Відродження у країнах

Північного регіону
(Німеччина та Нідерланди)
 План

1.
1. Періодизація
Періодизація та
та основні
основні риси
риси німецького
німецького

2.
2. Відродження.
Відродження.
3.
3. Гуманістична
Гуманістична література.
література.
4.
4. «Листи
«Листи темних
темних людей»
людей» якяк зразок
зразок гуманістичної
гуманістичної літератури.
літератури.
5.
5. Творчість
Творчість Ульріха
Ульріха фон
фон Гуттена.
Гуттена.
6.
6. Література
Література Реформації.
Реформації.
7.
7. Мартін
Мартін Лютер.
Лютер.
8.
8. Бюргерська
Бюргерська література.
література.
9.
9. Себастіан
Себастіан Брант
Брант та
та його
його «Корабель
«Корабель дурнів».
дурнів».
10.
10. Діяльність
Діяльність Еразма
Еразма Роттердамського.
Роттердамського.
11.
11. Твір
Твір «Похвала
«Похвала Глупоті».
Глупоті».
 •Історичні передумови
• В умовах розпорошеності країни зростали могутність і свавілля
феодальних князів
• занепадало дрібне дворянство й рицарство;
• у важкому становищі опинилися селянські маси, які нещадно
експлуатувалися і феодальними князями, і рицарями;
• відбувалося швидке соціальне розшарування та зростання кількості
експлуатованих робітників у містах;
• у країні відкрито господарював папський Рим
• створилася сильна антикатолицька опозиція, на ґрунті якої в 1517 р.
спалахнув рух Реформації;
• В умовах гострого незадоволення народних мас своїм соціальним
становищем цей рух переріс у Велику селянську війну 1523-1525 p
 Періодизація
1. Культура гуманізму в Німеччині та Нідерландах
утвердилася вже наприкінці XV ст. і протягом
першого тридцятиліття XVI ст. переживала період
найвищого піднесення.
2. на початку XV ст. помітний перехід до літератури
нового типу: вона проймається сміливим
вільнодумством, наповнюється новим змістом, стає
соціально визначеною.
 Народні книги
• Важливий напрям становила демократична
література, яка завдяки розвитку книгодрукування
набула значного поширення у формі «народних
книг».
• Виникали вони на основі різних джерел;
• переказувались французькі рицарські романи
• німецький героїчний епос і середньовічні шванки.
• З початку XVI ст. «народні книги» набувають
значної популярності.
• Найбільш цінними були книги викривального
сатиричного змісту.
 Книга про Тіля Ейленшпігеля
містить майже 100 шванків, в яких розповідається про життя, пригоди
й витівки Тіля Ейленшпігеля.
Вдаючи з себе дурника, виконуючи буквально все, що йому говорять,
Тіль спілкується з представниками усіх соціальних кіл та станів.
Дотепний і кмітливий, великий майстер веселого, а часто й злого
жарту, він потішається над становими забобонами дворян,
ненажерливістю духівництва, людською глупотою і довірливою
простуватістю.
Він - втілення невичерпної народної енергії, винахідливості й
вільнолюбності.
Народна книга про доктора Фауста
За свідченнями сучасників, Фауст в 1509 р. одержав ступінь магістра в
Гейдельберзькому університеті, а в 1528 р. сам уже називав себе
доктором наук. В народі він мав репутацію мага і чародія, оскільки
звертався до «таємних наук», заборонених церквою.
Про нього розповідали різні незвичайні історії, які зрештою переросли в
легенду. Перша книжкова версія історії про Фауста була опублікована
в 1587 р. франкфуртським друкарем Йоганом Шпісом. Книга
складається з трьох частин.
У першій розповідається про молодість Фауста.
У другій частині «народної книги» описуються подорож Фауста у
потойбічний світ, а також його мандри по різних країнах і навіть на
сузір'я.
Третя частина розповідає про те, які «чудеса» творив Фауст.
 Гуманістичний рух
1. Початок гуманістичного руху в Німеччині припадає на середину
XV ст.
2. Другу половину віку визначають як період раннього гуманізму.
3. Університети починають звільнятися від впливу церкви, більшого
значення надається філології, зростає інтерес до античності, до
італійської ренесансної культури.
4. Величезне значення для розвитку культури мав винахід
книгодрукування в середині XV ст. И. Гуттенбергом.
5. Розпочалась публікація перекладів з італійської літератури
(наприклад, у 1472 р. був виданий німецький переклад
«Декамерона»), а також творів античних авторів, що сприяло
поширенню гуманістичних поглядів і формуванню основ
німецького гуманізму.
6. Німецькі гуманісти опановують класичну латинську , мову, якою
користуються і в своїх дослідженнях, і в художній творчості.
 Малярство
відбувається стрімкий розвиток образотворчого
мистецтва, вершину якого становить творчість
Альбрехта Дюрера.
Картини і гравюри Дюрера, твори великих
митців його покоління - Грюневальда,
Гольбейна, Кранаха, Альтдорфера - пройняті
ренесансним інтересом до людини і реального
світу, духом визвольної боротьби.
Гравюри: Апокаліпсис і Меланхолія
Ганс Гольбейн
Лукас Кранах
Себастіан Брант (1457-1511)
доктор прав, деякий час працював професором
Базельського університету, а потім -
міським секретарем Страсбурга.
Брант знав латинську і грецьку мови, античну
літературу, багато часу віддавав науковій і
літературній діяльності.
На відміну від багатьох німецьких гуманістів, він
писав не тільки латинською, а й німецькою
мовами.
Найціннішим у його спадщині є сатирико-
дидактичний твір «Корабель дурнів» (1494).
 Корабель дурнів
1. У передмові до книги автор визначив своє завдання -
підтримувати мудрість і доброчесність, викорінювати
глупоту й забобони в ім'я виправлення людського роду.
2. Стривожений тим, що світ занурений в темряву і
заполонений дурнями, автор вирішив усіх їх посадити на
кораблі й відправити в країну глупоти - Наррагонію. Доки
вони заповнюють цей дурляндський флот, автор описує
глупаків усіх категорій і видів як втілення
найрізноманітніших моральних і соціальних пороків: від
дрібних побутових вад до злочинів можновладців.
 Про нерозумних легковажних
чоловіків
• Краса мужчини - борода.
• А й він, як жінка, без стида
• На себе вихлюпне олію,
• Понікуди оголить шию,
• В обручках ходить, в ланцюгах,
• Як той невільник в кайданах.
• Смолистий чуб зав'є в кільце
• Та ще розіб'є і яйце,
• Убгає в кошика волосся,
• Щоб краще в кучері вилося.
• Той сушить голову в вікні,
• Той проти сонця, на вогні.
Йоганн Рейхлін (1455-1522)
На початку XVI ст. Рейхліну довелося очолити боротьбу німецьких
гуманістів з реакційними богословами та схоластами.
Приводом до сутички став виступ ученого єврея-вихреста
Пфефферкорна проти єврейських релігійних книг. Він дістав від
імператора Максиміліана дозвіл на їх знищення і запропонував
Рейхліну бути причетним до цього.
Рейхлін рішуче відмовився, доводячи цінність єврейських книг для
історії культури. Зав'язалася гостра полеміка, в якій узяли участь
учені різних університетів. Теологи і схоласти, центром яких був
Кельнський університет, підтримували Пфефферкорна, гуманісти
стали на бік Рейхліна. Особливо войовничо виступив проти
Рейхліна теолог Кельнського університету Ортуїн Грацій.
Інквізиція вимагала засудження сміливого гуманіста як єретика.
 «Листи темних людей»
(частина перша - 1515 p., частина друга - 1517 p.).
використавши прийом містифікації, автори побудували книгу як збірник листів, нібито написаних
магістру Ортуїну Грацію його друзями й однодумцями, богословами й риторами.
Всі вони, на відміну від знаменитих кореспондентів Рейхліна, - люди вкрай обмежені й забобонні,
вороги всього передового й розумного, тобто обскуранти (obscuri viri - темні, невідомі люди).
Вони схиляються перед Ортуїном Граціем і люто ненавидять Рейхліна й гуманістів, вважають їх
єретиками й готові спалити їх на вогнищах інквізиції.
У листах демонструється неймовірна тупість і невігластво обскурантів.
Вони не знають і не хочуть знати грецької мови, творів античних поетів. Один із кореспондентів, який
має ступінь магістра, поняття не має про Гомера, другий відносить Вергілія і Плінія до
найновіших письменників.
В одному з листів обскурант висловлював здивування, що він не знайшов у словнику дієвідмінювання
слова «наш» - «я нашу», «ти нашиш», «він, вона, воно нашить», тимчасом як інших слів було
там вдосталь.
Інший обскурант-граматик з обуренням писав, як його безпідставно висміяли світські поети, коли він
так мудро з'ясовував, що слово «патрицій» - це те саме, що «під тридцять», бо кожному
патрицію коли-небудь буває під тридцять років, що «повинний» - це той, хто має слабість до
вина тощо.
У другій частині книги обскуранти висловлюють своє захоплення
першою її частиною, всерйоз сприймають її як ортодоксально
богословську й радіють її появі, шлють поздоровлення Ортуїну
Грацію.
Гуманістичні автори скористалися ще одним проявом тупоголовості й
фанатизму реальних схоластів: вони дотепно обіграли справжню
помилку однодумців кельнського професора, які дійсно вітали
першу частину «Листів темних людей», відразу не розібравшись
в містифікації.
Друга частина книги глибша, гостріша за першу.
Тут особливо нещадно викриваються розпусність і зажерливість
католицького духівництва, торгівля індульгенціями. Про
папський Рим говориться як про кубло всіляких пороків, а
папська курія зображується як торжище, де всі справи вирішують
тільки гроші.
 Ульріх фон Гуттен
Походить з рицарської родини.
В юності він шість років провів у монастирі з волі батьків, які хотіли
зробити з нього священнослужителя. Але теологія й убозтво
чернецького оточення відштовхнули обдарованого юнака, і в
1505 р. він утік з монастиря і зайнявся вивченням гуманітарних
наук і літературною творчістю.
Він учився в різних університетах Німеччини, деякий час вивчав
юриспруденцію в Болоньї, але через матеріальні нестатки не
зміг закінчити повний курс навчання і вступив до війська
імператора Максиміліана.
 Гуманізм в Нідерландах

Нідерланди, як і Німеччина, входили до складу Германської імперії.

У них, як і в Німеччині, розквіт гуманізму припадає на кінець
XV - першу половину XVI ст. і за часом збігається з рухом
Реформації.
Нідерландські гуманісти відзначаються глибоким і всебічним
знанням античності, тісним зв'язком із італійською
ренесансною культурою, прагненням до безпосереднього
спілкування з гуманістами інших країн.
Найвище надбання нідерландських гуманістів - образотворче
мистецтво і ренесансна проза.
 Образотворче мистецтво

У галузі живопису уже в 20-30-ті роки XV ст. виник жанр

реалістичної картини в творчості Майстра з Флемалля та Яна
ван Ейка.
Тенденція до правдивого зображення життя зміцнюється і
розвивається наступними живописцями XV ст. –
Рогірем ван дер Вейденом, Гуго ван дер Гусом, Мемлінгом.
Ренесансний живопис XVI ст., особливо творчість найвидатнішого
його представника Пітера Брейгеля Старшого,
характеризується інтересом до повсякденного буття людини,
подробиць побуту. Картини Брейгеля пройняті концепцією
єдності людини і матеріального світу в його рухові і змінності.
 Пітер
Брейгель
Старший
Весільний
танок
 Пітер Брейгель
Старший
Вавілонська вежа
 Еразм Роттердамський
Був голландцем за походженням і народився в Роттердамі.
Батьки його рано померли.
Через матеріальні нестатки вступив у монастир, в якому провів
близько семи років, але потім залишив його і продовжував
навчання в Парижі, в колегії Монтегю.

Офіційної посади Еразм не займав, вів життя вільного літератора,

багато подорожував: побував в Італії, Англії, Німеччині, Австрії,
Швейцарії, останні роки життя провів у Базелі.
«Похвальне слово Глупоті»
(1509)
задумав цю книгу в 1509 p., їдучи з Італії до Англії, де, зупинившись
у домі Томаса Мора, невдовзі й закінчив її.
Ця книга є своєрідною енциклопедією тогочасної дійсності.
Літературна форма твору не вкладається в якийсь традиційний жанр.
Еразм використав широко вживану античними письменниками
форму жартівливого панегірика, до якої охоче зверталися
гуманісти, але передусім спирався на народну літературу та
народний театр, в якому мудрість часто виступала під виглядом
дурості й викривала глупоту і пороки.
Відкривається твір присвятою Томасу Мору, де Еразм
з'ясовує свій задум - скласти похвальне слово
Глупоті.
Будується «Похвальне слово» як монолог Глупоти, який
вона з кафедри виголошує перед багатолюдними
зборами.
Спочатку Глупота розповідає про себе, свій родовід і
знайомить із своїм почетом.
Народилася вона на щасливих островах, де все росте
несіяне й неоране, від могутнього бога багатства
Плутоса і прекрасної пустотливої німфи Юності.
Почет Глупоти - це Самолюбство, Улесливість, Лінь,
Насолода, Обжерливість, Розгул і Непробудний сон,
які допомагають їй підкоряти увесь рід людський,
навіть імператорів.
 Сміх дурнів.
Що б там не казали про мене люди (а мені добре відомо, яку недобру славу має Глупота навіть у несусвітніх
дурнів!), проте наголошую, що я єдина, неначе помахом чарівної палички, розвеселяю богів і людей. Вам
треба доказів? Будь ласка. Скільки б не було слухачів, але тільки-но з'явлюсь перед їхні очі, негайно
опановує всіма якась небувала радість, всі раптом стають дуже веселими і вітають мене гучним та щасливим
сміхом. Як пильно придивлюсь до кожного з вас, то мені здається, що ви напідпитку, неначе гомерівські
боги, що обпилися нектару, настояного на сміх-зіллі. А ще ж хвилину тому ви сиділи сумні й пригнічені,
немов щойно повернулися з печери Трофонія.

Подібна радість приходить до людей лише тоді, коли вранішнє сонце являє землі свій золотавий лик або
коли по суворій зимі приходить нова весна й пестить усе навкруги лагідним Фавонієм-вітром: природа тоді
омолоджується, все прибирає нового вигляду й забарвлення. Отак і ви, побачивши мене, змінюєте враз свою
личину на іншу. Таким чином, те, чого навіть великі ритори ледве досягають довжелезними й
глибокодумними промовами (щоб звільнити голову од тяжких клопотів!), я роблю швидко, єдиною появою
своєю.
Книга Еразма Роттердамського вражає багатством життєвого досвіду автора,
глибиною думки, а особливо сміливістю, яка полягає не тільки в гострій і
непримиренній критиці феодального суспільства як царства глупоти й
пороків, а й у новаторському характері мислення та сприйняття
дійсності.
Еразм засудив і відкинув середньовічне мислення з його абстрактністю,
прямолінійністю і мертвущою догматикою, середньовічне сприйняття
світу як чогось застиглого, раз і назавжди даного і визначеного, і
протиставив цьому творче, конкретне мислення, розуміння дійсності як
процесу складного, мінливого.
«Похвальне слово Глупоті», як і інші твори Еразма, написано латинською
мовою, якій письменник зумів надати простоти і невимушеності.
Після виходу в світ «Похвальне слово Глупоті» стало одним із найвідоміших
гуманістичних творів. Книга була перекладена майже на всі європейські
мови. її вплив виразно позначився на Рабле, в чиєму романі «Гаргантюа і
Пантагрюель» наявні прямі запозичення з «Похвали». Ганс Гольбейн
Молодший створив ілюстрації до «Похвального слова», написав портрет
Еразма.
Кобів Й. Еразм Роттердамський і його
безсмертна сатира. – в: Еразм Роттердамський.
Похвала Глупоті (пер. В. Литвинова). К., 1981.
– С. 3-14. -
https://www.academia.edu/2775322/%D0%9A%D0%BE
%D0%B1%D1%96%D0%B2_%D0%99_
%D0%95%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BC_%D0%A0%D0%BE
%D1%82%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B0%D0%BC
%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%96_
%D0%B9%D0%BE%D0%B3%D0%BE_
%D1%81%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%BD
%D0%B5_%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BE
Дякую за увагу
