‘Німецьке просвітництво

Німеччина є ефемерною державою, що включає в себе ряд федеральних земель що,

становлять окремі князівства і імперські міста. Ця країна ще не сформувалась як
цілісна, головна проблема на час 18 ст це політичне об’єднання Німеччини. Імперія
була створена, коли з’явився Наполеон і завдяки йому Німеччина почала
формуватись як держава.

Німецька культура має регіональний характер , митці користуються покровительством

князя чи герцога і фактично перебувають на його службі.

Німецькі діячі не є в опозиції до монархії, католицизму. Завдяки меценатству це

мистецтво може розвиватись.

Проблема – 30 літня війна(закінч 1648), країна виснажена після війни, тому рух
просвітництва запізнілий.

РОЗВИТОК МОВИ

У 18 ст нім мова закріплює свої позиції, починає формуватися єдина суцільна мова і
саме серед науковців нім мова стає поряд з латиною. Часто використовують франц
мову – придворна мова, мова освічених шарів суспільства. І дуже часто нім
письменники і поети мають на мені захищати німецьку мову.

В більшості носіями культури були бюргери.

Крім основної професії письменника вони мають іншу, адже фактичної професії
письменника не існує на час 18 ст.

Культурними центрами були міста такі як: Гамбург, Берлін, Лейпциг, Цюрих

ПОНЯТТЯ АНТИЧНОСТІ

Античність має і зберігає важливу позицію (асоціюється з утопією, що античність є

найкращою, зразком і, відповідно, людство, орієнтуючись на античність зміниться, бо
побачить ідеал краси і гармонійного існування людини та природи.

Відповідно цей класицизм здобуде найбільшого вияву у нім культурі і в останньому

періоді ми будемо бачити яскраве явище, яке стане ваймерський класицизмом. Саме
це пов’язано з розумінням ролі античності у німців.

Особистість яка наголосила на античність це

Йо́ганн-Йо́ахім Ві́нкельман – німецький мислитель, який підтримував теорію

античності
Позиція Канта – головна заслуга в обгрунтуванні творчого характеру
мислення. Наголосив на тому, що людина перероблює реальність і саме ця
особл мислення робить людину особистістю. Філософія канта наголошує – всі
люди духовно неповторні і кожна людина творець. Відповідно, оці ідеальні
поняття: піднесені честь, совість, патріотизм надають сенсу існуванню людини.
Тому ідея кантіанства стає фундаментом для німецької культури кінця 18 ст.

Про моральний імператив: людина не є засобом для досягнення мети, бо сама

людина є метою

КАНТ зробив підсумок епохи, бо саме він написав статтю що таке

просвітництво і фразу «просвітництво- вихід людини зі стану неповноліття»
«май мужність користуватися власним розумом»

ЛІТЕРАТУРА

Ранній етап 1720-1740 (у нім панує раціоналізм і віра в можливість розумної

перебудови суспільства)

Представники:

 Готшед (Представляє просвітницький класицизм)

 Ісков (представник сатири)
 Гюнтер (поезія бароко)
 Фон Гагедорн - рококо

Другий етап 1740-1760 (час активізації митців, ряд маніфестів)

 Віланд
 Клопшток
 Лессінг (найвидатніший драматург, форматор німецького театру, його мета це
оновити нім національний театр, призначення театру для нього це сформувати
досконалу людину та громадянина, тобто ідея виховання через театр)

Принцип динамізму характеру і дії в театрі

На думку Лессінга якщо характер активний і персонал приймає рішення, то це цікаво,

має бути драматичний і мужній характер, Лессінг використовує поняття
дидактизму(ненавязливий дидактизм, моральне повчання)

Рівнявся на естетику Шекспіра у театрі і пробував її продовжувати, бо на його думку

мистецтво буде викликати співчуття і як результат людина буде ставати кращою. Мета
викликати це співчуття

Також він створив збірку статей «Гамбурзька драматургія» (де висловив свої ідеї)
«Міс Сара Сампсон»1755

«Мінна фон Барнгельм» або «солдатське щастя»

«Емілія Галотті»1772 – найвидатніший драматичний твір

«Натан Мудрий»

Писав байки і казки

(Як відбувається Драматизм – береться ключовий момент в житті персонажа Емілій

галотті – драматургія – в день весілля емілії князь викрадає наречену спід вінця і як
рез це суперечка і вбивство нареченого. Про це все розпов свідрк, селяни нз що
робити. Всі персонажі мають виробити своє ставлення, змовчати чи бунт, емілія як
ключ і просить батька її вбити)

Праця з теорії та мистецтва трактат «лаокоон» чи «про межі малярства та поезії», де

аналізує літературу та скульптуру, таким чином показує різноманітність мистецтва.

Виділив два способи аналізу мистецтва проводячи опозицію через потворне і

красиве. новаторс

Етап 70-х років Рух «буря і натиск»

1770- до 1785 рр

Рух започаткований молодими інтелектуалами як протест проти раціоналізму

Представники - штюрмери (Штюр(буря))

Характерні ідеї руху штюрмерства:

 Відмова від ідеї культу розуму на користь нмоційності

 герой-індивідуаліст
 протест і бунт
 захист народних інтересів
 утвердження сили почуття
 культ генія митця
 найкраще розвивалися жанри драми та поезії

назва походить від нім драми «буря і натиск» фрідріха максиміліана фон клінгера

найбільше цінували драматургію шекспіра, виникають як осередки студентів в унів

нім,

центри: гурток в Гетінгентському уні «поети гаю »1772-4 (поети)

гурток рейнської спілки (входили романісти і драматурги) (входить Клінгер, Гете)

Швапска група (ранній період творчості Шилерра, Гердер(теоретик штюрмерства,
текст «про нім дух та мистецтво»)

РУССО – є зразком культу ідеальної людини, а також природної релігії.

Віланд переклав 22 п’єси Шекспіра німецькою мовою, це сприяло розвитку

драматургії і відкриттю нових можлив нім драми.

Найвидатніші представники штюрмерства:

 Фрідрих ШИЛЛЕР 1759-1805 походить з Марбаха, карл євгеній,герйог

Гюнтерберга, вкладає гроші на його навчання на мед фак, тому він фактично
стає рабом,

Перша драма - «Розбійники» 1871 (показує складність долі митця)

У 1783 пише «підступність і кохання» (любовна інтрига з соц конфліктом) приклад

міщанської драми

Віршована трагедія «Дон Карлос»

Трилогія «валенштайн»

«Марія Стюарт»

Сотні віршів, трактати з питань естетики і декілька прозорих творів

ЕСТЕТИКА ШИЛЛЕРА

Присвятив себе дослідженню історії філософ та естетики опираючись на Канта

1794 познайомився з Гете, є 27 листів про естетичні виховання (основна ідея - краса
рятує людину, мистецтво шлях до зміни

Лист №24

Шиллер зазначає 3 ступені розвитку людини та людського роду, щоб показати як у

моральному стані людина опановує себе завдяки мистецтву. Акцент на мистецтві, що
розкриває сутність

У своїй філософській роботі Про наївну і сентиментальну поезію / Über naive und
sentimentalische Dichtung (1795) Шиллер виділяє 2 види поезії

1 – класична поезія(наївна), яка осягає сутність, приховану ідею життя

2 – сучасна – сентиментальна

Лірика – Філософська(про роздуми)

- Масштабна (Про піднесення)
Балади:

1797р – баладний рік

У листах до Гете писав по 1 баладі

-сюжетні «Івікові журавлі»

- середньовіччя «Рукавичка»

У нього є моральна тенденція

1788р почався останній період творчості

Твори Ф. Шиллера були з захопленням сприйняті не тільки в Німеччині, але і

інших країнах Європи. Одні вважали Шиллера поетом свободи, інші — поетом
буржуазної моральності. Доступні мовні засоби і влучні діалоги перетворили
багато рядків Шиллера на афоризми. У 1859 році сторіччя від дня народження
Ф. К. Шиллера відзначався не лише в Європі, а й у США. Твори Фрідріха
Шиллера цитували напам'ять, з XIX століття вони ввійшли до шкільних
підручників. Згідно зі згадками у ранніх творах, Тарас Шевченко був знайомий
з творами Шиллера і певною мірою перегукувався з його ідеалами боротьби
проти поневолення[3].
Після приходу до влади у 1933 році, німецькі націонал-соціалісти намагалися
представити Шиллера «німецьким письменником» у своїх пропагандистських
цілях. Однак у 1941 році постановки «Вільгельма Телля», як і «Дона Карлоса»,
були заборонені за наказом Гітлера.
П'єси

 1781 — «Розбійники»
 1783 — «Змова Фієско в Генуї»
 1784 — «Підступність і кохання»
 1787 — «Дон Карлос, інфант іспанський»
 1799 — драматична трилогія «Валленштейн»
 1800 — «Марія Стюарт»
 1801 — «Орлеанська діва»
 1803 — «Мессинська наречена»
 1804 — «Вільгельм Телль»
 «Димитрій» (не була закінчена через смерть драматурга)
Проза

 Стаття «Злочинець через втрачену честь» (1786)

 «Духовидець» (незакінчений роман)
 Один великодушний вчинок / Eine großmütige Handlung
Балади

 Рукавичка (балада)(1787)
Естетичні погляди

 Мистецтво існує не для спостереження й насолоди, а для перебудови

життя і щастя людини на землі; воно мусить надихати людину на активні
дії.
 Шляхом естетичного виховання можна провести суспільну перебудову,
тобто змінити життя.
 Розмежування окремих етапів у розвитку мистецтва:

1. Наївний (давнє, античне, а також мистецтво доби Відродження).

2. Сентиментальний (нове мистецтво сучасного поетові часу).
3. Сміливий.

 Ідеал наївного мистецтва полягав у єдності, гармонії між дійсністю та

ідеалом.
 Поети — сентименталісти розподіляються на дві категорії: ідеалістів та
матеріалістів.

У драмі «Розбійники» Шиллер значно збагатив схематичний сюжет

першоджерела, заснованого на мотиві ворожнечі двох братів, який був дуже
поширений серед письменників «Бурі і натиску»: Карл, головний герой драми,
старший син графа фон Моора, емоційна, «стихійна, природна натура», не
може примиритися з розміреним міським життям і бере участь разом зі своїми
друзями у витівках, не завжди безневинних. Незабаром, проте, він кається і в
листі до батька обіцяє виправитися. Лист перехоплює його молодший брат,
Франц, який заздрить Карлу — улюбленцю батька. Франц замишляє
позбавити брата спадку і читає батькові інший, скомпонований
ним самим лист, після чого фон Моор проклинає старшого сина, а Франц пише
зневажливу відповідь братові від імені батька. 
Карл, вражений несправедливістю батька, разом зі своїми друзями вирушає
розбійничати в Богемські ліси, а Франц обманом ув'язнює батька в підземеллі,
прирікаючи його на загибель. Карл проникає додому під виглядом
чужоземного графа, дізнається про загибель батька і хоче помститися братові,
але той від страху перед розбійниками вже сам наклав на себе руки.
У першій драмі Шиллера віртуозно поєдналися шекспірівська міць у
зображенні характерів, правдоподібні картини німецької повсякденності,
елементи біблійного стилю (характерно, що спочатку автор хотів назвати
драму «Блудний син»), особисті переживання поета: його складні стосунки з
батьком. Шиллеру вдалося вловити бунтарські волелюбні настрої, що
панували в суспільстві в перші роки після Великої французької революції і
втілити їх в образі Карла Моора.
У квітні 1784 року відбулася прем'єра міщанської трагедії Шиллера
«Підступність і кохання». На відміну від перших драм, центральним
персонажем твору є дівчина Луїза Міллер, дочка бідного музиканта (саме її
ім'ям автор спочатку мав намір назвати п'єсу). Вона закохана у Фердинанда,
сина аристократа, однак станові забобони не дають їм з'єднатися. 
Міщанська гордість батька Луїзи і кар'єрні плани президента, батька
Фердинанда, зіткнення жорстоких законів абсолютистського суспільства і
людських почуттів, призводять до трагічної розв'язки: потрапивши в
тенета інтриг, Фердинанд із ревнощів убиває Луїзу. До Шиллера ніхто не
наважувався трактувати звичайну для літератури сентименталізму тему
любові представників різних станів із такою соціальною тенденційністю. Навіть
Г. Е. Лессінг у бюргерській трагедії «Емілія Галотті», з якою очевидно
перегукується п'єса Шиллера, вирішив перенести дію свого твору в Італію,
щоб уникнути конфлікту з владою. Завдяки своєму громадянському пафосу
п'єса «Підступність і кохання» мала величезний успіх у публіки. 
У 1785 році через фінансові труднощі Шиллер змушений був залишити
Мангейм. Він переїжджає до Дрездена, де, не маючи постійного дому, живе у
друзів. 
Незважаючи на непрості умови, Шиллер активно працює: він пробує себе в
прозових жанрах (новели «Злочин через втрачену честь», 1786, «Гра долі»,
1789, фрагмент роману «Духовідець», 1787), завершує «Філософські листи»,
пише драматичну поему «Дон Карлос, інфант іспанський» (1787). У творах
дрезденського періоду намічається відхід Шиллера від колишньої бунтарської
ідеології.
Тепер Шиллер вважає, що для того, щоб примирити ідеал і життя, поетичний
геній «повинен прагнути до розриву зі сферою дійсного світу». Переворот у
світогляді поета відбувається як внаслідок розчарування в ідеалах «Бурі і
натиску», так і в результаті вивчення філософії Канта та захоплення ідеями
франкмасонства.
Драма «Дон Карлос», написана на матеріалі іспанської історії, добре відбиває
цей перелом уже навіть формально: на відміну від ранніх п'єс, герої яких
говорили простою мовою, «Дон Карлос» написаний класичним п'ятистопним
ямбом, головним героєм твору є не представник міщанського стану, як це було
прийнято в представників «Бурі і натиску», а придворна особа; однією з
центральних ідей драми є ідея реформування суспільства освіченим
правителем (Шиллер вкладає її в уста маркіза Поза, друга головного героя).
Після драми «Дон Карлос» Шиллер все більше заглиблюється у вивчення
античності і філософії Канта.
Якщо раніше цінність античності для поета полягала в певних
громадянських ідеалах, то тепер античність стає важливою для нього в першу
чергу як естетичний феномен. Подібно до І. І. Вінкельманна і Й. В. Гете,
Шиллер вбачає в античності «благородну простоту й умиротворену велич»,
приборкання «хаосу». Відродивши форму античного мистецтва, можна
наблизитися до втраченої назавжди гармонії безтурботного «дитинства
людства». Свої думки про значення античності Шиллер виражає в двох
програмних віршах: «Боги Греції» та «Художники» (обидва — 1788). Роки у
Веймарі.