КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Інститут Управління державної охорони України

Спеціальна кафедра № ___

ЗАТВЕРДЖУЮ
Т.в.п. начальника спеціальної кафедри № 2
кандидат психологічних наук, доцент
підполковник
Максим ГРЕБЕНЮК
«____» ______________20__р.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

з навчальної «Філософія і логіка»

дисципліни
тема № 1 «Предметна сфера галузей філософського знання»
лекційне заняття №1,1

цільова категорія здобувачі вищої освіти за спеціальністю 256

Національна безпека (за окремими сферами
забезпечення і видами діяльності
освітній ступінь «Бакалавр», денна форма навчання;
термін навчання 3 роки 6 місяців
навчальний час 2 год.
текст підготував доцент спеціальної кафедри № 2, кандидат
філософських наук Гнатовська Г.В.

ухвалено на засіданні кафедри від «28» серпня 2020 р., протокол №1

КИЇВ – 2020
1
Навчальна мета: засвоєння знань щодо основних етапів і напрямів розвитку
філософського знання та логіки, в тому числі методологічних засад цих наук;
здобуття цілісного уявлення про специфіку та зміст історії розвитку філософії,
як основи історії науки, та чіткого розуміння нагальних проблем людства,
розв’язання яких є сферою компетенції практичної філософії.
Розвиваюча мета: виробити практичні вміння та навички з використання знань
філософії і логіки у професійній діяльності фахівців на посадах у військах;
набуття практичних навичок застосування методів класичної формальної логіки
для здобуття, доведення та пояснення інформації та пояснення можливих
шляхів розв’язання проблем міжкультурної комунікації в умовах сучасної
глобалізації.
Виховна мета: формування відповідального ставлення до професійних
обов'язків, виховання патріотизму.

Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: дошка, маркер

Наочні засоби: схеми, плакати.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки:

Забезпечуючі дисципліни: «Основи психології», «Основи ділового
етикету» «Соціальна психологія», «Психологічно-практична підготовка».
Забезпечувані дисципліни: «Філософія і логіка».

Навчальні питання:
ВСТУП
1. Предмет галузей філософського знання.
2. Специфіка методології філософського дослідження.
3. Раціональність як основа філософської науки.
2
ВИСНОВКИ

Рекомендована література:
1. Історія філософії: Словник/ За ред. В. І. Ярошовця. – К.: ВПЦ «Київський
університет», 2012.
1. Історія філософії: Підручник/ За ред.. В.І.Ярошовця. – К. ВПЦ «Київський
університет», 2010.
2. Хоменко І.В. Логіка. Теорія та практика. – К.: Центр навчальної
літератури, 2019. – 400с.

ВСТУП.
Термін філософія (ст.гр. - φιλοσοφία, лат. – philosophy) ми часто вживаємо
для позначення певної світоглядної позиції, або теоретичної чи практичної її
основи. Говоримо «філософія» і ніби маємо досить ясне розуміння того, що
маємо на увазі, та, коли намагаємось дати чітке визначення цього поняття,
виявляємо значні утруднення. Не даремно, стільки творів присвячено цьому
питанню, і фактично, кожен визначний філософ знаходив і викладав власну
відповідь.
На тлі здобутків природничих наук, де впродовж модерної доби
накопичення «позитивних знань» доведених і ефективних з погляду прагматики
мало чималий успіх, філософія видається безсилою. Неодноразово
здійснювались спроби створити «нову філософію» яка б здолала вади
попередніх її концепцій. Брак «науковості» - докір, який й сьогодні іноді лунає
щодо філософії, але нас філософія цікавить саме як наука 1.

Бертран Рассел. Мистецтво філософствування. Лекція 1. Мистецтво

1

раціонального припущення // Актуальні проблеми духовності. — Вип. 18. —

Кривий Ріг, 2017. – С. 81-97.
3
 1. Предмет галузей філософського знання.
 Галузі філософської науки:
 Історія філософії
 Онтологія
 Гносеологія
 Епістемологія
 Культурологія
 Філософська антропологія
 Практична філософія
 Етика
 Естетика
 Політологія
 Релігієзнавство
 Логіка
 Соціальна філософія
 Філософія історії
 Філософія права
Загалом всі так звані «гуманітарні» науки, і зокрема, як ми розглядали
вище, історія, мають «ваду» або неможливості, або умовної успішності
верифікації своїх теорій експериментальним шляхом, та чи коректним є
твердження, що експериментальна верифікація – ключовий критерій
науковості? В чому полягає специфіка філософії саме як науки? Ці питання
безумовно є надзвичайно складними і дискусійними. Спробуємо зупинитись на
найбільш очевидних і прозорих аспектах.
По-перше, як правило, визначення критеріїв науковості апелює до
протиставлення їх ознакам мітологічності2 та релігійності. Добре всім відома
теорія «історичних типів світогляду» полягає у твердженні, що поступ в історії
людства забезпечено рухом від первісного мітологічного світоставлення до
2
Буквосполучення th у словах грецького походження //Український
правопис. – К., 2019. – С.125. – 282 с.
Режим доступу
https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/05062019-onovl-
pravo.pdf
4
найдосконалішого і розвиненого наукового. Історично філософія – основа
формування усіх наук і в модерну добу її вважали вінцем розвитку людського
розуму. Саме через це, одним з найважливіших аргументів на користь
заперечення філософічності східних культур, було те, що в них, на думку
європоцентристів, спостерігалась цивілізаційна відсталість порівняно із
«західним світом».

2. Специфіка методології філософського дослідження.

Чим наукова теорія відрізняється від мітологічної? В першу чергу, тим,
що остання є описом відносно унікального сюжету, де взаємодія відбувається на
основі суто людських мотивацій: почуттів, потреб, намірів. Міт завжди є
відкритий для дива, яке, по суті, являє собою порушення закону причино-
наслідкової необхідності. Наприклад: кожного разу, коли спис богині Атени
торкався землі не виростало оливкове дерево, але коли його власниця вирішила
через марнославство і жадобу влади перемогти у змаганні з Посейдоном, це
сталося. Міти переважно містять події які визначаються їх сюжетною
доцільністю, що ґрунтується на пристрастях, примхах, вадах чи чеснотах
персонажів. А основою наукової теорії є визнання об’єктивної необхідності
причинно-наслідкових зв’язків і прагнення їх пізнати. В сучасності усталеною є
думка, що лише природничі науки досягли успіху в пізнанні законів об’єктивної
дійсності своїх предметів, а гуманітарні лише умовно і дуже відносно можуть
судити про необхідність причинно-наслідкові зв’язки в пізнаваних проявах
людської діяльності, тобто в: історії, культурі, мистецтві, економіці, політиці,
релігії тощо. Однак на світанку свого становлення в західному світі, усі зародки
наукового знання об’єднанні в філософії ще не демонстрували песимізму щодо
пізнаваності законів, яким підкоряється людина в усіх сферах своєї активності.
По суті, зневіра в тому, що гуманітарні науки взагалі мають шанс досягти
успіхів подібних до звершень природничників, з’явились лише в минулому
5
столітті. Однак це не спростовує того, що науковий світогляд і сьогодні
ґрунтується на засадах, які актуалізували сам пошук необхідних законів
об’єктивної дійсності. Йдеться по-перше, про розуміння об’єктивної дійсності
як байдужої до суто людських понять справедливості, байдужої до почуттів і
прагнень людини до її сподівань і намірів; і по-друге, про відносно чітке
виокремлення раціонального способу осмислення і пояснення дійсності та
надання йому пріоритетного статусу в пізнанні та комунікації. Як зауважив
Мераб Костянтинович Мамардашвілі: «Магічний світ, як і міфічний світ, є
світом олюдненим, осмисленим, зрозумілим» [пер. авт.] 3
Натомість наукове сприйняття світу є, по суті відносно дискомфортним
усвідомленням байдужого безмежжя об’єктивної дійсності, пізнання якої –
нескінченний шлях, що завжди відкриватиме для нас нові обрії, нові виклики та
випробування, які щомиті можуть зруйнувати усі наші надбання та сподівання.
Не випадково увагу дослідників філософської культури Античності часто
привертала старогрецька драматургія в якій приблизно в VI ст. до н.е., фактично
одночасно з постанням перших елементів філософування у творчості
тогочасних мислителів, виник жанр трагедії. Для прояснення його специфіки,
варто звернутись до твору Софокла «Цар-Едіп», в якому унаочнюється
безсилість людини, яка не відаючи про достеменний стан речей вчиняє
найлютіші з погляду і тогочасної і сучасної моралі злочини - вбиває батька і
одружується з власною матір’ю. Якби сам Едіп знав про передісторію та
обставини свого народження і всиновлення, то вочевидь сюжет п’єси не мав би
сенсу, але він виявися «пішаком» втілення пророцтва Оракула, попри те, що
впродовж життя ніби слідував визнаним в тогочасному культурному
середовищі еллінського світу етичним приписам: вступив у чесний двобій з
нахабою, який його образив; взяв собі за дружину вдову цього нахаби, аби
3
Мамардашвили М.К. Появление философии на фоне мифа// Мой опыт
нетипичен –С. 40.
6
забезпечити їй гідне життя, і за інших обставин в цих діях не було нічого
поганого з погляду тогочасної моралі. Та попри фактичну «невинуватість» Едіп,
його родина і місто зазнають впливу нищівного прокляття.
Жанр трагедії в старогрецькій драматургії є, таким чином, прикладом
формування нового типу світовідношення, в якому Всесвіт постає «байдужим» і
«чужим», таким з яким неможливо домовитись і проти якого можливо лише
повстати, або, і цей шлях стає визначальним для формування науки в західному
світі, пізнати. Аби не бути «пішаком» потрібно оволодіти знанням про
об’єктивну дійсність. Наприклад, за умов загрози пробудження вулкана, можна
було б приносити жертви богам (мітологічний світогляд), або молити Бога про
милосердя (релігійний світогляд), а можна докласти максимум зусиль для
вивчення і пояснення вулканічної активності як втілення необхідної
закономірності причинно-наслідкових зв’язків (науковий світогляд.)

3. Раціональність як основа філософської науки.

Чому саме раціональність ми вважаємо стрижневою основою специфіки
філософії як науки? Через те, що в протиставленні раціонального та
ірраціонального ключовим є загальна доступність зрозуміння першого і
індивідуальна особливість другого. Раціональні аргументи доступні кожній
здоровій і повноцінно розвиненій людині незалежно від її походження, умов
виховання і освіти. Так, хтось має більш розвинені розумові здібності, хтось
менш схильний до швидкого засвоєння знань, але кожен має можливість, за
відповідних зусиль, збагнути, чому, наприклад: у прямокутному трикутнику
сума квадратів катетів дорівнює квадрату гіпотенузи; або: два судження, в
одному з яких щось стверджується, а в другому це саме, в той же час і тому ж
відношенні заперечується, не можуть бути одночасно істинними. Разом з тим,
без чуття музичної гармонії, попри хоч яке глибоке знання з теорії
музикознавства, багатьом людям недоступна очевидність геніальності творів,
7
наприклад Вольфганга Амадея Моцарта. Осягнення ірраціонального – справа
унікального досвіду особистості, яка внаслідок певних обставин (вроджених
здібностей, подій або проходження шляху певної духовної практики) здобуває
проживання – розуміння того, що в повній мірі вона зможе пояснити іншій
людині лише за умови проживання нею такого ж або хоча б подібного
переживання або осяяння. Звичайно протиставлення раціонального та
ірраціонального досить умовне, і складно знайти філософську концепцію, котра
б в «чистому вигляді» являла б собою зразок стовідсоткової раціональності, але
потужне тяжіння до раціонального ідеалу загальнозрозумілого і відповідним
чином доведеного знання – це одна з важливих визначальних рис філософської
науки.
Одним з найпоширеніших в сучасності є розрізнення класичного та
некласичного типів наукової раціональності4. Перший, як відомо, полягає в
прагненні досягти ідеалу цілковитого «знешкодження» суб’єктивності
дослідника у пізнанні об’єктивної дійсності об`єкта. Такий тип наукової
раціональності виправдано визначають новочасним, адже саме в цей історичний
період було актуалізовано проблеми методології дослідження, що стало
свідченням вагомих змін в тематичній спрямованості філософських пошуків
тогочасних мислителів. Другий тип наукової раціональності ґрунтується на,
унаочненому в поступі науки, розумінні важливої ролі засобів діяльності
суб’єкта, як таких що є невід’ємною основою пізнання, а його формування
відбулось впродовж ХХ століття. Загалом, виокремлення і типологізація
історичних різновидів наукової раціональності тема відкрита для дискусій і
розвитку.

4
Добронравова І.С. Ідеали і типи наукової раціональності// Київський
університет як осередок національної духовності, науки, культури. Матеріали
науково-теоретичної конференції, присвяченої 165-річчю університету.
Гуманітарні науки. Частина І. - К.: ВЦ "Київський університет", 1999. - С.24-28.
8
 ВИСНОВКИ
Складним питанням є спосіб визначення специфіки зародків наукової
раціональності в стародавньому світі та пояснення їх можливої варіативності. В
контексті нашого розгляду, продуктивною видається першочергова увага до,
згаданого вище, засадничого аспекту будь-якого різновиду наукової
раціональності – до сподівання на загальнолюдську здатність комунікації,
успішність якої не залежить від особистого і унікального досвіду та від
історичної і культурної ідентичності. Отже в тих випадках, коли предметом
нашого дослідження є виклад міркувань або дискусії, тих, хто не
послуговується авторитетом релігійної догматики чи культурної традиції, і
пояснює апелюючи до аксіом мислення, які принаймні видаються
загальнолюдськими і загальнозрозумілими, ми, цілком імовірно, маємо справу з
подіями філософської творчості.

Укладач
Доцент кафедри СК 2
канд. філософ. наук, доцент Ганна Гнатовська