Неогерменевтична модель головно орієнтується на суб’єктивні та інтуїтивні

чинни- ки оцінки перекладу, розуміючи переклад виключно як індивідуальний творчий

процес, що своєю суттю унеможливлює систематизацію, узагальнення та правила [23].
Оцінка якості перекладу розглядається лише в рамках певного акту перекладання, тобто
як індивідуальна спроба творчого пошуку. Надзвичайно важливими є «врахування
соціолінгвістичних преференцій та норм, відмінних від притаманних вихідному тексту»
та «переоцінка першого варіанту перекладу з огляду на категорію «прагматичність»

текстотипологічну модель, що висуває ряд категорій: тип тексту,

внутрішньомовні інструкції (об’єктивні співвідношення мов) та позамовні детермінанти
(ситуація, час, тема). Важливою є відповідність перекладу типу оригінального тексту,
який спирається на функцію опису (повідомлення інформації), функцію вираження
(емоційні та естетичні переживання) або функцію звертання (заклик до дії чи реакції), а
також виокремлює групу аудіомедіальних текстів. Критично оцінюється аналогія,
спрямована на збереження естетичного впливу (без забезпечення інваріантності на рівні
плану вираження) і дотримання вимог позамовного середовища та ступінь участі
додаткових засобів вираження в створенні цілісної змішаної літературної форми

Функціональна модель критичного аналізу, запропонована М. Амманн, повністю

орієнтована на адресата перекладу. Аналізу зазнає транслят, а сам аналіз проходить че-
рез п’ять фаз: визначення функції транслята; визначення внутрішньо текстової
когерент- ності транслята (смислова єдність, формальна єдність, відповідність форми та
змісту); визначення функції вихідного тексту; визначення внутрішньотекстової
когерентності ви- хідного тексту; визначення інтртекстуальної когерентності між
транслятом та вихідним текстом. Основою для виявлення функції транслята служить
створення моделі читача, тобто уявлення про такого читача, який шляхом використання
певної стратегії читання приходить до певного розуміння тексту [12]. Розуміючи
переклад як комплексний акт комунікації між автором оригіналу, перекладачем-
читачем і перекладачем-автором та читачем перекладу, М. Амманн пропонує
розглядати процес перекладання як створення сценаріїв в межах фреймів, заданих
оригіналом.

Дещо в іншому вимірі працює функціональність у прагматичній моделі, яку запро-

понувала Д. Гауз. Її можна розглядати як складову лінгвістичної моделі і як самостійну
модель. Розуміння перекладу як процедури досягнення семантичної, прагматичної та
текстуальної еквівалентності [18: 37] спонукає дослідницю за основу для критичної
оцінки перекладу взяти аналіз дискурсу вихідного тексту (регістр, тематична сфера, си-
туація, форма комунікації з аналізом на трьох рівнях мови) та жанр (фактично – тип
тексту), на базі яких складається індивідуальна функція тексту. Визнаючи значний
вплив на формування своєї концепції М. Галлідея та Празької лінгвістичної школи,
дослідниця пропонує розрізняти відкритий переклад, що має на меті ознайомити читача
із функцією оригіналу в первісному лінгвокультурному оточенні через іншу мову, та
закритий пере- клад, що імітує функцію оригіналу у іншому дискурсному фреймі
 http://www.burago.com.ua/wp-content/uploads/2018/03/181.pdf#page=392

Редагування перекладів
Редагування перекладів відрізняється від звичайної роботи редактора. Воно вимагає
великого досвіду і чудового знання обох мов. Редагувати текст може тільки людина, знання
якої глибші й повніші, ніж у перекладача, який підготував текст. Адже, якщо вона знає
менше, то не побачить допущену помилку. Але при цьому самих лише знань недостатньо.
Редакторська робота вимагає досвіду, «досвідченого» ока. Не кожен успішно впорається з
такою роботою.

Класична редакторська робота передбачає перевірку одного тексту, але під час редагування
перекладу фахівець завжди працює відразу з двома текстами, що значно складніше і
вимагає більшої зосередженості.

Кожне солідне бюро перекладів обов'язково має у штаті підготовлених редакторів – це

запорука відсутності помилок у текстах, які перекладають для клієнта.

Перевірка тексту редактором гарантує, що у готовому варіанті не буде орфографічних,

пунктуаційних або стилістичних помилок.

Професійне редагування перекладів включає перевірку відразу за рядом

напрямків:

1. Виявлення одруків, помилок і їх усунення.

2. Перевірка стилістики та однорідності тексту.
3. Наскільки грамотно використані смислові конструкції у тексті.
4. Наскільки правильно та точно перекладені терміни, визначення, формулювання.
5. Наскільки текст адаптований для аудиторії, для якої він перекладається.

Редагування вимагає ретельності та скрупульозності, особливо якщо переклад виконано

добре.

Також практикується перевірка за одним із критеріїв за бажанням клієнта. Наприклад, він

може замовити стилістичну правку тексту або просто перевірку помилок. Таке завдання
полегшує роботу редактора.

Види редагування перекладів

Залежно від типу тексту редагування перекладів поділяють на кілька видів:

1. Літературне. Здійснюється для всіх текстів, які не мають вузької спеціалізації. Воно
простіше з точки зору опрацювання термінів і понять, але набагато складніше за
виправленням стилістики. Редактор має вловити всі «кострубаті» моменти, але при цьому
пам'ятати, що у кожного перекладача є свій стиль і він не може його підлаштовувати під
свій.

2. Науково-технічне. Здійснюється для всіх спеціалізованих текстів (технічних, медичних,

юридичних тощо) Воно вважається складнішим, оскільки редактор має перевірити, чи
правильно перекладені всі терміни, трактування понять, опис процесів і т.п. Таку роботу
доручають лише досвідченим фахівцям, які добре розбираються у цій темі і вже працювали
з подібними текстами.

Окремим видом роботи можна виділити редагування перекладів носієм мови.Чим

воно відрізняється? Саме така перевірка вважається найкращою, і, по можливості, бюро
перекладів намагаються залучати до редактури саме носіїв мови. Це допомагає уникнути
будь-яких невідповідностей, культурних накладок, зробити текст легким для сприйняття і
бездоганним за всіма пунктами.

Також бюро перекладів надають окрему послугу редагування перекладів. Тобто клієнт
може принести уже виконаний переклад та замовити його вичитку. Але важливо розуміти,
що редактор не вичитуватиме переклад, зроблений за допомогою комп'ютерних програм
(будь-який фахівець помітить це відразу ж) або дуже низької якості, тому що, по суті, йому
доведеться заново переробляти весь переклад.

Проблеми під час редагування перекладів

Під час редагування перекладу фахівець може зіткнутися з безліччю проблем, різних за
характером і типом. Редактор має бути дуже обережним, щоб його правка не
перетворилася на переписування перекладу, але і не пропускати важливі недоліки.

найбільш поширені проблеми:

1. «Невиразний» буквальний переклад. Це серйозна проблема для художніх

текстів. Іноді буває так, що перекладач зробив дуже точний переклад тексту, але він
абсолютно позбавлений характеру і колориту, семантичного ядра, менталітету та інших
відмінних рис, які зробили б його цікавим і захоплюючим.

2. Відмінності у перекладі власних назв. З цим явищем ми стикаємося донині,

і суперечки можуть тривати десятиліттями, поки з часом не буде прийнятий остаточний
варіант. Як приклад можна навести «Усама Бен Ладен / Осама Бен Ладен», «Аль Каїда /
Аль Кайда », «Сандра Баллок / Сандра Буллок» та ін.
 3. Буквальний переклад фразеологізмів та інших сталих
виразів. Перекладач може не знати або пропустити цей момент, і у результаті суть буде
повністю спотворено. Бували випадки, коли словосполучення «таємна вечеря» переклали
як «остання вечеря» і т.п.

4. Не враховані особливості назви предметів і явищ, через що

спотворюється зміст. Наприклад, «French window» переклали як «французьке вікно», а
правильно – «засклені двері», а у підсумку «гості виходили у сад через французьке вікно».

5. Ігнорування значень слова і пошуку найбільш відповідних варіантів. Це

питання, швидше, не до суті, а до стилістичного і художнього смаку перекладача. Він має
підібрати найбільш відповідний варіант з усіх можливих. Це може зайняти час, оскільки,
наприклад, у російській мові дуже довгі синонімічні ряди, але при грамотній роботі
перекладач завжди намагається підібрати слово, яке найкраще підходитиме за значенням і
стилем.

6. Використання модних іноземних слів без необхідності і не по суті. Сучасні

мови страждають від величезної кількості англіцизмів, які проникають в усі сфери
діяльності, але використання цих слів не завжди доречне, і краще уникати їх надмірного
використання, інакше повідомлення може перетворитися на щось карикатурне і
незрозуміле, особливо для старшого покоління.

7. Небажана двозначність. Часто такі фрази виходять у перекладача несвідомо,

але редактор, переглядаючи свіжим поглядом, має виправити це.

Також часто зустрічаються слова, використані у неправильній формі, роді або відмінку,
неправильне використання займенників, синтаксичні помилки тощо.

Подібних моментів дуже багато, і редактор має бути дуже уважним, щоб виключити спірні
або неправильні вирази.

https://infoperevod.ua/redagyvannia-
perekladiv