МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАВЧАЛЬНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ ЗАКЛАД ВИЩОЇ ОСВІТИ

«КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ»

Кафедра соціальної роботи, психології та соціокультурної діяльності імені

Т. Сосновської

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з навчальної дисципліни
«Конфліктологія»

Виконав (виконала):
студент (ка) П-41бз групи, 4 курсу
заочної форми навчання
053 «Психологія».
(шифр та назва спеціальності)
__Барабанова Олександра Дмитрівна___
(прізвище ім’я по батькові студента )
Перевірив:

м. Кам’янець-Подільський
2023р.
 Варіант 1
1. Внутрішньоособистісний конфлікт: причини та форми прояву.
Внутрішньоособистісний конфлікт - це боротьба двох протилежних
тенденцій у свідомості одного індивіда, яка виникає у відповідь на певну
загрозу. Це гостре, критичне самовідчуття та переживання людини, що
викликане боротьбою структур внутрішнього світу особистості.
Ставлення людини до світу, до інших людей і до себе самої носить
суперечливий характер, що обумовлює й суперечливість внутрішньої
структури особистості. Людина як частина суспільства не може "вискочити"
із цілісної системи суперечливих суспільних відносин, які в остаточному
підсумку детермінують її свідомість, психіку та увесь внутрішній світ.
При більш конкретному розгляді причин внутріошньособистісного
конфлікту їх можна розділити на три види:
1) внутрішні причини, обумовлені протиріччями самої особистості;
2) зовнішні причини, обумовлені положенням особистості в соціальній
групі;
3) зовнішні причини, обумовлені положенням особистості в суспільстві.
Варто мати на увазі, що всі ці види причин внутрішньоособистісного
конфлікту є взаємозалежними, а сама їхня диференціація досить умовна.
Мова йде по суті про одиничні, особливі й загальні причини, між якими, як і
між категоріями, що їх відображають, існує діалектичний взаємозв'язок.
Наприклад, внутрішні причини конфлікту є результатом взаємодії
особистості як із групою, так і з суспільством, а не виникають самі по собі,
нізвідки.
В основі будь-якого внутрішньоособистісного конфлікту лежить проблема
вибору. Індивідові практично завжди задані кілька варіантів дій, моделей
поведінки в одній і тій же соціально значимій ситуації: багатство чи любов,
особисте життя або кар'єра, родина чи робота.
 Для внутрішньоособистісного конфлікту характерні деякі особливості, які
важливо враховувати при його діагностиці. Такими особливостями є:
– незвична структура конфлікту: у ньому немає суб'єктів конфліктної
взаємодії;
– специфічність форм перебігу і прояву: такий конфлікт часто проходить в
формі важких переживань; супроводжується страхом, депресією, стресом,
може переходити в невроз;
– не завжди явний характер внутрішньоособистісного конфлікту: про його
існування іноді можна робити висновки тільки за непрямими ознаками.
Діагностика внутрішньоособистісних конфліктів стає можливою, якщо
знати певні ознаки даного виду конфлікту та їх прояв в різних сферах
особистості, а саме:
– в когнітивній сфері: зниження самооцінки, усвідомлення свого стану як
психологічної безвиході, затримка ухвалення рішення, глибокі сумніви в
істинності принципів, якими раніше керувалися;
– в емоційні сфері: психоемоційна напруга, часті й значні негативні
– в поведінковій сфері: зниження якості та інтенсивності діяльності,
зниження задоволеності діяльністю, негативний емоційний фон спілкування;
– в інтегральних показниках: погіршення механізму адаптації, посилення
стресу.
Основні форми прояву внутрішньоособистісних конфліктів представлені у
таблиці 1.
Таблиця 1.

Форма
Симптоми
прояву

Нестерпність до сильних подразників; подавлений

Неврастенія настрій; зниження працездатності; поганий сон;
головні болі

Показні веселощі; прояв радості неадекватно

Ейфорія
ситуації; "сміх крізь сльози"
 Звернення до примітивних форм поведінки; відхід
Регресія
від відповідальності

Приписування негативних якостей іншому; критика

Проекція
інших часто необгрунтована

Часта зміна місця проживання, місця роботи,

Номадизм родинного стану, партнерів, часті розриви відносин
із друзями, зміна звичок, захоплень, обстановки

Самовиправдання своїх вчинків, дій, навіть

Раціоналізм
неадекватних і соціально не схвалюваних
Основні форми прояву внутрішньоообистісних конфліктів

2. Психологічний захист особистості у конфлікті.

Психологічний захист особистості являє собою складну реакцію організму
на будь-який зовнішній подразник, яка виникає у відповідь на певну загрозу.
Найчастіше даний механізм активується несвідомо.
Захист людини в психологічному аспекті нерідко характеризується
підвищеною тривогою, надмірною довірливістю, почуттям прихованої
образи. Особистість намагається знайти притулок у своєму внутрішньому
світі, часто спираючись на свої уявлення про дійсність.
При докладному дослідженні людської психіки були виявлені складові
підсвідомості:
o поведінкова структура;
o емоційно-оцінна;
o і когнітивна.
Коли відбувається відхилення у функціонуванні будь-якого з цих
компонентів, з’являється внутрішній конфлікт, який, в свою чергу,
призводить до розвитку особистісного кризи. У людини пропадає можливість
успішного проходження процесів соціалізації, він застряє на певному рівні
розвитку, переживаючи серйозні протиріччя. Для запобігання цієї кризи,
необхідно вдатися до особливих механізмів захисту, спрямованим на
позбавлення від емоційної напруги шляхом дистанціювання від хворобливих
спогадів. Пам’ять підпорядковується підсвідомості, знижує значимість
минулих подій. З часом спостерігається віддалення цих спогадів, втрата їх
емоційного забарвлення.
У підлітків, а також у людей, які пережили серйозну травму або мають
залежності, вплив механізмів психологічного захисту може носити
патологічний характер.
Захисним механізмом називається важіль, який запобігає розвиток
психічних розладів. Варто зазначити, що він має двоїстістю. З одного боку
відбувається стабілізація внутрішнього світу, налагодження гармонії з самим
собою. З іншого — можливість руйнування зв’язку із зовнішнім світом.
Мета захисту — запобігти травму, завдання — зуміти прийняти сильну
негативну емоцію.
Розглядаючи форми психологічного захисту, зупиняються на двох
основних:
Блокування. Індивід не допускає негативну інформацію у власну
свідомість. Йому вдається втекти від реального світу, при цьому не відчути
емоційної втрати. Безумовно, проблеми, які залишилися без вирішення, рано
чи пізно повернутися в його життя і будуть ще більше турбувати,
підштовхуючи до депресії. Блокування — це несвідомий механізм, що
дозволяє тимчасово відкласти дії. Він перешкоджає особистісному розвитку і
зростання.
Спотворення. Індивід проносить у свідомість подію в його житті
негативна подія, автоматично замінюючи його на варіант, не представляє
загрози. По суті, є самообманом. Людина переконує себе, що все в порядку.
Однак, з плином часу ситуація буде загострюватися, ускладнюючи життя
індивіда в подальшому.
Первинні механізми можуть виникати у зрілої особистості в момент
сильного емоційного потрясіння
 Серед первинних механізмів захисту розрізняють інфантильні, примітивні
форми адаптації.
1. Дисоціація — відбувається поділ у сфері особистості. Індивід
подумки залишає своє тіло, починає спостерігати за своєю життям.
Дивиться на себе, як на персонажа, яким можна керувати.
Застосовується в ситуаціях при підвищеному стресі.
2. Заперечення. Відбувається відмова сприйняття інформації, яка
провокує появу негативних емоцій. Цей механізм спрацьовує, коли
людина стикається з серйозним горем, подією, яка кардинально
змінює його життя (інвалідність, смерть близьких, втрата житла).
3. Примітивна ізоляція. Функціонує за принципом дисоціації, однак,
індивід не усувається від контролю свого життя, а замикається в
зміненому стані психіки. Відбувається занурення в щось, що нагадує
шизофренію, незважаючи на відсутність схильності до психічних
патологій. У індивіда втрачається здатність адекватного реагування
на те, що відбувається навколо.
4. Примітивна ідентифікація. Людина намагається спрямувати свої дії
на іншого індивіда, що прагне його контролювати на підставі своїх
фантазій. Одна з форм маніпуляції.
5. Примітивна ідеалізація. Значимий людина наділяється
надзвичайними здібностями. Індивід принижує себе, підкоряючись
волі іншої особи, яку він нагородив всемогутністю.
6. Всемогутній контроль самосприйняття. Чоловік упевнений, що весь
світ крутиться навколо нього, що навіть явища природи пов’язані з
його настроєм.
7. Соматизація. Індивід переживає сильний дистрес, який
супроводжується проявом різних соматичних реакцій: постійною
нудотою, хронічними головними болями, підвищенням
артеріального тиску, хворобливістю в серце. Людина може
звертатися за допомогою до медпрацівників, але обстеження не дає
 жодних результатів, так як справжня причина симптомів криється в
іншому.
8. Проекція. Відбувається змішування зовнішніх і внутрішніх
процесів. Емоції сприймаються, як явища з навколишнього світу.
Примітивні методи захисту в основному використовуються підлітками, в
той момент, коли психіка ще не здатна звертатися до складних механізмів
захисту. До них також може вдаватися і доросла людина в моменти сильного
емоційного потрясіння.
Необхідно знати, що примітивні механізми здатні призводити до
формування всіляких психопатологій і навіть доводити до повної втрати
відчуття реальності. Завдання психотерапевта з’ясувати, наскільки пацієнт
піддається дії захисного механізму, допомогти йому визначитися з
відповідними методами для вирішення внутрішньоособистісного конфлікту.
Далі ми розглянемо варіанти вторинних форм захисту людської психіки,
які застосовуються людьми для адаптації до негативного події. Певні способи
використовуються на усвідомленому рівні, коли індивід розпізнає причину
проблеми, впливає на наслідки.
1. Відшкодування. Людина прагне нівелювати результати негативного
події, створюючи позитивне враження. В такій ситуації можуть мати
місце наступні моменти: надмірне самопоощрение, заїдання стресу,
незапланована покупка.
2. Уникнення. Індивід фільтрує інформацію, що викликає негатив,
відмовляючись переосмислити ставлення до неї.
3. Компенсація. Коли людина не може отримати задоволення в
конкретній сфері, посилено реалізує себе в доступній області. Даний
метод може застосовуватися, як для компенсації особистісних
якостей, так і для спрощення матеріальних потреб.
4. Ідентифікація. Людина асоціює себе з групою осіб або авторитетним
індивідом. Даний спосіб захисту нерідко застосовується
 маргіналами, представниками національних меншин, людьми з
низьким рівнем достатку, інвалідами.
5. Регресія. Нерідко зустрічається у літніх людей і інфантильних
особистостей. Відбувається повернення до дитячої моделі
поведінки. Людина не бажає брати на себе відповідальність за те,
що відбувається навколо. При цьому характерно виникнення
невиразною мови, розвиток підвищеної сентиментальності.
6. Придушення. Індивід прагне повністю позбавити себе від
травмуючого фактора, що виник в його житті. Він може знищувати
речі, які нагадують про ту подію, намагаючись придушити свої
спогади.
7. Фрустрація. Особа замикається в травмуючої ситуації, не бажає
покидати її. Коли відбувається постійне проживання негативного
явища, знижується рівень напруженості. Однак, вплив негативного
фактора не припиняється.
8. Раціоналізація. Спроба пояснити поведінку за допомогою логіки,
пошук об’єктивних причин. Таким чином, дії перетворюються на
необхідні і обдумані. При відсутності можливості отримати бажане,
людина переконує себе в цінності того, що вже має.
9. Інтелектуалізація. Людина намагається контролювати свої емоційні
реакції. Раптові емоції з часом виправдовуються попередніми
міркуваннями.
10.Сублімація. Характерно наявність деструктивних імпульсів, часто
сексуальних девіацій, які реалізуються соціально прийнятним
способом. Можуть спрямовуватися на роботу або в творчість.
Багато людей використовують не один механізм, а цілий комплекс. Так
вони створюють ілюзію, яка захищає їх від травмуючої ситуації.
Найчастіше люди навіть не розуміють, які саме способи захисту вони
використовують у своїй повсякденній життя. Часом механізми
психологічного захисту стають настільки звичними, що являють собою
невід’ємну частину особистості.
Способи захисту:
Самозвинувачення. Даний метод можна назвати класичним. Індивід при
будь-якому зручному випадку намагається звинуватити себе. Це може
робитися як наодинці з собою, так і публічно. Тільки в такий спосіб йому
вдається відчути спокій і умиротворення, хоч на час. Це автоматичний
механізм. Людина не усвідомлює, що шкодить виключно собі. Адже мало
кому цікаво, що ви відчуваєте.
Звинувачення тих, хто поруч — уживаний спосіб захисту. Людина
поспішає звинуватити когось у власних промахах, часто не помічаючи, що
сам у всьому винен. Люди нерідко позбавляються від будь-якої
відповідальності, обманюючи, в першу чергу, самих себе. При даному
способі захисту совість індивіда частково або повністю притупляється,
більше він не може адекватно оцінювати свої вчинки. Цей спосіб відходу від
реальності допомагає компенсувати свою дурість.
Залежна поведінка — формування залежності дає можливість жити в
ілюзорному світі, уникати дій, конкретних кроків. Поява будь-якої
залежності засноване на страху перед життям. Людини можуть долати жахи
наяву, створені ним власноруч. Він боїться жити, все, що його оточує,
здається небезпечним і страшним.