Тема 10. Шизофренія. Преморбідні прояви. Основні клінічні симптоми.

Клінічні
форми та варіанти перебігу. Лікування, профілактика та реабілітація.
Експертні оцінки.
Завдання до самостійного опрацювання теми:
1. Створити таблицю диференційної діагностики параноїдної форми
шизофренії і шизоафективного розладу.

їПараноїдна форма шизофренії Шизоафективний розлад

Маячні ідеї, марення стосунків,
переслідування, впливу, іпохондричне
маячіння , згодом – афективне притуплення
та афективно-емоційна тупість.
Афективні порушення(депресивний розлад чи
біполярний розлад) вираженіші сильніше та
проявляються довше, ніж продуктивні симптоми
шизофренії.
Маячіння контролю та впливу.

Переважно слухові імперативні істинні Слухові коментуючі істинні галюцинації.

галюцинації, псевдогалюцинації, також
можуть бути кінетичні, тактильні ,
парестезії , тощо.
Хворий емоційно реагує на різні ситуації, на Хворий відчуває душевну слабкість і байдужість,
початкових етапах збережена посліжовність апатичний до соціуму.
мислення. Розповідає, що хтось говорить до нього, вказує, що
Пізні етапи – хворий розповідає про манію і як робити(телепатія).
переслідування, тому є розгубленим чи
агресивним.
Занурюється у власні галюцинації і втрачає
інтерес до життя.
Характерні зміни особистості – аутизм, Розлади майже не супроводжуються змінами
занедбання, зменшення активності, особистості. Можуть спостерігатися розірваність
порушення послідовності мислення, мови та неологізми.
притуплення емоційності.

2. Створити таблицю диференційної діагностики параноїдної шизофренії і

шизотипового розладу.

їПараноїдна форма шизофренії Шизотиповий розлад

Один з типів шизофренії, що
характеризується домінуванням марення та
галюцинацій.
Дебют в зрілому віці(>30 років)
Перебіг повільний, розвивається поступово.
Наявні маячні ідеї переслідування,
відношення, значення та величі.
Cлухові істинні та псевдогалюцинації.
Нюхові, тактильні та зорові галюцинації.
Розлад, який не підходить за діагностичними
критеріями МКБ-10 для діагнозу шизофренія, тобто
немає всіх необхідних симптомів або вони слабко
виражені, стерті.
Дебют в старшому підлітковому та юнацькому віці
Відсутня чітка межа початку та подальшого
розвитку.
Неадекватний афект, емоційна холодність.
Чудернацтво, дивні переконання.
Соціальна відгородженість.
Параноїдальність ідей.
Епізодичні психотичні епізоди.
1
Через довгий проміжок часу спостерігається Може переходити в шизофренію, в більшості
афективна тупість, уривчастість мислення. випадків цього не відбувається.
Деградіця особистості+аутизм.

3. Скласти алгоритм діагностики і лікування окремої форми шизофренії

(параноїдної, кататонічної, гебефренічної або простої).
Алгоритм діагностики та лікування параноїдної форми шизофренії:
1. За критеріями визначаємо наявність шизофренії (якщо немає усіх ознак, то це
шизотиповий розлад)
Критерії:
 Захворювання після 30років
 Наявні «позитивні симптоми» (маячня, галюцинації)
 Перебіг безперервний або нападоподібний
 Має чіткі періоди:
 Паранояльний
 Параноїдний
 Парафренний
2. Проведення додаткових методів досліджень (психологічні та клінічні
дослідження, КТ та (або) МРТ головного мозку (за потреби), біохімічні
дослідження)
3. Визначення форми захворювання (гостра чи повільнопротікаюча)
4. Вибір та призначення лікувальних заходів як фармакотерапії, так і не
медикаментозної терапії (Азалептин 150 мг/добу, зуклопентіксол 50-150
мг/добу, циклодол 3-6 мг/добу (для корекції побічних дій нейролептиків)
ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ 3-6 МІСЯЦІВ + групова психотерапія, сімейна та
поведінкова психотерапія, краніоцеребральна гіпотермія, плазмофорез,
електросудомна терапія ТРИВАЛІСТЬ ЛІКУВАННЯ 2-3 МІСЯЦІ)

Алгоритм діагностики та лікування гебефренічної форми шизофренії:

1. Діагностичні дослідження і консультації:
I - II рівні клінічні критерії
III рівень клінічні та психологічні критерії, ЕЕГ, РЕГ, Ехо-ЕГ, біохімічні
аналізи, МРТ дослідження головного
2. Лікувальні заходи (фармакотерапія та немедикаментозна терапія):
Аміназин добова доза 150 - 300 мг; галоперидол - добова доза 30
мг; френолон - добова доза - 30 мг; рисполепт - 0,5 - 5 мг на
добу; зуклопентіксол 50 - 150 мг на добу; зуклопентіксол деканоат 200 - 400
мг кожних 2 - 4 тижні; флюпентіксол 3 - 40 мг на
добу; флюпентіксол деканоат 20 - 40 мг кожних 2 - 4 тижні; циклодол 3 - 6 мг
на добу для корекції побічних дій нейролептиків.
Тривалість лікування 3 - 6 місяців
Додається групова психотерапія, сімейна та поведінкова психотерапія,
краніоцеребральна гіпотермія, плазмофорез, інсуліно-коматозна терапія та
електросудомна терапія.
Тривалість лікування 2 - 3 місяці.

2
 4. Створити таблицю диференційної діагностики різних за походженням форм
парафренного синдрому.

Галюцинаторний Хворий чує внутрішні і зовнішні голоси, які кажуть

йому маячні ідеї, а також спотворюють реальність. У
цьому стані пацієнт рідко вступає в діалог з
оточуючими, доводячи свою правоту.

Систематизований Ідеї носять стійкий характер. Вони впорядкованості,

хоча і є маячнею. Даному виду захворювання властива
виражена манія величі, перевагу і негативне ставлення
до оточуючих людей. Така поведінка супроводжується,
як слуховими, так і візуальними галюцинаціями.

Конфубуляторний У пацієнта поєднується завищена зарозумілість і

спогади про неіснуючі події, в яких він брав героїчне
участь. Цей вид розлади рідко протікає самостійно.
Зазвичай він виникає внаслідок ускладнення
галлюцинаторной і систематизованої парафрении.

Депресивний або Хворий безпідставно вважає себе винним у вчинках,

меланхолійний. яких він не скоював. Запевняє всіх, що заслуговує на
покарання і приниження, при першій-ліпшій можливості
намагається себе звинуватити.

Еротичний. Ним частіше страждають жінки. Зазвичай причиною

стають проблеми в сімейному житті. Пацієнту здається,
що йому дорікають в аморальності (подружній зраді) і
обіцяють покарати, вдавшись до сексуального
насильства. Розлад має непостійний характер, і виникає
нападами.

Пізній. Діагностується у людей старше 70 років. Пацієнтам

здається, що їх постійно обмежують у правах і
ображають. Патологія відноситься до старечої
шизофренії і практично не піддається лікуванню.

Питання для теоретичного опрацювання з написанням реферату:

5. Шизотиповий розлад.

3
 Шизотиповий розлад — психічний розлад, що характеризується соціяльною
тривогою, порушенням мислення, параноїдною ідейністю, дереалізацією,
перехідним психозом з часто незвичайними переконаннями. Шизотиповий
розлад – це психічне захворювання, при якому спостерігаються симптоми,
властиві шизофренії, але дуже слабко виражені, тому немає можливості
говорити про критерії діагностики шизофренічної патології.
Відмінність між шизофренією та шизотиповими розладами не завжди чітка.
Висловлюється припущення, що шизотиповий хворий має генетичну схильність
до шизофренії, яка за сприятливих соціальних умов не деком- пенсується, а
також у нього спостерігаються лише субпсихотичні прояви. У стресових
ситуаціях хворі можуть декомпенсуватися, у них виникають короткочасні
психотичні симптоми, а суїцидонебезпечність становить 10 %. Діагностика
шизотипового розладу ґрунтується на наявності в клінічній картині протягом
понад 2 останніх років не менше чотирьох з наведених нижче ознак: 1) емоційна
холодність, не завжди адекватна ситуації спілкування; 2) ексцентрична, дивна
поведінка та зовнішній вигляд; 3) тенденція до уникання соціальних контактів;
4) дивні, нерідко метафізичні думки, що не згоджуються із субкультурними
нормами; 5) недовірливість, підозрілість; 6) нав'язливі думки щодо власної
особистості дисморфофобічного, сексуального або агресивного змісту; 7)
незвичайні відчуття, явища дереалізації і деперсоналізації; 8) розпливчасте
мислення, що не досягає ступеня розірваності; 9) періодичні транзиторні
субпсихотичні епізоди (частіше з ілюзіями, галюцинаціями, маревоподібними
ідеями).

7. Типи дефектів психіки у хворих на шизофренію.

Основними типами дефекту психіки у хворих на шизофренію є такі:

- апатико-диссоцiативний (на фонi розщеплення єдностi психiчних процесiв
розвивається виражений апато-абулiчний синдром, який сягає рiвня повної
соцiально-трудової дезадаптацiї);

- ювенiльний (на перший план виступають ознаки шизофренiчного недоумства

у осiб, якi захворiли в дитячому, або пiдлiтоковому вцi);

- параноїдний (на тлi розладу єдностi психiки мають мiсце параноїднi

включення або стiйкий парафренний синдром);

- психопатоподiбний (на тлі розщеплення єдностi психiки має мiсце

психопатоподiбний синдром, як правило по експлозивному типу);

- змiшаний (зустрiчаються мозаїчнi елементи вищеперерахованих типiв

деградацiї).

8. Немедикаментозне лікування хворих на шизофренію.

Немедикаментозне лікування включає в себе:

4
 групова психотерапія - зменшує соціальну ізоляцію, відновлює відчуття
реальності й т. ін.
 сімейна та поведінкова психотерапія - її проводять для гармонізації
взаємин у родині, усвідомлення родичами пацієнта хворобливості
мотивів його поведінки, потреби в наполегливому лікуванні, навчання
правил поводження з психічно хворими, а також з метою обміну
досвідом членів сімей.
 трудова терапія (соціотерапія) - має психотерапевтичний, виховний
вплив на хворого, особливо в хронічному дефектному стані. Завдяки
систематичному застосуванню працетерапії вдається підвищити
позитивну активність хворого, впорядкувати його психомоторні функції і
у міру можливості "витягати" його з властивого йому аутизму. Таким
чином, з одного боку, праця має бути важливим елементом
компенсаційного впливу на психічні функції, стимулюючи загальну
активність, а з іншого,— відволікає пацієнта від галюцинаторних і
маячних переживань, сприяючи так званій інкапсуляції марення.
 краніоцеребральна гіпотермія.
 Плазмофорез.
 інсуліно-коматозна терапія - у хворих на шизофренію провокують
розвиток гіпоглікемічного шоку шляхом уведення великих доз інсуліну,
але нині цей метод майже не застосовують.
 електросудомна терапія.