1

ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ В УЧНІВ

ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ
У ПОЗАШКІЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
 2

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ
ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ УЧНІВ
ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ЗАСОБОМ
ПОЗАШКІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1.1. Роль і значення початкової школи щодо формування 6
здорового способу життя особистості
1.2. Зміст та методика формування здорового способу життя 12
молодших школярів
1.3. Позашкільна діяльність учнів початкової школи як 17
педагогічна проблема
РОЗДІЛ 2. ПРАКТИКА ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО
СПОСОБУ ЖИТТЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ
ШКОЛИ ЗАСОБАМИ ПОЗАШКІЛЬНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Зміст та засоби формування здорового способу життя 21
молодших школярів у позашкільній діяльності
2.2. Форми позашкільної діяльності для формування 26
здорового способу життя учнів початкової школи
ВИСНОВКИ 31
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 34
 3

ВСТУП
Актуальність дослідження. Освіта в умовах сучасності була і
залишається найважливішою умовою духовного, морального, фізичного,
інтелектуального й культурного розвитку особистості, запорукою розвитку
суспільства, сталою детермінантою соціального поступу. Учені доводять, що
пріоритетами на сучасному етапі розвитку суспільства та навчально-виховного
процесу і реалізації завдань початкової школи визначено: суб’єкт-суб’єктну
модель взаємодії молодших школярів та педагога; обов’язкову реалізацію
принципів природовідповідності, урахування вікових та індивідуальних
особливостей молодших школярів; побудову освітнього процесу початкової
школи на основі здоров’язбережувальних та валеологічних технологій;
розбудову розвивального освітнього простору шляхом провадження нових
технологій; дозоване і контрольоване використання у процесі навчання
сучасних інформаційних технологій та різноманітних засобів для їх реалізації;
тісну взаємодію усіх виховних інституцій; використання моделі освітньої
єдності виховних впливів; побудову освітнього простору початкової школи на
ґрунті системності та наступності; широке просвітництво батьків щодо
формування здорового способу життя молодших школярів та реалізації
спільних освітніх проектів з їхньою участю; урахування глобалізаційних
викликів та ризиків і розробку випереджувальних освітніх практик
протистояння негативним суспільним проявам; системне формування
здоров’язбережувальної компетенції особистості школярів початкової школи
тощо.
У зв’язку з цим одне з провідних місць у розв'язанні проблеми охорони
довкілля, розумного природокористування, раціоналізації взаємовідношень між
суспільством і природою займає екологічна освіта та формування здорового
способу життя учнів початкової школи.
Як свідчить світовий досвід, ефективною формою розв’язання
 4

природоохоронної проблеми є належним чином організована система

екологічної освіти і виховання школярів. Вона останнім часом у педагогічній
науці і практиці сформувалася у самостійну галузь. Її основні принципи можуть
стати тією серцевиною, навколо якої формуватиметься майбутня стратегія
глобальної та національної освіти. Виходячи з цього науковці обґрунтовано
ставлять питання про те, що формування здоров’язбережувальної компетенції
учнів початкової школи та у них формування здорового способу життя має
бути щоденним завданням навчального процесу. Важливо сьогодні накреслити
основні напрямки розвитку екологічної освіти й практики у світовій
співдружності, вивчати та впроваджувати кращі досягнення у цій царині,
розпочати процес формування здорового способу життя учнів початкової
школи.
В наш час чимало науковців та педагогів-практиків присвятили свої
дослідження проблемі формування здорового способу життя, серед них:
Лисенко Н., Яришева Н., Глухова Н., Скребець В., Фокіна В., Ніколаєва С.,
Плохій З., Кондратьєва Н. та ін.
Сьогодні у педагогічній науці існує цілий ряд досліджень, що стосуються
названої проблеми: Бахмудов Б.М., Вільчковський Е.С., Власюк Г.І.,
Хоменко Н.М., Оржеховська В.М., Бойченко Т.Є., Дубогай О.Д. та інші. Їх
автори вивчають вплив навколишнього середовища на стан здоров’я людини,
обґрунтовують і узагальнюють роль окремих чинників здорового способу
життя – фізичної культури, рухливих ігор, народної культури, психологічного
клімату в колективі, вивчають специфіку формування здоров’язбережувальної
компетенції учнів та формування здорового способу життя школярів
початкової школи тощо.
Слід також наголосити на важливості аксіологічної складової означеного
процесу, оскільки цінності здоров’я можна з упевненістю віднести до
найважливіших цінностей людського життя. Їх розуміння і усвідомлення
 5

допоможе людині з раннього віку турбуватися про стан власного здоров’я і

близьких людей. Що, своєю чергою, може суттєво поліпшити якість людського
життя. Для цього необхідно залучати усі можливі інституції, форми, методи за
засоби.
Актуальність та недостатнє вивчення проблеми визначили тему курсової
роботи: «Формування здорового способу життя в учнів початкової школи у
позашкільній діяльності».
Об’єкт дослідження: навчально-виховний процес сучасної початкової
школи.
Предмет дослідження: особливості формування здорового способу життя
учнів початкової школи у позашкільній діяльності.
Мета дослідження: вивчити, узагальнити і теоретично обґрунтувати
педагогічні умови формування здорового способу життя учнів початкової
школи у позашкільній діяльності.
Завдання дипломного дослідження:
–здійснити аналіз сучасних проблем екологічної освіти;
- з’ясувати шляхи та засоби формування здорового способу життя учнів
початкової школи;
- визначити сутність позашкільної діяльності учнів початкової школи;
- обґрунтувати особливості формування здорового способу життя учнів
початкової школи засобом позашкільної діяльності.
Методи дослідження: аналіз науково-педагогічної, соціологічної,
медичної літератури, підручників, посібників та програм; систематизація,
класифікація, узагальнення фактичного матеріалу; аналіз, синтез, порівняння
педагогічних фактів та явищ.
Курсова робота містить вступ, два розділи, а також висновки, список
використаних джерел.
 6

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ
ЖИТТЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ЗАСОБОМ ПОЗАШКІЛЬНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ

1.1. Роль і значення початкової школи щодо формування здорового

способу життя особистості
Спроби розв’язати складні екологічні проблеми шляхом модернізації
технологій без формування належної екологічної свідомості громадян
загальмовують розвиток негативних процесів, але припинити їх не зможуть.
Подолання екологічної кризи − передусім проблема переорієнтації
світогляду людини. Тільки вибір нової стратегії розвитку, запрограмованої
самою природою, підпорядкованої об'єктивним законам Всесвіту, а також
розвиток людини в гармонії з усіма формами життя на землі забезпечать
людству здорове духовно-творче і надійне майбутнє. Вчені вважають, що на
зміну сучасній «економічній» людині повинна прийти людина «екологічна».
На думку М. Кисельова [20], «...в сучасному екологічному пізнанні
повинна бути інтеграція науковості (істинності) та софійності (мудрості), яка
сприятиме формуванню адекватного, екологічно вивіреного світосприйняття.
Тільки таким чином ми зможемо проникнути у суть драматичних відносин між
людиною та природою, наблизитись до більш повного розуміння кожної із
сторін цих відносин, проникнути в таємниці таких соціогуманітарних
феноменів, як культура, моральність, духовність та ін. Зокрема, без залучення
елементів софійності важко буде зрозуміти, чому за таких приголомшуючих
успіхів науково-технічного прогресу ми наближаємося до екологічної
катастрофи або чому, за словами А. Уайтхеда, дурість розумних людей з ясною
головою але вузьким кругозором зумовила багато катастроф [4]. Таким чином
ціннісні аспекти проблеми формування здорового способу життя людини
 7

стають дедалі актуальнішими і значимішими. І розпочинати цей процес слід у

ранньому віці, коли привласнення валеологічних та екологічних цінностей
відбувається природно і системно.
По суті йдеться про новий світогляд − екологічний, який пануватиме у XXI
ст., і вже тепер потрібно думати про механізми та шляхи його формування.
Цього можна частково досягти шляхом організованої належним чином
екологічної освіти у позашкільній діяльності початкової школи.
За діючою нині в Україні схемою екологічна освіта здійснюється на
міжпредметній основі у процесі вивчення основ наук і будується на
припущенні, що кількість природничих знань закономірно переходить у якісно-
екологічну свідомість. У даному випадку засвоєння екологічних знань учнями,
формування їхньої екологічної свідомості відбувається безсистемне і значною
мірою залежить від кваліфікації та сумління педагогів [2; 10; 18; 26;].
Реалізація положень Конституції України та документів у галузі освіти,
вимагає мобілізації всіх наявних резервів на формування нової генерації людей,
вихованих у повазі до всього живого, природи і готових брати активну участь у
розв'язанні екологічних проблем [22]. Усвідомлення потреби раціонального
використання природних, валеологічних та екологічних цінностей відоме
здавна, і в процесі розвитку технічного прогресу ця вимога ставала все більш
актуальною. Екологічне навчання та виховання активізувалось з часу
загострення екологічної ситуації і стало предметом вивчення багатьох
дослідників, що опрацювали найрізноманітніші його аспекти, хоча й не звели їх
до природної цілісності.
Зрозуміло, що без створення нової освітньої моделі початкової школи у
принципі не можна сформувати ключові екологічні категорії: світогляд, мораль,
етику, культуру, тощо, які ще не мають достатнього ні науково-
філософського осмислення, ні методологічного забезпечення. І розпочинати
цей процес слід у ранньому дитинстві, у період освітнього процесу початкової
 8

школи.
Вивчення цієї проблеми є надзвичайно доцільним, відповідає запитам
широкого кола науковців, практичних працівників, громадськості та нагальним
потребам реформування національно-освітньої системи початкової школи щодо
формування здорового способу життя учнів початкової школи.
Освіту в галузі охорони навколишнього середовища та формування
здоров’язбережувальної компетенції та формування здорового способу життя
слід розглядати як неперервний процес, що передає тим, хто навчається, зміст і
знання, співзвучні з постійно мінливими умовами довкілля, її слід поширювати
на всі вікові і соціально-професійні групи населення.
Для досягнення її ефективного розвитку необхідно повністю використати
всі громадські та приватні можливості для навчання населення, особливо дітей,
власне учнів початкової школи:
 шкільну систему освіти,
 різні форми позашкільної роботи,
 засоби масової інформації,
 механізми позашкільної діяльності,
 засоби дозвіллєвої діяльності тощо.
Слід встановити зв’язок між заходами в галузі освіти і законодавством,
політикою, формами контролю та рішеннями, які державні освітні організації
можуть прийняти щодо оточуючого людину середовища. Прагнути до
встановлення нової етики, що базується на любові до природи, пошані до
людини та її гідності, повазі до майбутнього, сприятливого для всіх, у створенні
якого всі вважатимуть за необхідне брати участь [19; 28; 33; 40].
Нині прогресивна громадськість світу визнає необхідність міжнародного
співробітництва в галузі охорони природи, навчання, виховання і освіти
населення з питань навколишнього середовища для того, щоб суспільна
свідомість відповідно впливала на формування політики в цій справі,
 9

формування здорового способу життя особистості.

Сучасна початкова школа є першою, системною ланкою освіти, яка дає
можливість дитині ознайомитися із оточуючим світом, створити цілісну його
картину, усвідомити взаємозв’язок людини і природи, сформувати бережливе і
уважне ставлення до всього живого навкруги.
Пріоритетним для сучасної початкової школи у рамкаї її реформування
стає виховання відповідального і діяльного громадянина і початкова школа
повинна відіграти у цьому процесі ключову роль.
В системі екологічного навчання і виховання учнів початкової школи
педагоги враховують той факт, що ставлення до природи включають такі
аспекти:
«Перший виражає ставлення до природи як предмета матеріального
виробництва, об’єкта праці та життєдіяльності людини.
Другий − як ставлення до особистих природних даних, до свого організму,
який включений в систему екологічної взаємодії.
Третій показує ставлення людей до діяльності, пов’язаної з вивченням і
охороною навколишнього природного середовища» [8, с. 52].
Соціальна відповідальність є «універсальною формою зв’язку і
взаємозалежності особистості та суспільства. Категорія соціальна
відповідальність розглядається у взаємозв’язку з категоріями свобода і
необхідність. Суб’єктивною передумовою соціальної відповідальності є
свобода волі, розуміння як здатності суб’єкта приймати рішення зі знанням
справи; умовою і компонентом свободи волі є пізнання зовнішньої
необхідності. Не пізнаючи об’єктивних законів природи та суспільства, люди
не вільні у своєму виборі (свобода волі), своїй діяльності (свобода дії)» [8,
с . 54]. Соціальна відповідальність означає міру вільного прояву суб’єктом
своїх обов’язків і права вибору в конкретних умовах оптимального варіанту
ставлення до дійсності, виходячи з прогресивних інтересів суспільства. Саме ця
 10

риса людини може позитивно сприяти формування здорового способу життя.

Взаємодія людина- природа є стійкою і незмінною складовою земного життя.
Основною метою формування здорового способу життя, екологічної освіти
та формування здоров’язбережувальної компетенції є формування культури
поведінки і відповідного ставлення до навколишнього середовища і до себе.
Сюди відносять інтеграцію природничо-наукових суспільно-гуманітарних
знань як фактора виховання екологічної (культури, формування екологічної
свідомості і мислення, морально-етичне виховання як компонент виховання
екологічної культури, виховання у школярів відповідального ставлення до
навколишнього середовища і до власного здоров’я [6; 7; 15].
Серед головних завдань, які стоять перед проблемою формування
здорового способу життя можна виділити такі:
 сприяти осмисленню життєвої значущості навколишнього середовища
для кожної людини і людства в цілому та необхідності розв'язання екологічних
проблем;
 виховувати у молодших школярів почуття відповідальності за
середовище, в якому живемо і за власне здоров’я, як напряму залежить від
сприятливої екології;
 забезпечити можливість молодшим школярам здобувати знання,
набувати досвіду й умінь, необхідних для формування здорового способу
життя;
 формувати принципово новий тип поведінки у навколишньому
середовищі;
 формувати здоров’язбережувальні компетенції в умовах позашкільної
діяльності.
Здоров’язбережувальна компетентність учнів є однією з ключових для
української системи шкільної освіти і безпосередньо стосується процесу
формування здорового способу життя.
 11

Здоров’язбережувальна компетенція це – «здатність (готовність)

мобілізувати систему знань, умінь розумових і особистісних якостей,
необхідних для формування у школярів мотивації до здоров’язбереження, а
також уміння передбачати, попереджати, або компенсувати втрату здоров’я як
засобу задоволення базових потреб людини» [14].
І.А. Анохіна розглядає здоров’язбережувальну компетентність як
готовність самостійно вирішувати завдання, пов’язані з підтримкою,
зміцненням та збереженням здоров’я, як свого, так і оточуючих.
Суть поняття «здоров’язберігаюча компетентність», на думку
Н. Тамарської, проявляється у проведенні профілактичних заходів і
застосуванні здоров’язберігаючих технологій людьми, що знають
закономірності процесу здоров’язбереження.
Здоров’язбережувальна компетентність – пов’язана з готовністю вести
здоровий спосіб життя у фізичній, соціальній, психічній та духовній сферах.
Д. Воронін вважає, що «здоров’язберігаюча компетентність передбачає не
тільки медично-валеологічну інформативність, але й застосування здобутих
знань на практиці, володіння методиками зміцнення здоров’я й запобігання
захворюванням. Формування спрямованості мислення на збереження й
зміцнення здоров’я – невід’ємний компонент здоров’язберігаючої
компетентності майбутніх фахівців» [21].
На нашу думку, здоров’язбережувальна компетентність – це комплекс
знань, умінь, ставлень та цінностей, які спрямовані на збереження й укріплення
здоров'я – свого та оточуючих, на уроках та в позаурочний діяльності.
Важливим завданням сучасної початкової школи є формування здорового
способу життя та формування здоров’язбережувальної компетенції учнів як у
рамках освітнього процесу, так і в умовах різноманітної позашкільної
діяльності. Концепція Нової української школи передбачає формування
здорового способу життя учнів початкової школи різноманітними засобами і
 12

способами у рамках шкільної та позашкільної діяльності.

1.2.Зміст та методика формування здорового способу життя молодших

школярів
Конкретні завдання щодо формування здорового способу життя учнів
початкової школи визначені у навчальних програмах з основ наук [3; 9; 16;
17; 24; 31].
Нині усвідомлено, що екологія виконує цілий ряд соціальних функцій:
світоглядна, освітньо-виховна, валеологічна, адаптивна, прогностична,
природоохоронна (М. Дробноход, Ф. Вольвач). В. Крисаченко вважає, що цей
ряд може бути доповнений гносеологічною, інформативною, креативно-
мистецькою, сакральною та іншими функціями.
Валео-екологічний світогляд може бути основою для порозуміння всієї
людської спільноти. Тому проблема формування здорового способу життя є
основним змістом і завданням сучасної початкової освіти. Глибокий
праксеологічний зміст дії цієї функції полягає в тому, щоб допомогти людині
усвідомити себе, свою роль, місце, зв’язки з природою, з космосом включно й
на цій основі визначити свою поведінку в природі й стратегію виживання,
формування здорового способу життя. Намагаючись пристосуватися до
природи або пристосувати природу до своїх потреб, людина постійно так чи
інакше формувала свою свідомість світоглядні позиції, певне розуміння
свого «Я» в природі, а разом з тим − відповідно спрямовувала свою діяльність.
Екологічна складова формування здорового способу життя упорядковує,
аранжує систему особистісних цінностей у тій частині, де йдеться про
взаємодію людини й природи.
Зміст та завдання здорового способу життя формуються в залежності від
навчального курсу, віку особистості, рівня екологічної грамотності педагогів та
багатьох інших чинників. Очевидним є те, що зміст виховної роботи щодо
 13

формування здорового способу життя та формування здоров’язбережувальної

компетенції учнів початкової школи полягає в розкритті багатогранної
цінності природи, формуванні засад дійового та відповідального ставлення до
навколишнього природного середовища і до себе[1; 5; 12; 30; 32; 38].
А головні завдання формування здорового способу життя учнів початкової
школи можна визначити таким чином:
− формування нового типу екологічної свідомості;
− засвоєння провідних ідей, основних понять і наукових фактів, на базі
яких визначається оптимальний вплив людини на природу відповідно до її
законів і навпаки;
− оволодіння прикладними знаннями, практичними вміннями і навичками
формування здорового способу життя;
− пропаганда ідей формування здорового способу життя.
Зрозуміло, що вирішити складні завдання формування здорового способу
життя учнів початкової школи без сім’ї неможливо. Сім’я є тією інституцією,
яка покликана поєднувати різні виховні інституції у царині освіти і, зокрема,
формування здорового способу життя дітей. Тут дитина має можливість
безпосереднього стосунку з оточенням, природою, живим і неживим світом,
має можливість апробувати на практиці той теоретичний досвід, який
здобувається на уроках в початковій школі.
Ефективними формами роботи з батьками є:
 батьківські лекторії;
 бесіди за «круглим столом»,
 спільні походи та екскурсії;
 обмін родинним досвідом щодо формування здорового способу
життя;
 проблемні семінари,
 засоби і різноманітні форми позашкільної діяльності,
 14

 свята народного календаря, приурочені до проблеми формування

здорового способу життя українців.
 валеологічні та екологічні сімейні заняття тощо.
Надзвичайно важливо, щоб загальнотеоретичні положення, методологічні
засади формування здорового способу життя знайшли втілення в практичній
педагогічній діяльності.
Діти мають пересвідчитися у «…важливості природи для здоров’я людини,
розмаїтті барв, форм і звуків у природі. Їм треба показати, як використовують
люди красу природи у своєму житті. На багатьох речах ужитку можна знайти
візерунки з рослинними елементами, із зображенням тварин: світильник
формою нагадує дзвіночок чи лілею. У звуках музики також часто чути голоси
тварин, шум вітру, пісню струмка та ін. Ми повторюємо красу природи у різних
проявах, наближуючи її до себе. Формування ставлення до природи неможливе
без виховання чуйності, співчуття, доброти, гуманізму»[24]. Вищеназване є
також вагомою складовою здоров’я людини – фізичного і психічного.
Психологічна складова формування здорового способу життя учнів
початкової школи, включає три основні компоненти:
− інтелектуальний (валеологічні та екологічні знання та інтелектуальні
вміння світоглядного характеру, володіння прийомами причинно –наслідкового
мислення);
− персональний (мотивація, відношення і оцінка, віра в необхідність
збереження природи та власного здоров’я з залученням природних чинників і
т.п.);
- внутрішню готовність (бажання, намір, потреба реалізації своєї позиції у
формуванні здорового способу життя) [26, с. 15].
Світогляд, ідеали, переконання учнів початкової школи, які є одночасно
мотивами їх діяльності, в навчально-виховному процесі наповнюються
валеологічним змістом.
 15

Важливого значення педагоги надають неперервності формування

здорового способу життя, яке не повинно обмежуватися школою, а охоплювати
всі форми людського існування (дошкілля, школу, працю, відпочинок,
позашкільну діяльність, дозвіллєву діяльність, оточення, сім'ю, професію,
суспільство, міжнародні зв’язки).
Сучасний же період характеризується ширшим розумінням мети
формування здорового способу життя. Поряд з прищепленням любові до
природи висувають мету виховання почуття турботи про якість довкілля,
громадянської відповідальності за стан навколишнього середовища,
формування здорового способу життя та формування здоров’язбережувальної
компетенції засобами позашкільної діяльності.
Основні засади культури здоров’я визначено у Концепції неперервної
валеологічної освіти в Україні, а саме:» наявність позитивного мотиваційного
комплексу валеологічної свідомості та валеологічного мислення; володіння
системними знаннями, навичками і звичками здорового способу життя; вміння
приймати оптимальні рішення щодо збереження та зміцнення здоров’я в
різних життєвих ситуаціях; засвоєння народних традицій із здоров’ябереження,
кращих досягнень світової валеологічної науки та практики; володіння
прийомами оцінки власного здоров’я та валеологічного моніторингу; потреба у
громадській діяльності, спрямованій на збереження та зміцнення здоров’я» [31,
с. 5–19].
Тому набуття молодшими школярами здоров’язбережувальних
компетенцій, формування у них необхідних знань, умінь та навичок з основ
здоров’я та їх використання у повсякденному житті відповідно до чинних
нормативних документів початкової школи, є вимогою часу.
Під здоров’язбережувальною компетентністю розуміється здатність
індивіда застосовувати здоров’язбережувальні компетенції в умовах
конкретної життєвої або навчальної ситуації на користь збереження,
 16

зміцнення і формування здоров’я. Основою здоров’язбережувальних

компетентностей є життєві навички, що сприяють фізичному, соціальному,
психічному та духовному здоров’ю молодших школярів. На думку
О. Савченко, найскладнішими для формування є життєві компетентності,
оскільки вони виявляються в самоусвідомленні та самооцінюванні, уміннях
аналізувати доступні для певного віку проблеми, виявляти і пояснювати зв’язки
між причиною та наслідком, уміннях і навичках здійснювати самоконтроль
навчальних дій, ставлень, поведінки тощо [35, с. 8]. На взаємозв’язок
духовності та здоров’я як засадничих у формуванні в дітей системи ціннісних
орієнтацій та життєвих стратегій вказує О. Сухомлинська [36, с. 3].
Вчені наголошують [94 17; 22; 24], що «особлива роль у формування
здорового способу життя належить початковій школі, яка є «стартовим
майданчиком» соціалізації, оскільки в ній відбувається становлення дитини як
суб’єкта навчальної діяльності. Характерним у цей віковий період є суб’єктне,
творче, активне ставлення молодших школярів до здоров’я та
нагромадження відповідних предметних знань». Академік С. Максименко
розглядає сформованість здорового способу життя як складне особистісне
інтегральне утворення, що включає позитивну мотивацію до здорового способу
життя, наявність знань, умінь та навичок здорового способу життя, психічні та
характерологічні особливості.
Слід зазначити, що засади формування здорового способу життя закладені
у педагогічній спадщині В. Сухомлинського, який свого часу наголошував,
що «турбота про дитяче здоров’я — це, насамперед, турбота про гармонійну
повноту всіх фізичних і духовних сил, а вінцем цієї гармонії є радість
творчості». Сьогодні дороговкази видатного педагога є добрим підґрунтям для
побудови оздоровчого середовища у початковій школі на принципах
гуманності, ідеї самоцінності кожної зростаючої особистості, розуміння її
індивідуальності, розкриття сил і можливостей молодших школярів [42, с. 127].
 17

1.3 Позашкільна діяльність учнів початкової школи як педагогічна

проблема
Актуальність проблеми формування здорового способу життя обумовлена
також цілями, що стоять перед позашкільною діяльністю, а саме:
– відродження і розвиток національної культури, збереження кращих
сімейних традицій, звичаїв та обрядів, забезпечення зростання соціально-
культурного потенціалу позашкільної діяльності;
– виявлення і підтримка позитивних тенденцій у сімейно-родинних
відносинах, формах родинного спілкування у виробничій та позавиробничих
сферах;
– обґрунтування і розроблення нових технологій організації позашкільної
діяльності як сфери соціалізації особистості;
– формування здорового способу життя учнів початкової школи тощо.

Залучення дітей до позашкільної діяльності відбувається на всіх етапах

становлення та розвитку особистості: в дитячому, підлітковому, юнацькому
віці. Значну роль у формуванні особливого типу художнього мислення
підростаючого покоління, ознайомленні з набутим життєвим досвідом
пращурів, особливостями народних традицій, звичаїв, обрядів, побутової
поведінки відігравало старше покоління родини.
Позашкільна діяльність розглядається як форма організованої, проте не
строго регламентованої діяльності, культурно-педагогічне явище, життєво-
необхідна умова духовного життя особистості, що сприяє створенню
позитивного морально-психологічного клімату в сім’ї та школі, спряє
гармонійному розвитку учнів початкової школи у вільний поза заняттями час.
Свобода, що створюється у позашкільній діяльності та дозвіллям, це не
ледарство, не бездіяльність, а можливість особисто вирішити, що робити.
Проте, не кожна людина вміє користуватися тією свободою, що надає їй
 18

вільний час. Крім того, як зауважив Арістотель, для уміння користуватися

дозвіллям у житті потрібно чомусь навчатися, де в чому виховуватися [1].
Реалізація освітніх функцій та завдань позашкільної діяльності в умовах
роботи початкової школи розглядається через інтеграцію у навчально-
виховному процесі. Їх зміст вбачаємо у таких сферах: фізичній, практичній,
культурній та соціальній.
Рекреаційна позашкільна діяльність своєю метою має зняття будь-яких
фізичних і розумових перевантажень дітей, а також їхній фізичний розвиток. Це
прогулянки, ранкова гімнастика, походи, квести, акції, рухливі ігри.
Практична позашкільна діяльність у режимі роботи початкової школи
орієнтована на всі види практичної діяльності, при цьому вона не втрачає свого
зв’язку з дозвіллям. Ця діяльність припускає вільний вибір, спричинений
особистісними нахилами та здібностями – створення різного роду виробів
прикладного, побутового, декоративного призначення, садівництво,
квітникарство тощо.
Культурно-дозвіллєва позашкільна діяльність спрямована на орієнтацію
та наближення школярів до естетичних, духовних і пізнавальних цінностей та
відіграє важливу роль в інтелектуальному розвитку дитини. У практиці шкіл
використовуються різні форми позашкільної діяльності з культурного та
художнього виховання. Це передусім форми, які розширюють знання учнів про
різні види мистецтва і розвивають художні здібності дітей. Важливим є також
формування здорового способу життя школярів.
Для соціально-дозвіллєвої позашкільної діяльності ключовою є
комунікація. Це спілкування та виховання в учнівському колективі, диспути,
дебати, «шкільні мікрофони», акції, доброчинна діяльність інші види соціаль-
ного дозвілля, в яких процес соціалізації виходить за межі сім'ї, тобто
нестандартні контакти, необхідні для встановлення психоемоційної рівноваги,
формування здорового способу життя. При цьому спілкування є важливим
 19

фактором соціалізації, фундаментальною основою людського буття.

Похідними вищеописаних видів позашкільної діяльності є такі її функції:
психологічна, соціальна та терапевтична.
Психологічна функція розподіляється на три підфункції: розвага, розвиток
особистості та відпочинок. Відпочинок, за узагальненою думкою сучасних
теоретиків дозвілля, вважається головною складовою сучасного дозвілля,
оскільки за останні десятиріччя значно зросло нервово-психологічне
навантаження в процесі навчання, спілкування, телекомунікація (комп'ютери,
телевізори, мобільні телефони), користування транспортними засобами.
Відпочинок дає можливість розрядки, спокою і свободи від різного роду
обов’язків. Розвага поширює і доповнює відпочинок, надає йому більш
динамічного змісту, стає джерелом миттєвого забуття туги, занурення в гру.
Гра розглядається як важлива складова позашкільної діяльності, набуває
значення основної функції дозвілля, що сприяє становленню міжособистісних
стосунків. З іншого боку, гра в своєму розмаїтті стає дедалі впливовішим
чинником у позашкільній діяльності, зокрема в групі продовженого дня[14; 21;
23; 29].
Наступною функцією позашкільної діяльності є функція особистісного
розвитку. Вона передбачає не лише орієнтацію молодших школярів на
інтелектуальний, художній, фізичний розвиток у вільний час, а й наявність
цілком свідомої потреби в цьому розвитку. В умовах початкової школи
реалізація цієї функції відбувається в кількох напрямах:
— у процесі художньо-культурного виховання школярів шляхом
оновлення форм і технологій у позашкільній діяльності;
— у межах додаткового (факультативного) компоненту навчальних планів
школи — на заняттях гуртків, студій, спортивних секцій.
Щодо терапевтичної функції позашкільної діяльності, то якщо спочатку
її розглядали як об’єднання психологічних функцій: відпочинку (розрядки) і
 20

розваги, що надають можливості людині підтримувати оптимальний

психофізіологічний стан, – то в умовах сьогодення ми звертаємо увагу на
рекреаційно-оздоровчий та реабілітаційний компоненти цієї функції.
Узагальнюючи аналіз змісту та функцій позашкільної діяльності можна
зробити наступні висновки:
— функціональні реформи, що відбуваються в галузі освіти та дозвілля
детермінують впровадження інновацій до існуючих форм і методик організації
педагогічного процесу та розбудову оригінальних, часом альтернативних
моделей і технологій, що сприяють формування здорового способу життя учнів
початкової школи у позашкільній діяльності;
— педагогічна сутність вільного часу школярів полягає в необхідності
надання їм фактичної свободи проведення вільного часу, зміни занять, у
рухливості й мінливості змісту вільного часу, у чітко вираженій спрямованості
на творчу діяльність, у діалектичній єдності педагогічного виховання н
самодіяльності учнів;
— сучасні умови формування особистості спричиняють долання
традиційних меж розподілу між «навчальним», «позанавчальним», «вільним»
часом тощо, оскільки йдеться про створення різноманітних, проте постійно
функціонуючих умов для розвитку та саморозвитку школярів.
 21

РОЗДІЛ 2
ПРАКТИКА ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ УЧНІВ
ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ ЗАСОБАМИ ПОЗАШКІЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1. Зміст та засоби формування здорового способу життя молодших

школярів у позашкільній діяльності
Валеологічні завдання у позашкільній діяльності сучасної початкової
школи повинні бути направлені на збереження і зміцнення здоров’я школярів,
формування в них чітких і логічних уявлень про здоровий спосіб життя та його
дотримання дітьми і дорослими, формування вміння користуватися
оздоровчими силами природи, молодший школяр повинен системно привчатися
взаємодіяти з природою та усім оточенням з метою використання сил та
ресурсів природи для зміцнення свого здоров’я.
Освітні завдання початкової школи спрямовані на формування певних
систем рухових умінь та навичок; ігрових дій; здобування доступних уявлень та
знань про користь занять фізичною культурою, іграми, отримання знань про
основні гігієнічні вимоги та правила.
Виховні завдання позашкільної діяльності спрямовані на формування
позитивних моральних та вольових рис характеру дитини засобами фізичної
культури. Вчені вказують, що «Заняття з фізичної культури, рухливі ігри,
вправи спортивного характеру сприяють вихованню у дітей дисциплінованості,
колективізму, рішучості, сміливості та інших якостей, необхідних кожній
людині» [34; 36; 39; 45].
Основним результатом формування здорового способу життя учнів
початкової школи у позашкільній діяльності повинно бути:
– покращення фізичного стану дитини,
– сприяння її фізичному, психічному та соціальному розвитку,
– підвищення захисних властивостей та стійкості організму до різних
 22

захворювань,
– формування опірності до негативних умов зовнішнього середовища,
– створення атмосфери позитивного ставлення до здорового способу
життя привласнення цінностей здоров’я особистості;
– створення атмосфери радості, задоволення, взаємодопомоги у дитячому
колективі,
– активне залучення до процесу формування здорового способу життя
батьків, родичів, громадськості,
– розширення поля інклюзії у позашкільній діяльності учнів початкової
школи тощо.
Важливе місце у системі формування здорового способу життя учнів
початкової школи належить загартуванню дітей як одному з провідних
завдань.
Загартування розглядається як «підвищення опірності організму, розвиток
здатності швидко і без шкоди для здоров’я пристосовуватися до різноманітних
впливів зовнішнього середовища (підвищення або зниження температури
повітря, вологості, руху повітря та ін.)» [19; 25].
Правильна організація життя учнів початкової школи, дотримання
основних гігієнічних вимог (режим дня, харчування, сон, правильний підбір
меблів та ін.), загартування, систематичне виконання різноманітних фізичних
вправ – все це сприятиме формування здорового способу життя учнів у
позашкільній діяльності.
Зміцнення здоров’я дітей, покращання їх фізичного розвитку передбачає
формування здоров’язбережувальної компетенції учнів початкової школи.
Засвоєння їх школярем відбувається під керівництвом дорослих. [20; 45].
Важливим засобом позашкільної діяльності є рухливі ігри. Вони
відрізняються від інших фізичних вправ особливостями організації діяльності
займаються і керівництва нею. У грі діяльність дітей організується на основі
 23

образного чи умовного сюжету, який передбачає досягнення мети в умовах

несподівано змінюються ситуацій. Ігрова діяльність носить комплексний
характер і будується на поєднанні різних рухових дії (біг, стрибки та ін) У грі
надається можливість проявляти самостійність, винахідливість у виборі
способу виконання дії. Раптові зміни ситуацій по ходу гри зобов’язують дитини
вирішувати рухові завдання в найкоротші терміни і з повною мобілізацією
рухових здібностей.
Ігри застосовуються у позашкільній діяльності тоді, коли рух освоєно і
потрібно розвинути вміння застосовувати рухові навички в різних ситуаціях.
Крім того, ігри застосовують для розвитку фізичних якостей, а також для
виховання морально-вольових якостей.
Рухливі ігри [19] – «важливий засіб виховання учнів початкової школи.
Правильно підібрані ігри сприяють гармонійному розвитку організму школярів.
Різноманітні рухи та ігрові дії дітей ефективно впливають на діяльність
серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, збуджують апетит і
сприяють міцному сну. Рухливі ігри задовольняють потребу організму дитини в
русі, сприяють збагаченню її рухового досвіду. За допомогою ігор
закріплюються різноманітні вміння і навички основних рухів (ходьби, бігу,
стрибків, рівноваги), розвиваються такі важливі фізичні якості як швидкість,
спритність, витривалість» [19].
Під час вибору рухливих ігор у позашкільній діяльності потрібно
враховувати «певні вимоги:
1. Ігри добираються відповідно педагогічних завдань. Варто чітко
визначити, які вміння і навички у цій грі закріплюються, які фізичні якості
розвиваються, яка виховна мета реалізується.
2. Під час вибору рухливої гри враховується її місце у режимі дня (на
ранковій, денній та вечірній прогулянках).
3. Враховується місце проведення та пора року.
 24

4. Також потрібно зважати на рухову підготовленість дітей, їх інтереси та

уподобання» [48].
Гра та ігрова діяльність за своїми функціями та завданнями активно сприяє
психологічному розвантаженню дитини, її повноцінній соціалізації, дозволяє
розвантажитися фізично та психічно. Ігрова діяльність – універсальний засіб
для гармонійного розвитку особистості, її прилученню до роботи у групі та
колективі. Гра допомагає дитині познайомитися з різними життєвими ролями і
функціями.
Туризм як засіб позашкільної діяльності дозволяє закріплювати рухові
навички і розвивати фізичні якості в природних умовах. З учнями
початкової школи у позашкільній діяльності доцільно організовувати
прогулянки з використанням різних способів пересування (пішки, на лижах,
велосипеді та ін.)
У процесі формування здорового способу життя учнів початкової школи
використовується комплекс різних засобів:
– фізичні вправи (гімнастика, ігри, елементи спорту і туризму),
– природне середовище (повітря, сонце, вода),
– гігієнічні чинники (режим харчування, сну, занять і відпочинку, гігієна
одягу, взуття, обладнання тощо).
Важлива умова для формування здорового способу життя молодших
школярів у позашкільній діяльності створення предметно-ігрового
середовища. Воно має бути розвивальним, раціонально облаштованим,
домірно насиченим і не лише служити фоном для епізодичних рухових дій, а
бути стимулом, спонуканням для розгортання та активізації дитячої рухової
діяльності (організованої педагогом та самостійної) [19].
Важливий складник формування здорового способу життя учнів
початкової школи у позашкільній діяльності – прогулянки. Неодмінна умова їх
проведення – збалансування дорослими програмових вимог з бажаннями
 25

вихованців. Зміст роботи в ході прогулянок у позашкільній діяльності залежить

від: погоди, освітніх завдань, загальної атмосфери в групі, настрою, інтересів
дітей, пори року, можливостей та засобів для формування здорового способу
життя, специфіки дитячого колективу, традицій школи тощо.
Фізичні вправи на прогулянках – один з основних засобів фізичного
розвитку дітей та формування здоров’язбережувальної компетенції учнів
початкової школи. Завдяки їм формуються навички життєво важливих рухів
(ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння тощо), розвиваються фізичні якості
(сила, спритність, швидкість, витривалість, координація рухів, гнучкість).
Походи «за межі закладу (дитячий туризм) у позашкільній діяльності як
дієвий засіб формування здорового способу життя молодших школярів
проводяться з дітьми, починаючи з молодшого шкільного віку. Педагог
має ретельно готуватися до їх проведення: продумувати маршрут руху і спосіб
пересування, визначати та вивчати місця зупинок і відпочинку, враховувати
при цьому всі природні умови для проведення вправ з удосконалення рухових
навичок (наявність струмочків, гірок, повалених дерев тощо)» [23].
Фізкультурні свята у позашкільній діяльності проводяться періодично,
кілька разів на рік, починаючи з молодшого шкільного віку. Фізкультурні свята
організовуються в першій чи другій половині дня, в музичній чи фізкультурній
залі, на майданчику, в басейні тощо. Якщо свято проводиться у приміщенні,
необхідно подбати про організацію повноцінної прогулянки у цей день[23].
Активна рухова діяльність усіх дітей, забезпечення участі кожного з них,
створення піднесеного настрою під час фізкультурного свята – найважливіша
мета заходу. Під час підготовки до фізкультурного свята необхідно розробити
сценарій, розподілити обов’язки щодо оформлення місця проведення,
підготувати музичний супровід, атрибутику, костюми, призи і нагороди тощо.
Важливими для формування здорового способу життя учнів початкової
школи у позашкільній діяльності є Дні здоров’я. Такі заходи передбачають
 26

об’єднання різноманітних форм позашкільної діяльності [25; 28]: загартувальні

та лікувально-профілактичні процедури, туризм, фізкультурні свято та розваги,
індивідуальна рухова діяльність, різноманітні ігри прогулянки тощо.
Більшість з них слід проводити на свіжому повітрі.
У день здоров’я вся освітня робота пов’язується з темою здоров’я та
здорового способу життя (бесіди, читання художньої літератури, ігрова,
пізнавальна, трудова, самостійна художня діяльність, навчальний процес тощо).

Самостійна рухова діяльність як форма позашкільної діяльності учнів

початкової школи організовується з дітьми щодня. Організовуючи самостійну
рухову діяльність педагогам слід враховувати індивідуальні особливості
здоров’я дитини, її фізичний розвиток, функціональні можливості організму
конкретної дитини.
Отже, завдання формування здорового способу життя у позашкільній
діяльності учнів початкової школи можна сформулювати таким чином:
– формувати у школярів валеологічні компетенції щодо основні
екологічних факторів в розвитку живої природи та очевидні взаємозв’язки і
залежності між природою та людським здоров’ям;
– формувати у школярів вміння пізнавати взаємозв’язки у природі і
усвідомлювати важливість гармонії між людиною і природою;
– знайомити дітей з народнопедагогічними знаннями щодо здорового
способу життя людини, виховувати дбайливе ставлення до природи;
– формувати постійну потребу в зміцненні та охороні власного здоров'я і
здоров’я інших.

2.2. Форми позашкільної діяльності для формування здорового

способу життя учнів початкової школи
Аналіз педагогічної практики позашкільної діяльності учнів початкової
школи засвідчує існування досить широкої палітри інноваційних форм, які
 27

детерміновані суспільними змінами та впливом інформації на весь освітній

процес початкової школи.
Оскільки в умовах сьогодення кількість організаційних форм у
позашкільній діяльності досить велика, то виникає потреба в їх систематизації.
Перелік найбільш популярних організаційних форм позашкільно
діяльності за для формування здорового способу життя молодших школярів
узагальнюємо у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1
Класифікація форм позашкільної діяльності
Класифікаційна Організаційні форми діяльності
ознака Групи Види
Напрям Валео- Конкурс сімей, усний журнал, бесіда, тематичний вечір,
діяльності екологічні університет сімейного виховання, диспут, вікторина,
школа молодої сім’ї, сімейний лекторій.
Природо- Вечір родини, свято, концерт, сімейна вистава,
охоронні перегляд та обговорення фільму, бал, фестиваль, огляд-
конкурс.
Спортивні Змагання, спортивно-туристичні конкурси, мала
олімпіада, сюїта рухливих ігор, збір-похід тощо.
Трудові Трудовий десант, конкурс умільців, день добрих справ,
дідусева майстерня, бабусині успіхи.
Характер Інформаційні Бесіда, диспут, усний журнал, прес-конференція, лекція,
змістового семінар
наповнення Комунікативні Змагання, виставки, похід, екскурсія, естафета.
Творчо- Конкурс, гра-мандрівка, тематична акція, культпохід,
розвивальні огляди-конкурси.
Домінуючий Словесні Бесіда, диспут, лекція, літературне читання, дискусія,
засіб впливу конференція, семінар.
Діяльнісні Змагання, ярмарок, аукціон, культпохід, конкурс
талантів образотворчого мистецтва.
Наочні Конкурс творчих робіт, емблем, плакатів, газет.
Складність Прості Бесіда, диспут, вікторина, зустріч, гра, заняття,
побудови консультація.
Складні Усний журнал, свято, творча гра, ярмарок, вечір
відпочинку, клубні дні, театралізовані шоу тощо.
Комплексні Тематичний день, тематичний тиждень, місячник,
фестиваль, регіональні огляди-конкурси.
Кількісний Індивідуальні Бесіда, гра, творче завдання, консультації, заняття.
склад
учасників
 28

Колективні Диспут, клубні вечори, сімейні лекторії, конкурсно-

розважальна програма, ролева гра, прес-конференція,
усний журнал, вікторина, сімейні клуби та об’єднання.
Масові Свято сім’ї, концерт, клубні дні, огляди-конкурси,
фестиваль, бал, видовища, театралізовані народні свята,
зустрічі, турніри.
[18; 19; 23 34]
Під час формування здорового способу життя учнів початкової школи
педагог може у рамках позашкільної діяльності використовувати такі цікаві
форми роботи:
– заняття-вистави «Сонячна краплина», «Цілюще зілля», «Дідусь
Лісовичок», «Цілюще джерело» та ін. акторами в яких виступають діти;
– прогулянки, екскурсії в природу, в музеї, у поля, в ліс;
– робота дитячих організацій, гуртків, студій: «Збережи пташину»,
«Зелена аптека», «Стежина до рідного села», «Природа і фантазія», «Щирі друзі
природи»;
– перегляд кінофільмів та відео на природничу тематику;
– збирання лікарських рослин, приготування чаїв та коктейлів;
– організація роботи на ділянках, городах, теплицях, проведення дослідів
з рослинами і тваринами;
– вивчення казок, легенд, загадок, народних прикмет, обрядів та свят;
– самостійне створення казок про природу, людину, здоров’я людини,
охорону природи тощо.
Щоб здійснити завдання формування здорового способу життя молодших
школярів, слід мати уявлення про ті соціально-культурні цінності, на які
зорієнтований кожна людина у свій вільний час, і про ті життєдіяльні чинники,
що зумовлюють цю орієнтацію.
Здоров’язбережувальний вплив на психіку дитини мають також: сендплей;
казкотерапія; сміхотерапія; аромотерапія; кольоротерапія (хромотерапія);
техніки арт-терапії:
 29

– техніка «кляксографія»;
– пальчиковий живопис;
– малювання м’ятим папером;
– малювання на склі;
– ниткографія;
– техніка малювання листям, паличками, камінчиками;
– техніка відпечатування ватою;
– техніка «відтиск пробками»;
– малювання долонями.
У процесі формування здорового способу життя молодших школярів
учнів важливим є їх залучення до практичної природоохоронної роботи. До
таких діяльнісних, активних, здоров’язбережувальних форм роботи відносимо:
– догляд за шкільними квітниками та участь у громадських акціях
населеного пункту, де живе дитина:
– діяльність учнівських патрулів та шкільних;
– активізація акцій захисту довкілля;
– навчально-дослідницька робота на пришкільній ділянці;
– організація роботи для захисту тварин і птахів,
– облаштування екологічної стежини;
– розчищення русел річок та джерел;
– участь учнів початкової школи у трудових та екологічних акціях
(«Посади дерево і кущ», «Збережи пташину», «Нагодуй брата меншого свого»,
«До незамулених джерел», «Захист природи – турбота про людину», «Парад
лікарських рослин» та ін.).
Під час роботи на заняттях я пропонувала своїм підопічним різноманітні
завдання: розповісти про що шепоче дерево, яким вони бачать літо, зиму,
весну... Дівчата й хлопчики фантазували, складали невеличкі розповіді, не
схожі на розповіді товаришів. Це сприяло розвитку мислитель них процесів,
 30

монологічного мовлення, комунікабельності.

Дітям ставилися завдання про важливість здоров’я у житті людини,
організовувалася дискусія про вплив природи на здоров’я людини, визначалися й
аналізувалися чинники людського здоров’я тощо.
Уже один цей перелік свідчить, що в учителя є чимало можливостей для
формування в дітей необхідних практичних навичок і компетентностей
(зокрема, здоров’язбережувальної компетентності), а також готовності школяра
до ведення здорового способу життя.
Таким чином, спілкування та взаємодія з природою є важливою
складовою формування здорового способу життя молодших школярів,
провідним чинником виховання особистості та зміцнення її здоров’я. Цей
процес спрямований на самореалізацію особистості; розкриття творчого
потенціалу; розвиток і поглиблення системи наукових знань про багатогранні
взаємозв’язки суспільства та природи; розуміння виключної цінності природи
для кожної людини; розвиток потреби у спілкуванні з природою, її
різнобічному пізнанні, що зумовлює прагнення до активної практичної
діяльності та здорового способу життя.
 31

ВИСНОВКИ
1. Науковці обґрунтовано ставлять питання про те, що формування
здорового способу життя молодших школярів має бути щоденним завданням
навчального процесу. Важливо сьогодні накреслити основні напрямки розвитку
валео-екологічної освіти й екологічної практики у світовій співдружності,
вивчати та впроваджувати кращі досягнення у цій царині, розпочати процес
формування здоров’язбережувальної компетенції учнів формування здорового
способу життя молодших школярів.
2. Освіту в галузі формування здорового способу життя молодших
школярів та формування їхньої здоров’язбережувальної компетенції слід
розглядати як неперервний процес, що передає тим, хто навчається, зміст і
знання, співзвучні з постійно мінливими умовами довкілля, її слід поширювати
на всі вікові і соціально-професійні групи населення. Для досягнення її
ефективного розвитку необхідно повністю використати всі громадські та
приватні кошти для навчання населення: шкільну систему освіти, різні форми
позашкільної діяльності і засоби масової інформації, засоби дозвіллєвої
діяльності.
3. Сучасна початкова школа є першою сходинкою для формування
здорового способу життя молодших школярів. Основною його метою є
формування здоров’язбережувальної компетенції та формування культури
поведінки і відповідного ставлення до навколишнього середовища. Сюди
відносять інтеграцію природничо-наукових суспільно-гуманітарних знань як
фактора виховання екологічної (культури, формування екологічної свідомості і
мислення, морально-етичне виховання як компонент виховання екологічної
культури, виховання у школярів відповідального ставлення до навколишнього
середовища і до здоров’я.
4. Формування здорового способу життя це – здатність (готовність)
мобілізувати систему знань, умінь розумових і особистісних якостей,
 32

необхідних для формування у школярів мотивації до здоров’язбереження, а

також уміння передбачати, попереджати, або компенсувати втрату здоров’я як
засобу задоволення базових потреб людини.
Важливим завданням сучасної початкової школи є формування
здоров’язбережувальної компетенції учнів як у рамках освітнього процесу, так і
в умовах різноманітної позашкільної діяльності. Концепція Нової української
школи передбачає формування здоров’язбережувальної компетенції учнів
початкової школи різноманітними засобами і способами у рамках шкільної та
позашкільної діяльності.
5. Реалізація освітніх функцій та завдань позашкільної діяльності в
умовах роботи початкової школи розглядається через інтеграцію у навчально-
виховному процесі. Їх зміст вбачаємо у таких сферах: фізичній, практичній,
культурній та соціальній. Успішне вирішення завдань фізичного виховання
учнів початкової школи залежить від поєднання різноманітних засобів, які
розподіляються на такі види: фізичні вправи, що застосовуються у гімнастиці,
спорті, грі та туризмі, оздоровчі сили природи (повітря, сонце, вода) та
гігієнічні фактори.
6. Зміст та завдання здорового способу життя молодших школярів
формуються в залежності від освітніх традицій, віку особистості, рівня
екологічної грамотності педагогів та багатьох інших чинників. Очевидним є те,
що зміст позашкільної діяльності щодо формування здорового способу життя
молодших школярів та формування здоров’язбережувальної компетенції учнів
початкової школи полягає в розкритті багатогранної цінності природи,
формуванні засад дійового та відповідального ставлення до навколишнього
природного середовища, виховання здатності хотіти та уміти зміцнювати
власне здоров’я різноманітними способами у різних видах діяльності.
Таким чином, спілкування та взаємодія з природою є важливою
складовою формування здорового способу життя молодших школярів,
 33

провідним чинником валеологічного виховання особистості та зміцнення її

здоров’я. Цей процес спрямований на самореалізацію особистості; розкриття
здоров’я збережувального потенціалу; розвиток і поглиблення системи
наукових знань про зв’язок людського здоров’я та природи; розуміння
виключної цінності природи для кожної людини; розвиток потреби у
спілкуванні з природою задля користі власному здоров’ю, її різнобічному
пізнанні, що зумовлює прагнення до активної практичної діяльності та
здорового способу життя.
7. Формування здорового способу життя молодших школярів – це
цілеспрямований і структурований процес, який охоплює формування
мотивації до здоров’язбережувальної діяльності та регулярної рухової
активності, засвоєння теоретичних знань і практичних умінь, підвищення
фізичної підготовленості та функціональних можливостей. Широкий спектр
форм та засобів позашкільної діяльності у царині формування здорового
способу життя молодших школярів дає підстави стверджувати, що власне
позашкільна діяльність має вагомий потенціал для зміцнення здоров’я учнів
початкової школи, володіє усіма потенційними можливостями для збереження,
зміцнення здоров’я дитини із широким залученням природніх чинників і
розвитком творчості дитини.
 34

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексєєва М.І., Васютинський В.О. Стосунки в сім’ї як умова
здоров’я дітей // Вісник АПН України. 1993. № 1. С. 175-180.
2. Андрос М. Психічне здоров’я особистості в навчальних закладах //
Педагогіка і психологія. 1995. № 4. С. 27-32.
3. Апанасенко Г.Л., Попова Л.А. Валеологія як наука // Валеологія –
1996. -№1.-С. 4-9.
4. Бауер М.Й. Методологія екологічної освіти. – Чернівці, 2000. – 320 с.
5. БондаренкоТ.Є. Визначення структури здоров’язберігаючої
компетентності майбутніх вчителів біології / Т.Є. Бондаренко // Педагогічні
науки: теорія, історія, інноваційні технології, 2012. – №1(19). – С. 214-223.
6. Братищенко І. В. Впровадження здоров’язбережних технологій у
навчальному закладі Електронний ресурс. – 2012. – Режим доступу
http://teacherjournal.com.ua/
7. Валеологічна освіта та виховання: сучасні підходи, доступність і шляхи
їх розвитку в Україні: Зб. науково-практичних статей. / За ред.
В.М.Оржеховської. − К.: Магістр-S, 1999. − 118 с.
8. Валеологія – наука про здоровий спосіб життя: Інформ.-метод. зб. -
Вип. 1 / Відп. ред. А.І. Погребняк. - К.: Знання, 1996. - 336 с.
9. Валеологія: Державний стандарт середньої освіти України // Освіта
України. - № 26–27. - 1997.
10. Василенко Н. Проблема здорового способу життя в освіті європей-
ських країн // Шлях освіти. – 2000. – № 1. – С.19–22.
11. Вишневський О.І. Теоретичні основи педагогіки: Курс лекцій /
Дрогобич: Відродження,2001. – 268с.
12. Вільчковський Е.С. Форми виховання дітей у дошкільному закладі. –
К., 2001. 165 с.
13. Джуди Браус, Дэвид Вуд. Экологическое образование в школе. – К.:
 35

Эхо-Восток, 1995. – 60 с.
14. Дорошенко Е. Педагогічна валеологія як наука про здоровий спосіб
життя // Молода спортивна наука України: Матеріали 2-ої Всеукр. наук. конф.
аспірантів. – Львів, 1998. – Ч.1. – С. 54–60.
15. Дробноход М.І. Пріоритети стійкого екологічно безпечного розвитку //
Освіта і управління. – 1997. – №3. – Т. 1. – С. 5-18.
16. Екологічне виховання учнів молодших класів на українських народних
традиціях: Методичні рекомендації для вчителів початкової школи / Укл.
Л.М. Різник. -К: ІСДО, 1994.-64с.
17. Закон України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю»
(від 21.06.2001)
18. Здоров’я школярів на межі тисячоліть: Матеріали науково-практичної
конференції. Українського НДІ охорони здоров’я дітей та підлітків. Ч. 1. – Х.,
2000. – 221 с.
19. Зубалій М.Д., Закопайло С.А. Складові здорового способу життя //
Завуч. – 2009. – № 20–21. – С. 29.
20. Кисельов М.М. Феномен екології: Світоглядно-філософський аспект //
Освіта і управління. – 1997. – №3. – Т.1. – С. 156 – 166.
21. Кондратюк С. Батькам про збереження здоров’я молодших школярів //
Початкова школа. – 2007. – № 4. – С. 56-58.
22. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України
28 червня 1996 р. – К.: Право, 1996. – С. 7.
23. Лесик В.В. Формування потреби фізичного вдосконалення у дітей з
послабленим станом здоров’я в системі «Сім’я – школа»: Дис канд. пед.
наук. – К., 1996. – 210 с.
24. Митчик О., Сапожник О. Етапи формування здоров’язбережувальної
компетенції в студентів вищих навчальних закладів // Фізичне виховання, спорт
і культура здоров’я у сучасному суспільстві : збірник наукових праць.– 2011. –
 36

№. 3 (15). – С.75-79.
25. Омельяненко В. Г. Здоров’язберігаюча компетентність вчителя
фізичної культури / В. Г. Омельяненко // Професійні компетенції та
компетентності вчителя. (Матеріали регіонального науково-практичного
семінару). – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім.В.Гнатюка, 2006. – 188 с.
26. Оржеховська В.М. Здоровий спосіб життя як превентивний фактор
виховання // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської
молоді: Зб. наук. праць. - К.: Пед. думка, 1999. - Кн. 1. - 276 с.
27. Основи законодавства України про охорону здоров’я // Зб. Документів
«Діти, молодь і закон». - Ч. 1. - К.: ІЗМН, 1994. - С. 132–136.
28. Приступа Є.Н., Левків В.І., Мозола Р.С. Теоретичні та методичні
аспекти класифікації засобів народної фізичної культури // Традиції фізичної
культури в Україні: Зб. наук. статей. — К.: ІЗМН, 1997. — С. 115–131.
29. Приступа Є.Н., Пилат В. Традиції української національної фізичної
культури. — Ч.1. — Львів: Троян, 1991. — 104 с.
30. Програми для еколого-натуралістичних гуртків позашкільних закладів /
За ред. В.В.Вербицького, Г.М.Дащенко. - К.: ІЗМН, 1996.-192с.
31. Проект концепції неперервної екологічної освіти та виховання в
Україні // Інф. зб. Мін. освіти Укр. - 1995. - №14. - С. 2-23.
32. Стандарт навчального українознавчого інтегративного курсу для
української національної школи-родини «Здоров’я» (Валеологія): Проект //
Освіта. -1.995. - №30. - С. 1-8.
33. Стельмахович М.Г. Народне дитинознавство. - К.: Тов-о "Знання",
1991.-48с.
34. Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка: Навчальний
посібник. - К.: ІСДО, 1996. -286 с.
35. Стопкань В.В. Здійснення екологічної освіти та виховання в шкільних
лісництвах: Проблеми екологічної освіти та виховання. -К.: КДПІ, 1989.-256с.
 37

36. Сухомлинська О.В. Цінності у вихованні дітей та молоді: Стан

розроблення проблеми // Педагогіка і психологія. -1997. - №1. -С. 105-111.
37. Тарасенко Г. С. Естетична цінність природи в системі стратегічних
орієнтирів екологічного виховання // Педагогіка і психологія. -1997. - №1. - С.
170-177.
38. Ткачук Т.П. Формування екологічної культури учнів // Темат. цикл
«Сім’я, школа, вуз»: Серія 7 «Педагогічна». - №15. - К., 1988.-С. 5-7.
39. Цьось А.В. Українські народні ігри та забави. Луцьк, 1994. 96 с.
40. Червонецький В. В. Екологічна освіта в розвинутих країнах Заходу //
Рідна школа. 1992. №2. С. 84-88.
41. Чернишова Є.Р. Підготовка вчителя до формування в учнів основ знань
про здоров’я та безпеку життєдіяльності людини. К.: Видавничий дім «Букрек»,
2007. – 200с.
42. Черняєва Н.В. Вимога часу – бути компетентним *Електронний ресурс.
– 2012. –Режим доступу: http://klasnaocinka.com.ua/ru/article/vimoga- chasu-buti-
kompetentnim--.html
43. Швед М. Екологічна едукація за кордоном і в Україні. – Львів, в-во
«Світ», 1997. – 105с.
44. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів. — Львів: Світ,
1993. - 184 с.
45. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів: Під-
ручник для студентів вищих навчальних закладів з фізичного виховання і спор-
ту. — Тернопіль: Богдан, 2001. — Ч. 1. — 272 с.
46. Шкільний курс "Валеологія": 36. матеріалів. - К.: Освіта, 1994. - С 6.
47. Экологическое образование школьников / Под ред. И.Д.Зверева,
И.Т.Суравегиной. - М., 1983, - 72 с.
48. Юрочкіна С.О. Педагогічні засади валеологічного виховання:
Автореф. дис. … канд. пед. наук. — К., 1997. — 17 с.