Тема: Форми організації навчального процесу.

1. Поняття про форми організації навчального процесу.

2. Урок – основна форма організації навчального процесу.
3. Типи уроків, їх основна варіативна частина.
3.1.Комбінований урок.
3.2. Урок засвоєння нових знань.
3.3. Урок – екскурсія.
3.4. Предметний урок.
3.5. Урок узагальнення та систематизації знань, умінь, навичок.
3.6. Урок – практична робота.
4. Нестандартні форми організації навчальної діяльності.
5. Домашнє завдання.

Студенти повинні знати:

 сутність і класифікацію форм навчання;

 вимоги до уроку «Природознавство»;
 типи уроку та їх структуру;
 нестандартні форми організації навчального процесу;
 види домашніх завдань, методику організації домашньої роботи.

Студенти повинні вміти:

 Визначати макро - та мікроструктуру уроку;
 розробляти різні види завдань для домашньої роботи учнів;
 визначати найефективніший тип уроку під час засвоєння змісту тем з
курсу «Природознавство»;
 розробляти плани-конспекти уроків різних типів.

Література
1. Байбара Т.М. Методика навчання природознавства. – К.: «Веселка», 1998р.,
стор. 227-321.
2. Загальна методика навчання біології. За ред.. І.В. Мороза. – К.: «Либідь»,
2006р., стор. 344-454.
3. Нарочна Л.К., Гончарова К.Д., Ковальчук Г.В. Методика викладання
природознавства. – К.: «Вища школа», 1990р., стор. 72-90.

Форми організації навчального процесу

Під формою організації навчання слід розуміти спеціально організовану

діяльність учителя і учнів, яка проводиться в установленому порядку і в
певному режимі.
 Основні форми організації навчальної роботи учнів в початковій школі:
 урок;
 навчально-практичне завдання;
 позаурочна робота;
 домашня робота;
 позакласна робота;
 екскурсія.
Урок – форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з
групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовки впродовж
певного часу й відповідно до розкладу.

Навчально – практичні заняття – це ті ж уроки, але вони вимагають

особливої організації навчального процесу і спеціального спорядження.
Навчально - практичними називають такі заняття, на яких учні самостійно,
але за спрямувального керівництва й періодичного контролю вчителя,
виконують певні види робіт, що передбачають набуття вмінь і навичок
навчально – пізнавальної діяльності, а також розширення, поглиблення й
узагальнення знань і формування наукового світогляду учнів.

Домашня робота – це вид позаурочної навчально-пізнавальної діяльності

учнів, нерозривно зв’язаної зі змістом процесу навчання, який здійснюються
на уроці і є його логічним продовженням.

Екскурсія – це така форма занять, коли процес навчання реалізується не в

умовах класного приміщення, а в природі під час безпосереднього
спілкування учнів з об’єктами і явищами природи.
Позаурочна робота – спрямована на виконання в позаурочний час
завдань, передбачених програмою. Вона обов’язкова для всіх учнів.

Позакласна робота – це організована на добровільних засадах діяльність

учнів, спрямована на розширення і поглиблення їхніх знань, умінь і навичок,
розвиток самостійності, творчих здібностей, інтересу до вивчення
природознавства.

Урок – основна форма навчання природознавства

Урок – це цілісний, логічно завершений, обмежений у часі,

регламентований обсягом навчального матеріалу основний елемент
педагогічного процесу, який забезпечує активну і планомірну навчально-
пізнавальну діяльність групи учнів певного віку і рівня підготовки,
спрямовану на розв’язання поставлених навчально-виховних завдань.
Основні вимоги до сучасного уроку «Природознавство»
Дидактичні вимоги:
 чітке визначення освітніх завдань кожного уроку та його місця в
загальній системі уроків;
 визначення оптимального змісту уроку відповідно до навчальної
програми, мети уроку з урахуванням рівня підготовки учнів;
 добір доцільних методів, прийомів і засобів навчання, їх оптимальна
взаємодія на кожному етапі уроку, вибір методів, які забезпечують
пізнавальну активність, поєднання різноманітних форм колективної
роботи на уроці із самостійною діяльністю учнів.
Виховні вимоги:
 чітка постановка виховних завдань уроку, які забезпечують
формування на основі наукових знань із природознавства наукової
картини світу, екологічної культури, естетичного смаку, працьовитості;
 формування й розвиток в учнів пізнавальних інтересів, умінь і навичок
самостійного оволодіння знаннями, творчої ініціативи та активності;
 дотримання вчителем педагогічного такту.

Організаційні вимоги:
 наявність продуманого плану проведення уроку на основі тематичного
планування;
 чітка організація уроку на всіх етапах його проведення;
 підготовка та раціональне використання різноманітних засобів
навчання, в тому числі технічних.

Методичні вимоги:
 розглядаючи будову організмів, слід акцентувати увагу на їхній
цілісності;
 вивчаючи організми, треба з’ясовувати їхні пристосування до умов
довкілля;
 слід показувати учням можливості використання природничих знань у
різних сферах виробничої та суспільної діяльності;
 вивчення курсу «Природознавство» має ґрунтуватися на принципах
біоцентризму та полі центризму, що забезпечує формування
екологізованого сприйняття довкілля учнями, стратегії поведінки
людини в біосфері.

Структура уроку

Структура уроку – це сукупність елементів, які забезпечують його цілісність

і збереження основних навчально-виховних функцій за різних варіантів.

дидактичні етапи
(макроелементи)
Елементи уроку
дидактичні моменти
(мікроелементи)

Дидактичний етап є логічно завершеним процесуальним відрізком уроку,

що характеризується конкретним дидактичним завданням, певним
фрагментом змісту освіти, доцільно обраними методами навчання, формами
навчально-пізнавальної діяльності учнів конкретним реальним результатом.
Дидактичний момент – це логічно завершений процесуальний відрізок
певного дидактичного етапу, що також характеризується конкретним
дидактичним завданням, певним змістом освіти, методами навчання, формою
навчально-пізнавальної діяльності учнів, конкретним реальним результатом.
Отже, логічно й функціонально взаємопов’язані етапи уроку становлять
його макроструктуру, а дидактичні моменти, що також перебувають у
логічному й взаємозв’язках, - його мікроструктуру (методи, прийоми, засоби
навчання, якими досягається мета певного елемента макроструктури).
Кожному типу уроку має бути властива певна макроструктура.

Типи і структура уроків

Комбінований урок
1. Перевірка засвоєних знань, умінь і навичок (перевірка домашнього
завдання).
2. Актуалізація опорних знань учнів та їхнього навчального досвіду.
3. Повідомлення теми і завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності
учнів.
4. Сприймання та усвідомлення нового навчального матеріалу.
5. Осмислення, узагальнення, систематизація та застосування засвоєних
знань, умінь і навичок.
6. Підсумок уроку.
7. Повідомлення домашнього завдання.

Узагальнюючий урок з теми

1. Повідомлення теми, завдань уроку, мотивація навчальної діяльності
учнів.
2. Відтворення і корекція опорних знань.
3. Повторення і аналіз основних фактів, явищ.
4. Узагальнення та систематизація знань.
5. Підсумок уроку.
6. Повідомлення домашнього завдання.

Урок підведення підсумків спостережень

1. Актуалізація опорних знань учнів.
 2. Повідомлення теми, завдань уроку. Мотивація навчальної діяльності
учнів.
3. Узагальнення та систематизація знань учнів про характерні ознаки
сезону в природі та праці людей.
4. Завдання для спостережень за природою і працею людей протягом
нового сезону.
5. Підсумок уроку.
6. Домашнє завдання.

Урок – практична робота

1. Актуалізація опорних знань учнів.
2. Повідомлення теми, завдань уроку, мотивація навчальної діяльності
учнів.
3. Інструктаж і показ учителем прийомів роботи.
4. Практична робота учнів (фронтальна, групова або індивідуальна).
5. Підсумки роботи (запис результатів роботи).

Організація і проведення предметних уроків.

У процесі навчання природознавства використовується специфічний тип

уроку – предметний.
Уперше термін «предметний урок» був введений О.Я. Гердом у
методичному посібнику для вчителів «Предметні уроки в початковій школі»
(1883). Головною метою таких уроків, за словами вченого, є формування у
дітей цілісного уявлення про предмет і явища навколишнього світу. Вона
може досягатися тільки за умови безпосереднього сприйняття учнями
об’єктів природи, аналізу і порівняння здобутих фактів, їх узагальнення і
формування необхідних висновків, а також перевірки останніх шляхом
проведення доступних дослідів.
Пізніше інший видатний методист початкової школи – В.П. Вахтеров у
своїй праці «Предметний метод навчання» (1907р.) показав значення і
вимоги до методики проведення предметних уроків, дав чітке визначення
предметних уроків.
Предметні уроки – це уроки про предмети, з допомогою наочних
предметів і на конкретних предметах. Це предметне навчання в прямому
розумінні слова з предметом в руках або перед очима.
Більшість методистів під предметним уроком розуміють урок, коли діти
працюють з предметом, який вивчається, а не з його зображенням. Отже,
об’єктом вивчення на предметному уроці може бути, як правило, реально
існуючий предмет.
Особливість предметного уроку полягає в тому, що в хорді його предмет
або явище навколишньої дійсності вивчаються різнобічно: виявляються їх
ознаки, властивості, структура, встановлюються зв’язки і залежності з
іншими об’єктами, значущість для людини, добування або вирощування,
догляд та походження.
 На такому уроці бажано, щоб діти працювали з натуральними, живими
природними об’єктами. Це одна із складових частин успіху його проведення.
Якщо відсутня об’єктивна можливість їх забезпечення (інша пора року), тоді
використовуються гербарні і колекційні зразки. Роздавальні натуральні
засоби унаочнення для кожного предметного уроку заздалегідь можуть
виготовлятися учнями під безпосереднім чи опосередкованим керівництвом
учителя. До цієї роботи також необхідно залучати батьків.
Більшість предметних уроків проводять після екскурсій, під час яких учні
мають можливість ознайомитися з предметом або явищем у природному
середовищі, спостерігати його зв’язок з іншими предметами або явищами.
Отже, від фактів, які діти спостерігали безпосередньо в природі, переходять
до вивчення основних властивостей (ознак) конкретних предметів, роблячи
потрібні узагальнення та висновки. Важливою умовою для правильної
організації предметного уроку є те, щоб предметами, що вивчаються на
уроці, були забезпечені всі учні класу або, в крайньому разі, один предмет
був на двох учнів. Це привчає дітей уважно розглядати, вивчати об’єкт,
мобілізує їхню увагу.
При вивченні рослин і тварин перевагу слід надавати живим об’єктам,
тоді уявлення будуть точнішими і яскравішими. Проте, в ряді випадків
замість самого предмета можна використати інші види унаочнення (гербарії,
колекції, чучела або вологі препарати тварин чи рослин).
Предметні уроки потребують від учителя ретельної підготовки. Перш за
все учитель, виходячи з програмного матеріалу, ная вності необхідного
унаочнення, місцевих природних умов, особливостей класу, визначає тип
предметного уроку (урок з роздавальним матеріалом, урок з застосуванням
лабораторних дослідів, урок з використанням живих об’єктів). Після цього
учитель складає план або конспект уроку, в якому визначає навчальну та
виховну мету, виділяє етапи уроку, продумує зміст і хід предметного уроку.
За дидактичною метою предметний урок може бути уроком засвоєння нових
знань, комбінованим..
На предметному уроці вчитель привчає думати і відповідати самих дітей.
Для цього потрібно побудувати бесіду так, щоб учні самостійно давали
відповіді, виходячи зі своїх спостережень за предметом або явищем, що
вивчається. Працюючи з певним предметом, діти перевіряють і уточнюють
знання, набуті з різних джерел.
Велике пізнавальне значення має порівняння предметів. Воно сприяє
кращому розумінню й засвоєнню особливостей предмета і дає поштовх
мисленню.

Урок – екскурсія
Шкільна екскурсія – форма навчально-виховної роботи з класом або
групою учнів в умовах природного ландшафту, виробництва, музею,
виставки, мета якої – спостереження й вивчення учнями різноманітних
об’єктів та явищ дійсності.
 Характерна ознака екскурсій – вивчення об’єктів пов’язане з
пересуванням учнів.
Значення екскурсії:
 дають змогу розширювати й поглиблювати знання учнів, здобуті на
уроках; формувати вміння орієнтуватись на місцевості; виявляти
взаємозв’язки в природі; проводити фенологічні спостереження;
 розвивають спостережливість, пізнавальні інтереси учнів;
 сприяють розвитку естетичних почуттів, позитивних емоцій,
дбайливого ставлення до всього живого;
 в процесі екскурсійної роботи формуються почуття колективізму,
дружби, взаємодопомоги.

Види уроків – екскурсій

(за обсягом та часом проведення)

вступний поточний підсумковий

багатотемний однотемний багатотемний

передує вивчення засвоєння кожного проводиться після

великої теми, розділу; елементу знань вивчення розділу чи
його дидактична мета – починається із всього курсу
здобуття учнями безпосереднього начального
чуттєвого досвіду як сприймання реальних предмета; його мета
основи для оволодіння об’єктів на місці його – конкретизація,
системою понять, яка проведення; розширення,
буде формуватися в Його мета формувати в застосування і
учнів під час вивчення учнів уявлень чи понять систематизація
окремих тем і розділу в про об’єкти і явища знань, умінь і
цілому. природи, їх навичок.
взаємозв’язки й
залежності.

Види уроків – екскурсій

(за методом проведення)

Дослідницькі ілюстративні комбіновані

Етапи екскурсій:
1 -підготовка вчителя до екскурсії;
2 -підготовка учнів до екскурсії;
3 -проведення екскурсії;
4 -підсумки екскурсії.

Підведення підсумків екскурсії

1. Проводиться підсумкова бесіда:

− діти обмінюються враженнями, висловлюють свої думки і
міркування;
− вчитель узагальнює, уточнює, доповнює відповіді учнів;
− ефективність бесіди зростатиме, якщо вчитель у потрібних випадках
використовуватиме додатковий матеріал;
− попередній досвід і спостереження учнів.
2. Зібраний матеріал опрацьовується на предметних уроках трудового
навчання (оформлення колекцій, гербаріїв, оформлення альбомів
тощо).
1. Живий матеріал учні приносять у куточок живої природи або
висаджують на шкільній навчально-дослідній ділянці.
2. Матеріали екскурсії використовуються в позакласній роботі (виставки,
тематичні ранки, дидактичні ігри).

Нестандартні форми організації навчального процесу

Нестандартний урок – це імпровізоване навчальне заняття, що не має

традиційної структури.
Головна мета його – пробудження інтересу школярів до навчальної
праці.
Особливість нестандартних уроків полягає в такому структуруванні
змісту і форми, яке б викликало зацікавленість в учнів, сприяло їхньому
оптимальному розвитку й вихованню.
Переваги нестандартних уроків:
 максимально активізують пізнавальну діяльність учнів, їх творчу
активність та ініціативу;
 створюють в учнів позитивний емоційний настрій;
 формують позитивний інтерес до предмету;
 сприяють набуттю практичного або суспільного досвіду.
Недоліки: нестандартні уроки не завжди характеризуються серйозною,
вдумливою пізнавальною працею учнів, високою результативністю; їм
властива велика витрату часу.
Єдиної типології нестандартних уроків не існує.
С.В. Кульневич та Т.П. Лакоценіна виділяють такі види нестандартних
уроків:
 уроки зі зміненим способом організації, (захист ідей, урок
взаємоконтролю);
 уроки, пов’язані з фантазією (урок-казка, театралізований урок);
 уроки, що імітують які-небудь види діяльності (урок-екскурсія, урок-
експедиція);
 уроки з ігровою змагальною основою(вікторина, КВК);
 уроки з трансформацією стандартних способів організації (урок-
моделювання);
 уроки з оригінальною організацією (урок - взаємонавчання, урок –
монолог);
 уроки - аналогії певних дій (урок-суд, урок – аукціон);
 уроки – аналогії з відомими формами й методами діяльності (урок –
диспут, урок – дослідження).

Типи нестандартних уроків (за В.А.Щеньовим).

1. Урок – змагання (вікторини, конкурси, уроки – аукціони, уроки типу

КВК). Такі уроки передбачають поділ дітей на групи, що змагаються між
собою; проведення різноманітних конкурсів та оцінювання їх результатів.
2. Уроки громадського огляду знань (уроки – заліки, уроки –
консультації, уроки взаємного навчання). До них звертаються, щоб оцінити
найскладніші розділи навчальної програми. Ці уроки спонукають до активної
самостійної пізнавальної діяльності, вивчення додаткової літератури,
проводять їх
наприкінці чверті, навчального року.
3. Уроки комунікативної спрямованості (уроки - диспути, конференції,
телеуроки). Вони передбачають самостійне опрацювання матеріалу,
підготовку доповідей, виступи перед аудиторією, обговорення або
доповнення опонентів. Сприяють розвитку комунікативних умінь, навичок
самостійної роботи.
4. Театралізовані уроки (виконання ролей за сценарієм, імітація певної
діяльності). Збуджують інтерес до навчання, спираючись переважно на
образне мислення, фантазію, уяву учнів. Особливо цінним є для школярів 1-2
класів, у яких конкретне мислення переважає над абстрактним.
Драматизація є засобом надання навчальному матеріалу і навчальному
процесу емоційності, забезпечує зв’язки природознавства з предметами
естетичного циклу.
5. Уроки – подорожі, мандрівки. Пов’язані з виконанням ролей,
відповідним оформленням, умовами проведення.
6. Уроки «милування природою» . Передбачають розвиток у дітей
емоційної чутливості до проявів прекрасного в навколишній природі, а також
різні цікаві форми емоційно – естетичного пізнання довкілля.
 Урок «милування природою»
Учні початкових класів мають зрозуміти, що світ природи існує не
тільки як об’єкт наукового вивчення та практичної діяльності людини, а як і
джерело естетичних емоцій і почуттів. Неабиякий виховний потенціал
містять у собі так звані уроки «милування природою».
Милування природою – досить складний процес. Це не просто
спостереження за об’єктами та явищами навколишнього середовища.
Милуватися красою природи означає зробити її предметом особливої уваги,
духовно з’єднатися з нею. Технологія проведення уроків милування потребує
від учителя високої педагогічної культури. Адже під час такого уроку
школярі одержують насамперед емоційно-чуттєву та художньо-образну
інформацію про природу.
Уроки милування проводять здебільшого в позаурочний час. Тривалість їх
дещо менша від звичайного шкільного уроку, тому що вона враховує вікові
можливості дитячого сприймання (до 20хв. у 1-2 класах і 30 хв. у 3-4 класах).
Необхідно пам’ятати, що не можна перенасичувати навчально-виховний
процес такими уроками, бо інакше вони викликатимуть байдужість і нудьгу.
Уроки милування доцільно пов’язувати з своєрідним станом природи, як –
от: листопад, перший сніг, відлига, поява райдуги тощо. Нестандартність
таких уроків потребує ретельної підготовки вчителя.
Насамперед потрібне попереднє осмислення вчителем естетичного
потенціалу природи, споглядання якої планується. Слід своєчасно знайти
відповідь на такі питання:
Що саме в природі певного сезону є носієм естетичної інформації?
Що зумовлює естетичну виразність і своєрідність даної пори року?
Який комплекс чуттєвих ознак можна вважати естетичним змістом, скажімо,
осені?
Завжди можна відокремити чуттєві ознаки (світло, колір, форму, звуки,
запахи), які надають особливу виразність тому чи іншому стану природи. Для
осіннього пейзажу характерна розмаїтість кольорів, весні притаманні
особливий динамізм і багатство звукових характеристик. такий аналіз
ґрунтуватиметься на об’єктивних властивостях природи і водночас певною
мірою на суб’єктивності індивідуального сприймання природної краси.
Відповідно до цього пропонується і тематика «милування» для початкових
класів.
Наприклад:
1 клас. «Природа міста (села); природа їх околиць».
2 клас. «Рослини. Різноманітність рослин».
3 клас. «Карнавал осінніх барв». «Як народжуються листочки. Перші квіти».
4 клас. «Різноманітність рослин у природі»… «Довкілля тварин». «Природні
угрупування рідного краю».
 Уроки «милування природою» сприяють розвитку у дітей емоційної
чутливості до проявів прекрасного в навколишній природі, а також різні
цікаві форми емоційно-естетичного пізнання довкілля.

Урок – теле - радіопередача.

Цікавою формою проведення нестандартних уроків є теле - і

радіопередачі, що відтворюють відомі популярні телевізійні програми («Поле
чудес», Що, де, коли?», «Клуб кіномандрівників»). такі уроки сприяють
формування в учнів аналізувати й узагальнювати природничий матеріал за
нестандартних умов, дозволяють їм уявити себе «відомими людьми», дають
уявлення про професію журналіста, телеведучого тощо.
Основні принципи організації уроку – теле – радіопередачі.
1. Розподіл ролей за бажанням (метеорологи, ботаніки, зоологи, ведучі
програми тощо).
2. Оформлення класу (телестудії, радіостанції); виготовлення емблеми,
прикріплення мікрофонів, розташування парт та стільців так, як у
справжній програмі.
3. Випереджальні завдання учням класу, а також перевдягання учнів
згідно з ролями (наприклад, під час проведення уроку –
радіопередачі можуть бути гості).
Основні правила проведення уроку – телепередачі (радіопередачі):
 урок проходить за сценарієм (без змін) відомих теле - і
радіопередач;
 під час розповідей «гостей» учні класу не просто їх слухають, а
виконують завдання, поставлені вчителем, що дозволяє активізувати
клас та уникати їхньої пасивності/

Урок – вікторина

Термін «вікторина» визначається як гра, що являє собою ряд питань із

різних галузей людської діяльності, які потребують відповідей в усній чи
письмовій формі. Оскільки вікторина – це різновид гри, то діти залюбки
стають її учасниками. Проведення уроку-вікторини в початкових класах буде
результативним лише за вмілої підготовки вчителем уроку. В основі
вікторини лежать запитання, на які мають відповісти окремі учні чи команди,
тому від змісту, форми та характеру запитань залежатиме результат
вікторини. Складаючи запитання вікторини, вчитель повинен урахувати вік,
інтереси, розумовий розвиток, рівень знань учнів свого класу. Володіючи
такою інформацією, він зуміє правильно обрати ту тему, яку можна провести
у формі вікторини, застосовуючи досвід і знання учнів.
Готуючи урок-вікторину, учитель не повинен забувати, що головне
завдання цієї форми навчання – дати учням знання з певної теми. Ця освітня
мета уроку має в першу чергу враховуватися при побудові запитань. Вони
мають бути правильними з теоретичного і методичного поглядів, базуватися
на сучасних досягненнях у галузі природознавства, містити доступні дітям
природничі терміни, елементи дослідів.
Усі питання вікторини повинні бути цікавими і нестандартними. Слід
уникати сталих форм запитання на зразок: «Дайте визначення…», «Назвіть
…», «Розкажіть …». Під час формування запитань учитель може використати
ілюстрації, роздавальний матеріал, твори мистецтва і літератури, ТЗН.
Запитання вікторини мають поєднувати теоретичні знання і практичні вміння
з природознавства, між предметні зв’язки та досвід учнів.
Урок – вікторина має характер змагання, що також повинно впливати на
побудову запитань. Для активнішого змагання, запитання вікторини слід
формувати чітко, конкретно, без зайвих слів. Лише в такому випадку учні
зможуть дати швидку відповідь.
Важливою умовою ефективного проведення вікторини: є вміле її втілення.
Насамперед учитель повинен попередити учнів про те, що у них буде урок –
вікторина з певної теми, щоб вони могли заздалегідь підготуватися до неї. На
уроці слід залучати до роботи всіх учнів. Цього можна досягти, поділивши
клас на кілька команд з невеликою кількістю учасників, де кожен член
команди виконуватиме певне завдання.
Не менш важливим є підбиття підсумків вікторини. Логічним закінченням
уроку – вікторини повинне бути оголошення переможців і оцінювання учнів.
Ця нестандартна форма організації навчання сприяє розвитку інтересу до
вивчення природи, збагачує мислення і мовлення дітей, допомагає кращому
запам’ятовуванню інформації, виробляє в учнів практичні вміння і навички.

Домашнє завдання як вид позаурочної роботи.

Домашня робота – це вид позаурочної навчально-пізнавальної

діяльності учнів, нерозривно пов’язаної зі змістом процесу навчання , який
здійснюється на уроці і є його логічним продовженням .

Домашня навчальна робота являє собою самостійне вивчення учнями

навчального матеріалу під опосередкованим керівництвом учителя на основі
його завдань і інструкцій.

Управління домашньою роботою здійснюється учителем через

побудову домашніх завдань, підготовку учнів до їх виконання, перевірку та
оцінювання результатів домашньої роботи.

Домашня робота сприяє закріпленню й глибокому засвоєнню змісту

програмового матеріалу, який вивчався на уроці, формуванню навчальних
умінь, розвитку пізнавальної самостійності учнів, вихованню таких рис
особистості як працелюбність, дисциплінованість, відповідальність.
 Дидактичними цілями домашньої роботи можуть бути:

 розширення і поглиблення засвоєних знань;

 конкретизація засвоєних знань;
 застосування засвоєних знань: у знайомій ситуації , у новій ситуації;
 систематизація засвоєних знань;
 застосування засвоєних способів діяльності : за зразком, у подібній і
новій
 ситуації.

Домашні завдання мають базуватися на принципах :

 взаємозв’язку з роботою під час уроку;

 самостійної навчальної діяльності учнів;
 конкретизації навчального матеріалу;
 дозування й диференціації;
 систематичності ;
 доступності.

Види домашніх
завдань

за способом організації
навчально-пізнавальної за тривалістю виконання
діяльності

фронтальні групові індивідуальні довготривалі короткочасні

за змістово- кожний признача- виконуються вимагають

організацій – учень ються для протягом певного незначної
ною виконує окремих періоду кількості
стороною свою учнів часу
одинакові для логічну
всіх учнів частину
завдання
 За характером пізнавальної діяльності
За характером пізнавальної діяльності

репродуктивні творчі

репродуктивне застосування знань та

відтворення знань і
застосування їх у знайомій умінь у новій ситуації
ситуації, виконання
діяльності за зразком

Вимоги до організації домашніх завдань

 Домашнє завдання має відповідати віковим особливостям учнів.

 Треба, щоб виконання домашнього завдання не забирало багато часу.
 Домашнє завдання має бути чітким і зрозумілим для кожного учня.
 Домашні завдання мають бути проблемного, творчого характеру, містити
елемент новизни й відкривати можливість для прояву самостійності, але,
водночас, бути доступними для самостійного виконання.
 Домашнє завдання має бути сформульоване у вигляді запитань, на які учні
відповідають, добираючи необхідний матеріал із статті підручника, а не
завчаючи текст для переказу його в класі.
 Домашні завдання не мають бути однотипними; необхідний
диференційований підхід до їх надання: одному учневі (або групі учнів) –
скласти план відповіді на конкретне запитання, другому – зробити завдання
за карткою з пошуком відповіді в тексті підручника, третьому – підготувати
схему, четвертому – підготувати цікаве повідомлення з теми, п’ятому –
знайти додаткову інформацію з теми і т.д.
 Домашнє завдання має організувати учнів на пошук рішення, на
застосування знань в різних життєвих ситуаціях.