Київська державна академія декоративно- прикладного мистецтва і

дизайну імені Михайла Бойчука

Кафедра дизайну

Реферат
на тему: «Мистецтво доби Відродження. Італія. Загальна характеристика»

Виконала: студентка І курсу

заочного відділення
Ходикіна Олеся Олексіївна

Викладач: Полтавська Ю. В.

Київ 2021
 Доба Відродження – найбільш вагомий період розвитку людської епохи
періоду середньовіччя. Це період, коли історія людства отримала абсолютно
новий поштовх, коли розквітало мистецтво у всіх його проявах – скульптурі,
живописі, фресках. Цей час можна назвати поворотним моментом для
суспільства, тому, що змінилися підходи, трактування, уявлення, якість
життя. Один перелік відомих митців того часу, імена яких до теперішнього
часу ототожнюються із поняттями «культура», «красота», «розквіт», вражає:
Тиціан, Мікеланджело, Леонардо да Вінчі, Рафаель, Беллині, Ботічеллі.

Поняття Відродження походить від французського слова Renaissance

або від італійського Rinascimento та від латинського  renasci, що
означає «роджатися знову, відроджаться».

Відродження поділяють на чотири періоди за часом:

Проторенессанс (друга половина ХІІІ – XIV ст)

Раннє відродження ( початок XV- кінець XV)

Високе Відродження ( кінець XV – перші 20 років XVI ст)

Пізнє Відродження ( середина XVI – 1590-ті роки)

Родиною Ренесанса вважають Флоренцію, де правила на той час

прогресивна родина Медичі, яка виступала спонсором багатьох талановитих
художників. Саме вони дали поштовх до розвитку прогресивних
новаторських ідей спочатку у Флоренції, потом по всій Італії і далі по Європі.

Основний посил того часу – гуманістична філософія: людина та її

діяльність у центрі уваги; взаємовідносини людини із суспільством,
Всесвітом та Богом вже не є прерогативою церкви. Таке становище справ
позиціонувалося на змінах у суспільно-політичному устрої Європи, розвитку
математики, астрономії, архітектури, інженерії, політики та наук в цілому, і
звичайно у розвитку літератури, культури і мистецької школи. А початок
книгодрукування дало поштовх до розповсюдженню та поширенню
прогресивних ідей.

Загальною характеристикою мистецьких полотн того часу,

літературних творів – вихід за межі католицизму, релігійних канонів. Церква
залишалася одним із основних замовників на творчість скульпторів,
художників, але в той же час їхня творчість стала ширитися громадськістю.
Багаті та забезпечені родини стали прикрашати живописними полотнами свої
оселі, фресками та вітражами власні церкви, скульптурами – палаци та місця
захоронення – фамільні склепи. Суспільний інтерес до епохи відродження
став однією із характерних рис того часу.

Характерною новаторською рисою картин того часу стали наступні:

наповнення картин релігійного характеру світським змістом, поступовий
перехід до більш реалістичних зображень – від плоских до рельєфних,
додавання деталей одягу, інтер’єру, і навпаки зображення оголених тіл.
Прикладами останнього може бути микеланджеловська фреска
«Страшний суд», де Христос предстає юним безбородим атлетом, а вся
алтарна стіна Сикстинской капелли, яку займає фреска, заповнена
зображенням оголених атлетичних тіл. Навіть Христос майже оголений.

Такою ж загальною характеристикою того часу став поворот до

античності. Художники та скульптори того часу відійшли від канонів готики
та знов взяли за взірець зразки античного греко-римського мистецтва. Але в
той же час творці епохи ренесансу надали своїм роботам здобутки науковості
того часу – картини творці малювали з урахуванням прийомів як тінь, світло,
перспектива, що додавало роботам розмірності та глибини.

Загалом в цей період були побудовані пам’ятки архітектури Італії, які

поціновуються шанувальниками з усього світу – собор Санта Марія де
Фьоре, дзвіниця Флорентійського собору, багато монументальних споруд у
Римі. Видатні скульптурні роботи, фрески та картини того періоду
вважаються перлинами живопису і до нині. Але і тут художники вивчали
науки, щоб їх роботи були найбільш реалістичними та найбільш точно
передавали усі рельєфи людського тіла. Наприклад, художник да Вінчі
вивчав анатомію. Скульптор Філліппо Брунелескі - математику, що
проектувати масштабні споруди до розраховувати навантаження, створювати
дзвониці.

Матеріали, що використовувалися художниками – фрески-водні фарби,

якими розмальовували сиру та суху штукатурку, але у другій половині ХV
столітті широкого використанні набули олійні фарби. Вони надавали
можливостей більш за рахунок більш широкої гами відтінків, дозволяли
працювати з ними більш тривалий період часу. Тому основні полотна, що
зберіглися до наших днів, виконані саме олійними фарбами.

Нажаль, наприкінці 15 століття Апеннінський півострів захватили

війни. Іспанські, німецькі та французькі окупанти несли із собою розруху та
хаос. Крім того, зміна торгівельних маршрутів, які тепер не проходили по
території Італії, знизила кількість грошей, що могли вкладатися у розвиток
науки та мистецтва. І насамкінець, католицька церква вирішила повернути
собі впливовість. Багато ідей того часу були визнані за єресь, що каралася
смертною карою. Ці фактори посприяли завершенню епохи ренесансу.

Література

1. Гуманізм ренесансу та основні етапи епохи відродження

https://renesans.ru/articles/01.shtml
2. Г. Зарубіна «Ренесанс: від Тьми до Світла»
3. https://ru.wikipedia.org/wiki/
Итальянская_живопись_эпохи_Возрождения
4. https://ru.wikipedia.org/wiki/Возрождение#Раннее_Возрождение//
Вісник Таганрозького інституту ім Чехова, 2007
5. Основа С.Н Духовність та гуманізм у епоху відродження// Вісник
науки та освіти №8(86), 2020, С.20