Моє розуміння періоду ренесансу

Епоха Відродження або Ренесансу являє собою період європейської історії,

ознаменований багатьма культурними перетвореннями. Ренесанс прийшов на зміну
Середньовіччю і став проміжною ланкою між середніми віками і епохою
Просвітництва. Відразу ж потрібно сказати, що епоха Відродження європейської
культури мала світове значення. Точні роки Ренесансу встановити неможливо. Ба
більше, для кожної європейської держави вони відрізняються. Однак прийнято
вважати, що епоха Відродження почалася в XIV столітті, а закінчилася на початку XVII
століття. Саме тоді відроджується інтерес до забутої античної культури. Власне від
цього і походить термін «Відродження». Якщо говорити коротко про Ренесанс, то
основним його феноменом було те, що після падіння Візантійської імперії, візантійці які
втекли в різні європейські держави, почали поширювати свої бібліотеки. А саме в них
містилося безліч античних джерел, які в Європі того часу практично не були відомі. У
містах стали з'являтися і набирати обертів різні наукові та культурні центри, що діяли
незалежно від церкви. Почався цей рух в Італії.
Чим же ознаменувався цей період? Перш за все, тим, що на зміну середньовічному
релігійному фанатизму прийшла світська культура і гуманізм.
Живопис цієї епохи характеризується різноманітністю індивідуальних манер
художників, формуванням місцевих шкіл. Велику роль у становленні та розвитку
живопису відіграли творчість Л. да Вінчі, Б. Мікеланджело, С. Рафаеля, В. Тіціапа, П.
Веронезе, Донателло, Мазаччо, А. Дюрера, X. Хольбейпа, Ж. Гужона тощо. У добу
Ренесансу вводяться нові терміни та поняття. Одним із них є техніка сфумато, введена в
ужиток Леонардо да Вінчі.
В епоху Ренесансу фрески були дуже поширеними. Такі картини вкривали як стіни
старих, ще готичних споруд, так і нових у провінціях і мистецьких центрах. В основі
фресок були сюжети зі Старого Завіту (наприклад, створення Адама), сцени з життя
Марії і страсті Христові, алегорії, міфічні персонажі (Геракл, сивіли), батальні сцени,
події папського двору, значущі події дрібних герцогських дворів тощо.
«Тайна вечеря» — відома фреска Леонардо да Вінчі, стінопис якої створено в період
1495-1497 років у монастирі Санта-Марія делле Ґра-ців в Мілані. Тема фрески взята з
історії про Христа, який зустрічається за вечерею зі своїми найближчими учнями і знос,
що один з них його зрадить. Леонардо показав, як по-різному виражаються почуття
людей, надав кожному характерного образу та відповідних рухів. Уточнюючи в
малюнках пози і жести, він шукав таких форм вираження, які утягнули б всі фігури в
єдиний вир пристрастей. Художник хотів зберегти в образах апостолів живих людей,
кожен з яких по-своєму відгукується на події, що відбуваються. У цьому творі Леонардо
проявив себе як великий живописець і як тонкий знавець людських характерів.
Ренесансовий театр почав свій шлях значно пізніше, ніж література й образотворче
мистецтво. Середньовічні театральні жанри — містерії і фарси, залишалися основними
до самого кінця XV століття. Лише в середині XVI століття в Італії виникає перший
професійний європейський театр епохи Відродження — комедія «дель арте», комедія
масок. Спектаклі цього театру представляли акторські імпровізації на основі дуже
короткого, схематичного сценарію, з вставними музичними і танцювальними
номерами. Зі спектаклю у спектакль переходили маски-типи: слуги — Брігелла,
Арлекін, Коломбіна, безглуздий і жадібний купець Панталоне, фанфарон і боягуз
Капітан, говорун і тупак Лікар. Постановки нового театру, які розгорталися на
дерев'яних сценах, на площах міст, остаточно витіснили релігійні містерії.
Однак глибоко зрозуміти свою епоху, виразити її ідеали комедії масок було не під силу.
Сучасний по суті театр зміг з'явитися, коли, крім нових письменників, з'явилися і нові
глядачі. Новий світогляд повинен був проникнути в широкі кола народу, бо за своєю
природою театр — мистецтво масове і демократичне. Це потребувало значного часу, і
тільки в кінці XVI — на початку XVII століття настає розквіт театрального мистецтва, але
вже не в Італії, а в Іспанії і Англії. Так, в Англії Відродження практично не торкнулося
архітектури, образотворчого мистецтва, а проявилося в літературі і театрі. Вистави
користувалися бурхливим масовим успіхом. З'являються постійні театри, типу
«Глобуса» в Лондоні, приватні антрепризи. Провідними театральними жанрами були
драма і трагедія, які відповідали масштабу епохи.
Сфумато — термін, що позначає м’якість мальовничого виконання, плавність
тональних переходів, розпливчастість контурів як наслідок повітряної перспективи.
В добу Ренесансу відбувся духовний переворот, в основі якого лежало вивільнення
лидини з-під влади феодально-церковної ідеології. (Духовнк диктатуру було зломано).
Народжувалася людина з новим типом свідомості й характером поведінки.
Передових людей цієї доби називали гуманістами, а вироблений ними світогляд -
гуманізмом. Гуманісти створили нову систему знань, висунувши, всупереч релігійним
умоглядним уявленням про світ і людину, інше розуміння людської сутності і земного
життя. Людину вони поставили в центрі світу і проголосили її здібності. Відкидаючи
середньовічний гекетизм, гуманісти протиставили йому нову мораль, основну на
визнанні єдності плоті і духа, згідно з цією мораллю, відстоювали право людини на
землі радощі й інтелектуальний розвиток, на задоволення чуттєвих і духовних запитів.
Хапактерна ознака гуманізму - рішуче заперечення монополії церкви в інтелектуальній
діяльності суспільства. Передові мислителі утверджували вищість розуму і знань над
авторитетом віри, вони відкинули обскурантизм, догматику та схоластику і виробили
новий тип мислення, що грунтується на розумі, досліді й реалістичному ставленні до
світу.
Гуманістам була властива упевненість у самоцінності людської особистості, чим
визначалося їхнє заперечення кастовості. Вони вважалипротиприродним оцінювати
людину за її походженням і утверджували принцип рівності людей незалежно від
їхньої соціальної приналежності, раси й релігійних переконань.

Дідик Владислав Сергійович 143 (2)