Причини виникнення

внутрішнього конфлікту
та психологічних
проблем в розумінні
гуманістичної психології,
шляхи їх розв’язання.
 Гуманістична психологія особистості (лат. нumanuс –
людяний) – напрям в сучасній психології (виник в 50-ті роки ХХ
ст.)
Теорія названа гуманістичною, тому що …

визнає своїм предметом особистість як

унікальну цілісну систему,

яка являє собою не щось задане, а відкриту

можливість самоактуалізації,

яка базується на вірі в можливості розквіту

кожної людини, якщо створити для неї
умови, що дозволять їй самій обирати свою
долю і спрямовувати її.
 можливість досягнення
“ідеального Я”

Характерна орієнтованість на
майбутнє,
вільна реалізація своїх
можливостей

“самоактуалізація”
особистості

Гуманістична психологія розглядає особистість не як

дисгармонічну істоту, обтяжену проблемами,
комплексами і приречену на трагічне існування у
ворожому і відчуженому світі, а як на істоту гармонічну.
 Американський психолог А. Маслоу, один з
засновників гуманістичної теорії особистості,
головною характеристикою особистості
вважав потяг до самоактуалізації,
самовираження, розкриття тенденцій до
творчості та любові, в основі яких лежить
гуманістична потреба приносити людям
добро. Він стверджував, що людині, як і
тварині, не властиві природжені інстинкти
жорстокості й агресії, як вважав з. Фрейд.
Навпаки, в людях закладений інстинкт
збереження своєї популяції, що змушує їх
допомагати одне одному. Потреба в
самоактуалізації своїх можливостей і
здібностей властива здоровій людині, а
найбільшою мірою – видатним людям. Ядро
особистості утворюють гуманістичні
потреби в добрі,
моральності, доброзичливості, з якими
народжується людина і які вона може
реалізувати в певних умовах.
Головним предметом гуманістична
психологія вважає ОСОБИСТІСТЬ як

унікальну цілісну систему, яка являє

собою не щось нерухоме, а живу
можливість самоактуалізації -
неповторного вияву в реальному житті
індивідуального потенціалу людського
буття, властивого кожній людині.
Виходячи з існуючих наукових уявлень психологічну проблему
особистості можна визначити як такий психічний стан
людини, який породжується невідповідністю її психічних
можливостей вимогам навколишнього природного та
соціального середовища. Для цього стану характерні значні
суперечності і як наслідок цього :

негативні суб'єктивні переживання

певний розлад психіки

відхилення від індивідуальної норми психічних

якостей, функцій особистості, що відбивається у
негативних проявах поведінки та діяльності.
Причиною вказаних суперечностей стає
складне переплетення об'єктивних та
суб'єктивних факторів.
Людина, приміром, потрапляє у нові екологічні,
соціальні, культурні тощо обставини життя, і це
змінює характер її співвідношення з ними, особливо
якщо це екстремальні обставини. Людяина висуває
перед собою нові цілі, і це теж породжує певні су-
перечності між нею та її традиційним становищем в
суспільстві. Людина може захворіти, і це знову не
може не відбитися на її суб'єктивних переживаннях, на
появі нової диспозиції протиріч.
Вихід із кризи
передбачає
психічну переадаптацію: людина переоцінює
духовні цінності, переосмислює сенс життя,
намічає новий шлях, но-новому бачить своє місце у
довкіллі. У процесі переадаптації людина здійснює
складну внутрішню роботу, долає важкі життєві
ситуації, відновлює душевну рівновагу.
В науковій літературі поки немає
єдиного загальновизнаного
визначення поняття "конфлікт".
Слово "конфлікт" походить від
латинського "confliktus" - зіткнення.
У багатьох випадках під
конфліктом розуміють одну з форм
людської взаємодії, в основі якої
лежать різного роду реальні або
ілюзорні, об'єктивні і суб'єктивні, у
різному ступені усвідомлені
протиріччя між людьми, зі
спробами їхнього вирішення на рівні
прояву емоцій.
 Внутрішньо-
особистісний

Конфлікти
міжособистісний

Між окремою
особою та
групою
 Де б не жили душі, про які писав Гете,
поет бачив, що конфлікти можуть
вирувати і всередині людини.
 Аналізуючи конфлікти, завжди треба
ставити запитання:
чи не має місце тут конфлікт,
який знаходиться в душі
людини?
  Внутрішньоособистісний або внутрішній
конфлікт є одним з найбільш складних i
первинних психологічних конфліктів, який
відбувається у внутрішньому світі людини.
 Ще в епоху середньовіччя людина розглядалася
як об'єкт боротьби, в першу чергу – сил добра i
зла. В подальшому складність духовного світу
людини почала розглядатися як обов'язкова
структурна характеристика особистості.
 У концепції внутрішньоособистісного конфлікту
в межах психоаналітичного напряму акцент
робиться на його біопсихологічному
трактуванні.
 У людини в стані внутрішньо-особистісного
конфлікту відбувається зіткнення бажань,
частина особистості відстоює певні бажання,
інша відхиляє їх (3. Фрейд, 1987)
Внутрішньоособистісний конфлікт визначається
дослідниками як "зіткнення у ocoбистостi
приблизно piвних за силою, але протилежно
спрямованих (амбівалентних) iнтepeciв, прагнень,
мотивів та потреб, більшість з яких особистістю
не усвідомлюється"
 Узагальнюючи висновки більшості дослідників, є
підстави стверджувати, що
внутрішньоособистісний конфлікт, найчастіше
буває однією з поширених психологічних причин
виникнення інших видів кoнфлiктiв, передусім
міжособистісних.
 Знаючи причини i чинники, які сприяють
виникненню внутрішньоособистісних конфліктів,
особливості їх переживання, ми можемо
обгрунтувати умови їx попередження й подолання.
Подолання внутрішньо-особистісного конфлікту залежить від

.
глибинних світоглядних установок особистості

прийняття
припинення
особистістю
рішення коливань

Відкриті
способи

зосередження
Припинення
на розв'язанні
сумнівів
проблеми
 • icтepiю, симуляцію страждання;
• сублімацію – перенесення психічної
енергії в інші види діяльності;
• компенсацію – відшкодування
втраченого шляхом отримання інших
цілей i результатів;
Латентні або
приховані
способи
• раціоналізацію – самовиправдання за
допомогою логічних мipкувань,
цілеспрямованого відбору фактів,
аргументів;
• ідеалізацію – абстрагування – відхід від
реальності;
• регресію – придушення відчуттів,
устремлінь, бажань – звернення до
примітивних форм поведінки, уникнення
відповідальності;
• відхід від дійсності – занурення у
мрії, фантазії, роздуми;
• номадизм – зміна місця
проживання, роботи, сімейного
стану;
• неврастенію;
• ейфорію – показні веселощі, радісний i
задоволений стан;
• проекцію — прагнення звільнитися
від негативних якостей шляхом
приписування їx іншому;
• диференціацію – уявний розподіл
висловлених думок автора або
опонента.
 Життя людини так улаштоване, що
ймовірність обставин, що погрожують
порушенням оптимального процесу розвитку
особистості, її внутрішнього світу, велика, і
погано, якщо людина до них не підготовлена.
Важко уявити людину у якої не виникають
внутрішньо- особистісні конфлікти та
психологічні проблеми. Однак необхідно
уникати деструктивних внутрішніх
конфліктів, попереджати психологічні
проблеми, а якщо вони виникають, то
долати їх з мінімальними втратами для
здоров'я.