1

Практичне заняття 4-6. Довідково-інформаційні документи наукового стилю: план, тези,

конспект, анотування, реферування, бібліографічний опис, покликання, стаття, курсова
робота, бакалаврська робота, рецензія, відгук. Науковий етикет.
1. Довідково-інформаційні документи наукового стилю та правила їх оформлення.
2. План, вимоги до тексту плану.
3. Тези. Основні вимоги до оформлення.
4. Конспект. Особливості структурування й оформлення.
5. Анотування і реферування наукових текстів.
6. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлення покликань.
7. Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату.
8. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
9. Основні вимоги до виконання та оформлювання курсової, бакалаврської робіт.
10. Рецензія, відгук як критичне осмислення наукової праці.

Література:
1. Васенко Л. А., Дубічинський В. В., Кримець О. М. Фахова українська мова : навчальний
посібник / Л. А. Васенко, В. В. Дубічинський, О. М. Кримець. – К. : Центр навчальної
літератури, 2008. – 272 с.
2. Загнітко А. П., Данилюк І. Г. Українське ділове мовлення: фахове і нефахове спілкування /
А. П. Загнітко, І. Г. Данилюк. – Донецьк : ТОВ «ВКФ «БАО», 2010. – 480 с.
3. Зубков М. Сучасна українська ділова мова. – 7-ме вид., виправлене / М. Зубков. – Донецьк :
СПД ФО Сердюк В. І., 2005. – 448 с.
4. Культура фахового мовлення : навчальний посібник / За ред. Н. Д. Бабич. – Чернівці : Книги
– ХХІ, 2006. – 496 с. 
5. Мацько Л. І., Кравець Л. В. Культура української фахової мови : навч. посібник /
Л. І. Мацько, Л. В. Кравець. – К. : ВЦ «Академія», 2007. – 360 с.
6. Онуфрієнко Г. С. Науковий стиль української мови : навч. посібник / Г. С. Онуфрієнко. –
К. : «Центр навчальної літератури», 2006. – 312 с.
7. П’ятницька-Позднякова І. С. Основи наукових досліджень у вищій школі : навчальний
посібник / І. С. П’ятницька-Позднякова. – К. : Центр навчальної літератури, 2003. – 116 с.
8. Пентилюк М. І., Гайдаєнко І. В., Окуневич Т. Г. та ін. Навчально- й науково-дослідна
робота студентів-філологів (реферат, курсова, випускна робота з української мови та
методики її навчання) : навчально-методичний посібник для студентів / М. І. Пентилюк,
І. В. Гайдаєнко, Т. Г. Окуневич. – К. : Ленвіт, 2010. – 120 с.
9. Семеног О. М. Культура наукової української мови : навч. посіб. / О.М. Семеног. – К. : ВЦ
«Академія», 2010.
10.Шевчук С. В. Українське ділове мовлення : підручник / С. В. Шевчук. – К. : Атіка, 2004. –
592 с.
 2
Практичні завдання
Завдання 1. Продовжте речення:
План – це довідково-інформаційний документ, у якому структуровано міститься головна думка
кожного смислового блоку.
Залежно від кількості запланованих заходів і робіт плани існують...
Зміст плану може подаватися у формі...
Тези – це ...
Тези оформлюються...
Конспект – це довідково-інформаційний документ...
За походженням розрізняють конспекти...
Вимоги до оформлення конспектів такі...
Анотація на статтю відрізняється від анотації на підручним тим, що…
Структура навчального реферату містить…
Структурні компоненти статті – це…
Структурні компоненти вступу курсової / бакалаврської роботи…
Рецензію складає…
Відгук на курсову / бакалаврську роботу пише…

ВІДПОВІДІ
План – це довідково-інформаційний документ, у якому… [це наукове прогнозування ходу
і результатів заходів, вжитих студентом для досягнення заявленої мети дослідження, яке
оформляється у вигляді короткого опису логічної послідовності етапів його проведення.]

Залежно від кількості запланованих заходів і робіт плани існують питальний план тексту,
тезовий план тексту, номінативний план тексту, складний (докладний, деталізований,
розгорнутий план)

Зміст плану може подаватися у формі..Зміст курсової роботи зазвичай включає в себе
кілька глав, кожна з яких ділиться на параграфи. Кожна глава і параграф повинні бути логічно
пов’язані з іншими частинами роботи. Назви глав (параграфів) повинні являти собою закінчену
думку, що відображає розглянуті в даній частині курсової роботи аспекти.

Тези – це ...стислий виклад основних думок, публікація яких передбачає попереднє

ознайомлення учасників конференції, семінарів, симпозіумів та інших наукових форумів з
результатами проведеного дослідження.

Тези оформлюються…ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ТЕЗ ДОПОВІДЕЙ

3. Тези доповіді повинні бути обсягом до одної сторінки тексту та набрані у редакторі
Microsoft Word шрифтом Times New Roman, розмір шрифта 14, без розстановки переносів,
стиль – normal (звичайний), інтервал між рядками – одинарний. Назва файлу з тезами доповіді
повинна відповідати прізвищу першого автора латиницею, наприклад, Petruk.dос. 4. Формат
аркуша – А4.
5. Параметри сторінки: - розмір полів: ліве – 2,5 см, праве – 2,0 см, верхнє – 2,0 см, нижнє –
2,0 см; - сторінки без нумерації.
6. У правому верхньому кутку (шрифт звичайний, без нахилу та підкреслювань): прізвище
та ініціали авторів; науковий ступінь та вчене звання; назва організації. Назва доповіді
друкується великими літерами, шрифт жирний, без нахилу та підкреслювань, по центру аркуша,
без переносів, відокремлюється від тексту одним вільним рядком зверху та знизу.
 3
7. Формули, рисунки, таблиці у тексті тез не допускаються.
8. Список літератури не додається.
9. Тези доповідей подаються двома мовами українською (російською) та англійською.
[????]

Конспект – це довідково-інформаційний документ...короткий письмовий виклад змісту

книги, статті, лекції тощо.
За походженням розрізняють конспекти…

●Плановий конспект (план-конспект) — конспект, що створюється на основі

сформованого плану, який складається з певної кількості пунктів (із заголовками) та підпунктів.
Кожен пункт плану відповідає певній частині конспекту. У випадку коли якийсь пункт плану не
потребує пояснення, він може подаватися без уточнюючого тексту.
●Текстуальний конспект — конспект, який має детальну форму викладу, яка складається із
виписки та цитування (з логічними зв'язками) тексту-джерела. Цей вид конспекту дозволяє
виявити суперечливі моменти чи хибність тверджень автора.
●Довільний конспект — конспект, який включає декілька способів роботи над матеріалом
(виписки, цитування, план та ін.). Потребує вміння самостійно та точно формувати основні
положення тексту-джерела.
●Схематичний конспект (конспект-схема) — конспект, який має вигляд плану, пункти
якого представлені питальними конструкціями, на які потрібно дати відповідь.
●Тематичний конспект — конспект, суть якого полягає в опрацюванні і висвітленні
певного питання, теми. Під час роботи над тематичним конспектом може використовуватись
більше ніж декілька джерел. У межах тематичного конспекту виділяють оглядовий тематичний
конспект і хронологічний конспект.
●Опорний конспект — конспект, який має творчу форму (введений у шкільну діяльність В.
Ф. Шаталовим). Опорний конспект кодує зміст інформації за допомогою поєднання графічних
символів, малюнків, цифр, ключових слів та ін.
●Зведений конспект — конспект, який створюється в процесі опрацювання декількох
текстів. Створюється при зіставленні, порівнянні і зведенні до єдиної конструкції.
●Вибірковий конспект — конспект, який має на меті вибрати інформацію із тексту на
певну тему (для тексту-джерела ця інформація може бути вторинною).

Вимоги до оформлення конспектів такі...Перш ніж розпочати написання конспекту

потрібно вказати основні данні, які стосуються безпосередньо тексту-джерела: прізвище автора,
назва роботи, рік і місце видання. Під час конспектування допускається скорочення слів,
наприклад: стаття — ст., мільйон — млн та ін.. Не допускаються скорочення в назвах та
прізвищах. При використанні цитат потрібно слідувати правилам цитування (цитата береться у
лапки, записується джерело і номер сторінки). У конспектах можуть використовуватися
таблиці, діаграми, схеми. Для виділення проблемних питань, важливих моментів, можуть
використовуватись різні помітки, репліки, оцінки. Наприклад: «!» означає згоду з тим, про що
йдеться; «?» — сумніви; «!?» — здивування; «NB» — важливу інформацію; «Y» —
найголовніше у тексті

Анотація на статтю відрізняється від анотації на підручник тим, що…

Структура навчального реферату містить…Реферат традиційно виконується державною
мовою обсягом не більше 10-15 сторінок, містить вступ, основну частину (2-3 пункти),
висновки та список літератури (не менше, ніж 8-10 джерел).
 4
Структурні компоненти статті – це… Структурними компонентами кожної статті є:

1) заголовок;
2) анотація й ключові слова (особливо для фахових видань);
3) текст статті;
4) література.

Структурні компоненти вступу курсової / бакалаврської роботи…Вступ. У вступі

обґрунтовується актуальність вибраної теми, дається характеристика сучасного стану
досліджуваної проблеми, визначається мета курсової роботи й завдання, вказується предмет та
об’єкт дослідження, методи дослідження, джерельна база дослідження (фактаж, матеріал
дослідження), наукова новизна, теоретичне значення, практична цінність роботи, структура
роботи. У вступі варто також звернути увагу на рівень розробленості теми у вітчизняній та
зарубіжній літературі, виділити дискусійні питання й невирішені проблеми. Рекомендований
обсяг вступу 2-3 сторінки.

Рецензію складає…Автор бакалаврської / дипломної роботи повинен отримати на неї

письмовий відгук наукового керівника та рецензію від провідного спеціаліста.

Відгук на курсову / бакалаврську роботу пише…науковий керівник

 5
Завдання 2. Напишіть тези (стисло сформульовані основні положення прочитаного чи
почутого, які розкривають суть усієї інформації) статті зі збірника «Науковий вісник
Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Філологія. 2019 № 40 том 2». Для тез потрібно
вибрати основні ідеї та положення інформації, розмістивши їх у певній послідовності.
Складаючи тези, треба обов’язково вказати: прізвище, ім’я та по батькові автора статті, книги;
заголовок; місце і рік видання.
Тези можна скласти шляхом відбору цитат із першоджерела або формулюванням основних
положень статті чи розділу книги власними словами.

Полянiчко О. Д.,
кандидат філологічних наук,
асистент кафедри західних і східних мов
ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет
імені К. Д. Ушинського»
НАУКОВИЙ СТИЛЬ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ:
ЙОГО ЖАНРОВІ ТА ЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Анотація. У статті проаналізовано роботи вчених-лінгвістів і визначено особливості
наукового стилю. Доведено, що універсального визначення поняття «науковий стиль» немає,
оскільки його можна характеризувати з різних поглядів. Проте всі дослідники сходяться на
думці, що будь-який функціональний стиль слід розглядати у зв’язку з екстралінгвістичними
факторами, які, у свою чергу, визначають лінгвістичні. Провідними екстралінгвістичними
стилістичними факторами наукового стилю є форма суспільної свідомості – наука; вид
діяльності – пізнавально-комунікативна; тип мислення – понятійно-логічний. Розробленням цієї
проблеми займалися такі вчені, як: В.В. Виноградов, М.М. Бахтін, Б.М. Головіна, М.М. Кожина,
М.П. Котюрова, І.Р. Гальперін, Н.М. Разинкіна, А.М. Васильєва. Доведено, що науковий стиль –
це історично сформований, суспільно усвідомлений різновид мови, який представляє наукову
сферу спілкування і ґрунтується на принципі логічності. Встановлено, що загальними
характеристиками наукового стилю є такі: інформативна насиченість, логічність побудови,
прихована емоційність, узагальнено-абстрактний характер викладу, смислова точність і
об’єктивність, а також ясність і зрозумілість. Перераховані вище особливості визначають вибір
мовних засобів оформлення когнітивної інформації, які, у свою чергу, перебувають у строгих
конвенціональних межах. Визначено основні мовні засоби оформлення когнітивної інформації,
якими є такі: використання великої кількості слів з абстрактною семантикою; утворення
неологізмів. Нові поняття, які з’являються в результаті досліджень, приводять до утворення
нових слів для їх позначення, тому саме наукова проза найбільше сприяє створенню
неологізмів; мовні засоби, що підвищують рівень щільності когнітивної інформації: лексичні
скорочення; графічні (дужки, двокрапка); синтаксичні; терміни, сукупність яких у науковому
тексті являє собою лексичний апарат, що спеціалізується на передачі когнітивної інформації;
нейтральний лексичний фон лексики загальнонаукового опису, що надає також неемоційного
забарвлення і має широко розвинену синонімію, причому синоніми, як правило, стилістично
рівноправні; мовні засоби, що забезпечують об’єктивність подачі когнітивної інформації:
дієслівні форми – пасив; дієслівні конструкції з пасивним значенням; безособові та неозначено
особові речення; переважна більшість дієслів теперішнього часу. Використання дієслів
теперішнього часу дає можливість уявити відомості, що повідомляються, як абсолютно
об’єктивні, що перебувають поза часом – атемпоральний характер тексту. Доведено
необхідність звертати особливу увагу на способи вираження наукового стилю англійської мови,
розвитку наукового стилю з урахуванням низки лексико-граматичних прийомів, спрямованих
на дотримання основних принципів наукового дискурсу.
 6
Ключові слова: науковий стиль, термінологія, абстрактність, неологізми, когнітивна
інформація, емоційність.
Постановка проблеми. Англійська мова – одна з найпоширеніших мов у світі. Більш ніж
у шістдесяти країнах світу вона є державною мовою. Технічний прогрес, лібералізація кордонів
між країнами допомагають підвищити можливості нашого молодого покоління до навчання та
самонавчання за кордоном. Тому можемо сказати, що англійська мова – мова науки. Але для
успішної наукової діяльності майбутнім фахівцям і науковцям необхідно досягти рівня
комунікативної компетенції, який потрібен для здійснення професійної та наукової діяльності в
англомовному середовищі. В умовах всесвітнього розвитку науки в сучасному суспільстві
збільшується кількість наукових конференцій, симпозіумів, в яких беруть участь учені з усього
світу. Можемо зробити висновок про те, що значення усного англійського мовлення зростає.
Але також зростає важливість публікації різних наукових статей, тез, доповідей та
експериментів. Тому доволі часто написання статей або публікацій англійською мовою
ученими, які не є носіями мови, переростає у дуже складний процес. Через це деякі науковці
замінюють складні граматичні конструкції на більш прості або взагалі звертаються до
редакторів, які є носіями мови. Для написання стилістично правильно оформленої статті
необхідно докласти величезних зусиль: обробити та проаналізувати велику кількість матеріалу,
співвіднести факти та викласти їх англійською мовою.
Метою статті є аналіз жанрових і стилістичних особливостей наукового стилю
англійської мови. Основними завданнями на шляху до розв’язання поставленої мети є такі:
проведення докладного аналізу наукового стилю англійської мови; визначення його
особливостей.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Поняття типу або стилю тексту зустрічається
й активно обговорюється у лінгвістиці з початку 1970-х років XX століття. Розробленням цієї
проблеми займалися такі вчені, як: В.В. Виноградов, М.М. Бахтін, Б.М. Головіна, М.М. Кожина,
М.П. Котюрова, І.Р. Гальперін, Н.М. Разинкіна, А.М. Васильєва.
Універсального визначення поняття «науковий стиль» теж немає, оскільки його можна
характеризувати в різних аспектах. Проте всі дослідники сходяться на думці, що будь-який
функціональний стиль слід розглядати у зв’язку з екстралінгвістичними факторами, які, у свою
чергу, визначають лінгвістичні [1, с. 6]. Провідними екстралінгвістичними стилістичними
факторами наукового стилю є форма суспільної свідомості – наука; вид діяльності –
пізнавально-комунікативна; тип мислення – понятійно-логічний [2, c. 62].
І.Р. Гальперін зазначив, що науковий стиль зумовлений екстралінгвістичними
критеріями, а саме певною цільовою спрямованістю (довести гіпотезу, розкрити відносини між
різними явищами і т.д.) [3, с. 281].
Крім того, у визначенні наукового стилю деякі лінгвісти приводять характерні стильові
риси, які, як уже говорилося, є результатом дії екстралінгвістичних чинників. Наприклад, в
основі визначення наукового стилю, запропонованого М.П. Котюровою, лежить принцип
відкритої логічності, висунутий А.М. Васильєвою [2, с. 42], в результаті реалізації якого і
склався цей стиль. Інакше кажучи, М.П. Котюрова погоджується з ученою в тому, що в
наукових текстах логічний компонент змісту є основним.
За словами М.М. Кожиної, «наукова мова не просто логічна, їй властива саме підкреслена
логічність. Весь лад мови тут спрямований на те, щоб висловити логіку викладу, цьому
слугують спеціальні мовні і мовленнєві засоби і в лексиці, і в синтаксисі, і в структурі тексту»
[4, с. 146]. Спираючись на матеріал англійської мови, І.Р. Гальперін також зазначає, що ця риса
стилю наукової прози є основною [3, с. 282].
Крім того, типовими для мови наукового стилю є точність і ясність, які переважно
досягаються завдяки однозначності висловлювань і використанню термінів [4]. Тому ці риси
зумовлюють і вживання слів в основних предметно-логічних значеннях [5, с. 424].
 7
Слід додати, що деякі вчені, наприклад Н.М. Разінкіна і І.Р. Гальперін, виділяють таку
особливість наукового стилю, як широке використання бібліографічних посилань, цитат і
зносок [3, с. 283; 1, с. 156]. Можна сказати, що в цій особливості проявляється необхідність
опори на колективний досвід.
Тому, проаналізувавши дослідження різних учених-лінгвістів, доходимо висновку, що
науковий стиль – це історично сформований, суспільно усвідомлений різновид мови, який
представляє наукову сферу спілкування і ґрунтується на принципі логічності. Крім цієї риси,
для наукового стилю властиві такі особливості: послідовність викладу, абстрактна
узагальненість, точність і ясність, завершеність, використання слів переважно в предметно-
логічних значеннях, об’єктивність і некатегоричність викладу [6].
Виклад основного матеріалу. Наука – одна з головних сфер, в якій реалізується
домінуюче становище англійської мови у світі. Загальними характеристиками наукового стилю
є його інформативна насиченість, логічність побудови, прихована емоційність, узагальнено-
абстрактний характер викладу, смислова точність і об’єктивність, а також ясність і зрозумілість.
Перераховані вище особливості визначають вибір мовних засобів. Мовні засоби
оформлення когнітивної інформації перебувають у строгих конвенціональних межах.
Далі, зазначимо основні з цих мовних засобів:
– використання великої кількості слів з абстрактною семантикою. В англомовних
медичних текстах це такі слова, як: range, conditions, problems, issue, importance, diagnoses, trend,
response, rates, percentage points, acceptance, consumption, effects, research, factors,
recommendations, behavior, health, direction, tendency, innovation, acknowledgement;
– утворення неологізмів. Нові поняття, які з’являються в результаті досліджень,
приводять до утворення нових слів для їх позначення, тому саме наукова проза найбільше
сприяє створенню неологізмів. Наприклад, у текстах медичних статей до них можна віднести
таку лексику, що не зафіксована в англомовних словниках: dose-dependently – залежно від дози,
J-shaped relationship – доза, корисна до певного значення, понад – шкідлива;
– мовні засоби, що підвищують рівень щільності когнітивної інформації: лексичні
скорочення; графічні (дужки, двокрапка); синтаксичні. Будь-який текст такого роду
відрізняється від інших багатим арсеналом допоміжних знакових систем – від умовних
позначень і формул у науковому тексті до схем і креслень у технічному тексті, які також
являють собою найбільш компресивний спосіб вербального вираження інформації;
– терміни, сукупність яких у науковому тексті являє собою лексичний апарат, що
спеціалізується на передачі когнітивної інформації. Терміни, як відомо, однозначні, позбавлені
емоційності і незалежні від контексту;
– нейтральний лексичний фон лексики загальнонаукового опису, що надає також
неемоційного забарвлення і має широко розвинену синонімію, причому синоніми, як правило,
стилістично рівноправні;
– мовні засоби, що забезпечують об’єктивність подачі когнітивної інформації: дієслівні
форми – пасив; дієслівні конструкції з пасивним значенням; безособові та неозначено особові
речення;
– переважна більшість дієслів теперішнього часу. Використання дієслів теперішнього
часу дає можливість уявити відомості, що повідомляються, як абсолютно об’єктивні, що є поза
часом – атемпоральний характер тексту.
Необхідно наголосити на тому, що сучасний науковий стиль мови не характеризується
суб’єктивними оціночними судженнями, які можуть використовуватися лише для вираження
суто особистої думки автора (in my opinion, to my mind, etc). Навпаки, цьому стилю притаманна
безособова манера викладу матеріалу, тому що основна увага в роботі приділяється не
особистості автора і його думкам, а інформації та аргументам, що подаються читачеві. У
текстах подібного роду прийнято уникати вживання особових займенників 1-ої і 2-ої особи
 8
однини (mу, myself, you, etc). Однак за необхідності можна використовувати особові
займенники 1-ї особи множини (we, our, etc). Відповідно, автор показує свою належність до
наукового співтовариства. Слід додати, що науковий стиль англійської мови за всієї своєї
об’єктивності і спроб показати ставлення автора досить завуальовано, все ж таки не
позбавлений емоційності. Нерідко автори вдаються до емоційно-експресивних засобів мови, які
надають науковій прозі більшої переконливості.
Важливою рисою наукового стилю англійської мови є формальність. У науковому стилі,
на відміну від розмовного або художнього, слід уникати вживання розмовних, неформальних
слів і виразів: The States, stuff, a lot of, thing, sort of; скорочених форм: is not, can not, info, ad;
фразових дієслів look into, put up with, get off; ідіом I’m not going to pay a penny; особових
займенників: I, he / she; прямих запитань до читача. Але, «… з іншого боку, запитання можуть
бути використовуватися як експресивний засіб мови для залучення уваги: What are the
advantages of using plastic cards?» [7].
Висновки. Отже, проаналізувавши роботи вчених-лінгвістів і визначивши особливості
наукового стилю, доходимо висновку, що науковий стиль – це історично сформований,
суспільно усвідомлений різновид мови, який представляє наукову сферу спілкування і
ґрунтується на принципі логічності. Загальними характеристиками наукового стилю є такі:
інформативна насиченість, логічність побудови, прихована емоційність, узагальнено-
абстрактний характер викладу, смислова точність і об’єктивність, а також ясність і зрозумілість.
Перераховані вище особливості визначають вибір мовних засобів оформлення когнітивної
інформації, які, у свою чергу, є в строгих конвенціональних межах. Також зазначимо про
необхідність звертати особливу увагу на способи вираження наукового стилю англійської мови,
розвитку наукового стилю з урахуванням низки лексико-граматичних прийомів, спрямованих
на дотримання основних принципів наукового дискурсу.

ТЕЗИ ДО ТЕКСТУ:
Автор статті: Полянічко 0. Д.

Назва: НАУКОВИЙ СТИЛЬ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ: ЙОГО ЖАНРОВІ ТА

ЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
Рік видання: 2019 р.
Місце видання: Одеса

Анотація:
- універсального визначення поняття «науковий стиль» немає, оскільки його можна
характеризувати зрізних поглядів
- Провідними екстралінгвістичними стилістичними факторами наукового стилю є
форма суспільної свідомості - наука; вид діяльності - пізнавально комунікативна: тип мислення
- понятійно логічний.
- науковий стиль - це історично сформований, суспільно усвідомлений різновид мови,
який представляє наукову сферу спілкування грунтується на принципі логічності
- Характеристики наукового стилю: інформативна насиченість, логічність побудови,
прихована емоційність узагальнено-абстрактний характер викладу, смислова точність
об'єктивність, о також ясність зрозумілість.
- основні мовні засоби оформлення когнітивної інформації, якими є такі: використання
великої кількості слів з абстрактною семантикою; утворення неологізмів
 9
- мовні засоби, що підвищують рівень щільності когнітивної інформації: лексичні
скорочення; графічні (дужки, двокрапка); синтаксичні; терміни, сукупність яких у науковому
тексті являє собою лексичний апарат, що спеціалізується на передачі когнітивної інформації;
нейтральний лексичний фон лексики загальнонаукового опису, що надає також неемоційного
забарвлення і має широко розвинену синонімію, причому синоніми, як правило, стилістично
рівноправні;
- мовні засоби, що забезпечують об’єктивність подачі когнітивної інформації: дієслівні
форми – пасив; дієслівні конструкції з пасивним значенням; безособові та неозначено особові
речення; переважна більшість дієслів теперішнього часу. Використання дієслів теперішнього
часу дає можливість уявити відомості, що повідомляються, як абсолютно об’єктивні, що
перебувають поза часом – атемпоральний характер тексту.

Постановка проблеми:
- Англійська мова – одна з найпоширеніших мов у світі. Більш ніж у шістдесяти країнах
світу вона є державною мовою
- Англійська мова – мова науки. Але для успішної наукової діяльності майбутнім фахівцям
і науковцям необхідно досягти рівня комунікативної компетенції
- Для написання стилістично правильно оформленої статті необхідно докласти величезних
зусиль: обробити та проаналізувати велику кількість матеріалу, співвіднести факти та викласти
їх англійською мовою.
- Метою статті є аналіз жанрових і стилістичних особливостей наукового стилю
англійської мови.

Аналіз останніх досліджень і публікацій:

- Поняття типу або стилю тексту зустрічається й активно обговорюється у лінгвістиці з
початку 1970-х років XX століття.
- Універсального визначення поняття «науковий стиль» теж немає, оскільки його можна
характеризувати в різних аспектах
- І.Р. Гальперін зазначив, що науковий стиль зумовлений екстралінгвістичними
критеріями, а саме певною цільовою спрямованістю (довести гіпотезу, розкрити відносини між
різними явищами і т.д.)
- В основі визначення наукового стилю, запропонованого М.П. Котюровою, лежить
принцип відкритої логічності, висунутий А.М. Васильєвою, в результаті реалізації якого і
склався цей стиль. Інакше кажучи, М.П. Котюрова погоджується з ученою в тому, що в
наукових текстах логічний компонент змісту є основним.
- За словами М.М. Кожиної, «наукова мова не просто логічна, їй властива саме
підкреслена логічність. Весь лад мови тут спрямований на те, щоб висловити логіку викладу
- типовими для мови наукового стилю є точність і ясність, які переважно досягаються
завдяки однозначності висловлювань і використанню термінів
- Н.М. Разінкіна і І.Р. Гальперін, виділяють таку особливість наукового стилю, як широке
використання бібліографічних посилань, цитат і зносок
- науковий стиль – це історично сформований, суспільно усвідомлений різновид мови,
який представляє наукову сферу спілкування і ґрунтується на принципі логічності.
- для наукового стилю властиві такі особливості: послідовність викладу, абстрактна
узагальненість, точність і ясність, завершеність, використання слів переважно в предметно-
логічних значеннях, об’єктивність і некатегоричність викладу

Виклад основного матеріалу:

 10
- Наука – одна з головних сфер, в якій реалізується домінуюче становище англійської
мови у світі.
- основні з мовних засобів:
– використання великої кількості слів з абстрактною семантикою. В англомовних
медичних текстах це такі слова, як: range, conditions, problems, issue, importance,
diagnoses, trend, recommendations, behavior, health, direction, tendency, innovation,
acknowledgement;
– утворення неологізмів. Наприклад, у текстах медичних статей до них можна
віднести таку лексику, що не зафіксована в англомовних словниках: dose-dependently –
залежно від дози, J-shaped relationship – доза, корисна до певного значення, понад –
шкідлива;
– мовні засоби, що підвищують рівень щільності когнітивної інформації: лексичні
скорочення; графічні (дужки, двокрапка); синтаксичні.
– терміни, сукупність яких у науковому тексті являє собою лексичний апарат, що
спеціалізується на передачі когнітивної інформації. Терміни, як відомо, однозначні,
позбавлені емоційності і незалежні від контексту;
– нейтральний лексичний фон лексики загальнонаукового опису, що надає також
неемоційного забарвлення і має широко розвинену синонімію, причому синоніми, як
правило, стилістично рівноправні;
– мовні засоби, що забезпечують об’єктивність подачі когнітивної інформації:
дієслівні форми – пасив; дієслівні конструкції з пасивним значенням; безособові та
неозначено особові речення;
– переважна більшість дієслів теперішнього часу. Використання дієслів теперішнього
часу дає можливість уявити відомості, що повідомляються, як абсолютно об’єктивні,
що є поза часом – атемпоральний характер тексту.

Література:
1. Разинкина Н.М. Функциональная стилистика английского языка : учеб. пособие для ин-
тов и фак. ин. яз. Москва : Высшая школа, 1989.
2. Котюрова М.П. Стилистика научной речи: учеб. пособие для студ. учреждений высш.
проф. образования. Москва : Aкадемия, 2010.
3. Galperin I.R. Stylistics. Москва : Высшая школа, 1971.
4. Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского языка. Москва : Изд-во лит-ры на
ин. яз., 1958.
5. Дускаева Л.Р., Кожина М.Н., Салимовский В.А. Стилистика русского языка : учебник.
Москва : Флинта : Наука, 2008.
6. Конькова В.А. Традиция научного стиля в языке и ее отражение в переводе. URL:
http://www.thinkaloud.ru/grad/konkova-grad.pdf (дата звернення: 21.06.2019).
7. Функциональные стили речи. URL: https://ru.m.wikipedia.org/wiki/
Функциональные_стили_речи (дата звернення: 21.06.2019).
 11
8. Арсентьева И.Г. Характеристика научного английского текста. URL:
https://fir.bsy.by/images/departments/gl/gl-materials/gl-studyprocess/ arsentieva/arsentieva_TPP_7.pdf
(дата звернення: 21.06.2019).
9. Забайкина А.И. Лингвостилистические особенности англоязычного текста. URL:
file///C:/Users/House/Downloads/lingvostilisticheskie-osobennosti angloyazychnogo-nauchnogo-
teksta.pdf (дата звернення: 21.06.2019).
10. Пилипчук А.С., Филатова Е.Ю. Особенности научного стиля ангийского языка. URL:
file:///C:/Users/House/Downloads/osobennosti-nauchnogo-stilya-angliyskogo-yazyka.pdf (дата
звернення: 21.06.2019).
Polianichko O. Scientific style of English: its genre and linguistic features Summary. The
article analyzes the works of scientists-linguists and specifies the features of scientific style. It is
proved that the universal definition of the concept of “scientific style” does not exist, since it can be
characterized from different points of view. However, all researchers agree that any functional style
should be considered in connection with extralinguistic factors, which, in turn, determine linguistic.
The leading extralinguistic stylistic factors of scientific style are the form of social consciousness –
science; type of activity – cognitive-communicative; type of thinking – conceptual and logical. The
following scientists were engaged in the development of this problem: V.V. Vinogradov, M.M.
Bakhtin, B.M. Golovin, M.M. Kozhina, M.P. Kotyurov, I.R. Galperin, N.M. Razinkina, A.M.
Vasilieva. It is proved that the scientific style is a historically formed, socially perceived kind of
language, which represents the scientific sphere of communication and is based on the principle of
logic. It is established that the general characteristics of the scientific style are: its informative
saturation, logical construction, latent emotionality, generalized-abstract nature of presentation,
semantic accuracy and objectivity, as well as clarity and clarity. The above features determine the
choice of linguistic means of processing cognitive information, which, in turn, are within the strict
conventional limits. The main linguistic means for designing cognitive information are defined, which
are the following: use of a large number of words with abstract semantics; the formation of
neologisms. New concepts that appear as a result of research lead to the formation of new words for
their designation, which is why the very scientific prose most contributes to the creation of neologisms;
language means that increase the level of density of cognitive information: lexical abbreviations;
graphic (brackets, colon); syntactic; terms, the totality of which in the scientific text is a lexical device
specializing in the transmission of cognitive information; a neutral lexical vocabulary background for
general scientific descriptions, which also provides non-emotional coloration and has a well-developed
synonym, with synonyms, as a rule, stylistically equal; linguistic means that ensure the objectivity of
the submission of cognitive information: verbal forms – passive; verbal constructs with passive
meaning; impersonal and indeterminate personal sentences; the vast majority of verbs of the present
time. The use of verbs of the present time makes it possible to imagine the reported information as
completely objective, out of time – the temporal nature of the text. The necessity to pay special
attention to the ways of expressing the scientific style of the English language, the development of the
scientific style, taking into account a number of lexicographic methods, aimed at adhering to the basic
principles of scientific discourse, is proved.
Key words: scientific style, terminology, abstractness, neologisms, cognitive information,
emotionality.
 12
Завдання 3. Відредагуйте план до дипломної роботи на тему «Лексичні особливості
художніх текстів О. Забужко»:
Розділ 1. Загальний огляд публіцистичного і художнього стилів сучасної української
літературної мови
1.1. Поняття «стиль»
1.2. Публіцистичний стиль
1.3. Художній стиль
Розділ 2. Стилістично-функціональна диференціація словникового складу сучасної
української літературної мови
Розділ 3. Лексичні особливості художніх і публіцистичних текстів Оксани Забужко
3.1. Стилістичне навантаження пасивної лексики
3.2. Використання лексики вузького стилістичного призначення
3.3. Функціональне навантаження іншомовної лексики
3.4. Стилістичне навантаження емоційно-експресивної лексики
Список використаної літератури
Зміст

ПЕРЕРОБЛЕНИЙ ВАРІАНТ
План
Вступ
Розділ 1. Загальний огляд публіцистичного і художнього стилів сучасної української
літературної мови
1.1. Поняття «стиль»
1.2. Публіцистичний стиль
1.3. Художній стиль
Розділ 2. Стилістично-функціональна диференціація словникового складу сучасної
української літературної мови
Розділ 3. Лексичні особливості художніх і публіцистичних текстів Оксани Забужко
3.1. Стилістичне навантаження пасивної лексики
3.2. Використання лексики вузького стилістичного призначення
3.3. Функціональне навантаження іншомовної лексики
3.4. Стилістичне навантаження емоційно-експресивної лексики
Список використаної літератури
Зміст
 13
Завдання 4. Опрацюйте зміст наукової статті. Назвіть її структурні компоненти й
місце їхнього розміщення. Підпишіть ці структурні компоненти.
Хом’як І.М. ПІБ автора
НАУКОВИЙ СТИЛЬ ЯК ОБ’ЄКТ ВИВЧЕННЯ СТИЛІСТИКИ

постановка проблеми У статті аналізуються методи і прийоми опрацювання текстів

наукового стилю, їх аналіз на лекційних і практичних заняттях зі стилістики української мови.
Ключові слова: стилі української мови, науковий текст, методи і прийоми навчання, лекція,
практичне заняття.
Текст являє собою науково-мовну реалізацію системи інформації. На думку П.Ю.Сурміна,
його можна розглядати як деяку лінійну послідовність знаків, що передаються кодами. Залежно
від характеру цих кодів тексти можуть бути: письмові, усні, технотронні, що задаються за
допомогою засобів радіо, звукозаписові, машинної пам’яті і т.ін.
Науковий текст має раціональний характер, складається із суджень, умовиводів,
побудованих за правилами логіки науки і формальної логіки [8. c. 5-6].
Проблемі аналізу наукового стилю присвячено праці Л.І.Мацько, Н.Д.Бабич,
О.Д.Пономарева, Н.Б.Голуб, Т.В.Симоненко, О.М.Семеног та ін. Мета нашої статті –
проаналізувати методику опрацювання наукового тексту на заняттях із сучасної української
літературної мови.
виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових
результатів. Найпоширенішою формою організації навчального процесу у вищій школі є лекція.
С.Д.Смирнов виокремлює такі види лекцій: 1. За загальними цілями: навчальні, настановчі,
агітаційні, виховні, розвивальні. 2. За науковим рівнем: академічні, популярні. 3. За
дидактичними завданнями: вступні, заключно-узагальнювальні, настановчі, оглядові,
лекціїконсультації, лекції-візуалізації. 4. За способом викладу матеріалу: монологічні, бінарні,
лекції-конференції [7, c. 166]. У процесі лекційного викладу аналізованого матеріалу слід
з’ясувати місце наукового стилю серед функціональних стилів української мови,
охарактеризувати його різновиди.
У «Курсі історії української мови» (т. І, К., 1958) з-поміж інших виокремлено стиль
наукового викладу; І.Г.Чередниченко іменує його як мову наукової і технічної літератури;
більшість дослідників вдається до традиційної назви – науковий стиль (А.П.Коваль, Л.І.Мацько,
О.М.Мацько, О.М.Сидоренко, О.Д.Пономарів, Н.В.Ботвіна, Н.Д.Бабич та ін.).
Класифікацію стилів Н.В.Ботвіної [2] Н.Д.Бабич розширила стильовими різновидами [1, c.
11]. Так, серед книжних стилів чільне місце посідає науковий, до якого входять такі різновиди:
власне науковий, науково-популярний, науково-навчальний, науково-технічний.
А.П.Коваль підстилями називає власне науковий (науково-технічний), науково-діловий,
науково-популярний, науково-навчальний, науково-публіцистичний [3, c. 8].
О.Д.Пономарів виокремлює такі різновиди наукових текстів: суто науковий (нова
інформація призначена для фахівців певної галузі науки), науково-публіцистичний (наукова
проблема висвітлюється з погляду публіциста), науково-популярний (має за мету зацікавити
науковою інформацією широке коло людей, незалежно від рівня фахової підготовки), науково-
навчальний (підручники, посібники та інша література, призначена для навчальних закладів
усіх типів), виробничо-технічний (література, що обслуговує різні сфери господарства й
виробництва) [5, c. 10-12].
Л.І.Мацько, О.М.Сидоренко, О.М.Мацько акцентують увагу на трьох підстилях: власне
науковому (монографія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, тези), науковопопулярному
(виклад наукових даних для нефахівців – книги, статті у неспеціальних журналах), науково-
навчальному (підручники, лекції, бесіди тощо) [4, c. 284].
 14
Слід зауважити, що в порівнянні, наприклад, із художнім науковий стиль української мови
досліджувався дещо пізніше. Виникає питання, чим це зумовлено. Багато українських учених
зробили вагомий венсок у світову науку, працюючи за кордоном, проте не завжди ми
враховуємо, що вони є часткою наукового потенціалу української нації, до того ж окремі роботи
публікували рідною їм мовою.
Важко заперечити І.М.Дзюбі в тому, що Україні потрібно повернути імена видатних
учених, чиїми винаходами пишається увесь світ. Серед них: М.В.Остроградський – «батько
російської математики», який створив власну школу в галузі механіки; І.Сікорський, учений
США, – «людини-гелікоптер»; Г.Ф.Вороний – найбільш цитований математик у світі;
І.Я.Горбачевський – професор-хімік Празького медуніверситету; учений-фізик, філософ і
перекладач, громадський діяч і публіцист, професор, завідувач першої в Європі кафедри фізики
та електротехніки Німецької вищої технічної школи І.П.Пулюй; засновник і директор Інституту
кристалофізики в Берліні О.Стасів; О.-М.Біланюк здобув ступінь доктора наук у Мічиганському
університеті, основний напрямок діяльності – експериментальна ядерна фізика;
Ю.Б.Кістяківський – професор Прінстонського і Гарвардського університетів, співавтор
водневої, а потім і нейтронної бомб та багато-багато інших.
На жаль, історичні обставини не сприяли розвитку української науки. Відсутність наукових
установ та вищих навчальних закладів в Україні за часів російського царату, заборони
викладати в освітніх закладах і друкувати книги українською мовою мали негативні наслідки
для розвитку наукового стилю.
Наукова термінологія, за свідченням Л.І.Мацько, почала формуватися в давній книжній
українській мові частково за зразками грецької і латинської мов, а почасти із власне українських
мовних ресурсів, про що свідчать монографії, трактати, послання українських учених
Острозької академії, Львівського братства, Києво-Могилянської академії, Києво-Печерської
лаври. Науковий стиль нової української мови, як зазначає Л.І.Мацько, почав формуватися із
середини ХІХ ст. спочатку як науково-популярний стиль [4, c.282].
Осередком гуртування українських науковців був журнал «Основа», а також заснована в
1868 році «Просвіта». З 1907 р. почало діяти «Українське наукове товариство» в Києві. На
кінець ХІХ ст. було вироблено загальнонаукову, гуманітарну й фахові термінології. В умовах
незалежної Української держави активізувався розвиток наукового стилю. Основними рисами
його є понятійність, предметність, об’єктивність, точність, логічність, аргументованість
викладу.
аналіз останніх публікацій за проблематикою та визначення невирішених раніше частин
загальної проблеми. На сьогодні, наприклад, розроблено проект типової програми
кандидатського іспиту з української мови (за професійним спрямуванням) «Українська наукова
мова», автори якого – П.Ю.Гриценко, С.Я.Єрмоленко, А.Ю.Пономаренко, С.Г.Чемеркін [9];
укладено програми спецкурсів, зокрема з «Основ наукового мовлення» Т.В.Симоненко, що
ґрунтується на сучасних підходах особистісно орієнтованого навчання, враховує принципи
антропологізму та антропоцентризму, наступності та системності в підготовці майбутнього
вчителя-словесника [6].
На практичних заняттях зі стилістики української мови варто вдатися до інтерактивних
технологій, зокрема до такого прийому кооперативного навчання, як «Акваріум», що розвиває у
студентів уміння дискутувати й аргументувати висловлювані думки, наприклад, під час аналізу
різновидів наукового стилю. Для цього студенти об’єднуються у 4 підгрупи по 5-6 осіб у
кожній. Завдання полягає у визначенні різновиду пропонованого викладачем наукового тексту й
обґрунтуванні його.
Ілюструємо результати роботи.
Текст № 1.
 15
Позитивним моментом атомарного підходу є намагання тлумачити лексичне значення в
термінах дискретних ознак, які слугують засобом «членування інформації». В аспекті
типологічних досліджень такий погляд узгоджується з ідеєю членування фізичного континууму,
в межах якого мови можуть проводити одні й ті самі або різні розмежування. Зокрема,
дослідження лексем на позначення кольору виявили розходження в кількості та номенклатурі
кольороназв у різних мовах, що, як вважається, зумовлено допустимістю множинності способів
членування та довільністю дискретизації колірного спектра. Феномен дискретизації колірного
континууму визначають два чинники: класифікаційна та інтерпретаційна поведінка людини, що
в контексті когнітивного підходу до тлумачення значення свідчить про гносеологічну природу
елементарних смислів (Деменчук О.В.).
Текст належить до книжного стилю, наукового виду, власне наукового різновиду.
Насичений науковою лексикою, мовознавчими термінами: атомарний підхід, лексичне
значення, дискретизація, лексема, когнітивний підхід та ін.
Важливою ознакою власне наукового стилю є послідовне вживання інтернаціоналізмів, що
відображено в тексті: континуум, феномен, номенклатура, гносеологічний та ін.
Використання безособових дієслів (вважається, свідчить, визначають) та вживання
форм на -но, -то (зумовлено) також підтверджує правильність визначеного різновиду, адже в
таких текстах здебільшого йдеться про наукові результати, висновки з проведеного
дослідження.
Стиль викладу – чіткий, позбавлений суб’єктивних оцінок. Усі речення розповідні, словесно
розгалужені, автор використовує складні синтаксичні конструкції.

Текст № 2.
Орфографія – 1) система однакових написань, що історично склалася, яку використовують
у писемному мовленні; 2) розділ мовознавства, який вивчає й опрацьовує систему правил, що
забезпечують однакові написання. Орфографія будь-якої мови ґрунтується на певних
принципах. Орфографічні принципи визначають вибір одного написання там, де є орфограми,
тобто там, де можливі два чи більше різних написань. На основі цих принципів установлюються
орфографічні правила. Залежно від того, який принцип є провідним при позначенні звукового
складу слів у тій чи іншій національній орфографії, говорять про основний принцип цієї
орфографічної системи загалом. Існує чотири принципи орфографії: фонетичний,
морфологічний, історикотрадиційний та ідеографічний (Кочерган М.П.).
Текст належить до наукового стилю, навчально-наукового різновиду, призначений для
студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів.
Характеризується об’єктивністю, абстрактністю, точністю викладу матеріалу та
відсутністю емоційно-експресивної лексики.
Текст насичений спеціальною термінологією, що притаманна навчально-науковому
підстилю (орфографія, орфографічні принципи, орфограма, орфографічне правило), науковими
термінами (система, принцип, правило), використовуються типові сполучники і сполучні слова
(що, залежно від того, який).
Вищенаведеному тексту характерні чіткі за будовою прості поширені речення і складні –
з підрядними означальними. Особові конструкції (система склалася; розділ вивчає; орфографія
ґрунтується) переважають над безособовими (установлюються).
У реченнях прямий порядок слів, вони ускладнені однорідними членами (фонетичний,
морфологічний, історико-традиційний, ідеографічний), що служить для повного і логічного
викладу наукового матеріалу.
Студенти кожної підгрупи почергово сідають у центрі аудиторії і після 5-7-хвилинного
обговорення доходять спільного висновку-рішення. Водночас однокурсники з інших підгруп не
втручаються в хід дискусії. Після того, коли представник однієї підгрупи обґрунтує
 16
приналежність тексту до певного різновиду наукового стилю, викладач звертається до всіх
студентів:
– Чи правильно визначено різновид тексту наукового стилю?
– Наскільки глибоко аргументований висновок?
Далі місця в «акваріумі» почергово займають студенти інших підгруп. Після чого викладач
підбиває підсумки роботи, визначає, наскільки вправно виконано стилістичні дослідження.
висновки і перспективи подальших досліджень. Отже, опрацювання наукових текстів на
практичних заняттях, характеристика їх у лекційному матеріалі сприяє усвідомленню
студентами того, що тексти аналізованого стилю містять наукову інформацію, служать для
доведення теорій, обґрунтування гіпотез, результатів досліджень, зокрема і в студентських
кваліфікаційних роботах.
ЛІТЕРАТУРА: список використаних джерел
1. Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови / Н.Д.Бабич. – Львів: Світ,
2003. – 432 с.
2. Ботвіна Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови / Н.В.Ботвіна. – К.,
1998. – 190 с.
3. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови / А.П.Коваль. – К.: Вища
школа, 1987. – 352 с.
4. Мацько Л.І., Сидоренко О.М., Мацько О.М. Стилістика української мови / Л.І.Мацько та
ін. – К.: Вища школа, 2003. – 462 с.
5. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови / О.Д.Пономарів. – К.: Либідь,
1992. – 248 с.
6. Симоненко Т.В. Основи наукового мовлення. Програма спецкурсу / Т.В.Симоненко. –
Черкаси, 2006. – 52 с.
7. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования / С.Д.Смирнов. – М.:
Академия, 2003. – 304 с.
8. Сурмін Ю.П. Наукові тексти: специфіка, підготовка та презентація / Ю.П.Сурмін. – К.:
НАДУ, 2008. – 184 с.
9. Українська наукова мова (Типова програма кандидатського іспиту з української мови) /
П.Ю.Гриценко та ін. // Дивослово. – 2010. – № 8. – С.34-35. 59
Хомяк И.Н.
НАУЧНЫЙ СТИЛЬ КАК ОБЪЕКТ ИЗУЧЕНИЯ СТИЛИСТИКИ В статье анализируются
методы и приемы разбора текстов научного стиля, их анализ на лекционных и практических
занятиях по стилистике украинского языка.
Ключевые слова: стили украинского языка, научный текст, методы и приемы обучения,
лекция, практическое занятие.
Homyak I.N.
SCIENTIFIC TEXT AS AN OBJECT OF STYLISTICS STUDYING The article presents an
analysis of methods and techniques of texts in scientific style processing, their analysis which are used
during lectures and workshops of Ukrainian language stylistics.
Key words: styles of Ukrainian language, scientific text, methods and techniques of studying,
lecture, workshop.
 17
Завдання 5. Охарактеризуйте структуру статті. Складіть план до запропонованої
статті:
О. М. Бєляєва
ФУНКЦІОНАЛЬНО-ЗМІСТОВІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТИЛЬОВІ
ХАРАКТЕРИСТИКИ НАУКОВИХ ТЕКСТІВ

Анотація. Уточнено сутність поняття «науковий стиль», проаналізовано функціонально-

змістовні різновиди наукового мовлення та стилеформівні мовні засоби текстів цього регістру,
акцентовано увагу на латинських клішованих одиницях.
Ключові слова: науковий стиль, функціонально-стильові особливості, функціонально-
змістовні характеристики, латинські кліше.
Аннотация. Уточняется сущность понятия «научный стиль», анализируется
функціонально-содержательные разновидности научной речи и стилеобразующие языковые
средства этого регистра, акцентируется внимание на латинских клишированных единицах.
Ключевые слова: научный стиль, функционально-стилевые особенности, функціонально-
содержательные характеристики, латинские клише.
Annotation. The essence of the notion “scientific style” is closer defined, the functional content
varieties of the scientific language and style forming linguistic means of the register texts, the Latin
cliché units are stressed.
Key words: scientific style, functional stylistic peculiarities, functional content characteristics,
Latin cliché.

Жодна галузь організованої суспільної діяльності (мистецтво, техніка, виробництво,

політика, освіта) не може існувати та розвиватися без відповідної системи об’єктивних знань,
які забезпечують життєдіяльність цієї галузі – науки.
Наука de facto існує лише втілюючись у мовні форми, адже, досліджуючи екстралінгвальну
реальність, людина завжди має справу з цією реальністю через мовну субстанцію.
Беручи до уваги зазначене, на сучасному етапі актуальним питанням є дослідження
функціонально-стильових і функціональнозмістових особливостей наукових текстів.
Мета пропонованої доповіді полягає у висвітленні типологічних – мовних і мовленнєвих –
характеристик наукового мовлення.
Окреслена мета передбачає розв’язання таких завдань: уточнити сутність поняття
«науковий стиль», проаналізувати функціонально-змістовні різновиди наукового мовлення та
стилетворчі мовні засоби текстів цього регістру, зокрема латинські клішовані одиниці.
Науковий стиль (НС) прийнято визначати як «функціональний різновид літературної мови,
що використовується з пізнавально-інформативною метою в галузі науки та освіти [7, с. 26].
Основна функція НС – інформативна, завдання – трансляція наукової інформації, обставини
мовлення – офіційні [10, с. 19]. Зауважимо, що у спеціальній літературі поряд із терміном НС
використовують термін «наукова-технічна мова [6, с. 191]» і «мова науки [13]», утім, останні не
набули широкого визнання.
Функціонально-стильова цілісність текстів цього регістру формується різнорівневими
мовними засобами.
Так, на рівні морфології відзначається переважно іменний характер мовленнєвих творів,
однозначне вживання мовних знаків у предметно-логічних значеннях, інтенсивне використання
іменників singularia tantum та pluralia tantum, насиченість інтернаціональною лексикою,
оперування металексемами або метаіменами, наявність суперлативів, авторської форми
множини, абстрактного теперішнього часу, безособових форм дієслова, обмежене вживання
часток (крім підсилювальних), відсутність вигуку.
 18
На рівні синтаксису особливість наукових текстів, з одного боку, виявляється в елементах
мовної надмірності – широкому використанні паралелізмів, вставних зворотів, повторів,
наявності однорідних членів речення та значної кількості сполучників, які забезпечують так
званий «ланцюжковий характер наукового тексту», «ущільнених» до одного речення
узагальнюючих класифікацій, які поєднують декілька тлумачень термінів, інфінітивних,
дієприкметникових і пасивних конструкцій [1; 2; 3; 5; 7; 8; 14; 15; 18]. З іншого боку, чітко
вираженою є тенденція до мовної економії [5; 14], котра реалізується в синтаксичній компресії.
За Т.М. Мальчевською, синтаксична компресія – це наперед сплановане та свідоме опущення
необхідних членів структури речень у тексті, унаслідок якого весь текст складається з
еліптичних речень [14, с. 61].
Завдяки максимальній спеціалізації окремих формантів, дериваційних афіксів,
регулярності словотвірних моделей, у тому числі продуктивних прикметникових моделей, що
вказують на різний ступінь вияву ознаки, особливості НС яскраво простежується й у галузі
словотвору [6, с. 65; 13, с. 5; 18, с. 32; 18, с. 191; 18, с. 240].
На фразеологічному рівні особливість НС полягає у використанні різного роду мовних
кліше, які виникли в результаті змістового та структурного відособлення синтагм і речень, що
спеціалізуються на вираженні типових комунікативних ситуацій або сталих соціально значущих
відношень. Унаслідок цього клішовані одиниці прийнято відносити до одиниць мовлення. На
думку вчених, широке використання узуальних, стереотипних, клішованих мовних одиниць зі
звичайною, повторюваною реалізацією лексичних значень, далеких від багатопланових
інтерпретацій, та відсутність експресивно-емоційно-оцінних конотацій здатні забезпечити
адекватну передачу та сприйняття наукової інформації [15]. Наприклад, Н.В. Черемісіна [16]
вважає, що внаслідок частої повторюваності стандартні одиниці легко запам’ятовуються та не
вимагають у процесі комунікації зайвих зусиль ні від відправника інформації, ні від її
реципієнта.
Досліджуючи особливості НС, вважаємо за необхідне розглянути його і з позицій
нейролінгвістики. У цьому аспекті НС являє собою особливий нейролінгвістичний код, що
поєднує «дві принципово відмінні знакові системи, котрі співіснують і взаємодіють в одному
семантичному просторі – науковому тексті» [9, с. 40]. Перша – жорстка система й охоплює
змістові слова-терміни, які містять інформацію, друга – відносно вільна й організує сприйняття
інформації. До другої системи належать різнорівневі мовні засоби, особливе місце серед яких
посідають мовні формули, штампи, кліше. Нейролінгвістичний механізм засвоєння, зберігання і
використання мовних формул істотно відрізняється від породження висловлювання з окремих
лексем, що забезпечується психофізіологічними підсистемами, співвіднесеними з різними
півкулями мозку [16].
Незважаючи на поширеність клішованих одиниць у НС, протягом останніх десятиліть
спостерігається тенденція до зменшення використання у вітчизняному науковому мовленні
латинських кліше. На нашу думку, використання цих ресурсів латинської мови у науковому
мовленні є не лише ефективним засобом мовної економії, уникнення повторів і тавтології,
переключення уваги читача (слухача), але й показником загального лінгвістичного, культурного
та професійного мовного рівня користувача, оскільки, як відомо: Non tam praeclārum est scīre
Latīne, quam turpe est nescire – Не так прекрасно знати латину, як ганебно не знати її.
Яскравою ілюстрацією нашої думки є висловлення науковців, котрі зауважують, що
одночасне поєднання українських і грецьких/латинських елементів у суспільно-політичній
лексиці призводить до появи «сміховинних суперплеоназмів» на зразок «народно-
демократичний», «народнонародовладний» тощо [11]. Інший бік проблеми полягає в тому, що в
Європі класична освіта ніколи не здавала своїх позицій, тому випускники престижних
європейських навчальних закладів володіють латинською мовою. Натомість, унаслідок освітніх
реформ, котрі неодноразово проводилися після 1917 року, класичні мови були або вилучені з
 19
навчальних програм, або кількість годин постійно невиправдано скорочувалася, що, безумовно,
не могло не мати негативних наслідків. Зокрема, А. В. Коржавін [4] зазначає, що відсутність у
спеціальних французько-російських словниках латинських мовленнєвих одиниць, поширених у
французьких науково-технічних текстах, спричиняє труднощі розуміння та перекладу
оригінальних джерел.
Ще одним чинником, який зумовлює використання клішованих одиниць у НС, є його
канонізованість. Як зазначає Р.М. Фрумкіна, «наука – це особливий соціальний інститут,
котрий, з-поміж усіх інших, ґрунтується на принципі наступності [16, с. 30]». Унаслідок цього
кожен науковець виходить не лише з накопичених попередниками знань і результатів, але й
повинен згідно з певними канонами зафіксувати відчужене знання та викласти власні
результати.
Для того, щоб проілюструвати тезу щодо канонізованості, звернемося до античних джерел.
Так, схема промови, побудованої «за законами красномовства», про що йдеться у діалозі
Платона «Федр» – вступ, викладення та свідчення, докази, висновки [12] – не надто
відрізняється від схеми, якій повинні відповідати сучасні тексти НС, зокрема наукові публікації,
дисертації, автореферати.
З огляду на те, що жодна наукова галузь не здатна обійтися не лише без вербалізації своїх
основних понять, законів, принципів, але й без втілення наукової інформації іншим шляхом –
шляхом формалізації, стилетвірна ознака НС – креолізований характер наукових текстів.
Пригадаймо, що в семіотиці під текстом розуміють об’єднану за змістом послідовність будь-
яких знаків, а не лише вербальних. Використання невербальних елементів – малюнків,
фотографій, ілюстрацій, схем, діаграм, графіків, формул, умовних символів, символо-слів,
спеціальних позначень, графічних знаків, які за своєю семіотичною природою належать до
принципово інших знакових систем, ніж мова – розглядається вченими [1; 6; 3; 4; 14; 10] як
економний засіб вираження змісту наукових понять та відношень між ними.
Беручи до уваги, що будь-який текст – це завжди одиниця інформативна та комунікативна,
а не звичайна лінійна послідовність мовних знаків, тексти НС відрізняються від інших стилів не
лише формальними, а й функціонально-стилістичними характеристиками, а також мають
функціонально-змістовні особливості, зумовлені характером інформації, що транслюється.
Відтак, зупинимося на цьому аспекті детальніше.
Як відомо, змістовна інформація може бути фактологічною (емпіричний рівень пізнання),
концептуальною / гіпотетичною (теоретичний рівень пізнання), методичною (опис способів і
прийомів засвоєння інформації), інструктивною (рекомендації до дій), естетичною
(апресіативною, морально-етичною, емоційною) [1]. Саме превалювання того чи іншого виду
змістовної інформації (або її комбінацій) створює типологійні ознаки конкретних регістрів
мовлення. Оскільки наукові тексти розраховані на логічне, а не емоційно-чуттєве сприйняття,
основні ознаки цих творів – структурованість, відповідність стандартам, підкреслена логічність,
продуманість, попередня підготовленість, а також приблизно однаковий рівень предметної
компетенції автора та адресата.
Виходячи із сказаного, в НС переважають такі різновиди функціонально-змістовних типів
мовлення (способів трансляції / викладу власне наукової, науково-професійної, навчальної
інформації): опис (повідомлення, констатація), визначення (дефініювання), пояснення
(порівняння, резюме, узагальнення), аргументація (доведення, обґрунтування, заперечення),
рекомендації (алгоритми) щодо виконання дій [1].
Отже, типологічні ознаки текстів досліджуваного регістру мовлення зумовлені не лише
формальними (функціонально-стилістичними), але, й змістовними (функціонально-
мовленнєвими) характеристиками. Синтезуючи викладене, зауважимо: стилетвірні ознаки
наукового стилю виявляються на різних рівнях мовної системи – морфологічному,
синтаксичному, словотвірному; наукові тексти вирізняються від інших текстів високим
 20
ступенем креолізації та стандартизованості, остання досягається завдяки широкому
використанню мовних кліше; з-поміж клішованих одиниць на особливу увагу заслуговують
латинські кліше, котрі уможливлюють уникнення повторів і тавтології та сприяють
переключенню уваги читача (слухача), демонструють рівень мовної обізнаності й культури
користувача; з огляду на характер змістовної інформації в наукових (науково-професійних,
навчально-наукових) текстах реалізуються такі комунікативні інтенції, як «повідомити»,
«констатувати», «узагальнити», «обґрунтувати», «надати інструкцією» etc.
Беручи до уваги те, що у більшості студій, представлених у спеціальній літературі,
традиційно розглядаються мовно-стилістичні особливості наукових графічних текстів, адже
прийнято вважати, що у НС переважає саме писемна комунікація, перспективним напрямом
подальших розвідок вважаємо дослідження особливостей усної комунікації в науковій сфері та
її підсферах.
Література:
1. Валгина Н. С. Теория текста: [учебн. пособ.] / Н. С. Валгина. – М. : Логос, 2004. – 280 с.
2. Вартапетова С. С. Стиль научной речи / С. С. Вартапетова // Русский язык в школе. –
1998. – № 6. – С. 65 – 73.
3. Зотова В. П. Семантизація термінів у навчальному тексті та словнику (на матеріалі
термінології робототехніки): Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец.
10.02.02 «Російська мова» / В. П. Зотова. – Дніпропетровськ, 1998. – 17 с.
4. Коржавин А. В. Иллюстрированный справочник французской технической
терминологии / А. В. Коржавин. – М. : Высшая школа, 1990. – 271 с.
5. Кузнецов В. Г. Функциональные стили современного французского языка / В. Г.
Кузнецов. – М. : Высшая школа, 1991. – 160 с.
6. Лингвистические проблемы научно-технической терминологии: Сб.науч.тр. / ред. С. Г.
Бархударов и др. – М. : Наука, 1970. – 231 с.
7. Мацько Л.І. Культура української фахової мови : Навч. посіб. / Л. І. Мацько, Л. В.
Кравець. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 360 с.
8. Миньяр-Белоручева А. П. Грамматические особенности текстов по международным
отношениям / А. П. Миньяр-Белоручева, О. А. Вдовина // Вестник МГУ. Сер. 19. Лингвистика и
межкультурная коммуникация. – 2007. – № 1. – С. 19 – 29.
9. Непийвода Н. Ф. Науковий стиль як психолінгвістичний код / Н. Ф. Непийвода //
Мовознавство. – 1997. – № 2 – 3 (182 – 183). – С. 39 – 44.
10. Онуфрієнко Г. С. Науковий стиль української мови : Навч. посіб. / Г. С. Онуфрієнко. –
К. : «Центр навчальної літератури», 2006. – 312 с.
11. Пінчук О. Нариси з етно- та соціолінгвістики / О. Пінчук, П. Червяк. – К. : Вид. центр
«Просвіта», 2005. – 152 с.
12. Платон. Избранные диалоги / Платон; пер. с древнегреч. А. Егунова. – М. :
Художественная литература, 1965. – 442 с.
13. Радченко О. І. Мовна норма і варіантність в українській науковій термінології:
Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» /
О. І. Радченко. – Харків, 2000. – 19 с.
14. Стиль научной речи: Сб. научн. трудов / отв. ред. Троянская Е. С. – М. : Наука, 1978. –
280 с.
15. Тер-Минасова С. Г. Семантика функциональных стилей и оптимизация преподавания
иностранных языков / С. Г. Тер-Минасова. – М. : Изд-во Московского ун-та, 1986. – 152 с.
16. Черемисина Н. В. Принцип экономии в лингвистике и в русской лингводидактике / Н.
В. Черемисина // Теория и практика лингвистического описания русского языка в учебных
целях: Сб. научн. труд. / отв. ред. Н. М. Шанський. – М. : Изд-во АПН СССР, 1982. – С. 3 – 25.
 21
17. Фрумкина Р. М. Самосознание лингвистики – вчера и завтра / Р. М. Фрумкина //
Известия АН. Серия литературы и языка. – Т. 63. – 1999. – № 3. – С. 3 – 12.
18. Язык и стиль научной литературы. Теоретические и прикладные проблемы: Сб. научн.
труд. / рец. Цвиллинг М.Я. – М. : Наука, 1977. – 296 с.

План
I Вступ
1) Наука і мова
2) Мета і завдання Наукового стилю
I I Науковий стиль як наука
1) Морфологічний рівень
2) Синтаксичний рівень
3) Фразеологічний рівень
4) Нейроінгвістичний рівень
I I Кліше
1) Проблема латинських кліше у Науковому стилі (НС)
2) Розбіжність думок щодо вживання латинських кліше
3) Чинники використання латинських клішованих одиниць
а) Уникнення тавтології
б) Канонізованість
в) Креолізованість
I V Науковий текст
1) Рівні змістової інформації
V Висновки
1) Основні різновиди фенкціонально - змістових типів мовлення
2) типологічні ознаки текстів досліджуваного регістру мовлення
 22
Завдання 6. Прочитайте текст. Запишіть конспект. Підготуйте коротке повідомлення.
Анотація – це коротка характеристика книги або іншого твору (статті, звіту, дисертації,
фільму), подана у вигляді переліку основних тем, висвітлених у роботі.
За змістом і цільовим призначенням анотації поділяються на довідкові і рекомендаційні.
Довідкові анотації (описові, інформативні) характеризують тематику тексту, повідомляють
будь-які відомості, але не дають критичної оцінки тексту. Рекомендаційні анотації
характеризують текст і дають оцінку його придатності для певної категорії споживачів, з
урахуванням їхньої підготовки, віку та інших особливостей.
Анотація на книгу носить довідковий характер і, як правило, містить вказівку, на кого вона
розрахована.
Анотація на статтю складається як текст описового характеру. У ній не зазначається
адресат.
За повнотою висвітлення змісту і читацького призначення анотації поділяються на загальні
та спеціалізовані. Загальні анотації характеризують документ у цілому і розраховані на широке
коло користувачів. Спеціалізовані анотації характеризують документ лише у певних аспектах і
розраховані на вузьке коло спеціалістів.
Анотація через свою надмірну скороченість не передбачає цитування, у ній не
використовуються смислові фрагменти оригіналу, основний зміст першоджерела передається
„своїми словами". Особливістю анотації є використання в ній мовних оцінних кліше. Анотація,
як правило, складається з простих речень.
Мета анотації – допомогти читачеві швидко ознайомитися із змістом книги.
Навчитися писати анотацію – значить навчитися вибирати з наукового тексту
найголовніше й викладати це в максимально стислій формі.
Запам’ятайте типові мовні звороти (кліше), які утворюють логічний каркас анотації.
Структура анотації Зміст анотації
1. Про що? Стаття присвячена питанню про... У статті викладається
(узагальнений виклад (викладено)... У тексті розповідається ... У книзі розглянуті
теми всього тексту) (розглянуто) питання про ... Стаття присвячена проблемі ... У
книзі йдеться про...
2. Як? Автор підкреслює роль... Приділяє особливу увагу (чому?)...
(перелік основних підтем) Зупиняється на ... У статті докладно описані ... Автори вважають,
що ... Критично ставляться ...
Автор аналізує ..., розкриває ..., дає характеристику ...
3. Для кого? Може бути використана (ким? де?)... Призначена (для кого?)
(висновки про головну
ідею, призначення тексту)

КОНСПЕКТ

- Анотація – це коротка характеристика книги або іншого твору (статті, звіту, дисертації,
фільму), подана у вигляді переліку основних тем, висвітлених у роботі.
За змістом і цільовим призначенням:
- Довідкові анотації (описові, інформативні) характеризують тематику тексту, повідомляють
будь-які відомості, але не дають критичної оцінки тексту.
- Рекомендаційні анотації характеризують текст і дають оцінку його придатності для певної
категорії споживачів, з урахуванням їхньої підготовки, віку та інших особливостей.
За повнотою висвітлення змісту і читацького призначення:
 23
- Загальні анотації характеризують документ у цілому і розраховані на широке коло
користувачів.
- Спеціалізовані анотації характеризують документ лише у певних аспектах і розраховані на
вузьке коло спеціалістів.
- не передбачає цитування
- основний зміст першоджерела передається „своїми словами"
- Мета анотації – допомогти читачеві швидко ознайомитися із змістом книги.

Структура анотації
1. Про що?
(узагальнений виклад
теми всього тексту)
2. Як?
(перелік основних
підтем)
3. Для кого?
(висновки про головну
ідею, призначення
тексту)

Завдання 7. Прочитайте оригінальний текст і реферат. Зверніть увагу на мовні засоби
передачі інформації.
Вихідний текст (джерело)
Людство вступило в період НТР. Суттєвою
її особливістю є єдність наукових і технічних
революцій, які призводять до якісних змін
виробничих сил, до змінення ролі в
суспільному виробництві головної виробничої
сили – людини.
Характерною рисою сучасного етапу НТР є
корінні зміни взаємозв’язків науки і
виробництва. Виникає своєрідна «індустрія
науки» з дослідним і експериментальним
виробництвом. На промислових підприємствах
створюються науково-дослідні відділи,
лабораторії, які безпосередньо проводять
наукові дослідження прикладного характеру.
Все ширше і масштабніше здійснюються
спільні науково-технічні розробки, виникають
більш ефективні організаційні форми зв’язку
науки і виробництва: науково-дослідні
об’єднання, міжгалузеві науково-технічні
комплекси та ін.
Під впливом зростаючих потреб
виробництва посилюється і процес інтеграції
наук. Прикладом концентрованого
вираження взаємозв’язку багатьох наук може
слугувати кібернетика, яка розробляє теорію
керування у різних галузях людської
діяльності.
Одночасно з процесом інтеграції наук
відбувається і процес їх диференціації. На
«стиках» наук з’являються все нові й нові
галузі знань. Так виникли біофізика, біохімія
та інші науки.
Досягнення хімії дають нові знання в галузі
каталізу і синтезу високомолекулярних
сполук. Глибоке зсунення відбувається в
біології та суміжних з нею науках,
теоретичному і лабораторному розкритті
механізму спадковості.
Характерною рисою сучасної НТР є те, що
вона сприяє реалізації курсу на
інтенсифікацію народного господарства.
Сучасний етап НТР вносить глибокі
перетворення в зміст праці. Основну роль тут
відіграє технічна реконструкція господарства,
автоматизація, комп’ютеризація. Тому
24
Вторинний текст (реферат)
У статті після докладного з’ясування
сутності НТР йдеться про її специфічні риси
на сучасному етапі, зокрема, кардинально
змінених відносинах науки і виробництва.
Під зміною відносин науки і виробництва
автор розуміє такі процеси, які виникають і
посилюються в суспільстві, як створення
своєрідної «індустрії науки» 3 дослідним і
експериментальним виробництвом, з одного
боку, і науково-дослідних відділів, лабораторій
на підприємствах – з іншого.
Автор підкреслює важливість здійснення
науково-технічних розробок, підкреслює
необхідність виникнення науково-виробничих
об’єднань, міжгалузевих комплексів для
сучасного етапу суспільного розвитку.
Досить важливе місце в статті виділено
двом процесам, які характеризують сучасний
стан науки. Надана інформація про інтеграцію
і диференціацію наук проілюстрована автором
у формі переконливих доказів.
Важливо зазначити, що автор зупиняється
на специфічних і відмінних рисах сучасного
періоду НТР. Немає сумніву в тому, що НТР і
тепер в центрі уваги виробництва, на думку
автора, стоїть програма розширення
застосування прогресивних базових
технологій для кожної галузі, а також поява і
упровадження у виробничий процес
принципово нових технологій.
Автор вважає, що програма створення
широкомасштабного міжнародного
співробітництва дуже допомогла б
використовувати досягнення НТР.
Дотримуємося такої ж думки, що НТР
сучасного етапу – це новий, прогресивний
шлях розвитку виробничих сил суспільства.
Цією тезою закінчується стаття.
На наш погляд, названі автором специфічні
риси сучасного етапу НТР становлять цінність
і особливий інтерес.
Заслуга автора полягає в тому, що він
розкриває зміст і дає характеристику одному з
найважливіших понять, зв’язаних з
удосконаленням організаційних форм
 25
сучасну НТР часто називають технологічною. взаємодії циклу «наука – техніка –
Тільки за останні 3-5 років передбачається виробництво».
розширення в 2 рази застосування
прогресивних, базових для кожної галузі
технологій. Помітне місце посядуть
принципово нові технології – мембранна,
лазерна, плазмена та ін.
З метою використання досягнень
висувається ідея створення системи
широкомасштабного міжнародного науково-
технічного співробітництва.
Можна сказати, що НТР XXI століття – це
новий, сучасний шлях розвитку виробничих
сил суспільства. Сучасний етап НТР генерує
корінні, якісні зміни у виробничих силах,
викликаних злиттям науки, техніки і
технології, в єдиний процес (З журн.).
 26
Завдання 8. Прочитайте текст та напишіть на нього реферат. Використовуйте відомі
вам мовні засоби передачі інформації. Для зручності виконання скористайтеся планом
підготовки реферування.
Культура мови
Тема 1. Кожен, хто володіє літературною мовою, є прикладом для інших. Але необхідно
розуміти, до деяких зразків хочеться наблизитися, а від інших – відійти. Свідомий громадянин
України відповідає за долю української літературної мови, і цей обов’язок насамперед
виявляється в роботі над удосконаленням особистої культури мови.
Головна думка. Словосполучення «культура мови» уживається в кількох значеннях. По-
перше, це розділ мовознавства, який досліджує мовні норми і комунікативні властивості мови з
метою її вдосконалення. По-друге, це володіння нормами усної та писемної літературної мови,
а також уміння використовувати виражальні засоби мови в різних умовах спілкування
відповідно до його цілей і змісту.
Тема 2. Культура мови – це сукупність комунікативних якостей мови, до яких належать
правильність мовлення, точність, логічність, чистота мовлення, його виразність і багатство, а
також доречність.
Отже, поняття «культура мови» містить чимало вимог, як-от: багатство словника, уміння
говорити точно, уживаючи слова у властивому їм значенні, здатність говорити просто,
доступно, логічно, не порушуючи змістових зв’язків між частинами висловлювання, вміле
використання виражальних і зображувальних засобів, емоційність, вміння впливати на почуття,
доречність, добирання засобів залежно від мети і сфери спілкування. Але, зрештою, усі ці
комунікативні якості мовлення визначаються відповідністю до норм – лексичних, граматичних,
стилістичних та ін. (За Г. Волкотруб).

РЕФЕРУВАННЯ:
- Автор підкреслює відповідальність кожного українця за долю української літературної
мови, який виявляється в роботі над удосконаленням особистої культури мови.
- Під терміном культура мови автор розуміє два поняття, а саме:
- це розділ мовознавства, який досліджує мовні норми і комунікативні властивості мови з
метою її вдосконалення.
- це володіння нормами усної та писемної літературної мови, а також уміння
використовувати виражальні засоби мови.
- Важливо зазначити, що автор зупиняється на тому, що поняття «культура мови»
містить чимало вимог, як-от: багатство словника, уміння говорити точно, уживаючи слова у
властивому їм значенні, здатність говорити просто, доступно, логічно, не порушуючи змістових
зв’язків між частинами висловлювання, вміле використання виражальних і зображувальних
засобів, емоційність, вміння впливати на почуття, доречність, добирання засобів залежно від
мети і сфери спілкування
- ВИСНОВОК: Культура мови – це сукупність комунікативних якостей мови, до яких
належать правильність мовлення, точність, логічність, чистота мовлення, його виразність і
багатство, а також доречність.
- бібліографічні дані статті: (За Г. Волкотруб).

План реферування:
1. Прочитайте всю статтю (текст).
2. При повторному читанні:
а) знайдіть основну думку і на полях поставте ГД;
 27
б) знайдіть інформацію, яка розкриває основну думку, поставте на полях Т 1, Т2, Т3... Якщо
інформація повторюється, позначте її в іншому місці так само. Пам’ятайте, що інформація, яка
розкриває основну думку, розкидана по всій статті. Тематично вона частіше за все різноманітна.
Кожна тематична одиниця або міститься в одному абзаці, або розсіяна по всій статті. Тому
інформацію на одну певну тему позначте Т1 , на іншу – Т2 і т.д.;
в) знайдіть висновки автора й поставте В.
3. Випишіть із тексту тільки те, що можна назвати основними положеннями: тобто Т 1, Т2, Т3..
та В. Ці Ваші дії називаються компресією тексту.
4. Якщо в тексті є розсіяна інформація, зберіть її і запишіть в одному місці, роблячи
компресію.
5. Виділіть і запишіть висновки.
6. Визначте бібліографічні дані статті.
7. Запам’ятайте, що реферат становить не більше 1/3 першоджерела.

Завдання 9. Прочитайте уривки з текстів документів – жанрів наукового стилю.

Визначте, які це документи за найменуванням. Відповідь обґрунтуйте. Дайте визначення
кожного документа.
 28
1. Книга Козлова Миколи Івановича «Підручник для психолога» присвячена
дослідженню психіки людини на підсвідомому рівні. У своїй книзі психолог-практик дає
відповіді на безліч людських «Як?», описує найрізноманітніші життєві ситуації і вказує шлях
до їх вирішення.
науково-публіцистичний. огляд/літературно-критична стаття.
2. Віддаючи належне позитивній ролі козацтва в історії України, авторка не обминула і
чорних сторінок її: пересторогою для нащадків звучать у романі згадки про Байду
Вишневецького, Наливайка, Павлюка, Марусю Чурай, що стали жертвами зради
співвітчизників.
науково-публіцистичний. огляд.
3. У посібнику наведено класифікацію ділових паперів та вимоги до їх складання, зразки
оформлення різних видів документів, а також пов’язаний з темою теоретичний матеріал із
сучасної української літературної мови.
Цей навчальний посібник розрахований на всіх, хто прагне поглибити знання з української
мови, удосконалити свою грамотність, опанувати ділове мовлення.
науково-популярний. стаття. ?
4. Приємно відзначити, що й практична частина посібника відповідає загальному
високому рівню роботи. Вправи підібрано вдало, речення й тексти змістовні, цікаві,
пізнавальні, завдання до вправ спонукають до творчого мислення.
науково-популярний. стаття (?)
5. У збірнику автор розглядає прадавню символіку української хати, писанок, церковної
архітектури, одягу тощо. Оригінальна загальна концепція й сьогодні може вважатися новим
словом у дослідженні духовного життя українців.
Для вчених-істориків, етнологів, мистецтвознавців; студентів та учнів шкіл, коледжів, ліцеїв;
усіх, хто цікавиться духовною історією України.
науково-публіцистичний. огляд. стаття ?

Завдання 10. У наведених анотаціях знайдіть складові частини. Чим вони відрізняються
одна від одної? Назвіть граматичні особливості.
 29
1. Для кого? Конспект лекцій з історії держави та права зарубіжних країн (рабовласницька
і феодальна держава та право) для студентів спеціальності 0601 «Правознавство» / Уклад. :
І. І. Гузенко. – Донецьк : ДонНУ, 2001. – 152 с.
Про що? (узагальнений виклад теми всього тексту) Містить стислий конспект лекцій з
історії рабовласницької та феодальної держави та права зарубіжних країн.
Як? (перелік основних підтем) Розглядається історія рабовласницької держави і права
Стародавнього Сходу, виникнення і розвиток афінської рабовласницької держави та права й
виникнення держави Стародавнього Риму, а також виникнення та розвиток феодальної
держави та права Німеччини, Англії, Франції та Росії.

2. Про що? Про внесення змін до статті 72-12 Закону України «Про Державний бюджет
України на 2003 рік». Закон України від 11.12.2003 р. №1 391. // Урядовий кур’єр від 18.12.03,
№239.
Як? (перелік основних підтем) Змінами дозволено закупівлю імпортного зерна за кошти
загального фонду Державного бюджету України.

3. Про що? Шило П. І. Російсько-український словник. Термінологічна лексика. – К. :

Просвіта, 2004. – 212 с.
Як? (перелік основних підтем) Пропонований Словник містить понад 10 тисяч
найживаніших термінів і термінологічних словосполучень з різник галузей науки і техніки,
перекалдених українською мовою. З масиву сучасних термінів вилучено кальковані й
транслитеровані російські лексеми, повернено багато власнеукраїнських термінів. На всіх
термінах проставлено наголос, дано граматичну характеристику слів.
Для кого? Словник зорієнтовано на широке коло користувачів – студентів, учнів,
викладачів, науковців, інженерів, виданичих працівників.

Завдання 11. Прочитайте анотацію. Визначте реквізити, яких бракує. Назвіть їх.
Глущик С. В. та інші
Сучасні ділові напери : навч. посіб. для вищ. та серед, спец, закладів.
 30
У посібнику подаються основні ознаки офіційно-ділового стилю та розглядається писемна
форма його реалізації – ділові папери. Наведено зразки документів, правила їх оформлення,
вправи різного ступеня складності Виклад основного матеріалу доповнюють словник ділової
людини, правила орфографії та пунктуації в таблицях.

БРАКУЄ:
місце видання, видавництво, рік видання;
обсяг (загальна кількість сторінок, іноді – малюнків, таблиць);
код за Міжнародним класифікатором книг ISBN (за потреби);
призначення для читачів.
 31
Завдання 12. Прочитайте. Зі слів, поданих у дужках, виберіть те, яке, на вашу думку, є
найдоцільнішим. Визначте, який цей документ за найменуванням. Наведіть спільні та відмінні
ознаки анотації та реферату.
У зв’язку з (надбанням, набуттям, нагромадженням) українською мовою статусу
державної (постійною, безперервною, обов’язковою, неодмінною) є потреба в (орфоепічних,
лексикографічних) працях, які б (впорядковували, представляли, регламентували) написання
слів. Словник, який (базується, опирається, ґрунтується) на четвертому виданні «Українського
правопису», (являє собою, репрезентує, представляє) написання слів разом, окремо, через дефіс,
що є однією з (нелегких, нерозв’язаних, найскладніших) проблем української (пунктуапії,
орфографії, лексики).
(Реєстр, склад) словника охоплює не тільки загальновживану, а й спеціальну різногалузеву
лексику. (Нехтування, витіснення, знищення) української мови з багатьох сфер (контактування,
порозуміння, спілкування) призвело до нехтування (рольових, функціональних, обов’язкових)
можливостей, до «завмирання» багатьох (натуральних, штучних, справжніх, природних) форм
вираження, на зміну яким за умов (потужного, міцного, всевладного) тиску приходили форми
(скалічені, спотворені, знівечені), аж до так званого суржику. (Відмітимо, зауважимо,
відзначимо) як позитивне, що саме цей словник (покликаний, спрямований, орієнтований) на
нормативну термінологію, а тому автор (запроваджує, вводить, пропонує) до реєстру дефініції,
(записані, зареєстровані, зафіксовані) у державних стандартах або нещодавно введені в (оборот,
циркуляцію, обіг) мовленнєвою практикою.

РІЗНИЦЯ МІЖ АНОТАЦІЄЮ ТА РЕФЕРАТОМ

Різниця між анотацією та рефератом визначається їх призначенням. Анотація лише

інформує про існування первинного документу певного змісту та характеру, реферат же містить
виклад основного змісту першоджерела. Здійснюючи компресію першоджерел, анотація й
реферат роблять це принципово різними способами. Якщо анотація лише перераховує ті
Питання, які освітлені в першоджерелі, не розкриваючи самого змісту цих питань, то реферат
не тільки перераховує всі ці питання, але й повідомляє істотний зміст кожного з них. Можна
сказати, що анотація лише повідомляє, про що написано у першоджерелі, а реферат інформує
про те, що написано по кожному з порушених питань.
Звідси робимо висновок, що анотація є лише покажчиком для відбору першоджерел і не
може їх замінити, у той час як реферат цілком може замінити саме першоджерело, тому що
повідомляє весь істотний зміст матеріалу.
Як було сказано вище, для кожного із цих видів характерна певна ступінь згортання
інформації на основі її попереднього аналізу.
 32
Завдання 13. Перекладіть українською мовою наведені конструкції. Підкреслені слова
введіть у речення.
Характерно для нас. Смеяться над собой. Разделять чьи-то мысли. Отдавать предпочтение.
Ввиду изложенного. Пренебрегать чем-то. Ни под каким видом. Очутиться в таком положении.
Нанести ущерб. Доказать что-либо. Привести примеры. Противоречить чему-либо. Принимать
участие. Разработать мероприятия. Повестка дня. Заключить договор. Согласно приказу.
Упрекать его. Прибегнуть к хитростям. Прилагать усилия. Следующий день. Следующий раз.
На следующий год. Следующие выводы. Следующий номер газеты. Запомните следующие.
Следующая остановка. Повестка дня следующая. Пусть войдет следующий. Следующий за
мной человек. Преследовавший его. Следовать по маршруту. Текущий момент. Текущая
политика. Текущий ремонт. Текущий счет в банке. Текущий ручей. Вытекающая струя.
Протекающая бочка.

ВІДПОВІДІ:

Властиве нам. Сміятися з себе. Поділяти чиїсь думки. Надавати перевагу. Через це (через
те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене
вище. Нехтувати чимось. Ні в якому разі (Ні в якім (ні в якому, жодному) разі; жодним
способом; жодною ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі].), опинитися в такому становищі,
завдавати шкоди, довести щось, навести приклад, суперечити чомусь, брати участь,
опрацювання заходів, порядок денний, укласти договір, згідно наказу, докоряти йому,
Пускатися, пуститися, іти, піти на хитрощі; удаватися, удатися до хитрощів; братися, узятися на
хитрощі (на штуки), докладати зусиль, наступний день, наступний раз, наступного року,
наступні висновки, наступний номер газети, запам’ятайте наступне , наступна зупинка, порядок
денний наступний (?), нехай зайде наступний, наступна після мене людина., той, що його
переслідував, дотримуватись маршруту, поточний момент, поточна політика, поточний ремонт,
поточний банківський рахунок, поточний струмок, ?витычна струмина? (струмінь, що витікає),
дірява діжка.

Завдання 14. Відредагуйте текст відповідно до вимог наукового стилю.

 33
За корисність й (Про користь і) необхідність фізичних вправ відомо всім. Самий доступний
(Найдоступніший) вид фізичних вправ – ходьба. Особливо корисна (вона) людям, ведучим (які
ведуть) малоактивний спосіб життя. Ходячи, тренуються м’язи, серцево-судинна і (та) дихальна
системи. Ходити можна в любу (будь-яку) погоду, в любу (будь-яку) пору, але краще через 1-1,5
годин після (прийому) їжі. Людям, котрі (які) хотять (хочуть) зменшувати вагу, дозволяється
виходити на прогулянку зразу по прийманні (одразу після прийому) їжі. Ось кілька порад
починаючим тренуватися в ходьбі. Завжди намагайтесь підніматися на свій поверх по сходинкам
(сходами). Припинивши користуватись ліфтом, добре розвивається гнучкість колінних й
тазостегнових суглобів. Ноги на землю ставте усією своєю стопою. Руки слід (варто) легко зігнути
в лікті. Ходьба корисна тільки тоді, якщо (тільки тоді, коли) ходять швидким кроком. Повільна
ходьба майже не дає навантаження на організм, тому краще пройти менше (мало), але швидко.
Починаючи тренування тривалістю 10 хвилин, поступово на кінець третього місяця занять воно
доводиться до (воно триває) 40-50 хвилин. Якщо в час прогулянки ви втомились, то пройдіть
невелику відстань повільним кроком. Не забувайте за (про) самоконтроль. На початку ходьби
пульс повинен становити не більше 72-84 ударів в хвилину, на середині дистанції – 120-140, в кінці
– 90-110. Якщо показники виявляться вище (вищими) наведених, треба (потрібно) знизити її темп,
якщо нижче (нижчими) – збільшити.

Завдання 15. Прочитайте рецензію. Підкресліть мовні формули, термінологію.

 34
Рецензія А. Загнітка на монографію Г. Мацюк «До витоків соціолінгвістики:
соціологічний напрям у мовознавстві»
Праця ґрунтується на осмисленні й узагальненні теоретичних і практичних засад
соціолінгвістики, на активному залученні власної практики вивчення різноманітних джерел,
науково-теоретичних праць із досліджуваної проблеми. Уже зі вступу, де з’ясовано цілий ряд
досить актуальних питань (макро- і мікросоціолінгвістика, діахронна та синхронна
соціолінгвістика, витоки соціолінгвістики в україністиці та ін.) і де авторка цілком логічно
констатує, що відповіді на сформульовані завдання шукатиме за допомогою маловідомої
джерельної бази, яка після десятиліть табу відома не повністю, однак тільки з її допомогою
можна зрозуміти взаємодію мови та соціуму крізь призму універсальних та ідіоетнічних ознак, і
аж до останніх слів загальних висновків простежується чітке бачення досліджуваної проблеми.
Уперше в науковий обіг уведено значну кількість теоретичних і практичних публікацій з
досліджуваного питання, що здійснено не з простою констатацією або анотуванням, а
викінченим аналізом з окресленням зв’язків і взаємовпливів між авторами цих студій.
Монографія виконана кваліфіковано. Її зміст відображає сучасні тенденції та
закономірності осмислення і висвітлення досліджуваних проблем. Вагомість і значущість
запропонованої характеристики соціологічного напряму важко переоцінити, рецензована
монографія матиме широке коло читачів, тих, хто цікавиться такими і подібними проблемами –
науковці і студенти вищої школи, учителі-словесники та багато інших...

Завдання 16. Із наведених стереотипних формул виберіть ті, що можна використати

при написанні рецензії на бакалаврську роботу.
 35
У рецензованій роботі подано аналіз; багатий фактичний матеріал, наведений у роботі
автора, підтверджує; порядок денний; загалом, відзначаючи позитивні аспекти роботи, слід
звернути увагу на окремі помилки й неточності; продукція, яка випускається; у роботі подано
огляд...; не кажи гоп, доки не перестрибнеш; автор стверджує, що...; отже, основна думка
полягає в тому, що...; на мою думку; дослідник справедливо відзначає; доказово критикує;
прийміть мої найщиріші співчуття; спростовує тезу про те, що...; необґрунтовано стверджує,
що...; вдячний за цікаву пропозицію; вирішує питання стосовно...; занадто категорично пише;
дозвольте Вам нагадати; глибоко аналізує; чітко визначає; спрощено показує; міряти дорогу;
детально аналізує.

Завдання 17. До запропонованих тем бакалаврських робіт доберіть мету. Реалізацію

однієї мети (за власним вибором) подайте через конкретні прикладні завдання.
 36

Тема наукової роботи Мета наукової роботи

1. Місце паремій у мовній системі А Здійснення комплексного та системного аналізу
Г сучасної української мови та їхній 2 структурних типів синтаксичних конструкцій на
функціональний статус рівні простого речення в сучасних українських
та англійських рекламних текстах.
2. Типологія простого речення в Б Встановлення закономірностей оптимального
А українських та англійських 4 вибору структурно-семантичних різновидів
рекламних текстах хіазмів з їх прагматико-комунікативними
характеристиками в процесі організації
афористичних текстів для забезпечення
найбільшої ефективності впливу повідомлення
на адресата.
3. Двомовність: причини й наслідки (на В Мета наукового дослідження полягає у
Д матеріалі української преси міста 5 розкритті закономірностей функціонування
Києва) евфемізмів у художньому дискурсі та вивченні
специфічних рис реалізації евфемізації
висловлення у сучасній жіночій прозі
(синхронний аспект вивчення мовних явищ).
4. Хіазм як спосіб організації Г Визначення стану вивчення клішованих мовних
Б афористичних текстів: структура, 1 форм сучасної української мови, з’ясування
семантика, граматика, прагматика функціонального статусу паремій у різних
стилях мовлення.
5. Евфемізми сучасної української Д Дослідження явища двомовності, причин його
В жіночої прози: тематика, семантика, 3 виникнення й впливу на психіку українців, а
прагматика також у виявленні наслідків такої нестабільної
ситуації.

Кожне завдання для досягнення мети варто починати такими мовленнєвими стандартами-
кліше:
1) проаналізувати (систему, проблему, сутність та форми, структуру та зміст, роль,
результати, механізми, природу, коло проблем),
2) дослідити (низку проблем, форми та методи, застосування, використання, категорії,
парадигми, стан),
3) обґрунтувати (теорію, тезу, погляди науковців, концепцію, авторське розуміння,
систему, шляхи розв’язання),
4) узагальнити (досвід, висновки, результати дослідження, експериментальні дані,
матеріали дослідження),
5) розглянути (теорію, закономірності, тенденції, проблеми, концепцію, хід та
результати, питання, поняття, мутність, можливості, перспективи),
6) описати (особливості, параметри, ознаки, структуру, співвіднесеність, зв’язок,
сутність, основні принципи, характер, шляхи розв’язання),
7) охарактеризувати (сутність, сучасний етап, значення, механізм, співвіднесеність,
основні напрямки, передумови, якості, причини, принципи),
8) порівняти (поняття, отримані результати, позиції, параметри, погляди, особливості,
дефініції),
9) встановити (закономірності, тенденції, основні закони, принципи, неправомірність,
першоджерело, системні ознаки),
 37
10)запропонувати (нові підходи, шляхи розв’язання, класифікацію, нову методику
дослідження, рекомендації щодо, план),
11)спростувати (тезу, погляди, висновки, аргументи, гіпотезу),
12)довести (тезу, актуальність, правомірність, справедливість твердження, припущення,
реальність розв’язання проблеми),
13)сформулювати (принципи, завдання, закони, правила, висновки, рекомендації,
позицію щодо).

Завдання 18. Розшифруйте складноскорочені слова та абревіатури.

ВНЗ – Вищий навчальний заклад
 38
б-ка – бібліотека
вип. -
в. о. - вище описаних?
грн - гривень
див. - дивіться
к. філол. н. – кандидат філологічних наук
доц. - доцент
д. філол. н. – доктор філологічних наук
проф. - професор
к. філос. н. – кандидат філософських наук
напр. - напрямок
пор. -
та ін. – та інші
друк. арк. – друкованих аркушів
с. - сторінка
ім. - імені
і т. ін. – і таке інше
рр. – років

НПУ імені М. П. Драгоманова. – Національний Педадогічний Університет умені Михайла

П. Драгоманова

Завдання 19. Розподіліть використовувані в рецензіях та відгуках лексико-граматичні

засоби за такими групами:
 39

Засоби впевненості Засоби критики Засоби припущення

Є впевненість в тому, що…
Переконливим є погляд
знаних авторитетів у цій
галузі…
Ці факти переконують…
Результати дослідження
підтверджують
справедливість того, що…
Враховуючи вищесказане,
можна стверджувати, що…
Автор переконливо доводить,
що…
(непогодження,
спростування)
Доречно викрити недоліки… Можна висловити припущення…
Не можна погодитися… Доречно проаналізувати
Автор, на нашу думку, ситуацію, припустивши, що…
помиляється щодо… Є підстави висунути гіпотезу…
Є серйозні розбіжності в
поглядах на…
Автором необґрунтовано
стверджується…
Низка сумнівів та зауважень
виникає при…
Є дискусійним питання про…

Завдання 20. Ознайомтеся зі змістом рецензії. Назвіть основні компоненти її

структури. Якими елементами композиції рецензія відрізняється від відгуку наукового
керівника?
 40
Реквізити рецензії:
РЕЦЕНЗІЯ
на випускну роботу бакалавра
«Категорія інтертекстуальності в навчально-педагогічному дискурсі
(на прикладі академічної лекції)»
студентки факультету іноземної філології групи 41п
Іванової Світлани Євгенівни
(Київ, 2021. – 74 с.)

короткий виклад змісту та структури роботи; У сучасній лінгвістиці для розв’язання

як теоретичних, так і суто практичних завдань украй необхідні комплексні описи системи
літературної мови. Залучення контекстуально-інтерпретаційного методу дозволяє розширити
межі тексту й розкрити перспективи типологізації міжтекстових зв’язків, зокрема в навчально-
педагогічному дискурсі, виявити способи їх реалізації. Розкриттю поставленої мети саме в
такому формулюванні й присвячено випускну роботу бакалавра «Категорія інтертекстуальності
в навчально-педагогічному дискурсі (на прикладі академічної лекції)» Іванової Світлани
Євгенівни, яка досягається через цілу низку часткових завдань, а саме: з’ясувати специфіку
поняття «інтертекстуальність», встановити особливості лекції як жанру, описати типи
міжтекстових зв’язків у навчально-педагогічному дискурсі. Сформульовані завдання вдало
виконуються, узагальнення спостережень над мовним матеріалом знаходить своє остаточне
формулювання у висновках як до кожного з двох розділів бакалаврської роботи, так і в
загальних висновках у її кінці.
С. Є. Іванова у вступі й відповідних розділах своєї праці ретельно й вдумливо аналізує
здобутки своїх попередників і сучасників, відбираючи з їхнього поняттєвого й процедурного
апарату, теоретичних висновків для свого дослідження те, що сприяє досягненню поставленої
мети.
короткий виклад змісту та структури роботи; Перший розділ роботи присвячено
розкриттю поняття «навчально-педагогічний дискурс» в сучасній лінгвістиці: витлумачено його
широке й вузьке розуміння; наведено погляди на статус дискурсу та його різновиди в сучасній
лінгвістиці; сформульовано основні завдання навчальної лекції, її переваги над іншими
жанрами навчального процесу, узагальнено інтенції лектора, класифіковано різновиди лекцій,
з’ясовано їх структурні компоненти. Беззаперечним позитивним моментом цього розділу й усієї
роботи є те, що С. Є. Іванова намагається бути послідовною щодо термінології, якою оперує в
роботі: авторка щоразу зупиняє свою увагу на формулюванні дефініцій тих термінів і понять,
якими послуговується.
короткий виклад змісту та структури роботи; У другому розділі конкретизовано засоби
актуалізації інтертекстуальності, у термінології дослідниці – маркери. До таких маркерів
належать: цитата (ширше цитація), невласне пряма мова, алюзії, ремінісценції, перифраз.
Відповідні засоби детально описуються, класифікуються й підтверджуються прикладами.
Наступним кроком у дослідженні, цілком умотивованим, є дослідження метатексту з його
структурними одиницями, серед яких докладно проаналізовано епіграф, передмову автора,
примітки. Це надало авторці можливість назвати основні функції метамови, розподіливши їх за
ядерно-периферійним принципом. Іншим, не менш актуальним аспектом цього розділу, який
підлягає ґрунтовному студіюванню, є гіпертекст і гіпертекстуальність. Розглянуто такі його
перманентні особливості, як: формат, технологія організації структурування й демонстрації
тощо.
Вважаємо, що бакалаврська робота С. Є. Іванової певною мірою збагатить теоретичні
засади вивчення функціонального, структурного та прагматичного навантаження академічних
лекцій як інтертекстуального способу дискурсивного спілкування, послужить базою для
 41
аналогічних спостережень над природою текстів, метатекстів, субтекстів, гіпертекстів та
дискурсів іншої природи, етіології й тектоніки.
Абсолютно позитивне оцінювання бакалаврської роботи не знижується наявністю деяких
недоглядів, серед яких:
- порушення змістової канви у побудові деяких речень;
- окремі орфографічні й пунктуаційні помилки (с. 9, 17, 20, 22, 23, 25, 28, 30 та ін.);
- технічні недогляди (с. 9, 32, 35, 37, 38, 41, 45, 53, 61 та ін.);
- окремі огріхи в паспортизації джерел використаної літератури.
зауваження Віддаючи належне виконаній роботі й безперечно вдалим спробам дослідниці
дійти до суті заявленої проблеми, зауважимо ряд моментів.
1. Насамперед це стосується проблеми визначення однієї з основних категорій, за яку С. Є
Іванова обирає гіпертекстуальність. На нашу думку, вимагає додаткової аргументації, на якій
підставі в різних частинах роботи за цим терміном закріплюються різні дефініції (с. 23 і с. 46).
2. Подекуди трапляються певні неточності в покликаннях, зокрема, на с. 6 зроблено
покликання на роботу «Макаров Л. М.» у списку ж літератури під вказаним номером уміщено
роботу «Макарова И. А.» (№ 34 у списку).
Проте висловлені побажання є дискусійними й абсолютно не знижують наукову цінність
роботи.
висновки За своїм змістом, теоретичним підґрунтям, логічністю побудови, актуальністю
обраної проблеми, ступенем самостійності виконання випускна робота бакалавра Світлани
Євгенівни Іванової «Категорія інтертекстуальності в навчально-педагогічному дискурсі
(на прикладі академічної лекції)» заслуговує рекомендації її до захисту й цілком може
претендувати на найвищу оцінку.

Підпис особи, яка рецензувала роботу.

Кандидат філологічних наук, доцент
кафедри порівняльного мовознавства
Національного педагогічного університету
імені М. П. Драгоманова
Н. О. Зеленська

РІЗНИЦЯ МІЖ ВІДГУКОМ І РЕЦЕНЗІЄЮ

Головна відмінність відгуку від рецензії в тому, що перше джерело носить переважно
суб’єктивний характер, друге — повинно включати переважною мірою об’єктивну оцінку
коментованого питання. Крім того, різницю між цими джерелами можна прослідкувати в
контексті:
їх обсягу;
- необхідної глибини аналізу коментованого питання;
- переліку можливих нюансів з коментованого питання, відображені автором у джерелі.
У багатьох випадках складання відгуку з того чи іншого питання передує формуванню рецензії.
При цьому обидва джерела можуть складатися тією самою людиною, і не виключено, що
основні тези, які відображені у відгуку, будуть детально розглянуті в рецензії. 

Завдання 21. Із наведених структурних компонентів виберіть ті, які є обов’язковими для
написання вступу для курсової та бакалаврської роботи.
Анотація; відгук наукового керівника; рецензія; актуальність; мета; завдання; методи
наукового аналізу; зв’язок з науковою темою кафедри, у межах якої виконується наукове
дослідження; об’єкт та предмет наукового пошуку; висновки; джерельна база дослідження;
 42
наукова новизна; список використаної літератури; теоретичне та практичне значення роботи;
апробація результатів дослідження; публікації; додатки; обсяг і структура роботи.

Завдання 22. Проаналізуйте зміст бакалаврської роботи на тему: «Категорія

заперечення в сучасній українській мові: структура, граматика, засоби вираження».
Назвіть компоненти, яких бракує. Охарактеризуйте рубрикацію. Назвіть технічні огріхи.

ЗМІСТ
 43
РОЗДІЛ І. Еволюція поглядів на категорію заперечення в сучасній українській
літературній мові.
1.1. Категорія заперечення в логіці та лінгвістиці.
1.2. Сучасний стан розробки проблеми.
РОЗДІЛ ІІ. Кваліфікаційна й класифікаційна характеристика категорії заперечення.
2.1. Підходи до класифікації засобів вираження заперечення в сучасній
українській літературній мові.
2.1.1 Заперечні префікси.
2.1.2 Заперечні частки.
2.1.3 Заперечні сполучники та прийменники.
2.1.4 Заперечні займенники та прислівники.
2.1.5 Лексичні еквіваленти заперечних речень.
2.2 Типологія засобів і форм вираження заперечення на рівні висловлення
драматургічного дискурсу.
2.2.1 Подвійне заперечення як явище сучасної прагматики й
синтаксису.
2.2.2 Статус негативних полярних елементів (НПЕ) у сучасній
українській літературній мові.
2.2.3 Риторичне питання як засіб вираження експресивного
заперечення.
ВИСНОВКИ.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ.

ВІДСУТНІ:

- Вступ
- Ще 1 чи 2 розділи, до них ще й підрозділи
- Номери початкових сторінок усіх компонентів змісту
- Додатків
- Окремі висновки до кожного розділу
- Недотримання вимог викладу інформації в розділах

Завдання 23. Розкрийте дужки, оберіть потрібний варіант слововживання. Відповідь

аргументуйте.
Іноземні інвестиції в агропромисловий комплекс (АПК) України в умовах обмеженості
внутрішніх ресурсів є (самим привабливим, найбільш привабливим) джерелом матеріально-
технічного та фінансового забезпечення. Однак їх (об’єм, обсяг) та рівень ефективності (є,
залишаються) вкрай (низькими, недостатніми) через наявність (цілого ряду, цілої низки)
чинників: нестабільність політичної ситуації і законодавчої бази, низька інвестиційна
 44
привабливість українського агропромислового комплексу для іноземних інвесторів та ін.
Зрозуміло, що кожна країна-інвестор (насамперед, у першу чергу) (піклується, дбає) про свої
інтереси, і кожна іноземна допомога – це, в певному розумінні, засіб послаблення партнера,
який її одержує. Проте аналіз світового досвіду показує, що й країни, які одержують іноземну
допомогу, можуть мати вагомі ефективні результати від неї за наявності відповідного механізму
використання. Саме тому дослідження можливостей подальшого залучення іноземних
інвестицій в агропромисловий комплекс України та їх ефективного використання, а також
розробка відповідного механізму реалізації цих можливостей є невідкладними (задачами,
завданнями), які (потребують, вимагають) негайного (розв’язання, вирішення). Таким чином,
питання (низьких, повільних) темпів зростання (об’ємів, обсягів) іноземного інвестування та
недостатнього рівня його віддачі в АПК в умовах (зростаючого, щораз більшого) дефіциту
ресурсів і (зменшення, зниження) джерел його покриття надалі є актуальним.

ВІДПОВІДІ:

Іноземні інвестиції в агропромисловий комплекс (АПК) України в умовах обмеженості

внутрішніх ресурсів є (самим привабливим, найбільш привабливим) джерелом матеріально-
технічного та фінансового забезпечення. Однак їх (об’єм, обсяг) та рівень ефективності (є,
залишаються) вкрай (низькими, недостатніми) через наявність (цілого ряду, цілої низки)
чинників: нестабільність політичної ситуації і законодавчої бази, низька інвестиційна
привабливість українського агропромислового комплексу для іноземних інвесторів та ін.
Зрозуміло, що кожна країна-інвестор (насамперед, у першу чергу) (піклується, дбає) про свої
інтереси, і кожна іноземна допомога – це, в певному розумінні, засіб послаблення партнера,
який її одержує. Проте аналіз світового досвіду показує, що й країни, які одержують іноземну
допомогу, можуть мати вагомі ефективні результати від неї за наявності відповідного механізму
використання. Саме тому дослідження можливостей подальшого залучення іноземних
інвестицій в агропромисловий комплекс України та їх ефективного використання, а також
розробка відповідного механізму реалізації цих можливостей є невідкладними (задачами,
завданнями), які (потребують, вимагають) негайного (розв’язання, вирішення). Таким чином,
питання (низьких, повільних) темпів зростання (об’ємів, обсягів) іноземного інвестування та
недостатнього рівня його віддачі в АПК в умовах (зростаючого, щораз більшого) дефіциту
ресурсів і (зменшення, зниження) джерел його покриття надалі є актуальним.

Завдання 24. Відредагуйте перекладений текст.

Этика
Главное для профессионала – соблюдение нравственных норм поведения. В работе он
часто испытывает чувство сопричастности к деятельности компании. При достижении
профессионализма 135 формируются культура и критерии оценки собственной деятельности.
Кроме этого, профи способен не просто хорошо работать, но и распоряжаться результатами
своего труда, используя их в будущем для достижения новых результатов. «Человек, не
 45
соблюдающий профессиональную этику, безнравственен, и потому не может зваться
профессионалом», – считает Григорий Рожковский.
Етика
Головне для професіонала – дотримання моральних норм поводження. У роботі він часто
випробує почуття причетності до діяльності компанії. При досягненні професіоналізму
формуються культура і критерії оцінки власної діяльності. Крім цього, профі здатний не просто
добре працювати, але і розпоряджатися результатами своєї праці, використовуючи їх у
майбутньому для досягнення нових результатів. «Людина, що не дотримує професійну етику,
аморальний, і тому не може зватися професіоналом», – вважає Григорій Рожковський.

ПЕРЕТВОРЕНИЙ ВАРІАНТ

Головне для професіонала -- дотримання моральних норм поведінки. У роботі він часто
відчуває причетність до діяльності компанії. При досягненні професіоналізму формуються
культура і критерії оцінки власної діяльності. Крім цього, профі здатний не просто добре
працювати, але і розпоряджатися результатами своєї праці, використовуючи їх у майбутньому
для досягнення нових результатів. «Людина, яка не дотримується професійної етики,
аморальна, і тому не може зватися професіоналом», - вважає Григорій