ПРИКЛАДНІ ЛІНГВІСТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ.

ЧАСТИНА 1.
ОСНОВИ ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА
РОЗДІЛ 1.
Загальнонаукові основи перекладознавства
Лекція 1. Ч.1
1. Перекладознавство як наука.
Об’єкт, предмет, завдання перекладознавства.
2. Розвиток науки про переклад.
3. Основні напрямки розвитку перекладознавства.
4. Розділи перекладознавства.
5. Зв’язок перекладознавства з іншими науками.
1. Перекладознавство як наука.
Об’єкт, предмет, завдання.

перекладознавство=

переклад + знання

Коли виник переклад?

Для чого потрібен переклад?

Яку роль відіграє перекладач?

Якою була форма перших перекладів?

Який переклад почали досліджувати / що стало об’єктом

наукового пошуку?

Як ви розумієте поняття «переклад»?

Перекладознавство – наукова дисципліна, яка займається
вивченням процесу перекладу і його закономірностей.

Наука про переклад має такі назви:

• теорія перекладу, перекладознавство, наука про
переклад, трансляційна лінгвістика, транслятологія,
• science of translating (E.A. Nida 1964) Toward a Science of
Translating, translation studies (J.S. Holmes),
• translatology, traductologie, traductologia,
• traduction,
• traduzione,
• Ubersetzungswissenschaft, Translatorik, Translatologie,
Translation = (O. Kade 1968).
 Слово «переклад» багатозначне, але є в ньому два
основних термінологічних значення.
Перше з них визначає розумову діяльність,
процес передачі змісту, вираженого однією мовою
засобами другої мови.
Друге називає результат цього процесу усний чи
письмовий. Хоча ці поняття різні, але вони утворюють
діалектичну єдність, одне не мислиться без іншого.
Доречно також зауважити, що в мовознавстві
відоме більш широке, ніж переклад поняття двомовної
комунікації. Головне місце в ній займає мовне
посередництво, до якого відносяться і переклад, і
реферування, і переказ, та інші адаптовані перекладання.
 Переклад – уважається одним із найдавніших, найскладніших
видів людської діяльності, оскільки у процесі перекладу відбувається не
просто заміна однієї мови іншою.

У перекладі стикаються різні культури, різні особистості, різні склади

мислення, різні літератури, різні епохи, різні рівні розвитку, різні традиції
й настанови.

◦ Переклад є видом діяльності людини, що спрямований на відтворення

одиниць МО (мови-оригіналу) - la langue de départ, la langue source МП
(мовою-перекладу) – la langue d’arrivée, la langue cible
◦ У наш час поступово підвищується інтерес до перекладу як виду
діяльності, оскільки перекладацька справа стимулюється розвитком
літератури, зростанням науки як системи знань, інтенсифікацією
міжнародних контактів тощо.
◦ Особливого значення набуває також галузевий переклад (переклад
фахових текстів).
◦ Traduire, c’est communiquer.
◦ Traduire, c’est comprendre pour faire comprendre.
◦ Traduire, c’est véritablement contribuer à une action commune de
personnes et d’organisations amenées à travailler ensemble.
◦ Apprendre à traduire ne relève pas d’une
formation de base, c’est une formation
seconde ou formation de complément.
◦ En outre, apprendre à traduire permet
l’acquisition d’un savoir-faire et non
l’acquisition d’un savoir.
◦ Donc, pour être abordée,
cette formation exige la possession préalable de
certaines connaissances et compétences, ainsi que
d’aptitudes spécifiques.
(Christine Durieux, Apprendre à traduire).
◦ Pour effectuer une traduction, le traducteur commence par lire le texte de départ, il
reconnaît les unités linguistiques, identifie les structures syntaxiques;

◦ il mobilise un savoir d’ordre général, non-linguistique qui lui permet de lever les
éventuelles ambiguїtés propres à la langue, de percevoir les implicites et d’accéder
au sens du texte;

◦ Il importe qu’il dispose d’un bagage substentiel de connaissances de type

encyclopédique et d’une bonne aptitude au raisonnement logique pour réaliser la
fusion de ses connaissances linguistiques et thématiques afin de mettre en lumière le
sens du texte.
 Об'єктом вивчення перекладознавства є сам
процес перекладу в усіх різноманітних виявах і
різні перекладні тексти та їхні оригінали,
зіставлення яких надає дослідникам об'єктивні дані
для розвитку теорії перекладу.

Об’єктом пізнання прийнято називати те, на що спрямована

пізнавальна діяльність дослідника, а предметом пізнання — досліджувані з
певною метою власти­вості, ставлення до об’єкта.
С. Дложевський :
об’єктом перекладознавства є встановлення природи
відхилень перекладу від оригіналу, спричинених різницями в
мові, культурі та суб’єктивному сприйманні перекладача.
[П. Ніщинський як перекладач…, с. 31].

В. Коптілов:
об’єктом перекладознавства є дослідження структурної
цілісності перекладу на основі діалектичної взаємодії змісту
й форми.
[Перекладознавство як окрема галузь, с.56]
 Об’єктом перекладознавства є посередницька
діяльність в межах міжмовної комунікації,
представленa як безпосередньо, так і опосередковано,
тобто відображенa в результатах перекладацького
процесу;

процес перекладу в усіх його проявах і перекладені

тексти та їхні оригінали, порівняння яких надає
дослідникам об’єктивні дані для розвитку науки про
переклад.
Предмет –
• закономірності перекладацького процесу,
• чинники, що впливають на протікання процесу
перекладу та визначають результат перекладу;
• концепції перекладу,
• жанрологія перекладу,
• методологія та методика перекладознавчого
аналізу,
• сприйняття перекладу у суспільстві,
• професійна підготовка перекладачів та чинники
їхньої успішної фахової діяльності.
Завдання лінгвістичної теорії перекладу
:
1) розкрити й описати загальномовознавчі основи
перекладу, тб. вказати, які особливості мовних систем і
закономірності функціонування мов знаходяться в основі
перекладацького процесу, роблять цей процес можливим і
визначають його характер і межі;
2) визначити переклад як об’єкт лінгвістичного
дослідження, вказати його відмінність від інших видів
мовного посередництва;
3) розробити основи класифікації видів перекладацької
діяльності;
4) розкрити сутність перекладацької еквівалентності як
основи комунікативної рівноцінності текстів оригіналу й
перекладу;
5) розробити загальні принципи й особливості побудови
окремих (часткових) і спеціальних (стильових) теорій
перекладу для різних комбінацій мов;

6) розробити загальні принципи наукового опису процесу

перекладу як дій перекладача з перетворення тексту
оригіналу на текст перекладу;

7) виявити вплив на процес перекладу прагматичних і

соціолінгвістичних чинників;

8) визначити поняття «норма перекладу» і розробити

принципи оцінки якості перекладу.
2. Розвиток науки про переклад.

Учені-перекладознавці:
Г.Єгер, О.Каде, А. Нойберт,
Ж.Мунен, Р.П. Зорівчак, М.А. Холлідей,
А.В. Федоров, В.Г. Гак, А.Д. Швейцер,
В.Н. Коміссаров, Я.І. Рецкер, Л.К.Латишев,
Л.С. Бархударов, О.І.Чередниченко,
В.І.Карабан, О.О. Соломарська, В.В.Коптілов тощо.

Періодизація становлення перекладознавства:

- донауковий період
- теорія перекладу як наука - 60-і рр. 20 ст.
Донауковий період – афоризми і висловлення окремих поетів і
перекладачів, які мають обмежену теоретичну цінність, але
містять вказівки, як правило у формі негативних висловлень, на
принципові проблеми (т.зв. імпліцитні теорії перекладу).

Traduttore - tradittore (італ.) - "Перекладач є зрадником".

Libro tradotto - libro corrotto - "Ein ubersetzt Buch - ein verletzt

Buch" - "Перекладена книга - ранена книга" / Ефраім Моісей Ку
(1731-1790).

Переклад - крок назад від джерела

(напр. Сервантес порівнює переклад з виворітнім боком
фламандського килима).
Вільгельм Грімм: процес перекладу = переправа на інший
берег, морська подорож - "traducere navem":

Вольфрам Уілс : вирішення перекладацьких проблем = дії

штурмана - постійно корегувати курс і вести корабель не по
прямій, а зигзагами
(цит. за В.Коллер "Введение в ... с.39").
Переклад має характер лабіринту (ibid.).
Святий Ієронім :
Мета – не дослівний переклад, а передача смислу.
("Лист до Памахія про коректний спосіб перекладу")

Передмови, післяслово, розгорнуті коментарі –

експліцитні теорії перекладу.

Найважливіші - Мартін Лютер (16 ст.) – переклад Біблії

нім.мовою
Фрідріх Шлейермахер (19 ст.). – трактати про різні
методи перекладу
Науковий період

Мета перекладу – якнайближче познайомити читача МП з текстом МО, якої

він не знає.

Перший етап – вивчення результатів перекладацьких процесів, зіставлення

в статиці оригіналу і тексту перекладу (транслят).
Його методи – зіставлення й порівняння (семантичний компонентний аналіз).

Другий етап – розробка динамічних лінгвістичних моделей перекладу,

формування принципів і критеріїв перекладу, які об’єктивують інтуїцію
перекладача.
Метод – опис і моделювання процесів перекладу (зіставлення семантичних
структур оригіналу і транслята).
Розвиток перекладознавства допоміг вирішити такі
завдання:

1. розкрити сутність перекладу як соціального явища;

2. науково осмислити процес перекладу і його результати;
3. дослідити всі закономірності й функції перекладу в розвитку, їх
взаємовідношення;

4. обгрунтувати зростаючу роль перекладу;

5. вивести з практики і теоретично обгрунтувати принципи й методи
перекладознавства;

6. встановити вимоги до перекладу, що їх висуває сучасний етап його

развитку;
7. підвищити професійний рівень перекладацької практики.
Нові види перекладу:

синхронний, радіо- і аудіо- і

конференції
послідовний телепередачі відеозаписи

термінознавець
лексикограф
спеціаліст у галузі міжнародної торгівлі
лінгвіст-прикладник
технічний редактор
консультант
Перекладач

консультант зі зв’язків з громадскістю

експерт з комп’ютерного проектування і виробництва
редактор іноземної літератури
спеціаліст у видавничій справі
тощо
Періодизація Дж. Штайнера
(літературознавець)
[After Babel, с. 248-251],
в основі — перекладознавча проблематика:

Перший період (від стародавніх римлян до к. XVIII ст.) —

емпіричний, час збирання інформації про переклад, головне
питання цієї доби - «як перекладати?».

Другий період (XIX ст. — II чверть XX ст.) —

герменевтичний — період пошуків теоретичного підгрунтя
для науки про переклад i відповідей на питания: «Що
означає «розуміти текст»?» i «Хто такий перекладач?».
Герменевтика — напрям наукової діяльності, пов'язаний з дослідженням, поясненням, тлумаченням
філологічних, а також філософських, юридичних, історичних і релігійних текстів. Має за мету виявити
суть тексту.
Третій період (друга чверть XX ст. — дотепер).
Головна ознака – лінгватизація теорії перекладу й
заглиблення в проблематику співвідношення «слово-
речення-текст». На першому плані — питання «Що таке
«переклад»?».

Четвертий період (друга половина XX ст. — дотепер)

доповнює напрям досліджень: структурована система знань
«перекладознавство», найяскравіша риса -
міждисциплінарність.
Є. Табаковська: «Невдовзі стало цілком зрозуміло, що
адекватна теорія перекладу може постати або внаслідок
поєднання різних підходів або в результаті
міждисциплінарних досліджень»
(пер. з пол.) [Когнітивне мовознавство…, с. 9-10].
3. Основні напрями розвитку перекладознавства.

лінгвістичний літературознавчий
машинний
(інженерний, прикладний)

Літературознавці займаються
аксіологічними аспектами перекладу
на основі художніх текстів (Аксіолóгія (від грец. αξια — цінність)
— наука про цінності, учення про природу духовних, моральних, естетичних та інших
цінностей, їх зв'язок між собою, із соціальними, культурними чинниками та особистістю
людини; розділ філософії).

Мета:
• оцінити переклад з точки зору його естетичної еквівалентності оригіналу,
• виявити роль мови перекладу у розвитку духовної культури, його відповідності
моральним потребам епохи.
Лінгвісти вивчають:
• процес перекладу,
• побудову його гіпотетичних моделей,
• зіставлення текстів оригіналу і перекладу.

Мета:
 встановлення лексичних, граматичних і текстових відповідників,

 визначення перекладознавчих закономірностей,

 опис перекладацьких прийомів при передачі змісту оригіналу,

 пошук критеріїв еквівалентності (адекватності) перекладу (під

еквівалентністю (адекватністю) розуміється найбільш повне й
ідентичне збереження в тексті перекладу жанрової своєрідності
оригіналу і всієї різноманітної інформації, що міститься в тексті
оригіналу.

 пошук ефективних методів навчання перекладу.

 Практика свідчить про близькість лінгвістичного і
літературознавчого напрямів.

Принаймні, при аналізі перекладознавчих проблем,

наприклад, на матеріалі художнього перекладу лінгвістові
не обійтися без естетичних оцінок і літературознавчих
підходів, а літературознавцю, який здійснює переклад,
постійно доводиться звертатися до лінгвістичних понять.
Тому іноді ці дві дослідні гілки перекладу розглядають у
межах одного напряму – філологічного.
Машинний напрям - прикладне значення.

Мета:
• розробити схему моделювання машинного перекладу,
«прямого» через мову-посередника, або трьохетапного
(аналіз — перетворення — синтез),

• формалізувати перекладацьку діяльність людини,

• знайти методи ефективної обробки лінгвістичної інформації,

виявлення синтаксичних структур мови, опису значення
лексичних одиниць,

• скласти алгоритми і програми перекладу з однієї мови іншою

для конкретної електронної апаратури.
4. Розділи перекладознавства:

 загальна теорія перекладу,

 окремі (часткові) теорії перекладу,

 спеціальні (стильові) теорії перекладу.

З а г а л ь н а тeopiя перекладу
досліджує універсальні закономірності збереження
вираженої засобами однієї мови інформації при її
перевираженні засобами іншої мови.

В. Коптілов :
спираючись на поняття структурної лінгвістики та теорії
інформації, [ЗТП] розглядає переклад як міжмовну
комунікацію, а сам процес перекладу як такий, що
складається з двох основних eтaпів - аналізу (розуміння
повідомлення) i синтезу (творення повідомлення).

У центрі уваги - типи реалізації процесу перекладу,

різноманітні перетворення текстів при перекладі.
Частковi /Окремі/

теорії перекладу – це
конкретизовані положення загальної теорії перекладу
на матеріалі двох мов, які взаємодіють у процесі
перекладу.

ЧТ аналізують під кутом зору процесу перекладу

лексичні, морфологічні, синтаксичні особливості двох
мов i виробляють рекомендації щодо найефективніших
способів перекладу.
Стильовi/Спеціальні
теорії перекладу

узагальнюють практику перекладу текстів, що належать до

певного функціонального стилю.
Напр., теорія перекладу наукових i технічних текстів, офіційно-
ділових текстів, газетно-інформаційних повідомлень,
публіцистики; досліджують специфіку різних видів
перекладацької діяльності (переклад усний, письмовий,
синхронний, послідовний, абзацний-фразовий тощо.)
Найрозвиненіша - тeopiя художнього перекладу.

Мета - шукати шляхи подальшого вдосконалення мистецтва

перекладу,
- вceбічно досліджувати особливості творчого процесу
перекладу
- розробляти принципи його аналізу й критерії його оцінки.
Контрольні питання:

1.Переклад – це
а) результат
б) діяльність
в) процес
г) результат і процес

2. Дж. Штайнер виділяє 4 періоди розвитку науки

про переклад відповідно до:
а) історичного періоду
б) проблематики
в) етапів інтелектуального розвитку суспільства
г) об’єму перекладів
3. Сучасне перекладознавство розвивається у ….
напрямах
а) 1
б) 2
в) 3
г) 4

4. Зіставленням конкретної пари мов займається

а) загальна теорія перекладу,
б) окрема теорія перекладу,
в) спеціальна теорія перекладу
г) стильова теорія перекладу
5. За В. Коптіловим, об’єктом перекладознавства є:

а) встановлення природи відхилень перекладу від

оригіналу

б) посередницька діяльність в межах міжмовної

комунікації

в) вивчення процесу перекладу в усіх численних проявах

г) дослідження структурної цілісності перекладу