Семінарське заняття 10.

1. Комп’ютерно-інтернетні слова і значення в неспеціальному

вживанні.
інними від традиційних бізнесменів в костюмах. Це є світ, який виключає
важку наукову мову на користь слів, які є простими, свіжими та
грайливими. Окрім цього, це така культура, яка понад усе рекламує
userfriendliness у всьому, включаючи мову. Це означає використання
простих знайомих слів, щоб описати технічні поняття. Наприклад,
зазвичай краще говорити на мишку a mouse,ніж X-Y position indicator- це
початкова назва комп’ютерної мишки. Однією з причин, чому
комп’ютерні слова такі дружні в користуванні, є те, що багато з них є
метафорами. Метафори проводять порівняння між двома предметами,
особами чи речами. Наприклад, mouse-мишка порівнюється з приладом,
подібним до маленької тваринки, тому що вони мають схожі форми. Ми
можемо знайти всі види метафор в комп’ютерній мові. Наприклад,
комп’ютерне menu-меню пропонує нам перелік речей для вибору, так
само, як і меню в ресторані. Комп’ютерний virus-вірус розповсюджується
швидко і спричиняє шкоду так само, як віруси розповсюджують хвороби
серед людей. Комп’ютерна memory-пам’ять зберігає інформацію так, як і
людська пам’ять. 223 Порівняння нової технічної концепції із знайомою
старою допомагає тим із нас, хто страждає від technostress- техностресу. В
зв’язку з тим, що багато людей бояться користуватися комп’ютерами,
метафори відіграють важливу роль в тому, щоб користувачі
комп’ютерами почувалися комфортно з технологією. Наприклад, коли ми
cut and paste комп’ютерну data, нам згадується робота з папером. Коли ми
бачимо слова desktop, file, folder, recycle bin- навіть wallpaper-нам
спадають на думку наші офіси. Комп’ютерні метафори цікаві тим, що
багато із них зв’язані з центральними темами, на кшталт офісної теми, яку
ми щойно згадували. Ось декілька звичайних відомих метафорічних тем: -
книги: web page, bookmark, to browse the Web; - транспорт: information
highway, web traffic; - традиційна пошта: mailbox, voicemail, address ( as in
email address ); - малі тваринки: bug, snail mail, mouse. Існує спеціальна
метафора: spam. В той час, як багато метафор відносяться до тем, які ми
щойно згадували, декілька інших є унікальними. Можливо, найбільш
колоритною комп’ютерною метафорою є spam. Spam- це
професійна,торгівельна , робоча назва американського сорту
консервованого приготованого м’яса, широко використовуваного під час
II світової війни, коли свіже м’ясо було важко дістати. Тому люди
змушені були їсти багато такого м’яса і воно стало предметом багатьох
жартів. В комп’ютерному світі, spam є еквівалентом інтернету ‘junk mail’.
Він відноситься до повідомлень, які ми не замовляємо і не хочемо так як і
рекламу. Деякі повідомлення можуь бути розісланими водночас тисячам
людей. Цей процес називається spamming і людей, які використовують
його, називаються spammers. Користувачі інтернету дуже не люблять цей
процес і досить часто на адресу відправників надходить безліч злих
електронних повідомлень, які відомі як flames-полум’я, ще одна
комп’ютерна метафора. Як формуються комп’ютерні слова? Комп’ютерні
слова дуже легкі для вивчення та запам’ятовування, тому що багато з них
використовують декілька видів словотворення, які повторюються знову і
знову: -ware відноситься до продуктів, використаних для керування та
управління комп’ютером: software, hardware, shareware, freeware; cyber- та
e- означають ‘відношення до інтернету’: cyberspace, cybercafé, email,
ecommerce, e-cash; techno-означає ’’відношення до комп’ютерів’’:
technobabble, technostress, technophobia. Більшість комп’ютерних слів
короткі та прості, тому і не дивно, що для довших слів часто
використовують абревіатуру. Багато абревіатур стали настільки
загальновживаними та зрозумілими, що їх повні форми рідко
зустрічаються взагалі. Кіберкультура також ‘насміхається’ над собою.
Наприклад, тих, хто проводить весь свій час перед комп’ютером,
називають computer geeks, mouse potatoes, а представників молодшого
покоління називають screenagers. The World Wide Web іноді жартома
називають the World Wide Wait, тому що він буває дуже повільним. Деякі
комп’ютерні слова навіть ‘глузують’ з комп’ютерної мови, наприклад:
netspeak, technospeak, та technobabble. Чи змінюються комп’ютерні слова?
Так, змінюються, і одним із шляхів такої зміни є надання нових значень та
використань вже існуючим словам. Icon-ікона раніше відносилася лише до
релігійних картин. Сьогодні це слово використовується для назви
різноманітних маленьких картин на наших комп’ютерних екранах.
Відповідно, слово mouse, в розумінні тваринки, з часом змінилося до
значення приладу для показу та вибору чогось на екрані. Одночасно це
слово почало вживатися в деяких нових фразах, таких як mouse pad та
mouse skills. У випадку із словом mouse, його значення в оригіналі
асоціюється із загальною мовою, в той час як нове його значення зв’язано
з комп’ютерами. Проте, мова може змінюватися і в протилежному
напрямку. Іншими словами, іноді слово із спеціалізованої сфери
переходить в загальну. Розглянемо приклади нового використання
комп’ютерних слів, таких як bug та debug. В комп’ютеному світі bug
означає проблему в комп’ютерній програмі, в той час як debug
відноситься до усунення такої проблеми. Проте, в наведених нижче
прикладах ці слова більше не мають специфічного комп’ютерного
значення: There are a lot of bugs in this proposal; Some parts of the business
plan still need to be debugged. Іншою парою комп’ютерних слів, які почали
використовуватися в новому значенні, є слова download та bandwidth. В
 комп’ютерному світі ми download (or transfer) дані з інтернету до нашого
власного комп’ютеру. Bandwidth використовується щоб описати
швидкість трансформованих даних. Наприклад, якщо ми маємо
highbandwidth зв’язок, то downloading буде швидшим. Ці двоє слів зараз
використовуються в досить відмінному значенні в загальній мові: The
government is downloading healthcare costs to the public; I’m out of
bandwidth! В цих реченнях слово downloading відноситься до зміни чогось
з вищого до нижчого рівня, а bandwidth означає здатність людини
обійтися без чогось чи поступитися чимось. Друге речення можна
виразити ще таким чином: I’ve had it! чи I can’t take any more! Якщо
студенти зацікавляться вживанням таких комп’ютерних слів в 225 новому
значенні, слід мати на увазі, що їх не потрібно вживати в офіційних
документах та усному мовленні, оскільки їх значення не є найбільш
придатним в розмовній мові. Найкращий спосіб практикуватися в
англійській мові є використання інтернету, чи участь в групах
користувачів електронного зв’язку. Спілкування через інтернет має свій
власний стиль, тобто люди пишуть так, як би вони розмовляли в
неформальній обстановці. Тому інтернет використовує різні види
скорочень, щоб його мова здавалася більш неофіційною, наприклад: B4:
before; BTW: by the way; FYI: for your information; GR8: great; LMHO: in
my humble opinion; LOL: laughing out loud or lots of love; OTOH: on the
other hand . Оскільки люди, з якими ви спілкуєтесь по інтернету, не завжди
можуть бачити вас, їм важко виразити власні емоції, користуючись лише
словами. З цією метою інтернет створив так звані emoticons, про які ми
вже згадували раніше. Їх краще читати збоку, повернувши голову трішки
вліво. Ось приклади найбільш загальновживаних: :) pleased or amused; ;)
wink (used for showing that you are making a joke); :( displeased or sad; :-))
very happy; :-0 surprised or shocked. Також варто пам’ятати, що користувачі
інтернету не люблять використовувати великі букви щоб виразити емоції,
як в виразі I STRONGLY disagree. Ця практика називається shouting.
Замість цього краще користуватися символами, наприклад так: I *strongly*
disagree.
2. Функціонування апелятивізованих онімів в інтернет-спілкуванні.
За підрахунками Шестакової, в Інтернеті зареєстровано понад 1 млд.
комп’ютерних імен (Шестакова 2018, 112), тому, очевидно, цілком
виправданим є виокремлення інтернет-ономастики як її самостійної ланки.
Прогрес, активний розвиток технологій спричинився до появи нового класу
онімів у межах ідеонімів, а саме комп’ютеронімів – власних назв об’єктів
комп’ютерного буття (Карпенко 2017, 52). Наприклад, М. Карпенко пропонує
розподіл комп’ютеронімів на: 1) файлоніми (назви комп’ютерних файлів), 2)
софтоніми (назви програм), 3) віртуалміфоніми (назви об’єктів
комп’ютерних ігор), 4) інтернетоніми (власні назви онлайн-об’єктів)
(Карпенко 2017, 52–54). Мають місце й пропозиції включати до ідеонімів
такі класи онімів, як віртуалоніми – власні назви віртуальних (комп’ютерних
та інтернетівських) об’єктів, що відповідно розподіляються на
комп’ютероніми та інтернетоніми (Карпенко 2011, 146). В. Неклесова
постулює введення в інтернет-ономастикон власних назв інтернет-мемів, що,
як видається, не ввійшли в жодну іншу класифікацію (Неклесова 2017).
Попри те, що інтернет-ономастика – це відносно молодий розділ ономастики,
однак можна виокремити базову класифікацію інтернет-ономастикону. У
межах інтернет-ономастики дослідники виокремлюють відповідно: 1)
сайтоніми – власні назви сайтів, 2) ніконіми – онлайн-псевдоніми
користувачів, 3) логіноніми (Шестакова, Ярошенко) або епістулоніми (М.
Карпенко, Торчинський) – власні назви адрес електронних поштових
скриньок. Отже, як бачимо, вже на початковому етапі функціювання
паралельно вживаються два різні терміни на позначення одного й того
самого поняття (епістулонім і логінонім). Сучасна ономастична
термінологія… 309 Нік, нікнейм, ніконім (терміни Ходоренко) – «це вигадане
ім’я, ім’я-прізвисько, що обирається (створюється) користувачами мережі
Інтернет; ім’я […] прийняте користувачем Інтернету для організації роботи в
мережі й участі в інтернет-комунікації» (Ходоренко 2006); «вигадане ім’я,
ім’я-прізвисько, що створюється користувачем інтернету й застосовується в
чатах, блогах, інтернет-конференціях» (Гусєва 2013, 60). На позначення
аналізованого поняття Сазонова пропонує термін нетнейм (від англ. net –
мережа, name – ім’я) (Сазонова 2014, 401). На її думку, нетнейм – це слово
(власна або загальна назва) або словосполучення (іноді – речення), яке
віртуальна мовна особистість використовує під час інтернет-спілкування для
саморепрезентації та самопозиціювання. Нетнейм – один з різновидів
найменувань користувачів певних інтернет-жанрів (Сазонова 2014, 401).
Зазначена дослідниця вважає не зовсім коректним вживання номінації
нікнейм щодо користувачів Інтернету, оскільки цей термін означає
прізвисько. На її думку, указати на те, що йдеться про ім’я, яке функціює в
інтернет-просторі, дозволить уживання таких лексичних одиниць, як
віртуальний нікнейм (нік), мережевий нікнейм, інтернет-нікнейм,
електронний нікнейм та нетнейм (Сазонова 2014, 401), тобто створюються
складні терміни (словосполучення). Торчинський ототожнює нікнейми з
віртуальними псевдо (вигадана власна назва користувача комп’ютером або
Інтернетом), серед яких, відповідно, можна виокремити інтернет-псевдоніми
й комп’ютер-псевдоніми (Торчинський 2010), тобто, на думку зазначеного
дослідника, нікнейми – це не тільки власні назви користувачів інтернет-
мережі, але й всього віртуального простору. На позначення імені користувача
мережі Інтернет Отін запропонував термін юзеронім (від анг. ‘користувач’)
(Ярошенко 2009, 174), що, як видається, не ввійшов у науковий обіг. Отже, в
українській науковій літературі знаходимо такі терміни, як мережевий
нікнейм, ім’я-маска, віртуальне ім’я, замасковане ім’я, інтернет-ім’я,
інтернет-псевдонім, віртуальне прізвисько, юзеронім. Деякі дослідники
ототожнюють ніки з прізвиськами, із чим не погоджується, зокрема, А.
Гусєва, яка пояснює, що функціональна особливість ніконімів, яка полягає в
самоназиванні, дозволяє відмежовувати їх від прізвиськ, хоч і ті, й інші
індивідуалізують особу за певною ознакою й мають невичерпний матеріал
для їхнього утворення. Ніконім, як вигадане носієм ім’я, що заміняє
справжнє, можна віднести до псевдонімів, але з певним застереженням.
Основна їхня схожість базується на ознаках індивідуальної належності,
самономінації, самоідентифікації, мотивованості й обмеженості сфери
вживання. Відмінність полягає в більшій експліцитності прагматичного
компонента ніконімів, що зумовлено специфікою сфери використання цих
онімів (комунікативний інтернет-простір) (Гусєва 2013, 61). 310 Tetyana
Kosmeda, Katarzyna Janik, Dominika Janczura Про ніконім-псевдонім
розмірковує й Ходоренко, порівн.: як і ніконім, псевдонім обирається його
носієм, і в цьому їхня подібність. Однак функційне навантаження ніконіма і
псевдоніма відрізняється, тому що ніконім служить насамперед для
організації спілкування, тоді як псевдонім обирається для приховування
справжнього імені з певною метою (Ходоренко 2006). Звернемо також увагу
на змістове наповнення терміна ніконім. На думку Ходоренко, цей термін
охоплює поняття нік, логін, пароль. Такого розуміння дотримується й
Шестакова (Шестакова 2018, 113). На думку названої дослідниці, ніконім –
це й віртуальні імена користувачів мережі, що необхідні для реєстрації й
подальшого функціювання в системі, і початки назв адрес електронних
поштових скриньок, що, за спостереженнями зазначеної вченої, досить часто
збігаються (Шестакова 2018, 113). Гусєва підкреслює, що інтернет-ім’я – це
не обличчя, а маска користувача в мережі, […] це одиниці штучної,
вторинної номінації. […] У ніконімах більшою мірою виражений
конотативний і прагматичний компонент (що наближає їх до оказіоналізмів)
(Гусєва 2013, 61). Ознаками ніконімів ця дослідниця вважає: 1)
індивідуалізацію, 2) самономінацію, 3) самоідентифікацію, 4) прозору
мотивованість, 5) високий ступінь експліцитності прагматичного компонента
(Гусєва 2013, 62). Отже, в українській науковій літературі пропонуються такі
терміни на позначення імені користувача інтернет-мережі: 1) нік, нікнейм,
ніконім, мережеве ім’я (Шестакова), 2) віртуальний нікнейм, мережевий
нікнейм, нетнейм (Сазонова), 3) юзеронім (Отін), 4) ім’я-маска, віртуальне
ім’я, замасковане ім’я, інтернет-ім’я, інтернет-псевдонім, віртуальне
прізвисько (Сазонова 2014, 401). Таку кількість і різноманітність
синонімічних термінів уважаємо не зовсім коректною, оскільки принципи
термінотворення загалом передбачають, по-перше, щонайменшу кількість
термінів на позначення поняття (в інших науках бажано один термін на
позначення одного поняття, але загальновідомо, що це практично
неможливо), а по-друге, доступність (актуалізація інтернаціоналізма) з метою
популяризації результатів досліджень. Аналіз українськомовної дискурсивної
практики на основі зібраного матеріалу показав неоднорідність
термінологічної системи інтернет-ономастикону. Подібну картину виявляємо
й у сучасному російському мовознавстві, де на позначення власних імен
користувачів Інтернету використовують такі терміни, як рос. никнейм,
компьютерное имя, виртуальное имя, сетевое имя. Усі названі вище терміни
стосуються базового ономастичного терміна, яким є власне ім’я користувача
соціальної мережі. Докладніше розглянемо терміни, що актуалізовані в
сучасній російській інтернет-ономастиці. Сучасна ономастична
термінологія… 311 Голомідова наголошує, що сучасна епоха, яка
безпосередньо пов’язана з інформаційними технологіями, викликає появу
нових «замінників» власних імен. Учена розглядає статус ніку як
автономного або підпорядкованого й порівнює нік з псевдонімом, що
позначає творчу особистість користувача Інтернету. Вона також зазначає, що
одночасно нік застосовують і під час особистого спілкування. Він
характеризує людину як приватну особу без умикання соціально-рольових
маркерів. Нік в Інтернеті замінює офіційне ім’я, приховуючи користувача
сайту або чату. Це розширює межі особистої свободи, а також дає змогу
перейти на більш незалежний рівень спілкування. Розвиток нових назв людей
сприяє зміні складу іменної системи. Зважаючи на свої індивідуальні наукові
уподобання, Голомідова надає перевагу терміну нік (Голомидова 2005, 19).
Анікіна також присвятила низку статей вивченню власних імен, поширених в
інтернет-комунікації. Ця вчена зауважує, що рос. сетевое имя – це синонім до
рос. никнейм або ник. На її думку, перед нами виняткова послідовність
символів (цифр, літер латинського алфавіту та кирилиці). Такі назви
унікальні, тому на чатах не буває «тезок» і «однофамільців». Дослідниця
актуалізує ще один термін – рос. виртуальное имя собственное і пропонує
таку його дефініцію, порівн.: «Віртуальне власне ім’я – умовне чи вигадане
комп’ютерне ім’я, художній вигаданий образ, який створює користувач для
особистого спілкування в Інтернеті» (переклад автор. – Т. К.) (Аникина 2010,
73). Анікіна помічає, що рос. сетевий ник, на перший погляд, може здаватися
терміном, близьким до номінацій прізвисько або псевдонім. Однак псевдонім
зазвичай має емоційне забарвлення, а прізвисько дуже часто “висміює” риси
свого носія. Тому для позначення власного імені в Інтернеті вчена пропонує
інший термін рос. псевдопрозвище, що позначає «[…] неправдиве
прізвисько, оскільки людина дає його сама собі з метою приховати негативні
якості особистості й наділити себе бажаними якостями» (переклад автор. – Т.
К.) (Аникина 2010, 74). В іншій своїй розвідці Анікіна вводить ще один
термін, що окреслює поняття зі сфери інтернет-ономастики, – це рос.
виртуальний оним. Цей термін номінує, власне, віртуальне ім’я. Віртуальний
онім, зрозуміло, ніяк не ототожнюють з реальним. Він завжди мотивований,
оскільки, безперечно, є продуктом людської свідомості, відповідних
асоціацій, фантазії (Аникина 2012, 56). Окрім того, термін рос. виртуальний
оним має синонім рос. никоним, який дослідниця пояснює так:
«псевдопрізвисько, вигадане неосновне ім’я, котре вибирає собі комунікант з
наявних власних імен чи придумує собі для спілкування у віртуальному
просторі чату» (переклад автор. – Т. К.) (Аникина 2012, 56). Описуючи
політизовані антропоніми (рос. политизированные антропонимы), Анікіна
вживає термін рос. сетевое имя. На думку названої дослідниці, 312 Tetyana
Kosmeda, Katarzyna Janik, Dominika Janczura це ім’я, що належить до
спільного ресурсу на сервері; кожна спільна папка в сервері має таке ім’я,
уживане користувачем персонального комп’ютера. Учена показує
особливість логіну, що зазвичай має форму безглуздої послідовності літер та
цифр (Аникина 2011, 199). Дефініцію терміна нікнейм знаходимо в
публікації Е. Рянскої та О. Балкунової. Як уважають дослідниці, «нікнейми –
це нові одиниці зі сфери штучної ономастики чи вторинної номінації, що
ускладнює їхню інтерпретацію як знакових одиниць» (переклад автор. – Т.
К.) (Рянская/Балкунова 2011) Отже, нікнейми відносяться до системи онімів,
зокрема псевдонімів. Вони унікальні й не мають еквівалентів, оскільки імена
учасників інтернет-комунікації не можуть повторюватися на окремому
порталі чи сайті або інтернет-майданчику. Нікнейми мають особливий
статус, оскільки їх завжди створюють в особливому мережевому контексті
(Рянская/Балкунова 2011). Н. Ахренова, яка також вивчає номінації нових
явищ, що з’являються в Інтернеті, вживає термін рос. сетевое имя. Зазначена
дослідниця зауважує, що рос. сетевое имя, на відміну від прізвища й імені,
унікальне й не може повторюватися, а цю унікальність можна перевірити в
спеціальних базах даних. Треба одночасно брати до уваги, що віртуальне та
реальне прізвиська не тотожні. Крім того, прізвисько в Інтернеті користувач
вибирає собі сам. Традиційне прізвисько в соціумі надають інші люди, і воно
не мусить обов’язково подобатися власнику. Мережеві прізвиська часто
формуються на ґрунті перероблення офіційного антропоніма. Для них
характерні короткі форми. Але користувачі зазвичай мають намір зробити
ім’я інформативно містким. Мережеві імена (рос. сетевые имена) можна
вважати репрезентацією лінгвокультурної компетенції користувача, його
прагненням до максимального самовираження (Архенова 2009) власного Его.
Щоб з’ясувати, чи фіксуються розглянуті в цій статті терміни в енциклопедії
слов’янської ономастики (Rzetelska-Feleszko/Cieślikowa 2003),
проаналізовано текстовий простір названої енциклопедії. З’ясовано, що
жодний з актуалізованих у цій розвідці термінів, не вміщений в зазначене
фундаментальне лексикографічне видання, що підтверджує актуальність
статті й потребу введення виокремлених термінів у словники лінгвістичних
термінів, зокрема й у галузі ономастики
 3. Синтагматичні впливи Інтернету на дискурс і речення.
Дискурс як «центральний момент людського життя в мові», як «мовне
існування» охоплює всі сфери людської діяльності. «Всякий акт вживання
мови – будь то твір високої цінності або швидкоплинна репліка в діалозі –
являє собою частку безперервного потоку людського досвіду, який рухається
. У цій своїй якості він вбирає в себе і відображає в собі унікальний збіг
обставин, при яких і для яких він був створений» (Арутюнова, 1990). Як
зазначає В. І. Карасик, до цих обставин відносяться комунікативні наміри
автора; взаємини автора і адресатів; всілякі «обставини», значущі і
випадкові; загальні ідеологічні риси і стилістичний клімат епохи в цілому і
того конкретного середовища і конкретних особистостей, яким
повідомляється напряму або побічно адресовано; жанрові і стильові риси як
самого спілкування, так і тієї комунікативної ситуації, в яку воно
включається; безліч асоціацій з попереднім досвідом, так чи інакше
потрапили в орбіту даної мовної дії (Карасик, 2002). Різні тлумачення
дискурсу тягнуть за собою відповідні його типології. Розглянемо деякі з них,
які отримали широке висвітлення в науковій літературі. У соціолінгвістиці
дискурс – це спілкування людей, що розглядається з точки зору їх
приналежності до тієї чи іншої соціальної групи або стосовно тієї чи іншої
типової мови поведінкової ситуації, наприклад, інституційне спілкування.
Таким чином, соціолінгвістичний підхід до дослідження дискурсу передбачає
аналіз учасників спілкування як представників тієї чи іншої соціальної групи
та аналіз обставин спілкування в широкому соціокультурному контексті. З
позицій соціолінгвістики В. І. Карасик пропонує виділяти два основних типи
дискурсу (Карасик, 2002): персональний (особистісно-орієнтований) та
інституційний. У першому випадку мовець виступає як особистість у всьому
багатстві свого 6 внутрішнього світу, у другому випадку – як представник
певного соціального інституту. Персональний дискурс представлений двома
основними різновидами – побутовий і буттєвий дискурс. Побутове
спілкування відбувається між добре знайомими людьми, воно зводиться до
підтримки контакту і вирішення повсякденних проблем. Його особливість
полягає в тому, що це спілкування діалогічне за своєю суттю, протікає
пунктирно, учасники спілкування добре знають один одного і тому
спілкуються на скороченій дистанції, не промовляючи детально того, про що
йде мова. Це розмова про очевидне і легко зрозуміле. Саме для цього типу
дискурсу існує справедливе зауваження Б. М. Гаспарова (Гаспаров, 1996) про
те, що вербальне спілкування лише доповнює невербальне, а основна
інформація передається мімікою, жестикуляцією, супроводжуючими мову
діями і т. д. Специфіка побутового спілкування детально відображена в
дослідженнях розмовної мови. Побутове спілкування є природним вихідним
типом дискурсу, органічно засвоюваним з дитинства. Цей тип дискурсу
характеризується спонтанністю, сильною ситуативною залежністю, яскраво
вираженою суб'єктивністю, порушенням логіки і структурної оформленості
висловлювань. Фонетично тут є нормою нечітка побіжна вимова.
Спілкуючись на побутовому рівні, люди вдаються до зниженої і жаргонної
лексики, хоча статистично розмовні слова складають не більше 10%
лексичного фонду висловлювань в розмовній мові (Галкін, 2013).
Найважливішою характеристикою одиниць розмовної мови є їх конкретна
денотативна спрямованість, ці слова вказівні за своїм призначенням (саме
тому вони і легко замінюються невербальними знаками), крім того, у
вузькому колі добре знайомих людей реалізується лімітивна функція
спілкування, комуніканти використовують ті знаки, які підкреслюють їх
приналежність до відповідного колективу (сімейні, групові слова) і
незрозумілі стороннім.