Хід уроку

1. Організація класу .
2.Мотиваційний .
Повідомлення теми і мети, головних завдань уроку.
3.Актуалізація опорних знань учнів .
- Яких митців-титанів Ренесансу ви знаєте?(Лоренцо Гіберті- скульптор,
Мікеланджело Буонарроті – скульптор)
4. Доба Відродження, або Ренесанс (ХІУ-ХУІ ст.) — час панування ідеалів
гуманізму. Час ствердження краси і гідності людини, сили її розуму, волі,
невичерпного творчого потенціалу. Цей період відзначився виникненням
нових напрямів у філософії, науці, літературі, зокрема нового стилю в
мистецтві. Термін «ренесанс» уведено Джорджо Вазарі — автором праці про
відомих живописців, скульпторів і зодчих. Під цим терміном розумілося
відродження . інтересу до античної спадщини й повернення до відповідних
форм у мистецтві, зокрема до ордерів в архітектурі, реалістичної манери в
живописі, скульптурі.
Відродження — це справді нова епоха. І усвідомлення того, що народилася
нова епоха, у своїх визначних рисах протилежна епосі попередній, — одна з
типових особливостей культури XV і XVI ст.
Відро́дження, або Ренеса́нс — доба в історії культури та мистецтва,
започаткована в ХІУ столітті. Провідні особистості цього періоду
усвідомлювали, що живуть в нову епоху. Вони сприймали свій час як час
розриву зі старим , недосконалим, темним світом, який поступається злету
культури та мистецтва.
Характерні особливості мистецтва доби Відродження
 гуманістичне світобачення

ВІДРОДЖ ЕННЯ
індивідуалізм

античні традиції

людина ( а не бог) стоїть в центрі

світогляду гуманістів

світський характер

Епоха Відродження, одна з найбільш цікавих і повноцінних епох в

історії людства, це синонім особистої свободи, досконалості у мистецтві,
краси в житті, гармонії фізичних і духовних якостей людини. Виділяють
кілька етапів розвитку епохи Відродження .
І. Проторенесанс –остання третина ХІІІ – початок ХІV ст..
ІІ. Раннє Відродження – друга половина ХІV – ХV ст..
ІІІ. Високе Відродження – кінець ХV – початок ХVІ ст..
ІV. Пізнє Відродження – 40 роки ХVІ ст.- початок ХУІІ ст..
.
"Відродження» - термін, введений архітектором, живописцем і істориком
Джорджо Вазарі. Інтерес до спадщини античності проявився у нових
поглядах на природу та людину, обожнення краси людського тіла – того, що
в середні віки вважалося гріховним. Змінився і погляд на роль людської
діяльності. Саме в цей час сформувалося поняття – гуманізм, в основі якого
покладено ідею людяності. Передових людей доби Відродження називали
гуманістами. Гуманісти вважали, що кожна людина має право вільно
розвиватися, як особистість, реалізуючи свої здібності.

Гуманізм доби Відродження

право на
свободу,земне
щастя
 право на
всебічний Людина - центр повага до
розвиток всесвіту, найвища людини
людини цінність на землі

віра в розум
людини

Характерні риси доби Відродження по-різному виявилися в різних країнах

Європи. В
Італії це був час небувалого розквіту живопису, скульптури та архітектури.
Центром гуманістичного руху стали міста-держави Флоренція, Мілан,
Сієна, Болонья, Піза, Падуя. Значну роль у Відродженні відіграло місто-
держава Флоренція.

Розповідь про архітектуру Ренесансу з демонстрацією репродукцій та

коментарів до них
Поява Ренесансу в культурних сферах в першу чергу торкнулося
архітектури. На межі 15-16 століть у Європі виникає стиль Ренесансу.
Архітектура поверталася до основ античної ордерної системи, коли особлива
увага приділялася пропорціям, нових типів будівель (міський палац, заміська
вілла і т.д.), змінювалася та вдосконалювалася в результаті злиття і
взаємного впливу місцевих традицій і нових віянь, що прийшли зовні. Цей
період є переломним моментом в історії західноєвропейської архітектури.
Характерними рисами архітектури Ренесансу стали:
 Відмова від каркасної кам’яною основи, перевага нової конструктивної
системи.
 Будови зі склепіннями і стінами з цегли (хрестові, коробові, вітрильні,
зімкнуті, купольні і сферичні) з частковими дерев’яними елементами в
балкових конструкціях.
 Для облицювання цегли використовували штукатурку, мармур, камінь.
 Архітектура епохи Відродження додала значущості автору— майстру-
художнику, який володіє неповторною індивідуальністю.

Скульптура Ренесансу — один з найважливіших жанрів мистецтва

Відродження, що досяг у цей час розквіту. Основним центром розвитку
жанру була Італія, головним мотивом — орієнтація на античні зразки і
милування людською особистістю.
Скульптором, якому випало в мистецтві на цілі століття вперед розв'язати
проблеми круглої скульптури, кінного монумента, був Донателло (Донато ді
Нікколо ді Бетто Барді, близько 1386—1466 pp.). У двох ранніх скульптурах
для церкви Орсанмікеле він відроджує античний досвід: в апостолі Марку
розв'язує проблему становлення людської постаті на повний зріст за
законами пластики, розробленими ще в Греції Поліклетом, але забутими у
середньовіччі; у статуї святого Георгія почуття самосвідомості і впевненості
підкреслено спокійною позою постаті, яка нагадує колону, що зближує "Св.
Георгія" із зразками грецької високої класики. Створював Донателло і
портрети конкретних осіб (портрет Нікколо Удсано, наприклад).
Капелла Пацці (1429-1443) Одне із найбільш досконалих і яскравих творів
Брунеллески – капела Пацці у дворі францісканської церкви Санта-Кроче у
Флоренції. Замовником цієї невеликої побудови був багатий купець Андреа
Пацці, який належав до старого аристократичного роду. В 1423 році на
території монастиря Санта Кроче був пожар і більша його територія
потребувала перебудови. В 1429 році розпочалась бурна будова на території
монастиря, зводили новий дормиторій (спільну монастирську спальню) та
новіціат (приміщення для монастирських послушників). В той же час Андреа
Пацці заключив з монастирем договір, зобов’язуючись спорудити капелу, яка
повинна була служити одночасно капітульним залом для зібрань духовних
осіб із монастиря Санта-Кроче і сімейною молільницею, до проектування якої
залучили Бренеллески. Перед архітектором стояло нелегке завдання,
«вбудувати» нову капелу в ділянку важкої конфігурації в глибині вузького і
довгого середньовічного двору монастиря, замкнувши одну із його коротких
торцевих сторін. Причому територія , відведена монастирем, була розміщена
на південь від трансепту церкви впритик до капели Кастеллані (зліва),
сакристії та капелі Барончеллі (ззаді). В результаті Філіппо з таким
мистецтвом вийшов із важкого становища, що це визвало справедливе
захоплення у його сучасників. Капела Пацці відрізняється і від римських
храмів, і від готичних соборів, при цьому їй властива конструктивна ясність,
антична простота і гармонія. Елементи класичної архітектури – колони,
пілястри, арки, складені в досконало нові комбінації, створюючи враження
незвичайної легкості і грації. 6 Для будівництва капели, архітектор
використав металічні модулі і проектував її за допомогою геометричних
формул. Напівкруглий купол покриває центральну частину , але вона є і
центром прямокутника. Відкритий простір меншої сторони виходить на
головну площу і зв’язаний апсидою, яка включає вівтар. Фасад цієї невеликої
критої куполом споруди з портиком, відкривається в двір шестиколонним
портиком з великим арочним пройомом в центрі. Причому напівкруглі арки
зрізуються пілястрами верхнього ярусу. Кремова поверхня капели ззовні
підкреслена геометричними формами із темного каменю. Недавні архівні
знахідки і реставраційні роботи показали, що капела була закінчена не
раніше 1461 року і що скрита портиком зовнішня її стіна спочатку була
задумана як плоский фасад. Тому ряд дослідників вважає, що
шестиколонний портик з легким аттиком , прорізанним аркою, був
добавлений уже після смерті Брунеллески. Капела Пацці залишається одним
із видатних зразків Раннього Відродження і великим досягненням не тільки
Бруннелески, але і всієї італійської архітектури епохи Відродження.
Собор Святого Петра в Ватикані собор Святого Петра в Ватикані – найбільш
величний храм у всьому християнському світі. Він являється ключем до
Ватиканської таємниці, яка була закладена в дорученні, даному Ісусом Петру
для керівництва Церквою, коли довірив йому ключі від Царства Небесного.
Про це гласить надпис на карнизі купольного барабану собору: «Ти - Петро, і
на цьому камені Я створю Церкву Мою». Тільки Собор Святого Петра може
гордитись тим, що він втілює слова Ісуса Христа. Згідно провидінню, апостол
Петро прийшов у Вічне місто в 43 році, щоб стати головою християнської
общини. Він знаходився в Римі на протязі 25 років.
Над куполом Собору Святого Петра працювало кілька відомих майстрів.
Купол був задуманий Донато Браманте на початку нової конструкції, але для
втілення задуманого спочатку були побудовані пілястри, які підтримували
зводи. Пілястри закінчили в 1514 році, периметр кожного із них складав 71м.
На пілястри опирались арки, їх висота складає 44,8 м. З 1546 року і до самої
смерті (1564р) Мікеланджело працює над будівництвом барабану купола, а
Джакомо делла Порта і Доменіко Фонтана в 1590 році закінчує круглий звід, а
на наступний рік - і ліхтар куполу. Висота куполу від підлоги до вертушки
хреста 136,57м., а його внутрішній діаметр – 42,56м. Мозаїки всередині
купола, виконані майстром Кавальєро д’Арпіно, представляють сцени Раю з
зображенням Бога на самому верху. «Кафедра у Славі», виконана Берніні в
1666 році, складається із трону, який належав Святому Петру. Біля її основи
розміщені чотири статуї Отців Церков, двох західних та двох східних –
Афанасія та Іоанна Златоуста. Кафедра, або трон Апостола, являє собою
велику цінність для віруючих, вона 9 розміщена в сховище реліквій – футляр
із бронзи і срібла. Вся Кафедра у Славі освячена символікою Святого Духа.
Статуя Святого Петра, виконана із бронзи в ІVстолітті невідомим сірійським
скульптором, користується незвичайною славою. Вважається, що якщо до неї
доторкнутись і помолитись – мольби будуть почуті. Звичай цей дуже старий,
тому одна стопа статуї стерта від дотиків молільників.
Палаццо Дукале (: Palazzo Ducale, тобто «герцогський палац») - колишня
резиденція володарів Урбіно, яскравий приклад палацового комплексу епохи
Відродження і пам'ятник Всесвітньої спадщини.
Світські споруди епохи Відродження були прямокутними в плані будівлі,
складалися з 2-3 поверхів. В архітектурі використовувався античний ордер.
Декоративно оформлялися вікна, фризи і вхід в будівлю.
Столицею Пізнього Відродження в Італії стала Венеція. Це дивовижне
місто-республіка довше інших італійських міст зуміло зберегти свою
незалежність. Венеція залишалася останнім центром художньої культури
Італії, який продовжував зберігати вірність гуманістичним традиціям епохи.
Палаццо делла Канчеллерія (від італ. Palazzo della
Cancelleria) — палац в Римі. Він був побудований на початку
епохи Відродження і є з 1929 року екстериторіальною територією за
статусом, що регулюється Латеранськими договорами. Палац містить
у собі повністю давнішу базиліку Сан Лоренцо в Дамасо.
Розгляньте ілюстрації (зображення) будівель у стилі Ренесансу та
визначте основні риси , притаманні архітектурі цієї
Тосканська скульптура[ред. | ред. код]

Лука делла Роббіа (1400–1481). Рельєф дзвіниці із зображенням філософів

Платона і Аристотеля
Поруч з великими Гіберті і Донателло в жанрі скульптури працює Лука делла
Роббіа — менш індивідуальний і блискучий. Однак він значний своєю
гармонійністю, широким проникненням в усі сфери художнього життя. Делла
Роббіа став винахідником техніки, яка отримала загальне визнання і буде
використовуватися до пізнього чінквеченто — глазурованої поліхромної
кераміки майоліки. На початку 1440-х назріла необхідність по-новому підійти до
співвідношення між архітектурою, скульптурою і живописом. Донателло в цей час
вводить в скульптуру яскраво забарвлені елементи (позолоту, кольоровий
мармур, мозаїку, теракоту), Паоло Учелло живописом зображує статую,
Брунеллескі доповнює архітектуру барвистими елементами. Глазурована теракота
з'єднує пластику і живопис, ставлячи їх на службу архітектурі — зручно для
синтезу трьох мистецтв. Крім того, це стає ремеслом і ці вироби можна
тиражувати. Смак до виробів декоративного і одночасно культового характеру
поширюється серед середніх верств населення[7].

Рельєф канторії
Лука делла Роббіа орієнтувався на антікізацію Нанні ді Банко, виразний ритм і
м'яка світлотіньове ліплення Лоренцо Гіберті. 6-кутові рельєфи для кампанілли
Флорентійського собору (1437—1439) мають готичні ремінісценції, але це може
бути викликано тим, що серію почав Андреа Пізано. В кафедри для співаків Санта-
Марія-дель-Фйоре від готичного натуралізму майже не залишається сліду. При
обмеженій висоті рельєфу автор створює перспективну глибину, використовує
підмічені в житті деталі (роздуті щоки трубачів і інше). Натуралізм
використовується для ілюзорності. Чим ближче фігура, тим відчутніше гра
світлотіні. Так скульптор вирішує проблему рельєфу, відновлюючи ідеальну
цілісність статуарність форми[7].
Мікелоццо у своїх роботах виступає як прихильник великовагового,
натуралістичного стилю класичних надгробків. Надгробок Арагацці з собору
Монтепунчіано він створює програмний неокласичний твір. Мікелоццо розглядає
рельєф як розміщення статуарних форм в просторі, обмеженому 2 паралельними
планами[7].
Рельєф з темпом Малатестіано
Агостіно ді Дуччо — прихильник класичного стилю, на першому етапі слідував за
античністю майже буквально. В рельєфах ковчега Сан-Джиміньяно в Моденському
соборі (1422) він відмовляється від меморіально-ретроспективного стилю
Микелоццо, робить фон більш глибоким, створює архітектурні куліси, дає кілька
паралельних просторових планів. У Римі він прикрашає бічні капели темпами
Малатестіано — вже як сформований майстер з лінійно-ритмічною манерою. В
Перуджі він робить фасад церкви Сан-Бернардіно (1457)[7].
Дезідеріо да Сеттіньяно в надгробку Марсупіні інакше підходить до проблеми
надгробку, вирішуючи її не на користь архітектури. Саркофаг втратив чіткий
геометричний об'єм, тепер він немов скринька з вигнутими боками. Автор ламає
традиційну архітектурну структуру, ймовірно, щоб домогтися світлотіньового
моделювання[7].
Бюст работы Міно да Ф'єзоле
Міно да Ф'єзоле більш наполегливо шукає певні форми і тому створює непогані
портрети. Його портретні бюсти відрізняються гострою характерністю. Він створює
типологію портретного бюста, причому відштовхуючись скоріше від рельєфу, ніж
від статуарної пластики — оскільки в його роботах немає нічого героїчного і
монументального[7].
епохи.
Основні риси архітектури Відродження

1. Використовується ордерна система.

2. Особливе значення надається симетрії,
пропорції.
3. Будівля складається з правильних геометричних
фігур.
4. Для облицювання використовують мармур,
камінь.
 Хто є головним героєм Відродження?
 Що означає термін «відродження ?
 Яке завдання стає перед гуманістами епохи відродження?
 Що нового ви дізналися на уроці?
 Чи сподобався вам урок? Чим саме?
 Як ви гадаєте цілі, які були поставлені на початку уроку були виконані?

Домашнє завдання :