Шизотиповий розлад

Відмінність між шизофренією та шизотиповими розладами не завжди чітка.

Висловлюється припущення, що шизотиповий хворий має генетичну схильність до
шизофренії, яка за сприятливих соціальних умов не декомпенсується, а також у нього
спостерігаються лише субпсихотичні прояви.
У стресових ситуаціях хворі можуть декомпенсуватися, у них виникають короткочасні
психотичні симптоми, а суїцидонебезпечність становить 10 %.
Діагностика шизотипового розладу ґрунтується на наявності в клінічній картині протягом
понад 2 останніх років не менше чотирьох з наведених нижче ознак:
1) емоційна холодність, не завжди адекватна ситуації спілкування;
2) ексцентрична, дивна поведінка та зовнішній вигляд;
3) тенденція до уникання соціальних контактів;
4) дивні, нерідко метафізичні думки, що не /згоджуються із субкультурними нормами;
5) недовірливість, підозрілість;
6) нав'язливі думки щодо власної особистості дисморфофобічного, сексуального або
агресивного змісту;
7) незвичайні відчуття, явища дереалізації і деперсоналізації;
8) розпливчасте мислення, що не досягає ступеня розірваності;
9) періодичні транзиторні субпсихотичні епізоди (частіше з ілюзіями, галюцинаціями,
маревоподібними ідеями).

Диференціальний діагноз шизотипових розладів із шизофренією та шизоїдною

психопатією вкрай важкий, тому МКХ-10 не рекомендує широко використовувати цю
рубрику класифікації.

Розлад, який характеризується ексцентричною поведінкою, аномальністю мислення та

емоціями, які нагадують ознаки шизофренії, але на будь-якій стадії захворювання відсутні
чіткі та характерні для шизофренії порушення. Симптоми можуть включати байдужість та
невідповідність емоційних реакцій; повну байдужість до радощів життя (ангедонія); дивну
або ексцентричну поведінку; тенденцію до соціального відчуження; параноїдальні або
дивні ідеї, які не є фактично маяченням; надмірну румінацію; порушення процесів
мислення та порушення сприйняття; ситуативні перехідні квазі-психотичні епізоди з
надмірними ілюзіями, слуховими та іншими галюцинаціями, та маячними ідеями, які
виникають, як правило, без зовнішньої провокації. Відсутня чітка межа між початком та
подальшим розвитком процесів, а протікання хвороби схоже на розлад особистості.
Відноситься до розладів особистості Кластеру А (дивакуваті, ексцентричні), виділяються
переважно дистанціюванням від соціуму та когнітивно-перцептивними спотвореннями
або ексцентричністю, яка подібна до психотичних аспектів шизофренії та асоційованих
розладів.

Індивіди з Шизотиповим розладом відрізняються від перших двох розладів Кластеру А,

тим, що наявні когнітивно-перцептивні спотворення, не тільки параноя та тривожний
аффект. Їх когнітивне сприйняття відображує більш яскраве відсторонення від реальності
(параноідальні ідеї, сенестопатії, магічне мислення) та більший рівень дизорганізації у
порівняні з іншими розладами особистості. Можливість того, що їх ексцентричні погляди
та вірування, ідеї розділяють інші індивіди у суспільстві, а також менша якість симптомів,
відрізняє шизотиповий розлад від шизофренії.
Шизотиповий розлад наявний у <1% популяції. Дослідження показали збільшений риск
розладів пов’язаних з шизофренією у пробандів з StPD (шизотиповий розлад) та обратний
зв’язок. Етіологія може вважатися переважно біологічною, оскільки вона розділяє
більшість абнормальних характеристик мозку з шизофренією.
Лікування:
Індивіди з StPD рідко звертаються за допомогою спеціалістів самостійно, особливо при
виражених параноїдальних тенденціях. Однак, стурбовані члени сім’ї схильні направити
їх на діагностику до спеціаліста, якщо їх симптоми нагадують шизофренію.
Основним завданням діагностики стоїть диференціація шизотипових індивідів від тих зі
значними розладами мислення, в сенсі тяжкості, дивакуватості та тривалості симптомів.
Наявність дивних та дизорганізованих думок та поведінки диференціює Шизотипове від
Параноїдного та Шизоїдного, де соціальна відстороненість не завжди супроводжується
низкою незвичних когнітивних та поведінкових рис Шизотипового.
Психологічна формульовка розладу та доказова база ефективності психотерапевтичних
втручань обмежена. З огляду на біологічну подібність до шизофренії, Шизотипове
лікується переважно фармакологічно.
Антипсихотики для зниження тривожності та психотичних симптомів, та антидепреанти
можуть бути ефективні для покращення перенесення тривоги індивідами з StPD.
Підтримуючий та психоосвітний підхід може допомогти індивідам з цим розладом,
зорієнтувати їх в сторону правильних соціальних навичок та підвищити їх розуміння о
власній поведінці та як її сприймає оточення. У порівнянні з іншими розладами Кластеру
А, індивіди з StPD можуть отримувати користь від участі у груповій терапії,
структурованій навколо когнітивно-поведінкових технік або психоосвітній методиці.
Ускладнення:
Індивіди з Шизотиповим р. схильні до розвитку депресії або тривожності. Погано
розвинуті соціальні навички призводять до ускладнень у встановленні повноцінних
відносин з людьми. Без лікування, індивіди з цим розладом схильні до подальшого
погіршення соціальної поведінки, незручності перебування у соціумі, що призводить до
подальшої ізоляції.

Джерела:
1. МКХ-10
2. Психіатрія і наркологія : підручник / В.Л. Гавенко, В.С. Бітенський, П86 В.А.
Абрамов та ін. ; за ред. В.Л. Гавенка, В.С. Бітенського. — 2-ге вид., переробл. і
допов. — К. : ВСВ "Медицина", 2015. — 512 с.
3. Introduction to psychiatry: preclinical foundations and clinical essentials / edited by
Jonathan
4. Shorter Oxford Textbook of Psychiatry (Paul Harrison, Philip Cowen, Tom Burns etc.)
5. Schizotypal Personality Disorder Medically Reviewed by Brunilda Nazario, MD on July
23, 2020 https://www.webmd.com/mental-health/schizotypal-personality-
disorder#:~:text=People%20with%20schizotypal%20personality%20disorder,Be
%20suspicious%20and%20paranoid