“Розвиток емоційного інтелекту студентів-психологів”

ЗМІСТ

ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ
ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ
1.1. Поняття емоційного інтелекту в психології
1.2. Психологічні особливості емоційної сфери особистості у
студентському віці
1.3. Емоційний інтелект в системі компетентностей психолога
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО
ІНТЕЛЕКТУ У СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ
2.1. Процедура та методики дослідження особливостей емоційного
інтелекту майбутніх психологів
2.2. Психологічні особливості емоційного інтелекту майбутніх психологів
2.3. Розвиток емоційного інтелекту студентів-психологів на різних етапах
навчання
Висновки до розділу 2
РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ
ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ
3.1. Тренінгова програма з розвитку емоційного інтелекту
3.2. Аналіз ефективності тренінгової програми з розвитку емоційного
інтелекту
Висновки до розділу 3
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

2
 ВСТУП

Актуальність дослідження. Емоційний розвиток є актуальною

проблемою в галузі психології, оскільки зростає кількість студентів, які
відчувають тривогу, депресію, виснаження та інші проблеми з психічним
здоров’ям. Ймовірно, це пов’язано з такими факторами, як зростаючий
тиск і вимоги до студентів в університеті та постійно зростаюча вартість
навчання, що може призвести до підвищення рівня стресу та тиску на
студентів, щоб досягти успіху. Важливо, щоб студенти та університети
знали про ці проблеми та надавали необхідні ресурси та підтримку, щоб
допомогти студентам керувати своїм емоційним і психічним здоров’ям, а
також надавати студентам можливість навчатися та розвивати здорові
механізми подолання стресу та тривоги.
Для студента-психолога важливо бути емоційно розвиненим, щоб
краще розуміти та співчувати іншим людям та їхнім переживанням.
Емоційний розвиток має вирішальне значення для встановлення здорових
стосунків і стилю спілкування, а також дозволяє покращити емоційну
регуляцію та загальне психічне здоров’я. Емоційний розвиток також дає
змогу розвивати емпатію та співчуття, які є важливими якостями
психолога під час роботи з клієнтами чи пацієнтами. Для студентів-
психологів також важливо мати емоційний розвиток, щоб запобігти
розвитку тривоги, депресії та інших проблем із психічним здоров’ям, які
можуть заважати навчанню та особистому життю.
Підготовка фахівців, діяльність яких передбачає постійну взаємодію
з людьми, має включати в себе не тільки набуття фундаментальних знань і
професійних умінь, а й формування у студентів умінь вибудовувати
стосунки на засадах співпраці, організовувати продуктивний діалог і
долати комунікативні бар'єри. Успіх професійної діяльності фахівців у

3
галузі психології багато в чому визначається здатністю розпізнавати свої
та чужі емоції, ідентифікувати їхні реальні причини, встановлювати
довірливі стосунки зі співрозмовником. У зв'язку з цим набуває
актуальності проблема розвитку у студентів-психологів емоційного
інтелекту, що є інтегративним утворенням, яке включає в себе сукупність
когнітивних, поведінкових та емоційних якостей.
Успіх людини часто пов’язаний з її знаннями, здібностями,
навичками та загальним інтелектом. Однак цього не завжди достатньо.
Поняття емоційного інтелекту виникло завдяки розвитку уявлень про
соціальний інтелект. Він був відокремлений як власна здатність або риса,
оскільки часто існує різниця між загальним інтелектом і успіхом окремої
людини в соціальних ситуаціях.
Високий рівень емоційного інтелекту необхідний для успіху в будь-
якій сфері, яка передбачає безпосереднє спілкування з іншими, наприклад
у психології. Цей тип інтелекту передбачає здатність розуміти емоції
інших і реагувати на них, а також здатність контролювати власні емоції.
Володіння цим навиком може допомогти людині досягти як академічного,
так і життєвого успіху.
Актуальність та важливість виховання емоційного інтелекту у
студентів-психологів під час здобуття вищої освіти очевидна, оскільки
необхідно визначити психолого-педагогічні умови, які допоможуть їм
досягти бажаного рівня, який принесе користь не тільки студентам, а й
задовольнить потребу суспільства в кваліфікованих фахівцях у галузі
психології.
Стан розробленості проблеми. Концепція емоційного інтелекту була
вперше введена П. Селовеєм і Дж. Майєром, і з тих пір вона розглядається
як основна форма інтелекту. Дослідження на цю тему проводили різні
зарубіжні вчені, такі як Д. Гоулман (теорія емоційної компетентності),

4
концепція «емоційного коефіцієнта» Р. Барона та ідея X. Вайсбаха та У.
Дакса про емоційний інтелект як здатність «інтелектуально»
контролювати свої емоції, як частину теорії емоційної компетентності,
забезпечили більш повне розуміння тонкощів, пов’язаних з емоційним
інтелектом людини в психології.
У вітчизняній психології JI. Концепція Виготського про інтеграцію
емоційних та інтелектуальних процесів підтримується C.JI. Рубінштейн
(який вважає, що інтелектуальні процеси не можуть відбуватися без участі
емоцій) і О.М. Леонтьєв (який стверджує, що мислення регулюється
емоціями).
Д.В. Люсін був одним із перших, хто проводив дослідження
емоційного інтелекту, запропонувавши теорію, що складається з двох
частин. С. С. Степанов висвітлив зв'язок між емоційним інтелектом і
певними життєвими досягненнями. І.М.Андрєєва досліджувала умови
розвитку емоційного інтелекту, гендерні відмінності в його вираженні і
навіть можливості підвищення емоційного інтелекту за допомогою
психологічного тренінгу. М. А. Манойлова досліджувала, як акмеологічно
розвивати емоційний інтелект педагогів.
Т.П. Березовська продемонструвала, що емоційний інтелект можна
культивувати за допомогою спеціальних навчальних програм. С. П.
Дерев’янко встановив, що психологічний тренінг корисний для розвитку
емоційного інтелекту, але точної оцінки його ефективності не було.
Отже, незважаючи на існуючі дослідження, вимагає подальшого
вивчення, у зв'язку з наявністю спірних та невирішених питань, що
вимагають більш глибокого та різнобічного розгляду; в сучасній науці не
існує єдиного визначення та єдиної концепції емоційного інтелекту, немає
однозначної відповіді на питання про його природу, психологічну
сутність, закономірності та умови розвитку. Необхідний системний аналіз

5
наукового знання про емоційний інтелект, що включає узагальнення
теоретико-методологічних підходів до його дослідження та розробку
структурно-функціональної моделі.
Розвиток емоційного інтелекту у студентів-психологів не
контролюється належним чином, що призводить до неповного розуміння
їхньої професійної особистості та потенціалу для зростання. Крім того,
сучасна освіта зосереджена переважно на передачі учням теоретичних
знань, при цьому невеликий акцент робиться на розвитку їхніх особистих і
професійних якостей.
Встановлено важливість питання розвитку емоційного інтелекту у
студентів-психологів, тому обрана тема є актуальною. Це також визначило
об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження.
Об'єкт - емоційний інтелект особистості.
Предмет - розвиток емоційного інтелекту студентів-психологів.
Мета - визначити психологічні особливості розвитку емоційного
інтелекту майбутніх психологів під час навчання у ЗВО та розробити
психотехнологію оптимізації цього розвитку.
Завдання дослідження:
1. Визначити теоретичні підходи до розробки проблеми розвитку
емоційного інтелекту студентів-психологів.
2. Емпірично визначити психологічні особливості емоційного
інтелекту майбутніх психологів на різних етапах навчання.
3. Обґрунтувати, розробити та апробувати тренінг розвитку
емоційного інтелекту у студентів-психологів.
Методи дослідження:
- Теоретичні методи передбачають узагальнення наукової
літератури за темами дослідження, упорядкування науково-
літературних джерел, порівняння й узагальнення даних.

6
 - Емпіричні методи включають тестування, опитування,
констатувальний та формувальний експерименти.
- інтерпретаційні методи (кількісний і якісний аналіз отриманих
даних);
- методи математичної статистики
Методики дослідження:
- методика діагностики рівня емоційного інтелекту (Н.Холл);
- Тест емоційного інтелекту ЕмІн Д.В. Люсіна;
- методика «Діагностика емоційних бар'єрів у міжособистісному
спілкуванні» (В. В. Бойко);
- методика діагностики рівня емпатії (В.В. Бойка).
Емоційний інтелект визначається як інтегративна освітня концепція,
яка охоплює когнітивні, поведінкові та емоційні якості. Визначено його
структурні компоненти, включаючи емоційні, когнітивні та поведінкові
елементи. Крім того, була досліджена роль емоційного інтелекту в
досягненні особистого та професійного успіху.
- Визначено вимоги до зростання емоційного інтелекту у психологів-
початківців: врахування особливостей емоційного інтелекту студентів-
психологів (який включає три складові особистісно-професійних якостей);
створення та виконання плану розвитку емоційного інтелекту.
Теоретична значимість:
- упорядковано та структуровано ідеї як вітчизняних, так і
міжнародних досліджень емоційного інтелекту.
- доведено, що емоційний інтелект студента-психолога успішно
розвивається з урахуванням виявленої структури емоційного інтелекту
психолога, що включає емоційний, когнітивний та поведінковий
компоненти;

7
 - теоретично обґрунтовано модель розвитку емоційного інтелекту
студентів-психологів, що включає: цілеспрямований блок; структуру
емоційного інтелекту психолога; форми організації навчального процесу;
методи розвитку емоційного інтелекту; та етапи розвитку емоційного
інтелекту.
Практична значимість:
- матеріали дослідження можуть використовуватись у навчальному
процесі в лекційних курсах, на семінарських та практичних заняттях із
загальної, педагогічної, вікової, соціальної психології та психології
особистості, у роботі.
Достовірність та надійність одержаних результатів дослідження
обумовлені опорою на досягнення сучасної педагогічної
психології; застосуванням надійних та валідних методів, адекватних
предмету, завданням та гіпотезі дослідження; репрезентативністю вибірки
піддослідних; емпіричною перевіркою основних положень; ретельним та
коректним проведенням якісного аналізу та статистичною обробкою
отриманих даних.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ

ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ

1.1. Поняття емоційного інтелекту в психології

Питання емоційної культури людини було постійним протягом всієї
історії. Книга Приповістей у Біблії, наприклад, містить приклади людської
емоційної мудрості, такі як «Дурний виливає всі свої почуття, а мудрий їх
стримує». Сучасні філософи підкреслюють важливість розвитку
емоційного інтелекту, який передбачає баланс між серцем і розумом,
емоціями та інтелектом. Ошо (Раджніш) сказав, що «Щоб перетворити

8
інтелект на мудрість, ви повинні спочатку відкрити своє серце... Мудрість
— це інтелект, адаптований до вашого серця». [11, c.56]. Це призвело до
збільшення уваги до дослідження емоційного інтелекту (EI) як за
кордоном, так і всередині країни.
Серед відомих зарубіжних дослідників Дж. Мейєр, П. Селовей, Д.
Карузо, Д. Гоулман, Р. Орм, Д. Слайтер, X. Вайссінгер, Р. Стернберг, Дж.
Блок. У психології запровадження терміну ЕІ в наукову парадигму
передувала поступова зміна погляду на співвідношення емоційних та
пізнавальних процесів. 
Дослідження емоційного інтелекту розвивалося та зростало з часом,
оскільки все більше дослідників і вчених вивчали його тонкощі та
застосовували результати досліджень для практичного застосування. Одна
з найперших епох у вивченні емоційного інтелекту включала дослідження
поведінки тварин, оскільки дослідники дивилися на розвиток та еволюцію
емоцій у тварин. Деякі дослідження в цю епоху включали дослідження
розвитку емпатії, соціальної поведінки та появи мови у тварин. У наш час
дослідження емоційного інтелекту включають дослідження його ролі в
міжособистісних стосунках, саморегуляції та управлінні стресом, а також
розвитку когнітивного та емоційного інтелекту.
Емоційний інтелект вперше був визначений як концепція в 1900-х
роках у теоріях Жана Піажа щодо когнітивного розвитку та емоційного
інтелекту. Він припустив, що люди мають унікальну здатність розуміти та
контролювати свої емоції, і що ця здатність присутня з самого раннього
етапу розвитку. Він стверджував, що здатність розуміти та контролювати
наші емоції - це те, що відрізняє нас від інших тварин, і що це можна
побачити в ранньому розвитку саморегуляції та емпатії. Він припустив,
що емоційний інтелект є вродженою здатністю, яка має вирішальне

9
значення для соціального та морального розвитку та для підтримки
здорових, стабільних стосунків.
Дж. Мейєр виділив п’ять різних епох у вивченні емоційного
інтелекту з 1900-х років до наших днів.
- Спочатку, між 1900 і 1969 роками, дослідження емоцій та
інтелекту в основному проводилися окремо.
- З 1970 по 1989 роки зв'язок між когнітивними та емоційними
процесами досліджувався більш ретельно.
- У 1990-х роках ЕІ було офіційно закріплено як область
психологічних досліджень, а з 1994 по 1997 рік вона
отримала широке визнання.
- Нарешті, з 1998 року більше уваги приділяється розумінню
справжньої природи цього явища.

Перший період дослідження інтелекту характеризується появою і

розвитком тестів на логічний і вербальний інтелект та у той час інтелект
розглядався як суто когнітивна концепція, тоді як емоції розглядалися як
культурно зумовлені психічні явища, які часто розглядалися як продукт
патології або гіперчутливості. Дослідження емоцій проводилися окремо
від досліджень інтелекту. Проте почали робитися спроби проаналізувати
зв'язок між когнітивними та афективними процесами.
В емоційному мисленні пізнання «затіняється» і відсувається на
другий план, тоді як увага зосереджується на практичній меті, для
досягнення якої пізнання є лише другорядним засобом. Дослідження Р.
Майєра допомогли розвіяти уявлення про першорядну роль у мисленні
пізнавального інтересу.
У 1920-х роках Р. Торндайк провів дослідження, яке передбачило
відкриття ЕІ. [27, c. 24].  Він припустив, що інтелектуальні дії складаються

10
з багатьох індивідуальних факторів, і визначив соціальний інтелект як
здатність розуміти інших і діяти мудро по відношенню до них.
Потім К. Хант і Е. Торндайк на початку 1930-х років спробували
дослідити соціальний інтелект, Дослідження емоційного інтелекту,
передбачало демонстрацію фотографій облич з різними емоційними
виразами, а потім прохання учасників описати емоції, які відображаються.
Вони виявили, що люди часто без особливих труднощів могли визначити
емоції, зображені на фотографіях, і дійшли висновку, що емоційний
інтелект — це вроджена здатність, яка дозволяє нам розуміти та
розпізнавати емоції інших. Дослідження також допомогло показати, що
емоційний інтелект є важливою частиною людського зв’язку та
спілкування, оскільки він допомагає нам розуміти один одного та
співчувати один одному, а також спілкуватися на більш глибокому рівні.
У 1935 р. Р.В. Ліпер [23, c. 8] вважав, що емоції є невід’ємною
частиною нашого мисленнєвого процесу і що вони допомагають
формувати та спрямовувати наші думки та дії для досягнення бажаних
результатів. Цей погляд на емоції як рушійну силу логічного та
раціонального мислення різко контрастував із попередніми теоретиками,
які пропонували більш раціональний та логічний підхід до мислення. Ідеї
Ліпера про важливість емоцій у мисленні сприяли більшій зосередженості
на емоційному інтелекті

Емоційний інтелект вперше використовувався для опису здатності

розуміти власні емоції та емоції інших із співчуттям і співчуттям.
Концепція емоційного інтелекту (EI) вперше з’явилася в широкому
обговоренні після публікації книги Деніела Гоулмана «The EQ Revolution:
The Powerful New Research That Shows How Emotional Intelligence Can Help
You Thive in Work and Life». У книзі наведено аргументи на користь

11
важливості емоційного інтелекту в особистих і професійних стосунках і
припущено, що емоційний інтелект є важливою навичкою для успіху в
бізнесі та житті. Ця концепція також важлива для розуміння та розвитку
соціальних та емоційних навичок.
Х. Гарднер писав про внутрішньоособистісний інтелект.
Внутрішньоособистісний інтелект — це аспект емоційного інтелекту, який
стосується здатності розуміти власні почуття та емоції та виражати їх
здоровим способом. Цей навик важливий для емоційної регуляції та
самосвідомості, він може допомогти покращити стосунки з іншими та
сприяти особистому благополуччю. Внутрішньоособистісний інтелект
також може сприяти підвищенню рівня емпатії та співчуття, і він часто
пов’язаний з вищим рівнем соціального та емоційного інтелекту. Це
важливий фактор як в особистому розвитку, так і в міжособистісних
стосунках, а здатність розпізнавати, виражати та керувати власними
емоціями є життєво важливим аспектом здорового та цілісного емоційного
інтелекту.
Дж. Мейєр і П. Селовей в одній зі своїх статей припустили, що
особистість відіграє певну роль у контролі та опосередкуванні впливу
емоційних явищ на пізнання. Вони припустили, що існує набір
індивідуальних навичок або характеристик, які визначають, наскільки
емоційні фактори будуть корисними чи шкідливими для когнітивного
функціонування людини.
Для того, щоб відкрити нову форму інтелекту, необхідно було
об’єднати різні галузі досліджень, які натякали на наявність ЕІ, точно
визначити фразу «емоційний інтелект» та об’єднати її з відповідними
напрямками досліджень. Крім того, важливо було забезпечити емпіричне
підтвердження концепції EI.

12
 1990 рік можна розглядати як початок третього періоду, коли Дж.
Мейер і П. Селовей опублікували свою першу дослідницьку статтю, в якій
вони ввели термін «емоційний інтелект» і запропонували спосіб його
вимірювання. Вони також надали докази того, що емоційний інтелект є
однією з основних форм інтелекту.
Для того, щоб бути прийнятим як законна форма інтелекту, EI має
бути визначений як когнітивна здатність і продемонструвати кореляцію
між різними її компонентами, вказуючи на те, що це єдина здатність, яка
відрізняється від інших форм інтелекту. Крім того, він повинен
демонструвати ознаки зростання з віком і розвитку, як і інші типи
інтелекту. Дослідження показали, що EI відповідає цим критеріям.
Дослідження, проведені в області емоційного інтелекту, показали, що він
зростає з віком, від раннього підліткового віку до ранньої дорослості.
Майбутні дослідження зможуть чіткіше відрізнити EI від інших форм
інтелекту, встановивши чітку межу між ними. Емоційний інтелект
розглядається як здатність думати про емоції та використовувати їх для
покращення когнітивного функціонування; це включає в себе навички
точно розпізнавати емоції, виявляти емоції, щоб полегшити мислення,
розуміти емоції та емоційну інформацію, а також свідомо контролювати
емоції, щоб сприяти емоційному та інтелектуальному розвитку. Іншими
словами, EI — це форма інтелекту, яка передбачає розуміння,
інтерпретацію та використання емоційних даних.
На початку четвертого періоду Дж. Мейєр відзначив значну зміну
обставин: фраза «емоційний інтелект» стала широко вживаною, а область
дослідження розширилася. Цей сплеск популярності ЕІ можна простежити
з книги Д. Гоулмана «Емоційний інтелект».
Концепція емоційного інтелекту (ЕІ) набула широкого розголосу
завдяки книзі Д. Гоулмана «Емоційний інтелект». Цей автор і ті, хто його

13
слідував, зробили ЕІ головною темою для обговорень у дослідженнях і
державній політиці. Прихильники ідеї, що EI необхідний для успіху в
багатьох аспектах життя, стверджували, що це «ключ» до досягнення
успіху.
Для оцінки емоційного інтелекту створено та запропоновано різні
методики. З’явилися психологічні організації, які стверджують, що їхня
мета — розвивати емоційний інтелект у сферах бізнесу та освіти. [21, c.
16].
Починаючи з 1998 року і дотепер, були запропоновані різні
пропозиції щодо вдосконалення ідеї емоційного інтелекту, а також
розробки нових способів його вимірювання; з'явилися перші наукові праці
з цього питання. Термін «емоційний інтелект» вперше в психологічну
теорію на пострадянському просторі ввів Л.С. Виготський, який називав
інтелектуальний момент між досвідом і безпосередньою дією «значущим
досвідом». Зараз ця концепція тісно пов'язана з ідеєю емоційного
інтелекту.
А.Бодалев зробив значний внесок у дослідження емоційних
здібностей, зазначивши, що деякі люди мають певні соціальні здібності.
Це унікальне поєднання інтелектуальних, емоційних і комунікативних
навичок, які є психологічною основою їхньої успішної взаємодії з іншими.
Тому поняття «емоційний інтелект» не є новинкою в українській
психології.[14].

Здатність розпізнавати та розуміти власні емоції, здатність

розпізнавати та розуміти емоції інших, а також здатність керувати своїми
емоціями та емоціями інших - така структура веде до підвищення
адаптивності та покращення комунікативних навичок.

14
 1. Емоційний компонент:
- Здатність поставити себе на місце іншої людини та зрозуміти її
емоції, почуття та ситуацію відома як емпатія. Це передбачає вміння
розпізнавати емоції інших і уявляти, як би було пізнати світ з їхньої точки
зору;
- «корисна» тривожність (емоційна стійкість, несприйнятливість до
емоційних факторів);
- мотивація досягнення успіху;
- емоційна чуйність (здатність легко, швидко та гнучко реагувати на
різні впливи).
2. Когнітивний компонент:
- адекватна самооцінка;
- емоційне самосвідомість
- поінформованість про емоційні якості;
- рефлексія (розуміння свого внутрішнього світу, розуміння іншого
шляхом роздумів «з його позиції»).
3. Поведінковий компонент:
- здатність керувати своїми емоціями (уміння приймати та
контролювати свої емоції; можливість використовувати свої емоції для
досягнення поставленої мети);
- продуктивна взаємодія (уміння підтримати контакти та
встановлювати зв'язок; здатність позитивно впливати на результативність
процесу спілкування).
- психологічна гнучкість у вибудовуванні відносин.
На відміну від абстрактного та конкретного інтелекту, які базуються
на законах зовнішнього світу, емоційний інтелект ґрунтується на
внутрішньому світі та його впливі на індивідуальну поведінку та те, як
вона взаємодіє з реальністю. Результатом емоційного інтелекту є

15
прийняття рішень, яке ґрунтується на розумінні та інтерпретації емоцій,
які є більш детальною оцінкою подій, які мають особисте значення.
Зрештою, емоційний інтелект служить основою для емоційної
саморегуляції. [19, c.86].
У 1990 році Дж. Мейер, П. Селоуей і Д. Карузо висунули модель
емоційного інтелекту, яка висвітлювала наступне:
1)Оцінка та відображення почуттів: власних (висловлених чи
невисловлених) чи чужих (невербальне впізнавання чи розуміння). [25,
c.78].
2) Регулювання емоцій: власних чи інших людей
3) Почуття зайнятості: адаптивне планування; образне мислення;
зміщення уваги; ентузіазм
Ця модель передбачає, що емоційний інтелект складається з
чотирьох різних компонентів:
- вміння розпізнавати та ідентифікувати свої та чужі емоції;
- уміння використовувати емоції для полегшення мислення;
- здатність розуміти та інтерпретувати емоції;
- здатність керувати емоціями.

Відповідно до удосконаленої моделі, емоційний інтелект включає

такі ментальні здібності:
- усвідомлене регулювання емоцій;
- осмислення емоцій;
- асиміляція емоцій у мисленні;
- розрізнення та вираження емоцій.
Наведемо характеристику структурних компонентів емоційного
інтелекту та його значення у процесі міжособистісної взаємодії:

16
 1. Свідоме регулювання емоцій передбачає відокремлення себе від
почуттів, дозволяючи розглядати їх як зовнішній об’єкт. Це дозволяє
людині взяти під контроль свої емоції, а не контролювати їх. Це робиться
шляхом розрізнення між «Я-почуттям» і самою емоцією, усвідомлюючи,
що емоція не є відображенням зовнішнього світу, а радше почуттям
всередині людини.
2. Наступним кроком в управлінні емоціями є або збільшення, або
зменшення кількості емоційної інформації, яка обробляється. Це можна
зробити, контролюючи свої думки, наприклад, кажучи собі «Не думай про
це», «Це не заслуговує моєї уваги» або «Я не реагую». Крім того, можна
відкритися потоку емоцій, думаючи про такі речі, як «Дізнайся про це
більше» і «Відкрийся цьому почуттю». Дослідження показали, що коли
люди відкриваються своїм емоціям, вони краще здатні співчувати іншим і
розуміти глибину їхніх почуттів, ніж коли вони намагаються обмежити
свої емоційні переживання. [1, c.56].
3. Розуміння емоцій передбачає більше, ніж просто здатність
позначати їх. Переживання та розпізнавання емоцій є двома різними
видами діяльності, які можна вивчати незалежно, і які мають важливе
значення для емоційного досвіду та поведінки людини. Називання емоцій
розглядається як результат конструктивних процесів, які перетворюють
чуттєві переживання у внутрішні, змінюючи їх у процесі. Вважається, що
ідентифікація (визначення) емоції є результатом конструктивних процесів,
які перетворюють чуттєві переживання у внутрішній досвід, змінюючи їх
у процесі. У зв'язку з цим можна виділити три основні функції іменування
емоцій: закріплення досвіду, міжособистісне спілкування та емоційне
вираження.
4. Здатність розрізняти та виражати емоції є важливою з
еволюційної точки зору. Людям важливо вміти розпізнавати не тільки

17
власні почуття, а й емоції оточуючих. Таке сприйняття сприяє успішним
міжособистісним стосункам і співпраці.
5. Докази клінічних експериментів підтверджують ідею про те, що
емоції та мислення необхідно поєднувати, щоб приймати ефективні
рішення. [24, c.16].
Емоційний інтелект схожий на те, що вимірюється IQ, оскільки це
також розумова здатність. Однак він обробляє унікальний вид інформації
– емоційну. Вважається, що емоційний інтелект є ключем до успіху в усіх
аспектах життя, від школи до роботи та стосунків.
Однак дослідження Дж. Мейєра показують, що EI може становити
лише 1-10% (або 2-25% за іншими даними) важливих життєвих
результатів і моделей. Дослідження виявили, що вищий рівень емоційного
інтелекту пов’язаний із нижчим рівнем проблемної поведінки, як-от
агресія та вживання наркотиків, нижчим рівнем особистісної тривожності
у підлітків і кращими організаторськими здібностями.
Необхідні подальші дослідження, щоб краще зрозуміти емоційний
інтелект, його структуру та те, як його можна розвивати. Це може
призвести до покращення стосунків, забезпечуючи краще розуміння
емоцій, які виникають між людьми під час міжособистісної взаємодії.

1.2. Психологічні особливості емоційної сфери особистості у

студентському віці

Студентство – це особливий етап у житті людини, який зазвичай

пов’язаний із навчанням у коледжі чи університеті. Багато дослідників
вважають цей період частиною молодості, яка зазвичай охоплює вік від 17
до 25 років. У цей період зростає потреба в соціальній взаємодії та
прийнятті, на що значною мірою впливає взаємодія з іншими соціальними

18
групами, освітнє середовище та виховання отримане у вищому
навчальному закладі.
У юності людина погано контролює свої емоції, вона тепер живе
«дорослим життям», вона хоче всього спробувати і відразу, але про
наслідки рідко думає. [2, c. 67]
Важливо, щоб молоді люди зрозуміли та прийняли свої обов’язки,
наприклад взяти на себе відповідальність за власне життя та скласти
життєвий план.
Життєвий план — це набір цілей, які можна поступово перетворити
на життєву програму, коли увага зосереджується не лише на кінцевому
результаті, а й на засобах його досягнення. Цей план складається з
потенційних дій, які можуть містити протиріччя.
Молоді дорослі, як правило, реалістичні у своїх очікуваннях щодо
майбутньої кар’єри та сімейного життя, але вони часто переоцінюють свої
перспективи освіти, соціального просування та фінансового забезпечення.
У результаті вони можуть відчувати сильні емоції, якими потрібно
керувати, щоб навчання не відійшло на другий план.
Молодість часто характеризується відчуттям окремості та окремості
від інших, із сильним почуттям індивідуальності. З іншого боку, деякі
можуть відчувати протилежне, не мати ясності щодо своєї особи та ролі в
житті. Цей період часто позначається «рольовим мораторієм», коли люди
експериментують з різними ролями, не присвячуючи жодній з них
повністю. [13, c.56]
Юність – завершальний етап первинної соціалізації, провідний вид
діяльності – світ предметів, навчально-професійний. Юнацький вік -
важливий етап розвитку розумових здібностей. 
Зростання когнітивних здібностей та інтелекту у підлітків, як і в
будь-якій іншій віковій групі, має дві складові: кількісну та якісну.

19
Кількісні зміни відносяться до ступеня і рівня розвитку; підлітки швидше і
точніше вирішують інтелектуальні завдання, ніж діти молодшого віку.
Якісні зміни передбачають зрушення в структурі психічних процесів;
важливі не завдання, а те, як вони виконуються.
Слово «студент» — латинського походження, у перекладі означає
«завзято працюючий, який займається», тобто опановує знання. [17, c.24]
Першим аспектом характеру студента є когнітивний вимір, який
стосується його навичок мислення та інтелектуального розвитку. Це
включає такі речі, як здатність розв’язувати проблеми, навички
спілкування, читання та письма та інші навички, які можуть допомогти їм
вивчати та запам’ятовувати інформацію. Когнітивний вимір характеру
учня часто є відображенням освіти та когнітивного розвитку учня, і його
можна оцінити за допомогою таких показників, як стандартизовані тести
інтелекту, виконання конкретних завдань або загальна академічна
успішність. - Другим аспектом характеру студента є емоційний вимір,
який стосується його емоційного розвитку та зрілості.
[18,c. 14]
Адаптаційний період відходу від колишніх стереотипів може бути
важким і призвести до низького рівня успішності та проблем із
спілкуванням. Іншими словами, адаптація — це здатність індивіда
пристосовуватися до різних вимог середовища (як соціального, так і
фізичного), не відчуваючи внутрішнього дистресу чи конфлікту[20, c. 51].
Це має важливе значення для успішного виконання будь-якої заданої ролі
та може бути розділено на три форми:
 формальна адаптація (когнітивна та інформаційна адаптація до
нового середовища),

20
  соціальна адаптація (внутрішня інтеграція груп
першокурсників та інтеграція зі студентом). організм в
цілому),
 дидактична адаптація (підготовка до нових форм і методів
навчальної роботи).
Цей процес перебудови може сильно відрізнятися в різних індивідів,
залежно від їх типу вищої нервової діяльності, а також соціальних
факторів. Знання індивідуальних особливостей учня може допомогти
уникнути синдрому розчарування і зробити процес більш плавним і
комфортним.
Адаптація та психічний стан студента на достатньому рівні
відбувається, коли студент почувається комфортно та добре
пристосований до академічного та соціального середовища, в якому він
навчається. Це може включати такі фактори, як відчуття підтримки та
розуміння однолітками, вчителями та родиною, а також наявність
здорових і позитивних стосунків з іншими. Також важливо, щоб учні
почувалися психічно та когнітивно здоровими та стабільними, щоб
підтримувати зосередженість та мотивацію до навчання та досягнення
гарних результатів у школі. Здатність адаптуватися та підтримувати
позитивний психічний стан є важливим аспектом особистісного зростання
та розвитку та має вирішальне значення для загального успіху учня в
школі та за її межами. [20, c. 51]
У ході навчання у вузі на психічному стані молодої людини
позначаються його відрив від будинку (якщо навчання зв'язку зі зміною
місця проживання), необхідність адаптації до нових умов і ускладнення
діяльності, підвищення вимог до самостійної роботи та ін.
Як викликати та підтримувати позитивні психічні стани студентів і
як нейтралізовувати, знімати, попереджати негативні? Кошти та методи

21
для цього — наукова організація праці учнів, переконання, навіювання,
заохочення, культурно-масова робота, спорт, індивідуальні бесіди,
розумне задоволення матеріальних та духовних потреб. Людина може
відчувати внутрішню боротьбу, коли їй важко прийняти рішення, вона
неправильно уявляє себе або переповнена суперечливими бажаннями
самоперевірки. Вирішення цього конфлікту може викликати відчуття
звільнення та радості.
Для тих, хто більш стійкий до стресу, ця духовна криза зазвичай не
виникає раптово; скоріше, це результат негативних емоцій, які
накопичуються з часом через особисті та соціальні труднощі. Це може
призвести до почуття відчаю, безпорадності та марності, що може змусити
їх розглянути радикальні заходи як спосіб уникнути своїх проблем.
У підлітків можуть почати розвиватися такі психологічні
передвісники суїциду, як спотворене уявлення про світ, обмежене
внутрішнє життя, боязкість, егоїзм, нездатність впоратися з труднощами
життя чи взяти під контроль складні ситуації.
Перший рік навчання спрямований на введення нових студентів у
колективне студентське життя, заохочення їх відповідати нормам і
очікуванням університету.
На другому курсі студенти отримують загальну підготовку,
формуються культурні потреби.
Третій рік знаменує зсув до спеціалізації, оскільки студенти
починають зосереджуватися на обраній галузі навчання.
На четвертому курсі студенти отримують перший реальний досвід
роботи з обраною спеціальністю.
На п'ятому курсі студенти починають готуватися до випуску та
стають більш зосередженими на перспективах своєї майбутньої кар'єри,

22
що призводить до відходу від колективних форм університетського життя.
[6, c.18]
Отже, якщо ж вивчити студента як особистість, то вік 18-20 років -
це період найактивнішого розвитку моральних та естетичних почуттів,
становлення та стабілізації характеру та, що особливо важливо,
оволодіння повним комплексом соціальних ролей дорослої людини:
цивільних, професійно-трудових та ін Важливим для юності є
усвідомлення та прийняття обов'язків перед самим собою,
відповідальності за власне життя, формування життєвих планів.
Потреба у спілкуванні сприяє встановленню різноманітних зв'язків,
розвитку товариства, дружби, стимулює обмін знаннями та досвідом,
думками, переживаннями, настроями. У спілкуванні студенти пізнають не
тільки себе, а й інших, опановують досвід соціального життя. До того ж
ефективне розв'язання проблем самосвідомості та самоствердження
неможливе поза спілкуванням з оточуючими людьми.
Сучасні емпіричні дослідження в галузі емоційного інтелекту
показують, що високий рівень емоційного інтелекту є предиктором як
академічної успішності, так і успішної професійної діяльності. Студенти з
розвиненим емоційним інтелектом у більшості випадків отримують вищі
оцінки та результати тестів досягнень порівняно зі студентами, які мають
низький рівень.
Дослідники пов'язують цей факт із тим, що високий рівень
емоційного інтелекту допомагає легко справлятися з негативними
емоціями, викликаними невідповідністю академічних установок
навчальним ситуаціям, що склалися (мінімізувати розчарування або
нудьгу, долати страх публічних виступів і майбутніх іспитів). Крім цього,
освіта завжди передбачає вибудовування міжособистісних зв'язків з
однолітками та педагогами. Студенти з високим рівнем емоційного

23
інтелекту виявляють здатність керувати соціальною ситуацією,
демонструвати доброзичливість, що опосередковано може бути причиною
високих оцінок з боку педагогів [5, c.33].
У емоційних процесах своєрідно відбиваються умови та завдання
діяльності студента, проявляється його ставлення до них, до того, що він
пізнає і робить, що відбувається навколо.
Емоції, почуття молодої людини збагачують її внутрішній світ,
роблять його сприйняття яскравими і змістовними, спонукають до
активності, подолання труднощів.[9, c. 134]
Особливо яскраво емоції виявляються і відіграють важливу роль у
діяльності студента в напружені її періоди (вступ до ЗВО, державні іспити
тощо), коли вони можуть сприяти посиленню мотивів до досягнення мети
та мобілізації зусиль. Переживання тих чи інших емоцій, впливає
формування особистості студента, на перебудову його поглядів, ставлення
до дійсності.
Інтенсивність, різноманітність і швидкий перехід емоцій, які
відчувають учні в процесі навчання, мають важливе значення для
ефективності їх діяльності в складних ситуаціях. Емоційна стабільність,
або здатність протистояти негативним впливам як із зовнішніх, так і
внутрішніх джерел, також необхідна для успішного навчання. Серед
багатьох складових емоційної сфери учня особливо важливе місце займає
почуття відповідальності за свої результати у навчанні.
Емоційна сфера складається з емоційних переживань та почуттів.
Будь-який досвід можна розглядати як оцінку процесу виконання того чи
іншого бажання. Емоційні переживання людини поділяються на емоції та
емоційні стани. [8, c. 10].
Емоційні студенти в процесі навчання зазвичай характеризуються
сильними емоціями та реакцією на різноманітні подразники. Це може

24
включати такі речі, як реакції розчарування, гніву чи страху у відповідь на
складне чи нове навчальне завдання або відсутність розуміння матеріалу, а
також позитивні емоції хвилювання чи щастя від навчання та знань.
Емоційний вимір важливий як для самопочуття учня та його мотивації до
навчання, так і для його загального емоційного розвитку та характеру.
Важливо брати до уваги емоційний вимір процесу навчання студента, щоб
забезпечити відповідну підтримку та можливості для навчання цього
студента.
У діяльності студента не виключено емоційний стрес – напруженість
у важких ситуаціях. [7, c. 11] Він викликається оцінною ситуацією (іспит),
незвичними умовами, підвищенням відповідальності, великими
розумовими навантаженнями, перевтомою, крайнім напруженням
сил. Сприяти нервовим зривам можуть різного роду збудники: алкоголь,
наркотики, токсичні речовини. 
Дослідження емоцій, пов’язаних з іспитами, показало, що вони
можуть стати більш інтенсивними, перш ніж досягти піку, коли студент
отримує екзаменаційний квиток і читає його. Під час підготовчого
періоду, як правило, немає сильної емоційної реакції, а скоріше
інтелектуальне напруження, хоча може спостерігатися незначна зміна
кольору шкіри та деяке занепокоєння. Після іспиту активність має
тенденцію до зниження, але емоційна напруга залишається високою.
Залежно від особистості людини та її ставлення до оцінки, вона може
відчувати радість, полегшення, розслаблення чи незадоволення. [4, c.21].
Коли учень відчуває тривогу, занепокоєння, страх або стрес, його
підхід до досягнення успіху має певні особливості.
Сильно тривожні люди частіше зазнають емоційного впливу від
повідомлень про невдачу, ніж ті, хто менш тривожні. Крім того, вони, як
правило, більше борються в стресових ситуаціях або коли на виконання

25
завдання обмежений час. Страх невдачі є загальною рисою серед людей із
високим рівнем тривожності, і він часто перемагає їх бажання досягти
успіху. Людей із низькою тривожністю частіше мотивує успіх, ніж страх
невдачі.
Повідомлення про успіх є більш мотивуючими для тих, хто має
високу тривожність, тоді як повідомлення про невдачу, як правило, є
більш мотивуючими для тих, хто має низький рівень тривожності. Крім
того, люди з високою тривогою можуть сприймати і оцінювати багато
об'єктивно безпечних ситуацій як загрозливі. [10, c. 66]
Таким чином, емоційна сфера людини є широкий спектр її
переживань і почуттів. Вона виконує ряд функцій, таких як стимулююча,
регуляторна, усунення інформаційного дефіциту, основною серед яких є
оцінна.
У професійній діяльності високий рівень емоційного інтелекту
полегшує групові та міжособистісні комунікаційні процеси, забезпечує
ефективну саморегуляцію, стресостійкість, раціональне мислення, знижує
вплив емоційних переживань на результат. Здатність розпізнавати та
знижувати негативні емоції партнерів по взаємодії допомагає у вирішенні
професійних завдань, ефективному управлінні виробничими конфліктами
та стимулюванні мотивації персоналу організації.
Емоційний інтелект є важливим чинником ефективності професійної
діяльності на індивідуальному рівні та на рівні колективу [3, c. 78].
Професія психолога передбачає постійну міжособистісну взаємодію. Тому
ми можемо припустити, що рівень емоційного інтелекту фахівця-
психолога впливатиме на ефективність його професійної діяльності.
Важливо вивчати емоційний інтелект у студентів-психологів,
оскільки психологія — це галузь, яка широко вивчає людські емоції та
поведінку та вимагає високого рівня емпатичного та емоційного

26
розуміння, щоб бути ефективним у ролі психолога. Таким чином,
емоційний інтелект є ключовим компонентом навчання та освіти в галузі
психології, і студенти, які здатні розпізнавати та розуміти власні емоції та
емоції інших, будуть краще підготовлені для побудови здорових і
позитивних стосунків як у своєму особистому, так і в професійному житті.
. Важливо вивчати емоційно інтелектуальних студентів-психологів, щоб
підготувати їх до професії та відповідальності та вимог галузі.
Важливо не лише розвивати особистісні здібності, але й своєчасно
психологічно обґрунтовано супроводжувати процес професіоналізації. [12,
c. 6]. Тому особливо важливо виховувати емоційний інтелект у студентів
на ранніх етапах їх професійної підготовки. Емоції, як відомо, є потужним
чинником формування психологічної системи діяльності людини,
невід’ємними компонентами всіх взаємопов’язаних блоків цієї системи.
Отже, вивчення емоційних аспектів професіоналів може допомогти
визначити, що сприяє їхньому успіху. У зв'язку з цим особливого значення
набуває проблема розвитку емоційного інтелекту студентів, особливо на
ранніх етапах професійної підготовки. [14, c. 17].
Професійна діяльність психолога складається з безлічі аспектів,
одним з яких виступає сприйняття, відстеження, розуміння, розрізнення та
позначення як своїх емоцій, так і почуттів, а також емоційні стани
оточуючих людей. Усе це в комплексі дає змогу визначати причину
виникнення емоції, здійснювати перехід від однієї емоції до іншої,
вербально та невербально регулювати свої емоції та оточуючих, відбивати
реальну дійсність, використовувати інформацію для керування й
розуміння власної поведінки та поведінки оточуючих, припускати
наслідки розвитку ситуації, фокусувати увагу для розв'язання професійних
проблем.

27
 Усі професії можна віднести до тих чи інших типів залежно від
предмета праці згідно з Є.А. Клімовим [22, c. 31]. Професія психолог-
професія типу "людина-людина", оскільки він насамперед обслуговує
людей, спілкується з ними, допомагає розв'язувати їхні проблеми, аналізує
їх.
Для успішної праці за професіями цього типу потрібно навчитися
встановлювати та підтримувати контакти з людьми, розуміти людей,
розумітися на їхніх особливостях, а також оволодіти знаннями у
відповідній галузі виробництва, науки, мистецтва.
Перелік важливих якостей психологів Клімова включає:
- Здатність встановлювати та підтримувати продуктивні та
сприятливі стосунки з іншими
- Емпатія, розуміння та співчуття до інших
- Готовність і здатність працювати з іншими для вирішення
складних проблем і прийняття рішень
- Чудове слухання і комунікативні навички
- Здатність добре працювати під тиском і зберігати спокій і
врівноваженість у стресових або складних ситуаціях
- Професійна етика та сильне почуття обов'язку та відповідальності
- Увага до деталей і здатність ретельно та скрупульозно виконувати
завдання - Здатність до точного спостереження та оцінки
- Здатність бути об'єктивним і неупередженим, а також зберігати
конфіденційність, коли це необхідно
З огляду на специфіку професійної діяльності психолога,
беззаперечно, що студенти психологічної спеціальності відрізняються від
студентів, які навчаються за професіями типу "людина-людина"
(наприклад, за фахом "управління персоналом"), більш високим рівнем
внутрішньоособистісного емоційного інтелекту, що зумовлено

28
професійними вимогами, пов'язаними з високим самоконтролем і
саморегуляцією.
Тому саме професійна освіта має сприяти формуванню та розвитку
внутрішньоособистісного емоційного інтелекту. Оскільки вміння
комунікувати, яке є професійною компетенцією, може бути набуте або
розвинене до необхідного рівня під час навчання у виші. На сьогодні
нагромаджено відповідні методики і практику розвитку емоційного
інтелекту студентів під час їхнього професійного навчання.
Таким чином, можна зробити висновки, що вибір професії типу
"людина-людина" ґрунтується на емоційному інтелекті як соціальній
компетентності, включно з рівнями від середнього і вище. Студенти-
психологи відрізняються від інших студентів, вищим рівнем
внутрішньоособистісного емоційного інтелекту, що зумовлено
професійними вимогами, пов'язаними з високим самоконтролем і
саморегуляцією. Для успішної праці психологом здатність встановлювати
й підтримувати контакти з людьми, розуміти людей є не тільки важливою
якістю, а й необхідною компетенцією, якою повинен володіти випускник.
Ці якості являють собою здібності, що охоплюються таким психологічним
поняттям як емоційний інтелект.

29
 1.3. Емоційний інтелект в системі компетентностей психолога

Сфера психології вимагає не тільки знань, умінь і навичок, щоб бути

успішною. Особистісні якості також важливі для визначення результату
взаємодії з іншими людьми. Тому вкрай важливо, щоб у студентів-
психологів не лише виховувалися необхідні професійні якості, а й
давалася можливість розвивати особистісні якості для досягнення
найкращих результатів у навчанні та майбутній професійній діяльності.
[28, c. 17] .
Більше того, в сучасній науковій та практичній психології апріорі
постулюється, що розвиток особистісних якостей психологів, особливо на
етапі формування їх як фахівців, детермінує формування їх професійних
якостей. Саме тому необхідно знати та вчасно розпізнавати, у процесі
професійного розвитку особистості студентів-психологів, наявні в них
складності у спілкуванні та взаємодії з іншими людьми та у розумінні
самих себе. Потрібно психологічно допомагати студентам-психологам на
ранньому етапі їх становлення у професії, треба супроводжувати їх на
шляху професійного становлення, яке активно здійснюється під час
навчання у закладі вищої освіти. [26, c.19].
Розвиток емоційного інтелекту студентів-психологів здійснюється
через професійний розвиток та саморозвиток.
Це формування емпатії, комунікативної толерантності, адекватності
самооцінки та рівня домагань, впевненості в собі та компетентності,
здатності усвідомлювати свої почуття та емоції, керувати ними,
усвідомлювати почуття та емоції партнерів щодо взаємодії та розуміння.
Це також передбачає розвиток здатності визначати емоції за фізичним
станом, почуттями та думками, визначати емоції інших людей через твори
мистецтва, мову, звуки, зовнішній вигляд і поведінку, точно виражати

30
емоції та потреби, пов’язані з цими почуттями, відрізняти справжні
почуття від помилкових а також здатність викликати певну емоцію та її
подальший контроль.
Емоційний інтелект високопродуктивного психолога визначається,
перш за все, сформованістю емпатії, комунікативної толерантності,
адекватністю самооцінки та рівня домагань, впевненістю в собі та своїй
компетентності, умінням усвідомлювати свої почуття та емоції, керувати
ними, усвідомлювати почуття та емоції партнерів щодо взаємодії та
розуміння.
Дослідження Царенкової щодо виявлення емоційного інтелекту у
студентів-психологів передбачало збір даних від кількох груп студентів-
психологів, у тому числі студентів, які раніше були визначені як такі, що
мають високі та низькі бали за інвентаризацією емоційного інтелекту.
Дослідження включало використання низки різних методів, таких як
опитувальники для самооцінки особистого та емоційного благополуччя, а
також спостереження за поведінкою та взаємодією учнів у класі та в інших
умовах. Дані, зібрані під час багатьох досліджень, були об’єднані та
проаналізовані, щоб визначити аспекти емоційного інтелекту, які є
найбільш важливими для успішного розвитку студентів-психологів та їх
майбутніх ролей як психологів.
В результаті було виявлено, що у студентів - психологів найбільш
виражений компонент "розуміння емоцій", що говорить про розвинену
здатність до розуміння складних емоцій та емоційних переходів з однієї
стадії на іншу, аналізу емоцій та використання емоційних знань.
Найменш виражений компонент "усвідомлена регуляція емоцій",
тобто управління своїми емоціями та почуттями інших людей. Це
рефлексивна регуляція емоцій, необхідна для емоційного та
інтелектуального розвитку, яка допомагає залишатися відкритим до

31
позитивних і негативних почуттів, викликати емоції або усуватися від них
залежно від їх інформативності чи користі, усвідомлювати емоції,
визначати їхню ясність, типовість, доцільність чужими емоціями за
допомогою стримування негативних почуттів і підвищення позитивних,
без спотворення інформації, що міститься в них.
Компоненти "ідентифікація емоцій" і "емоційна фасилітація
мислення" виражені практично в рівній мірі, що говорить про знижену
здатність до визначення емоцій за фізичним станом, почуттями та
думками, визначення емоцій інших людей через твори мистецтв, мову,
звуки, зовнішній вигляд та поведінку, здатності до точного вираження
емоцій і потреб, пов'язаних з даними почуттями, диференціювання
істинних і хибних почуттів, а також здатності викликати певну емоцію та
подальший її контроль.
Розглядаючи різні аспекти емоційного інтелекту, ми бачимо, що
студенти-психологи мають найсильніші навички щодо оцінки емоцій
інших людей, розпізнавання того, як емоції змінюються та еволюціонують
з часом, розрізнення між змішаними емоціями та складними почуттями та
розуміння того, як емоції взаємодіють. . З іншого боку, у них найслабша
здатність контролювати свій емоційний стан та емоційний стан
оточуючих.
Підготовка психологів та інших гуманітарних спеціалістів
покликана підготувати їх до діяльності, яка передбачатиме взаємодію з
людьми. Для цього потрібне розуміння як своїх, так і чужих емоцій, а
також розвиток емоційного інтелекту через участь у тренінгах і
спеціалізованих курсах. Передбачається, що ті, хто обирає цю професію,
зацікавлені в розумінні емоцій інших (або навіть самих себе).
Професія інженера не передбачає концентрацію на людині, в основі
його професійної діяльностіє якась справа, предмет, річ, і навіть необхідні

32
міжособистісні відносини опосередковані так, що потребують розвитку не
так емоційно-інтелектуальних здібностей, скільки технічних. Проте вже
доведено, що від нашого емоційного стану залежить продуктивність нашої
професійної діяльності. Розвинений емоційний інтелект дозволяє
використовувати емоції для себе. Тому, хоча інженерія не вимагає прямої
міжособистісної взаємодії, важливо розвивати емоційний інтелект, щоб
використовувати емоції для особистої вигоди.
Н.Є. Шеринська провела дослідження, в якому взяли участь
студенти гуманітарного та технічного профілю, майбутні психологи та
інженери [15, c. 84].
Було виявлено, що студенти-психологи краще розпізнають і
розуміють емоції, а також більш чуйні, ніж студенти інженерних
факультетів.
Достовірної різниці між компонентами «самомотивація» та
«управління емоціями» не виявлено. Майбутні психологи більш схильні
використовувати свої емоції як джерело знань про себе, ніж студенти
інженерних факультетів, які можуть мати більше відчуття відстороненості
від самих себе і не використовувати інформацію, яку надають їхні емоції.
Це потенційно може перешкоджати розвитку емпатії у студентів
інженерів.
Будучи відстороненим по відношенню до себе, важко бути
емпатичним також і по відношенню до іншої людини. Краще виходить у
студентів-психологів управління своїми емоціями, хоча достовірна
відмінність відсутня, але є тенденція у переважанні емоційної гнучкості:
вони швидше справляються з негативними переживаннями. [16, c.156].
Майже всі компоненти емоційного інтелекту у майбутніх психологів
більш розвинені, винятком можна назвати самомотивацію, яка, власне, є
довільним управлінням своїми емоціями. Незважаючи на значну перевагу

33
високого показника цього складника у психологів, у них достатньо і осіб із
низьким рівнем розвитку довільного управління. На відміну від психологів
серед інженерів хоч і менше випробуваних з високим показником
розвитку даної здібності, але й менше і з низьким її рівнем. Багато
студентів - інженерів можуть керувати своїми емоціями за умов
необхідності діяти заради справи. З погляду Н.Є. Шеринської, це є
проявом специфіки професійної спрямованості.
Загалом інтегративний рівень емоційного інтелекту вищий у
студентів – психологів, ніж у майбутніх інженерів. Однак серед
психологів, як і серед майбутніх інженерів, достатня кількість осіб з
низьким рівнем емоційного інтелекту.
Якщо для людей справи - інженерів це припустимо, то достатній
рівень розвитку емоційного інтелекту людей, які збираються працювати у
сфері " людина - людина ", є вимогою професії. У той же час, якщо
інженер планує свій професійний розвиток, кар'єрне зростання, яке багато
в чому залежить від успішної взаємодії із соціальним середовищем, то це
вимагатиме від нього не тільки розвинених когнітивних здібностей, але
досить розвиненого емоційного інтелекту, особливо якщо професійна
предметна діяльність інженера починає збагачуватися спілкуванням із
колегами, підлеглими, керівництвом. Можливо, усвідомленням і цих
проблем пояснюється поява нового напряму в управлінні – емоційного
менеджменту.

34
 ВИСНОВКИ ЗА РОЗДІЛОМ 1

Вивчаючи ідеї різних авторів, ми можемо визначити емоційний

інтелект як набір емоційних і когнітивних здібностей, які допомагають
людині соціально і психологічно адаптуватися. Усі компоненти
емоційного інтелекту пов’язані, і цей тісний зв’язок сприяє успішному
міжособистісному спілкуванню.
Для розвитку емоційного інтелекту необхідні біологічні та соціальні
фактори. Люди з високим рівнем емоційного інтелекту мають сильну
здатність розуміти власні почуття та почуття інших, можуть ефективно
керувати власними емоціями, що призводить до кращої адаптивності в
спілкуванні, і вони з більшою ймовірністю досягають своїх цілей під час
взаємодії. з іншими.
Це включає здатність точно розпізнавати, оцінювати та
виражати емоції; здатність отримати доступ і використовувати емоції для
покращення мислення; здатність осягати емоції; і здатність свідомо
контролювати емоції з метою підвищення емоційного та інтелектуального
розвитку.
-Це навичка, якій можна навчитися і яку можна використовувати
різними способами для покращення особистих і міжособистісних
стосунків.
- Це навичка, яку можна розвивати і практикувати за допомогою
різних технік і терапія
- Це навичка, яка важлива для розуміння власних емоцій і почуттів,
а також для співпереживання іншим
- Це навичка, яка може бути використана для покращення власного
самопочуття та допомоги в управлінні стресом і тривогою

35
 - Це навичка, яка можна розвивати та використовувати протягом
усього життя, щоб позитивно змінити особисті стосунки та загальну якість
життя здатність отримати доступ і використовувати емоції для
покращення мислення; здатність осягати емоції; і здатність свідомо
контролювати емоції з метою підвищення емоційного та інтелектуального
розвитку.

Усі психологи, які займаються проблемою емоційного інтелекту,

вважають, що управління емоціями – це навичка, яку можна
напрацьовувати та розвивати, а сімейне виховання у дитинстві – один із
ключових факторів. Схильність батьків до обговорення емоційних
проблем сприяє кращому розумінню дитиною власних емоцій та розвитку
в неї здатності до саморегуляції.
Час навчання студентів-психологів у виші є сенситивним періодом
розвитку емоційного інтелекту, тому необхідно в процесі навчання у виші
створити оптимальні психолого-педагогічні умови для його розвитку.
До психолого-педагогічних умов розвитку емоційного інтелекту
студентів-психологів належать:
- врахування особливостей емоційного інтелекту студентів-
психологів (трикомпонентна структура емоційного інтелекту, яка
включає особистісно-професійні якості);
- розробка та реалізація моделі розвитку емоційного інтелекту.

36
 РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ
ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ
2.1 Процедура та методики дослідження особливостей
емоційного інтелекту майбутніх психологів

Теорія емоційного інтелекту Деніела Гоулмана стала широко

впливовою та визнаною в галузі психології та суміжних дисциплін. Це
пояснюється тим, що він забезпечує комплексну основу для розуміння
природи та важливості емоційного інтелекту, а також пропонує чіткі та
конкретні визначення різних здібностей, які складають емоційний
інтелект. Під час вибору методик вимірювання емоційного інтелекту ми
спиралися на теорію Гоулмана, яка дає змогу застосувати послідовний
підхід, що ґрунтується на доказах і забезпечує міцну основу для розуміння
та вимірювання цього важливого аспекту людських можливостей.
Почнемо з опису діагностики рівня емпатії за методикою В. Бойко,
яка спрямована на всебічну й об’єктивну оцінку здатності індивіда чи
групи розуміти емоції інших і реагувати на них. Методика передбачає
ретельний і систематичний процес збору та аналізу даних, який може
допомогти зрозуміти сильні та слабкі сторони особи чи групи, що
оцінюється. Методика діагностики емпатії В. Бойко передбачає шість
шкал, які призначені для вимірювання різних аспектів емпатії:
1. У раціональному каналі емпатії емпати зосереджуються на
розумінні сутності інших людей, включаючи їхній стан, проблеми та
поведінку і цей інтерес відкриває двері для емоційної рефлексії та
чутливості до партнера. Немає необхідності враховувати логіку чи
мотивацію інтересу до іншої людини, адже замість цього увага емпатії
привертається до матеріальності іншого, що дозволяє неупереджено
викрити його сутність.

37
 2. В емоційному каналі емпатії емпати мають здатність входити в
емоційний резонанс з іншими, що дозволяє їм співпереживати та
спілкуватися з ними на більш глибокому рівні. Емоційна чутливість
відіграє важливу роль у цьому процесі і дозволяє емпату входити в
енергетичне поле іншої людини, розуміючи її внутрішній світ і
прогнозуючи її поведінку.
3. Інтуїтивний канал емпатії передбачає здатність емпатії
передбачати поведінку свого партнера, навіть маючи обмежену
інформацію та вони можуть покладатися на минулий досвід, що
зберігається в їхній підсвідомості, щоб виносити судження. Вважається,
що на інтуїцію менше впливають оціночні стереотипи, ніж на осмислене
сприйняття партнерів.
4. Установки, які сприяють полегшенню емпатії та заохочують
функціонування всіх каналів. Особистісні фактори, які перешкоджають
особистому контакту, виявляють незацікавленість в інших і спонукають
до спокою перед обличчям досвіду та проблем інших, можуть значно
вплинути на здатність до співпереживання. З іншого боку, ставлення, яке
заохочує відкритість, надійність і щирість, може значно підвищити
емпатію.
5. Прониклива здатність до співчуття — важлива комунікативна
риса, що дозволяє створити відкриту, довірливу та щиру атмосферу.
Поведінка і ставлення кожної людини до свого партнера може сприяти
обміну інформацією та енергією або перешкоджати йому. Розслаблений
партнер може посилити емпатію, тоді як атмосфера напруженості,
неприродності та підозрілості може її обмежити.
6. Ідентифікація, яка є здатністю розуміти інших на основі емпатії та
поставити себе на їхнє місце, є важливою передумовою успішної емпатії.

38
Емпатична ідентифікація вимагає емоційної легкості, мобільності та
гнучкості, а також здатності імітувати емоції та точки зору інших.
Аналіз окремих шкал і загальна сумарна оцінка емпатії передбачає
вивчення оцінок за кожною шкалою, які коливаються від 0 до 6 балів.
Показники вказують на важливість конкретного параметра або каналу в
структурі емпатії, наприклад здатності ідентифікувати емоції інших і
реагувати на них або здатності емоційно заражатися. Загальна оцінка за
всіма шкалами теоретично може коливатися від 0 до 36 балів. Бали
відіграють допоміжну роль в інтерпретації основного показника — рівня
емпатії — який є цілісною оцінкою емпатичних можливостей людини.

Далі розглянемо Тест Н. Холла для вимірювання рівня емоційного

інтелекту, який є ефективним інструментом для оцінки здатності людини
розуміти, керувати та справлятися з емоціями в собі та інших та включає 5
шкал і 30 тверджень. Твердження відображають різні сторони життя
людини, і до кожного твердження є 6 варіантів згоди чи незгоди. 5 шкал
призначені для вимірювання різних аспектів емоційного інтелекту,
включаючи самосвідомість, саморегуляцію, емпатійне розуміння,
соціальні навички та мотивацію. Автор методики вважає, що школи
повинні віддавати пріоритет розвитку навичок міжособистісного
спілкування та емоційного інтелекту над традиційними навчальними
предметами, стверджуючи, що ці навички більш корисні в житті, ніж
знання, отримані на уроках, тому ця методика дає можливість зрозуміти,
як студенти використовують емоції у своєму житті, і оцінити рівень
емоційного інтелекту у 5 різних сферах. Методологія не обмежується
студентами, але може використовуватися в різних контекстах, щоб
допомогти людям зрозуміти рівень свого емоційного інтелекту та
визначити сфери для зростання.

39
 Тест може допомогти психологам зрозуміти емоційні здібності та
обмеження своїх клієнтів, дозволяючи їм розробити більш ефективні
плани терапії, які адаптовані до емоційних потреб клієнтів, допомогти
психологам відстежувати емоційний інтелект своїх клієнтів з часом,
надаючи цінну інформацію про їхній прогрес і області, які потрібно
вдосконалити.

Останній тест - тест (опитувальник) Люсіна

Тест Люсіна призначений для комплексної оцінки емоційного
інтелекту людини, що охоплює різні аспекти її емоційного
функціонування та міжособистісних взаємодій. Тест складається з 46
тверджень, кожне з яких представляє інший аспект емоційного інтелекту,
включаючи самосвідомість, саморегуляцію, емпатійне розуміння,
соціальні навички та мотивацію. Учасникам пропонується вказати рівень
згоди з кожним твердженням за п’ятибальною шкалою від «зовсім не
згоден» до «повністю згоден».
Далі ці твердження розбиваються на 5 різних підшкал, які потім
об’єднуються в 4 загальні шкали емоційного інтелекту:

Перша загальна шкала – МЕІ (Емоційний інтелект EI) – відображає

здатність людини розуміти, обробляти та керувати своїми емоціями, а
також емоціями інших людей.
Друга шкала — ВЕІ (внутрішньоособистісний ЕІ) — оцінює
здатність людини ефективно спілкуватися з іншими, будувати й
підтримувати позитивні стосунки, а також розуміти точки зору інших.
Третя загальна шкала - РЕ (розуміння та сприйняття емоцій) -
оцінює здатність людини приймати продумані та ефективні рішення в
особистому та професійному житті.

40
 Четверта шкала - УЕ (контроль емоцій) - вимірює здатність людини
справлятися зі стресом і складними ситуаціями конструктивним і
ефективним способом.
Субшкала MП – це здатність за зовнішніми проявами емоцій
розуміти емоційний стан людини, а субшкала MУ – здатність викликати
певні емоції в інших людей, зменшувати інтенсивність небажаних емоцій,
і, можливо, схильність до маніпулювання людьми.
Субшкала ВП — здатність усвідомлювати свої емоції та розуміти їх
причини, а також здатність вербалізувати емоції, тоді як субшкала ВУ —
здатність і потреба керувати своїми емоціями, викликати та підтримувати
бажані і тримати під контролем небажані емоції.
Субшкала ВE - здатність контролювати зовнішні прояви емоцій.
Результати тесту дадуть можливість зрозуміти, як індивід
використовує емоції у своєму житті, і визначити сфери для зростання
свого емоційного інтелекту, що важливо в контексті особистісного
розвитку, а також у сфері психології та психотерапії, оскільки високий
рівень емоційного інтелекту може мати позитивний вплив на соціальні та
міжособистісні стосунки людини, розвиток кар’єри та загальний добробут.

Вибірка

Емпіричне дослідження було здійснено на базі КНУ ім. Тараса

Шевченка. У дослідженні прийняли участь 20 студентів-психологів
очного навчання психологічного факультету 2 та 4 курсів:
1. 10 студентів віком 18 років ПС групи 26, які поки не обрали
спеціалізацію
2. Старший курс група студентів ПС 30 – 10 студентів віком 19-20
років, які вже обрали спеціалізації.
Дослідженння проводилося у стінах університету 1год. 20 хвилин.

41
 Етапи вимірювання:
Перший етап складався з визначення вибірки дослідження. Ми
залучили до дослідження студентів психологічного факультету на базі
КНУ ім. Тараса Шевченка. У дослідженні брали участь по 20 студентів-
психологів 2 та 4 курсів, які на базі обраних нами вибірок, а саме:
методика діагностики рівня емоційного інтелекту (Н.Холл); Тест
емоційного інтелекту ЕмІн Д.В. Люсіна; методика діагностики рівня
емпатії (В.В. Бойка). Були у ролі досліджувальних.
1. На етапі діагностики всі методики були пройдені досліджуваними
студентами окремо один від одного по курсам.
2. На заключному етапі було піддведено підсумки та розроблено
психологічні рекомендації для підвищення ЕІ.

2.2 Психологічні особливості емоційного інтелекту майбутніх

психологів

Результати дослідження за методикою "Діагностика рівня емпатії"

В.В. Бойка.

Рівень емпатії студентів-психологів (за методикою В.В. Бойка)

Таблиця 2.1
Рівні емпатії Високий Середній Низький Наднизький
Кількість 5.5 28.8 15.5 8,7
студент. (у%)

Було виявлено, що у цій методиці переважає середній рівень з

результатом - 28.8% досліджувальних студентів і ця оцінка вказує на те,
що вони не надто емпатичні, але й не повністю позбавлені емпатії, мають
певний рівень емоційного розуміння та здатності сприймати чужу точку
зору, але можуть не бути надто чутливими до почуттів чи емоцій інших
42
людей. Натомість вони можуть бути більш збалансованими у своєму
підході у роботі психологом та здатними підтримувати здоровий рівень
емоційної дистанції, залишаючись при цьому співчутливими та уважними
до інших. Ми маємо 5,5% високого рівня, проте аж 15,5% низького
показника та 8,7 наднизького рівня емпатії, що є незадовільним
результатом для майбутнього психолога, адже він може мати труднощі з
розумінням власних емоцій і керуванням ними, а також зі
співпереживанням іншим. У психології важливий компонент ефективних
терапевтичних стосунків базується на здатності підключатися до емоцій
клієнта та розуміти його. Хоча деякі люди з низьким рівнем емпатії
знайшли способи досягти професійних успіхів, цим людям важливо знати
про свої сильні та слабкі сторони та постійно працювати над розвитком
своїх навичок емоційного інтелекту.

Психологічні особливості емпатичних здібностей студентів-

психологів (за методикою В. Бойка)

Таблиця 2.2.

Канал емпатії Середній Ранг

бал

Раціональний 4.2 1

Емоції 3.3 2

Інтуїція 2.1 6

Установки 3.1 3

Проникливість 3.0 4

Ідентифікація 2.9 5

43
 Дослідження показує, що найбільш значущими в структурі емпатії
студентів-психологів є раціональний параметр,емоційний канал та
установки, що сприяють емпатії і це означає, що майбутні психологи,
окрім того, що вони емоційно розумні, ще й дуже раціональні, а це
означає, що вони добре вміють логічно аналізувати ситуацію та емоції
інших. Вони здатні розуміти своїх клієнтів і співчувати їм, а також
надавати раціональну перспективу, що може бути дуже корисним для
ефективної терапії, крім того, їхнє позитивне ставлення до інших,
наприклад співчуття та відкритість, також має важливе значення для їх
здатності взаємодіяти з клієнтами та розуміти їх, що в кінцевому
підсумку покращує якість їхньої терапії. Такі якості в поєднанні з їхнім
емоційним інтелектом та емпатією роблять майбутніх психологів добре
підготовленими для надання емоційної підтримки та керівництва своїм
клієнтам, а також допомагають їм подолати виклики та труднощі.

Дослідження рівня емоційного інтелекту ( тест Г.С Холла)

Рівень емоційного інтелекту студентів-психологів (за

методикою Г.С Холла)

Таблиця 2.3.

Рівні емоційного Низький Середній Високий

інтелекту

Кількість студентів (у%) 19 70.6 10.4

44
 Отримавши результати методики рівня емоційного інтелекту
(тест Г.С Холла) можемо зробити висновок, що у досліджуваних
майбутніх психологів переважає середній рівень ЕІ - 70.6% що говорить
про те, що досліджувані майбутні психологи мають здатність розуміти,
керувати та регулювати власні емоції, а також емоції інших людей вище
середнього. Низький рівень має 19% осліджувальних майбутніх
психологів і це говорить про велику вірогідність відчувати труднощі з
розумінням власних емоцій і керування ними, а також труднощі
співпереживати іншим. Потенційно це може вплинути на їх здатність
надавати ефективну терапію чи підтримку своїм клієнтам, а також на їхні
особисті стосунки.
Варто також зазначити, що невеликий відсоток студентів (10,4%)
має високий рівень емоційного інтелекту, що є позитивним результатом і
може свідчити про їхню високу кваліфікацію в розумінні власних та
чужих емоцій і керуванні ними. Особливо корисним це є у терапії та
клінічній роботі, де здатність співпереживати та розуміти досвід клієнтів
має вирішальне значення для створення безпечного та підтримувального
терапевтичного альянсу.

Психологічні особливості емоційного інтелекту студентів-

психологів (за методикою Г.С Холла)

Таблиця 2.4.

Рівні емоційного інтелекту

Шкали ЕІ

Низький Середній Високий

Емоційна усвідомленість 18 70.6 10.4

Управління емоціями 18.9 75.9 6.1

45
 Самомотивація 14.5 70.5 15

Емпатія 4.4 54.4 41.2

Розпізнавання емоцій 31.1 47.9 21.9

Отримані дані вказують на те, що досліджувані на середньому

рівні справляються з управлінням власних емоцій, самомотивацією і
розпізнаванням емоцій та емоційною усвідомленістю із емпатією.
Той факт, що суб’єкти керують своїми власними емоціями на
середньому рівні, означає, що вони здатні керувати ними до певної міри,
але все ще іноді можуть відчувати труднощі з регулюванням своїх емоцій.
Вони можуть відчувати такі почуття, як тривога, смуток або гнів, але
здатні певною мірою керувати цими почуттями і для психологів та інших
спеціалістів у сфері психічного здоров’я це дуже важливо, оскільки вони
працюють з клієнтами, які можуть мати емоційні проблеми.
Наявність середнього рівня самомотивації означає, що суб’єкти
мають достатній рівень автономії та ініціативи, а також здатні ставити та
досягати своїх власних цілей, це важливий аспект, оскільки він може
допомогти психологам заохочувати та мотивувати клієнтів діяти для
досягнення своїх цілей.

Рівень емоційного інтелекту студентів-психологів (за

методикою Д.В. Люсіна)

Таблиця 2.5

Рівні Дуже Низький Середній Високий Дуже

емоційного низький високий
46
інтелекту

Кількість 3.5 7.5 49.1 25.9 9.5

студентів (у%)

Результати даної методики вказують на те, що у досліджуваних

студентів-психологів переважає середній рівень ЕІ - 49.1%, також в
свою чергу у 24.9% високий і у 11% дуже високий показник. З низьким
рівнем ЕІ 7.5% та дуже низьким 3.5% студентів.

Досліджувальні можуть мати потенціал для розвитку та покращення

свого емоційного інтелекту в міру свого навчання, а той факт, що 24,9%
студентів мають високий рівень ЕІ, а 11% мають дуже високий рівень ЕІ,
є позитивним результатом, оскільки це свідчить про те, що значна частина
студентів вже має високий рівень емоційного інтелекту. Важливо
зазначити, що 7,5% студентів мають низький рівень емоційного інтелекту,
а 3,5% студентів мають дуже низький рівень емоційного інтелекту, що
свідчить про те, що деяким студентам може знадобитися додаткова
підтримка та навчання в щоб розвинути свій емоційний інтелект і досягти
успіху в навчанні та майбутній кар’єрі.
Загалом результати дослідження вказують на те, що є можливості
для покращення емоційного інтелекту студентів-психологів, і що
цілеспрямовані втручання та освіта можуть бути необхідними, щоб
переконатися, що студенти володіють необхідними навичками для
ефективної роботи в галузі психології та психічного здоров’я. Можливо,
знадобляться подальші дослідження та оцінка, щоб повністю оцінити
вплив емоційного інтелекту на благополуччя та успішність студентів.

47
 Психологічні особливості емоційного інтелекту студентів-
психологів (за методикою Д.В. Люсіна)

Таблиця 2.6.

Рівні емоційного інтелекту

Шкали емоційного Дуже Низький Середній Високий Дуже

інтелекту низький високий

Розуміння чужих емоцій 7.1 17 38.1 20.1 16.7

Керування чужими 6.6 6.9 49.1 34.4 6.6

емоціями

Розуміння власних 5.7 15 49.9 9.1 20.3

емоцій

Керування власними 7.5 13.4 35.5 25.5 18.6

емоціями

Контроль експресії 4.2 20.5 46.8 24.5 5

Міжособистісний 8.2 16.4 40.3 21.3 13.8

емоційний інтелелект

Внутрішньоособистісний 7.6 7.5 42.5 24.6 8.4

емоційний інтелект

Розуміння емоцій 5 10.1 39.9 29.9 15

Керування емоціями 10 17.7 29.4 23.3 10

За даними тесту Д.В. Люсіна видно, що більшість досліджуваних

студентів-психологів мають хороший рівень емоційної зрілості та здатні
48
розпізнавати, розуміти та керувати своїми емоціями та емоціями інших.
Управління чужими емоціями - 91,1% (при оцінці від середнього до
дуже високого рівня) і трохи менш розвинене Розуміння емоцій - 83. %
та Розуміння власних емоцій – 79,3 %. Вони володіють критичними
навичками керування емоціями інших людей, що є важливим для надання
ефективної психологічної підтримки та втручання.
Однак також очевидно, що є сфери, у яких деяким учням може
знадобитися додаткова підтримка та навчання для подальшого розвитку
свого емоційного інтелекту. Зокрема, розуміння та розпізнавання емоцій,
здається, є сферами вдосконалення, а також контроль над вираженням, це
не означає, що ці учні не здатні до цих навичок, а радше те, що їм може
знадобитися більше вказівок і практики, щоб розвинути свій емоційний
інтелект до вищого рівня.

2.3. Розвиток емоційного інтелекту студентів-психологів на

різних етапах навчання
Для аналізу емоційної компетентності ми провели дослідження за
участю студентів 2 та 4 курсів, які заповнили форму з запитаннями,
пов’язаними з емоційним інтелектом і оцінили себе відповідно до рівня
згоди. Студенти давали чесні відповіді та не мали жодних питань під час
процесу.

1. Дослідження каналів та рівня емпатії студентів психологів

методикою "Діагностика рівня емпатії" В.В. Бойко.

Табл
иця 2.7.

Рівні емпатії Високий Середній Занижений Дуже низький

Студ. 2 курсу (у 5.5 28.8 15.5 8.7

49
%)

Студ. 4 курсу (у 0 21.4 40.2 38.6

%)

Результати методики свідчать, що у студентів другого курсу

переважає середній рівень емпатії з результатом - 28.8%, також 15,5%
низького показника та високий лише у 5,5% високого рівня. З наднизький
рівнем емпатійності - 8,7%.

З тесту Бойко де визначалось шість рівнів або каналів, з яких певні

емоції виникали та проявлялися по-різному у студентів 2 курсу
найвагомішим був канал «раціональності», за ним у порядку спадання
йдуть канали «емоційний» та «установки».
Серед студентів 4 курсу, нижчий за середній рівень емпатії
виявлено у 40,2% студентів, дуже низький рівень – у 38,7%, середній –
лише у 21,4%, при цьому високий рівень відсутній. Найважливішим для
цієї групи був канал «установки», потім канали «ідентифікація» та
«емоційний», «раціональний», а «Інтуїтивний» та «проникливість» канали
є найменшими для цієї групи. Відзначено низьку виразність більшості
каналів для студентів 4 курсу.
Отже, за результатами нашого дослідження ми з’ясували, що
середній рівень емпатії у студентів другого курсу вищий, ніж у студентів
четвертого курсу: 28,8% студентів другого курсу мають середній рівень
емпатії порівняно з 21,4% студентів четвертого курсу. З іншого боку,
низький рівень емпатії є у 40,2% четвертокурсників, що майже відповідає
їх наднизькому рівню у 38,6%. Ця закономірність вказує на можливість
зниження мотиваційних прагнень, відсутності професійних інтересів і
відчуття розчарування серед студентів четвертого курсу наближення до
50
випуску, що може призвести до зниження емпатії. Згідно з цією
інтерпретацією, результати дослідження свідчать про те, що на динаміку
емоційної компетентності впливають такі академічні фактори, як
невизначеність і зміни в професійних устремліннях.

2. Дослідження емоційного інтелекту (тест Г.С Холла)

Динаміка рівня емоційного інтелекту студентів-психологів на

різних етапах навчання (за методикою Г.С. Холла)

Таблиця 2.8.

Рівні емоційного Низький Середній Високий

інтелекту

Студенти 2 курсу (у%) 23.8% 64.6% 21.6%

Студенти 4 курсу (у%) 88.6% 98.6% 0%

Отже, ми з’ясували, що студенти другого курсу мають середній

рівень емоційного інтелекту, середній – 64,6%, низький – 23.8% і 21.6%
високий. Навпаки, четвертокурсники мають більш нижчий рівень
емоційного інтелекту, у 88,6% – низький рівень, 98,6% – середній,
високий- 0%. Це свідчить про те, що студенти другого курсу можуть мати
вищий рівень емоційного інтелекту, ніж студенти четвертого курсу, що
може бути пов’язано з їх більшою схильністю до стресових академічних
та міжособистісних обов’язків під час навчання. Крім того, результати
свідчать про те, що рівень емоційного інтелекту може коливатися
протягом навчального процесу, що може вплинути на здатність студентів

51
керувати емоціями та налагоджувати ефективне спілкування та емпатію в
особистих і професійних стосунках.
Одне з припущень, яке могло б пояснити різницю в рівні емоційного
інтелекту серед студентів четвертого курсу порівняно зі студентами
другого курсу, полягає в тому, що студенти четвертого курсу можуть бути
більш схильні до ситуацій високого стресу та, можливо, відчувають
виснаження, що призводить до зниження у їхньому емоційному інтелекті.
Можливо, що деякі студенти могли взяти на себе стажування, працювати
неповний робочий день або виконувати інші обов’язки, через які їм було
важко поєднувати навчання та інші зобов’язання, що могло вплинути на
їхнє емоційне благополуччя та призвести до погіршення в їх EI.
Іншим поясненням може бути те, що студенти четвертого курсу,
можливо, наближаються до випуску та мають справу з почуттям
невизначеності та тиску, пов’язаного з їхніми майбутніми кар’єрними
планами, що може бути джерелом стресу та вплинути на їхній EI.

Динаміка рівня емоційного інтелекту студентів-психологів на

різних етапах навчання (за методикою Г.С. Холла)

Малюнок 2.1.

100
90
80
70
60
2 курс
50
4курс
40
30
20
10
0
Низький Середній Високий

Психологічні особливості емоційного інтелекту студентів-

52
психологів на різних етапах навчання (за методикою Г.С Холла)

Таблиця 2.9.
Рівні емоційного інтелекту

Шкали ЕІ
Низький Середній Високий

2 4 2 4 2 4
курс курс курс курс курс курс

Емоційна усвідомленість 18 59.5 70.6 40.5 11.4 0

Управління емоціями 18.9 39.1 75.1 60.9 6 0

Самомотивація 14.5 49.8 70.5 50.2 15 0

Емпатія 4.4 60 54.4 40 41.2 0

Розпізнавання емоцій 17 33.4 52 66.6 31 0

Виходячи з наданої інформації, виявляється, що студенти другого

курсу мають вищий рівень емоційного інтелекту, ніж студенти четвертого
курсу. Другокурсники мають середній рівень емоційного усвідомлення
70,6%, керування емоціями – 75,1%, самомотивації – 70,5%, емпатії –
54,4%, розпізнавання емоцій – 52%, низький рівень – 17%. З іншого боку,
студенти четвертого курсу мають низький рівень емоційного інтелекту, із
середнім рівнем емпатії 40%, і низькі рівні в інших шкалах (емоційна
усвідомленість, управління емоціями, самомотивація та розпізнавання
емоцій). Результати свідчать про те, що студенти другого курсу можуть
краще розуміти свої емоції та керувати ними порівняно зі студентами
четвертого курсу. Низький рівень емоційного інтелекту у студентів 4

53
курсу може бути наслідком додаткового академічного та особистого
стресу, з яким вони можуть зіткнутися протягом останнього року
навчання, що призводить до зниження їхньої здатності ефективно
керувати своїми емоціями.

3.Діагностика емоційного інтелекту методикою Д.В. Люсіна

Рівні емоційного інтелекту студентів-психологів на різних

етапах навчання (за методикою Д.В. Люсіна)

Таблиця 2.10.

Рівні Дуже Низький Середній Високий Дуже

емоційного низький високий
інтелекту

2 курс (у%) 3.5 7.5 49.1 25.9 9.5

4 курс (у%) 30.1 25.4 25.6 13.4 6.6

Виходячи з результатів студенти другого курсу мають вищий

середній рівень ЕІ порівняно зі студентами четвертого курсу: 49,1%
студентів 2 курсу мають середній рівень емоційного інтелекту порівняно з
25,6% студентів 4 курсу. Частка студентів із дуже низьким рівнем
емоційного інтелекту значно вища серед студентів четвертого курсу –
30,1% порівняно з 7,5% серед студентів другого курсу, проте у студентів
четвертого курсу вищий відсоток студентів із високим або дуже високим
рівнем емоційного інтелекту – 13,4% порівняно з 9,5% серед студентів
другого курсу.

54
 Результати свідчать про те, що хоча деякі студенти можуть мати
вищий рівень емоційного інтелекту, іншим може бути важко
контролювати свої емоції під час сильних стресових ситуацій.

Психологічні особливості емоційного інтелекту студентів-

психологів на різних етапах навчання (за методикою Д.В. Люсіна)

Таблиця 2.11

Шкали Рівні емоційного інтелекту

емоційного
інтелекту
Дуже Низький Середній Високий Дуже
низький високий

2 4 2 4 2 4 2 4 2 4

курс курс курс курс курс курс курс курс курс курс

Розуміння чужих 7.1 2.5 17 25 38.1 23.5 20.1 28.2 16.7 9.5
емоцій

Керування 6.6 3.3 16.9 28.5 49.1 20.1 34.4 24.8 6.6 3.9
чужими
емоціями

Розуміння 5.7 13.8 15 30.1 49.9 37.8 9.1 5.5 20.3 3.5
власних емоцій

Керування 7.5 12.3 13.4 25.9 35.5 37.8 25.5 16.5 18.6 5.9
власними
емоціями

Контроль 4.2 6.3 20.5 4.4 46.8 13.4 24.5 19.5 5 13

55
експресії

Міжособистісний 8.2 20.2 16.4 13.7 40.3 29.4 21.3 13.2 13.8 13
емоційний
інтелект

Внутрішньоособ 7.6 20.5 41.5 9.6 42.5 39.3 24.6 14.4 8.4 4.6
истісний
емоційний
інтелект

Розуміння емоцій 5 21.8 39.9 12.2 39.9 39.4 29.9 23.6 15 5

Керування 10 14.2 29.4 5.3 24.9 15.1 23.3 23 10 12

емоціями

У студентів другого курсу у шкалі «Розуміння чужих емоцій»

переважає середній рівень 38.1% низький 17% та високий 21.5%,
«Керування чужими емоціями» переважає середній рівень 49.1%,
«Розуміння власних емоцій» - середній 49.9% , Керування власними
емоціями переважае низький рівень - 25.9% та 37.8% середній.
Контроль експресії – переважає средній рівень - 46.8% та 24.5%
високий. Міжособистісний емоційний інтелект– переважає средній
рівень - 40.1% та 21.1% високий. Внутрішньоособистісний емоційний
інтелект– переважає средній рівень - 42.5% та 41.5% низький. Розуміння
емоцій – однаково переважають средній рівень - 39.9% та низький
39.9%. Керування емоціями– переважає средній рівень - 29.4% та
низький 24.9%.

56
 А у студентів четвертого курсу такі переваги: (МП) Розуміння
чужих емоцій - переважає високий рівень 28.2%, і середній 25%; у шкалі
(МУ) Управління чужими емоціями - переважає низький рівень ПО
28.5% та високий 24.8%; (ВП) Розуміння власних емоцій - переважає
низький 30.1% рівень та середній рівень 37.8%; (ВУ) Управління
власними емоціями переважає середній рівень 38.7%; (ВЕ) Контроль
експресії переважає також високий рівень 19.5%; (МЕІ)
Міжособистісний емоційний інтелект - переважає середній рівень
29.4%; (ВЕІ) Внутрішньоособистісний емоційний інтелект - переважає
також середній рівень 39.3%; (РЕ) Розуміння емоцій - переважає
середній рівень 39.4%; (УЕ) Управління емоціями - переважає високий
рівень 23%.

Згідно з результатів та підрахунків, студенти другого курсу мають

вищий рівень емоційного інтелекту за шкалами «Розуміння емоцій
інших людей», «Розуміння власних емоцій», «Міжособистісний
емоційний інтелект», «Внутрішньоособистісний емоційний інтелект» і
«Контроль експресії». У четвертокурсників же вищий рівень емоційного
інтелекту за шкалами «Керування чужими емоціями», «Керування
власними емоціями», «Розуміння емоцій», «Керування емоціями».
Варто зазначити, що бали для обох груп відносно подібні в більшості
шкал, з деякими варіаціями в окремих областях. Загалом, ці результати
свідчать про те, що емоційний інтелект є важливим фактором, який слід
враховувати в освітніх програмах, і що можуть бути певні навички або
сильні сторони, які студентам може знадобитися розвивати або
вдосконалювати.

Висновки до другого розділу

Отже, зокрема, студенти другого курсу за методикою

"Діагностика рівня емпатії" В.В. Бойко. частіше демонстрували вищий
57
рівень емпатії та емоційного інтелекту, ніж студенти четвертого курсу.
Результати методики Г.С. Холла демонструють, що студенти другого
курсу мають вищий рівень усвідомлення емоцій, самомотивації та емпатії.
Четвертокурсники мають низький рівень емоційного інтелекту в усіх
оцінюваних сферах, низький – у сфері емпатії. Схоже, що додатковий
академічний та особистий стрес, з яким студенти четвертого курсу
стикаються протягом останнього року навчання, може сприяти зниженню
емоційного інтелекту. Методика Д.В. Люсіна також підтримує цей
висновок, вказуючи також, що лише деякі студенти четвертого курсу
мають високий або дуже високий рівень емоційного інтелекту. Також,
схоже, що існують деякі відмінності в сферах емоційного інтелекту, в яких
студенти другого та четвертого курсів перевершують. Студенти другого
курсу мали вищий середній бал у «Розуміння емоцій інших людей» та
«Розуміння власних емоцій», що може означати, що вони більш чуйні та
краще розпізнають власні емоції. Студенти четвертого курсу мали вищий
середній бал за шкалами «Керування емоціями інших людей» і
«Керування власними емоціями», що свідчить про те, що вони мають
кращі навички регулювання своїх емоцій і управління емоціями інших
людей, що може бути корисним у сфері психології.
Крім того, результати свідчать про те, що емоційний інтелект є
важливим фактором, який слід враховувати в освітніх програмах, і що
можуть існувати певні навички або сильні сторони, які учні повинні
розвивати або вдосконалювати, щоб досягти успіху. Також важливо, щоб
педагоги визнавали унікальні сильні сторони та сфери зростання кожного
учня та відповідно надавали підтримку та ресурси. Загалом результати
цього дослідження дають цінну інформацію про емоційний інтелект
студентів на різних етапах їхнього навчального шляху та можуть бути

58
використані для формування освітніх програм і практик, які підтримують
емоційне благополуччя та успіх студентів.
Підхід Гоулмана до емоційного інтелекту підкреслює, що
більшість елементів у складі еквалайзера лише загострюються з часом.
Це означає, що з віком і досвідом люди, ймовірно, покращать свої
здібності у визначенні, розумінні та управлінні емоціями в собі та
інших. У контексті цього дослідження дещо нижчі результати студентів
четвертого курсу порівняно зі студентами другого курсу, які
спостерігалися в певних аспектах емоційного інтелекту, проте це не
обов’язково означає його спад. Коли студенти досягають старшого
курсу, вони стикаються з новими обов’язками та часто стикаються з
рішеннями щодо майбутньої освіти та кар’єрного шляху. Деякі
студенти можуть втратити інтерес до обраної галузі навчання і це
питання часто стає більш актуальним на четвертому курсі.
Збільшення навчального навантаження на четвертому курсі та
інші умови, в яких виховуються студенти, також можуть відігравати
роль у їхньому емоційному інтелекті, крім того, риси особистості та
відмінності між поколіннями можуть впливати на рівень EI, і
старшокласники можуть не докладати достатньо зусиль для розвитку
власного EI.
Також системи освіти не віддають пріоритет розвитку EI для
студентів усіх галузей, що також може сприяти зниженню балів EI.

59
 РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ
ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ СТУДЕНТІВ-ПСИХОЛОГІВ
3.1 Основні напрями тренінгової роботи психолога з розвитку
емоційної компетентності майбутніх психологів

Емоційний інтелект, або здатність усвідомлювати власні емоції та

емоції інших, є критично важливим аспектом у роботі психологів.
Розвиток навичок ідентифікації та розуміння емоцій, як вербальних, так
і невербальних, має важливе значення як для співпереживання клієнтам,
так і для того, щоб допомогти їм керувати власними емоціями. Окрім
уміння розпізнавати емоції, психологам також важливо навчитися
регулювати власні емоції, а також підтримувати своїх клієнтів у цьому.
У світлі досліджень стало очевидним, що розвиток емоційної
компетентності є найважливішим аспектом роботи психолога.
Пов’язано це з емпіричними доказами здатності демонструвати емпатію,
регулювати емоції та розпізнавати емоції, а також здатність до
психологічного взаємного прийняття. Розуміючи основні сфери, які
потребують удосконалення як окремої людини, так і в освітній системі в
цілому, тренінгова робота з розвитку та вдосконалення ЕІ для майбутніх
психологів має бути зосереджена на наступних ключових напрямках:
1. Потреба в самосвідомості: Психологи, які навчаються,
повинні розвивати глибоке розуміння власних емоційних станів і
реакцій. Така самосвідомість може покращити їхню здатність
розпізнавати та регулювати свої емоції, а також емоції своїх клієнтів.
2. Важливість емпатії: емпатійне слухання та розуміння є
ключовими навичками для психологів. Емпатія дозволяє психологам
краще розуміти своїх клієнтів і спілкуватися з ними, а також змушувати
їх відчувати, що їх бачать і чують.

60
 3. Цінність ефективної комунікації: Хороші комунікативні
навички є важливими для психологів. Психологи мають навчитися
активно слухати, задавати вдумливі запитання та наполегливо й
ефективно спілкуватися, адже це може допомогти їм орієнтуватися в
складних розмовах і зміцнити довіру з клієнтами.
4. Проблема емоційної регуляції: здатність регулювати свої
емоції в умовах стресу, тривоги та інших складних емоцій є критично
важливим аспектом емоційної компетентності і психологи повинні
навчитися ефективним стратегіям управління власними емоціями, а
також підтримувати своїх клієнтів у регулюванні своїх емоцій.
5. Мистецтво психологічного взаємного прийняття:
Психологи повинні розвинути глибоке розуміння своїх клієнтів та їхні
труднощі, приймати їх такими, якими вони є і де вони знаходяться на
своєму шляху. Психологам, які навчаються, важливо навчитися слухати
без засудження та створювати безпечне та сприятливе середовище,
незалежно від походження їхніх клієнтів
6. Потреба в постійному професійному розвитку: Емоційна
компетентність – це процес, що триває все життя і психологи мають
розуміти важливість постійного навчання та професійного розвитку.
Потрібно шукати можливості для професійного розвитку, такі як
семінари, конференції та програми безперервної освіти, щоб відточити
свої навички та знання.
Розвиток дидактичних навичок також має вирішальне значення в
практиці психолога, оскільки психолог повинен мати можливість
ефективно передавати інформацію та навчання своїм клієнтам. Це
вимагає не тільки розуміння предмета, але й уміння повідомити його
іншим у чіткій і стислій формі. Також розвиток раціонального інтелекту
психолога важливий для досягнення балансу між емоційним і

61
раціональним інтелектом та, нарешті, здатність здійснювати цілісне
системне сприйняття особистості клієнта необхідна для ефективної
реалізації стратегії психотерапевтичної взаємодії. Це передбачає
розгляд системоутворюючих факторів, які визначають поведінку та
проблеми індивіда, а не просто зосередження на проблемах
поверхневого рівня.
Зосереджуючись на цих ключових сферах, студенти-психологи
можуть працювати над розвитком своєї емоційної компетентності та
стати ефективними, співчутливими та шанованими фахівцями у своїй
галузі. Вкрай важливо, щоб система освіти в цілому застосовувала
цілісний підхід до підготовки майбутніх психологів, наголошуючи на
розвитку емоційної компетентності на додаток до теоретичних знань і
професійних навичок. Маючи відповідні ресурси та підтримку, майбутні
психологи можуть розвинути навички, необхідні для ефективної
підтримки емоційного благополуччя своїх клієнтів і надати їм ресурси,
необхідні для орієнтування в складних ситуаціях.
Навчання психолога зазвичай включає поєднання академічної
курсової роботи та практичного досвіду, такого як стажування або
практика. У класі студенти можуть вивчати методи керування власними
емоціями та розвивати краще розуміння емоційного стану інших, а
також можуть проводити дослідження емоційних аспектів різних
психологічних явищ і досліджувати різні підходи до терапії та
консультування. Вже під час свого практичного досвіду майбутні
психологи-стажери можуть працювати безпосередньо з клієнтами,
спостерігаючи та допомагаючи під час терапевтичних сеансів. Цей
досвід може допомогти студентам розвинути свою здатність ставитися
до клієнтів на емоційному рівні, а також свої навички управління
складними емоційними ситуаціями та реагування на них.

62
 Варто зазначити, що емоційну компетентність не можна повністю
розвинути за одну ніч або лише за допомогою навчання та освіти, це
процес, який вимагає постійної відданості саморефлексії, розвитку та
готовності адаптуватися та вчитися. Витративши час і зусилля,
студенти-психологи можуть розвинути свою емоційну компетентність і
стати ефективними, співчутливими та шанованими фахівцями у своїй
галузі.

3.2. Аналіз ефективності тренінгової програми з розвитку емоційного

інтелекту
Завдання тренінгу включають вдосконалення здатності розпізнавати
та розуміти емоції, навчитися розпізнавати та розуміти невербальні
сигнали, керувати власними емоціями та внутрішнім діалогом. Тренінг
включає організацію, презентацію змісту, обговорення очікувань
учасників, ознайомлення з правилами, вправи на «розминку», ігри для
підвищення уваги та працездатності.
Основна мета таких занять - допомогти учням розвинути
емоційний інтелект, який включає здатність розпізнавати і керувати
своїми емоціями, а також емоціями інших.
Для досягнення цієї мети необхідно створити безпечне та комфортне
середовище для учнів і цього можна досягти створивши для них
атмосферу підтримки та розуміння, в якій вони можуть висловлювати свої
почуття та думки, не побоюючись засудження чи критики.
Ретельно підібраний набір ефективних вправ дозволить студентам
розвинути навички, яких їм бракує.
Тренінг починається з організаційного етапу, який включає: вступ,
презентацію навчального матеріалу, обговорення очікувань учасників,
ознайомлення з правилами поведінки, «розминку» та ігри для підвищення

63
концентрації та працездатності. Після завершення цього етапу студентам
рекомендується пройти всі запропоновані тренером вправи.
Ось модифікований приклад таких вправ:

Вправа 1. «Дзеркальне відображення»

Учасники діляться на пари. Один з учасників пари говорить фразу, а

другий повторює її своїми словами та намагається визначити які саме
почуття відчував учасник при вимовлянні фрази. Потім вони міняються
ролями. Мета цієї вправи — допомогти учасникам краще зрозуміти один
одного та навчитися активно слухати.

Вправа 2. «Внутрішній голос»

Учасники утворюють коло, і один із них (іменований «X») обирає

когось, хто буде їхнім внутрішнім голосом. Обрана особа стає за «Х» і
говорить від першої особи, кажучи «Я (ім’я учасника «Х») зараз
відчуваю..., тому що..., через те, що...». Потім ведучий запитує «X», чи це
їхній правильний внутрішній голос і чи хочуть вони почути інший. Потім
процес повторюється з наступним учасником.
Приклад питань для обговорення:
1. З якими проблемами ви зіткнулися під час виконання вправи?
2. Що ускладнює або полегшує врахування емоцій іншої людини?
3. Які емоції ви пережили?

Вправа 3. «Хто ти?»

Кожному учаснику пропонується записати рису невербальної

поведінки одного з учнів групи. Потім риса читається вголос, не кажучи,
кому вона належить, і група повинна вгадати, кого вона описує.

64
 Вправа 4 «Контраргументи»

Складіть список власних недоліків і запишіть його на лівій стороні

аркуша паперу. Праворуч до кожного пункту напишіть позитивне
твердження, яке контрастує з негативним. Наприклад, якщо ви написали
«Ніхто, хто мене знає, мене не любить» зліва, ви можете написати «Ті, хто
дійсно знає мене, добре ставляться до мене» з правого боку. Щоб
розширити й обґрунтувати ці контраргументи, подумайте про відповідні
приклади, які демонструють, як ваші позитивні якості переважають над
негативними. Крім того, почніть думати про себе в більш позитивному
світлі та визнайте всі свої сильні сторони.
Вправа розроблена, щоб допомогти людині набути самосвідомості,
розпізнати як свої позитивні, так і негативні якості, розкрити приховані
риси, зрозуміти вплив людей і подій на її життя, усвідомити важливість
збалансованого часу між роботою, сім’єю, хобі. тощо, оцінити, чи
відповідають їхні здібності їхнім цілям, і навчитися приймати рішення та
нести за них відповідальність.

Вправа 5 «Контакт масок»

Всі учасники малюють собі маску, яка може бути будь-якого

вигляду, за власним бажанням. Після виготовлення масок учасники
сідають у коло, ведучий стає в центр кола, заплющує очі і починає
повільне обертання, витягуючи руку (вказівний палець у вигляді
«стрілки»). Коли він зупиниться і розплющить очі, «стрілка» вкаже на
когось із присутніх: обговорення починається з цієї особи.
Кожен учасник має у будь-якому порядку висловити свою думку
про маску, яку обговорюють:
- чи цікава маска і чому, чи підходить до цієї людини (з суб'єктивної
точки зору, хто виражений);
65
 - які риси характеру людини відображено в цій масці;
- які особливості характеру людина (на думку того, хто говорить)
хотіла б сховати за допомогою цієї маски;
- яка маска, на думку доповідача, краще підійшла цій людині
(літературний герой, будь-яка тварина, кіногерой, історична особа
і так далі).

Ведучий повинен переконатися, що кожний висловив свою думку.

Після обговорення маски першої людини, він переходять до наступної
(наприклад, рухаючись за годинниковою стрілкою) Цей етап уроку не має
тривати більше години, після чого розмови на тему масок припиняються.
Потім веучий каже: «У повсякденному спілкуванні ми теж іноді ми носимо
маски. Тільки ці маски не паперові, а від м'язового складу - особлива
експресія обличчя, постава, тон. Зараз побачимо що це так.»
Учасники сідають у коло, у центрі якого викладено сім карт
(лицьовою стороною вниз) (якщо більше учасників, картки 3–6
дублюються).
1) маска байдужості;
2) маска прохолодної ввічливості;
3) маска зарозумілої неприступності;
4) маска агресивності;
5) маска слухняності чи поступливості;
6) маска доброзичливості чи симпатії;
7) маска простодушної і химерної веселості.
Усі учасники вибирають навмання одну картку і читають текст (не
вголос). Відповідно до порядку ведення номерів карток кожен повинен
продемонструвати отриману «маску», яка дісталася йому: потрібно
придумати ситуацію, в якій довелося б надіти цю маску, і відтворити
ситуацію.
66
 Наприклад, кому дісталася маска байдужості, може зображувати
сцену: : «Він опинився в купе із подружньою парою, що свариться. З
міркувань такту йому доводиться робити вигляд, що він нічого не бачить і
не чує». Після чого група оцінює, наскільки людина зуміла зобразити
необхідну маску. Потім переходять до наступної сценки. Питання для
обговорення:
- Які переживання виникли під час виступу
завдання?
- Чи важко було зобразити маски?
- Чому під час спілкування люди одягають маски?
— Що нового ви дізналися під час виконання вправи?

Вправа 6 «Техніка ввічливої відмови»:

Ця вправа розроблена, щоб допомогти людям навчитися говорити

«ні» ввічливо та з повагою. Він передбачає розігрування різних сценаріїв,
у яких хтось має відмовитися від прохання чи пропозиції.
Мета полягає в тому, щоб потренуватися використовувати ввічливу
мову та мову тіла, коли кажуть «ні», а також навчитися пояснювати, чому
запит не може бути прийнятий.

Вправа 7 «Я не можу»:

Ця вправа розроблена, щоб допомогти людям навчитися виражати

свої обмеження, не відчуваючи провини чи сорому. Він передбачає
розігрування різних сценаріїв, у яких хтось має пояснити, чому він не
може щось зробити.
Мета полягає в тому, щоб потренуватися використовувати
наполегливу мову та мову тіла, коли кажуть «Я не можу», а також

67
навчитися пояснювати, чому запит не можна прийняти, не відчуваючи
провини чи сорому.

Вправа 8 «Реакція на критику»:

Ця вправа розроблена, щоб допомогти людям навчитися

конструктивно реагувати на критику. Він передбачає розігрування різних
сценаріїв, у яких когось критикують і він повинен відповідати належним
чином.
Мета полягає в тому, щоб навчитися використовувати наполегливу
мову та мову тіла під час відповіді, а також навчитися сприймати критику,
не захищаючись чи агресивно.

Вправа 9 «Геометрія»

Учасникам (усій групі або кожному окремо) пропонується

накреслити рукою прямокутник на просторі перед собою. У завданні
виявляються яскраво виражені варіанти висловлювань. Один з учасників
малює в повітрі маленьку фігурку, ледве обертаючи випрямленим
вказівним пальцем, не рухаючи очима і головою. Інший з'єднує енергію в
усіх руках, його погляд синхронно обводить чіткі контури фігури,
рухається голова і тіло. Третій «ріже» долонею, наче перед ним щось
тверде. А хтось обережно погладжує руку середнім або широким жестом.
Наприкінці тренінгу учасникам роздають оціночні анкети для
виявлення загального враження від тренінгу.

Оціночна анкета: «Загальна оцінка ефективності навчання»

1. Як би ви оцінили навчання в цілому? 1, 2, 3, 4, 5
2. Якою частиною навчання було:
а) успішніше?

68
 б) найменш успішний?
3. Що вам не сподобалося?
4. На які питання ви не отримали відповіді?
5. Який відсоток інформації надано в тренінгу?
Чи було це корисно для вас?

Лист учасника тренінгу:

Сподобалося Не знаю Не сподобалося
1. 1. 1.
2. 2. 2.
3. 3. 3.
4. 4. 4.
5. 5. 5.
6. 6. 6.

Розвиток емоційного інтелекту за допомогою спеціалізованого

тренінгу передбачає навчання інтерпретації невербальних сигналів,
використання невербальної інформації для впливу на спілкування та
коригування власних емоцій, щоб краще взаємодіяти з іншими.
Цей тренінг допомагає студентам-психологам краще усвідомлювати
свої власні емоції та емоції інших, дозволяючи їм краще керувати своїми
взаємодіями та стосунками.
Рекоменовані додаткові тести:
 1.Опитувальник Дж. Роттера «Рівень суб’єктивного
контролю»
 Тест-опитувальник визначення самоставлення В.В. Століна
 Тест дослідження тривожності Ч.Д. Спілбергера
 Методика діагностики міжособистісних відносин
69
 Результати формувального експерименту

Вибірка

У тренінгу з підвищення емоційного інтелекту прийняли участь 20

студентів-психологів очного навчання психологічного факультету 2 та 4
курсів:
1. 10 студентів 2 курсу гр. ПС-26 з помірно низькими
показниками ЕІ.
2. 10 студентів 4 старшого курсу гр.ПС-30 з низькими
показниками ЕІ Дослідженння проводилося впродовж тижня по годині в
день після уроків у стінах університету.

Етапи вимірювання:
Перший етап складався з визначення вправ тренінгу. Ми залучили
до тренінгу студентів психологічного факультету на базі КНУ ім. Тараса
Шевченка, які приймали участь у досліджені на виявлення рівня ЕІ та
отримали низькі показники.
У тренінгу брали участь по 10 студентів-психологів 2 та 4 курсів, які
на базі обраних нами вправ, а саме: «Дзеркальне відображення»,
«Внутрішній голос», «Хто ти?», «Контраргументи», «Контакт масок»,
«Техніка ввічливої відмови», «Я не можу», «Реакція на критику»,
«Геометрія» - Були залучені до тренінгу.
3. На етапі діагностики всі вправи були пройдені студентами окремо
по курсам, що були також розділені на експериментальну групу (4
курс) і контрольну групу (2 курс).
4. На заключному етапі було піддведено підсумки вправ та висновок з
ефиктивності тренінгу.
5. Рівні ефективності програми:
Успішно – 63% - 100% (студ. у%)
70
 Задовільно – 31% - 62% (студ. у%)
Незадовільно - 0% - 30% (студ. у%)

Висвітлення результатів експериментальної групи з вправ

(1;2;3)
Табл.3.1
Ефективность тренінгової програми
Успішно Задовільно Незадовільно
Курс 4
Вправа«Дзеркальне 64.1% 31.9% 4%
відображення»
Вправа«Внутрішні 65.8% 33.2% 1%
й голос»
Вправа «Хто ти?» 59.4% 40.5% 5.1%

Виходячи з результатів студенти-психологи 4 курсу,

експериментальної групи тренінгу, які у попередній раз мали низькі
показники емоційного інтелекту зараз мають результати які свідчать про
те, що програма тренінгу була ефективною для підвищення їх емоційного
інтелекту. 65,8% студентів досягли успішного рівня виконання вправ та
змогли реалізувати концепції емоційного інтелекту в реальних ситуаціях.
40,5% учасників показали задовільні результати, що означає, що вони
змогли використати деякі поняття та застосувати їх певною мірою.
Низький відсоток (5,1%) студентів, які показали незадовільні
результати, свідчить, що програма тренінгу була ефективною для
більшості учасників і що вони змогли досягти значного прогресу у своїх
навичках емоційного інтелекту.

71
 Порівняння результатів експериментальної (4 курс) та
контрольної (2 курс)групи з вправ (1;2;3)
Табл.3.2
Ефективность тренінгової програми
Успішно Задовільно Незадовільно
Курс 4 Курс 2 Курс 4 Курс 2 Курс 4 Курс 2
Вправа«Дзеркальне 64.1 25.1 31.9 64.9 4 10
відображення»
Вправа«Внутрішні 65.8 39.7 23.2 30.1 1 30.2
й голос»
Вправа «Хто ти?» 59.4 20.6 40.5 29.4 5.1 50

У цих вправах студенти мали можливість практикувати активне

слухання та спілкування, які є ключовими компонентами EІ.
Виходячи з результатів тренінгу, студенти-психологи 4 курсу,
експериментальної групи, які у досліджені мали низькі показники
емоційного інтелекту зараз мають вищий показник успішності - 65,8% та
реалізували концепції емоційного інтелекту у вправах, тоді як контрольна
група 2 курсу мала задовільний показник - 64,9% що означає змогу
використати деякі поняття та застосувати їх певною мірою. Низький
показник 50%.
Схоже, що експериментальна група була більше піддана
тренуванню емоційного інтелекту за допомогою цих трьох вправ і мала
кращі результати в їх виконанні, тоді як контрольна група, можливо, не
мала такого впливу через брак знань та досвіду.
Також відповіді на питання для обговорення:
З якими проблемами ви зіткнулися під час виконання вправи?

72
 Деяким учасникам, можливо, було складно точно прочитати та
інтерпретувати емоції своїх партнерів під час першої вправи. Іншим,
могло було важко висловити свої власні думки та почуття чітко та
лаконічно. Також деяким учасникам, можливо, було важко
співпереживати своїм партнерам і зрозуміти їх точку зору.

Чому важко або легко брати до уваги емоції іншої людини?

Розуміння та врахування емоцій іншої людини може бути складним
для деяких людей, особливо якщо вони не навчені навичкам ефективного
спілкування та емоційного інтелекту. Такі фактори, як особисті
упередження, обмежена емпатія чи емоційний інтелект, а також
відсутність контактів із різними емоційними сценаріями можуть
ускладнювати врахування емоцій інших.
Особам із сильним почуттям емпатії, розвиненими
комунікативними навичками та бажанням вивчати нові методи
емоційного інтелекту може легше враховувати емоції інших.

Які емоції ви пережили?

Під час вправ учасники могли відчувати низку емоційних реакцій.
Деякі учасники, можливо, відчували дискомфорт, тривогу або вагання під
час виконання вправ, тоді як інші могли почуватися більш впевнено,
безпечно та комфортно. Учасники можуть відчути почуття зв’язку,
співчуття та розуміння зі своїми партнерами, особливо під час першої та
третьої вправ. Розуміння власних емоційних реакцій і реакцій їхніх
партнерів може допомогти учасникам краще зрозуміти свій рівень
емоційного інтелекту та розвинути більш ефективні навички емоційного
інтелекту в майбутньому.

73
 Висвітлення та порівняння результатів експериментальної та
контрольгої групи з вправи 4
Рівні ефективності програми:
Успішно – 63% - 100% (студ. у%)
Задовільно – 31% - 62% (студ. у%)
Незадовільно - 0% - 30% (студ. у%)
Табл.3.3
Ефективность тренінгової програми
«Контраргументи Успішно Задовільно Незадовільно
»
4 експ. курс у (%) 79 20 1
2 контр.курс у (%) 5.1 50.6 44.3

Порівнюючи результати експериментальної та контрольної груп за

вправою, можна відзначити, що група 4 курсу більш успішно засвоїла цю
вправу тренінгу з підвищення емоційного інтелекту - 79%, ніж група 2
курсу на задовільних показниках – 50.6% та маючи 44.3% низького
показника у цьому завдані. Ймовірно, це пов’язано з тим, що група 4-го
курсу мала більше досвіду навчання емоційного інтелекту за допомогою
досвіду, а також виконувати вправи на активне слухання та спілкування,
використані в навчальній програмі, які могли допомогти краще зрозуміти
себе та інших, а також зрозуміти, як різні люди сприймають емоції та
передають свої почуття. Вірогідно та очевидно, що група 2-го курсу не
досягла успіху у вправі «Контраргументи», тому що мала менший вплив
на навчання емоційного інтелекту порівняно з групою 4-го курсу.
Група 4-го курсу, яка раніше мала низькі показники емоційного
інтелекту, швидше за все, отримала більше тренувань і практики в
розвитку своїх навичок емоційного інтелекту і ці додаткові тренування з

74
практикою могли дати їм перевагу в розумінні та виконанні вправ, що
призвело до кращих результатів у цьому завданні.
Крім того, група 4-го курсу могла бути більш мотивованою та
більше інвестувала в тренування свого емоційного інтелекту після
результатів попереднього дослідженя не у свою користь за результатами,
що призвело до вищого рівня залучення та успіху у вправах. Важливо
зазначити, що емоційний інтелект є складним і багатогранним поняттям, і
може бути багато факторів, які можуть вплинути на здатність людини
розвивати ці навички, включаючи індивідуальні відмінності в особистості,
когнітивні та соціальні навички та життєвий досвід.
Також можливо, що деякі члени групи 2-го курсу могли мати
природні здібності до емоційного інтелекту або, можливо, мали
попередній досвід виконання подібних вправ, які допомогли їм досягти
більшого успіху у вправі контраргументу.

Рівні ефективності програми:

Вдалося – 63% - 100% (студ. у%)
Задовільно – 31% - 62% (студ. у%)
Не вдалося - 0% - 30% (студ. у%)

Висвітлення результатів експериментальної групи з вправи 5

Табл.3.4
Змога висловити думку про
маску, яку обговорюють,
демонстрація емоцій маски та
«Контакт масок»
відтвореня ситуацій з ними
Не Задовільно Вдалося
вдалося
Курс 4

75
 Маска 0% 34.7% 65.3%
байдужості
Маска 0% 26.8% 73.2%
прохолодної
ввічливості
Маска зрозумілої 1% 44% 56%
неприступності
Маска 5% 64% 36%
агресивності
Маска 0% 27% 73%
слухняності чи
Поступливості
Маска 0% 20.8% 79.2%
доброзичливості
чи симпатії
Маска 5% 57.3% 42.7%
простодушної і
химерної
веселості

Результати цієї вправи свідчать про те, що програма тренінгу

успішно покращує вміння висловлювати свою думку, демонструвати
емоції та створювати ситуації з масками. Рівень високий рівень за шкалою
вдалося - 79,2% означає, що більшість студентів змогли успішно виконати
ці завдання на високому рівні. Також це говорить про те, що студенти
експериментального 4 курсу значно краще стали зрозуміти власні емоції
та те, як їх сприймають інші, а також як вони можуть ефективніше
передавати свої емоції. Навчаючись цим навичкам і надалі, вони можуть
краще орієнтуватися в соціальних ситуаціях і стосунках, а також можуть
мати більше почуття самосвідомості та емоційного інтелекту.

76
 Порівняння результатів експериментальної (4 курс) та
контрольної (2 курс)групи з вправи 5
Рівні ефективності програми:
Вдалося – 63% - 100% (студ. у%)
Задовільно – 31% - 62% (студ. у%)
Не вдалося - 0% - 30% (студ. у%)
Табл.3.5
Змога висловити думку про маску, яку
обговорюють, демонстрація емоцій маски та
відтвореня ситуацій з ними
«Контакт масок»
Не вдалося Задовільно Вдалося
Курс 4 Курс 2 Курс 4 Курс 2 Курс 4 Курс 2
Маска байдужості 0% 4.9% 34.7% 52.1% 65.3% 43%
Маска 0% 12% 26.8% 60% 73.2% 28%
прохолодної
ввічливості
Маска зрозумілої 0% 31.8% 44% 59.2% 56% 9%
неприступності
Маска агресивності 5% 28% 64% 48.7% 36% 23.3%

Маска слухняності 0% 15% 27% 39.7 73% 45.3%

чи поступливості
Маска 0% 5% 20.8% 69.1% 79.2% 25.9%
доброзичливості
чи симпатії
Маска 5% 5% 53.7% 50% 42.7% 45%
простодушної і
химерної
веселості

За результатами виконання вправи можна стверджувати, що

експериментальна група студентів 4 курсу показала вищий рівень

77
успішності виконання завдань – 79.2% переважає у показнику – вдалося,
порівняно з контрольною групою студентів 2 курсу – 69.1% переважає у
показнику – задовільно.
Експериментальна група з більшою швидкістю та чіткістю, ніж
контрольна група, могла висловити думку про маску, продемонструвати
емоції маски та відтворити ситуації з нею. Це свідчить про те, що
студенти 4-го курсу краще розуміли важливість емоційного інтелекту та
більше інвестували в навчальну програму порівняно зі студентами 2-го
курсу. Результати також можуть свідчити про те, що навчальна програма
була більш ефективною для студентів, які вже мали досвід навчання
емоційного інтелекту, оскільки студенти 4 курсу, ймовірно, були більш
відкритими для вивчення цієї теми та застосування отриманих навичок у
сценаріях реального світу.
Хоча контрольна група продемонструвала певний успіх у виконанні
завдань, їх рівень успішності був не таким високим, як у
експериментальній групі, що також може бути пов’язано з тим, що
студенти 2-го курсу мали менший попередній досвід навчання
емоційному інтелекту та, можливо, ще не розвинули навички, необхідні
для успішного виконання завдань, у такому ж ступені, як студенти 4-го
курсу, або не були настільки зосередженими або не настільки інвестували
в навчальну програму порівняно зі студентами 4-го курсу, що могло
вплинути на рівень їх успішності.

Висвітлення результатів експериментальної групи з вправ

(6;7;8;9) тренінгу
Рівні ефективності програми:
Високий – 63% - 100% (студ. у%)
Середній – 31% - 62% (студ. у%)

78
 Низький- 0% - 30% (студ. у%)

Табл.3.6
Ефективность тренінгової програми
Високий Середній Низький
Курс 4
Вправа«Техніка 69.1% 26.9% 4%
ввічливої відмови»
Вправа«Я не можу» 59.8% 44.6% 1%

Вправа «Реакція на 71.4% 26% 2.6%

критику»
Вправа«Геометрія» 66% 30.7% 3.3%

Наведені вище результати свідчать про те, що експериментальна

група, показала значно кращі результати та зокрема, переважала у
високому рівні в усіх вправах, причому найвищий рівень успіху
спостерігався у вправі техніки ввічливої відмови. Результати також
свідчать про те, що експериментальна група мала вищий рівень
майстерності у всіх вправах, з дуже малою кількістю показників низького
рівня, що свідчить про те, що студенти добре розуміли матеріал і могли
ефективно його застосовувати. Навчальна програма тренінгу була
особливо успішною у вправі з техніки ввічливої відмови, де рівень
успішності був високим, і було дуже мало показників низького рівня, що
вказувало на високий рівень майстерності в цій галузі.
Високі показники успіху у вправах «Я не можу» та «Реакція на
критику» свідчать про те, що студенти змогли ефективно висловити свої
межі та емоції, а також сприймати критику конструктивно.

79
 Порівняння результатів експериментальної (4 курс) та
контрольної (2 курс)групи з вправ (6;7;8;9) тренінгу
Рівні ефективності програми:
Високий – 63% - 100% (студ. у%)
Середній – 31% - 62% (студ. у%)
Низький- 0% - 30% (студ. у%)
Табл.3.6
Ефективність тренінгової програми
Високий Середній Низький
Курс 4 Курс 2 Курс 4 Курс 2 Курс 4 Курс 2

Вправа«Техніка 69.1% 39.9% 26.9% 30.1% 4% 30%

ввічливої відмови»
Вправа«Я не 59.8% 19.9% 44.6% 42% 1% 38.1%
можу»
Вправа «Реакція на 71.4% 31.8% 26% 49.2% 2.6% 19%
критику»
Вправа«Геометрія 66% 35.2% 30.7% 40.8% 3.3% 24.8%
»

Результати показують, що експериментальна група, якою були

студенти 4-го курсу, показала кращі результати в усіх вправах, ніж
контрольна група, яка складалася з студентів 2-го курсу, причому більша
частка студентів виконувала вправи на високому рівні. Зокрема, студенти
експерементальна група показала значно кращі результати у вправі з
техніки ввічливої відмови, де показник успішності склав 69,1% порівняно
з 39,9% у студентів 2 курсу контрольної групи. Студенти 4 курсу також
показали кращі результати у вправі «Я не можу», де успішність склала
59,8% порівняно з 44,6% у контрольній групі, та у вправі «Реакція на

80
критику», де успішність склала 71,4% порівняно з до 49,2% у студентів 2
курсу.
Так само студенти 4 курсу експериментальної групи показали
кращий результат у вправі з «геометрія», де показник успішності склав
66% порівняно з 35,2% у студентів 2 курсу.
Крім того, в обох групах був невеликий відсоток студентів, які
виконали вправи на низькому рівні, але студенти контрольної групи знову
відставали від студентів 4 курсу.
Загалом результати свідчать про те, що студенти 4 курсу отримали
значну користь від навчальної програми та змогли ефективно застосувати
набуті концепції та навички для покращення свого емоційного інтелекту.
Крім того, результати тренінгу говорять про те, що програма була більш
ефективною у розвитку навичок ввічливої відмови, вираження обмежень,
сприйняття критики та усвідомлення невербальної комунікації, оскільки
ці результати були більш вираженими у студентів 4 курсу.

Висновки до третього розділу

Академічне дослідження емоційної компетентності дало змогу
зрозуміти важливість емоційного інтелекту в структурі роботи психолога
та висвітлило деякі існуючі проблеми емоційної сфери студентів-
психологів. Виходячи з цього, ми запропонували програму практичної
підготовки для формування необхідних якостей майбутніх психологів,
зокрема розвиток інтерпретаційних автоматизмів невербальних сигналів,
миттєве використання невербальної інформації для підтримки
спілкування, зміни його напрямку та надання корекційного впливу.
Такий тренінг також спрямований на підготовку та використання
навичок для встановлення контакту між психологом та клієнтом, надання
підтримки та професійної допомоги. Складність навчання за допомогою

81
невербальних сигналів полягає в тому, що засвоєння досягається шляхом
повторення, що вимагає постійних занять.
Розвиток емоційного інтелекту студентської молоді – складний і
багатогранний процес, який потребує застосування різноманітних
психолого-педагогічних методів. Необхідно створити умови для
формування емоційного інтелекту, який допоможе учням розвивати
власні емоційні ресурси, навчитися керувати своїми емоціями, розуміти
почуття інших, будувати з ними стосунки.
Висновок, який можна зробити за результатами проведеного
тренінгу, полягає в тому, що програма була ефективною для покращення
емоційного інтелекту. Спочатку студенти 4 курсу мали відносно низькі
результати в дослідженні емоційного інтелекту, але після проходження
програми тренінгу їхні результати значно покращилися. Вони змогли
ефективно застосувати концепції та навички, отримані в програмі
навчання, і покращити свій емоційний інтелект. Результати свідчать, що
програма також допомогла студентам 4 курсу розвинути навички
розуміння власних емоцій і керування ними, а також розпізнавання та
розуміння емоцій інших, а також ефективного спілкування, а також
студенти змогли стати більш емпатичними та краще справлятися з
негативними емоціями, такими як стрес і тривога і краще розуміти точки
зору інших і способи ефективного спілкування в складних ситуаціях.

82
 ВИСНОВОК

Отже, у нашому досліджені ми розглядали та досліджували

розвиток емоційного інтелекту серед студентів-психологів,
зосереджуючись на розумінні ролі навчальних програм у розвитку
емоційного інтелекту.
У даному дослідженні ми ставили за мету визначити психологічні
особливості розвитку емоційного інтелекту майбутніх психологів під час
навчання у вищих навчальних закладах та розробити психотехнологію
оптимізації цього розвитку. Ми успішно досягли цих цілей, надавши
комплексний огляд теоретичних підходів до емоційного інтелекту у
студентів-психологів, емпіричне дослідження психологічних
особливостей емоційного інтелекту у студентів на різних етапах навчання,
а також повністю розроблену та перевірену програму навчання
емоційного інтелекту та його розвитку.
1. Ми ретельно вивчили теоретичні підходи до емоційного
інтелекту у студентів-психологів, обговорюючи відповідні концепції та
моделі, включаючи визначення, рамки та емпіричні результати. Ми також
оцінили роль емоційного інтелекту в системі компетентності психолога,
підкресливши його важливість у сучасній психологічній практиці. Загалом
ми надали вичерпний огляд теоретичних основ дослідження, заклавши
міцну основу для аналізу емоційного інтелекту студентів-психологів.
2. По-друге, ми провели емпіричне дослідження з метою
виявлення психологічних особливостей емоційного інтелекту у студентів-
психологів на різних етапах навчання. Ми використали стандартизовані
інструменти для оцінки емоційного інтелекту, забезпечуючи об’єктивне та

83
надійне вимірювання емоційного інтелекту студентів. Результати
дослідження показали позитивну кореляцію між розвитком емоційного
інтелекту та роками навчання, причому студенти четвертого курсу
перевершили показники контрольної групи другого курсу на тренінгу з
підвищення емоційного інтелекту. Крім того, студенти четвертого курсу
продемонстрували високий рівень майстерності у виконанні всіх вправ,
при цьому більшість студентів досягли високих результатів. Це
продемонструвало ефективність тренінгових програм емоційного
інтелекту щодо оптимізації розвитку емоційного інтелекту студентів.
3. Ми розробили навчальну програму для розвитку емоційного
інтелекту у студентів-психологів та використали навчальний підхід, який
поєднує теоретичні знання, групові дискусії та практичні вправи, з
наголосом на створенні сприятливого середовища, яке сприяє розвитку
емоційного інтелекту. Навчальна програма була розроблена, щоб надати
студентам необхідні навички розпізнавати власні емоції та керувати ними,
розвивати усвідомлення невербальної комунікації та справлятися зі
стресовими ситуаціями, зберігаючи при цьому високий рівень емпатії та
сприйняття перспективи. Ефективність програми була підтверджена
емпіричними результатами: після тренінгу студенти четвертого курсу
продемонстрували високий рівень емоційного інтелекту.
Підсумовуючи, ми досягли всіх цілей і завдань, поставлених перед
цим дослідженням. Надавши вичерпний огляд теоретичних підходів до
емоційного інтелекту, провівши емпіричні дослідження його
особливостей серед студентів-психологів, розробивши та апробувавши
ефективну програму навчання емоційного інтелекту, ми зробили значний
внесок у сферу психології.
На основі отриманих даних можна зробити висновок, що навчальні
програми мають важливе значення для розвитку емоційного інтелекту

84
учнів. Університетам рекомендується впроваджувати такі програми, щоб
допомогти студентам досягти успіху в навчанні та професійно. Наслідки
цього дослідження підкреслюють важливість емоційного інтелекту в
галузі психології та необхідність для університетів сприяти розвитку
емоційного інтелекту у студентів на всіх етапах їхнього навчання.
Майбутні дослідження можуть бути спрямовані на дослідження
ефективності альтернативних програм навчання емоційному інтелекту та
тривалості їх ефекту.
Загалом, результати цієї магістерської роботи дають корисну
інформацію для педагогів і психологів, підкреслюючи важливість
сприяння розвитку емоційного інтелекту для успіху студентів-психологів.

85
 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андреева И.Н. Современные представления об эмоциональном

интеллекте и его месте в структуре личности. Журнал Белорусского
государственного университета. Серия «Философия. Психология».
2017. No 2. С. 104–109.
2. Амплєєва О.М. Використання засобів емоційного інтелекту при
підготовці майбутніх психологів з урахуванням гендерних
відмінностей. Збірник наукових статей «Вісник. Наука та практика».
Сопот (Польща). 2017. С. 46–49.
3. Амплєєва О.М. Особливості навчання майбутніх психологів з
використанням принципів емоційного інтелекту. Науковий вісник
Херсонського державного університету. Серія «Психологічні
науки». 2018. Вип. 1. Т. 1. С. 9–14.
4. Белобородов А.М. Активные методы формирования
эмоционального интеллекта студентов-психологов. . 2015. С. 55–60.
5. Карпенко Є.В. Психологія емоційного інтелекту в дискурсі
життєздійснення особистості : дис. д-ра психол. наук. Івано-
Франківськ, 2020. 497 с.
6. Кузнєцов М.А., Діомідова Н.Ю. Емоційний інтелект як чинник
психоемоційних станів студентів в умовах іспиту. Харків : Діса
плюс, 2017. 189 с.
7. Козаченко, А. В. Емоційний інтелект майбутніх психологів =
Emotional intelligence of future psychologists; Херсонський держ. ун-
т, Ф-т психології, історії та соціології, Кафедра психології. – ХДУ,
2021. – 31 с.

86
8. Коршикова В.В. Розвиток емоційного інтелекту в процесі
професійного становлення студента-психолога / В.В. Коршикова //
Актуальні напрями практичної психології і психотерапії : матеріали
VIII Міжнар. наук.- практ. конф. молодих вчених, студентів та
аспірантів (м. Харків, 16 груд. 2020 р.). - Харків: ХНУВС, 2020. - С.
93 - 96.
9. Легінь, О. Б. "Особливості емоційного інтелекту в системі
професійної компетенції особистості." (2020).
10. Люсин Д.В. (2006). Новая методика для измерения эмоционального
интеллекта: опросник ЭмИн. Психологическая диагностика. 4. С. 3-
22.
11. Люсін, Д.В. Нова методика для вимірювання емоційного інтелекту:
опитувальник ЕмІн. / Д.В. Люсин. // Журнал "Психологічна
діагностика", 2006. № 4. С. 3-22.
12. Макшанов, С.І. Психологія тренінгу. / С.І. Макшанов. 1997.-256 с.
13. Мандрикова Е.Ю. (2010). Разработка опросника самоорганизации
деятельности (ОСД). Психологическая диагностика. Тематический
выпуск: Диагностика личностного потенциала -2 / Под ред. Д.А.
Леонтьева, Е.И. Рассказовой. 2. С. 87-111.
14. Манойлова, М.М. Тренінг розвитку емоційного, інтелекту педагога:
планування до дії. / М.М. Манойлова. // Шкільні технології. 2007. №
2. С. 126-137.
15. Маслоу, А. Далекі досягнення людської природи / А. Мас-лоу. М.,
Прайм-знак, 2002. – 254 с.
16. Олійник О. Ю. Особливсті розвитку емоційного інтелекту та
емпатійних здібностей студентів-психологів – Суми : СумДПУ ім.
А. С. Макаренка, 2021. – 128 с.

87
17. Орестова, Є.А. Емоційний інтелект: сучасні уявлення та
перспективи дослідження. / Є.А. Орестова, AA Садокова, JI.H. Вах-
рушів. // Cathedra кафедра: Стоматологічна освіта. 2008. Т. 7. № 3. –
С. 66-70.
18. Орме, Г. Емоційне мислення як інструмент досягнення успіху. / Г.
Орме, 2003. - 272 с.
19. Приймаченко, О. М. "Формування емоційного інтелекту майбутніх
психологів як елемент фахової підготовки у ВНЗ." (2018).
20. Психологія мотивації та емоцій. Хрестоматія.// За
ред. Ю.Б. Гіппенрейтер, М.В. Фалікман. М: Вид-во «ЧеРо, МПСІ,
Омега-JI», 2006. -367 с.
21. Романенко У. О. Розвиток емоційного інтелекту як складової
комунікативної компетентності психолога; Хмельниц. нац. ун-т. –
Хмельницький, 2022. – 114 с.
22. Реан, AA Психологія та педагогіка. / AA Реан, Н.В. Бордовська,
С.І. Розум. 2002. – 432 с.
23. Савенков, А.І. Емоційний та соціальний інтелект як предиктори
життєвого успіху. / А.І. Савенків. // Вісник практичної-психології
освіти. 2006. № 1 (6). З. 30-39.
24. Садокова, AB Методика дослідження емоційного інтелекту
підлітків. / AB Садокова, П.М. Воронкіна. //Психологічна
діагностика. 2006. №3.-С. 68-83.
25. Слєпкова, В.І. Розвиток емоційної компетентності засобами
психологічного тренінгу. / В.І. Слєпкова, Liet Т. De Vries-Geervilet. //
Актуальні проблеми кризової психології: Зб. наук. тр. Мінськ, 1997.
С. 130-137.

88
26. Циганчук Т. В. Підвищення стресостійкості у студентів ВНЗ / Т. В.
Циганчук // Практична психологія та соціальна робота. — К., 2010.
— № 8. — С. 18—30.
27. Циганчук Т. В. Психологія стресу: навчальний посібник / Т. В.
Циганчук. — К., 2016. — 177 с.
28. Шпак М. М. Психологічні особливості розвитку емоційного
інтелекту в студентському віці // Pedagogical and psychological
science and education: transformation and development vectors :
сollective monograph. Riga, Latvia : Baltija Publishing, 2021. Vol. 2. P.
342-359
29. Філіп Зімбардо «Як побороти сором м'язливість» / 2018 – с.390
30. Bekh, I.D. (2003). Vykhovannia osobystosti [The education of the
person]. Kyiv: Lybid [inUkrainian].
31. Зеєнко Є. Б. Особливості розвитку когнітивної емпатії у студентів
психологів; Харків. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди, каф.
психології. – Харків, 2022. – 67 с.
32. Boyatzis, Richard E. "The behavioral level of emotional intelligence and
its measurement." Frontiers in psychology 9 (2018): 1438.
33. Engelberg E. (2006) Attitudes and Emotional Intelligence.
34. Gardner G. (2007) Struktura razuma. Teoriya mnozhestvennogo
intellekta [The structure of the mind. Multiple intelligence theory].
35. Goulman D. (1995) Emotsionalnyiy intellekt. Pochemu on mozhet
znachit bolshe, chem IQ [Emotional intellect. Why can it mean more than
ІQ]. [in Russian].
36. Gross E. Stoun G. (2001) Smuschenie i analiz rolevyih trebovaniy
Psihologiya mezhlichnostnogo obscheniya: hrestomatiya
[Embarrassment and analysis of role requirements Psychology of
interpersonal communication: anthology]. SPb. [in Russian].

89
37. Journal of Applied Social Psychology, Vol. 36, 8, 2027–2047
38. Kanesan, Pavitra, and Norsiah Fauzan. "Models of emotional
intelligence: A review." e-Bangi 16 (2019): 1-9.
39. Kant, Ravi. "Emotional intelligence: A study on university
students." Journal of Education and Learning (EduLearn) 13.4 (2019):
441-446.
40. MacCann C. Emotional intelligence predicts academic performance : A
meta-analysis / C. MacCann, Y. Jiang, L. E. Brown, K. S. Double //
Psychological Bulletin. – 2020. – Vol. 146(2). – P. 150–186.
DOI:10.1037/bul0000219.
41. O’Connor, P. J., Hill, A., Kaya, M., & Martin, B. (2019). The
Measurement of Emotional Intelligence: A Critical Review of the
Literature and Recommendations for Researchers and Practitioners.
Frontiers in Psychology, 10. doi:10.3389/fpsyg.2019.01116 
42. Salovey P. Emotional intelligence / P. Salovey, J. D. Mayer //
Imagination, Cognition and Personality. – 1989–1990. – Vol. 9(3). – P.
185–211. DOI:10.2190/ DUGG-P24E-52WK-6CDG.
43. Stayn D. (2006) Yazyik intellekta [Language of intelligence].: EKSMO.
44. Urquijo I. The Contribution of Emotional Intelligence to Career Success :
Beyond Personality Traits / I. Urquijo, N. Extremera, G. Azanza //
International Journal of Environmental Research and Public Health. –
2019. – Vol. 16
45. Zaritskaya V.V. (2018) Psihologiya emotsionalnogo intellekta:
monografiya [Psychology of Emotional Intelligence: a monograph].
Zaporozhe, Izdatelskiy dom «Gelvetika»

90
 ДОДАТКИ
ДОДАТОК А
Діагностика рівня емпатії (В. Бойко)
Інструкція: Якщо Ви згодні з даними твердженнями, ставте поряд з
їх номерами знак «+», якщо не згодні - знак «-».
Текст опитувальника:
1. У мене є звичка уважно вивчати особи і поведінку людей, щоб
зрозуміти їх характер, нахили, здібності.
2. Якщо оточуючі виявляють ознаки нервозності, я зазвичай залишаюся
спокійним.
3. Я більше вірю доводам свого розуму, ніж інтуїції.
4. Я вважаю цілком доречним для себе цікавитися домашніми проблемами
товаришів по службі.
5. Я можу легко увійти в довіру до людини, якщо буде потрібно.
6. Зазвичай я з першої ж зустрічі вгадую «споріднену душу» в новій
людині.
7. Я з цікавості зазвичай заводжу розмову про життя, роботу, політику з
випадковими попутниками в поїзді, літаку.
8. Я втрачаю душевну рівновагу, якщо оточуючі чимось пригнічені.
9. Моя інтуїція - більш надійний засіб розуміння оточуючих, ніж знання
або досвід.
10. Проявляти цікавість до внутрішнього світу іншої особистості
нетактовно.
11. Часто своїми словами я ображаю близьких мені людей, не помічаючи
того.

91
12. Я легко можу уявити себе будь-яким тваринам, відчути його повадки і
стану.
13. Я рідко міркую про причини вчинків людей, які мають до мене
безпосереднє відношення.
14. Я рідко приймаю близько до серця проблеми своїх друзів.
15. Зазвичай за кілька днів я відчуваю: щось має трапитися з близькою
мені людиною, і очікування виправдовуються.
16. У спілкуванні з діловими партнерами зазвичай намагаюся уникати
розмов про особисте.
17. Іноді близькі дорікають мене в черствості, неуважності до них.
18. Мені легко вдається, наслідуючи людям, копіювати їх інтонацію,
міміку.
19. Мій цікавий погляд часто бентежить нових партнерів.
20. Чужий сміх зазвичай заражає мене.
21. Часто, діючи навмання, я тим не менш знаходжу правильний підхід до
людини.
22. Плакати від щастя нерозумно.
23. Я здатний повністю злитися з коханою людиною, як би розчинившись
в ньому.
24. Мені рідко зустрічалися люди, яких я розумів би без зайвих слів.
25. Я мимоволі чи з цікавості часто підслуховую розмови сторонніх
людей.
26. Я можу залишатися спокійним, навіть якщо всі навколо мене
хвилюються.
27. Мені простіше підсвідомо відчути сутність людини, ніж зрозуміти
його, «розклавши по поличках».
28. Я спокійно ставлюся до дрібних неприємностей, які трапляються у
кого-небудь з членів сім'ї.

92
29. Мені було б важко задушевно, довірливо розмовляти з настороженим,
замкнутою людиною.
30. У мене творча натура - поетична, художня, артистична.
31. Я без особливої цікавості вислуховую сповіді нових знайомих.
32. Я засмучуюсь, якщо бачу плаче людини.
33. Моє мислення більше відрізняється конкретністю, строгістю,
послідовністю, ніж інтуїцією.
34. Коли друзі починають говорити про свої неприємності, я волію
перевести розмову на іншу тему.
35. Якщо я бачу, що у когось з близьких погано на душі, то зазвичай
утримуюся від розпитувань.
36. Мені важко зрозуміти, чому дрібниці можуть так сильно засмучувати
людей.
Бланк відповідей
Номери тверджень та варіанти Кількість балів
відповідей

1 7 13 19 25 31

2 8 14 20 26 32

3 9 15 21 27 33

4 10 16 22 28 34

5 11 17 23 29 35

6 12 18 24 30 36

Загальна сума балів

93
 Обробка результатів: Нижче наводяться 6 шкал з номерами певних
тверджень. Підраховується число відповідей, відповідних ключу кожної
шкали (кожен співпав відповідь, з урахуванням знака, оцінюється одним
балом), а потім визначається їх загальна сума.
1. Раціональний канал емпатії: +1, +7, -13, +19, +25, -31.
2. Емоційний канал емпатії: -2, +8, -14, +20, -26, +32.
3. Інтуїтивний канал емпатії: -3, +9, +15, +21, +27, -33.
4. Установки, емпатії: +4, -10, -16, -22, -28, -34.
5. Проникаюча здатність в емпатії: + 5, -11, -17, -23, -29, -35.
6. Ідентифікація в емпатії: +6, +12, +18, -24, +30, -36.
Аналізуються показники окремих шкал і загальна сумарна оцінка рівня
емпатії.
Оцінки з кожної шкалою можуть варіюватися від 0 до 6 балів і
свідчить про значимість конкретного параметра (каналу) в структурі
емпатії. Вони виконують допоміжну роль в інтерпретації основного
показника - рівня емпатії. Сумарний показник теоретично може
змінюватися в межах від 0 до 36 балів.
Ключ
1+ 7+ 13+ 19+ 25+ 31+

2+ 8+ 14+ 20+ 26+ 32+

3+ 9+ 15+ 21+ 27+ 33+

4+ 10+ 16+ 22+ 28+ 34+

5+ 11+ 17+ 23+ 29+ 35+

6+ 12+ 18+ 24+ 30+ 36+

94
 Висновки. Якщо в сумі по всіх шкалах 30 балів і вище - у людини
дуже високий рівень емпатії; 29-22 - середній; 21-15 - занижений; менше
14 балів - дуже низький.
Значуість конкретного каналу в структурі емпатії:
1. Раціональний канал емпатії орієнтований на розуміння
сутності інших людей через логічний аналіз і вирішення проблем. Саме
цей канал дозволяє емпатам відкинути особисті почуття та упередження,
щоб зосередитися виключно на фактах, дозволяючи неупереджено
виявляти сутність інших людей. Хоча цей канал може бути не таким
емоційно насиченим, як емоційний канал емпатії, він все одно важливий у
ситуаціях, коли об’єктивне мислення є ключовим.
2. Емоційний канал емпатії дозволяє емпатам входити в
емоційний резонанс з іншими та спілкуватися з ними на більш глибокому
рівні та передбачає високий рівень емоційної чутливості, що дозволяє
емпату проникнути в енергетичне поле іншої людини, зрозуміти її
внутрішній світ і передбачити її поведінку. Емоційний резонанс дозволяє
емпатам спілкуватися з іншими на особистому рівні, що робить його
важливою частиною побудови довіри та сприяння відкритому
спілкуванню.
3. Інтуїтивний канал емпатії передбачає здатність емпатії
передбачати поведінку свого партнера навіть з обмеженою інформацією.
Канал дозволяє емпатам передбачати потенційні проблеми та відповідним
чином реагувати, торкаючись своєї підсвідомості. Також інтуїтивний
канал може не включати такий самий рівень емоційної чутливості, як
емоційний канал, він все одно важливий у ситуаціях, коли потрібне
швидке та спритне мислення.
4. Особисті фактори, такі як незацікавленість в інших, спокій
перед обличчям досвіду та проблем інших, а також ставлення, яке

95
перешкоджає відкритості, надійності та щирості, можуть перешкоджати
емпатійним здібностям. Навпаки, ставлення, яке заохочує відкритість,
надійність і щирість, може значно посилити емпатію, створюючи відкриту,
довірливу та щиру атмосферу для ефективного спілкування.
5. Прониклива здатність до співчуття — це риса, яка дозволяє
створити відкриту, довірливу та щиру атмосферу, що дозволяє
обмінюватися інформацією та енергією. Поведінка і ставлення кожної
людини до свого партнера може сприяти або перешкоджати обміну
інформацією та енергією. Розслаблений партнер може збільшити емпатію,
а атмосфера напруженості, неприродності та підозрілості може її
обмежити.
6. Ідентифікація, тобто здатність емоційно розуміти інших і
ставити себе на їх місце, є важливою передумовою успішної емпатії.
Емпатична ідентифікація вимагає емоційної легкості, мобільності та
гнучкості, а також здатності імітувати емоції та точки зору інших.

ДОДАТОК Б
Діагностика «емоційного інтелекту» (Н. Холла)

Призначення методики - виявлення здібності особистості розуміти

відносини, що репрезентується в емоціях, і керувати своєю емоційною
сферою на основі прийняття рішень.

Вона складається з 30 тверджень і містить п'ять шкал:

 шкала 1 - "Емоційна обізнаність";

 шкала 2 - "Управління своїми емоціями" (емоційна відхідливість,
емоційна нерігідность);
 шкала 3 - "Самомотивація" (довільне керування своїми емоціями);
 шкала 4 - "Емпатія";

96
 шкала 5 - "Розпізнавання емоцій інших людей" (вміння впливати па
емоційний стан інших).

Інструкція:

Нижче наведені висловлювання, які так чи інакше відображають різні

сторони життя. Праворуч від кожного твердження напишіть цифру,
виходячи з вашої ступеня згоди з ним:

 повністю не згоден (-3 бали);

 в основному не згоден (-2 бали);
 почасти не згоден (-1 бал);
 частково згоден (+1 бал);
 в основному згоден (+2 бали);
 повністю згоден (+3 бали).

Тестовий матеріал:

1. Для мене як негативні, так і позитивні емоції служать джерелом

знання про те, як чинити в житті.

2. Негативні емоції допомагають мені зрозуміти, що я повинен змінити

у своєму житті.

3. Я спокійний, коли відчуваю тиск з боку.

4. Я здатний спостерігати зміну своїх почуттів.

5. Коли необхідно, я можу бути спокійним і зосередженим, щоб діяти

відповідно до запитів життя.

6. Коли необхідно, я можу викликати у себе широкий спектр

позитивних емоцій, таких як веселощі, радість, внутрішній підйом і
гумор.

97
7. Я стежу за тим, як я себе почуваю.

8. Після того як щось засмутило мене, я можу легко впоратися зі своїми

почуттями.

9. Я здатний вислуховувати проблеми інших людей.

10. Я не зациклююсь на негативних емоціях.

11. Я чутливий до емоційних потреб інших.

12. Я можу діяти на інших людей заспокійливо.

13. Я можу змусити себе знову і знову встати перед обличчям

перешкоди.

14. Я намагаюся підходити до життєвих проблем творчо.

15. Я адекватно реагую на настрої, спонукання і бажання інших людей.

16. Я можу легко входити в стан спокою, готовності і зосередженості.

17. Коли дозволяє час, я звертаюся до своїх негативним почуттям і

розбираюся, в чому проблема.

18. Я здатний швидко заспокоїтися після несподіваного засмучення.

19. Знання моїх справжніх почуттів важливо для підтримки "хорошої

форми".

20. Я добре розумію емоції інших людей, навіть якщо вони не виражені
відкрито.

21. Я можу добре розпізнавати емоції за виразом обличчя.

22. Я можу легко відкинути негативні почуття, коли необхідно діяти.

98
 23. Я добре вловлюю знаки у спілкуванні, які вказують на те, в чому
інші потребують.

24. Люди вважають мене добрим знавцем переживань інших.

25. Люди, які усвідомлюють свої справжні почуття, краще управляють

своїм життям.

26. Я здатний поліпшити настрій інших людей.

27. Зі мною можна порадитися з питань відносин між людьми.

28. Я добре налаштовуюся на емоції інших людей.

29. Я допомагаю іншим використовувати їх спонукання для досягнення

особистих цілей.

30. Я можу легко відключитися від переживання неприємностей.

Ключ:

 Шкала 1 - пункти 1, 2, 4, 17, 19, 25. 

 Шкала 2 - пункти 3, 7, 8, 10, 18, 30. 
 Шкала 3 - пункти 5, 6, 13, 14, 16, 22. 
 Шкала 4 - пункти 9, 11, 20, 21, 23, 28. 
 Шкала 5 -пункт 12, 15,24, 26, 27,29

Обробка та інтерпретація результатів:

Рівні парціального емоційного інтелекту у відповідності зі знаком

результатів: 14 і більше - високий; 8-13 - середній; 7 і менш - низький.

Інтегративний рівень емоційного інтелекту з урахуванням домінуючого

знака визначається за такими кількісними показниками: 70 і більше -
високий; 40-69 - середній; 39 і менше - низький.

99
 ДОДАТОК В
Опитувальник ЕмІн Д. Люсіна
Опитувальник призначений для комплексної оцінки емоційного
інтелекту людини, що охоплює різні аспекти її емоційного
функціонування та міжособистісних взаємодій.
Інструкція до тесту:
Вашій увазі пропонується 46 висловлювань, кожне з яких необхідно
віднести до себе і вирішити, якою мірою воно описує Вашу життєву
позицію і відображає особливості Вашої поведінки. Вибір відповіді
потрібно робити за першим спонуканням, витрачаючи на кожне питання
не більше 10-15 секунд, а потім відзначити його у відповідній графі
бланку відповідей «+» або ж «V».
Питання:
1. Я помічаю, коли близька людина переживає, навіть якщо вона
намагається це приховати.
2. Якщо людина на мене ображається, я не знаю, як відновити з нею
гарні відносини.
3. Мені легко здогадатися про почуття людини за виразом її обличчя
4. Я добре знаю, чим зайнятися, щоб покращити собі настрій
5. Мені зазвичай не вдається вплинути на емоційний стан свого
співрозмовника.
6. Коли я дратуюсь, то не можу стриматися, і говорю все, що думаю
7. Я добре розумію, чому мені подобаються чи не подобаються ті чи
інші люди.

100
 8. Я не відразу помічаю, коли починаю злитися.
9. Я вмію покращити настрій оточуючих.
10. Якщо я захоплююсь розмовою, то говорю надто голосно та
активно жестикулюю.
11. Я розумію душевний стан деяких людей без слів.
12. В екстремальній ситуації я не можу зусиллям волі взяти себе до
рук.
13. Я легко розумію міміку та жести інших людей
14. Коли я злюсь, я розумію чому.
15. Я знаю, як підбадьорити людину, яка перебуває у тяжкій
ситуації.
16. Навколишні вважають мене надто емоційною людиною.
17. Я здатний заспокоїти близьких, коли вони перебувають у
напруженому стані.
18. Мені важко описати, що я відчуваю по відношенню до інших.
19. Якщо я бентежусь при спілкуванні з незнайомими людьми, то
можу це приховати.
20. Дивлячись на людину, я легко можу зрозуміти її емоційний стан.
21. Я контролюю вираз почуттів на своєму обличчі.
22. Буває, що я не розумію, чому відчуваю те чи інше почуття.
23. У критичних ситуаціях я вмію контролювати вираз своїх емоцій.
24. Якщо треба, я можу роздратувати людину.
25. Коли я відчуваю позитивні емоції, я знаю, як підтримати це стан.
26. Як правило, я розумію, яку емоцію відчуваю.
27. Якщо співрозмовник намагається приховати свої емоції, я одразу
відчуваю це.
28. Я знаю як заспокоїтись, якщо я розлютився.

101
 29. Можна визначити, що відчуває людина, просто прислухаючись
до звучання його голосу.
30. Я не вмію керувати емоціями інших людей.
31. Мені важко відрізнити відчуття провини від сорому.
32. Я вмію точно вгадувати, що відчувають мої знайомі.
33. Мені важко впоратися з поганим настроєм.
34. Якщо уважно стежити за обличчям людини, можна зрозуміти, які
емоції вона приховує.
35. Я не знаходжу слів, щоб описати свої почуття друзям.
36. Мені вдається підтримати людей, які діляться зі мною своїми
переживаннями.
37. Я вмію контролювати свої емоції.
38. Якщо мій співрозмовник починає дратуватись, я помічаю це
занадто пізно.
39. За інтонаціями мого голосу легко здогадатися, що я відчуваю.
40. Якщо близька людина плаче, я гублюсь.
41. Мені буває весело чи сумно без жодної причини.
42. Мені важко передбачити зміну настрою у оточуючих мене
людей.
43. Я не вмію долати свій страх.
44. Буває, що я хочу підтримати людину, а вона цього не відчуває та
не розуміє.
45. У мене бувають почуття, які я не можу точно визначити.
46. Я не розумію, чому деякі люди на мене ображаються.

Здатність до розуміння емоцій розглядається як можливість

розпізнати емоцію, тобто встановити сам факт наявності емоційного
переживання у себе чи в іншої людини;

102
 Спроможність ідентифікувати емоцію, тобто встановити, яку саме
емоцію переживає сам індивідуум або інша людина, і знайти для неї
вербальне вираження;
Розуміння чинників, що її викликали, і наслідків, до яких вона може
призвести.
Здатність до керування емоціями розглядається як можливість
контролювати інтенсивність емоцій, насамперед, приглушати надмірно
сильні емоції; Вміння контролювати їхнє зовнішнє вираження;
Можливість, у разі необхідності, довільно викликати ту чи іншу емоцію.
І здатність до розуміння, і здатність до управління емоціями може
бути спрямована як на власні емоції, так ї на емоції інших людей.

Ключ до опитувальника:
Варіант відповіді У прямих значеннях У зворотних значеннях
Зовсім не згоден 0 балів 3 бали
Скоріше не згоден 1 бал 2 бали
Скоріше згоден 2 бали 1 бал
Повністю згоден 3 бали 0 балів

Тверженням приписується значення у балах, що дорівнює

числовому значенню відповіді у бланку. Частина відповідей оцінюється у
зворотньому прядку.

Шкали Прямі твердження Зворотні твердження

Розуміння чужих 1, 3, 11, 13, 20, 27, 29, 32, 34 38, 42, 46
емоцій
Управління чужими 9, 15, 17, 24, 36 2, 5, 30, 40, 44
Емоціями
103
 Розуміння своїх 7, 14, 26 8, 18, 22, 31, 35, 41, 45
емоцій
Управлення своїми 4, 25, 28, 37 12, 33, 43
емоціями

Контроль експресії 19, 21, 23 6, 10, 16, 39

Міжособистісний 1, 3, 9, 11, 13, 15, 17, 20, 24, 27, 2, 5, 30, 38, 40, 42, 44,
емоційний інтелект 29, 32, 34, 36 46
Внутрішньо- 4, 7, 14, 19, 21, 23, 25, 26, 28, 37 6, 8, 10, 12, 16, 18, 22,
особистісний 31,33, 35, 39, 41, 43, 45
емоційний
інтелект

Розуміння емоцій 1, 3, 7, 11, 13, 14, 20, 26, 27, 29, 8, 18, 22, 31, 35, 38, 41
32,34 42, 45, 46
Управління 4, 9, 15, 17, 19, 21, 23, 24, 25, 2, 5, 6, 10, 12, 16,30,
емоціями 28, 36, 37 33, 39, 40, 43, 44
Загальний рівень 1, 3, 4, 7, 9, 11, 13, 14, 15, 17, 2, 5, 6, 8, 10, 12, 16, 18,
Емоційного 19, 20, 21, 23, 24, 25, 26, 27, 28, 22, 30, 31, 33, 35, 38,
інтелекту
29, 32, 34, 36, 37 39, 40, 41, 42, 43, 44,
45, 46

Міжособистісний ЕІ:
Шкала МР. Розуміння чужих емоцій. Здатність розуміти емоційний
стан людини на основі зовнішніх проявів емоцій (міміка, жестикуляція,
звучання голосу) і / або інтуїтивно; чуйність до внутрішніх станів інших
людей.
Шкала МУ. Управління чужими емоціями. Здатність викликати у
інших людей ті чи інші емоції, знижувати інтенсивність небажаних
емоцій. Можливо, схильність до маніпулювання людьми.

104
 Внутрішньособистісний ЕІ:
Шкала ВР. Розуміння своїх емоцій. Здатність до усвідомлення своїх
емоцій: їх розпізнавання та ідентифікація, розуміння причин, здатність до
вербального опису.
Шкала ВУ. Управління своїми емоціями. Здатність і потреба
управляти своїми емоціями, викликати і підтримувати бажані емоції і
тримати під контролем небажані.
Шкала ВЕ. Контроль експресії. Здатність контролювати зовнішні
прояви своїх емоцій.
Сирі бали за шкалами
Стенайни МЕІ ВЕІ РЕ УЕ
31 і менше 28 і менше 31 і менше 29 і менше
1 32–34 29–32 32–34 30–32
2 35–37 33–36 35–37 33–36
3 38–40 37–40 38–40 37–40
4 41–44 41–44 41–44 41–44
5 45–47 45–48 45–47 45–47
6 48–51 49–53 48–51 48–51

7 48–51 49–53 48–51 48–51

8 52–55 54–57 52–56 52–56

9 56 і більше 58 і 57 і більше 57 і більше

більше

ДОДАТОК г
Розвиток структурних компонентів емпатії у студентів-психологів
(за методикою В.Бойко)

Кіл. балів 0 1 2 3 4 5 6

105
 Курс 2к 4к 2к 4к 2к 4к 2к 4к 2к 4к 2к 4к 2к 4к

Канал

Раціональний 0 0 3.7 0 4.9 2. 5.8 4. 3.3 1.9 0 2.5 1 6.8

5 2

Емоції 0 0 2.3 1. 4.8 1. 4.9 3. 3.5 10. 1.5 4.9 2. 7.6

1 2 3 1 7

Інтуїція 2.1 0 6.4 1. 5.3 2. 5.1 2. 1.3 3.9 0 1.4 0 6.9

1 6 1

Установки 0 0 1 0 4.9 3. 5.9 3. 2.1 8.8 3.8 0 2. 4.3

2 1 1

Проникливіст 2.9 0 6.4 0 6.3 4. 4.1 3. 2.2 9.9 0 1.4 1. 8.1

ь 7 0 1

Ідентифікація 0 0 3.4 2. 5.3 2. 3.0 2. 3.1 7.5 4.1 4.7 0 4.9

9 9 9

Високий Середній Нижчій від Дуже

Рівні (30-36 (22-29 середнього низький
балів) балів) (15-21 балів) (14-0 балів)

Курс 2 4 2 4 2 4 2 4

Відсотки(%) 5.5 0 28.8 21.4 15.5 40.2 8.7 38.6

106
 ДОДАТОК Д

Розвиток психологічних особливостей емоційного інтелекту

студентів-психологів на різних етапах навчання

(за методикою Г.С Холла)

Рівні Високий Середній Низький

(14-більше балів) (8-13 балів) (7-нижче балів)

Курс 2курс 4курс 2курс 4курс 2курс 4курс

Шкала

Емоційна 11.4 0 70.6 40.5 18 59.5

усвідомленість

Управління емоціями 6 0 75.9 60.9 18.9 39.1

Самомотивація 15 0 70.5 50.2 14.5 4.8

Емпатія 41.2 0 54.4 40 4.4 60

Розпізнавання емоцій 31 0 47.9 66.6 17 33.4

107
 Рівні Високий (70 – Середній (40 – Низький (39 –
більше балів) 69 балів) нижче балів)
Інтегральний показник 21.6 0 64.6 98.6 23.8 88.6

ДОДАТОК Е
Розвиток психологічних особливостей емоційного інтелекту
студентів-психологів на різних етапах навчання
(за методикою Д.В. Люсіна)

Дуже Низький Середній Високий Дуже

Рівні
низький високий

Курс 2 4 2 4 2 4 2 4 2 4
Шкала курс курс курс курс курс курс курс курс курс курс

МП 7.1 2.5 17 25 38.1 23.5 20.1 28.2 16.7 9.5

МУ 6.6 3.3 16.9 28.5 49.1 20.1 34.4 24.8 6.6 3.9

ВП 5.7 13.8 15 30.1 49.9 37.8 9.1 5.5 20.3 3.5

ВУ 7.5 12.3 13.4 25.9 35.5 37.8 25.5 16.5 18.6 5.9

ВЕ 4.2 6.3 20.5 4.4 46.8 13.4 24.5 19.5 5 13

МЕІ 8.2 20.2 16.4 13.7 40.3 29.4 21.3 13.2 13.8 13

ВЕІ 7.6 20.5 41.5 9.6 42.5 39.3 24.6 14.4 8.4 4.6

108
УЕ 5 21.8 39.9 12.2 39.9 39.4 29.9 23.6 15 5

ЗЕІ 10 14.2 29.4 5.3 24.9 15.1 23.3 23 10 12

109