Теоретична і прикладна

лінгвістика. Завдання і напрямки

прикладної лінгвістики.
 План лекції
1. Загальнонаукові та конкретнонаукові
методи дослідження.
2. Методи лінгвістики. Специфіка методів
прикладної лінгвістики.
 Основна література:
Баранов А.Н. Введение в прикладную лингвистику / Баранов А.Н. – М.:
Эдиториал УРСС, 2003. – 360 с.
Волошин В.Г. Комп’ютерна лінгвістика: Навчальний посібник /
Волошин В. Г. - Суми: ВТД „Університетська книга” , 2004.- 381 с.
Использование ЭВМ в лингвистических исследованиях. Отв. ред.
Перебийнос В. И. – Киев: Наукова думка, 1990. - 228 с.
Карпіловська Є. А. Вступ до комп'ютерної лінгвістики /
Карпіловська Є. А. — Донецьк: ТОВ "Юго-Восток, Лтд", 2003. — 184 с.
Партико З.В. Прикладна і комп’ютерна лінгвістика : Вступ до
спеціальності : Навчальний посібник / Партико З.В. - Львів: Афіша, 2008. -
224 с.
Перебийніс В. І. Статистичні методи для лінгвістів / Перебийніс В.І. –
Вінниця: Нова кн., 2002.– 168 с.
Пещак М. М. Нариси з комп’ютерної лінгвістики / Пещак М. М. -
Ужгород: В-во „Закарпаття”, 1999. – 200 с.
Скороходько Е.Ф. Лінгвістичні основи автоматизації інформаційного
пошуку / Скороходько Е.Ф. – К.: Вища школа, 1970. – 242 с.
 Мовознавство – це наука, яка описує будову й
закономірності функціювання та розвитку природної
мови людини.
Під мовою насамперед розуміють природну
людську мову (в опозиції до штучних мов і
мови тварин), виникнення й існування якої
нерозривно пов’язане з виникненням та
існуванням людини – homo sapiens.
Термін мова має принаймні два пов’язаних
значення:
 мова загалом, мова як певний клас знакових
систем;
 конкретна, так звана етнічна, чи ідіоетнічна,
мова – деяка реально наявна знакова
система, використовувана в певному соціумі,
у певний час і в певному просторі.
 Мова в першому значенні – це абстрактне
уявлення про єдину людську мову, серцевину
універсальних властивостей конкретних мов.
Конкретні мови – це численні реалізації
мови загалом.
Мови поділяють на природні та штучні.
Штучні мови – це знакові системи,
створювані для використання в тих галузях
науки й техніки, де використання природної
мови обмежене, менш ефективне чи не
можливе. Будь-яка штучна мова порівняно з
природною мовою – обмежена мова, яка
слугує для вирішення певних задач.
 Система основних лінгвістичних дисциплін:
 Загальне мовознавство – вивчає властивості,
притаманні мові загалом, загальні елементи мови.
 Описове мовознавство – вивчає сучасні мови, їх
структуру в цей час.
 Діалектологія - вивчає місцеві територіальні
різновиди однієї мови.
 Порівняльно-історичне мовознавство - напрямок
мовознавства, якому належить розроблення
процедур реконструкції походження мов від прамов,
установлення еволюційних змін і закономірностей
розвитку споріднених мов шляхом їхнього порівняння
на різних етапах.
 Система основних лінгвістичних дисциплін:
 Зіставне мовознавство - галузь мовознавства,
спрямована на синхронійне дослідження спільних і
специфічних рис зіставлюваних мов на всіх рівнях,
що дає змогу глибше пізнати природу кожної з мов.
 Типологія (універсалізм) – порівняльне вивчення
структурних і функційних властивостей з погляду
певних вибраних загальних властивостей.
 Ареальна лінгвістика – досліджує поширення
мовних явищ, виявляє ареали мов.
 Польова лінгвістика - спостерігає за мовою чи
діалектом у безпосередньому середовищі носія мови.
 Дешифрування – досліджує тексти, написані
незнайомим кодом (мовою) для отримання
інформації.
 Система основних лінгвістичних дисциплін:
 Інтернаціональна лінгвістика - вивчає
міжнародні мови, зокрема і штучні, як засіб
спілкування між людьми; створення мов
комп’ютерного програмування – спеціальних
знакових засобів, що дають змогу записувати
завдання для комп’ютера і забезпечують
взаємодію людини і комп’ютера.
 Паралінгвістика – мовознавча галузь, що
вивчає паравербальні засоби комунікації, їхні
типи, семіотичну природу, функції,
походження, зв’язок із вербальними засобами
мовлення і т. ін.
 Система основних лінгвістичних дисциплін:
 Етнолінгвістика – вивчає мову у її відношенні до
культури народу, ця галузь межує з етнологією,
культурологією та психолінгвістикою, спрямована
на вивчення віддзеркалення в мові й мовленнєвій
діяльності (етнотекстах) етнічної свідомості,
менталітету, національного характеру,
матеріальної та духовної культури народу.
 Соціолінгвістика - вивчає роль мови в
суспільстві, вплив суспільства на мову; вивчає
вплив суспільних явищ і процесів на виникнення,
розвиток, соціальну й функційну диференціацію й
функціонування мов, а також зворотний зв’язок
мови й соціуму.
 Термін прикладна лінгвістика багатозначний.
На думку В.А.Звегінцева, під прикладною
лінгвістикою найчастіше розуміють усі види
автоматичного оброблення мовної інформації (Language-
data Processing):
машинне розпізнавання усного мовлення,
машинний переклад,
автоматичне класифікування технічних та інших
документів,
автоматичне анотування текстів,
автоматичне кодування.
Не варто обмежувати прикладну лінгвістику лише
зазначеною проблематикою.
На думку Б. Городецького, до галузей прикладної лінгвістики належать:

лінгводидактика,
лексикографія,
практична стилістика,
теорія перекладу,
термінознавство,
теорія штучних мов,
прикладна риторика,
теорія масової комунікації,
текстологія,
нормування мови та мовне планування,
польова лінгвістика,
теорія писемності,
методи лікування мовних порушень тощо.
 Сьогодні основна ознака прикладної
лінгвістики – це міждисциплінарність.
Отже, сьогодні прикладну лінгвістику
розуміють широко – як діяльність із
використання наукових знань про побудову й
функціювання мови в нелінгвістичних
наукових дисциплінах й у різних сферах
практичної діяльності людини, а також
теоретичне осмислення такої діяльності.
Коло завдань прикладної лінгвістики
Перед мовознавством із самого початку
його існування постало завдання
оптимізації функцій мови – формування
й підтримування традиції читання й
розуміння сакральних текстів (екзегетика
та герменевтика), забезпечення
контактів між різними народами.
Розрізняють такі функції мови:
комунікативну;
епістемічну;
когнітивну.
 Комунікативна функція містить фатичну
(контактовстановлювальну) та інформаційну
(за вузьким розумінням) функції, функцію
впливу, соціальну функцію (яка виявляється в
мовній політиці).
 З погляду епістемічної функції мовна
система постає як спосіб збереження й
передавання знань, а також як відображення
специфічно національного погляду на світ –
відображення національної самосвідомості.
 Когнітивна функція пов’язана з мисленням
людини й пізнанням дійсності. За допомогою
мови знання інтерпретуються, що приводить
до породження нових знань.
Із функційного погляду прикладну
лінгвістику можна визначити як дисципліну,
яка вивчає й розробляє способи
оптимізації функціювання мови.
 Оптимізація комунікативної функції - теорія перекладу,
машинний переклад, теорія і практика викладання рідної
та нерідної мови, теорія і практика інформаційно-
пошукових систем, створення інформаційних і, ширше,
штучних мов, теорія кодування.
 Соціальна функція мови - як частина комунікативної –
втілюється в соціолінгвістиці та мовній політиці, в
орфографії та орфоепії, у теорії впливу, у політичній
лінгвістиці.
  Епістемічна функція виявляється в лексикографії
(зокрема комп’ютерній), у термінології й термінографії, у
корпусній та польовій лінгвістиці.
 Оптимізація когнітивної функції зосереджена в
комп’ютерній лінгвістиці, у лінгвістичній кримінології, у
психолінгвістиці й афазіології, у квантитативній
лінгвістиці.
 Комп'ютерна лінгвістика є
настільки частиною прикладної
лінгвістики, наскільки вона може
розв'язувати конкретні завдання
повсякденного життя людини й
суспільства.
Широкий спектр проблем
прикладної лінгвістика вирішують
за допомогою комп’ютерів.
 Завдання машинного перекладу:
1) формування теоретичної й експериментально-
статистичної бази перекладу;
2) створення практичних моделей бінарного перекладу,
орієнтованих на дві мови, або інваріантних, які працюють
незалежно від типу мов;
3) забезпечення релевантності вибору еквівалентів на базі
багатоваріантних рішень і їхньої лексико-синтаксичної
фільтрації;
4) розроблення діючих автоматичних або автоматизованих
систем машинного перекладу;
5) удосконалення чинних моделей за рахунок
інтелектуалізації машинного перекладу на підставі
введення когнітивних компонентів декларативних і
процедурних знань.
 Окрім того, прикладна лінгвістика має й інші вектори
практичного застосування знань про мову й мовлення:

 патопсихолінгвістичний напрямок - розроблення

методик діагностики й мовленнєвої симптоматики
психічних захворювань із патологією мовлення.
 судова лінгвістика - розв'язання практичних завдань сфери
судочинства й криміналістики:
установлення авторства усного й письмового текстів,
оцінка комунікативних намірів тексту,
отримання інформації про адресанта тексту (його віковий,
статевий, соціальний, національний статус, емоційно-
психологічний стан),
визначення способу створення тексту (запису під диктовку,
наявності постредагування, навмисного викривлення
письмового тексту і т. ін.),
мовного забезпечення судової справи тощо.
 розроблення і вдосконалення методик
навчання рідній й іноземній мові;
 лінгвістика комунікативного впливу, яка
передбачає розроблення методик і
моделей нейролінгвістичного
програмування, мовленнєвих технологій у
сферах бізнесу, управління, ЗМІ,
іміджмейкерства, рекламної справи, PR-
технологій тощо;
 лінгвопроектування, спрямоване на
створення штучних мов різного ґатунку;
 прикладна лінгвістика має
лексикографічне та прескриптивне
спрямування (створення систем
транскрипції та транслітерації,
упорядкування термінології, формування
машинних фондів мови, словників тощо).
Мовознавство використовує всі загальнонаукові та
конкретнонаукові методи дослідження:

 а) загальнонаукові методи:
 - аналіз (структурні методи, зокрема
компонентного аналізу);
 - синтез;
 - індукція, дедукція;
 - аналогія;
 - моделювання (алгоритмування. формальні
граматики тощо);
 - абстрагування, конкретизація, ідеалізація,
узагальнення;
б) конкретнонаукові методи –
теоретичні;
- формалізація;
- гіпотетичний;
- історичний (порівняльно-
історичні методи);
- логічний;
в) конкретнонаукові методи –
емпіричні:
- спостереження (описові методи);
- порівняння;
- підрахунок (статистичні методи);
- вимірювання;
- експеримент.
 Методи лінгвістики (від гр. methodos -
шлях дослідження) –
 1) спосіб організації пізнавальної й
дослідницької діяльності з метою вивчення
явищ і закономірностей мови як об'єкта
лінгвістики;
 2) система процедур аналізу мовних явищ
та / або перевірки отриманих результатів (у
другому значенні метод ототожнюється з
терміном "методика").
Серед найбільш загальних методів
лінгвістики є:
порівняльно-історичний,
типологічний,
зіставний, структурний,
функціональний і
конструктивний методи.
Кожний із цих методів має
розгалужену систему методик
дослідження й опису мови.
 Структурний аналіз передбачає
дослідження мови як системи із
притаманними їй:
 а) інваріантними елементами (фонемами,
морфемами, лексемами, грамемами,
реченнями), що в мовленні співвідносяться
з регламентованими конкретними
реалізаціями;
 б) відношеннями між елементами
(синтагматичними, парадигматичними й
епідигматичними), які впорядковують
елементи в ієрархію мовних рівнів.
Найбільш дієвими й поширеними в сучасних дослідженнях є
структурні методики:
1) опозиційного аналізу (на основі однієї
диференційної ознаки за схожості інших,
тобто опозиції);
2) дистрибутивного аналізу (на підставі їх
оточення (дистрибуції);
3) трансформаційного аналізу (виявляє
схожість і відмінність між синтаксичними
конструкціями шляхом формулювання
правил перетворення їхніх ядерних
структур і вияву набору таких
трансформацій за умови збереження
лексичного складу конструкцій і
синтаксичних зв'язків їхніх елементів);
4) аналізу безпосередніх складників (представлення
синтаксичної структури словосполуки або речення у
вигляді розкладення цілого на його складники,
компоненти яких також можуть бути розкладені на
елементи до рівня кінцевих складників);
5) компонентного аналізу (встановлення структури значення
слова як певним чином організованої сукупності
елементарних змістовних одиниць - сем (семантичних
множників));
6) комутації (на виокремлення одиниць інваріантів і
розмежування їх із варіантами шляхом взаємної
підстановки зі зміною у плані змісту або форми);
7) ланцюжкового аналізу (дослідження лінійних
синтаксичних структур, представлених ядерними
конструкціями і право- й лівобічними поширювачами -
багатокомпонентними ланцюжками, членованими на інші
елементарні одиниці).
Мовознавці подають описовий метод як
послідовність етапів:

 1) виділення одиниць аналізу (інвентаризації);

 2) членування виділених одиниць на менші
складові одиниці (сегментації);
 3) класифікації одиниць (таксономії);
 4) вияву ознак груп таксономії (інтерпретації).
Ці етапи властиві структурному методу, тому
описовий метод інколи не виділяють окремо, хоч
може мати право на існування.
 Функційний метод, розроблений у межах
прагматичної парадигми, передбачає
дослідження мови в дії, у процесі
функціювання з огляду на цілеспрямовану
природу мовних одиниць і явищ.
 Цей метод застосовує методики
моделювання функційно-семантичних
полів, контекстуально-інтерпретаційного
аналізу тексту, прагматичного й
конверсаційного аналізу, аналізу дискурсу,
діалогічної інтерпретації тексту тощо.
Конструктивний метод
передбачає побудову й
конструювання об'єкта
дослідження у вигляді
спрощеної, гіпотетичної
абстрактної схеми.
 Лінгвостатистичні методи встановлюють
частотність звуків, букв, їхніх сполук, слів
із метою укладання частотних словників
різних мов (сьогодні створено такі
словники для 40 мов). Підраховано, що
найбільше великих і малих частотних
словників створено на матеріалі англійської
мови (далі російська, казахська, німецька
тощо).
 Лінгвостатистична методика дає змогу
встановити авторство текстів,
охарактеризувати особливості ідіостилю чи
функційного стилю;
 визначити швидкість мовних змін;
 опрацювати результати
психолінгвістичних експериментів.

 Сферами застосування лінгвостатистичних

методів є типологічне вивчення мов,
універсологія, характерологія,
контрастивістика, лінгвогеографія,
діалектологія, лінгвістика тексту,
перекладознавство, лінгводидактика,
методика викладання мов тощо.
 Кожна конкретна дисципліна має свій
унікальний перелік методів.
 Квантитативна лінгвістика значною мірою
спирається на методичний інструментарій
статистики, комп’ютерна лінгвістика
широко використовує методи теорії
програмування й представлення знань,
теорія впливу спирається на уявлення про
значне варіювання мовних структур.

 Однак можна виокремити спільне для

методу прикладної лінгвістики.
 Перед описовою лінгвістикою стоїть
завдання описати факти мови різних рівнів,
тобто метод класифікування – виявлення
сітки параметрів, які дають змогу охопити
всі релевантні (в теорії) властивості мовних
структур. Теоретична лінгвістика формує
власне уявлення про релевантність в
концептуальних моделях мови.
Концептуальні моделі не просто описують,
а пояснюють спостережувані факти,
передбачаючи, наприклад, умови їхньої
появи.
 Метод моделювання мови і мовних процесів
широко використовують лінгвісти, оскільки він
дає змогу реалізувати теоретичні знання на
практиці. Прикладна лінгвістика намагається
будувати моделі, які відображають конкретні
процеси мовномисленнєвої діяльності людини в
тій чи іншій ситуації. У лінгвістиці особливо
важливими є моделі мовної діяльності, тісно
пов'язані з моделями мислення (моделі мислення
досліджує логіка), оскільки логічні і граматико-
семантичні форми – це форми того самого об'єкта.
У теоретичній лінгвістиці часто
використовують такі типи моделей:
 компонентні моделі чи моделі структури (з
чого зроблено Х);
 передбачувальні моделі (передбачити
поведінку Х за тих чи інших обставин);
 імітувальні моделі (зовнішньо поводити
себе як Х);
 діахронійні моделі (як і чому змінюється Х
з плином часу).
Прикладні моделі
 орієнтовані на конкретні підмови, а не на всю мову
загалом;
 як правило, вони вимагають більшого ступеня
формалізації;
 прикладні моделі використовують знання про мову
вибірково;
 прикладні моделі не розрізняють власне лінгвальний й
екстралінгвальний аспекти семантики мовних висловів;
 прикладні моделі суттєво більше згрублюють
модельований об’єкт, ніж теоретичні моделі;
 прикладні моделі не накладають жодних сутнісних
обмежень на інструмент моделювання.