Ренесанс в Англії здобутки й представники

Мета – формувати компетентності: предметні (знання основних тенденцій суспільно-

історичного й мистецького розвитку Англії доби Відродження; навички визначення провідних
тенденцій в мистецтві; естетичний смак): ключові (уміння вчитися: навики оцінювання культурно-
мистецьких явищ; комунікативну: навички ефективної роботи в групі; інформаційну: навички
самостійного опрацювання інформації; загальнокультурну: прагнення збагатити свій світогляд).
Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок.
Міжпредметні зв’язки: всесвітня історія, українська художня культура (мистецтво), інформатика.
Обладнання: портрети видатних діячів англійського Ренесансу, видання їхніх творів,
роздавальний та ілюстративний матеріал.
Перебіг уроку
І. Організаційний матеріал
ІІ. Актуалізація опорних знань
1. Інтерактивна вправа «Мозковий штурм».
 Пригадайте відоме вам з курсу історії, літератури та мистецтва про добу Відродження.
 Як відмова від догматів Середньовіччя вплинула на мистецтво? (Як і за часів античності,
формується культ людської особистості, що спонукало митців до пошуку нових шляхів
осмислення діяльності, форм і суті її зображення)
ІІІ. Оголошення теми й мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.
Учитель. Ви вже знаєте, епоха Відродження характеризувалася тим, що людське «я»
утверджувалося як богорівне. Через цікавість до людських потреб митців доби Відродження
називали Гуманістами. Ознакою творчості гуманістів були відкриття світу й людині, прагнення
пізнати все, пов’язане з людиною, пошуки шляхів її щастя. Гуманісти обстоювали право людини
радіти й бути щасливою у цьому, земному житті. Центральною постаттю був митець, який
виборював своє право змінювати, удосконалювати світ за естетичними законами. Розгляньмо
ознаки Ренесансу в Англії – країні, яка увійшла в нову епоху поміж останніх. Сьогодні ми маємо
з’ясувати історичні передумови й періодизацію англійського Відродження та здобутки цієї доби в
музиці та літературі, образотворчому й театральному мистецтві.
ІV. Робота над темою уроку.
№1. Історичні передумови розвитку англійського Відродження.
В Англії Відродження розпочалося пізніше за решту країн Західної Європи, і хоча було
нетривалим. Але відбувалося інтенсивніше. До ХІV ст. Англія здебільшого залишалася країною
пасовиськ і землеробства. Сторічна війна з Францією виснажила Англію та її народ, водночас
об’єднавши націю й загартувавши її, натомість міжусобний розбрат між Червоною й Білою
Трояндами (між Ланкастерами та Йорками) за трон озлобив і роз’єднав. Зрештою трон посів
висуванець Ланкастерів із династії Тюдорів Генріх VІІ. Влада Тюдорів мала абсолютистський
характер: парламент повністю підкорявся короні. Проте століття правління Тюдорів (1485-1603)
часто називають найкращім періодом англійської історії: Генріх VІІ заклав підвалини багатої
держави й могутньої монархії; його син, Генріх VІІІ, відокремив англіканську церкву від
Ватикану; його онука Єлизавета розгромила непереможну доти іспанську флотилію. Англійську
монархію підтримували буржуа, що нажили свої статки завдяки лихварству, торгівлі, піратству.
Водночас простий люд був позбавлений даху надо головою й засобів до існування; через
Реформацію закривали монастирі й конфісковували церковні землі; народ подекуди повставав
проти церковної реформи.
Англійські гуманісти вчилися у гуманістів континентальних зокрема італійських та
французьких. Багато англійців їздили до Італії, щоб особисто познайомитися з життям передової
країни тогочасної Європи. На розвиток англійського гуманізму також вплинули ідеї Еразма
Роттердамського, який тривалий час жив тут (викладав у Кембриджі), та філософія Мішеля
Монтеня, що відобразилася у творчості Вільяма Шекспіра.
За доби Відродження розвивається англійська наука: Вільям Гарвей створив учення про
кровообіг людини, Френсіс Бекон започаткував матеріалістичні філософію.
№2. Хронологічні межі й періоди англійського Відродження.
Періодизація англійського Відродження
Назва Період Провідні літератори, їхні твори
Час розквіту англійського Ренесансу – ХVІ та початок ХVІІ ст.
Передвідродження з кінця ХVІ ст. Джеффрі Чосер (24 віршованих «Кентерберійських
оповідання», написання у дусі «Декамерона»
Дж. Бокаччо)
Раннє Відродження І половина ХVІ ст. Томас Мор («Утопія»)
Середнє ІІ половина ХVІ ст. Філіп Сідней (108 сонетів «Астрофіл і Стелла»,
Відродження Едмунд Спенсер («Королева фей»), Джон Лілі (роман
«Евфуєс» Крістофер Марлоу (драма «Трагічне життя
доктора «Фауста»)
Пізнє Відродження межа ХVІ ст. - Вільям Шекспір (сонети; трагедії «Ромео і
ХVІІ ст Джульєтта», «Макбет», «Отелло», «Гамлет», «Король
Лір», та ін.; комедії «Приборкування норовливої»,
«Сон літньої ночі», «Багато галасу даремно» та ін.;
історичні хроніки)
№3. Англійське Відродження в музиці й образотворчому мистецтві.
Інтерес до античної культури виник в Англії вже на початку ХVІ ст., а розквітло англійське
Відродження за часів правлення Єлизавети, яку сучасники називали матір’ю нації. Мистецтво
Середньовіччя стрімко поступалося вимогам нової доби. Заможні меценати охоче матеріально
підтримувати творчих особистостей. Аристократи захоплювалися мистецтвом і замовляли свої
портрети запрошеним до Лондона іноземним художникам Гансу Гольбейну Молодшому (німцю за
походженням) та Гансу Еворту (фламандцю з Антверпена). Популярності зажив також англієць
Ніколас Хіллард (Гіллірд) – ювелір, художник і майстер мініатюри. Музиканти позбувалися
суворих лещат середньовічних правил, створюючи вокальну та світську музику (Вільям Берд та
ін.) Навіть церковна музика за часів Ренесансу набула нового звучання: зокрема, у месах і мотетах
Роберта Ферфакса й Томаса Талліса, антемах (багатоголосні вокальні твори за текстом Псалтирі
англійською мовою) Томаса Томкінса.
№4. Англійське Відродження в літературі.
Обмеженість англійського Відродження найбільше виявилася не в образотворчому
мистецтві, а в літературі. Осягнення ідей Відродження й гуманізму в Англії збіглося з добою
маньєризму та раннього бароко, що також певною мірою мали обмежений характеру цій країні.
Тут часто використовували форми, створені в інших мистецьких центрах – Італії, Нідерландах,
частково – Франції. Англійська література була представлена жанрами ліричної поезії,
психологічної прози та драматургії (особливо трагедії).
Англійське Відродження мало аристократичний характер, а королівський двір посів місце
головного ренесансного центру країни. Саме при дворі королі Генріха VІІІ працювали гуманіст
Томас мор і художники Ганс Гольбейн Молодший та Ніколас Хіллард, а при дворі Єлизавети І –
поет Філіп Сідні та драматург Вільям Шекспір. Інтелектуальна еліта Англії мала всі умови для
освіти й самовдосконалення, опанування найкращих здобутків попередників із різних країн.
№5. Англійський театр Відродження.
В Англії найбільше був розвинутий жанр драматургії. Драма була представлена двома
жанрами: комедіями та трагедією. На зміну акторам-аматорам прийшли професійні актори, які
більше не мандрували, а служили в театрах короля або вельмож. Збільшилася кількість домашніх
акторських труп при палацах аристократів. Професійні актори найчастіше походили з ремісників.
За часів царювання Єлизавети, яка полюбляла різні видовища, життя акторів значно покращилося,
хоча саме вона запровадила цензуру на п’єси (1574) ,адже збільшувався попит на вистави, що
стали вагомим фактом культурного й політичного життя країни. 1576 року колишній тесля
Джеймс Берберж, актор трупи Лейстера, власноруч побудував публічний театр за міською стіною
та назвав його «Глобус». Того ж року з’явився ще один театр – «Блекфрайерс», придбаний для
слуг короля. У столиці існував також придворний театр.
Публічний театр «Глобус» Джеймса Бербеджа проіснував майже 20 років. Потім сини
старого теслі зламали його та звели новий театр на південному березі Темзи – без складних
декорацій, із неприкрашеною сценою. У приватних і придворних театрів використовували певні
механізовані ефекти; там грали або мандрівні трупи, або аматори. За часів правління Єлизавети
відкрито проти театрів не виступали, хоча вважалося, що театр відволікає від праці, підриває
матеріальний добробут міщан, розбещує робочий люд і змушує забувати про обов’язки щодо
господаря. Після смерті королеви боротьба проти театрів набула політичного спрямування. Якоб,
син Єлизавети, хоча й любив театр, але не зміг захистити його від пуританських нападів: театри в
Лондоні поступово припинили працювати.
 V. Узагальнення й систематизація здобутих знань.
1. Евристична бесіда.
 Назвіть хронологічні мужі Відродження в Англії.
 Схарактеризуйте періоди англійського Відродження.
 Чому англійський гуманізм уважають найрозвиненішим? (Відродження в Англії почалося
пізніше за інші країни, завдяки цьому англійські гуманісти мали змогу скористатися
здобутками гуманістів-попередників і творчо опрацювати їхню ідейну спадщину).
 Які види мистецтва були найбільш розвиненими на той час в Англії?
 Назвіть жанри, що переважали в літературі Англії цього періоду.
 Як ставився королівський двір до ідей Відродження?
 Схарактеризуйте драматургію Англії доби Ренесансу.
 Яким було ставлення влади до театрів у згадану епоху?
 Назвіть митців із якими пов’язаний розквіт Відродження в Англії.
2. Завершальне слово вчителя.
- Для англійського Відродження характерним був бурхливий розвиток науки, особливо
філософії. Френсіс Бекон, Томас Гоббс стали ідеологами Нового часу. Наприкінці ХVІ ст. Англію
справедливо вважали першою країною у світі у сфері літератури, драматургії й театру завдяки
Едмундові Спенсеру й іншим митцям слова, а особливо - Вільямові .Шекспіру, геніальному
драматургові, який відчув і передав у своїй творчості основні духовні засади Ренесансу:
уславлення сильної, відважної людини, яка відчуває, сміливо мислить, повага до якої ґрунтується
не на званні та вбранні, а на її розумі, хоробрості, благородстві душі. Відкриття цінності
індивідуальності та її права на особисті вчинки (тобто подолання корпоративної етики середніх
віків) виявляється у бунті Ромео та Джульєтти. Кризу ренесансного гуманізму, що спричиняла
песимізм і меланхолію багатьох мислячих людей, утілено в образі Гамлета. Геро трагедії
«Макбет» уважає, що спроможний на все (навіть на злочин); у трагедії «Отелло» зображено різні
полюси нещодавно визволеної людської енергії, що кинулася у протилежні сторони: її світлий
знак – Дездемона, а темний бік – Яго. Загалом Північне Відродження біло ближчим до Нової
доби, важливим кроком якого стала Реформація.
VІ. Підбиття підсумків уроку. Рефлексія.
Складання сенкана.
 Складіть сенкан «Англійський Ренесанс»
Примітка. Сенкан – п’ятирядковий неримований вірш, у якому: 1-й рядок: слово-тема (іменник); 2-
й – 2 прикметники (означення теми); 3-й – 3 дієслова (активність. Дієвість, пов’язані з темою);, 4-й
– фраза з чотирьох слів (розуміння теми або ставлення до неї); 5-й – слово-висновок (іменник,
синонім (або висновок) до теми).
VІІ. Домашнє завдання.
 Для всіх: скласти опорні схеми опрацьованого на уроці матеріалу, повторити вивчене в
попередніх класах про В. Шекспіра та «шекспірівське питання». Випереджальне (індивідуальне;
2-3 учні): підготувати повідомлення про життєвий шлях В. Шекспіра та українські переклади його
творів.