Розвиток поетичних жанрів в

англійській
А Н Н А   Кренесансній
У Л І Ш 2 5 2 З П ХО поезії.
 ∙ Основні відомості про Ренесанс
∙ Риси Ренесансу
∙ Особливості Ренесансу в АнгліЇ
∙ Передвідродження. Джефрі Чосер
∙ Раннє Відродження. Томас Мор
План ∙ Поезія Відродження. Джон Скелтон,
Томас Уайет
∙ Зріле Відродження. Філіп Сідні, Едмунд
Спесер, Джон ЛіЛі, Крістофер Марло
∙ Пізнє Відродження. Вільям Шекспір
                   Епоха
Ренесансу
∙ Основні риси Ренесансу 

∙ Антропоцентризм— домінування філософського принципу,

згідно з яким людина є центром і метою всесвіту.

∙ Гумавнізм — домінування філософського принципу, згідно з

яким утверджується повага до гідності й розуму людини, її
права на щастя, вільний вияв природних людських почуттів і
здібностей.

∙ Пантеїзм — філософська позиція (світогляд), згідно з яким

Бог і світ перебувають у нерозривній єдності.

∙ Філософія Відродження характеризується також появою

нової натурфілософії, інтересом до держави, індивідуалізмом,
формуванням ідеї соціальної рівності та опозиційністю
до церкви.
 Особливості англійського Ренесансу

∙ Англійське відродження мало аристократичний характер, а королівський двір

посів місце головного ренесансного центру країни. Саме при дворі короля Генріха
VIII працюють гуманіст Томас Мор і відомий художник Ганс Гольбейн Молодший,
а при дворі королеви Єлизавети І - поет Філіп Сідні і Роджер Меннерс, граф
Ретленд (Шекспір), ранні п'єси якого йшли при дворі. Інтелектуальна еліта Англії
мала всі умови для освіти, самоудосконалення, подорожей, деякий час жила на
континенті ( Філіп Сідні - у Франції і в Нідерландах, Роджер Меннерс - у Франції і
Данії ). Вони отримали дійсну можливість стати мудрими на прикладах тих, хто
пройшов шляхом помилок і небезпек - до них, засвоїти їх досвід, розвинути краще
в досвіді попередників, з якої б країни вони не були.
 Особливості
англійського Ренесансу

∙ Час  англійського Ренесансу– 16 та початок 17 століття. Виділяють Вільям Шекспір

такі періоди:

∙ Передвідродження ( з кунця 14 столліття)– Джефрі Чосер ( 1340–1400),

головний твір якого– збірка з 24 віршованих " Кентерберійських
оповідань", написаних у дусі " Декамерона" Боккаччо.

∙ Раннє Відродження ( перша половина 16 століття)– Томас Мор (1478–

1535), знаменитий своєю "Утопією" (1516).

∙ Середнє Відродження ( друга половина 16 століття)– Філіп Сідні,

Едмунд Спенсер ("Королева фей"), Джон Лілі, Крістофер Марло.

∙ Пізнє Відрподження ( на межі 16–17 століття) представлене іменем

Вільяма Шекспіра (1564–1616), одного  з найвидатніших письменників
доби Ренесансу, автора сонетів, трагедій " Ромео і Джульєта", "
Макбет", "Отелло", " Гамлет", " Король Лір", комедій " Сон  літньої
ночі", " Багато  галасу з нічого", історичних хронік, драм.   Томас Мор
Передвідродження
∙ Передвідродження в Англії охоплює період наприкінці XIV ст. Перший період тривав у першій половині XVI ст., другий
— майже вся друга половина XVI ст., третій — на межі XVI—XVII ст.
∙ Родоначальником англійського Ренесансу вважають письменника Джефрі Чосера (приблизно 1340-1400). Як і у
творчості Данте, у його літературній спадщині виявилися середньовічні традиції, але водночас формувалося й нове
ренесансне бачення. Увага до людини та її внутрішнього світу, глибоких почуттів у творчості Дж. Чосера засвідчує
перехід до «нового часу».
∙ Іншим представником перехідного періоду був Томас Мелорі (1416-1471), який написав роман «Смерть Артура», де
були зібрані лицарські легенди про короля Артура й братство Круглого столу. Король Артур зображений як володар
Європи, але ідеальне лицарське товариство гине у феодальних чварах. Цей твір став своєрідним прощанням із
середньовічною культурою лицарства.
∙ У XVI ст. в Англії сформувалася національна самосвідомість, що виявилася в загальному інтересі до національної
історії та подій державотворення. Англійська історія — найпопулярніша тема мистецтва тих часів.
∙ Видатним митцем раннього англійського Відродження став Томас Мор (1478-1535), автор знаменитої книжки
«Утопія», у якій відображено мрію про ідеальне суспільство.
 Джеффрі Чосер

∙ «Кентерберійські оповіді» — це збірка з 24 віршованих новел, об'єднаних загальною рамкою (хоча Чосер задумував загалом 120 новел): історії
розповідають описані в авторському пролозі паломники, що прямували на поклоніння мощам святого Томаса Беккета в Кентербері. За задумом Чосера,
кожен з них мав розповісти чотири історії (дві на шляху в Кентербері і дві дорогою назад). У «Кентерберійських оповідях», переважно віршованих, не
використовується однакового членування вірша; поет вільно варіює строфи та розміри. Переважаючий розмір — 5-стопний ямб з парним римуванням (
«героїчна строфа» — англ. heroic couplet).
∙ Оповідачі належать до всіх верств середньовічного англійського суспільства: серед них є лицар, чернець, священик, лікар, мореплавець, купець, ткаля, 
кухар, йомен та ін. Їхні історії частково походять з традиційних новелістичних сюжетів, що були використані, зокрема, в «Книзі благої любові» 
Хуана Руїса та «Декамероні» Боккаччо, проте деякі з них мають оригінальний характер.
∙ Розповіді паломників вельми різноманітні за тематикою, часто пов'язані з темою любові та зради, та чи найголовнішою темою є сатиричне
змалювання зловживань католицької церкви. Інший важливий аспект оповідей — детальний опис головних трьох верств тодішнього суспільства
(аристократи, священики й селяни) та значення такої суспільної структури в житті людей середньовіччя. Літературна майстерність Чосера
проявляється і в тому, що в новелах відображені індивідуальні риси і манера мови оповідачів.
∙ Одні оповіді мають гумористичний характер, інші — серйозні теми, та всі вирізняються точністю в описі людської природи.
∙ Новаторство та своєрідність «Кентерберійських оповідей» було гідно оцінене лише в епоху романтизму, адже продовжувачі традицій Чосера з'явилися
вже за його життя (Джон Лідгейт, Томас Хокклів та ін.), а сам твір було опубліковано Вільямом Кекстоном в найранішу пору англійського друкарства.
∙ Дереворит з другого видання «Кентерберійських оповідей» Вільямом Кекстоном, опублікованого 1483 року
∙ Чи не найбільшим внеском у розвиток англійської літературної мови є вживання в «Кентерберійських оповідях» розмовної мови, замість престижних
тоді старофранцузької та латини. Твір Чосера, зокрема його структура та вживання народної мови, мали вплив на інші європейські літератури.
Водночас і сам Чосер, після поїздки до Італії, чимало запозичив з «Декамерона» Джованні Бокаччо
 Раннє Відродження
∙ Найвідомішим представником раннього Відродження в Англії
є Томас Мор. Світову славу йому приніс суспільно-
політичний трактат “Утопія”. Видатним прозовим твором
Томаса Мора є також незакінчена історична праця «Історія
Річарда III» (1513-1518) і  Він  відомий як філософ,
державний діяч, лорд-канцлер (1529—1532 рр.). Один з
основоположників утопічного соціалізму. Святий Римо-
католицької церкви. 
∙   Народився 7 лютого 1478 в Лондоні. Помер 6 липня 1535 у
віці 57 років, був обезглавлений.
∙   Мав дві дружини - Джейн Кольт, Еліс Мідлтон. І четверо
дітей: Марґарет, Елізабет, Сесіль, Джон
∙ Відомі цитати Т. Мора:
∙ Я помру як вірний слуга короля, але насамперед — Бога.
(Слова, які він начебто сказав перед стратою).
Томас Мор
∙ «Історія Річарда III» мала значний вплив на розвиток як англійської політичної думки, так і літератури і
мови. Зокрема, Шекспір у своїй драмі «Річард III» значною мірою орієнтувався на твір Мора і наслідував
його інтерпретацію образу Річарда.
∙ Твором Томаса Мора, який приніс автору світову славу, є «Золота книга, така ж корисна, як і забавна, про
найкращий устрій держави і про новий острів Утопія».
∙ «Утопія» за своєю літературною формою - розповідь про подорожі в невідомі краї - якнайбільше
відповідала захопленням доби географічних відкриттів, а разом з тим давала простір для фантастики -
єдиного на той час засобу вираження сміливої соціалістичної думки.
∙ Твір поділяється на дві книги і будується як бесіда автора з бувалим моряком Рафаїлом Гітлодеєм -
нібито одним із супутників знаменитого мореплавця Амеріго Веспуччі. Саме в уста Гітлодея автор
вкладає найсміливіші думки і судження. Зміст другої книги становить розповідь Гітлодея про суспільний
лад на острові Утопія, де він нібито прожив більше п'яти років і покинув його тільки тому, що хотів
розказати людям про цей новий світ. Томас Мор виразив мрію про ідеальний суспільний лад
Поезія
∙ Значного розвитку в період раннього Відродження досягла англійська поезія. Джерелами були і національна поетична традиція
і антична література; зазнала вона сильного впливу італійської гуманістичної поезії, а також французької та іспанської.
Англійські поети багато перекладали з поезії континентальної, вводячи у національну поезію нові теми, ідеї, жанри.
∙ Стрімке літературне піднесення в Англії починаючи з XVI століття. Доба Раннього Відродження. Літературна діяльність Джона
Скелтона – першого видного англійського поета доби Ренесансу (1460-1529). Сатири Скелтона («Колін Клаут», «Чому ви не
з’являєтесь до двору?»): висміювання паразитичного життя шляхти і духовенства, зв’язок з народної сміховою культурою, з
народною піснею, розмовною мовою, образ простака Коліна Клаута. Любовна поезія Скелтона, уславлення ідеального образу
коханої у вірші «До Марджері Вентворт»).
∙ Поети аристократичного середовища при дворі Генріха VIII: Томас Вайет (1503-1543) і Генрі Говард, граф Саррі (Серрей у
старій транскрипції) (1517-1547). Впливи італійської поезії, творчості Франческа Петрарки. Запровадження жанру сонету в
англійській поезії Вайетом, надання йому традиційної англійської («шекспірівської») форми графом Саррі: три катрени плюс
один двовірш зі схемою римування авав edcd efef gg). Тема кохання як провідна у творчості обох поетів (пісня «Чи кинеш ти
мене?» Вайета,сонет «Уславлення коханої Джеральдини» Саррі). Гуманістична спрямованість лірики англійських поетів-
петраркістів, інтерес до внутрішнього життя людини, удосконалення англійського віршування.
 Поезія
∙ Томас Ваєтт народився 1503 року в містечку Мейдстоун, син Сера Генрі Ваєтта та Енн Скіннер. Навчався в Кембриджі; був
посланцем при дворі Генріха VIII, виконував дипломатичні доручення в Італії, Іспанії, Франції. Віце-адмірал (1541).
∙ Ваєтт, разом з Сурреєм, належить до засновників нової англійської поезії. Перший англійський поет, який звернувся до сонету.
Спочатку його твори з'явилися в «Tottel's Miscellany» (1557) разом з творами Суррея; пізніші видання — 1855, 1870.
∙ Томас Томас Ваєтт помер 11 жовтня 1542 року в місті Лондоні.
∙ Через дванадцять років після смерті Томаса Ваєтта, в 1554 році, його син, також носив ім'я Томас, очолив заколот проти
дочки Генріха VIII, королеви Марії Тюдор. Метою заколотників було повалення католички Марії і сходження на трон
протестантки Єлизавети. Повстання було придушене, і Томас Ваєтт-молодший був страчений.
∙ Не встиг широко розгорнути своєї творчості і талановитий поет Генрі Серрей (1517-1547). Він походив з старовинного
дворянського роду, належав до придворного середовища. Несправедливо звинувачений у державній зраді, він був страчений. Друг і
послідовник Уайета, Серрей також перекладав сонети Петрарки, творив у цьому жанрі, значно удосконаливши його, порівняно з
Уайетом, і змінивши його форму. Сонет Серрея складається з трьох катренів і заключного куплета з парною римою. Цією
формою потім скористався Шекспір. Крім того, Серрей переклав англійською мовою дві пісні «Енеїди» Вергілія, вперше
застосувавши в англійській поезії білий вірш (неримований п'ятистопний ямб), яким потім, удосконалюючи його, писали
англійські драматичні поети (Марло, Шекспір).
∙ Досвід поезії Уайета і Серрея був цінний для англійських поетів-ліриків другої половини XVI ст.
 Зріле Відродження
∙ Розквіт англійської поезії в добу зрілого Відродження (кінець XVI – початок XVIІ ст.). Діяльність
гуртка поетів «Ареопаг», утвореного за зразком французького гуртка поетів «Плеяди». Філіп Сідні
(1554-1586) – найвидатніший діяч «Ареопага». Трактат Сідні «Захист поезії» (написаний бл. 1584 р.,
надрукований 1595 р.), створений за зразком трактату французького письменника Дю Белле «Захист і
уславлення французької мови», – маніфест нової гуманістичної школи поетів і перша англійська
поетика. Захист поезії як вершинного явища ренесансної культури від нападок пуритан. Поезія «як
надійна школа мудрості і чесноти», поети – «улюбленці богів». Уславлення героїчних поетів античності
(Вергілій), висока оцінка Сідні національної поетичної традиції (творчості Чосера, Вайета, Саррі,
народних балад). Поетичний цикл сонетів і пісень Сідні «Астрофіл і Стелла» (1580-1584, надрукований
у 1591 р.). Символіка назви циклу («закоханий у зірку» і «зірка»), Пенелопа Девере – прототип образу
коханої поета Стелли. Утвердження в циклі сонету як улюбленого жанру ренесансної любовної лірики
(«О Месяц, как безшумен твой восход…»).
∙ Едмунд Спенсер (1552-1599) – другий видатний представник поетичного гуртка «Ареопаг». Розвиток
ренесансної любовної лірики (цикл сонетів «Аморетті», 1591-1595, шлюбні гімни, платонічні «Гімни на
честь кохання і краси», 1596). Становлення пасторального жанру в «Пастушому календарі» (1579)
Спенсера, присвяченому Філіпу Сідні. Традиції античної літератури (Теокріт, Вергілій) у книзі.
Композиція збірника: 12 еклог за числом місяців, майстерність пейзажного малюнку, змалювання
народних травневих свят. Умовно-бутафорські образи пастухів, їх роздуми про віру, мораль, кохання.
Монументальна алегорична лицарська поема Спенсера «Королева фей» (1589-1596), присвячена королеві
Єлизаветі І, як англійський ренесансний епос, запозичення традицій Лодовіко Аріосто (поема «Шалений
Роланд»). Використання Спенсером елементів куртуазних артурівських романів з їх умовною
фантастикою і казковою екзотикою. Декоративність образів поеми. Сюжетна основа: історія кохання
короля Артура (символу величі) до «королеви фей» Глоріани (слави), її пошуки в казковій країні. 12
лицарів-сподвижників Артура як втілення 12 чеснот (у написаних 6 книгах із 12 запланованих):
Благочестя, Поміркованість, Цнотливість, Справедливість, Ввічливість і Дружба). «Спенсерова
строфа», використана в поемі, як удосконалення чосерівської: вісім рядків, написаних п’ятистопним
ямбом, плюс дев’ятий рядок – шестистопним ямбом, зі схемою римування ававвсвсс. Використання
 Крістофер Марло 
∙ Крістофер Марло (1564-1593) як справжній творець англійської
ренесансної трагедії. Трагічна доля талановитого поета з репутацією
«безбожника», його близькість до гуртка вільнодумців Волтера Релі,
вбивство в лондонській таверні агентами таємної поліції. Найвідоміші
трагедії Марло: «Тамерлан Великий» (1587-1588), «Мальтійський єврей»
(1589), «Трагічна історія доктора Фауста» (1587-1588). 
Образи демонічних злочинців, героїв-індивідуалістів, яких гублять їх
пристрасті (жадоба помсти – єврея Варавву, жадоба влади – східного
правителя-деспота Тамерлана). Обробка сюжету німецької народної
книги про чорнокнижника доктора Фауста, виданої Йоганном Шпісом у
Німеччині 1587 р. і перекладеної невдовзі англійською мовою.
Заперечення Фаустом науки – філософії, права і медицини, визнання
магії, угода з дияволом заради отримання безмежного знання. Грандіозні
плани Фауста і мізерність їх реалізації після отримання чарівної сили.
Останній монолог Фауста: розкриття теми Часу і минущості
людського життя, неможливість розкаяння для чорнокнижника.
Трагедія Фауста як трагедія ренесансного індивідуалізму.
Запровадження й розвиток Марло білого вірша, який став традиційним
у ренесансній трагедії.
 ∙ Джон Лілі  (1554-1606) –
англійський драматург та
романіст доби Відродження,
який належав до групи
письменників-енциклопедистів чи
«університетських умів». Джон
Лілі є одним із попередників
Вільяма Шекспіра. Літературне
визнання Джону Лілі здобув

Джон Лілі романом «Евфуєс» Хоча цей твір

і не відзначається особливою
оригінальністю сюжетної лінії
(історія пригод двох молодих
людей на ім’я Евфуєса, що зі
старогрецькї означає
«вихований», і Філавта), проте
містить багато свіжих на той
час гуманістичних думок
філософського, етичного та,
насамперед, виховного характеру
 Пізнє Відродження

∙ Вільям Шекспір (хрещений 26 квітня 1564, дата народження невідома,

Стретфорд-на-Ейвоні — 23 квітня (3 травня) 1616, Стретфорд-на-Ейвоні) —
англійський драматург Єлизаветинської епохи. Один з найвідоміших
драматургів світу, автор принаймні 17 комедій, 10 хронік, 11 трагедій, 5 поем
і циклу з 154 сонетів. Шекспір визнаний найвидатнішим англійським
драматургом всіх часів. Був також поетом і актором. Народився в заможній за
тим часом родині Джона Шекспіра, рукавичника та торгівця шерстю. Його
мати, вроджена Арден, належала до одної із найдавніших англійських родин. 

∙ Найвідоміші твори : «Ромео і Джульєта», «Сонети», «Гамлет», «Король Лір»,

«Буря», «Отелло», «Сон літньої ночі»
 Вільям Шекспір.
Сонети

∙ Основним змістом сонетів є розповідь поета про своє глибоке почуття дружби до юнака довершеної краси і своє сповнене пристрасті кохання до
«смуглявої леді». Дослідники, розглядаючи сонети як автобіографічні твори, здавна дошукуються тих реальних осіб, які були прототипами друга і
коханої. Протягом XIX і XX ст. висловлювалися різні здогадки. Наприкінці XIX ст. особливо популярною була версія, нібито за образом «смуглявої леді»
криється придворна дама Єлізавети Мері Фіттон. Уже в наш час, у 1973 p., англійський історик А. Роуз висунув нову гіпотезу, згідно з якою прототипом
«смуглявої леді» була донька придворного музиканта італійця Б. Бассано Емілія, одружена з Вільямом Ланьє, батько якого також служив музикантом
при дворі. Та, зрештою, рішення цієї загадки не може впливати на сприйняття шекспірівських сонетів. Вони є видатним явищем поетичної творчості і
становлять невмирущу естетичну цінність, незалежно від того, хто були прототипи створених образів.

∙ Сонети Шекспіра становлять сюжетний цикл. Хоч кожний з сонетів це завершений вірш, важливий сам по собі, але взяті разом вони створюють певний
сюжет, який будується на розвитку відносин між поетом, другом і «смуглявою леді».

∙ Поетом володіють дві сильні пристрасті - дружба і кохання, найдорожчі йому дві людини - друг і «смуглява леді», які не чужі один одному.
 Вільям Шекспір.
Трагедія “Ромео і
Джульєтта”
∙ В середню 90-х років у період написання веселих комедій Шекспір
створив і трагедію «Ромео і Джульєтта». Сюжет її запозичено з
поеми англійського поета Артура Брука, написаної, в свою чергу, на
основі італійської новели Матео Барделло. «Ромео і Джульєтта» має
багато спільного з ранніми комедіями кохання і в побудові, і в настрої.
Трагедія пройнята оптимістичною вірою в неминучість торжества
гуманістичних відносин між людьми, в ній значне місце займають
комедійні сцени. У центрі сюжету трагедії, як і в комедіях, є історія
кохання юних героїв, але розвивається ця тема в трагічному плані і
завершується загибеллю закоханих.
∙ Трагізм долі Ромео і Джульєтти зумовлений обставинами суспільного
життя, зіткненням у ньому старого і нового, феодальної і
гуманістичної моралі. На шляху до щастя героїв загрозливою
перешкодою стоять давня кривава ворожнеча між родинами
Монтеккі і Капулетті та жорстокі феодальні моральні устої. Ромео і
Джульєтта - це люди вже нового часу.
 Вільям Шекспір.
Трагедія “Макбет”
∙ Трагедія «Макбет» - твір соціально-політичної проблематики, в якому
засуджено криваву узурпацію і сваволю монарха. Сюжет Шекспір запозичив
з «Хронік» Р. Холіншеда.
∙ Дія трагедії сконцентрована навколо образу Макбета, показаного в еволюції.
Особлива увага приділяється зображенню внутрішнього світу героя,
розкриттю поступового розпаду його особистості в ході злочинної
боротьби за трон. На початку трагедії Макбет постає як герой Шотландії,
її захисник, славний і непереможний воїн, якого шанує і відзначає високими
нагородами король Дункан.
∙ Глибоко драматичне зображення зруйнування колись благородної і доблесної
людини робить образ Макбета глибоко трагічним. Але це зовсім не означає
виправдання злочинця. Засудження його безкомпромісне. Трагедія сповнена
войовничого гуманізму. Проти Макбета виступає все суспільство, воно
бореться з тираном і знищує його в ім'я справедливості й людяності.
Висновок
∙ Отже, Відродження, або Ренесанс (фр. Renaissance, італ. Rinascimento) — епоха в історії культури Європи, що
прийшла на зміну культурі середньовіччя і передувала культурі нового часу. Приблизні хронологічні межі епохи —
XIV—-XVI століття. Доба Відродження включає три фази: раннє (XIV ст.), високе (XV—XVI ст.) та пізнє
Відродження (XVI — початок XVII ст.). Виникло воно в Італії, а пізніше поширилось і на інші європейські країни
— у XV-—XVI століттях ідеї Ренесансу поширюються "п Францію та Німеччину, а в Англії й Іспанії
Відродження припадає ми XVI — початок XVII ст. 
∙ Відмітні риси доби Відродження — світський характер культури та її антропоцентризм (тобто інтерес у
першу чергу до людини та її діяльності). З'являється цікавість до античної культури, відбувається ніби її
«відродження» — так і з'явився цей термін. Водночас література замість латини почала використовувати
національні мови, з'явився інтерес до народної творчості при одночасному зацікавленні античними зразками. Для
мистецьких творів цієї доби були характерні ясність естетичного мислення, простота і конкретність. 
∙ Наяскравішими представниками Ренесансу в Англії були Джефрі Чосер,
∙ Томас Мор, Джон Скелтон, Томас Уайет, Філіп Сідні, Едмунд Спенсер, Джон Лілі, Крістофер Марло, Вільям
Шекспір
Список використаної літератури 
∙ Вікіпедія 
∙ Cooper, Helen. The Canterbury Tales. Oxford Oxfordshire: Oxford University Press, 1996
∙ Кобів Й. Поборник соціальної справедливості // Мор Т., Кампанелла Т. Утопія. Місто
Сонця. — К.: Дніпро, 1988. — С. 6—14
∙ Мор Т. Епіграми. Історія Річарда III. Москва-1973
∙ Петросян — Річард III — міф та реальність // Питання історії, № 11-12, 1992
∙ «Ромео і Джульєта» (оригінал тексту англійською, видання 1847 року) у
Вікіджерелах (англ.)
∙ Макбет у бібліотеці ae-lib.org.ua
Дякую за увагу!