Предмет та завдання

психіатрії та наркології.
Організація допомоги.
Методи дослідження.
Класифікація психічних
розладів, регістри
психічних розладів.
Порушення відчуттів та
сприйняття.
Психіатрія - медична дисципліна, що займається вивченням
діагностики та лікування, етіології, патогенезу, поширеності
психічних хвороб і організації психіатричної допомоги.

Психіатрія (грец. psyche – душа, iatreia – лікування) – лікування

душі.
 Задачі психіатрії

1. Вивчення поширеності, умов винекнення, нозологічної структури

та клінічних особливостей психічних захворювань.
2. Вивчення етіології та патогенеза психічних захворювань.
3. Лікування та профілактика психічних захворювань.
4. Соціально-трудова реабілітація хворих.
5. Трудова, судова та військово-лікарська експертиза.
6. Проведення санітарно-просвітніх і психогігієнічних заходів.
 Проблеми психічного здоров'я є
загальними для всіх країн світу
На долю психічних розладів припадає до
20% захворювань в Європейському регіоні ВООЗ
Кожен 4-й мешканець регіона на тому чи
іншому етапі життя зіштовхуєтьс з проблемами
психічного здоров’я
6 з 20 країн з найвишчими показниками
самогубств у світі знаходяться у Європейському
регіоні
Психічні розлади вносять значний вклад в
загальний тягар захворювань, яке визначається
роками життя прожитим з інвалідністю
Психічні розлади зумовлюють 13,1% від
загального числа років життя прожитих з
інвалідністю
 Гіппократ

 Перший стверджував, що у душевнохворих

страждає мозок, і тому їх повинен лікувати
лікар.
 Вважав, що психічні особливості людини
визначаються змішанням 4 - х основних
соків живого організму (кров, слиз, жовта і
чорна жовч), в залежності від переважання
одного з них він розрізняв 4 типи
темпераменту: сангвінік, флегматик,
холерик, меланхолік.
Аристотель - філософ, котрий приділяв увагу
вивченню душевних хвороб. Він визначав
схильність епілептиків до жорстокості, а
меланхоліків вважав обдарованішими від інших
людей.

Клавдій Гален вивчав головний мозок, вважав його

місцеперебуванням розуму, помисли
локалізуються в серці, бажання - в печінці. Душевні
хвороби Гален розмежовував на гострі і хронічні,
відносячи до перших гарячкові марення, до других
- меланхолію.
 Філіп Пінель

Французький психіатр Філіп Пінель

(1745-1826), головний лікар
психіатричної лікарні Бісетр домігся
у Національного Конвенту права на
зняття ланцюгів з душевнохворих і
увійшов в історію як «батько
сучасної психіатрії». Ф.Пінель «звів
божевільного до рангу
душевнохворого».
«Доктор Філіп
Пінель звільняє від
кайданів психічно
хворих в лікарні
Сальпетрієр в 1795
році» .
Тоні Робер-Флері,
1876 р.
«Пінель звільняє від кайданів пацієнтів Бісетр»
Шарль Луі Мюллер, 1848 р.
 Жан-Етьєн Домінік Ескіроль

 Заклав фундамент науково-

клінічної психіатрії
 Узаконив вимоги щодо
обов'язкового медичного огляду
осіб, які розміщені в
психіатричніх установах: «Закон
про душевнохворих» 1838 р.
 Поклав початок вивченню
прогресивного паралічу,
встановив значення соматичних
симптомів у клініці психозів,
розмежував ілюзії і галюцинації.
 Вінченцо Чіаругі

Вінченцо Чіаругі (1759-1820) -

італійський психіатр, який допоміг
ввести реформи в психіатричну
допомогу. Його ранній частині в русі до
моральності не приділялося достатньо
уваги. Тільки в 20 столітті поступово
відбулася переоцінка його вкладу, який
став орієнтиром в сучасній психіатрії.
•1793 – в Харкові
побудований
будинок
смиренності
•1796 – будинок
божевільних і
невиліковно
хворих
Як лікувальний заклад
Сабурова дача заснована
в 1812 році на території
колишньої садиби
генерал-губернатора
Слобожанщини Петра
Сабурова. У 1820 році
сюди переведено і
психічно хворих.
 Бутковський П.О.

Викладання психіатрії на медичному

факультеті Харківського університету
почалося з викладання курсу «душевні
хвороби», що читав в 1834-1844 роках
професор Петро Олександрович
Бутковський (1801-1844 рр.).
Автор першого підручника з психіатрії
«Душевні хвороби».
Одним з перших запровадив термін
«психіатрія», проповідував гуманне
ставлення до душевнохворих «нещасних
страждальців».
 Ковалевський П.І.
Самостійна кафедра нервових та душевних хвороб
була заснована в 1877 році професором Павлом
Івановичем Ковалевським - завідувач кафедри з 1877
по 1892 роки. Він один з перших став застосовувати
історичний аналіз для розвитку практичної психіатрії
(«Психіатричні ескізи з історії»).
Розкриває динаміку різних психічних станів,
показує роль середовища і спадковості в генезі хвороб.
 Країнський М.В.

1896 р. - вперше за весь час існування

Сабурової дачі губернська управа
призначила старшим лікарем Харківської
губернської психіатричної лікарні не
терапевта, а психіатра – Миколу
Васильовича Країнського.
3 червня 1897 г. - особисто розв'язав в
один день більше 120 душевнохворих і
спалив гамівні сорочки поблизу клумби
біля головного входу в головний корпус
лікарні, попередньо промовивши з балкона
промову, закликаючи до гуманності і
співчуття до психічно хворих. Багато уваги
він приділяв реорганізації і зміцненню
матеріально-технічної бази Сабурової дачі.
 1904 г. - на Сабуровій дачі були остаточно
знищені ізолятори і всі двері з тих, що були
ізоляторів зняті.
Впроваджуючи принципи системи відкритих
дверей, навколо Сабурової дачі в 1907 році була
побудована огорожа, після чого в 12 і частково в
14 відділеннях введена система відкритих
дверей для хворих.
В подальшому на Сабуровій дачі для
кожного психіатричного відділення були
побудовані літні павільйони і прогулянкові
дворики, що відповідало шотландської системі
open air та давало можливість душевнохворим
протягом тривалого часу перебувати на повітрі.
 Мухін М.І.
Анфімов Я.О.

1892 - 1894 рр. – професор

Микола Іванович Мухін, його
дослідження дозволили розширити
знання в області лікування та
діагностики психічних розладів,
обумовлених сифілісом мозку,
екзогенних інтоксикацій, істерії
(випадки істеричного паралічу).

1894 - 1917 рр. – професор Яків

Опанасович Анфімов, автор
всесвітньо відомої коректурної
проби «Таблиці Анфімова».
 Платонов К.І.
Протопопов В.П.

1917-1923 рр. - професор Костянтин Іванович Платонов

учень М.М. Бехтерева, відомий фахівець у сфері неврозології і
психотерапії, автор монографії «Слово як лікувальний і
фізіологічний чинник», присвячений обґрунтуванню
теоретичних концепцій психотерапії, яка не втратила свого
значення в наш час.

1923-1944 рр. – професор Віктор Павлович Протопопов,

автор всесвітньо відомих досліджень в галузі патофізіології
шизофренії та БАР, описав вегетативні порушення при МДП
(БАР) всесвітньо відомі як «тріада Протопопова».
Розвивав вчення І.П. Павлова в педагогіці (навчання
сліпоглухонімих і розумово відсталих дітей).
Був засновником і директором першого в Україні науково-
дослідного інституту клінічної психіатрії (в даний час ГУ Інститут
неврології, психіатрії та наркології НАМН України).
 Попов Є.О.
Татаренко Н.П.

1944-1951 рр. – професор Євген Олексійович

Попов. Розвинув теорію фазно-гальмівного
походження галюцинацій. Першим встановив, що
при тривалому безсонні можуть розвиватися
деліріозні стани. Розробив метод купірування білої
гарячки відомий як «Суміш Попова».

1951-1970 рр. – заслужений діяч науки і техніки,

професор Ніна Павлівна Татаренко. В цей період
було видано перший в Україні підручник
«Психіатрія» українською мовою, організовані
наукові лабораторії патофізіології вищої нервової
діяльності, біохімічна та електрофізіологічна.
 З Сабуровою дачею в різній
мірі пов'язано безліч відомих
особистостей, які з якоїсь
причини виявилися в її стінах.
Так, тут знаходилися в різний час
Велімір Хлєбніков (відомий поет
Срібного століття), Володимир
Сосюра (український поет),
Аркадій Гайдар (радянський
дитячий письменник), Олег
Мітасов (графіст).
 Бачериков М.Є.
Гавенко В.Л.

1970-1991 рр. – професор Микола Єгорович

Бачериков, який приділяв велику увагу вдосконаленню
клінічної роботи та педагогічної діяльності кафедри.
Створені навчальні посібники «Клініка і профілактика
психічних захвороб», «Клініка і лікування психічних
розладів при церебральному атеросклерозі», «Клінічна
психіатрія».

1991 - 2009 рр. – професор Володимир Леонідович

Гавенко – академік Польської академії медичних наук і
Всесвітньої академії медицини ім. Альберта Швейцера.
Відомий вчений-психіатр, засновник наукової школи
комплексного вивчення передхворобливих психічних змін
і розладів, та станів соціальної дезадаптації у молодих
осіб.
 Кожина Г.М.

З 2009 року кафедру очолює Академік, віце-

президент НАН ВО України, головний
психотерапевт Департаменту охорони здоров'я
Харківської міської Ради, професор д.мед.н.
Ганна Михайлівна Кожина.
Член Вчених рад із захисту докторських і
кандидатських дисертацій: Д.64.566.01
«Психіатрія, наркологія, неврологія» при
Інституті неврології, психіатрії та наркології АМН
України; Д.64.609.03 «Медична психологія» при
Харківській медичній академії післядипломної
освіти.
Куратор Наукового товариства студентів,
аспірантів, докторантів і молодих вчених ХНМУ.
 Кафедра психіатрії, наркології, медичної психології та
соціальної роботи.
  З 1992 року - Опорна кафедра психіатрії Міністерства
охорони здоров'я України.
З 2010 року - Науково - методичний центр з питань
Псіхоосвіти Міністерства охорони здоров'я України.
 Міністерство охорони здоров’я України
Харківський національний медичний університет
Учбово-методичний центр з питань психоосвіти МОЗ України
Серія літератури з психоосвіти
 Основні розділи сучасної
психіатрії

 Загальна (вивчення і лікування психічних хвороб)

 Дитяча та підліткова
 Геронтологічна
 Наркологія
 Судова
 Соціальна
 Психотерапія
 Психофармакологія
 Сексопатологія
 Суїцидологія
 Пенітенціарна психіатрія (вивчає особливості психічних порушень у
людей, що знаходяться в місцях позбавлення волі, фактори ризику
скоєння протиправних дій)
 Методи дослідження

• Клініко-психопатологічний (бесіда та спостереження за

хворим)
• Психодіагностичні
• Нейрофізіологічні (ЕЕГ, РЕГ, ЕхоЕГ)
• Нейровізуалізаційні (рентгенограма черепа, КТ, МРТ)
 Регістри психічних розладів

 Психотичні стани характеризуються

наявністю потьмарення свідомості,
маяченням або галюцинаціями. При цьому
хворий не може критично оцінити свій
хворобливий стан.
 Непсихотичні (прикордонні) психічні
розлади характеризуються, найчастіше,
порушенням емоцій і рухово-вольової
сфери. Хворі критично оцінюють свій
хворобливий стан.
 Дефектно-органічні розлади проявляються
порушенням інтелектуальних функцій -
когнітивних (пам'яті, увага і мислення).
Структура захворюваності на
розлади психіки та поведінки

розлади психіки
непсихотичного
характеру 74,3%

розумова відсталість,
деменції 8,2%

розлади психіки
психотичного
характеру 17,5%
 Класифікація психічних хвороб
за етіологічним принципом:

 Екзогенні (викликані різними патологічними впливами ззовні): інфекційні,

травматичні, інтоксикаційні.
 Соматогенії і ендокринопатії (причиною їх є різні внутрішні, в тому числі і
судинні, а також ендокринні хвороби).
 Психогенії (пов'язані з різними несприятливими психологічними
впливами).
 Ендогенні (захворювання з недостатньо вивченою етіологією, у
виникненні яких велику роль відіграє фактор спадковості): шизофренія,
біполярний афективний розлад, генуінна епілепсія.
 Психози віку зворотного розвитку: предстарчі (пресенільні), старечі
(сенільні).
 Аномалії розвитку особистості (олігофренії, психопатії).
З метою полегшення і розширення міжнародного співробітництва в
справі вдосконалення діагностики психічних хвороб в нашій країні
використовується міжнародна класифікація хвороб, запропонована
ВООЗ. В даний час використовується 10 перегляд цієї класифікації
(МКХ-10).
Міжнародна класифікація психічних захворювань побудована за
двома принципами - нозологичному і синдромологічному.
 Закон про психіатричну
допомогу
В Україні прийнят Закон про психіатричну допомогу, який регламентує
правила надання допомоги психічно хворим, відстоює їх права, а також чітко
визначає правила госпіталізації хворих в психіатричні установи.
Основні положення Закону про психіатричну допомогу виходять з
твердження, що психічно хворі, які є громадянами нашої країни,
користуються усіма правами, записаними в Конституції України.
Закон України про психіатричну допомогу складений з урахуванням 10
принципів ВООЗ. Закон визначає презумпцію психічного здоров'я, принципи
надання психіатричної допомоги, державні гарантії забезпечення
психіатричної допомоги та соціальним захистом психічно хворих, визначає
конфіденційність відомостей про стан психічного здоров'я тощо.
 Показання для госпіталізації
в психіатричний стаціонар
Наявність тяжкого психічного захворювання, лікування якого
неможливо в амбулаторних умовах.
Необхідність постійного динамічного лікарського спостереження
для проведення диференціальної діагностики і встановлення
діагнозу.
Показання для невідкладної госпіталізації (без згоди хворого)
регламентуються законом про психіатричну допомогу.
 Амбулаторна (позалікарняна)
допомога
1. Психіатричний (психоневрологічний)
кабінет дитячої або загальної поліклініки з
дільничним (районним) психіатром (дитячим
або загальним), психіатричний кабінет ЦРЛ.
2. Психоневрологічний диспансер або
диспансерне відділення при
психоневрологічній лікарні міста, області,
республіки - загальний, що має в своїй
структурі дитячий, підлітковий психіатричний
і логопедичний кабінети, або дитячий, в
складі якого можуть бути дільничні дитячі
психіатри та кабінети консультантів
(логопеда та інші).
 Стаціонарна психіатрична
допомога
 Психіатричні лікарні (міські та обласні) в системі органів охорони
здоров'я, що мають в своєму складі різні профільні відділення (чоловічі та
жіночі, наркологічне, інфекційне, туберкульозне, судово-психіатричне та інші),
в тому числі дитяче та підліткове відділення.
 Спеціалізовані психіатричні лікарні в системі МВС (для примусового
лікування особливо небезпечних психічно хворих, які вчинили протиправні
дії).
 Психоневрологічні відділення при психоневрологічних диспансерах,
великих соматичних лікарнях і військових госпіталях (для лікування хворих на
гострими короткочасними психозами, неврозами і реактивними станами,
залишковими явищами органічних уражень головного мозку з психічними
порушеннями і т. п.).
Психоневрологічні санаторії (для дорослих і дітей).
 Будинки для інвалідів - психохроників (для дорослих і дітей).
Загальні закономірності формування психічних
розладів у дитячому та підлітковому віці
Найважливіша особливість дитячого та підліткового віку –
безперервний, але водночас і нерівномірний процес розвитку
структур і функцій усього організму, у тому числі і центральної
нервової системи. Саме в період психічного онтогенезу
формуються як окремі психічні функції , так і особистість у цілому.

Вікові кризи
• Перший віковий криз (2-4 роки);
• Другий віковий криз (6-8 років);
• Підлітковий криз (12-18 років)
 Психічний дизонтогенез
(порушення психічного розвитку)

Порушення
Порушення Порушення
окремих
темпів розвитку термінів
функціональних
психіки розвитку
систем
Типи порушень психічного
розвитку
Вивільнення й фіксація
Асинхронія розвитку
Ретардація ранніших форм
(диспропорційний) реагування

Порушення навичок
Тотальна Синдром РДА охайності

Парціальна Гебоїдний
синдром Патологічні звичні
дії

Акселерація Мутизм

Патологічні страхи і
фантазії
 Чотири основних вікових рівня
нервово-психічного реагування.
1. Для соматовегетативного рівня реагування (0-3 роки) характерними є
різні варіанти невропатичного синдрому (збудливість, схильність до
розладів травлення, харчування, сну, навичок охайності і т.п.).
2. До психомоторному рівню реагування (4-10 років) відносяться прояви
гіпердинамічного синдрому, системні невротичні та неврозоподібні
рухові розлади - тики, заїкання, мутизм і т.п. Виділення даного рівня
відповідає даним вікової морфології та фізіології, що свідчить про
найбільш інтенсивної диференціації функцій рухового аналізатора в
цьому віці.
 Чотири основних вікових рівня
нервово-психічного реагування

3. Для афективного рівня реагування (7-12 років) характерні синдроми

страхів, підвищеної афективної збудливості, доглядів та бродяжництва.
4. Емоційно-ідеаторний рівень реагування (12-16 років) вже проявляється
надцінними утвореннями типу патохарактерологіческіх реакцій (протесту,
емансипації і т.п.), дисморфофобии, психічної анорексії, "філософському в
інтоксикації" і т.п.
Порушення відчуттів та
сприйняття
• Відчуття - елементарний психологічний акт, за допомогою якого
відображаються окремі властивості предметів і явищ зовнішнього
світу, а також внутрішнього стану організму, які безпосередньо
впливають на аналізатори людини.
• Сприйняття - психічний процес, який складається в цілісному
відображенні предметів і явищ навколишнього світу при їх
безпосередньому впливі на органи чуття, яке синтезується з
минулим практичним досвідом людини в одне ціле.
• Уявлення (представление) - пожвавлення образів, сприйнятих в
минулому, сліди колишніх відчуттів і сприйнять.
• Уява (воображение) - створення нових образів на підставі
наявних уявлень.
 Класифікація розладів
відчуття та сприйняття

I. Гіпестезії та анестезії
II. Гиперестезії
III. Парестезії, синестезії, сенестопатії (4 НЕ: незвичайні, неприємні,
невідступні, невластива локалізація симптоматиці соматичного
захворювання).
 Класифікація розладів
відчуття та сприйняття

IV. Психосенсорні розлади.

1. Зорові психосенсорні розлади (мікропсіі,
макропсії, дисморфопсіі).
2. Інтеро- і пропріоцептивні разлади
(порушення схеми тіла).
 Ілюзії

V. Ілюзії - спотворені відчуття і сприйняття реально існуючих предметів і

явищ, при яких розуміння образів останніх не завжди відповідає дійсності і
може мати інший зміст.
1. За аналізаторами: зорові, слухові, нюхові, смакові, тактильні,
загального почуття (вісцеральні і пропріоцептивні).
2. За механізмом виникнення: фізичні, фізіологічні, психічні (афективні,
вербальні, парейдолічні).
Парейдолії
 Галюцинації

VI. Галюцинації
1. За аналізаторами: зорові, слухові, нюхові, смакові,
тактильні, загального почуття (вісцеральні та
пропріоцептивні).
2. За складністю: прості (фотопсії, акоазми), складні
(мають сенс).
3. По повноті розвитку: повні (дійсні), неповні
(псевдогалюцинації).
4. По відношенню до особистості хворого: нейтральні,
коментуючі, імперативні.
5. Особливі види: гіпнагогічні, гіпнапомпічні,
екстракампінні, рефлекторні, функціональні.
 Дійсні галюцинації
наділені всіма властивостями реальних
предметів
проектуються в реальний простір, тісно
пов'язані з предметами обстановки
впевненість в природному способі
отримання інформації про предмети і
явища через аналізатори
хворий впевнений, що оточуючі
сприймають предмети так само
Поводить себе з предметами як з
реальними
сприймає як загрозливі життю та здоров'ю
нестійкі, гостро виникають часто
посилюються до вечора
Псевдогалюцинації
позбавлені чуттєвої жвавості
проектуються в уявний простір, виходять з
тіла хворого або областей, недоступних
його аналізаторам, не торкаються
предметів
враження насильно викликаних,
зроблених, вкладених в голову
хворий впевнений, що образи
передаються йому спеціально, недоступні
оточуючим
не може втекти від галюцинацій, вони
наздоженуть його всюди
сприймає як спробу психічного
насильства, поневолення волі
не залежать від часу доби
 Синдроми розладів відчуттів
та сприйняття

Синдроми галюцинозу (зорового, слухового, тактильного та ін.) –

уявне сприйняття образів без реального роздратування
відповідного аналізатора, без маячного трактування галюцинацій,
з критичним відношенням або без нього.
 Синдроми розладів відчуттів
та сприйняття
Синдром порушення схеми тіла –
психосенсорні інтеро- та
пропріоцептивні розлади у вигляді
спотворення сприйняття тілесного «Я»,
проявляється в почутті подовження,
укорочення, викривлення кінцівок,
голови, внутрішніх органів і тому
подібне. Входить в структуру синдрому
деперсоналізації.
 Синдроми розладів відчуттів
та сприйняття

Деперсоналізація – цей розлад, який проявляється відчуттям змін деяких або

усіх психічних і фізичних процесів (почуттів, думок, представлень, спогадів,
стосунків до того, що оточує, мови, рухів і тому подібне). У пацієнтів
з'являється важке почуття відособленості, відчуження від того, що оточує,
зменшується або втрачається здатність до співпереживання, з'являється
відчуття свого емоційного і інтелектуального збіднення. Можуть зникати
уявлення про своє минуле, а фрагментарні спогади розцінюються як ті, які не
мають відношення, до сьогоднішнього дня.
 Синдроми розладів відчуттів
та сприйняття

Дереалізація – стан, що супроводжується почуттям зміни живих і неживих

предметів, обстановки, явищ природи. Навколишній світ сприймається
зміненим, дивним, невиразним, далеким, застиглим, безживним. Втрачається
об'ємність і перспектива, так, що те, що оточує нагадує декорації і
сприймається як фотографія. Змінюється акустичне і візуальне сприйняття:
голоси і звуки віддаляються, стають невиразними, глухими, навколишній світ
бачиться сірим, таким, що зблякнув, вицвілим і безживним або надзвичайно
яскравим, чітким і барвистим. Часто порушується сприйняття часу: воно
сповільнюється, зупиняється, зникає або надзвичайно стрімке, що швидко
проноситься.
Дякую за Ваш час та увагу!

Не забудьте пройти тести!