ТЕМА: ПРЕДМЕТ, МЕТОД І ЗНАЧЕННЯ ЛОГІКИ ЯК НАУКИ

Лекція 1. Визначення логіки як науки. (2 год.)

Багатозначність терміну «логіка». Визначення логіки як науки. Мислення, як об’єкт
дослідження інших наук. Поняття “культура мислення”. Формальні та змістовні правила
міркування.
Абстрактне мислення як предмет логіки. Форми чуттєвого пізнання: відчуття,
сприйняття, уявлення. Характерні риси абстрактного мислення: узагальнення,
опосередкованість, зв’язок із мовою. Форми абстрактного мислення: поняття, судження,
умовивід.

Лекція 2 . Мислення і мова. (2 год.)

Визначення мови. Природна і штучна мови. Класифікація природної мови.
Поняття знака. Види знаків: знаки-індекси, знаки образи, знаки символи. Структура
значення знака: предметне і смислове значення знака.
Рівні семіотичного аналізу мови. Семіотика як наука про знаки і знакові системи.
Розділи семіотики: логічний синтаксис, логічна семантика, логічна прагматика. «Трикутник
співвіднесення» К.Огдена і Дж.Річардса.

Семінарське заняття 1. (2 год.)

1. Проблема визначення логіки як науки. Багатозначність терміну «логіка».
2.Поняття «культура мислення». Формальні та змістовні правила міркування.
3. Абстрактне мислення та його характерні особливості.
4. Поняття про форму мислення.
5. Визначення мови. Види мови.

Контрольні запитання та вправи.

1. Проаналізуйте в якому смислі вживається термін «логіка» у таких виразах:
«Логіка історичного процесу», «Логіка речей», «Жіноча логіка», «Залізна логіка».
2. В якому значенні вживається термін "логіка" у наведених текстах обґрунтуйте
свою відповідь:
2.1. «Що за дурість, це Кохання, - розмірковував студент, вертаючись додому. - В
ньому нема навіть половини тієї користі, що є в Логіці. Адже воно нічого не доводить, а
тільки обіцяє нездійсненне та змушує вірити у неможливе. ...» (О.Уайлд "Соловейко і
троянда").
2.2. «Учора я дивився детективний фільм». – «Сподобалося?» - «Та ні. В ньому було
скільки нелогічного!»
2.3. «Логіка є великим переслідувачем темного і заплутаного мислення, вона
розганяє туман, який переховує від нас наше неуцтво і примушує вважати, що ми
розуміємо предмет, у той час, коли ми його не розуміємо» (Дж. Ст.Мілль).
3. Як співвідносяться поняття «формальне правило» і «змістовне правило»?
4. Які характерні особливості має абстрактне мислення?
5. Що таке мова?
6. Які види мови вам відомі?
7. Скільки форм абстрактного мислення існує в логіці?
8. Що таке поняття?
9. Яка форма мислення називається судженням?
10. Що таке умовивід?
 Лекція 3. Формалізація як метод логіки (2 год.).
Формалізація як загально науковий феномен. Поняття «формалізації» у логіці.
Формалізація - метод логіки. Порівняльна характеристика природної та формалізованої
мови. Структура формалізованої мови: об’єктна мова і метамова.

Семінарське заняття 2. (2 год.)

1.Знак: його основні характеристики і види.
2.Рівні семіотичного аналізу мови.
3.Специфіка методу формалізації.
4.Штучна (формалізована) і природна мова: порівняльна характеристика.
5. Структура формалізованої мови.

Контрольні запитання та вправи.

1. Що таке знак?
2. Які види знаків ви знаєте?
3. Які знаки є предметом вивчення логіки?
4. Яка структура значення знака?
5. У чому полягає відмінність між знаками?
6. До якого виду знаків можна віднести слова природної мови?
7. Визначіть предметне і смислове значення таких мовних виразів:
філософ, політолог, студент, столиця, університет, логіка, міркування, осінь,
кілограм, талант, хвороба.
8. До яких видів можна віднести такі знаки: пейзаж, ікона, карикатура.
9. Чи можливі ситуації коли деякі рівні семіотичного аналізу мови будуть відсутні?
10. Скільки рівнів семіотичного аналізу мови можна знайти в підручнику
«Політологія»?
11. Що таке формалізація?
12. Як співвідносяться поняття «формалізація» і «формалізована мова»?
13. Чому природна мова не змогла стати методом логіки?
14. Яка структура формалізованої мови?
15. Наведіть приклади застосування об`єкт-мови та метамови.

Лекція 4. Основні формально-логічні закони (2 год.).

Поняття про логічний закон. Основні формально-логічні закони. Закон тотожності.
Закон суперечності. Логічна суперечність. Закон виключеного третього. Поняття
«суперечливі судження». Закон достатньої підстави. Логічне обгрунтування. Поняття
«достатня підстава».
Істинність і формальна правильність міркування. Умови істинності вивідного
знання.

Семінарське заняття 3.(2 год.)

1. Основні формально- логічні закони:
а) характерсистика закону тотожності;
б) характеристика закону протиріччя;
в) характеристика закону виключеного третього.
2. Закон достатньої підстави. Логічне обгрунтування поняття "достатня підстава".
3. Істинність і формальна правильність як дві характеристики процесу міркування.

Контрольні запитання та вправи

1. Що таке логічний закон?
2. Чи є обмеження при застосованні закону виключеного третього?
 3. Як співвідносяться поняття «істинність» і «правильність» міркування?
4. Проаналізуйте чи порушуються закони логіки у таких міркуваннях:
а) Один англійський журналіст був притягнений до суду за те, що у своїй
статті обізвав дружину пера «коровою». Справу він, звичайно, програв, але в кінці
засідання вирішив запитати суддю:
- Скажіть , ваша честь, отже у майбутньому я не можу називати баранесу коровою
чи, не так?
- Саме так.
- Ну, а якщо я назву корову баронесою?
- Це буде недотепно, але не підсудно.
- Дуже вдячний, ваша честь, - сказав журналіст, і повернувшись до позивачки,
заявив: поздоровляю баронеса !»
б) До мудреця прийшов селянин і сказав: «Я посперечався із своїм сусідом». Він
виклав суть суперечки і запитав: «Хто правий?». Мудрець відповів: «Ти правий». Через
деякий час до мудреця прийшов другий ще один із тих, хто сперечався. Він також розказав
про суперечку і запитав: «Хто правий?». Мудрець відповів: «Ти правий». «Як же так, -
запитала мудреця дружина, - перший правий і другий правий?». «І ти права, дружино» –
відповів мудрець.
в) Знаючи, що язик до Києва доведе, я купив на базарі язика і тепер сміливо можу
прямувати до Києва.
г) Один вчений поскаржився відомому лікарю, що він хворий артритом. “Ваша
мати хворіла артритом?” – запитав лікар. “Ні, ніколи”, - відповів вчений. “А батько?” –
знову запитав лікар. “Також не хворів”. – відповів вчений. “Немає у вас артриту” – заявив
лікар, і попрощавшись з пацієнтом, пішов без подальших пояснень”.
д) Розмова двох хлопчиків: «Ти коли-небудь бачив зебру?. – Так, я весь час по ній
ходжу!»
е) Одного разу розлучена жінка розмістила в газеті таку об`яву: “Живу в
холодном одиночестве, ищу друга способного согреть мой очаг».На наступний день вона
отримала велику кількість каталогів від фірм, які випускають електронагрівальні прилади.
ж) Заповнюючи анкету з перепису населення, соціальний працівник запитав
вдову, коли помер її чоловік.
- Вісім років тому, - сумно відповіла вона.
- А діти у вас є?
- Так, троє. Чарли одинадцять, Мері – сім і маленькому Джонні – три роки.
- А мені почулося, що ваш чоловік помер вісім років тому.
- Так. Але ж помер чоловік, а не я !
з) – А якщо я відмовлюся стати твоєю дружиною, - прошепотіла вона, - ти дійсно
покінчиш життя самогубством?
- Так, - відповів він з пафосом, - я завжди вчиняю так у подібних ситуаціях.

Лекція 5 . Історичні етапи розвитку логічного знання. (2 год.)

Розвиток логічного знання у Стародавній Індії. Основні періоди розвитку індійської
логіки: рання буддійська логіка, діяльність логічних шкіл ньяя і вайшешика, розквіт
буддійської логіки.
Попередники логіки Арістотеля у Стародавній Греції: Геракліт, Демокріт, Парменід,
Зенон Єлейський, Сократ, Платон та ін. Вплив софістів на формування логіки Арістотеля.
Старші софісти: Протагор, Горгій, Продик, Антофон. Молодші софісти: Крітій, Гіпподам.
Арістотель - засновник логіки як науки. Вчення Арістотеля про силогізм. Аналіз
Арістотелем логічних помилок. Паралогізми і софізми.
 Внесок у розвиток логічного знання представників мегаро-стоїчної школи.
Особливості логіки стоїків. Представники цієї школи Зенон, Хрізіпп, Діодор, Стільпон,
Евбулід, Філон.
Розвиток логіки за часів Середньовіччя. Видатні мислителі «схоластичної логіки»
Іоанн Росцелін, П’єр Абеляр, Михайло Псьол, Петро Іспанський, Раймонд Луллій, Дунс
Скотт, Вільям Оккам та ін.
Логічне вчення Ф.Бекона. Значення індуктивної логіки Ф.Бекона.
Сучасна формальна логіка як другий етап у розвитку логіки як науки. Г.Лейбніц –
засновник сучасної логіки. Класичний період у розвитку сучасної логіки. Основні розділи
класичної логіки: логіка висловлювань і логіка предикатів. Некласичний період у розвитку
сучасної логіки. Основні розділи некласичної логіки: модальна логіка, логіка дії, логіка
запитань і відповідей, логіка імперативів тощо.

Семінарське заняття 4. (2 год.)

Це семінарське заняття реферативного характеру. Відповідно до переліку тем
доповідей та списку рекомендованої літератури студентам необхідно підготувати доповіді
з однієї із запропонованих тем.

Теми доповідей:
1. Розвиток логічного знання в Стародавній Індії.
2. Розвиток логіки у Стародавній Греції. Попередники логіки Арістотеля.
3. Внесок Арістотеля в розвиток логічного знання.
4. Характерні риси логічного знання в епоху Середньовіччя.
5. Розвиток логіки за часів Відродження.
6. Логіка у концепціях представників Нового часу.
7. Викладання логіки у Києвському університеті імені Св. Володимира
8. Розвиток логіки в Україні.
9. Сучасні концепції розвитку логічного знання.
10. Неформальна логіка: шляхи формування.
11. Викладання логіки у Києво-Могилянській Академії.

Вимоги доповіді.
Обсяг доповіді повинен складати 2-2,5 рукописних аркушів (формат А-4).
Структура реферату: короткий вступ, основна частина, висновки, та список
використаної літератури.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
 1, 2, 5, 17, 26, 32, 33, 34, 35, 40, 44 

ТЕМА: ПОНЯТТЯ ЯК ФОРМА МИСЛЕННЯ

Лекція 6. Загальна характеристика поняття як форми мислення.

(2 год.)
Визначення поняття. Загальна характеристика поняття. Логічна структура поняття.
Зміст поняття. Типи ознак: суттєві та несуттєві, основні та похідні, родові та видові. Обсяг
поняття. Елемент обсягу поняття. Закон оберненого відношення між змістом та обсягом
поняття.
Види понять: за кількістю елементів обсягу (пусті та непусті, одиничні та загальні);
за характером елементів обсягу (збірні та незбірні); за типом елементів обсягу (конкретні та
абстрактні); за характером ознак, що складають зміст поняття (позитивні та негативні); за
характером ознак у змісті поняття, що вказують на відношення з іншими поняттями
(співвідносні та безвідносні). Логічна характеристика поняття.
Порівнювані і непорівнювані поняття. Сумісні та несумісні поняття. Логічні
відношення між сумісними поняттями: відношення тотожності, відношення
підпорядкування, відношення часткового співпадання. Логічні відношення між
несумісними поняттями: відношення суперечності, відношення протилежності,
відношення супідрядності.

Семінарське заняття 5. (2 год.)

1. Специфіка поняття як логічної форми.
2. Логічна структура поняття.
3. Закон оберненого відношення між змістом та обсягом поняття.
4. Види понять. Логічна характеристика поняття.
5. Порівнювані і непорівнювні поняття.
6. Логічні відношення між сумісними поняттями.
7. Логічні відношення між несумісними поняттями.
Контрольні запитання та вправи
1. Що таке поняття?
2. Яка структура поняття?
3. Які ознаки називаються суттєвими?
4. Що таке родова і видова ознака? Наведіть приклади.
5. На які види поділяються поняття за характером елементів обсягу?
6. На які види поділяються поняття за типом елементів обсягу?
7. Який закон регулює відношення між змістом і обсягом поняття? У чому його
сутність?
8. Які поняття називають порівнюваними? Наведіть приклади.
9. Чи можна встановити відношення між непорівнюваними поняттями?
10. Що таке сумісні поняття? Наведіть приклади.
11. Назвіть основні типи відношень між сумісними поняттями.
12. Чи можуть знаходитися у відношенні тотожності абсолютні синоніми?
Обгрунтуте свою відповідь.
13. Назвіть основні типи відношень між несумісними поняттями.
14. Чи можуть знаходитися у відношенні співпідпорядкування поняття, які є видами
одного роду? Наведіть приклади.
15. До обсягу яких понять можна включити такі групи предметів? Чи вичерпується
ними весь обсяг відповідних понять?
а) Парламентська республіка, президентська республіка, парламентсько-
президентська республіка;
б) 0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9.
в) Меркурій, Венера, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун.
16. Визначіть які ознаки є суттєвими для вказанах нижче предметів, а які – ні?
- Олівець – круглий, червоний, довжиною 20 см., залишає слід на папері, має
грифельний стержень, гостриться за допомогою точилки, має деревяний корпус;
- Студент – читає книжки, навчається у вузі, опановує знання з обраного фаху, не
працює, молода людина;
- Сонце – тепле, ласкаве,жовтого кольору, знаходиться від Землі на відстані 150
мільйонів кілометрів, зірка, центр нашої планетної системи.
17. Визначіть зміст і обсяг таких понять:
держава, партія, політична структура, монархія, федерація, студент.
 18. Визначіть, які з перерахованих нижче понять є конкретними, а які -
абстрактними:
Квадрат, рослина, революція, вченість, твердість, слово, думка, перемога,
предмет, властивість, відношення.
19. Утворіть абстрактні поняття на основі конкретних понять із попередньої вправи.
20. Визначіть, які з перерахованих нижче понять є загальними, які - одиничними, а
які - пустими.
а) Європейська держава;
б) Лисий блондин;
в) Вічний двигун;
г) Політолог- аналітик;
д) Держави економічної взаємодопомоги.
21. Знайдіть поняття, які знаходяться у відношенні часткового співпадання
(перетину) з наведеними нижче поняттями:
Республіка, навчальний посібник, портрет, столиця, депутат, хабарник.
22. Знайдіть поняття підпорядковуючі наведені поняття:
Рядовий, університет, шахтар, село, кінь, студент, бамбук, викладач, квітка.
23. Знайдіть поняття протилежні і суперечливі наведеним поняттям: чистий дитина,
вічливість, розумний, сміливість, білий, мало, дорогий, любов,.
24. Дайте логічну характеристику таким поняттям: ООН, Наукова бібліотека,
президент, вічливість, талант Моцарта, партія, закон, незалежність, форма державного
правління.
25. Визначіть типи логічних відношень між поняттями:
а) Матір, дочка, бабуся, жінка;
б) Людина, чоловік, жінка;
в) Президент, Голова уряду, президент США;
г) Живий організм, рослина, тварина, паразит;
д) Депутат; Верховна Рада, юрист, політолог, лідер фракції;
е) Держава, європейська держава, Франція, Південна Корея, демократична
держава;
з) Рік, високосний рік, місяць, тиждень.

Методичні рекомендації
Студенту необхідно засвоїти, що структура будь-якого поняття складається із основних
компонентів: змісту та обсягу. Для того, щоб визначити чи є той чи інший предмет елементом
обсягу певного поняття, необхідно перевірити, чи належать йому всі суттєві ознаки, що складають
зміст цього поняття. Якщо у нього відсутня хоч одна суттєва ознака, то цей одиничний предмет не
можна визнати елементом обсягу такого поняття. Наприклад, «Удар», «Батьківщина», «Самопоміч»,
«Свобода» є елементами обсягу поняття «партії України».
Залежно від кількісної характеристики обсягу усі поняття поділяються на порожні та
непорожні. В свою чергу непорожні поняття поділяються на: одиничні, загальні і пусті. Наприклад,
«Футбольна команда «Динамо Київ» – одиничне поняття, оскільки у своєму обсязі має лише один
елемент; «Держава» – загальне поняття тому, що до його обсягу входить клас однорідних предметів
(Україна, Данія, Китай, Франція і.т.п.); «Кентавр» –порожнє поняття, оскільки в його обсязі не має
жодного реально існуючого предмета.
Залежно від типів елементів обсягу усі поняття поділяються на конкретні і абстрактрактні.
Наприклад, поняття «Столиця» є конкретним, бо до його обсягу входить клас столиць держав (Київ,
Москва, Лондон, Відень, Токіо, Пекін, тощо). А поняття «Незалежність» –є абстрактним тому, що до
його обсягу входить властивість держави «бути незалежною».
Залежно від характеру елементів обсягу поняття поділяються на збірні та незбірні. Наприклад,
поняття «Ліс» – є збірним поняттям, тому, що елементами обсягу цього поняття будуть різноманітні
множини дерев, які є лісами: сосновий ліс, мішаний ліс. Поняття «Університет» – є незбірним
поняттям, тому що елементами обсягу цього поняття виступають окремі предмети: Київський
національний університет імені Тараса Шевченка, Львівський державний університет імені Івана
Франка..
Залежно від наявності чи відсутності у змісті поняття ознак, на підставі яких узагальнюються в
класи предмети, поняття поділяються на позитивні і негативні. Наприклад, поняття «Талановитість»
– позитивне, оскільки, у змісті цього поняття містяться такі ознаки, які вказують на наявність у
людини обдарування в певній галузі діяльності. Поняття «Безталанність» – негативне, бо зміст цього
поняття заперечує наведені вище ознаки.
Залежно від наявності чи відсутності у змісті поняття ознак, що вказують на відношення з
іншими поняттями, усі поняття поділяються на відносні та безвідносні. Наприклад, відносним є
поняття «позивач» (щодо поняття «відповідач»), «боржник» (щодо поняття «кредитор»).
Безвідносними є поняття «Держава», «Людина», «Будівля».

Визначити, до якого виду належить те чи інше поняття, - означає дати йому логічну
характеристику. Наприклад, дамо логічну характеристику поняттю «Бібліотека» - непусте, загальне,
конкретне, збірне, безвідносне.

У логіці всі поняття за змістом поділяються на на порівнювані і непорівнювані. Певні логічні

відношення можна встановити лише між порівнюваними.
Порівнювані поняття, у свою чергу, поділяються на сумісні і несумісні. Відповідно до цього
поділу понять у логіці розрізняють типи логічних відношень між сумісними поняттями та типи
логічних відношень між несумісними поняттями.
Між сумісними поняттями існує три типи логічних відношень: тотожності,
підпорядкування і часткового співпадання (або перетину).

Відношення тотожності існує між поняттями, які хоч і мають різний зміст, але їхні обсяги
повністю співпадають. Наприклад, А - «Стендаль» і В -«Автор роману «Червоне і чорне». Схема
відношення тотожності така:
А,В

Відношення підпорядкування існує між родовим поняттям і поняттям, що є одним із видів

цього роду. Тобто, йдеться про два поняття, обсяг одного з яких включається до обсягу іншого
поняття, однак не вичерпує його. Наприклад, А – «Факультет», В – «Філософський факультет». Схема
відношення підпорядкування така:
А
В

Відношення часткового співпадання (перетину) існує між поняттями, обсяги яких частково
співпадають. Маються на увазі такі поняття, до обсягів яких включаються спільні елементи, однак
обсяг кожного із цих понять включає також предмети, що не є елементами обсягу іншого поняття.
Наприклад, А – «европейська держава», В – «федеративна держава». Схема відношення часткового
співпадання така:

А В

Між несумісними поняттями також існує три типии логічних відношень: супідрядності,
протилежності і суперечності.
Відношення супідрядності існує між поняттями, які є різними видами одного роду. У цьому
випадку обсяги видових понять не співпадають і повністю включаються до обсягу родового поняття.
Наприклад, А – «Підручник», В- «Підручник з логіки», С - «Підручник з політології». Схема відношення
супідрядності така:
А
В С
 Відношення протилежності існує між поняттями, зміст яких відрізняється найвищою
мірою. Тобто, обсяги таких понять є двома крайніми видами у множині видів, які виділяються в межах
певного роду на підставі якоїсь ознаки, і сума обсягів протилежних понять не вичерпує обсягу
родового поняття. Наприклад, А – «Рід іменника», В – «чоловічий рід», С – «жіночий рід». Схема
відношення протилежності така:
А
В С

Відношення суперечності існує між двома поняттями, які є видами одного роду, але на
відміну від відношення протилежності сума їх обсягів повністю вичерпує обсяг родового поняття, а
зміст одного з них просто заперечує зміст іншого. Наприклад, А - «реформа», В - «політична», не-В –
«неполітична». Схема відношення суперечності така:
А

В не-В

Для прикладу встановимо логічні відношення між такими сумісними поняттями:

А- «політолог», В- «учасник конференції», С - «кандидат наук», Д – «людина». Схема логічних
відношень між цими поняттями така:

Найширшим за обсягом поняттям є поняття Д – «людина», поняття А- «політолог» повністю

увійде до його обсягу, так як політолог – це людина, тобто поняття Д є підпорядковуючим відносно
поняття А; поняття В – «учасник конференції» також увійде до обсягу поняття Д – людина, оскільки
учасник конференції – це також людина, поняття С – «кандидат наук» також увійде до обсягу поняття
людина, оскільки ці два поняття є підпорядкованими поняттю Д; але між поняттями А, В, С існує ще й
відношення часткового співпадання, оскільки є такі політологи, які можуть бути і учасниками
конференції, і кандидатами наук, але не усі політологи є учасниками конференції і кандидатами наук.

Лекція 7. Логічні операції над поняттями. (2 год.)

Загальна характеристика логічних операцій над поняттями. Логічні операції над
обсягом поняття. Логічні операції над змістом поняття. Обмеження і узагальнення поняття.
Логічна операція поділ поняття та її структура. Види поділу: поділ за видозміною
ознаки і дихотомічний поділ. Правила поділу поняття. Прийоми подібні до логічної
операції поділу поняття: класифікація (штучна і природна класифікації), мисленне
розчленування цілого на частини.

Семінарське заняття 6. (2 год.)

1. Логічні операції над поняттями. Обмеження і узагальнення поняття.
2. Логічна операція поділ поняття. Структура поділу поняття.
3. Види поділу поняття.
4. Правила поділу поняття.
5. Прийоми подібні до логічної операції поділу поняття.

Контрольні запитання та вправи

1. Що таке узагальнення поняття? Чи існує межа узагальнення для певного поняття?
 2. Що означає обмежити поняття? Чи існує межа обмеження поняття? Наведіть
приклади.
3. Що таке поділ поняття?
4. Які види поділу вам відомі? Наведіть приклади.
5. Яка структура логічної операції поділу поняття?
6. Які правила регламентують правильність здійснення поділу поняття? Наведіть
приклади.
7. Що таке класифікація? Як вона пов`язана з поділом поняття? Наведіть приклади
класифікації.
8. Перевірте правильність узагальнення поняття:
а) Монархія– форма державного правляння;
б) Секунда – хвилина - година;
в) Політичний рух – партія;
г) Місто – мегаполіс – населений пункт;
д) Економічна політика - Внутрішня політика - Політика;
е) Високосний рік – рік - століття.
9. Перевірте правильність обмеження понять:
а) Республіка – область - район;
б) Засіб зв`язку – інтернет - смартфон;
в) Форма політичної участі – референдум - плебісцит;
г) Доба – ранок – день - вечір;
д) Місто – місто Полавської області - Миргород;
е) Військовослужбовець – майор – капітан - лейтенант.
10. Узагальніть такі поняття: поезія, газета, історія, будинок, любов, політолог,
логіка, дощ, демократія, конституція.
11. Обмежте такі поняття: ВНЗ, літак, злочин, викладач, студент,мистецтво, море,
підручник, держава, політична структура.
12. Визначіть в яких із наведених нижче прикладів має місце поділ поняття, а в яких
– інші логічні прийоми.
а) Ліси поділяються на хвойні та мішані;
б) Політичні режими поділяються на автократичні та ліберальні;
в) Структура політичного режиму поділяється на політичні партії, громадсько-
політичні організації, політичні відносини, політичні норми.
г) Тиждень поділяється на сім днів;
д) Форми правління поділяються на монархії, тиранії, олігархії і демократії.
13. Перевірити правильність здійснення поділу поняття, у випадку помилки вказати
яке правило порушується:
а) Республіки поділяються на парламентські, президентські і унітарні;
б) Літо буває посушливим і холодним;
в) Угоди поділяються на усні, письмові та багатосторонні;
г) Світло поділяється на штучне, блакитне та місячне;
д) Греки поділяли всіх людей на греків і варварів.
14. Визначіть структуру поділу поняття у наведених прикладах.
а) Іменники поділяються на іменники чоловічого, жіночого і середнього роду;
б) поняття поділяються на одиничні, загальні і пусті;
в) локомотиви поділяються на паровози, тепловози та електровози;
г) політика держави поділяється на зовнішню та внутрішню;
д) реформи поділяються на корисні та некорисні.
15. Визначіть вид поділу поняття, використовуючи приклади попередньої вправи.
16. Вкажіть подільне поняття та підставу поділу для наведених членів поділу
поняття:
а) монархії, олегархії, демократії;
 б) село, місто, селище міського типу, хутір;
в) хижаки, рослиноїдні, всеїдні;
г) оселедець солоний, оселедець маринований, оселедець жарений, оселедець
варений.

Методичні рекомендації.
Студент повинен знати, що логічною операцією над поняттями називається така дія, за
допомогою якої із одних понять отримують нові поняття. У логіці виділяють такі операції над
поняттями: обмеження і узагальнення понять, операції над обсягами понять як множинами, поділ
поняття, визначення поняття.

Здіснюючи логічну операцію узагальнення поняття переходять від певного поняття до

поняття з більшим обсягом, але меншим змістом. Наприклад, результатом узагальнення поняття
«Закон про вибори народних депутатів України» є поняття «Закон».

Здіснюючи логічну операцію обмеження поняття переходять від певного поняття до поняття з
більшим змістом, але меншим обсягом. Наприклад, результатом обмеження поняття «Політична
структура» є поняття «орган місцевого самоврядування».

Логічна операція поділ поняття складається із трьох основних компонентів: подільного

поняття, членів поділу та підстави поділу. Наприклад, «Партії поділяються на революційні,
реформістські та консервативні». Тут поняття «партії» є подільним поняттям, «революційні,
реформістські та консервативні» - є членами поділу, а підставою поділу є ідеологічна спрямованість
партій, цілі і характер їх діяльності.

Розрізняють два основні види поділу поняття: поділ за видозміною ознаки та дихотомічний
поділ. Наприклад, «За формою державного правління держави поділяються на монархії і республіки».
У цьому прикладі основою поділу обсягу родового поняття «держава» є видостворююча ознака
«форма державного правління», яка притаманна усім предметам, що входять до обсягу подільного
поняття. Отже, цей поділ здійснено за видозміною ознаки.
У результаті дихотомічного поділу отримуємо лише два члени поділу, що знаходяться у
відношенні протиріччя. Наприклад, «Залежно від типу організаційної структури політичні партії
поділяються на кадрові та некадрові», «Політики поділяються на демократів і не- демократів».

Логічна операція поділ поняття регулюється певними правилами. 1. Поділ повинен бути
співмірним (тобто, обсяг подільного поняття повинен дорівнювати сумі обсягів членів поділу). У
випадку порушення цього правила виникають дві помилки: «Неповний поділ», наприклад,
«Математичні дії поділяються на додавання, віднімання та множення» (пропущений член поділу
«ділення»); «Поділ із зайвими членами», наприклад, «Хімічні елементи поділяються на метали,
неметали та сплави» (зайвий член поділу «сплави»).
2. Поділ повинен здійснюватися за однією основою. Порушення цього правила призводить до
помилки «підміна основи поділу». Наприклад, «Люди поділяються на чоловіків, жінок, та дітей»
(чоловіки і жінки – підстава поділу за статтю, а діти – за віком).
3. Члени поділу повинні виключати один одного ( тобто, їхні обсяги не повинні мати спільних
елементів). Наприклад, «Війни бувають справедливі, несправедливі, визвольні, та світові» (тут члени
поділу не виключають один одного, оскільки справедлива війна може бути визвольною, а
несправедливі та справедливі можуть бути світовими).
4. Поділ повинен бути безперервним ( тобто, не закінчивши поділ родового поняття, не можна
переходити до поділу видових понять). Інакше виникає помилка «стрибок у поділі». Наприклад,
«Вищі рослини поділяються на трави, дерева та сосни» (тут очевидний стрибок: спочатку треба
закінчити поділ поняття вищі рослини поділяються на: трави, дерева та кущі, потім перейти до поділу
дерев на хвойні та листяні, а вже тоді ділити хвойні на сосни, ялини, кедри і.т.п.)

Логічну операцію поділ поняття не потрібно плутати з прийомом мисленного розчленування

цілого на частини. Наприклад, «Дерева поділяються на коріння, стовбур та крону» - операція
мисленного розчленування цілого на частини, а «Дерева бувають плодові і неплодові» - логічна
операція поділ поняття.

Лекція 8. Логічна операція визначення поняття. (2 год.)

Логічна операція визначення поняття та її структура. Види визначення поняття.
Реальні і номінальні визначення. Види реальних визначень: визначення через рід і
найближчу видову відмінність, визначення через вказівку на протилежність, генетичне
визначення, операційне визначення, індуктивне визначення. Види номінальних визначень:
синтаксичні і семантичні. Типи семантичних визначень: аналітичні та синтетичні. Правила
визначення поняття.
Прийоми, подібні до логічної операції визначення поняття: опис, характеристика,
порівняння, розрізнення, остенсивне визначення.

Семінарське заняття 7. (2 год).

1. Логічна операція визначення поняття та його структура.
2. Види визначення поняття:
а) види реальних визначень;
б) види номінальних визначень.
3. Правила визначення поняття.
4. Прийоми подібні до логічної операції визначення поняття.

Контрольні запитання та вправи

1. Що з’ясовується в результаті логічної операції визначення поняття?
2. Яка структура логічної операції визначення поняття?
3. Яке значення мають визначення для науки?
4. Які види реальних визначень ви знаєте?
5. Які види номінальних визначень вам відомі?
6. Яке визначення називається аналітичним?
7. Що таке опис?
8. Які прийоми подібні до логічної операції визначення поняття ви знаєте?
9. Встановіть до якого виду належать такі визначення поняття:
а) Поділ влади – це система організації і функціонування державної влади. В якій
функції законодавчої, виконавчої і судової влади здійснюються різними державними
органами;
б) Термін «однопартійний уряд» означає, що одна із політичних партій отримала
у результаті виборів абсолютну більшість місць у парламенті й може сформувати уряд.;
в) Квадрат – це прямокутник з рівними сторонами;
г) Політолог – особа, яка має вищу філософську освіту та професійно займається
аналізом політичних процесів.
д) Циліндр – це геометрична фігура, яка є результатом обертання прямокутника
навколо однієї із його сторін.
е) Кислота – це рідина при зануренні у яку лакмусовий папірець набуває червоно
кольору.
10. Визначіть, чи є наведені нижче визначення коректними, якщо – ні, вкажіть , які
правила в них порушуються:
а) Віктор Гюго – французький письменник, який написав роман «Собор Паризької
Богоматері»;
б) Життя є сумою життєвих функцій;
в) Барометр – метеоролорічний вимірювальний прилад;
г) Медицина – наука, яка вивчає людські хвороби;
д) Театр – це споруда не пристосована для проживання;
 е) Ясність – ось найкраща прикраса істинно глибокої думки.
11. З’ясуйте структуру наведених визначень:
а) Уряд – це колегіальний орган виконавчої влади держави, наділений загальною
компетенцією зі здійснення керівництва державним управлінням;
б) Політичний режим – сукупність способів та методів здійснення політичної
влади;
в) Флорою називають видовий склад рослин, які ростуть на тій або іншій
території;
г) Діамант – це відшліфований алмаз.
12. Проаналізуйте наведені висловлювання. З'ясуйте, які з них є визначеннями
поняття, а які прийоми, що їх заміняють.
а) «… старший радник губернського правління Окуркін, непоказний чоловічок з
обличчям жовто-лимонного кольору та кривим ротом» (А.Чехов);
б) «Голова Івана Івановича схожа на редьку хвостиком до низу; голова у Івана
Ничипоровича – на редьку хвостиком до верху» (М.Гоголь);
в) Фортепіано – це музичний інструмент, схожий на рояль, тільки менших
розмірів;
г) Найпростішою і найпоширинішою є мажоритарна виборча система;
д) Виборча система відіграє надзвичайно велику роль у політичному житті
суспільства;
е) Демократія - влада народу.

Методичні рекомендації
Студенти засвоюючи цю тему повинні знати, що логічна операція визначення поняття
з’ясовує зміст поняття. Вона складається із двох основних компонентів: дефінієндуму та
дефінієнсу. Наприклад, «Парламент – це вищий колегіальний представницький законодавчий орган
держави». У цьому прикладі дефінієндум – «Парламент», дефінієнс – «вищий колегіальний
представницький законодавчий орган держави».

За функцією, яку виконують визначення у пізнанні, вони поділяються на реальні і номінальні.

Наприклад, «Речення в якому, крім підмета і присудка,є другорядні члени речення називається
простим розширеним реченням» – номінальне визначення. «Париж – це місто, яке є столицею
Франції» – реальне визначення.

Логічна операція визначення поняття регулюється певними правилами. 1. Визначення повинно

бути співмірним що означає, що дефінієндум і дефінієнс повинні бути взаємозамінюваними, тобто
їхні обсяги повинні співпадати. Порушення цього правила призводить до помилок. Наприклад,
«Барометр – метеоролорічний вимірювальний прилад». Обсяги понять «Барометр» і
«метеоролорічний вимірювальний прилад» не є однаковими тому, що окрім барометра існують інші
метеоролорічні вимірювальний прилади.
2. Визначення не повинно здійснюватися по колу (тобто поняття, що входять до дефінієнсу,
повинні визначатися без допомоги дефінієндуму). Наприклад, «Фільтрування – це процес розділення за
допомогою фільтру» тут наявна помилка коло у визначенні.
3. Визначення повинно бути чітким, ясним, вільним від двозначності (у цьому правилі
йдеться про те, що у визначенні необхідно використовувати лише знайомі та зрозумілі вирази,і не
застосовувати метафор та образних порівнянь). Інакше, виникне помилка. Наприклад, «Чутки – чорний
вхід для правди і парадний для брехні».
4. Визначення не повино бути заперечним (тобто, визначення повинно вказувати на суттєві
ознаки предмета, а не наголошувати на тих ознаках, які предмету не належать). Порушення цього
правила призводить до помилки. Наприклад, «Світло – це не темрява».

Окрім визначень, існує ще багато пізнавальних прийомів, які схожі з визначеннями: опис,
характеристика, порівняння, розрізнення.
 Наприклад, «Підозрюваний був високого зросту, вдягнений у сіру спортивну куртку, чорні
джинси та білі кроссівки» – опис, «Вобла – риба сімейства карпових, довжиною до 35 см., вагою до
800 грамів. У сушеному вигляді, на думку знатоків, найкраща закуска під пиво» - характеристика;
«Думки як перелітні птахи – якщо їх не зловиш зараз же, вони можуть відлетіти назавжди» –
порівняння; прикладом розрізнення може служити ситуація розшуку людей, коли фіксуються якісь
особливі прикмети певної людини.

ТЕМА: СУДЖЕННЯ

Лекція 9. Загальна характеристика судження

як форми мислення. (2 год.)
Загальна характеристика судження. Структура судження: суб’єкт, предикат та
логічна зв’язка. Судження і речення. Висловлювання і судження.
Види суджень: прості і складні. Види простих суджень: атрибутивне судження,
судження про відношення, судження існування. Поділ атрибутивних суджень за кількістю
(одиничні, загальні, часткові) і за якістю (стверджувальні та заперечувальні). Об’єднана
класифікація атрибутивних суджень за кількістю і за якістю (загальностверджувальні,
частковостверджувальні, загальнозаперечувальні, частковозаперечувальні). Розподіленість
термінів у атрибутивних судженнях.
Порівнювані та непорівнювані судження. Сумісні та несумісні судження. Логічні
відношення між атрибутивними судженнями: відношення підпорядкування, відношення
протилежності, відношення підпротилежності, відношення суперечності. “Логічний
квадрат”.

Семінарське заняття 8. (2 год).

1. Загальна характеристика судження. Судження і речення. Види суджень.
2. Прості судження. Види простих суджень.
3. Класифікація атрибутивних суджень за якістю і кількістю.
4. Розподіленість термінів в атрибутивних судженнях.
5. Логічні відношення між атрибутивними судженнями.
Контрольні запитання та вправи.
1. Що таке судження?
2. Яка структура простого судження? Наведіть приклади.
3. Чи всі речення виражають судження?
4. Які види простих суджень вам відомі? Наведіть приклади.
5. На які види поділяються атрибутивні судження за кількістю?
6. На які види поділяються атрибутивні судження за якістю?
7. Що таке обєднана класифікація атрибутивних суджень?
8. Які атрибутивні судження є порівнюваними, а які – ні? Наведіть приклади.
9. Які судження називають сумісними, а які – навпаки? Наведіть приклади.
10. Які логічні відношення можна встановити між атрибутивними судженнями?
11. Що таке «логічний квадрат»?
12. Визначіть суб'єкт, предикат та зв'язку в таких судженнях.
а) Університет є вищим навчальним закладом;
б) У теорії еліт є чимало опонентів;
в) Середа – третій день тижня;
г) Під Полтавою перемогли не шведи;
д) Вираз «Все тече, все змінюється» приписується Геракліту;
е) Вода, що нагріта до 80 градусів не кипить.
13. Визначіть якість таких суджень.
а) Не все те золото, що блищить ;
 б) Не всі книги є словниками;
в) Лише один метал є рідким;
г) Більшість солей розчиняються у воді;
д) Воюють не кількістю;
14. Визначіть кількість таких суджень:
а) Одеса – місто-герой;
б) Всі закони обговорюються у Верховній Раді;
в) Будь-яке визначення виражене у формі судження;
г) Певна кількість студентів нашого факультету отримує підвищену степендію;
д) Моря складають 1/4 земної поверхні;
е) Стародавні греки зробили значний внесок в розвиток логіки.
15. Визначіть кількість і якість наведених суджень. Приведіть їх до однієї з чотирьох
форм: А, І, Е, О:
Наприклад, «Власні імена пишуться з великої літери»
«Всі власні імена пишуться з великої літери» - А.
а) Римські раби не мали громадянських прав;
б) Наука робить витонченим розум;
в) Не всі присутні знали англійську мову;
д) Автори цієї книги не ставили перед собою завдання охопити всі аспекти
обговорюваної проблеми;
е) Більшість рослин не вживають в їжу;
ж) Надлишки шкідять здоров’ю.
16. Визначіть до якого виду належать наведені судження:
а) Початок завжди важкий;
б) Існують адвокати, які не мають ораторських здібностей;
в) Деякі студенти не знають всіх викладачів;
г) Деякі з учасників суперечки є опонентами ;
д) Студенти часто спізнюються на заняття;
е) Київ розташований північніше Запоріжжя .
17. Визначіть, які логічні відношення існують між такими атрибутивними
судженнями:
а) "Будь-яка людина має право на освіту" та "Деякі люди мають право на
освіту";
б) "Деякі слони мешкають у Африці" та "Жоден слон не мешкає у Африці";
в) "Деякі тварини є травоїдними" та "Деякі тварини не є травоїдними";
г) "Будь-яка рослина є шкідливою" та "Жодна рослина не є шкідливою".

Методичні рекомендації
Студенти, опановуючи цю тему, повиненні знати, що структура простого судження
складається із суб`єкта або логічного підмета судження (що позначається латинською літерою S),
предиката або логічного присудка судження (що позначається латинською літерою Р) і логічної
зв`язки “є”(“не є”). Наприклад: «Київ є столицею України»: «Київ» – S (суб`єкт), “столиця
України” – Р (предикат), “є” – стверджувальна зв`язка. Схематично структура простого
судження записується так: S є Р або S не є Р.

Усі судження поділяються на прості і складні. Наприклад, “Політична влада є

найважливішим видом влади у суспільстві.” – просте судження; “Якщо економічна влада
передбачає розподіл матеріальних благ, то соціальна означає розподіл благ соціальних.” – складне
судження, тому що до його складу входять два простих судження (1. “Економічна влада передбачає
розподіл матеріальних благ” і 2. “Соціальна означає розподіл благ соціальних”), що поєднуються
логічним сполучником імплікація (“якщо …, то”).
 Прості судження поділяються на: атрибутивні судження, судження про відношення,
судження існування. Наприклад, “Легальність політичної влади означає її законність.”, “Нація є
головним соціальним суб`єктом державотворення.” – атрибутивні судження (оскільки їхній
предикат виражає таку ознаку, як властивість предмета. У першому судженні - це властивість
політичної влади «бути законною», у другому – властивість нації «бути головним соціальним
суб’єктом державотворення»); “Будь-яка людина повинна знати свої права”, “Мораль виникла
раніше релігії” – судження про відношення (тому що їхній предикат виражає відношення між
предметами. У першому судженні – відношення між поняттям «людина» і поняттям «права»
виражається за допомогою предикату «знати», у другому – відношення між поняттям «мораль» і
поняттям «релігія» виражається за допомогою предикату «виникла раніше»); “Існують деякі
держави, які є недемократичними.”, “Життя на Марсі не існує” – судження існування (тому, що
їхній предикат вказує на наявність або буття предмета. У першому судженні – предикат вказує на
існування недемократичних держав, у другому – заперечується наявність життя на Марсі).

Атрибутивні судження поділяються на види за кількістю і за якістю. За якістю

розрізняють стверджувальні та заперечувальні атрибутивні судження. Наприклад, “Існування
різних соціальних спільностей є ознакою наявності багатоманітних соціальних інтересів.” –
стверджувальне атрибутивне судження; “ «Спонукальні речення не є судженнями» -
заперечувальне атрибутивне судження.
За кількістю розрізняють одиничні, загальні та часткові атрибутивні судження.
Наприклад, «Боксер Віталій Кличко є знаним в усьому світі» – одиничне атрибутивне судження
(оскільки, його суб’єкт виражається одиничним поняттям «боксер Віталій Кличко»); «Будь-який
власник засобів виробництва не є підприємцем.» – загальне атрибутивне судження (тому, що його
суб’єкт виражається за допомогою загального поняття «власник»); «Деякі злочини є посадовими» –
часткове атрибутивне судження (тому, що його суб’єкт виражається поняттям в якому йдеться про
певну частину класу досліджуваних предметів «деякі злочини»)
.
Існує об`єднана класифікація атрибутивних суджень за кількістю і якістю. Відповідно
до цієї класифікації вони поділяються на: загальностверджувальні (що позначаються літерою А),
частковостверджувальні (що позначаються літерою І), загальнозаперечувальні (що позначаються
літерою Е), частковозаперечувальні (що позначаються літерою О). Наприклад, “Будь-який
документ повинен бути завірений печаткою” – загальностверджувальне судження (тому, що в
ньому логічний термін «будь-який» говорить, що дане судження є загальним, а логічний термін «є»
- що воно є стверджувальним); “Деякі угоди є письмовими” – частковостверджувальне судження
(тому, що в ньому логічний термін «деякі» говорить, що дане судження є частковим, а логічний
термін «є» - що воно є стверджувальним); “Жодна людина не повинна порушувати правила
дорожнього руху”- загальнозаперечувальне судження (тому, що логічний термін «жоден» говорить,
що дане судження є загальним, а логічний термін «не є» - що воно є заперечувальним); “Деякі
студенти є не встигаючими” – частковозаперечувальне судження (тому, що логічний термін
«деякі» говорить, що дане судження є частковим, а логічний термін « не є» - що воно є
зеперечувальним).

Щоб просте судження привести до однієї з чотирьох форм (А,І,Е,О), потрібно, насамперед,
визначити його кількість і якість, а потім додати логічні терміни до вихідного судження і отримати
необхідну форму. Наприклад, візьмемо просте судження «Власні імена пишуться з великої літери».
Дане судження за кількістю є загальним, а за якістю –стверджувальним. Додамо до нього логічний
термін «Будь-які» і отримаємо загальностверджувальне судження: «Будь-які власні імена пишуться
з великої літери» - А. Візьмемо інше просте судження «Павук не комаха». Це судження за кількістю
є загальним, а за якістю заперечувальним. Додамо до нього логічний термін «Жоден» і отримаємо
загальнозаперечувальне судження: «Жоден павук не є комахою» – Е.
Всі атрибутивні судження, так як і поняття, поділяються на порінянні і непорівнянні.
Наприклад, “Будь-який нотаріус має юридичну освіту”, “Жоден нотаріус не має юридичної освіти”,
Деякі нотаріуси мають юридичну освіту”, “Деякі нотаріуси не мають юридичної освіти” – ці
атрибутивні судження є порівнянні, оскільки мають однакові дескриптивні терміни («нотаріус
має юридичну освіту»), але відрізняються логічними термінами («будь-який…є»; «жоден … не
є»; «деякі …є»; «деякі … не є»). А такі атрибутивні судження як “Будь-яка людина прагне миру”,
“Будь-який трикутник є геометричною фігурою” – непорівнянні, тому що мають різні дескриптивні
терміни.

Порівнянні судження, в свою чергу, поділяються на сумісні і несумісні. Наприклад, “Будь-

яка планета має природний супутник” і “Деякі планети мають природний супутник” – є сумісними
судженнями, тобто такими, що знаходяться у відношенні підпорядкування (його властивості: а)
якщо підпорядковуюче судження (А чи Е) істинне, то підпорядковане судження (І чи О) істинне; б)
якщо підпорядковуюче судження (А чи Е) хибне, то підпорядковане судження (І чи О) хибне).
Судження “Будь-яке хуліганство є злочином”, “Жодне хуліганство не є злочином”- несумісні, тому
що знаходяться у відношенні протилежності (контрарності) (його властивості: судження А і Е не
можуть бути одночасно істинними, але можуть бути одночасно хибними). Судження «Деякі
депутати є бізнесменами» і «Деякі депутати не є бізнесменами» - знаходяться у відношенні
противності (його властивості: судження І та О можуть бути одночасно істинними, але не
можуть бути одночасно хибними). Судження «Будь-яка держава є демократичною» і «Деякі
держами не є демократичними» - знаходяться у відношенні протиріччя (його властивості: два
суперечливих судження А і О чи Е і І не можуть бути одночасно істинними і одночасно хибними).

Термін називають розподіленим, якщо його обсяг повністю входить до обсягу іншого
терміна, або повністю виключається з нього. Термін називають нерозподіленим, якщо його обсяг
частково входить до обсягу іншого терміна, або частково виключається з нього. Наприклад, У
загальностверджувальному судженні А «Будь-який громадянин має право на освіту» суб’єкт -
розподілений ( тому, що його обсяг повністю входить до іншого терміну), а предикат –
нерозподілений (тому, що частково виключається з нього).

Лекція №10. Модальні судженя. Запитання та відповіді. (2 год.)

Модальні судження. Поділ модальних суджень за природою модальності у
традиційній логіці (судження за об’єктивною модальністю і судження за логічною
модальністю). Класифікація модальних суджень за об’єктивною модальністю: судження
можливості, судження дійсності, судження необхідності. Класифікація модальних суджень
за логічною модальністю: проблематичні (ймовірні) і достовірні.
Запитання. Види запитань (логічно коректні і логічно некоректні). Типи логічно
накоректних запитань (тривіально некоректні запитання та нетривіально некоректні
запитання). Типологія відповідей. Правильні і неправильні відповіді. Сильні та слабкі
відповіді.

Семінарське заняття № 9 (2 год.)

1. Модальні судження. Види модальних суджень.
2. Запитання. Його структура та види.
3. Види відповідей.

Контрольні запитання та вправи

1. Яке судження називається модальним?
2. Які види модальних суджень ви знаєте?
3.Як можна визначити запитання?
4. На які види поділяються запитання?
5. Чи можна визначити відповідь?
6. На підставі якої ознаки відповіді поділяються на правильні і неправильні?
7. Охарактеризуйте сильні і слабкі відповіді. Наведіть приклади.
8. Чи розрізняються проблематичні судження і судження можливості. Обгрунтуйте
свою відповідь.
9. Визначіть, які з наведених суджень є модальними.З’ясуйте їхній вид.
а) Я вважаю, що експерт помиляється;
б) На вулиці йде дощ;
 в) Забороняється переходити дорогу на червоне світло;
г) Було колись – минулося, не вернеться знову» (Т.Шевченко);
д) Договорів необхідно дотримуватися;
е) І один у полі воїн, коли захищає рідне поле.
10. Визначіть до якого виду належать наведені запитання:
а) Скільки років тривала Тридцятирічна війна?
б) Чому рівень води у Дніпрі навесні підвищується?
в) Скільки горошин увійде до чайної склянки?
г) Яка планета обертається навколо Сонця?
д) Чому люди не літають як птахи?
е) Коли було відкрито Київський університет імені Св. Володимира?
11. На зазначені нижче запитання дайте правильні (слабкі та сильні) і неправильні
відповіді:
а) Хто такий Сальвадор Далі?
б) Чи можна обмежити поняття «гетьман України»?
в) Які характерні риси має абстрактне мислення?
г) Кому належить авторство роману "Алхімік" ?
д) Коли зацвітають вишні в саду?
е) Чи є сучасна логіка запереченням традиційної логіки?
12. Визначіть чи є коректними наведені запитання? Обгрунтуйте свою відповідь.
а) Коли розпочинається зимова екзаменаційна сесія?
б) Яке ім’я мав гетьман України?
в) Коли відбудуться чергові вибори депутатів до Верховної Ради?
г) Чи перестав ти бити свого батька?
д) Чи існують позаземні цивілізації?
е) Чому люди не літають як птахи?

Методичні рекомендації
Опановуючи цю тему студентам необхідно запам’ятати, що модальність – це
характеристика або оцінка судження, яку дають з тієї чи іншої точки зору. Це певний
спосіб ставлення людини до судження, яке вона виголошує.
Модальне судження є таким простим судженням, в якому відершення між
суб’єктом і предикатом обумовлюється своєрідним характером зв’язку. Наприклад,
«Необхідно, що після осені приходить зима».

За природою модальності судження поділяють на: судження за об’єктивною

модальністю і судження за логічною модальністю. За об’єктивною модальністю
судження поділяються на: судження можливості, наприклад «Неможливо знати все»;
судження дійсності, наприклад, «Новий податковий кодекс на обговорення в Верховній
Раді поданий»; судження необхідності, наприклад, «Неохідно договорів дотримуватися».

За логічною модальністю судження поділяють на: проблематичні, наприклад,

«Імовірно, що на Різдвяні свята ми поїдемо до Буковелю»; достовірні, наприклад,
«Достовірно, що старість – не радість».

У сучасній логіці існує цілий розділ, який вивчає типологію модальностей, їхню
природу і основні функції в пізнавальній діяльності і практиці міркувань. Залежно від того,
які види модальних суджень досліджують, виокремлюють різні види модальних логік.
Наприклад, атлетична логіка (модальності: необхідно, можливо, випадково);
епістемічна логіка (модальності: доведено, спростовано,не вирішено, переконаний,
сумнівається, припускає); темпоральна логіка (логіка часу) – (модальності: було, є, буде,
раніше, одночасно, пізніше); деонтична логіка (модальності: обов’язково, заборонено,
дозволено).

Запитання – це судження, в якому зафіксована вимога певної інформації, з метою

усунення або зменшення пізнавальної невизначеності. Логічна природа запитання така, що
на відміну від тверджень, які можна оцінити як «істинні» або «хибні», запитання так
оцінити неможливо. Скоріше за все вони можуть бути логічно коректними і логічно
некоректними. Логічно коректне запитання – на яке можна дати істинну або хибну
відповідь. Наприклад, «Коли був побудований Київський університет імені Святого
Володимира?». Логічно некоректне запитання - - на яке неможна дати ні хибної, ні
істинної відповіді.

Логічно некоректні запитання бувають двох видів: тривіально некоректні

запитання – на які не можна дати ніякої відповіді. Наприклад, «Чи правда, що
пропедевтика – це пролегомени?». Нетривіально некоректні запитання – на які не можна
дати істинної відповіді. Наприклад, «Чи перестав ти бити свого батька?».

Відповіді в логіці поділяють на правильні і неправильні. Правильна відповідь –

повністю або частково усуває пізнавальну невизначеність, наявну у запитанні. Правильні
відповіді можуть бути сильними та слабкими. В свою чергу, відповідь, яка надає повну
інформацію стосовно будь-якого запитання є сильною відповіддю. Відповідь, яка лише
частково усуває незнання: інформація надана такою відповіддю є неповною – називається
слабкою відповіддю. Наприклад, «Хто такий Сальвадор Далі?» Сильна відповідь «Відомий
іспанський художник», слабка відповідь «Якийсь митець».

Лекція №11. Складні судження.

Поняття про таблицю істинності (2 год.).
Види складних суджень (з’єднувальні, роз’єднувальні, умовні, еквівалентні).
Застосування засобів сучасної логіки для аналізу складних суджень. Мова класичної логіки
висловлювань (алфавіт, визначення формули). Умови формалізації складного судження.
Загальна характеристика логічних сполучників. Заперечення та умови його
істинності. Кон’юнкція та умови її істинності. Диз’юнкція (сильна та слабка), умови її
істинності. Імплікація та умови її істинності. Еквіваленція та умови її істинності. Поняття
"таблиця істинності". Алгоритм побудови таблиці істинності.
Логічні відношення між складними судженнями. Порівнювані та непорівнювані
складні судження. Сумісні та несумісні складні судження.Відношення між сумісними
складними судженнями (еквівалентності, часткової сумісності, логічного слідування).
Відношення між несумісними складними судженнями (протиріччя, протилежності).

Семінарське заняття №10. (2 год).

1. Складні судження та їх види.
2. Мова класичної логіки висловлювань.
3. Зясування логічної форми складного судження.
4. Поняття про логічний сполучник.
5. Таблиці істинності.
6. Логічні відношення між складними судженнями.
 Контрольні запитання та вправи
1. На які види поділяються складні судження ?
2. Для чого призначена мова класичної логіки висловлювань?
3. З чого складається мова логіки висловлювань?
4. Які логічні сполучники ви знаєте?
5. Що таке таблиці істинності?
6. Чи може бути істинною кон`юнкція, яка складається з двох простих суджень,
якщо відомо, що одне з них істинне, а значення істинності другого невідоме?
7. У якому випадку сильна диз`юнкція буває хибною? Наведіть приклади.
8. Чи може бути істинною імплікація, яка складається з двох простих суджень, якщо
відомо, що вони обидва є хибними?
9. Чи може бути істинною еквіваленція, за умови, що значення істинності двох
простих суджень, що входять до складу складного не співпадають?
10. Які логічні відношення існують між складними судженнями? Наведіть приклади.
11. Визначіть вид, логічну форму, та запишіть мовою логіки висловлювань такі
судження:
а) Хто думає, той і розум має.
б) Якщо він розумна людина, то він побачить свою помилку, якщо він щира
людина, то визнає її.
в) Хто мудрий, той добрий (Сократ);
г) «Ще не вмерла Україна, і слава, і воля» (П.Чубинський).
д) Щире слово, добре діло душу й серце обігріло.
е) «Мені все одно, буду я багатим чи бідним, оскільки я не знаю, що для мене
краще» (Умар Б. аль-Хаттаб).
12. Побудуйте таблиці істинності для таких формул:
а) (p  q)  (q  p);
б) (p p)  p;
в) ( p  q)  (q  p);
г) ((p  q)  (q  p))  (p  q);
д) ((p  q)  p)  (p  p);
е) (p  q)  (p  s);
з) ((p  q)  (q  p)).
11. Встановити у яких відношеннях знаходяться такі висловлювання:
а) p  q і p  q
б) p  q і p  q
в) p  q і p  q
г) p  q і p  q
д) p  q і p q

Методичні рекомендації
Засвоєння цієї теми вимагає від студента запа’ятати, що в залежності від того, яким
логічним сполучником поєднані прості судження у структурі складного судження, розрізнять такі
види складних суджень: з`єднувальні, роз`єднувальні, умовні та еквівалентні. Наприклад, “Норми
права як засіб регулювання суспільних відносин і здійснення політичної влади передбачають
наявність примусу щодо їх дотримання” – це складне з`єднувальне судження, тому що до його
складу входять два протих судження: (перше з яких - «Норми права як засіб регулювання суспільних
відносин передбачають наявність примусу щодо їх дотримання» - позначимо його латинською
літерою «р», а друге – «Норми права як засіб здійснення політичної влади передбачають наявність
примусу щодо їх дотримання» - позначимо його латинською літерою «q»), які поєднані логічним
сполучником кон`юнкція, що в природній мові відповідає граматичному сполучнику «і»
(позначається символом «»). Символічно це складне судження записується так: p  q.
 «Висновок про легітимність влади можна зробити на основі вільного вираження
громадянами своєї волі щодо влади - на виборах або референдумах» - це складне роз’єднувальне
судження, яке складається з двох простих суджень: (1-ше судження: «Висновок про легітимність
влади можна зробити на основі вільного вираження громадянами своєї волі щодо влади - на
виборах» - позначимо його латинською літерою «р»; 2-ге судження: «Висновок про легітимність
влади можна зробити на основі вільного вираження громадянами своєї волі щодо влади - на
референдумах» - позначимо його латинською літерою «q»), що поєднуються роз’єднувальним
логічним сполучником диз’юнкція, якому у природній мові відповідає граматичний сполучник
«або» (позначається символом «»). Символічно це складне судження записується так: p  q.
«Якщо законопроект буде вчасно поданий до Верховної Ради, то його обговорення
обов’язково буде включене до порядку денного» - це складне умовне судження, яке складається з
двох простих суджень: (1-ше судження: «законопроект буде вчасно поданий до Верховної Ради» -
позначимо його латинською літерою «р»; 2-ге судження- «його обговорення обов’язково буде
включене до порядку денного» - позначимо його латинською літерою «q»), що поєднані логічним
сполучником імплікація якому у природній мові відповідає граматичний сполучник «якщо, … то»
(позначається символом «»). Символічно це складне судження записується так: p  q.
«Страхова премія сплачується, тоді і тільки тоді, коли доведено наявність ненавмисного
збитку» - це складне еквівалентне судження, яке складається з двох простих суджень: (1-ше
судження: «Страхова премія сплачується» - позначимо його латинською літерою «р»; 2-ге
судження: «доведено наявність ненавмисного збитку» - позначимо його латинською літерою «q»),
які поєднані логічним сполучником еквіваленція, якому у природній мові відповідає граматичний
сполучник «тоді і тільки тоді, коли» (позначається символом «») . Символічно це складне
судження записується так: p  q.
«Невірно, що соціально-політичні конфлікти є винятковим явищем» - це складне
заперечувальне судження, в якому логічний сполучник заперечення, що знаходиться напочатку
простого судження і в природній мові відповідає виразу «невірно, що», перетворює дане просте
судження на складне. Символічно це складне судження записується так: p.

Щоб виявити логічну форму складного судження необхідно по-перше, виявити всі прості
судження, що входять до складу складного судження і позначити їх відповідними пропозиційними
змінними, по-друге, виявити логічні сполучники, які поєднують ці прості судження у структурі
складного судження і позначити їх відповідними символами, і, по-третє, записати складне
судження формулою. Наприклад, візьмемо складне судження “Якщо я буду систематично вивчати
логіку, то я успішно складу іспит з цієї дисципліни» –– це умовне судження до складу якого входять
два простих судження, що поєднуються логічним сполучником імплікація. Перше просте
судження: “Я буду систематично вивчати логіку» - позначимо його пропозиційною змінною р,
друге просте судження: «Я успішно складу іспит з цієї дисципліни» - позначимо його
пропозиційною змінною q. Ці прості судження у складному поєднуються логічним сполучником
«якщо, … то», тобто імплікацією «  ». Якщо записати це складне судження мовою логіки
висловлювань, то отримаємо таку формулу: p  q.

Складні судження, так само як і категоричні судження, поділяються на порівнювані та

непорівнювані. Порівнюваними є такі складні судження, які складаються з однакових простих
суджень, але різняться логічними сполучниками. Наприклад, «А  В» та «А  В», тобто, ці складні
судження мають однакові прості судження «А і В» але відрізняються логічними сполучниками ( у
першому випадку це кон’юнкція «», а в другому – імплікація «»). Непорівнюваними є такі,
складні судженя, у складі яких наявні різні прості судження. Наприклад, «А  В» та «А  С», у
цьому випадку складні судження мають різні прості судження: у першому складному судженні – А
і В; а в другому – А і С.
Серед порівнюваних суджень розрізняють: сумісні та несумісні. Сумісними є такі складні
судження, які при однакових наборах значень простих суджень можуть бути істинними.
Несумісними, які при однакових наборах значень простих не можуть бути разом істинними.
Між сумісними складними судженнями існують такі логічні відношення, як
еквівалентності, часткової сумісності, логічного слідування.
Між несумісними складними суженнями існують такі логічні відношення: протиріччя та
протилежності.
 Для того щоб встановити чи є досліджуване складне судження логічним законом, логічним
протиріччям або виконуваним висловлюванням за допомогою методу таблиць істинності,
необхідно:
1. Формалізувати складне судження за допомогою мови класичної логіки всловлювань.
2. У складі формули, отриманої внаслідок формалізації, визначити усі підформули. Кожна
підформула розпочинає новий стовпчик таблиці.
3. Виписати у рядки всі можливі набори логічних значень пропозиційних змінних (простих
під формул, що не мають жодного логічного сполучника). Кількість рядків таблиці істинності для
певного складного судження обчислюють за формулою 2n – де 2 – означає кількість логічних
значень для простого судження (істина та хиба), а n – кількість простих суджень, що входять до
складу складного.
4. Обчислити значення кожної складної підформули при кожному наборі значень змінних.
При обчисленні значень складних підформул використовують таблиці визначення логічних
сполучників.
Спочатку визначають значення підформул, до складу яких входить один логічний
сполучник, а потім підформул до складу яких входять два логічних сполучники і т.д. Наприкінці
обчислюють значення підформули з максимальною кількістю логічних сполучників.
5. Визначити, чи є досліджуване висловлювання логічним законом, логічним протиріччям
або виконуваним висловлюванням.
Наприклад, розглянемо складне судження «Невірно, що завтра буде дощ або сніг, тоді і
тільки тоді, коли завтра не буде ні дощу, ні снігу».
Формалізуємо його і отримаємо таку формулу: (p  q)  (p q)
Визначимо усі підформули наведеної формули: p, q, p, q, p  q, p  q, p q,
(p  q)  (p q). Ці під формули розпочинають кожний новий стовпчик таблиці.


№ р q p q р q pq p q (p  q)  (p q)

До складу досліджуваної формули входить лише дві пропозиційні змінні, які складають її
прості підформули: p, q. У зв’язку з цим рядків у таблиці буде 22= 4, відповідно до кількості наборів
значень, яких можуть набувати ці пропозиційні змінні: {і, і}; {і,х};{х, і};{х,х}. Побудуємо тепер
таблицю істинності.

№ p q p q р q pq p q (p  q)  (p q)

1 і
х і і
1. і і Х х і х х
2 і х х і і
2. і х х і і х х
3 х і і х і
3. х і і х і х х
х х і і і
4. х х і і х і і

На підставі наведеної таблиці істинності можна стверджувати, що досліджуване складне

судження є логічним законом, оскільки в останньому стовпчику знаходяться тільки логічні
значення «істина».
 Семінарське заняття № 11. (2 год.).

Контрольна робота.

ЗРАЗОК МОДУЛЬНОЇ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

Завдання 1. Визначити який закон логіки порушується у наведеному міркуванні, та
обгрунтувати свою відповідь.
«Безумовно, Степаненко не відмінник, хоча з іншого боку, у нього не має інших
оцінок, окрім п’ятірок ».
Завдання 2. Визначити логічні відношення між поняттями і зобразити їх за
допомогою кіл Ейлера.
Людина, особа, особистість, громадянин.
Завдання 3. Визначити вид поділу поняття, його структуру, та правильність.
Світло поділяється на місячне, штучне, природне, блакитне.
Завдання 4. Визначити логічну форму складного судження.
Суддя не може брати участі у провадженні кримінальної справи і підлягає відводу,
якщо він особисто, прямо чи побічно, зацікавлений у цій справі.

ТЕМА: УМОВИВІД

Лекція № 12. Умовивід як форма мислення. (2 год.)

Загальна характеристика умовиводу. Структура умовиводу (засновки і висновок).
Види умовиводів: за характером зв’язку між засновками і висновком (дедуктивні та
індиктивні); за ступенем обгрунтованості висновку (демонстративні та правдоподібні); за
кількістю засновків (безпосередні та опосередковані).
Висновки логіки висловлювань. Типологія правил висновку (основні та похідні,
прямі і непрямі).
Семінарське заняття №12. (2 год.).
1. Поняття умовиводу. Структура умовиводу.
2. Види умовиводів.
3. Висновки логіки висловлювань:
- типологія правил висновку:
а) основні та похідні правила;
б) прямі та непрямі правила.

Контрольні запитання та вправи

1. Що таке умовивід?
2. Яка структура умовиводу? Наведіть приклади.
3. На які види поділяються умовиводи за напрямком виведення наслідку?
4. Чим відрізняються безпосередні умовиводи від опосередкованих?
5. Які правила висновку називаються основними?
6. Які правила висновку називаються похідними?
7. У чому полягає відмінність між прямими та непрямими правилами?
8. Як формулюється правило транзитивності імплікації?
9. Якщо один із засновків умовиводу хибний, то що можна сказати про істинність
його висновку?
10. Чи може бути хибним висновок дедуктивного умовиводу?
11. Чи може бути хибним висновок індуктивного умовиводу?
12. Визначіть у наведених умовиводах їхні засновки і висновок та запишіть їх у
символічному вигляді:
 а) Якщо через провідник пропустити електричний струм, то провідник буде
знаходитися у електромагнітному полі. Через провідник електричний струм не проходить.
Відповідно, провідник не знаходиться у електромагнітному полі.
б) Людина не могла б успішно орієнтуватися та діяти в навколишньому середовищі,
якщо б її відчуття не давали їй вірного уявлення про це середовище.Але, як відомо, людина
успішно орієнтується і діє. Тобто, відчуття людини дають їй вірне уявлення про
навколишнє середовище.
в) Якщо студент не прочитає підручник з логіки, то він не набуде необхідних йому
знань. Але студент прочитав підручник з логіки. Отже, він набув необхідних знань.
г) Якщо три певних елементи обчислювальної машини мають дефекти, тоді машина
не буде працювати. Обчислювальна машина не працює. Отже, ці три її елементи мають
дефекти.
13. Чи може правильно побудований умовивід мати хибний висновок?
14. Чи може неправильно побудований умовивід мати істинний висновок?
15. Якщо умовивід правильний, але один із його засновків є хибним, то що можна
стверджувати про значення істинності висновку?
16. Якщо умовивід правильний і всі його засновки істинні, що можна стверджувати
про його висновок?
17. Якщо умовивід правильний, але висновок виявився хибним, то що можна
стверджувати про його засновки?
18. Чи може бути правильним умовивід, в якому усі засновки хибні, а висновок –
істинний?
19. Що можна стверджувати про умовивід , усі засновки якого істинні, а висновок
хибний?
20. Визначіть вид умовиводу за характером зв’язку між засновками і висновком:
а) Сонце, Меркурій, Венера, Земля мають кулеподібну форму. Сонце, Меркурій,
Венера, Земля є космічними об’єктами Сонячної системи. Отже, всі космічні об’єкти
Сонячної системи мають кулеподібну форму.
б) Всі розповідні речення, які граматично правильно побудовані, виражають
судження. Досліджуване розповідне речення виражає судження. Отже, воно граматично
правильно побудоване.
в) Гострі кути мають вершину. Прямі кути мають вершину. Отже, всі кути мають
вершину.
г) Усі гасконці – французи. Д’Артаньян – гасконець. Отже, Д’Артаньян – француз.

Методичні рекомендації
Засвоюючи цю тему студенти повинні розуміти, що стуктура умовиводу складається із
засновків і висновку. Наприклад, «Політичні режими бувають демократично-автократичні або
демократично-ліберальні. Україна - демократично-автократична держава. Отже, вона не є
демократично-ліберальною». У цьому умовиводі висновок «Отже, вона не є демократично-
ліберальною» здійснено на підставі двох засновків: перший – «Політичні режими бувають
демократично-автократичні або демократично-ліберальні.», другий – «Україна - демократично-
автократична держава».

Всі умовиводи за характером зв`язку між засновками і висновком поділяються на

дедуктивні та індуктивні. Наприклад, «Якщо рівень життя громадян зростає, то злочинність
знужується. Рівень життя громадян зростає. Отже, злочинність знижується»- це дедуктивний
умовивід у якому із істинних засновків логічно слідує істинний висновок. Розглянемо інший
приклад «Студенти І курсу 1 групи філософського факультету успішно склали зимову сесію.
Студенти І курсу 2 групи філософського факультету успішно склали зимову сесію сесію успішно.
Отже, можна припустити, що студенти інших груп І курсу філософського факультету успішно
склали зимову сесію» – це індуктивний умовивід, у засновках якого наявне знання про окремі
предмети (або 1 і 2 групи студентів), а у висновку – знання про весь клас предметів (або весь
перший курс філософського факультету) .

За кількістю засновків розрізняють безпосередні та опосередковані умовиводи. Наприклад,

«Деякі студенти займаються спортом. Отже, деякі люди, що займаються спортом є
студентами» – це безпосередній умовивід, тому що, висновок у ньому здійснено на основі одного
засновку («Деякі студенти займаються спортом»). Візьмемо інший приклад, «Будь-яка реформа
розумна або некорисна. Реформи кабінету Р. були некорисні. Отже, вони були розумні» – це
опосередкований умовивід, оскільки висновок у ньому здійснюється на підставі двох засновків ( 1-й
засновок: «Будь-яка реформа розумна або некорисна»;2-й засновок: «Реформи кабінету Р. були
некорисні»).

За ступенем обгрунтованості висновку умовиводи поділяються на: демонстративні і

правдоподібні. У демонстративних умовиводах висновок необхідно істинний, а у
правдоподібних – ймовірно істинний.

Правдоподібний умовивід – це умовивід у якому зв’язок між засновками і висновком

сприрається на певні фактичні та психологічні причини, які не мають формального
характеру. У зв’язку з цим у таких умовиводах висновок не може випливати із засновків з
логічною необхідністю. Між засновками і висновком тут відсутнє відношення логічного слідування,
а наявне відношення підтвердження.
За допомогою правдоподібних умовиводів не можна отримати достовірне знання, на відміну
від дедуктивних умовиводів, у них - здійснюється перехід від достовірного до ймовірного знання.
Наприклад, візьмемо два таких умовиводи:
(1)Аргентина –республіка, Бразилія – республіка, Еквадор – республіка.
Аргентина, Бразилія, Еквадор – латиноамериканські країни.
Отже, усі латиноамериканські країни – республіки.
І
(2) Італія – республіка, Португалія – республіка, Франція – рескубліка.
Італія, Португалія, Франція – західноевропейські країни.
Отже, усі західноевропейські країни – республіки.
І перший, і другий умовиводи побудовані за однією схемою. І в першому, і у другому
умовиводі засновки істинні, але висновок першого умовиводу – істинний, а висновок другого –
хибний. Отже, правдоподібні умовиводи можуть вести від істинних засновків як до істинного,
так і до хибного висновку.

Умовивід аналізується на двох рівнях: синтаксичному і семантичному. На

синтаксичному рівні умовивід є правилом висновку. Правило висновку - це норма, що дозволяє із
суджень однієї логічної структури як засновків отримувати судження певної логічної
структури як висновків.
Правила висновку логіки висловлювань поділяються на основні і похідні. Основні є
змістовно очевидними і дозволяють відрізнити правильно подубовані міркування від неправильно
побудованих міркувань.
Похідні правила виводяться із основних і сприяють скороченню процесу висновку.
Основні та похідні правила поділяються на : прямі та непрямі. Прямі правила вказують на
безпосереднє виведення висновку із засновків, непрямі – дають можливість стверджувати
правомірність деяких висновків на основі визнання правомірності інших висновків.

Лекція № 13. Умовиводи логіки висловлювань

у традиційній логіці. (2 год).
Обгрунтування правил висновку (семантичне обгрунтування правил висновку,
синтаксичне обгрунтування правил висновку).
Метод аналітичних таблиць. Аналітичні правила.
Умовиводи логіки висловлювань у традиційній логіці. Умовно-категоричні
умовиводи та їх різновиди (“modus ponens” , “modus tollens”). Суто умовні умовиводи.
Розділово-категоричні умовиводи та їх різновиди (“modus tollendo ponens”, “modus ponendo
tollens”). Умовно-розділові умовиводи (проста конструктивна дилема, проста деструктивна
дилема, складна конструктивна дилема, складна деструктивна дилема).

Семінарське заняття № 13 (2 год.)

1. Обгрунтування правил висновку.
2. Метод аналітичних таблиць.
3. Умовиводи логіки висловлювань у традиційній логіці:
- умовно-категоричні умовиводи та їх різновиди;
- суто умовні умовиводи;
- розділово-категоричні умовиводи та їх модуси;
- умовно-розділові умовиводи.

Контрольні запитання та вправи

1. Як будуються аналітичні таблиці?
2. Які види умовиводів логіки висловлювань вам відомі? Наведіть приклади.
3. Що таке дилема?
4. Що таке конструктивна дилема?
5. Що таке деструктивна дилема?
6.Яка дилема називається простою?
7. Яка дилема називається складною?
8. Які ще існують види дилем?

9. Побудуйте схему умовививоду та визначити його вид:

а) Ці ліки або корисні, або шкідливі.
Вони корисні .
Отже, вони не шкідливі.

б) Ця дія або дозволена або заборонена.

Вона не дозволена .
Отже, вона заборонена.
в) Якщо політична реформа розумна, то вона приносить користь.
Ця політична реформа розумна.
Отже, вона приносить користь.

г) Якщо студент спить на лекціях, тоді він не знає курсу логіки.

Якщо студент спить вдома, то він не знає курсу логіки.
Студент спить на лекціях або вдома.
Отже, студент не знає курсу логіки.

д) Якщо підеш направо, коня втратиш.

Якщо підеш наліво, голову втратиш.
Але треба йти направо або наліво.
Отже, прийдеться втратити коня або голову.

е) Якщо б я був заможний, то купив би собі автомобіль.

Якщо б я був міністром, у мене був би службовий автомобіль.
Але я не маю особистого, або службового автомобіля.
Отже, я не багатий або я не міністр.
 10. Які висновки будуть правомірними за умовного засновку: "Якщо він не знає
фізики, то не зможе вирішити цю технічну задачу"?
а) Він вирішив цю технічну задачу, отже він знає фізику.
б) Він знає фізику. Отже він вирішить цю задачу.
в) Він не знає фізики. Отже, він не вирішить цієї технічної задачі.
г) Він не вирішив цієї технічної задачі, отже він не знає фізики.
11. Виразіть наведені умовиводи у символічній формі, назвати модус і встановити
правильність умовиводу.
а) Якщо бухта замерзає, то кораблі не можуть до неї увійти. Зараз кораблі не
можуть увійти до бухти. Отже, бухта замерзла.
б) Якщо біле світло проходить крізь якесь поглинаюче середовище, то у спектрі
отримуються темні полоси. Але у цьому спектрі темних полос немає. Отже, світло не
пройшло крізь поглинаюче середовище.
в) Михайло не буде чемпіоном, якщо не виграє цю партію. Але Михайло виграв
цю партію. Отже, Михайло буде чемпіоном.
д) Якщо усі засновки істинні і умовивід – правильний, то і висновок – істинний. У
цьому умовиводі висновок хибний. Отже, у цьому умовиводі не всі засновки істинні або він
– неправильний.
е) Будь-яке атрибутивне судження е або частковим, або загальним, або одиничним.
Це судження – одиничне. Отже, воно не є ні частковим , ні загальним.
є) Ця людина або військовослужбовець, або музикант. Але він
військовослужбовець. Отже, він – не музикант.
ж) Складова частина категоричного судження може бути субєктом або
предикатом. Але ця частина судження є предикатом.Отже вона не є субєктом.
12. Закінчіть умовивід та з’ясуйте його вид та правильність:
а) Якщо б він був розумним, то побачив би свою помилку. Якщо б він був
відвертим, то визнав би її. Але він не бачить своєї помилки, або не визнає її. Отже, ...
б) Якщо людина скупа, тоді вона складає гроші, якщо людина бережлива, тоді
вона витрачає їх стримано. Ця людина не складає гроші або не витрачає їх стримано. Отже,
...
в) Якщо б я був не злопам ятний, то забув би образу. Якщо б я був добрий, то
вибачив би образу. Але я не забув образи або не вибачив її. Отже, ...
13. "Геній і злодійство – дві несумісні речі" , - говорить О.С.Пушкін в "Моцарті і
Салєрі". Цей вислів можна виразити так: "Людина може бути або генієм, або злодієм, але
не тим і іншим разом». Які з наведених нижче висновків із цього положення зроблені
правильно, які – неправильно і чому?
а) Моцарт – геній. Отже, Моцарт – не злодій.
б) Салєрі – не геній. Отже, салєрі – злодій.
в) Моцарт – не злодій. Отже, Моцарт – геній.
г) Салєрі – злодій. Отже, Салєрі – не геній.
14. Методом аналітичних таблиць визначіть чи є наведені формули тотожно-
істинними.
((p  q)  [(q  p)  ((p  q)  q)] );
[p  (q  r)]  [(p  q)  (p  r)];
((p  q)  (p  r))  (p  (q  r));
(p  q)  (q p);
((p  q)  (q  r))  (p  r).
Методичні рекомендації
Опановуючи цю тему, студенти повинні знати, що метод аналітичних таблиць на відміну від
методу таблиць істинності, робить перевірку статусу формули значно менш громізкою.
 Аналітична таблиця для певної формули будується на основі застосування аналітичних
правил, для формування яких вводяться спеціальні символи T і F, які означають відповідно
“істина” (від англійського слова “truth”) i “хиба” (від англійського слова “false”). Ці символи
називаються індексами.
Формула перед якою стоїть один із цих індексів називається індексованою. Індекс
відноситься до всієї формули незалежно від того, виражає вона просте чи складне висловлювання.
Аналітичні правила.
T TA  B F FA  B
TA, TB FA | FB

T TA  B F FA  B
TA | TB FA , FB

T TA  B F FA  B
FA | TB TA , FB

T TA  B F FA  B
TA,TB | FA, FB TA, FB | FA, TB

TA FA
FA TA
Риска у висновку правила означає розподіл аналітичної таблиці при його застосуванні на дві
підтаблиці (на дві гілки), у кожній із них враховується якась одна із двох можливостей.
В усіх аналітичних правилах наведених вище, замість знаків А, В можна підставити будь-яку
формулу логіки висловлювань.
Для того, щоб визначити чи є деяка формула А логічним законом відповідно до методу
аналітичних таблиць, спочатку припускають, що ця формула є хибною, тобто ставлять перед
нею індекс F. Для її побудови послідовно застосовують аналітичні правила для логічних
сполучників.
Спочатку правила застосовуються для логічного сполучника, який є головним знаком
формули, потім для логічних сполучників, які є головними знаками підформул. Наприкінці
приходять до того, що індекси Т і F стоять перед пропозиційними змінними. Це свідчить про те, що
побудова аналітичної таблиці закінчена.
Залежно від того, скільки гілок (підтаблиць) мала ця таблиця, виявляють одну чи декілька
кінцевих таблиць.
Кінцева таблиця може бути замкненою або відкритою. Якщо вона замкнена, тоді до її
складу повинна входити хоча б одна пропозиційна змінна з індексом Т і F, а якщо – відкрита, тоді
до неї повинні входити пропозиційні змінні з якимось одним індексом Т і F.
Лише за умови того, що усі кінцеві таблиці певної формули А будуть замкнені, тоді
формулу А можна вважати логічним законом. Побудуємо аналітичну таблицю для формули:
(p  q)  (q p).
Припускаємо, що дана формула є хибною і ставимо попереду неї індекс F.
F (p  q)  (q p).
Головним логічним сполучником цієї формули є імплікація «», отже перше аналітичне
правило, яке необхідно застосувати є F FA  B
TA , FB
В результаті його застосування отримуємо 2 рядок аналітичної таблиці:
1. F (p  q) (q p).

2. T (p  q), F(q p)

Із застосуванням правила F утворилося дві підформули T (p  q), F(q p). Тепер
кожну підформулу розглядаємо окремо. До першої підформули (T p  q) застосовуємо аналітичне
правило, T TA  B , а до другої ( Fq p) – аналітичне правило F FA  B
FA | TB TA , FB
 І отримуємо 3 рядок аналітичної таблиці:
3. T (p  q), F(q p)
Fp Tq , Tq, Fp
У 4 рядку застосовуємо два аналітичних правила TA ; FA і отримуємо:
FA TA
4. Fp Tq , Tq, Fp
Аналітична таблиця для досліджуваної формули має такий вигляд:

1. F (p  q) (q p).

2. T (p  q), F(q p)

3. T (p  q), F(q p)

Fp Tq ,
Tq, Fp
4. Fq, Tp
Ми прийшли до того, що індекси Т і F стоять перед пропозиційними змінними. Це свідчить
про те, що побудова аналітичної таблиці закінчена. Далі випусуємо кінцеві таблиці. Вертикальна
риска у кінці аналітичної таблиці означає розподіл на дві підтаблиці (на дві гілки), у кожній із них
враховується якась одна із двох можливостей. Якщо ж пропозиційні змінні з індексами стоять через
кому, то вони будуть присутні у кожній кінцевій таблиці. Отже, маємо такі кінцеві таблиці:
1. Fp, Fq, Tp
2. Tq, Fq, Tp. До складу першої кінцевої таблиці пропозиційна змінна р входить із обома
індексами Fp, Fq, Tp, до другої - пропозиційна змінна q також входит із обома індексами Tq, Fq,
Tp, отже обидві кінцеві таблиці є замкненими, а досліджувана формула у цьому випадку виражає
логічний закон.

Розрізняють такі види умовиводів логіки висловлювань:

- умовно-категоричні:
- суто умовні;
- розділово-категоричні;
- умовно-розділові.
Умовно-категоричним називається умовивід, в якому один засновок є умовним
судженням, а другий засновок і висновок – категоричними судженнями. Розрізняють два основні
види (модуси) умовно-категоричних умовиводів: «modus ponens» або “стверджувальний модус”,
«modus tollens» або “заперечувальний модус”
Схема «modus ponens» така:
А  В, А
В
Наприклад, Якщо лекція важка, то студенти її погано засвоюють.
Студенти погано засвоїли лекцію. .
Отже, лекція важка.

Схема «modus tollens» така:

А  В, В

А
Наприклад, Якщо благородна мета виправдовує будь-які засоби її
досягнення, то можна позбавити людину життя, коли вона
смертельно хвора.
Але не можна позбавляти людину життя навіть коли вона
смертельно хвора. .
Отже, невірно, що благородна мета вирпавдовує будь-які
Засоби її досягнення.
 Суто-умовний умовивід – це умовивід в якому всі засновки і висновок є імплікативними
судженнями.
Схема така: А  В, В  С
АС
Наприклад,
Якщо контракт буде виконаний, тоді будинок буде закінчений у лютому.
Якщо будинок буде закінчений у лютому, тоді ми зможемо до нього
переїхати у березні.
.
Отже, якщо контракт буде виконаний, то ми зможемо переїхати у березні.

Розділово-категоричним називається такий умовивід у якому один із засновків є

диз’юнктивним судженням, а другий засновок і висновок - категоричними судженнями.

Розрізняють два основні модуси розділово-категоричних умовиводів: «modus tollendo

ponens» або “заперечувально-стверджувальний модус”, «modus ponendo tollens» або
“стверджувально-заперечувальний модус”

1. «modus tollendo ponens»

цьому модусу відповідають такі схеми:
А  В, А Наприклад, Цей злочин міг скоїти Іваненко або Сидоренко
В Іваненко не вчиняв цього злочину.
Отже, Сидоренко вчинив цей злочин.

А  В, В Наприклад, Угоди можуть бути двосторонніми та

А багатосторонніми.
Здійснена угода не є багатосторонньою.
Отже, здійснена угода є двосторонньою.

2. «modus ponendo tollens»

цьому модусу відповідають такі схеми:
А  В, А
Наприклад, Цей студент киянин або іногородній.
В Цей студент киянин. .
Отже , цей студент не іногородній.
А  В, В
Наприклад, Студенти бувають ліниві або старанні.
А Іванов старанний студент. .
Отже, Іванов не лінивий студент.
Необхідно звернути увагу на те, що у «modus ponendo tollens» або “стверджувально-
заперечувальному модусі” завжди у розділовому засновку використовується логічний сполучник
“сильна або строга диз’юнкція”. Якщо її замінити на слабку то отримані схеми не будуть схемами
правильних умовиводів.

Умовно-розділові умовиводи – це умовиводи один із засновків яких є диз’юнктивним

судженням, а інші засновки – імплікативними судженнями.
Розрізняють три види умовно-розділових умовиводів (за кількістю альтернатив у
диз’юнкутивному засновку):
- дилеми (дві альтернативи);
- трилеми (три альтернативи);
- полілеми (чотири і більше альтернатив).
На практиці найчастіше застосовують дилеми. Іх можна поділити за двома основами: за
характером висновку та за складом висновку.
 За характером висновку усі дилеми поділяють на конструктивні і деструктивні.
Конструктивною є дилема у висновку якої щось стверджується.
Деструктивна дилема – це дилема, у висновку якої щось заперечується.

За складом висновку дилеми поділяються на прості і складні:

Проста дилема – висновок якої є простим судженням або його запереченням. Складна
дилема – висновок якої є складним диз’юнктивним судженням.
На підставі цього поділу у логіці існує об’єднана класифікація умовно-розділових
умовиводів:
- прості конструктивні дилеми;
- складні конструктивні дилеми;
- прості деструктивні дилеми;
- складні деструктивні дилеми.
Схема простої конструктивної дилеми:
А  С, В  С, А  В
С
1.Якщо студент спить на лекціях, то він погано знає логіку.
2. Якщо студент спить вдома, то він погано знає логіку.
3. Студент спить на лекціях або вдома.
Отже, він погано знає логіку.

Схема складної конструктивної дилеми:

Відрізняється тим, що умовні судження мають різні наслідки, тому стверджуючи їх причини
в розділовому засновку, ми стверджуємо обидва наслідки у висновку:
А  В, С  Д, А  С
ВД

1.Якщо направо підеш, то коня втратиш.

2. Якщо наліво підеш, то голову втратиш.
3. Але необхідно йти направо або наліво.
Отже, доведеться втратити коня або голову.

Схема простої деструктивної дилеми:

А  В, А  С,В С

А
1. Якщо студент знайшов 500 гривень, то він влаштує вечірку з друзями.
2. Якщо студент знайшов 500 гривеньв, то він запросить свою дівчину
до нічного клубу.
3.Але студент не влаштовував вечірки або не запросив свою дівчину
до нічного клубу. .
Отже, студент не знайшов 50 доларів.

Схема складної деструктивної дилеми:

А  В, С  Д, В Д

А С
1. Якщо б я був багатий, то придбав би собі автомобіль.
2. Якщо б я був міністром, то мені надали б службовий автомобіть.
3. Але я не маю власного або службового автомобіля.
Отже,я не багатий або я не міністр.
 Лекція №15. Безпосередні умовиводи.
Простий категоричний силогізм. (2 год.)
Безпосередні умовиводи та їх види (обернення, перетворення предиката,
протиставлення предикату, умовиводи “за логічним квадратом”).
Простий категоричний силогізм. Структура простого категоричного силогізму
(більший, менший та середній терміни).Фігури простого категоричного силогізму. Загальні
правила простого категоричного силогізму. Спеціальні правила фігур простого
категоричного силогізму. Обгрунтування коректності модусів фігур простого
категоричного силогізму.
Скорочений силогізм (ентимема).

Семінарське заняття № 15. (2 год.)

1. Безпосередні умовиводи:
- обернення;
- перетворення;
- протиставлення предикату;
- умовиводи "за логічним квадратом".
2. Простий категоричний силогізм:
- структура простого категоричного силогізму;
- фігури простого категоричого силогізму.
- загальні та спеціальні правила фігур простого категоричного силогізму.
3.Скорочені силогізми.

Контрольні запитання та вправи

1. Який умовивід називається безпосереднім?
2. Назвіть види безпосередніх умовиводів. Наведіть приклади.
3. Яка структура простого категоричного силогізму?
4. Скільки існує фігур простого категоричного силогізму і чим вони відрізняються
одна від одної?
5. Що таке ентимема?
6. Як можна відновити силогізм у повному вигляді?
7. Зробіть перетворення таких умовиводів
а) Ваше твердження не є правильним;
б) Деякі люди не вміють плавати;
в) В будь-якому заперечувальному судженні предикат розподілений;
г) Місяць відноситься до таких небесних тіл, на яких не має атмосфери.
д) Деякі птахи літають.
8. Зробіть обернення таких умовиводів.
а) Рівностороннім трикутником називаєься трикутник, у якого всі сторони рівні;
б) Зайцями називають таких тварин, які косять трин-траву.
в) Деякі слова є іменниками.
9. Перевірте чи правильно виконане обернення:
а) Молекули складаються із атомів.
Те, що складається із атомів є молекулами
б) Деякі поняття є предикатами суджень.
Всі предикати суджень є поняттями.
в) Деякі істоти, які живуть у воді - риби.
Деякі риби живуть у воді.
г) Деякі геометричні фігури - трикутники.
Деякі трикутники - геметричні фігури.
10. Визначіть висновок і засновки в наступних силогізмах.
 а) Береза поглинає вуглекислоту, так як береза - рослина, а всі рослини
поглинають вуглекислоту;
б) Деякі іменники означаєт дію, так як слово «боротьба» означає дію, а це слово -
іменник;
в) Не треба використовувати урочисту лексику в офіційних документах. Цей
документ має офіційний характер. Отже,…
г) Частковозаперечувальні судження не обертаються. Тому
загальнозаперечувальні судження обертаються, так як вони не є частковозаперечувальними.
д) Усі моря з`єднуються з іншими морями; тому Каспійське море – не море, так
як воно не з`єднується з іншими морями.

11. Визначіть менший, більший і середній терміни, а також більший і менший

засновок у прикладах попередньої вправи.
12. У цьому завданні наведені скорочені умовно-категоричні силогізми (ентимеми).
Відновіть ці ентимеми і дайте логічний аналіз отриманим умовиводам.
а) Якщо число закінчується на нуль , то зрозуміло, що воно ділиться на пять.
б) Це число не закінчується на два нулі, отже воно не ділиться нп 100.
в) Якщо у простому категоричному силогізмі три терміни,тоді зрозуміло, що
силогізм правильний.
г) У хокей грають справжні чоловіки, отже боягуз не грає у хокей.

Методичні рекомендації
Опрацювання цієї теми дозволяє студентам з’ясувати, що Безпосереднім умовиводом –
називається дедуктивний умовивід, у якому висновок отримують із одного засновку.
До безпосередніх умовиводів належать: обернення, перетворення предиката,
протиставлення предикату, та умовиводи за логічним квадратом.
Обернення – це такий вид безпосередніх умовиводів у якому висновок отримують
шляхом перестановки місцями суб’єкта і предиката, але якість засновку при цьому не
змінюється.
Схема цього умовиводу така:
Sє P
Pє S
У ролі засновку можуть виступати судження А,І,Е,О. Якщо у ролі засновку маємо
судження А, то у висновку отримаємо судження І.
Наприклад,
Усі студенти слухають лекції .
Отже, деякі люди, які слухають лекції є студентами.
Якщо у ролі засновку маємо судження Е, то у висновку отримаємо судження Е. Наприклад,
Жоден студент не є учасником конференції.
Отже, серед учасників конференції немає жодного студента.

Якщо у ролі засновку маємо судження І, то у висновку отримаємо судження І. Наприклад,

Деякі книги нашої бібліотеки є ратітетними.
Отже, деякі рарітетні видання є книгами нашої бібліотеки.

Судження О оберненню не підлягає.

Перетворення – це такий вид безпосередніх умовиводів у якому предикат у висновку
підлягає запереченню, але кількість засновку і висновку залишається незмінною.
Схема такого умовиводу така:
Sє P
S не є не P
 Наприклад,
шляхом перетворенння судження А переходить в судження Е і навпаки:
Усі студенти університету вивчають логіку.
Отже, серед студентів університету немає жодного
хто не вивчає логіку.

Таким же чином судження І перетворюється в судження О і навпаки.

Деякі люди мають вищу освіту.
Отже, деякі люди не належать до тих, хто не має вищої освіти.

Протиставлення предикату є результатом двох послідовних кроків, а саме:

перетворення і обернення.
Схема цього умовиводу така :
Sє P
не P є S

Будь-яка наукова теорія об’єктивно відображає дійсність. А

1. Отже, жодна наукова теорія не може не об’єктивно відобра-
жати дійсність. .
2. Отже, все, що необ’єктивно відображає дійсність не може
належати до наукової теорії. Е

Протиставленню предиката піддаються всі судження (у ролі засновку), окрім ISP.

ASP  EP S; ESP  IP S; OSP  IP S.

До опосередкованих умовиводів належить простий категоричний силогізм.

Простим категоричним силогізмом називають дедуктивний умовивід, у якому висновок
і засновки є категоричними судженнями.
Наприклад, Будь-який умовивід породжує нове знання.
Категоричний силогізм належить до класу умовиводів.
Отже, категоричний силогізм породжує нове знання.
За структурою простий категоричний силогізм складається із трьох термінів: меншого,
більшого і середнього.
Меншим називається термін, який входить до висновку як його суб’єкт, і позначається
буквою S. Більшим називається термін, який входить до висновку як предикат і позначається
буквою P.

Більший і менший терміни називаються крайніми.

Термін, що входить в обидва засновки, але відсутній у висновку називається середнім і
позначається буквою М.
Стосовно нашого прикладу “категоричний силогізм” – буде меншим терміном;
“породжує нове знання” – більшим терміном, а “умовивід” – середнім терміном.

Відповідно до назви термінів засновок у який входить більший термін, називається

більшим засновком, а засновок у який входить менший термін називається меншим засновком.
У нашому прикладі 1 засновок - більший, а 2 – менший.

Залежно від розташування трьох термінів розрізняють 4 фігури простого категоричного

силогізму:

M P P M M P P M

S M S M M S M S
S P S P S P S P
1 фігура 2 фігура 3 фігура 4 фігура
 Відрізняються ці фігури розташуванням середнього терміна.

При побудові категоричного силогізму дотримуються певних правил, які поділяються на

загальні правила категоричного силогіму та спеціальні правила фігур.
Загальні правила простого категоричного силогізму:
1. У простому категоричному силогізмі повинно бути лише три терміни.
2. Середній термін повинен бути розподілений хоча б у одному із засновків.
3. Якщо крайній термін розподілений (або не розподілений) у засновку, то він повинен бути
розподіленим (або нерозподіленим) і у висновку.
4. Якщо один із засновків – заперечувальне судження, то і висновок буде заперечувальним
судженням.
5. Якщо один із засновків – часткове судження, то і висновок повинен бути частковим
судженням.
6. Із двох заперечувальних суджень висновок отримати неможливо.
7. Із двох часткових суджень висновок отримати неможливо.

Спеціальні правила фігур.

Перша фігура.
1. Більший засновок – судження загальне.
2. Менший засновок – судження стверджувальне.
Друга фігура.
1. Більший засновок повинен бути загальним судженням.
2. Один із засновків – заперечувальне судження.
Третя фігура.
1. Менший засновок – стверджувальне судження.
2. Висновок – часткове судження.
Четверта фігура.
1. Якщо більший засновок - стверджувальне судження, то менший повинен бути загальним
судженням.
2. Якщо один із засновків – заперечувальне судження, то більший засновок повинен бути
загальним судженням.

Силогізм в якому пропущений один із його засновків або висновок називається

ентимемою. Для того щоб проаналізувати такий силогізм, спочатку потрібно відновити його у
повному вигляді, а потім перевірити чи не порушуються в ньому правила ПКС (простого
категоричного силогізму).
Відновити силогізм можливо за таким алгоритмом:
1. Визначити, що пропущене: засновок або висновок ПКС;
2. На підставі наявного матеріалу відновити терміни ПКС;
3. На підставі наявного матеріалу відновити пропущений засновок або висновок;
4. Записати повний силогізм;
5. Перевірити його правильність.

Наприклад, розглянемо умовивід:

«Іванов працює в банку тому, що розуміється у споживацьких кредитах».
1. «Іванов працює в банку» - висновок ПКС; «Він розуміється у споживацьких кредитах» -
засновок ПКС. Отже, в наведеному умовиводі пропущений ще один засновок.
2. Менший термін – «Іванов». Більший термін - «працює в банку». Середній термін –
«розуміється у споживацьких кредитах».
3. Відновимо пропущений засновок: «Всі, хто працюють в банку, розуміються у
споживацьких кредитах».
4. Запишимо повний силогізм:
Всі, хто працюють в банку, розуміються у споживацьких кредитах.
Іванов розуміється у споживацьких кредитах.
Іванов працює в банку.
 5. Відновлений ПКС побудований із порушенням правил. Оскільки, в ньому порушується
правило розподіленості середнього терміна, який не розподілений в жодному засновку; а також -
правило П фігури, за яким менший засновок повинен бути заперечувальним судженням.

Лекція №16. Недедуктивні умовиводи. (2 год.)

Недедуктивні умовиводи. Індуктивні умовиводи та їх види (повна індукція і неповна
індукція). Поділ неповної індукції на популярну і наукову. Наукова індукція або метод
встановлення причинних зв’язків (метод єдиної подібності, метож єдиної відмінності,
об’єднаний метод подібності і відмінності, метод супутних змін, метод залишків).
Аналогія та її структура (зразок, суб’єкт, переносна ознака). Види аналогій: аналогія
властивостей і аналогія відношень.

Семінарське заняття № 16. (2 год.)

1. Недедуктивні умовиводи:
а) індуктивні умовиводи та їх види:
- повна і неповна індукція;
б) аналогія, її структура види аналогії.
1. Що таке індуктивний умовивід?
2. Які види індуктивних умовиводів вам відомі?
3. Чим відрізняється повна від неповної індукції?
4. Які ви знаєте методи знаходження причинних зв’язків?
5. Що таке аналогія?
6. Які види аналогій існують у логіці?
7. Визначіть які з наведених умовиводів є індуктивними, а які – дедуктивними.
а) Гострі кути мають вершину. Прямі кути мають вершину. Тупі кути мають
вершину. Отже, усі кути мають вершину.
б) У нашому лісі ростуть ялини, сосни, дуби, берези. Отже, наш ліс – мішаний.
в) Сонце, Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, Плутон
мають кулеподібну форму. Отже, усі тіла Сонячної системи мають кулеподібну форму.
г) Дніпро – велика річка. Дніпро впадає в Чорне море. Отже, деякі великі річки
впадають в Чорне море.
8. Проаналізуйте наведені індуктивні умовиводи. Зясуйте їх вид, структуру і ступінь
правдоподібності.
а) Земля рухається навколо Сонця. Марс рухається навколо Сонця. Сатурн
рухається навколо Сонця. Отже, усі планети Сонячної системи рухається навколо Сонця.
б) Відомо, що у Баха в пяти поколіннях його предків було 18 музичних обдарувань.
Багато талановитих людей було також у роду Ч.Дарвіна. Отже, здібності людей
визначаються тим, наскільки талановитими були їхні предки.
в) Усі чоловіки люблять детективи. Це випливає з того, що я знаю, що Анрій
прочитав їх дуже багато, Ігор також із захопленням читає їх, мій батько і брат часто
купують їх у книгарнях. Ось і чоловік, що сидить навпроти мене, також тримає в руках
детектив.
д) До крамниці надійшла партія (200 ящиків) апельсинів. Дослідивши по 2-3
апельсини з кожного ящика, експерт зробив висновок, що уся партія – апельсини 1-го
сорту.

Методичні рекомендації
Опановуючи цю тему студенти повинні знати, що окрім дедуктивних умовиводів у
традиційній логіці виділяють недедуктивні умовиводи. Зокрема, до них відносяться індуктивні
умовиводи та умовиводи за аналогією.
Розрізняють декілька видів індуктивних умовиводів: повну індукцію і неповну індукцію.
 Повна індукція застосовується лише у тих випадках, коли мають справу із закритими
класами предметів.Тобто, число предметів, які входять до даного класу є скінченним і легко
піддається перерахуванню.
Схема повної індукції така:

Клас А складається із предметів а1, а2, … аn

а1 належить ознака Р.
а2 належить ознака Р.
……………………
аn належить ознака Р .
Отже, всьому класу предметів А належить ознака Р.

Наприклад,
«Земля рухається навколо Сонця. Марс рухається навколо Сонця. Венера рухається навколо
Сонця. Сатурн рухається навколо Сонця. Юпітер рухається навколо Сонця. Уран рухається
навколо Сонця. Нептун рухається навколо Сонця. Плутон рухається навколо Сонця. Земля, Марс,
Венера, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун Плутон – планети Сонячної системи. Отже, усі планети
Сонячної системи рухається навколо Сонця».
Неповна індукція, у свою чергу, поділяється на популярну індукцію та наукову індукцію.
Основою висновку в популярній індукції є повторюваність одних і тих же фактів за
умови відсутності серед них суперечностей. Можна зробити узагальнюючий висновок про весь
клас предметів на підставі неповної індукції такого виду тільки у тому випадку, коли при розгляді
окремих предметів, що належать до даного класу, у кожного з них була наявна певна ознака.
Наприклад,
“Студенти першої групи першого курсу філософського факультету успішно склали іспит з
історії політичних вчень. Отже, можна припустити, що студенти інших груп також добре
підготувалися і успішно складуть цей іспит”.

У науковій індукції висновок робиться на підставі встановлення того, що ознака, яка

спостерігається, є суттєвою ознакою тих предметів, які досліджуються. Простого
перерахування наявності певної ознаки у предметів тут недостатньо.
Наприклад,
“Щодо кримінальної справи про розкрадання товарів зі складу обвинувачений визнав факт
розкрадання і засвідчив, що він один виніс зі складу викрадену річ. Проведена перевірка встановила,
що винести таку річ одній людині неможливо. У зв`язку з цим слідчий дійшов висновку, що у
розкраданні товарів брали участь також інші люди. Це послужило підставою для зміни
кваліфікації діяння.”

Важливе місце у науковій індукції займають методи встановлення причинних зв`язків. За

їх допомогою стає можливим зробити висновки щодо причинного зв`язку між явищами.
Причинний зв’язок – це зв’язок двох або більше явищ, коли одне із них є причиною появи іншого.
Явище, яке за певних обставин викликає появу іншого, називається причиною, а явище,
яке породжується причиною називається наслідком.
Виділяють п’ять основних методів встановлення причинних зв’язків:
- Метод єдиної схожості;
- Метод єдиної різниці;
- Об’єднаний метод схожості і різниці;
- Метод супутних змін;
- Метод залишків.

Метод єдиної схожості. Для того, щоб застосувати метод єдиної схожості необхідно
зробити такі кроки:
1. Визначити всі випадки, де мало місце явище а, причина якого невідома.
2. Проаналізувати всі окремі випадки і виділити всі обставини, що пов’язані з появою явища
а.
3. Знайти спільну для всіх випадків обставину. Саме вона і буде причиною виникнення
явища а.
 Необхідно зазначити, що обставина повинна бути єдиною. Якщо виявиться декілька
обставин, то тоді буде невідомо, яка з них є причиною явища, яке досліджується. Саме тому цей
метод називається методом єдиної схожості.
Схематично цей метод можна зобразити так:
За умов А, В, С, Д, але не Е, має місце а.
За умов А, В, С, Е, але не Д, має місце а.
За умов А, В, Е, Д, але не С, має місце а.
За умов А, С, Е, Д, але не В, має місце а.
Отже, А, імовірно є причиною а.

Загальне правило методу єдиної схожості формулюється так: Якщо обставина А

постійно передує появі явища а у той час, як інші обствини змінюються, то вона, ймовірно, є
причиною цього явища.

Метод єдиної різниці. Для того, щоб застосувати метод єдиної різниці необхідно здійснити
такі кроки:
1. Розглянути два випадки. У першому випадку явища а настає. У другому – не настає.
2. Порівняти ці випадки і виявити обствини, які їм передували.
3. Виявити спільні обставини і обставину, яка відсутня у випадку коли явище а не виникає.
Саме вона і буде причиною його появи.

Схематично цей метод можна зобразити так:

За умов А, В, С, Д має місце а.
За умов В, С, Д, але не А, відсутнє а.
Отже, А, ймовірно, є причиною а.

Загальне правило методу єдиної різниці формулюється так: Якщо обставина А має місце
тоді, коли цього явища немає, а всі інші обставини залишаються незмінними, то обставина А
є, ймовірно, причиною явища а.

Об’єднаний метод схожості і різниці. Для того щоб застосувати цей метод необхідно
зробити такі кроки:
1. Розглянути певну множину в усьому відмінних і тільки за однієї обставини схожих
випадків, у яких настає явище а.
2. Розглянути певну множину випадків, у яких явище а не настає, і які відрізняються від
попередньої множини випадків тим, що в них відсутня спільна для цих випадків обставина.
Оскільки спочатку за наявності певної обставини явище, що досліджується, настає, а потім
за її відсутності воно не настає, то можна зробити висновок, що спільна для першої множини
випадків обставина і є причиною появи цього явища.

Загальне правило Об’єднаного методу схожості і різниці формулюється так: Якщо два чи
більше випадків, коли виникає явище а, схожі лише за однією обставиною А, і в той самий час
два чи більше випадків, коли явище а не виникає, відрізняються від попередніх лише тим, що в
них відсутня обставина А, то вона, ймовірно, і є причиною явища а.

Метод супутних змін. Для того, щоб застосувати Метод супутних змін, необхідно
зробити такі кроки:
1. Розглянути випадок, коли виникає явища а, і з’ясувати притаманні йому обставини.
2. Змінити декілька разів одну із обставин, і подивитися чи змінюється явище а.
Якщо виявиться, що кожного разу, коли змінювалася ця обставина, змінювалося і явище а,
тоді можна припустити, що вона і є причиною появи явища а.
Схематично цей метод можна представити так:
За умов А, В, С має місце а.
За умов А', В, С має місце а'.
За умов А", В, С має місце а".
Отже, А, ймовірно, є причиною а.
 Загальне правило методу супутних змін: Якщо зі зміною обставини А змінюється
явище а, а інші обставини при цьому залишаються незмінними, то, ймовірно, що обставина А
є причиною явища а.

Метод залишків
Метод залишків вважається найслабшим із усіх відомих методів наукової індукції. Цей
метод застосовується тільки тоді, коли мають справу зі складними обставинами, які викликають
складні наслідки.
Алгоритм застосування цього методу такий. Припустимо, що складне явище ав
зумовлюється обставинами АВ. Відомо, що явище а, виникає на підставі обставини А. Отже,
ймовірно, що явище в виникає на підставі обставини В.
Схематично цей метод можна зобразити так:
Складне явище ав зумовлюється обставинами АВ.
Явище а виникає на підставі обставини А.
Отже, імовірно, що явище в виникає на підставі обставини В.
Загальне правило методу залишків: Якщо складні обставини зумовлюють складне
явище і відомо, що частина обставин викликає певну частину цього явища, то ті обставини,
що залишаються, викликають частину явища, що залишилося.

Наступний вид недедуктивних умовиводів це умовиводи за аналогією.

Умовивід за аналогією – це умовивід, у якому робиться висновок про наявність певної
ознаки у предмета, що досліджується, на підставі його подібності в суттєвих рисах з іншим
предметом.

Недедуктивний умовивід за аналогією складається із: зразка аналогії, суб`єкта аналогії та

переносної ознаки.
За характером ознаки, що переноситься умовиводи за аналогією поділяються на два види:
аналогію властивостей і аналогію відношень.

Лекція 17. Аргументація. Поняття доведення.(2 год.)

Визначення аргументації. Багатозначність терміну «доведення». Структура
доведення (теза, аргументи, демонстрація). Основна і підлегла теза. Види аргументів. Види
доведень (прямі та непрямі). Види непрямих доведень: апогогічні та розділові.

Семінарське заняття №16. ( 2 год.)

1. Визначення аргументації. Структура аргументації.
2. Поняття доведення. Структура доведення.
- теза та її види;
- аргументи, види аргументів;
- демонстрація.
3. Види доведення.
Контрольні запитання та вправи
1. Як можна визначити що таке «аргументація»?
2. Яка структура аргументації ?
3. Що таке доведення?
4. Які існують види доведень? Наведіть приклади.
5. Чим відрізняються пряме доведення від непрямого доведення?
6. Назвіть види непрямого доведення?
7. Розберіть наступні доведення однієї і тої самої тези. В яких випадках тезу можна
вважати доведеною?
а) Необхідно вивчати історію Стародавнього світу.
 – Історію Стародавнього світу необхідно вивчати для того, щоб ознайомитися з
життям людей давнього часу, звичаями, тваринним світом, війнами, які проходили в
далекому минулому;
– Історію Стародавнього світу необхідно вивчати. Вона допомогає нам краще
зрозуміти сучасність.
б) Земля - планета.
– З огляду на те, що всі небесні тіла, які нас оточують великої маси
(виключаючи комети) є планетами, отже Земля не може бути нічим іншим, окрім планети;
– Земля вважається планетою, тому що вона, як і всі інші планети рухається в
просторі Всесвіту.
8. Сформулюйте три хибні тези, побудуйте їх пряме і непряме спростування.
а) П'єр Леже - весела, дотепна людина, бо він француз, а всі французи веселі і
дотепні;
б) Кури літають, бо кури - птахи, а всі птахи літають;
в) Сьомін - істинний інтелігент, він закінчив інститут, а кожна людина, що має
вищу освіту - інтелігент.
9. Визначіть аргументи і тези наведених аргументацій.
а) Сорбенти – це стражі здоров’я! Вони наводять порядок в організмі, зв’язують та
виводять токсичні речовини. При цьому вони зберігають корисні ферменти та вітаміни;
б) Жінки у порівнянні з чоловіками справляються з дипресією після відпустки
легше, оскільки немов би продовжують відпочинок – у деталях розповідають де були, із
задоволенням демонструють сувеніри та фотографії;
в) Прощення приносить зменшення фізичної болі. Той, хто віддає перевагу
прощенню, - менше злиться, ображається входить в депресію та … почуває біль;
г) Палити, звичайно шкідливо, хто б сперечався! Головне здоров’я. Проте,
шотландські вчені, впродовж десятиліть вивчали інтелект тих, хто палить, і тих хто
напалить. На підставі цього вони виявили ще один зв’ язок: пристрасть до тютюну знижує
інтелект приблизно на 1%. Багато це чи ні – вирішувати тобі;
д) Певні компанії мобільного зв’язку зараховують в актив усіх абонентів, які
зробили хоча б один дзвінок впродовж трьох місяців, інші – впродовж шести або
дванадцяти місяців. Тому оцінювати операційні показники компанії за кількістю абонентів,
на мій погляд, не зовсім коректно.

Методичні рекомендації
Вивчаючи цю тему студенти повинні запям’ятати, що аргументація у найбільш широкому
розумінні слова – це процес обгрунтування людиною певного положення (твердження, гіпотези,
концепції) з метою переконання в його істинності чи хибності. Аргументація складається із
доведення і спростування.
Доведення – це логічна процедура, в ході якої встановлюється істинність певного
положення за допомогою положень, істинність яких уже встановлена раніше.

Структура доведення складається із тези, аргументів та демонстрації.

Наприклад,
“Усі сини спадкоємця є його нащадками; усі нащадки спадкоємця є спадкоємцями, які не
можуть бути позбавлені спадку; отже, усі сини спадкоємця є його спадкоємцями, які не можуть
бути позбавлені спадку”.
У цьому прикладі положенням, яке необхідно обгрунтувати, тобто тезою, виступає
висловлювання “Усі сини спадкоємця є його спадкоємцями, які не можуть бути позбавлені спадку”;
твердженнями за допомогою яких обгрунтовується ця теза, тобто аргументами, виступають
висловлювання “Усі сини спадкоємця є його нащадками”, “Усі нащадки спадкоємця є
спадкоємцями, які не можуть бути позбавлені спадку”; демонстрацією, тобто формою зв`язку
тези і аргументів є дедуктивний умовивід.
 Розрізняють два види доведення: пряме і непряме доведення. За допомогою прямого
доведення теза безпосередньо обгрунтовується аргументами. У непрямому доведенні істинність
тези обгрунтовується шляхом встановлення хибності антитези.

Непряме доведення буває двох видів: апогогічне і розділове.

Хід міркування у апогогічному доведенні такий. Необхідно обгрунтувати деяку тезу (Т).
Висувається твердження, яке є заперечення тези (не-Т), що називається антитезою. Із аргументів
та антитези виводять протиріччя, тобто, два твердження, одне з яких є запереченням іншого. І на
підставі цього робиться висновок про хибність антитези й істинність тези.
Наприклад, необхідно довести тезу:
«Держслужбовці беруть хабарі».
Висуваємо антитезу: «держслужбовці не беруть хабарі».
Із прийнятої антитези випливають такі аргументи: «держслужбовці живуть на одну
зарплату, яка за офіційними даними не дуже велика; але якщо вони живуть на одну зарплату, то
вони не можуть купувати дач, дорогих автомобілів, відправляти своїх дітей навчатися за кордон
і.т.п.». Але добре відомо, що держслужбовці Іванов, Петренко, Коваленко мають дачі, автомобілі
та інші блага цивілізації. Отже, ми прийшли до протиріччя, яке спонукає нас визнати, що висунута
антитеза: «держслужбовці не беруть хабарі» є хибною. З цього випливає обґрунтованість
істинності тези «держслужбовці беруть хабарі».

У розділовому доведенні тезі (Т) протиставляють декілька положень, кожне з яких, по-
перше, претендує на роль тези і, по-друге, повністю або частково виключає інші припущення. У
процесі обгрунтування доводять безпідставність усіх членів диз`юнкції, окім одного. Тим самим
опосередковано стверджують істинність тези, тобто висловлювання, яке залишилось.
Схема цього виду доведення така:
Р1, або, …, або Рn або Т
Невірно, що Р1, …, невірно, що Pn
Отже, Т
Наприклад,
в оповіданні Конан Дойла «Берилова діадема» банкір Олександр Холдер, в домі якого
сталася крадіжка коштовності, звернувся по допомогу до Шерлока Холмса. Провівши
розслідування Шерлок Холмс так обгрунтівав свою точку зору:
Діадему могли вкрасти сам Холдер, або Артур (його син) або покоївки, або Мері.
Ні Холдер, ні Артур, ні покоївки діадему не викрадали.
Отже, діадему вкрала Мері.

Лекція № 18. Спростування.

Правила доведення і спостування. (2 год.)
Спростування та його види (спростування тези, спростування аргументів,
спростування демонстрації). Способи спростування тези (спростування тези фактами,
спростування тези шляхом доведення істинності іншої тези, спростування тези шляхом
виведення із неї наслідків, що суперечать дійсності).
Правила доведення і спростування. Правила і помилки стосовно тези. Правила та
помилки стосовно аргументів. Правила стосовно демонстрації.

Семінарське заняття № 17. (2 год).

1. Поняття спростування. Структура спростування.
2. Види спростування.
3. Правила доведення та спростування:
– правила і молилки стосовно тези;
– правила і помилки стосовно аргументів;
– правила і помилки стосовно демонстрації.
 Контрольні запитання та вправи
1. Що таке спростування?
2. Які існують види спростувань?
3. Які ви знаєте правила і помилки стосовно тези?
4. Які ви знаєте правила і помилки щодо аргументів?
5. Які ви знаєте правила і помилки щодо демонстрації?
6. Проаналізуйте, чи є в наведеному тексті доведення, і якщо так, то чи
дотримується в ньому правило стосовно тези:
– «Логіка тісно пов'язана з граматикою. Насправді, не існує думок без мовної
оболонки. Для того, щоб повідомити іншому свою думку, ми повинні виразити її у мовній
формі. І, навпаки, будь-яке слово, будь-який вислів виражає якусь думку. Все це доводить
тісний зв'язок логіки з граматикою».
7. Знайдіть помилки (якщо вони є) в таких доведеннях і дайте їм логічну
характеристику:
а) «Євгеній Онєгін був людиною шляхетною. Це видно з того, що, не
відчуваючи у своїй душі любові до Тетяни, він щиросердно в цьому зізнався».
б) «Знання іноземної мови більшості людей не приносить ніякої користі.
Говорити і писати практично нікому не приходиться. Що ж стосується читання, то з будь-
якого предмету на рідній мові є така кількість літератури, яку перечитати практично
неможливо. Що ж стосовно белетристики, то її краще за все читати в перекладах, так як хто
ж зможе перекласти краще кваліфікованого перекладача?»
8. Проаналізуйте наведені приклади. З’ясуйте, які правила в них порушені, які
помилки допущені.
а) Вільнодумець стверджує, що земля обертається навколо сонця; супротивник
заперечує: «А ось в псалмах написано: ти поставив землю на тверді основи, не зрушиться
вона ніколи. Як ви думаєте, - запитує він, - чи може Святе Писання помилятися чи ні?».
Вільнодумець згадує інквізицію і припиняє сперечатися. Він навіть для більшої безпеки, як
правило, «переконується».
б) Сперечальник доводить опоненту, що заробітня платня у викладачів
американських університетів значно вища, ніж у викладачів українських вузів. Опонент у
відповідь промовляє6 «Що ж ви ще й досі не виїхали до Америки?».
в) - Сьогодні двійку з хімії отримав.
- А ти хоч щось інше із школи приносиш? Так! Сьогодні з хімії, а подивитися у
щоденник, а у тебе з усіх предметів двійки. Так ти, мій дорогесенький, взагалі нерозумний!
г) Ви тільки подивіться, хто вимагає, щоб я кинув палити! Ти ж палиш більше за
мене!

Методичні рекомендації
Опанування цієї теми дозволяє зрозуміти, що доведення тісно пов`язане із спростуванням.
Спростування – це встановлення хибності якогось положення з використанням логічних
засобів і положень, істинність яких була доведена раніше.
Розрізнять три види спростування:
- спростування тези,
- спростування аргументів, та
- спростування демонстрації.
Спростування тези – це логічні операція, завдяки якій встановлюється хибність тези.
Спростування тези здійснюється трьома способами:
- спростування тези фактами;
- спростування тези шляхом доведення істинності іншої тези;
- спростування тези шляхом виведення з неї наслідків, що
суперечать дійсності.
 Існує низка способів спростування аргументів:
- встановлення хибності аргументів;
- встановлення недостатності аргументів;
- виявлення сумніву в істинності аргументів;
- виявлення сумніву в надійності джерела аргументів.
Сутність спростування демонстрації полягає у знаходженні помилок у формі доведення.
Відомо, що формою доведення завжди виступає конкретний вид умовиводу. Виявлення порушення
правил щодо побудови такого умовиводу є підставою для визнання доведення неспроможним.
Існує низка правил аргументації, які регулюють правильність її здійснення стосовно
основних компонентів цієї процедури: тези, аргументів, демонстрації.
 Запитання до іспиту з курсу «Логіка»
1. Визначення логіки як науки.
2. Абстрактне мислення і його характерні особливості.
3. Основні формально-логічні закони.
4. Поняття знака, види знаків, структура значення знака.
5. Рівні семіотичного аналізу мови.
6. Поняття формалізації. Структура формалізованої мови.
7. Історичний характер логіки як науки.
8. Поняття та його структура.
9. Види понять.Логічна характеристика поняття.
10. Логічні відношення між поняттями.
11. Логічні операції над поняттями Обмеження і узагальнення понять.
12. Поділ поняття, його структура, види, та правила поділу.
13. Визначення поняття. Його структура, види визначень.
14. Правила визначень
15. Прийоми подібні до визначення поняття.
16. Судження та його структура. Види суджень.
17. Види простих суджень.
18. Атрибутивні судження. Класифікація атрибутивних суджень за
кількістю і якістю.
19. Логічні відношення між атрибутивними судженнями.
20. Модальні судження.
21. Запитання та їх види. Види відповідей.
22. Складні судження та їх види. Логічні відношення між складними
судженнями.
23. Поняття про логічний сполучник.
24. Умовивід та його структура. Види умовиводів.
25. Типологія правил висновку.
26. Обгрунтування правил висновку.
27. Метод аналітичних таблиць.
28. Умовиводи логіки висловлювань у традиційній логіці.
29. Безпосередні умовиводи та їх види.
30. Простий категоричний силогізм та його структура. Фігури простого
категоричного силогізму.
31. Загальні та спеціальні правила фігур простого категоричного
силогізму.
32. Індуктивні умовиводи та їх види.
33. Аналогія, її структура. Види аналогії.
34. Аргументація та її структура.
35. Поняття доведення. Структура доведення.
36. Види доведень.
37. Спростування та його види.
38. Правила доведення і спростування.
 РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Основна:
1. Конверський А.Є. Логіка (традиційна та сучасна). – К., 2016, 2019.
2. Конверський А.Є. Критичне мислення. – К. 2018
3. Кириллов В.И., Старченко А.А. Логика. – М., 2000.
4. Демірська І.О. Логіка. – Київський університет. - К., 2018.
5. Логика. – Минск, 2000.
6. Хоменко І.В. Логіка. – К., 2014.
7. Хоменко І.В. Логіка: теорія і практика.- К, 2010.