Технологічна карта (план) семінарського заняття № 1

група дата

Дисципліна: Логіка
Тема заняття: Предмет і методи логіки
Мета заняття: оволодіти схемами предметом і методом логіки як науки,
навчитись логічно правильно мислити, розпізнавати логічні помилки.
Навчальна: навчитись грамотно використовувати на практиці логічні
закони, визначати, поділяти, класифікувати поняття, переконливо обстоювати
власну точку зору і критикувати точку опонента.
Розвиваюча: розвити увагу, швидку реакцію, залучити до творчої праці.
Виховна: виховати у студентів інтерес до навчальної дисципліни «Логіка».

І. Забезпечення заняття
1.1. Роздатковий матеріал:
1. Навчально-методичний посібник за редакцією В.В.Буреги –Д. 2004
2. Жеребкин В. Е. Логический анализ понятия права. — К., 1976.
3. Попов М. В. Очерк развития логических идей в культурно-историческом
контексте. — К., 1979.
4. Астафьев В. К. Законы мышления в формальной и диалектической логике.
— Львов, 1968.
5. Івін О.А. Логіка.-1996.

1.2. Інструкційні матеріали: інструкційна карта семінарського заняття.

1.3. Технічні засоби навчання: мультимедійний центр та комп’ютер.

ІІ. Хід заняття:

2.1 Організація заняття:
1. Підготовка аудиторії до заняття.
2. Перевірка присутності студентів.
3. Перевірка готовності до заняття.
4. Постановка мети заняття
2.2 План семінарського заняття
1. Визначення логіки як науки.
2. Мислення як предмет вивчення логіки
3. Предмет і метод логіки як науки.
4. Теоретичне і практичне значення логіки.
5. Історичні етапи розвитку логічного знання.
6. Міркування та його структура. Поняття про логічну помилку.
7. Значення логіки для юристів
Теми рефератів на семінарське заняття:
1. Розвиток логіки у Стародавній Греції.
2. Попередники логіки Аристотеля.
3. Характерні риси логічного знання доби Середньовіччя.
4. Концепції розвитку логіки у Новий час.
5. Логіка у концепціях представників німецької класичної філософії.
6. Сучасні концепції розвитку логічного знання.
 2.3. Підведення підсумків заняття, оцінка діяльності студентів, активність
ведення дискусії, вміння обґрунтувати позиції:
1. Закріплення матеріалу по темі.
2. Розв’язування логічних вправ та завдань.

Викладач:______________ А.А.Маліновська
 Інструкційна карта семінарського заняття № 1

Дисципліна: Логіка
Тема заняття: Предмет і методи логіки
Мета заняття: оволодіти схемами предметом і методом логіки як науки,
навчитись логічно правильно мислити, розпізнавати логічні помилки.
Навчальна: навчитись грамотно використовувати на практиці логічні
закони, визначати, поділяти, класифікувати поняття, переконливо обстоювати
власну точку зору і критикувати точку опонента.

План семінарського заняття:

1. Визначення логіки як науки.
2. Мислення як предмет вивчення логіки
3. Предмет і метод логіки як науки.
4. Теоретичне і практичне значення логіки.
5. Історичні етапи розвитку логічного знання.
6. Міркування та його структура. Поняття про логічну помилку.
7. Значення логіки для юристів.
Вправи
1. Що таке логічна культура? Чи може вона сформуватись самопливом,
стихійно?
Отже, логічна культура – це, перш за все, глибокі теоретичні знання логіки, законів,
форм, прийомів і засобів інтелектуальної діяльності, які надають міркуванням
систематичності, послідовності, обґрунтованості і переконливості.

2. Спробуйте накреслити блок-схему, яка б відображала структуру логіки,

співвідношення формальної та діалектичної логіки.

3. Визначте і охарактеризуйте мову й мислення. Покажіть їх єдність, роль у

суспільному житті.
Ми́слення — процес перетворення фактів, інформації, емоцій тощо на цілісне й
упорядковане знання. Мислення є фундаментальною властивістю людини, і через
цю фундаментальність йому важко дати означення, спираючись на простіші
поняття. Консенсусу щодо того, як визначити та розуміти мислення немає.

Діалектичний матеріалізм, використовуючи ленінську теорію відображеннявизначає

мислення як процес опосередкованого й узагальненого відображення у мозку
людини предметів об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках і
відношеннях, в результаті якого формується інтелект особистості[2].
Мо́ва — система звукових і графічних знаків, що виникла на певному рівні розвитку
людства, розвивається і має соціальне призначення; правила мови нормалізують
використання знаків та їх функціонування як засобів людського спілкування. Мова
— це найважливіший засіб спілкування і пізнання.

Розрізняють людську, формальну і тваринну мови. Наука, яка займається вивченням

мови називається мовознавством або лінгвістикою.

4. Знайдіть логічну помилку у такому міркуванні:

«Кожна людина — коваль свого щастя. Деякі люди — нещасливі. Виходить, що це
їх власна вина». (наведіть свій приклад) Зараз у світі діє час і випадок над людиною.
Тому, логічно що людина сама відповідає за свої вчинки. І може так статися, що
людина нещаслива через те, що не легкий час, або стався випадок,
непередбачуванний.

5. Як ви розумієте внутрішню логіку будь-якої науки?

Ло́гіка (від дав.-гр. λογική, також пов'язане з λόγος — слово, значення, думка, мова)
— наука про закони та різновиди мислення, способи пізнання й умови істинності
знань і суджень[1], про найпростіші форми, принципи та методи правильного
міркування. Логіка є здатністю сприйняття інформації із зовнішнього світу шляхом
аналізу деталей навколишнього світу.[джерело?]

У щоденній мові логіка є способом судження, що полягає в отриманні висновку з

набору припущень. Формальніше, логіка стосується виведення — процесу, що
продукує нові твердження з уже встановлених. Саме тому в логіці особливу увагу
приділяють структурам умовиводу — конкретніше, формальним відношенням між
вихідними твердженнями й висновками, де «формальний» означає, що ці відносини
є незалежними від самих тверджень. Не менш важливим є дослідження істинності
умовиводу, охоплюючи різноманітні можливі визначення істинності та передумови,
що на практиці уможливлюють її встановлення. Отож очевидною є важлива роль,
яку відіграє логіка в епістемології, забезпечуючи її механізмом розширення знання.

6. Визначте взаємозв’язок логіки і філософії.

Логіка в нього безпосередньо не входить до системи філософського знання, вона “як
світло розуму” стоїть попереду всіх наук, у тому числі і філософії. Т. Гоббс визначає
філософію, як пізнання яке досягається засобами правильного міркування, і яке
пояснює дії чи явища, із відомих нам причин.

7. Обґрунтуйте необхідність знання логіки.

8. Що ви знаєте про алетичну, епістемічну, часову, деонтичну, модальну логіку?

Модальна логіка - напрям сучасних логічних досліджень; модальна система,

створена на підставі певного типу модальності. Визначимо зміст понять, які
виявляють специфіку побудови модальних систем.

Модальність (лат. modus - спосіб) - властивість висловлювання, що визначає

характер об'єктивних відношень між предметами та явищами, про які йдеться у
висловлюванні; тип зв'язку між суб'єктом і предикатом у структурі висловлювання й
уточнення його логічного статусу. Це додаткові слова, котрі входять до структури
висловлювань і надають їм нового смислу. До таких слів належать: "необхідно",
"можливо", "насправді", "випадково", "дозволено", "заборонено", "доведено",
"спростовано", "знає", "вірує" і под.

Додаткові слова, що входять до структури висловлювання, називають модальністю,

або модальним оператором.

Залежно від того, яка модальність надає висловлюванню нового смислу, оцінює те,
що стверджується або заперечується, розрізняють типи модальностей:

- алетичні ("необхідно", "можливо", "насправді", "випадково");

- деонтичні ("обов'язково", "дозволено", "заборонено");
- епістемічні ("знає", "вірує", "сумнівається", "відомо", "невідомо", "переконаний");
- часові ("було", "є", "буде") тощо.
Система, сформована на підставі того або іншого типу модальності, має назви
"алетична логіка", "деонтична логіка", "епістемічна логіка", "часова логіка" та ін.
(термін "логіка" використовують у цьому контексті як "теорія", "формально-логічна
система").

Кожен тип модальності визначають з погляду об'єктивних (фактичних) і логічних

детермінантів. Алетична модальність, зокрема, детермінується з погляду
об'єктивних законів природи, суспільства й логічних законів, деонтична модальність
- з погляду прийнятних у суспільстві правових і моральних норм, епістемічна
модальність - з погляду закономірностей пізнання об'єктивного світу, часова
модальність - з погляду часових характеристик того, що відбувається в світі.
Викладач:______________ А.А.Маліновська

Рекомендована література:
1. Навчально-методичний посібник за редакцією В.В.Буреги –Д. 2004
2. Войшвилло Е.К., Дегтярев М.Г. Логика. - М., 1998.
3. Ивин А.А. Логика. - М., 1999.
4. Ивин А.А., Никифоров А.Л. Словарь по логике. - М., 1998.
5. Кирилов В.И., Старченко А.А. Логика. - М., 1995.
 6. Философский энциклопедический словарь. - М., 1993
7. Бойко А. П. Формально-логические основы классификации // Логические
проблемы исследования научного познания. — М., 1980.
8. Воробьев В. В. Становление идей неклассической логики в античности и
средневековье: Время и модальность. — М., 1989.
9. Жеребкин В. Е. Логический анализ понятия права. — К., 1976.
10.Маковельский А. О. История логики. — М., 1967.
11.Попов М. В. Очерк развития логических идей в культурно-историческом
контексте. — К., 1979.
12.Попов П. С. История логики Нового времени. — М., 1960.
13.Попов П. С., Стяжкин Н. И. Развитие логических идей от античности до
эпохи
14.Возрождения. — М., 1983.
15.Навчально-методичний посібник за редакцією В.В.Буреги –Д. 2004
16. Войшвилло Е.К., Дегтярев М.Г. Логика. - М., 1998.
17. Ивин А.А. Логика. - М., 1999.
18. Ивин А.А., Никифоров А.Л. Словарь по логике. - М., 1998.
19. Кирилов В.И., Старченко А.А. Логика. - М., 1995.
20. Философский энциклопедический словарь. - М., 1993
21. Бойко А. П. Формально-логические основы классификации //
Логические проблемы исследования научного познания. — М., 1980.
22. Воробьев В. В. Становление идей неклассической логики в античности и
средневековье: Время и модальность. — М., 1989.
23. Жеребкин В. Е. Логический анализ понятия права. — К., 1976.
24. Маковельский А. О. История логики. — М., 1967.
25. Попов М. В. Очерк развития логических идей в культурно-историческом
контексте. — К., 1979.
26. Попов П. С. История логики Нового времени. — М., 1960.
27. Попов П. С., Стяжкин Н. И. Развитие логических идей от античности до
эпохи
28. Возрождения. — М., 1983.