КУЛЬТОВА АРХІТЕКТУРА

ДОБИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
Романський стиль
Романський стиль — художній стиль європейського Середньовіччя X — початок XII
ст., для якого властиві важкі, закриті, масивні форми; статичність, сувора мужня
краса, войовничий дух та постійна потреба у самозахисті, значимість і урочиста
міць. Цей стиль панував на великій території сучасної Західної Європи та частини
Східної Європи від Англії та Іспанії до Угорщини та Польщі. Термін спочатку
застосовувався лише до архітектури, а пізніше — до живопису, скульптури та
інших видів мистецтва.

В орнаменті переплітаються традиції античності, Візантійської імперії, Ірану й

Далекого Сходу.
Романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які
зберігають оборонні, захисні функції. Найбільша увага приділялася спорудженню
храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на
підвищених ділянках місцевості. Головним будівельним матеріалом був тесаний
камінь. З часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди
каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних
порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали
прикрашати західний фасад.
 Романські храми, переважно
монастирські, будували з великого
каменю, у простих формах, із перевагою
вертикальних або горизонтальних ліній,
із дуже вузькими отворами дверей і
вікон, із півциркульними арками.
Архітектори створювали склепіння у
вигляді хрестів. Скульптури на площинах
стін або поверхні капітелей мали
рельєфну форму. В оформленні церков
були популярними сюжети Страшного
суду, біблійні сцени, скульптури.
Перевага духовного над тілесним
виражалася в контрасті духовної Мантуя, Італія. Ротонда
експресії й зовнішньої потворності. Сан Лоренцо, XI століття,
романський стиль.
* Фігурні композиції мали різні масштаби; їхні розміри залежали від ієрархічної
значущості того, хто зображений: найбільша фігура Христа, трохи менші — ангелів і
апостолів, найменші — простих смертних. Фігури перебували у співвідношенні з
архітектурними формами. Зображення всередині — більші, ніж ті, що вміщувались у
кутках. На фризах фігури мали присадкуваті форми, на опорних частинах —
подовжені.

* У XII ст. уперше для декорування фасадів церков використовують скульптурні

зображення. Для романської монументальної пластики характерні гігантські рельєфні
композиції над порталами храмів. Сюжетами найчастіше були грізні пророцтва
Апокаліпсиса і Страшного суду, що демонструють богословську схему ієрархічної
структури світу. Центр композиції — величезна фігура Христа. У верхній частині —
небо, у нижній — грішна земля; праворуч від Христа розташовані рай і праведники
(добро), ліворуч — засуджені на вічні муки грішники, чорти й пекло (зло). Схеми
виконання сюжету Страшного суду різні. Наприклад, у соборі Сент-Лазар в Отені
поруч із грізним і величним образом Христа зображений майже гротескно-комедійний
епізод зважування добрих і злих справ померлих, що супроводжується крутійством
диявола й ангела, причому диявол поданий одночасно й страшним, і смішним.

* Композиція суворо підпорядкована принципу ієрархії: у центрі величезна й нерухома

фігура Христа, навколо неї — безліч фігур, що передають бурхливий рух. У романській
пластиці поєднуються піднесене й повсякденне, грубо-тілесне й абстрактно-
гротескне.
Вертикальні і горизонтальні лінії
Базиліка Сан-Ісидро, Леон, Іспанія. 10ст.
Маленькі отвори для вікон і дверей
Кафедральный собор Лунда, Швеція. 1145р:
 Напівциркульні арки
Кафедральный собор в Порту, Португалія.
Сюжети Страшного суду, біблійні сцени,
скульптури.
 Пам'ятників романського стилю в Україні дуже мало, і майже всі вони піддалися
наступним перебудовам, відтак простежити власне романське оформлення
фасадів на них майже не вдається. Пов'язане це з тим, що в період переважання в
Європі романського стилю землі України входили до складу Київської Русі, де
архітектура відповідала візантійським зразкам. Із цієї причини лише окремі
споруди в західних областях країни несуть на собі відбиток цього напрочуд
цікавого архітектурного стилю
ГОТИКА
 •Готика (італ. gotico, від назви германського племені готів), готичний
стиль — художній стиль, що був завершальним етапом у розвитку середньовічної
культури країн Західної Європи (між серединами XII і XVI століть).
•Сам термін «готика» виник саме в добу Відродження для позначки
попереднього періоду розвитку архітектури, аби підкреслити відмінності
архітектури, що відродила стилістику архітектури Стародавнього Риму і мала
значні відмінності (стильові і конструктивні) від середньовічної архітектури.
 СТИЛЬ ГОТИКИ
Готичний художній стиль
визначився у своїх типових рисах під
час розвитку західноєвропейської
середньовічної художньої культури.
Беручи початок в середині XII ст. у
північних та центральних областях
Франції на теренах Іль-де-Франсу, він
отримав загальноєвропейське
поширення і пройшов ряд самостійних
етапів еволюції та національних версій.
На відміну від романського,
готичне мистецтво «пропагує» інтерес
до людських почуттів, звертається до
краси від реального світу, повертається
до індивідуальності. Для готичного
стилю характерні гострі споруди зі
стрілчастими склепіннями, великою
кількістю кам'яного різьблення і Кафедральний собор у Мілані
скульптурних прикрас.
ОСОБЛИВОСТІ
• З початку XIX ст., коли для мистецтва
X — XII ст. був прийнятий
термін романський стиль, були
обмежені хронологічні рамки готики, у
ній виділили ранню, зрілу (високу) і
пізню фази. Від романського стилю
готика успадкувала верховенство
архітектури в системі мистецтв і
традиційні типи споруд.
• Особливе місце в мистецтві готики
займав собор — вищий зразок синтезу
архітектури, скульптури і живопису
(вітражів). Незрівнянний з людиною
простір собору, вертикалізм його веж і
склепінь, підпорядкування скульптури
динамічним архітектурним ритмам,
багатобарвне сяйво вітражів робили
сильний емоційний вплив на віруючих.
 ВИНИКНЕННЯ
•Романська і готична
архітектура — неможливі без
архітектурного досвіду
попередників і математичних знань.
Метод геометричного
пропорціонування головував через
авторитет математичних знань
науковців арабської Іспанії і
античних математиків.

• Для побудоби готичної

церкви чи величного готичного
собору знадобилися розвідані
поклади каменю, піску, вапна,
відповідний ліс (деревина) і
поклади свинцю, пластинами якого
вкривали протяжні готичні дахи.
Уславилися кам'яні кар'єри Франції,
особливо поблизу Турне, звідки
камінь і тесані деталі везли в
Пікардію, Артуа, Шампань і навіть
в Англію
 ПІЗНЯ ГОТИКА
• У пізньоготичній німецькій скульптурі багато патетики, з'являються манірність,
претензійність, надмірна витонченість, поєднання релігійної екзальтації з
жорстокою натуралістичністю (дерев'яні скульптури «Розп'ятий» і «Оплакуваний»).
Культура середньовіччя, яка існувала тисячоліття, висунула нове коло ідей та
образів, нові естетичні ідеали, нові художні прийоми. Надихаючись духом
християнства, мистецтво цього часу глибоко проникло у внутрішній світ людини.
Інтерес мистецтва середньовіччя до духовності був величезним. Мислителі й
художники цієї пори так само, як і в античності, прагнули гармонії, міркували про
розумне влаштування світу. Але виражали це специфічно, абстрактнішою мовою.
 ГОТИКА УКРАЇНИ
Готичний стиль залишив на території України значний слід. Особливо багато
пам'ятників цього періоду в землях Галичини, що належали з 14 ст. Польській короні, а
також у Закарпатті, захопленому в ті часи Угорщиною. Втім, обидва ці регіони були для
європейських держав, що приєднали їх до своєї території, глухою провінцією, до того
ж, досить неспокійною. Тому будівельна активність тут обмежувалася в основному
зведенням замків, і навіть культові споруди мали, скоріше, фортифікаційний характер.
Замість «кам'яних мережив» високої готики тут споруджувалися лаконічні гладкостінні
будівлі зі стрілчастими вікнами без жодних прикрас.
 «ПРАВОСЛАВНА ГОТИКА»
І ХРАМИ-ТВЕРДИНІ
В епоху Середньовіччя Центральна Україна спорожніла. Татарські набіги й
міжусобні війни розорили край, а дедалі зростаючий тиск католицької Польщі
перешкоджав розвитку власної культури в цих землях, заселених переважно
православними українцями. Пам'ятки цього періоду вкрай рідкі й дуже
індивідуальні: кожна громада в ході будівництва храмів знаходила свої власні
архітектурно-будівельні рішення.
Проте ряд загальних закономірностей простежити все-таки вдається: по-перше,
православна архітектура цього часу носить фортифікаційний характер, по-
друге, у ній вільно комбінуються давньоруські, народно-українські та готичні
традиції.У цілому можна виділити два фундаментальні типи українських
православних храмів Середньовіччя. Храми-твердині, розповсюджені
переважно в Поділлі, нагадують маленькі фортеці: у них немає повноцінних
куполів, натомість багато башточок, бійниць, машикулів. Пам'ятники
«православної готики», що збереглися на Волині, мають давньоруське
п'ятикупольне планування, але при цьому оснащені готичним декором:
контрфорсами, стрілчастими вікнами та вікнами-розами.
Богоявленський собор, вид з боку північної стіни, яка була
частиною оборонного муру. Фото 1930-х років
Художник Леонард Ходзко. Добре видно найтовщу оборонну
стіну собору. Робота 1835 року
Рік 1636-й став трагічним в історії Богоявленського собору. Відтоді й на понад 200 років він
був зачинений для богослужінь і простояв пусткою, невпинно руйнуючись. Одного разу в

нього влучила блискавка, через що згоріла покрівля споруди, обвалилися купола .

Один із варіантів відбудови Богоявленського собору.
Фото з альбому “Памятники старины в западных
губерниях”
Богоявленський собор, руїни до 1886 року
План за О. Годованюк:
1 – Троїцька церква;
2 – корпуси келій з баштами;
3 – господарська прибудова;
4 – надбрамна дзвіниця;
5 – південно-східний корпус;
6-9 – наріжні башти;
10 – мури
 Михайлівська церква (с. Чесники,
[Івано-Франківська обл.), 14— 15 ст.
Якщо храми в Межирічі й Острозі
засновано на давньоруських канонах, то
мурована церква в Месниках побудована
відповідно до традицій українського
дерев'яного зодчества.
Церква тридільна, вона має прямокутну
наву, обрамлену з двох боків квадратним
у плані бабинцем і гранованою
п'ятистінною апсидою.

Центральний об'єм храму перекритий ізсередини куполом, схованим під

дерев'яною покрівлею. Дерев'яна надбудова над навою має вигляд квадратного
верху із двома заломами й відповідає раннім зразкам галицького дерев'яного
зодчества. Бічні приміщення накриті високою чотирискатною покрівлею. У
церкві зберігся чотириярусний позолочений іконостас із різьбленням і
декоративним живописом 18 століття.
 Різдвяна церква (м. Тернопіль),
1602— 1608 рр.
Церква-твердиня в Тернополі була побудована муля- ром
Леонтієм неподалік від міського оборонного валу. Вигляд храму
неодноразово змінювався в результаті перебудов, але незважаючи
на це споруда зберегла при­таманний більшості православних
храмів того часу обо­ронний характер.
У плані церква однонавова, її центральний об’єм на всю ширину
перекрито глухим чотиригранним бара­баном, а східний фасад
доповнено вузькою готичною апсидою. Кути центрального
об’єму укріплено чотир­ма циліндричними башточками, що
спочатку викону­вали оборонні функції. Форма шпилів храму
сполучає готичні та барокові традиції. Нині це один із
найбільших і найкрасивіших храмів-твердинь Поділля.
Італійський проторенесанс
Італійське мистецтво пізнього Середньовіччя – своєрідне відлуння
романського стилю й одночасно «передчуття ренесансу» – залишило
відносно небагато архітектурних пам’яток (Палаццо Веккіо, Санта-Марія
дель Фьйоре). Однак, як не дивно, за межами Італії споруд цього стилю
збереглося чи не більше, ніж на його батьківщині. Так, славнозвісна фор­
теця Солдая в Криму на сьогоднішній день є найбільшою з повністю збе­
режених генуезьких фортець Європи!

Італійці з Генуї та Венеції з’явилися в Криму в 12 ст. У 1266 р. імператор

Візантії Михаїл VIII Палеолог (1224-1282 рр.) продав Генуезькій республіці
виключні права на торгівлю в Чорному морі: за це Ге­нуя дала йому флот,
необхідний для відвоювання Константинополя в хрестоносців. За лічені
десятиліття генуезці освоїли кримське узбе­режжя й створили там систему
чудових укріплень, серед яких найкраще збереглися замки Солдая (Судак),
Кафа (Феодосія), Чембало (Балакла- ва), Пуста (Алушта), Горзувіт (Гурзуф)
і Тассілі (Морське). Нові генуезькі володіння набули статусу провінції
(капітанства) і отримали ім’я Готія. «Маленька Італія» існувала в Криму аж
до 1475 р., коли півострів було за­хоплено армією Османської імперії.
Фортеця Чембало в Балаклаві
(м. Севастополь), бл. 1354-1420 рр.
Оборонні споруди замку й сьогодні справляють
сильне враження. У цитаделі збереглися три
башти, включаючи донжон, називаний також
Консульським замком.
Побудований близько 1420 р., він являє собою
циліндричну башту ви­сотою 20 м і має три
яруси: перший було зайнято цистерною з водою,
дру­гий був житловим (там знайдені залишки
каміна), на третьому, можливо, розташовувалася
каплиця. Збереглася частина склепіння
верхнього по­верху, утворена куполом зі
шліфованого каменю.
З оборонних споруд нижнього міста найкраще
вціліли дві циліндричні башти: «Башта з
обручами», що прикривала ворота замку, і
башта консула Бернабо Грілло, в основі якої
зберігся потужний барбакан.
Є на території замку й фундаменти чотирьох
католицьких храмів. В ап- сиду одного з них
упаяно камені з вирізаними на них лицарськими
хрес­тами, які символізують стійкість і
непорушність віри.