Французьке просвітництво

На той час країною керував Луї 15, збиралося більше податків і як наслідок обідніння населення. Так
утворився новий прошарок у суспільстві – буржуа. Між багатим і бідним населенням утворилася
прірва. Відчувався сильний вплив католицької церкви і як наслідок економічна катастрофа.

Найпопулярніша фраза тих часів «Після нас хоч потоп» людовик 15 приписують маркізі де
Помпадур, коханці Людовика XV. У цьому значенні фраза стала символом політики широких
витрат, яку проводив Людовик. Приводять цитату на позначення самовбивчої або
недалекоглядної політики, здійсненої проти інтересів народу, критикуючи одноосібну владу. 

Це все спровокувало Велику Фр революцію на кінець 18 ст

Початок Просвітництва у Франції (20 роки 18 ст – 1789 р(початок революції)). Завершення

монархії, перехід до романт естетики

Філософи просвітництва: Ламетрі, Кондільяк, Гельвецій, всі предстваники, які займались

літературою

ЛІТЕРАТУРА

1 етап – Передпросвітництво

Лесаж – сприяв розвитку сатиричної комедії та роману, що продовжує традицію іспанського

шахрайського роману. Як приклад «Кульгавий біс». Лесаж перший, хто використовує тип слуги,
де слуга набагато розумніший і активніший, ніж його господар.

Антуан Прево – представник духовенства, який проживав у монастирі і покидає його, вирушаючи
у мандри. Повертаючись пише найвідоміший і  найскандальніший твір «Історія кавалера де Гріє
та Манон Леско». Прево перший, хто використовує жіночий образ як центр роману. Духовна
влада Франції заборонила книгу в країні. Але її друкували і поширювали таємно.

Роман «Манон Леско»1731 р психологічний роман про долю жінки. Сюжет твору розповідає про
пристрасне кохання юнака до аморальної жінки, через яке руйнується його життя. Роман одразу
набув гучної популярності, через непристойність був заборонений деякий час. Його вважають
частково автобіографічним твором.

 «Філософські мандри Монкаля»

 «Історія Маргарити Анжуйської»
 «Історія Вільгельма Завойовника, короля Англії»
 «Роберт Лід»
 «Нотатки і пригоди шляхетної особи, що залишила світ», або «Щоденник шляхетної
особи, що залишила світ», 1728—1731;
 «Історія кавалера де Гріє та Манон Леско», 1731;
 «Англійський філософ, або Історія Клівленда, позашлюбного сина Кромвеля», 1732—
1739;
 «Кіллеринський настоятель», 1735—1740;
 «Історія однієї грекині», 1740.

Раннє Просвітництво

Монтеск'є (Шарль Луї де Монтеск'є) французький письменник і політик, багатий дворянин. Член
французької літературної академії, половину життя присвятив юриспруденції, займає позиції
лібералізму.
Трактати:

 «есе про смаки у творах природи і мистецтва» (про роль мист)

 «роздуми про причини піднесення та занепад римлян» (позиції щодо історії)
 «дух законів» (позиції щодо історії)

Монтеск'є ставить найвище конституційну монархію (обмежену владу), але при наявності
монарха. Прикладом розвитку бачить Англію.

Найголовніший твір – «Перські листи» 1721р – перший просвітницький текст, в якому

використано прийом очуднення. В тексті є вставна казка «Про троглодитів»- плем’я, яке
намагалося знищити інше, в результаті залишилось 2-3 триглодитів і у результаті їх воєн вони
вирішили стати добрими.
«Перські листи» вийшли під вигаданим прізвищем автора і друкувалися в Голландії, але його
справжнє ім'я скоро стало широко відоме публіці. Книга відразу ж потрапила в ряд заборонених,
що, втім, не заважало їй регулярно перездаватися за кордоном. У «Перських листах» Монтеск'є
виступає від імені персів Узбека і Ріки, які подорожують по Європі. Він вклав в уста своїх героїв
зухвалу критику політичного життя Франції. Саркастичні оцінки Людовика XIV, прозваного
підлесниками королем-сонцем, засудження непривабливих придворних звичаїв, неприховане
обурення автора політикою католицької церкви, котра переслідувала будь-який прояв
інакомислення, забезпечили Монтеск'є незмінно захоплений прийом в світських салонах.
Книга справила загальну сенсацію і, незважаючи на заборону, розходилася у величезній кількості
примірників, викликаючи самі суперечливі чутки. В один рік вона витримала вісім видань.

Зріле просвітництво

Вольтер (Франсуа Марі Аруе) – його погляди були дуже різкі, за це зазнав переслідувань. Почав
діяльність з гострих памфлетів. За це і був ув’язнений в Бастилії. 1717 – вперше, 1726 – вдруге

1726 – 1728 рр. проводить у вигнанні в Англії, там знайомиться х романами Дефо та Свіфта.
Повернувшись до Франції, знайомиться з пані Дюматле, вона була дуже розумною і багатою і
дала йому можливість проживати у неї в маєтку з 1733 – 1749 на повному забезпеченні.
Сірейський період творчості. Після смерті пані йде до пруського короля, пише на нього пародії.

У кінці життя купує собі маєток і живе свої останні 20р

ТВОРЧІСТЬ

Розпочинає з памфлетів і драматургії, трагедія «Едіп»1718, поема «Генріада». Перебуваючи у

Англії, захоплюється Шекспіром, використовує його сюжети, в час сірейського періоду написав 27
трагедій та 25 комедій

Трагедія «Заїр» 1732р дія відбувається у Сирії. Султан отримає полонених – французького
короля і Заїру. Урусман закохується у Заїру. Вона допомагає лицарю, але хтось на них доносить
(схоже до «Отелло»). Написав ще декілька історичних трактатів «Історія Карла 12». З цим
текстом познайомилися польські романтики і він привернув увагу Пушкіна, Байрона, Словацького.

Вольтер’янство – приклад вільнолюбства, що критикує світоглядні устої суспільства.

Вершина творчості – «Філософські повісті»

«Кандід» найвидатніша повість

«Орлеанська діва» - героїко-комічна поема

Дені Дідро – французький філософ-матеріаліст та енциклопедист епохи Просвітництва.

Засновник глобальної ідеї створення енциклопедії (присвятив 20р свого життя). Написав 1259
статей, видав 35 томів та 11 томів ілюстрацій. До написання «Енциклопедії» залучив Вольтера,
Монтеск’є, Руссо та інших філософів.

Відвідував Росію, де розчарувався деспотизмом Катерини 2.

Як драматург ввів нову драматичну теорію.

Написав

 статті «Про драматичну літературу», «Парадокс про актора»,

 театральні п’єси «Позашлюбний син», «Батько сімейства»»

Драма – новий жанр у стилі просвітницького реалізму.

Есе:

 «Сон Д’аламбера»
 «Листи про сліпих на користь для зрячих»
 «Філософські думки»

Форма діалогу:

 «Небіж Раба»
 «Жак фаталіст»

Дідро відстоював матеріалістичні ідеї, розглядаючи все, що існує як різні формоутворення єдиної
Нествореної матерії. Згідно з його вченням, матерія якісно різноманітна, в ній є початок саморуху,
розвитку. Задовго до Чарлза Дарвіна Дідро висловив здогад про біологічну еволюцію.
Заперечуючи божественне походження королівської влади, Дідро дотримувався теорії
суспільного договору, але з острахом ставився до самостійного руху низів і пов'язував свої надії з
освіченим монархом. В останній період життя схилявся до ідеї республіки замість монархії, але
вважав її малопридатною в умовах великої централізованої держави.

З ранніх філософських праць відомі «Філософські думки» (1746), «Алеї, або „Прогулянка
скептика“» (1747). Атеїстичний твір «Лист про сліпих у повчання зрячим» (1749).
Естетичний ідеал Дідро невіддільний від ідеалу соціального і етичного. Герої його творів
«Черниця» (1760), «Племінник Рамо» (1762), «Батько родини» (1756), «Жак фаталіст» (1773)
дискутують про філософію і моралі, в цих образах втілено образ народу Франції з його
життєлюбством і життєвою мудрістю. Дідро надавав величезного значення освіті і вихованню
людини, хоча і не заперечував, що для розвитку дитини велике значення мають її анатомо-
фізіологічні особливості. Головне — виявити природні здібності дітей і розвивати їх.
Дідро — автор відомих праць «Думки про пояснення природи» (1754), «Розмова д'Аламбера з
Дідро», «Філософські принципи матерії та руху». У своїх працях він обґрунтовав принципи
послідовного матеріалізму, за якими єдиною реальністю може бути лише матерія і рух. У єдиний
процес еволюції світу Дідро додав існування людини, суспільства. Найбільш відомою є діяльність
Дідро зі створення «Енциклопедії наук, мистецтв і ремесел», якій він віддав понад 20 років життя.

Жан-Жак Руссо — женевський франко-швейцарський філософ-

просвітник, письменник, композитор. Представник сентименталізму

Походить із Швейцарії, у 16 років покидає дім і прямує до Франції. Вважав, що людина щаслива
лише в природі
Пані де Верас – покровителька, яка дасть йому можливість вчитися. Розпочинає як музикант, в
1752-му його комічна опера «Сільський чарівник» була поставлена перед королем Людовиком
XV. Придумав нову систему кожного запису цифрами, Система, за задумом зручна для типографії,
записувала ноти в один рядок, вказуючи цифри, що відповідали музичним інтервалам, між ними,
знаки пунктуації вказували на ритм У 1742 Руссо поїхав у Париж з метою представити Академії
наук нову числову систему Академія відкинула його пропозицію, розцінивши систему як
непрактичну, хоча його похвалили за добре знання предмета й заохотили до нових спроб.

Руссоїзм – система соціально-політичних, філософських, релігійних, педагогічних та естетичних

поглядів, що викладені у його трактатах та романах та романах.

Трактати: «Роздуми про науки, мистецтва», «роздуми про нерівність», «Суспільний договір»

Інші просвітники не розуміли його життєві позиції

Поняття руссоїзму:

 Культ бідності(багатство=злочин)
 Культ природи та природної людини
 Культ дитинства (діти=чистота)
 Критика сучасного мистецтва, театру, цивілізації
 Культ індивідуальності
 Природна релігія і культ почуттів

В епістолярному романі «Юлія, або Нова Елоїза» (1761) засуджував станове суспільство,

протиставляючи йому природне почуття любові.Роман Дівчина закохується у вчителя, але
вони не можуть бути разом через різний майновий стан. Ідея вільного кохання

2 конфлікти:

1) соціальний (між персонажами і світом)

2) морально-психічний (між ними)

Поезія:

 «Руссо засуджує Жан Жака»

 «Марсельєза»
 Трилогія «Фігаро»

В автобіографічному романі «Сповідь» (опубліковано в 1782—89 роках) розповів про своє

життя, духовні пошуки, переживання тощо.

Художні твори Руссо пробуджували гуманне ставлення до бідних, любов до природи, сприяли
гармонійному розвитку особистості, виховували почуття громадянського обов'язку. Літературна
діяльність Руссо викликала до життя течію русоїзму, близьку до сентименталізму.
Великий вплив Руссо мав на представників романтизму в літературі, зокрема українських. Так,
український класик Іван Франко в статті «Влада землі в сучасному романі» й «Передньому
слові» до «Перебенді» Тараса Шевченка писав про складний характер творів Руссо,
підкреслював їхній вплив на молодого Шевченка, вказував на світовий резонанс його суспільних і
естетичних ідеалів.