1). Поняття метафори та асоціацій.

Метод асоціацій
Слово «метафора» складається з двох частин: «мета» (перше значення – за,
пере, над, після, через; друге значення – спільно, спільно) і «фора» (рух).
Отже, у це семантичне поле потрапляють такі поняття, як образ, порівняння,
трансфер, символ. Очевидно, що основним змістом усіх цих понять є
перенесення. Перенесення сенсу одного предмета в інший з урахуванням
подібності обох предметів за ознаками. Метафора – це структура, фільтр,
принцип відбору, зв’язку та структурування цього змісту за співпадінням по
сенсу.
Метафорична вся людська психіка. Людське сприйняття ґрунтується на
образах навколишнього світу, які є лише його метафорами. Будь-який
поведінковий прояв будь-якої людини - також лише метафора, метафора її
ставлення до тих чи інших зовнішніх подій. Будь-яке почуття, відповідно до
основних положень З. Фрейда, також є трансфер, тобто перенесення.
Метафоричність - тобто здатність з тією чи іншою метою перенести будь-
який сенс, почуття, ознаку з одного предмета на інший - дає читачеві або
глядачеві абсолютну внутрішню свободу по відношенню до твору мистецтва.
Будь-яка метафора містить безліч смислів, і надає можливість самому
вибрати той, який є найбільш значущим. Твір мистецтва має ціле
метафоричне поле. Людина, яка в цьому полі опиняється, просто намагається
дізнатися, як мандрували цим полем інші і як вони звідти видерлися. Поняття
символу має для арт-терапії важливе значення. Символ-знак, сутність, яка
позначає іншу сутність. Знаком може виступати об'єкт, зображення, написане
слово, яке заміняє інше поняття, використовуючи при цьому асоціації.
Символи вказують на ідеї, поняття та інші абстракції. Символ дає художнику
можливість сконцентрувати в образі широке коло життєвих явищ, дозволяє
гранично згущувати і перебільшувати зображуване. Метафора заснована на
паралельності, співпадінні за сенсом, а символ відсилає до визначеного
контексту, індивідуалізує. Символ – доступ до деякого інформаційного
змісту.
Основи психодинамічного розуміння символу було закладено 3. Фрейдом. На
його думку, символи сприяють поступовому усвідомленню людиною своїх
потреб, а також розвитку навичок комунікації та взаємодії з навколишнім
предметним світом. Для Фрейда символи – це деформовані потреби. Для К.
Юнга символи є природним способом психічної експресії на різних стадіях
психічного розвитку, включаючи і зрілу психіку. Символи тісно пов'язані з
динамікою індивідуального та колективного несвідомого. Ті символи, які
відображають зміст колективного несвідомого, мають статус архетипічних
символів, що позначають вроджені форми психічного досвіду і мають
стійкий, часто транскультуральний характер і відбивають найбільш
фундаментальні психічні властивості та процеси, а також відпрацьовані
еволюцією способи розв'язання внутрішньопсихічних конфліктів. У
символічних образах, що виявляються у творчій уяві чи сновидіннях людини,
знаходить своє вираження енергія несвідомого, тимчасове блокування якої -
причина психічної нестабільності та нездоров'я. Отже, на відміну 3. Фрейда,
який вважав символи проявом інстинктивних потреб, Юнг вважав, що
символи можуть сприяти як відновленню психічного балансу, так і
особистісному росту. За допомогою символів людина здатна вступити у
взаємодію з блокованими аспектами несвідомого та їх енергією і завдяки
цьому поступово дійти їх усвідомлення та психічної цілісності. У «Словнику
аналітичної психології» В. Зеленського зазначено, що символ є найкращим із
можливих виражень або зображень чогось невідомого та підкреслено, що це
поняття необхідно відрізняти від поняття «знак». Різниця між символом і
знаком полягає у тому, що знак пред’являє, вказує, а символ називає… За
символом лежить глибинний зміст, що закодований таким чином, щоб
людина, при першому погляді на нього, могла відновити вихідне значення.
М.Кляйн зазначає, що «символи не лише є основою фантазування та
сублімації, але завдяки їм також розвивається здатність суб'єкта до взаємодії
із зовнішнім світом». Вона вважає, що здатність до символоутворення є
передумовою для культурної еволюції людства. Подібні ідеї висловлює і Д.
Віннікот. Його поняття транзитних об'єктів тісно пов'язане з уявленням про
різні форми символічного мислення дитини. Здорова психічна конституція,
заснована на цьому «Я», на його думку, характерна для тих суб'єктів, які
здатні до вільного використання символів як посередників, які забезпечують
зв'язок між фантазією та реальністю. Це дозволяє суб'єктам вести цікаве та
насичене культурне життя та наділяє їх особливими творчими
обдаруваннями. Навпаки, особи з нерозвиненою здатністю до
символоутворення, з «хибним «Я»» характеризуються підвищеною
тривожністю та нездатністю до глибокої концентрації. Особливого значення
також набувають погляди М. Мілнер на природу та роль символу.
Символоутворення розглядається нею як спосіб примітивного психічного
захисту, або як важливий чинник у створенні всього дійсно нового і як
передумова здорового психічного розвитку. Завдяки своїй схильності до
символізації, людина несвідомо перетворює у символи усі оточуючі
предмети та явища. Фактично, символ є матеріальною формою образу, тобто,
його тілом. Люди думають образами, конкретизувати які можна завдяки арт-
терапевтичними засобами. В арт-терапії це досягається завдяки художнім
матеріалам. Мистецтво є метафорою, що виражає внутрішні переживання.
Будь-який витвір мистецтва буде своєрідною метафорою життя. Цілюща сила
метафори відома людству з давніх-давен. Будь-який витвір мистецтва - у
тому числі й те, що створить клієнт у ході арт-терапевтичної сесії, - буде
своєрідною метафорою його життя. Різноманітність психотерапевтичних
технологій засноване на тому припущенні, що людина суть щось цілісне, і
проблема, що існує в нєї, існує одночасно у всіх її проявах, і немає
принципової відмінності, яким шляхом йти до цієї проблеми – через
когнітивну сферу, через емоційну чи через прояви тіла. Метафора – не лише
технічний перенос, але й деякий рух назустріч, через який елементи
об’єднуються, щоб створити щось нове. Тобто зрештою всі напрями в
психотерапії ґрунтуються все на тому ж: все в людині є метафора всього в
ньому. Психологічна метафора у малюнку – це персональний зліпок
підсвідомості, що дозволяє зрозуміти та прийняти частину неусвідомленого
матеріалу. Механізм психологічного корекційного впливу арт-терапії полягає
в тому, що мистецтво дозволяє в особливій символічній формі
реконструювати конфліктну ситуацію, що травмує, і знайти її рішення через
переструктурування цієї ситуації за допомогою творчих здібностей клієнта.
Арт-терапія допомагає «включити» особливий спосіб бачення подій
навколишнього світу – здатність бачити ціле, одночасно сприймаючи
частини всередині цілого, пов'язані між собою та з цілим; здатність бачити та
відчувати те, що знаходиться безпосередньо перед людиною, а не розсіюючи
увагу і не звертаючись до словесних понять; здатність сприймати світ таким,
яким він є насправді. Арт-терапевти шукають символи в образі, намагаючись
допомогти клієнтам краще дізнатис я про їх внутрішнє «Я», одночасно
допомагаючи їм інтегрувати нещодавно відкрите внутрішнє «Я» у зовнішню
реальність. Таким чином, арт-терапія нерозривно пов'язана зі зміцненням
аутоекспресії та розуміння Карл Юнг використав термін «активна уява» для
позначення такого творчого процесу, в ході якого людина спостерігає за
розвитком своєї фантазії, не намагаючись свідомо впливати на неї.
Викликаючи певні образи з допомогою активної уяви, закріплюючи в
символічній формі, клієнт має можливість успішно просуватися у вирішенні
своїх проблем. Роджер ван Ойх вважав, що творче мислення із
використанням образів, символів, метафор грає ту саму роль, яку грає секс.
Творча енергія здатна перетворити одні речі в інші. Згідно визначенню
Лакоффа та Джексона, метафора це – мислення у термінах іншого. Саме тому
вона здатна відмикати «психологічні замки» - установки, що блокують
мислення, що примушують його залишатися всередині звичних рамок. Ми
постійно спираємось на подібність між речами та явищами. Метафори
дозволяють спростити складну проблему, зробити її більш доступною для
розуміння. Символізація тісно пов'язана з формуванням цілісної, стабільної
системи образних уявлень, що веде до усвідомлення досвіду та навчання.
Символізація також тісно пов'язана з психологічними захистами, насамперед
такими, як заміщення і сублімація. Для роботи з травматичним досвідом
дуже важливою є здатність символів вуалювати переживання та уявлення,
забезпечувати креативні рішення, знаходження нових смислів.
Децентрування, екстерналізація та символізація тісно пов'язані з
дивергентним мисленням – здатністю оперувати безліччю гіпотез та
формувати нові, незвичайні асоціації. Дивергентне мислення може бути
протиставлене бінарному мисленню, заснованому на використанні лише двох
взаємовиключних гіпотез або варіантів вирішення проблеми. Вираз почуттів
у вигляді символічних образів, зокрема у тісному зв'язку з образотворчою
діяльністю, здатне призводити до катарсису, навіть якщо зміст образотворчої
продукції і на сенс переживань у процесі її створення людиною не
усвідомлюються. У той же час образотворча діяльність часто
супроводжується досягненням кращого розуміння глибинного сенсу
переживань, зростанням саморозуміння та самоприйняття. Символи та
метафори також використовуються у психосинтезі (там використовується
дещо інша назва). Основна функція символів – акумуляція психічної
напруги. Крім того, вони перетворюють психічну енергію та одночасно є її
провідником. При роботи із символами треба використовувати принципи
З.Фройда: - Символ утворюється за принципом згущення, тобто
відображає відразу багато різноманітних подій, які відбувались у житті
клієнта в різний час; - Принцип амбівалентності: одному і тому самому
символу притаманні протилежні значення. Р. Асаджиолі поділив символи на
7 категорій: 1) Символи природи (вогонь, повітря, земля, вода; небо, зірки,
сонце, місяць; гора, печера, озеро, вітер, дощ, дерево, квіти; дорогоцінності;
символи, що пов’язані зі світлом та темрявою тощо); 2) Символи-жіві
істоти: лев, тигр, змея, ведмідь, вовк, метелик бик, олень, риба, птахи,
домашні тварини тощо; 3) Людські символи: мати, батько, дитя, мудрець,
маг, король, королева, принц, народження, смерть; 4) Антропогенні
символи: міст, канал, тунель, фонтан, маяк, свіча, дорога, дверь, дім,
сходи,дзеркало, меч тощо; 5) Релігійні та міфологічні символи; 6)
Абстрактні символи (числа, геометричні фігури); 7) Індивідуальні символи
та символи, що виникають довільно. Арт-терапія використовує у роботі
влику кількість цих символів, причому деякі з них використовуються у
синтезі з іншими. Ми можемо використовувати їх у різних ситуаціях, при
різноманітних запитах, але ніколи – бездумнно та необережно.
2). Історія виникнення МАК
Історія Метафоричних Асоціативних Карт починається з 1975 року, завдяки
Елі Раману, який хотів створити місточок між мистецтвом та звичайним
життям. Він зробив фото картин за розміром гральних карт і хотів донести
мистецтво до кожного громадянина. А в 1983 році колода - фото цих картин
потрапляють в руки психотерапевту Егетмейєру Морітцу, який побачивши їх
вигукнув «Ох», що і стало назвою цієї колоди метафоричних карт. Морітц,
побачив в цих картинках потужний інструмент в роботі з клієнтами. Як казав
сам Моріц: «Карти «OH» стали змістом мого життя!». Цей інструмент давав
чудові результати в діагностичній та терапевтичній практиці і ним почали
цікавитися в різних країнах світу. З тих пір Метафоричні Асоціативні Карти
«ОН» були перекладені на 17 мов і розійшлися по всьому світу. Побачивши
ефективність роботи Метафоричних Асоціативних Карт (МАК) психологи та
психотерапевти з різних країн почали створювати МАК і використовувати в
психологічній практиці. Так народилися колоди Persona, Personita, Morena,
Habitat, Cope, ТanDoo, Saga, Ecco , які стали класикою в метафоричних
картах. На даний час, психологічний інструмент - Асоціативні карти, активно
розвивається, створюються нові колоди карт, нові психологічні техніки та
методики по роботі з клієнтами в індивідуальній та груповій роботі.
Від тепер в м. Львові можна придбати Асоціативні карти (ОН, Persona,
Personita, Morena, Habitat, Cope, ТanDoo, Saga, Ecco) та МАК різних сучасних
авторів, а також навчитися працювати з цим чудовим інструментом.
3).Види та психологічна проблематика, якої торкається МАК
МАК — це інструмент, який підтверджує істину про те, що всі відповіді
всередині нас. Якщо вам потрібно отримати відповідь на питання «Як?»,
Подивитися на ситуацію з різних сторін, побачити можливі варіанти дій і їх
наслідки, зрозуміти чому ви робите так чи інакше, чому в житті відбуваються
однакові події і як це можна змінити, то метафоричні карти — прекрасний
інструмент для роботи з такими запитами.
Метафоричні асоціативні карти влучні, коли вас щось турбує або турбує, але
вам важко сформулювати і зрозуміти причину занепокоєння. У такій ситуації
МАК допоможуть вам заглянути всередину себе і знайти відповідь.
Метафоричні асоціативні карти можуть сприяти взаєморозумінню між
людьми, особливо у випадках, коли важко обговорити певну проблему. МАК
допомагають висловити думки, формулювати їх і конкретизувати
повідомлення. Поміж тим карта, виступає як посередник між емоційними
світами двох людей, сама носить у собі певний емоційний заряд. Її можна
сприйняти як послання навіть без словесного супроводу.

Метафоричні асоціативні карти — це інструмент професійної психології,

психотерапевта та коуча, застосовується в діагностиці, корекції та розвитку
можливостей.
Метафоричні асоціативні карти — це один з інструментів розвитку інтуїції,
творчих здібностей, відкриття своїх талантів. З їх допомогою ми, дорослі,
знову навчаємося, як мислити образами, картинками.
Метафоричні асоціативні карти — це гра, в яку можна безпечно і з повним
задоволенням грати зі своїми та чужими дітьми, батьками, партнерами,
колегами, друзями, знайомими. Гра, в якій не буде тих, хто програв, всі
виграють. Гра, яка допомагає вибудовувати стосунки, допомагає краще
дізнатися і зрозуміти себе і тих, хто в ній бере участь.
Види МАК
Метафоричні карти бувають різні. Значення кожної колоди залежить від
тематики. Є більш цілеспрямовані, а є універсальні, але всі вони дуже
ресурсні. Найпопулярніші серед психологів:

«Персона / Persona» — набір карт з обличчями людей, що відображає різні

емоції і стани;
«Тандем / Tandu» — асоціативні карти для опрацювання стосунків в парі;
«Еко / Ecco» — розкриття творчого потенціалу;
«Коуп / Cope» — робота з травмами;
«Сага / Saga» -розвиток уяви і творчого потенціалу;
«О-карти / Oh-cards» -для самоаналізу і полегшення соціальних взаємодій;
«Морена / Morena» допомагає побачити ресурс;
«Вона» — жіноча, дуже ресурсна колода;
«Вікна і двері» — робота з станами, пошук ресурсів, нових рішень;
«Зі скрині минулого» — опрацювання дитячих травм, неврозів, установок.
«Горшочек золота» — робота з грошовими (фінансовими) запитами, яка
дозволяє знайти рішення у відносинах з особистими грошима.
«Гроші в сім'ю» («Деньги в семью» — рос.) — робота з сімейними
грошовими (фінансовими) запитами, яка дозволяє знайти рішення у
відносинах, ролях з грошима в сім'ї.
Під час консультацій психолога буває дуже складно зрозуміти глибинні
причини того, що привело людину до таких наслідків. Це пов'язано з тим, що
людина може перебувати в депресивному стані, йому складно розповісти про
свою проблему або ж йому здається, що причина криється в інших речах.
Але, щоб допомогти людині, психологу важливо знайти саме першопричини,
щоб надати дієву допомогу, а не тільки поліпшити психічний стан. В іншому
випадку ця ситуація може повторитися знову. З цією метою, він намагається
зрозуміти, що криється в підсвідомості людини, але розібратися в цьому
буває не просто.
У таких випадках на допомогу приходять асоціативні карти, які є ефективним
дієвим інструментом в роботі психолога. Вони були створені в 1975 році
канадським професором мистецтвознавства Елі Романом, який хотів зробити
мистецтво доступнішим для людей, винести його за межі картинної галереї.
Перша колода карт отримала назву "ОН", що означає вигук подиву у людей,
які розглядають ці зображення. У 1983 році Елі Роман показав ці карти
Морітцу Егітмейеру, який побачив, що їх можна використовувати в роботі з
пацієнтами, щоб підштовхнути їх до розмови про себе. Ці карти перекладені
багатьма мовами і випущено ще 17 колод метафоричних карт, які можуть
використовуватися як окремо, так і разом з іншими колодами, доповнюючи
один одного.

На відміну від карт для типу Таро, які мають вже готовий опис, асоціативні
карти спрямовані на роботу з образами, які бачить клієнт, описує, даючи своє
трактування. При цьому одна і та ж карта у різних людей викликає різні
асоціації. Та й в процесі роботи опис першої карти може в кінці роботи
змінитися.

Робота з цими картами звертає клієнта до його підсвідомості, пропонуючи

самому розібратися в ситуації, яка відбувається. Психотерапевт в даному
випадку лише направляє пацієнта, допомагає йому прийти до кінцевого
результату: знаходженню рішення, яке допоможе вийти зі скрутної ситуації.
Якщо після звичайної консультації клієнт ще довго обмірковує сказане
психологом, намагається усвідомити і прожити це, а заодно зважитися на
вчинення змін, які йому рекомендував зробити психолог, то в даному
випадку розуміння причини, що вплинула на виникнення проблеми,
відбувається під час роботи з картами. Торкаючись пласти підсвідомості,
карти також полегшують пригнічений стан, так як показують вихід із
ситуації, який найбільш прийнятний для клієнта.

Регулярна робота з асоціативними картами сприяє розкриттю творчого

потенціалу у людей, а тому спектр їх використання величезний. Вони можуть
використовуватися в роботі психологами і психотерапевтами, як домашні
ігри з дітьми, в бізнесі, викладанні і будь-який інший сфері життя. Їх
застосовують для вирішення наступних питань:

Створення позитивної комунікативної обстановки;

 Розвиток інтересу до самопізнання і саморозвитку;
Розвиток творчих здібностей;
Зменшення страху критики;
Особистісний ріст;
Подолання кризи і зняття пригноблених станів;
Корекція відносин і вирішення конфліктів;
Пошук ресурсного стану;
Управління стресом;
Діагностика та оцінки представників різних професій і багато іншого.
Асоціативні карти - один з проективних методів в психотерапії, що дозволяє
отримати доступ до цілісної картини власного "Я" клієнта, його
особистісного міфу про світ і про себе в ньому, а також про суб'єктивний
образ ситуації з точки зору клієнта. Вони дають наочну картину того, що
відбувається і дозволяють уникнути додаткової ретравматізаціі клієнта,
створюючи безпечний контекст для пошуку рішення. Вони запускають
внутрішні процеси самозцілення, допомагаючи створити для клієнта
особливу, яку в подальшому втілює в його житті, реальність.
4).Основний принцип дії МАК

Робота з метафоричними картами починається з існуючого запиту клієнта, то з чим він

приходить до психолога. У самостійній роботі також діє принцип наявності проблеми і
пов’язаної з нею запитом. Метафоричні карти вправи і способи в кожній конкретній
колоді можуть відрізнятися, але в цілому, в роботі з метафоричними картами існують
дві стратегії:
1. Відкрита
. Перед людиною колода лежить зображеннями вгору. Психолог задає питання і клієнт
підбирає карти для свого стану, як він відчуває. Техніка вважається безпечною,
повністю контрольованої, що викликає довіру і розслабленість, тривога знижується.
2. Закрита
, або по-іншому можна назвати – ворожіння, це метод вибору карт наосліп, як в
традиційних прогнозах, наприклад на Таро. Така техніка вибору випадкових карт
передбачає більш глибинну роботу і сприймається інтуїтивно людиною як послання
згори, «перст долі», що робить методику більш привабливою, інтригуючою, може
підвищувати тривожність, тому застосовується психотерапевтом після робіт у
відкритій техніці.
Техніки з метафоричними картами

Ворожіння на метафоричних картах можна здійснити в наступних техніках:

1. Зміна точки сприйняття
(М. Егетмейер). Наосліп витягуються 2 карти. Одна символізує проблему, друга –
рішення. Людина коротко розповідає як він бачить це – проблема-рішення через
образи, що йдуть від карти. Потім карти перейменовуються: та, що була проблемою,
 стає рішенням і навпаки. Для переходу з одного стану в інший, можна витягати ще
одну карту з іншої колоди.
2. Малюнок
. Витягнути карту зі стосу і розташувати її на чистому аркуші, так як відчувається зі
стану. Завдання домалювати картину, продовжуючи її на аркуші. Описати те, що
вийшло.
3. Аналіз існуючих відносин
. Витягнути наосліп 5 карт, для кожної з яких є питання, а карти і будуть відповідями на
ці питання:
 «Що перестало працювати в цих відносинах?»;
 «Моя відповідальність в цих відносинах?»;
 «Відповідальність партнера?»;
 «Що працює в стосунках?»;
 «Що такого має відбутися, щоб взаємини змінилися?».

5). Загальні стратегії та техніки роботи з МАК

Хтось Егетмейер придумав техніку «Зміна точки сприйняття». Ви берете дві
карти наосліп. Одна з них — це проблема, хвороба, а друга — ліки, рішення.
І ось ви говорите свою проблему, відштовхуючись від картинки. Потім карти
міняються місцями, і те, що було рішенням, стає проблемою. Нічого собі
прийомчик!
Є ще метод «Малюнок». Ви просто витягаєте карту і кладете її на досить
великий чистий аркуш паперу. А потім картинку домальовує. Потім описуєте
все, що вийшло.
Можна користуватися методом «Аналіз відносин». Наосліп витягаєте п’ять карт, кожна
буде відповідати на один з п’яти простих запитань:

 «Що засмутило ваші відносини?»

 «Чи є ваша відповідальність у розладі і яка вона?»
 «А за що відповідає партнер?»
 «Що залишилося хорошого в ваших стосунках?»
 «Що потрібно зробити, щоб повернути гармонію, або що саме має статися, щоб ви не
втратили один одного?»