Національний технічний університет України "КПІ"

"Київський політехнічний інститут"

Факультет лінгвістики
Кафедра теорії, практики та перекладу
англійської мови

Опорний конспект лекцій з дисципліни

"Основи перекладознавства"
для студентів III курсу із спеціальності "Переклад"

Київ- 2005

1
 ВСТУП

Лінгвістична наука про переклад ще дуже молода. її основи, а саме лінгвістичні основи
перекладу, були закладені у 30-х роках минулого століття і стали можливі завдяки успішному
поєднанню теорії і практики перекладу на широкій філологічній основі. Саме в цей період
створюється теоретична модель перекладацького процесу, визначаються її закономірності, що
відрізняють переклад від інших видів мовної та літературної діяльності. Завдяки співставленню
особливостей словникового складу, граматичних та стилістичних мовних засобів з одного боку і
аналізу перекладацької практики з другого, була розроблена комплексна лінгвістична дисципліна,
яка базується на термінах та поняттях лінгвістики - основи перекладознавства.
Не можна вважати випадковим те, що наука про переклад з'явилася в цей період часу і як
особлива галузь мовознавства. Перш за все це було обумовлено цілим рядом об'єктивних
принципів, серед яких головним є необхідність наукового обміркування перекладацької діяльності.
У середині XX століття змінилися не тільки масштаби, але і характер перекладацької діяльності. На
перший план висувається інформативний (діловий) переклад. Значно зросли вимога щодо точності
перекладу в цілому: передача інформації у всіх деталях, не допускаючи порушень мовних норм
перекладу. Вимагався, точно кажучи, науковий аналіз смислових функцій форм мов, які
приймають участь у перекладі. На відміну від перекладу творів художньої літератури,
інформативний переклад має справу з матеріалами, в яких не суттєвими є особливості
івдивідуально-авторського стилю. Необхідно було з'ясувати в чому полягає лінгвістична сутність
цього процесу, у якій мірі він обумовлюється власне лінгвістичними факторами і у яких межах такі
фактори обмежують точність передачі інформації.
Необхідність наукового осмислення процесу перекладу була зумовлена і завданням широкої
підготовки перекладачів. Щоб задовольнити величезну потребу в кваліфікованих перекладачах,
потрібні раціональні програми і лекції, які базуються на науковому розумінні суті перекладацького
процесу, умінні виділяти в ньому головні етапи і визначальні фактори та адекватно описати
взаємодію цих факторів Наука про переклад створює необхідну базу для ефективної підготовки
висококваліфікованих перекладачів.
Основи перекладу потрібні не тільки перекладачу-початківцю, але й перекладачу-
професіоналу.
Переклад як учбова дисципліна не може існувати без теорії, так як без теоретичних
узагальнень та наукової бази не може бути і наукового обгрунтування методики викладання.
Курс, розрахований на 135 годин (36 годин лекцій, 10 годин практичних занять, 89 годин
СРС, написання реферату та курсової роботи), читається у 5 семестрі для студентів ФЛ НТУУ
„КПІ”.
Головна мета курсу - ознайомити студентів з основами перекладознавства, озброїти їх
теоретичними знаннями, які допоможуть їм стати справжніми перекладачами та філологами.
Курс ознайомить з предметом перекладознавства як міждисциплінарної галузі знань та його
основними розділами: методами і задачами лінгвістичного перекладознавства, загальною теорією
перекладу, дослідженнями перекладацької еквівалентності на різних рівнях (на рівні мовних знаків,
висловлювання, повідомлення, опису ситуації, а також на рівні цілі комунікації). Вивчення процесу
перекладу включає етапи процесу перекладу, перекладацькі відповідники, фактори, які впливають на
переклад, особливості та характер тексту, який перекладається, умови відбору мовних засобів при перекладі,
загально лексикологічні питання перекладу (переклад ідіом. фразеологічних одиниць, прислів'їв, приказок
тощо), досягнення адекватності перекладу та причини, що викликають необхідність перекладацьких
трансформацій, їх типи (перестановки, заміни, опущення тощо), різновиди перекладу в залежності від
жанру тексту (газетно-інформаційні та спеціальні наукові тексти, публіцистичні та переклад художньої
літератури тощо), проблеми збереження національного характеру перекладу та оцінки перекладу вцілому.
Виділяють істотні риси перекладу як виду комунікативної діяльності у різних її типах. Розглядаються
деякі історичні особливості перекладацького процесу, еволюція принципів та прийомів перекладу,

2
суперництво двох основних тенденцій перекладу: близького відтворення оригіналу та його вільної
інтерпретації, здійснюється аналіз здобутків різних шкіл перекладу. Вивчаються принципи української
школи перекладу. Подаються ключові поняття загальної та часткової теорії перекладу, історії та критики
перекладу, розкривається зв'язок перекладознавства з суміжними науками. Вивчаються праці видатних
вітчизняних та зарубіжних перекладознавців.
Програма містить тематику теоретичних лекційних занять, які навчають студентів не тільки основам
перекладознавства, але і самостійним перекладам з урахуванням всіх вимог до адекватного перекладу
різних типів текстів одній мови іншою, вмінням аналізувати переклади з точки зору їх коректності та
наявності помилок, яких можливо уникнути. Цей курс дає всебічний підхід до будь-якого виду перекладу.
Додається обов'язкова рекомендована література для самостійної роботи з подальшим
обговоренням на практичних заняттях.
МЕТА І ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ
"Основи перекладознавства" входить до фундаментальних та професійно-орієнтованих
дисциплін.
Студент повинен володіти основними поняттями перекладознавства, концепціями, фактами
сучасної мовознавчої та літературознавчої науки. Він повинен володіти фактичним матеріалом,
вільно оперувати мовознавчими та загальнолінгвістичними термінами та вміннями, спрямованими на
засвоєння основ філологічних знань та основ перекладознавства
Засвоївши курс лекцій та попрацювавши самостійно над запропонованим теоретичним
матеріалом, виконавши самостійну роботу з цієї дисципліни, студент повинен:
• Знати основні положення сучасної науки про переклад і втілювати їх на
практиці.
• Володіти знаннями з предмету перекладознавства як міждисциплінарної галузі
знань.
• Знати істотні риси перекладу як виду комунікативної діяльності у різних типах,
• Знати принципи та методи різних шкіл перекладу, в тому числі української
школи перекладу в історичній динаміці.
• Володіти ключовими поняттями загальної та часткової теорій перекладу,
критики та редагування перекладів.
• Здійснювати письмовий переклад з рідної мови іноземною та з іноземної
рідною соціально-економічних, науково-популярних, ділових та інших
матеріалів, враховуючи знання, набуті в цьому курсі.
• Редагувати переклади вищезгаданих матеріалів рідною мовою та іншомовні
тексти.
• Анотувати та реферувати рідною мовою тексти для перекладу.
• Володіти характерними особливостями науково-технічного перекладу з урахуванням вимог до
матеріалів, які містять термінологію різних підмов.
• Володіти особливостями науково-технічного стилю при перекладі, враховуючи лексичні,
морфологічні, синтаксичні, прагматичні, стилістичні розбіжності.
• Володіти перекладацькими поняттями постійних, регулярних перекладацьких відповідників.
• Зачучати лінгвістичний (вузький та широкий) і ситуативний (екстралінгвістичний) контексти
для адекватного перекладу регулярних відповідників.
• Використовувати такі типи відповідників, як відповідннки-запозичеяня, відповідники-кальки,
відповідники-аналоги тощо для перекладу безеквівалентної лексики.
• Розкривати значення безеквівачентної лексики шляхом опису чи іншими засобами.
• Добирати стратегію перекладу образних фразеологічних одиниць: підбір абсолютного еквівалента,
приблизного аналога або описового перекладу фразеологізмів та виразів.

3
• Володіти головними перекладознавчйми поняттями: ситуативною та трансформаційною
моделями перекладу лексичних і граматичних одиниць.
• Залучати лексико-семантичні заміни (конкретизація, генералізація, модуляція (смисловий розвиток))
при перекладі текстів різних жанрів.
• Володіти поняттями мовної картини світу для адекватного перекладу висловлювань, що
описують стереотипні референтні ситуації та культурологічні розбіжності.
• Застосовувати розділення або з'єднання речень, коли неможливо забезпечити еквівалентний переклад
за допомогою інших видів перекладу.
• 3 огляду на структурні особливості англійської та української мов застосовувати граматичні заміни
(частини мови, члени речень тощо).
• Володіти основними п'ятьма принципами перекладацької стратегії.
• Для досягнення вищого рівня еквівалентності застосовувати ряд технічних прийомів: переміщення,
опущення лексичних одиниць тощо.
• Відтворювати прагматичний потенціал тексту, що належить до будь-якого функціонального стилю.
• Вміти здійснювати прагматичну орієнтацію на рецептора повідомлення, який належить до іншої
мовленнєвої спільноти, має інший життєвий досвід, культур) та історію.
• Здійснювати прагматичну адаптацію тексту для досягнення заданого комунікативного ефекту.

СКОРОЧЕННЯ В ТЕКСТІ
ТП - текст перекладу
ТО - текст оригіналу (джерело)
ПП - процес перекладу
МП - мова перекладу
МО - мова оригіналу
ВЛЗ - внутрішньолінгвістичне значення слова
ФО - фразеологічні одиниці
ПС - перекладацькі стратегії
нейтр. - нейтральний
розм. - розмовний
поет. - поетичний
пер. - переклад

4
 Лекція №І
I. Поняття та дефініція терміна "переклад" та "перекладознавство* у творах
провідних вчених.
II. Лінгвоетнічний бар'єр, його складові та засоби подолання. Мовне
посередництво.
1. Поняття терміну "переклад", його походження та дефініція.
2. Переклад як діяльність. Його суспільна приналежність.
3. Переклад як центральна ланка двомовної опосередкованої комунікації, як мовне
спілкування.
4. Специфіка та творчий характер перекладацької діяльності.
5. Про співвідношення значення слів у різних мовах.
6. Лінгвістичний бар'єр, його складові та засоби його уникнення. Мовне посередництво.
Надається теперішня назва термінів "переклад" у романських мовах "перекладач та "перекладати", 5
вимог до перекладу, викладені ще Етьєном Доле (1500 роки), простежуються З напрями у розвитку
науки про переклад (перекладознавство) Розглядається переклад як центральна ланка
опосередкованої комунікації, результатом якої є еквівалентність потенційних реакцій на текст-джерело
рецепторін тексту перекладу та поняття "мовного спілкування" на відміну від інших форм спілкування;
музики, живопису тощо. Семіотика. Специфіка самого терміну "переклад", що означає знання
закономірностей, за якими відбувається перехід від одиниць однієї мови до одиниць іншої мови, від
мовлення на одній мові до мовлення на іншій мові. Про переклад в україністиці, стан теорії.практики та
критики перекладу,основні напрямки у перекладознавстві. Історія англомовних перекладні української
прози (М.Лукаш перекладав з 39 мов, Д.Вір, М.Скрипник та інші) Проблема багатозначності слів та
способи її вирішений Дослівний (буквальний), або ж формалістичний переклад, вільний переклад,
еквівалентний (адекватний) переклад повноцінний переклад та способи його досягнення.
Розглядаються складові лінгвістичного та нелінгвістичного бар'єрів, міри перекладацьких
трансформацій при перекладі та надаються "стратегічні орієнтири", яких треба дотримуватись при
перекладі.
Переклад як діяльність охоплює види, які притаманні будь-якому перекладу незалежно від форми.
Фактори засобів мовного вираження при перекладі.
Слово "переклад" багатозначне і має два термінологічних значення: перші' виражає розумову
діяльність, процес передачі змісту однієї мови засобами другої, друге - результат цього процесу усний
або письмовий. У мовознавстві існує більш широке ніж переклад поняття двомовної комунікації.
Головне місце в ній иііім.іі мовне посередництво, до якого відноситься і переклад, і реферування, і
переказ пі інші адаптивні перекази (переклади). Теперішня назва "перекладу" у романських мовах
traduction (фр.), traduccion (ісп), traducao (порт), traduzone (італ.),"Перекладати": (traduire, traducir,
traduzir, tradurre), "Перекладач”: (traducteur, traductor, tradutor,traduttore).
В іспанській мові існує два терміна для процесу перекладу traduccion (переклад взагалі,
переклад письмовий, результат перекладу) та interpretacion
(усний). Ці терміни з'явилися лише в VII столітті і були запозичені із сірійської targumana і
візантійської dragoumanos. В російській мові "толмач" - із тюркських джерел.
Перекладач, поет, гуманіст Етьєн Доле (1500-1546) в одному із своїх трактатів вживає
терміни traduction та traducteur і викладає п'ять вимог до перекладача:
1. Бездоганно розуміти зміст того,що перекладається, та намір автора, якого він перекладає
(тобто праграматичну установку).
2. Бездоганно володіти мовою, з якою перекладає,
3. Уникати тенденції до дослівного перекладу, тому що це зруйнувало б красу форми та дало б
скривджене зображення змісту.
4. Використовувати в перекладі форми, що мають загальне вживання.

5
 5. Вірно підбирати та розставляти слова, щоб відтворити загальний зміст оригіналу у
відповідній тональності.
Поглиблювались знання про переклад і перекладознавство. Простежуються три напрямки у
розвитку перекладознавства: лінгвістичний, літературознавчий та машинний.
Лінгвістn зосередили свою увагу на вивченні процесу перекладу, його моделей,співставлення
текстів оригіналу і перекладу з метою встановлення лексичних, граматичних та текстових
відповідностей,опису засобів перекладу,пошуку критеріїв еквівалентності (адекватності) перекладу
тощо.
Літературознавці головну увагу приділяють вивченню художніх текстів в пошуках естетичної
еквівалентності оригінал, оцінці переваг і недоліків конкретних перекладів конкретними
перекладачами. Ідея машинного перекладу має прикладне значення, розробляється моделювання
машинного перекладу та формалізація перекладацької діяльності людини.
Дефініція терміну "переклад" залежить від дослідницьких цілей і поглядів вчених та їх
приналежності до тієї чи іншої наукової школи. Так А.В.Федоров, для якого матеріалом аналізу
слугують тексти як мовні твори, вважає, що переклад є вміння "выразить верно и полно средствами
одного языка то, что уже выражено ранее средствами другого языка". (Федоров. Основы общей
теории перевода. М, 1983, с. 10).
Прибічниця структурних методів дослідження А.Д.Черняховська визначає переклад як
перетворення структури мовного твору, в результаті якого, при збереженні незмінним плану змісту,
змінюється план вираження - одна мова замінюється іншою. (Черняховская Перевод и смысловая
структура. М, 1976, с.З)
Послідовники трансформаційних методів вважають, що переклад - це "перетворення одиниць і
структур мови джерела в одиниці і структури мови перекладу". (Комиссаров В.Н. Слово о переводе.
М, 1973 с.42-43)
Доцільно запропонувати робоче визначення перекладу як викликане суспільною
необхідністю процеса та результата передачі інформації (змісту), виражених у письмовому та
усному тексті на одній мові за допомогою еквівалентного (адекватного) тексту іншою мовою.
Теорія перекладу або перекладознавство визначається як наукова дисципліна, задача якої є
вивчення процесу перекладу та його закономірностей, розкриття характеру та регулярності міжмовних
перекладацьких відповідностей різних рівней, опис способів перекладу .розгляд перекладацької
практики і теорії визначення ролі перекладу у розвитку вітчизняної культури.
Потреба в перекладі (діяльності перекладача) з'являється тільки в тих випадках, коли людей,
які бажають спілкуватися, розділяє бар'єр, який правильно називати не мовним, а лінгвоетнічним,
оскільки саме етнічний компонент цього бар'єра (розбіжності в культурах, національної психології,
інформованості стосовно актуальних подій тощо) є перепоною в мові (разноязнчие).
Переклад - це лише один із засобів подолання лінгвоетнічного бар'єра. До немовних засобів
відносяться, наприклад, жести, універсальні кода, формули тощо.
Оскільки немовних засобів небагато, то для подолання лінгвоетнічного бар'єра звертаються за
допомогою до білінгва-мовного посередника, який допомагає спілкуватися. Його діяльність
називається мовним посередництвом. Спілкування І допомогою мовного посередника називають
опосередкованою комунікацією. Як усякий інший вид професійної діяльності переклад задовольняє
певну суспільну потребу і виконує певну суспільну функцію, тобто має свою суспільну
приналежність, яку можна виразити таким чином: переклад повинен забезпечити таку
опосередковану двомовну комунікацію, яка за своїми можливостями максимально наближалася би
до звичайної, одномовної комунікації.
До лінгвоетнічних розходжень комунікативної компетенції різномовних учасників комунікації
(тобто до лінгвоетнічного бар'єра) відносять наступні фактори:
1. Розходження мовних систем мови-джерела і мови перекладу.

6
 2. Розходження мовних норм.
3. Розходження лінгвоетнічних предінформаційних факторів (попередня інформованість
питання, різниця національно-культурної сфери тощо).
Види мовного посередництва: переклад, і адаптивне транскодування.
Завдання перекладу - забезпечити такий тип міжмовної комунікації (МК) при якому текст, що
створюється мовою рецептора (або мовою перекладу), міг ои виступати як повноцінна комунікативна
заміна оригіналу і ототожнюватися рецепторами перекладу з оригіналом у функціональному,
структурному і змістовному сенсі. (Могілей І.І. 2000 - с. 12.)
Функціональне ототожнення оригіналу і перекладу: переклад є продуктом діяльності автора
оригіналу, його (переклад) обговорюють і цитують, наче він і < оригінал, ате іншою мовою.
Змістове ототожнення: рецептори перекладу виявлені, що переклад повністю відтворює зміст
оригіналу, але засобами іншої мови.
• Структурне ототожнення: рецептори вважають, що переклад відтворю* оригінал вцілому і
окремими частинами, кількість сегментів тексту, його розділів ти інших складових має зберігатися.
Зберігається логічна структура викладання.

Лекція №2
I. Складові перекладацької компетенції.
II. Класифікація текстів для перекладу.

1. Базові, специфічні та спеціальні складові перекладацької компетенції.

2. Завдання перекладознавства. Історія розвитку та теорії перекладу (загальні, часткові,
спеціальні).
3. Зв'язок перекладознавства з іншими науками.
4. Тексти для перекладу та їх класифікація.
Світова перекладацька діяльність має чимало спроб узагальнень. Перекладацька практика
значно випередила теорію перекладу.
Перекладознавство як струнка система, що охоплює історію, теорію, методику та критику
перекладу виникло на межі, де сходяться історія літератури та загальна історія культури. Загальна
теорія перекладу вивчає загальні лінгвістичні закономірності перекладу, незалежно від особливостей
якоїсь конкретної пари мов. Часткова та спеціальна теорія перекладу. Основні труднощі перекладу та
весь характер перекладацького процесу обумовлюється розходженнями в структурах та правилах
функціонування мов, що залучаються до процесу перекладу. Еквіваленти, аналоги при перекладі,
адекватні заміни (логічний розвиток, компенсація тощо). Поняття мікролінгвістики та
макролінгвістики.
Знання, вміння, навички як складові перекладацької компетенції. їх визначення та
взаємозв'язок на шляху оволодіння професією перекладача.
Розглядаються функціональна, змістовна, емоційна, жанрова специфіка текстів, і в зв'язку з
цим визначаються вимоги і підхід до перекладу текста-джерела,що впливає на вибір засобів
перекладу.
Надаються 6 головних функціонально-стилевих типів текстів та їх опис, а також з'ясовуються
проблеми відповідності перекладу текстові-джерелу та визначаються фактори, які впливають на
цей процес.

7
І. Метою курсу теорії та практики перекладу (основ перекладознавства) є формування у студентів
базових, а також частково специфічних та спеціальних складових перекладацької компетенції, під
якою розуміємо сукупність знань, вмінь та навичок, які допомагають перекладачу вирішувати свої
професійні задачі.
До базових складових перекладацької компетенції відносимо знання, вміння та навички у тій чи
іншій мірі необхідні перекладачу у всіх видах перекладу (письмовий чи усний в якомусь різновиді):
незалежно від жанру тексту, що перекладається (чи то науково-технічний, чи діловий чи інший).
До специфічних складових перекладацької компетенції відносяться знання, вміння та навички,
необхідні в якомусь одному або декількох споріднених видах перекладу (письмовому, зорово-усному,
послідовному, синхронному тощо).
До спеціальних складових перекладацької компетенції відносимо ті її частини, які необхідні
при перекладі текстів спеціального жанру і стилю (науково-технічні, ділові, художні).
Найбільш типовим шляхом оволодіння професією є такий: від знань → до вмінь, від них→ до
навичок. Головне місце в тріаді знання – вміння -- вавички займають вміння, які є синтез знань і дій,
які базуються на знаннях.
Наш курс "Основи перекладознавства" формує на основі теоретичних знань той "міст", який
надасть перекладачу необхідні теоретично-практичні знання і який притаманний спеціалістам цієї
сфери.
II. Сучасна лінгвістика розглядає текст перш за все як засіб спілкування. Із цього, .і також із положення
про суспільне значення перекладу, слідує те, що текст, що перекладається, повинен бути повноцінною
заміною текста-джерела перш за все и комунікативному плані (в плані свого словесного та\або
емоційного впливу). Треба пам'ятати, що текст перекладу відтворюється мовними засобами в умовах
однієї чи іншої культури.
Любий текст має три головні іпостасі: функція (потенціал впливу) зміст ти структура. Вони
відносно незалежні одна від одної. Незаперечним правилом є те, що функція текста-джерела ніколи
не невинна втрачатися!
Любе логічне висловлювання має свої закони. Текст валяє собою ланцюжок тем і рем. Тема - це
те, що відомо, або повинно бути відомим адресату. Рема - це то нове, що йому повідомляється Тексти
для перекладу дуже різноманітні за жанрами Філологи давно намагаються зробити класифікацію текстів,
але зробити це не легко Найбільш переконливою є класифікація, в основу якої покладені
функціональні ознаки (функції мови): спілкування, повідомлення та вплив (воздействие).
(Виноградов В.В.). Виходячи із розуміння функцій мови, стиля мови і мовлення виділяють шість
функціонально-стилевих типів текстів:
1. Розмовні тексти. (Підрозділяються на розмовно-побутові та розмовно
ділові. Виконують функцію спілкування).
2. Офіційно-ділові. (До них належать безліч текстів державних, політичних,
юридичних тощо. Головна їх функція-повідомлення).
3. Суспільно-інформативні (Містять різнобічну інформацію, що проходим, по канатах радіо, в
газетах, журналах, ТV тощо). Головна функція – повідомлення, вплив на громадську думку.
4. Наукові тексти (Мають багато видів і підвидів в залежності від обліки знань і призначення,
спеціальні - для професіоналів, науково-популярні - для масового читача).
5. Художні тексти (Охоплюють всю жанрову різноманітність художньої літератури, критики,
публіцистики. Мають дві головні функції: вплив та естетична)
6 Релігійні твори. (Зміст відрізняється окремою специфікою: книги Священного писання,
апокрифи, житія святих, проповіді тощо. Переклади мають багатовікову історію).
Типи текстів визначають підхід і вимоги до перекладу, впливають на шіііф засобів перекладу і
ступеня відповідності переклада джерему чи роман, наукову статтю чи газетну інформацію, документ
чи технічну інструкцію.

8
 Лекція №З
I. Перекладацька еквівалентність.
II. Засобе подолання семантичних розбіжностей ори перекладі

1. Поняття перекладацької еквівалентності.

2. Проблеми еквівалентності тексту, що перекладається.
3. Семантичні розбіжності у мовах та засоби їх подолання при перекладі.
4. Проблеми (перекладення) перекладу у так званих "розвинутих" та "нерозвинутих''
мовах.

Відносність поняття термінів "еквівалентність", "адекватність", "тотожність".

Розуміння інформації, що містить в собі текст - еквівалентність тексту джерела перекладу.
ьагаторівність поняття "еквівалентність" та ступінь реалізації в залежності від факторів, які
впливають на переклад різних текстів. Комунікативно -функціональна ознака еквівалентності текстів
при перекладі та ціль перекладу. Ступінь відносної еквівалентності текстів різних жанрів. Переклад в
різних культурах. Погляди на переклад видатних перекладачів та теоретиків сьогодення
Переклад як результат та як процес. Переклад як трансформація тексту однієї мови у текст іншою
мовою. Критерії еквівалентності тексту оригінала тексту перекладу. План змісту та план виразу
(значення) в семіотиці, вплив на переклад.
Способи збереження плану змісту при перекладі. Передача "реалій" засобами мови та аналогів,
яких нема в житті інших народів і країн. Переклад як процес перетворень мовного твору однієї мови в
мовний твір іншої мови. Понятійна еквівалентність текстів та способи уникнення семантичних
розбіжностей.
Мовами будь-якого граматичного устрою можна відобразити будь-яку думку та будь-яке поняття.
Лексика будь-якої мови-це відкрита система, здатна до безперервного поновлення та збагачення.
Диференційовані назви та поняття не диференційованості слів. Словниковий склад різних типів мов,
розбіжності, спільність значень. Неможливість протиставлення мов "розвинутих" та
"нерозвинутих".
І. Одним із важливих засобів подолання лінгвоетнічного бар'єру та досягнення перекладацької
еквівалентності тексту-джерела тексту перекладу, а також впливу на рецептора (отримувача інформації)
є підбір засобів мовного вираження тобто перекладацька еквівалентність. Головними факторами, які
повинні бути враховані у пошуках перекладацької еквівалентності, це: мовна система, мовна норма,
узус та логічна структура тексту (тема-рематичний ланцюжок).
Перекладач повинен намагатися до адекватної міри перекладацької трансформації, яка
знаходиться посередині між буквалізмом та вільністю і що є досить суттєвою характеристикою
якісного перекладу. Знаходження для кожного конкретного випадку міри перекладацької
трансформації вимагає від перекладача відчуття "золотої середини" - особливого вміння відходити
від оригіналу, не відходячи дуже далеко, і якщо потрібно, робити нетривіальні "ходи".

В якості стратегічних орієнтирів (дуже загальних) можуть слугувати наступні принципи:

1. Мотнвованість трансформації: трансформація повинна бути мотивована необхідністю

досягнення однакового впливу джерела і перекладу на своїх адресатів.
2. Мінімальність (економність) трансформації: перевага надається таким трансформаціям, що
вирішують задачу досягнення еквівалентності впливу за рахунок менших семантико-
структурних відступів від оригіналу.
3. Принципова обмеженість міри перекладацьких трансформацій: Не допускаються

9
 "супертрансформації", коли "перелицовивают" текст перекладу: наприклад для мусульман
замінюють в тексті перекладу баранину на свинину.

Треба мати на увазі, що переклад, як правило, супроводжується втратами змістовних

(содержательных) компонентів, а інколи навіть змістовних відтінків. Перекладач розраховує на
середнього ("нормального") інтерпретатора, але інколи він в тексті шукає щось своє. Треба також
поважати автора, так як переклад твору, етапи виступу "приписують" їх авторам, а текст перекладу-це
слова автора. Теоретично переклад в пошуках еквівалентності (адекватності) можна представити у
вигляді чотирьох фаз:
1.Перевираження змісту мовного твору за допомогою засобів мови перекладу
(трансформацій) (МП).
2. Перетворення тексту перекладу (ТП) у відповідність до норм мови
перекладу.
3.Поправка на узус (вимову).
4.Поправка на розходження попередньої інформації.
Визначення приоритета вирішується перекладачем за допомогою адекватної міри перекладацьких
трансформацій.
Під "еквівалентністю" в теорії перекладу слід розуміти збереження відносної рівноваги між
змістовною, семантичною, стилістичною і функціонально комунікативною інформацією, яка
міститься в джерелі і в перекладі. Слід особливо підкреслити, що еквівалентність джерела і перекладу -
це перш за все розуміння інформації, що містить в собі текст, включаючи і ту, що впливає не тільки на
розум, але і на почуття реципієнта, і яка виражена в тексті не тільки експліцитно, але імпліцитно
віднесена до підтексту. (Виноградов В.С. 2001.)
II В мовах існують одиниці і з стандартною залежністю (типологічно еквівалентні одиниці: числівники,
назви пор року, тощо) та із нестандартною залежністю, які вимагають особливих перекладацьких
технологій, оскільки їх структура та функції можуть суттєво відрізнятись у двох мовах, в залежності
від різних соціально культурних традицій, досвіду автора, перекладача тощо. З мовної точки зору дим
перекладу таких одиниць тексту-джерела для яких стандартні є недоречними у розпорядженні
перекладача маємо три головні групи засобів: лексичні, граматичні, стилістичні.

Лекція №4
І. Принципова єдність усіх видів перекладацької діяльності.
П. Основні класифікації перекладів.
1. Принципова єдність усіх видів перекладацької діяльності.
2. Основні класифікації перекладів.
3. Жанрово-стилістнчна класифікація.
4. Психолінгвістична класифікація.
5. Теоретичні основи опису окремих видів перекладу.
6. Основні напрями теоретичного опису видів усного перекладу.
7. Взаємозв'язок між жанрово-стилістнчною та психолінгвістичною класифікаціями
видів перекладу.
Переклад-лінгвістичне явище, і процес перекладу розглядається саме як лінгвістичне явище, що
відбувається в межах акту міжмовної комунікації.
Загальна характеристика перекладу визначає переклад як співвіднесене функціонування двох

10
мовних систем, а всі висновки, які ми робимо, виходячи з цього визначення, поширюються на будь-
який акт перекладу.
Відомо, що окремі види перекладу вимагають від перекладача особливих знань і умінь. Але
розбіжності та відмінності між різними видами перекладу не змінюють сутності процесу перекладу,
його загально-лінгвістичної основи, з чого випливає принципова єдність усіх видів перекладу.
Якщо розглянути не єдність і схожість, а особливості різних видів перекладу, то можна вирізнити
важливі специфічні риси стосовно окремих видів перекладу, а саме:
• можливість модифікування процесу перекладу,
• необхідність слідкувати за тим, щоб досягти еквівалентності вищого (V) ступеня:
• допустимість відхилення від максимальної схожості двох текстів'
• використання деяких елементів адаптації, транскодування тощо.
Саме те, що має робити перекладач за певних умовах перекладу, тобто опис його дій та їхньої
специфіки, покладено в основу принципів класифікації перекладів. Існує два принципи:
1) за характером текстів, що перекладаються (= вихідних текстів);
2) за характером мовних дій перекладача в процесі перекладу.
Перша класифікація пов'язана з жанрово-стилістичними особливостями оригіналу, друга - з
психолінгвістичними особливостями мовних дій перекладача в письмовій та усній формі.
Жанрово-стилістична класифікація залежно від жанрово-стилістичних особливостей оригіналу
обумовлює розрізнення двох функціональних видів перекладу:
• художнього (літературного);
• інформативного (спеціального).
Художній переклад
Художній переклад – це переклад творів художньої літератури. Протиставлення творів
художньої літератури всім іншим мовним зразкам обумовлене домінуванням в них однієї
комунікативної функції, а саме - художньої - естетичної або поетичної.
Головна мета художнього твору - досягнення певного естетичного впливу, створення художнього
образу.
Така естетична спрямованість відрізняє художнє мовлення від решти актів мовленнєвої
комунікації (зокрема від таких, для яких основна мета - інформативність висловлювання).
Ще одна риса художнього перекладу: при цьому перекладі створюється новий текст, такий самий за
своїми художніми якостями, як і вихідний текст (текст мовою оригіналу).
З метою відтворення художньо - естетичного сенсу оригіналу можна допускати деякі
відхилення від максимальної смислової точності при перекладі, наприклад, нехтувати дослівним
перекладом:
The mountain tops were hidden in a grey waste of the sky.
Верхів'я гір тонули в сірому небі.

Інформативний переклад
Інформативний переклад - це переклад текстів, основна функція яких повідомлення якоїсь
інформації, а не художньо - естетичний вплив на читача. Це всі матеріали наукового, ділового,
суспшьно-політичного, побутового характеру Чисто інформативний опис переважає також у
перекладі детективних творів, в описах мандрівок, нарисах та ін.
Поділ на художній і інформативний переклад лише вказує на основну функцію оригіналу, що має
бути відтворена у перекладі, причому елементи обох виді» перекладу можуть потрапляти відповідно
до художнього або інформативного тексту перекладу.
Підвиди інформативних текстів визначаються залежно від функціонально стилістичних
особливостей оригіналу:
• переклад науково-технічних матеріалів;
• офіційно-ділових;

11
 • політико-публіцистичних;
• газетно-інформаційний;
• патентних та ін.

Психолінгвістична класифікація бере до уваги спосіб сприйняття оригіналу і створення тексту

перекладу, а також поділяє перекладацьку діяльність на переклад
• письмовий;
• усний.
Письмовий переклад - такий вид перекладу, при якому мовні твори, що об'єднуються в акті
мовленнєвого спілкування (оригінал і текст перекладу), з'являються в процесі перекладу у вигляді
фіксованих текстів, до яких перекладач може неодноразово звертатися.

Усний переклад - такий вид перекладу, при якому оригінал та його переклад з'являються в процесі
перекладу в нефіксованій формі, тобто перекладач сприйм;и інформацію лише один раз і у своїй
подальшій діяльності не може звертатися до вихідного тексту. Усний переклад відбувається за схемою:
усне сприймання —► усне відтворення ( translation by ear).

Підвиди усного перекладу

Синхронний Послідовний
Паралельно із сприйняттям оригіналу Після завершення сприйняття оригіналу

Будь-яка мовна комунікація здійснює передачу інформації від джерела до рецептора (тому ми й
говоримо, що перекладач працює в двомовному режим: від тексту оригіналу до тексту перекладу ).
При письмовому перекладі дії перекладача односторонні (від мови оригіналу до мови перекладу).
При усному перекладі двосторонні, тобто перекладач має працювати в режимі:
І комунікант ↔ перекладач
ІІ комунікант ↔ перекладач
В обох випадках перекладач бере на себе функції і джерела, і рецептора.
До цього часу ряд спеціальних теорій видів перекладу розроблений
недостатньо. Серед найбільш розроблених - проблеми перекладу науково-технічних
та газетно-інформаційних матеріалів.
Спеціальні теорії перекладу, що вивчають переклад у світлі
психолінгвістичної класифікації, найбільше вивчають аспекти усного, особливо
синхронного перекладу.
Через те, що умови здійснення усного перекладу створюють певні обмеження
для досягнення максимальної еквівалентності і призводять до певних втрат
інформації, ці умови підлягають спеціальному теоретичному опису.
Вивчення специфіки усного перекладу відбувається у трьох напрямах:
Перший напрям - вивчення факторів, що впливають на вибір і вилучення
перекладачем інформації, що міститься в оригіналі. Наприклад, ними є такі фактори
або умови сприймання усного тексту :
- короткочасність звучання усного тексту,
- одноразовість цього звучання;
- дискретність (= перерваність усного мовлення), а також ритм, темп, паузація мовлення.
До того ж, такими факторами є сприймання окремих "порцій" інформації в "ланцюжку"
мовлення, що весь час розгортається, а при цьому - створення особливих "шків" інформації або
смислових опорних пунктів.

12
 Перекладач має прогнозувати подальший хід комунікації на основі вже сприйнятих сегментів
тексту.
Теорія усного перекладу описує ситуації прогнозування, а також фактори, що компенсують
втрати змісту.
Другий напрям - розгляд усного перекладу як особливого виду мовлення мовою перекладу.
Третій напрям - усний переклад як особливий вид перекладу (у протиставленні до
письмового перекладу).
Теоретично, будь-який текст можна перекласти і усно й письмово.
Але художні твори зазвичай не перекладаються усно, а також не перекладаються усно
інформативні твори, значні за обсягом, тому що їх фізично неможливо запам'ятовувати, перекладати і
відтворювати протягом тривалого часу і м цьому немає особливої потреби (якщо ці тексти можна
прочитати.

Лекція №5
І. ВИДИ перекладів та їх дефініція.
П. Вимоги до перекладу.
III. Правила та прийоми перекладу лексичних, граматичних та стилістичних
одиниць.
I. 1) Види перекладів в залежності від форми мови,
• Письмово-письмовий переклад;
• Усно-усний переклад,
• Послідовний, синхронний;
• Письмово-усний;
• Усно-письмовий.
1) Види перекладу в залежності від тематики та жанрових особливостей.
• Науково-технічний та переклад документації;
• Газетно-інформаційний, суспільно-політичний та публыцистичний;
• Художній та поетичний переклад.
2) Характеристика кожного виду перекладу та вимоги до перекладача в залежності від виду та
форми перекладу.
3) Особливості психічної реакції на акт мовлення,
4) Особливості рис характеру: сміливість, мужність тошо. Відповідальність
перекладача за переклад.
II. Однозначність при перекладі спеціальних термінів науково-технічної літератури
Вимоги Збереження сіилю публіцистики як спеціального журнально-газетнит
жанру. Емоційність поетичних перекладів, додержання художньої малеїн
письменника, вплив епохи, літературної школи, різновиди лексичних, граматичних
(синтаксичних) мовних засобів та їх співвідношення один з одним, різноманітність
сполучення книжково- письмового та усного мовлення, враховуючи стилістичні
розбіжності мов - всі ці фактори в цілому впливають на переклад та його види н
залежності від жанрових та тематичних особливостей.
- Правила та прийоми перекладу лексичних, граматичних та стилістичних одиниць. (Див.
Казакова Т.А., 2000).
- Правила та прийоми застосування лексичних трансформацій перекладу (ст. 76-
77; 93-94)
- Правила застосування лекснко-семантичних трансформацій, (ст.76-78; 112-113)

13
- Правила перекладу фразеологічних одиниць, (ст. 140-141)
- Правила перекладу граматично подібних форм, (ст. 162-163)
- Морфологічні заміни, (ст. 179-180)
- Рекомендовані правила перетворень словосполучень при перекладі, (ст. 196-197)
- Рекомендовані правила перетворень речень при переклад, (ст.222-223)
- Стилістичні засоби перекладу, (ст.245-246; 264-265; 280-281)
- Рекомендовані правила для вибору способу перекладу: (див. Казакова Т. A., 2000)

1.Частковий переклад. 5. Буквальний повний.

2.Вибірковий частковий. 6. Семантичний повний.
3.Функціональний частковий. 7. Комунікативно-прагматичний повний.
4. Повний.

Лекція №6
I. Лексикографічні аспекти перекладу.
Лексикографія як перекладацька наука. Проблеми одномовної і двомовної
лексикографії.
II.Класифікація двомовних словників.
Класифікація тлумачних словників.
Посібники, необхідні перекладачу в процесі перекладу.
Лексикографія - наука, що допомагає вирішити аналітичні та інтегративні проблеми перекладу.
У процесі перекладу, який насамперед пов'язаний з аналізом інформації, словники відіграють важливу
роль. Тому перекладачеві необхідно знати структуру словників, словникові статті та способи розкриття
значення слів.
Еволюцію в лексиклграфії можна проілюструвати на прикладі зростання обсягу словників; словники
ХVІІ століття вміщували щонайбільше 20-30 тисяч слів, сучасний одномовний словник Вебстера
включає 600 тисяч лексичних одиниць.
Одномовна та двомовна лексикографія пов'язана з відображенням таких явищ:
• полісемії;
• омонімії;
• синонімії;
• зміщення значення слова;
• вживання слова у словосполученні і реченні.
Укладачі словників намагаються врахувати більшість мікроконтекстів Наприклад: англ. слово
scent у значенні "запах" має такі мікроконтексти: strong, delightful, pleasant, fresh. Scent у значенні
"духи" має інші мікроконтексги: cheap, strong, pleasant.
Крім мікроконтекстів, укладачі словників наводять приклади ситуативних речень,
Тиші двомовних словників за призначенням :
Повний словник загального типу (для читання і розуміння іноземної літератури) включає не
тільки загальновживану лексику, а й:
• архаїзми;
• історизми;
• терміни;
• неологізми;

14
 • сленгові форми.
У словнику мають бути відображені усі значення слова без винятку. Слова-реалії мають
пояснюватись. Відсутні:
• лексична сполучуваність;
• ідіоми, що мають дослівний переклад;
• велика кількість синонімів.
Перекладний словник призначений для перекладачів. Такий словник може бути меншим, ніж
повний, але словникова стаття об'ємніше та детальніша Враховуються лексико-граматичні
розбіжності. Детально відображена синонімія мови. І наведено відхилення від основних словникових
еквівалентів.
Навчальний словник дає уявлення не тільки про значення слова, а й про його вживанім,
сполучуваність, граматичні та стилістичні особливості. До навчального словника входять лише
найбільш уживані слова у найпоширеніших значеннях.
Сучасна двомовна лексикографія поділяє словники па повні і стислі.
Класифікація тлумачних словників:
• великий словник, що презентує сучасну літературну мову в широкому
історичному контексті,
• середній словник, що відображає лексичний склад сучасної літературної
мови;
• стислий словник, oо включає найуживаніші лексичні одиниці сучасної
літературної мови. Перекладачеві необхідно мати чотири типи словників та посібників:
• одномовні словники МО;
• одномовні словники МП;
• двомовні словники;
• спеціальні словники, глосарії, довідники, енциклопедії.
Одномовні словники МО:
1)тлумачний словник МО;
2)тлумачний енциклопедичний словник МО.
Одномовні словники МП:
1) тлумачний словникМП;
2)словник іншомовних слів МП;
3)словник синонімів МП;
4)орфографічний словник МП.
Двомовні словники:
1)двомовний словник з МО на МП;
2)двомовний словник з МП на МО (для зворотної перевірки) ;
3)двомовний фразеологічний словник.
Перекладач повинен шукати значення і підшукувати еквівалент на МП.
Отже, вміння чітко і швидко працювати зі словником - один з найважливіших елементів
роботи перекладача. Техніка перекладу:
1. Переклад як евристичний процес.
2. Понятгя про мінімальну одиницю ПП.
3. Етапи ПП.
4. Техніка роботи зі словником.
5. Перекладацька стратегія та її принципи.
6. Технічні прийоми перекладу.
7. Троїстий підхід до вивчення лінгвістичних аспектів ПП.
1. Евристика - галузь науки, що вивчає закономірності та особливості процесу

15
творчого пізнання та творчої діяльності.
Власне лінгвістичне зображення ПП може бути доповнене психологічним описом перекладу з
позицій самого перекладача. В цьому випадку кінцева мета цього опису полягає у розкритті реальної
стратегії поведінки перекладача в ПП, самої техніки здійснення процесу. З точки зору поведінки
перекладача переклад являє собою евристичний процес, в ході якого перекладач вирішує низку
творчих завдань, використовуючи певну сукупність технічних прийомів.
2. Схема здійснення мовленнєвої (міжмовної) комунікації. Створений джерелом мовленнєвий твір -
текст складається з низки висловлювань, зв'язаних за змістом. У його широкому контексті
реалізуються значення всіх мовних одиниць. Тому саме текст оригіналу є об'єктом діяльності
перекладача.
Мінімальна одиниця ПП - одне висловлювання (конкретне речення) в тексті. Лише
закінчивши переклад попередньої одиниці перекладач починає переклад наступної. Виняток -
випадок об'єднання речень, коли перекладаються два сусідні висловлювання (для письмового
перекладу).
В умовах усного перекладу при послідовному перекладі перекладач може починати
перекладати, утримуючи в пам'яті кілька висловлювань, переклад яких і становить окрему "порцію"
перекладацького процесу - ця "порція" охоплює кілька мінімальних одиниць ПП Але при синхронному
перекладі потрібно створювати ТП одночасно з перетворюванням ТО, тому перекладач обирає для
себе зручну мінімальну одиницю ПП. Найчастіше це смислова група або синтагма. Існує певне
ускладнення що до вирізнення смислової групи: елементи висловлювання, необхідні для
сприйняття і перекладу, знаходяться наприкінці цього висловлювання.
З Етапи ПП:
-Дії перекладача, пов'язані з вилученням інформації з ТО.
-Процедура вибору необхідних засобів у МП при створенні ТП.
Перший етап -"усвідомлення значення" - включає:
• одержання інформації, що міститься в ТО, а також в лінгвістичному і
ситуативному контексті;
• на основі цієї інформації зробити висновки про зміст, який перекладач має
відтворити МП. На цьому етапі перекладач виступає як рецептор оригіналу. Другий
етап - вибір мовних засобів при створенні ТП - це, по суті,
мовленнєві дії перекладача МП.
У результаті численних актів перекладу в МП утворюється своєрідна підсистема засобів,
яка найбільше відповідає системі засобів певної МП і яку регулярно використовують перекладачі з
даної мови.
4. Техніка роботи із словником передбачає ряд конструктивних дій, наприклад :
• пошук варіанта перекладу за словником;
• залучення контексту при перекладі зі словником;
• пошук варіанта найменших втрат при перекладі.
5. В основу перекладацької стратегії (ПС) покладено ряд принципових настанов, якими перекладач
керується свідомо або несвідомо;
- Перекладач може перекласти лише те, що він зрозумів (виняток - "текст
абсурду").
- Вимога "перекласти зміст, а не букву оригіналу", тобто не можна припустити сліпе копіювання
форми оригіналу.
- Перекладач розрізняє в змісті ТП відносно більш або менш важливі елементи змісту, тобто
необхідно там, де це можливо, здійснювати "прямий переклад", використовуючи аналогічні
синтаксичні структури та найближчі відповідності лексичним одиницям оригіналу. Іноді
перекладачеві не вдається одночасно відтворити предметно-логічний і конотативний
компоненти змісту ТО, а отже треба обирати щось одне з двох.

16
 Уміння визначити і передати засобами МП смислову домінанту (тобто найважливішу
частину висловлювання) є ознакою професійної майстерності перенкладача.
- Значення цілого при перекладі є важливішим за значення окремих частин, а тому
окремими деталями варто пожертвувати за для правильної передачі цілого.
- Переклад має повністю відповідати нормам МП; перекладач повинен уникати так
званої translatese (перекладацької мови), шо утворюється під впливом
іншомовних форм. Інша справа, якщо перекладач має вносити до ТП
необхідні зміни, щоб зробити переклад природнішим.
6. Існують такі технічні прийоми перекладу:
- прийом переміщення (пересування) лексичних одиниць - у висловлюванні
дозволяє використовувати найближчу відповідність слову оригіналу в
іншому місці висловлювання, куди пересувається дана лексична одиниця,
якщо з якихось причин його неможливо вжити там, де воно стоїть в
оригіналі;
- прийом лексичних додавань - вимагає від перекладача знайомства з загальноприйнятими
засобами організації в МО або особливих "фонових" знань;
- прийом опущення - відмова від передачі в перекладі семантично надмірних слів, значення яких
виявляються не релевантними або легко віднаходяться н контексті, що передбачає
використання "double synonyms" (парних синонімів) - слів, що вживаються паралельно і мають
близькі значення;
- прийом послівного перекладу (стосовно одного з етапів ПП) - перекладач перекладає дослівно
сегмент ТО, який не підлягає "прямому перекладу",
займенниковий повтор - у ТП повторно (вдруге) згадується об'єкт, який згадувався раніше, із
заміною його імені відповідним займенником.
7. Створення комунікативно рівноцінного тексту МП розглядається у троїстому аспекті як
проблема:

І II ПІ
Забезпечення Вибору одиниць МП, що Засобів переходу від одиниць
семантичної забезпечують таку оригіналу до таких самих
наближеності ТП до наближеність одиниць в ТП
ТО
Виявляє мету ПП Виявляє результати ПП Виявляє шляхи досягнення цих
результатів

Розглянуті разом, усі три вказані підходи розкривають найважливіший лінгвістичний аспект
перекладу, який ми розуміємо як співвіднесене функціонування двох мов, яке здійснюється через
мовленнєву діяльність перекладача в рамках міжмовної комунікації.

Лекція №7
І. Еквівалентність перекладу при відображенні функціонально-ситуативного змісту
оригінала.

1.Поняття потенційної еквівалентності.

2.Рівні еквівалентності.
3.Характеристика еквівалентності І типу.

17
 Виділяють декілька типів перекладацької еквівалентності, серед яких головними є потенційна
(яку треба досягти при перекладі) та суто перекладацька (реальна, змістовна) близькість текстів
перекладу та джерела. їх взаємовідносини. Мета комунікації, роль додаткової інформації, способи її
репрезентації та побудова висловлення. 5 рівнів еквівалентності та їх загальна характеристика.
Еквівалентність І типу та способи її збереження в змісті вислову. Риси співвідношення з
оригіналом. Випадки, коли звертаються до І рівня еквівалентності.
І. Основне завдання перекладача - з максимальною точністю передати зміст оригіналу. Тому, як
правило, єдність змісту оригіналу і перекладу досить значна.
Еквівалентність при перекладі може бути потенційною і перекладацькою.
Потенційна еквівалентність - це максимальна єдність двох різномовних текстів.
Перекладацька еквівалентність - це реальна змістовна єдність текстів оригіналу і перекладу,
що досягається перекладачем у процесі перекладу.
Границею перекладацької еквівалентності є максимально можливий ступінь, збереження змісту
оригіналу при перекладі, але в кожному окремому перекладі максимальна смислова близькість до
оригіналу досягається різною мірою.
Перекладацька еквівалентність спирається на збереження (але одночасно і на втрати) різних
елементів смислу, що містяться в оригіналі.
Залежно від того, яка частина змісту передається в перекладі для забезпечення його
еквівалентності, розрізняють п'ять рівнів (типів, видів) еквівалентності:
Iтип - переклад зберігає мету комунікації;
IIтип - переклад зберігає мету комунікації і опис мовної ситуації;
Ш тип - зберігаються всі три частини ; мета комунікації, опис мовної ситуації і спосіб її опису.
IV тип - відтворюється значна частина значень синтаксичних структур
оригіналу, при цьому зберігаються мета, опис і спосіб опису ситуації.
V тип - досягається максимальний ступінь наближеності перекладу до змісту
оригіналу.
На будь-якому рівні еквівалентності переклад може і має забезпечувати міжмовну
комунікацію.
Еквівалентність першого рівня полягає в збереженні тієї частини змісту оригіналу, яка становить
мету комунікації. Наприклад:
May be there is some chemistry Буває, що люди не сходяться
between us that doesn’t mix. характерами.
ТУТ мета комунікації полягає в передачі переносного значення, а комунікативний ефект
досягається за допомогою своєрідного порівняння людських стосунків із взаємодією хімічних
елементів. Дослівний опис даної ситуації перекладач вважає нееквівшіентним і замінює цей опис
іншим висловом, який забезпечує комунікативний ефект.
Таким чином, перший рівень еквівалентності характеризується такими особливостями:
• нееквівалентністю лексичного складу і синтаксичної організації:
• наявністю лексичної трансформації і перефразування;
• відсутністю реальних або прямих логічних зв'язків між реченнями оригіналу
і перекладу.

18
 Лекція №8
I. Аналіз еквівалентності П та III типів.
II.Позамовна ситуація і її вплив на переклад.

1.Характеристика еквівалентності II та Ш типів.

2.Порівняльний аналіз.
Поняття позамовної ситуації при І типі еквівааентності. Взаємовідносини змісту оригіналу і
перекладу. Повний та частковий опис ситуації. Метод компенсації при відсутності відповідників
лексичного складу та синтаксичної організації джерела при перекладі. Характерні особливості
відношень між оригіналом і перекладом II типу еквівалентності. Повне співпадання структури
повідомлення, а також використання синонімічного варіанту - характерна особливість
еквівалентності НІ типу. Порівняльний аналіз перекладів II та III типу. Засіб поєднання ознак у
повідомленні, відносини між ознаками, їх розподіл. Висновки що до порядку слідування ознак у
повідомленні (перекладі) та джерелі.
Другий рівень еквівалентності характеризується більш повним відтворенням тексту оригіналу, але
не обов'язково передає усі елементи змісту оригіналу.
Наприклад:
Не answered the phone. - Він зняв слухавку._
Різні мовні одиниці описують одну й ту ж дію, вказують на однакову реальність, тому що
розмовляти по телефону можна, знявши слухавку. Ситуація залишається, але змінюється спосіб її
опису.
Отже, для другого рівня еквівалентності характерними є:
• нееквівалентність лексичного складу і синтаксичної організації;
• наявність лексичної трансформації;
• збереження мети комунікації;
• збереження вказівки на одну й ту ж ситуацію (існування між оригіналом і перекладом реальних
і логічних зв'язків).
Переклад на другому рівні еквівалентності дуже поширений. Це пояснюється тим, що в кожній
мові існують свої способи опису певних ситуацій, які можуть здаватися неприродними для інших
мов.
На відмін}' від двох попередніх рівнів, еквівалентність третього рівня передбачає, перш за все,
збереження у перекладі загальних понять, за допомогою яких відбувається опис ситуації.
Наприклад:
London saw a cold winter last year. - У тому році зима була холодною в Лондоні.
Структури або повністю збігаються, або перекладаються синонімічною структурою.
Отже, третій рівень еквівалентності має такі характерні риси:
• часткова відсутність схожого лексичного складу;
• неможливість синтаксичної трансформації;
• збереження мети комунікації;
• ідентифікація ситуації оригіналу і перекладу;
• збереження при перекладі загальних понять, за допомогою яких відбувається опис ситуації.

19
 Лекція №9
І. Еквівалентність перекладу при відображенні семантики мовних одиниць.
IІ. Характеристика еквівалентності IV типу.
III. Мовні аспекти змісту вислову.
I. 1. Суто мовні аспекти змісту вислову.
2. Характеристика еквівалентності IV тииу.
3. Використання в перекладі синонімічних структур, зміна порядку слів,
числа та типу речення.
Функціонально - ситуативні аспекта змісту вислову не повністю відображають всієї інформації,
що в ньому є. Відносини лексичної та синтаксичної семантики при більш повній еквівалентності
змісту вислову в різних умовах комунікації. Елементи перекладу і оригіналу часто не є тотожними за
значенням. Співвідношення між ними. IV тип еквівалентності - можливість збереження значної частини
значень синтаксичної структури оригіналу та її максимальне відтворення в перекладі. Переклад
державних документів, Міжнародних актів, тощо, правовий статус оригіналу. Досягнення
синтаксичного паралелізму, відносини варіативності оригіналу та перекладу Особливості стилю
англійських газет і публіцистичних матеріалів.
II. На четвертому рівні еквівалентності досягається максимальний ступінь
близькості змісту оригіналу і перекладу.
Наприклад
І saw him in the theatre. Я бачив його в театрі
Дня четвертого рівня еквівалентності характерними є:
• високий ступінь єдності в структурній організації;
• збереження усіх основних частин оригіналу.
Еквівалентність четвертого рівня передбачає збереження стилістичної характеристики
оригіналу.
Важливо також звертати увагу на можливі розходження в предметно логічному значенні
еквівалентів четвертого рівня.
Наприклад :
А flу stands on the ceiling. Myхa сидить на стелі.
При четвертомe типі еквівалентності у перекладі відтворюється значна частина значень
синтаксичних структур оригіналу, при цьому зберігаються і мета, і опис, і спосіб опису ситуації.
Структурна організація оригіналу містить певну інформацію, яка входить до загального змісту
тексту, що перекладається.
Синтаксична структура висловлювання зумовлює можливість використання у ньому слів певного
типу в певній послідовності і з певними зв'язками між собою, а також визначає ту частину змісту, яка
виступає на перший план в акті комунікації
Через це максимально можливе збереження синтаксичної будови оригіналу при перекладі, сприяє
повнішому відтворенню змісту оригіналу. До того ж, синтаксичний паралелізм оригіналу і перекладу
допомагає співвіднести окремі елементи цих текстів. Таким чином відбувається їх структурне
ототожнення.
Паралелізм синтаксичної організації перекладу стосовно оригіналу є використанням при
перекладі аналогічних синтаксичних структур, завдяки чому стає можливою інваріантність
синтаксичних значень. Це явище є найбільш характерним для перекладу текстів державних або
міжнародних актів, де переклад часто одержує правовий статус оригіналу, тобто обидва тексти є
однаковою мірою аутентичними (тобто первинними або чинними).
Таким чином, для четвертого типу еквівалентності є характерним:
• значний (хоча й неповний) паралелізм лексичного складу: для більшості слів оригіналу можна
підібрати відповідні слова у перекладі з наближеним змістом;

20
 • вживання в перекладі синтаксичних структур, що є аналогічними до структур оригіналу або
пов'язані з ними відношеннями синтаксичного варіювання; це забезпечує максимально можливу
передачу у перекладі значення синтаксичних структур оригіналу;
• збереження у перекладі всіх трьох частин змісту оригінал як для третього типу еквівалентності -
мети комунікації, вказівки на ситуацію, способу опису ситуації.
Якщо неможливо повністю зберегти синтаксичний паралелізм, використовуємо структури, що
є варіантами структури оригіналу.
Четвертому типу еквівалентності притаманні три основні види такого синтаксичного
варіювання:
1- вживання синонімічних структур, пов'язаних відношеннями прямої або зворотної
трансформації;
2- використання аналогічних структур зі зміною порядку слів;
3- використання аналогічних структур зі зміною типу зв'язку між ними.
ІІІ. Вживання синонімічних структур
У будь-якій мові існують синтаксичні структури, які можна вивести з так званої "ядерної"
структури або звести до неї за допомогою певних перетворень (синтаксичних трансформацій).
Такі структури мають спільні логіко-синтаксичні зв'язки, разом з тим кожна з них має власне
синтаксичне значення: це значення відрізняє її (кожну структуру) від значень інших структур цього
трансформаційного (синонімічного) ряду.
Наприклад, є вихідна (ядерна) структура з основним значенням : The doer  the doer
of the action.
З неї можна вивести кілька структур, що зберігають це основне значення. Різниця між ними -
додаткові синонімічні значення.
В усіх цих і подібних випадках висловлювання має у своїх інваріантах (тобто однаковою мірою
можливих варіантах) спільний зміст, який відрізняється лише додатковою інформацією. Часто
саме ця додаткова інформація визначає стилістичну спрямованість висловлювання, вказує на те,
в якій сфері спілкування це висловлювання має вживатися.
Наприклад, у рідній мові для офіційно-ділового мовлення характерні пасивні конструкції; в
англійській мові - це безсполучникове підрядне речення умови (або subjunctive): Had a positive decision
been achieved at the general Assembly...
Навпаки, подібна структура в рідній мові (в даному випадку, українській) є характерною для
розмовного стилю.
Якщо в синтаксичній структурі ми вживаємо один член синонімічного ряду замість іншого, це не
приводить до суттєвої зміни загального змісту висловлювання, і тому для четвертого типу
еквівалентності є характерним вживання при перекладі синонімічних структур, що достатньою мірою
зберігають синтаксичну структуру оригіналу.
Варіювання порядку слів при перекладі.
При варіюванні порядку слів мова йде про пошук аналогічних синтаксичних конструкцій або
структурно ідентичних речень з однаковим способом опису ситуації.
Функції порядку слів у висловлюванні:
• оформлює певну граматичну категорію;
• забезпечує смисловий зв'язок між частинами висловлювання і між суміжними
висловлюваннями;
• вказує па емоційний характер висловлювання.
Якщо будь-яка з функцій порушена, то порядок слів в еквівалентних висловлюваннях не
збігається з аналогічною синтаксичною структурою перекладу.
Існує три види змін кількості і типу речень при перекладі:
- у бік збільшення кількості самостійних речень:

21
 - у бік зменшення;
- комплексне варіювання.

Лекція №10
І. Відображення у перекладі конотативного аспекту значення слів
(внутрішньолінгвістичних аспектів).
Й. Характеристика V рівня еквівалентності.
1.Характеристика еквівалентності V типу.
2.Можливі розбіжності в предметно-логічному значенні еквівалентних слів в оригіналі та
перекладі.
3.Особливості відображення у перекладі конотативного аспекту значення слів, еквівалентність
при відтворенні вкутрішньо-лінгвістнчних аспектів значення спів.
Максимальна наближеність (близькість) змісту оригіналу та перекладу, яка тільки може існувати
між текстами, написаними різними мовами - ознака V ТИПУ еквівалентності.
Відтворення різних ознак об'єктів за рахунок слова - як базової одиниці мови Домінантні
елементи смислу. Розходження в нормі перекладу та джерела Збереження конотативного значення -
важливий засіб досягнення еквівалентності Стилістичний аспект при перекладі. Заміни образу.
І. При п'ятому типі еквівалентності досягається максимальний ступінь
наближеності перекладу до змісту оригіналу.
Наприклад : І saw him at the theatre. Я бачив його у театрі.
The house was sold for 10 dollars. Будинок було продано за 10 доларів.
У перекладах цих речень ми спостерігаємо :
• високий ступінь паралелізму в структурній організації тексту;
• максимальну співвіднесеність лексичного складу: в перекладі можна встановити відповідності
для всіх значущих (meaningful) слів оригіналу;
• збереження в перекладі всіх основних частин змісту оригіналу;
• збереження чотирьох частин змісту оригіналу (як для І - IV типів ) + максимально можлива
спільність окремих сем, тобто одиниць значення, що входять до складу значень співвіднесених
слів в оригіналі і в перекладі.
Ступінь такої спільності визначається можливістю відтворення у перекладі окремих компонентів
значення слів оригіналу, що, в свою чергу, залежить від того, як виражений той чи інший компонент
значення у словах ТО і ТП і яким чином у кожному окремому випадку на вибір слова при перекладі
впливає необхідність передати інші частини змісту оригіналу.
Семантика слів, що входять до вислову, становить найважливішу частину змісту цього вислову.
Слово як основна одиниця мови фіксує у своєму значенні складний інформативний комплекс,
що відображає:
1) різні ознаки об'єктів, які встановлюють предметно-логічне значення слова;
2) ставлення до них членів колективу мовців, яке визначає конотативне значення слова;
3) семантичні зв’язки слова з іншими одиницями словникового складу мови, які становлять
внутрішньо- логічне значення слова;
Інформація, що становить семантику слова, є неоднорідною і в ній можуть вирізнятися якісно
різноманітні елементи. Якщо вирізняти ці елементи по одному, вони підлягають перекладу, але часто
одночасна передача змісту всього обсягу інформації, що міститься в слові, не є можливою: адже
збереження одних елементів семантики слова означає втрату інших. У таком}' випадку еквівалентність
перекладу забезпечується відтворенням найважливіших (домінуючих) елементів змісту, передача

22
яких є необхідною і достатньою в умовах даного акту міжмовної комунікації-
Можливі розбіжності в предметно-логічному значенні еквівалентних слів в оригіналі.
Деякі втрати інформації, що не перешкоджають відношенням еквівалентності п'ятого типу,
спостерігаються в кожному з трьох основних аспектів семантики слова:
• предметно-логічному або денотативному;
• конотативному;
• внутрішньо-лінгвістичному.
Часто в значеннях еквівалентних слів в оригіналі і перекладі міститься різна кількість
елементарних змістів (сем), тому що в них відображено неоднакові ознаки певного класу об'єктів.
Наприклад:
I-прямі значення слів, що виступають еквівалентами при перекладі:
"error" - "помилка" або "mistake" - "помилка" .
II - the same з дієсловами: to kill, to assassinate, to murder, to slay.
ІІI - дієслово "плавати" з двома еквівалентами перекладу "swim" і "sail".

Картина світу в значеннях слів

Закріплююючи в значеннях слів різні ознаки предметів, кожна моза створює власну картину
світу.
Наприклад:
A fly stands on the ceiling. - Муха сидить на стіні.
У результаті ті семи, що збігаються в значеннях слів різних мов, можуть розрізнятися за
характером і кількістю об'єктів значення і визначаються шляхом вказування на дану ознаку.
Наприклад:
носити одяг - to wear - to wear a perfume, кип'ячений - boiled water,
boiled milt, варений - boiled eggs, boiled potatoes.
Значення будь-якого слова є частиною семантичної системи мови, і це значення залежить не
лише від того, які ознаки предметів (об'єктів) є в ньому безпосередньо відображеними, але й від
наявності інших слів, що означають ті ж самі об'єкти.
кінь - horse;
собака, пес - dog ( англійське слово охоплює два українських).
Як результат розбіжностей : дуже часто при перекладі неможливо скористатися повним
еквівалентом, тому еквівалентність п'ятого типу, як правило, не реалізується.
Наприклад, слово голова не завжди перекладається head:
Не had risked his neck - to risk one's neck - ризикувати головою.
Наведемо інші приклади розбіжностей:
to clap hands - плескати в долоні;
to hold face high - високо піднести голову;
to slam the door into one's face - закрити двері перед носом.
Протилежний випадок: найближчий за значенням еквіватент видається можливим, але
актуальним вибором стає варіант перекладу :
to wash dishes - мити тарілки - мити посуд;
to wash teeth - чистити зуби.
Особливості відтворення при перекладі конотативного аспекту значення слоті
Найголовнішу роль у передачі конотативного аспекту семантики слова відіграють його
компоненти:
- емоційний;
- стилістичний;
- образний.
Слово може бути емоційно забарвленим або емоційно нейтральним:

23
 neutral marked
smell fragrance
запах аромат
Сприймаючи слово, мовець оцінює його як носія додаткової інформації про використання слова
у певному типі мовлення:
• розмовному:
• книжному;
• поетичному.
Слід зазначити, що значна кількість слів у мові є нейтральними, тобто такими, що вживаються
в різних мовних стилях і типах мовлення.
Нейтральність слова також може становити окремий компонент конотативного значення.
Приклад - пари слів, у яких збігається предметно-логічне значення, але відрізняється стилістична
характеристика:

to end to terminate
закінчити завершити
Однакові стилістичні характеристики при перекладі можуть бути у термінів: feedback -
зворотний зв'язок, а також в загальновживаній лексиці. Наприклад:
сон має еквіваленти
(нейтр.) ---------------------► slumber
дрімота забуття
(розм.) (поет.)
Ці значення розширюють конотативний аспект еквівалентності.
При вживанні подібних відповідностей не в тому стилістичному контексті порушується
еквівалентність стилістичної характеристики слів в оригіналі і в перекладі.
Таке порушення легко компенсується, тому що стилістичний компонент значення слова
забарвлює не лише саме слово, але й увесь вираз як такий, що належить до певного типу мовлення.
Такий випадок характерний для перекладу художньої літератури і вживається з метою
збереження стшіістичної еквівалентності.
Слід вирізнити види текстуальних стилів, що охоплюють вживання конотацій при перекладі:
• офіційний;
• урочистий;
• романтичний.
Розглянемо відтворення асоціативно-образного компонента конотативного значення при перекладі.
Семантика деяких слів включає додаткову інформацію, пов'язану з певними асоціаціями в уяві
мовців (сніг - крейда (білий колір, але не однакові асоціації), скалка - голка (також різні якості речей).
Визначають три різні ступені близькості образних слів в обох мовах:
1. Однакові образно-асоціативні характеристики (сніг - snow, камінь - stone, день - day). У таких
випадках досягається найвищий ступінь еквівалентності.
2. Слова, що не є еквівалентами, мають до того ж, різні предметно-логічні значення. Тоді переклад
відбувається шляхом заміни образу.
3. Ознака, що вирізняється в образному компоненті слова в оригіналі, не вирізняється в словах
перекладу. Часто буває, що такого образу взагалі не створено. Тоді відтворення значення є
частковим:
Want, colder than Charity... - Нужда, промерзшая до мозга костей...

Внутрішньо-лінгвістичне значення (ВЛЗ) слова посідає особливе місце у відношеннях між

одиницями оригіналу і перекладу в п'ятому типі еквівалентності.
ВЛЗ слова залежить від положення слова у мовній системі. Будь-яке слово знаходиться у складних

24
семантичних відношеннях з іншими словами даної мови, і ці зв'язки відображаються у його семантиці
(значенні). Наприклад, слово "стіл":
Пов'язане з іншими загальними і конкретними назвами предметів меблів: "меблі, лаштунки,
стіл, крісло..."
Інший тип зв'язку встановлюється між цим словом та іншими словами, які можуть сполучатися з
ним у мовленні: "дерев'яний, круглий, стояти, накривати..."
Ще один тип семантичного зв'язку виявляє загальні елементи змісту даного слова з
однокореневими словами (столовий, столуватися, застілля), тобто такими, що об'єднані спільною
кореневою морфемою.
Зв'язок між окремими значеннями багатозначного слова: board - "рада" і "дошка", тобто два різні
значення пов'язані одним спільним словом.
Всі і'і значення — і денотативні і конотативні — в СУКУПНОСТІ обумовлюють характер внутрішньо
- лінгвістичного значення слова в перекладі. В більшості випадків еквівалентність слів оригіналу і
перекладу не залежить від того, чи збереглося ВЛЗ цих слів. Це значення "нав'язане" слову системою
мови. Це значення містить інформацію, передача якої звичайно не входить до намірів джерела і на яку
комуніканти не зважають, вважаючи її елементом оформлення думки, а не самою думкою. Необхідність
відтворення компонентів ВЛЗ слова в перекладі виникає лише тоді, коли це значення в оригіналі
виступає на перший план, коли до нього привернуто особливу увагу, і через це його компоненти
стають комунікативно важливими, домінантними елементами змісту.
У цьому випадку передача таких значень є необхідною умовою для досягнення еквівалентності.
Одним з компонентів ВЛЗ є відображення в семантиці слова значень окремих морфем, що складають це
слово, наприклад, при злитті у слові кількох морфем. Як правило, складові семантики слова не
орієнтуються на морфемний склад, а слово сприймається як семантичне ціле. Наприклад: пароплав,
письменник, мандрівник . woodman, machinegun, aircraft, beatnik - значення цих слів не зводиться до
суми значень їх складових частин. Але при цьому ці значення присутні в семантиці слова вцілому і при
бажанні (або за умови певної інтенції) висуваються на перший план.
У більшості випадків відношення еквівалентності встановлюються незалежно від морфемного
складу пар слів:
In it would be a priceless old chestnut - wood wardrobe and four - poster bed of an excellent period.
Тут еквіватентність встановлюється:
• між словами з однаковими морфемами: bed - ліжко;
priceless - безцінний (коштовний).
• між структурно різними одиницями:
Old - старовинний (а не старий); Wardrobe - гардероб (можна: шафа для одягу); Four - poster -
з балдахіном (на чотирьох опорах); Chestnut- wood - горіховий (з горіхового дерева). Але є
випадки, коли морфемний склад справді має паралельний переклад:
... the nation's elder were old. ... старійшини... були старшими.
Часто виникає гра словами, побудована саме на еквівалентності морфемного характеру, а швидше -
на часткових втратах морфемної структури з метою досягнення еквівалентності змісту:
- "А чи немає тут миленького?''(sweetheart): - "Солоденького ви схотіли?”
(sweetmeat).
Тут виявилося необхідним відмовитися від прямого перекладу "наречений" і "цукерка", тому що
тоді було б втрачено сенс фрази. В нашому перекладі збігаються не кореневі, а афіксальні морфеми
(миленький - солоденький).
Інший спосіб відтворення морфемного значення слова оригіналу полягає у відтворенні значень
складових морфем у вигляді окремих слів при перекладі При цьому передається інформація,
відсутня в оригіналі.
Наприклад:
/ am a good bookkeeper - Бухгалтер: Я вмію працювати з конторськими книгами.

25
 Тут має сенс перекладати слово частинами, розширюючи зміст кожної морфеми, щоб пов'язати
його з контекстом.
При перекладі морфемного складу багатозначних слів також можливі часткові втрати змісту,
особливо, якщо за мету ставиться передача додаткової інформації:
Не says he'll teach you... - Він кричить, що покаже вам...
..they went to bed - metaphorically - in the dark- ...вони лягли спати -висловлюючись фігурально.
Якщо слово в мові перекладу не є багатозначним, як слово в мові оригіналу, потрібно передати
його значення за рахунок значень інших компонентів змісту оригіналу:
... голова над пажами - яка ж ти голова, ти ж так собі - дулька.
Такий спосіб є найбільш характерним у перекладі художніх текстів.

Лекція №11
I. Перекладацькі відповідники (відповідності) одиницям різних рівней мови джерела.
II. Контекст та його види.
Перекладацькі відповідники.
1.Поняття перекладацького відповідника.
2.Перекладацькі відповідники одиницям різних рівней мови - джерела.
3.Принципи класифікації перекладацьких відповідників.
4.Постійні та множинні, одиничні та варіативні відповідники.
5.Поняття контексту та його види.
Для кожної пари мов існує свій набір відповідників і своя часткова теорія перекладу.
Перекладацькі відповідники не завжди зворотні.Паралелізм та розбіжності у вживанні деяких частин
мови при перекладі. Розглядається система відповідників в цільовій мові на різних рівнях слів,
словосполучень, речень. Взаємодія між одиницями різних рівнів. Принципи класифікації регулярних
відповідників за належністю цієї одиниці до певного рівня мови та за характером відношень до одиниці
оригіналу. Лексичні, фразеологічні, граматичні відповідники. Однотипові та різнотипові ВІДПОВІДНОСТІ.
ЛІНГВІСТИЧНИЙ та ситуативний, вузький та широкий контексти.
Поняття перекладацького відповідника.
Ієрархія відповідностей вибудовується за такими рівнями:
I- тексти, що об'єднуються в процесі перекладу;
II- окремі висловлювання в цих текстах, що є співвіднесеними;
III- одиниці МО і МП, що складають ці окремі висловлювання.
Одиниці обох мов є взаємозамінними. Це означає, що обидві одиниці мають особливе стабільне
значення, і ці значення мають багато спільного. Між цими значеннями встановлюються відношення
перекладацької еквівалентності, тобто дли перекладу однієї одиниці значення (в мові оригіналу)
регулярно використовується інша одиниця (з мови перекладу).
Одиниця МП, яку регулярно використовують для перекладу даної одиниці в МО, називається
перекладацькою відповідністю одиниці МО.
Близькість значень одиниць МО і МП є лише передумовою для виникнення перекладацької
відповідності, але недостатньою умовою для реалізації певних відповідностей.
Відношення еквівалентності встановлюються при перекладі не між ізольованими одиницями,
а між одиницями МО і МП, що виступають у складі висловлювань. Через це перекладацькі
відповідності неможливо розпізнати, намагаючись зіставити одиниці висловлювання в системі двох
мов, а необхідно ці перекладацькі відповідності відбирати серед комунікативно рівноцінних
висловлювань, що об'єднуються при перекладі. Одним з методів такого відбору с зіставлення

26
перекладів, у процесі якого вирізняються одиниці МО і МП, які прирівнюються одна до одної при
перекладі.
При зіставленні перекладів англійською і рідною мовами (в межах окремих теорій перекладу)
найчастіше розглядають відповідності різним категоріям англійського дієслова і дієслівним
сполученням. Серед безособових форм дієслова особлива увага приділяється Інфінітиву (особливо
Perfect Infinitive) та його вживанню у функції означення. Іншими словами, відбувається вирізнення
співвіднесених у перекладацькому сенсі явищ у системі двох мов (тобто в МП ми намагаємося
відшукати схожі або повністю еквівалентні засоби перекладу одиниць МО), через це для кожної пари
мов існує особливий "набір" труднощів при перекладі.
Перекладацькі відповідники одиницям різних рівней мови.
При аналізі з метою зіставлення для вихідних одиниць МО підшукуємо одиниці МП. Такі
відповідності можна знайти на всіх рівнях мовної системи: від фонеми до речення.
Основна увага при описі відповідностей приділяється відповідностям лексичних,
фразеологічних і граматичних одиниць МО, які мають власне незалежне і стабільне значення, і це
значення реалізується у певній значній кількості висловлювань. Як правило, відповідністю тут є
одиниця МП того ж рівня. Але можливі випадки міжрівневих відповідностей, наприклад, фонетико-
лексичних або лексико-граматичних. Також відповідностями можуть виступати одиниці іншого рівня,
наприклад, для слів із загальним значенням слова з конкретним значенням.
Принципи класифікації перекладацьких відповідників. Регулярні відповідності
класифікуються:
1) за характером відношення до одиниці МО:
• одиничні (постійні);
• множинні (варіантні).
2) за належністю одиниці і її відповідності до певного рівня МО:
• лексичні:
• фразеологічні;
• граматичні.
Фонемні і морфемні відповідності розглядаються у складі одиниць вищого рівня..
Відповідності на рівні речення або включаються до фразеологічних, або розглядаються як
мовленнєві штампи і заносяться до особливого списку.

Одиничні та множинні відповідності.

Одиничні відповідності - це найстійкіший постійний спосіб перекладу даної одиниці МО, який
використовується в усіх (або у майже всіх) випадках її появи в оригіналі Цей спосіб перекладу є
відносно незалежним від контексту. Одинична відповідність найповніше відтворює значення одиниці
перекладу, тому що є її постійним еквівалентом.
Одиничні відповідності мають:
• терміни;
• власні йазви (імена);
• географічні назви.
Множинні відповідності - це кілька регулярних способів перекладу даної одиниці МО, вибір
серед яких визначається умовами контексту.
В таких випадках кожна з множинних (варіантних) відповідностей лише частково передає
значення одиниці МО.
Поділ відповідностей на постійні і варіативні можна застосувати до лексичних і
фразеологічних відповідностей.
Але інакше справа складається що до граматичних відповідностей. Вибір граматичної форми при
перекладі визначається не граматичними одиницями оригіналу, а організацією інформації у
висловлюванні в цілому. Тому для граматичних одиниць МО немає одиничних відповідностей, а

27
МНОЖИННІ відповідності граматичним одиницям також відрізняються від лексичних варіантних
відповідностей.
Серед множинних відповідностей слід розрізняти:
• однотипні (однойменні);
• різнотипні.
Однотипні відповідності однаково визначаються в МО і МП, мають аналогічну назву і
аналогічне граматичне значення в обох мовах. Для англійських і російських відповідностей збігаються
принципи вирізнення граматичних категорій для іменника (для категорії числа) тощо.
Різнотипна відповідність не зберігається з вихідною одиницею за визначенням і назвою
(наприклад, англійський прислівник та російський прийменниковий зворот у функції обставин).
Синонімічні граматичні одиниці в обох мовах перебувають у відношеннях взаємної
еквівалентності, коли у даної одиниці МО однаково часто встановлюються як однотипні, так і
різнотипні відповідності.
Поняття контексту та його види.
Лінгвістичний контекст - мовне оточення, в якому вживається та чи інша одиниця мови в
тексті.
Контекст слова - сукупність слів, граматичних форм і конструкцій, в оточенні яких вживається
дане слово.
Розрізняють:
• вузький контекст (мікроконтекст);
• широкий контекст (макроконтекст).
Вузький контекст - контекст словосполучення або речення, тобто мовні одиниці, які створюють
оточення даної одиниці в межах речення.
Широкий контекст - мовне оточення даної одиниці, яке виходить за межі речення; це -
текстовий контекст, тобто сукупність мовних одиниць у суміжних реченнях.
Вузький контекст буває:
• синтаксичний,
• лексичний.
Синтаксичний контекст - та синтаксична конструкція, в якій вживається дане слово,
словосполучення або підрядне речення.
Лексичний контекст - сукупність лексичних одиниць, слів і сталих виразів, в оточенні яких
вживається дана одиниця.
Ситуативний (екстралінгвістичний) контекст включає оточення, час, місце, яких стосується
висловлювання, а також будь - які факти реальної дійсності, знання яких допомагає рецептору (і
перекладачеві) правильно тлумачити значення мовних одиниць у висловлюванні.
Значення слова в контексті.
Більшість мовних одиниць багатозначні, але в контексті вони, як правило, виступають у будь-
якому одному з потенційно можливих своїх значень. Тоді найчастіше слід звертатись до вузького
контексту.
В інших випадках звертаємося до широкого контексту або до лінгвістичного і ситуативного
контексту.
Вибір відповідності при перекладі. Оказіональні відповідності.
Дуже поширеним способом перекладу є вибір однієї з кількох часткових відповідностей.
Майстерність перекладача полягає саме в умінні знайти ряд відповідностей для одиниці оригіналу
і вибрати з цього ряду варіант, який найбільше відповідає умовам контексту.
Часто буває потрібно відмовитися від регулярної відповідності і віддати перевагу варіанту, який
найточніше спрацьовує для даного контексту.
Нерегулярний спосіб перекладу одиниці оригіналу, що є придатним дише для даного контексту,

28
називається оказіональною відповідністю або контекстуальною заміною.
Одним з випадків оказіональної відповідності є відмова від використання одиничних
відповідностей при перекладі географічних назв.
Наприклад:
Engl .: I graduated from New Haven in 1915. (S. Fitzgerald).
Pуc.: Я окончил Йельский Университет в 1915 году. (Пер. У. Калашниковой).
Назва міста (Yale) тут вжита для означення вищого навчального закладу - the Yale University - в
місті Нью-Хейвен.
Через те, що зв'язок Нью-Хейвен = Yale University може бути не відомим рецепторові, тут краще
вжити еквівалент "Йєльський університет", а не просто "Нью-Хейвен", тому що використання
регулярної відповідності (Нью-Хейвен) не забезпечує комунікативну рівноцінність перекладу.
Інший випадок - відмова від використання однієї з варіантних відповідностей.
Наприклад: Не has friendly attitude towards all.
Attitude - ставлення; погляд; позиція. Але жоден з перекладів не спрацьовує, тому перекладаємо
дієсловом: Він до всіх ставиться дружньо.
Найчастіше оказіональні відповідності вживаються із стилістичною метою для відтворення
художнього ефекту оригіналу.

Безеквівалентні лексичні і граматичні одиниці. Є такі одиниці МО, що не мають прямих

відповідностей у МП. Одиниці МО, які не мають регулярних відповідностей у МП, називаються
безеквівалентними.
До безеквівалентної лексики входять:
- неологізми;
- слова, що називають специфічні поняття і національні реалії; та маловідомі імена і назви, для
яких ми змушені підшукувати оказіональні відповідності в процесі перекладу (наприклад, baby -
sitter).
Безеквівалентними граматичними одиницями можуть бути:
• окремі морфологічні форми (наприклад, Gerund);
• частини мови (наприклад, article);
• синтаксичні структури (наприклад, абсолютні конструкції - Absolute Participial
Construction).
Подібно до відповідностей, безеквівалентні одиниці перекладу встановлюються лише
стосовно однієї з двох мов, що беруть участь у процесі перекладу.
Одиниця МО, яка не має еквівалентів у МП, може мати регулярні відповідності в інших
мовах.
При перекладі безеквівалеитної лексики вживаються такі види оказіональних відповідностей:
• запозичення - відтворюють при перекладі форму слова (know - how, impeachment). Вони можуть
бути закріплені в мові : London, Wall - Street, popart, General Motors;
• кальки - відтворюють морфемний склад слова або складові частини сталого виразу (brain - drain -
"утечка мозгов" etc. - майже не відчутна різниця між оказіональною і регулярною відповідністю).
Якщо подібні контекстні заміни перетворюються на норму, така одиниця перестає бути
безеквівалентною, тому що у неї з'являються постійні відповідності;
• аналоги - тобто підшукування одиниці в МП, найближчої за значенням до безеквівалентної одиниці
MO (drugstore - аптека,аfterпооп - вечір);
• лексичні заміни з використанням перекладацьких трансформацій - при цьому оказіональні
відповідності створюються через семантичні перетворення значення безеквівалентного слова. Вдалий
переклад тут залежить від широкого контексту (наприклад "exposure" залежно від широкого
контексту) - Він помер від застуди. - Він загинув від сонячного удару. - Він замерз у снігах). Тоді
слід використати трансформації конкретизації або модуляції (= смислового розвитку);

29
• опис (для перекладу безеквівалентної лексики) - значення слова розкривається за допомогою
розгорнутого словосполучення. Наприклад: "coroner" - слідчий, що проводить розслідування у
випадках насильницької або випадкової смерті.
Всі ці способи перекладу безеквівалентної лексики діють так само, як постійні і варіантні
відповідності.
При перекладі безеквівалентних граматичних конструкцій вибір граматичних конструкцій залежить
від лексико-семантичного наповнення і значення одиниць перекладу.
Три випадки, коли не можна використати при перекладі аналогічну граматичну форму або
послідовний переклад:
• нульовий переклад;
• наближений переклад;
• трансформаційний переклад.
Принципи опису фразеологічних відповідностей.
Існують три основні типи відповідностей образним фразеологічним одиницям оригіналу:
I тип - зберігається увесь комплекс значень одиниці МО. У МП маємо
образний фразеологізм, який збігається з фразеологічною одиницею оригіналу у
прямому й переносному значенні. Такі відповідності знаходимо серед
інтернаціональних фразеологізмів:
The game is not worth the candles.
The sword of Damocles.
Вони були запозичені з третьої мови.
II тип - однаковий переносний смисл фразеологізмів передається в МП за
допомогою іншого образу при збереженні всіх компонентів семантики
фразеологізму в МО:
to get up on the wrong side of the bed ;
to turn back the clock.
Але фразеологізм у МП не повинен мати яскраво виражену національну специфіку.
Ш тип - шляхом калькування іншомовної образної одиниці: to put the cart before the horse. Образ у
MO має бути досить "прозорим" і зрозумілим, щоб можна було вгадати його переносне значення. Але
переклад неможливий, якщо всередині фразеологічного звороту відбулося семантичне зрощення, тоді
потрібно описувати переносний зміст словосполучення в МП.

Лекція №12
І . Способи опису моделей перекладу.
ІІ. Операційний опис процесу перекладу.
1.Поняття моделі перекладу.
2.Ситуативна та трансформаційно - семантична моделі перекладу.
1.Психолінгвістичні аспекти структурної мовної діяльності. Елементи
психолінгвістичної моделі.
Реальний процес перекладу недоступний для безпосереднього спостереження. Модель
перекладу є умовний опис ряду операцій мислення по створенню тексту перекладу. Модель
перекладу може бути орієнтована на позамовну реальність. Визначення ситуативної (денотативної)
моделі перекладу. В чому полягає пояснювальна сила ситуативної моделі? Поняття ядерних структур
цільової мови.
Визначення процесу перекладу.
Процес перекладу (або переклад у вузькому значенні терміна) - дії перекладача з метою

30
створення ТП (тексту перекладу = власне переклад).
Процес перекладу (ПП) включає два етапи:
1. Усвідомлення перекладачем змісту оригіналу.
2. Вибір варіанта перекладу.
У результаті цих дій здійснюється перехід від ТО до ТП. Вибір варіанта не може бути
випадковим, адже він - результат професійних напрацювань, вихованої інтуїції самого перекладача.
Крім того, актуальний вибір варіанта перекладу залежить від співвідношення способів побудови
обох текстів - ТО і ТП. У цьому зв'язку завдання теорії перекладу - встановити усвідомлено логічні
закономірності процесу переходу від ТО до ТП та закономірності професійних дій перекладача.
Модель перекладу.
Будь-яким теоретичним припущенням слід надавати форми вигляду моделі, щоб розглядати
проблему більш абстрактно. Різноманітні теоретичні моделі перекладу описують ПП взагалі або
якусь його сторону.
Модель перекладу - умовний опис ряду операцій мислення; виконуючи їх, перекладач здійснює
переклад усього тексту оригіналу або його частини.
У лінгвістичній теорії перекладу моделі перекладу представляють ПП у вигляді низки операцій
мислення над мовними або/і мовленнєвими одиницями, тобто у вигляді лінгвістичних операцій. Модель
перекладу має умовний характер, тому що вона не обов'язково відображає реальні дії перекладача в
процесі створення ТП.
Більшість таких моделей має обмежену пояснювальну силу і не претендує на те, що в їх основі
може здійснюватися переклад будь - якого тексту з необхідним ступенем еквівалентності.
Таким чином, значення моделей перекладу можуть допомогти у вирішенні перекладацьких
завдань, але остаточно ці завдання не вирішують.
Розглядаючи модель перекладу, ми фактично маємо вирішити:
• як виглядає загальна характеристика моделі із значенням можливої сфері її
вживання (пояснювальної сили моделі);
• які перетворення (трансформації) потрібно здійснити в рамках моделі.
Модель перекладу може бути переважно орієнтована на позамовну реальність
(1 модель - ситуативна) або на деякі особливості мовних одиниць, а першу чергу, структурно-
семантичні, (II модель - трансформаційно-семантична).
Ситуативна (денотативна) модель перекладу.
Виходячи з того, що навколишня дійсність є об'єктивно однаковою для всіх незалежно від нашої
уяви і мовної належності, ми говоримо, що обмін думками серед мислячих індивідів залежить повною
мірою від того, наскільки близько є спільна думка, спільне уявлення про поняття або явище.
Ситуативна модель перекладу розглядає ПП як процес опису засобами мови перекладу тієї ж
ситуації, яка описана мовою оригіналу.
Дії перекладача відбуваються за схемою цієї моделі.
Таким чином, ПП здійснюється від ТО до реальної дійсності, і від неї до ТП. Ситуативна модель
перекладу має головну орієнтацію: пояснення ПП як звертання до ситуації, шо описується.
Наприклад:
table - і стіл, і таблиця. А коли: "The table is on the wall" ~ контекст підказується словом
"wall". Найточніше ситуативна модель спрацьовує у трьох випадках:
• при перекладі безеквівалентної лексики;
• якщо ситуація однозначно пояснює, визначає вибір варіанта перекладу;
• інтерпретація ситуації ТО і її елементів, що не входять до значення мовних одиниць, вжитих у
повідомленні.
Трансформаційно-семантична модель виходить з положення про те, що при перекладі
здійснюється передача значень одиниць тексту оригіналу. Ця модель розглядає процес перекладу як ряд
перетворень, за допомогою яких перекладач переходить від одиниць МО до одиниць МП,

31
встановлюючи між ними відношення еквівалентності.
Таким чином, трансформаційно-семантична модель орієнтується на існування
безпосереднього зв'язку між структурами і лексичними одиницями оригіналу і перекладу.
Співвіднесені одиниці обох текстів розглядаються як початковий і кінцевий стан ПП.
Трансформаційно-семантична модель перекладу має значну пояснювальну силу, тому що описує
сторони процесу перекладу, недосяжні для безпосереднього спостереження, і, на відміну від
ситуативної моделі, дає можливість відобразити роль значень мовних одиниць у змісті вихідного
тексту і залежність від цих одиниць методів перекладу, доступних нам у МП. Тоді стає можливим
досягнення еквівалентності четвертого і п'ятого типів, при яких зберігається основне значеннятвору
синтаксичних структур і лексичних одиниць вихідного тексту. Ця модель значною мірою збігається з
професійним механізмом інтуїції перекладача, який часто замислюється над тим, як точніше передати
ту чи іншу сему мови оригіналу засобами мови перекладу. При цьому завданням перекладача є
збереження сем, що є комунікативно релевантними для даного повідомлення.
Елементи психолінгвістичної моделі перекладу.
Для моделювання перекладацького процесу можуть бути використані положення
психолінгвістики про структуру мовної діяльності. Як і в будь-якій людській діяльності, в мовленнєвій
діяльності людини можна виділити декілька етапів. На початку у людини виникає мотив, який спонукає
її до дії, потім мета, якої вона намагається досягти, щоб задовольнити мотив за допомогою мовного,
внутрішня програма майбутнього висловлювання, побудова висловлювання у внутрішній мові, і
нарешті, вербалізація його в усній або письмовій мові.
Для теорії перекладу особливе значення мають дані психолінгвістичних досліджень, які свідчать про те,
що внутрішня програма мовотворення формується не на базі звичайної мови, а на індивідуальному
предметно - образному коді людини. Вона являє собою у зжатій формі задум висловлювання і може
потім розвертатися засобами будь-якої мови, якими володіє дана людина. Оскільки перекладач також
здійснює мовну діяльність, створюючи текст перекладу, процес перекладу повинен проходити через ті
ж етапи , але за дуже суттєвої різниці: внутрішня програма перекладача створюється не ним самим, а
являє собою нернутий зміст оригіналу. Тоді процес перекладу може бути поданий наступним чином.
На першому етапі перекладач "перекладає" зміст оригіналу, який він зрозумів на свою "мову мозку" у
вигляді своєї внутрішньої програми (задуму виразу), а на другому - розвертає цю програму на іншій
мові, так, як це робить людина, яка говорить цією мовою.
Оскільки результатом перекладу являється створення мовного твору, є підстави думати, що
психолінгвістична модель мовної діяльності, в цілому, правильно описує процес перекладу, хоч і
потребує деяких уточнень.
Операційний опис процесу перекладу.
Операційний опис ПП є, по суті, протиставленим двом вищезазначеним видам моделювання. Він
вказує на способи перекладу через перетворення одиниць певного типу. Ці перетворення відбуваються
не окремо в МО і в МП, а між одиницями мови безпосередньо, без проміжних стадій. Через це такі
перетворення не зводяться до відомих внутрішньомовних трансформацій, а являють собою власне
перекладацькі операції. Такі перетворення називаються перекладацькими (міжмовними)
трансформаціями, які перетворюють як форму, так і значення вихідних одиниць, на відміну від
моделювання, при якому значення одиниць.МО не змінюється, а лише тлумачиться засобами МП.
Види перекладацьких трансформацій
Лексичні: Граматичні:
1.транскрипція; 1. синтаксичне уподібнення (дослівний переклад);
2.транслітерація; 2. розбивка речень;
3.калькування. 3. поєднання речень;
4. граматична заміна форми слова, частини мови, члена речення тощо.

32
 Лексико-граматичні: Лексико-семантичні:
1. антонімічний переклад; 1. конкретизація;
2. експлікація (шляхом опису); 2. гіперонімічне перейменування;
3. дескриптивна перифраза; 3. генералізація;
4. компенсація. 4. модуляція.

Лекція №13

І. Лексичні, граматичні, лексико-семантичиі трансформації

(транскодування). Детальний огляд.
В залежності від характеру перетворень перекладацькі трансформації поділяють на лексичні,
граматичні, лексико-граматичні, та лексико-семантичні.
Лексичні трансформації описують формальні і змістові відношення між
словами і словосполученнями в оригіналі і перекладі. Серед формальних перетворень
основними заходами перекладу являються перекладацька транскрипція\транслітерація і
перекладацьке калькування.
Використання транскрипції означає, що в перекладі відтворюється звучання слова оригіналу, на
відміну від транслітерації, яка передає його графічну форму. Цей захід широко використовується при
перекладі власних імен, географічних назв, назв фірм, друкарських видань, багатьох термінів тощо. В
сучасній перекладацькій практиці, в основному, використовується транскрипція, і велика кількість
найменувань, які транслітерувалися в минулому, тепер транскрибуються. Великий англійський
драматург був спочатку відомий в Росії як Шакеспеаре і лише потім став Шекспіром. Відомий
англійський фізик був Невтоном, потім став Ньютоном, а тепер все частіше іменується Ньютоном.
Транскрибуються і деякі назви, які раніше перекладалися. Так, на мапі США раніше було Місто
Солоного Озера, яке тепер стало Солт-лейк-сіті.
В ряді випадків транскрипція носить умовний характер, оскільки у звуків мови оригіналу немає
приблизно відповідних їм звуків і букв Перекладу.
Декілька слів щодо прийому калькування, який потребує особливих роз'яснень.
Використовуючи цей прийом, перекладач перекладає елементи, які складають слова або
словосполучення і потім об'єднує перекладені частини в єдине ціле: superpower = наддержава,
International Monetary Fund = Міжнародний валютний фонд. При цьому В перекладі може змінитися
порядок послідовності компонентів: United Nations Organisation = Організація Об'єднаних націй, first
-strike weapon = зброя першого удару. Зустрічаються змішані випадки, коли при калькуванні одна
частина слова перекладається, а інша - транскрибується: petrodollars - нафтодолари, miniskirt - міні-
спідниця.
Наступну групу лексичних трансформацій складають лексико-семантичні зміни, використання
яких пов'язане із модифікацією значень лексичних одиниць. До основних прикладів цієї групи
відносяться конкретизація, генералізація та модуляція
Прийом змістової конкретизації полягає в тому, що перекладач вибирає для перекладу в
оригіналі слово з більш конкретним значенням в мові, на яку перекладає. В будь-якій мові є слова з
більш загальним і більш конкретним значенням, які виражають родові або видові значення: слово "пёс"
називає більший клас об'єктів, ніж слово "бульдог", "рухатися" охоплює всі окремі види руху -ходити,
бігати, літати, тощо. В той же час співвідношення таких слів у різних мовах та їх використання часто не
співпадають, що викликає необхідність у перетвореннях при перекладі. Застосування прийому

33
конкретизації виявляється доцільним у двох основних: випадках.
По-перше, в мові перекладу слову із загальним значенням в оригіналі можуть відповідати
декілька слів із більш конкретним значенням. При перекладі англійського слова "meal" на українську
мову зазвичай приходиться вибирати між більш конкретними назвами прийомів їжі (сніданок, обід,
вечеря, тощо).
Як видно із його назви прийом генералізанії має на меті заміну одиниці МО, яка має більш
вузьке значення, одиницею МП із ширшим значениям. І тут никористання цього прийому може бути
більш вимушеним або факультативним. В першому випадку в мові перекладу відсутнє необхідне
слово із конкретним значенням. Так, різниця між українським "теща" і "свекруха" або "шурин" або
"дівер" узагальнюються в англійських перекладах єдиним "mother - in - law" і "brother - in - law". В
другому випадку перекладач надає перевагу більш загальному варіанту із стилістичних мотивів.
Модуляцією або змістовим розвитком називають заміну слова або словосполучення МО
одиницею МП, значення якої логічно виводиться із значення вихідної одиниці. Найбільш часто
значення відповідних відрізків в оригіналі і перекладі виявляються при цьому пов'язаними причинно-
наслідковими відносинами. І в цьому випадку відмова від "прямого" перекладу може бути вимушеною
або залежати від вибору перекладача.
У наступному прикладі "прямий" переклад здався перекладачеві дуже громіздким, і він надав
перевагу використанню прийому модуляції. В романі Ч.Діккенса "Давид Копперфілд" розповідається
про школяра, якого часто карали за різні провини. Він швидко забував про свої неприємності, і автор
пише: Не would cheer up somehow, begin to laugh again, and draw skeletons all over his slate, before his
eyes were dry " - Він знову підбадьорювався, починав сміятися і малювати на своїй грифільний дошці
різні фігурки, хоч його очі були ще мокрими від сліз". Можна погодитись, що варіант "... перш ніж у
нього висихали очі" був би менш вдалим.
Розглянемо деякі граматичні трансформації. Серед них найбільш частими прийомами являються
дослівний переклад, членування речень, об'єднання речень і граматичні заміни.
Дослівний переклад (нульова трансформація) - це спосіб перекладу, при якому синтаксична
структура МО замінюється аналогічною структурою МП, наприклад : "Не was in London two years
ago" - "Він був у Лондоні два роки тому". Прийом достатньо простий, тому що слід підкреслити
"легітимність" його застосування: у перекладачів- початківців інколи можна побачити прагнення
змінювати синтаксичну структуру навіть там, де кращим вибором був би дослівний переклад.
По - друге, потрібно чітко відрізняти цей прийом від вже відомого нам буквального перекладу,
який теж передає оригінал "слово в слово", але при цьому перекручує його зміст або порушує норми
мови перекладу.
Прийом членування речення, як про це говорить його назва, є в тому, що одне речення
оригіналу ділиться на два - три речення при перекладі Застосування цього прийому може бути
викликане семантичними або стилістичними причинами. Наприклад, в англійських газетах нерідко
зустрічаються короткі повідомлення, які складаються із одного речення: Метеозведення із
англійської газети: "Mist covered a calm sea in the Straits of Dover yesterday" . Можна перекласти цю
фразу дослівно "Вчора туман окутав спокійне море в протоці Па-де-Кале", але чи не занадто це
поетично для простого зведення? А ось так буде звучати переклад при використанні прийому
членування: "Вчора в протоці Па-де-Кале стояв туман. Море було спокійним".
Прийом об'єднання речень прямо протилежний попередньому - двом або трьом реченням
оригінала відповідає одне речення в перекладі. Застосування цього прийому .може бути вимушеним
унаслідок неоформленості одного із речень, які перекладаються: "The marchers did not intend to go to
Parliament. Nor to petition their MP's" - "Учасники демонстрації не збираються ні йти до парламенту, ні
подавати петицію своїм депутатам". В інших випадках перекладач може вирішити, що доцільним є
об'єднати речення за стилістичними задумами. Для науково-технічних текстів на англійській мові є
характерним перевага простих речень, що є менш притаманним відповідному російському стилю, де
дуже широко використовуються складні речення. У зв'язку з цим в англо-російських технічних
перекладах двом або більше простим реченням оригіналу відповідає одне складне речення в перекладі.

34
 Наприклад:
"This condition, however, changes at certain critical energies of the electrons. At these critical energies the
gas atoms do absorb energy" - "Однак ця умова порушується при деяких критичних енергіях електронів,
коли атоми газу поглинають енергію".
В багатьох випадках перехід від оригіналу до перекладу відбувається за допомогою різноманітних
граматичних замін, що має на меті відмову від використання в перекладі аналогічних граматичних
форм. Заміні може піддаватися граматична категорія, частина мови, член речення, речення
відповідного типу. Розглянемо декілька прикладів застосування цього прийому. Зазвичай в перекладі
категорія числа зберігається, тобто співвіднесені іменники в оригіналі і в перекладі використовуються в
тому ж самому числі, за винятком випадків, коли формі однини и одній мові відповідає форма множини в
іншій (порівняйте money - гроші, outskirts- окраїна, тощо). Але за певних умов заміна форми числа може
застосовуватися, як прийом перекладу, і при наявності відповідної форми за задумом стилю або узусу:
"They left the room with their heads held high" - "Вони вийшли із кімнати із високо піднятою головою".
Занадто розповсюдженим видом граматичної заміни являється заміна частини мови. Для
англо-російських перекладів найбільш характерні заміни іменника дієсловом ("It is our hope mat an
agreement will be reached by Friday" - Ми сподіваємося, що до п'ятниці згоди буде досягнуто) і
прикметника іменником ("Australian prosperity was followed by a slump" - Слідом за економічним
розквітом Австралії йшла криза). Нерідко також подібна заміна використовується по підношенню до
англійських прикметників у порівняльному ступені із значенням збільшення або зменшення об'єму,
розміру та ступеню: "the stoppage which is in Hupport of higher pay and shorter working hours, began on
Monday" - Страйк на підтримку вимог про збільшення заробітної плати і скорочення робочого дня
почався в понеділок. Заміни частини і типу речення, які часто зустрічаються в англо-українських
перекладах обумовлені, в окремих випадках, тим, що в англійській мові частіше, ніж в українській,
підмет виконує інші функції, аніж значення суб'єкту дії, наприклад: "The crash killed 20 people" - В
результаті аварії загинуло 20 чоловік (підмет замінено обставиною причини).
Особливу групу перекладацьких трансформацій складають прийоми перекладу, за допомогою
яких перетворюється і лексика, і синтаксичні структури оригіналу.Найбільш розповсюдженими лексико-
граматичними трансформаціями являються прийоми антонімічного перекладу, описового
перекладу і прийом компенсації.
При антонімічному перекладі заміна форми ствердження в оригіналі на форму заперечення в
перекладі, або, навпаки, форму заперечення на форму ствердження, що супроводжується заміною
лексичної одиниці МО на одиницю МП її протилежним значенням: "Nothing changed in my home town"
- Все зосталося як і було в моєму рідному місті. В англо-українських перекладах цей прийом
застосовується особливо часто, коли в оригіналі частка заперечення використовується із словом, яке
має префікс заперечення, наприклад: "She is not unworthy of you attention" - Вона цілком заслуговує на
вашу увагу.
В рамках антонімічного перекладу одиниця МО може замінюватися не лише прямо протилежною
одиницею МП, але й іншими словами і словосполученнями, які виражають протилежну думку.
Розглянемо переклад наступного англійського речення. "The rail - road unions excluded Negroes from
their membership". Дослівний переклад: Профспілки залізно-дорожників виключили негрів із своїх
рядів - є не дуже логічним тому, що виключити людину із організації можливо лише тоді, коли вона
являється її членом. Отже, "Профспілки залізно-дорожників не приймали негрів у свої ряди".
Описовий переклад - це лексико-граматична трансформація, за якої лексична одиниця МО
замінюється словосполученням, яке розкриває її значення: conservationist - прибічник охорони
навколишнього оточення, whistle - stop speech - виступ кандидата в ході передвиборної агітаційної
поїздки. Недолік описового перекладу в його багатослівності. Тому найбільш успішно цей спосіб
перекладу використовується там, де можна обійтись порівняно коротким поясненням. Так, а shuttle
service - це організація човнових перевезень між різними пунктами, але в наступному перекладі можна
виразити цю думку коротше: "Саг owners ran a shuttle service for parents visiting the children injured in the
accident" - Власники автомашин привозили і відвозили батьків, які відвідували своїх дітей, які

35
постраждали під час аварії.
Компенсація - це спосіб перекладу, при якому елементи змісту, які втрачаються при
перекладі, передаються в тексті перекладу іншими засобами, і необов'язково в тому ж самому місці, що
й в тексті оригіналу. Так, в наступному прикладі порушення мовної норми в англійському тексті, яке
не передається в перекладі, компенсується зовсім іншими нестандартними формами в українській
мові : "You could tell he was very ashamed of his parents and all, because they said "he don't" and "she
don't" and stuff like that" - було видно, що він соромиться своїх батьків, тому, що вони говорили
"хочуть" і "хочете" і все таке інше.

Лекція №14
І. Прагматика перекладу. Передача прагматичних значень. Ступінь
прагматичного значення.
ІІ. Класифікація типів прагматичних значень:
а) стилістична характеристика слова;
б) реєстр слова;
в) емоційне забарвлення слова.
ІІІ. Розбіжності та збіг при передачі референційних та прагматичних значень. Передача
метафоричних значень. Передача лінгвістичних значень.
Ми вже з вами знаємо, що мовний знак володіє не лише семантикою (відношенням до
позначуваного) та сннтактикою (відношенням до інших знаків), але й прагматикою (відношенням до
користувача мови). Знаки мови можуть справляти на людей певне враження (позитивне, негативне
чи нейтральне), справляти на них якийсь вплив, викликати ту чи іншу реакцію. Здатністю справляти на
читача або слухача певний прагматичний вплив (інакше кажучи: комунікативний ефект) володіє і будь-
яке висловлювання, і будь-який текст. Характер такого впливу визначається трьома основними
факторами.
По-перше, це - зміст висловлювання.
По-друге, сприйняття повідомлення залежить від характеру знаків, що складають
висловлювання. Мовець відбирає мовні засоби при побудові висловлювання у відповідності зі своїм
наміром справити відповідне враження.
По-третє, прагматичний вплив висловлювання залежить від рецептора, що його сприймає.
Слід підкреслити, що співвідношення між прагматикою оригіналу та перекладу може бути
різним, а прагматична адекватність перекладу необов'язково полягає у збереженні прагматики вихідного
тексту. Німецький перекладознавець А. Нойберт запропонував відрізняти чотири типи прагматичних
відносин при перекладі від найвищої можливості перекласти в прагматичному розумінні до
неможливості відтворити прагматику оригіналу в перекладі. Така градація установлюється в
залежності від характеру тексту оригіналу. Найповніше передається прагматична направленість
оригіналу, що має однаковий прагматичний інтерес і для читачів перекладу (наприклад: науково-
технічна література). Достатньо вдало зберігається прагматичний потенціал оригіналів, створених
спеціально для перекладу (інформаційні та інші матеріали, розраховані для іноземної аудиторії):
1.Перший вид прагматичної адаптації має за мету забезпечити адекватне розуміння повідомлення
рецепторами перекладу, орієнтуючись на "усередненого" рецептора.
2.Другий вид має за мету досягти правильного сприйняття змісту оригіналу, донести до рецептора
емоційний вплив вихідного тексту.
3. Третій вид прагматичної адаптації - перекладач орієнтується не на "усередненого" рецептора, а
на конкретного рецептора і на конкретну ситуацію спілкування.
4. Четвертий вид - вирішення "екстраперекладацької надзадачі". Вирішує якусь персональну
задачу не пов'язану із точним відтворенням оригіналу.

36
 Прагматичне значення - це відношення між знаком та людиною, суб'єктивне ставлення людей
до одиниць мови, а через мову - до предметів та понять.
Прагматичне значення включає всі питання, пов'язані з різними ступенями розуміння тих чи
інших мовних одиниць у мовленні або їх трактуванням залежно від мовного чи немовного досвіду
людей, які беруть участь у процесі комунікації
Таким чином, прагматика - це вивчення, перш за все, екстралінгвістичних факторів мовлення:
• предмета;
• ситуації;
• учасників мовлення.
Поряд зі словами, що вживаються в різних стилях і жанрах, тобто стилістично нейтральними,
існують слова та словосполучення, вживання яких обмежене певними жанрами і стилями. Така
належність до певного жанру (стилю) є постійною характеристикою слова і є компонентом його
прагматичного значення.
Тут потрібно виділити два основні типи мовлення - розмовний та книжно-писемний. Книжно-
писемне мовлення, в свою чергу, поділяється на три різновиди:

Художня Офіцінно-науковий жанр Публіцистичний жанр

література
>художня > офіційно-ділова > суспільно-
проза; література; політична
> драма; > газетно-інформативна література;
> поезія. література; > газетно-журнальна
> документально-юридичні публіцистика;
папери; > ораторське мовлення.
> науково-технічна
література.

Для кожного жанру характерне вживання специфічних лексичних одиниць. Враховуючи це,
можна виділити такі види стилістичної характеристики слів:
1) нейтральна характеристика: слова вживаються в усіх стилях;
2) побутово-розмовна: слова вживаються в усному мовленні;
3) книжна: слова вживаються тільки в писемному мовленні (в будь-яких жанрах);
4) поетична: слова вживаються в поезії та урочистій прозі;
5) термінологічна: слова вживаються в офіційно-науковому жанрі.
Говорячи про реєстр слова, ми маємо на увазі певну ситуацію спілкування, яка зумовлює вибір тих чи
інших мовних засобів, у тому числі і лексичних одиниць. Дана ситуація спілкування, в першу чергу,
визначається:
• складом учасників комунікації;
• умовами, в яких відбувається процес комунікації. Таким чином, можна виділити
п'ять реєстрів слова:

1 фамільярний дрихнути
2 невимушений спати
3 нейтральний спати
4 формальний відпочивати
5 піднесений спочивати
Емоційне забарвлення слова визначається емоційним ставленням того, хто говорить до предмета,
поняття або ситуації. Тобто формується позитивна або негативна оцінка того, що виражається даним
словом. Слова, що не містять у собі компонента оцінювання (таких більшість) називаються емоційно-
нейтральними.

37
 Таким чином, лексичні одиниці можуть поділятися на три типи:
• негативно - емоційні;
• нейтрально - емоційні;
• позитивно - емоційні.
Лексичні одиниці двох мов можуть мати однакові або ж різні референційні і граматичні
значення. Наприклад, такий синонімічний ряд: Ворог - противник - неприятель - недруг.
Усі слова, крім недруг, мають два референційні значення:
- людина, що вороже ставиться до когось або до чогось,
- війська протилежної сторони.
Слово недруг має тільки перше значення, а слово противник - ще одне референційне значення -
"учасник спортивного змагання".
Прагматичні значення у всіх слів різні:
• ворог - слово нейтральне;
• противник: а) нейтральне;
б) має термінологічну характеристику;
• неприятель - належить до книжно-писемного мовлення;
• недруг: а) поетизм;
б) слово піднесеного реєстру.
Тепер порівняємо ідентичний синонімічний ряд лексичних одиниць англійською мовою: enemy
- adversary - opponent - foe. Усі слова, крім opponent, мають ті ж два основні референційні значення,
що і українські слова. Слово opponent не має другого значення "учасник спортивних змагань", а слово
adversary має усі три референційні значення.
Англійські лексичні одиниці, що входять до даного синонімічного ряду, також відрізняються за
своїми прагматичними значеннями :
• enemy : а) нейтральний реєстр;
б) військовий термін;
• adversary - книжне слово;
• opponent - книжно - писемне мовлення;
• foe: а) поетизм;
б) піднесений реєстр;
в)вживається в газетних заголовках для стислості;
г)словосполучення friend or foe = ти мені друг чи ворог -
належить до нейтрального реєстру.
Передача прагматичних значень тісно пов'язана з передачею метафоричних значень.
Наприклад: хитрий як лис, лякливий як заєць, упертий як осел тощо.
Але не в усіх мовах однаковим об'єктам приписуються однакові риси. Нпприклад :
словосполучення "blind as a bat" буквально перекладається "сліпий як летюча миша". Правильний
буде переклад, в якому буде вжите порівняння з кротом - "сліпий як кріт".
Іноді назви деяких якостей не мають при перекладі порівняльних конструкцій і
перекладаються прикметниками : As busy as a bee - заклопотаний, As bold as a brass - нахабний
тощо.
Прагматичне значення тісно пов'язане з поняттям конотації.
Конотації - це додаткові асоціації, що виникають у свідомості носіїв мови.
Слова двох мов з однаковими референційними значеннями можуть мати неоднакову конотацію.
Наприклад.
• "сметана" для українців - звичний продукт споживання;
• "sour cream" для англійців та американців - зіпсований продукт - "скислі вершки".
Під передачею лінгвістичних значень розуміють певні відношення, що існують між одиницями
різних мов. Ці відношення можна визначити через:

38
 • звукову схожість (рима, алітерація, асонанс);
• схожість морфемних структур;
• семантичну схожість (належність слів до одного семантичного ряду або лексичного поля);
• семантичну несхожість (антонімія);
• поєднання слів у реченні (синтаксична схожість або несхожість).

Лекція №15
І. Поняття прагматичного потенціалу тексту.
Відтворення прагматичного потенціалу тексту оригіналу (ТО) при перекладі.
Передавання при перекладі комунікативного ефекту оригінала.
II. Прагматичні функції соціолінгвістичних факторів.
Поняття прагматичного "надзавдання" перекладу.
"Екстраперекладацькі" фактори в пpaгматиці перекладу.
І. Поняття прагматичного потенціалу тексту
Сприймаючи інформацію від джерела, рецептор вступає в певні відношення з текстом, що
називаються прагматичними відношеннями. Такі відношення набувають різноманітного
характеру:
• інтелектуального (текст - для рецептора лише джерело інформації, яка його особисто не
стосується);
• прагматичного - інформація така, що може мати глибший вплив на рецептора, вплив, що
спричиняє дії рецептора, тобто вона здійснює прагматичний вплив на одержувача. Така
здатність тексту називається прагматичним аспектом або прагматичним потенціалом
(прагматикою) тексту.
Прагматичний потенціал тексту є результатом вибору джерелом змісту повідомлення і способу
цього мовного вираження. Відповідно до свого комунікативного наміру джерело відбирає для
передачі інформації мовні одиниці, що мають власне значення - і предметно-логічне, і конотативне, - і
організує висловлювання таким чином, щоб встановити між цими двома сторонами значення необхідні
смислові зв'язки. В результаті створення текст набуває прагматичного потенціалу, тобто здатності
справляти певний комунікативний ефект та рецептора тексту. Прагматичний потенціал тексту
об'єктивується в тому сенсі, що він визначається змістом і формою сповіщення і існує, так би мовити,
окремо від творця тексту.
Справді, прагматика тексту може не збігатися з комунікативним наміром джерела ("сказав не те,
що хотів"). Прагматика тексту являє собою об'єктивну сутність, доступну для сприйняття і аналізу.
Відтворення прагматичного потенціалу ТО при перекладі.
Перекладач бере до уваги те, що рецептор перекладу належить до іншого мовного колективу, ніж
рецептор оригіналу. Завдання перекладача - внести такі зміни до тексту перекладу, щоб не заважали
розбіжності у культурно-історичному досвіді обох сторін мовної комунікації До таких змін належать
певні фонові знання або знання культурно-побутових реалій МО.
Передавання при перекладі комунікативного ефекту оригінала. Додаткові труднощі для забезпечення
всебічного розуміння рецептором перекладу висловлювання можуть виникнути у зв'язку з наявністю
в ТО відхилень від загальнонародної норми МО, а також вживання таких субстандартних форм як:
• територіально - діалектні;
• соціально - діалектні;
• контаміновані (такі, що імітують чиюсь ненормативну мову).

39
II. Прагматичні функції соціолінгвістичних факторів.
Бувають випадки, коли до прагматичної мети перекладу входить досягнення бажаного впливу
(комунікативного ефекту) на рецептора перекладу. Комунікативний ефект, який має бути
відтворений у перекладі, може визначатися домінантною функцією оригіналу. Домінантна функція є
різною стосовно різних за характером текстів (художніх, науково-технічних та ін.). Одним із засобів
наближення ТО до сприйняття його рецептором є прагматична адаптація тексту (наприклад, при
передачі тексту реклами, коли створюється новий паралельний іексі мовою перекладу (cowriting) (див.
адаптивне транскодування).
Поняття прагматичного "надзавдання" перекладу. Прагматичне "надзавдання" обумовлюється
факторами, які прямо не стосуються ТО, тобто такими як:
• прагнення перекладача вплинути на ПП;
• особисте ставлення перекладача до ідей, що містяться в ТО;
• власна зацікавленість перекладача в ТО і ТП тощо.
Це пов'язано з подвійною роллю перекладача в міжмовній комунікації:
1) перекладач = мовний посередник;
1) перекладач = джерело інформації, яке створює текст МП для подальшого використання
цього тексту з певною метою.
Переклад оцінюється за тим, якою мірою ТП відповідає тим завданням, для вирішення яких було
здійснено ПП- Сутність цієї відповідності називається прагматичною цінністю перекладу. За наявності
достатньої прагматичної цінності переклад можна визнати правильним (адекватним) навіть при
суттєвих відхиленнях від комунікативної рівнозначності оригіналу (установка на відтворення
формальних особливостей оригіналу).

"Екстраперекладацькі" фактори в прагматиці перекладу.

Специфічна мета конкретного акту перекладу може полягати в прагненні здійснити вплив на
рецептора перекладу, який (вплив) не є безпосередньо пов'язаним зі змістом ТО і його прагматичним
потенціалом. Метою такого впливу є бажання певним чином вплинути на точку зору рецептора, на
його уявлення про суть комунікації та його власні позиції в цьому спілкуванні. Такий вплив
розглядають як спробу вплинути на результати ПП за допомогою „екстраперекладацьких"
надзавдань. Прагматичні фактори такого типу теоретичному узагальненню не підлягають.

Лекція №16
І. Загальнолексичні аспекти перекладу. Мовне значення та
переклад.
1.Основні теорії мовних значень.
2.Загальнолексичні питання перекладу.
3.Способи передачі мовних значень. Референційні значення:
• випадки повної відповідності;
• випадки часткової відповідності;
• випадки відсутності відповідності.
4.Способи передачі безеквівалентної лексики.
Значення слова - це певне психологічне утворення, розумова категорія, властива людській
свідомості, світу ідей. Таким чином, можна стверджувати, що значення існує як певне явище у
свідомості і являє собою функцію мозку.
Значення слова є відображенням у свідомості предмета, явища або ставлення, що входить у

40
структуру слова і є його внутрішньою стороною, а звучання слова є його матеріальною сутністю,
З цього випливає, що мова - це двостороння сутність, яка містить матеріальну й ідеальну
сторони.
Людина, що виражає свою думку засобами однієї мови, не створює, за деякими винятками,
своїх нових слів, а користується вже існуючими словами. Те ж саме робить і перекладач, вибираючи з
лексики слова, що найбільше відповідають словам оригіналу. Перекладач може створювати нові слова
для передачі терміна або авторського неологізму. Створення нових слів відбувається за допомогою
існуючих лексичних та морфологічних елементів.
При передачі значення слова потрібно враховувати певні лексичні закономірності:
• у мові не існує словесної відповідності тому чи іншому слову оригіналу (взагалі або в
даному значенні);
• відповідність є неповною, тобто частково покриває значення іншомовного слова;
• різним значенням багатозначного слова МО відповідають різні слова в МП.
Одне з головних завдань перекладача - це, по можливості, повна передача усіх
типів мовних значень: референційних, прагматичних та лінгвістичних. При цьому деякі одиниці
оригіналу зберігаються не повністю і передаються лише частково. Ступінь цілісності збереження
значень у процесі перекладу може бути різним залежно від самого типу значення. Найвищий ступінь
збереження значень при перекладі мають референційні значення, що містять увесь практичний
досвід колективу, який говорить тією чи іншою мовою. Прагматичні значення менше піддаються
перекладу. Лінгвістичні значення, як правило, взагалі не зберігаються при перекладі.
Порядок передачі значень різний у кожному окремому випадку:

для науково-технічної для художньої літератури

літератури
> референційне значення > прагматичне значення
> прагматичне значення > референційне значення

Основна проблема при передачі референційних значень - незбіжність певних значень, тому що
не існує двох мов, де б різні мовні одиниці (морфеми, слова або словосполучення) збігались за формою,
хоча значення у більшості випадків збігаються. Збігаються також і способи вираження цих значень:
групування, членування та об'єднання елементів.
При передачі будь-якого значення перекладач повинен знайти потрібну відповідність. Усі типи
відповідностей між лексичними одиницями двох мов можна поділити на три основні групи:
• повні відповідності;
• часткові відповідності;
• відсутність відповідностей.
Часткові відповідності та випадки їх відсутності становлять особливий інтерес для теорії і
практики перекладу.
До випадків повної відповідності відносяться однозначні слова, що належать до таких лексичних
груп:
• власні та географічні назви;
• наукові та технічні терміни;
• календарні назви;
• чісливники:
• назви маловідомих або рідкісних тварин.
Повні відповідності не становлять особливих труднощів для перекладача, їх передача не залежить
від контексту і потребує лише знання відповідного еквівалента.
Значна кількість слів будь-якої мови характеризується багатозначністю. Інколи кількість значень
слова в МО є більшою, ніж у слові МП. Наприклад, українське слово "характер" і англійське слово

41
"character" мають такі значення:
характер
сукупність психологічних
особливостей людини;
твердий характер,
наполегливість у досягненні
мети;
якість, своєрідність чогось.
character
1 Сукупність психологічних
особливостей людини;
2 твердий характер,
наполегливість у
досягненні мети;
3 якість, своєрідність чогось;
)4 репутація;
3 письмова рекомендація;
6) фігура, особливість;
7) літературний герой;
8) буква, літера, ієрогліф.

Такий випадок зіставлення двох лексичних одиниць, коли одному слову МО відповідає кілька
семантичних елементів у МП, є доволі розповсюдженим.
Найбільш поширений випадок, коли обидва слова і в МО, і в МП мають як однакові, так і різні
значення. Наприклад, українське слово "стіл" і англійське слово "table" збігаються тільки в значенні
"предмет меблів", але мають розбіжності в інших значеннях. Розглянемо ці розбіжності:

стіл 1) їжа; table1) дошка;

2) установа. 2) плита;
3) таблиця;
4) долоня (в хіромантії);
Інший характер мають випадки часткової відповідності, коли одному слову будь-якої мови, що
виражає перше поняття, в іншій мові відповідає кілька слів з вужчим значенням.
Слід зазначити, що у розглянутих вище прикладах йдеться не про багатозначність, а про
семантичну недиференційність. При передачі значення семантично недиференційного слова
оригіналу потрібно зробити вибір між можливими відповідностями. У більшості випадків такий
вибір допомагає зробити контекст.
Безеквівалента лексика - це лексичні одиниці (слова або сталі вислови), що не мають
повних або часткових відповідностей серед лексичних одиниць іншої мови.
До безеквівалентної лексики відносять такі групи слів:
• власні та географічні назви;
• назви установ, організацій, газет;
• реалії, відсутні в МП або в МО (предмети національної і духовної культури);
• випадкові лексичні одиниці.

Кожна назва може перейти в постійний еквівалент. Безеквівалеитиість ие слід

розуміти як неможливість перекладу.
Існують такі основні способи передачі безеквівалентної лексики:
1) транслітерація і транскрипція:
2) калькування;
3) описовий переклад;
4) наближений переклад;
5) трансформаційний переклад.

42
 Лекція №17
I. Безеквівалентна лексика і шляхи її відтворення. Переклад
фразеологічних одиниць.
I. Граматичні відповідники і їх переклад.
І. Фразеологічними одиницями і фразеологізмами називають умовні, стійки словосполучення, до
числа яких належить такі важливі описові засоби мови, як ідіоми, прислів'я, приказки та інші
словосполучення, які мають переносне значення.
Фразеологізмам належить особлива роль у вербальній комунікації, вони не просто
передають певну інформацію, але й здійснюють вплив на почуття і уяву рецептора. Багато
авторів спеціально переповнюють свої тексти такими засобами, щоб створити бажаний ефект.
Переклад фразеологічних одиниць (ФО) пов'язаний із значними труднощами, тому особливо
важливим є гарне знання перекладачем основних фразеологічних відповідників і засобів їх
використання. Помилки при перекладі ФО виникають тоді, коли перекладач не може розпізнати
ФО і намагається перекласти її як вільне сполучення слів ("to come out of шє brown study" - не
глибоко замислитись, а означає "прокинутися від глибоких роздумів").
Характер і засоби застосування фразеологічних відповідників в багатьох випадках
визначається особливостями семантики ФО. Семантика таких одиниць являє собою складний
інформаційний комплекс, який має як предметно - логічні, так і конотативні компоненти.
Найбільш важливими з них, з точки зору вибору відповідників, в мові перекладу є наступні:
1) переносний і образний компонент значення фразеологізму;
2) прямий і предметний компонент значення фразеологізму, який складає основу образу;
3) емоційний компонент значення фразеологізму;
4) стилістичний компонент значення фразеологізму;
5) національно-етнічний компонент значення фразеологізму.
Нерідко кожні компоненти називають значенням фразеологічної одиниці
1. Переносне значення фразеологізму є основним, і воно повинно
обов’язково.відтворюватись у перекладі.
"Don't wash dirty linen in public" - не виносити сміття з хати.
2. Більшість фразеологізмів виражає певне емоційне відношення до того, що
люди описують, схвалюють або від чогось застерігають.
"То kill two birds with one stone " - одним ударом вбити двох зайців (бажаний успіх).
3. ФО може належати до різних стилів мови. Існують фразеологізми
поетичні, літературно - книжні, розмовні, вульгарні тощо.
"То pass the Rubicon" - перейти Рубікон,
"Good riddance from bad rubbish" - баба з воза - кобилі легше.
Зміна емоційно-стилістичної характеристики фразеологізму, як правило, робить переклад
неадекватним.
4. Більшість фразеологізмів - це ідеоматичні вирази, характерні для певної мови, ЯКІ
означають предмети та явища національної культури. "Не will not set the Thames on fire" -
він пороху не видує.
Існує три типа відповідників образним фразеологічним одиницям оригіналу:
1) фразеологічні еквіваленти;
2) фразеологічні аналоги;
3) калькування іншомовної образної одиниці.
1. При використанні відповідників першого типу зберігається весь комплекс значень одиниць,
яка перекладається, співпадає за всіма параметрами із ФО оригіналу .("Strike the iron while it is hot" -
коваль клепле, поки тепле).
2. Пошук фразеологізму із таким же переносним значенням, який може бути
основаним на іншому образі.("То turn hack the clock" - повернути колесо історії назад).

43
 3. Створюється шляхом калькування іншомовної образної одиниці. ("It is
raining cats and dogs" - дощ хлище як із відра). Але інколи, щоб обіграти той же
самий образ, вживають пояснюючі доповнення типу "як кажуть" тощо. (Був такий
дощ, що здавалося, як говорять англійці, з неба сипалися кішки і собаки, і одне
маленьке цуценя впало мені на сторінку).
Створюючи кальку-відповідник перекладач повинен бути впевнений, що образ у вихідній
одиниці достатньо мотивований г дозволить рецептору перекладу зрозуміти переносне значення.

II. Вибір граматичної форми при перекладі залежить не стільки від граматичної форми оригіналу,
скільки від її лексичного наповнення, тобто від характеру і значення лексичних одиниць, які отримали
у виразі певне граматичне оформлення.
Коли в обох мовах існують синонімічні граматичні одиниці, то між ними утворюється особливий
тип відповідників - взаємно еквівалентний. (Наприклад, дієприкметниковий зворот і підрядне речення
в англійській і українській мовах).
В області граматики також виявлені одиниці МО, у яких у МП немає прямих відповідників.
Наявність безеквівалентних одиниць не являється перешкодою для встановлення відношень
еквівалентності між висловлюваннями в оригіналі і перекладі. При цьому можна виділити три
основних випадки :
1. Нульовий переклад, тобто відмова від передачі значення граматичної
одиниці внаслідок її надмірності (тобто опускається). ("Give me the book that you
bought yesterday" - дай мені книгу, яку ти купив вчора).
2. Наближений переклад використовує в перекладі граматичної одиниці МП, відповідної
безеквівалентної граматичної одиниці МО в даному контексті. Так, абсолютний дієприслівниковий
зворот в сучасній англійській мові не має регулярного українського відповідника. Однак в
конкретному виразі на перший план може вийти одне або два види таких відношень (часових,
причиною - наслідкових, поступових, умовних, тощо), що дозволяє прирівняти до його значення
відповідну українську структуру.
3. Трансформаційний переклад - існує в передачі значення безеквівалентної одиниці за
допомогою однієї з граматичних категорій. (Наприклад, абсолютний зворот з прийменником with
замінюється в українському перекладі самостійними реченнями - прийом членування речення).
Описом системи таких відповідників для конкретних комбінацій мови є завданням часткових
теорій перекладу цих мов.

Лекція №18
І. Перцепція (сприйняття) та продукція в перекладі
Перцепція є інструментом, який по всіх згаданих аспектах (довербального те вербального
оформлення перекладу) сприяє створенню внутрішньої ("віртуальної”) моделі готового перекладу,
але без визначення її позиції на смузі індивідуальних (іноді - підсвідомих) асоціацій мовця (та
реципієнта) не завжди дозволяє досягти бажаного результату. Відпрацювання формального та емоційно
-експресивного аспектів живого синхронного перекладу передбачає посилене вивчення
індивідуальних психологічних особливостей адресата\реципієнта сотового перекладу та розширення
факторів, які свідомо беруться до уваги перекладачем
Наукове дослідження даної проблематики почалося з 60-років XX сторіччя паралельно з
народженням соціолінгвістики. Що саме відбувається всередині свідомості перекладача під час
перекодування-текстів, коли синхроніст існує в умовах одночасної дії двох різних стратегій
формування думки, причому - в умовах опосередкованої особистої мотивації та роботи, що нагадує

44
переробку "давальницької сировини".
Фактично здійснюється репродукція цілісного образу, який складається з вуми репродукованих
окремих елементів всієї містерії спілкування - акту мовлення, вокалізмів, неартикульованих
звуків, міміки, контекстуальних параметрів тощо. Тобто, слухання - не пасивний процес, воно
примушує слухача "програти" почуте власними засобами всередині власної свідомості.
Висококваліфікований перекладач, який як правило, має багаторічну практику, миттєво і не
замислюючись виконує цілу низку т.з. "перемикань", коли здійснює вибір варіанта перекладу. (Частина
матеріалів взято з книги Юнги Клауді «Теорія та практика перекладу», Будапешт 1994 p. [Klaudy
Kinga "A forditas Olmclcte es gyakorlata", Bp. 1994]).
Коротко розглянемо основні види:
1. Обов'язкові та факультативні складові вибору варіантів в процесі
перемикання (проблеми визначення).
2.Автоматичні та неавтоматичні види перемикання.
3.Класифікація за рівнем, яку зачіпає операція.
4.Класифікація за характером та причиною операції: лексичне, граматичне, і, можливо,
стилістичне або прагматичне перемикання.
До лексичних перемикань належать такі дії:
1. диференціація та конкретизація;
2. генералізація;
3. розширення значеннєвого поля;
4. антонімічний переклад;
5. повне перетворення;
6. компенсація. (Посилання [К.К., crop. 100] на праці Ердеї 1979, Рецкер 1974, Гелтаї 1983).
Граматичні перемикання, як правило, поділяють на чотири головні групи:
1. заміни;
2. зміни розташування (позиції);
3. вставки;
4. пропуски.
Граматичні заміни:
1. Зміна перекладачем форми слів.
2. Зміна в сфері категорії часу (напр. заміна теперішнього часу минулим часом, складного
минулого - простим, тощо).
3. Зміна особи та числа дієслова.
4. Зміна способу дієслова.
5. Заміна аспекту дієслова (за ознакою доконаності й недоконаності , перфективності й
імперфективності дієсл.).
6. Заміна активного стану дієслова пасивним.
7. Заміна морфологічної категорії слів.
8. Заміна іменника займенником і навпаки.
9. Заміна іменника дієсловом.
10. Заміна іменника прикметником і навпаки.
11 . Заміна прикметникового присудка іменником.
12. Заміна дієслова іменником, прислівником, тощо.
13. Зміна ролей, виконуваних частинами мови всередині речення (напр., заміна
підмета додатком, заміна додатка обставиною, тощо).
14. Заміна слова словосполученням.
15. Заміна безособового речення особовим.
16. Заміна простого речення складним.
17. Зміна меж речення.

45
Граматичні перестановки:
1. Зміна позиції дієслова всередині речення.
2. Зміна взаємного розташування в реченні присудка та підмета.
3. Зміна розташування частин складного присудка
4. Зміна позиції всередині речення додатка, обставини та означень.

Інтерполяції (вставки):
- Інтерполяція артиклів.
- Інтерполяція означення - власника.
- Інтерполяція дієслівного присудка.
- Інтерполяція десемантизованого слова "людина".

Граматичні пропуски:
1. Пропуск особового займенника у функції підмета.
2. Пропуск вказівних займенників.
3. Пропуск редундантних (зайвих) елементів вихідного тексту.
4. Пропуск зайвих виділень та підкреслень.
5. Компактизація (спресовування) тексту з урахуванням рівня інформованості читачів.

Наведений перелік є одним з найдетальніших і охоплює переважну більшість виконуваних в

процесі перекладу дій даної категорії. При синхронному перекладі Окремі види такої роботи виконати
неможливо через брак закінченого уявлення про достатній за розмірами цілісний фрагмент тексту.
Письмовий же переклад дає можливість уникнути лінійного перекладу, тоді як синхронний переклад
у більшості випадків не може його повністю позбутися.
Отже, пропонується такий перелік завдань, для вирішення яких будь-якій мові потрібні
відповідні засоби :
1.Для позначення початку та кінця тексту,
2.Для позначення внутрішніх переходів ;
3.Для позначення часових відносин;
4.Для позначення просторових відносин,
5.Для позначення логічних відносин;
6.Для позначення референтних відносин;
7.Для позначення виділення суті, смислового та логічного наголосу;
8.Для позначення участі та позиції автора.

При спробі лінійного перекладу (у випадку некваліфікованого перекладу), як правило, має місце
хибна перцепція, яка спотворює кореляцію між тими ж самими пунктами обох мов, а результат буває
відносно адекватним лише у випадку, коли йдеться про переклад гранично спрощеного тексту.
Певною мірою саме непертрофована здатність до точно спрямованої аналітичної та синтетичної
перцепції і є необхідною ознакою віртуоза синхронного перекладу. На додаток слід зазначити, що
адекватне сприйняття фахівцем тексту можливе за умови вірного налаштування всього професійного
апарату до його особливостей.
Крім того, перцепція залежить і від тяжіння перекладача, наприклад, до конотативної або іншої
моделі, адже кожна з моделей передбачає свою особливу методику виконання реального перекладу.

46
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алексеева І.С. Профессиональный тренинг переводчика. Санкт-Петербург: Союз, 2001.

2. Аполлова М.А. Граматические трудности перевода. М: ВШ, 1980.
3. Бреус Е.В. Основы теории и практики перевода с русского языка на английский. М: УРАУ,
1998.
4. Бархударов Л.С. Язык и перевод. М.: 1975.
5. Гарбовский Н.К. Теория перевода М.: Изд-во Мос. Унивеситета, 2004.
6. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад. Львів: 1989.
7. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія. Львів 1988.
8. Казакова Т.А. Практические основы перевода. Санкт-Петербург. Союз, 2000.
9. Карабан В. Посібник - довідник з перекладу англійської наукової та
технічної літератури. Част 1. Київ: Політична думка, 1997.
10. Карабан В. Посібник - довідник з перекладу англійської наукової та технічної літератури на
українську мову. Част. 2 (Термінологічні та жанрово-стилістичні труднощі). Київ: Політична
думка, 1997.
11. Комиссаров В.Н. Теорія перевода. М.: ВШ, 1990.
12. Комиссаров В.Н. Практикум по переводу с английского языка на русский. М.:ВШ, 1991.
13. Корунець I.B. Теорія і практика перекладу. Київ: ВШ, 1986,2000
14. Крупнов В.Н. В творческой лаборатории переводчика. М.: ВШ, 1976.
15. Львовская З.Д. Теоретические проблемы перевода. М..: 1985.
16. Мирам Г. Професія: переводчик. Київ: 2000.
17. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. М.: 1974.
18. Федоров А.В. Основы общей теории перевода. М.: 1968,1983.
19. Чернов Г.В. Основы синхронного перевода. М.: ВШ, 1983
20. Чужакин А., Палажченко П. Мир перевода. М.: Валент, 1997 (и последующие випуски),
2000.
21. Швейцер А. Д. Теория перевода: статус, проблемы, аспекты. М.: Наука 1988.
22. Латышев Л.К., Провоторов В.И. Структура и содержание подготовки переводчиков в языковом
вузе. Москва: 2001. НВИ-ТЕЗАУРУС при участии РОСИ (Курсы).

47