Харківський національний медичний університет

Кафедра дитячих інфекційних хвороб

Диференційна діагностика ГРВІ

Викладач: ас. Слєпченко М.Ю.

 Актуальність
Захворювання верхніх дихальних шляхів
є найбільш поширеними інфекційними
захворюваннями. В Україні щорічно на ГРЗ
хворіє від 10 до 14 млн. осіб, що становить
25–30% усієї та близько 75–90% інфекційної
захворюваності в країні. ГРЗ, які
спричинюються вірусами, називаються
гострими респіраторними вірусними
інфекціями (далі — ГРВІ).
 Визначення
ГРВІ – гострі захворювання респіраторного
тракту, викликані вірусами, передаються повітряно-
крапельним шляхом, характеризуються загальною
інтоксикацією та переважним ураженням слизових
оболонок респіраторного тракту.
Враховуючи відсутність широкого
запровадження експрес методів для етіологічної
діагностики ГРВІ у практичній ланці охорони
здоров’я, лікар повинен вміти за клінічними та
епідеміологічними даними поставити клінічний
діагноз ГРВІ та визначитися з терапевтичними та
профілактичними заходами.
 Епідеміологія
Джерелом інфекції при ГРВІ є хворі з вираженими
або стертими формами хвороби, рідше - здорові
вірусоносії.
Зараження відбувається за рахунок повітряно-
крапельного механізму передачі, під час кашлю або
чхання. Велика кількість серотипів більшості
збудників ГРВІ і типоспецифічність імунітету є
причиною того, що на ці недуги люди хворіють
багаторазово на протязі життя.
Рівень захворюваності підвищується у зимово -
осінній період і ранньою весною, за вологої та
холодної погоди.
 Етіологія
До основних етіологічних збудників ГРВІ
відносяться:
• віруси парагрипу;
• віруси грипу А, В, С;
• аденовіруси;
• риновіруси;
• ентеровірус;
• респіраторно-синцитіальний вірус;
• коронавіруси.
 Патогенез
Ураження чутливого епітелію. Для частини ГРВІ
існує певна «вибірковість» ураження ВДШ, пов’язана
з рецепторно-лігандними взаємовідносинами, що
дозволяє клінічно запідозрити етіологію ГРВІ.
Розмноження вірусів в епітелії ВДШ та його
ушкодження.
Генералізація процесу, вірусемія, ураження
судинної стінки з розвитком вторинних процесів.
Формування системної клітинної імунної відповіді,
стимуляція розвитку серологічного захисту.
Усунення інфекційного процесу, розвиток
серологічного захисту, репаративні процеси,
відновлення.
 Синдроми запальних змін дихальних
шляхів
Риніт — це запалення слизової оболонки носа, яке
суб’єктивно проявляється відчуттям закладеності носових
ходів і утрудненим диханням через ніс, чханням,
виділеннями з носа (нежить). При об’єктивному обстеженні
відзначають серозні, серозно-гнійні або кров’янисті
виділення, слизова оболонка гіперемійована, набрякла,
іноді вкрита кірочками.
Фарингіт — це запалення слизової оболонки глотки, яке
суб’єктивно проявляється відчуттям помірного болю при
ковтанні, рідше — печінням. При прямій фарингоскопії
спостерігається гіперемія та набряк слизової оболонки
задньої стінки глотки, своєрідна зернистість, інколи — дрібні
крововиливи.
 Ларингіт — це запалення слизової оболонки гортані, що
може виникнути не лише за умови дії інфекційних агентів, але
й інших факторів — переохолодження, подразнення парами
хімічних речовин, димом при тютюнопалінні, у разі голосового
навантаження.
Суб’єктивно хворий відчуває дряпання, садніння або
помірний біль у горлі, кашель. Об’єктивно спостерігається зміна
тембру голосу (сиплий, аж до афонії), сухий, «лаючий» кашель.
При ларингоскопії виявляють гіперемію та набряк слизової
оболонки гортані, потовщення та гіперемію голосових зв’язок.
У дорослих ускладнення гострого ларингіту у вигляді
несправжнього крупу (частіше у дітей) відзначається вкрай
рідко, тому розвиток крупу у дорослого на тлі якогось ГРЗ
потребує негайного виключення дифтерії гортані. Так само
наявність типового гострого тонзиліту (лакунарна чи
фолікулярна ангіна клінічно) у поєднанні з симптомами
ларингіту також перш за все потребує виключення дифтерії.
Така увага диференціальній діагностиці з дифтерією — не
данина моді, адже дифтерія залишається актуальною
патологією для України.
 Трахеїт — це запалення слизової оболонки
трахеї. Хворі скаржаться на дряпання та біль за
грудниною, сухий кашель. При цьому біль за
грудниною набуває ниючого характеру,
посилюється при кашлі, не усувається жодними
анальгетиками чи спазмолітиками. Навіть
глибокий вдих може спричинювати напад сухого
кашлю. Інколи під час аускультації
вислуховуються жорстке дихання та сухі хрипи
над трахеєю.
 Бронхіт та бронхіоліт — розглядаються як
компонент ГРВІ, якщо вони поєднуються з ураженням
верхніх відділів респіраторного тракту, а за умови РС-
інфекції вони є провідним синдромом.

Рисунок 2. Рентгенограма грудної клітки

Рисунок 1. Рентгенограми грудної клітки хворих хворого на гострий обструктивний бронхіт.
на гострий простий бронхіт. Спостерігається Спостерігається горизонтальне розміщення ребер,
посилення легеневого малюнку, тінь коренів низьке стояння сплощених куполів діафрагми,
легень розширена, нечітка. підвищення прозорості легеневих полів.
 Діагностичні критерії гострого бронхіту у дітей
1. Кашель, який на початку захворювання має сухий, нав'язливий
характер, на 2-му тижні стає вологим, продуктивним та поступово зникає.
2. При огляді не виявлено ознак дихальної недостатності (задишка не
виражена, допоміжна мускулатура не бере участі в акті дихання, ціаноз
відсутній) та симптомів інтоксикації.
3. При пальпації та перкусії зміни в легенях відсутні.
4. Аускультативно вислуховується жорстке дихання, подовжений видих.
Хрипи вислуховуються з обох сторін в різних відділах легень. На початку
хвороби хрипи сухі, а згодом з'являються незвучні, вологі дрібно-,
середньоміхурові хрипи.
5. Зміни гемограми можуть проявлятись прискореною ШОЕ за
нормального чи зниженого вмісту лейкоцитів.
6. На рентгенограмі грудної клітки спостерігається посилення
легеневого малюнку, тінь кореня легень розширена, не чітка (мал 1).
 Діагностичні критерії гострого обструктивного бронхіту
1. Здебільшого для гострого обструктивного бронхіту характерний гострий початок,
підвищення температури тіла до фебрильних чи субфебрильнихцифр, риніт серозного
характеру, сухий кашель, прояви інтоксикації –зниження апетиту, млявість, вередливість.
2. На 2-4-й день розвивається бронхообструктивний синдром.
3. Характерним є подовжений свистячий видих – «wheezing» (синдром шумного
дихання), який чути на відстані, експіраторна задишка.
4. Кашель сухий,наприкінці першого тижня переходить у вологий.
5. При огляді: роздута грудна клітка (горизонтальне розміщення ребер), участь в акті
дихання допоміжної мускулатури, втягнення міжреберних проміжків.
6. Перкуторно визначається коробковий відтінок легеневого звуку.
7. Аускультативно вислуховується жорстке дихання, видих подовжений, багато сухих
свистячих (стогнучих) хрипів. Можуть бути середньо- і великопухирчасті малозвучні
вологі хрипи.
8. На рентгенограмі грудної клітки спостерігається горизонтальне розміщення ребер,
низьке стояння сплощеного купола діафрагми, підвищення прозорості легеневих полів
(мал 2).
9. Зміни в аналізах крові частіше відповідають вірусній інфекції (лейкопенія,
лімфоцитоз).
Бронхообструктивний синдром триває протягом 3-7-9 і більше днів, залежно від
характеру інфекції, і зникає поступово, паралельно до стихання запальних змін у
бронхах.
 Бронхіоліт — це
найтяжча форма гострого
бронхіту зі значним
порушенням бронхіальної
прохідності на рівні
найдрібніших бронхів та
бронхіол, що проявляється
задишкою, розвитком
Рисунок 3. Рентгенограми грудної клітки
обструктивної емфіземи та хворих на гострий бронхіоліт.
Спостерігається посилення судинного
дихальною недостатністю. рисунка, підвищення прозорості легень,
посилення рисунка бронхів.
Хворих непокоїть болісний
кашель із мізерною
кількістю мокротиння.
 Діагностичні критерії гострого бронхіоліту
1. При спостереженні значне порушення за­галь­ного стану, наявні симптоми риніту,
назофарингіту, катаральні симптоми.
2. Температура тіла частіше нормальна, іноді субфебрильна, дуже рідко гіпертермія.
3. Виражена дихальна недостатність: задишка експіраторного характеру, участь в акті
дихання допоміжної мускулатури, роздування крил носа, втягування міжреберних
проміжків, ціаноз носогубного трикутника чи загальний ціаноз. Дихальна
недостатність превалює над ознаками інфекційного токсикозу.
4. Ознаки порушення бронхіальної прохідності (розширений передньо-задній розмір
грудної клітки, горизонтальне розташування ребер, опущення діафрагми).
5. При перкусії відзначається коробковий звук.
6. При аускультації вислуховується жорстке дихання, видих подовжений, вологі
малозвучні дрібнопухирчасті хрипи, на видиху сухі, свистячі хрипи.
7. За значної дихальної недостатності відзначається виражена тахікардія, тони серця
послаблені.
8. На рентгенограмі грудної клітки спостерігається посилення судинного рисунка,
підвищення прозорості легень за рахунок обтураційної емфіземи, посилення
рисунка бронхів (рис. 3), ателектази.
9. Зміни в аналізах крові частіше відповідають вірусній інфекції (лейкопенія,
лімфоцитоз).
 Альвеоліт — запальний процес
дистального відділу респіраторного тракту
внаслідок перетворення альвеолярно-
капілярного бар’єру на гіалінову мембрану,
спричинений локальними крововиливами,
некрозом, апоптозом та десквамацією клітин
респіраторного епітелію альвеол, що
призводить до порушення легеневого
газообміну (гіпоксемія, гіперкапнія) і клінічно
проявляється дихальною недостатністю.
 Грип
Грип - гостре інфекційне захворювання з періодичним
епідемічним поширенням, яке характеризується ураженням
верхніх дихальних шляхів із переважанням трахеобронхіту,
що супроводжується вираженою інтоксикацією і гарячкою.
Під час епідемічних спалахів хворіє до 30-50% населення
ураженого регіону, що призводить до великих економічних
втрат.
Резервуаром і джерелом інфекції є хвора людина. Механізм
передачі - повітряно- крапельнний, аерозольний.
Сприйнятливість до грипу дуже висока. Імунітет нетривалий,
видо-,субтипо- і сероспецифічний.
 Етіологія
Віруси грипу відносяться до сімейства Orthomyxoviridae.
Influenza virus (вірус грипу) — вірус, який містить РНК. За
антигенною структурою вірус грипу поділяється на 3 типи: А, В, С.
Характерною особливістю вірусу грипу А є зміна антигенних
властивостей поверхневих білків: гемаглютиніну (Н) та
нейрамінідази (N), процес мінливості яких відбувається
незалежно один від одного. При цьому можлива мінливість як
одного антигену (дрейф), так і зміна двох антигенів одразу
(шифт). Дрейф відбувається кожні 2–3 роки, а шифт — 1 раз у 10–
20 років. Дрейф при грипі зумовлює виникнення епідемій, а
шифт — пандемій. Захворювання у людей зумовлені різними
комбінаціями 3 підтипів гемаглютиніну ( Н1, Н2, Н3) та 2 підтипів
нейромінідази (N1 та N2).
Вірус грипу В характеризується меншою мінливістю, а вірус грипу
С має постійну антигенну структуру.
 Клінічні особливості грипу
Ознака Грип
Інкубаційний період 1-3 дні
Початок Раптовий
Зовнійшній вигляд Одутлість, гіперемія обличчя, склерит

Катаральні явища Закладеність носа, виділення з 2-3 дня.

Температура тіла Висока з першого дня
Нежить +,-
Ларингіт +,-
Геморагічний синдром +
Головний біль +++
Біль в очах +++
Біль у м’язах +++
В’ялість, адинамія +++
 Патогенез органних та системних порушень при грипі
Ознака
Головний біль, запаморечення, іноді
менінгізм
Пропасниця, ниючий біль у м’язах,
кістках, суглобах.
Кашель, садніння і біль за грудиною,
нежить
Носова кровотеча, кровоточивість
ясен, петехії на шкірі і слизових
оболонках, кровохаркання, токсичний
геморагічний набряк легень
Зниження АТ, схильність до колапсу,
тахікардія, брадикардія, пітливість,
гіперемія обличчя і слизових
Патогенез
Пряма токсична дія вірусів і метаболітів
на нервові клітини. Гіперпродукція СМР,
підвищення внутрішньочерепного тиску
Пірогенна дія вірусу і метаболітів,
інтоксикація
Ураження вірусом слизової оболонки,
некроз і відторгнення епітеліальних
клітин.
Підвищення проникності і ламкості судин
Коливання тонусу симпатичної і
парасимпатичної вегетативної нервової
системи за рахунок ураження
 Ускладнення грипу
Прояв
ГРДС, токсичний геморагічний
набряк легень
Несправжній круп
Пневмонія вогнищева,
сегментарна, зливна
(стафілококи, ентеробактерії,
стрептококи, пневмококи,
гемофільна паличка).
Активацція хронічних вогнищ
інфекції.
Причина
Ушкодження альвеолярних
мембран
Ушкодження і набряк слизової
гортані
Гострий імунодефіцит, за
рахунок лімфопенії, можливе
приєднання бактеріальної
мікрофлори ( супер-інфекція
або активація хронічних
вогнищ інфекції в організмі)
 Формулювання діагнозу
Діагноз грипу- клініко-епідеміологічний.
Лабораторне підтвердження в період епідемії
не обов’язкове.
Критерії тяжкості - вираженість інтоксикації,
гарячки, термін появи та характер
ускладнень.
Діагноз: Грип, ідентифікований ( спричинений
вірусом H, N….) або неідентифікований,
форма тяжкості (легка, середньої тяжкості,
тяжка), ускладнення.
 Діагностика

Діагноз "Грип" Лабораторні методи

встановлюють, дослідження включають:
головним чином, на • ПЛР-діагностика
підставі клінічних та •Експрес-тести
епідеміологічних
даних. •ІФА, РЗК, РГГА
•РІФ
 Лікування
Режим постільний.
Дієта молочно-рослинна, збагачена
вітамінами, рясне (підкислене) пиття.
Противірусні засоби (озельтамівір (таміфлю),
ремантадин.
Жарознижуючі (ібупрофен, парацетамол)
Вітаміни, симптоматичні засоби.
 Рекомендації щодо дозування озельтамивіру
Дітям до 12 місяців Дітям старше 12 місяців

0 – 14 днів: по 3 мг/кг один раз на маса тіла≤15 кг: по 30 мг двічі на

добу добу впродовж 5 днів
>14 днів – 12 міс.: по 3 мг/кг двічі маса тіла=15 – 23 кг: по 45 мг двічі
на добу на добу впродовж 5 днів
маса тіла=24 – 40 кг: по 60 мг двічі
на добу впродовж 5 днів
маса тіла≥40 кг: по 75 мг двічі на
добу впродовж 5 днів
Примітка щодо лікування озельтамивіром:
•Лікування слід розпочинати впродовж перших 48 годин від початку клінічних проявів, засіб можна також
призначати в
• будь-якій стадії хвороби.
•При кліренсі креатиніну <30 мл/хв необхідно розглядати можливість зниження дози озельтамивіру.
•Пацієнтам з тяжким чи прогресуючим перебігом хвороби, котрі не реагують на звичайні схеми, можуть бути
показані більш високі дози озельтамивівру (до 150 мг двічі на добу) та більша тривалість курсу терапії.
•Озельтамивір та занамівір можна використовувати в якості методу післіконтактної хіміопрофілактики для осіб з
груп ризику.
•Особам, котрі мали контакт із хворим, але при низькій імовірності ускладнень інфекції, противірусна
хіміопрофілактика призначатися не повинна.
 Профілактика
Кращий спосіб запобігти
грипу - це щорічна
вакцинація від грипу.
Проводиться вона в
передепідемічний період -
до підйому рівня
захворюваності.
Види вакцин: Корейська вакцина
Джіс Флю (інактивована).
Французька Ваксигрип
(інактивована). Обидві
застосовуються дітям від 6
місяців
 Для профілактики грипу щепленню підлягають:
• групи медичного ризику (високий ризик клінічних ускладнень грипу):
• особи з хронічними захворюваннями дихальної та серцево-судинної систем,
нирок, порушенням обміну речовин;
• особи віком понад 60 років;
• особи, що перебувають у спеціалізованих колективах (інтернатах, будинках
для осіб похилого віку, будинках дитини тощо);
• групи епідемічного ризику (висока можливість інфікування грипом):
• діти загальноосвітніх закладів;
• персонал медичних закладів;
• персонал дошкільних, середніх та інших навчальних закладів, інтернатів,
будинків дитини та будинків для громадян похилого віку тощо;
• робітники сфери послуг, торгівлі, транспорту, військові, а також особи, що
перебувають у контакті з великою кількістю людей;
• персонал підприємств, установ, організацій (з метою запобігання спалахам
інфекційних хвороб);
• особи, які доглядають хворих на грип удома;
• особи віком понад 60 років;
• жінки, які планують вагітність, під час епідемії грипу;
• вагітні.
 Парагрип
Гостре захворювання респіраторного тракту, яке
викликається вірусами парагрипу, характеризується
помірною інтоксикацією і симптомами ураження верхніх
дихальних шляхів, переважно носа, гортані і трахеї.
Етіологія і епідеміологія.
Віруси парагрипу людини належать до сімейства
параміксовірусів. Відомо 5типів вірусів, у тому числі
найбільше значення в патології мають 1–3типи. Усі вони
мають гемаглютинін-нейромінідазну активність Віруси
парагрипу містять РНК, нестійкі в навколишньому
середовищі. Від вірусів грипу їх відрізняє стабільність
антигенної структури і відсутність мінливості генома віріона.
 Особливості парагрипу
Інкубаційний період - 2-7 днів
Початок поступовий - 37 - 37,5 С
Інтоксикація виражена слабо (нездужання, головний біль,
ломота в тілі). Зовнішній вигляд не змінений.
Типовим для парагрипу є :
-Повільний, млявий розвиток хвороби, лихоманка.
-Слабо виражені загальнотоксичні явища.
-Помірні катаральні явища.
-Грубий сухий кашель.
-Ларингіт ( ураження гортані, часом із синдромом стенозу
гортані).
-Розвиток гострого стенозуючого ларинготрахеїту (ГСЛТ)(у дітей
1-3 років).
Не спостерігається біль в очних яблуках
Немає пастозності,кон’юнктивіту
Не спостерігаються епідемії
 Гострий стенозуючий ларинготрахеїт (ГСЛТ)
Гострий стенозуючий ларинготрахеїт (круп) –
гостре запалення слизової оболонки гортані та
трахеї, що супроводжується порушенням
прохідності дихальних шляхів на рівні гортані
внаслідок набряку в підскладковому просторі,
спазму м'язів, гіперсекреції мокротиння та
характеризується появою:
- грубим «лаючим» кашлем;
- гучним стенотичним диханням;
- сиплим голосом.
Парагрип

Діагноз ГСЛТ ставиться на підставі

наявності характерної тріади
симптомів (осиплість голосу,
«лаючий" кашель, стенотичне
дихання), даних анамнезу, а також
інших проявів ГРВІ.
 Стадії стенозу гортані
Стадія стенозу гортані визначається за рахунок
ступеня звуження діаметра гортані, вираженості
дихальної недостатності та ступеня виснаження
компенсаторних механізмів.
– стеноз гортані І ступеня – компенсований;
– стеноз гортані II ступеня – субкомпенсований;
– стеноз гортані III ступеня – декомпенсований;
– стеноз гортані IV ступеня – термінальний (асфіксія).
 Клінічні прояви при різних стадіях ГСЛТ
Стадії стенозу
Клінічні симптоми
1 2 3 4
Загальний стан, Задовільний або Середньої важкості, Важкий або дуже Вкрай важкий,
свідомість середньої важкості, свідомість ясна, важкий, свідомість свідомість відсутня.
свідомість ясна, постійне збудження сплутана, постійно
періодичне різке збудження.
збудження.

Колір шкіри Легкий ціаноз Помірно вираженй Виражений ціаноз Цианоз всього тіла
навколо рота при ціаноз носогубного шкіри обличчя,
неспокої трикутника акроціаноз

Втягнення
міжреберних В спокої відсутнє, Виражене навіть в Виражене, при Стає менш вираженим
проміжків і при не спокої стані спокою поверхневому
надключичних ямок помірне диханні може бути
відсутнім

Дихання Не прискорене Помірно прискорене Значно прискорене, Переривчасте,

може бути поверхневе
поверхневе

Пульс Відповідає Прискорений Значно Значно прискорений,

температурі тіла прискорений, ниткоподібний, в ряді
випадання на вдиху випадків уповільнений

Пульсоксиметрія 95-98% <95% <92% <92%

Алгоритм надання медичної допомоги дітям з ОСЛТ в залежності від ступеня стенозу
I ступінь-≤ 2 бали II ступінь 3-7 балів III ступінь ≥ 8 балів

• Емоційний і психічний спокій • Госпіталізація в ПІТ або ВРІТ

• Доступ свіжого повітря • При пульсоксиметрії <92% -
• Комфортне положення для дитини зволожений кисень.
• Відволікаючі процедури: зволожене повітря • Дексаметазон 0,6 мг/кг або
• За показанням жарознижувальна терапія преднізолон 2-5 мг/кг в/м.
• Контроль ЧД, ЧСС, пульсоксиметрія • Будесонід 2 мг одноразово
або 1 мг через 30 хв до
• Будесонід 0,5 мг інгаляційно через • Виклик ШМД, екстрена госпіталізація . купірування стенозу гортані
небулайзер з 2 мл фіз. розчину
Застосовувати L –епінефрин 1:1000 • При стабілізації стану 0,5 мг
• При поліпшенні стану кожні 12 год
інгаляційно (разова доза для дітей < 4 кожні 12 год
до купірування стенозу гортані
років – 2.5 мл; для дітей > 4 років – 5 мл; • Переоцінка симптомів через
• Переоцінка симптомів через
розчинити у 2 мл 0.9% розчині NaCl) 20 хв.
15-20 хв.
• Будесонід стартова доза 2 мг • За свідченнями інтубація
інгаляційно через небулайзер або 1 мг трахеостомія
двічі через 30 хв. до купірування стенозу
гортані.
• При стабілізації стану 0,5 мг кожні 12
год. Дексаметазон 0,6 мг / кг або
преднізолон 2-5 мг кг в / м
При відсутності ефекту від При відсутності ефекту або зниження
інгаляцій: Sat0, 92% перевезти в Піт або ВРІТ
• дексаметазон 0,1-0,6 мг/кг в/м
або преднізолон 2-5 мг/кг в/м
• госпіталізація
ЧД - Частота дихання; ЧСС частота серцевих скорочень; ШМД - швидка медична допомога; ПІТ- палата
інтенсивної терапії;ВРІТ - відділення реанімації та інтенсивної
 Аденовірусна інфекція
Гостре інфекційне захворювання,що викликється
ДНК вмісними вірусами з родини Adenoviridae.
Інкубаційний період складає 5-6 днів.
Аденовірусна інфекція характеризується підгострим
початком із помірно вираженим інтоксикаційним
синдромом (навіть за умови високої температури
тіла самопочуття хворого залишається відносно
задовільним) та поліморфізмом клінічних проявів.
Характериними є фарингіт, тонзиліт, кон’юнктивіт,
полілімфаденопатія, гепатолієнальний синдром та
діарея.

Поліморфізм клінічних проявів визначає

різноманітність клінічних форм захворювання:
 Клінічні форми аденовірусної
інфекції
• ГРВЗ (ринофарингіт, ринофаринготонзиліт,
ринофарингобронхіт).
• Фарингокон’юнктивальна гарячка.
• Кон’юнктивіт, кератокон’юнктивіт.
• Аденовірусна атипова пневмонія (визначається не
всіма дослідниками).
• Аденовірусна діарея (ентерит) (переважно у дітей).
• Аденовірусний геморагічний цистит (розвивається
дуже рідко).
• Ураження нервової системи.
 Аденовірусна інфекція

Характерною є тетрада симптомів:

риніт - фарингіт - кон'юнктивіт - лихоманка.
 Риновірусна інфекція
Риновірусна інфекція - гостре респіраторне захворювання, яке
характеризується слабо вираженими симптомами загальної
інтоксикації і переважним ураженням слизової оболонки носа.

Інкубаційний період в середьному 2-3 дні.

Провідний симптом - рінорея. Загальні ознаки виражені слабо.

Температура підвищується до субфебрильних цифр (2 дні),
інтоксикацій немає.

Спочатку з’являється закладеність носа і незначні виділення з

носа, а через декілька годин розвивається риніт з ринореєю.
В період вираженого риніту спостерігається чхання,сльозотеча,
іноді фарингіт.
 Респіраторно-синцитіальна інфекція
Респіраторно-синцитіальна інфекція
(РС-інфекція) - гостре вірусне захворювання,
характеризується помірно вираженою
інтоксикацією, що протікає з переважним
ураженням нижніх дихальних шляхів з
розвитком бронхіту, бронхіоліту, пневмонії.
Діагностичні критерії РС-вірусної
інфекції
– інкубаційний період – 3-7 днів;
– зимова сезонність, гострий початок;
– легкий перебіг у дітей старшого віку
(за типом гострого бронхіту);
– розвиток бронхіоліту в немовлят;
– іноді розвиток синдрому крупу.
 Основні диференціальні симптоми ГРВІ
Нозологічна Характерні симптоми
одиниця
Грип А,В,С Епідеміологічний підйом захворюваності, специфічна
грипозна інтоксикація, висока температура, озноб,
запаморочення, головний та м’язовий біль. Можливий
сегментарний або геморагічний набряк легень.

Аденовірусна Виражені катаральні явища, гіперплазіця лімфоїдної

інфекція тканини ротоглотки, лімфаденопатія, катарально-
фолікулярний, плівчастий кон’юнктивіт, діарея.

Парагрип Синдром крупу: грубий, “лаючий” кашель, шумне

стенотичне дихання, осиплий голос.
РС-інфекція Клінічна картина бронхіту, бронхіоліту

Риновірусна Ринорея при слабко-вираженому катарі верхніх

інфекція дихальних шляхів. Інтоксикація відсутня.
 Коронавірусна інфекція
Коронавірусна інфекція характеризуються
неспецифічним ураженням верхніх відділів
дихальних шляхів і незначно вираженою
інтоксикацією зі сприятливим прогнозом, за
виключенням тяжкого гострого респіраторного
синдрому (ТГРС).
Коронавіруси містять оболонку з ворсинками,
яка прикріплюється до вібріону за допомогою
вузького стебла и розширюється до дистального
кінця, нагадуючи сонячну корону під час
затемнення.
 SARS
Тяжкий гострий респіраторний синдром
(SARS–Severe Acute Respiratory Syndrome) або
―атипова пневмонія –висококонтагіозне
респіраторне захворювання коронавірусної
природи. Вперше з’явилось 16 листопада
2002 р. на території провінції Гуандун на
півдні Китаю, а потім стрімко набуло
епідемічного поширення на території ще 29
країн Європи, Азії, Північної та Південної
Америки, Австралії.
 SARS
Збудником хвороби є штам РНК-вмісний
коронавірусу тварин, який став патогенним для
людини внаслідок мутацій. Джерелом інфекції є
хвора людина, не виключаються також деякі
тварини. Шлях передачі—повітряно-крапельний,
аерозольний (вірус виділяється не лише із
секретом дихальних шляхів, а й з сечею та калом).
Інкубаційний період 2–10 днів, тяжкість
захворювання варіює від мінімальних проявів до
прогресивної дихальної недостатності з
летальним кінцем. Початок гострий, з підвищення
температури тіла >38 °С.
 Виокремлюють 3 фази перебігу SARS:
1 Фаза. Продромальний період триває 3–7 днів і характеризується
лихоманкою, міалгіями, головним болем, слабко вираженим сухим кашлем,
що не супроводжується нежиттю та чханням; при дослідженні крові —
нормоцитоз або лейкопенія, абсолютна лімфопенія, висока активність
креатинфосфокінази, помірне підвищення аланінамінотрансферази,
аспартатамінотрансферази;
2 Фаза. Через 3–7 днів кашель посилюється, з’являються задишка та
відчуття нестачі повітря; в легенях, переважно в базальних відділах,
вислуховується крепітація; наростає гіпоксемія. Частина хворих (близько 15%)
на цьому етапі одужують;
3 Фаза. у 85% хворих з 2-го тижня хвороби спостерігається наростання
клінічної симптоматики — стан прогресивно погіршується, відзначається
новий пік гарячки, з’являється водяниста діарея, рентгенологічна картина
характеризується негативною динамікою — прогресування респіраторних
симптомів супроводжується появою нових вогнищ іншої локалізації.
Розвивається гострий респіраторний дистрес- синдром, що потребує
проведення інтенсивної терапії (10–20% хворих). Зміни в гемограмі аналогічні
таким у першій фазі, однак приєднується тромбоцитопенія.

Рентгенологічні зміни корелюють з тяжкістю перебігу та варіюють від

нормального малюнку до поширеної багатофокусної інфільтрації легеневої
тканини, переважно в периферичних відділах одно- або двобічної локалізації.
 MERS
Близькосхідний респіраторний синдром –
асоційованй з MERS-CoV вперше був виявлений
у квітні 2012 р. у Саудівській Аравії та
надзвичайно стрімко став поширюватися в світі,
призводячи до виникнення у людини тяжкого
гострого респіраторного захворювання, часто з
летальними наслідками, що отримало назву
Близькосхідний респіраторний синдром.
Встановлено що середній інкубаційний
період МERS приблизно 5,2 доби, але
найдовший відмічено до 12 діб.
 Клініка МЕRS-CoV
Типовими симптоми при МЕRS-CoV є
висока температура тіла, кашель та задишка.
Пневмонія є звичайним явищем, але не
завжди присутня. Реєструються також
гастроентерологічні симптоми, включаючи
діарею.
Клінічні прояви інфекції МЕRS-CoV
варіюють від відсутності симптомів
(безсимптомний перебіг) або легких
респіраторних симптомів до важкого гострого
респіраторного захворювання та смерті.
 Метапневмовірусна інфекція
Метапневмовірусна інфекція найчастіше
характеризується звичайними симптомами
ГРВІ, але в певних випадках розвиваються
тяжкі ураження нижніх відділів дихальних
шляхів у групах ризику. Зараження
метапневмовірусом із тяжкими наслідками
часто відбувається і реципієнтів стовбурових
клітин, при пересадці легеневої тканини.
 Рекомендації для амбулаторного лікування хворого на
ГРВІ:
-Контроль температури не менше 2-ох разів на добу та при погіршенні стану;
-підтримувати температуру в приміщенні 18-20°С;
-підтримувати вологість у приміщенні 70±10%;
-ліжковий режим;
- провітрювати приміщення не менше 2-ох разів на добу;
-вживати достатню кількість рідини ( вода, компот, сік, морс, чай);
-хворому одягати медичну маску для захисту оточуючих;
-тим, хто доглядає за хворим, часто мити руки, по можливості обмежити
контакти з пацієнтом;
при температурі >38,5°С: фізичні методи охолодження (роздягання; вологе
обтирання), часте пиття; (Залежно від типу лихоманки «рожева» чи «бліда»)
-при відсутності ефекту від попередніх засобів слід прийняти жарознижуючий
засіб.
- приготувати для лікування гарячки у дітей: дітям до 2-ох років - супозиторії
ректальні: Парацетамол або Ібупрофен (10 мг/кг одноразово; до 30 мг/кг на
добу); від 2-ох років - Парацетамол або Ібупрофен таблетки, суспензії або
сиропи, (10 мг/кг одноразово; до 30 мг/кг на добу);
Рекомендації для амбулаторного лікування хворого на ГРВІ:
-тим, хто доглядає за хворим, часто мити руки, по можливості обмежити
контакти з пацієнтом;
- Солоьові краплі в ніс.
- при температурі >38,5°С: фізичні методи охолодження (роздягання;
вологе обтирання), часте пиття; (Залежно від типу лихоманки «рожева» чи
«бліда»)
-при відсутності ефекту від попередніх засобів слід прийняти
жарознижуючий засіб.
-приготувати для лікування гарячки у дітей: дітям до 2-ох років - супозиторії
ректальні: Парацетамол або Ібупрофен (10 мг/кг одноразово; до 30 мг/кг
на добу); від 2-ох років - Парацетамол або Ібупрофен таблетки, суспензії
або сиропи, (10 мг/кг одноразово; до 30 мг/кг на добу);
-При наявності невідкладних станів у пацієнта йому надається медична
допомога відповідно до чинних медико-технологічних документів що
стосуються цих станів.
-Дітям і підліткам (<18 років) не слід призначати лікування препаратами,
які містять саліцилову кислоту, через ризик виникнення синдрому Рея
(енцефалопатія і гостра жирова дистрофія печінки з гострим розвитком
печінкової недостатності).
 Лікування
Спираючись на сучасні доказові клінічні настанови,
протоколи та рекомендації, МОЗ наполягає звернути увагу,
що антибіотики (крім захворювань, що зумовлені
бактеріями), противірусні препарати (крім озельтамівіру та
занамівіру за показанням при лікуванні грипу),
«імуномодулятори» та препарати інтерферонів не
рекомендовані для лікування застуди у дітей.
Неконтрольоване та необґрунтоване вживання антибіотиків
призводить до формування резистентності до них.
Ефективність вітамінів, антигістамінних та рослинних
препаратів не є доведеною в якісно проведених наукових
дослідженнях, а «Сиропи від кашлю» можуть бути
шкідливими для дітей віком до 4 років. «Комбіновані ліки від
застуди», котрі полегшують симптоми у дорослих, є
забороненими для дітей молодшого віку.
Я один із збудників
ГРВІ, діагностуй
мене вірно!