2.

Теорія та методи машинного перекладу

Загальна теорія перекладу основується на даних, які отримані при спостереженні об'єкту в різних його
проявах. Ці прояви можуть бути випадковими, нетиповими, і тоді вони не враховуються. Ці прояви можуть
повторюватися, бути типовими, і тоді теорія вважає їх закономірними загалом або для того чи іншого виду
перекладу зокрема. Довший час не викликала сумніву аксіома: міжмовні перетворення можуть
здійснюватися лише людиною. Науково-технічний прогрес у ХХ столітті вніс в це положення суттєве
уточнення: міжмовні перетворення може здійснювати як людина, так і машина. Так з'явилася перша
основа для класифікації перекладу: механізми міжмовних перетворень. На цій основі було започатковано
теорію машинного перекладу.

Теорія машинного перекладу пройшла бурхливий період розвитку. За свій

короткий вік вона зробила в загальну теорію перекладу не менший вклад, ніж
існуючі теорії перекладу, здійснюваного людиною. Не можна, звичайно,
забувати, що машинний переклад ввібрав у себе всі досягнення
«домашинного» перекладу. Вирішальне значення в успіхах теорії машинного
перекладу мало те, що його автори змушені були моделювати діяльність
перекладача і забезпечити функціонування механізмів перекладу. Саме в
машинному перекладі була виявлена необхідність окремо розглядати аналіз
вихідного тесту і синтез тексту перекладу. На жаль, на відміну від перекладу,
здійснюваного людиною, машинний переклад практичними результатами
похвалитися не може.

Але, можливо, це тільки наслідок недостатніх технічних можливостей, і отримання

високоякісного машинного перекладу - це питання часу.

Теорія машинного перекладу поки що існує як дещо єдине ціле. Це

пов'язано із стабільністю умов процесу машинного перекладу і невисокою
компетентністю машин. Інша справа людина. Їй не тільки доводиться
працювати в різних умовах, їй доводиться в залежності від ситуації
перекладати письмово або усно, сприймати оригінал очима або на слух. Важко
не помітити різницю, що існує між письмовим перекладом, не обмеженим по
часу, що дозволяє користуватися словниками і різноманітними довідниками, і
усним перекладом, який виконується в екстремальних умовах функціонування
розумових механізмів перекладача. Різниця, яка існує між письмовим і усним
перекладом, пов'язана з умовами функціонування розумових механізмів, котрі,
таким чином, є основою для класифікації перекладу, що здійснюється
людиною.

Всі системи комп`ютерного перекладу використовують двомовні

словники і посідають щонайменше модулі базових граматичних правил.
Але індивідуальні методи значно відрізняються. Найважливішими
методами комп`ютерного перекладу є:

Прямий комп`ютерний переклад. Слова вихідного тексту перекладаються

окремо і в однаковій послідовності. Після цього порядок слів та закінчення
пристосовуються до відповідної мови. Це найдавніший і найпростіший метод
комп`ютерного перекладу.

Трансфер. Метод трансферу – класичний метод комп`ютерного перекладу,

який відбувається трьома кроками: аналіз, трансфер, генерування. Другий крок
дав цьому методу ім`я. Спочатку аналізується граматична структура вихідного
речення, часто в структурі дерева. Потім семантичні структури переносяться у
відповідну мову. В кінці текст, який перекладається, генерується, при цьому ці
структури перетворюються, враховуючи граматичні правила, на речення.

Інтерлінгва. Граматична інформація вихідного тексту спочатку виражається на

нейтральній мові “інтерлінгва”, з якої потім утворюється граматична інформація
відповідної мови. Метод інтерлінгва продуктивний для перекладу комплексних
висловів. Наприклад, речення німецької мови: „Wenn ich arbeiten würde, würde
ich mir ein Auto kaufen“ (Якби я працював, я б купив собі машину) не можна
перекласти за правилом würde →would, тому що в англійській мові в реченні з if
не можна вживати would. Інтерлінгва розпізнала б würde-інформацію як
умовний спосіб бажання і переклала б речення, залежно від контексту, з або
без would.

EBMT (Example-Based Machine Translation, машинний переклад, базований

на прикладі). Ядро системи EBMT – блок пам`яті перекладу, в якому
зберігаються речення або фрази, які часто повторюються та їх переклад.
Система статистично вираховує, чи наявні перекладені записи схожі на
відповідне речення вихідної мови. Генерування перекладу відбувається таким
чином, що речення, які найбільше схожі одне на одне, перекладаються і в кінці
комбінуються.

SBMT (Statistics-Based Machine Translation – машинний переклад, на

основі статистики). Перед перекладом програма аналізує великий обширний
корпус двомовних текстів. Цей процес піклується про те, щоб слова і граматичні
форми, знаходились разом на обох мовах, залежно від частоти використання
та змістовної близькості. Таким чином, генерується словник та граматичні
правила і тексти перекладаються на цій основі.

HAMT (Human-Aided Machine Translation, машинний переклад за

допомогою людини). Не тільки комп`ютер перекладає весь документ, але й
користувач, який уникає при цьому неясних і двозначних конструкцій. Це
відбувається завдяки тому, що користувач зазделегіть вкорочує довгі речення
або завдяки інтеракції між користувачем та програмою, наприклад, коли
користувач повинен обрати значення слова.

Переклад, зроблений комп'ютером, поки що далеко не ідеальний, але

текст, отриманий в результаті роботи електронного перекладача, дозволяє в
більшості випадків зрозуміти суть документа, який перекладався. Далі цей
документ можна корегувати, маючи базові знання іноземної мови та добре
орієнтуючись в предметній галузі, до якої належить інформація, що
перекладається.

Одними з найбільш відомих програм машинного перекладу на

ринку України є STILUS, ПАРС, Language Master. Ці програми -
WINDOWS-додатки, які підтримують технологію Drag&Drop, OLE-
автоматизацію, мають оперативну довідкову систему, графічну
діалогову настройку, а також інші елементи управління вікнами та
опціями, що робить ці програми справді популярними серед
користувачів.

Машинний та автоматизований переклад в

Україні.

Чим автоматизований перекалад відрізняється

від машинного?
Машина не враховує контекст. Часто фрази, які здаються
простими для перекладу- це помилкові друзі перекладача. Для
прикладу, візьмемо переклад на англійську, так як ця мова буде
зрозумілою більшості читачів:

Автоматизований переклад (АП, англ. Computer-Aided

Translation або Machine-Aided Translation) за своєю суттю – це
термінологічна база для перекладача, яку використовує
комп’ютер. Такі програми використовуються як для перекладу
текстів, так і для перекладу аудіоматеріалів. Робота перекладача
в разі з CAT є первинною.

І основна відмінність АП від МП в тому, що автоматизований

переказ не переводить текст повністю, а прискорюючи процес
роботи перекладача, звільняє додатковий час для редактури і
вичитування.

В топ 5 програм для автоматизованого перекладу входять:

 SDL Trados
 MemoQ
 Memsourse
 Smart CAT
 Star Transit
 Які переваги автоматизованого перекладу?
Автоматизуючи переклад за допомогою програм, перекладач здатен
обробляти тексти великих обсягів. В случае, когда бюро переводов
постоянно использует программы CAT (Computer-Aided Translation),
оно имеет возможность выстроить систему скидок за повторы и
соответствия.
У разі, коли бюро перекладів постійно використовує програми CAT
(Computer-Aided Translation), воно має можливість вибудувати
систему знижок за повтори і відповідності.

Програми автоматизованого перекладу CAT-tools (так звані

«кішки») – це цілий набір інструментів, які виводять послуги, що
надає перекладач, на новий рівень відносно співвідношенню
ціна-якість-швидкість:

 перевірка правопису;
 перевірка граматики;
 робота з термінами, коли перекладач керує своєю власною
термінологічною базою;
 словники;
 програми-індексатори, які працюють із запитами і звертаються до
раніше перекладених матеріалів;
 управління пам’яттю перекладів, де можна збирати базу сегментів
тексту з перекладами на англійську та інші мови.

https://alphagroup.in.ua/avtomatizirovannyi-perevod.html

Підведемо підсумок:

1. Автоматизований і машинний переклад – не одне й те саме. У

разі автоматизованого перекладу роботу виконує перекладач.
Комп’ютер же створює глосарії, перевіряє граматику, зберігає базу
переведених документів і дає багато інших опцій, які
розвантажують людини від рутинної роботи.
2. Для бюро перекладів, які працюють з великими замовленнями або
на субпідряд іноземних перекладацьких фірм програми
автоматизованого перекладу виконують складний менеджмент по
роботі з проектами. Крім функцій, які сприяють швидкому
перекладу, вони дають можливість працювати команді
перекладачів одночасно, користуючись загальною базою термінів і
глосарієм.

3. Проблеми адекватності машинного перекладу

Адекватний переклад – це переклад, який забезпечує прагматичні

задачі перекладацького акту на максимально можливому для
досягнення цієї мети рівні еквівалентності, дотримуючись жанрово-
стилистичних вимог до текстів даного типу та конвенційній нормі
перекладу.

У вільному вживанні адекватний переклад – це вірний переклад.

У теорії та практиці перекладу оперують такими вихідними
поняттями, як еквівалентність та тотожність. У широкому плані
еквівалентність розуміють як щось рівноцінне, рівнозначне чомусь, а
тотожність – як дещо повністю співпадаюче, схоже з чимось.
Адекватний переклад є по означенню еквівалентним, хоча ступінь смислової спільності
між оригіналом та перекладом може бути різною. Найбільш повна еквівалентність
означає максимально можливу наближеність змісту різномовних текстів. Еквівалентний
переклад не завжди буде вважатись адекватним, через те що він буде лише
задовольняти вимогу смислової наближеності до оригіналу6.

Під поняттям еквівалентності перекладу розуміють передачу в перекладі змісту

оригіналу, який розглядається як сукупність інформації, що вона міститься в тексті,
включаючи емотивні, стилістичні, образні, естетичні функції мовних одиниць. Таким
чином, еквівалентність - поняття ширше, ніж “точність перекладу”, під яким зазвичай
розуміють лише збереження “предметно - логічного змісту” оригіналу. Іншими словами,
норма еквівалентності означає вимогу максимальної орієнтованості на оригінал.

Порівняльне вивчення текстів оригіналу та перекладу може

охоплювати різні сторони їх формальної та змістовної структури
таких текстів. Але центральним питанням теорії перекладу
залишається всебічний опис змістовних відносин між цими
текстами, розкриття понять еквівалентності та адекватності
перекладу. В першу чергу завдання перекладача, безсумнівно,
полягає у відтворенні змісту оригіналу.
Повна еквівалентність має на увазі вичерпну передачу
комунікативно-функціонального інваріанту, тобто мова йде про
максимальне наближення тексту перекладу до оригіналу, при
максимальних вимогах, які висуваються до перекладу. Вимога
адекватності ж носить оптимальний характер: переклад повинен
оптимально відповідати певним комунікативним цілям та
завданням.

Поняття адекватності залишається одним із центральних у теорії і

практиці перекладу. В рамках даної концепції адекватність
перекладу зводилася до категорій семантичних повноти і точності,
доповнювалась стилістичною еквівалентністю, що включає,
зокрема, принцип підпорядкування тексту перекладу
функціонально-стилістичним нормам мови перекладу. Така
адекватність отримала назву семантико-стилістичної.

В цілому, в даний час намічається тенденція до розмежування у

перекладознавстві понять «адекватність» і «еквівалентність» за
принципом загального та часткового. А саме, адекватний переклад,
на відміну від еквівалентного, може не бути відображенням
оригіналу на іншій мові, але він повинен повністю передавати зміст
тексту оригіналу, не спотворюючи його. Для досягнення
адекватності в тексті перекладу можуть бути деякі пояснюючі
доповнення, пов'язані з культурними відмінностями, або ж опущення
елементів тексту, без яких зміст тексту не зазнає яких-небудь
істотних змін.

Порівняльне вивчення текстів оригіналу та перекладу може

охоплювати різні сторони їх формальної та змістовної структури
таких текстів. Але центральним питанням теорії перекладу
залишається всебічний опис змістовних відносин між цими
текстами, розкриття понять еквівалентності та адекватності
перекладу. В першу чергу завдання перекладача, безсумнівно,
полягає у відтворенні змісту оригіналу.
Щодо адекватності машинного перекладу, то у цьому випадку треба керуватися підходом,
запропонованим А.Д. Швейцером та Л.С. Бархударовим, які акцентують увагу саме на
функціонально-прагматичному аспекті даної категорії. І тому вважаємо за доцільне
визначити, перш за все, хто та які завдання ставить і які вимоги виявляє до машинного
перекладу.

Як бачимо, при виявленні ступеню адекватності машинного

перекладу на першій план виходить прагматичний фактор орієнтації
на реципієнта перекладу та виконання поставленних завдань. Таким
чином, адекватність МП визначається нами як адекватність
відтворення основної прагматичної функції оригіналу. Виходячі з
цього положення, ми вважаємо за доцільне розробити типологію
помилок, яки допускають СМП, зокрема Google Translate і Pragma 5,
і на основі цієї типології оцінити рівень функціонально-прагматичної
адекватності перекладів.