, емпієма плеври,
дисемінація ракових клітин
в каналі ін’єкції (особливо при
мезотеліомі плеври).
Крупозна пневмонія:
 Кашель;
 Задишка;
 Крепітація;
 Rtg: запальний
 інфільтрат в альвеолах.
Спонтанний пневмоторакс:
 Біль при диханні тільки на початку
захворювання;
 Температура тіла в нормі;
 Rtg: повітря в плевральній порожнині.
Рак легень:
 Шум тертя плеври відсутній;
 Характерні атипові клітини в крові;
 Rtg: ущільнення в легеневій тканині.
Захворювання кістково-м’язового
апарату грудної клітки:
 Біль при нахилах тулуба;
 Температура тіла в нормі;
 Хрипи відсутні;
 Rtg: змін не має.
 спайковий процес у плевральній порожнині;
 серцево-судинна недостатність внаслідок
здавлювання серця і аорти ексудатом;
 дихальна недостатність внаслідок здавлювання
легенів;
 потовщення листків плеври;
 зрощення щілин між частками легені;
 ексудативний плеврит може ускладнитися
розвитком емпієми плеври;
 ателектаз легені.
 Медикаментозне:
 Антибіотикотерапія (пеніциліни широкого
спектра дії (ампіцилін, амоксицилін),
цефалоспорини ІІІ–ІV покоління);
 НПЗП (диклофенак натрію, німесулід,
целекоксиб);
 десенсибілізуючі засоби (лоратадин,
хлоропірамін);
 Гормонотерапія (гідрокортизон (25–50 мг)
або преднізолон (30–60 мг);

Зметою дезінтоксикації вводять в/в крапельно електроліти у комбінації з

іншими препаратами, розчин Рінгера, 5% розчин глюкози.
Задля корекції білкового обміну вводять 150 мл 10% розчину альбуміну 1
раз на 2–3 дні (3–4 рази); 200–400 мл нативної свіжозамороженої плазми 1
раз на 2–3 дні (3–4 рази).
Длязменшення випоту в плевральній порожнині застосовують діуретики
(фуросемід, торасемід, гідрохлоротіазид).
 Оперативне:
Хірургічне лікування
показане при формуванні
масивного ексудату,
осумкуванні серозних
або гнійних ексудатів,
туберкульозі легень.
Оптимальним терміном
доопераційного
лікування слід вважати
5–6 міс залежно від
початку етіотропної
терапії.
Індуктотермія - це метод фізіотерапії,
заснований на застосуванні магнітного
поля високої частоти.
Електрофорез – це фізіотерапевтичний
метод лікування, який передбачає
введення в організм хворого лікарських
препаратів у вигляді іонів через
неушкоджену шкіру або слизові оболонки
за допомогою імпульсного або постійного
струму.
 рання діагностика і лікування основного
захворювання;
 відмова від куріння;
 профілактика переохолодження;
 при роботі на шкідливому виробництві не
нехтувати методами індивідуального захисту;
 своєчасне лікування пневмонії;
 лікування хронічних захворювань серця, нирок і
легенів, спостереження у лікаря, серйозне
ставлення до щонайменшої зміни свого стану.