М І Н І С Т Е Р С Т В О О С В ІТ И І Н А У К И У К Р А ЇН И

Х А Р К ІВ С Ь К И Й Н А Ц ІО Н А Л Ь Н И Й П Е Д А Г О Г ІЧ Н И Й
У Н І В Е Р С И Т Е Т ІМ Е Н І Г.С. С К О В О Р О Д И

С. І. Дорошенко

ЗАГАЛЬНЕ
МОВОЗНАВСТВО

Рекомендовано
Міністерством освіти і науки України
як навчальний посібник для студентів
вищих навчальних закладів

ІІБ І1ІІУС

© 692194
К И Ї В —2006
У Д К 81’1(075.8)
Р О З Д ІЛ І
ББК81я73
Д 69
П РЕД М ЕТ , ЗА В Д А Н Н Я , М ІС Ц Е І ЗН А Ч Е Н Н Я Н АУ КИ П Р О МОВУ.
Гриф надано ГАЛУЗІ М О В О ЗН А В С Т В А
Міністерством освіти і науки України
(л и ст № 14/18.2-761 від 06.04.2005 р.) § 1. М о в о з н а в с т в о я к н а у к а п р о мову. Ч а с т к о в е і з а г а л ь н е
м ов озн ав ство. С еред ш кільн и х н авчальн и х ди сц и п л ін є ф ізи ка, х ім ія,
Р ецензен ти : математика. - предмети, освоєння яких знайомить учнів з науками фізикою ,
О .Б . Т ка ченко — д о к т о р ф і л о л о г і ч н и х н а у к , п р о ф е с о р , ч л е н - хімією , математикою . У результаті —випускники ш кіл знаю ть про існування
коресиопдснт Н А ІІ У країни; цих наук. П редмети ж "українська м ова” чи "англійська м ова” передбачаю ть
Л.І. Мацько - до ктор філологічних наук, професор, дійсний член АПІ І практи чн е ово л о д ін н я (зрозум іло - на наукових за са д ах ) п ев н о ї м ови,
України; конкретно - їх усної й писемної форм, однак наукою жоден з навчальних
В.С. Калашник - доктор філологічних наук, професор.
предметів не називається. І не випадково. Українська, російська, білоруська,
чеська, польська, болгарська, іспанська, італійська й інші існуючі на земній
Д орош ен ко С .І. кулі мови, які вивчаю ть учні в школі. - не науки, а об'єкти , що їх освою ю ть
Д 69 З а г а л ь н е м о в о з н а в с т в о ; Н а в ч . п осіб. - К иїв: Ц е н т р н а в ч а л ь н о ї
діти і дослідж ує наука, відома під назвою м овознавство, або лінгвістика (від
л іт е р а т у р и , 2 0 0 6 .“ 288 с.
ФР 1 і п § и і 5 ( і я и е. що походить від лат. 1 і п § и а - 'м о в а '), про яку в
І5ІШ 9 6 6 -3 6 4 -2 5 7 -2 ш к іл ь н и х п ід р у ч н и к а х з м ов. на ж а л ь , н е м а є н а в іт ь зг а д к и . О д н а к
м овознавство - не тільки наука про конкретні мови світу, що їх певний
Зміст і послідовність викладу навчального матеріалу відповідає діючій колектив лю дей (п л ем 'я, народність, нація) використовує для спілкування.
програм і в ідповідного курсу, що його слухаю ть студенти першого курсу М о во зн авство - це тако ж наука про м ову як у н ів е р са л ьн у н е в ід ’єм ну
ф іл о л о гіч н и х і педагогічних сп еціальностей. У п’яти р озд ілах п осібника н ал е ж н іс ть лю ди н и , як загал ьн о л ю д ськ е яви щ е, щ о сл у ж и ть засоб ом
розкриваю ться основні проблеми мовознавства як науки. У першому розділі спілкування лю дей, знаряддям оформ лення і вираження думок. Це означає,
в и с в іт л ю ю т ь с я п р о б л е м и за г а л ь н о г о і ч а с т к о в о г о м о в о з н а в с т в а , місце що м овознавство як наука вивчає: 1) існуючі на Землі конкретні мови і 2)
м овознавства серед інших наук, методи лінгвістичних досліджень. Другий мову взагалі як властивість людей досягати порозуміння. Відповідно до цього
розділ присвячений поясненню природи і функцій мови як суспільного явища.
в м овознавстві виділяю ться дві галузі: ч а с т к о в с і з а г а л ь н е .
Р озк р и ттю проблеми походження мови як засобу спілкування іі історичного
О б ’єктом ч а с т к о в о г о м овознавства є окремі мови, а також групи
розвитку мов відведено третій розділ. У четвертому подаються відомості про
розділи мовознавс тва, предметом яких є елементи мовної системи - фонеми,
мов. Розгорнене, тобто всебічне їх вивчення, а саме: звукового складу, слів,
морфеми, слова, речення і процеси їх змін іі історичному розвитку конкретних їх форм і конструкцій, - формується у відповідні напрямки дослідж ення,
мов. К ласифікації мов світу розглядаються в п’ятому, а історія та значення наприклад, а) україністика, русистика, англістика. японістика, присвячених
письм а - в ш остом у розділах. У кінці книги подані основна і д о д атко в а дослідж енню окрем их мов (зокрема: україністика - у країнської, русистика -
л іт е р а т у р а до курсу, перелік с л о в н и к ів л ін г в іс т и ч н и х т ер м інів, а так о ж російської, англістика - англійської, японістика - японської); б) славістика,
предметний покажчик. гер м а н іс т и к а , р о м а н іс т и к а , щ о р о зг л я д а ю т ь груп и с п о р ід н е н и х м ов
П о с і б н и к р о з р а х о в а н о па с т у д ен т ів ф іл о л о г і ч н и х і п е д а г о гіч н и х (слов’янських, германських, романських: перелік слов’янських, германських,
спеціальностей університетів, інститутів і коледжів. М атеріали посіб ника ром анських мов - у § 129).
м о ж у т ь стати в пригоді вчителям ліцеїв, гімназій і загальноосвітніх шкіл.
Вивчення конкретних (як і груп) мов може здійсню ватися під різним
.♦зййнляьн?*' -"зе р с и т е т
І5ВКТ 966-364 О Д о р ц щ е п к о С.І.., 2006 кутом зору: в синхронії (сучасному стані) і діахрон ії (історичному плані)
© Центр навчальної літера урн, 2006. (про них див. § 9).
Д ослідж енню піддаю ться обидві частини кожної національної мови:
і <■ > . Л <
П К , ;• ! л іте р ат у р н а м о ва (тобто у н о р м о ван а у в и м о ві, сл о в н и ко во м у ск л ад і.
грам атичній будові і прийнята для загального користування) і діалекти (від
грец. сі і а 1 с к ( о 5 1- 'м о вл ен н я', 'н ар іч ч я ') - різновиди певної мови, якими
як засобам и спілку вання користуються мовці, п о в'яза н і територіальною ,
соціальною, професійною чи віковою спільністю . Розрізняю ть територіальні
і соціальні діалекти (останні називаю ть ж аргонам и або арго). Вивчення
територіальних діалектів м ає теоретичне і практичне значення. їх досліджує
окрем а мовознавча наука - діалектологія (відом і, наприклад, українська
діал ек то л о гія, р осій ська д іал ек то л о гія, н ім ец ь к а д іал ек то л о гія та ін.).
Р озрізн яю ть описову й історичну діалектологію . О пи сова вивчає мовні
особливості територіальних діалектів, встановлю є характер і пош иреність
зв у к о в и х , с л о в е с н и х і г р а м а т и ч н и х ри с. Д іа л е к т о л о г іч н і м а т е р іа л и
оф орм ляю ться у вигляді словників діалектної лексики, діалектологічних
атласів. Проблемами картографування займається окрема наукова дисциаш на
- л ін г в іс т и ч н а г е о г р а ф ія . Д а н і д іа л е к т н и х с л о в н и к ів , а т л а с ів
використовуються при дослідж енні історії мов і давн іх діалектів, поясненні
географ ічних назв, що важ ливо для істориків і географів.
[сторична діалектологія ставить за мсту реконструю вати (відновити за
давнім и мовними ознаками, що збереглися) розвиток діалектів. їх поширення,
що сприяє відтворенню історії конкретної мови в її діалектних різновидах.
У діалектах можуть зберігатися (і зберігаю ться) такі одиниці тієї чи інш ої
м ови , які не за св ід ч ен і в істо р и ч н и х п а м ’я тк ах, ал е які в аж л и ві дл я
встановлення генезису (від грец. £ с п є 5 і 5 - походження ), історичних змін
звукового складу, словникових, фразеологічних, грам атичних явищ окремих
мов чи груп мов. У цьому наукова і практична цінність діалектології.
Часткове м овознавство вивчає живі і мертві мови (пояснення їх - у
§ 127).
До завдань часткового м овознавства входить не тільки ан аліз звукової
і словникової систем, м орфологічної та синтаксичної будови, а й розгляд
стилістичного функціонування елементів кожної конкретної мови. Вивченням
стилів і стилістичних засобів окремих мов займ ається стилістика.
Результати таки х різн обічни х дослідж ень утілю ю ться в створення
м онографій (нау кових праць, в яких дослідж ується одна тема, вузьке коло
п и т а н ь ) , п ід р у ч н и к ів , п о с іб н и к ів , с л о в н и к ів , с т а т е й , д а н і я к и х
в и к о р и сто ву ю ть ся д л я п о д а л ьш о го в и в ч ен н я м ов і д л я п р ак ти ч н о го
оволодіння конкретними мовами.
Історія м овознавства як науки свідчить, що часткове м овознавство
ви н и кло з практи ч н и х потреб освоєнн я окрем их м ов за н асл ідкам и їх
д о с л ід ж е н н я . У с т а р о д а в н ій Ін д ії н а в ч а н н я с а н с к р и т у - о д н іє ї з
давньоіндійських мов, пош иреної в 1-му тисячолітті до н.с.. - здійсню валося
Г~Г ‘
Іут і далі терміни грецького походження подаються в латинському написанні.
на основі вивчених звуків і форм слів, у давн ій Греції - на базі грам атичної
будови давньогрецької мови в її з в ’язках з логікою. П ісля завою вання Греції
Римом тр а д и ц ії вивчення грецької м ови були п еренесені на описування
латинської мови. С кладена рим ським ученим Е. Д онатом грам атика в різних
переробках протягом багатьох століть середньовіччя використовувалась у
різних країнах (у тому числі й в Україні) як посібник для вивчення латинської
мови, а також була зразком при створенні грам атик ряду європейських мов.
Крім граматик, в епоху колонізації європейцями Індії. А мерики. Африки.
А встралії з ’яшіяються перекладні словники, були знайдені писемні п а м ’ятки
мертвих мов. На основі даних вивчення окрем их ж ивих і м ертвих мов, їх
зіставлення були зроблені в XVII - XVIII ст. певні узагальнення, а відтак і
сформульовані теоретичні засади дослідж ення не тільки однієї, а й ряду мов.
Так на здобутому фактичному м атеріалі часткового м овознавства виникла
друга галузь м овознавства - загальне м овознавство, яке становить теорію
науки про мову, тому й визначається як теоретичне, або наукове, мовознавство.
О б 'є к г з а г а л ь н о г о (теоретичного, наукового) мовознавства
становлять загальні закони будови мов світу в їх давньом у і сучасному стані
для з ’ясування властивостей мовного розвитку, що зм уш ує торкатися й
розгляду природи, функцій і походження лю дської м ови взагал і. Ц им і
поясню ється тс, що наукова проблематика загального м овознавства досить
широка. Вона включає:
1) проблему предмета мовознавства, тобто сутності мови як засобу
спілкування, співвіднош ення мови і мислення, походження мови,
з в ’язку історії мови з історією су спільства:
2) проблему м ісця мовознавства в системі наук і його значення як
сам остійної науки:
.1) проблему методів дослідж ення складових елем ентів мови (звуків,
слів, речень);
4) проблему встановлення й нау кового пояснення структурних одиниць
- звукових, словесних, граматичних - і виділення мовознавчих наук,
присвячених їх аналізові;
5) проблему класиф ікації існуючих на Землі мов;
6) проблему виникнення й розвитку письма.
Успішне р о зв’язання перелічених проблем немислиме без знання фактів
конкретних мов. Загальне м овознавство одержує необхідні йому дані від
часткового м овозн авства: успіхи в до сл ід ж ен н і окрем и х м ов сприяю ть
теорети чн ом у осм и сл ен н ю м овозн авчи х проблем . Разом з цим наукові
принципи, теоретичні засади, вироблені загальним мовознавством, у свою
чер гу ст а ю т ь м іц н и м грунтом у в и в ч ен н і к о н к р е тн и х м ов. У цьом у
ви я в л я ю ть ся в за є м о зу м о в л е н іс т ь гал у зей м о в о зн а в с т в а - за га л ьн о го
(теоретичного, наукового) і часткового.
§ 2. “ З а га л ь н е м ов озн ав ст в о: п оч атк ов и й к у р с ” - н а в ч а л ь н а
дисципліна, що вводить перш окурсників у науку про мову. З усвідомлення
зв'язку теоретичного і часткового м овознавства стає зрозумілим необхідність
за с в о є н н я м ай б у тн ім в и к л а д а ч е м б у д ь -як о ї м о ви т е о р е т и ч н и х за с а д
м о во зн авства (тобто проблем загал ьн ого м овозн авства), щ о стан овлять
наукові підвалини вивчення кожної мови. В узагальненому вигляді їх він
одерж ить на заверш альном у році вузівського навчання в процесі освоєння
курсу, як и й м а є н азву “З а га л ь н е м о в о зн а в с т в о ” і я к и м за в е р ш у є ть с я
студію вання (вивчення) пред м етів м овознавчого циклу (д іал ек то л о гії й
історичної грам атики мови, сучасної літературної мови і стилістики).
В ивченню ж м овознавчих дисциплін з перш ого курсу м ає передувати
ознайом лення перш окурсників з основам и теорії науки про мову. З цією
м етою вводиться початковий курс загального м овознавства (традиційно він
іменується як "Вступ до м овознавства”), програм ні завдання якого зводяться
д о в и к л а д а н н я в ст и сл ій ф о р м і о с н о в н и х п о н ять м о в о зн а в ч о ї науки,
тлумаченні існуючої наукової термінології, поясненні наявних у м овах світу
звукових, словесних і грам атичних процесів. Залиш аю чись пропедевтичним
(від грец. р г о р а і сі е и о - ‘попередньо н ав ч аю '), цей курс, однак, ставить за
мету ознайомити початкуючих лінгвістів з основними проблемами загального
м о в о зн а в с т в а . У ньому не д а є т ь с я ш и роке ви с в ітл е н н я в с іх п роблем
загальн ого м овознавства в повному обсязі. Й ого завдан н я - розглянути
найваж ливіш і питання: розкрити зм іст поняття “м ова” , з ’ясувати походження
людської мови, її функціонування і розвиток, дати пояснення головних мовних
о д и н и ц ь . їх в за є м о с т о с у н к ів , в и т л у м а ч и т и зн а ч е н н я , м іс ц е , м ето д и
лінгвістичних дослідж ень і принципів класиф ікацій мов, дати уявлення про
е т а п и р озви тку п исьм а. В и сунення д л я о п ан у в ан н я п ер ш о к у р сн и к ам и
п ер е л іч е н и х п и та н ь роби ть п очаткови й курс зага л ьн о го м о в о зн ав ств а
сам остійною теоретичною дисципліною , яка посідає вагоме м ісце в розвитку'
наукового м ислення майбутніх словесників. У ньому подається найістотніш е
з наукового мовознавства, на засвоєнні чого маю ть базуватися всі наступні
знання з лінгвістики. Термін “засвоєння” розуміється і як продукт і як процес
пізн авальної (навчальної) діяльності. Ц е означає, що освоєння курсу буде
процесом пізнання, яке м ає дати результат цього пізнання, тобто знання з
м овознавчої науки.
§ 3. М ісц е м овознавства серед інш их наук. Залеж но від предмета
дослідж ення всі науки поділяю ться на гуманітарні (від лат. її и т а п і 1 а 5 -
'л ю д с т в о ‘, ‘л ю дян ість‘). або суспільні, і природничі. Г ум ан ітарн і науки
п ов'язан і з вивченням лю дини і людського суспільства, його виникнення й
розвитку, з у сім а п р о явам и його м атер іал ьн о го і д уховн ого ж иття. До
гуманітарних наук належать: філософія й історія, логіка й естетика, педагогіка
й п с и х о л о г ія , а р х е о л о г ія й е т н о г р а ф ія , л іт е р а т у р о з н а в с т в о й
мистецтвознавство. До ю л а гуманітарних наук належить і мовознавство. Його
предметом є мова - суспільне явищ е, що задовольняє потреби колективу
лю дей і окрем ої лю дини в спілкуванні в процесі їх трудової і розумової
діяльності.
П р и р о д н и ч і н ау ки п о в ’я за н і з д о с л ід ж е н н я м п р и р о д и в у сій її
багатоманітності історичного і сучасного розвитку. До природничих належить
м атем ати ка і ф ізи ка, х ім ія і біологія, гео граф ія і гео л о гія, м ехан іка й
астрон ом ія. Як і ін ш і науки, м о во зн авство не існує відо со б л ен о , воно
п о в’язане з багатьм а гуманітарними і природничими науками. З в ’язок цей
не о д н о б іч н и й , а в п е р е в а ж н ій б іл ь ш о с т і в з а є м о з а л е ж н и й , в з а є м о -
збагачувальний. Розглянемо це на деяких прикладах.
М о в о з н а в с т в о і г у м а н і т а р н і (суспільні) науки.
М овознавство тісн о п о в’язане з ф ілософ ією (від грец. р її і 1 є б -
‘лю блю ' і 5 о р 1т і а - 'м у д р іс т ь ) - наукою про загальні закони виникнення
і розвитку природи, суспільства, мислення, яка становить основу світогляду
л ю д и н и і д о п о м а г а є в п р и н ц и п о в о м у р о з в 'я з а н н і т а к и х го л о в н и х
лінгвістичних проблем, як сутність мови. її роль у суспільстві, походження і
характер її розвитку, співвіднош ення о б ’єктивного і суб’єктивного в мові
(про застосування філософського методу в м овознавстві - у § 8).
Тісним є з в ’язок м овознавства з логікою - наукою про закони і форми
мислення. Усі акти м ислення здійсню ю ться з допомогою мови. Д ля логіка і
м овознавця мова - один о б ’єкт дослідження: логік через мову розкриває
зако н и м и сл ен н я, м о в о з н а в е ц ь - м о вн і зако н и . А н а л із ц и х за к о н ів
взаємопроникний: м овознавець ураховує вплив мислення на будову і зміни
мови, логік при вивченні таки х логічних катег орій, як поняття і судження, не
обходиться без розгляду слів і речень (про це - у § 68).
П р о ц ес м о вн о го с п іл к у в а н н я не м о ж н а п о яс н и ти б е з д о п о м о ги
психології - науки, щ о ан алізує процеси відображ ення в мозку лю дини
о б'єкти вн ої дійсності, лю дські відчуття і сприйм ання, уявлення і думки,
бажання, риси характеру, темпераменту, збагнути які без мови не можна:
вони так чи так втілю ю ться в ній. На психологію, як і на логіку, мовознавець
спирається, досліджую чи зміст, передаваний мовними одиницями - словами,
словосполученнями, фразеологізм ам и, реченнями, текстом.
Те, що “мова є перш оелем ентом літератури” (М .Горький). п о в’язує
мовознавство не лиш е з літературою, її історією й теорією , а й з такою наукою,
як естетика (від грец. а і 5 1Ь е 1 і к о 5 - 'чуттєво спри й м ан и й 1) - філософське
вчення про форми прекрасного в художній творчості, природі, житті. Категорії
цього вчення враховуються в стилістичному аналізі текстів.
Взаємозбагачувальним є зв'язо к науки про мову з історією су спільства.
Щ об вс тан о в и ти походж ення і р о зв и т о к ко н кр етн о ї м ови , н еоб хід н о
спиратися на дані історичного розвитку носія цієї мови - народності чи нації.
У свою чергу' вивчення історичних даних мови може служити (і служить)
дж ер ел ом п ізн ан н я т а к и х пробл ем , як походж ення і р о зв и т о к п ев н о ї
народності, нації, специфіки їх культури, встановлення зв 'я зк ів з інш ими
народами в різні історичні епохи. Історикам у цьому допом агаю ть діалектні
дані, історія походження географічних назв, власних імен. Коли ж узяти до
уваги те. що мовознавці розш ифровують писемні п ам 'ятк и зниклих народів,
то тим більш е стане зрозумілою корисність мовознавства для історії як науки,
адже давні письмена (те. що написано писемними знаками) даю ть змогу
заглянути в найдавніш і часи людства.
Мо в о з н а в с т в о і п р и р о д н и ч і науки.
Учення про мову як другу сигнальну систему, створене на основі теорії
І.М .Сєченова та І.П .П авлова про вищу нервову діяльність тварин і людини,
пов язує м овозн авство з біол огічн и м и науками. Д ан і біо л о гічн и х наук
допом агаю ть науково обґрунтувати виникнення мови як засобу спілкування.
Д ія усвідомлення процесу говоріння (вимовлення звуків) треба бути
обізнаним з анатомією і фізіологією органів мовлення. Ці дані забезпечу ють
такі природничі науки, як анатомія і фізіологія людини.
З фізикою, зокрема її розділом - акустикою, п о в'язан е вивчення звуків
лю дської мови. їхніх ф ізичних (акустичних) властивостей. У цьому велику
роль відіграє застосування різних приладів, головно - електроакустичних
(так и х , як сп ектрограф и , інтонограф и та ін ), які викори стовую ться в
експериментальній (або інакш е - інструм ентальній) фонетиці (див. § 43) і
для встановлення акустичних ознак звуків, і для реєстрації дії мовних органів
при їх вимовлянні.
З розвитком автоматики і телем еханіки (а цс сталося в другій половині
X X ст.) відбулося зближ ення мовознавства з математикою . В иявилося це
передусім у застосуванні математичних методів до вивчення м овних явищ.
Використання нових прийомів аналізу мовних одиниць мало своїм наслідком
в и н и к н ен н я о к р е м о ї гал у зі м ате м а ти к и - м а т е м а т и ч н о ї л ін г в іс т и к и .
М атематична лінгвістика - це спеціальна математична дисципліна, предметом
якої є розробка формального апарата для опису вання будови природних і
деяких штучних (див. § 29) мов. Вона з'яви л ася у зв'язку з необхідністю
застосування точних методів дослідж ення в д етал ізац ії основних понять
м ово зн авства. А ле м атем ати ч н а л ін гвісти к а не є ск л ад о во ю части н ою
мовознавства. Вона вивчає деякі абстрактні поняття, які використовуються
в мовознавстві як моделі різних мовних одиниць і які даю ться у ([юрмі теорем,
м а те м а ти ч н и х р ів н я н ь , а л г е б р а їч н и х ф орм ул. М етоди м а т е м а т и ч н о ї
лінгвістики в багатьох моментах спільні з методами м атем атичної логіки -
м атем ати ч н ої д и сц и п л ін и , яка вивчає будову м атем ати ч н и х м іркуван ь,
зокрема таких її розділів, як теорія алгоритмів і теорія автоматів. Іноді термін
"м атем ати ч н а л ін г в іс т и к а " використовується дл я п означення будь-яких
лінгвістичних досліджень, в яких застосовується математичний апарат. Однак
такс вж ивання терм ін а "матем атична лінгвістика” неточне, адж е не мож на
будь-яке застосування математики до вивчення конкретних м овних одиниць
пов’язувати з математичною лінгвістикою. В аналізі мовник явищ припустимо
встановлю вати частоту повторюваності, наприклад, тих самих синтаксичних
конструкцій чи подавати кількісну характеристику вживання тих чи тих класів
сл ів, звуків. У цьом у ви п адку й деться про м о ж л и в іс ть за сто с у в а н н я
математичних обчислень до вивчення мовних одиниць (детальніш е див. у §
9 ).О днак та к с ви к о р и стан н я м атем ати ч н и х обчислень не н ал еж и ть до
математичної лінгвістики, математичний апарат якої пов'язується з аналізом
специфічних моделей мови.
Наведені приклади свідчать, що м овознавство п о в'язан е з різним и
науками. О днак при всіх ш ироких зв'язк ах з інш ими науками м овознавство
зали ш ається сам о стій н о ю нау кою і не розчи н яється ні в гу м ан ітар н и х
(су сп іл ьн и х ), ні в п р и р о д н и ч и х науках, о с к іл ь к и воно р о з в 'я з у є св о ї
специфічні завдання - пізнати мову в усьому обсязі її властивостей і функцій,
будови, сучасного використання й історичного розвитку. Як сам остійна наука
мовознавство розвивається в двох напрямах. З одного боку, триває поглиблене
систем н е ви вчен н я конкретних мов. на о сн ові якого д о сягаю ться нові
узагальнення. З другого боку', різном анітність функцій мови в суспільстві і
тісний зв 'я зо к її з мисленням і з психічною діяльністю лю дини зумовила
виникнення нових наук на межі м овознавства і соціології, м овознавства і
психології (про них наступні параграфи).
§ 4. С оціолінгвістика як окрем а мовознавча наука. Соціолінгвістика
(від лат. в о с і (е І а 5) - 'суспільство' і лінгвістика), тобто соціальна лінгвістика
- мовознавча наука, яка сф ормувалася на межі мовознавства, соціології,
соціальної психології і етнографії. Вона вивчає широкий комплекс проблем,
п ов'язан и х з суспільною природою мови, з її фу нкціями і з механізмом
взаємодії мови і суспільства. Не всі з розглядуваних нею питань становлять
належність лиш е цієї науки. Н априклад, проблема зв'язку мови і суспільства
аналізується і в загальному мовознавстві. О днак від цього ця лінгвістична
дисципліна не втрачає самостійності і значимості.
До основних проблем соціолінгвістики належить:
 а) проблема "м ова і нація", яка п о в'язан а з розкриттям виникнення і
р о зв и т о національних мов;
б) проблема "м ова і суспільство", в якій на основі врахування тісного
з в ’язку мови з суспільством стаю ть предметом вивчення не тільки характер
впливу суспільства на розвиток мови, а й роль свідомого впливу суспільства
(у вигляді цілеспрям ованих урядових заходів) на мову, що визначає мовну'
політику. М овна політика може стимулю вати розвиток багатом овності в
країні, а може й стримувати або звужувати функціонування недержавних мов;
в) проблема соціальної диф еренціації мови, зумовленої різнорідністю
структури суспільства: розподілом суспільства на верстви, а також різним и
суспільними ситуаціями: поділом суспільства за віком, статтю , освітою;
г) проблема соціальних аспектів білінгвізм у (від лат. Ь і - ’д в о ' і
1 і п § ц а - ‘м ова') - двомовності, коли в м еж ах однієї держ ави чи соціальної
спільності використовується дві мови у відповідних сф ерах спілкування. В
Україні найбільш ого пош ирення набула українсько-російська двомовність,
у Канаді - англо-ф ранцузька. Р озрізняю ть індивідуальну і національну
двомовність. О б'єктом вивчення соціолінгвістики є національна двомовність.
С о ц іо л ін гв іст и к а р о згл яд ає й б а г а т о м о в н іс т ь (п о л іл ін гв ізм . або
мультилінгвізм) - явищ е, пов'язан е з використанням кількох мов в межах
п ев н о ї с о ц іа л ь н о ї сп ільн оти (в д е р ж а в і аб о в групі о к р ем и х лю дей).
Багатомовністю характеризується, наприклад. Росія. Індія, СШ А.
§ 5. П о н я т т я п р о п с и х о л ін г в іс т и к у я к н аук у. Т е р м ін
"психолінгвістика” (від грец. р 5 у с 1г с — 'д у ш а ' і лінгвіст ика) увійш ов у
науковий обіг у середині XX ст. і закріпився на позначення науки, яка вивчає
за к о н о м ір н о ст і п ородж ен н я і сп р и й н я ття м о вн и х ви с л о в л ю в ан ь у їх
співвіднесеності до системи мови. П сихолінгвістику ще називаю ть теорією
м овленнєвої діяльності. Становлення м еханізм у утворення і сприйняття
м овлення зд ій сн ю ється на основі психологічн их експерим ентів. Ц им і
виправдана назва науки як психолінгвістики, в якій предмет лінгвістики -
мова - аналізується методами психологічної науки.
П оява нової науки ви кл и кан а п отребою теор ети ч н о го п ояснення
практичних завдань, р о зв ’язати які лінгвістичним и підходами неможливо
М овознавство дає ключ до аналізу тексту, але воно не торкається таких,
наприклад, питань: як мовець говорить, як ним сприймається чуже мовлення,
які закономірності дію ть в оволодінні дитиною рідної мови або кількома
мовами, які лінгвістичні процеси су проводжують пізнання оточуючого с в т ,,;
Р озв’язання таких питань з урахуванням впливу мислення на мову і мови на
мислення сприяє досягненню практичних результатів у навчанні дітей рідної
і особливо чужої мови, у мовленнєвому вихованні дітей дош кільного віку, у
логопедії, у мовленнєвому' впливі засобів масової інформації, а в останні роки
і в проблемі машинного перекладу, а також введення мовленнєвих сигналів до
електронних обчислю вальних маш ин (ЕОМ).
Д іяльність цієї науки значно розш ирю є коло питань, п о в ’язаних з тим ,
що вивчається загальним мовознавством. У цьому значення психолінгвістики
як науки.
§ 6. Н аукове і практичне значення м овознавства. Те. що предметом
м овознавства є мова як найваж ливіш ий засіб людського спілкування, який
п о в ’я за н и й з м и с л е н н я м і с в ід о м іс т ю , в и зн а ч а є н ау к о ву в а г о м іс т ь
мовознавства. Д оводиться це рядом прикладів.
А н ал із су сп іл ьн о ї сутн о сті м ови, її ф ункцій т а іс то р и ч н и х зм ін ,
п о в ’язан и х з ж иттям суспільства, сп р и яє поглибленом у ф ілософ ськом у
усвідомленню поглядів на суспільство, на суспільну свідомість, на її розвиток.
Т ак дані м овознавчої науки стаю ть теоретичною базою ф ілософ ії, в якій,
крім іншого, розглядаю ться система ідей, поглядів на світ і м ісце лю дини в
ньому.
Разом з цим м овознавство засвідчує, що в мові відображ аю ться різні
етапи, різні стадії людського мислення, що відбивається в елем ен тах історії
мови і в її сучасному стані. О скільки це так. то треба визнати, що дані
мовознавства посідаю ть значне м ісце і в теорії пізнання - розділу ф ілософії,
в якому вивчаю ться віднош ення знань (тобто відчуттів, уявлень, понять) до
о б ’єктивної реальності, досліджую ться умови і критерії істинності пізнання.
У тео р ії пізнання є два основних напрями: ідеалізм і м атеріалізм .
Ідеалізм заперечує можливість пізнання сутності речей. М атеріалізм обстоює
погляд, за яки м знання - це відображ ен н я м атеріального світу. У м ові
матеріальний світ знаходить відтворення у вигляді слів, словосполучень,
ф р а зе о л о г ізм ів , р еч ен ь. І в тако м у випадку' д о в о д и т ь с я к о н статувати
значимість мовознавства як науки, якою послу говуються теоретичні засади
інш их наук.
З н а ч н е коло р о з в 'я з у в а н и х м о в о зн а в с т в о м п и т а н ь , зу м о вл ен и х
проникненням мови в усі сф ери діяльн ості лю дини, визначає не тільки
наукове, а й практичне його значення.
Так. відомо, щ о створен н я писем ності для б езп и сем н и х мов - цс
культурна револю ція в житті кожного народу. Здійсню ється вона завдяки
зусиллям мовознавців. Прикладом цього є розробка алфавітів для мов близько
п 'ятд есяти народів колиш нього Радянського Союзу в 20-ті роки XX ст
Писемність здобули киргизи, аварці, чукчі, евенки й інші народи. їх прийнято
називати молодописемними народами, а їх мови - молодописемними мовами
на відміну' від народів і мов. які мають давню писемність (такі мови іменують
старописемними. серед них українська, російська, білоруська, вірменська,
грузинська).
О держ ання пи сем н ості раніш е б езп и сем н им и народам и відкрило
можливість навчання дітей у школах рідною мовою і навіть викладання у
в и щ и х н а в ч а л ь н и х з а к л а д а х . П о ч а л и в и д а в а т и с я г а зе т и , ж у р н а л и
молодописемними мовами. Література раніш е безписемних народів відкрила
всесвітньо відомих літераторів: Ч.А йтматова (киргизького письменника).
Р.Гамзатова (аварського поета). Ю .Ритхеу (чукотського письменника).
Легко уявити практичну користь різного типу словників, створю ваних
м о во зн ав ц ям и -сл о в н и кар ям и , в оволодін ні будь-якої м ови, в наукових
дослідженнях чи практичній діяльності різних фахівців. Цс ще один приклад
практичної значущості мовознавства.
Велика роль ш кільної м етодики навчання мов. що грунтується на
н аукових за с а д а х л ін гв іс ти к и . С ю ди входить ство р ен н я п ід р у чн и к ів,
укладання збірників вправ, переказів і диктантів, написання методичних
розробок з викладання мов. І в цьому теж практична значимість науки про
мову.
Незаперечне практичне значення мовознавства і для логопедії ( від грец.
1 о § о 8 - 'слово , 'м овл ен н я' і р а і сі е і а - ‘виховання") - медичної науки,
яка розробляє спеціальні методи виправлення у дітей неточностей вимови
о к р ем и х зву к ів і звукосп ол уч ен ь, л ік у ван н я вад м о вл ен н я (заїк ан н я ,
гугнявості). Лікар-логопед. користуючись дани м и мовознавства, зокрема
описом творення звуків, добирає прийоми виправлення спотвореної вимови,
сполучаючи це з лікуванням нервової системи дитини.
Сф ера практичного застосування мовознавства особливо розш ирилась
у зв'язк у з появою кібернетики (від грец. к у Ь е г п е ї і к б - 'мистецтво
уп равлін ня') - науки про з в ’язок, керування і контроль у м аш инах і ж ивих
організмах.
Розмах практичного використання м овознавчих даних спричинився до
виділення окремого розділу мовознавства - прикладної лінгвістики (див.
§ 7).
§ 7. С ф ер и за с т о с у в а н н я п р и к л а д н о ї л ін г в іс т и к и . О б ’єктом
прикладної лінгвістики є розробка ш ляхів р о зв ’язання практичних завдань,
які торкаються використання мови в житті суспільства. До сфери прикладного
м о в о зн а в с т в а вход ять т р а д и ц ій н о ви к о н у ван і за в д а н н я , п о в 'я з а н і зі
створенням і удосконаленням писемностей, систем записування певними
зн ак ам и усного м овлення, передачі слів, зап и сан и х однією граф ічн о ю
систем ою , засобам и інш ої системи, систем письм а для сліпих, а також
п о в 'я за н і з деш иф руванням (розш иф руванням ) невідом их писем ностей.
стандартизацією науково-технічної термінології, розробкою раціонального і
стабільного правопису, методів перекладу інш омовного тексту. Ц і завдання,
сформульовані давно й успіш но виріш увані зараз, залиш аю ться актуальними
і сьогодні.
В останнє десятиліття в р о зв ’язанні виконуваних завдань прикладної
лінгвістики почали використовуватись електронні обчислю вальні маш ини,
їх запровадж ення в мовознавчу' сферу зумовило виділення в прикладній
лінгвістиці кількох нових напрямів у виріш енні практичних завдань. Зараз
уже до сягн уто у сп іх ів у здій сн ю ван ом у на к о м п 'ю тер і авто м ати ч н о м у
(маш инному) перекладі тексту однієї природної мови інш ою , в укладанні
автом ати чн и х сл о вн и ків на допом огу п ерекладачеві, якому д о во ди ться
працю вати в діалогічном у реж им і, у створенні автом атизованих систем
інформаційного пошуку, наприклад, слів, їх форм у відповідном у тексті,
введеному в п ам 'ять комп'ю тера. У межах прикладної лінгвістики особливої
значимості набу ває автоматична обробка текстів. Ця проблема реалізується,
зокрема, в автоматизованих процесах редакційно-видавничої діяльності, а
саме: у внесенні виправлень і доповнень у текст, закладен и й у п ам 'ять
комп'ю тера: у форматируванні тексту, тобто виділенні заголовків, формуванні
рядків і сторінок певного формату, виділенні розділів.
Ш ироке застосуван ня ЕО М у виконання п ракти чн и х проблем
м о в о зн а в с т в а зу м о ви л и в и к о р и ст ан н я п о р я д з те р м ін о м ‘ п р и к л а д н а
л ін г в іс т и к а ” т е р м ін ів " о б ч и с л ю в а л ь н а л ін г в іс т и к а ” , ‘‘а в т о м а т и ч н а
лінгвістика", "інж енерна лінгвістика” .
§ 8. Методи дослідж ення мови. Філософським метод у мовознавстві.
Існування окрем ої (самостійної) науки, як відомо, визначається не тільки
наявністю предмета дослідж ення (у мовознавстві - це мова як суспільне
явищ е взагалі і всі мови світу), а й методів (від грец. ш е І Ь о <1 о 8 - 'сп осіб
дослідж ення, п ід хід до вивчення я в и щ 1), тобто сукупності теорети чн и х
настанов, прийомів дослідж ення предмета науки. Т ільки за наявності цих
двох компонентів (предмета науки і методів його дослідж ення) визначається
існування будь-якої науки, у тому числі й мовознавства. Які ж існують методи
мовознавства?
Розрізняю ть філософські і дослідні методи.
П о н я т т я ф і л о с о ф с ь к о г о м е т о д у . П рикметник
"філософський" похідний від іменника "ф ілософ ія” , що становить назву
суспільної науки. П редмет цієї науки - загальні закони розвитку природи,
суспільств;! і мислення. О скільки природа, суспільство, мислення вивчаються
різн и м и науками, в яких є спільні закони їх існування і розвитку, стає
зрозумілим, що сучасна філософія, що розглядає загальні закони життя і
розвитку природи, суспільства і м ислення, п о в ’язан а з усіма науками -
гуманітарними (суспільними) і природничими. О днак вона не претендує на
роль науки наук, яка р о зв'язу є всі суперечності кожної з наук і досягає
абсолю тної істини в останній інстанції. Вона лиш е узагальню є весь досвід
пізнання світу в його багатобарвності і формує науковий світогляд, (тобто
систему поглядів на життя, природу і суспільство), яким керуються науки.
П ізнання існуючих у науках загальних законів досягається завдяки
застосуванню ф ілософських методів, серед яких здавна в історії філософії
протистояли діалектика і м етафізика. їх принципова відм інність у тому, що
діалектика розглядає всі явищ а у взаєм озв'язку, м етаф ізика - ізольовано,
діалектика сприймає всі явищ а в динаміці (історичному розвитку), метафізика
- в статиці, діалектика п о в ’язує пізнання істини через осягнення єдності
п р о т и л е ж н и х о з н а к п р е д м е т а , м е т а ф із и к а з а п е р е ч у є б о р о т ь б у
протилежностей.
Т а к е р о з у м ін н я з а к о н ів п із н а н н я в и з н а ч а ю т ь д іа л е к т и ч н и й і
м етаф ізичний способи мислення, інакш е - діалектичний і м етаф ізичний
підходи до вивчення о б ’єктивної дійсності, у тому числі й до аналізу мови як
суспільного явища.
У дослідженні мови сучасне мовознавство спирається на діалектичний
метод, тобто аналізує мовні одиниці в єдності їх багатоманітних з в ’язків з
інш им и суспільним и явищ ам и, з урахуванням історичних змін у них, а
значить, у протиставленні старого і нового в мові. С ам е такий підхід до
вивчення мови служ ить засобом пізнання нових наукових знань.
Діалектика як філософський метод встановлю є ш ляхи пізнання мовних
яви щ , не п ід м ін я ю ч и сп е ц и ф іч н и х м о в о зн а в ч и х м ето д ів і п р и й о м ів
дослідж ення. Вона не ставить своїм завданням пояснити, наприклад, як
виникло чергування приголосних у формах української мови носит и-нош у
чнрука-ручка-руці. Ці зміни встановлюються на основі виявлення історичних
ф онетичних п роцесів, при там анних україн ській мові. О днак виведення
звукових змін базується на врахуванні методологічних настанов, зокрем а на
розумінні того, що мова як явище, що п о в ’язане з життям суспільства. -
категорія історична, що її одиниці перебувають у постійних змінах, які й
з у м о в л ю ю т ь п е р е х ід о д н и х м о в н и х о д и н и ц ь в ін ш і. Б е з т а к о г о
загальнонаукового підходу' не можна пояснити не тільки зміни приголосних,
а й будь-які ін ш і іс то р и ч н і зм іни в будові сл о в а, р еч ен н я чи зм ін и ,
спостереж увані в сучасній мові.
Або інший приклад. З ш кільної лави нам відомі слова-історизми і слова-
н ео л о гізм и . П ояву їх у м ові м ож на п оясн и ти , т іл ь к и сп и р аю ч и сь на
діалектичний принцип взаєм опов’язаності явищ оточуючого світу. У даному
випадку ідеться про зв 'язо к змін у суспільстві зі зм інам и в мовній системі:
змінилися суспільні відносини - і слова, наприклад, радгосп, радгоспних,
перейш ли до розряду історизмів, пов'язан и х з соціалістичною економікою,
а поширені в останні роки нові абревіатури на зразок П ДВ (податок на додану
вартість), В АТ (відкри те акціонерне товариство) викликані зм ін ам и , що
сталися в житті України кінця XX століття.
П ринципи і закони діалектики, які встановлю ю ть загальн и й напрямок
досліджень, визначають загальну філософську методологію (від м ет од і грец.
1 о § о 8 - 'с л о в о ’, 'вч ен н я’). Значить, методологічні н астанови вказують
напрями дослідження з метою виявлення законів фу нкціону вання та розвитку'
мови як су спільного явищ а і змін у конкретних мовах. П ояснення ж функцій
і змін мовних одиниць (звуків, слів, речень) спираю ться на дослідні методи
мовознавства (про них - наступний $ 9). які становлять часткову методологію.
§ 9. Д о сл ід н і м етоди в м о в о зн а в ст в і. Р о зр ізн ен н я си н х р о н ії і
діахр он ії у вивченні мов. Поняття архетппу. У попередньому параграфі
від зн а ч а л о с я, що ф іл о со ф ськи й м етод встан о в л ю є в и х ід н е р озум ін н я
найбільш загальних, конститутивних (тобто історичних, визначних, тих. що
є головними ознаками поняття) властивостей мови. Д ослідні ж методи, які.
будучи безпосередньо п ов'язан и м и з філософським підходом до предмета
науки, встановлю ю ть принципи, що окреслю ю ть м еж у й асп ект аналізу
мовних одиниць і служать основою для формування конкретних робочих
прийомів (або процедур чи методик) дослідження (див. § 10).
Д ослідні методи застосовую ться до вивчення двох “з р із ів " мови: с и н
х р о н і ї (від грец. 5 у п —'р азо м ' і с і і г о п о з - ‘ч ас') і д і а х р о н і ї (від
грец. сі і а - 'ч е р е з ','к р із ь ' і с її г о п о з - час ).
С и н х р о н і я - це. так би мовити, горизонтальний зріз мови, тобто
умовне виділення одного історичного етапу в розвитку мови, який береться
як о б 'є к т лінгвістичного дослідж ення. Синхронне вивчення передбачає,
інакш е кажучи, аналіз м овних явищ в одному якомусь часі розвитку’ мови:
на сучасному етапі або в певну історичну добу, наприклад, у X IV чи XVII ст..
але без пояснення того, які зміни в попередні періоди розвитку мови привели
до су часного стану чи стану мови певної історичної доби.
На противагу синхронії д і а х р о н і я являє собою ніби вертикальний
зр із м ови, при якому о б 'єк то м л ін гвісти чн ого ан ал ізу стає історичний
розви ток мови. Ц е озн ачає, щ о при діахронічном у, або різночасовом у,
вивченні передбачається п ростеж ити весь ш лях, який прой ш ов певний
елемент мови (звук, слово, речення) від давнини до сучасності.
Виділення ж спеціального (дослідного) методу в синхронічном у чи
діахронічному дослідженні визначається тим. що він дослідж ує і яка його
кінцевії мета. Цс може бути мета - виявити спільне і відм інне в історично
 споріднених (наприклад, українській і російській) мовах або накреслити етапи
розвитку' ск л ад н оп ід рядн и х речень, наприклад, умови. Здавалося б. за
наявністю таких твердих вимог можна було б чекати чіткої кваліф ікації
м овознавчих дослідних методів. На ж аль, лінгвістична наука ще не м ає
встановленого погляду ні на кількість, ні навіть на їх зм іст з огляду на
складність і багатобарвність не тільки таких одиниць м овної системи, як
звук, слово, речення, а й таких, як суфікс, закінчення, член речення тощо.
П одана ниж че схем атична характери стика деяки х н ай важ ливіш их
спеціальних м овознавчих методів являє собою один з найбільш визнаних
варіантів загальної теорії дослідних методів мовознавства.
О писовий м е т о д . Його вваж аю ть основним у мовознавчій
науці. Завдання цього методу - дати точний опис одиниць окрем ої мови,
пояснити особливості іх уживання. На основі цього методу створю ю ться
підручники, посібники, в яких описується фонетична система, словниковий
склад, грам атична будова певних мов. Значення цього методу не можна
переоцінити. Цеіі метод забезпечує необхідним матеріалом лексикографів,
які укладаю ть різні типи словників. Він інвентаризує й систематизує мовні
одиниці (звуки, слова, їх форми, речення), дає їм якісну й функціональну
(тобто залежну від діяльності) характеристику. С аме тому з ним взаємодію ть
інш і дослідні методи.
З іс т а в ний метод. Він уводить в орбіту свого вивчення
(конкретно - зіставлення) історично споріднені і не споріднені за своїм
походженням мови. Зіставляються дві або кілька мов певного етапу розвитку',
п ер еваж н о в стан і сучасного їх існування. Уже цим зіс та в н и й м етод
відрізняється від порівняльно-історичного (див. далі в цьому параграфі), який
п орівн ю є лиш е сп оріднені м ови і розглядає їх в діах р о н іч н о м у (тобто
різночасовому) плані.
У зіставного методу і своєрідні завдання. Вони зводяться до виявлення
с п е ц и ф іч н и х о с о б л и в о с т е й з іс т а в л ю в а н и х м о в у ц а р и н і з в у к ів , у
словниковому складі, у граматичній будові. Вивчення мов зіставним способом
м ає за в е р т а ти с я встановленням рис подібності і несхожості, виявлених на
певних мовних рівнях - звуковому, словниковому, граматичному.
Цей метод важливий у навчанні інших мов. Тому хто вивчає чужу мову,
важ ливо знати, в чому вона схожа і відм інна від рідної. Значною мірою ним
користуються в теорії і практиці перекладу. Ц інність зіставного методу в
тому, що зіставлення м овних одиниць різних мов дає змогу не тільки кращ е
зрозуміти (а значить, засвоїти чужу мову), а й виявити такі особливості рідної
мови, на які при будь-якому іншому дослідж енні увага не звертається. Так.
автори підручників з російської мови залиш аю ть поза увагою см ислове
розрізнення речень: У м еня єсть русский словарь і У него голх-бме глаза ( у
перш ому з них вж ивається слово єсть, у другому - його нем ає), - як явищ е
самоочевидне, сам о собою зрозуміле. Коли ж російську мову вивчаю ть,
наприклад, словаки, в мові яких важливу роль відіграє дієслівн а з в ’язка,
одразу виникає запитання: в яких випадках у російській мові треба ставити
єст ь, а коли речення може обійтися без цього слова? О скільки виникає така
трудність у вивченні іноземцем подібних конструкцій, автори підручників
для іноземців поясню ю ть специфіку вживання дієслівної з в ’язки в російській
мові. Воно таке: у перш ому реченні єсть - форма дієслова бьіт ь, яке означає
'буття’, ‘н аявн ість’; у другому єсть не вжито, бо в ньому воно становить
ф орм у з в ’я зк и бьт іь. яка в теп ер іш н ьо м у ч асі в усн ом у м о вл ен н і не
вживається. О тж е, зіставний метод сприяє глибшому проникненню в будову
мови, у функціональні особливості її одиниць.
На зіставному вивченні мов ґрунтується типологічна класиф ікація мов
світу (див. розділ V).
С т а т и с т и ч н и й м е т о д , або м е т о д обчислень.
З а с т о с у в а н н я м ето д у о б ч и с л е н ь з в о д и т ь с я д о зд о б у ття п ід р а х у н к ів
структурних елем ентів мови, починаючи від звука, складу в слові і кінчаю чи
реченням и чи н авіть своєрідн ою в певному віднош енні сукупністю їх.
О скільки при статистичному описуванні доводиться оперувати числам и, а
нерідко математичними формулами і рівняннями, цей метод ще називаю ть
квантитативним (від. лат. ^ и а п І і ( а 5 - ‘кількість’), тобто кількісним.
Поява такого методу, який здійсню є лиш е кількісне обчислення мовних
одиниць, а не ан ал ізу є якісн ої сторони м ови, дал а п ош товх до поділу'
л ін гвісти чн и х м етодів на кількісн і і якісні, або к вал ітати вн і (від. лат.
^ її а 1 і І а 5 — ‘як ість1). Метод обчислень - кількісний, усі інші - якісні.
Однак, залиш аю чись самостійним и, вони можуть доповню вати один одного,
адж е буваю ть випадки, коли кількісна характеристика си гн алізує про
характер якісного стану мови. Н априклад, поява всезростаю чої кількості
н ово ство р сн и х сп о л у ч н и ків V р а зі я к щ о , у р а з і коли (цс за свід ч у ю ть
підрахунки їх уж ивання в р ізн и х текстах) до зво л яє говорити про нові
тенденції в розвитку' синтаксичної системи української мови, про виділення
сполу чників чітко спрямованого значення (конкретно - значення умови, часу).
Н ас л ід к и с т а т и с т и ч н о го п ідходу д о ви в ч ен н я м о в н и х о д и н и ц ь
систематизую ться в різних лінгвістичних працях, найповніш е - в частотних
словниках. їх специфіка в тому, що вони фіксу ють частотність уживання слів
у різн и х сф ер а х ви ко р и стан н я м ови. У них слова р о зм іщ у ю ться не в
ал ф а в іт н о м у п орядку, а за зм еі , ч асто ти вж и в ан н я . З а в д я к и
статистичному методу встановлено, що найпб&гйрйнііі
повсякденному, спілкуванні лю дфі слова становлять порівняно невелику"
к іл ьк ість наш ю го словн и ко во г* |$ д у .' Д о с л ід н и к и В е л и к о б р и т а н ії.
•і І
"Vі'І
наприклад, засвідчили, щ оз кількох сотень тисяч слів англійської мови середній
англієць використовує в повсякденному ж итті лиш е 4-6 тисяч слів. Таке
спостереження набуло практичного значення, зокрема для вивчення англійської
мови: створено словники-мінімуми найнеобхідшших (бо вони найпоширеніші)
у вжитку слів, визначено послідовність засвоєння найбільш частотних слів і
зворотів, що значно полегшує освоєння англійської мови. Подібне здійснюється
і в навчанні інших іноземних мов.
Кількісний аналіз слів, фонетичних елем ентів і грам атичної структури
мови надає допомогу іншим лінгвістичним методам. Крім цього, застосування
методу обчислень іноді дозволяє виявити такі ознаки мовної системи, які
інш им и методами описати важко або й неможливо.
І с т о р и ч н и й метод. Предметом історичного студіювання
можуть бути звуки, словниковий склад, морфологічна система, синтаксична
будова конкретної мови, які розглядаю ться в процесі їх історичних змін. Для
аналізу залучаю ться факти відомих у даній мові історичних пам 'яток, давніх
писемних документів. Історичні студії послуговуються також діалектним и
даним и дослідж уваної мови. М ета історичного підходу до розгляду мови -
встановити закони її розвитку, пізнати мову в її динаміці.
До вивчення мов, що не мали в своїй історії писемності, цей метод не
застосовується.
Н а м атер іал ах історичних досл ід ж ен ь структурних ел ем ен тів мов
створю ю ться підручники і монограф ії з історичної фонетики, історичної
морфології, історичного синтаксису.
П о р і в н я л ь н о - і с т о р и ч н и й м е т о д . В ін застосовується не
до вивчення істо р ії окрем ої мови, а п о в 'я за н и й з розглядом історично
споріднених мов і спрямований на встановлення давніх, не зафіксованих у
писем н и х п а м ’ятках м овних одиниць - звуків, слів, з яких утворилися
відповідні одиниці сучасних чи мертвих мов. Його застосування передбачає
відновити (реконструювати) спільні для історично споріднених мов слова і
їх форми в такому звуковому і морфологічному вигляді, якими вони могли
бути до р оз'єдн ан н я існу ючого в історії порівню ваних мов єдиного мовного
джерела на дві і більш е мов. Щ об досягти такого результату, необхідно вдатися
до порівняння даних близьких за походженням мов. їх діалектів, даних,
засвідчених у писемних пам ятках цих мов або вж иваних у розмовному
мовленні. П роілю струємо це таким и прикладами.
П орівняння слів сучасних мов: укр. м ат и, рос. мат ь, польськ. т а їка ,
чес. т аїі, болг. м айка, англ. тоїііег. нім. М иііег, фр. теге. а також давніх,
заф іксован и х у п а м 'я тк а х : староін д ій ської т а їа г. стар о гр ец ько ї т еїег.
латинської тагег. старослов'янськоїл;«//«^ - наочно показує схожість звуків і
кореня (з деякими, звичайно, відмінностями у звуках і морфологічній будові).
Щ об переконатися в тому, що ця подібність не є випадковою і не зумовлена
простим запозиченням слова з інш ої мови, що вона викликана спільністю
походження м атеріально споріднених форм і слів у різних мовах. - для цього
необхідно знати пояснення тим фонетичним і м орфологічним зм інам , що їх
пережило слово кожної з цих мов у процесі історичного розвитку. Унаслідок
урахування історичних змін, яким піддавалися ці слова в назван и х мовах,
учені доходять висновку, що всім цим словам у далекому доісторичному
(тобто до появи писемності в цих мовах) минулому відповідала не засвідчена
в писемних п ам ’ятках форма *таіег. яка й визнається початковою формою
наведених вищ е слів, а значить - дж ерелом їх спільного походження з мови-
основи (або прамови: так мову-основу іменували вчені X IX ст ).
Або інш ий приклад. П орівняльно-історичним методом встановлено,
що первинним, тобто тим. від чого піш ли сучасні укр. брат . чес. Ьгаїг .
п о л ьс ьк . ЬгаС. фр. / г е г е . н ім . В п и іе г , д а в н і: грец . рИ гаїег, р Н га Ід г.
стар о сло в’янське брат ь і брат рь, лат. [гаїег, - є форма *ЬИгаІег - /*ЬИгаіог
( ‘б р а т ‘). Д л я н а з в а н и х у н ав ед ен и х п р и к л а д а х м о в м о в о ю -о с н о в о ю
(прамовою ) була індоєвропейська мова (див. § 129).
Первинні форми (вони відзначені зірочкою [*]). що виведені на основі
застосування порівняльно-історичного вивчення, стан овлять одиниці, не
за ф ік со в а н і в п и се м н и х п а м ’ятках. Цс. як п р и й н ято к в ал іф ік у в ати у
м о в о зн ав ств і, є форм и слів, р ек о н струй ован і на о сн о в і зако н о м ір н и х
відповідностей у споріднених мовах. їх називаю ть архетипам и (від грец.
а г с її е І у р о 8 - прообраз'), тобто праформами. пратипам и наступних
утворень м овних одиниць. Кожен архетип становить собою теоретично
м ож ливу форму, яка гіпотетично (гіп отеза - припущ ення) ви води ться і
визнається репрезентантом (представником) прамовного стану сім 'ї чи групи
споріднених мов (про с ім 'ї і групи мов - див. 12Н, 129. 130).
Зрозум іло, що досягти позитивного результату в реконструю ванні
звуків, слів чи їх частин можна не на основі розгляду будь-яких слів, а лиш е
на аналізі слів, відомих з найдавніш их часів життя людей: слів на позначення
родинних відносин, частин тіла, свійських і диких тварин, злаків і дерев,
явищ природи тощо Реконструю вання таких одиниць дозволяє заглянути в
глибоку давнину споріднених мов. О днак порівняльно-історичний метод не
можна застосувати до аналізу генетично (за походженням) ізольованих мов.
Такою є, наприклад, японська мова: її генетичні зв'язк и з інш им и мовами не
встановлені. Він не застосовується і до розгляду несп орідн ен и х мовних
одиниць у межах споріднених мов. як-от: укр р уш ник і рос. п о ло т ен ц е; укр.
р укавиця і рос. вареж ка: укр. м айно і рос. имущ ест во. Ці порівню вані слова
не маю ть нічого спільного в своєму виникненні, бо становлять або слова
порівняно недавнього творення, або запозичені з інш их мов.
19
 Н ауково-пізнавальні здобутки порівняльно-історичного вивчення мов
значні. С еред м етодів м овознавства п орівн яльн о-істори чн и й є одним з
н ай п лід н іш и х. Н а його основі обгрунтовується ген еал о гіч н а (від грец.
§ е п е а 1 о § і а - 'ро д о від н а') класифікація мов світу (див § 128).
З асто су ван н я п о р ів н я л ь н о -іс т о р и ч н о го м етоду с п р и ч и н и л о ся до
виникнення на початку X IX ст. порівняльно-історичного мовознавства (або
компаративістики - від лат. с о пі р а г а І і V и 5 - 'порівняльний') як самостійної
теорії мови того часу. З виникнення порівняльно-історичного мовознавства
бере початок виділення з філології (від грец. р Н і 1 о 1 о § і а - ‘лю бов до
с л о в а '), як а в а н а л із і п и с ь м о в и х те к с т ів п о є д н у в а л а м о в о зн ав ч и й і
літературознавчий підходи, - окремої науки - м овознавства - з самостійним
предметом вивчення і науковими методами дослідження.
Як показує розгляд д ослід ни х лінгвістични х м етодів, кожен з них
посідає важливе м ісце в лінгвістичній науці і м ає незаперечні досягнення.
П роте цілком очевидно, що жоден з них не є універсальним , бо не в змозі
проаналізувати в повній м ірі всі мовні явищ а і процеси. Н іякий метод не
може відповісти на всі запитання історичного розвитку і сучасного стану
т іє ї чи інш ої мови. Т им -то й ви д ається н еп равом ір н и м скільки-небудь
категорично надавати перевагу якомусь одному дослідному' методові.
У сп іш н и м л ін г в іс т и ч н и м сту д ія м н а й б іл ь ш е д о п о м о ж е п о вн е
використання всіх методів і взаємопоєднання їх завдань і м ожливостей для
всебічного розкриття такого специфічного суспільного явищ а, яким є мова.
§ 10. Робочі прийом и (процедури, м етодики) дослідж ення мовних
одиниць. А наліз дослідних методів, поданий у попередньому параграф і,
переконує, що кожен з них становить науковий принцип, який визначає мету
й аспект (спрямування) аналізу предмета науки. Для здійснення завдань у
дослідному методі формуються конкретні робочі прийоми, або процедури,
чи м етодики, дослідж енн я. (Термін “м етодика" уж и вається в розум інні
суку пності взаєм озв’язаних способів доцільного проведення певної роботи).
С еред робочих прийомів (методик) виділяю ться: прийоми спостереж ень і
реєстрації фактів; встановлення відповідностей м іж звуками споріднених мов;
методика картографування, що полягає в нанесенні на географічну карту з
д о п о м о го ю у м о в н и х з н а к ів д іа л е к т н и х ф о н е т и ч н и х , с л о в е с н и х чи
грам атичних явищ ; експерим ентальна (або інструм ентальна) методика, яка
забезпечує застосування ф ізичних приладів до вивчення звуків.
М іж методом дослідж ення і робочими прийомами є певний з в ’язок:
кожен метод реалізується набором відповідних робочих прийомів. А ле чіткої
закріпленості робочих прийомів за відповідними методами немає. Той самий
прийом може використовуватися для задоволення потреб різних дослідних
методів і навпаки - в тому самому методі можуть використовуватися різні
процедури (методики) дослідження. Так. прийом (методика) спостереж ення
необхідний у веденні будь-якого дослідж ення. З нього починається добір
м атеріалів для аналізу. З цим прийомом пов’язаний прийом описування, який
є продовженням наслідків спостережень: виписуються окремі м овні одиниці
за ознаками будови (наприклад, слова з суфіксами, з преф іксам и: речення
п р о с т і - о д н о с к л а д н і, д в о с к л а д н і; с к л а д н і - с п о л у ч н и к о в і аб о
безсполучникові), за ознакам и ум ов функціонування (в певних стилях, у
відповідному словесному чи текстуальному оточенні).
На процедурі (методиці) зіставлення базується не лиш е зіставний метод.
Зіставлення звуків, слів. їх форм чи речень активно використовується не лиш е
в аналізі сучасного стану мови, а й історії мови.
Назви розглянутих щойно прийомів опису вання і зіставлення збігаються
з назвам и дослідних методів - описового і зіставного. Це. однак, лиш е збіг
назв, а не їх сутність. Методи встановлю ю ть напрямок дослідж ення, його
кінцеву мету. Робочі п рийом и опи суван н я і зіс та в л ен н я заб езп еч у ю ть
д о сягн ен н я відп овід н ого результату, взаєм о д ію ч и з ін ш и м и робочи м и
прийомами.
Література
1. Карпенко Ю .О. Вступ до мовознавства. - К. - О деса. 1991. - С. 5-15.
2. Кочерган М .П. Вступ до мовознавства. - К.. 2000. - С. 7-17.
3. Білецький А.О. Про мову і мовознавство. - К.. 1997. - С. 11-18.
4. Ю щ ук І.П. Вступ до мовознавства. - К.. 2000. - С. 5-8.
5. М ельничук О.С. М ова як суспільне явищ е і як предм ет сучасного
мовознавства // М овознавство. - 1997. - № 1 . - С . 39-42.
6. Норман Б.У.. Павленко Н. А. Введение в язьїкознание: Х рестоматия.
- М инск, 1984.
 р о з д іл и
М О В А , ї ї П Р И РО Д А І Ф У Н К Ц ІЇ
§ 1 1 . М ова як сусп ільне явищ е. Історія м овознавства засвідчує, що
вчених різних країн здавна цікавило питання: що таке мова? В ідповіді на
нього були різні.
Висловлювався, зокрема, погляд, за яким мова визнавалася біологічним
явищ ем. Вона ставилася в один ряд з таки м и властивостям и лю дини, як
здатністю їсти, пити, ходити. Ц е означало, щ о мова успадковується: вона,
мовляв, закладена в біологічній сутності людини, як і здатність успадковувати
вроджені біологічні ознаки: колір ш кіри, волосся, очей та ін. Ж иття лю дей
не підтвердж ує цього. Д итина не успадковує мову як фізіологічну даність.
На в ід м ін у в ід у м ін н я їсти , рухати ся, як е д и т и н а н абуває б ез вп ли ву
оточу ючого колективу, мовленням дитин а оволодіває лиш е в спілкуванні з
інш ими, тобто в суспільному житті. Д остовірні наукові факти засвідчую ть,
що якщ о нем овлята з раннього віку' живуть поза суспільством і створеного
ним оточення, то вони залиш аю ться на рівні тваринного розвитку. Вони
успадковують форму голови, обличчя, колір ш кіри, волосся своїх батьків,
умію ть їсти, рухатись (правда, на чотирьох кінцівках). Але єдиного, чого
вони не успадковую ть, та к це мову, бо вона не передається у спадок, а
засвоюється дитиною під впливом людського оточення. Якою мовою говорить
оточення, такою м овою говоритиме і дитина. Відомо, що діти ем ігрантів
засвою ю ть мову того народу, серед якого вони живуть з раннього віку, а мову
батьків можуть не знати, якщ о батьки не навчили своєї мови.
Вису валися й інші погляди на природу мови. Зокрема, вона трактувалася
як п си х іч н е яви щ е. Н а осн о в і тако го п огл яду в іс то р ії м о в о зн а в с т в а
сф ормувався психологічний напрям. За переконанням його представників,
м овна д іял ьн ість лю дей ви зн ачається ін д и від уал ьн о ю психікою особи.
Сутність мови, на їхню думку, є проявом психічних процесів, що відбуваються
в свідом ості індивідуума, оскільки м ова є вираж енням духу бож ого або
людського. У такому трактуванні прийнятним є лиш е тс, що мова вираж ає
роботу "лю дського духу'’ ("божий дух” залиш ається неуявлю ваним), тобто
оф орм ляє свідомість. П роте мова не є сам ою свідом істю , тому що "дух" і
мова, свідом ість і мова - явищ а не тотожні: свідом ість - ідеальне, мова -
матеріальне явищ е, існуюче в звуковому вираж енні. Свідомість вираж ається
(оф ормляється) в мові, але не утворю є її. Якби мова була виявом психічних
процесів індивідуума, то вона виникала б у кожної особи незалежно від впливу
мови оточення. Ц с привело б до утворенн я індивідуальн и х мов. щ о не
підтвердж ується м овленнєвою практикою. Не уявляється суспільство, члени
якого не маю ть єдиної загальнозрозумілої мови. Порозуміння лю дей можливе
лиш е завдяки тому, що вони користуються спільною м овою н езалеж н о від
індивідуальної психіки членів суспільства, незалеж но від уподобань, фаху
чи освіти мовця.
Розгляну те доводить, що ні біологічне, ні психічне трактування природи
м ови не розкриваю ть її сутності як явищ а, адже вона не п ередається за
спадковістю і не є виявом індивідуальної психіки лю дини. М ова - явищ е
колективне (суспільне), яке передається від покоління до покоління як засіб
порозуміння. Вона й існує дл я задоволення потреб суспільства. З суспільною
діяльністю пов’язаний розвиток мови, розвиток суспільного м ислення.
Н осієм мови є суспільство: історично складена сп ільн ість лю дей або у
вигляді племені, або у вигляді народності, або у вигляді нації. Б ез мови
нем ож ливе існування суспільства в цілому і лю дини зокрем а. Як засіб
сп іл к у ван н я, м ова за б е зп еч у є о б м ін ду м к ам и , с т в о р ю ю ч и ти м сам и м
можливість спільно працювати, навчатись і вчити, передавати набутий досвід
майбутнім поколінням. У цьому виявляється природа (сутність) мови як
суспільного явищ а, як засобу спілкування людей.
§ 12. Д в і форми існ уван н я конкретних мов: усна і п и сем н а. Будучи
засобам и спілкування, мови існують у двох формах: усній і писемній.
Усні мови є первинною формою їх існування. З часу виникнення і
протягом три валого часу вони були єдиною формою , я к і забезп ечувала
спілкування людей аж до виникнення писемності. П ісля появи письма деякі
мови почали функціонувати в двох формах - усній і писемній. У найдавніш і
епохи це спостерігалося в китайській, давньогрецькій, латинській мовах. У
наш час - цс всі національні мови, які існують у двох ф орм ах в усіх книжних
стилях: офіційно-діловому', науковому, публіцистичному, художньому Однак
д л я б е з п и с е м н и х м о в у сн а ф о р м а була і з а л и ш а є т ь с я є д и н о ю , щ о
застосовується в зносинах людей. Цс. наприклад, м ови плем ен Африки і
П івденної Америки.
Лиш е в усній (|юрмі існу ють територіальні і соціальні діалекти тих мов.
які м аю ть писем ність. С п о стер ігається це в кожній н ац іо н ал ьн ій мові,
наприклад, українській, англійській, німецькій, російській, францу зькій.
Кожна з національних мов існує, як зауважувалося (!> 1). у вигляді літературної
мови (тобто унорм ованої у вим ові, в словниковому склад і і граматичній
будові), що існує в двох формах, і у вигляді діал ектів (територіальних і
соціальних), які функціоную ть лиш е в усному вияві.
П исемна мова являє собою особливий різновид мовного спілкування,
завдяки якому долаю ться простір і час. Вона з ’явилася на високому щаблі
розвитку лю дства. Д ля її ф ік сац ії використовувалися глиняні дощ ечки.
папірус, березовий луб, полотно, нині - в основному папір. (Про виникнення
писемності та його значення - у розділі VI).
§ 13. Д и хотом ія мови: м ова і м ов л ен н я. П р агм ати к а - розділ
м о в о зн а в с т в а і с е м іо т и к и . У §1 за у в аж у в а л о с я , щ о т е р м ін ..м о в а "
вж ивається в двох значеннях: 1) мова взагалі як система звукових знаків,
завдяки яким здійснюється комунікація і 2) конкретна мова, використовувана
певним етносом у певний час і на певному просторі. Звідси стає зрозумілим,
що конкретні мови - це численні реал ізац ії м ови взагалі.
Кожна ж конкретна м ова ск л ад ається з сукупності р ізн и х м овних
одиниць, о б'єд н ан и х у систему, яка існує і розвивається в ж ивому говорінні
кожного і всіх разом членів певного суспільства. Це значить, що в кожній
конкретній мові протиставляється систем а мови і її втілення в практику
ж ивого спілкування. П ротиставлення систем и і її р еа л іза ц ії передається
терм інам и ..м ова” (що розуміється як система мови) і „м овлення" (конкретне
говоріння в звуковій і писемній формі).
Зіставим о їх.
1. М ова як видове поняття - це си стем а існую чих у дан ій м ові як
родовому' понятті типових звукових, словесних і грам атичних одиниць, а
також властиві їм правила їх поєднання і використання. М овлення ж - це
конкретне говоріння, здійсню ване усно чи письмово, що протікає в часі і
пош ирю ється в просторі. Уточнимо це: під мовленням розумію ть як процес
говоріння, тобто мовленнєву' діяльність, так і його результат, тобто мошіеннєві
висловлю вання, фіксовані п ам ’яттю або письмом. Інш ими словами говорячи,
м ову сл ід розглядати як код з розгалуж еною будовою м овн и х зн аків, а
мовлення - як процес, як дію . як реалізацію кода, завдяки чому' конкретна
м ова й ви конує св о є ко м у н ік ати вн е п р и зн а ч ен н я , тобто п р и зн а ч ен н я
спілкування.
2. М ова як видове поняття у віднош енні до мовлення - явищ е загальне.
Вона м ає в своїй системі одиниці, що їх витворили члени певного суспільства
в процесі історичного розвитку, а тому становить, образно висловлю ю чись,
інвентар загальноприйнятих м атеріальних м овних елем ентів - звуків, слів,
гр ам атич н и х м оделей, використовуваних усім а м овц ям и в спілкуванні.
М о в л е н н я ж . ф о р м у ю ч и с ь на о с н о в і п е в н о ї м о в и , є ч а с т к о в и м ,
індивідуальним, бо виникає в окремих осіб як результат застосу вання мовного
"ін вен таря" дл я передачі думок. Ц е зіставлення мож на витлумачити інакш е.
М ова - явищ е статичне, мовлення - динам ічне, в якому матеріалізується
мислення.
3. Н а відміну від мови як явищ а, об'єктивного у віднош енні до мовців,
мовлення, будучи індивідуальним. - суб'єктивне, що зумовлю ється віком
лю дини. її освітою , п роф есією , середови щ ем , в якому вон а ж иве. Ц ю
о с о б л и в іс т ь м о в л ен н я вл у ч н о с х а р а к т е р и зу в а в в и д а т н и й н ім е ц ь к и й
мовознавець Вільгельм фон Гумбольдг словами: "Кожен івди від використовує
мову для вираження сам е своєї неповторної самобутності". Індивідуальність
мовлення - важлива ознака мовлення.
Ви знання дихотомії мови (від грец. сі і с її о І о пі і а < (1 і с її а - на дві
частини' і ( о т е - 'п ер ер із ), тобто ділення цілого на дві части н и (мову і
мовлення), - не переш коджає розумінню мови як єдиного ф ен ом ен а (явищ а,
в якому є суть чого-небудь) лю дської мови і кожної окрем ої м ови, взятої в
певному її стані. О собливість єдиного феномена п олягає в тому, щ о всі
лінгвістичні одиниці (звуки, слова, речення) є одиницями і м ови, і мовлення.
У протиставленні мови і мовлення глибше пізнається сутність засобу
спілкування, коли розрізняю ться мовні засоби і їх р еал ізац ія в дійсності. У
мові, наприклад, існують абстрактні звукові одиниці - ф онем и (див. $ 40),
які служать для розрізнення значень слів і їх форм, а в мовленні ці абстрактні
о д и н и ц і м а т е р іа л ізу ю т ь с я у зву к и (зд е б іл ь ш о го у зв у к о в і в а р іа н т и ).
Н априклад, фонема < е > ‘ в слові <село> в ненаголош еній п ози ц ії може
реалізуватися в звукових варіантах: |с"|. [и‘ |, |и |. а саме: \се“ла \. або [с іґл а |.
або навіть \си ла \. Звідси ро зр ізн ен н я ф онем и як м овн ої, а зву ків - як
м овленнєвих одиниць.
Розглянемо інш ий п риклад. У мові є м овні н о м ін ац ії - слова, які
позначаю ть об'єкти, ознаки, д ії оточуючого світу'. М овець використовує їх у
власному мовленні, надаю чи їм відповідних значень, яких ці слова в мові не
маю ть. Так, російське слово іиляпа в мові відоме як позначення капелюха. У
розмовному мовленні мож ливе вж ивання цього слова в розум інні ‘невдаха'і
навіть 'телеп ен ь'.
Розрізнення мови і м овлення спостерігається і на рівні синтаксису.
Р еч ен н я з його с и н т а к с и ч н о ю будовою , за с н о в а н о ю н а в ід п о в ід н и х
си н такси ч н и х п р ави л ах (п ід м ет - перед присудком, о зн ач ен н я - перед
означуваним словом, додаток після присудка), є одиницею мови. Його ж
р еа л іза ц ія стан ови ть ел ем ен т м овлення, в якому його к валіф ікую ть як
висловлення. У висловленні порядок слів може бути поруш ений відповідно
до за в д а н ь п ередачі дум ки або си ту ац ії м овлен н я. Будова його може
відповідати моделі мови (>/ іду до школи), але відповідно до задуму або
характеру діалогу' мовець може сказати: Д о школи іду я чи ід у я до школи.
Визнання мовлення елементом дихотомії м ови як родового поняття
сприяло посиленню уваги до аналізу того, як у мовленні функціоную ть мовні
одиниці. Це зумовило виділення в мовознавстві, а також і в семіотиці (від
1 У -туковому іаписі (фонетичній транскрипції) фонеми полаюіьсм в ку ю ви х лужках
або в скісних лініях ■'/. звуки у квадратних лужках [ ].
грец. 5 е т е і б І і к є - 'учення про знаки ) - науці про функціонування
ін ф о р м а ц ій н и х зн а к о в и х с и с т е м , за д о п о м о г о ю я к и х з д ій с н ю є т ь с я
спілку вання людей. - окремого дослідного напряму - прагматики (від грец.
р г а § пі а. род. відм. р г а р т а і о 5 - ‘сп р ава’, 'д ія '), спрямованого на
вивчення функціональної ролі знаків мовлення (про знаки мови - § 19). Такий
підхід до пояснень функцій м овних елементів у мовленні поясню ється тим.
що у висловленнях є видима і захована мета його озвучення. Н априклад,
речення Чи не зайш ли б ви д о м е н е ? , питальне за синтаксичною структурою
й інтонацією, може становити не запитання, а прохання, а то й наказ, що
зумовлю ється інтонацією . З ’ясувати це - одне із завдань прагматичного
а н ал ізу м овних одиниць. К рім цього, с у б 'єк ти в н іст ь м овлен н я можна
розглядати і з погляду істинності й неістинності повідомлення, і з погляду
оцінки змісту висловлення - серйозності чи несерйозності, іронії й сарказму.
У с у ч а с н о м у м о в о з н а в с т в і п р а г м а т и к а н а б у в а є в с е б іл ь ш о г о
застосування в дослідж енні м овних явищ.
§ 14. Взаєм одія суб’єктивних і об’єктивних ф акторів у мові. Як
зауважено в § 13, мовлення формується на основі м овних одиниць. Але,
будучи індивідуальним, ю н о може включати такі одиниці, яких немає у мові.
Ц е - або переосм ислен і по-своєм у слова, або й новоутворені слова чи
словосполучення. Л еся Українка, наприклад, у висловленні Д е візьмет ься у
птиці віщ ої коханий погляд голубки, що воркує вжила слово коханії її у значенні
'закоханий' замість загальнопош иреного значення 'лю би м ий '. Використання
цього слова з таким своєрідним значенням, яке не відзначене в тлумачних
словниках, є творчим проявом індивідуального мовлення поетеси.
Здебільш ого індивідуальне, що з'являється в мовленні окремих осіб,
буває одноразовим, будучи вжитим у конкретному акті мовлення або в творі
митця. У такому випадку' говорять про ін ди відуальн е вж ивання м овної
о ди н и ц і або про ін д и від уал ьн і н еологізм и. Згад ай м о сп ів о г н е к р и л и й
М .Рильського, б р ун ь ко ц віт П Л ичини, заграви с и в о ю р е в і А .М алиш ка. Такі
суб єктивні вияви у вж иванні мовних одиниць лиш илися в царині мовлення
і не стали надбанням мови. Трапляються, проте, випадки, коли мова вбирає
в себе індивідуальні новотвори. Залеж ить це. природно, не від баж ання
окремих індивідів. Визнанню новоствореної одиниці елементом мови сприяє
загальна потреба у вираженні відповідного поняття. Тільки ставш и надбанням
колективу, тобто засвідчую чись у мовленні багатьох мовців, новий елемент
стає одиницею мови, а не лиш е індивідуального мовлення. П ояснимо це
прикладом. Коли готу вали до космічного польоту першого в світі космонавта
Ю рія Гагаріна, в мовленні персоналу, причетного до цього, побутувало слово
космонавт . Воно лиш алося в сфері індивідуального вжитку, а не було ще
мовною одиницею. Коли ж космічний подвиг здійснився і одержав всенародне
визнання, це слово пош ирилося в мовленні всього народу', ставш и , таким
чином, компонентом мови, тобто перетворилося у факт о б ’єктивний, який
свідчить про виникнення в мові нової одиниці.
Поява нових слів чи надання словам не відомих раніш е значеннєвих
відтінків доводять, щ о в системі мови сталися зміни.
Зароджуються вони, як свідчать приклади, в індивідуальному мовленні.
Т ак виявляється взаєм одія суб’єктивного й о б ’єктивного ф акторів у мові як
засобу спілкування.
§ 15. Ф ун к ц ії мови. М ова, як зауважувалось. є засобом спілкування
членів суспільства. Ц е засвідчує одне з її головних призначень, тобто одну з
важливих суспільних функцій (від лат. Г и п с і і о - призначення’, 'виконання,
з д ій с н е н н я ') - ф у н к ц ію с п іл к у в а н н я , аб о к о м у н ік а т и в н у ( в ід л ат.
с о пі пі и п і с а І і о - "зв’язо к ') функцію. Суспільний характер м ови, сам а її
сутність зумовлю ється цією функцією і виявляється в ній.
О днак виділенням цієї функції роль мови не обмежується. У процесі
спілкування лю ди передаю ть одне одному думки, висловлю ю ть баж ання,
ф о р м у л ю ю ть п р а г н е н н я . Усе це с т а є т ь с я з а в д я к и том у, щ о д у м к и ,
волевиявлення, інф ормації втілю ю ться в матеріальну оболонку. Звуки, слова,
словосполу чення, ф разеологізм и (сталі сполу ки слів типу п р икусит и язика
- ‘зам овкнути’) і речення є тим и м овними одиницями, які матеріалізую ть
людську свідомість, тобто є засобом оформлення думок, баж ань, прагнень.
У цьому виявляється друга важ лива функція мови - мислсоформлю ю ча.
Ці дві функції мови не просто взаєм оп ов’язані, а існую ть в єдності:
мовці спілкую ться, втілю ю чи свої думки в м атеріальну мовну оболонку для
передачі їх одне одному. С аме в такій взаємодії функцій сприйм ається мова
як суспільне явищ е. Н азвані функції є, образно кажучи, двом а сторонами
однієї медалі, які становлять сутність мови, її суспільну природу. Будучи
основними, базовими, вони забезпечують виконання мовою інш их, часткових
функцій. Н азвем о кілька з них.
Т ак, важ л и ву роль у р о зви тк у ц и в іл із а ц ії в ід іг р а є п ізн а в а л ь н а
(когнітивна) функція мови. І це не випадково, адже завдяки мові пізнається
світ: у мові відбитий пізнаний лю диною світ, різні сторони ж иття і змін
суспільства. Тому, наприклад, освою ю чи мову, дитина знайомиться і пізнає
дійсність, а в подальш ому використовує її (мову) як інструмент пізнання. У
цьому виявляється пізнавальна функція - функція збереження і передачі знань,
культури, історії, національної самосвідом ості.
П о в 'я з а н о ю з о с н о в н и м и ф у н к ц ія м и є ф у н к ц ія е м о т и в н а (аб о
експреси вн а чи ем о ц ій н а), тобто ф ункція ви раж ен н я п о ч у т т і в , ем оцій.
 сам овираж ення, яка найбільш повно реалізується в художній літературі,
особливо в поезії.
Р о згл я н у т і ч а с т к о в і ф у н к ц ії м о в и д о п о в н ю ю т ь , п о г л и б л ю ю т ь
х а р а к т е р и с т и к у к о м у н ік а т и в н о ї і м и с л е о ф о р м л ю ю ч о ї р о л і м о в и як
суспільного явищ а. К рім основних і часткових функцій мови, своєрідні
ф ун кц ії виконую ть різн і м овні одиниці: звуки, слова, речення, в яких
реалізується мова як засіб спілкування (про них - у § ЗО).
§ 16. Поняття п арал інгвісти кн . У виконанні м овою перелічених
конститутивних (які становлять основу чого-небудь) і допом іж них функцій
в а ж л и в у рол ь в ід іг р а ю т ь н е в е р б а л ь н і (тобто - н е м о в н і) за со б и , які
супроводжують мовленнєве повідомлення і які разом з вербальними засобами
передають змістову інформацію. Вони наявні в усному і писемному мовленні
Т ою чи ін ш о ю м ір о ю в о н и п р е д с т а в л е н і в кож н ом у м о в л е н н є в о м у
висловленні. Серед них:
ф о н а ц і й н і з а с о б и - гучн ість.тем бр, темп мовлення, специфічне
експресивно-емоційне забарвлення, типи заповню вання пауз (наприклад,
"е-е ). особливості вимови звуків: діалектні чи ідіолектні (від грец. і сі і о 5 —
'с в ій ' і (діа)лект ) - сукупність мовленнєвих особливостей окремого носія
дан ої мови);
кінетичні з а с о б и - жести, міміка, поза:
г р а ф і ч н і з а с о б и - почерк, використання сим волів на зразок §.
Сукупність таких невербальних засобів, що беруть участь у мовленнєвій
ко м у н ік ац ії, стан о ви ть п ред м ет ок р ем о го розд іл у м о в о зн ав ств а, який
ім ен у ється п арал ін гвісти кою (в ід грец. р а г а - преф ікс, що озн ачає
'су м іж н ість '). П аралін гвісти чн і засоби не входять до систем и м ови, не
становлять мовленнєвих одиниць, однак без їх участі в усному чи писемному
мовленні не уявляється жодне повідомлення. Це означає, що спілкування
забезпечується єдністю вербальних і невербальних засобів.
§ 17. М ова - ун іверсальний засіб спілкування лю дей. Інші засоби
к ом ун ікації. К рім словесної м ови, для спілкування лю ди користую ться
різним и штучними символами і знаками, розрахованими на слухове чи зорове
сприймання.
Д ля слухового сприйм ання існую ть та к звані: а) “ м ова” барабанів,
засто с о в у в а н а д еяк и м и п л ем ен а м и А ф рики. П івд ен н о ї і Ц е н тр а л ь н о ї
А мерики; б) " м о в а ' свисту (хіІЬо). пош ирена серед м еш канців Канарських
островів.
Зоровим и немовними знаками є: а) математичні і хім ічні символи;
б) дорож ні знаки: в) морські сигнали.
В и к о р и стан н я н ем о вн и х зн а к ів ви п р авд ан о в п е в н и х си ту ац ія х :
наприклад, у передачі на далеку відстань сигналів тривоги чи збору (барабанні
удари, свист, морські сигнали) або в постійному нагадуванні про дотрим ання
п р ав и л дорож н ього руху (дорож н і зн аки ). О дн ак за п о ш и р ен істю і за
м ож ливістю передачі різної інф орм ації немовні знаки значно поступаю ться
сл о в есн ій м ові. М ова в ід р ізн я ється від п ер ел ічен и х сп о с о б ів передачі
повідом лень ти м , що вона відтворю є не тільки зм іст ін ф о р м ац ії, але й
позитивне чи негативне ставлення мовця до висловленого у вигляді емоцій.
У тому', що вона поєднує в собі здатність оформляти логіку' викладу думок і
передавати всю гаму людських почуттів, закладена універсальність мови. Ні
свист, ні барабан, ні сигнали, ні дорож ні знаки, ні сим воли не володію ть
такою здатністю , тому що вони виконують допоміж ну роль у віднош енні до
універсального засобу - мови. До того ж зм іст використовуваних у них
сигналів або знаків встановлю ється за допомогою мови. Кожен з сигналів
чи знаків стає зрозумілим завдяки "перекладу” на словесну мову. Цс означає,
що вони є вторинними щодо мови, бо існують на її основі і завдяки їй. І все
ж їхнє практичне значення незаперечне, тому вони широко використовуються
в різних сф ерах людської діяльності як факти комунікації.
У розумінні мови як універсального засобу спілкування винятку не
становить і "ручна мова” глухонімих. Рухи рук. пальців, мускулатури обличчя
- це не що інше, як переклад одиниць природної мови. Вони є засобам и
комунікації, побудованими на звуковій словесній мові.
§ 18. М ова і м ислення. Те. що мові притам анна м ислеоформ лю ю ча
функція, свідчить про з в ’язок мови з мисленням. О .О .П отебня сформулю вав
це так: "М о ва є н ео б х ід н а ум ова м и с л і” . М и слен н я - це в л а сти в іст ь
відображ ати о б ’єктивну дій сн ість уявленням и, судж еннями, поняттям и.
Д о ся гаєть ся це н ев ер б ал ьн и м и (тобто н ао ч н о -чу ттєви м и ) сп о со б ам и і
вербальним и (тобто мовними) засобами. Це означає, що мова бере участь у
м атеріалізації, інакш е кажучи, в оформленні, у вираженні мислення звуками,
словами, реченнями і супровідними паралінгвістичним и засобам и.
Така п о в’язаність мови і м ислення, коли мисль втілю ється в звукову
мову, а одиниці мови служать для відтворення думки, зумовила погляд, за
яким мова і мислення ототожнювалися. Тим часом не молена не бачити різниці
м іж ними. Для цього достатньо згадати специфічні ознаки мови, про які
говорилось у § 11, і мислення, деф ініція (наукове визначення) якого подана
на початку цього параграфа. В ідновимо в п ам ’яті відоме: мова є засобом
спілкування, мислення ж є відбиттям зовніш нього світу в мозку людини
уявленнями, судженнями, поняттями. Далі. Мова є явищ ем матеріальним,
оскільки вона виявляється у звуках (на письмі як вторинному її вияві - в
 знаках). М ислення ж - ідеальне: воно є властивістю особливо організованої
м атерії - мочку. О тж е, протиставність м атеріальності мови й ідеальності
лїислення не дозволяє їх ототожнювати.
і К рім того, слід ураховувати, що закони будови мови і м ислення різні.
Відомо, що процеси мислення однакові дл я всіх людей, що розмовляю ть
р ізн и м и м овам и. Ці процеси р еал ізую ться у ф орм ах понять, суджень і
у м о в и в о д ів . В и р а ж е н н я ж м и с л е н н я в т іл ю є т ь с я в зв у к и , с л о в а ,
словосполучення, речення, своєрідні в кожній мові. І за цією ознакою також
не можна ставити знак рівності м іж мовою і мисленням.
Однак, констатуючи їх нетотожність, не слід упадати в іншу' крайність
- уявляти їх у відриві, тобто припускати сам остійне існування мислення без
мови, тобто м ислення в чистому вигляді. Усвідомлення специфіки мови і
м ислення не суперечить думці про їх єдність і взаємозумовленість. Ні мова,
ні думка сам остійно не існують. Я к зауваж увалось, мова вираж ає, оформляє
наш і думки, забезпечую чи тим сам им м ож ливість інформувати один одного
в процесі спілкування. Це означає, що мислення м ожливе лиш е в звуковій
(матеріальній) формі, яка є м атеріальним засобом існування мислення. М и
м ислимо словами, реченнями, хоч у процесі м ислення можемо відтворю вати
в пам яті предмети, явища, д ії тощо. Так звані образне (у картинах) і технічне
м ислення ( у кресленнях) також спираю ться на словесне м ислення, яке
взаєм одіє з невербальним (наочно-чуттєвим) мисленням.
Урахування такої взаєм одії мови і мислення вказує на те. що. будучи
в ід м ін н и м и , м ова і м и сл ен н я перебуваю ть в єдн ості, в нерозривному
діалектичному з в ’язку. Тому вивчення мови. її виникнення, історії розвитку
м ає здійсню ватись з урахуванням в заєм о п о в язан о сті. взаємозумовленості
мови і мислення. Аналізуючи мовні явищ а. їх історію , треба враховувати,
щ о чи сленні їхні зм іни п о в 'я за н і з розвитком м ислення, як і розвиток
м ислення у багатьох м оментах залеж ить від мови.
§ 19. М ова як знакова систем а. У § 17 говорилося про те. що для
передачі певної інформації або для позначення чогось використовуються різні
знаки - світлові, предметні, графічні. Вивченням будови і функціонування
різн и х знакових систем займ ається наука семіотика (див. § 13). О б'єктом її
вивчення є різні системи знаків, з допомогою яких здійсню ється спілкування
в людському середовищ і і в природі (комунікація тварин).
Одним з важ ливих предметів аналізу цієї науки є лю дська м ова як
сем іотична система, тобто як система знаків. Зрозуміло, що. розглядаю чи
мову як знакову систему, ми не повинні забувати, що вона відрізняється від
ін ш и х зн ако ви х си с те м , як за у важ у вал о сь у § 17, у н ів е р с а л ь н іс т ю і
всеосяжністю .
ІІІп ж у мові викону є функцію знака? У ш ирокому розумінні знакам и
мови, або мовними чи лінгвальними знаками, є звуки (навіть букви), морфеми
(префікси, корені, суфікси, закінчення), слова, словосполучення і речення.
Вони різняться своєрідністю функцій і м ісцем у системі мови. У точному ж
розумінні знакам и м ови виступаю ть лиш е ті її елементи, яким властива
функція називання, а саме: слова і такі словосполучення, які значенням
дорівню ю ться одному слову (Новин р ік = свято’). С аме вони виступаю ть у
мові зам інникам и предметів, дій, понять, кількостей, ознак. Звуки не можна
вважати лінгвістичними знаками у вузькому розумінні тому, що вони не маю ть
значення; морф ем и (префікси, корені, суфікси, закінчення) - тому, що вони,
хоч і м аю ть зн а ч е н н я (у сл о в і П ет р ус ь - суф ікс -у с ь - м ає зн а ч е н н я
пестливості), але сам остійно не реалізую ть своє значення, а тільки в сполуці
з інш ими м орф ем ам и (в імені П ет русь - з коренем П етр-): речення - тому,
що вони складаю ться з інш их знаків.
Як зн аки , слова і деякі словосп олучен н я є ум овним п означенням
предметів і явищ, понять і ознак, адже зрозуміло, що найменування, яке несуть
в о н и , не з у м о в л ю ю т ь с я п р и р о д о ю п р е д м е т а . Я к б и н а й м е н у в а н н я
зум овлю валося п ри родою п редм ета, то в усіх м овах він би н ази вав ся
однаково. Ц е значить, що не було б різних мов. а існувала б одна мова. П роте
такого н ем ає. У тому, що назва п р едм ета не зу м о вл ю ється п ри родою
предмета, легко переконатися на такому прикладі. Слово української мови
яблуко є лиш е знаком, вираженим конкретним набором звуків, передаваних
на письмі буквами, але воно не має нічого спільного з смачним фруктовим
плодом круглої форми і певного кольору. До того ж це слово є лінгвістичним
знаком для того м овця, який сп іввід н о си ть почутий ком плекс звуків з
відповідним предметом. Для француза чи китайця, які не знаю ть української
мови, цс слово є лиш е набором звуків, які нічого не означаю ть. З цього легко
дійти висновку, що мовні знаки - тільки умовні позначення предметів і понять,
ознак і дій, прийнятих у певному суспільстві. їхня номінативна роль (роль
називання, позначення) зумовлює визнати мову знаковою системою , інакш е
- системою знаків. Тому мову називаю ть знаковою системою.
§ 20. Загальнонародний характер мови. Територіальні і соціальні
діалекти. Спілкування людей певної історично складеної єдності (племені,
н а р о д н о с т і, н а ц ії) д о с я г а є т ь с я за в д я к и том у, щ о с п ів р о з м о в н и к и у
висловлених і почутих звукових комплексах сприйм аю ть той сам ий зміст,
за в д я к и ч о м у з а б е з п е ч у є т ь с я їх п о р о з у м ін н я . Т а к с с т а є т ь с я м іж
представниками різних соціальних, професійних, вікових груп (рабовласників
і рабів, поміщиків і селян, роботодавців і робітників, освічених і неосвічсних.
молодих і літніх). У цьому виявляється загальнонародний характер мови.
 що сприяє розвитку суспільного виробництва, науки і техніки.
Загальнонародність мови визначається тим, що вона м ає єдину для
мовців певного етносу (від грец. е І її п о 5 - 'н ар о д ’) граматичну будову,
набір найбільш необхідних у життєвій практиці слів і висловів, єдину в основі
своїй звукову систему. Припускаються лиш е деякі варіанти вимови, своєрідні
словесні одиниці, окрем і грам атичні варіанти. А ле вони незначні і не
порушують загальнонародного характеру національної мови.
Те. що мова певної суспільної єдності загальнонародна, переконує в
тому, що народ є її творцем. Вона створена для задоволення його потреб,
інакш е мовці не розуміли б одне одного.
Загальнонародною конкретна національна мова чи мова народності
виступає на всій території її пош ирення, незваж аю чи на те. що в різних
р егіонах її використання спостерігаю ться окрем і відм ін н ості у вим ові,
словниковому складі, граматичній будові. Н априклад, не на всьому масиві
пош ирення російської мови ненаголош ений звук [о] вим овляється, як у
літературній мові, наближено до [а]: в областях на північ від М оскви так
зване "акання” не відзначається: вимовляють [голова], а не [ г іл л в а ] '. Але такі
часткові відхилення, що спостерігаються на окремих територіях, не порушують
•загальнонародність російської мови. Не руйнує загальнонародності української
мови те, що мовці деяких західноукраїнських областей уживаю ть форми, що
не фіксуються на інших територіях України, а саме: дві відрі замість два відра.
Певні відхилення від загальнонародної мови існують у всіх національних
мовах. Вони є в англійській, німецькій, французькій, польській і засвідчуються
у звуковому' і словниковому складі, у м орфології і синтаксисі. Але це лиш е
деякі відхилення, які не порушують єдиної грам атичної будови, єдиного
словникового запасу, фонетичної спільності, хоч групуються в певну систему'
в кожній із мов. Така система локальних (місцевих, від лат. 1 о с и 8 - "місце’) або
регіональних (від лат. г е § і о - 'край, о б л асть') фонетичних, словесних,
морфологічних, синтаксичних одиниць, що прийнята в спілкуванні на певній
території пош ирення мови як її різновид, становить територіальний діалект.
Б лизькі за фонетико-грам атичним и. словесним и ознаками діалекти
о б ’єднуються в наріччя. В українській мові їх три: північне, південно-західне,
південно-східне. Д ва наріччя має російська мова: північне і південне. М овні
особливості діалектів називаю ть діалектизм ам и, які бувають ф о н е т и ч ­
н и м и (наприклад, вимова твердого звука [р] у північному наріччі української
мови: [бура] замість [бур ’я |. [говору] всупереч [говор ї ’|: так зване “ цокання”
1 ^ ф онетичній транскрипції російської мови чнак *к передач редукований (§ 54)
■звуклнак Л короткий звук, наближений до а.
і "чокання” в північноросійському наріччі: [ц ’аст л] замість [частл]. [ч 'в ’етьі]
- літературне [ц 'в ’етьі]): м о р ф о л о г і ч н и м и (ходю (літературн еход.жу),
носе (нормативне носит ь) - у південно-східному' українському наріччі: они
просю т ь (літерату рне просят ) - у південноросійському н аріччі); с и н т а к с
и ч н и м и (м ені болит ь нога - при літературному у м ен е болит ь
нога - у південно-західному наріччі): с л о в е с н и м и (фірмам - замість
візник - у південно-західному' наріччі).
К р ім д іа л е к т и з м ів , у з а г а л ь н о н а р о д н ій м о в і н а я в н і с л о в е с н і,
ф р а зео л о гіч н і о д и н и ц і, зн ан і й ви к о р и сто ву ван і п ер е в а ж н о в усном у
спілкуванні не всіма носіями якоїсь мови, а лиш е окрем им и соціальним и,
професійними або віковими групами населення. П оява своєрідних мовних
оди н и ц ь (п ер еваж н о сл ів і ф р а зео л о гізм ів) в м о вл ен н і д е я к и х м о вц ів
зум овлю ється або прагненням задовольнити свої м оральн і потреби, або
виробничою необхідністю . В иробляю ться м овлення п евн и х соціальних,
п ро ф есій н и х або вікових угруповань, які стан о вл ять відгал у ж ен н я від
загальн он ародн ої мови і характеризую ться набором сп ец и ф іч н и х слів і
висловів, використовуваних головно для мовленнєвого відособлення. Такс
мовлення називаю ть ж аргоном (від фр. ] а г § о п - ‘незрозум іла мова"). За
соціальним и ознаками розрізняю ть жаргони: дворянський, купецький та ін.
П ричини виникнення й функції жаргонів у представників вищ их кіл класового
с у с п і л ь с т в і ! розкрив український м овознавець М.Я. Калиновим на прикладі
ж аргону французьких аристократів X IV ст. М аю чи своє класове уявлення
про "пристойність” і "грубість" у поведінці, думках і мовленні, вони вдавалися
до "ш л іф у в ан н я " ф р а н ц у зьк о ї м ови. Не р ек о м ен д у в ал о с я, п р и м ір о м ,
висловлю ватися >/л/облю диню, а тільки Я поваж аю диню , бо це "принизило
б" слово а і пі е г ("лю бити’), яке повинно означати лиш е почуття до особи.
В ідкидалося загальном овне сорочка, його зам іняли цілим зворотом: вічна
подруга м ерт вих і ж и ви х.1П одібне простежувалось і серед аристократичних
кіл Росії XIX ст. О .І.Герцен писав: "П ростой смертньїй н осиг рубашку. а
барин сорочку. .. один спит. а другой почивает, один пьет чай. а другой
изволит его кушать” 2.
П рагнення панівних верств населення протиставити своє мовлення
простому народу (у царській Р осії говорили “простолю ду” ) зумовлю вало або
обирати для себе мову іншого народу, або запозичувати інш ом овні слова для
підкреслення своєї вищ ості. Т ак, у Д ан ії X V II - X V III ст. дворянські і
бю ргерські с ім ’ї користувалися німецькою м овою , наприкінці X V III і в
перш ій половині XIX ст. російські дворяни, нехтуючи рідну мову, надавали
п е р е в а г у ф р а н ц у з ь к ій . Б у л и п о ш и р е н і с л о в а ти п у : ж у и р (з ф р.
1 Калиновим М.Я. Вступ до мовознавства. - К.. 1947. С.22.
2 Горцем А.И. Сочинсния. Т.З. - М. - С\ 190-191.
 .] о и і г - ‘утіш атися') - ‘людина, що шукає втіхи, насолоди'; ж урф ікс (з фр.
І о и г Г і х е - 'встановлений д е н ь ) - день, встановлений для прийому
гостей'; парвеню (з фр. р а г V е п и < р а г V е п і г - 'досягати успіху') -
'вискочка'. Ц е бу ли, як тоді говорили, слова "вьісш егосвета” . Але вони ніякою
мірою не руйнували загальнонародний характер російської мови, бо були
обмеженого користування.
Соціально зумовленим є й професійне мовлення, притаманне людям,
об єднаним певною виробничою діяльністю . Виявляється воно в наборі
сво єр ідн и х слів, т а к званих п ро ф есіо н ал ізм ів (нап ри клад, у ш ахтарів:
видават и на го р а , у моряків приш варт уват ися). Ц е - специфічні слова
відп овід н ої ви роб н и чої галузі. П роф есійні слова існую ть з часу появи
професій, з розвитком професій оновлю ю ться, з появою нових професій -
виникає новий ш ар професійних слів, наприклад, у програмістів: сайт -
‘сторін ка в ін т е р н е т і', м о н іт о р - 'п р и с т р ій у к о м п 'ю те р і візуального
відображення інф орм ації'.
Своєрідне мовлення помічається і серед молодіжних груп населення
(передусім студентів, ш колярів), о б ’єднаних віком і спільністю інтересів.
В и кори стовуван і н и м и сл ова, від м ін н і в ід л іте р ат у р н и х будовою або
значенням, оціню ю ться як поява студентського чи учнівського жаргонів. Ці
слова зміню ю ться і сполучаю ться за правилам и української граматики, а їх
вимова не відрізняється від загальнонародної ф онетичної системи.
О кремий різновид мовлення відокрем лених вузьких соціальних груп
населення становить арго (спеціальний умовний ж аргон цієї групи), словник
якого складається з видозмінених одиниць однієї чи кількох мов. наприклад.
ч у ва к - 'п а р у б о к ' - з ц и ган ськ о ї м ови (м о ж л и в о , т р а н с ф о р м о в а н е з
болгарської (діалектної) форми чов'ккч>, що вим овляється як [чув’ак]); хаза
- 'будинок' - з угорської, де Иага (від На/.) - 'його д ім ’,'й ого будинок’. Такі
слова використовуються для того, щоб зробити спілкування зрозумілим лише
вузькому колу осіб і незбагненни м для оточення. А рго характерн е для
м о вл ен н я к р и м ін а л ьн о го світу (арготи зм и , тобто сл о ва п евного арго,
наприклад, буза - дурн и ц і', карточка - обличчя ).
Термін "арго ", уж ивається і з ш ирш им значенням, а саме: як один з
р ізн о ви дів соц іал ьн и х діалектів, тобто в тому ж значенні, що й терм ін
"жаргон Термін "жаргон" і "арго” досить часто застосову ють для позначення
сп отвореного, неп рави л ьн ого м овлення. В о ст ан н ій час поряд з ним и
вж ивається термін "сл ен г" (англ. 51 а п § - ж аргон').
Н а відміну від територіальних соціальні діалекти не маю ть власної
фонетичної і грам атичної системи. Вони форму ються на базі природних мов.
їх грам атик. С воєрідни м у них є лиш е н аб ір н езн ач н о ї кількості слів,
запозичених з інш их мов. або фразеологізмів, утворених з елементів своєї
мови, чи переосм ислених словесних одиниць. О тж е, і в цьому випадку слід
говорити про те. що соціальні діалекти не порушують основ загальнонародної
мови.
Діалектизми і жаргонізми (арготизми) застосовуються в мові художньої
літератури як засіб стилістичної характеристики мовлення персонаж ів. Для
літерату рної (унормованої) мови вони неприйнятні. Н еви п равдан о вжиті
діалектизм и засм ічую ть літературне мовлення, а ж аргонізм и (арготизми.
сленги) огрублю ю гь його. С ам е це спричиню є негативне ставлен н я до них.
їх у ж и ван н я н еб аж ан е з погляду культури м овлен н я, яке б азу єть ся на
загальнонародній мові і вим агає дотрим ання норм літературної мови.
§ 21. С тилістична ди ф ер ен ц іац ія м ов. Я к загальнонародне явищ е,
кожна н аціональна м ова задовольняє потреби спілкування лю дей в усіх
сф ер ах їх д ія л ь н о с ті, в кож ній з яки х н ако п и чу ю ться м о вн і о ди н и ц і,
притам анні сам е цій сф ері. Т ак. р ізн і засоби мови використовую ться в
н а п и с а н н і, н а п р и к л а д , о ф іц ій н о го д о к у м е н т а чи х у д о ж н ьо го твору,
публіцистичної статті чи наукового трактату. Це й зрозуміло, бо різні вимоги
ставляться в кожному з цих випадків. В оформленні ділового паперу потрібна
сувора доказовість, яка не припускає образності, розм овності. Зате художній
тв ір п ередбачає о бразн е відтво р ен н я ж и ттєви х ситуац ій , щ о зум овлю є
введення в тканину художнього викладу розм овних елем ен тів, образних
ви сл о вів. Р ізн и м и н а с та н о в а м и керую ться автори н аукови х т р а к т а т ів
(потрібна логіка викладу) і публіцистичних статей (н еобхідн а ем оційна
доказовість розповіді).
Д ля виконання цих настанов добираю ться відповідні слова, вирази,
граматичні форми, словосполучення і синтаксичні конструкції. У кожній з
таких вузьких сф ер застосування мови виробились специф ічні засоби, які
відповідаю ть завданням в оформ ленні ділових документів, наукових праць,
публіцистичних статей чи художніх творів. Сукупність таки х елем ентів -
словесних, фразеологічних, морфологічних, синтаксичних, а в усній формі
й з в у к о в и х - с т а є о з н а к о ю в и д іл е н н я в з а г а л ь н о н а р о д н ій м о в і
ф ункціонального (того, що викликано діяльністю ) різн ови ду мови. Такі
функціональні різновиди називаю ться стилями, точніш е функціональними
стилями.
Термін “стиль” походить від грецького слова 5 І у 1 о 8. Воно означало
паличку для письма, якою на глиняні дощ ечки наносилися різні знаки. Цс
слово закріп и лося і в лін гвісти ц і, але не на позначення палички. Воно
розуміється як властивість м овних одиниць передавати різні ідеї й думки в
несхожих умовах м овленнєвої практики. На його основі утворено термін
"с ти л іс ти к а” , що о зн ачає науку, яка вивчає п ри н ц и п и ви о к р ем л ен н я і
з
 використання мовних 'засобів залеж но від різних сф ер спілкування.
§ 22. Розум іння норми в мові. Л ітературн а мова: в и н и к н ен н я ,
Т радиційно виділяю ть п 'я т ь стилів, наприклад, україн ської мови: ф ун к ц ії і значення. У кожній мові є значний арсенал м овних засобів, які
офіційно-діловий, науковий, художній, публіцистичний, розмовно-побутовий. викори стовую ться в сп ілкуван н і. К рім за га л ьн о м о в н и х е л е м е н т ів , які
Проте в останні десятиліття посилена увага до стилістичної диф еренціації
становлять кістяк мови, у ній. як показано в § 20. наявні одиниці обмежено
(тобто поділу, роз єднання цілого на частини) української мови зумовила
територіального пош ирення - діалектизм и, й елементи, належ ні соціальним
виділення, крім названих п ’яти стилів, ще й стилів епістолярного (властивого групам чи людям певних спеціальностей - жаргонізм и і проф есіоналізм и.
листам , рос. мовою - письмам), конфесійного (церковного, віросповідного),
П оряд з цим трапляю ться й індивідуальні новотвори. А ле всі вони, будучи
нормативно-правового (або правії), мови м асової інформації.
одиницями спеціального і вузького функціонування, лиш аю ться поза сферою
П оряд з функціональними стилями розрізняю ть колоритно-стильові
власне загальнозрозумілого спілкування в офіційно-діловому, науковому чи
різновиди, пов язані з функціонуючими в мові експресивно-емоційним и й п о л і т и ч н о м у або культурно-освітньому вжитку. Вони не можуть задовольнити
оціночними елементами. С еред них урочистий (або піднесений), офіційний
потреб усього суспільства в усіх ділянках його багатогранного життя. Щ об
(або холодний), інтимно-ласкавий (або зменш ено-пестливий), гумористичний
досягти взаєморозуміння усіх членів суспільства, необхідно виробити єдині
(аб о ір о н іч н и й ), с а ти р и ч н и й , як и й ч а ст о п е р е р о с т а є в с а р к а с т и ч и й ,
вимоги, тобто норми, у вж иванні звуків і їх сполучень, слів і речень.
фам ільярний (безцеремонний). У практиці викладання м ов і навіть у деяких
П ід норм ою розум ію ться о б ’єктивно вироблені, загал ьн о ви зн ан і і
лінгвістичних словниках названі різновиди називаю ть стилями, наприклад:
загальноприйняті засоби мови і су ку пність правил словозміни, словотворення
стиль фамільярний, егиль зниж ений, стиль урочистий.
і поєднання слів у реченні, що кваліфіку ються як зразок дл я м овлення всіх,
Д и ф е р е н ц іа ц ія м о ви н а о к р е м і с т и л і зу м о в л ю є р о з м е ж у в а н н я
хто користується цією м овою . В тілен н ям норм и є л ітер ату р н а м ова --
стилістично нейтральних і стилістично забарвлених м овних одиниць - слів,
ун орм о ван а у вим ові, словн и ковом у ск л ад і, гр ам ати ц і, я к і ї ви зн ається
грам атичних форм, синтаксичних конструкцій. С тилістично нейтральним и
зразковою , правильною , за га л ьн о о б о в ’язковою . Вона п роти ставл яється
є більш ість елементів мови. Вони становлять основу всіх м овних стилів.
територіальним і соціальним діалектам і визнається основною надціалектною
Стилістично забарвлені одиниці - це ті мовні засоби, які викликають уявлення
формою існування мови в її усному і писемному виявах. Головні її ознаки:
про певну, обмежену сферу їх використання. Н априклад, у повсякденному' наддіалекгний характер, унормованість на різних мовних рівнях ( у звуках,
вжитку м и гардероб називаєм о роздягалкою , а читальний зал - читалкою.
словах, конструкціях), поліфункціональність. тобто використання в різних
Використання слів роздя галка і читачка у таких умовах робить їх стилістично
сф ерах життя суспільстві!, стильова диференціація.
маркованими (тобто пов язаним и з певним стилем): вони кваліфікую ться як
У різних народів літературна мова формувалася у своєрідних умовах і
розм овні елементи. О знакою розмовності є й засвідчувані в усному мовленні
на різних основах. Н априклад, у дж ерел літературних мов Західн ої Європи
навіть освічених людей такі форми, як біга, пита, зна, нема. У книжних
були ж анри художньої літератури. Л иш е з часом літературні мови в цих
стилях можливі лиш е форми бігає, пит ає, знає, немає.
країнах почали використовуватися в інших сферах - науці, освіті, державному
Стилістичні відтінки виявляються, як правило, у зіставленні синонімів
уп равлін н і. Тс, що в ряді країн літературн і мови ф о рм ували ся на базі
(різних слів, що мають однакове або близьке значення). В українській мові,
художньої літератури, послужило причиною ототожнення понять "літературна
н а п р и к л а д , п о р яд з с т и л іс т и ч н о н е й т р а л ь н и м сл о в о м б а т ь к ів щ и н а
мова " і “мова художньої літератури” . Іноді так і трактували: літературна
функціонує слово віт чизна з відтінком піднесеності, урочистості. Відтінок
мова - це мова художньої літератури. Для початкового періоду становлення
цей виразно відчутний у рядках М .Баж ана Віт чизні віддат и не вигризки душ,
окрем и х літературних мов таке визначення правом ірне. С учасний етан
а всю повноцінніст ь ж ит т я або смерті.
функціонування літературних мов не дозволяє ці поняття ототожнювати,
С ти лісти ч н а д и ф ер ен ц іац ія , однак, не руйнує ц іл іс н о сті м ови. її
о скіл ьки поняття "літературн а м ова” охоплю є не лиш е мову художньої
загальнонародного характеру. О знаки стилю виявляю ться лиш е в окремих літератури, але й мову наукових, публіцистичних видань, ділових документів.
словах, фразеологізмах, грам атичних формах, синтаксичних конструкціях.
Розглядувані поняття не можна ототожнювати ще й тому, що вони відмінні
Увесь ж е словниковий склад, фонетичні ознаки і грам атична будова стилів
за охопленням мовного матеріалу. Мова художньої літератури - поняття,
єдині, загальнонародні.
ш ирш е за літературну' мову: у тканину художньої літератури вводяться
елементи територіальних і соціальних діалектів, що є неприпустимим для

37
будь-якого іншого книжного стилю літературної мови.
Р ізні історичні ш ляхи розвитку' народів диктували своєрідн і умови
вироблення літературних мов. Проте звичайно літературна мова формувалася
на ж ивій народнорозмовній основі. П ри цьому', як правило, літературні мови
зазнаю ть змін. Тому доводиться констатувати давні і нові літературні мови
зазнавали певного періоду. Так, відомо, що нова українська літературна мова,
започаткована в X IX ст., сф ормувалася на основі середньонаддніпрянських
діалектів з додаванням м овних одиниць інш их діалектів української мови.
Проте вона грунтувалася і на елементах староукраїнської мови. У подальшому'
вироблення норм літературної мови орієнтувалося не лиш е на мовно-художню
практику', а й на ознаки, вироблені в публіцистичній, науковій й офіційно-
діловій сф ерах, які стали норм ативним и в українській літературній мові.
Л ітературна м ова - категорія історична: у різн і періоди вона може
виконувати (в історії різн их народів і викону вала) неоднорідні функції. Так.
нова українська літературна мова у X IX ст. функціонувала головно в художній
літературі, оскільки була виклю чена зі сф ер держ авного управління, науки,
діл о ви х зносин, адж е роль держ авної м ови в царській Р осії виконувала
р о с ій с ь к а м ова. В ід о м і й ін ш і п р и к л а д и о б м е ж ен о го в и к о р и с т а н н я
літературної мови. Зокрем а, німецька мова, як і ряд інш их мов Західної
Є вропи С ередньовіччя, була витіснена з управлінської і наукової сф ери у
з в ’я зк у з п о ш и р е н н я м л а т и н с ь к о ї як м о в и ц е р к в и , н ау к и , о с в іт и ,
юриспруденції. Нині українська літературна мова й літературні мови Західної
Є вропи функціонують в усіх сф ерах людської діяльності.
Кожна літературна м ова являє собою культурне надбання нації, яке
су сп ільство прагне п ередати новим п околінням . Н а літературн у норму
орієнтуються в навчанні дітей, мовлення яких може залежати від того, в якому
м овн ом у оточенні вони зр о стал и . У п ри щ еп л ен н і д ітям літературн ого
нормативного мовлення поле діяльності вчителя-словесника безмежне.
Література
1. Карпенко Ю .О. Вступ до мовознавства. - К. - О деса, 1991. - С. 15-
52.
2. Кочерган М .П. Вступ до мовознавства. - К , 2000. - С. 18-38.
3. Білецький А.О. П ро мову і мовознавство. - К., 1997. - С. 137-139;
166-170: 173-205.
4. Ющу к І.П. Всту п до мовознавства. - К., 2000. - С. 9-14.
Р О ЗД ІЛ И І
ПО Х О ДЖ ЕН Н Я М О В И . ІС ТО РИ Ч Н И Й Р О ЗВ И Т О К М О В .
§ 2 3 . П р о б л е м а п о х о д ж е н н я м ов и я к з а с о б у с п іл к у в а н н я .
В и н икнення конкретних мов. Походження мови як засобу спілкування і
виникнення конкретних мов - дві самостійні проблеми, не п о в ’язані одна з
одною. Кожна з них м ає своєрідний о б ’єкт дослідж ення: перш а ставить
завдання - з ’ясувати, як люди почали говорити, друга - коли, де і в якому
вигляді сф ормувалася та чи інш а конкретна мова.
У з ’ясуванні того, як виникла у людей потреба спілкуватися, не можна
спиратися на знання історії виникнення різних конкретних мов. якими б
давнім и вони не були. Це й зрозуміло, адже історія м ертвих (відомих за
пом ’ятками) чи ж ивих мов нараховує всього кілька тисячоліть. В ід часу ж
зародження людської м ови нас відділяє щ онайменш е кілька десятків тисяч
років. З цього можна зробити висновок, що від “п ервісної” м ови ніяких
реальних залиш ків, що підлягали б прямому вивченню , немає.
Археологи та антропологи, розкопуючи давні стоянки і поховання,
знаходячи кістки і черепи первісних лю дей, не відкопали і не зможуть
"в ід к о п ат и ” “ п ер в існ у ” м ову з огляду на те. щ о вон а не за ф ік со в а н а
писемністю , адже письмо з ’явилося на значно пізніш их стадіях розвитку
людства. Установити ж звукове оформлення, набір слів і грам атичну будову
“первісної” мови без історичних мовних даних неможливо.
Щ одо конкретних мов, то їх історія встановлю ється за писемним и
п а м 'я тк ам и , щ о д ій ш л и до н аш и х часів. На о сн о ві їх ви вчен н я вчені
одержують більш -менш точні відомості про час. місце і про звукові, словесні
і граматичні ознаки давнього періоду форму вання конкретної мови. Усім цим.
тобто виникненням і ш ляхами розвитку' конкретних мов, займається часткове
м овозн авство. З агал ьн е ж м о возн авство, яке п о в ’язує св о є завдан н я з
розв'язан н ям проблеми походження мови як засобу спілкування, не прагне
встановити час, м ісце і особливості "первісної” мови. Воно ставить мету' -
виявити умови, завдяки яким могла зародитися і зародилася мова, інакше:
що викликало потребу в передачі одне одному думок.
Історія м овознавства засвідчує: лю дство здавна цікавилося тим . як
виникла мова, що зумовило появу різних гіпотез. їх розгляд становить певний
інтерес (про них - у наступному параграфі).
§ 24. Гіпотези про походження мови. Щ е в античній Греції, приблизно
в УІ-му ст. до н.е., нам ітилися паростки наукової думки про виникнення
людської мови, зокрема гіпотези звуконаслідувальна, вигукова і договірного
 її походження.
За гіпотезою звуконаслідувального походження м ови, м овленнєва
діяльність у людей почалася з того, що первісна людина свідомо й несвідомо
наслідувала звуки навколиш ньої природи. Кожне таке наслідування стало
згодом назвою окремих предметів і тварин подібно до того, як м алі діти
називаю ть собаку "гав-гав”. корову - “му” .
Н ай п о вн іш е ця тео р ія в ід б и т а в т в о р а х анти чн ого п и сьм ен н и ка
А вгустіна. Так. назви беззвучних речей, вваж ав він, утворилися за схожістю
враження. А те. чи вони формуються з твердих чи м 'як и х звуків, залежить,
за його переконанням, від того, як предмети дію ть на почуття лю дини - грубо
чи м яко. Н априклад, слово пене ( 'м 'я к е 1) звучить м 'яко, а слово аст еріт ас
('гр у б ість') - твердо.
Щ о ж. не можна заперечити наявність у мовах світу деякої кількості
звуконаслідувальних слів. Учені припускаю ть, що, наприклад, у російській
м ові зв у к о н ас л ід у в ал ь н и м и є сл о в а борм от ат ь, брякат ь, булькат ь,
ж уж ж ат ь, рьічать, чирикать, м ьічат ь, у туркменській - гарча ('в о р о н а ')
та ін. Проте було б помилково думати, що так механічно могла утворитися
мова, яка виникла і розвивалася в лю дини разом із свідомістю . Ц я гіпотеза
п р и й н ятн а д л я п оясн ен н я п ояви о к р ем и х сл ів. З ’ясувати ж п р и ч и н и
виникнення мови як засобу спілкування людей вона неспроможна.
Автори вигукової гіпотези, або гіпотези афективного походження мови,
п р и п у с к а л и у т в о р е н н я л ю д с ь к о ї м о в и з м и м о в іл ь н и х к р и к ів , щ о
супроводж ували біль, радість, страх, тобто - з вигуків, властивих істотам як
інстинктивна реакція організму на зовніш нє подразнення. Ці викрики начебто
й проклали ш лях до творення слів: від ох в українській мові - охкат и, від ой
- ойкати. Безперечно, подібні слова існують у мовах світу. Але їх мало, навіть
менш е, ніж звуконаслідувальних. Тому для з ’ясування того, звідки взялася
мова, і ця гіпотеза нічого не дає.
За гіпотезою договірного походження мови, люди нібито дом овилися
про вж ивання відповідних слів, про називання певними словам и різних
предметів, явищ , дій. Однак, щоб дом овитися про мову, треба мати саму
мову, якою і слід було б домовлятися. Тому і цю гіпотезу не можна визнати
задовільною для пояснення проблеми появи здатності людей спілкуватися.
Загальним недоліком цих гіпотез було те. що проблему походження
мови їх автори брали поза зв ’язками з виникненням самої людини, утворенням
первісного колективу, тобто без урахування її суспільної функції та зв'язк у з
м и сл ен н ям . По суті ці гіп о тези об стою ю ть ін д и в ід у ал іс ти ч н и й ш лях
виникнення мови. Проте перелічені гіпотези були для свого часу позитивним
явищ ем, адже вони спростовували біблійний м іф про створення мови (мова
- дар Божий) тим. що вказували на лю дей як на безпосередніх її творців, а не
п о в’язували виникнення мови з волею надприродної сили.
До гіпотез стародавніх греків людство поверталось і в середні віки, і в
наш час. розвиваю чи й уточнюючи їх. Проте паралельно з ним и з ’являлися
інші припущ ення щодо причин появи мови. Серед них гіпотези трудових
викриків та еволю ційного виникнення мови.
У XIX ст. учені Л.Н уаре і К.Бюхер нам агалися пояснити виникнення
мови трудовими вигуками: мова, начебто, формувалася на основі тих вигуків,
які мимохіть су проводжували всяку діяльність первісної людини. Беззмістовні
спочатку сполуки звуків поступово почали позначати роботу', а також різні
види трудового процесу людини.
Хоч п р и б іч н и к и ц іє ї г іп о т е з и п о в 'я з у ю т ь п о х о д ж е н н я м о в и з
колективною працею , гіпотеза не р о зв ’язує проблеми. П рим ітивна трудова
діяльність могла дати невелику кількість слів, але ж цього недостатньо, щоб
пояснити виникнення мови.
Відповідно до гіпотези еволю ційного виникнення мови лю дська мова
утворю валася посту пово як результат задоволення різном анітних баж ань і
потреб. За В.Вундгом. первісна людина, відчуваючи задоволення чи. навпаки,
невдоволення, передавала їх не тільки жестами, а й органами мови. Поступово
так звані звукові ж ести закріплю валися. О скільки вони були зручніш ими,
ніж інші жести, то й залиш алися в спілкуванні людей. У цьому й виявляється
еволю ція мови: вона поступово еволю ціонувала від супроводу ж естів рук.
від м іміки до людського мовлення. Отже, ця гіпотеза припускала можливість
ви р аж ати м и сленн я та ем о ц ій н и й стан са м и м и ж естам и , м ім ікою без
словесної мови, яка з ’явилася потім. А це навряд чи правдоподібно, адж е в
процесі трудової діяльності здійснити спілкування ж естам и не можна.
Ж одна з цих гіпотез не дал а по-справж ньому наукового пояснення
проблеми походження мови. Гіпотези розглядали мову як суто природний
процес, п ов'язан и й з розвитком індивідуальної психіки або з розвитком уже
існуючого лю дського розуму. Роль же суспільно-виробничої практики у
виникненні мови або зовсім не враховувалась, або ж розум ілась спрощено.
Д алекі від наукового р о зв ’язан н я ц ієї проблеми й зарубіж ні учені
новітнього часу. Вони припускаю ться методологічної помилки, розглядаю чи
мову як щ ось таке, щ о н ал е ж и ть п ередусім о крем ом у індивіду. Вони
залиш аю ть поза увагою кардинальне питання проблеми: у чому головна
причина виникнення мови і що привело до того, що в людей склалася мова -
засіб спілкування.
Сучасна лінгвістична наука, спираючись на діалектику' як філосо<|)ський
метод і враховуючи досягнення інш их наук, пов'язан и х з вивченням людини,
подає таке пояснення проблеми походження мови (див. наступний параграф).
 § 25. С у ч ас н и й п о гл яд н а п роб л ем у походж ення м ови . П роблема
походження звукової мови є складовою частиною більш загальної проблеми
- проблем и походження лю дини і водночас м ислення. Це означає, що.
спираю чись на дані ряду наук, що вивчають людину і людське суспільство,
процес зародження людської мови слід віднести до часу формування людини,
який тривав м ільйони років.
Предком людини був високорозвинений вид лю диноподібних мавп, які
стоять до людини ближче, ніж горила чи ш импанзе, що живуть і зараз в нетрях
тропічної Африки. Закам 'янілі залиш ки викопних людиноподібних м авп були
знайдені на початку XX ст. в П івденній Африці. Ц им найближчим до людини
мавпам було дано наукову назву австралопітеків, що означає “південні мавпи”.
Д ослідж ення показали, що австралопітеки, які меш кали, на думку вчених
X X ст., півтора - два з половиною м ільйони років тому в жаркому поясі
Африки, були невеликі на зріст і не сильні, не жили на деревах, а пересувалися
по землі на задніх кінцівках.
На початку' XXI ст. ці свідчення доповнили археологи зі С Ш А та Ефіопії,
які знайш ли найстарійш ий у світі скелет предка людини - його приблизний
вік 3.8-4 млн. років. Розкопки велися в еф іопський області Афар. за 60 км.
від Х адара, на ділянці, де раніш е вже траплялися археологічні знахідки.
Засвоєння людиноподібною мавпою прямої ходи, вивільнення передніх
кінцівок від необхідності пересуватися було перш ою передумовою олюднення
мавпи. Посту пово пряма хода в наш их предків (пітекантропів, синантропів і
їм подіоних мавп-людей) стала правилом, а згодом і необхідністю. Вивільнені
від ходіння передні к ін цівки мож на було використати для самозахисту,
збирання їжі, ними можна було зробити прим ітивні знаряддя Здатність до
ви готовлення зн ар яд д я праці є одн ією з н ай в аж л и в іш и х сп ец и ф іч н и х
особливостей трудової діяльності, я к і н ам ічалася в процесі переходу мавпи
в людину. П риродно, що для перетворення нерозвиненої кінцівки м авпи на
вмілу руку' людини потрібні були сотні тисяч років, які в історії Землі маю ть
не більш е значення, ніж секу нда в ж итті людини. Протягом цих сотень тисяч
років рука удосконалювала продукти праці, що засвідчую ть учені в різних
кутках розселення давніх наш их предків.
За свідченням учених, “пра-лю ди” (прям о ходячі лю ди) вийш ли з
Африки і розселилися по Близькому Сході. Європі. П івденній Азії. Новітні
дослідж ення, засновані на аналізі Д Н К різних народів і рас, засвідчую ть, що
процес розселення повторювався двічі - близько 500.000 р. і близько 100.000
р. П ісля цього сталося переселення з П івденної А зії на Близький Схід, в
Європу і Африку близько 50.000 р.
П ерш у хвилю п ер есел ен н я з А ф рики зд ій сн и л и “ п р а-л ю д и ” . що
виготовляли камінні й інші знаряддя, користувалися вогнем. П ереселенці
100.000 р. давності - це. можливо, неандертальці, що населяли Європу і Азію
від 100.000 до 40.000 р. і виготовляли спеціальні знаряддя не тільки з каменя,
але й з кісток і дерева. Наступну' хвилю переселенців, на думку вчених,
становили кроманьйонці, зовні схожі на сучасну людину, що виготовляли
більш досконалі знаряддя з кісток і каменя, буду вали ж итло з ракуш няка.
П риродно, що процес еволю ції удосконалення знарядь охоти і праці
п о в’язаний з боротьбою за виж ивання. У протистоянні си лам природи з
допомогою виготовлених знарядь праці й охоти згуртовувався первісний
к о л е к т и в , ч а с т іш а л и в и п а д к и в з а є м н о ї п ід т р и м к и і с т а л а я с н іш е
у свідом лю вати ся корисність сп іл ьн и х д ій д л я кожного окр ем о го член а
племені. Так праця зумовила розвиток спільної діяльності: з ’явилася потреба
щ ось сказати одне одному. Н а цій стадії розвитку лю дини стався великий
стрибок у розвитку мозку: дослідж енням викопних черепів доведено, що у
неандертальців мозок був удвічі більш ий, ніж у пітекантропів ( і в тр и рази
більш ий, ніж у горили), що й дало роду Н о т о м ож ливість еволю ційного
домінування 1.5-2 м ільйони років тому. До того ж, як свідчить вивчення
знарядь цієї епохи, неандерталець працю вав правою рукою, що дозволяє
припустити появу ознак асим етрії лівої й правої частин мозку'. Ц е дає змогу
погодитися з думкою про те, що в неандертальців уже була мова. На зміну
неандертальців в епоху пізнього палеоліту (приблизно 40 тисяч років тому)
приходить неоантроп, тобто ‘нова л ю д и н а1, або Н ош о заріепк (лю дина
розумна). Вона вже вміє виготовляти складене знаряддя (наприклад, сокиру
й рукоять), чого не було в н е а н д е р т а л ь ц ів , володіє б агато к о л ьо р о в и м
наскельним живописом. В аж ливо також те, що будова і розм іри черепа в
нього при н ц и п ово не від р ізн я ю ться від сучасної лю дини. У цю епоху
заверш ується становлення звукової мови як повноцінного засобу спілкування,
засобу формування понять.
П отреба в спілкуванні створила свій орган: нерозвинені гортань і глотка
м авпи перетворилися поволі в розвинений орган мовного апарата: органи
рота поступово навчилися вим овляти один членороздільний звук за одним.
Отж е, та праця, що створила саму людину, створила і людську мову, яка
матеріалізувала мислення. М инули сотні тисяч років, поки виникли мовні
нейронні центри, не залежні від прим ітивних емоцій, ті нейронні центри в
корі мозку, що до сьогодні зберегли нейронну структуру і керують наш им
м овленням . Д ал і ж у процесі п ар ал ел ьн о го розвитку м ови і м и слен н я
диф еренцію валися і концепції м ислення (тобто розуміння певних явищ або
процесів) і форми мови.
Т аким и були природні умови, які забезпечили виникнення людини і
людського суспільства, однією з невід ємних ознак якого на всіх етапах його
існування була і є мова — ф орм а м ислення. Звідси й розум іння мови як
 речень у мові Київської Русі. У той період такої системи складнопідрядних
суспільного явищ а, яке ви никло в сусп ільстві, і с н у є в сусп ільстві для
речень, як зараз, не було, були складні конструкції з сполучниками су рядності.
■вдоволення його потреб і розвивається в суспільстві разом з прогресивними
зм інам и в житті су спільства. Її появі сприяло використання писемної форми мови в держ авних канцеляріях
і судах, у дипломатичних зносинах, в торгівлі й літературі. П отреба у чіткому
ф о р м у л ю ван н і ду м ки ви р о б и л а св о єр ід н і сп о л у ч н и ко ві к о н стр у к ц ії з
§ 2 6 . З а к о н о м ір н о с т і р о з в и т к у м о в . П о з а л ін г в іс т н ч н і і
підрядним и частинам и складних речень. Т ак екстралінгвістичний фактор
в н у тр іл ін гв іст и ч н і причини м овних зм ін. З часу свого виникнення і
(застосування письма) викликів появу нової якості синтаксичної будови мови.
протягом усього періоду існування будь-яка мова (на перш их порах - діалект,
П одібне стал о ся і в історії нім ецької м ови. Р озви ток п и сем н о сті
яким володіли члени племені) переживає безперервні зміни. Не з однаковою
німецькою мовою , який почався в XVI - XV II ст. після витіснення з ужитку
інтенсивністю , але зм іню ється звуковий і словниковий склад, зазнаю ть
латинської мови і проникнення німецької мови в усі сф ери спілкування (в
еволю ції м орфологічна і синтаксична системи ж ивих мов (детальніш е про
це в § 125). науку, держ авні установи, школу), вимагав створення нормативних грам атик
і словників, що в свою чергу зумовило значні зм іни в синтаксичній структурі
Які ж фактори (чинники) спричиняю ть їх зміни?
В иділяю ть зовніш ні і внутріш ні фактори, що зумовлю ю ть зміни мов. німецької мови.
П ід вп л и во м д ій зо в н іш н іх п р и ч и н зм ін и в м ові зд ій сн ю ю т ь с я
Ф а к т о р и , щ о д ію т ь на р о з в и т о к м о в и з з о в н і, н а з и в а ю т ь
зд еб іл ьш о го на о сн о в і свого вл асн о го м о вн о го м атер іал у , за с в о їм и
позалінгвістичним и, або екстралінгвістичним и (від лат. е х І г а - 'п о за',
правилами. Щ оправда, в поповненні словникового складу тієї чи інш ої мови
'зо в н і'). До них відносять: 1) розщ еплення колись єдиної етнічної єдності на
часто відіграю ть роль між м овні контакти, що зугмовлю є появу запозичень.
дві або більш е етнічних груп; 2) вплив різних форм контактів: племені з
Як правило, з мови в мову переносяться слова (див. § 77). Проте мож ливе й
племенем, народності з інш ою народністю, нації - з нацією , що зумовлює
перенесення преф іксів і суфіксів (але не закінчень). В українській мові є ряд
зміни в мові: 3) вплив історичних подій у м еж ах держ авного об'єдн ан н я, а
префіксів і суфіксів, запозичених, наприклад, з мов: грецької (анти-, -ізм-):
сам е: зміна суспільно-економ ічних ф орм ацій, прогрес у науці і техніці:
а н т и гігіє н іч н и й , ф еодалізм ; латинської (екс-, -ор-). як-от: екечем піон,
4) розвиток суспільних ідей і навіть діяльність окремих осіб: 5) поява письма.
диктатор. У російській мові набув пош ирення український суфікс -щ и н (а )
В нутрі лінгвістичні, або інтралінгвістичні (від лат. і п І г а - 'всередині'),
на позначення географічних назв: К урщ ина, О рловщ ина.
фактори закладені в самій мові, в її внутріш ніх тенденціях розвитку, які
В нутрілінгвістичні зм іни відбуваються незалеж но від впливу ззовні,
виявляю ться у внутріш ніх законах звукових, словесних, грам атичних змін.
чи від суспільних процесів, чи від “волі людей. Такі зм іни диктую ться
П роілю струємо прикладами дію цих різних факторів.
специфічними властивостями структури конкретної мови й існуючими в мові
Відомо, що позалінгвістичні фактори можуть викликати зміни різних
тенденціям и розвитку. Пояснити це можна на такому прикладі.
м овних рівнів - звукового, словникового і граматичного.
Д ослідж енням и доведено, що фонетична система східнослов янських
Так. в історії англійської м ови відомий факт д ії екстралінгвістичних
мов (української, російської й білоруської) протягом кількох століть зазнавала
ф акторів на зм іни в звуковому складі. Як свідчать ф ахівц і, англійський
значних змін: 1) кількісно зменш илася система голосних (не стало звуків,
гортанний щ ілинний був штучно відновлений у сильній позиції внаслідок
що позначалися буквами ’к (єр) і к (єрик); у давню добу це не твердий і м ’який
того, що йога відсутність була кваліфікована як ознака ''некультурної" вимови.
знаки, а букви, що передавали звуки: близький до |о | - це 'к. близький до |е |
Отже, зміна сталася внаслідок дії суб’єктивного, екстралінгвістичного впливу.
- цс ь: 2) з'яви л ася низка фонетичних чергу вань, зокрем а в українській мові
Поява слів-неологізм ів у будь-якій мові, як правило, зумовлю ється
чергування [о] та [е] у відкритому складі з [і| у закритому складі: ко-нь >
екстралінгвістичними факторами - змінами в житті суспільства, виробництва,
кінь, о-се-нь > о-сінь‘; 3) зазнав змін складоподіл слів: колишні відкриті склади
науки, техніки. Так. розвиток біологічної науки спричинився до появи в
перетворились у закриті, пор.: с гь-;/т>> сон, ст о-л'ь > стіл. П ричини цих
європейських мовах слова ген; після революції 1917 року з'явилися радянізми
змін у складоподілі внутрілінгвістичні у занепаді так званих глухих звуків,
колгосп, радгосп; розвиток космонавтики зумовив появу слів космонавт,
космодром. що позначалися буквами гк і к .
П р и к л а д о м зм ін у г р а м а т и ч н ій б уд ові м о ви в р е з у л ь т а т і д ій
позалінгвістичних причин може бути історія розвитку складнопідрядних
 Інші зразки фонетичних змін, що сталися внаслідок д ії внутріш ніх
законів мови, подані в § 60.
§ 27. О сн овн і п роц еси розвитку д іа л ек т ів і мов: д и ф ер ен ц іа ц ія іі
ін т егр ац ія . П оняття адстрату. Історії м ертви х і ж и ви х м ов ведуть свій
п очаток від п л ем ін н и х д іал ек тів з п о д ал ьш и м и процесам и їх діл ен н я або
об єднання. Ц им проц есам п ід давал и ся й утворен і на базі д іал ек тів м ови
народностей. П роцеси ці в лінгвістичній науці називаю ться диф еренціацією
(від лат. с П Г Г е г е п І і а - 'р о зр ізн е н н я 1), або ди вер ген ц ією (в ід лат. (1 і -
V е г § е п І і о —'розходж ення'), тобто розходж енням, т а інтеграцією (від лат.
і п І е § г а ( і о - 'о б 'є д н а н н я 1), або конвергенцією (лат. с о п у е г § е п і і о -
ві д С0 1 1 УЄГ£ 0 - 'сх о д ж у ся ', 'зб л и ж у ю с я '), тобто сходж енням , мов.
Наслідком диф еренціації є утворення з одного діалекіу або однієї мови
двох або більш е діалектів чи мов. Таке траплялося тоді, коли єдиний мовний
колектив з певних причин роз єднувався, а р о з’єднані частини його починали
самостійне життя. У результаті - у відокрем лених колективах створю валися
своєрідні умови для розвитку специфічних ознак у колись єдиному діалекті
або єдиній мові. Цікаве свідчення такого стану розвитку діалектів знаходимо у
відомого російського етнографа М .М .М иклухи-М аклая. Побувавши в 1871 р.
у Новій Гвінеї, він констатував, що майже в кожному селі свій діалект. Він
помітив, що в селах, розташ ованих на відстані чверть години ходьби, є кілька
різних слів для позначення одних і тих же предметів, а ті меш канці сіл. що
віддалені одне від одною на відстані години ходьби, розмовляють іноді на різних
діалектах, що майж е не розуміють одне одного. З такого спостереж ення
напрош ується висновок, що виникнення споріднених діалектів сталося в
результаті поділу колись єдиного племені з єдиним діалектом.
Н а основі сп орід н ен и х д іа л е к т ів у тв о р ю в ал и с я сп о р ідн ен і м ови
н ародностей і націй. Так. розвиток групи герм анських м ов (нім ецької,
англійської, норвезької, шведської та ін.) іш ов від племінних діалектів колись
єдиного діалекту і пов’язано це з численними м іграціям и їх носіїв.
Отже, спорідненість територіальних діалектів будь-якої мови, а також
спорідненість великих груп мов треба генетично (тобто за походж енням)
п о в’язувати з наявністю в давнину єдиного м овного дж ерела - племінного
діалекту'. У світлі цього стає очевидною ненауковість біблійних легенд про
походж ення мови і утворення різних мов. Доречно згадати в зв'язк у з цим
тв е р д ж е н н я в и д атн о го м ате м а ти к а Н о р б е р та В ін ер а. яки й ц ік а в и в с я
проблемами мовознавства, як і його батько-лінгвіст. про те, що ..стара теорія,
за якою давньоєврейська мова була мовою людини, що була в раю . і що
змішу вання мов дату ється з часу вавілонського стовпотворіння, може цікавити
нас лиш е як примітивне випередження наукової дум ки ".1
1Випер Норберг. Челоиек упрапляющий. - СПб.: Пиіер. 2001. - С. 84.
У результаті процесу інтеграції (сходження) з кількох діалектів чи мов
утворю ється один д іал ек т або одна мова. Інтеграція ви н и кає вн аслідок
завою вання одним народом території інш ого стноса. щ о створю є умови
безпосереднього контакту вання мов автохтонного (від грец. а и і о с і ї ї і і б п
- 'м ісц ев и й ') і чужомовного народів. У цих випадках відбувається схрещ ення
мов. що зумовлю є утворення нової (третьої) мови. Ії основу становить одна
з контактую чих м ов. це - м ова-перем ож ниця. Інш а, перем ож ен а, м ова
повністю не втрачається: її елементи залиш аю ть деякі сліди в новоствореній
мові. Залеж но від того, мова якого народу (автохтонного чи прийш лого) стає
перемож ницею , її одиниці в новоствореній мові прийнято р о зр ізн яти в
термінах: субстрат (від лат. 8 її Ь 5 1 г а ( и т , з киЬ - 'п ід 1 та хігаїит - ‘н астил'
- "те, що лежить в основі', 'підкладка1) і суперстрат (від лат. 8 и р е г - 'зверху1,
'н а д ':'н а к л а д к а 1).
Субстрат - це залиш ки перемож еної мови автохтонного народу в мові
народу-завойовника. яка склала основу третьої мови. Су перстрат - це одиниці
переможеної мови завойовника в мові-переможниці автохтонного населення,
яка становить базу новостворсної мови.
Прикладом субстрату є галльські елементи в сучасній французькій мові,
яка утворилася від схрещ ення народної латини з галльським и діалектам и і
перем оги лати н и , п р и н есен о ї на тер и то р ію Г ал л ії (су ч асн о ї Ф р а н ц ії)
римськими завойовникам и на початку наш ої ери.
Суперстратні елементи - це. наприклад, залиш ки бунтарської мови
(однієї з мов тю ркської с ім ’ї) в болгарській мові, що виникла від схрещ ення
однієї з південнослов’янських мов з мовою булгар, що вийш ли з території
гирла р. Ками і були асимільовані південними сл ов'ян ам и , що ж или на сході
Балканського півострова. Булгари залиш или по собі назву країни - Болгарія.
Інший приклад. У французькій мові є невелика кількість суперстратних
е л е м е н т ів , г е р м а н с ь к и х за п о х о д ж ен н я м , з а н е с е н и х г е р м а н с ь к и м и
завойовниками колиш ньої Галлії - франтам и, бургундами, вестготами, які
були асимільовані м ісцевим галло-романським населенням. До речі, назва
держ ави - Ф ранція - суперстратна. успадкована від одних із германських
завойовників - франків.
На відміну' від термінів су бстрат і суперстрат поняття адстрату (від лат.
а сі - 'п р и ', 'б іл я ' та 81 г а І її ш - 'н ас ти л ') означає нейтральний тип мовної
взаємодії, яка не приводить до асим іляції одного народу інш им і розчинення
однієї мови в іншій. Взаємодіючі мови залиш аю ться окремими самостійними
м о вам и . С т а є т ь с я це в у м о вах т р и в а л о г о с п ів іс н у в а н н я і к о н так тів
територіально близькорозгаш ованих народів. У результаті - утворю ю ться
адстратні прош арки у взаємодію чих мовах у вигляді деяких рис мовної
системи, що виникаю ть унаслідок взаєм опроникнення м овних одиниць.
П рикладом адстрат}' є формально близькі явищ а, засвідчувані, з одного боку,
в українській мові, що виникли завдяки взаєм одії з польською, а з другого -
в польській - як результат впливу на неї української. Відоме, наприклад, в
українській літературній мові ствердіння [р] у кінці слова і складу (писарь >
писар, горький > гіркий) і ще більш е пош ирення твердості |р] у південно-
західних і північних діалектах стало в результаті впливу польської мови. Так
У системі приголосних двох мов виробились спільні риси. З другого боку,
під впливом української (почасти й білоруської) польська м ова втратила
первісне якісне розрізнення м іж колишніми короткими і довгим и голосними,
що встановилося після їхнього занепаду ‘.
В заєм овплив територіально близьких мов зумовлював у прикордонних
регіонах двомовність (білінгвізм) у їх мешканців. Тому іноді термін “адстрат"
« ки ваю ть для позначення білінгвізму. Але з цим значенням термін “адстрат”
не набув визнання. До того ж він рідковживаний, оскільки взаєм овплив мов
супроводжується здебільш ого перенесенням з мови в мову лиш е окремих
елементів. Типологічні ж ознаки мов залиш аю ться незмінними.
§ 28. Ф ун кціонування мов у різні періоди їх розвитку. Існування і
розвиток діалектів і мов п о в ’язані з життям їх носіїв - плем ені.'народності,
нації. Вони задовольняю ть ж иттєві потреби м овців на всіх етапах їх історії.
Тим-то й зрозуміло, що різні історичні періоди суспільства з своєрідним
рівнем розвитку і соціально-економічними відносинами накладаю ть відбиток
на су спільне функціонування (або суспільні функції) конкретних мов.
Т ерм ін "с у сп іл ь н е ф ун к ц іо н у ван н я” не сл ід п лутати з п оняттям
комунікативної функції мови. Розглянемо відмінність цих понять. Кожна мова
- це засіб людського спілкування. Комунікативну функцію вона виконує в
усі часи її існування. За цією функцією мови не відрізняю ться одна від одної.
Щ о ж до суспільного функціонування конкретних мов у певну історичну
добу; то воно буває різним. Д еталізуємо це.
Так. племінні діалекти і навіть мови плем інних сою зів, які існували
п о р я д з п л е м ін н и м и д іа л е к т а м и , х а р а к т е р и з у ю т ь с я о б м е ж е н и м
функціонуванням. Вони були засобом повсякденного розмовно-побутового
вжитку. Інших функцій вони не виконували.
Зародження держ ав мало своїм результатом складання народностей.
Вони утворю валися на основі племен і плем інних сою зів, успадковуючи від
них п л ем ін н і д іал ек ти і м ови п л ем ін н и х сою зів. М ова сою зу п л ем ен
перетворю валася в мову народності, щодалі виробляю чи спільні ознаки, а
п л ем ін н і д іал ек ти поступово набували те р и то р іа л ьн и х м еж і ставал и
т е р и т о р іа л ь н и м и д іа л е к та м и . З появою д е р ж а в н и х ін сти ту тів (з лат.
1 Українська мова. Енциклопедія. К.. 2000. - С.683.
і п з І і І и і и пі - ‘організація', ‘лад’, ‘запроваджений порядок') розш ирю валася
сф ера матеріального і культурного життя, водночас ускладню валися суспільні
ф у н к ц ії м о ви н ар о д н о ст і. М ова н ар о д н о сті ф у н к ц іо н у в а л а і в сф ер і
м атеріальних, і в сф ері духовних потреб людей. Д ж ерелом збагачення мови
народності були передусім територіальні діалекти. В аж ливою ознакою їх
функціонування було те. що м ісцеві діалекти певної території забезпечували
спілкування як сільських, та к і міських меш канців. О днак у м істах ще не
витворилися соціальні діалекти.
Поява писемності спричинилась до виділення двох форм мов народ­
ностей: усно-розмовної і писемної. Це викликало відмінне їх функціонування
і водночас потягло за собою складні процеси їх взаєм одії і взаємовпливу.
С ф е р а в и к о р и с т а н н я п и с е м н о ї ф о р м и м о в б у л а с в о є р ід н о ю . В он а
функціонувала як культовії мова, а також задовольняла потреби панівної
верхівки суспільства. Так. у Стародавній Індії писемною мовою був санскрит
(штучна, оброблена мова), який існу вав паралельно з п ракри там и - ж ивими
мовами.
Проте не завж ди мови народностей функціонували в двох формах. У
деяких країнах роль писемних мов виконували чужі, часто м ертві, мови, які
набували ознак м іж народних мов. Так. у країнах Західної Є вропи в середні
віки функцію державних мов, мови науки, мови церкви виконувала латинська
мова, у країнах Близького і Середнього Сходу - арабська мова. Ці мови, ясна
р іч . були н езр о зу м іл і ш и р о ки м м асам , які ко р и сту в ал и ся м ісц е в и м и
діалектам и чи мовами.
П е р іо д р о з к л а д у ф е о д а л із м у х а р а к т е р и з у в а в с я б о р о т ь б о ю за
пріоритетне використання національних мов і культур, зокрем а за витіснення
з суспільних функцій чужих писемних мов. Такий рух був підготовлений
існую чою в окрем их кр аїн ах практикою використання м ісц еви х мов як
писемних, зокрема як мов літературних творів. Так. ще в XI - XIII ст. в
Західній Європі існу вала значна література, написана провансальською ,
ф ран ц узькою , італ ій ськ о ю м о вам и , після X III ст. в С х ід н ій Є вр о п і -
література, створена староукраїнською , староросійською мовами. Природно,
що їх подальш е використання висунуло на перш ий план ж иві, народні мови.
Західна Європа X V ст. була свідком поступової перемоги національних мов
над латинською, яка після занепаду Римської ім перії ще м айж е тисячу років
панувала в країнах Заходу. Створю валися літературно-писемні форми мов,
що вим агалось розвитком єдиної держ авності, а значить - єдиної писемної
мови. Цьому сприяло утворення націй - основної форми соціальної спільності
в епоху капіталізму, форми, яка прийш ла на зміну феодальній роздрібненості.
Н аціональні літературні мови виникають на базі писемно-літературних
мов народностей. Щ оправда, не в усіх народностей однаково йш ов процес
4:ч 49
створення н ац іон ал ьн и х мов. В окрем и х країн ах, зокрем а тих. у яких
використовувалися "чужі" писемні мови, ф орм ування національних мов
супроводж увалося гострою боротьбою з інозем ним и впливами. У цьому
випадку тривав процес створення національної літературної мови на своїй
національній основі, пов’язаній з попередніми етапами розвитку рідної мови.
Я к правило, основу літературної м ови складає або діалект, або койне
(від грец. к о і п е < к о і п е ( і і а і е к і о в - ‘спільне наріччя1), яке формується
на основі одного або кількох діалектів як спільне наріччя для носіїв різних
діалектів. Т ак, основу української літературн ої м ови скл ав полтавсько-
київський діалект, російська літературна мова склалася на базі московського
койне.
Н а відм іну від своєї попередниці - мови народності - національна
літературна мова розш ирю є сферу свого функціонування. Крім того, що вона
функціонує в усній і писемній формах, нею користуються на всій території
пош ирення нації. Важ ливою ознакою н аціональної літературної мови стає її
нормативність, що виявляється в підпорядкуванні вж ивання відповідних
елементів мови певним правилам, які іменуються нормами літературної мови.
Виникають норми усної і писемної форм мовлення. Н аціональна літературна
мова відзначається стилістичною диф еренційованістю . Ц е дає можливість
використовувати її в різн их сф ерах держ авн ої, культурної і виробн и чої
діяльності. Щ оправда, таке широке застосування в усіх сф ерах життя відоме
не в усіх мовах. У царській Росії, наприклад, українська літературна мова
була знана лиш е в художньому і частково в публіцистичному стилях. В інших
стилях (науковому, офіційно-діловому) вона не функціону вала: держ авною
мовою була російська мова.
В у м овах ви роб л ен н я єди н ої л ітер ату р н о ї норм и і встан о вл ен н я
б а гато ф у н к ц іо н а л ь н о с ті л ітер ату р н и х м о в зм ін ю є ть ся роль м ісц е в и х
діалектів. Вони стаю ть засобом спілкування лиш е сільського населення.
Водночас з ’являю ться міські соціальні діалекти.
У в з а є м о з в ’я зк а х м іж л іте р а т у р н о ю м о во ю і т е р и т о р іа л ь н и м и
д іа л е к т а м и д ію т ь д в і т е н д е н ц ії: т е р и т о р іа л ь н і д іа л е к т и п о с т у п о в о
в и т іс н я ю т ь с я л іт е р а т у р н о ю н а ц іо н а л ь н о ю м о во ю . В и к л и к а є т ь с я це
залученням громадян до виробничої діяльності, пош иренням освіти, преси,
радіо, телебачення. О днак помітне й перенесення до літературн ої мови
діалектних елементів через літературу, радіо, телебачення.
§ 29. М о в и м іж н а ц іо н а л ь н о г о , р е г іо н а л ь н о г о с п і л к у в а н н я .
М іж н ар о д н і п ри род н і і ш туч н і м ови. С еред національних мов є такі, які
поряд із задоволенням потреб своєї нації виконують інші функції. Так, у
багатонаціональній держ аві, де поширена не одна національна мова, одна з
них може бути не тільки м овою своєї н ації, але й виконувати ф ункцію
сп ілкуван н я п редставн и ків р ізн и х націй. Т акі м ови н ази в аю ть м овам и
м іж національного спілкування. Вони є посередниками в зносинах м овців
різних народностей, націй і різних етнічних груп. У Росії, наприклад, м овою
м іж національного спілкування є російська мова, в Індії - гінді, в Грузії -
грузинська мова.
Д во- і особливо багатомовність, щ о пош ирена на порівняно невеликій
території, спричиняє висунення однієї якоїсь мови на роль регіон альн ої (від
лат. г е § і о п а 1 і з - 'о бласн и й ') мови спілкування. У Якутії (Росія) якутська
мова служ ить засобом порозуміння якутів, евенків й евенів. У Д агестані
(північний Кавказ), де живуть десятки народностей, роль регіон альн ої мови
спілкування виконує аварська мова.
П о р я д з м о вам и м іж н а ц іо н а л ь н о го і р егіо н а л ь н о го с п іл к у в а н н я
в и н и к а л и й існ у ю ть м іж н а р о д н і, аб о св іто в і, м о ви (\ уог 1с! 1ап§иа§е.
\Уе1І5ргас1іе). Ц е мови, що служ или і служать засобом спілкування народів
різних держ ав. Цю роль виконували і виконують мови природні (ж иві) і
штучні.
М іж народні природні мови існували в різні історичні епохи і в різних
кінцях світу. Н априклад, старогрецька - в античній Європі, м ова палі - на
півдні Індії, на Ш ри-Ланка і в П івденно-Східній Азії, арабська і перська - на
Близькому Сході. Своїм ш ироким функціонуванням вони відігравали значну
культурну роль, хоч і були чужими для багатьох верств населення.
Іноді для міжнародного спілкування бралась лиш е якась писем на мова.
Відомо, зокрема, що на Далекому Сході для міжнародних зносин тривалий
час використовувалась писемна китайська мова (в ієрогліфічній формі).
Значно ш ирш е коло суспільних функцій виконують м іж народні мови
тепер, у добу існування високорозвинених національних мов. Н езрівняно
пош ирилася сф ера їх м іж народного вж ивання. Ц ими м овам и видається
найбільш а кількість художньої і наукової літерагури. Уже цей один факт
свідчить про необхідність їх вивчення, щ об читати в оригіналі художні і
наукові видання.
Р о зв и т о к в з а є м о з в 'я з к у к р а їн н о во го часу зу м о в и в ю р и д и ч н у
закріпленість за між народними мовами і визначення відповідної їх ролі і
ф ункціонування. Вони стал и "р о б о ч и м и ” м овам и О О Н і її інсти тутів,
"робочим и-' мовами м іж народних конференцій - наукових і політичних,
спорти вн и х зм аган ь, ви ставо к тощ о. На сьогодні в О О Н о ф іц ій н и м и і
робочими є англійська, арабська, іспанська, китайська, російська і французькії
мови.
З переліку міжнародних мов може скластися враження, що основним
кр и тер ієм д л я їх висунення на цю роль є к іл ьк ість м о в ц ів , що ними
 розмовляють. Безперечно, це один з критеріїв відбору світових мов. Китайською
користуються в мільярдному Китаї, англійська поширена не тільки в Європі, а
й в П івнічній Америці, Австралії. Південній Африці, Новій Зеландії, іспанська
- в Іспанії й країнах Латинської А мерики. О днак це не єдиний визначальний
критерій. До міжнародних зарахована, наприклад, французька мова, якою
розмовляє 75 млн. чоловік. Н а земній кулі є мови з більш ою кількістю мовців,
але вони не стали міжнародними. Зокрема, мова індонезійська, якою розмовляє
понад 100 млн. осіб. Потрібні інші категорії.
Ін ш и м в и з н а ч а л ь н и м к р и т е р іє м д л я в и с у н е н н я м о в и н а р о л ь
між народної є її властивість виконувати м аксимальну кількість суспільних
функцій. Вона має бути мовою м іжнаціонального спілкування, забезпечувати
культуру і мистецтво, бути мовою науки, мовою суспільно-політичного життя,
м ати не тільки писемну, а й усну ([юрми літературної мови, функціонувати як
народно-розмовна мова, бути пош иреною в ряді країн. П риродно, що чим
більш е суспільних функцій виконує мова, тим вона багатш а і розвиненіш а.
Ц е п ов'язан о з багатством її словника, з гнучкістю морф ології і синтаксису.
Залеж ить це. зрозуміло, від її давн ьої історії, від її культурних традицій, що
визначає авторитет даної мови в м іжнародному масш табі.
О тж е, м іжнародні мови - це і найбільш поширені мови, і найбільш
в а го м і у ф у н к ц іо н а л ь н о м у (н аук овом у, худож ньом у, к у л ь ту р н о м у й
політичному) використанні, що робить доцільним їх практичне застосування
і вивчення м овцями різних країн.
П о р я д з в и к о р и с т а н н я м п р и р о д н и х м о в д л я р е г іо н а л ь н о г о ,
міжнаціонального і міжнародного спілкування відомі спроби створити штучні
(іноді кажуть - планові) між народні мови. Шту чними є мови, які не існують
як природні, а штучно створені людьми. У найдавніш і часи історії земної
ци вілізації штучна мова, розроблена Алексархом, фіксується в античну епоху
(IV - III ст. до н. є ). У великій кількості проекти ш тучних м ов почали
з'явл яти ся в XVII ст., що п ов’язано із скороченням м іж народних функцій
латинської мови в європейських країнах. З того часу з ’явилося сотні проектів
мов.
За даними 1991 р., відомо 912 проектів мов, з них тільки 6 почали
використову ватися як справж ні мови (це волапюк, есперанто, ідо, латіна сіне
флексіоне. окціденталь, інтерлінгва). О станні так і залиш илися проектами.
На сьогодні найавторитетніш ою є мова есперанто. Вона була створена
польським лікарем-окулістом (очним лікарем) Л .Заменгофом. В есперанто
п роста графіка, граматика має всього-на-всього - 16 правил (до речі, без
винятків). Словник есперанто орієнтовано на найпош иреніш у в світі латино-
романську лексику (від грец. 1 е х і к о 5 - 'той. що належить до сл о в а', тобто
су купність слів тієї чи інш ої мови) із засвоєними нею грецькими елементам и
(70% ). 20% становить германська лексика (німецька й англійська), реш та
припадає на слова сл о в’янського й іншого походження. Якщ о на початку'
існування есперанто воно мало 900 коренів, то тепер їх 15000, тому словник
есперанто мало чим поступається словникам найрозвиненіш их мов світу.
С ам е найбільш а інтернаціональність есперанто (разом із значною мірою
неєвропейською орієнтованістю граматики) надала популярності цій мові
не лиш е в Європі й А мериці, а й в А зії (у Японії. К итаї. В 'єтн ам і. Кореї).
Застереж ення Л.Толстого щодо того, що для А зії треба якоїсь інш ої мови,
неподібної лексично до есперанто, виявилося безпідставним. В А зії есперанто
зд о б у л о ду ж е б а г а т о п р и х и л ь н и к ів т и м , щ о в о н о о р іє н т у є т ь с я н а
найпош иреніш у в світі лексик); уживану повсю дно, наприклад, медичну
т е р м ін о л о г ію . П р о п о ш и р е н іс т ь і р о з в и н е н іс т ь е с п е р а н т о с в ід ч а т ь
високомистецькі переклади цією мовою ш едеврів світової літератури і зразки
о р и гін ал ь н о ї худож ньої літерату ри, н ап и сан и х м овою ес п ер ан то , н ай-
в и д а т н іш і з т в о р ів як о ї п о ч и н а ю т ь п е р е к л а д а т и с я н а ц іо н а л ь н и м и
м о в а м и '.
Ін тер ес до н еї не втрачен и й у з в ’язку з б аж ан н ям лю дей р ізн и х
н ац іо н ал ьн о с те й у сп іл к у ван н і, в передачі кори сн и х н аукових д ан и х .
П ропонується зробити її міжнародною мовою наукової інформації. У цьому
випадку вона не буде підміняти національні мови, а станс тільки допоміж ною
мовою однієї з ділянок між народних контактів.
П роблема створення мови спілкування всіх людей зем ної кулі складна.
Але від цього вона не стає не потрібного для науки. Д ля її позитивного
р о зв ’язання необхідні спеціальні дослідж ення. Вони здійсню ю ться нині
представник;!ми різних мовознавчих напрямів.
Література
1. Карпснко Ю .О. Вступ до мовознавства. - К. -О д е с а . 1 9 9 1 .- С . 187-
225.
2. Кочерган М .П. Вступ до мовознавства. - К , 2000. - С. 39-57.
3. Білецький А.О. Про мову і мовознавство. - К . 1997. - С. 44-48.
4. Ю щ ук І.П. Вступ до мовознавства. - К , 2000. - С. 14-25.
5. М аслов Ю .С. Введение в язьїкознанис. - М . 1987. - С. 186-220.
1 Ткаченко О.Б. 100 років есперанто: підсумки і перснем ш ж //Моно шаиепю . 1987. № 4;
Королевим А.И. К пи іа об к и ер ан ю . - К . 1989.
 Р О ЗД ІЛ I V
СТРУКТУРНІ ОДИНИЦІ МОВИ. СИСТЕМА м о в и .
РОЗДІЛИ МОВОЗНАВСТВА
§ ЗО. О днниці мови, їх ф ункції. М ова складається з одиниць різного
функціонального призначення і значення. Ц е - властиві даній мові звуки,
со ва, значущ і ч а сти н и сл ів (п р еф ік с, к о р ін ь, ін ф ік с, суф ікс, ф л ек сія
(закінчення)), речення. Вони служать утіленням спільних функцій мови -
комунікативної і мислеоформлюючої.
Звуки мови, маючи фізичну природу (вони є результатом коливання
пружного тіла в повітряному просторі), забезпечую ть сприйняття мови на
слух. У цьому виявляється їх перцептивна функція (від лат. р е г с е р і і о -
‘сприйм ання1).
Водночас звуки виступають розрізню вачам и змісту слів і їх форм, як-
от у прикладах: [сорока] - [морока]: [сад] - [суд]: [вода] - [водіі]. Цю їх
ф ун кц ію - ф ун кцію р о зр ізн ю ван н я, д и ф е р е н ц іа ц ії м о вн и х о ди н и ц ь -
називаю ть сигніфікативною (від лат. 8 І § п і Г і с а г е - ‘позначати’), або
диф еренціальною .
С во єр ід н і ф ун кц ії в м ові виконує слово. С ловам , зн ачен н я яки х
співвідносні з предметами, ознаками і діям и оточуючої дійсності. - властиві
функції називання предметів і вираж ення понять. П ерш у з них іменують
номінативною (від лат. п о ш і п а І і о - ‘н ази ван н я1). Її у чистому вигляді
виконують власні назви (слова, словосполучення): Україна, Велика Брит анія.
Ця функція властива також називному відмінку загальних назв (країна, школа)
і неозначеній формі дієслова {учити, працю ват и). Другу функцію називаю ть
семасіологічною (від грец. 8 е т а 8 і а - ‘позначення1). Вона притаманна,
к р ім н ом ін ативн ої, словам загал ьн и х н азв, оск іл ьки вони виступ аю ть
виразниками логічних понять (власні назви, як відомо, понять не виражаю ть:
ім ’я А ндрій - це назва, а не поняття (тобто не узагальнене уявлення про
А ндріїв).
О пріч слів, що становлять загальні назви, функцію вираження понять
(але без називання) виконують частини слова - корені, префікси, інфікси,
суфікси, флексії (про них див. § 105). Корені передаю ть речові поняття,
префікси, інфікси, суфікси - поняття ознак, флексії - поняття віднош ень Так.
у слові мач-есеньк-ии (-ого, -ому та ін) корінь виражає поняття розміру, су фікс
- ознаку' зм ен ш ен о сті, ф л ексії - в ід п о в ід н і си н так си ч н і і зн а ч е н н єв і
віднош ення до інш их слів у реченні (м алесенький хлопець, м алесенького
хлопця та ін.).
Д еяким словам властива вказівна функція, або функція дейктична (від
грец. сі е і к І і к о 5 - ‘вказівний'). їх виконують займенники (ти, він, т ой), які
д л я п о в н о т и с в о г о в и я в у ін о д і с у п р о в о д ж у ю т ь с я і д о п о в н ю ю т ь с я
паралінгвістичним и засобам и - ж естами, м імікою (див § 16).
У словниковому складі є слова, завдяки яким досягається передача
експресивної (від лат. е х р г е $ 5 І о - ви раж ення‘) функції, або функції
вираження ем оційного стану мовця, його волі, побаж ання, які він адресує
співбесіднику чи слухачам, наприклад: А - а ... (здивування). Ох.1 (стр ах ),
Іва си ку (голубливість).
Важливі функції виконує речення. Будучи одиницею повідомлення, воно
тим сам и м забезп еч у є в м ові ф ункцію ком унікативну (у м о в о зн ав ств і
прийнято розрізняти слова як одиниці ном інативні і речення - як одиниці
комунікативні). Доказом цього служать такі властивості речення. Н азвем о
окремі з них.
Реченням можна висловити наказ (П рипинит и ст рілянину!). У цьому
його ім перативна (від лат. і т р е г а ї і у и з - 'н ак азо в и й ') функція. Ц ю ж
функцію виконують форми наказового способу дієслова (іди, м овчи). Ч ерез
цс їх називаю ть імперативними.
С тан овлячи п ослід овн ість викладу дум ок, які ведуть до логічн и х
умовиводів, речення виконує також і дискурсивну (від лат. < 1 І 5 с и г 5 и 8 -
‘міркування‘) функцію.
Завдяки названим та інш им функціям структурних одиниць мова стає
тим засобом, який задовольняє най різн ом ан ітн іш і запити суспільства в
спілкуванні, мислеоформленні і волевиявленні.
§ 31. М овні рівні. Відповідно до членування мовного потоку на звуки,
слова, їх значущі елементи і речення виділяю ться функціональні мовні рівні
(їх ще називаю ть площ инам и або ярусами). Вони складаю ться з сумірних і
однотипних структурних одиниць (звукових, словесних чи граматичних).
Розрізняю ть кілька рівнів, які поділяю ться на нижчий і вищі.
Н и ж ч и й р і в е н ь - звуковий (або фонетичний). У ньому мовні
одиниці (звуки) позбавлені значення, але функціонують у мові як важ ливі її
елементи, завдяки яким передається повідомлення. Цей рівень називаю ть
виражальним, оскільки він виконує єдину функцію - функцію виразу. Ніяких
значень звуки не передають. П оряд з традиційною назвою - звуковий рівень
- його іменують ще фонемним: ураховується дихотомічна природа мови, в
якій у мовленні функціонують звуки, у мові - фонеми, абстрактні звукові
одиниці, які. як і звуки, не маю ть значень, але служать для розрізню вання
значень слів і їх форм (про них - у § 40).
В и щ і р і в н і обіймаю ть такі мовні елементи, в яких, крім плану
вираження, існу є ще й план значення. їх іменую ть значеннєвими одиницями
мови. Т аким и є слова, які становлять єдність звучання і значення. Вони
складаю ться з одного звука чи комплексу звуків, що ви раж аю ть певне
значення або передають почуття. До цього рівня належ ать і частини слова
(корені, преф ікси, інф ікси, суф ікси, ф лексії (закін ч ен н я)), їх прийнято
називати м орфем ам и, значеннєвість яких виявляється тільки в складі слова
(про них - у § 105). Так, в українській мові існує зменш ено-пестливий суфікс
-ик-. З цим значенням він сприйм ається в слові, будучи п ов’язаним з інш ими
м орфемами, зокрем а з коренем (пор.: брат - брат ик, ст іл — ст олик). В
ізольованому вигляді суфікс -ик- не вживається.
П лан вираж ення і план значення м ає також речення - комунікативна
оди н и ц я м ови , з доп ом огою якої о ф о р м л я єть ся дум ка і зд ій сн ю ється
порозуміння мовців.
За наявністю таких одиниць вищого рівня, як слово, його морфологічні
частини, які беруть участь у творенні й розрізненні частин мови (іменника,
прикметника, дієслова тощо), і речення, прийнято виділяти рівні: словниковий
(або лексичний - від грец. 1 е х і к о 5 - ‘словесний’), м орфологічний і
синтаксичний. Два останні іноді о б ’єднують в один і називають граматичним,
а з морфологічного виділяю ть м орфемний, присвячений аналізові морфем.
Синтаксичний рівень можна поділяти на рівень простого і рівень складного
речення. П оділ м овних одиниць на рівні важ ливо враховувати при аналізі їх
функцій у м еж ах мови.
§ 32. С т р у к т у р а і си стем а мови. О диниці м овних рівнів - звуки
(фонеми), слова, морфеми, (корінь, префікс, інфікс, суфікс, флексія), речення,
як і сам і рівні мови, - внутріш ньо взаєм оп ов’язані, перебувають у певних
віднош еннях один з одним. Така внутріш ня організованість м овних одиниць
і рівнів знаходить свій вияв у структурі і системі мови.
Структура мови - це будова мови в її ієрархічній (розподіл від вищого
д о н и ж ч о г о ) с п ів в ід н е с е н о с т і, за я к о ю о д и н и ц і н и ж ч и х р ів н ів
в и к о р и ст о в у ю ть ся д л я будови о д и н и ц ь в и щ о го р ів н я . К о н к р ет н о ця
співвіднесеність виявляється у мовному потоці, в послідовному' розташ уванні
мовних одиниць: на базі звуків утворюються частини слова - префікси, корені,
інфікси, су фікси, флексії, з яких у свою чергу' складаю ться слова, а з них -
речення.
О диниці кожного рівня (звукового, словникового, м орфологічного і
синтаксичного) п ов’язані системно. На відміну' від структури, що становить
собою склад і внутріш ню організацію єдиного цілого, розглядуваного з боку
цілісності, під системою розуміють сукупність взаєм оп ов'язан и х одиниць
одного рівня, о б 'є д н а н и х в категорії за ти п овим и п роти ставлю ван и м и
віднош еннями. Н ижчий рівень, наприклад, вклю чає такі частини звукової
системи, як систему голосних і систему приголосних, систему наголош еності
слів і систему складоподілу, систему чергувань голосних і систем у чергувань
приголосних. З них. наприклад, системи голосних і приголосних служать
для диф еренціації (розрізню вання) звукових оболонок слів і їх частин (бак -
бук - бик; прекрасний - прикраш ат и): система наголосу становить сукупність
акцентних (від лат. а с с е п і и в - 'наголос") засобів, які вж иваю ться для
розрізнення значень слів (зам ок - замок).
Будь-яка система виникає на основі опозиції (протиставності) м овних
одиниць. О диничний мовний елемент не може скласти системи. Система
д зв ін к и х і глухих п риголосних в україн ській м ові ви д іл я єть ся завдяки
наявності протиставних звуків за ознакою дзвінкості/глухості: [б| - [п], [д] -
[т]. [з] - [с]. У нім ецькій мові існують системи довгих і коротких голосних,
оскільки в ній голосні протиставляю ться за ознаками довготи і короткості;
порівняймо довгий і короткий [і | в словах іИп (вим. [і:н] 1- займ енник його)
т а іп (в и м . [ін] - п р и й м е н н и к в). За д о в го т о ю /к о р о т к іс т ю го л о сн і
розрізняю ться і в англійській мові: пор. сіеер (вим. [ді:п| - ‘глибокий' і сіір
(вим. [діп| - ‘ум очати’). В українській мові голосні за довготою / короткістю
не розрізн яю ться. П оясн ю ється цс відсутністю п р о ти став н о сті до вги й /
короткий, яка б сл у ж и л а п о казн и ко м р о зр ізн е н ь см и сл у с л ів (м ож н а
вимовляти \сон] і [со-о-о-он]. але зм іст слова від цього не зм іню ється).
С истемність словникового складу виявляється в групуванні слів із
значеннєвою протиставністю типу перемога - поразка, говорит и - м овчат и
(антоніми); слів, що вираж аю ть тс ж саме або близьке значення: літ а к -
аероплан, червоний - багряний (синоніми); слів, стилістично нейтральних і
стилістично забарвлених: приїж дж ати, працю ват и (стилістично нейтральні
одиниці) і прибуват и, т рудит ись (з відтінком піднесеності, урочистості).
Н азвані протиставлення сл ів існую ть в усіх м овах, ал е в кож ній з них
виявляю ться вони по-різному. У російській мові, наприклад, є стилістично
протиставні одиниці глаза (слово без стилістичного забарвлення) і очи (слово
піднесено-урочистого значення). В українській мові на позначення цього
поняття такої відповідності немає: є лиш е слово очі.
М орф о л о гіч н а і си н т ак си ч н а систем и, які ст ан о в л ят ь сукупність
відповідних засобів вираження значень, виділяють системи відмінкових форм
іменників, прикметників, числівників, займенників, систему дієвідмінювання,
систему дієслівних видів, систему головних і другорядних членів речення.
П ерелічені граматичні системи в кожній мові знаходять своєрідне втілення.
В українській мові, зокрема, є чотири зразки відм іню вання ’м енників (так
звані відміни), у російській - т р и . В українській мові є сім відм інків іменників.
1 Тут і далі буквами українського алфавіту передасться приблизне звучання слів інших мов.
[:] - знак, що у фонетичному записі (фонетичній транскрипції) передаг лон готу звука.
у російській - шість, у німецькій - чотири. Отже, кожна м о ю характеризується
своєрідною морфологічною системою.
Викладене тлумачення структури і системи мови в сучасній лінгвістиці
не єдине. Існують різні погляди на розуміння цих термінів і взаємовіднош ення
м іж ними. Більш ість м овознавців схильна розрізняти ці терміни. Частина ж
учених ставить знак рівності м іж ними, щ о виявляється у введенні в текст
одного терміна замість іншого.
П о ш и р е н и й п о г л я д , за я к и м є д н іс т ь с и с т е м у с іх р ів н ів ,
взаємообумовлених і взаєм оп ов’язаних, визнається системою цілої мови. Це
дозволяє називати мову системою систем.
Усвідомлюючи термінологічну неусталеність, все ж слід прагнути до
розрізнення термінів “структура" і "систем а” як понять, що маю ть певний
зміст: структу ра вираж ає різнорівневі віднош ення, система - віднош ення
однорівневих одиниць.
§ 33. П а р а д и г м а т и ч н і і с и н т а г м а т и ч н і в ід н о ш е н н я . У § 32
зауважувалося, що в середині кожного рівня його одиниці п о в’язані системно.
Ц е означає, що м іж ними існують певні віднош ення. В изначається два види
віднош ень - парадигматичні і синтагматичні.
П р и к м е т н и к " п а р а д и г м а т и ч н и й ” у тв о р е н и й н а о с н о в і т е р м ін а
“парадигм а (від грец. р а г а с ! е і § т а - ‘зразок1), який п о в’язується з
розрізненням морфологічних одиниць, що входять до одного морфологічного
категоріального ряду (наприклад, парадигм а відміню вання: парт а, парти,
парт і та ін.; парадигма дієвідм іню вання: пишу, пишеш, пиш е і т.д.) (див. §
110). В ід н о ш ен н я е л е м е н т ів цих п ар а д и г м а т и ч н и х р я д ів ст ан о в л я т ь
парадигм атичні віднош ення, в якому представлені різні форми того самого
категорійного ряду (або відм інка, або особи; або однини, або множини).
П із н іш е ц ей т е р м ін п о ч а л и в и к о р и с т о в у в а т и щ о д о с л о в н и к о в и х і
синтаксичних рядів, звукових і словотвірних.
Стосовно всіх рівнів парадигм атичні віднош ення - це ті віднош ення,
що об'єдную ть одиниці мови одного рівня в групи, розряди і категорії.
Н аявність у системі мови парадигм атичних рядів дозволяє м овцям у
м овлен ні залеж но від нам іру сф орм улю вати думку, яку’ вони прагнуть
передати, вибрати той чи інш ий член цього ряду (фонетичного, словесного,
морфологічного чи синтаксичного), який відповідає задуму.
С интагматичні - це віднош ення, в які вступають одиниці одного рівня
в процесі послідовної їх п о в ’язаності в мовленні. Це віднош ення, за якими
визначається, що в ланцю гу поєднання слів, наприклад, з формою вчитель
можлива лігше форма прикметника досвідчений (а не досвідчена, -е). можливе
л и ш е п о є д н а н н я в ч и т е л ь в и к л а д а є (а не в и к л а д а є ш ) . П р и к м е т н и к
"синтагм атичні” виник на основі терм іна "синтагм а” (від грец. 8 у п І а § пі а -
‘поєднане1), що розуміється і як поєднання двох (або більш е) мовних одиниць,
розташ ованих в лінійній послідовності одна за одною, і як ритміко-інтонаційна
одиниця мовлення (про це див. § 124).
Р ізн і види відн о ш ен ь, як і в сучасном у м о в о зн ав ств і ім ен у ю ться
парадигм атичним и і синтагматичними, видатний російський і польський
учений І.О .Бодуен де Куртене пропонував р о зр ізн яти як відн ош ен н я за
вертикаллю (парадигматичні) і горизонталлю (синтагм атичні). Ц я влучна
характеристика віднош ень допом агає кращ е усвідомити віднош ення слів у
системі мови. Справді, парадигматичні віднош ення - це, наприклад, форми
того ж самого слова чи однотипної будови речення, як-от:
парта \ пишу \ Я працю ю в школі
парти \ пиш еш \ Я працю вав у школі
парті \ пише \ Я працю ватиму в школі
парту’ \ або: пишемо )або: Я працю вав би в школі
партою / пиш ете / Х ай я працю ватиму в школі
(на) парті / пиш уть 1/
парто ' 1
Синтагматичні віднош ення - це горизонтальне розгортання віднош ень,
наприклад: Учень сидит ь ('не сидж у) на парт і (не на парту).
§ 34. Розділи мовознавства, що вивчаю ть структуру і си стем у мови.
Відповідно до м овних рівнів у м овознавстві склалися розділи мовознавства
- м овознавчі (лінгвістичні) науки, предметом яких стали одиниці кожного з
рівнів. За традицією прийнято виділяти фонетику, лексикологію , граматику.
Так. вивчення звукового складу мови і всього того, що п о в’язане із звуковим
в и р а ж е н н я м зм істу в м о в і, с т а н о в и т ь п р е д м е т ф о н е ти к и . О б ’єктом
лексикології є словниковий склад мови, або лексика (від грец. 1 е х і к о 8 -
‘с л о в е с н и й 1). Г р а м а т и к а р о з г л я д а є ф о р м и с л о в о з м ін и , ф о р м у л и
словосполучень і типи речень.
Я к і будь-яка інш а наука, м овознавство розвивалося і розвивається,
збагачую чись все новим и і н овим и ф актам и. Й ого розви то к іде в двох
напрямах: перш ий - у середині кожного рівня здійсню ється все більш е
проникнення в тонку структуру мовних явищ ; другий - відбувається процес
інтеграції з інш ими науками (про соціолінгвістику і психолінгвістику див.
§§ 4. 5).
Поглиблене дослідження одиниць різних мовних рівнів (звуків, слів. їх
ф орм і р еч ен ь) с п р и ч и н и л о сь д о появи н о ви х м о в о зн ав ч и х наук, які
розш ирю ю ть уявлення про структуру і систему мови. Вони розглядаю ться
переважно в складі перелічених вищ е лінгвістичних наук, оскільки маю ть
спільний предмет вивчення, але аналізую ть його під певним кутом зору.
Т ак сталося з фонетикою, в середині якої виділяється фонологія -
учення про функціональну роль звукових одиниць мови. Дехто з м овознавців
виділяє фонологію з фонетики і вваж ає її самостійною наукою (див. § 41).
На базі фонетики виникла й орфоепія (від грец. о г І її о з —‘правильний'
і е р о 8 - ‘м овлення1) - розділ практичного мовознавства, що встановлю є
правила властивої літературній мові вимови звуків і їх сполук (див. § 62).
М айж е повністю на основі даних фонетики окремих мов створю ється
теорія письма, норми якого визначає розділ практичного м овознавства -
орф ограф ія (від грец. о г 11г о 5 - ‘правильний' і § г а р И б - ‘п и ш у') (див. §
138). У межах розділу "Ф онетика” виділяється так звана експериментальна
фонетика, яка вивчає о б ’єктивні властивості звукових одиниць за допомогою
с п е ц іа л ь н и х м етод ів (н а п р и к л а д , т в о р е н н я го л о сн и х , п р и го л о сн и х ).
Експерим ентальну фонетику іноді називаю ть інструментальною , оскільки
дослідж ення вимови звуків здійсню ється з допомогою інструментів (див. §
43).
У себ ічн и й а н а л із сл о в а зум ови в ви н и к н ен н я ряду п о в 'я з а н и х з
лексикологією мовознавчих дисциплін, кожна з яких визначила своєрідний
предм ет дослідж ення - одну з сторін такого складного явищ а, яким є слово.
Ц е - се м а с іо л о г ія (у ч ен н я про зн а ч е н н я сл о в а), е т и м о л о г ія (в и в ч ає
походження й історію окрем их слів і морфем), ономастика (наука про власні
і г е о г р а ф іч н і н а зв и ), л е к с и к о л о гія у вузьком у зн а ч е н н і (в ч е н н я про
словниковий склад), лексикографія (наука про теорію і практику укладання
словників) (див. §§ 65. 75. 90, 93, 96).
Граматика як окрем а мовознавча наука поділяється на морфологію і
синтаксис у з в ’язку з неоднаковим підходом до одиниць грам атичної будови
мови: вивчення форм слова становить об ’єкт морфології, дослідж ення будови
словосполучень і речень - предмет синтаксису'.
К ож н а з м о в о зн а в ч и х н ау к м ож е р о зг л я д а т и м о в н і о д и н и ц і у
загальномовному і в частковомовному плані, на підставі чого виділяю ться
загальна і часткова ф о н ети ка, загальна і часткова лексикологія, загальна і
часткова граматика. П ри частковому вивченні фонетики, лексикології чи
грам атики увага зосередж ується на дослідж енні звукових, лексичних чи
грам атичних одиниць конкретної мови: української, німецької, французької,
р о сій сь к о ї й ін. З а га л ьн и й п лан ан а л ізу м овн и х о ди н и ц ь п ер едб ач ає
встановити загальні закономірності, що і с н у ю т ь у фонетичній, лексичній,
грам атичній будовах різних мов. на основі чого й створю ю ться теоретичні
засади мовознавства (теоретичне, загальне мовознавство). У пропонованому'
попередньому курсі загального м овознавства висвітлю ю ться теоретичні
основи кожного з мовознавчих розділів (на прикладах конкретних мов).
Майже до всіх розділів мовознавства (крім етимології як історичної науки)
можна застосувати синхронічний (одночасовий) і діахронічний (різночасовий,
історичний) підходи (пояснення - див. у § 9). П очатковий курс загального
м овознавства торкається пояснень обох планів у вивченні м овних одиниць,
щоб дати більш -м енш повне уявлення про мову як специф ічне суспільне
явищ е, яке постійно розвивається.
ФОНЕТИКА
§ 35. М атеріальна даність мови. Ф онетика - наука про звуки мови.
Будь-яка значеннєва одиниця мови функціонує не інакш е, як в окремому
звукові або сполуках звуків. Завдяки звукам мова стає не тільки реально
існуючою, а й такою , що може успадковуватися (і успадковується кожним
наступ н и м поколінням , п о стій н о о н овлю ю чи сь), а так о ж р о зви в ати ся,
задовольняю чи життєво необхідні потреби су спільства. С пілкування м овців
досягається завдяки м атеріальній даності мови - звукам, які становлять
м атеріальну оболонку мови.
Кожна мова має своєрідну' звукову будову: тільки їй властиві звуки,
звукосполучення, наголос, інтонаційне оформлення звукового потоку. Тому
мови відрізняю ться одна від одної на слух. Російська м ова, наприклад,
характеризується м ’якою вимовою приголосних перед [е] (пор. вимову слів
в українській і російській мові: укр. [село], [нести], [веду]: рос. [с'злд],
[н ’зс ’т и\, [в 'оду] 1): білоруська - так званим «дзеканням» (пор. укр. [ден ’),
біл. | дз 'єн ’]); польські - наявністю наголосу на передостанньому складі слова:
гусіе - ‘ж иття1 (вим. [жйц ’е]), коЬіеІа - ‘ж ін ка1 (вим. [коб ’е т а |), ат аїот кі -
‘лю би тельськи й ' (вим. [ам ат дрек'і], польська і французька - носовими
голосними. Своєрідним у кожній мові є й звукове співвідношення. Українській
мові не властиве поєднання голосних у коренях споконвічних сл ів (воно
м ож ливе лиш е на стикові морфем: поодинокий). У фінській мові поєднання
голосних можливе, пор. самоназву суомі. У французькій й англійських мовах
основа слова може починатися сполученням свистячого [з] і подальш ого [І]
або [р]. У літературній німецькій мові такі сполучення спостерігаю ться лише
в деяких запозичених словах. Я к правило ж. свистячий нім ецької мови [з]
перед [1| та [р] переходить у ш иплячий. Слова типу сіег іїи сіеп і ( ‘студент ).
сіег ЗіаІіІ ( с т а л ь '). хСеїіеп ('с т о я т и ‘). зрсії ( ‘п ізн ій ') ви м о вл яю ться , як
[штудент], [іит ал'\, [иіте:н], [иіпет ]. Не випадково тому в практичному
вивченні мов звертаю ть увагу на вимову звуків, без цього не можна досягти
володіння інш ою мовою.
1 ["] знак, що у фонетичному записі (фонетичній транскрипції) вказуг на м 'як у вимову
приголосних.
 Для передачі мови на віддалі і в часі здавна користуються графічним
сп о со бом сп іл к у ван н я - п и сьм ом . А ле п и се м н а ф орм а сп ілк у ван н я є
вторинною щодо звукової. Вона виникла на високому щаблі розвитку людства
і грунтується на звуковій мові. П исьмо - це тільки, образно говорячи, неповна
фотограф ія звукової мови. О ри гін ал ж е м ови - її звукова сторона, яка
становить основу існу вання і розвитку найваж ливіш ого засобу людського
спілкування. Я к вторинне явищ е, що супроводж ує звукову мову, письмо
розглядається окремо (див. розділ VI).
Та ж наука, яка вивчає звуки людської мови і все те. що п о в’язане із
звуковим оф орм ленн ям спілкування, н ази вається фонетикою (від грец.
р Ь б п е ї і к о з - 'звуковий').
Звук м ови - яви щ е скл ад н е. Щ об р о зк р и ти його сутн ість у всіх
найголовніш их проявах і змінах, фонетика розглядає фізичні властивості
звуків, способи їх творення, функціонування, процеси змін, з в ’язки м іж
звуковою і писемною ф ормами мови. У фонетиці аналізую ться і такі одиниці
звукової мови, як склад слова і наголос. Д ослідж ення всього цього становить
предм ет ф онетики. П очнем о з розгляду ф ізи чн и х вл асти востей звуків,
способів їх творення і функціонування.
§ 36. Три аспекти в характеристиці звуків мови. Звук мови як
коливання хвиль у повітряному просторі утворю ється (вимовляється) завдяки
д ії відповідних органів людини, чується м овцем та його співрозм овникам и і
сприйм ається у звуковому комплексі, за яким закріплено певний зміст. Така
природа і функціонування звука мови зумовили різноаспектний (від лат.
а кр е с їй 5 - 'погляд', ‘поле зору") підхід до його вивчення: звук розглядається
як явище: (1) ф ізичне (точніше - акустичне). (2) анатомо-фізіологічне. (3)
лінгвістичне. Т ільки врахування ознак такої потрійної характеристики звуків
д о п о м а г а є с к л а с т и п ев н е у я в л е н н я п ро зву к и м о в и , с в о є р ід н іс т ь їх
м атеріальної сутності, утворення і функції у мові.
§ 37. Ф ізи чни й, або акустичний, аспект у характеристиці звуків
мови. Я к і всяке інш е коливання пружного тіла довколиш ньої природи, звук
лю дської мови становить фізичне (акустичне) явище. Йому властиві й певні
акустичні особливості, за якими розрізняю ться тони і шуми, а також висота,
сила (напруга, динаміка), тривалість, тембр. Урахування цих акустичних
властивостей звуків для фонетики стає однією з основ їх класиф ікацій,
розрізнення типів наголосів, причин звукових змін. Тому перелічені вищ е
акустичні властивості звуків розглядаю ться у фонетиці.
Так. акустичний поділ звуків на тони (рівном ірні, ритм ічні коливання)
і ш уми (нерівномірні і неперіодичні коливання) торкається фонетики. У ній
тони - це голосні звуки, ш уми - приголосні.
За висотою звука, я к і розрізняється залеж но від частоти коливань на
одиницю часу, і силою , що залеж ить від амплітуди (розмаху) коливань, а
також тривалістю звука, яка пов’язана з кількістю часу, витрачуваного для
його вимови, - визначаю ться різні типи словесного наголосу: м узичний (або
тонічний), силовий (динамічний), кількісний (або квантитативний). У мовах,
що м аю ть м узичний наголос, наголош ений ск л ад (основу якого ск л ад ає
голосний звук) вищ ий за ненаголош ений. У м овах з силовим наголосом
наголош ений склад вим овляється з напругою, виразніш е за ненаголош ений.
тому його ще називаю ть динам ічним , а в м овах з кількісним наголосом
наголош ений склад довш ий за ненаголош ений. К рім цього, відом о, що
залежно від тривалості голосні і приголосні окрем их мов поділяю ться на
довгі і короткі.
Тембр, або забарвлення, звука виникає внаслідок накладання додаткових
коливань, так званих обертонів (від нім. о Ь е г - ‘верхн ій ’ і Т о п - ‘звук'), на
основний тон. У забарвленні, тобто утворенні певного тембру, важливу роль,
як відомо, відіграю ть резонатори (від лат. г е в о п о - ‘звучу у відп овідь’) -
порожні тіла з отвором відповідного розміру. У струнних інструм ентах
резонатором є їх корпус, у мовному апараті лю дини - порожнини глотки,
рота. носа. Від різних форм, яких можуть набувати порожнини рота і глотки,
залеж ить якість голосних. З участю носової порожнини у творенні звуків
пов'язується набуття голосними і приголосними носового відтінку.
Отже, розгляд акустичних властивостей звуків доп ом агає з ’ясувати
особливості м атеріальної (тобто звукової) основи конкретної мови.
§ 38. А нагом о-ф ізіолої ічніні аспект у характеристиці звуків мови.
Звуки людської мови утворю ю ться так званим мовним апаратом, складові
частини якого, крім звукотворення, виконую ть інш і істотні ф ізіологічні
функції людини. В аналізі мовного апарата нас цікавить не стільки його
анатомія і фізіологія, скільки функції тих його складових частин, які беруть
безпосередню участь у творенні звуків.
 Р и с. 1. М о в н и й апарат:
/ - діафрагма; 2 - дихальний апарат-,
-ї - гортань; 4 -- надгортанні порож­ Рис. 5. Надгортанні порожнини:
нини. І - порожнина носа: II - порожнина ро ї а:
III - порожнина глотки (фаринкс); IV - гортань;
V - стравохід; І - іуби (верхня, нижня), 2 зуби
(верхні, нижні), 3 - альвеоли, 4 - тверде піднебіння.
5 м 'яке піднебіння, б - маленький язичок, 7 язик
(а - передня частина спинки язика, п - середня, в задня,
,? - корінь язика), 8 - надгортанник

Р и с. 2. Д и х а л ь н и й апарат: Р ис. 3. П о п ер еч н и й р озріз

І - гортань; 2 - трахея; гортані (за М . МаГУСЄВИМ);
бронхи; 4 - права легеня; і _ щитовидний хрящ: 2 - пірамі-
5 ліва л еїеня, 6 - основа дальні хрящі; 3 - краї голосових
легень. зв'язок; 4 - голосова щілина.

Р ис. б. А р ти к у л яц ія Р и с. 7. А р ти к у л яц ія
п р и го л о с н о г о [д]. п р и го л о с н о г о [н].
Р и с. 4. Д ва п о л о ж ен н я го л о со в и х зв'язо к:
а) при диханні; 6) при говорінні.
 Виділяю ть три складові частини мовного апарата (див. рис. 1): (2) утворення приголосних.
дихальний апарат. (3) гортань. (4) надгортанні порожнини. Які їх функції?
(в) П орожнина носа, що поділена на дві половини хрящ евокістковою
1. Д ихальний апарат (рис. 2) утворю ю ть права і ліва легені, бронхи і пластинкою, становить незмінний за формою резонатор. Ф ункція носової
трахея, або дихальне горло. Він спирається на діаф рагм у (див. рис. 1). що
порожнини - надавати носового відтінку окремим голосним і приголосним
поділяє грудну і черевну порожнини тулуба. П ри скороченні діафрагми грудна звукам. Носове забарвлення (назалізація) виникає при опущ еному м ’якому
порожнина збільш ується, внаслідок чого тиск повітря в легенях стає меншим
піднебінні, внаслідок чого струм повітря проходить через порожнину носа
за атмосферний. Так відбувається процес вдихання. П ри розслабленні м 'язів
(п о р .: на рис. 6 і 7 вимову в українських мови нсносового звука [д] і носового
діаф рагм и тиск повітря в легенях стає більш им за атмосферний. Стається [н]; зверніть уваг>' на положення маленького язичка).
видих. С аме видихом і визначається основна функція дихального апарата:
він забезпечує струм повітря для утворення голосу в гортані і шуму в
§ 3 9. А к т и в н і і п а с и в н і о р га н и м о в н о го а п а р а т а . П о н я т т я
надгортанних порожнинах.
артикуляції й артикуляційної бази. Залеж но від участі в звукотворенні
2. Гортань складається з хрящ ів, до трьох з них (щ итовидного і двох
всі перелічені в § 38 органи мовного апарата поділяються на активні і пасивні.
пірамідальних, або черпаловидних) прикріплені голосові зв'язк и : дві ніжні
До активних належать: губи, м 'яке піднебіння, маленький язичок, стінка зіва,
еластичні плівки (рис. 3). Пірамідальні (черпаловидні) хрящі мають властивість
язик, у гортані - голосові з в ’язки, тобто всі рухомі органи. П аси вн и м и
рухатися (розходитися і сходитися). При диханні, коли лю дина мовчить,
вваж аю ться: зуби, ясн а, тверде підн ебін н я, які не здатн і м ін яти свого
розслаблені голосові зв 'я зк и розташ овані біля стінок гортані, тому повітря
положення, а служать опорою, в напрямку' до якої рухаю ться або з якою
вільно проходить. П ри говорінні, зокрема при вимові голосних і дзвінких та
змикаю ться активні мовні органи. Д ію активних і пасивних органів можна
сонорних (див. § 46). зведені рухомими пірам ідальним и хрящ ами голосові
розглянути на творенні звука української мови |л |: кінчик язика (активний
з в 'я зк и дриж ать під тиском видихуваного повітряного струму (пор. два
орган) спрямовується до верхніх зубів (пасивного органа) і впирається в них,
положення голосових зв 'я зо к на рис.4). Від їх дриж ання утворю ється голос.
залиш аю чи з обох боків прохід для повітряного струму, який несе коливання,
О тж е, утворення голосу (не звуку, а сам е голосу: звуки утворю ю ться в
утворене дриж анням активного органа - голосових зв'язо к. Це - словесний
надгортанних порожнинах) - головна функція гортані.
м алю нок звука [л].
К рім голосу, в гортані утворю ється ш епіт, коли повітряний струм
Поділ на активні і пасивні органи витримується при творенні більш ості
проходить через щілину’ нснапружених голосових зв'язок.
звуків, але не всіх. В окрем их випадках активні органи виконую ть функції
3. Надгортанні порожнини - цс порожнини (а) глотки, (б) рота, (в) носа
пасивних. Н априклад, щ об утворити щілину, необхідну для вимови звука
(див. рис. 5).
у к р аїн с ь к о ї м о ви [х], зад н я ч а ст и н а сп и н к и язи к а (ак т и в н и й о р ган )
(а) У глотці виділяються: нижня частина, що сполучає глотку з гортанню
піднімається до м ’якого піднебіння, теж активного органа, який функціонує
(не при говорінні вони роз'єдную ться надгортанником, який переш коджає
в цьому разі як пасивний, оскільки виступає опорою для активного органа -
проникненню в гортань (дихальне горло) їжі або слини), середня - зів з
язика.
рухомою задньою стінкою і верхня - носоглотка, яка переходить у два отвори,
М ожливі й інші випадки нечіткості в розрізненні активних і пасивних
що ведуть до порожнини носа.
органів. Є звуки, у творенні яких неможливо визначити, який з мовних органів
(б) До ротової порожнини входять: губи - верхня і нижня: зуби - верхні
виконує активну, а який пасивну роль. Таке спостерігається у вимові звука
і нижні, ясна, або альвеоли (від лат. а 1 \ е о 1 и 5 - 'в и їм к а '), - тверді пухирці
української мови [в]. Він з ’являється внаслідок протиснення повітря через
над верхніми зубами: тверде піднебіння: рухоме м 'яке піднебіння, маленький
щ і л и н у , утворювану наближенням однієї до одної верхньої і ниж ньої губів -
язичок: язик, спинка якого умовно поділяється на передню, середню і задню
активних органів мовного апарата. Яка з губів є активною , а я к і ї пасивною,
частини.
встановити не можна.
П орож нини глотки і рота разом з усім а перел ічен и м и о р ган ам и
Робота мовних органів, спрямована на утворення будь-якого звука мови,
відіграють основну звукотворчу роль переважної більш ості звуків. По-перше,
називається артикуляцією (від лат. а г І і с и 1 а І і о - ‘вим овлення'). Цей
вони служать резонаторами при утворенні тем бральних відтінків голосних і
термін є синонімом до слова ‘ творення": можна говорити “артикуляція звука”
приголосних: по-друге, вони є місцем виникнення шумів, необхідних для
і "творення звука” .

5* 67
 Сукупність же артикуляційних навичок, необхідних для вимови звуків і
всіх м ож ливих звукосполучень т ієї чи інш ої мови, прийнято іменувати
артикуляційною базою мови.
Кожна людина володіє, як правило, артикуляційною базою однієї мови,
■засвоєною з дитинств;] в тому оточенні, в якому вона виховувалась. Ц е і є
артикуляційна база її рідної мови. Проте можна володіти й артикуляційною
базою інш ої або інших мов. Для цього необхідно виробити бездоганну вимову
звуків нерідної мови, що не завжди вдається: навички вимови звуків рідної
м ови даю ть ся взн аки. У ви м ові звук ів і їх сп олучен ь н ер ід н о ї м ови
відчувається, як прийнято називати, акцент. Слово “акцент" у даному випадку
розуміється не як 'н агол ос’ (про що згадувалось у § 32), а як 'особливість
вимови, зумовленої артикуляційною базою рідної мови (чи діалект»), що
з б е р іг а є т ь с я в р о зм о в і н е р ід н о ю м о в о ю ’. П е р е н е с е н н я ф о н е т и к о -
інтонаційних властивостей рідної мови на іншу спостерігається переважно
в людей, які освоюють чужу мову не з раннього дитячого віку. Не випадково
тому вваж ається, що артикуляційні навички вим ови інш ом овних звуків
найкращ е набуваються в ранньом у віці. Звідки й рекомендація: якомога
раніш е залучати дітей до вивчення інш их мов.
У ш кільному навчанні звертати увагу на вироблення артикуляційної
бази слід не тільки викладачам іноземних мов, а й учителям рідної мови.
Викладачам української мови не слід забувати, що мовне оточення учнів
певної місцевості буває не літературним, а діалектним. За таких умов дитина
виробляє артикуляційну базу говірки своєї місцевості. У говірці ж можливі
значні відхилення від літературної мови. Так. в артикуляційній базі мовців
багатьох південно-східних українських говорів поширена м ’яка вимова звука
[ч’] в усіх фонетичних позиціях (в літературній мові м ’який [ч ] засвідчується
л и ш е в п о зи ц ії перед [і]: [ н о ч ї] . [ в е ч ’ір]). Н а Х ар к ів щ и н і. Сум щ ині
вим овляю ть [ ч ’аст о], [ч'огд] за м іс ть [част о], [чого], щ о й зум овлю є
написання на зразок дощь, чього, чіт ат и (зам ість орфографічно узвичаєних
н ап и сан ь дощ, чого, чит ат и). В икладач української мови покликаний
постійно і в методично обгрунтованій системі виправляти неточності вимови
окремих звуків. їх сполучень, сприяючи виробленню в учнів нормативної
(відповідної літературній нормі) артику ляційної бази рідної мови.
§ 40. Л інгвістичн ий, або ф онологічний, аспект у характеристиці
звуків. Поняття ф онем и. З ш кільної лави відомо, що звуки служать для
ро зр ізн ен н я значень слів і їх форм. Це підтвердж ується п р и к ладам и з
української мови: [бак], [бек], [бик], [бук] (у цих словах розрізнення значень
досягнуто завдяки різним голосним звукам), а також [вол 'а], [ддл ’а] (слова
відмінні, бо неоднакові приголосні). П риклади демонструють розрізнювальну
в звучанні і см ислорозрізню вальну роль голосних і приголосних, том у що
голосні в першому переліку слів і приголосні в другому стоять в однакових
ф о н е т и ч н и х у м о в ах : го л о сн і в н а г о л о ш е н ій п о з и ц ії м іж т в е р д и м и
п р и го л о сн и м и , п ри голосн і - на початку сл о ва перед о дн и м і ти м ж е
наголошеним голосним. Але в мовленні звуки не завжди вимовляю ться чітко.
Відомо, наприклад, що вим ова форми | села] і форми [се“ла] р ізн и ться
голосними звуками: у наголош еній позиції чується [є], в ненаголош еній [е“].
тобто [е]. наближене до [и]. Ці звуки стоять на одному й тому ж місці - у
корені слова. У з в ’язку з цим правомірно запитати: чи вплинули відм інні
звуки на розрізнення значення кореня? Відповідь одна: значення кореня не
змінилося, хоч форми слова село передають різні граматичні значення: [села]
- називного відмінка множини, [се"ла] - родового відмінка однини. Засобом
же розрізнення цих форм стали не різні звуки, а наголос. Виходить, що не
всі звуки, які виникають у мовному потоці, служать засобом розрізнення
значень морфем слів і форм слів. П отрапляю чи в різні фонетичні умови, той
сам ий звук звучить по-різному, виконуючи тим самим лиш е розпізнавальну
роль. Ці різні звуки [е| та |е"] не диф еренцію ю ть значень слів, бо вони стоять
в різних фонетичним умовах.
Розрізнення значень слів або їх ([юрм досягається лиш е тоді, коли різні
звуки стоять в однакових фонетичних умовах, наприклад, під наголосом
([сеча| - [сііча]). в кінці слова ([стан] - [ст ан ’|). У цих позиціях виділені звуки
диф еренцію ю ть значення. Цс звуки |с] та [и|. [н| й [н’|. Звідси легко зробити
висновок, що не всі звуки в мові маю ть однакову питому вагу. Є такі, що
служать засобом розрізнення значень слів або їх форм, а є звуки, що не
виступаю ть показниками відм інних значень. Урахування цього повинно
послуж ити уточненням відомого з школи твердж ення про тс. що звуки
служать для розрізнення значень. Не всі. як видно, звуки здатні розрізняти
слова і їх форми. Тому ш кільне твердження сприймається надто загально.
П риклади доводять, що в мові важливим визнаю ться лиш е ті акустичні
й артикуляційні одиниці, завдяки яким не тільки д о сягається відм ін н е
звучання, а й відмінне значення, тобто ті, що виконують розпізнавальну і
см ислорозрізню вальну функцію. Для позначення таких звукових одиниць
ви к о р и сто ву ється т е р м ін " ф о н е м а ” . Ц ей тер м ін вн о с и ть у то ч н ен н я в
розуміння звука як фонетичної одиниці.
Виділення фонеми як смислорозрізню вальної одиниці для уточнення
д о си ть ш ирокого поняття “ звук м о в и ’’ і стан о ви ть л ін гв іс ти ч н и й , або
фонологічний, аспект у вивченні звуків, який розглядає не те, що таке звук
чи як він утворюється, а те, для чого існує звук, тобто яку функцію він виконує.
Розгляд його в такому аспекті переконує, що звук - це акустичний результат
рухів складових частин мовного апарата, іншими словами - явищ е фізичне.
Ф о н е м а , ви коную чи с м и с л о р о зр ізн ю в а л ь н у р о л ь, є ф у н к ц іо н ал ь н о ю
о д и н и ц е ю . Т ом у ц ей а с п е к т в и в ч е н н я з в у к ів м о в и н а з и в а ю т ь щ е
функціональним. У прикладах [села] і [сеила] функціональною одиницею
виступаю ть не звуки [е] чи [еи], а ф онем а < е>, яка в р ізн и х пози ц іях
передається різним и звуками, а встановлю ється (визначається) за сильною
позицією: для голосних - це позиція під наголосом: [села] - звук [е] відповідає
фонемі <е>, для приголосних - це позиція м іж голосними: слово російської
мови лодка вим овляєм о як [лотка], але ж у ньому' фонема не <т>, а <д>,
адж е сумнівний приголосний в сильній позиції (м іж голосними) виступає у
вигляді <д>, пор.: [лддочка]. Д ля ряду мов сильною позицією приголосних є
абсолю тний кінець слова. В англійській м ові кінцеві дзвінкі приголосні не
оглушуються. У німецькій мові оглушуються, тому для неї ця позиція слабкії.
Звук сильної позиції визнається основним варіантом, інакш е - інваріантом
(від лат. і її у а г і а п 5 - ‘незмінний’) на відм іну від варіантів, які з ’являю ться
в слабких позиціях. У [села] звук [е] - інваріант, у [сенла] - [еи] - варіант.
П р и к л а д и перекон ую ть, щ о як ф у н к ц іо н ал ь н а оди н и ц я, ф о н ем а
м атеріалізується в звуках. Але їх не можна зміш увати. Ф онема - одиниця
мови, а звук - одиниця мовлення; фонема - абстрактна одиниця, виведена на
основі ряду звукових варіантів і існую ча в уяві м овця; звук - одиниця
конкретна, вона вимовляється і чується; фонема - одиниця стала, звук -
зм інна, бо зм іню ється залежно від позиції в слові, пор.: [села] і [сеила]. Те,
що фонеми і звуки різні, свідчать і такі факти: а) як доведено, фонема може
реалізуватися різним и звуками, наприклад, фонема української мови < е >
звуками [е] та [е"] у словах [села] і [се"ла]\ б) в одному звукові може збігатися
дві фонеми; так. в українському слові зш ит и дві фонеми < з > і < ш > злилися
в одному довгому звукові [ш:], пор. вимову [ш. йти].
За я к и м и ж п р и к м е т а м и в и зн а ч а ю т ь с я ф о н е м и як с м и с л о р о з-
р із н ю в а л ь н і о д и н и ц і? В о н и в и з н а ч а ю т ь с я н а о с н о в і а к у с т и ч н и х й
артикуляційних протиставлень (інакш е - опозицій), властивих тій чи інш ій
мові. С еред ряду' протиставлень виділимо: дзвінка фонема - глу ха фонема
(укр. <бйти> - <пйти>), тверда - м ’яка (рос. <мол> - <мол ’>). коротка -
довга (англ. хрої - вимова [спот] - ‘плям а’ і х р о г і - вимова [спо.от] - ‘спорт").
Розрізняю ть протиставлення релевантні (від англ. т е 1 е V а п І -
‘д о р е ч н и й ’), тобто т а к і, які служ ать р о зр ізн е н н я м сл ів та їх ф орм , і
нерелевантні, які не виконують таких функцій. Розрізнення релевантних і
нерелевантних фонем у кожній мові своєрідне. Н априклад, для української,
російської, білоруської м ов релевантним є протиставлення приголосних
дзвін ки х і глухих, твердих і м ’яких. А ось в англійській і французькій мовах
н е м а є п р о ти с тав л ен н я тв ер д и х і м ’я к и х п ри гол о сн и х . П о -р ізн о м у за
р ел еван тн істю і нерелевантністю групую ться голосні. У ф ран ц узькій і
польській мовах є розрізнення носових і неносових голосних, чого нем ає ні в
українській, ні в російській, ні в німецькій чи англійській мовах. Зате в англійській
і німецькій мовах є голосні довгі і короткі. Відмінностей у мовах світу багато. У
кожній мові вони своєрідні, що характеризує специфічні властивості звукових
систем кожної мови.
На основі протиставлень встановлю ю ться корелятивні пари (від лат.
с о г г е ї а і і о - ‘співвіднош ення’), що утворю ю ть ряди, в яких фонеми
одного ряду' маю ть ту ж саму диф еренціальну ознаку, наприклад, дзвінкості
і глухості: [б] - [п], [д] - [т], [з] - [с], [ж] - |ш ], довготи - короткості: фр. є : -
є. пор. вимову [ге:п] (орф. ге іп е- ‘королева’) і [гєп\ (орф. геппе - ‘північний
олень’).
Т ерм ін “ф онем а” було введено в науковий обіг в останній чверті X IX
століття видатним російським і польським ученим І.О.Бодуеном д е Куртене
і його учнем М .В.Круш евським. З виникненням теорії фонем почалася нова
сторінка в розвитку світового мовознавства. Відкрився новий аспект вивчення
мови - фонологічний.
Сучасні лінгвісти в основному сходяться на єдиному визначенні фонеми
як н ай м ен ш о ї звукової одиниці, щ о р о зр ізн яє слова за їх зву ч ан н ям і
зн ачен н ям . О д н ак, м аю чи сп ільн у дум ку щ одо ф ун кц ій ф о н ем , вон и
розходяться у виділенні їх конкретних ознак.
Так, представники ленінградської1фонологічної школи (ЛФ Ш ). до якої
належать Л .В.Щ ерба. Л.Р.Зіндер. М .І.М атуссвич. І.П.Сунцова. О.М .Гводдєв,
Ю .С.М аслов. Н.І.Тоцька та ін.. у фонемі вбачають будь-яку звукову одиницю ,
яка служить розрізненням слова чи його форми Д ія ілю страції цього береться
вимова слів російської мови з наголошеним і ненаголошеним [о]. Так, форми
слова ноги і ноги вимовляю ться не однаково, перш а - ]ндг ’и]. друга - [нлг ’й\.
П риклад показує, що в корені того самого слова, але в різних його формах
чуються різні звуки - [о| і [д]. Ленінградські фонологи говорять про наявність
у цих ф орм ах двох фонем, о скіл ьки завдяки цим одиницям до сягн уто
формальної диф еренціації слова: ноги - форма називного відмінка множини.
н лгй - форма родового відмінка однини.
З погляду московської фонологічної школи (М Ф Ш ). представникам и
я к о ї є М .Ф .Я к о в л є в . В .В .С и д о р о в , Р .І.А в а н е с о в . П .С .К у з н е ц о в ,
О .О .Реформатський. М .В .П ан о вта ін.. у розглянутих вище прикладах звуки
[о] і [д] в в аж аю ть ся одн ією ф онем ою на тій п ід ставі, що вони, хоч і
супроводжують розрізнення форм того самого слова, все ж зберігаю ть єдність
слова, єдн ість м о р ф ологічн ого ел ем ен та - кореня (-н о г-). З цих дво х
фонетичних одиниць основним видом фонеми вважається [о | (оскільки стоїть
у сильній позиції, під наголосом), тоді як ненаголош ений |л | —її варіантом.
1 Ця назва з ’явилася, коли російсько місто Санкт-Псгербурі називалось Ленінградом.
або алофоном (від грец. а 11 о 5 - 'ін ш и й ', р И б п є - " звук').
Відповідно до такого розуміння фонеми російський учений Р І. Аванссов
ро зр о б и в теорію ф онем ного ряду, тобто ряду ф онем них в а р іан тів, що
виникаю ть у різних фонетичних позиціях однієї складової частини слова -
найчастіш е кореня. Так. зіставлення слів з одним коренем водньш, вода,
водовоз (вим. [водньпі\ , [влда], [в ь д л в д с ]) показує звукову зміну звука [о]
(у корені вод-) залеж но від його м ісця щодо наголош еного складу: під
н аголосом - [о], у перш ому переднаголосном у складі - [л]. у другом у
переднаголосному складі - [ь] (майже не чутний звук. т. зв. редукований (див.
§ 54). Ц я система [о] - [л] - [ ь] і становить фонемний ряд.
Р ізний підхід до виділення фонем дає різну їх кількість: за методом
ленінградських фонологів число фонем більш е (конкретно: у корені слів
водний, вода, водовоз вони нараховують три голосні фонеми), ніж за методом
московських учених (у цьому корені вони виділяю ть лиш е одну фонему' з
варіантами).
Така розбіжність у встановленні фонем практично не бажана. Але не
віддавати належного обом цим поглядам не можна: вони однаковою мірою
прийнятні. Представники ленінградської школи, виходячи з фонологічної
системи, пояснюють поняття фонеми як пучка розрізню вальних ознак; учені
московської школи обстоюють морфологічну систему, виходячи з тотожності
значущ их частин слова (наприклад, кореня) в різних його формах. О бидва
погляди на фонему знайш ли своє практичне втілення. Те. що ЛФ Ш вважає
ф о н ем ою кожну найкоротш у звукову оди н и ц ю будь-якої сл о в о ф о р м и ,
використовується при описуванні системи фонем математичними методами.
Твердження московських фонологів про фонематичну єдність \ словоформах
д а є м о ж л и в іс т ь я к н а й к р а щ е п о в 'я з а т и в и в ч ен н я ф он ем з у с п і ш н и м
до сл ід ж ен н я м будови слова, тобто з м орф ологією , в якій важ ли ви м є
виділення м орфем. У вузівській і ш кільній практиці пояснення фонеми
дається на основі принципів московської фонологічної школи. Тлумачення
фонеми у цьому посібнику засноване на вченні МФШ .
§ 41. Ф онетика і фонологія. Учення про фонему виділяю ть в окремий
розділ фонетики як науки, що має назву фонологія (від грец. р її б п е 'зву к '
і 1 о § о 5 - 'учення'). До її завдання входить вивчення звуків мови як засобу
розпізнавання і розрі знювання морфем, слів і їхніх форм, тобто дослідж ення
функціональних властивостей фонем.
Дехто з учених схильний розм еж овувати фонетику і ф онологію як
сам остійні мовознавчі науки. Фонетику вони п о в ’язують з природничими
науками, обмежуючи її завдання сф ерою дослідж ень ф ізичної (акустичної)
й анатом о-ф ізіологічної природи звуків. Ф онологію вони вваж аю ть власне
м о в о з н а в ч о ю д и с ц и п л ін о ю , д о з а в д а н ь я к о ї в х о д и т ь р о з к р и т т я
см ислорозрізню вальної функції звуків у мові. Такий відрив ф онології від
фонетики неправомірний з тих міркувань, що дослідження фонем, визначення
їх характеристичних ознак здійснюється на основі врахування їхніх акустига-
ф із іо л о г іч н и х в л а с т и в о с т е й . В ід о м о , щ о ф о н е м и р о з р із н я ю т ь с я за
а к у с т и ч н и м и (т в е р д і і м ’як і, д з в ін к і і глухі, с в и с т я ч і і ш и п л я ч і) й
артикуляційними (огублені й неогублені, передньо-, середньо- і задньоязикові)
ознаками. Це означає, що втракіуванні й розгляді звукових одиниць і звукових
явищ тісно п о в’язані всі три аспекти їх характеристики (фізичний, анатом о­
фізіологічний і лінгвістичний), розривати які недоречно. Урахування цього
переконує в неможливості вилучити фонологію з (|юнетики. Вона - невід'єм н а
частина фонетики.
У фонетиці як науці, отже, виділяю ть два напрями дослідж ення звуків
людської мови: перш ий - вивчення природної м атерії мови, тобто аналіз
ар ти ку л яц ій н и х і ак у сти чн и х в л асти в о стей зву ків л ю д с ьк о ї м о ви без
урахування їх функцій, другий - це розгляд звукових одиниць з погляду їх
ф у н кц іо н у ван н я. Д л я п о зн ач ен н я перш ого н ап рям у вж и ваю ть т е р м ін
"'фонетика'’ у вузькому' розумінні цього слова (ш ироке значення терм ін а
"ф онетика" - це загальна назва лінгвістичної науки, я к і дослідж ує звукову
си с те м у м о ви , - ди в. § 3 5). Д ру ги й н ап р ям ц іє ї н ау ки - ц с а н а л із
ф ункціональної (власне лінгвісти чн ої) сторони звукових одиниць, що є
предметом дослідж ення фонології.
У визначенні предм ета фонології не випадково вж ито сполучення
" з в у к о в і одиниці” замість очіку ваного слова "ф о н е м а ". Ф онема, бе зперечно,
є основним об'єктом фонології, але фонологія не обмеж ується розкриттям
л и ш е ц ь о го п о н я т т я . В о н а о х о п л ю є зн а ч н о ш и р ш е ко ло п о н я т ь .
Фу нкціонування фонем пов'язу ється з роллю наголосу' в розрізненні значень
слів, впливом інтонації і пауз на вираження смислу. Вони, як і фонеми,
виконую ть см и с л о р о зр ізн ю в а л ь н у ф ун кц ію . Тому ф о н о л о гія п о р яд з
фонемою розглядає і їх.
§ 42. Початкові відомості про ф онетичну транскрипцію . Поняття
ф онем атичної транскрипції. Ні звуки, ні фонеми не можна зміш увати з
буквами. Букви - елементи письма, якими звукові одиниці лю дської мови
передаю ться для зорового сприйняття. Але неправильно гадати, що письмо
чітко відтворю є звучання. Н ем ає жодної графічної системи письма, у якій
би к іл ьк іст ь букв в ід п о в ід а л а к іл ьк о сті зву ків і яка б за б е зп еч у в ал а
відповідність вимови і написання, давала б правильне уявлення про вимову.
Н евідповідність букви звукові зумовлю ється різними причинами.
Часто та сам а буква у різних словах читається по-різному. Зокрема.
 букші латинського алфавіту С (§) у ф ранцузькій мові читається, як |г | перед
буквами а, о, н та перед приголосними (? аге. вим. [гар] - 'ста н ц ія', ‘вокзал’;
§1оіге. вим. [глуар] - 'слава ) і як [ж] перед буквами е, і, у, пор.: %ехіе, вим.
[жест] - ‘ж ест’:£шотате?. вим. [жимназ] - гім н азія’.
Н евідповідність букви і звука проявляється також і в тому, що одну
букву почасти вж иваю ть на позначення сполуки двох звуків. Такою є в
українському алф авіті буква іц. яка служить для передачі звукосполучення
[шч]. наприклад, у словах щока, щ ороку (вим. [ш чока]. [шчордку]), а також
буква ї. яка відтворю є два звуки, а сам е [йі|. як-от у словах: її. їхати (вимова:
[іїійі], \йіхат и |). Або інш ий приклад. Відома в латинському- письмі буква х
позначає сполуку двох приголосних [ке], пор.: лат. ехІіЬгіх (вим. \екс.п ’ібр 7с]).
нім. сіег Ехрогі (вим. [дер експорт}), анг. ехсауаіог (вим. [екскаватор]), фр.
ехсІи зі[(вим. ]ексклюз ’і]).
В алф авітах ряду мов двома і більш е літерам и позначаю ть один звук.
У графіці української мови поєднання двох букв дж . а також дз висту пають
у коренях слів знаками одного звука: слова дж м іль і дзвінок вимовляю ться,
як [діс м 7л ] і $ ’в'індк]. В алф авіті польської мови сполуку букв сг слід
читати, як український звук [ч]: сгагпу (вим. [чарни]). а .$7 - як |ш ]: гехгуі
(вим. [зеишт]). У французькій мові три букви еаи передаю ть один голосний
[о] (пор. еаи сіє ( ’оіо ^п е (вим. [одеколон]), у німецькій поєднання хсИ - один
п р и г о л о с н и й : хсИ ІесИ і (в и м . [ш л е х т |) - ‘п о г а н о ’, в а н г л ій с ь к ій
буквосполучення передає один звук [І] - еі^Иі (вимовляється як ]еіт\) -
‘вісім ’.
А лфавіти окремих мов утримують у своєму' складі по кілька букв, які
на письмі відтворю ю ть той самий звук. Н априклад, у польській мові і буква
б. і буква и позначають звук [у]: п‘дг (вим. |«уз]) - ‘в із'. %6га (вим. [п-ра]) -
'гора : исИо (вим. [юда]) - вухо', и.мер (ви м .[устемп]) - аб зац '.
Щ е разю чіш им прикладом розбіж ностей у написанні і вимові можуть
бути букви українського алфавіту я, ю, є, які в одних випадках позначаю ть
два звуки (п равоп и сн е-я ч м ін ь читаємо, як | йачм ’ін ’]. сію т ь - як \с ’іїїут ’].
м о є - як [мойе\, в інших - один звук (слово буряк вимовляємо, як \ бур 7ж].
т ю т ю н - як [//; у’ ш ’у н]. яче - як [л ’:е].
Коли ж виникає потреба у письмовій фіксації додаткових ознак звуків,
зокрем а м ’якості приголосних, то. наприклад, український правопис дає
кілька способів її передачі: вживання м 'якого знака (ст ань - вим. | ст ан ’]).
букви і (міст о - вим. \м ’істо]), букв я, ю, с (буря - вим. [бур ’я], сюОи (вим.
[ с ’у д й |. Белкін (вим. [Б ‘е л к ’ін]). Є приклади, у написанні яких м 'якість
приголосного ніяк не передається, пор.: укр. співат и, вим. [ с ’п ’іва т и ].
Крім цього, в алф авітах багатьох мов є букви, які ніяких з в у к ів не
позначають. Такою є буква м 'яки й знак у російській і українській мовах.
(мать - [мат ’], кінь - [а- 'і н ’]), в німецькій графіці Н та е. наприклад, у словах
хеИеп (вим. \зе:н\) - ’ди ви сь’, \>іеІ (вим. [ф ’і:л ’]) - ’багато’.
П риклади переконують, що граф ічні системи мов далекі від точного
відтворення звукової мови. Тим часом надто часто виникає потреба в передачі
на письмі чіткої вим ови кожного звука чи звукосполучення. Н еобхідність
така виникає, по-перш е, в наукових дослідж еннях фонетичної системи мови
чи діалекіу, коли ставиться мета проаналізувати процес звукових змін, а також
ш ляхи розвитку звуків однієї чи групи історично споріднених мов, по-друге,
в практичному освоєнні фонетичних норм рідної або чужої мови. У таких
в и п а д к а х к о р и с т у ю т ь с я ф о н е т и ч н о ю т р а н с к р и п ц іє ю ( в ід лат.
І г а п к с г і р і і о — ‘переписування’), або фонетичним письмом, щ о являє
собою особливу систему знаків, яка забезпечує майже повну відповідність
м іж вимовою і написанням.
Д ля ф он ети чн ого запису н еобхідно м ати від п о від н и й ал ф авіт. У
переважній більш ості випадків в основу фонетичної транскрипції певної мови
кладуться знаки (букви) цієї ж мови. Д еякі з них можуть вилучатися з
ф о н е ти ч н о го ал ф а в іт у . Ін оді д о д а ю т ь с я бу к ви ін ш и х а л ф а в іт ів аб о
створю ю ться букви і деякі додаткові знаки до цих букв. Зум овлено цс
прагненням полегш ити практичне вивчення і застосування ф онетичного
запису' і його читання. В українській, російській, білоруській, болгарській
мовах і деяких інш их фонетична транскрипція грунтується, як і орф ограф ія
(правопис) цих мов. на кириличному алф авіті. В основу ж фонетичного
п исьм а м ов з латинською граф ікою (н ім ец ька, англійська, ф ранцузька,
польська та ін.) покладені латинські букви. М ови з арабською графікою
базують свою наукову транскрипцію на арабському алфавіті.
В имоги фонетичної транскрипції такі.
1. Кожному звукові має відповідати тільки один знак (тобто одна бу ква).
Згідно з цією вимогою у фонетичній транскрипції не може бути однакового
позначення різних звуків, як це спостерігається в словах німецької мови Са.ч
( ‘г а з’) і С епіе ( ’геній’). які читаю ться, як [гяс] та [м ені].
Щ об д о тр и м ати сь н азван о ї вим оги, не м ож на використовувати у
фонетичному записі української мови такі букви, як іц та ї. тому що вони
служать для передачі двох звуків, кожен з яких у фонетичній транскрипції
має відтворюватися згідно з розглядуваною вимогою окремою буквою, а саме:
щось [шчос ’], їсти [иісти].
2. Кожна буква повинна передавати на письмі лиш е один звук. Ц ій
вим озі не відп о від аю ть такі у зви ч аєн і, н ап ри клад, в у к р аїн ськ ій мові
написання, як дж ерело, дзвоник, у німецькій хсИпеІІ ( ‘швидко ‘). у яких дві і
три букви вжито для позначення одного звука. У фонетичній транскрипції
для кожного з цих звуків створю ється окрема буква, як-от: укр. [дл-ерело].

[$ в о н и к |. нім. [5 П С І] - '"швидко ”.
О скільки букви українського алфавіту' я, ю, є виконують подвійну роль
(передаю ть то один, то два звуки), їх не використовую ть у ф онетичній
транскрипції. Тому слова яма, своє транскрибую ться т;ж: [йама]. [свойе], а
слова рясно, лю ди - \р ’асно], [л ’у д и ].
3. Д ля відтворення додаткових відтінків, притам ан н и х не одному
якомусь звукові, а вл асти ви х різн и м звукам (напри клад, м ’як ість або
приглуш ення приголосних, наголош еність або нескладовість голосних,
сонорність приголосних чи довгота голосних або приголосних) вж ивається
си стем а д іак р и ти ч н и х (грец. с і і а с г і ї і к о к — ‘р о зр ізн ю в ал ь н и й ’)
надбуквених. міжбуквених, підбуквених позначень.
Д іакритичним и у фонетичній транскрипції української мови є знаки:
наголосу, який с т а в и т ь с я н ад буквою (н ап р и к л а д , [а]): м ’яко сті, щ о
передається, як |н '| або як [нь] ; довготи: голосних - [а:] (або [а]), приголосних
- [н] (або [//:]): сонорності (складотворчості) приголосних - [л|; нескладовості
голосного - [ ї ] та [у]; нечіткість вимови - [е"], [ие], [0у]; паузи - м алої [/],
великої ]//|.
П ерелічені вимоги покликані забезпечити втілення основного принципу
ф онетичної тр ан ск р и п ц ії - записувати звуки так, як чуємо, передавати
звуковий потік не за правилам и правопису, а за вимовою.
П одальші пояснення подаватимемо на прикладах у країнської мови. Так,
у сл о в ах зж ат и, зс ун ут и в н а сл ід о к певн ого ф он ети чн о го проц есу -
уподібню вання (див. § 56) відбувається зміна префікса з: у перш ому слові
він чу ється, як (ж ], ви м о вл яєм о [ж ж а т и], за ви м о гам и ф о н ети ч н о ї
транскрипції це слово слід записувати так: [ж: сипи] або так [жатії]: у другому
слові - як [с]: фонетичною транскрипцією - [с.унути] або [сунути].
Якщо деяким змінам піддається вимова твердих приголосних, які стоять
поряд з м ’якими, то це також повинно знаходити відображення у ((юнетичному
записі. Слова ст іл і після слід записувати так: [ с ’т 'іл]1. [п 'іс'л'а ]. О днак
приголосні [б]. |в ], [п]. [м], [ф], |р]. [ж], [ч]. [ш]. [дк\. [г]. [г], [к]. [х] не
піддаються уподібнюванню щодо м ’якості; це й відбиває такий запис: [бори 'а]
(не [бор ’н я]), [суми ’/ї-І (не [сум ’н (у|). [ д к ’іл 1 (не [ д к'іл ’]). [багр ’аниї] (не
[баг ’р ’а н и ї|), [пр амо] (не [п ’р ’амо]).
О скільки сполучення букв т с у вим ові звучить, як [ц]. ф онетична
транскрипція відбиває її сам е у вигляді [ц], а не [тс\, наприклад: брат ст во
(фонетична транскрипція [брацт во]). а сп олученн ят ьс - як [ц’:] (або [ і/|) :
борет ься (фонетична транскрипція [бдре“ц ’. о | або [б6ре"ц ’я].
В українській мові ненаголошені голосні [е], [и] та [о] вимовляю ться
невиразно: |е] наближено до [и]. звук [и] близько до [є], а звук [о] перед
1 V чаписі фонегичною гранскрипціею односкладових слів наголос не ставиться.
наголошеним складом з [у] набуває відтінку [у]. Ці варіанти вимови (|юнетична
транскрипція засвідчує у вигляді [ен], [ие]. [0у], зокрема: [бе"реза], [.ж іґв е ].
[ко'жух].
Звук української мови [в] артикулюється в двох варіан тах залеж но від
позицій, у які він потрапляє. П еред голосними він вим овляється, як губно-
губний: [вата], [вода], [вибори], [вести], [вулик], ]в'іт еир]. У позиціях же:
1) на початку слова перед приголосним, 2) в середині слова після голосного
перед приголосним, 3) у кінці слова після голосного перед паузою - цей звук
вимовляється, як нескладовий [у]: [управо], [поуторйти], [ходйу].
Приголосна фонема <й> реалізується у двох звукових вар іан тах : 1) [ й ]1
перед усіма голосними, крім [и]: [йаблуко], [йурба], [йіхати], [и епйскоп|;
2) [ї] - нескладовий голосний [і], який вимовляється на початку слова перед
приголосним [їду], в середині слова після голосних перед приголосним: |чяГга|
- чайка'; [знаїте] - ‘знайте’, і в кінці слова: ]м ’ії] - "мій’, [даї] - ‘д а й ’.
У підсумку наведемо приклад запису тексту фонетичною транскрипцією.
Орфографічний запис:
П рочит ав словник Г рінченка і ледве не т а нц ю ва в на
р а д о щ а х - т а к багат о відкрив м ені цей блискучий твір.
І ’р и гір Тютюнник.
Ф онетичний запис:
[Прочитау слоунйк 1 ’р ’інченка / ї ледве" не" т ан ’ц ’у в а у на
ра д о ш ча х // т ак багат о в ’ідкрїіу м е“н ’і / ц еї б л іґе к у ч и ї
т ’в ’ір //Г р й г ’ір Т у т ’у н .и к ]2 .
У цьому записі в слові не ненаголош ений звук [е] ви м овляється
невиразно, що й передано умовно знаком [є"]; у словах прочит ав і словник
звук [в] чується, як [у], а в слові р а д о щ а х відповідно до вим ог фонетичної
транскрипції передана вимова двох звуків [шч] на місці букви щ.
Для задоволення потреб дослідників усіх мов створено М іж народний
фонетичний алф авіт (М Ф А). в основу якого покладено латинські букви.
Близькі до МФА системи транскрипцій використовуються в підручниках з
іноземних мов (німецької, англійської, французької) і перекладних словниках
(французько-російському, англійсько-українськом у тощ о). П озитивним у
МФА є те. що він придатний для записування тексту будь-якої мови. Проте
він не може відбивати тонкощі вимови конкретних мов. Завдання вчених -
1 У деяких підручниках з української мови ця фонема передасться буквою у
: 3 допомогою знаків І та //. як зауважувалося, передасться відповідно мала і велика паузи,
що. як відомо, не завжди збігаю ться з комою, крапкою іа інш ими розділовим и знаками.
удосконалити його, що й здійснюється зараз.
О скільки фонетика як наука вивчає не тільки звуки, а й фонеми, то з
науковою і навчальною метою користую ться не лиш е ф онетичною , а й
фонематичною транскрипцією
Ф онематична транскрипція має своїм завданням фіксу вати не будь-які
відтінки звучання, що виникають залеж но від оточення, від позиції звука в
слові чи реченні, а лиш е фонеми, які о б ’єднують усі варіанти фонемного
ряду. Узятий дл я ф онетичного тран ск ри буван н я текст у ф онем атичній
транскрипції м ає такий вигляд:
<Прочитав словник Грінченка -7ледве не т анц ’у ва в нара д о ш ча х " т ак Р и с. 8. В и м о в а чвука [у]. Р и с. 9. В и м о в а їв у к а [с|.
багат о в ’ідкрив м е н і цей блискучий т вір ■Г рйгір Т 'ут ’унник>.
На відміну від попереднього запису тут нем ає [е“|. бо наближення у
вимові [е] до [и] становить лише варіант ф онеми < е >.Тим часом варіанти
фонем у ф онем атичній тран ск ри п ц ії не позначаю ться. У ф онематичній
транскрипції немає й таких знаків, як [у] та [і ] (нескладові [у] та [і]), оскільки
вони становлять лиш е варіанти фонем < в > та < і >. Отже, відмінність
фонетичної транскрипції від фонематичної полягає в тому, що перша фіксує
на письмі всю гаму звукових варіантів, які виникаю ть залежно від позиції і
сусідства звуків, а друга передає лиш е основний варіант (інваріант) фонеми.
Цс робить фонематичну транскрипцію незам інним засобом запису слів при
морфологічному аналізі їх складових одиниць (префікса, кореня, інфікса,
суфікса, флексії). Відомо, що на стикові м орф ем мож ливі звукові зміни:
с т а є г ь с я ви м о ва д в о х звук ів , як одн ого (н а п р и к л а д , сл о в о зс уш и т и
вимовляємо, як [с.уии'шш]. слово робит ься, як \рдбиц':а]. У такому' записі
неможливо поділити слова на морфеми: преф ікс [?] у слові зсуш ит и злився
у вимові з початковим кореня [с]. тому у вимові чується один довгий [с:]. а в
слові робит ься кінцевий флексії [-ит ’-] (пор.: [роб-ит ’-]) зливається у вимові
з початковим постфікса [с 'сі], тому засвідчуємо звучання [ц Ф онематичний
же запис, у якому передаються не звуки, а фонеми, дозволяє чітко розмежу вати
морфеми, а саме: <з-суиі-й-ти>. < роб-ит ’-с ’а >.
Рис. 11. Вимога звука української
§ 43. Е ксперим ентальне (інструм ентальне) вивчення звуків мови. мови 11 ].
Перед тим. як перейти до артику ляційної й аку стичної характеристики звуків, Рентгенівський знімок.
на основі якої будується класифікація звуків, доцільно розглянути прийоми,
з допомогою яких встановлюється робота мовних органів у їх творенні. Вони
розкриваю ться в окремому розділі фонетики - е к с п е р и м е н т а л ь н і й
ф о н е т и ц і . Я к и м и п р и й о м а м и (м е т о д и к а м и ) к о р и с ту ю т ь с я в
експериментальних дослідж еннях? Розглянемо їх.

Р и с 10. В и м ова слова .. в о д а”

 Р и с. 15. К ім о гр аф іч н і кри ві п р и го л о с н и х звуків р о сій ськ о ї м ови:
а) проривного [т] у сполученні ата (фонет. трапскр. аїл); б)
щ ілинного
[с] у сполученні аса (фонет. транскр. азл); в) д ри ж ачою [р] у
сп олучен н і
ара (фонет. тран скр.агл). Ф онетична транскрипція на основі
латинських букв.

Рис. 12. Штучне Рис. 13. Палатограми зву-

піднебіння. ків ро сій сь к о ї м ови:
а) звука [її]; б) звука [с]
(за Л.В. ІЦербою).
Рис 16. К ім о гр ам а р о сій ськ о го сл о в а н о т о к (за Л Р. З ін дер о м ).

Р и с. 17. О сц и л о гр а м и : а) наголошеною [у] російської мови;

б) наголошеного (а] російської мови.
 1. Артикуляцію звуків фіксують фото-, кіно- і рентгензнімками.
Так, зовнішні прояви артикуляції, зокрема участь губів у творенні звуків,
полож ення і місце передньої частини язика, фіксую ть фото- і кіноапаратам и
(рис. 8. 9. 10). Звичайно, кінем атограф ічна фіксація роботи м овних органів
досконаліш а від фотографічної: кінодемонстрація послідовного руху вимови
супроводжується синхронним відтворенням зву чання. Ц е дозволяє візуальне
спостереж ення пов'язувати з слуховим і зрозуміти послідовні артикуляційні
переходи від початку і до кінця творення звука, у той час як фотографічний
знім ок відтворю є лиш е один з м оментів артикуляції.
Для фотографування м овних органів, розташ ованих у порожнині
рота (язик, м ’яке піднебіння, м аленький язичок) використовують мікрофото-
і р ен тген ап арати. М ікроф отоап арат з ел ектри чн и м о світл ен н ям можна
розмістити над або під язичком чи біля нього і зробити знімок ротових органів
сам е тоді, коли вони беруть участь у творенні звуків. О днак фотографічний
відбиток не відтворю є повної картини участі всіх органів порожнини рота в
артикуляції звуків. Тому дослідники вдаються до рентгенапаратів, знімки яких
забезпечую ть більш повне уявлення про творення того чи інш ого звука.
Рентгенапарат дає проф ільний знім ок - рентгенограму, яка відбиває ступінь
н аближ ення активного мовного органа до пасивного, р о зм ір резонатора
(рис. 11). Н іякі інш і прилади експерим ентальн ої діагн ости ки (здатності
розпізнавати) не даю ть можливості одержати такі важ ливі дані.
2. До аналізу участі м овних органів ротової порожнини у творенні
звуків застосовують один з найдавніш их в експериментальній фонетиці метод
палатограф ії (від лат. р а 1 а І и пі - ‘п іднебіння' і грец. § г а р її б - 'п и ш у '). З
його допомогою встановлю ю ть м ісце зім кнення активного органа - язика -
з піднебінням , а також визначаю ть характер перепони, яка створю ється в
роті на шляху видихуваного повітря.
П р о ц ес о д е р ж а н н я п а л а т о г р а м та к и й : з ц е л у л о їд н о ї п л ас ти н к и
виготовляю ть ш тучне під н еб ін н я (рис. 12). поверхню його покриваю ть
тальком чи пудрою і ставлять на своє місце. У м омент вим ови приголосного
чи голосного звука язик торкається штучного піднебіння і стирає тал ьк чи
пудру. Ш тучне під н еб ін н я ви й м аю ть і н аслідки досліду' п ер ен о сять на
спеціальну картку (рис. 13), я к і й становить палатограму. На палатограм ах
видно розм ір отвору і м ісце зім кнення активного і пасивного органів (на
малюнку’ це м ісце заш триховане).
3. В е к с п е р и м е н т а л ь н ій ф о н е т и ц і з д а в н а іс н у є п р и й о м не
безп осередньої ф іксації роботи м овних органів, а з доп ом огою схем , які
відби ваю ть участь голосових зв 'язо к , силу струму видихуваного повітря,
м ісце проходж ення повітряного струму (через порож нину рота чи носа).
А п арат, що зап и сує д ан і роботи р ізн и х м о вн и х о р ган ів , н а зи в а є т ь с я
кім ограф ом (від грец. к у т о - ‘х ви л я’ і грец. § г а р її б - ‘пишу ’).
О сновні частини кімографа: м еталеви й циліндр, на поверхні якого
закріплю ється закопчений папір; пристрій (електромотор чи годинниковий
механізм), який рухає циліндр з певною ш видкістю ; кілька тоненьких пер.
закріплених на м ареєвських барабанчиках і пристосованих для стирання
кіптю з приведеного в рух циліндра; три гумові ш ланги, що сполучаю ть апарат
з м о вн и м и о р ган а м и (носом , ротом, го ртан н ю ), п о казан н я яки х м аю ть
знім атися (рис. 14; на ньому кімограф з д вом а ш лангам и).
В и м о в а о д н о г о зв у к а ф ік с у є т ь с я т р ь о м а к р и в и м и л ін ія м и на
закопченому папері: одна лінія позначає проходження повітря ч ер ез носову
порожнину; друга лінія завдяки різній силі струму повітря показує періоди
змикання і розм икання активного і пасивного органів, розм іщ ених у ротовій
п орож нині; тр етя л ін ія вказує на участь голосови х з в ’язо к у тв о р ен н і
конкретного звука.
О сновною в аналізі роботи м овних органів є дру га лінія, яка відбиває
три фази артикуляції будь-якого звука: приступ (або екскурсію - від лат.
е х с и г 8 і о - ‘вибіган н я’), витримку і відступ (або рекурсію - від лат.
ГСС11Г5ІО —'повернення'). Приступ - момент, коли активний орган виходить
зі стану спокою і наближ ається до м ісця творення звука. В итрим ка - долі
секунди, протягом яких артикулю ється звук. Відсту п - м ом ент, у який
активний орган залиш ає місце артикуляції і повертається до стану спокою.
Різні моменти руху мовних органів супроводжую ться зм іною сили струму
повітря, яку кімограф відбиває на закопченому циліндрі (рис. 15. 16).
4. Д ослідж ення акустичних властивостей звуків проводять інш им и
методами. Сучасна експерименталістика завдяки розвиткові техніки ш ироко
застосовує для вивчення звуків осцилограф и (від лат. о з с і 11 її т —'качан н я'
і грец. § г а р її б - ‘п иш у’) і спекгрограф и (від лат. з р є с І г и т - ‘в и д и м е’ і
г р е ц .. § г а р її б - 'п и ш у '). П еретворені в цих апаратах повітряні коливання
в електричні фіксуються на кіно- і фотоплівках (рис. 17).
П ер ел ічен і прийом и аналізу "механіки " арти куляц ії звуків даю ть
мож ливість скласти певне уявлення про роботу' коли не всіх, то принайм ні
більш ості о р ган ів м овного ап ар ата, і. отж е, встан о ви ти артикуляційну
природу звука, знайти і пояснити причини мож ливих змін.
М овознавці X IX і початку XX ст. використовували дані кім ограф ів і
палатограм у порівняльно-історичних студіях і здобули значних успіхів.
Сучасна лін гвістична наука, спираю чись на новітню досконалу електронну
апаратуру, ставить інш і завдання: розпізнавати ф ізичну природу зву ків і
навчити кібернетичну- маш ину сприйм ати і розуміти людську мову на слух.
Засвідчені перш і успіхи, але лиш е перші.
 § 44. Загальні відомості про класифікацію звуків. Основи поділу звуків
Щ е в середній школі діти усвідомлю ю ть, що при вимові голосних на
на голосні і приголосні. У сучасній лінгвістичній науці, як доведено в § 40.
ш ляху види хуван ого повітря не ви н и кає ж одн и х перепон на п р о ти вагу
розрізняю ться поняття фонеми як фонетичної одиниці, яка функціонує в мові
приголосним, у проговорюванні яких з ’являється перепона. Це спостереження
для розрізнення значення м орфем, слів та їх форм, і звука як матеріального її
неспростовне. У мовознавстві воно трактується як один з важливих показників
вираж ення. З такого розрізнен ня цих двох понять стає зрозум ілим , що
протиставлення голосних і приголосних: відсутність перепон при вимові
класифікувати треба не будь-які звуки, які вим овляєм о і чуємо, а фонеми -
голосних, наявність перепон - при вимовленні приголосних.
ф у н к ц іо н а л ь н і зву к о ві о д и н и ц і, щ о в и к о н у ю ть л ін г в іс т и ч н у р о л ь -
Інша важ лива ознака їх протиставлення - напруженість мовних органів.
диф еренцію ю ть значення морфем, слів. В они, як зазначалося, є одиницями
Вимова голосних супроводж ується загальн и м рівном ірним напруж енням
мови, а не елем ентам и мовлення, в якому фонеми представлені в звукових
мовного апарата, зокрем а стінок резонаторів - глотки і рота, щ о сприяє
варіантах, пор.: ф онем а української мови < е > у м овленні втілю ється у
створенню резонаторних тонів. П ри артикуляції приголосних м овні органи
варіанти звуків [є], [є11], [ие] і навіть [и]. До фонем, а не звуків як до одиниць
напружуються лиш е в місці виникнення перепон.
мови має бути застосована лінгвіст ична класифікація. Саме в них слід виявити
В ідм інною у вим ові голосних і приголосних є й сила п овітряного
диф еренціальні (класиф ікаційні) ознаки.
струму. П ри вимові голосних вона слабка, при вимові приголосних - сильна.
А л е ж . як к о н с т а т у в а л о с я , ф о н е м и р е а л із у ю т ь с я в зв у к ах , які
Такі три артикуляційні ознаки розрізнення голосних і приголосних. їх
розрізняю ться за акустичними і артикуляційними прикметам и. Звідси стає
можна подати в схемі:
очевидним , що класиф ікац ія фонем м ає спиратися на ті ознаки, яким и
відзначаю ться звуки, а відтак і використовувати відповідну термінологію ,
Звуки Голосні Приголосні
побудовану на акусти чн и х й арти кул яц ій н их осн овах, а сам е: голосні,
Ознаки а р ти к у л я ц и "—
п риголосні, сви стячі, ш и п лячі, дри ж ач і, губні, зім к н ен і, бокові, зубні,
Наявність чи відсутність П ерепони П ерепона
увулярний, язикові. Тому системні віднош ення м іж ф онемами правомірно
перепони немає є
групувати за характеристикою звуків, які є р еп резен тан там и фонем. Цс
Напруженість органів Рівномірна, Н ерівномірна,
виправдано й з методичного погляду', адж е сприятиме кращ ому розумінню
мови нелокалізована зосереджена лиш е в
особливостей звучання і вим ови та змін, яким піддаю ться звукові одиниці в
місці перепони
процесі функціонування. Отже, далі мова піде про класиф ікацію звуків з
П овітряний струм Слабкий Сильний
вказівкою на їх відповідність фонемам.
У сучасном у м о в о зн ав ств і існує д в а підходи д о їх к л а си ф ік а ц ії:
акустичний й артикуляційний, які не виключають, а доповню ю ть один одного.
§ 45. С истема голосних (вокалізм - від лаг. V о с а 1 і я - ‘голосний’)• їх
Аку стична класифікація - це розподіл звуків за слуховим сприйняттям.
класиф ікація. Відомо, що вже досягнуто “порозуміння " лю дини і маш ини.
З погляду акустики голосні виділяю ться як чисто тональні звуки, в яких
Кібернетична м аш ина сприйм ає деякі звукові команди людини. Ц с значить,
відсутні шуми. Розрізнення тонального ефекту, наприклад, у звучанні [а] чи
що маш ина розрізняє акустичні характеристики звуків лю дської мови. У
[о] досягається лиш е зміною резонатора - порожнин рота, глотки й участю
цьому випадку йдеться лиш е про “ум іння” м аш ини сприйм ати акустичні
губів.
ознаки певних звукових сполу к. Зрозуміло, що їх акустичні характеристики
А кустичною ознакою приголосних є наявність шуму, що виявляється
таяться в різних акустичних вим ірах, відчути які людське вухо не в змозі.
або тільки у вигляді самого шуму, або в поєднанні з голосом. Так, вимова
Тому застосувати в повній мірі акустичний п ідхід до класиф ікації голосних
звука [т], що на слух сприйм ається як сам шум, відрізняється від звука [д], у
надто складно. П рактичну цінність, наприклад, могло б дати розрізнення
якому шум поєднано з голосом. За цією ознакою вони розрізняю ться як глухий
голосних за силою , висотою, довготою чи тем бральним и прикметам и. Але
- [т] і дзвінкий - [д].
за цими показниками досягти відповідного розподілу голосних поки що не
Більш докладних видимих акустичних ознак голосних і приголосних
вдалося. За цим стоять вагомі пояснення.
поки що не встановлено. Тому в основу розрізнення голосних і приголосних
Так. за силою голосу голосні р о зр ізн яти надто важко, адж е вони
звичайно кладуть артикуляційні ознаки. Н азвем о їх.
достатньо сильні, оскільки їх основу становить голос. До того ж той самий
 голосний залеж н о від п о зи ц ії в сл ові м ож е м ін яти силу звучання. Ц е
спричиняється до того, що сила звучання різних голосних у деяких позиціях
може збігатися: то вони стаю ть однаково сильними, то однаковою мірою
слабкими. Тим-то голосні за цією ознакою не протиставляю ть.
Класифікувати голосні за висотою тону теж складно, оскільки висота
голосового тону може бути однаковою в різних звуках і різною у вимові того
самого звука.
Н е можна досягти результату в класиф ікації голосних, якщ о в її основу
покласти довготу звучання, тому що довгота звучання залеж ить від темпу
проговорю вання, від його ем оційності. Розрізнення довги х т а коротких
голосних у деяких м овах як ф онем атични х показників о крем и х звуків,
наприклад, у німецькій мові [і] та [і:], торкається лише окрем их звуків, тому
не може бути загальним диф еренцію ю чим критерієм.
Розрізняти голосні можна за резонаторним тоном, який залеж ить від
форми, розміру й об ’єму резонатора порожнини рота чи глотки. О днак, щоб
урахувати всі зм іни резонатора, треба розглянути артикуляцію кожного з
голосних, що практично зводиться до класиф ікації голосних за роботою
м овних органів , тобто до артикуляційної класифікації.
А ртикуляційна класифікація голосних є поки що єдиною практично
дію чою . Установлено, що резонатор, його форму та о б ’єм зм іню ю ть 1) язик.
2) губи та 3) м ’яке піднебіння. Залеж но від їх участі і прийнято розрізняти
голосні.
1. Найрухоміш ий активний орган - язик, він здатний зм іню вати своє
п олож ення, рухаю чись у го р и зо н тал ьн о м у і верти кал ьн о м у н ап рям ах.
П ереконатись у цьому дуже легко, досить лиш е вим овити звуки [і] та [у],
стеж ачи за тим , як язик зм іню є своє місце: при вимові [і] кінчик язика
упирається в нижні зуби, тобто перебуває в передній частині порожнини рота,
а при артикуляції [у] відтягується назад. Т ак язик рухається по горизонталі.
Зіставлення вимови звуків [і] та [а] показує, щ о язи к зм іню є своє
положення і по вертикалі.
Р ух язи к а в го ри зон тальн ом у і верти к ал ьн ом у н ап р я м а х н аочн о
показують рис. 18 і 19.
Р и с. 18. Рух язи к а п о го р и зо н тал і Р ис. 19. Р ух я з и к а по верти калі
п ри ар ти ку л я ц ії чвуків [і], [и], [у]. при ви м ові [і], [є], [я].
Залеж но від руху язика по горизонталі голосні поділяю ться на ряди:
передн ій , сер ед н ій і задній. За зм ін о ю п олож ен н я язи к а по в ер ти к ал і
розрізняю ть піднесення: високе, середнє, низьке. Д ля зручності вивчення
к л а с и ф ік а ц ії го л о сн и х п р и й н ято в и к о р и ст о в у в а ти д е в ’я т и к л іт и н н и й
чотирикутник, як и й заповню ється позначенням звуків. П одаєм о основні
звукові варіанти фонем - інваріанти на таблицях: (а) української мови; (б)
російської мови.
(а) (укр. мови) (б) (рос. мови)
Ряд
Передній Середній Задній
Піднесення^,
[у]
Високе [И] [І,І]
м 1<>]
Середнє
ІІш ьке .н
З іс та в л ен н я к л а си ф ік а ц ій голосних у к р аїн ськ о ї і р о сій сь к о ї м ов
доводить, що кожна мова має специфічні особливості артикуляції звуків, які
на перш ий погляд видаю ться однаковими.
2. Губи при артикуляції голосних бувають активним и і пасивними.
Діючи активно, вони витягую ться вперед, надаю чи резонаторові подовженої
ф орм и. З ал и ш а ю ч и с ь п аси вн и м и , вон и скорочую ть п ер ед н ю части н у
резонатора, бо отвором резонатора стаю ть не губи, а верхні і нижні зуби.
Голосні, утворені без участі губів, прийнято називати н е л а б і а л і з о в а-
н и м и. наприклад, українські [е], [и|. [і], [а]. Голосні ж, утворені з допомогою
видовження губів, називаю ть л а б і а л і з о в а н и м и (від лат. 1 а Ь і а 1 і 5
< 1 а Ь і и т - ‘губа ), як-от в українській [о|. [у): [іюОа]. [наука\\ в німецькій
[411, [б], наприклад: у словах йЬег - "через’, жНдп - красивий ; у французькій,
зокрема: |іі|: с/иг [сіііг \ - ‘твердий’. Не слід думати, що лабіалізовані німецької
й французької мов тотожні українським [о] та [у]. При вим ові німецького [іі|
положення губів такс, як при творенні німецького [и]. але положення язика,
як при вимові [і].

Р и с. 2 0. У ч асть губів в ар ти ку л я ц ії [о], [у]
(у зіставл ен н і з в и м о в о ю [а]).
Участь губів в артикуляції українських [о] та [у] демонструє рис. 20. У
підручниках з української мови лабіалізовані звуки в класифікаційній схемі
подаються або в таких дужках: (у), (о), або в таких: (у), (о).
3. М яке піднебіння, як рухомий орган, піднімаю чись, змикається з
стінкою зіва і закриває прохід видихуваному в порожнину’ носа повітрю , а,
опускаючись, відкриває прохід для повітряного струму в носову порожнину.
У першому випадку' голосні зву чать без носового відтінку, а в дру гому - з
носовим забарвленням, оскільки повітря проходить водночас через ніс і через
рсгг. Голосні без носового відтінку' належ ать до категорії неносових. або
н е н а з а л і з о в а н и х. їх припустимо називати ротовими; голосні з
носовим резонансом - до носових, або н а з а л і з о в а н и х 1 (від лат. п а к и
8 - н іс ’). П рактично до артикуляції будь-якого голосного можна додати
носовий відтінок, але як фонеми голосні носові трапляю ться лиш е в окремих
мовах. Так, у жодній з східнослов’янських мов (українській, російській і
білоруській) носових голосних немає. Зате вони є в польській, французькій,
португальській і в деяких діалектах м акедонської мови. Н осові голосні
властиві старослов’янській мові. У польській мові, зокрема, є носові голосні
[о] і [е] (їх написання - і £). Вимовляю ться вони приблизно, як он і єн.
наприклад: піці (вим. \монш \) - ' чоловік’’.і^тук (вим. [йеизик\) - ‘язик’, ‘мова .
а перед губними [Ь] і [р] вимовляються, як [ом], |е м ] : гцН (вим. [зомп\) -
‘зуб’. іф \- (вим. [земби]) - ‘зуби’.
П ерелічені принципи класиф ікації голосних однакові для всіх мов:
голосні будь-якої мови розподіляються за наведеною вище д е в ’ятиклітинною
таблицею. Але характер артику ляції кожного звука в різних мовах своєрідний.
1 Н адання звукові носового відтінку називають назалізацією. Носовому забарвленню
піддаю ться не лиш е голосні, а й приголосні, як-от українські [м]. |м ']. [н], [н’].
Так. російський [ьі] - голосний середнього ряду, високого піднесення,
нелабіалізований і неназалізований. Н а перш ий погляд може здатися, щ о звук
української мови [и] нічім не відрізняється від нього. П роте це не так. В
у країнській мові звук [и] щодо ряду - передній (див. таблиці а) і б)).
Н а с л у х т а к і то н к о щ і в р о з р із н ю в а л ь н и х о з н а к а х з в у к ів не
сприймаю ться. Вони встановлю ю ться експерим ентальним и дослідж еннями.
С истем и голосних різн и х мов відр ізн яю ться не тіл ь к и відм ін н о ю
артикуляцією окрем их звуків, а й неоднаковою їх кількістю . В українській
мові їх 6, у польській - 8, в англійській - 12.
В аналізі голосних у початковому курсі загального м овознавства треба
називати всі чотири ознаки їх артикуляції: 1) за рядом. 2) піднесенням . 3)
лабіалізацією . 4) назалізацією . Ця вимога зумовлена тим. що звукам різних
мов світу', які є о б ’єктом аналізу загального м овознавства, властиві названі
ознаки. Щ об бачити специф ічні риси конкретних мов і ро зр ізн яти їх у
зіставленні, потрібно вказувати на всі відомі в мовах класифікаційні прикмети
голосних. Наприклад: звук української мови [а] - є звуком заднього ряду,
низького піднесення, нелабіалізований, неназалізований: у французькій мові
звук |а] - середнього ряду, низького піднесення, нелабіалізований, носовий
(його н азалізацію передано відповідним надрядковим знаком).
При вивченні ж голосних у курсі української мови доведеться називати
лиш е ряд. підн есен н я і лаб іал ізац ію голосного. Згадка про н азал ізац ію
голосних української мови зайвії, адже носових голосних у ній немає. Якщ о
немає протиставлення (опозиції) якихось звуків у вивченні конкретної мови,
то й не слід уводити його в класифікацію .
Крім цих трьох артикуляційних відм ін голосних, в ряді м ов вони
розрізняю ться ще за ступенем розкриття рота - голосні відкриті і закриті. В
у країнській мові голосних, які б протиставлялися за цією ознакою і служили
б засобом розрізнення значень, немає. У німецькій, францу зькій відкриті і
закриті голосні є см ислорозрізню вальним и одиницями: у нім ецькій мові
відкритий [о] і закритий [з], як-от: сІегЗокп \го:п\ - ‘си н ’ і іІегБ іо ск [5/лА-] -
‘палка’; у французькій: відкритий [є] - р г е ї \ргс\ - 'готовий' і закритий [е] - рге
\рге\ - ‘лука’.
Голосні поділяю ться і за акустичною ознакою на довгі і короткі. Д овгі і
короткі є в англійській і німецькій мовах, наприклад, в англійській: яИеер [|і:р ] -
‘вівц я’ і хИір [Іір] - 'судно', у німецькій: Веіі - ‘ліж ко’ і Весі - ‘клумба’.
§ 46. С и стем а приголосних (консонантизм - від лат. с о п з о п а п з
- ‘приголосний’). Розрізнення приголосних за артикуляційними ознаками.
В основі класи ф ікац ії приголосних за артику л яц ій н и м и о зн акам и леж ить
р о з р із н е н н я їх 1)за м іс ц е м а р т и к у л я ц ії, аб о за а к т и в н и м м о в н и м
о р г а н о м , 2) за сп ів в ід н о ш ен н ям голосу і ш ум у (або за у ч астю голосу і серед яких є дзвінкі і глухі. Н аведена нижче таблиця дає уявлення про питому
ш уму). 3) за сп особом тв о р ен н я ш уму (аб о за способом ар ти ку л яц ії). вагу голосу і шуму в групах приголосних.
Звер н ім ось д о їх характеристики.
1 . 3 а м і с ц е м а р т и к у л я ц і ї , або за активним мовним органом Сонорні Ш умні
(точніш е м ісц ем зім к н ен н я активного о р ган а з п аси вн и м ), приголосні Дзвінкі Глухі
поділяю ться на: Іо ло с Ш ум
а) г у б н і. або лабіалізовані, наприклад: укр. [б], [б ], [п]. [п’]. [м |, [м '|. Шум
|в]. [в’|, [ф], [ф ’]_ які в свою чергу поділяються на губно-губні, або білабіальні Ш ум Голос
(від лат. Ь і х - 'д в іч і' і лат. / а Ь і а І і х - 'губ н и й '): укр. [б], [б'], [п]. [п ’], [м].
[м ]. |в], [в ’1 і губно-зубні (від лат. / а Ь і и пі - 'гу б а' і лат. с і е п х - 'зу б '): укр Сонорні характеризую ться тим . що в них при наявності шуму голос
ІФІ- ІФ І- переважає над ним: голосові з в ’язки працю ю ть активно (у таблиці слово
б) я з и к о в і, серед яких розрізняю ть передньо- (укр. [д|, [ д ] , І т |. [т ]. “голос” поставлено над словом “ш ум”). Ц е такі звуки української мови, як
[л]. |л ' |.[н |. [ н ] , [р], [р’|. [з], [з’], [с]. [с ’|, [ч]. [ч ]. [ш |. [ш ']. [ж], [ж ], [м], [м ’Ь Ін], [н’], [р], [р ’], [л], [л’]. [й], [в], [в ’] 1.
[ д к ] , \ д к ’], [ц], [ ц '|. |<5>]: [ 5 > '])_ середньо- ([й]. нім. [сії], що називається Сонорність (звучність) названих звуків у різних м овах не збігається. В
і с її - Ь а и І (вим. |іхь ляуті]). наприклад: ісИ - ‘я ’. тісИ - "мене’: фр. [п ’| окремих м овах сонорні настільки звучні, що можуть бути складотворчими.
(о р о гр а ф іч н о § п ). і задньоязикові (укр. [г]. [г'|. [к]. [к]. [х]. [ х]. рос. [г|. [г’], [к]. тобто, як і голосні, становити основу складу, що свідчить про їх акустичну
[к ]. 1-х]. [х |. польські [§]. [§’]. [к], [к '|. [сії]. [сІГ]). близькість до голосних. У більш ості мов (серед них й сучасна україн ські)
Побутує погляд, за яким м 'які приголосні української мови [д']. [т’], [ н] . сонорні не складотворчі. П ро складотворчість сонорних - у § 48.
[л ’і визнаю ться середньоязиковими. Ц с означає, що тверді [д|, [т], [н |, [л] є У ш умних звуках шум або переважає над голосом (це - дзвінкі; на
передньоязикові, а [д’|. |т '|. [н’], [л'] середньоязикові. Таке припущ ення, таблиці слово “шум” і “голос” відповідно розміщені), або він виступає єдиною
ймовірно, грунтується на тому, що творення м ’яких звуків супроводж ується ознакою звука (це глухі). Д звінкі і глухі здебільш ого утворю ю ть співвідносні
деяким розш иренням площі контактування передньої частини язика з твердим пари звуків, у яких вони відрізняю ться наявністю чи відсутністю голосу, як-
піднебінням , завдяки чому підвищу ється тональність. Але ж збільш ення от в українській м ові2 :
площі контактування - цс додатковий рух язика, який накладається на основну
артикуляцію, п о в ’язану з підняттям і з ’єднанням кінчика язика не тільки із Д звінкі б б’ д д' 3 з’ ж ж ’ д*с (Ьс' ІҐ І ґ' г г’ - -

зубами, а й альвеолами. Ц я додаткова артикуляція не міняє основної ознаки Глухі п іГ т г с с* ш ш' ч ч’ Ц ц’ к к’ X \' ф ф*
творення цих звуків за місцем артикуляції (тобто за активним органом).
Активну дію виявляє кінчик язика, інакш е кажучи, передня його частина, Не в усіх мовах фіксуються такі співвідносні пари. У російській мові,
розш ирю ю чи площ у контактування. О скільки це так. то й не можна визнати наприклад, глухі [ч], [ц], [х] не маю ть відповідних дзвін ки х, зате є пари:
звуки [д ’]_ [т’1, [н ’]. [л’] середньоязиковими. Вони, як і [д|. [т], [н], [л] - дзвінкі [в], [в’] і глухі [ф], [ф ], в українській же мові глухі [ф] і [ф’ | виступають
передньоязикові; без пари (як це показано на таблиці), а глухим [ч], [ч ’], [ц]. [ц ’|, [х], [х’|
в) я з и ч к о в і. або увулярні (від лат. ц у и 1 а - 'м ален ьки й язи ч о к ’), відповідаю ть дзвінкі [ д к ] , [ <Лс']. [<?], [ д ’], [г], [г’|. В естонській мові
наприклад, фр. і нім. г; нем ає дзвінких [Ь], [сі]. [§].
г) г л о т к о в і. або фарингальні (від лат. р Ь а г у п х - 'гл о тка’), як-от 3. У к л а си ф ік а ц ії п ри го л о сн и х за способом тв о р ен н я ш уму (за
укр. [г|. [г']. нім. [її], який у фонетиці прийнято називати її а а с Іі-Ь а и І (вим. способом артикуляції або ще інакше: за характером перепони) враховують
[хаух ля \т ])\ пор.: Аег ІІеІсі('гер о й ’), сііе РгеіИвії ( ‘свобода’). три види перепон, що виникаю ть на шляху видихуваного повітря.
2. Як установлено в § 44. шум супроводжує артикуляцію всіх приголосних. (а) Активний орган, рухаючись до пасивного, не зм икається з ним, а
Голосу може й зовсім не бути або він може додаватися до шуму більш ою чи
1 Сонорних фонем в українській мові 9 м .н. н’ . - р • р' . л , - л" . й . • в.
м енш ою м ірою . Залеж но від сп іввіднош ення голосу і шуму приголосні
2 Д звінких
і глухих фонем в українській мові23: < б > . ' її . -ф \ д . Д -, > г. т' \
поділяю ться на сонорні (від лат. з о п о г и в - з в у ч н и й ) і шумні, серед яких є
V . с . с' . <>«' . ш . ж . ч - ■ . • . її . ц' . і . к . х . і
 утворю є щілину. П овітряний струм, проходячи через щілину, треться об її
стінки і утворює шум. Так з ’являються щілинні, або їх називаю ть протиснено-
щілинні. або фрикативні (від лат. Гг і с а г е - ‘терти’) , або спіранти (від лет. 5 р
і г о ~ ‘дую ’): [в], [в’], [ф], [ф’]. [з], [з’], [с], [с ], [ш], [пГ], [ж], [ж’], [й], [х]. [х’]. [г],
(г ’|. Характерно, що. хоч яким є ступінь наближ ення активного органа до
пасивного (зокрема язика до зубів, альвеол, твердого чи м ’якого піднебіння),
повного зімкнення їх не відбувається. Завдяки щ ілині ці звуки протягуються.
(б) П ерепона створю ється повним зім кненням на якусь долю секунди
активного мовного органа з пасивним і раптовим, м иттєвим розривом під
тиском видихуваного з легенів повітря. У творю вані таким чином приголосні
називаю ть зімкненими, або проривними, або вибуховими, або миттєвими.
З цих термінів найбільш прийнятним є терм ін “зім кнені” , бо для всіх таких
'звуків характерним є зім кнення активного органа з пасивним , у чому їх
відм інність від щ ілинних. Однак м ожливе застосування терміна „проривні” .
Зімкнення активного органа може бути таки м , що повністю закриває
прохід повітря, яке тисне і розриває зімкнення. Утворені так звуки правомірно
назвати проривними; це - в українській м ові [б], [б’], [п], [п’], |д |. [д’|. |т |,
[ т '|. |г |. [г’]. [к]. [к’]. Протяж ність цьому типу приголосних не властива.
Переконує в цьому' найпростіш ий експеримент, достатньо порівняти вимову,
наприклад, проривних [б], [п], [д], [т] з щ ілинним и [з], [ш]. [с], [х].
Серед зімкнених своєрідною артикуляцією характеризуються звуки [л],
[л’]. [м]. [м ’|. [н]. [н’]. їх називають зім кнено-прохідними.
П ри їх артикуляції активні органи, зім кнувш и сь з пасивн и м и , не
розмикаю ться миттєво, як при творенні проривних, а залиш аю ться на місці
зім кнення і розмикаю ться лиш е після проходження утворю ваного в гортані
голосу в одному випадку' через порожнину рота (звуки [л]. [л’]). в іншому -
через порожнину носа (звуки [м], [м ’]_ [н]. [н’]). Так, при вимові приголосних
[л] і [л ) кінчик язика змикається з верхнім и зубами, але це зімкнення не
закриває повністю проходження повітря. Воно йде через отвори м іж язиком
і щоками. їх творення закінчується розм иканням язика з зубами. Д ещ о інш а
робота м овних органів спостерігається при вим ові [м], [м ’]. [н]. [н’]. П ри їх
творенні повністю перекривається проходження повітряного струму через
порожнину рота. Різниця лиш е в тому, що вим ова [м] і [м ’] супроводжу ється
зім кненням верхньої і нижньої губ. в артикуляції ж звуків [н] і [н’] активно
д іє передня частина язика, яка змикається з зубами і альвеолам и і створю є
перепону. У творю ваний в гортані голос проходить через носову порожнину,
і артикуляція цих звуків заверш ується розм иканням активних о рган ів з
пасивним.
1 В однині припустимі дві форми називного відмінка цього терміна: африката і африкат.
У системі зімкнених виділяється окрема група приголосних - аф рикати1
(від лат. а Г іт і с а ( а - ‘притерта’). Особливість їх артикуляції полягає в тому, що
після зімкнення активного органа з пасивним наступає повільне (а не раптове,
як при творенні проривних) розімкнення, яке поступово переходить у щілину.
Т ом у а ф р и к а т и щ е н а з и в а ю т ь з ім к н е н о -щ іл и н н и м и (а б о з ім к н е н о -
фрикативними) звуками. Т ак артикулю ю ться звуки [ц] (укр. ц о к а т и ; рос.
цьіпленок; пол. пос (вим. [ногу] - ‘н іч ’); [ч] (укр. червоний, англ. сИеск (вим.
[чек] - ‘п еревіряти ’); пол. С2аму(вим. [чарни]) - ‘чо рн и й ’; рос. чеспіньп'ї):
[д/с] (укр. [ д к м 'іп '] - д ж м іл ь ’, пол. с і/е т р е г - 'дж ем п ер ', вим ова [дкемпер]);
\ д \ (укр. дзвоник, вимова [^вд н и к ], пол. мпесіга— 'зн ан н я ’, вим ова [в’ес /а ])
і Іб П (укр. гедзь, вимова [ге*?’], білор. дзень (вимова ( § 'єн ’]); (рГ) (нім. с/а.\
Р /е п і - 'к ін ь ', сіег А р /е І - 'яблуко', сіег К о р / - 'го л о ва’).
П оєднання в одному звукові елем ен тів зім к н ен о -щ іл и н н о ї вим ови
показує кімограф. Ц е стає видно при зіставленні трьох кім ограф ічн и х схем
вимови:
(1) зімкненого
(2) щ ілинного
(3) аф рикати (а)
а б в
П одаємо коментар до них.
В ертикальні лінії умовно розподіляю ть артикуляцію на тр и фази: (а)
приступ, (б) витримку і (в) відступ. Лінії по горизонталі - це криві сили струму
повітря в кожній з трьох фаз при вимові (1) зімкненого, (2) щ ілинного, (3)
аф рикати (африката).
П ри вим ові зімкненого (1) по закінченні перш ої ф ази (а) внаслідок
зім кнення м овних органів припиняється надходження струму повітря. Перо
кімографа фіксує це тим, що проходить по нейтральній лінії. П ісля раптового
р о зім кн ен н я з ’являється значний п о вітрян и й струм, який зм уш ує перо
кім ограф а стрибнути вгору і в кінці вимови прямувати до н ейтральної лінії.
П ри вим ові щ ілинного (2) у другій фазі (б) активний орган утворю є з
пасивним щілину, значить - потік струму повітря не припиняється, що й
відбиває кімограф: сила струму повітря то зменш ується, то збільш ується;
перо кімографа при цьому не торкається нейтральної лінії.
З іс т а в л е н н я т р е т ь о ї схем и з п ерш ою і другою п о к азу є, що при
артику ляції африкати (африката) друга ф аза (б) являє собою синтез елемента
проривного, коли мовні органи зімкнулися і повітря не проходить, і елемента
Щ ІЛ И Н Н О Г О . КОЛИ зімкнення П О В ІЛ Ь Н О (а не раптово) переходить у Щ І Л И Н }’.
За цією особливістю артикуляції - злиттям елем ен тів зім кненого і
 щ ілинного - аф рикати ще називаю ть злитим и звуками. Так, аф риката [ц]
утворюється від злиття елементів, що нагадують артикуляцію зімкненого [т] і
щ ілинного [с]: аф риката |ч] - від злиття елементів, подібних до вимови
п р о р и вн ого [т] і ф р и к ати вн ого [ш ]; [ дк:\ - в ід зл и ття ел е м е н тів , які
спостерігаю ться у вимові [д] і [ж], а [<?] - елементів, схожих на [д] і [з].
Такий же характер творення і м 'як и х аф рикат [ц ’] - від елементів [т’] і [с’];
[ч ’] - від [т’| і [ш ’]; [<3*-г] - від [д’] і [ж ’], [<?’] - від [д ’] і [з’]. В усіх цих
випадках ідеться про злиття елементів звуків (а не цілих звуків), елементів,
що нагадують зімкнені і щ ілинні. П ерехід від вимови елементів зімкнених
до елементів щілинних (фрикативних) слухом не відчувається, тому африкати
сприймаю ться як один звук.
Не слід зміш увати вимову аф рикатів з їх графічним відтворенням. У
багатьох мовах для передачі деяких аф рикатів на письмі не існує окремих
знаків, і їх позначають двома буквами, як-от укр. дзвін, д ж м іль; біл. дзень:
нім. Р /е п і пол. іііш щ іа - ‘дж унглі’, що є одним із проявів невідповідності
вимови написанню. Але це не повинно порушувати нормативності вимови і
шкодити правильному розумінню артикуляційної природи цих своєрідних
звуків: пиш еться дві букви - вимовляється один звук.
Різновидам и аф рикатів вважаю ться аспірати (від лат. а з р і г а г е -
‘дути", видихати’), або придихові приголосні. А спіратам и називаю ться
дзвін кі або глухі приголосні, вимова яких відзначається легким гортанним
придихом, утворю ваним проходженням видихуваного повітря крізь звужену
голосову щілину. П ридихові є в грузинській і вірменській мовах - [ріг], [ііі],
у староіндійській [Ьіі], [сііі]. [§1і] (придихові позначаю ться у фонетичній
транскрипції з допомогою букви Н). Н аближ аю ться до придихових звуки
німецької мови [р], [(], [к]. які вимовляються з придихом, наприклад: сііе Рохі
- 'п о ш т а ’, геїіеп - "рятувати’, сіег К аїт - ‘чо в ен ’ (приблизна вимова [сііе
РИоохі]. [гепИеп], [сіег КИасіп]). У сл ов’янських мовах таки х звуків немає.
(в) Перепона створю ється частим ритм ічним змиканням і розмиканням
активного еластичного органа з пасивним. Здатність дриж ати в струмені
повітря маю ть кінчик язика і маленький язичок. Спостерігається це при
вимові передньоязикового звука [р], властивого багатьом мовам, і увулярного
[г], характерного для ф ранцузької і нім ецької мов. За такою своєрідною
артикуляцією ці звуки називаю ть дриж ачи м и, або вібр ан там и (від лат.
V і Ь г а г е - ‘дри ж ати ’, ‘дриж ачий’).
§ 47. Розрізнення приголосних за додатковим и артикуляційним и
й а к у с т и ч н и м и о з н а к а м и . Р о згл я н у т і т р и к л а с и ф ік а ц ій н і о зн а к и
приголосних ґрунтуються, як зазначалося, на артикуляційних засадах. їх
групування, однак, цим не обмежується. П ринципово важ ливим виявляється
врахування в них розрізню вальних акустичних ознак, які взаєм од ію ть з
особливостям и артикуляції розподілених у попередньому параграф і груп
приголосних.
Аку стичні ознаки приголосних леж ать в основі розрізнень 1) твердих і
м ’яких, 2) свистячих і ш иплячих. 3) носових і неносових.
1. Відомо, що вже діти першого класу легко розрізняю ть приголосні
твер д і і м ’які. П ояснення таке: тс. що нази вається м 'я к іс тю /тв ер д іст ю
приголосних, пов'язане з акустичним протиставлення: на слух м 'які приголосні
звучать вищ е за тверді. У цьому переконуються перш окласники, зіставляю чи
вимову, наприклад, слів української мови сас) сядь (вимова [сад\. [с ’«<)’]),
с и н - с и н ь (вимова [син\. [син’|). Слухове розрізнення виділених звуків у цих
прикладах дає підстави протиставляти тверді [с], [д], [н] м ’яким [с’], [д’|, |н '|.
їхня акустична відмінність зумовлена відсутністю/наявністю додаткової
артикуляції, яка накладається на основні артикуляційні характери сти ки
зіставлю ваних твердих/м ’яких звуків. Тверді звуки утворю ю ться так. що на
їх творення за місцем, способом артикуляції й участю голосу і шуму не
накладаю ться жодні додаткові артикуляційні наш арування. Ті ж звуки, що
кваліфіку ються як м ’які, утворю ю ться на базі твердих унаслідок накладання
додаткової артику ляції на основну в кожному звукові. Додаткова артику ляція
полягає в піднятті середньої частини спинки язика до твердого піднебіння,
завдяки чому зменш ується розм ір резонатора, що спричиняє підвищ ення
характерного для звука тону і шуму. Тверде піднебіння - латинською мовою
- раїаїш п, звідки й термін ..п ал а тал ізац ія ".
У явлення про н ак л ад ан н я додаткової арти куляц ії на о сн овн у дає
рис. 21, на якому зіставляється творення звуків української мови [н| і |н ’ |.
Рис. 2 1 .1 іо л о ж е н н я ячика при вим ові ж уків у к р а їн ­
ської м ови [н] і ім '). И ід н я п я с ер ед н ьо ї ч а с іи н и
я зи к а д о тверд ого п ід н е б ін н я с т в о р ю є а к у с т и ч н е
враж ення п ід в и щ е н н я тону п ри голосн ого.
Обидва вони - звуки передньоязикові, сонорні, зімкнено-прохідні. І все
ж на слух ці звуки неоднакові: ( н '| звучить вище за [н]. С тається це тому, що
при його вимові середня спинка язика піднімається до твердого піднебіння
(як це показано на рис. 21). завдяки чому зм енш ується резонатор, а відтак
підвищується тональність звучання [н’|.
Звуки, що утворю ю ться внаслідок накладання на основну додаткової
артикуляції, п о в ’язаної з підняттям середньої спинки язи ка до твердого
піднебіння, називаю ться палаталізованим и (від лат. р а їа іи т - ‘піднебіння’),
їх ще іменують пом ’якш еним и або твердопіднебінними.
Розрізнення приголосних за твердою і м ’якою вим овою (або спрощ ено
за тверд істю і м ’якістю ) створю є пари. В у к р аїн ськ ій м ові м айж е всі
приголосні, крім звука [й]. групуються парами: [б]-[б’], [п ]-[п ’], [в ]-|в ’]. [м]-
[м ’]. [фНф’І [ДНД?]. М - [т ’І. [з]-[з’Ь [с]-Гс’|, [ж ]-[ж ’]. [ч]-[ч’], [ д к ) - [ д к '\.
[ З ’Н б П - [Ц]-[Ц'1- [л]-[л’]. [н]-[н’|. [р|-[р'1. [г]-(г ], [г]-[г’]. [к]-[к’]. [х]-[х ]
Звук [й] належить до категорії м 'як и х приголосних, тому що його основна
артикуляція п о в 'я за н а з підняттям серед ньої спинки язи к а до твердого
піднебіння (він середньоязиковий, - див. § 46). а це означає, що він за
природою творення не палаталізований (тобто пом ’якш ений), а палатальний
(тобто м ’який). У палаталізованих приголосних підняття спинки язика до
твердого піднебіння - додаткова артикуляція, у творенні [й] - це артикуляція
основна. Зняти цю артикуляцію і ніякого звука не буде. Тому [й] не має
відповідної твердої пари (рис. 22).
Р и с. 2 2. С хем а р е н тген о гр ам и
п р го л о сн о го у кр аїн сько ї м ови [й].
Не м ає відповідної пари й середньоязиковий звук нім ецької мови [с1і|
(і с Іі-Ь а и (). У його творенні підняття середньої частини спинки язика до
піднебіння становить не додаткову, а основну артикуляцію.
У з в ’язку з тим . щ о при творенн і різн и х п ал а тал ізо ван и х звуків
сп остерігається різн ий сту пінь наближ ення язи ка до твердого піднебіння.
р яд д о с л ід н и к ів сх и л ь н и й р о зр із н я т и в ід м ін н і сту п ен і п а л а т а л із а ц ії
приголосних української мови і розціню вати це як їх здатність до більш ого
чи м енш ого м 'якш ен н я, тобто до слухового розрізн ен н я то н ал ьн о сті. У
сучасних наукових виданнях і в ш кільних підручниках указується на те, що є
п р и г о л о с н і м ’я к і і н а п і в п о м ’я к ш е н і. Д о к а т е г о р і ї о с т а н н іх
(н апівпом ’якш ених) відносять: губні, ш иплячі, задньоязикові, глотковий, які
в пози ц ії перед [і] стаю ть не м ’яким и, а н ап ів п о м ‘якш ую ться. В ін ш и х
п о зи ц ія х во н и з а л и ш а ю т ь с я т в е р д и м и . У ф о н е т и ч н ій т р а н с к р и п ц ії
н а п і в п о м ’я к ш е н і п р о п о н у є т ь с я п о з н а ч а т и в ід м ін н о в і д м ’я к и х .
Н апівпом ’якш еність рекомендується передавати значком [']. як у прикладах
\в ’ін]. [веч ’ір]. [г ’ігант]. на відміну від того, як передається м ’якість, а саме:
значком [']. пор.: [с у’ дй], [тон 'а ’], [ге;з*’].
П ропоноване розрізнення м ’якості і напівпом якш еності приголосних
видається проблематичним. Уже зауважувалося, що під терм іном " м ’якість”
приголосного прийнято розум іти підвищ ення тон альн ості. На практиці
лю дське вухо не розрізняє повну м ’якість чи нап івп ом ’якш сність. Р ізна
сту пінь п алаталізації не фіксується й експериментальним и дослідж еннями:
‘‘експериментальна фонетика поїш не має в своєму розпорядж енні засобів
для того, щоб виріш ити питання про вивчення ступенів палаталізації” 1. Отже,
немає достатніх підстав для виділення напівпом ’якшених приголосних. Тим
більш е недоречно вводити це поняття в шкільні підручники. Д іти усвідомлено
протиставляють твердість і м ’якість приголосних і не відчувають відмін щодо
ступеня у ‘'м ’якості ' звуків [д’] і |с ’] чи [в ] і [ч ]. Тому доцільно відмовитися
від терм іна "напівпом ’якш ений” звук.
2. За акустичними ознаками в системі приголосних виділяю ть групу
св и стя ч и х і групу ш и п лячи х. З у с тр іч аю ч и сь у м о вн о м у п отоц і, вони
взаємодію ть, викликаю чи процес уподібню вання (детальніш е в § 56). Тому
до класифікаційної схеми правомірно ввести опозицію приголосних: свистячі/
ш иплячі. В українській мові свистячі [з], (з’], [с], |с ’]. [<?|. [ £?"], [ц]. [ц’|.
Вони групуються парами: дзвінкі [з], | з ’] і [£?]. [<?']. глухі |с]. [ с '| і [ц], |ц ’];
щ ілинні [з], [з ] і [с]. |с ’|. африкати ’), [ц| і |ц ]. Ш иплячі - цс |ж |, [ж’],
[ш], [ш ’]. \сЩ . [д іє 'І [ч|, [ч ]. С еред них пари: дзвінкі [ж |. [ ж '| і [ ^ | . \ ^ ' \ ,
глухі [ш]. [ш ’| і [ч]. |ч ’], щілинні [ж]. [ж ’|. [ш]. |ш ’]. африкати \<Щ. [<3*’’|. |ч],
И]
3. У системі приголосних виділяється своєрідним звучанням невелика
група звуків, як\' кваліфікують як носові. Носове забарвлення вони одержують
внаслідок того, що видихуване повітря проходить не через порожнину рота,
а через носову порожнину. Це звуки української мови [м |. [м ’|. [н|. (н |. На
противагу цим носовим усі інші приголосні прийнято називати ротовими.
1 ГІрокопова Л.І. Приголосні (|>онсми сучасної української лі і ера гурмої мови. К\. 1958. -С.69.
 Класифікація приголосних дає змогу визначити його основні і додаткові
ознаки, тобто “впізнати” звук за характерним и його прикметами. Так. за
о з н а к а м и : “ п р и г о л о с н и й - п е р е д н ь о я зи к о в и й , д з в ін к и й , щ іл и н н и й ,

при них не ставиться.

Передньоязиковий щілинний у фонетичній (і фонематичній) транскрипції може передаватися і як [й], і як Ц]. Знак м’якості [’]
непалаталізований, шиплячий, неносовий” можна впізнати звук [ж]. Характерні
риси: приголосний - передньоязиковий, дзвінкий, африката, непалаталізований,
шЗбШіячий, неносовий - даю ть підстави н азвати звук [ ].
Завершуючи розгляд приголосних, подаємо таблицю приголосних звуків
української мови (див. стор. 99).

§ 48. Ф онетичне ч л енуван ня мови. П оняття про склад. С кладові і

нескладові звуки. М овний потік розбивається на відрізки різн ої величини
залеж но від змісту, інтонування, пауз і напруги видиху повітря. У ньому, крім
звуків, виділяю ться склади, такти і синтагми. З них фонетико-смисловими
одиницями є синтагми (див. § 124), типово фонетичними - склади і такти
(про склади - у цьому §, про такти - у § 51).

ТАБЛИЦЯ
З ш кільного курсу української мови відомо, що склад - частина слова,
яку вимовляю ть поштовхом видихуваного повітря. Таке трактування складу

ПРИГОЛОСНИХ
є правильним у віднош енні до багатьох мов, зокрем а української, російської,
білоруської, польської, але не до всіх. У загальному м овознавстві розуміння
складу не вкладається в межі цього визначення. Тому й виникає потреба
знайти інш е формулювання, яке б відзначалось універсальністю (відповідно
до завдань загального мовознавства).

ЗВУКІВ
С п о с т е р е ж е н н я с в ід ч а т ь , щ о зв у к о в и й п о т ік м о в и а к у с т и ч н о
неоднорідний: поряд з повнозвучними стоять одиниці послабленого звучання,

УКРА ЇН СЬК ОЇ
що графічно можна передати умовною хвилеподібною лінією :

мови
 Поділ звукового потоку вертикальним и рисками на частини показує
виділення фонетичних складів. З цього робим о висновок: склад - це відрізок
звукової мови, що характеризується максимумом звучання (підвищення хвилі),
обмежений м інім умом звучності (її зниження). У максимумі звучання (або у
вершині складу) стоять найбільш повнозвучні фонетичні одиниці. Це - голосні
і в окремих м овах сонорні, як-от у чеській мові \кгк\ (ш ия), [ргхі] (палець).
[\’о(к] (вовк), у сербській - [брв] (дошка), [брз] (швидкий). [скрб] (піклування).
Верш ину звучання в них становлять сонорні.
В ластивість голосних і деяких приголосних бути у верш ині складу
робить їх складотворчими, або складовими. Усі інш і звуки, які становлять
н а р о с т а н н я а б о п о с л а б л е н н я л а н ц ю г а зв у ч а н н я , н а з и в а ю т ь
н ескл ад о тво р ч и м и , або н еск л ад о в и м и Н и м и , як п р ави л о , ви ступ аю ть
приголосні, крім тих сонорних, які в окремих мовах здатні утворю вати склад.
Проте й деякі голосні можуть перетворю ватись у нескладові. Викликається
це втратою напруги видиху при вим ові голосного в певних ф онетичних
умовах. В українській мові голосні звуки [у] та {і], приголосний [в] висту пають
нескладовими (у фонетичній транскрипції [у] на місці [у] й [в|. а також (/“] на
місці [і]) у позиціях: а) перед приголосним на початку слова: |угору], [Гду].
б) в середині слова після голосного перед приголосним: [заутра], [за імен: ик],
в) у кінці слова перед паузою: [ходйу]. [д а ї].
Н ескладові голосні звуки властиві й інш им мовам. У російській мові,
наприклад, нескладовий [и| передається буквою й, назва якої - “и краткос” -
в о с н о в н о м у в ід б и в а є с п р а в ж н ій с т а н р еч ей : п о с л а б л е н е зв у ч а н н я
супроводжується і його скороченням, тобто короткістю. У білоруській мові
для нескладового |у | в алф авіті передбачено своєрідний знак у: Барьіслау.
прауба.
Н аявність у складі складотворного голосного чи приголосного у таких
мовах, як українська, російські, білоруська, чеська, н ім ецькі, англійські,
ф р а н ц у з ь к а , о б о в ’я зк о в а . В ін в и с т у п а є о д и н а б о в с п о л у ц і з
нескладотворчими, кількість яких і їх місце у віднош енні до складотворного
бувають різними. Так. у слові української мови авіація виділяється п ’ять
склад ів [ а -в 'і-а -ц 'і^ а ]. серед яких перш ий і третій передаю ться одним
голосним, всі інші - голосним і приголосним. У словах [пра-во[, [се-стра] в
складі наявна сполукі двох і трьох приголосних.
Залеж но від кінцевого звука - складотворного чи нескладотворчого -
розрізняють відкриті і закриті склади. У словах авіація, право, сест ра склади
відкриті, оскільки вони закінчуються на складотворні. У словах \сон], [ля/ж],
[краї] - склади закриті, бо на кінці склад,' стоять нескладотворчі звуки
(приголосні і нескладовий [І |).
С клад з початковим голосним називається неприкритим, з початковим
приголосним - прикритим, пор.: | акт | і [н 7ч|. Цс треба враховувати при аналізі
х ар ак тер у складу: н ази вати не лиш е його в ід к р и т іс т ь /за к р и т іс т ь , а й
неприкритість/прикритісгь. Наприклад, у слові [г7я-.мя]обидва склади відкриті
і прикриті, у слові [к ’ін-чик] - закриті і прикриті. У слові [знай-тй] перш ий
склад закритий і прикритий, дру гий - відкритий і прикритий.
§ 49. Д и ф то н ги . Т риф тонги. В икладен е вищ е р о зу м ін н я скл ад у
д о п о м а га є у св ід о м и ти при роду д и ф то н гів (в ід грец. (1 і 5 - 'д в а ' та
р її І о п § о 8- ‘звук’), або двоголосних звуків.
Д ифтонги являю ть собою особливий тип голосних, в артикуляційній
витримці яких наявні зміни, що спричиняються до зміни тем бру1. П рактично
це ви н и кіє внаслідок злиття двох голосних в одному складі.
М ож ливість поєднання в одному складі двох голосних з'явл яється
завдяки тому, що один з компонентів двоголосного є складовий, а другий
нескладовий, пор. укр. став (вим. \стау\у, рос. бай (вим. [баї]), нім. пеіп - ‘н і’
(вим. [наш]), англ. - ‘іти’ (вим. [ґггр]).
У м овах світу існую ть поєднання різних складових і нескладових
голосних, чим і зумовлю ється наявність відм інних дифтонгів: в українській
мові - [ау|, [аї|, |оу], |ої ], |еу], [еї], [іу]. [ії|. |уу]. |у ї|. [иу|, [иї]. у якутській [ьіа|,
[уо|, [из], в болгарській |ь й ].у польській [аи]. |еи].
Залеж но від місця складотворного елемента дифтонги поділяю ться на
спадні і висхідні. Спадними називаються дифтонги, в яких перший компонент
складовий, а другий - нескладовий. Цс - найпош иреніш ий тип двоголосних.
Наприклад, в англійській мові: по (вим. [н«у]). у нім ецькій мові: іпеіп (вим.
[л(ш~н|). Ііеиіе ( в и м . [гоїте]), у білоруській: [Оау]. [брау]. у польській: [аиіог].
[еигора]. В и сх ід н и м и н ази ваю ться диф тонги з други м ск л ад о тво р н и м
компонентом. Цей тип двоголосних менш пош ирений. Зразком його можуть
бути французькі т о і - ‘я ’ (приблизна вимова [л/ш |), Юі - ‘т и ’ (вим. [/нул]).
Висхідні диф тонги засвідчую ться в північноукраїнськом у наріччі,
наприклад: [д ’іед], [куон ’].
П рийнято ще розрізняти дифтонги справж ні і несправжні. Справж ні
ди ф тон ги вл асти ві н ім ец ькій , ан гл ій ськ ій , ф р ан ц у зьк ій м овам . У них
компоненти ди(|ггонгів при будь-яких морфологічних зм інах слів не виходять
за межі складу: нім. теіп (дифтонг [еї ] у закритому складі) - теіпе (ділимо на
склади т еі-пе: все рівно дифтонг [еї].
Н авед ен і ви щ е п р и к л а д и д в о го л о с н и х у к р а їн с ь к о ї, р о с ій с ь к о ї і
білоруської мов становлять зразки несправж ніх диф тонгів, оскільки при
словозміні вони розщ еплю ю ться, пор. складоподіл пар: рос. май м а-я
1 На відміну від монофтонга (від грец. пі о п о я - ‘один‘ і р її І Ь о п £ о я ‘ шук‘), або
одноівука, який являс собою однорідне звучання юну.
(фонет. транскр. ма-]а), дай - даю (фонет. транскр. да-)у); укр. буу - бу-ва-ти.
У деяких мовах трапляються трифтонги, тобто поєднання трьох голосних
в одному складі, як-от в англійській мові [аио]:/Іо н ’ег (вим. [/Іа по] - ‘квітка’).
О скільки природа трифтонгів ще достатньо не вивчена, не всі фонетисти
визнаю ть їх фактом мови.
§ 50. Н аголос як ф онетичне явищ е. За слуховим сприйняттям можна
зробити висновок, що в багатоскладовому слові один із складів (а почасти й
к іл ь к а с к л а д ів ) н а г о л о ш у є т ь с я , т о б т о в и д іл я є т ь с я аб о (1 ) за в д я к и
ін тен си в н о сті мускульного напруж ення, або (2) вн асл ід о к п ід ви щ ен н я
тональності голосного в порівнянні з інш ими, або (3) подовженням. Залежно
від цього розпізнаю ть кілька типів складових наголосів.
(1) Н аголос, який виділяє скл ад посиленням видиху, збільш енням
мускульної напруги, називається силовим, або динамічним. Його ще іменують
експіраторним (від лат. е х р і г а г е - 'видихувати'), оскільки він заснований
на посиленні видиху при вимові складу.
До м ов з силовим (д и н ам іч н и м ) наголосом належ ать україн ська,
російська, білоруська, чеська, польська, вірменська, грузинська, англійська,
французька, німецька мови. Але не в усіх перелічених мовах наголош ений
ск л ад однакової сили видиху порівн яно з ненаголош еним складом . Як
твердять спеціалісти, в грузинській мові майже немає відчутної різниці між
наголош еним і ненаголошеним складом. У російській мові відмінність складу
під наголосом значна, в українській мові - трохи м енш а (детальніш е див у §
54).
(2) Наголос, що виділяє склад висотою звучання, називається музичним,
або т о н іч н и м , або м ел о д ій н и м . Т ак и м н агол осом х а р а к т е р и зу в а л а с ь
старогрецька мова; він властивий сучасним литовській, сербській, шведській,
норвезькій, китайській, в ’єтнамській мовам.
М узичний наголос буває, як правило, політонічним (від грец. р о 1 у 5 -
'б а г а т о '), або багатотон н и м . Ц я його вл а сти в іст ь п о л ягає в тому, що
наголош ений склад характеризується зміною музичного тону голосу. В одних
випадках він підвищ ується від початку до кінця складу (його називаю ть
висхідним), в інш их знижується (його іменують спадним). У сербській мові,
нап ри клад, спадний наголос може бути в перш ому склад і (п р авд ат и -
ви п р авдовувати ') і в односкладових словах (дан - 'д е н ь ', р д г - ‘р іг ').
Висхідний наголос можливий як у першому, так і в усіх наступних складах,
крім останнього: брада - ‘борода’, ко.марац - ‘комар'.
(3) Н агол ос, що в ід зн а ч а є т ь с я довготою зв у ч ан н я , н а зи в а є т ь с я
кіл ькісн и м , довготним , або квантитативним . Т акий н аголос власти ви й
новогрецькій МОВІ.
Перелічені типи складового наголосу' в чистому вигляді трапляю ться
рідко. Здебільш ого два з них поєднуються в одній якійсь мові. У литовській,
ш ведській і норвезькій м овах наголос не чисто м узичний, а м узично-
динамічний. В українській і російській мовах силовий (динамічний) співіснує
з кількісним. Саме на цю особливість наголошеного складу української і
російської мов вказують учителі, коли навчають дітей визначати наголос у
словах. Вони зауважують, що наголошеним вважається той склад, який можна
протягти і не спотворити звукового оф орм лення і см ислу слова, як-от:
голова-а-а, доро-о-ога, о-о-ож еледь.
Наголоси розрізняю ть також і за місцем їх у слові. У різних мовах
відповідно до своєрідної фонетичної або морфологічної структури слова
наголоси можуть пов’язуватися з певним складом. За цією ознакою виділяють
такі види наголосів:
а) фіксований, або постійний, який у всіх словах мови (можливо, за
деякими винятками) припадає на певний склад слова незалеж но від його
морф ологічної будови. Н априклад, у фінській, угорській, чеській мовах
наголошеним, як правило, чується перший склад: чеськ. пахіго] (вим. [настрої])
- ін струм ен т’: п аш огпік (вим. [нам ож ник]) - ‘м о р як ’: у ф ранцузькій,
турецькій, казахській, вірменській - наголос на останньому складі: фр. сігареаи
(вим. [драпд]) - ‘п рап ор’: сіісііоппаіге (вим. [д іксіо нер |) - ‘сл о вн и к ’: у
польській - на передостанньому: польськ. и’/огеА (вим. [фтдрек]) - ‘вівторок":
Іеіе/оп (вим. [телефон]) - ‘телеф он’,
б) вільний, або рухомий, який у різних словах і навіть у різних формах
того самого слова падає на різні склади, як. наприклад, в українській мові: в
словах з однаковою кількістю складів [колесо], [солома], [молоко]: у різних
формах того самого слова, як-от: [голова], [голіу], [голови]:
в) пов’язаний, або зумовлений, тобто закріплений за певною морфемою.
Так. у німецькій мові наголос звичайно припадає на кореневий склад: сіа.ч
Репніег (вим.[гіос фенстер] - ‘вікн о’; Іаи/еп (вим. [лауфен]) — ’бігти ’, за
винятком тих випадків, коли деякі префікси і суфікси перетягують наголос
на себе, зокрема: аіф іеИ еп (вим. [ауфш теен]) - ‘вставати’: апП т гІеп (вим.
[антвортен]) - ‘відповідати’; сіег Мисіепі (вим. [дер штудент]).
Багатоскладові слова мов з силовим і кількісним наголосом поряд з
основним маю ть ще так званий побічний наголос. Н аявність його особливо
помітна в складних словах багатьох мов. наприклад: рос. здмлет рясение, укр.
болезаспокійливий, нім. сіег Р'есІегІїаІСег (вим. [дер ф едерхальт ер]) - ‘ручка
для п ера’)1. Побічний наголос в українській мові відмежований від
основного одним чи кількома складам и. Тому він може бути не менш е як у
1 П обічний наголос передасться значком [*]. який сіави ться над буквою , як-от: а.
трискладових словах, причому в таких, у яких головний наголос припадає на
п е р ш и й а б о т р е т ій чи п о д а л ь ш и й с к л а д : у к р . з о л о т о , О д р о гй и ,
б а г а т о к о м п о н е н т н и й . С к л ад , на як и й п р и п а д а є п о б іч н и й н аго л о с,
вимовляється без особливої напруги і тривалості на відміну від складу з
головним наголосом, але напру женіше від усіх інших ненаголошених складів.
Як фонетичне явищ е, наголос служить для розрізнення значень слів,
наприклад, в українській мові: [атлас] - 'збірник географічних карт' і [атлас]
- 'блискуча тк ан ина’, або форм слів: [в ’ікна] - (родовий відм інок однини) -
[в ’ікна] - (називний відм інок множини). Про омографи - § 89.
§ 51. П роклітики і енклітики. Такт (ф онетичне слово). Кожне слово,
як зауважено в § 50. має наголос, але в мовному потоці трапляю ться випадки,
коли слово передає наголош еність сусідньом у слову. В трата окрем им и
словам и власного наголосу називається атонацією (префікс а- вказує на
відсутність ознаки, властивості), або дезакцентацією (префікс дез- вказує на
припинення, знищ ення чи відсутність чогось).
Розрізняють два випадки перенесення наголос)'.
1. Службове слово може передавати наголос наступному повнозначному
слову, як-от: укр. переді мною : польськ. р ггу окпіе (вим. \пиш дкн є] - ‘біля
вікна . Такий рух наголосу' називається проклізою , а слово, що його втрачає,
- проклітикою (від грец. р г о к 1 і п б - ‘нахиляти наперед’).
2. Службові слова можуть передавати свій наголос попередньому слову,
як. н ап р и к л ад , зр о б и в би. п р и й ш о в ж е. Т ак с п ер е н е с е н н я наголосу
називається енклізою . а слово, що втрачає наголос, енклітикою (від грец.
е п к і і п б — схилятись ). Енклітиками бувають не тільки службові слова.
Короткі форми особових займенників польської мови ті, сі, $о, ти, ті% і
зворотного займенника хі%. як правило, висту пають енклітиками: росіау ті
(вим. [подаймі] - 'подай мені ; оріегас$і% (вим. [опє'раць сс\) - 'спиратися'.
У російській мові пош ирені випадки перенесення наголосу' з повнозначних
слів на службові, як-от: пдд гору, без году неделя. У польській мові значна
кількість прийменників приймає на себе наголос наступних односкладових
ім енників і займенників, а заперечна частка піе - односкладових дієслів: па
м’іех (вим. [н а в е с ь ])- ‘у село': и пісН (вим. [у ніх]) — ‘у них'; т е сіат (вим. [не
дам ]) - ‘не дам '.
Енклітики і проклітики разом із с у с і д н і м и словам и створю ю ть одне
акцентне ціле (навколо одного наголосу групуються повнозначні або службові
слова), яке називають тактом (від лат. і а с І и т - ‘торкання"), або (]ю н є т и ч н и м
словом. П риклади фонетичних слів (такту): укр. передім ною : рос. пддгору
(звуковий комплекс об 'єд н ани й одним наголосом); орфографічно: переді
м ною ; под гору.
§ 52. Зм іни звуків. Розрізнення ф онетичних і неф онетичних зм ін. У
процесі функціонування й історичного розвитку мов їх звуки піддаю ться
змінам. Розрізняю ть зміни звуків 1) фонетичні і 2) нефонетичні. В ідм інність
таких змін закладена в причинах, що викликають їх перебіг.
1. Якщ о зміна звука пов'язана з дією властивих певній мові фонетичних
факторів (наголош еністю чи ненаголош еністю , відкритістю чи закритістю
ск л ад у , в з а є м о д іє ю су с ід н іх зв у к ів ), то т а к і п р о ц е с и с л ід в в а ж а т и
ф о н ети ч н и м и . Н ап р и к л ад , у б іл о р у сь к ій м ові звук [о |. п о п ад аю ч и у
н ен аго л о ш ен и й ск л ад , ви м о в л я є ть ся , як [ а |. Д іян н я ц іє ї ф о н е ти ч н о ї
в л а с т и в о с т і б іл о р у с ь к о ї м о в и п о ш и р ю є т ь с я як на д а в н і, т а к і на
новозапозичені слова, пор.: [барддка] - [ба р а д а|. | га ло ука \ - [га л а ва |;
[космос] - [касманаут]. \м ет одика] - [метад]. \м еппор\ - [метзарьіт].
Внаслідок дії певних фонетичних умов, зокрема, впливу фонетичних
позицій, у які потрапляє звук, виникаю ть фонетичні чергування. Т акі зм іни
з в у к і в (фонем) чи їх варіантів у складі морфем (префікса, кореня, суфікса,
флексії), вклю чаю чи і зміну звуків нулем (відсутністю ) звука, прийнято
називати чергуванням, або альтернацією (від лат. а 11 с г н а І і о - чергу ван н я').
а ті звукові одиниці, що беруть участь у чергуванні. - а л ь т е р н а т а м и .
П р и к л а д и зм ін и у кр аїн сько го |с | (н аго л о ш ен о го ск л ад у ) на |е " |
(ненаголош еного складу) в словах [села] - \се“ла \. {весни\ - (ве"сш ї| чи
дзвінкого звука російської мови на глухий у словах \<)еда\ - [дет]. [л ’у б д ви \ -
|,7 ’у б д ф ’| становлять зразки дію чих зараз фонетичних чергу вань.
Історичні (або традиційні) чергування були колись фонетичним и, бо
мали причини для їх виникнення в певну історичну добу . Існуючі в українській
мові чергування |о | та |с | з [і| (коні - кінь, осені о сін ь) є історичними. Вони
пов'язан і із занепадом (що заверш ився в останній чверті XII ст.) та к званих
г л у х и х редукованих звуків [ь| і [ь] (див. § 54). Історичними вваж аю ться і
чергу вання [с| з |ш ] у формах носит и - нош у, і чергу вання [г|. [к|. [х] із [ж |.
[ч|. [ш] та [з’|. |ц ’]. ]с’| (нога-ніж ка-нозі; рука-ручка-руці; вухо-вуш ко-у вусі).
причини виникнення яких також сягаю ть у далеку давнину. Ті або інш і типи
чергу вань завдяки закономірності д ії й усталеності в мові передаю ться з
покоління в покоління, а тому вони й живуть протягом століть.
Залиш аю чись історичними, традиційним и, такі зміни супроводжую ть
м орфемне розрізнення слів, наприклад: укр. вухо - (у) вусі: рос. вож у -
возить. Саме завдяки тому, що такі історичні фонетичні чергу вання пов'язані
з граматичними явищ ами, вивчення їх віднесене до окремого мовознавчого
розділу' - м орф онології (термін утворений від поєднання м о р іф о ло гія ) і
ф онологія), що вивчає зв'язк и морфології і фонетики (див. § 107).
2. Коли ж зміни звуків не залеж ать від фонетичних причин (наголосу',
характеру складу, оточення), а зумовлені якимись інш ими факторами, то їх
прийнято називати нефонетичними. Так. у слові сьомий, що походить з давнього
седьмьш . звук [о] на місці колишнього [с] з ’явився не внаслідок фонетичних
причин. В українській мові давній звук [е| не зм іню вався на [о] після м ’яких
приголосних. Він виник за зразком слів шостий, восьмий, внаслідок чого
ф онетично вирівнявся м орфологічний ряд числівників: шост ий, сьомий,
восьмий. Таку зміну слід кваліфікувати як нефонетичну.
Звернім ось до детального розгляду фонетичних змін.
§ 53. Ф онетичні зм іни (ф онетичні пронеси). П рийнято виділяти дві
фонетичні умови, які спричиняю ть зміни голосних або приголосних.
1. П ерш а - це дія загальних фонетичних умов, у які потрапляє голосний
ч и п р и го л о сн и й звук. Т а к и м и з а г а л ь н и м и ф о н е т и ч н и м и у м о в ам и є
наголош еність чи ненаголош еність складу, позиція перед паузою чи після
неї. у кінці чи на початку слова. Зміни, що виникають внаслідок цих причин,
називаю ться позиційними. До них треба віднести в сучасній українській мові
невиразну (наближену до |и | вимову [е|. яка виникає тоді, коли [е] потрапляє
у ненаголош ений склад: [се"ло]. [ве"слд]. \ве“с е л и ї\. Д остатньо цьому звукові
розм іститися в наголошеному складі, як його вимова стає виразною , чіткою:
[села | . [весла], [весело].
2. Друга умова -сусід ство звуків. Сусідніми можуть виявитися дзвінкий
і глухий, твердий і м ’який, передньоязиковий і задньоязиковий, свистячий і
ш иплячий, носовий і неносовий та ін. У процесі творення неоднорідних за
вим овою звуків можливе набігання артикуляції одного звука на артикуляцію
інш ого, що й зумовлює його зміну. Так, у російській мові глухий звук [с].
стикаю чись у звуковому потоці із дзвінким звуком [б], зазнає його впливу:
вим овляється не [сбоку]. а \збдку\. Подібне спостерігається і в польській
мові, але не на початку, а в середині слова. Звук |$'| (глухий), стоячи поряд з
дзвін ки м [Ь] у слові рго&Ьа ("прохання’), втрачає свою характерну ознаку -
глухість: ви м о вл яється д звін к о , як [г] (україн сько ю т р а н с к р и п ц іє ю -
[проз 'ба]).
Зміни, які виникають під впливом сусідства звуків, прийнято називати
комбінаторними (від лат с о ш Ь і п а г е - 'поєднувати, сполучати’).
П очнемо з розгляд>' позиційних звукових змін.
§ 54. Позиційні звукові зміни. 1. Одним з поширених видів позиційних
зм ін є редукція голосних (від лат. г е с і и с е г е - 'приводити в певний с т ан ’).
Редукція - це послаблення артикуляції голосного, яке приводить до
кількісно-якісних зм ін у н ь о м у ' і навіть до повного його знеголош ення.
Редукції піддаються ненаголошені склади тих мов, у яких є значні відміни в силі
видиху при творенні наголош ених і ненаголошених голосних. Я к свідчать
русисти (спеціалісти з російської мови), російське п 'яти скл ад о ве слово з
н аголосом на серед н ьо м у складі м ає п ри бл и зн о таку схем у р о зп о д іл у
відповідної сили (напруги у видиху повітря) наголош ених і ненаголош ених
складів (сила видиху умовно передається ци ф рам и )1:
П ереднаголосні склади Н аголош ений П іслянаголосні склади
склад
Другий П ерш ий П ерш ий Другий
3
1 2 1 1
За умов такої разю чої (три проти одного) відміни сили (напруги) видиху
голосних у наголош еному та ненаголош єному складах і виникає редукція
ненаголош ених голосних.
У російській мові редукуються всі голосні. Проте одні з них піддаю ться
кількісній, інш і - якісній редукції. Т ільки кількісні зміни спостерігаю ться у
вимові ненаголош ених [и]. [у], [ьі]. Так, у словах дуть, дутье, дуновение
звук [у] відрізняється в к о ж н о ш випадку- лиш е більш ою чи менш ою силою
видиху і тривалістю : він сильний у наголош еній позиції (дут ь), слабкий у
п е р ш о м у п е р е д н а г о л о с н о м у с к л а д і (д у т ь е ) і к о р о т к и й у д р у г о м у
п ереднаголосном у складі (д уно вени е). А ртикуляційні о со б л и во сті його
залиш аю ться в основному сталими.
Н енаголош ені ж звуки [з], [о], [а] зазнаю ть не тільки кількісних, але й
якісних змін. Д ля розгляду .можна взяти словом олодой (вимова - [м ьллддй].
у якому звук [о] виступає одразу в трьох варіантах: [о] - у наголош еному
ск л ад і, [л] - у перш ом у п ередн аго ло сн о м у (чується н ев и р азн и й звук,
наближений до [а], але не [а]; у фонетичній транскрипції передається знаком
д ), [ь] - у другому переднаголосному (знак фонетичної транскрипції ь передає
майже нечутний короткий звук).
П озиційні варіанти звука [о] відрізняю ться один від одного не лиш е
слабкою чи короткою вимовою , а й тим , що маю ть відмінну артикуляційну
характеристику: [о] - голосний задн ього ряду, серед н ього п ід н есен н я,
л а б іа л із о в а н и й , [л] - н и зько го п ід н е с е н н я , с е р е д н ь о -за д н ь о го ряду',
нелабіалізований, [ь] - голосний середнього ряду, середнього піднесення,
нелабіалізований.
В історії сх ідн о сло в’янських мов відом а повна редукція голосних.
Голосні неповного творення, що позначалися буквами ь. ь. у та к званих
слабких позиціях (слабкою була позиція їх у кінці слова, перед голосним
1 Див.: Сучасна українська літературна мова: Вступ. Ф онеіика За ред. І.К.БІлодіда. К..
1969. С.361.
 повного творення і і н .) редукувалися (давнє сьінь перетворилось в українській
мові в син, дьня - в дня).
В історії французької мови процес послаблення післянаголосних складів
ішов настільки інтенсивно, що вся післянаголосна частіша старофранцузьких
слів повністю редукувалася, внаслідок чого утворився вторинний тип будови
сл ів з нагол осом на к ін ц ев ом у с к л а д і, щ о й сп о с т е р іг а є т ь с я теп ер у
французькій мові: пор. запозичені з французької слова: візаві, дефіс, діалог,
м онолог, кат алог, парт ер. Це стЯло важ ливою ф онетичною прикметою
францу зької мови.
Редукція, однак, властива не всім мовам. Пояснюється це відсутністю
в деяких мовах значної різниці в силі (напрузі вимови) видиху голосних
наголош еного і ненаголошеного складів. Таке спостерігається, наприклад, в
україн ській мові, де розподіл сили м іж наголош еним і ненаголош еним
складам и характеризується дещ о інш ими дан им и . П одаємо їх у схемі:
Переднаголосні склади Н аголош ений Післяна голоси і склади
склад
Д ругий П ерш ий П ерш ий Другий
2 або між голосними і голосними.
1 приголосні д звін ки й і глухий, м ’який і твердий, ш иплячий і свистячий,
3/4 3А IV,
П ри такому співвіднош енні напруги вим ови ненаголошені голосні не
редукуються. Не піддаю ться редакції також ненаголошені голосні чеської
мови.
2. До позиційних звукових змін належ ить також приглушення дзвінких
у кінці слова. Ц е явищ е властиве не всім мовам. Н априклад, в англійській
мові жоден з кінцевих дзвінких не зм іню є характеру у вимові, наприклад:
саЬ(вим . [ к е б ] ) - 'т а к с і':засі(вим. [ с е д ] ) - ‘сумний’; Ьа%(вим. [ б е г ] )-‘су м ка'.
У французькій мові дзвінкі можливі в кінці слова, як-от | гоЬ] (орф. гоЬе -
'су кн я'), [го:г[ (орф. гоне - ‘троянда’).
Зате в російській, польській і нім ецькій м овах приглушення кінцевого
д звін к ого приголосного становить важ ливу ф онетичну рису: будь-який
дзвінкий у кінці слова вимовляється тільки глухо, пор : рос. дед (вим. [ д 'з /?;]).
дуб. (вим. [Оуп[).ров(вим. [роф ]).раз(вим. [рас]),рож ь (вим.[рот]); польськ.
сИІеЬ (вим. [хл'еп]) - 'х л іб ', о£гдсі (вим. [дгрут]) - ‘с а д ’: нім сіах Вас! (вим.
[дас ба:т[) - ‘ван н а’, 'курорт', сіег Та% (вим. [дер т а:к]) - ‘д е н ь ’.
Д ослідж ення останніх років констатують, що українській мові теж
властиве оглушення дзвінких у кінці слів. Засвідчується це у м овців усіх
діалектних масивів, у мовленні освіченої частини суспільства, яка володіє
норм ативною мовою . М іж тим вузівські підручники з у кр аїн сько ї м ови
вказую ть на збереж ення дзвінких приголосних у кінцевій позиції. П роблем а
вим агає додаткового обстеження.
§ 55. Комбінаторні звукові зміни. Якщ о у мовному потоці поєднуються
звуки схожого і відмінного творення, то мож ливі звукові зміни, спрям овані
або на зближення, або на розрізнення артикуляції вим овлю ваних одиниць. У
першому випадку відбуваю ться процеси асим іляції, або уподібню вання, і
акомодації, або пристосування, у другому - виникає процес дисиміляції, тобто
розподібню вання. П роаналізуємо їх.
§ 56. А си м іл яція. Один з найпош иреніш их у мовах світу фонетичних
процесів - асим іляція [від лат. а з з і т і ї а і і о —'у п о д іб н ю ван н я) полягає в
тому, що при вимові рі зних за класифікаційними ознаками звуків, щ о стоять
поряд (найчастіш е) або на деякій відстані, нервовий імпульс артикуляції
одного звука впливає (часто - накладається) на нервовий імпульс артику ляції
іншого звука, тим сам им викликаю чи зміну одного звука в бік уподібнення
його іншому. Такий вплив спостерігається м іж приголосними і приголосними
А симіляція виникає тоді, коли стикаю ться звуки різної характеристики:
передньоязиковий і задньоязиковий, голосні переднього і заднього ряду тощо.
Н априклад, слово польської мови ідсіка ( ‘чо в ен ’) вимовляється як [лутка].
оскільки глухий [к| асимілю вав (уподібнив) собі дзвінкий [сі], який зм інився
на відповідний йому глухий [І]. Сталася асим іляція за дзвінкістю -глухістю .
Можлива асиміляція щодо твердості-м ’якості, як-от у слові української мови
співат и, в якому' звук [с] стає м ’яким підуп ливом палаталізованого ]п ’ |, що
стоїть перед [і], а [і| здатний пом ’якш увати будь-який приголосний, у тому
числі й губний [п], тому вимовляємо [с ’п ’іват и [. П риголосні асимілю ю ться
також і за участю носового резонатора. С лово російської мови обм ан у
північноросійських діалектах вимовляється, як [омман]. У ньому' неносовий
| б] повністю уподібнився носовому [м].
Результатом у подібню вання є зм енш ення несхожих рис сусідніх звуків
і зб ільш ен н я п одібних озн ак. Н ап ри клад, в артикуляції звуків[г] і [к]. які
взаєм од ію ть у слові во гкий (вим. .[вд хки ї]). відм ін н и м є м ісц е і спосіб
творення: [г] - глотковий, [к] - задн ьоязи кови й ; [г] - щ іл и н н и й , (к| -
зім кнений. Не схож і вони і за участю голосу і шуму (п ерш и й - дзвін к и й ,
другий - глухий). В наслідок аси м іляц ії <вогкий> вим овляєм о, як [вдхкиї |):
с у с і д н і звуки набули схожих ознак: і [х]. і [к] - звуки задньоязикові й глухі.
Різняться вони лиш е способом артикуляції: [х] - щ ілинний. |к] - зімкнений.

О тж е, кількість відм інних ознак зм енш илась, а спільних збільш илась. Ц е й
ілю струє процес уподібн ю ванн я, або аси м іл яц ії.
Види асиміляції розрізняють залежно від: 1) напряму' її дії, 2) результату.
3) м ісця розташ ування звуків, що піддаю ться цьому процесу.
1. Залеж но від напряму д ії асим іляція буває прогресивна, при якій
попередній звук уподібню є наступний, тобто його дія спрямована вперед
(прогрес), і регресивна, якщо наступний звук уподібню є собі попередній,
його дія скерована н азад (регрес).
С хематично дію і результат прогресивної асим іляції можна передати
так: внаслідок дії одного з різних сусідніх звуків: ( ^ ) (попередній звук)
(наступний звук) - утворюю ться: або однакові: ( ^ ) (попередній звук) і ( ^ )
(насту пний звук); або близькі звуки: ( ^ ) (попередній звук) і (наступний
звук).
П рояв регресивної асим іляції можна передати такою схемою:
( ^ ) (попередній звук) <—О (насту пний звук) — утворю ю ться:
або однакові звуки: О (попередній звук) і О (наступний звук);
або близькі звуки: 0 (попередній звук) і О (наступний звук).
Ф акти різних мов свідчать про те, що частіш е виникає регресивна
аси м іл яц ія. П ри кл адом р егреси вн ої а с и м іл я ц ії м ож уть служ ити слова
української мови молот ьба, боротьба, які вим овляю ться як [м о ло д ’ба],
[б о р о д ’ба] вн а сл ід о к того, що н аступни й д зв ін к и й [б] уп о дібн и в собі
попередній глухий [т’]. Такого ж типу є вим ова рос. [лдшка] (з лож ка),
[зделать] (із сделат ь); польськ. \рйтка\ (з гуЬка) - ‘рибка’, [кдзьба] (з кохЬа)
- косовиця’.
Я вищ е прогресивної аси м іл яц ії м енш пош ирене, але сам е воно д іє в
р осій ській діал ек тн ій вим ові слів [В а н 'к ’а ], [К д л ’к ’а ], [чсггїя'’у]. у яких
попередні м ’які: [н ’] у слові [ В а н 'к ’а], [л ’] - у слові [К д л’к ’а], [й] - в
останньому слові - впливаю ть на подальш ий твердий [к] і уподібню ю ть його
собі щодо м ’якості.
У просторічній вимові [пенз’ійа] замість української літературної вимови
[пенс ’ійа] слід вбачати прогресивну асим іляцію щодо дзвінкості: попередній
сонорний [н] уподібнив собі глухий [с ]. який набув дзвінкості і вимовляється,
як [з ].
А сим іляції піддаю ться не тільки звуки, що стоять у середині слова, але
й звуки різних слів, якщ о вони в мовному потоці ідуть один за одним, оскільки
в потоці мови такого поділу на слова, як на письмі, не буває; пор. вимову
сполучення двох слів з хат и, як [схати], у якому паузи після прийм енника з
немає.
2. За результатом розрізняю ть асим іляцію часткову і повну.
Н а в е д е н і в и щ е п р и к л а д и р е г р е с и в н о ї (м о л о д ь б а , б о р о д ь б а ) і
прогресивної [В а н ’к ’а ], [К д л 'к 'а ] асим іляції становлять водночас і зразки
ч а ст к о в о ї а с и м іл я ц ії, то б то тако го у п о д іб н ю в а н н я , п р и яком у зву к и
зближ аю ться лиш е за однією чи кількома артикуляційними ознаками, але не
стаю ть тотожними.
Наслідком повної асим іляції стає перетворення двох різних звуків в
абсолю тно однакові. Ц е помітно в літературній україн ській вим ові слів
[р о сс и п а т и ] (в ід р о зс и п а т и ), [п р и н 'іш ш и ] (в ід п р и н ісш и )', у в и м о ві
російських слів \ш ш и т ь\ (від сш ит ь), [иж ж арит 'ь] (від изж арить)', у
словах латинської мови аіііісгаїіо (від асіїпегаїю - ‘ал ітер ац ія’), іттогіаіі.ч
(від іп т о гіа ііх - ‘безсм ертний’).
3. За розташ уванням (за суміжністю ) взаємодію чих у м овному потоці
з в у к ів а с и м іл я ц ія б у в а є к о н т а к т н о ю (с у м іж н о ю ) і д и с т а н ц ій н о ю
(нссуміжною).
А сим іляції в основному піддаю ться сусідні, інакш е кажучи, суміжні,
звуки. Усі наведені вищ е приклади і є зр азкам и контактної (сум іж ної)
асиміляції. Але можливії й асиміляція дистанційна (нссуміжна) Вона виникає
при взаємодії звуків, розташ ованих один від одного на віддалі, тобто через
один чи кілька звуків, Ілю страцією такого типу фонетичного процесу можуть
служити слова російської мови чечевица (від сочевица), а також пепел (з
попель). І в першому', і в другому у д авніх словах сочевица і попель голосний
другого складу [е] уподібнив собі голосний [о], що стояв у перш ому складі.
Ці приклади ілю струю ть можливість асим іляції не лиш е м іж приголосними,
але й м іж голосними, що трапляється рідко.
Щ о ж до слова сочевица, то в ньому відбулося також дистан ц ій н е
уподібню вання приголосних: звук [ч] уподібнив собі звук [с].
В ан а л ізі звукових зм ін, зокрем а ас и м іл я ц ії, сл ід до тр и м у вати ся
послідовності. Н асам перед - визначається ти п фонетичної зміни, в даному
в и п а д к у - а с и м іл я ц ія . П іс л я ц ь о го н е о б х ід н о в к а з а т и , за яко ю
класиф ікаційною ознакою відбулася асим іляція: у голосних - за рядом,
п ід н есен н ям , л аб іал ізац іє ю , н азал іза ц ією ; у п ри голосн и х - за м ісцем
артикуляції, за участю голосу і шуму, за способом артикуляції, за твердістю /
м 'я к іс т ю , за с в и с т я ч іс т ю /ш и п л я ч іс т ю . за н о с о в іс т ю /н е н о с о в іс т ю .
Заверш ується р озгляд ас и м іл яц ії ви зн ачен н ям її видів: п р о гр еси вн а -
регресивна, повна - часткова, контактна - дистанційна.
О крем им типом несум іж ної прогреси вн ої і повної аси м іляц ії, що
відбувається тіл ь к и м іж голосним и, є яви щ е син гарм он ізм у, вл асти ве
тю ркським і фінно-угорським мовам. Сингармонізм (від грец. 5 у п - 'р а зо м ’,
її а г т о п і а - "співзвучність ) полягає в уподібнюванні голосних, що входять
до складу су фіксів, кореневому голосному . Наприклад, у турецькій мові голосні
суфіксів здебільш ого залежать від голосного кореня. П оказовим у цьому є
зм іна голосного в суфіксі м ножини -пар- (такі своєрідні суфікси тільки
множини чи тільки певного відмінка - родового, давального тощ о - існують у
турецькій мові) залеж но від того, який голосний наявний у корені. Так, при
іменникові дат ("камінь") цей суфікс виступає з голосним [а]: даиїлар ("камені’),
бо такий голосний стоїть у корені; поєднуючись з коренем ев ('будинок’), цей
же суфікс набуває звука [є]: гелер ('будинки'), оскільки [є] наявний у корені.
За цією ознакою можна розпізнавати значну кількість слів, запозичених з
тюркських мов, а саме; базар, баш.мак, карман, кабала, набат, войлок, сундук,
у яких спостерігаються однотипні голосні. Однак це не означає, що тю р к ізм и 2
існують тільки в такому фонетичному оформленні. Слова башлик, буланий,
орда, бариш, ярлик, барсук за походженням тюркські, проте відзначеної вище
гармонії голосних не мають.
§ 5 7 . А к о м о д а ц ія . Ф о н е т и ч н и й п р о ц е с а к о м о д а ц ії (лат.
а с с о т о сі а І і о - 'п р и с т о с у в а н н я ') п олягає в п ри сто су ван н і (не
уподобню ванні) артикуляції одного звука до характеру творення іншого.
А комодація виникає при контактуванні приголосних і голосних. Ц им вона
відрізняється від асиміляції, я к і ї є наслідком взаємодії су сідніх: приголосних
і приголосних, голосних і голосних.
П ристосування спричиняється до надання зву кові відтінку сусіднього
звука. Повного ж перетворення звука за зразком су сіднього не буває, оскільки
стикаю ться звуки, надто відмінні за творенням - голосні і приголосні.
Розрізняю ть акомодацію прогресивну і регресивну.
Якщ о екскурсія (початок артикуляції) наступного звука пристосовується
до рекурсії (закінчення артикуляції) попереднього звука, то таку акомодацію
прийнято називати прогресивною. У цьому випадку активно діє попередній
звук, він пристосовує до себе наступний. С ам е такий тип акомодації виникає
в ряді слів російської мови при поєднанні твердого кінцевого преф ікса і
початкового кореневого [и], наприклад, у слові пред+ ист ория. П очатковий
кореневий звук переднього ряду | и | при такому сусідстві зміню є свою якість,
пристосовую чись до велярної (задньоязикової) артикуляції попереднього
приголосного, і перетворюючись у голосний середнього ряду [ьі], наприклад:
\п р 'зд ь \с т о р 'и )а \. П одібне сп о стер ігаєть ся і в сло вах [подьт ю ж ит ’].
[подьіграт ’\, {подьіскат ’], [сьізнова\, \сьізмал'ст ва]. Це фонетичне явищ е
‘ Для кращого розуміння вимови турецьких слів передаємо їх не лаіннськими. а кириличними буквами.
: Лексичні елементи, запозичені з тюркських мов
закріплене на письмі: перелічені слова пиш уться так, як вим овляю ться:
предьіспюрия, подьітож ить, подьіграть, подьіскать, сьізнова, сьізмачьства.
П рикладом прогресивної акомодації може бути й вим ова в українській
мові прийменника м іж і займенника інший, як [м ’іж й н ш и м ] (у вим ові це
ф онетичне слово - такт), а також [п ер ед и ст д р ’ійа]. О дн ак український
правопис рекомендує передавати на письмі такі випадки не за фонетичним
принципом, тобто не так, як вим овляєм о,, а за м орф ологічн и м з метою
збереження морфологічного “образу'’ слова.
Регресивна акомодація виникає тоді, коли рекурсія попереднього звука
пристосовується до екскурсії наступного. Ц е значить, щ о активно дію чим
виступає наступний звук. Д ія спрямовується назад, на що вказує сам а назва
акомодації - регресивна. В наслідок такої акомодації в сп ільн о сл о в’янську
епоху утворилися носові голосні [о] та [е]. Вони виникли завдяки поєднанню
в мовному' потоці неносових [о] та [е] з носовими приголосними [м] та [н].
В ідбулося п р и сто су ван н я н ен о с о в о ї ар ти к у л яц ії го л о сн и х д о н о со в о ї
артикуляції приголосних, що яскраво проявлялось у вим ові цих голосних,
як [ом], [ем], ]ок|, [ен]; пор.: старослов’янські д ж к гь - ‘д у б ’, зжі-гк - ‘зуб’,
м а с о - 'м ’ясо ’, п а т ь - ‘п ’я ть ’, які вимовлялися, як польськ. с1ф, г^Ь, ті%$о,
рі$с.
§ 58. Д и си м іл я ц ія . Д и си м іляц ія (від лат. сі і 5 5 і т і 1 а І і о -
'розподібню вання’) - це зворотний асиміляції процес. Він вступає в дію тоді,
коли поряд чи на віддалі стоять однакові або досить близькі за характером
звуки. Зробити їх відм інним и - такий результат дії дисим іляції. Причини
цього яви щ а ще н ед о статн ь о з ’ясо ван і, але н езап ер е ч н о , щ о ум овою
виникнення ди сим іляції виступає трудність вимови однакових чи близьких
за певною характерною ознакою звуків.
Т іл ьк и н ам ага н н ям п о л егш и ти ви м ову п о ясн ю ється ви н и кн ен н я
нслітературної форми слова української м ови \д а н б а \. зам ість [дамба].
У ньому є поєднання двох звуків губних і до того ж зім кнених [мб], що
створю є трудність вимови: треба змикати і розмикати губи і при вимові [м] і
при вимові [б]. Зробити це треба в долі секунди. С кладність артикулю вання
обох губних і зім к н ен и х зн ім ається р озп од ібн ю ван н ям губного [м] на
передньоязиковий [н]: вим ова полегш илась - [данба]. Розподібню вання
за в ж д и п о вн е, том у д и с и м іл я ц ія не п р о т и с т а в л я є т ь с я за п о вн о то ю /
неповнотою.
За напрямом дисиміляція бу ває регресивною і прогресивною , за місцем
р о зт а ш у в а н н я зв у к ів у м о вн о м у потоц і - к о н так тн о ю (су м іж н о ю ) і
дистанційною (нссутміжою).
П ри клади р о зп о д ібн ю ван н я перш ого з двох бл и зьки х чи однакових
звуків слід відносити до типу регресивної дисиміляції, наприклад: \хто\ із [кпю \
(із давньосхіднеслов'янського кгьто, а пізніше юно): [ІІеуланп 7Г] (у розмовній
мові) - з Євлампій: [прахт ика\ (нелітературна форма) - з практ ика. Оскільки
в наведених прикладах розподібнювання відбувається у звуках, що стоять поряд,
то такий його тип треба іменувати контактною дисиміляцією .
Випадки розподібню вання другого з двох однакових чи близьких за
х ар ак тером зву к ів с т ан о в л я т ь зр а зк и п р о г р е с и в н о ї д и с и м іл я ц ії: укр.
літературне ср іб ло утворилося з давнього срібро: рос. діалектне п р олубь - з
давнього прорубь. Те. що розподібнюються звуки, що стоять на віддалі (срібло
і п р о лу б ь), дає підстави визнати в цих прикладах дистанційну дисиміляцію .
Якщ о розглянути характер і ступінь розподібню вання приголосних, то
можна дійти висновку, що один з двох близьких або однакових приголосних
розподібню ється не на будь-який з приголосних, а на досить близький звук,
відмінний переважно за однією якоюсь ознакою. Так, задньоязиковий глухий
зімкнений [к] у слові кпю розподібню ється на задньоязиковий і глухий, але
щ ілинний | х | (юпо > хт о): сонорний передньоязиковий дриж ачий [р] - на
сонорний і передньоязиковий, але плавний - [л] (срібро > срібло) або навпаки
[л] на [р] (вельблю д верблюд): сонорний носовий губний [м] - на сонорний
носовий, але передньоязиковий [н] (дам ба > данба), глуха шипляча африката
[ч], яка утворю ється із зімкненим елементом. - на глухий ш иплячий, але
щілинний [ш] (р уч н и к > руш ник), подібно і в російській мові в словах что >
[што], конечно > [клн'з'ш нл].
П роцес диси м іляц ії в мовах світу спостерігається значно рідш е, ніж
процес асим іляції. Проте існує ряд інш их ф онетичних змін, зумовлених
дисим ілятивним и тенденціям и - уникати складн ої чи незвичної вим ови
звукових сполучень. П ро них у наступному параграфі.
§ 59. Інші види звукових змін. Відомі такі види інших звукових змін.
1. Г а п л о л о г і я - опущення одного з двох однакових або подібних
складів. Слово березіль, що означало назву м ісяця - ‘березен ь’ (пор.: у В.
Сосю ри: “Проходила зима; така важка й кривава, і про весну ш умів водою
березіль” ), походить від давньоруського березозоль. у якому один склад [зо]
випав, а в дру гому після редукції [ь] звук [о] в закритому складі змінився на
[і] (березозоль березол > березіль). П ол ьське т іокоаоз (м олокосос)
внаслідок гаплології перетворилося на т і оков (одне із сполучень [оз| випало).
Я к і інші фонетичні процеси, гаплологія має винятки. Серед них сам
термін “гаплологія ', у якому поряд стоять два однакових склади (лоло), а
також такі слова, як укр. орденоносець, рос. м е т а лло ло м . у яких повторення
складів зберігається.
2 . Д і е р е з и - викидки приголосних; один з приголосних випадає:
а) в сполученні трьох приголосних у прикм етниках, утворених від
іменників з допомогою суфікса -н-, як-от: чесний (від чест -н-ий). навм исний
(від на-в-мисл-н-ий),масний (відмасл-н-ий): крім випадків закріплення на письмі
спрощ ення груп приголосних викиданням одного з них. у м овах фіксую ться
численні приклади невимовляння одного з трьох звуків, написання яких
зберігається, пор.: у польській м о в і-дагсіїо ( ‘горло’) вимовляється, як [гарло],
зг е Ь т у ( ‘с р іб н и й ’) - як [е р е б н и ], у р о сій сь к ій м ові д о б л ес т н ьш - як
[ддбл ’ьсньш];
б) у сполученні двох приголосних: росій ське обоняние з давн ього
обвоняние (корінь - вонь - колись означав ‘за п ах ’); словацьке оЬосіга замість
оЬшосІга ('в іж к и ’); українське четвер з колишнього четвергь:
в) м іж голосними, якщо вони піддавалися д ії асим іляції: укр. добре.
що походить від давнього доброе (фонет. транскр. [добране], у якому [й]
випав, а [е] асим ілю вав собі [о], внаслідок чого утворилася стягнена форма
добре (добройе > доброе > добрее > добре).
3. Е п е н т е з и - це звуки, вставлені в слова. Відомо кілька вид
епентез:
а) вставлення приголосних м іж голосними: укр. розмовне ф іялка (([юнет.
транскр. [ф ’ій а лка |); рос. розмовні форми [какаво] (від какао), [дп ’и вум | (від
оп и ум ): укр. л ітер ату р н і Іт а л ія , С іц ілія (ф онет. т р а н с к р . [Іт ал ’ій а ).
[С ’іц 'іл ’ійа]) від лат. Паїіа, Зісіїіа. В ставлення приголосних у м іжголосній
п о зи ц ії відбу вається в зап о зи ч ен и х сл о в ах в н а сл ід о к їх ф он ети чн о го
освоєння. С хіднослов’янським мовам поєднання двох голосних у коренях
слів не властиве. Сполуки голосних можливі лише на стикові преф ікса і кореня
або при поєднанні двох коренів в одному слові, як-от: укр. поодинокий,
доопрацю ват и, благоуст рій: рос. соот вет ст венньїй; двууглекисльїй:
б) вставлення голосного м іж приголосні: розмовне укр. наравит ься (з
рос. п р авит ься), укр. літературне гат унок (з нім. С аіип#);
в) вставлення приголосних м іж приголосні: укр. літературне ст р о к (від
ерок). розмовне ст рам (від ерам).
4. П р о т е з и - голосні або приголосні звуки, поставлені на початку
слова. П ри кл ади протетичних приголосних: укр. літературн і вогонь (з
давнього огонь), гост рий (з колишнього ост рь): діалектні - Й іва н (з Іван).
Гандрій (з Андріїґ). Зразки протетичних голосних: укр. літературні ім ла (з
давнього м гла), ірж а (з старої форми рж а): рос. діалектне И львовна (з
Львовна).
5. Більш складний випадок звукової зміни - м е т а т е з а (перестановка
суміжних або несуміжних звуків чи складів). П рийнято вважати, що цей
процес властивий, як правило, словам інш омовного походження, наприклад:
рос. м р алю р (з лат. т агт ог). укр. т а р ілк а (з нім. Теїіег). П риклади, взяті з
слов'янських мов, не підтверджують цієї думки. Так, укр. суворий із суровий;
укр. діалектне (Сумська обл.) зі кращ ий - від зір ка т и й , де корінь -зір-;
середньокарпатське т к о із давнього к ьт о , російське пот чева т ь з'явилось з
п о ч т ева т ь; словацьке Итіа, чеське тІНа з праслов’янського ть%1а.
6 . С у б с т и т у ц і я , або заміщ ення одного звука іншим, буває у випадках
запозичень слів. У запозиченому слові заміщ ається не властивий для цієї мови
звук близьким за акустичними особливостями звуком чи звукосполученням.
Так, звук [ф] у багатьох словах, що прийш ли в розмовну українську мову з
грецької та інш их західноєвропейських м ов (українська мова, як і інші
східнослов’янські мови, не знала звука [ф]), замінювався звуками [п], наприклад,
в імені П илип, що походить з грецького Ф іАіїїїїос : [ х ] , зокрема в імені Х ом а (з
грец. Ооіиас). або звукосполученням [кв], як-от у слові квасо.пя, яке прийшло з
польської із звуком [ф] (Га§о1а). Ця вимова наведених слів згодом закріпилась у'
літературній мові.
Заміщ енням є також вимова, що інколи трапляється в окремих мовців.
Це. наприклад, сполучення звуків [хв] зам ість [ф] у порівняно недавніх
запозиченнях, таких, як факт (вим. [хвою?;]), ф ерм а (вим. [хвер.ма]).
7. Г і п е р и з м и - своєрідний тип заміщ ень звуків, який припускають
окрем і мовці, будучи недостатньо обізнаним и з нормами літературної мови.
Відомо, наприклад, що дехто своєрідно реагує на зауваження про неправильну
вимову інш омовних слів на зразок фокус, ф ант азія, ф акульт ет , у яких
зам ість звука [ф] уж иває звукосполучення [хв], що ф іксується у вим ові
[хвдкус\, [хвант аз'ійа]. [.хвакул'т ет ]. Коли їм указують на невідповідність
нормативному пром овлянню [хв] у таких словах, вони роблять для себе
висновок: звук [ф] м ає заступати [хв] у всіх відом и х їм словах з цим
зву косполученням. Такс переконання приводить до того, що вони починають
заміню вати [хв] на [ф] не тільки в словах інш омовного походження, а навіть
у питомих словах, наприклад: хвіст , хват ат и, які в їхньому оформленні
звучать, як [ф ’іст], [ф ат ат и], чим порушують історично належ них цим
словам звучань. У цьому проявляється надм ірність (гіперизм) в усуненні
неточності: виправлення неправильної вим овну запозичених словах захопило
і власні слова.
§ 6 0 . З в у к о в і ( ф о н е т и ч н і) з а к о н и . П о н я т т я к о н в е р г е н ц і ї і
д и в ер ген ц ії. Н азвані в попередніх параграф ах позиційні і комбінаторні
звукові зміни постійно супроводжу вали і супроводжу ють будь-яку мову світу'.
Н а принципах дії окрем их з них формувалися звукові (фонетичні) закони,
тобто регулярно здійснювані в історії мови або в її сучасному стані звукові
(фонетичні) зміни. Так, в історії східнослов'янських мов у давню епоху діяв
закон, за яким задньоязикові приголосні |г]. |к]. [х] перед голосними переднього
ряду зміню валися на ш иплячі м ’які [ж ’|. |ч ’]. [ш ’]. За цим д авн ім законом в
українській мові закріпилася вимова передньоязикових (твердих) на місці
задньоязикових перед голосними переднього ряду в таки х словах, як друг -
друж ит и, р у к а - доручит и, р у х - руш ит и.
Ф онети чні закон и дію ть і в сучасних м овах. Н ап р и к л ад , вим ова
ненаголош еного [о], як [а], в білоруській мові, оглушення д звін к и х у кінці
слів російської мови. Ц им законам підкоряється вим ова будь-якого слова і
будь-якої ([юрми: винятків, як правило, немає. Ц е означає, що фонетичні зміни
м аю ть загальний, о б ’єктивний характер. Л .В .Щ ерба п исав: "Закони, які
керують м овними явищ ами, існують не менш о б ’єктивно, н іж закони, що
керують фізичним и явищ ам и” 1 .
П риродно, що д ія ф онетичних законів ви зн ачається ф онетичним и
особливостям и конкретної мови. Тому в кожній мові вони своєрідні, що
в ід б и в а є т ь с я на сп е ц и ф іц і за к о н ів о к р ем и х м ов і н а м о ж л и в о с ті чи
немож ливості їх виникнення. О скільки це так. то доводиться говорити про
існуючу обмеженість дій фонетичних законів. Вони дію ть лиш е в одній або
в групі сп о р ід н ен и х м ов. а не в усіх м овах в за г а л і. В сео х о п л ю ю ч и х
фонетичних законів немає. У цьому обмеженість їх дії у просторі.
Щ об зрозуміти обм еж еність діяння фонетичних законів у просторі,
достатньо порівняти деякі процеси хоч би української, російської і білоруської
мов. близька сп орідненість яких поясню ється їх походж енням з одного
спільносхіднослов’янського дж ерела. П ісля занепаду в давнину глухих [ь[ і
[ь] у діалектах, що лягли в основу української мови, відбулися процеси,
наслідком яких стало чергування [о] та [е] (у відкритому складі) з |і] (в
закритому складі): р о д у - рід, осені - осінь. Цей закон виявився однією з
н ай х а р ак те р н іш и х ф о н е ти ч н и х ри с у к р аїн с ьк о ї м ови. У р о с ій с ь к ій і
білоруській мовах ці т а інш і слова такого типу існують, проте в жодному з
них переходу [о], [е] в [і] немає. Ф онетичний закон, властивий українській
мові, не став всеохоплюючим: не пош ирився на близькі за спорідненістю
мови - російську' й білоруську.
Обмеженість дій фонетичних законів можна констату вати і в зіставленні
м овних одиниць більш віддаленої, ніж це було в українській, російській і
білоруській, спорідненості мов. наприклад, у зіставленні с л о в ’янських і
б ал тій с ьк и х м ов, які є груп ам и ін д оєвроп ей ської с і м ’ї м ов. К олись у
слов'янських мовах (як уже зауважувалося) діяв фонетичний закон, за яким
задньоязикові звуки [г]. [к]. |.х] переходили в [ж ’], [ч"], ] ш ] (перед голосними
переднього ряду [и]. [е]. [ь]) і в | з ‘],[ц ’|, |с ‘| (якщо далі йш ов голосний, який
1 Щерба Л.В. ІІренодавание иностранньїх язьїкон в ередней іиколе. Обіцие вонросьі
методики. М.. 1947. - С.11.
передавався б у к в о ю ( я т ь ) . Гадаю ть, що це був диф тонг [їе]. У наслідок д ії
цього закону вин икли чергуван н я типу рос. т е к у - т ечет (з т е кет ),
м о г у —м ож еш (з м о г е т ); укр. р у к а —р у ч к а - р у ц і та ін. Ц ей закон д ія в у
сх ідн о слов ян ськи х м овах, ал е його не зн аю ть, н ап р и кл ад , сп о р ідн ен і
балтій ські мови, пор.: рос. чет ьіре і литов. к еіи гі, укр. ціна і литов. каіпа.
Це приклади, що засвідчую ть обм еж еність ф онетичних законів територією
їх пош ирення.
Крім цього, дія фонетичного закону п ов’язується з певним історичним
періодом, протягом якого звуковий закон залиш ається дію чим, а після нього
може втратити свою силу. Т ак проявляється обмеженість фонетичних законів
у часі. Вони дію ть лиш е в певний часовий відрізок, а не в усі епохи розвитку
тієї чи інш ої мови.
Звернім ося до фактів. Н азвани й вищ е ф онетичний закон переходу
задньоязикових звуків [г], [к], [х] в [ж ’], [ч ’], [ш ’] і [з’] ,[ ц ] , [с’] діяв лиш е у
певну історичну (спільносхіднослов’янську) добу, а потім втратив свою силу.
Він не діє в сучасних східнослов’янських мовах. Так, у сучасних українській
і р о с ій с ь к ій м о вах зад н ь о язи к о ві п р и го л о сн і звуки п еред го л о сн и м и
переднього ряду ли ш е п о м 'як ш у ю ть ся, ал е не чергую ться, п ор.: укр.:
кібернент ика, хімія, гігант , рос.: кино, хирург, гитара.
О днак незалеж но від обмежень територіальних і часових фонетичні
закони дію ть і визначаю ть історичний розвиток звукової системи конкретних
мов. Наслідком їх д ії стаю ть процеси конвергенції і дивергенції.
Конвергенція (від лат. с о п у е г § е п ( і о - ‘сходження’) - це поєднання
двох або кількох звуків в одному звукові, що відбувається внаслідок діяння
певних звукових процесів. Так, зразок конвергенції становить поєднання в
одному' звукові сучасної російської мови [з] колиш ніх двох звукових одиниць:
диф тонга (що звучав приблизно, як [їе], позначуваного на письмі буквою г(і .
і монофтонга [е], пор.:
давні звуки: звуки сучасної російської мови:
[д'&Зь] -------
[д ’з т], [н 'зс ’т ’й\
[нести] ^ —"
Друтим прикладом злиття двох звуків в одному можуть бути давні
нім ецькі дифтонги [іе] та [гш], які в літературній мові злилися з довгим и
голосними [і] та [и]. наприклад: П есІ(вим. [ л ііт ] ) - ‘пісня’,/и/?г (вим. [фуур])
- ‘їх ав’.
Д ивергенція (від лат. с 1 і \ с г § е г е - ‘виявляти розходж ен н я’) -
розщ еплення одного звука на два його варіанти або на два звуки. Так,
внаслідок занепаду глухих давньої доби (ь| і [ь] звук [о] розвинувся в українській
м ові у відкритому складі в [о], наприклад: [кон і], в закритому - в [і]: [к’ін ’],
пор.:
давній звук: звуки сучасної української мови:
[кдн ’і]
[конь]
[к’і н г]
Знання звукових законів допом агає глибше усвідомити законом ірності
розвитку' фонетичних систем окрем их мов і груп споріднених мов. Зокрема,
на основі даних фонетичних законів встановлю ється звукова спорідненість
спільних за походженням слів. Так. знаючи, що в спільнослов'янську' епоху
могли чергуватися носові [о] || [е]1 (вони позначалися буквами ж т а а ) і що ж
дав у східнослов’янських мовах [у], а а - звук [а] (з попереднім пом ’якш еним
приголосним). - можна твердити, що в словах м ука і м 'я кий той сам ий корінь,
у якому носові голосні чергувалися.
Завдяки фонетичним законам окремих мов визначаю ться закономірні
відповідності звуків споріднених мов. Наприклад, виявлено, що латинському
глухому [І] відповідає німецький дзвінкий [сі] (лат. ігеа, нім. сіге і - 'т р и ’):
грецькому і латинському [сі] (грец. сіеіпб - ‘д ім ’) відповідаю ть с л о в ’янський
[д] (укр. дім) і німецький [/,] (У.іт т ег- ‘кім ната’). Такі відповідності ставлять
на твердий грунт порівняльно-історичне вивчення споріднених мов, а саме:
реконструкцію не засвідч ен и х у п а м ’ятках форм слів. У цьому одне з
важ ливих значень ф онетичних законів для вивчення мов.
І все ж. визначаю чи наявні в мовах світу' регулярні зм іни звукових
оди н и ц ь, було б п ом и лкою о то тож н ю вати їх із зак о н ам и п р и р о д и чи
математичними законами. Не дозволяє цього зробити суспільна природа мови,
яка впливає на те, що фонетичні закони не маю ть абсолю тного характеру. У
них з ’являю ться винятки, які руйнують послідовність вияву певного закону.
Регулярність зм ін може руйнуватися дією інш ого закону, який відм ін яє
застосування першого. П оруш ую ть дію закону запозичення з інш их мов чи
діалектів. Ф онетичні закони руйнуються також впливом неф онетичних змін,
що стаю гься в окремих словах. Надто частими є неф онєтичні зміни, що
виникають внаслідок асоціацій (від лат. а х к о с і а і і о - 'приєдную ', 'з'єд н у ю ’)
м іж словам и або їх ф орм ам и , на чому грунтується а н а л о гія - процес
формального у подібню вання однієї одиниці мови іншою.
Більш детальний розгляд аналогій - у наступному параграфі.
1 !| - -шик чергуїиишя звуків.
 § 61. Нефонстичні зміни звуків. Поняття аналогії. Нефонетичні зміни
виникають, я к зауважувалося, в результаті асоціації, тобто коли зм іна з в у к і в
відбувається за співвіднесеністю до іншого слова або до іншої форми цього ж
слова. Своєрідність неф онетичних змін проявляється в тому, що виникають
вони всупереч регулярним ф онетичним проц есам , н ап ерекір історично
зумовленим фонетичною системою мови звуковим законам.
Р озглянем о кілька п р и к лад ів. У країнській м ові відо м е історичне
чергування [о] з [і]. П ов’язане воно з характером складу': у відкритому складі
чується [о]: [вд-за\. [дд-му], у закритому - [і]: [ в ’із], [О'і.ч]. За дією цієї
ф онети чної законом ірності в іменнику' кінець, що походить з давнього
трискладового слова коньць (ко-нь-ць), м али б бути такі форми:
Н.в. копець (ко-нець) Зн.в. копець (ко-нець)
Р.В. кінця (кін-ця) Ор.в. кінцем (кін-цем)
Д.в. кінцю (кін-цю ) М.в. кінці (кін-ці)
Кл.в. кінцю (кін-ц ю )
П оділ форм цього ім енника на склади свідчить, що в називному і
знахідному відмінках повинен був залиш итися звук [о], тому що він стоїть у
відкритому складі. Тим часом у сучасній україн ській літературній мові
узвичаєні форми цих відм інків із звуком [і]: обидва відм інки промовляємо з
[і] - [ к ’ін е ц ’] всупереч н азван ій вищ е історично ви н и к л ій ф он ети чн ій
закономірності: у відкритому складі - [о], в закритому [і]. О рф ографічний
запис цього слова - кінець.
Ц е порушення історичної законом ірності змін звуків у називному і
знахідному відм інках поясню ється асоціацією , завдяки якій за зразком до
більш ості форм непрямих відмінків (у яких давній звук [о] в закритому складі
закономірно перейш ов у звук [і]) і у відкритому складі звук [о] теж змінився
на [і]. Заміна сталася не за дією фонетично обумовлених змін, а за зразком,
що не є фонетичною причиною , тому ця зміна називається нефонетичною .
Інш ий приклад нефонетичної зміни. У російській мові існує фонетично
зумовлене чергування [з] з [о]: [ с ’злд] - [ с ’ол]. [ в ’зслд] - [в осла]. Такий
перехід можливий при наявності трьох умов, а саме: 1) з [о| чергу ється лиш е
таки й звук [з], який походить з давнього е: 2) перехід [з] в [о] відбувається
лиш е у випадку; коли [з] попадає в наголошений склад: 3) зміна [з] на [о]
стається лише тоді, коли за складом з [з] іде твердий приголосний.
Відсутність хоч однієї з цих умов не приводить до чергування [з] з [о].
Так. у словах [с з но ]. [о зт] немає такого переходу; бо [з] походить з Ні, а не з
давнього е (пор.: колишні д'кбь. с'кно). У формі слів [в ’ззу]. [н ’зсу] звук [з]
походить з давнього е. але не зміню ється на [о], оскільки наголос падає не на
склад з [з]. У числівниках [с ’зм ]. [о ’зв ’а т ’[ звук [з] також відповідає давньому
[е], більш того - в обох словах склади з цим зву ком наголошені, проте зміни [з]
на [о] немає, причина цього - наявність подальш ого м ’якого приголосного
[м ’1- у слові [с ’з м [в’] - у слові [О ’ев 'ат ’].
О тж е, у сучасній російській мові ф онетична зм ін а [з] н а [о] чітко
зумовлена певними історичними причинами. Але. незваж аю чи на це, в орбіту
зазначеного чергування сучасної мови введені окрем і групи сл ів, які не
відповідаю ть названим трьом умовам чергування [з] з [о]. Таке сталося з
словами типу звезда, гнездо. у яких [з| походить не з давнього е, а з колишнього
Ні (звіізда, г н із д о ) . За фонетичною закономірністю російської м ови в цих
словах м ав бути в ненаголош еній і наголош еній позиціях звук [з]: | ї ’в ’ззда]
- [з ’в 'з з д ь і]; [г'н ’зздд] - [г'н ззда]. Тим часом у сучасній російській мові
у зв и ч а є н і ф о р м и в н е н а го л о ш е н ій п о зи ц ії [ з ’в ’ззд а ]. [ г ’н 'ззО д ]. а в
наголош еній позиції [з] заступається |о |: [з ’в ’дзгіьі]. [ г ’н ’дзда]. Зам ін а [з] на
[о] сталася за зразком вимови слів [с ’з ст ра\ - [с ’дстрьі]. [в ’зс н а ] - [в ’дсньї]:
[ в ’здра] - [ в ’ддра[, [ с ’збло] - [с'ддла]. у яких перехід [з] в [о] відповідає
всім трьом переліченим вищ е фонетичним умовам.
Такі асоціативні зміни звуків прийнято називати зм ін ам и за аналогією
(від грец. а п а 1 о § і а - 'від п о від н ість’).
Дію чи всупереч історичним фонетичним закономірностям, аналогія
порушує стрункість звукових змін сучасних мов. Ілю страцію цього можуть
становити такі приклади.
Так. щ е в давньоруський період фонетично виникла зам ін а давн іх [г].
(к|, [х| на [ж ’], [ч’|. [ш ‘] і [з'], [ц ]. [с’|. Це історичне чергування повною
мірою представлене в сучасній українській мові: нога - ніж ка - н о н ,, р ук а -
р уч ка - руці, вухо - вуш ко - у вусі. У спорідненій російській мові воно
пору шене внаслідок дії аналогії: р ук а - ручка, але р ук е зам ість р уц е . де звук
[ц ] змінився на [к'[ за зразком більш ості форм цього слова: рука, руку, рукою.
Таке ж сталось і в словах типу нога - нож ка. але на ноге. у х о - у і и к о . але в
у х е . А налогія поруш ила історичну фонетичну закономірність.
Або інш ий приклад. У слові української мови вісім звук [і) в другому
складі виник не в результаті фонетичних змін, а за аналогією до слова сім.
Поява цього звука змінила не тільки звучання слова, а й його складоподіл. У
сучасній мові в ньому виділяю ться два склади: перш ий відкритий, другий
закритий (в і-сім ) - замість одного закритого вісм із звуком [і], щ о з ’явився
на місці споконвічного [о], (пор.: давнє осмь вісм з протетичним [в]; у
су часному ж вісім другий звук [і] з'яви вся за аналогією до сім). Т ак аналогія
зумовила виникнення звука там . де він фонетично з ’явитися не міг. що й
зм інило фонетичну структуру слова.
Розрізняю ть внутріш ню і зовніш ню аналогію. Внутріш ня аналогія - це
зміна звуків за зразком звуків інш их форм цього ж слова (наприклад: укр.
кінець під впливом кінця, кінцю : рос. р у к е за аналогією до рука). Зовніш ня
аналогія - асоціативне перетворення звука одного слова за зразком іншого,
як-от. рос. звездьі за аналогією до сест рьі; укр. вісім до сім.
Явищ е аналогії поширене не тільки у фонетиці, а й V граматиці (див. §
118).
Крім аналогії як виду нефонетичних змін, нефонетичними є також зміни
зву к ів , п о в ’язан і з р о зр ізн ен н ям г р ам ат и ч н и х о зн ак слів, н ап ри клад :
недоконаного чи доконаного виду (укр. привозит и - привезт и], однини чи
множини (нім. іН еМ иП ег- ‘м ати ’. с Ііе М Ш е г- м атері’). Такі зміни називають
ще морфологічними (морфологічні чергування) і розглядають їх у морфології
(див. § 112).
§ 62. О рфоепія. Вимовні норми мови. Дослідження звукового складу
літературної мови тісно п о в ’язане з визначенням вим овних норм. Відділ
практичного мовознавства, який встановлю є правила літерату рної вимови,
називається орфоепією (від грец. о г ( її о 5 - ‘ правильний’ і е р о 8 - 'м овлення’,
‘р о зп овідь’, ‘п існя’).
О рфоепічних норм, спільних дл я всіх мов. не існує. Вони виникають
на базі конкретних літературних мов і встановлюються як загальнообов’язкові
для всіх членів суспільства, що користуються відповідною мовою, з метою
полегш ення спілку вання і взаємного порозуміння.
В орф оепії розглядаю ться особливості вимови голосних і приголосних
звуків, вимови всіх можливих звукосполучень й існуючих у мові фонетичних
законів, а також норми наголосу' й інтонації.
Д окладний опис орфоепічних особливостей певної мови потрібний не
лиш е іноземцям, які вивчають чужу мову, а й тим , для кого ця мова є рідною .
Річ у тому, що немало мовців у дитинстві набуває навичок вим ови звуків під
впливом діалектного оточення. Говіркові ж елементи, що відрізняю ться від
п р и й н я т о ї л іт е р а т у р н о ї т р а д и ц ії, в и з н а ю т ь с я за п о р у ш е н н я н о р м и
літературної мови. Щ об позбутися діалектного впливу, потрібне не тільки
свідом е розуміння орфоепічних норм, а й уміння протиставити їх говірковій
вимові. Це. зокрема, має стати однією з провідних вимог методичної роботи
вчителів-словесників. П роілю струємо це кількома прикладами.
В українській літературній мові м ’яка вимова звука [р ’] припустима
ли ш е на початку складу. У кінці складу цей звук артикулю ється твердо.
Д іалектна вим ова цього звука розходиться з такою нормою. На значній
території Лівобереж ної України вим овляється м ’який звук [р ’| у кінці слова:
[кобзар'], [тісар ’\. [димар ’]: на іншій території України він зву чить твердо на
початку складу ; наприклад: в північних районах Ч ернігівщ ини вимовляют ь
ІЛЖЯ- \ваРУ\ замість [кур у], [вар у], а на Закарпатті - навіть [зорію], [бурйа]
з а м іс т ь [з о р 'а ] , [ б у р 'а ] . П р и р о д н о , щ о у в и м о в і ц ь о г о з в у к а с л ід
призвичаю ватись до літературної норми: вона стане запорукою успіш ного
освоєння правопису.
В оволодінні орфоепічними норм ам и треба не тільки виробити ум іння
правильно, згідно з літературною традицією вимовляти окремо взяті звуки, а й
навчитися чітко артикулювати їх у мовному потоці, де проявляють дію і сусідні
звуки, і позиції, в які потрапляє звук (початок чи кінець слова, наголош еність
чи н енаголош еність складу). Т ак, норму літературн ої ан гл ій ськ о ї м ови
становить дзвінка вимова кінцевих приголосних, наприклад: %оосІ (вим. [а/О])
- ‘д о б р е’; зате в нім ецькій мові кінцеві дзвін кі оглушуються: АсИ їип£ (вим.
[іахт унк]) - ‘увага’.
Д отримання орфоепічних норм пов’язане також із пильним ставленням
до наголош ування складів: потрібно уникати діалектного впливу, наприклад,
в україн ській м ові [ношу], [привезти] при норм ативній ви м ові [нош у],
[привезти], або просторічного впливу, як це іноді спостерігається, коли замість
літературної вимови, прийнятої, наприклад, в російській мові, слова красйвее
засвідчується просторічне красйвее, а також пдняла замість поняла.
П ильнувати правильну вимову звуків так само важливо, як і стеж ити
за написанням слів, бо дотрим ання орфоепічних норм є вагомою ознакою
культури мовлення - складової частини загальної культури людини.
Л ітература
1. Карпенко Ю .О. Вступ до мовознавства. - К. - О деса, 1991. - С. 52-
93.
2. Кочерган М .П. Вступ до мовознавства. - К., 2000. - С. 102-163.
3. Ю щ ук І.П. Вступ до м овознавства. - К., 2000. - С. 3 1-54.
4. Реформатский А.А. Введение в язьїковедение. - М ., 2003. - С. 157-
243.
5. Росетті А. Вступ до фонетики. - К., 1974. - С. 85-90.
 Л Е К С И К О Л О Г І Я
§ 63. Л е к с и к о л о г ія я к н а у к а про слово. П о н я т т я л е к с е м и я к сл о в а
- ти п у і сл о в а - ч л е н а. Розділ мовознавства, що досліджує природа слів і їх
сукупність (тобто словниковий склад) у сучасному стані і в історичному
розвиткові, називається лексикологією (від грец. 1 е х і 5 - ‘слово’ і 1 о £ о $-
‘учен н я’). Д о завдань лексикології входить визначення слова як однієї з
основних одиниць мови і його місця серед інш их м овних одиниць.
Як важлива значеннєва одиниця, слово посідає окрем е м ісце серед
інш их значущих елементів мови, зокрема м орфем (префікса, кореня, інфікса,
суфікса, флексії) і речення. (Про м орфеми - § 105; про речення - § 121)
На відміну від морфем воно самостійно вираж ає значення і становить
складову частину речення. М орфеми також передаю ть значення. Але їх зміст
виявляється лиш е в сполуці з інш ими м орфем ам и, оскільки вони позбавлені
самостійності, а відтак і властивості виступати в ролі членів речення. Слово
відмінне від речення тим, що воно є його “будівельним матеріалом” , тимчасом
як речення становить кому нікативну одиницю мови, що забезпечує передачу
думок у спілкуванні людей.
Отже, в слові слід вбачати самостійну значущу одиницю мови, яка
втілю є в собі єдність звучання та значення і виступає компонентом речення.
З цього визначення слова легко зробити висновок, що слово як одиниця мови
належ ить і до науки лексикології (бо має значення, оскільки служить назвою
предмета), і до науки граматики (адже виступає компонентом речення). Такс
широке розуміння терм іна “ слово” спричиняє пошуки інш их терм інів, які б
п о в'язувал и ся з окрем им и розділам и науки про мову - лексикологією і
граматикою. Було запропоновано для визначення лексикологічної одиниці
вж ивати терм ін “лексем а”, у грам атиці - терм ін “слово” . Н а практиці ж
терм іни "лексем а” і “слово” уживаються паралельно як в лексикології, так і
в граматиці.
І все ж, використовуючи термін “лексем а” в цих науках, слід розуміти
його по-різному. У лексикології “лексем а” - це найм енш а словесна одиниця,
здатна в звучанні вираж ати самостійний зміст, у якій не береться до уваги
м о ж л и в іс т ь її г р а м а т и ч н и х зм ін . У т а к о м у т р а к т у в а н н і “ л е к с е м а "
сприйм ається як слово-тип.
У граматиці ж термін “лексема” використовується для позначення слова
з у с і є ю сукупністю його форм словозміни. Ця властивість слова зміню вати
форм у, вход ити в сп о л у ч ен н я з ін ш и м и сл о в ам и і ви сту п ати в ролі
синтаксично незалеж них або залежних елементів речення дає можливість
о ц ін ю в а ти “л е к с е м у ” як сл ов о -ч л ен . За сл о в о м -ч л е н о м к р и є ть с я вся
су ку пність його граматичних форм і передаваних ним грам атичних значень
(роду, числа, відмінка, часу, виду, особи, стану т а ін ).
Така термінологічна диф еренціація (слово-тип і слово-член) потрібна
дл я чіткого усвідом лен н я предм ета лін гвісти чн и х наук - л екси кології і
грам атики . У л екси кології “л ек сем а” - ц е сл ово-ти п , щ о сл у ж и ть д л я
називання предметів, дій. якостей. У грам атиці “лексем а” - це слово-член як
сукупність усіх граматичних значень, реалізованих у вигляді словоф орм , що
можуть бути елем ентам и речення.
§ 64 П р о б л ем и л ек си к о л о гії. Л е к с и к о л о г іч н і н ау к и . П роблем атика
лексикології як науки досить широка. Вона п о в’язана з розкриттям сутності
слова, з його виникненням і змінами, зі встановленням структури (будови)
лексики, з її функціонуванням і розвитком , з виявленням зв'язк у ’ с л і в і
п о за м о в н о ї дій сн о сті. Щ ойно вж и ти й те р м ін "л екси ка” в ж и в ає т ь с я із
зн ачен н ям ‘сукуп н ості сл ів м о в и ', тобто словн и ко во го с к л а д у в його
історичному і сучасному стані. П охідним від іменника лексика є прикметник
лексичний, який уживається в поєднаннях лексична одиниця (тобто словникова
одиниця), лексичний склад (значить - сукупність слів).
Різний кут зору у вивченні слова як окремого слова і сукупності слів
зум ови в ви к о р и стан н я тер м ін а “ л ек си к о л о гія” в ш ироком у і вузьком у
значенні. Лексикологія в широкому розумінні - це розділ мовознавства, який
в ід п о в ід н о до за в д а н ь в и в ч ен н я с л о в н и к о в о г о ск л ад у м о в и в и д іл я є
лексикологічні науки, такі як семасіологія (наука про значення (інакш е -
семантику) слова), ономастика (наука про власні назви), фразеологія (наука
про с т ій к і сп о л у к и с л ів ), е т и м о л о г ія (н аука про п о х о д ж ен н я с л ів ) і
лексикологія у вузькому значенні слова, тобто лексикологічна наука про
словниковий склад, інакш е кажучи, лексику1. Ц е значить, щ о лексикологія у
вузькому розумінні є складовою частиною лексикології як загальної науки
про слово. О кремо стоїть лексикографія. А ле через її близькість до теорії
слова і словникового складу (лексики) вона розглядається поряд з інш ими
лексикологічними науками.
Р озрізняю ть загальну і часткову, історичну і зіставну лексикології.
З а г а л ь н а л е к с и к о л о гія в с т а н о в л ю є з а г а л ь н і за к о н о м ір н о с т і будови ,
функціонування і розвитку лексики; часткова вивчає словниковий склад
о к р ем о ї м ови ; істо р и чн а д о с л ід ж у є істо р ію сл ів у з в ’язку з істо р ією
позначуваних ними предметів; зіставна аналізує словниковий склад з метою
виявлення генетичної (історичної) і структурної спорідненості або відмінності
в лексичному складі зіставлю ваних мов. У цьому посібник)’ аналізую ться
проблеми загальної лексикології з окремими екскурсами в часткову, історичну
і зіставну лексикологію. Розглянемо лексикологічні науки.
1У вузівських підручниках з української мови термін “лексикологія у вузькому розумінні" не вживаються
Його заступаг термін “лексика".
 § 65. С е м а с і о л о г і я . П о н я т т я с е м а н т и к и . Л е к с и ч н е зн а ч е н н я .
П о в н о зн а ч н і і н еп о в н о зн ач н і сл о в а. С ем асіологія (від грец. 5 е т а 5 і а -
' позначення і 1о § о 8 - ‘учення’) - наука про значення слів і словосполучень
та зм іни їх значень.
П роблема значення, або сем ан ти ки 1 (від грец. в е т а п і і к о в - ‘той.
що позначає’), слова - складна. Це зумовлено наявністю в слові двох рядів
значень: лексичного і грам атичного. О б ’єктом сем асіо л о гії є лексичне
значення, процеси його зм ін і утворення нових значень. Граматичні значення
слів розглядаю ться граматикою (див. § 101).
П ід лексичним значенням слова розуміється зміст слова, щ о відображає
в свідомості закріплене в ньому уявлення про предмет, дію , властивість. Так,
слово української мови годинник, будучи вимовлене чи прочитане, викликає
уявлення про предмет, тобто співвідноситься з ним. а слово чит ат и - з
характером відповідної дії. їх співвіднесеність зрозуміла нам тому, що в
процесі освоєння української мови ми закріпили в пам ’яті цю співвіднесеність
як узагальнене уявлення про ці предмети, дії. Завдяки властивості утримувати
в пам яті узагальнені уявлення про предмети, ознаки, дії слово стає засобом
передачі в мовленні знань і досвіду людей. У слові закріплю ю ться результати
пізнавальної діяльності людей. Б ез слів неможлива передача уявлень про
оточуючий світ.
Закріпленість звукових комплексів слів як узагальнених уявлень про
предмети, ознаки, дії є більш або менш своєрідною в кожній мові. І тут ідеться
не тільки про те, що той сам ий предмет у різних мовах позначається різним и
звуковими сполуками, як-от: укр. стіл, нім. сіег 1’іхсИ. англ. іаЬІе; укр. ж мурки,
рос. пряткіг, укр. іст орія, польськ. £ гіе]е [дзєє\. укр. віра. фр. Іа /о і [ля фуа].
нім. сіег СІаиЬег [дер глаубер]. Важливо, що вибір співвідносного предмета в
кожного народу самобутній. Слово годинник в українській мові називає будь-
який з існуючих видів годинника: наручний, кишеньковий, настінний, баштовий.
У французькій мові існує ряд назв, які диф еренційовано позначаю ть цей
предмет: т опіге - наручний і киш еньковий годинники, репс/иіе - настінний і
ИогІо£е - баштовий.
Другий приклад. Д ля розрізнення реально існуючих відмінних кольорів
в україн ській м ові вж ивається два слова: син ій і блакит ний. Н ім ецька,
англійська і французька мови маю ть лиш е одне слово: нім. Ьіаи, англ. ЬІие,
фр. Ьіеи. Ці зіставлення слів і властивої їм семантики свідчать про те, що
кожна мова являє собою не тільки своєрідну систему звукових розрізнень у
називанні тих самих же реалій (стіл, іаЬІе). а й специфічну систему значень,
щ о свідчить про п ри там анні кожній м ові сем анти чн і поля (укр. синій,
! Похіднии від іменника семантика прикметник семантичний означає ‘значеннєвий’, 'змістовий’, ‘той,
що стосується семантики'
блакит ний, нім. тільки ЬІаи).
Не всі, однак, слова співвідносні з предметами, ознакам и, діям и. Це
означає, що не всі з них маю ть лексичне значення. Такі одиниці мови, як не.
ні, чи, би; і, а, щоб; на, під, через, безпосередньо не п о в’язані з реальн и м и
о б ’єктам и , вл асти во стям и , діям и , кількостям и . А ле в ід цього вон и не
перестаю ть бути словами. їхнє призначення інше: вони поєдную ть слова і
речення, вказують на віднош ення м іж словами, служать засобом оформлення
грам атичних значень, тобто виконують важливу грам атичну роль. За цією
ознакою їх відносять до граматики. У семасіології їх не розглядаю ть. Вони
належать грам атичній системі мови.
Слова, що маю ть лексичне значення, називаю ть повнозначними. Слова,
позбавлені лексичного значення, прийнято іменувати неповнозначними, або
сл у ж б о в и м и . Д ех то з м о в о зн а в ц ів за п е р е ч у є в и к о р и с т а н н я т е р м ін а
“неповнозначні слова” стосовно названих слів з огляду на те, щ о вони не
п о зб ав л е н і зн ач ен н я . С п р а в д і, д е я к і з н и х, н а п р и к л а д , під, п ри, на
сп р и й м аю ться із зн ачен ням . О дн ак вони не ви р а ж а ю ть са м о с тій н о го
значення. Цим і виправдовується правомірність називати їх неповнозначними
на противагу' справді повнозначним словам з сам остій н ою семантикою .
Будучи неповнозначними. вони виконують службову роль. У цьому розділі
мова йтиме про повнозначні слова.
§ 66. С л о во я к н а з в а п р ед м ета. Н о м ін а т и в н а ф у н к ц ія сл о в а . Поділ
сл ів на п о вн о зн ач н і і н еп о в н о зн ач н і грун тується на п р о ти с тав л ен н і:
повнозначні вказую ть на предм ети оточення, неповнозначні (служ бові)
позбавлені предметної співвіднесеності.
П ід предметом в лексикології розумію ться не лиш е реальні речі, але й
істоти (люди і тварини), якості істот і речей, д ії і їх властивості. Ц е означає,
що слова дім, учень, веселий, навчатися, т ихо і подібні - повнозначні слова,
бо м а ю ть п р е д м е т н у с п р я м о в а н іс т ь . О д н а к п о н я т т я " п р е д м е т а ” в
лексикологічному значенні пош ирю ється не лиш е на конкретні і реальні речі
Це поняття обіймає й уявлю вані предмети, такі як ангел, відьм а, а також
одиничні предмети, наприклад: Іван, Київ, Д ніпро, "П р а п о р о но сц і". Звідси
й поділ слів за лексичним значенням на конкретні й абстрактні, загальні й
власні без ураху вання того, називаю ть вони предмет чи істоту.
Як назви предметів слова виконують у мові роль сигналів, знаків. У
цьому, власне, й виявляється їхня функція називання предметів, дій. ознак
(про мову як знакову систему - § 19). Знаковий характер слова відбиває його
основну функцію - номінативну, тобто санкцію бути назвою предмета, явища,
властивості, дії (пор.: номінація - від лат. п о т і п а 1 і о < п о т і п о -
‘називаю ).
 § 67. Д е н о т а т и в н е , к о н о тат и в н е і к о н т е к с т у а л ь н е зн а ч е н н я сл о в а.
П редм ети і явищ а, що стаю ть о б ’єктом сем антики слова, нази ваю ться
денотатами (від лат. сі с п о І а І и $ - 'позначений’), а значення слів, пов'язаних
з певним денотатом, іменуються денотативними.
П оряд з денотативним слово може мати конотативне значення (від лат.
с о п - ‘разом і п о І а І и 5 - ‘відзначен ий ’). Конотативне - це додаткове
значення (конотат) до відображ уваного словом денотата. В оно передає
ем оційне й оцінне ставлення до предм ета мовлення чи співрозм овника,
експресивність чи стилістичну належність або іншу прагматичну (практично
з а с т о с о в а н у ) ін ф о р м а ц ію . К о н о т а т и в н и м и є зн а ч е н н я п е с т л и в о с т і,
згр у білості, урочистості, оф іц ій н ості, ф ам іл ьяр н о сті тощ о. Т ак. слово
української мови дідусь має денотативне значення - “батьків або материн
батько'’ і водночас передає конотативне значення пестливості. У слові дідх’ган
міститься те ж сам е денотативне значення, конотативне - негативна оцінка.
У багатьох випадках доводиться визначати контекстуальне значення.
П рикм етник конт екст уальний - похідний від іменника контекст (від лат.
с о п І е х 1 и 5 - ‘тісний зв ’язок, з ’єднання’), що розуміється як умова, в якій
реалізується певна мовна одиниця в мовленні. Поняття контексту' застосовне
у всіх мовних рівнях: звуковому', лексикологічному, граматичному. Умовою,
в якій реалізується слово, може бути словесне оточення, а саме: оточення
слів у словосполученні, у реченні, в абзаці, цілому тексті. Такий контекст
н ази ваю ть власн е лін гвісти чн и м . Завдяки н аявн о сті певного оточення
встановлю ється конкретне семантичне наповнення багатозначного слова.
Наприклад, у словосполученні кухонний ст іл слово стіл розуміється як назва
предм ета спеціального призначення. Коли ж воно потрапляє в сполуку з
прикметником смачний, його семантика зміню ється: смачний ст іл - це набір
страв, що характеризується приємним смаком (про багатозначність слів див.
§ 71). П оза лексичним контекстом по-різному сприймаю ться однозначні і
багатозначні слова. Однозначні лексеми без словесного оточення розу міються
з однією відомою мовцям семантикою. Багатозначні слова без контексту', як
п р ав и л о , с п р и й м аю т ь с я з п р ям и м (о с н о в н и м ) зн ачен н ям . Т ак . п оза
кон текстом сл о в о ст іл в и к л и кає у явл ен н я про в и д м еб л ів у ви гл яд і
горизонтально укріпленої на ніж ках ш ирокої дош ки. Ц е - його основне
значення. Інші значення цього слова, ужитого без контексту', не постаю ть в
уявленні співрозмовників. Зовсім інше: ст іл замовлень, см ачний стіл.
Крім лексичного (словесного) контексту (тобто лінгвістичного), буває,
за сл о в ам и О .О .Р еф орм атського, побутовий, або екстр ал ін гвісти ч н и й ,
контекст, який передбачає ситуацію к ом ун ікації як умову спілку вання
співрозмовників у певний час і в певному місці, в певному речовому' оточенні.
Так. слова висловлення Д о відходу авт обуса залиш илось 15 х в и л и н можуть
сприйматися і як заспокоєння стосовно того, що за цей час співрозм овники
дістануться автобуса, і як занепокоєння, чи встигнуть до відходу автобуса.
Залежить це від ситуації, в якій була висловлена фраза (15 хвилин - це мало
чи достатньо часу, що залиш ився до відправлення автобуса).
§ 68. С л о во я к в и р а ж е н н я п о н я т т я . Р о зу м ін н я с и г н іф ік а т н в н о г о
зн ачен н я. Слова є не лиш е знаками певних предметів, ознак і дій, а й засобом
вираження понять, які леж ать в основі лексичного значення і через які слова
відображ аю ть дійсність. Щ о ж таке поняття?
П оняття - категорія мислення. Воно виникає в свідом ості (процесі
від о б р аж ен н я д ій сн о с ті м озком лю ди н и ) як у за га л ьн е н н я о б ’єкти вн о
іс н у ю ч и х о д н о р ід н и х п р ед м етів. У загал ь н ен н я зд ій сн ю є т ь с я завд яки
абстрагуванню від конкретних особливостей окремих предм етів чи груп
предметів у межах певного їх класу. Н априклад, наш а свідом ість зберігає не
те дерево, яке росте перед нашим вікном (високе чи низьке, з ш ирокою чи
вузькою кроною), а дерево як рослина з належними їй загальним и ознаками,
властивостями. Виходить, що поняття відповідає не окремому денотату, а
цілому класу денотатів. Узагальнене уявлення про ряд однорідних предметів
становить у нашій свідомості поняття дерева. А оскільки поняття як категорія
мислення матеріалізується в повнозначних словах і бере участь у формуванні
л е к с и ч н о г о зн а ч е н н я , то в и х о д и т ь , щ о л е к с и ч н е з н а ч е н н я с л о в а
співвідноситься з предметами, процесами, властивостями не безпосередньо
(від денотата - до значення), а опосередковано. Роль посередника в них виконує
поняття, через яке в лексичному значенні відбивається дійсність. Таким
чином, слово і називає предмет, бо співвідноситься з ним, і вираж ає поняття,
що існує в наш ій свідомості як узагальнення однорідних денотатів.
С лово в м овлен н і може п озн ачати як у весь клас д а н и х о б ’єктів
(наприклад, у реченні Д ер ево - ц е багаторічна рослина з т вердим стовбурам
і кроною ), так і окремого представника цього класу (у ф разі - В икопай це
дерево). Таке розрізнення класу о б ’єктів й одиничних елементів цього класу
спостерігається в мовленні. Слово ж як лексична одиниця мови існує як
у загальнене відображення позначуваного ним об'єкта.
В іднесеність слова до поняття іменується сигніфікативним значенням
(від лат. 8 І § п і Г і с а І и і п - "позначуване’). тобто понятійним значенням.
П роте не всі слова здатні вираж ати поняття. Крім службових слів, які
не співвідносні з оточуючим світом, не виражаю ть поняття і такі слова, як
укр. ой, ох, ах, ту-ту-ту: фр. р а /! (трах!), англ. оИ! (ой!). О собливість їх у
тому, що вони передають нерозчленовані емоції. Слово ой - це вираз і страху,
і здивування, і задоволення. До того ж воно відтворю є тільки ем оції і не
становить узагальнених назв страху, здивування чи задоволення. Цим воно
 відрізняється від лексем страх, задоволення, здивування, які служать назвою
відомих людям почуттів. Тому що слова-вигуки не виражаю ть понять, а. крім
того, не мають ніяких граматичних значень, їх виділяю ть в окрему групу.
Не виражаю ть понять також власні назви (імена, прізвищ а, географічні
назви) і займенники. П ерш і співвідносні з одиничними предм етами (термін
“предмет” у м овознавстві включає, як зау важувалося, і назву істот, і назву
н еісто т), а од и н и ч н ість не ст ан о в и т ь поняття. І м ’я Т арас, п р ізв и щ е
К оцю бинський, топонім К иїв - не поняття, а назви. Другі, не м аю чи ні
узагальнених, ні індивідуальних значень, лиш е вказують на певні предмети,
якості, наприклад: той, ця, такий.
Проте всі вони - вигуки, власні назви, займенники - маю ть значення.
В игуки і вл асн і н азви п означаю ть в ід о б р а ж е н і лю дською св ід о м істю
різноманітні явищ а дійсності - ем оції й одиничні предмети. Займенники
набувають змісту' в певних ситуаціях мовлення, в контексті. Однак термін
"лексичне значення” на них не пош ирю ється. Л ексичне значення слова
в и зн а ч а єть ся , п о-п ер ш е, його зв 'я з к о м з я в и щ е м р е а л ь н о ї д ій сн о с ті
(денотатом), по-друге, його зв'язком з поняттям як формою мислення, що
відображає ці явищ а дійсності. Вигуки, власні назви, займенники позбавлені
цих ознак.
§ 69. М о т и в о в ан і і н ем о т и в о в а н і з н а ч е н н я с л ів . П о н я т т я
в н у т р іш н ь о ї ф о р м и сл о в а. П р и р о д а в и н и к н е н н я н азв и . М отивованість і
немотивованість значень легко помітити при зіставленні таких слів, як укр.
каса - касир або нім. сіег ТіхсИ ('с т іл ') - сіег ТіхсИІег ('т е с л я р ’). Рід занять
осіб, виражений лексемами касир і сіег 'ТіхсИІег. зрозумілий завдяки тому, що
значення цих слів вторинні щодо слів каса, сіег ТіхсИ, які входять важ ливим и
грам атичним и і семантичними складниками до лексем касир, сіег ТіхсИІег
(пор.: кас-ир, ТіхсИ-Іег). Ц і матеріальні (звукові) і значеннєві дж ерела слів
касир, сіег ТіхсИІег зробили їхні значення м отивованим и. їх сем ан ти ка
виведена з коренів кас-, ТіхсИ- і елементів -ир-, -Іег-, що служать у цих мовах
д і я позначення назв осіб чоловічої статі за родом занять.
У словах же каса, сіег ТіхсИ початкового дж ерела утворення значень
немає. їхній зміст ні з яких інш их лексичних одиниць не виводиться. Звукове
оформлення цих слів не підказує розуміння їх семантики. Такі значення слів
вважаю ться немотивованими.
М отивоване значення визначає внутріш ню форму слова. У ній відбита
певна ознака предмета (у слові касир каса, ТіхсИІег — ТіхсИ), на основі якої
сталося найменування відповідного слова. У розглянутих словах внутріш ня
форма слова прозора (касир - від каса. ТіхсИІег - від ТіхсИ).
Ураховуючи "м еханіку" виникнення м отивованого значення слова.
м ож н а обгрунтувати природу виникнення н азви , то б то як з ’явл ял и ся і
з ’являються слова з відповідною семантикою (залиш аємо за меж ам и цієї теми
м ожливість вигукового і звуконаслідувального утворення слів: наприклад, в
українській мові від ох - охати, в російській від ку-ку - кукугика).
Б ільш ість учених схиляється до того погляду, щ о в м отивованом у
значенні відбиваю ться не всі ознаки предмета, який мотивує зміст, а лиш е
якісь особливості, що переносяться на весь о б ’єкт новоствореної назви. Ц е
т в е р д ж е н н я п е р е к о н л и в о іл ю с т р у є в и д а т н и й у к р а їн с ь к и й у ч е н и й
Л.А.Булаховський таким прикладом. У слові української мови снігур відбита
одна характерна риса цієї пташ ки: цей ранній зим овий гість з ’являється в
наш ій місцевості з перш им снігом. Звідси й назва снігур. Ця ж особливість
птаха покладена і в основу назви, яку дали йому серби. А ле в сербів уява про
цього птаха пов’язується не з снігом, а з зимою взагалі. Тому по-сербськи
цей птах зветься зим овка. Зовсім іншу ознаку' виділи ли в ньому німці,
назвавш и його сіег О іт реі. що означає ‘стрибунець’ (О іт реІ походить від
давнього дієслова §ит реп - ' підскакувати‘. ‘підстрибувати1). На заверш ення
аналізу вчений робить висновок: “Яку сам е сторону' враж ен н я зробити
внутріш ньою формою слова - це великою мірою залеж ить від ф антазії тих.
хто дає назву, від гри його уяви” 1 .
Подане мірку вання про причини виникнення мотивованих значень слів
без особливих застереж ень можна віднести і до нем отивованих з погляду
сучасної мови слів, таки х як нога, рука, вода, дім, око, вухо, рот , ніс, кінь,
земля, білий, синій, ходити, возити, носит и. Історично їх значення були
м отивованим и. В они м али вн утріш н ю форму. А ле їх н я м о ти вован ість
втрачена внаслідок д ії тих фонетичних, морфологічних і семантичних змін,
яким ці слова піддавалися в процесі історичного розвитку і розкрити які
можна лиш е з допомогою етимологічних дослідж ень (див. § 93). завдяки
яки м упізнається затем нена або втрачена внутріш ня ф орм а слова. Так,
українське слово урож ай не одразу мож на п о в ’язати з коренем дієслова
уродити, тим часом це так: уродит и > уродж ай > урож ай. Історично слово
м іш о к утворилося від кореня м іх- (‘ш кура’), бо м іш ки робилися із шкур
тварин. Колись до кореня м ех- (міх-) додався суфікс -ок- (мех-ок). а тепер ми
сприйм аєм о це слово з одним коренем: м іш ок. В нутріш ня форма слова
затем нена, але вона була: довели етимологічні пошуки. Ц е слід визнати
підтвердженням думки, що немотивовані з погляду сучасної мови слова були
колись мотивованими.
С к азан е не сп р о с то ву єтьс я п о о ди н оки м и п р и к л а д а м и н аявн о сті
ви п а д к о ви х , ш ту ч н и х , а зн а ч и ть , сп р авд і с е м а н т и ч н о й гр ам ати ч н о
немотивованих слів. Як приклад можна навести слово ліліпут , яке придумав
1 Ьулахонський Л.А. Нариси з загального мовознавства. - К.. 1959. -С .1І.
і вперше вжив у книзі “М андри Гулівера” Д ж онатан Свіфт, ім ’я Чебурашка з
§ 71. П о л іс е м ія , або б а гато зн ач н ість , сл о в а. Слово виникає з одним
відомого мультфільму. Але оскільки кількість подібних слів мізерна і поява їх у
значенням і може довгий час залиш атися м оносем ічним . С тійкість його
словниковому складі мов не становить якоїсь закономірності, вони не беруться
значення забезпечує взаєморозуміння м іж мовцями. С ам е стійкість значення
до уваги при встановленні природи виникнення назви.
слова і загальноприйняте розуміння дозволяю ть використовувати його для
найменування інш их о б ’єктів дійсності (нових або старих, які не м али назви).
§ 70. М о н о с е м ія с л о в а . П о н я т т я т е р м ін а , д е ф ін іц ії. Слово, яке
Я к наслідок цього слово починає функціонувати не з одним, а з кількома
функціонує в мові лиш е з одним сталим лексичним значенням, називаю ть
значенням и, тобто ст ає багатозначним , або полісем ічн и м . П р и км етн и к
моносемічним (від грец. т о п о 5 - один', єдиний' і 8 е т а - ‘зн ак ’), або
полісем ічний мотивований іменником полісемія.
однозначним. В ластивість же слова висту пати з одним значенням іменують
П о л іс е м ія (в ід грец. р о І у 5 е ш о 5 - ‘б а г а т о з н а ч н и й ’), аб о
м о н о с е м іє ю . О д н е зн а ч е н н я м о ж у ть м а т и с л о в а з м о т и в о в а н и м і
багатозначність. — це власти вість м овної одиниці висту'пати з кільком а
немотивованим змістом. Такими є в у країнській мові лексеми сніг, шия, чобіт,
п ов’язаним и м іж собою значеннями. Кілька значень можуть м ати слова і
кісся, ніготь, мізинець, ситець, яблуня, горіш ник, заздрити, чотирнадцять;
граматичні форми, фразеологізми і синтаксичні констру кції. Стосовно слів
у російській - грусть, вареж ка, мгла, грач, дикобраз, сипльїй, надменньїй,
полісемія означає, що вони, як зауважувалося, служать для позначення різних
тачать. П ерелічені слова характеризуються семантичною одноплановістю .
предметів і явищ дійсності. Наприклад, у двох реченнях, узятих з творів
З однозначністю п ов’язане розуміння терміна. Термін - це слово або
Т Ш евченка є слово діл (щ оправда, в різних формах): (1) По діброві віт ер
словосполучення, що вираж ає певне поняття якоїсь галузі науки, техніки,
виє, гуляє по полю, край дороги гне т ополі до самого долу і (2) С т ара м ат и
мистецтва, суспільного життя (укр. атом. рос. Больш ая МедвеОица).
сидит ь на ослоні, за сльозами ледве-ледве вим овляє доні: " ...Д ит я м о є лю бе!
Сукупність термінів певної галузі наукової чи суспільної діяльності
Іди од нас ”, - та, я к мерт ва, на д іл повалилась. У перш ому реченні воно
людей називається термінологією. Існує термінологія мовознавча {морфема,
сприйм ається як ‘зем л я1, у другому - як 'д о л івк а'. І все ж це одне слово,
фонема), математична (диф еренціал, інтеграл), медична (апендикс, качьцекс),
оскільки обидва ці значення о б ’єднані в ньому в єдиному значенні "поверхня
мистецька (парт ер, рам па), спортивна (ендш піль, цейт нот ) та ін. Ц ю групу
зем лі’’ (у полі, в приміщ енні). Цей випадок вираження одним словом кількох
терм інології вваж аю ть частковою на відм іну від загальної, яка обійм ає
близьких значень і становить зразок полісемії. Зразки полісем ії в мовах світу
терміни, що використовуються в різних галузях знань. Загальнонауковими є
трапляю ться на кожному кроці, пор. у російській мові: т яж ельш - ‘имею щ ий
терміни альт ернат ива, аналіз, аналогія, аргумент , асиміляція, гіпотеза,
больш ой в е с ’ и т яж ельш - ‘трудньїй’; у нім ец ькій мові: сіег Ргетсіе -
класиф ікація, концепція, максимум, мінім ум , синтез, структура, т еорія та
1) ‘інозем ець’. 2) ‘чуж ий’. 3) 'н езн ай о м ец ь': в англійській мові: г觧есі -
ін. Як окремий словниковий шар часткова і загальна термінологія становить
1) ‘нервний’, 2) ‘грубий’, 3) 'важ к и й ’. 4) ‘твердий ’. 5) 'р із к и й ’ (н а слух).
важливу складову частину лексики будь-якої мови.
Н айваж ливіш ою ознакою багатозначних слів (на відміну' від омонімів,
Своєрідною ознакою термінів є їх властивість виконувати не тільки
див. § 89) є те. що р ізн і значення в кожному з сл ів м аю ть внутріш ню
номінативну, а й дефінітивну функцію, тобто функцію чіткого вираження
семантичну з в ’язаність (мотивованість): схожість землі і долівки (у слові
наукових понять. Слово деф ініція (від лат. (1 є ґ і п і [ і о - ‘визначення’)
діл), близькість трудності в піднім анні і спілкуванні (у слові т рудньїй),
означає точне логічне визначення, що називає найістотніш і особливості
п о в ’язан ість понять “ін о зем ец ь", “чуж ий", “ н езн ай о м ец ь” (у слові сіег
означуваного. Н аявністю цієї функції термін відрізняється від слова, яке
Ргетсіе). нерівність, грубість, різкість та ін. в г и ^ е с і. Різні значення цих слів
виконує лиш е номінативну функцію.
маю ть точки зіткнення, внутріш ньо мотивовані, семантично п о в’язані.
Д осконалість терм іна - в його м оносем ічності. якою забезпечується
Як ж е в п ізн аю ть ся ці зн ачен н я? їх н є ко н кр етн е р о зу м ін н я стає
точне вираження наукового поняття. Однак терміни не поспіль однозначні.
можливим не в ізольованому називанні, а в сполученні з інш им и словами.
Н априклад, термін корінь не те ж саме означає в ботаніці, мовознавстві,
Так. у поєднаннях т епла вода, т еплий вітер прикметник т еплий має значення
математиці; різні значення має також термін функція у математиці і фізіології.
‘середн ій м іж гарячи м і х о л о дн и м ’, а в сл о восп олучен н і т еп ле слово
Часто різні поняття вкладаю ться і в терміни тієї сам ої науки (наприклад, у
сприйм ається із значенням ‘який вираж ає доброзичливе ставл ен н я’.
мовознавстві терм ін "лексикологія” у широкому і вузькому його розумінні).
В и я в л е н н ю с в о є р ід н о г о в и к о р и с т а н н я сл о в а с п р и я є кон текст.
Отже, терміни прагнуть до однозначності, але не завжди її мають.
Ілю струю ть це наведені ви щ е речен н я з тв о р ів Т .Ш евченка. Л ексичне
значення слова діл поза контекстом уявляється загально. Різні його значення
стали зрозумілими завдяки своєрідному контекст}' (гне т ополю до самого
долу; .мати ... на діл повалилась).
Т ерм ін "п ол ісем ія” (або багатозначність) слова однаковою м ірою
застосовний як до слова, що м ає два або три значення, так і до слова, яке
ф у н к ц іо н у є із зн а ч н о б іл ь ш о ю к іл ь к іс т ю з н а ч е н ь ( н а п р и к л а д ,
одинадцятитомний “С ловник української м ови” відзначає в слові ходит и 14
значень, двотомний “Больш ой англо-русский словарь” - у слові гєсоуєг
('повертати собі ) - теж 14 значень, а чотиритомний академ ічний “ Словарь
русского я зи к а” (1957 - 1961) подає 25 значень у слові идти.
Полісемічних слів у м овах більш е, ніж моносемічних.
§ 72. С піввіднош ення значень у полісем ічних словах. Н аявні в
багатозначному слові значення не рівноправні. Одні з них є первинними,
ін ш і похідні, вторинні, бо виникли на базі первинних. Т ак. на основі
первинного значення слова ніс (висунутий наперед орган нюху на обличчі
лю дини чи тварини) виникло похідне значення цього ж слова на позначення
передньої частини якогось предмета (наприклад, човна, пароплава, літака,
автобуса). З цих двох значень перш е становить явищ е прямої, первинної
номінації (первинного називання), друге - вторинної номінації. Можна інакше
сказати: перше значення номінативне, пряме, первинне, друге - номінативне,
похідне, вторинне.
П р ям е значення слова (н ази ваю ть основн им ) — це таке лексичне
значення, яке має безпосередню предметну співвіднесеність і яке розуміється
ізольовано без словесного оточення. Н априклад, у слові бігт и значення
“ ш ви д ки м и рухам и ніг п ерем іщ ати сь у якомусь н ап р я м к у ” є прям им ,
основним. Воно безпосередньо вказує на співвіднесеність слова з відповідним
процесом, історично закріпленим у свідомості мовців, що відчувається у
реченні: А ндрій біг попереду (М .Коцюбинський). Усі інш і значення, а саме:
а) швидко рухатися (їхати, котитися, мину ти і т. ін.): Г а ї ш умлят ь - я слухаю,
хм а р ки біжать - м илую ся (П .Тичина): б) швидко текти, плинути: П ід гаєм
в єт ься річенька, я к скло, вода біж ить (Л.Глібов); в) ш видко минати,
проходити, збігати в часі: Я кось т ак біжить м ені час, щ о я його не помічаю
(М .Коцю бинський); г) шумуючи під час кипіння, виливатися, литися через
вінця посуду, швидко витікати: М олоко біж ить, —номінат ивні, але похідні,
в т о р и н н і1.
Вторинні значення виникли завдяки подібності, схожості названої
словом прямого значення д ії до інш их процесів. Ш видкий рух - ось що стало
1 Визначення вторинних значень узято з олинадцягигомного “С ловника української мови".
- К.. 1970-1980. Т.1. - С. 175
основною прикметою, за якою значення перенеслося з дії. виконуваної тільки
з допомогою ніг. на дії. що здійсню ю ться без них.
Іноді пряме значення має см ислові відтінки. Слово української мови
виш невий у словосполученні виш невий садок становить прикмету саду (на
відміну, наприклад, від яблуневого), а в поєднанні виш неве варення означає
‘виготовлений з ви ш н і’. О бидва см ислові відтінки ви зн аю ться за прям е
значення слова виш невий. Вторинне значення його - ‘тем но-коричневий’,
тобто такий, як колір вишні.
У російському слові интенсивньїй чотиритомний академічний “ Словарь
руского язьїка” відзначає два відтінки основного значення: а) ‘напряженньїй,
у с и л е н н ь їй ’ ( и н т е и с и в н о е д в и ж е н и е ) і б) ‘д а ю щ и й н а и б о л ь ш у ю
производительность’ (инт енсивная сист ема сельского хазяйст ва). Вторинне
значення цього слова - ‘яркий, густой (о ц вете)': В ст епи цвет ьі окраш еньї
интенсивнее.
Те. що вторинні значення, будучи з в ’язаними з основним, не прямо
співвідносні з явищ ами дійсності, дає змогу' говорити про їх фігуральне,
образне використання, відчутне більш ою чи менш ою м ірою в кожному з
вторинних значень. Не позбавлені образності вирази української мови суха
лю дина (пор. пряме значення 'сухий ли ст’), важ ка лю д и на - 'нелегка для
розуміння, непривітна’ (основне значення 'важ кий камінь"), словосполучення
російської мови іиелковьійм альчик — 'послуш ньїй. кроткий’ (пор.: шелковое
плат ье - пряме значення).
Д осить часте вживання слова з вторинним, фігуральним значенням
може стерти образність, як це сталося з словом української м ови іти в
сполученнях поїзд іде, час іде, сніг іде. Вторинність значення, проте, від цього
не загубилось.
П о н я тт я “ п р я м е ” і " в т о р и н н е ” зн а ч е н н я с л ів з іс т а в н і л и ш е в
синхронічному плані, тобто з погляду сучасної мови. У плані ж діахронічному
(Історичному) прямий смисл слова не завжди зберігається: колишнє вторинне
значення почасти перетворю ється в пряме, а пряме (первісне) губиться. Таке
сталося, наприклад, з росій ськи м словом бодрьій. д авн і значення якого
‘недремлю щ ий, бдительньїй’ (бодрая ст раж а). ‘смельїй, храбрьій ’ (бодрьій
воин) зовсім втратились. Вторинне ж значення 'полньїй сил. крепкий, свежий.
молодцеватьш ’ закріпилося в сучасній російській мові як пряме. Подібне
висунення вторинного значення на роль прямого відбулося і в німецькому
слові сіег Кор/. У сучасній м ові його пряме значення ‘голова лю дини чи
тв ари н и ’. Історично воно було вторинним: основне значення - ‘посудина’,
яке відчутне в діалектному словосполученні КбррсИе Ка([ее (чаш ечка кави),
а також в інш их германських мовах, наприклад, англійській, у якій сир
(чашка), іеасир (чайна чашка).
 Ці приклади, як і факти виникнення полісемії, свідчать про те. що в процесі
історичного розвитку лексичний склад мов піддається семантичним змінам,
тобто змінам значень слів.
Розглянуті в цьому параграфі зразки виникнення вторинних значень
д о в о д я т ь , щ о вони з ’я в л я ю т ь с я за в д я к и п ер е н о су існ у ю ч о го сл о в а,
співвідносного з певним предметом, на позначення іншого предм ета (іншого
явищ а, ознаки, дії), як це було показано на прикладі слова ніс. Існують різні
типи перенесень, або зміщень, значень слів, про що в наступному параграфі.
§ 73. Т и п и п е р е н е с е н ь , або зм іщ е н н я , зн а ч е н ь сл ів . Виділяю ть
звичайно три типи перенесень значень за різним и ознаками: 1) перенесення
за схожістю (зовніш ньою , внутріш ньою , кольоровою), або за подібністю
п р и к м е т; цей ти п зм ін н ази в аю т ь щ е м е т а ф о р и ч н и м п е р е н ес ен н я м
найменувань (від грец. іп є І а р її о г а - ‘перенесення’); 2) перенесення за
с у м іж н іс т ю (п р о с т о р о в о ю , ч а с о в о ю ), аб о м е т о н ім іч н е п е р е н е с е н н я
найменувань (від грец. т е 1 б п у т і а - ‘перейменування’); 3) перенесення
за о д н о р ід н о ю ф у н к ц іє ю , в и к о н у в а н о ю р із н и м и п р е д м е т а м и , або
функціональні перенесення найменувань (від лат. Ги п с І і о - 'виконання').
Розглянемо їх.
1. П е р е н е с е н н я з а с х о ж і с т ю виникає внаслідок того, що
назва певного предмета, якості, дії переноситься на інш ий предмет, чи якість,
або дію за подібністю форми, за збігом зовніш ніх чи внутріш ніх о ш ак. За
зо вн іш н ьою схож істю слово борозна (довга, р ів н а загли б и н а в зем лі,
проведена плугом; Тягнеться вздовж• берега чорна см уж ка п ер ш о ї борозни
(В .К озачен ко) було п ер ен есен е на п озд овж н ю загли би н у в будь-чому,
конкретно - зморшку, складку', пор.: С льози м и м о хіт ь кот ят ься т им и
бо р ознам и, щ о п о о р а ло на ви д у д о в го літ н є ли х о (М .К о ц ю би н ськи й ).
Унаслідок цього утворилося два значення слова борозна: (1) заглиблення в
землі і (2) заглиблення будь у чому.
У мовах світу' м етафоричні перенесення помітні передусім у словах,
що позначають найвідоміші поняття. Ц е здебільшого назви частин людського
організму (в українській мові: ручка у дитини і в дверях), одягу {рукав у
піджаку’ і в річці) тощо. М етафоризації піддаються і слова інших груп лексики,
особли во ті, що п о в ’язані з ж иттєво важ л и ви м и о б ’єктам и і яви щ ам и
суспільства. Так, у другій половині XX ст: в українській мові пош ирилося
вж ивання спортивної лексики з вторинним, переносним, значенням, пор.:
В ет е р а н и п ер е д а ю т ь ест а ф ет у м о л о д і (ес т а ф ет а с п р и й м а є т ь с я із
значенням ‘досвіду, набутих знань’) або Слід піднят и п ла нку у визначенні
перем ож ців конкурсу (словосполучення піднят и планку - означає "посилити
вимогливість)
У розви тку м етаф о р и зац ії різн и х м ов п о м ічен а м о ж л и вість збігу
метаф оричних назв. Так. деякі слов'ян ські і германські народи однаково
називаю ть важ іль для витягування відра з колодязя: у країнці - ж уравель.
росіяни —ж уравель, поляки - іо г а п ', чехи -]ега Ь , німці -К гапісИ (журавель),
англійці сгапе - (журавель і кран).
Однак збіг різномовних метафор не становить правила, оскільки в різню;
мовах процес м етаф оризації своєрідний. В українській і російській мовах,
наприклад, слова кіт, сокіл маю ть переносні значення, слово ж дрозд
моносем ічне. Т им часом у французькій м ові перш і два слова не м аю ть
п е р е н о с н и х з н а ч е н ь , а с л о в о т е г іе (д р о з д ) у т в о р ю є м е т а ф о р и ч н е
словосполучення/ т т егіе (пройдисвіт).
Слово російської мови дьш уживаю ть з переносним значенням, коли
йдеться про щ ось невиразне, що існу є лиш е у мріях, в уявленні. С ам е такий
см исл вклав І.С .Т ургенєв у назву свого твору "Д ь ш " Коли ж довелося
перекладати цей твір французькою мовою, виникла трудність. Ф ранцузьке
[итее (‘д и м ') не м ає того переносного значення, яке властиве російському
дьім - ‘марево, іл ю зія’. У з в ’язку з цим пропонувалися назви “С ум ніви” . “ У
тумані” і навіть “М іж минулим і майбутнім” . Отже, м етаф оризація слів у
різн и х м овах проявляється по-своєму. У цьому одна з важ ли ви х озн ак
лексичної структури кожної мови.
2. П еренесення н а й м е н у в а н ь за с у м і ж н і с т ю
(метонімічне перенесення) виникає внаслідок асоціації (від лат. а 5 5 о с і о -
‘сполучення, з ’єднання чогось в єдине ц іл е’) за просторовою чи часовою
с у м і ж н і с т ю . Так. у слові лист , що колись сприйм алось із значенням ‘аркуш
книги, зо ш и та’, в українській мові метонімічно виникло інш е значення -
‘письмове повідом лення’ (російською мовою - письмо): Я написав л и с т а
братові. У слові лист назва предмета перенесена на те. що написано на
ньому.
М етонімічне перенесення назв відбувається:
а) при позначенні предмета за матеріалом, наприклад: рос. В и ст а вка
ст екла и ф арф дра (слова ст екло і ф арф ор вжито в розумінні ‘вироби зі
скла і фарф ору');
б) при називанні предмета за його частиною , як-от: укр. сант им ет р у
значенні ‘стрічки довжиною метр чи півтора м етра з нанесеними на ній
поділками на сантим етри, які дорівню ю ть одній сотій долі м етр а’;
в) при називанні людини за шіастивостями. які вона має. а саме: співаків
називаю ть басом, т енором, співачок - м еццо-сопрано за наявністю в них
відповідних тем брів голосу :
г) при позначенні явищ . дій. предм етів н азвою одного з них як
найістотнішого, зокрема: серед значень слова української мови хл іб є й таке:
'засіб для існування, заробіток’, що розум іється у фразі добуват и собі на
хліб. П одібне спостерігається в російській: заработ ат ь на хлеб (тобто 'н а
гтропитание ) і в польській: гагоЬіс па сИІеЬ (тобто на ‘и ігу та п іс );
г) при називанні приміщ ення за продуктом, що виготовляється в ньому
(ф от ограф ія - 'процес, продукт процесу і 'п ри м іщ ен н я’, яке називається
"Ф о то граф ія');
д) при н ази ван н і ви р о б ів за м ісц ем виготовлен н я (укр. п ло м б ір
( ‘м о р о зи во ’) від назви французького курорту РІотЬіеге.ч; нім. ВисИагеі
( ‘каракуль’) - від географічної назви Бухара).
О к р е м е м ісц е в м ето н ім іч н о м у п е р е н е с е н н і зн ач ен ь п о сід а ю ть
приклади переходу' власних назв у загальні. П рикладами такого зразка можуть
бути: вернадіїт (мінерал) - за ім ’ям вітчизняного м інералога і геохіміка
В.І.Вернадського; доломіт (назва гірської породи) - за іменем французького
вченого Д олом ‘єна.
П еренесення значень на основі асоціації - надто поширене явищ е, хоч
не завжди воно м ає своїм результатом появу і закріплення за словом у мові
нового значення. У реченні В ін був на ф ронт і всю війну слово війна означає
‘час перебування на фронті’. Але з таким значенням воно існує лиш е в даному
контексті. Ц е не словесна метонімія, тобто поява в слові нового значення, а
контекстуальне його вж ивання. Т акі ж м етонім ічні перейм енування без
набуття словами нових значень спостерігаю ться і в словосполученнях іншого
зразка, як-от: випив дві пляш ки (не пляш ки, а їх вміст), розхлю пав усе відро
(не відро, а воду, що була в ньому).
М ож ливе м етонімічне використання власної назви. У Т.Ш евченка
читаємо: К уплю паперу аркуш. І зроблю м а лен ь ку книж ечку. Х р ест а м и і
візерункам и з квіт ками кругом лист очки обведу. Та й списую Сковороду.
С л о в о с п о л у ч е н н я с п и с у ю С к о в о р о д у р о зу м іє т ь с я як ‘сп и су ю тв о р и
Сковороди’. Однак уживання в цьому контексті прізвищ а автора замість самих
творів зовсім не означає, що слово Сковорода слід завж ди сприйм ати в
розумінні ‘твори Сковороди’. Воно набуло його лиш е в цій синтаксичній
конструкції (контексті), яка припускає відповідні метонімічні скорочення.
Подібні випадки кваліфікують не як виникнення словесної м етонімії, а як
прояв контекстуального метонімічного вживання слова. Тлумачні словники
їх не відбивають.
3.Ф у н к ц і о н а л ь н і перенесення найменувань з п р едм ета (чи дії) на інш ий до зво л яє вж и вати п оряд із словосп олучен н ям
одного п ред м ета на інш і, з одн ієї д ії на інш у відбуваю ться вн асл ід о к
спільності виконуваних ними функцій. З огляду на тс. що цей тип перенесення
діє за подібністю (тільки не за формою чи ознакою, а за функцією), дехто з
учених відносить функціональні перенесення до розряду метаф оричного
перенесення або вваж ає його різновидом. Таке потрактування цього типу
п ер ен есен ь п р и п у сти м е, ал е л о гіч н іш е його в и зн а т и о к р е м и м ви д ом
перенесень.
Й ого св о єр ід н ість ілю струю ть та к і п р и клади . П ер вісн е зн ачен ня
давнього слова ст рілят и - це ‘пускати стр іл и ’. О днак сьогодні його м и не
п о в’язуємо з пусканням стріл. Для нас ст рілят и - значить, ‘пускати кулі,
снаряди, ракети, тобто здійсню вати п остріли з во гн еп ал ьн о ї зб р о ї’. Ц е
озн ачає, щ о слово набуло вторинного зн ачен ня. С тал о ся п ер ен есен н я
значення за функцією. Ц ей приклад цікавий ще й тим , що в ньому вторинне
значення стало основним, первинне - забулося.
Розглянемо ще один приклад. П рям е значення слова л а м п а - назва
гасової лам п и з колбою, наповненою гасом, з гнітом, який горить, тобто
освітлю є. Л ам пи електрична чи денного освітлення нічого цього не мають.
А ле називаю ться лам пам и, бо виконують ту ж функцію, що й лам п а гасова,
- даю ть світло. У сучасній україн ській м ові слово л а м п а уж ивається в
первинному і вторинному значенні.
Такі типи семантичних змін слів. На заверш ення їх розгляду зауважимо,
що в появі вторинного значення не завжди легко встановити дію кожного з
названих типів семантичних змін слів. Іноді на перенесення значення впливає
не одна, а кілька причин, що зумовлю ю ть нове сем античне наповнення.
Можна, наприклад, поставити запитання: що вплинуло на перенесення слова
сідло (на коні) на найменування сідла велосипеда, мотоцикла: зовніш ня чи
ф у н к ц іо н ал ь н а сх о ж ість? Н ад ати п ер евагу о дн ій з н и х важ ко. С ідл о
велосипеда, мотоцикла не тільки схоже зовні з сідлом на коні, але й виконує
подібну’ функцію. А коли так, то треба визнати дію обох типів перенесення
найменувань.
Почасти в розвиткові переносного значення слів поперемінно дію ть
різні асоціативні фактори. Слово англійської мови Ьоок первісно означало
вид дерева “бук” . Н а букових дощ ечках писали і, коли м али один текст,
скріплю вали їх разом. Т ак слово Ьоок за м етонімічними ознакам и набуло
значення книги, складеної з букових дощечок. З появою паперу його було
перенесено на означення книги з паперовими аркушами. У цьому разі сталося
перенесення семантики слова за функцією: і дерев’яна книга, і паперова книга
використовувалися і використовуються для збереження написаного тексту.
У творення вторинних значень на основі п ерен есен н я озн ак одного
“ вто р и н н е зн а ч е н н я ” - ‘‘п ер е н о сн е зн а ч е н н я ” . Л о гіч н о це т а к , ад ж е
вторинне значення виникає вн аслідок п еренесення назви одного предм ета
на інш ий. О дн ак у л ек си кограф ії (науці про тео р ію й практику укладання
словників) прийнято кваліф ікувати як переносні значення лиш е ті випадки
перенесеності. які з ’являю ться не за схожістю , суміж ністю чи функцією, а за
 семантики сталося і в слові англійської мови т еаі (ви м о в ам ііт ), яке раніш е
н еп р едм етн ою , аб стр агу ю ч о ю ас о ц іа ц ією , за в д я к и чом у слово з ц и м
було назвою їжі взагалі, а тепер означає лиш е ‘м ’ясо’.
значенням сприймається з образним, експресивним відтінком. В українській
У всіх наведених вище прикладах розширення і звуження значення мали
мові, наприклад, прикм етник відж илии м ає прям е значення ‘який закінчив
своїм результатом повну втрату словом старої семантики у певній мові. Проте
своє ж иття: в ід м е р л и й ’, а переносне: ‘який не від п о від ає сучасності;
таке трапляється не завжди. Часто старе розуміння слова співіснує з новим.
за с та р іл и й '. Інш ий п риклад: п рикм етник росій сько ї мови м а хр о вьп і у
Н априклад, семантика слова української мови бат ьківщ ина за час свого
прям ому значенні п о в ’язан и й з характеристи кою квітки, яка м ає велику
існування розширилась: від називання спадщини, що передається після смерті
кількість пелю сток, у переносном у ж значенні - це 'яск р ав о вираж ений з
батька, до назви м ісцевості, де народилась і зросла лю дина, і до позначення
боку однієї з н егативн их о з н а к ': М а хр о вьій р е а кц и о н ер .
країни, громадянином якої вона є. Але при цьому вузьке значення слова не
втратилось.
§ 74. Р о зш и р ен и й (або а б с т р а г у в а н н я ) і зв у ж ен н я (с п е ц іа л іза ц ія )
Слово української мови залізо утримує давнє, що стало тепер вузьким,
зн а ч е н ь с л ів . Д ія розглянутих сем ан ти ч н и х п роц есів іноді сп ричиняє
значення - 'хім ічн и й елемент, важкий, ковкий м етал сріблястого кольору,
розш ирення або звуження значеннєве наповнення слів, які п ов’язуються зі
змінами обсягу' лексичного значення слова. що утворю є в поєднанні з вуглецем сталь і чавун’, - паралельно з новим
розш иреним побутовим значенням як назви маловуглецевих сталей. Подібне
Ч а ст и м и є в и п ад к и р о зш и р ен н я зн а ч е н ь у зап о зи ч ен и х сл о вах .
спостерігається і в слові російської мови ж елезо. Н ещ одавно в українській
Наприклад, слово української і російської м ов бут ерброд, що в німецькій
мові слово гурт набуло звуженого значення: гурт - це ансам бль ( ‘група
мові виникло із значенням 'скибка хліба з м аслом ’ (пор. ВиІІегЬгоґ. ВіШег -
співаків або тан ц ю р и стів’).
масло . В го ї- хліб ), розш ирило семантику: ним називаю ть скибку (або дві
складені скибки) хліба не тільки з маслом, а й з сиром чи ковбасою. О бсяг
значення слова розш ирився. § 75. Л е к с и к о л о г і я у в у з ь к о м у р о з у м і н н і г е р -
м і н а. С к л а д і ф у н к ц іо н у в а н н я різн и х ш ар ів сл о в н и к о в о го с к л а д у мови
Середньогрецьке іеігасііоп . що перекладається як чвертка’, означало
згорнений учетверо аркуш , у якому розр ізал и зігнуті верхні краї і цим (л е к с и к и ). Як зауважувалось у § 64. серед лексикологічних наук виділяється
лексикологія у вузькому розум ін н і слова. П редм етом її до сл ід ж ен н я є
досягали можливості писати на кожній із сторін аркуша. Запозичене з грецької
групування лексики: за походженням; за сф ерою вж ивання (територіальною
мови слово тет радь у російській мові позначає ‘зош ит з будь-якою кількістю
аркуш ів’. Значення слова розш ирилось. варіативністю і соціальною належністю ); за стилістичним и ознаками; за
змінами, викликаними життям су спільства; за активним і пасивним ужитком;
Розширенню значення піддаються не тільки запозичені, а й "свої” , тобто
споконвічні у даній мові, слова. за стилістичними властивостями, за співвіднош енням даного слова з інш им
словом. Розглянемо найваж ливіш і ознаки цих ш арів.
У сучасній російській мові слово иеделя існує з розширеною, порівняно
з його первісною , семантикою. Колись воно вж ивалося на позначення лиш е
§ 76. Л е к с и к а м о в и з п о гл яд у походж ення. С л о в а с п о к о н в іч н і і
сьомого дня тиж ня, вільного від роботи, тобто коли нічого ''н е делали” . У
за п о з и ч е н і. П р я м і і п о с е р е д н і з а п о з и ч е н н я . За п оходж ен н ям слова
н аш час воно о зн а ч а є всі дн і тиж ня. О б с я г лекси ч н о го зм істу сл о в а
поділяються на споконвічні, інакш е їх називаю ть питомі, "свої” , і запозичені,
розш ирився. В у країнській мові такого не сталося.
П р и з в у ж е н н і зн а ч е н н я с е м а н т и к а с л о в а к о н к р е т и з у є т ь с я тобто взяті з інш их мов, “ч у ж і",
Т ерм іном “сп о к о н вічн і сл о в а” стосовн о м ов п евн ої м о вн о ї с ім ’ї
(сп ец іал ізується). Б ув час. коли слово пиво озн ач ало всякий напій. У
сучасному' вжитку' в українців, росіян і білорусів воно закріпилося лиш е як позначаю ться такі лексичні одиниці, що успадковані з давн іх часів від усіх
п еріодів історичного розви тку м ови -д ж ерела. В у к р аїн с ьк ій м ові, яка
назва напою з ячм інного солоду з невеликим вмістом алкоголю. С лово
належить до індоєвропейської с ім 'ї мов, є слова, що дійш ли до наш ого часу
закріпилося на називанні одного з ряду однорідних напоїв. Н азва напою
спеціалізувалася. з індоєвропейської мови-основи, зокрема: дім, дочка, мати, риба, син, яблуко;
такі слова з деякими відмінностями в звуковому складі і морфологічній будові
П одібний процес пережили старогрецьке слово ароіНеке (аптека), яке
втратило давнє значення 'склад будь-яких товарів’ і в сучасних європейських знані в усіх або в частині мов індоєвропейської сім 'ї, до якої належать, крім
м овах функціонує із сп еціальн им значенням - ‘ск л ад л ік ів '. Звуж ення слов’янських, мови германські, романські, індійські та ін.
 С п о к о н в іч н и м и в у к р а їн с ь к ій м о в і є с п іл ь н о с л о в ’я н с ь к і (аб о
праслов янські) слова, знані в добу загальнослов’янської єдності (її розпад
почався в У-УІ ст. н.е.), а саме: голова, день, дуб, ж ити, земля, коса, рука,
сорочка, чорний, чотири, я: ці слова є в сл о в’янських мовах (білоруській,
б о л г а р с ь к ій , п о л ь с ь к ій , р о с ій с ь к ій , ч е с ь к ій т а ін .), ал е їх н ем ає в
н еслов’янських індоєвропейських мовах (наприклад, англійській, німецькій,
іспанській, французькій).
С п ок он віч н у л екси ку у к р а їн с ь к о ї м о ви ст а н о в л я т ь так о ж слова
східнослов’янські, що побутували в східнослов’янську добу від VI ст. н е. до
існування Київської Ру сі, коли ще не було української, російської й білоруської
мов. як-от: білка, дядько, коромисло, снігур, тепер, хороший', ці слова спільні
для всіх трьох східнослов янських мов, проте їх немає в інш их слов'янських
мовах (західнослов’янських, південнослов’янських).
Питомий ("свій”) ш ар лексики в українській мові складаю ть власне
українські слова, яких нем ає у споріднених російській і білоруській мовах;
їх поява припадає на час формування української мови: багаття, взагалі,
гарний, мріят и, очолити, січень.
Споконвічна лексика кожної мови передає її лексичну' і значною мірою
фонетичну' специфіку, а також указує на генетичну належність цієї мови до
відповідної мовної підгрупи, групи і с ім 'ї мов.
До розряду " с в о їх " слів слід відносити також ті слова, які утворилися
за словотвірними правилам и на базі запозичених основ, коренів чи цілих
слів. Такими є. зокрема, слова української мови: кант іанець (від К ант + іан
+ ець), м от орист (від м от ор + непі), відеокасет а (відео + касета).
П оряд із споконвічною лексикою в м овах світу виділяю ться слова,
запозичені з інших мов. що зумовило використання для їх кваліфікації терміна
“запозичення” .
П о я в а л е к с и ч н и х з а п о з и ч е н ь в и к л и к а н а п о з а л ін г в іс т и ч н и м и
(зовніш нім и) і внутрілінгвістичним и причинами.
П озалінгвістичним фактором, який сприяє перенесенню слів однієї
м ови в іншу, є наявність більш або менш тісних політичних, економічних,
нау кових, культурних, культових контактів м іж народами. Х арактер контактів
н а к л а д а є в ід б и т о к на з а п о з и ч е н н я . Т а к . п р и й н я т т я х р и с т и я н с т в а
спричинилося до появи в українській мові запозичень з церковнослов’янської
м ови (благословит и), з середньогрецької (янгол). Сучасні відн оси н и із
Заходом відбиті в допливі в українську мову англіцизмів на ір хю км а р кет інг,
супермаркет.
Науково-технічні зв’язки, підтримувані зарубіжними країнами з колишнім
Радянським Союзом, зумовили появу в англійській, французькій і німецькій
мовах слів хриіпік, Іипік. перенесених з російської мови.
Запозичення приходять у мову разом з предм етами чи поняттями, що
з ’являються в житті суспільства. Наприклад поява на початку' XVIII ст. в країнах
Є вр о п и к л а в іш н о г о ін с тр у м е н та , зр о б л е н о г о іт а л ій с ь к и м м а й с т р о м
Кристофері, зумовила збагачення лексичного складу багатьох мов італійським
словом фортепіано.
Однак запозичення іноді з ’являю ться і як паралельне найм енування
існую чих п р ед м етів , явищ , дій . П а р а л е л ізм існ у ван н я сл ів зу м о вл ю є
утворення синонімів на зразок: укр. безглуздя - запозичене з латинської
абсурд; нехт уват и - від латинського і§пого: ігноруват и: рос. уд обст во -
зап о зи ч ен е з ан гл ій с ьк о ї к о м ф о р т ; п у т е ш е с т в е н н и к - за п о зи ч е н е з
французької т урист .
В ідом і випадки, коли перенесені з інш их м ов лексем и витісняю ть
споконвічні слова. Так сталося з давнім германським сіах Рох.ч (кінь), яке
поступово (хоч і не остаточно) витіснилося з повсякденного вжитку словом
сіа.у Р/егсі. запозиченим з латинського рагауегесіи.ч.
У р я д і в и п а д к ів з а п о з и ч е н н ю с л о в а з ін ш о ї м о в и с п р и я ю т ь
вн утрілінгвістичні причини. Вони виявляю ться, по-перш е, в н ам аган н і
уникнути полісем ії (багатозначності) свого слова, тобто спрости ти його
семантичну1структу ру і закріпити за "своїм” і “чужим” словами різні смислові
відтінки понять, пор.: дж ем (з англ,уя;и) - 'густе варення з фруктів або ягід,
що м ає вигляд желеподібної м аси ’ і давнє українське варення - 'зварен і в
цукровому сиропі, меді чи патоці ягоди або ф рукти'; круїз (з англ. сгиіхе) -
'подорож по воді (на пароплаві)’ і подорож - 'поїздка або пересування пішки
по м ісцях, віддалених від постійної тери торії п рож и ван н я’; по-друге, в
т е н д е н ц ії д о за м ін и існую чого д в о - і б а г а то ч л е н н о г о н а й м ен у в ан н я
одночленним, пор.: 'замість вправний ст р іл е ц ь - снайпер (англ. хпірег); замість
спорт смен, спеціаліст з бігу чи гонок на великі ди ст а н ц ії - ст айср (англ.
.уІа у е г ).
З а п о з и ч е н н я б у в а ю т ь п р я м і і п о с е р е д н і. П е р е н е с е н н я с л о в а
безпосередньо з мови в мову вважається прямим запозиченням. Без будь-
якого посередництва в російську’ мову перейш ли українські слова борщ,
буханка, галушки', з російської у французьку Іа хіерре ( ‘степ ’); з чеської в
німецьку - РеіасИа/і ('печатка ).
Залеж но від того, з якої м ови було зап ози чен е слово (чи зворот),
розрізняю ть грецизм и (з грецької), лат инізм іі (з латинської), галліцизм и (з
французької), германізм и (з німецької), полонізм и (з польської), арабізм и (з
арабської), українізм и (з української), русизм и або росіянізм и (з російської).
П еренесення слова з мови в мову завдяки посередництву якоїсь третьої
мови (мови-посередниці) іменую ть посереднім запозиченням. Відомий в
українській мові тю ркізм (запозичення з тю ркських мов) м айдан є в свою
чергу запозиченням з арабської мови. Д ля багатьох інш омовних лексичних
одиниць, уж иваних зараз в українській мові, посередницьку роль відіграли
р о сій сь к а і польська м ови. Ч ер ез росій ську з ск а н д ін а в сь к и х мов до
української прийш ло слово р и н о к ; через польську' з німецької - т арілка,
мусит и.
У б іл ь ш о с т і м ов за п о зи ч е н ь м ен ш е, н іж п и то м и х сл ів. М ай ж е
позбавлені запозичень китайська й ісландська. Проте бу вають винятки. За
тв ер д ж ен н я м уч ен и х , у су ч ас н ій п е р с ь к ій м ові ін ш о м о вн і ел е м е н ти
ст ан о вл ять понад 50 відсотків сл овни кового складу. В елику к іл ьк ість
запозичень (особливо з французької мови) нараховує англійська мова.
§ 77. В л а с н е за п о зи ч е н н я , їх ви д и . Ін т е р н а ц іо н а л ізм і!. К а л ь к и .
Запозичення поділяються на: власне запозичення і кільки.
1. В л а с н е з а п о з и ч е н н я - це засвоєні чужомовні слова з
близьким до оригіналу звуковим і структурним оформленням. Вони приходять
двома ш ляхами: усним (тобто на слух) або книжним, писаним (за буквами).
При цьому звукова оболонка запозичення може відповідати або вимовним
нормам мови-джерела або передавати графічну форму запозиченого слова і
на цііі основі його вимову. Н априклад, слово французької мови тагсИе (вим.
[м арш ]) і слово ан гл ій ськ ої м ови сот Ь іпе (вим . [ком байн]) за св о єн і
українською мовою відповідно до існуючих у м овах-дж ерелах орфоепічних
норм: |м арш ], [комбайн]. Запозичені ж лексеми російської мови ю ниор.
глиссер мають своїми прототипами францу зькі}ипіог (вим. [жунідр], ^Іі&чеиг
(вим. [ілісьдр], у яких узята їх графічна форма, а за нею “озвучення” букв.
Запозичення може спричинити засвоєння звуків, до цього не відомих
мові, яга переймає слово. Так. звук [ж], який не був властивий німецькій
м ові, тепер засвідчується в запозиченнях з французької мови, пор.: сіах
Л іигпаІ - ‘ж урнал' (приблизна вим. [ж урнал] з ф ранц узькоїуош 77я/.
С еред власне запозичень виділяю ть і н ш о м о в н і слова,
в а р в а р и з м и , з а п о з и ч е н і с л о в а . І н т е р н а ц і о н а л і з ми .
І н ш о м о в н и м и вважаю ться слова, не освоєні повністю в мові, що
їх зап ози чи л а, з огляду на їхню ф орм альну чуж орідн ість. Ф о р м ал ьн а
чуж орідність виявляється головно в незвичності звукосполучень, зокрема:
[ао]. [іо] в кінці слова: укр. - какао, сольф едж іо: незвична для української
мови м 'як а вимова губних, задньоязикових, ш иплячих, глоткового перед
голосними, наприклад, [у]: бюст, кювет, м онт еж ю ("герметична посудина
для переміщ ення рідин за допомогою стиснутого повітря’), гю рза ("отруйна
зм ія'); наявність кінцевих голосних [і]. [с|. [о|, [у]: таксі, безе,м ет ро, какаду.
С ам е їх незвичність усвідом лю ється мовцям и як інш ом овність. щ о стає
причиною невідміню ваності частини таких слів. Щ оправда, окремі з них
набуваю ть ознак “своїх’’ слів. Т аке сталося зі словом пальт о, запозиченого з
французької мови, яке в українській стало відмінюватися за зразком іменників
середнього роду на -о: пальто, пальт а, пальт у, пальтом, у пальті', пальт а,
пальт, пальт ом , пальт ам и, на пальт ах. У російській мові слово пальт о не
зміню ється.
З н а ч н а ч а с т и н а ін ш о м о в н и х с л ів х а р а к т е р и з у є т ь с я н е т іл ь к и
формальною незвичністю , а й семантичною незрозумілістю . Розкриття їх
значень подають словники інш омовних слів.
В а р в а р и з м и (від грец. Ь а г Ь а г і б т о 5- звуконаслідувальне слово,
що позначало в греків 'незрозумілу мову, бурмотання ) - інш ом овні слова
чи звороти, що не стали загальновж иваними, тому здебільш ого трапляю ться
в писемному мовленні в чужомовній графічній передачі, наприклад: Йото
.уа р іє т (лат.) - ‘лю дина як розумна істота', поп посеге (лат.) - "не наш кодь’,
ісіее/іхе (фр.) - ‘н ав ’язлива дум ка’. Иарру еп сі(англ.) - ‘щ асливий к ін ец ь’.
В ід інш омовних слів і варваризм ів з а п о з и ч е н і с л о в а
відрізняю ться тим, що вони становлять цілком засвоєні лексичні одиниці,
зрозум ілі щ одо форми і значення, а тому не сприйм аю ться м о вц ям и як
чужорідні. За цією ознакою вони подаю ться в тлумачних словниках разом з
питомою лексикою, а не в спеціальних, в яких представлені лиш е інш омовні
слова. С еред запозиченої лексики є слова, що сягаю ть сп ільн ослов’янського
періоду, і слова, запозичені в останні десятиліття.
З асво єн н я зап ози чен и х сл ів суп роводж ується п р и стосуван н ям до
ф онетичних і грам атичних законом ірностей мови, що зап ози чує, тобто
мовним освоєнням. Н априклад, у слові французької мови опіге (наказ), що
прийш ло до російської й української мов, є сполучення трьох приголосних
(гсіг). не властиве вимовній нормі східн ослов’янських мов. Щ об уникнути
небаж аного збігу приголосних, в їх сполуку було вставлено голосний, що й
дало вимову ордер. Слово німецької мови сііе іо з ш щ має. як вказує на це
артикль <Не і суфікс и щ . грам атичне значення жіночого роду. Засвоєне
українською мовою у вигляді лозунг, воно сприймається як іменник чоловічого
роду за родовою ознакою української мови - твердим кінцевим приголосним.
А слово папір, запозичене з німецької, у якій воно (сіах Р аріег) є іменником
середнього роду, в українській мові не тільки входить до розряду' іменників
ч о л о в іч о го роду (за о зн ако ю к ін ц ев о го тв ер д о го п р и го л о сн о го ), а й
зміню ється відповідно до фонетичної закономірності української мови: у
закритому складі [і], у відкритому - [е]: папір - паперу. Тим-то відрізнити
“своє" від “чужого” у синхронічному плані часто надто важко. П отрібні
історичні дослідження.
Запозичені слова активно входять у дериваційні (словотвірні) процеси,
коли на їх основі за допомогою існуючих словотворчих засобів (префіксів.
суфіксів) утворюються нові слова. Так, в українській мові достатньо активним
є ти п утворення д ієсл ів на -у в а - (бойкот - бойкот уват и, т елеф о н -
телефонувати)', -ір у в а - (інт ерв ’ю - інт ерв ’ю іруват и); -и зу в а- (ст андарт
- ст андарт изуват и).
Нерідко запозичення піддаю ться семантичним змінам. Так, лексема
гім наст в українській мові, яка називає людину, що займається гімнастикою
як п роф есією , походить від грецького §ут пахіех, щ о озн ачає ‘'учи тель
гімнастики . До речі, і слово %утпахіоп в античній Греції було назвою школи
фізичного розвитку.
І н т е р н а ц і о н а л і з м и. Ш ирокі міжнародні з в ’язки і міжмовні
контакти зумовлюють пош ирення в мовах світу слів, які прийнято іменувати
і н т е р н а ц і о н а л і з м а м и. Інтернаціоналізмами вважаю ться слова, які
в однаковому чи близькому звучанні і при наявності того самого значення
з а к р іп л е н і в с л о в н и к о в о м у с к л а д і б а г а т ь о х м о в св іту . У р о л і
інтернаціоналізм ів виступають наукові терм іни (анаїіз, синт ез), назви наук
(мат емат ика, фізика, хім ія), політична термінологія (міт инг).
Н айбільш у групу інтернаціоналізм ів європейських м ов становлять
латинізми і грецизми, які складаю ть кістяк науково-технічної і суспільно-
політичної термінології, власних імен, слів на означення понять культури і
мистецтва. Зумовлено це великою історичною роллю, яку протягом багатьох
століть відігравали в Європі грецька і латинська мови.
Інтерна ці оналізм и виникаю ть також на базі інш их мов. В останнє
століття міжнародного вжитку набули слова англійської мови т анкер (іапкег).
французької гараж: (^ага§е), чеської робот (гоЬої), російської совет (в англ.
хогеї).
С еред ін терн ац іон ал ьн ої лексики, крім "єв р о п еїзм ів ", є ряд сл ів
арабського походження: алгебра, цифра, алгоритм, азимут , алкалоїди.
С воєрідність розвитку' мов Сходу зумовила виділення специф ічної
групи інтернаціоналізмів, властивих тільки цим мовам. Наприклад, арабізми
функціонують в узбецькій, перській, турецькій мовах. Інтернаціональними
вважаю ться китайські числівники, поширені в японській і корейській мовах.
П о п о вн ен н я м о в ін т е р н а ц іо н а л ізм а м и - н ев п и н н и й п р о ц ес, що
супроводжує неухильно зростаючі наукові, технічні і культурні контакти і
який спрямований на задоволення науково-технічних і культурних потреб
людства.
2. К а л ь к и. Крім прямого перенесення слів з мови в мову, існує
спосіб запозичень, який імену ється кальку ванням. Калькування - це процес,
при якому з чужої мови копіюється зразок творення слова або переймається
його семантика, звукове ж його оформлення не переноситься. Інакш е кажучи,
з слів чужої мови знімаються к а л ь к и (з фр. с а 1С] и е - 'копія’). В українській
мові слово калька - запозичене з французької, в якій ю н о піш ло з латинського
дієслова саісо. тобто ‘наступати ногами’, ‘залиш атисліди, відбитки’.
Кальки бувають словотвірні і семантичні. .
Словотвірні кальки - це нові слова, які виникаю ть на базі власного
матеріалу за словотвірним зразком інш омовного слова завдяки буквальному
перекладу м орфологічних частин слова. Ц е може бути переклад обох частин
складного слова, пор.: українське гром овідвід (з рос. гро.моотвод). російське
правописание (з грец. о г І її о § г а р Ь і а. в якому огіИох - ‘п р ави л ьн и й ’. § га
р її б - ‘п и ш у ’), у к р аїн ськ е і р о сій ське б е зс м ер т н и к, б е с с м е р т н и к з
французької іт т огіеі.
Складні слова м ови-дж ерела можуть передаватися напівкалькою , коли
одна частина цього слова переноситься у властивому їй звучанні, а інш а
перекладається (або навпаки), наприклад: укр. м іні-сп ід ни ц я (з англ. т іні
хкігі), рос. т елевидение (від грец. (еіе (далеко) і лат. уіхіо (видение).
С емантичні кальки виникаю ть унаслідок перенесення з інш ої мови
одного із значень співвідносних слів. Ні слово, ні його морфологічні елементи
в цих випадках не перекладаю ться, як це спостерігається в словотвірному
кальку ванні. П ерекладається (переноситься з чужого слова) семантика слова.
В ід о м о , зо к р е м а , щ о в б а г а т ь о х є в р о п е й с ь к и х м о в а х с е м а н т и ч н о г о
калькування зазнали прикметники конкретного значення, серед них: укр.
червоний, рос. красньш . нім. гоі. які за зразком французького слововживання
набули значення “револю ційний” . Ц е сталося після ф ранцузької револю ції
1848 року, коли “червоним и” називали представників револю ційного крила,
а “білим и" - реакціонерів.
С ем античною калькою російської мови є вж ивання слова гвоздь у
розум інні 'н ай го л о вн іш е в ч о м у сь ’, н априклад, гвоздь пр о гр а м м ьі. що
перенесене з уживання французького слова сіои з цим значенням.
Калькуванню піддаю ться не лиш е слова, а іі фразеологізм и (пояснення
- в § 92). Тому кальки прийнято поділяти на лексичні і ф разеологічні.
П рикладом фразеологічних кальок можуть бути дослівні переклади крилатих
висловів видатних людей, як-от з англійської Бути чи не бут и? (В.Ш експір)
- То Ье ог по( [о Ье?. або загальнопош ирсних сполук, як-от словосполучення
на кшталт упадат и у вічі - з нім. іп сііе А и$еп /а ііеп .
§ 78. С т а в л е н н я до л е к с и ч н и х за п о з и ч е н ь . П о н я т т я п у р и зм у .
Запозичення слів з інш их мов - о б ’єктивний історичний процес, зумовлений
постійними і різном анітними контактами м іж народами. П еренесені з іншої
мови слова здебільшого входять до активного вжитку і посідаю ть чільне місце
в лексичному' складі мови, що їх запозичила. Вони збагачую ть лексику мови
і її вираж альні засоби. Б ез них не уявляється словниковий скл ад будь-якої
 м ови, адж е з часом запозичені слова освою ю ться н астільки, що стаю ть
"своїми” і мовці не уявляю ть рідної мови без них. Н е без здивування вони
д ізн аю ться, н ап ри кл ад , щ о слово у к р аїн ськ о ї м о ви х л іб зап о зи чен е з
герм анських мов, хат а - з давньоугорської. Іван - з івриту.
Звичайно, не всяке запозичення слів з інш их м ов виправдане. Тим
більш е, ш л и є “свої” загальнозрозум ілі слова і зам іню вати їх інш омовними
не доцільно.
З усвідомленням потреби обмежити вплив інш их мов введенням нової
лексики в історії багатьох народів раз у раз виникали і виникаю ть вимоги
розгортати боротьбу проти іншомовних впливів. Т ак з'являю ться пуристичні
(від фр. р и г і я пі е з лат. р и г и 8 - ' ч и с т и й ' ) тенденції в ставленні до слів
ін ш ом овного походж ення. В и явл яється це в н ам ага н н і очи сти ти мову
п ередусім від чуж ом овних ел ем ен тів. С ам ж е про ц ес очи щ ен н я м ови
прийнято називати пуризмом (а його прибічників - пуристами). Ц ей термін
означає концепцію, тенденцію , напрямок, мета яких - боротися за чистоту
мови, стійкість її норм, у тому числі й проти невиправданих запозичень.
Особливо гостро пуристичні тенденції давали себе знати в періоди
становлення національних літературних мов, а також у часи формування
систем літературної норми. Так. становлення нової літературної російської
м о ви су п ров од ж увал ося б оротьб ою з ак ти в н и м п роц есом ви тісн ен н я
російських слів інш омовною лексикою, викликаним ш тучним насадженням
іноземних звичаїв, манер у X V III ст. Були різні пропозиції протистояти цьому'
процесу. Так, передові діячі російської культури, науки, м истецтв виступали
проти введення до російської мови замість слів победа, крепост ь, донесение
інш омовних виктория, фортеция, реляция. Вони наполягали на відновленні
т іє ї л ек си к и р ід н о ї м ови, яку необ грун тован о зн ех ту ван о і за м ін е н о
чужомовною. Такі вимоги бу ли справедливими. У них не було нігілістичного
(від. лат. п і Ь і 1 - ніщ о' - заперечення всього) заперечення будь-яких
ін озем н и х слів взагалі. Іш лося про н евип равдан у зам ін у питом их слів
чужомовними. Такий напрям пуризму слід визнати прогресивним.
Тим часом на початку' XIX ст. в Росії лу нали пуристичні реком ендації
інш ого змісту: очистити мову від уже узвичаєних запозичень на тій лиш е
підставі, що вони прийшли з інших мов. Пропону валося замінити, наприклад,
с л о в о з г о и з м - я ч е с т в о м , г и м н а с т и к у - л о в к о с и л и е м , г а л о и іи -
м о к р о с т у п а м и , а т м о с ф е р у - к о ло зем н и ц е й , к ли м а т - п о го д ь ем . Ці
пропозиції не одержали підтримки, бо за своєю сутністю були антиісторичні,
оскільки не визнавали вж е закріплені в мові лексичні одиниці. До того ж
в о н и н е п о зб а в л е н і с у б ’єк т и в н о с т і, то м у щ о з а м іс т ь в ід о м и х с л ів
пропонувалися вигадан і словесні ш тучні утворення. У цьому виявився
консерватизм таких рекомендацій. Отже, прогресивною слід визнавати лише
боротьбу із засм іченням мови непотрібним и чуж им и словам и. П рагнення
ж усунути з мови закріплені в ужитку запозичення і зам ін и ти їх на ш тучно
у т в о р е н і п о з б а в л е н е з д о р о в о г о гл у зд у . Т а к а л о г іч н а о ц ін к а , я к а
підтверджу ється практикою.
У різн і часи п уристичні тен д ен ц ії (п рогреси вн і й кон сервати вн і)
спостерігалися в Б олгарії в боротьбі з тю ркізм ам и, в Чехословаччині - з
германізмами.
П ури зм м ав м ісц е і в п ер іо д ф о р м у ван н я с и с те м и л іте р а т у р н о ї
української мови в 20-ті роки XX ст. Відчутно він проявився у з в ’язку із
створенням національної терм інології в різних галузях науки для потреб
створеної після 1917 року А кадем ії наук України, розш иренням м ереж і
вищ их і середніх навчальних закладів з викладанням українською мовою.
Прагнучи ствердити самобутність української мови і висловити непримириме
ставлення до будь-яких запозичень, дехто з пуристів пропонував замінити,
наприклад, давнозапозичені, усталені екват ор н а рівник, м а я т н и к н а хит ун.
ф ільт р на цідило. Ці крайні пуристичні пропозиції не були прийняті.
М овний пуризм, який м ав і має місце в різних країнах, п о в’язаний не
тільки із баж анням очистити мову від іноземних слів і виразів. Сьогодні
поняття пуризму розш ирило свій зміст. У широкому сенсі пуризм розуміється
як вияв надм ірної турботи про чистоту літературної мови, що виявляється в
оберіганні її від іноземних запозичень, від різного роду новотворів, а також
у неприйнятті елементів нелітературного мовлення, що огрублює і спотворює
м ову Однак у його застосуванні слід бути надто обережним. У з в ’язку з цим
доречно згадати науково виважені й історично підтверджувані слова І.Ф ранка
про літературну' мову: "Кожна літературна мова доти живе і здібна до життя,
доки має можливість, з одного боку, всисати в себе всі культурні елементи
су ч ас н о ст і, зн ач и ть зб агач у в а ти ся н о ви м и т е р м ін а м и т а ви с л о в ам и ,
відповідними до прогресу сучасної цивілізації, не тратячи при тім свойого
основного типу і не переходячи в жаргон якоїсь спеціальної верстви чи групи
людей, а з другого боку, доки має тенденцію збагачуватися чим раз новими
елементам и з питомого народного життя і з відм ін та діалектів народного
говору” 1. М овний взаєм овплив немину чий, але до нього треба ставитись
зважено. Діалектний вплив невідворотний, проте має бути обґрунтований. У
такому розумінні пуризм прийнятний.
Значить, у пуризмі є позитивні і негативні сторони. П озитивним є
піклування про збереження самобутності мови, орієнтація на дотримання
виробленої літературної норм и і розвиток словотвірних і стилістичних
ресурсів. Н егативним слід визнати відмову від освоєних мовою запозичень і
заперечення загальновизнаних новоутворень.
1 Франки І. Зібрання творів: У 50 т. К.. 1982. - Т. .17. С. 207.
 Пуризму як прояву історично мало обгрунтованих і чисто формальних
вимог до норм мови протиставляється виваж ена боротьба з використанням
чужомовних слів замість питомих, за м овленнєву культуру проти порушень
її узвичаєних норм. Така боротьба виправдовувалася на всіх етапах розвитку
літературних мов. Вона виправдовується і нині.
У сучасній Ф ранції, наприклад, на держ авном у рівні здійсню ю ться
заходи, спрямовані проти надмірного поширення англіцизмів (американізмів)
через рекламу, телебачення, радіо.
Для українського суспільства сьогодні актуальними є, з одного боку,
рішуче неприйняття немотивованих замін узвичаєних в українській мові слів.
А таких прикладів безліч. Знані всім а м овцям и слова крамниця, м агазин
повсю дно зам ін ю ю ться на м аркет и, бут ики. В они і в р ек л ам ах , і на
тел еб ачен н і й рад іо. До н ай б іл ьш ул ю б л ен и х потрап и ли сл о ва с у п е р
(супермаркет , суперклас, суперш оу, навіть суперякіст ь за суперціною ).
З використанням нем отивовано вж итих слів губиться точність передачі
поняття, почуття, які мож на д и ф ер е н ц ій о в ан о передати у к р аїн ськ и м и
словами. Так. зам ість слова проблем а (як у виразі У м ене проблем и), яке
позбавлене відтінків, можна вжити трудність, складність, затримка, сварка,
ж урба тощо. Н е можна виправдати не відповідне ситуації вживання слова
нонсенс, замість якого у відповідних ситуаціях можна вживати узвичаєні
д у р іс т ь , б е зглузд я . З а с и л л я м ови ін о зе м н и м и с л о в ам и - с в ід ч е н н я
безвідп овідальності тих. хто робить це. О днак нем ає достатн іх п ідстав
заперечувати загальновж иваність таки х англоам ериканізмів. як менедж ер,
м аркет інг, тим більш е вимагати їх заміну н а слова управитель і ринкування.
З другого боку, важливого значення на сьогодні м ає набирати рух проти
калічення рідної мови різного роду м олодіж ними сленгами, огрубленням
мовлення, поведінки і взаємовіднош ень.
Ефективність боротьби за культуру мовлення бачиться лиш е в результаті
дійових заходів на держ авному рівні.
§ 79. Л ексика з погляду її вживання. Загальнонародна і діалектно та
соціально обмежена лексика. Сферу вживання лексики передусім визначають
дві форм и мови - усна і писемна. В ідповідно до цього розрізняю ть усно-
розм овну (або розм овну) і кн и ж н о-літературн у (або книж ну) лексику.
Розмовна лексика складається історично з різн и х діалектів незалеж но від
к н и ж н о ї л екси ки . У ній ви роб и л ася ч ітк а за к р іп л е н іст ь с е м а н ти к и і
г р а м а т и ч н и х о с о б л и в о с т е й за п ев н и м и сл о в ам и . Ц іє ї з а к р іп л е н о с т і
дотримуються мовці всієї території поширеності мови: різної територіальної,
со ц іал ьн ої і п роф есійної належ ності. С ам е це й стан ови ть основу для
утворення літературної мови, а відтак і книж ної лексики. Книж на лексика
базується головно на словах розмовного (за участі діалектів) характеру, до
якої додаю ться лексичні елементи суто книж ного вжитку (оф іційно-ділові,
наукові, п у б л іц и с ти ч н і с л о в а), в и р о б л ен і в п р о ц ес і ф у н к ц іо н у в а н н я
писемності. Сф ера пош иреності розмовної лексики (основною ознакою якої
є її використання в усному мовленні) - повсякденний побут мовців. М ісце
книжної лексики - офіційні документи, наукові трактати, художня література,
преса.
Уся сукупність слів тієї чи іншої мови поділяється на загальну розмовну
лексику; діалектизми, професіоналізми. жаргонізми (або арготизми). книжну
й загальномовну лексику.
Загальна р о з м о в н а лексика становить собою набір слів,
ви кори стовуван и х на всій те р и то р ії р о зс ел ен н я п евн ого народу-. Ц е -
наприклад: укр. бігот ня, класти, лат ат и, ур я д о вец ь; рос. балагур, карапуз,
лихач.
Різновид загальнорозм овної лексики, не обм еж еної територіальним и
чи вузькосоціальними рамками, становлять п р о с т о р і ч ч я , інакш е -
просторічна лексика. Вона засвідчується в мовленні осіб, не знайом их з
літературною мовою. Це слова на зразок: укр. вичуню ват и ('одуж увати’).
достобіса, руж ж о: рос. балбес, кальїмщик, левак. Просторічні слова дорить
часто відзначаю ться грубістю, тому їх використання небажане.
Д і а л е к т и з м и - своєрідні мовні елементи м ісцевих діалектів. Так,
слово вуйко (дядько по м атері) є діалектизм ом , бо відом е воно лиш е в
гуцульських і надпрутських говірках. Вузьке місцеве значення м ає і слово
вагани (ночви), його знаю ть лиш е на Лівобереж ній Україні.
П р о ф е с і о н а л і з м а м и називаю ть слова, що їх вживаю ть люди,
о б ’єднані певною виробничою діяльністю . П роф есіон алізм и становлять
специфічну термінологію певної виробничої галу зі, як-от: алібі - ю ридичний
термін, що означає 'перебування обвинуваченого в момент злочину в іншому
місці як доказ його непричетності до злочину’: авізо - фінансовий термін:
'повідомлення про зміни в стані взаємних розрахунків, про переказ грошей,
в и с и л а н н я т о в а р ів т о щ о ’ : с т о р н о - б у х г а л т е р с ь к и й з а п и с , як и м
виправляється припущ ена в попередніх записах пом илка’.
Ж а р г о н і з м и ( а р г о т и з м и ) - слова, що вживаю ться групою
людей, не об'єднаних територіально і не пов’язаних виробничими інтересами.
Вони засвідчуються в мовленні кримінальних осіб або осіб, о б ’єднаних віком.
- студентів, школярів.
М іж загальновж иваною та діалектно і соціально обмеженою лексикою
н ем ає н е п е р е х ід н и х м еж . Н а й ч а с т іш е п о р у ш у ю ть це р о зм е ж у в а н н я
діалектизм и і професіоналізми, які переходять до складу загальновж иваної
лексики. У к р аїн ське б а т р а к було те р и то р іа л ьн о об м еж ен и м словом .
 діалектизмом. Тепер воно загальномовне. Професіоналізмом за походженням
є російський арготизм дрейф ит ь ("відступати перед труднощ ам и ). Він
прийш ов з морської лексики. П рофесіоналізмом було також російське слово
вздор (дурниця, нісенітниця), яке колись означало 'струж ки, см іття’. “Все то
вздор, чего не знает М итроф ануш ка". - говорила П ростакова у комедії
Д .І.Ф онвізіна "Н едоросль" ("Н едоросток”). Тепер стало загальномовним.
В ідбувається також зворотний процес: проф есіо н ал ізац ія окрем их
загальновж иваних слів. Ц е пом ічається передусім у сем антиці слів, які
піддаю ться деякому' переосмисленню , наприклад: головка (болта, гвинта).
борідка (ключа), лапка (гайка з лапкою). П роф есіоналізація лексики може
супроводжуватися появою своєрідного наголосу, з яким слово сприйм ається
як професіоналізм, наприклад: укр. і рос. кварт ал - у мовленні бухгалтерів
(за нормою наголос має бути на другому' складі - квартал): іскра - у мовленні
автомобілістів (нормативна вимова іскра): компас, рапорт - у м овленні
м оряків (при нормативному наголошу ванні: компас, рапорт ) У м оряків, до
речі, кораблі ходят ь, а не плаваю т ь.
К н и ж н а лексика характеризується пов'язаністю з книгою, а відтак
і недоречністю в розмовному вжитку. Так, виразну книжність несуть у собі
слова у к р аїн ськ о ї м ови а д ек ва т н и й , а к ц ен т у ва т и , ви со к о п о ва ж н и й :
р о сій сь к о ї- возвеличить, ж изнеописание тощо. Щ оправда, значна кількість
книжних слів використову ється і в усному мовленні. Зумовлено це темою
розмови, спеціальністю співрозмовників.
З а г а л ь н о м овна лексика - найбільш ий ш ар лексики, який
обіймає елементи як усної, так і писемної форми мови. Ц е - слова, що не
маю ть ні розмовного, ні книжного забарвлення, як-от: укр. водити, великий,
далекий, їздити, ж атва: рос. ведомость, дост иж ение, елка та ін. Л иш е ці
зразки даю ть можливість висновувати, що загальном овна лексика - це слова
основного словникового фонду' мови, які обіймаю ть усі сф ери людського
ж и ття і які даю ть початок новотворам , завдяки яким р о зш и р ю єть ся і
збагачується лексичний склад мови.
§ 80. С тилістично забарвлена і стилістично нейтральна лексика.
Відповідно до двох форм мови - усної і писемної, а також різних сф ер її
застосування - мова традиційно поділяється, як зауважувалось, на стилі:
офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художнііі. розмовно-побутовий.
Поділ мови на ці функціональні різновиди п ов'язаний з розрізненням тих
м овн и х засобів, які існую ть у загал ьн он ародн ій м ові дл я задоволен н я
відповідної мети вислову. Стилістичне розш арування властиве передусім
лексичним елем ентам , які закріплю ю ться у своєм у вж итку за певним и
м овними стилями. Це й дає змогу класифікувати лексику кожної мови з
стилістичного погляду. Наприклад, слова індукція і дедукція належ ать до
наукового стилю, слово читачка (читальний зал) і самописка (авторучка) - до
сти лю р о зм овн о-п обутового, а сл о ва р о зп и с к а і п р о т о к о л с т ан о в л я т ь
п р и н а л е ж н іс т ь о ф іц ій н о -д іл о в о г о ст и л ю . П р о те т а к е р о з м е ж у в а н н я
словникового фонду' не вичерпує всіх стилістично забарвлених одиниць мови.
У л ек си ч н о м у ф о н д і будь-якої м о ви н ар а х о в у є ть ся в е л и к а к іл ь к іс т ь
експресивної лексики. За експресивним забарвленням вона поділяється на
слова урочистого, піднесеного плану, презирства або зневаги, жарту чи іронії,
ласкавості чи пестливості, фамільярності або грубості. Усі вони становлять
стилістично забарвлену лексику.
Звичайно, стилістичній ди ф еренціації піддається не вся лексика. У
кожній мові є слова, позбавлені емоційного забарвлення і чіткої закріпленості
за відповідним мовним стилем. Таку' лексику' називаю ть нейтральною , або
міжстильовою . Вона становить складову частину кожного мовного стилю і
створю є контекст, у якому розпізнається специфічно стильове вж ивання слів
і виразів. Ж оден стиль мови немислимий без цього важливого ш ару лексики.
§ 81. Зм інність лексики, зумовлена зм інам и в ж итті сусп ільств а і
розви тк ом м и сл ен н я . Н еол огізм и . П ом ітною о со б л и вістю лекси ки у
зіставленні з інш ими одиницями мови є її безпосередній з в ’язок з життям
суспільства. Зміни, які стаю ться в житті народу, в суспільних відносинах,
знаходять відображення в лексиці. Поява нових предметів, виникнення нових
понять ф іксується в м ові ство р ен н ям н ови х н ай м ен уван ь або зм ін о ю
семантики ти х чи інш их слів. З'являю ться н е о л о г і з м и (від грец. п е о з
- "новий" і 1 о § о 8 - "слово') - новоутворені слова або сполуки слів, які не
набули ще широкого вжитку.
Доля неологізмів різна. Одні з них ніколи не потрапляють до активного
діючого словникового <1юнду, інші перетворюються в загальновживані одиниці
і переходять до активного словникового запасу, внаслідок чого перестаю ть
бути неологізмами. Це означає, що неологізм - поняття конкретно історичне.
У м ом ент його появи і протягом певного часу лексичне новоутворення
сприйм ається як неологізм. У подальш ому його новизна може втрачатися, і
час виникнення певного новотвору встан о в л ю ється тільки сп е ц іа л ь н и м и
д о сл ід ж ен н ям и . Т ак. історичні р о зв ід к и стан о вл ен н я лекси ки р о сій сько ї
мови п оказую ть, що слова предм ет , общ ест во, очерт ание, р а зум н о ст ь,
дост оверност ь, ест ест венност ь були неологізм ам и приблизно 250 років
тому. їх творцем був відомий російський учений і поет В .К.Тредьяковський.
У в ед ен н я в у ж и т о к с л ів п р о м ь іш л е н н о с т ь , в п е ч а т л е н и е , п а р о х о д
п о в ’язується з творчістю М .М .К ар ам зін а. С учасним поколінням ці слова
не с п р и й м а ю т ь с я як н е о л о г ізм и . В у к р а їн с ь к ій м о ві п р и б л и зн о до
періоду другої половини XIX ст. належить виникнення слів людство, збірник.
С л о во звіт , щ о о р ган іч н о у в ій ш л о в у к р аїн с ь к у мову, в п ер ш е вж и в
І.Г.Верхратський, учений і один з учителів І.Ф ранка. Слова нім ецької мови
ІІпЬ ет ф іхет ('н есвід о м ість') і Ьем-и^ііох ('н есвід о м и й ’) були вперш е вжиті
1776 р. У свій час слово логариф м уведене Н іпером. інерція - Н ью тоном.
Зрозуміло, що точне датування новотворів можна зробити лиш е за
наявності відповідних писемних п ам ’яток, хоч і вони не гарантую ть від
м ож ливих неточностей. Важко, наприклад, напевно сказати, коли східні
с л о в 'я н и п оч ал и користуватися окулярам и. П роте оди н з д о к у м ен тів,
датований 1636 роком, свідчить про існування цього предм ета вже в перш ій
п о л о ви н і X V II ст. На той час сл ово, щ о п о зн ач ає цей предм ет, було
неологізмом.
Коли неологізм стає загальновизнаним, тобто втрачає новизну, мовці
навіть не уявляють, як суспільство обходилося без нього. М и настільки звикли
до таких слів, як аеробус, космоплавання, універсам , чорнобилець, щ о не
одразу повіримо в те. що 20 - 50 років тому про ці назви і поняття люди не
м али уявлення. Сьогодні ми є свідкам и появи в українській мові нових слів,
таких як приват изація, реалізат ор (продавець у лотку ), рухівець (член партії
Руху).
Розрізняю ть два типи неологізмів: лексичні і семантичні.
Л ексичні - це новоутворені слова, щ о формую ться з уже відомого
мовного м атеріалу на основі власних словотвірн и х законів. С ам е тому
неологізми, як правило, маю ть прозору морфологічну7будову, а їх значення
мотивовані. У цьому легко переконатися. Слово української мови літ а к свого
часу (початок XX ст.) утворилося з давн о існую чого кореня -літ - (пор.
літ а т и) і суфікса -а к ; за існуючою в українській мові словотвірною схемою
елементи слів народні депут ат и склали абревіатуру нарбепи. яка в 90-х роках
сприйм алася як неологізм. Тепер це слово - елемент активного вжитку.
Семантичні неологізми - це нові значення, які з ’являю ться в існуючих
словах. П р и к л ад такого н еологізм у стан о ви ть слово у к р аїн ськ о ї м ови
супут ник. До недавнього часу воно побутувало із значеннями: 'той, хто з
ким-небудь здійсню є подорож’: 'те. що супроводить щ ось’; ‘небесне тіло,
яке рухається навколо планети, з о р і’. З появою в 50-х роках ш тучних
супутників це слово набуло нового значення - ‘прилад, що запускається в
космос з науковою (або практичною) метою і рухається навколо якогось
небесного т іл а ’. Сьогодні це значення в слові супут ник не сприйм ається як
неологізм. Відоме в українській мові слово вірус у сполученні комп ’ю т ерний
вірус функціонує із значенням ‘спеціально створеної програми, що вносить
р о зл ад в інш і ком п'ю терні п р о гр ам и ’, щ о оц іню ється як сем ан ти ч н и й
неологізм. Подібних прикладів безліч: ст інка (‘шкаф, що займає всю стінку’).
плат ф орми ( ‘ту флі на товстій п ідош ві’), відмиват и ('легалізувати, уводити в
обіг гроші, які зароблені незаконно’).
У національних м овах кількість зафіксованих у газетах і ж урналах
протягом року лексичних і семантичних неологізмів складає десятки тисяч.
Ц е обумовлено соціальною потребою в називанні нового, а також завданням и
експресивно-ем оційної, стилістичної виразності. Уявлення про кількість
п о яв и н е о л о г ізм ів д а ю т ь в и п у с к и с е р ії "Н о в о е в р у сск о й л е к с и к е ” ,
здійствовані в 60 - 80 роки XX ст. Кожен випуск містив понад 2500 новотворів
з поясненнями значень і вказівкою на дж ерело фіксації. П одібні видання
здійснені й українськими лексикографами.
Н еологізми бувають загальномовні й індивідуальні. О знакою перш их
є їх загальнопош иреність. Всенародного визнання набули в українській і
російській м овах неологізми останнього півстоліття й остан н іх десятиліть:
електровоз, тепловоз, спецназ, касет ник (касетний магнітофон). Вони кимсь
були утворені для позначення нових предметів чи вираження нових понять,
їх роль номінативна, “називальна” . М овців цікавлять слова, а не їх автор,
якого ніхто, крім спеціалістів (і то не завжди), не знає.
Неологізми індивідуальні - це індивідуально-авторські новотвори діячів
науки, мистецтва, літератури. Вони відомі здебільш ого в контексті, в якому
функціонують, наприклад:
Р озцвітай же, слово,
І в родині, і у школі, й на заводі, і у полі
П речудесно, пречудово -
Розцвітай же, слово! (П.Тичина).
Такі неологізми називаю ть ще індивідуально-стилістичними, оскільки
вони створені автором певного твору з певною стилістичною метою. У поезії
П .Тичини вони вжиті для підкреслення збільш еної міри якості розцвітання
рідного слова.
Ін д и в ід у а л ь н і н е о л о гізм и в ід іг р а ю т ь вели ку р о л ь в о б р а зн о м у
змалю ванні дійсності. Не випадково в творчості кожного поета і письменника
можна знайти власні новотвори: у Л есі Українки - чарівливий (співець), у
Д .П авличка - змозолілі (пальці), у М .С тельм аха - веселогубий (чоловік).
Н а відм ін у від загал ьн о м о вн и х неологізм ів вони, як п р ави ло, не
набувають поширення, не входять до активного словникового складу мови.
Щ оправда, деякі новоутворені п и сьм енникам и і вченим и слова стаю ть
загальновж иваними. Таке сталося з словом р о ст о к .що його ввів у російську
і українську мови видатний вітчизняний учений XIX ст. М .О .М аксимович.
Видатному українському' письменникові XIX ст. М .Старицькому завдячуємо
утворенням слова м р ія , І.Ф ранку - слів поступово, чинник.
Загальнонародне освоєння нових слів - складний і досить тривалий
процес. Суспільство чутливе до нововведень. Якщо вони відповідають запитам
спілку вання, мовці їх приймають; голи ж у соціальних відносинах відбуваються
зміни, нещ одавно утворені неологізми перетворю ю ться в історизми (див. §
83). Таке сталося з словами ж овтеня, колгосп, трудодень, які в 20-ті роки XX
ст. були неологізмами, а тепер стали історизмами.
Поява нових слів - свідчення зміни словникового складу, зокрема ознака
його поповнення. Вивчення неологізмів м ає теоретичне значення: їх аналіз
дозволяє виявляти активні процеси словотворення, а значить встановлю вати
тенденції розвитку мови - організму живого, динамічного, п о в’язаного з
ж и т тям і зм ін а м и с у с п іл ь с тв а . О д н ак р у х о м ість л ек си ч н о го ск л ад у
характеризується не тільки виникненням неологізмів.
§ 82. О к азіон алізм і!. До розряду' новоутворених слів відн осять і
оказіоналізми (від лат. о с с а в і о п а ї і в - 'п ри н агідн и й ', від о с с а 5 і о -
'нагода ) - слова, що не відповідають загальноприйнятому вживанню, мають
виразно індивідуальний і. як правило, одноразовий характер. Доводилось,
наприклад, чути, як один мовець назвав козлят никами тих. хто грає в доміно
"на козла . Н езвичне слово виникло в специфічній ситу ації і використане
однією особою , що робить його елементом одноосібного користування
Проблема виділення серед нових слів окремої групи оказіоналізм ів складна.
Т ак, лексем и у країн ської мови перш ачки (п ерш окласн и ки ), росій ської
самоварішчать (пити чай з самовара) на дум ку одних мовознавців визнаються
різновидом неологізмів, за твердженням інш их - це відмінні від неологізмів
елементи лексичної системи - оказіоналізми. Складність у визначенні статусу
оказіоналізмів викликана тим. що і термін “неологізм”, і термін “оказіоналізм"
пов язані спільним змістом: це - новотвори, щ о важко диференцію ю ться,
які з них неологізми, а які - оказіоналізми.
І все ж є деякі ознаки, за якими не можна ставити між ними знак рівності.
Н а в ід м ін у в ід н е о л о г ізм ів о к а з іо н а л із м и зв и ч а й н о у тв о р ю ю ть с я з
порушенням словотвірних законів або будуються за зразком непродуктивних
або неактивних схем словотвору. Український письменник Борис Харчук
написав: "С ам озакоханий начальник р о з л ік т и в с я на ст о лі”. Д ієслово
р о ш к т и т и с ь становить зразок оказіоналізму, будова якого не узгоджу ється
з дію чим и в у к раїн ськ ій мові продуктивним и словотвірним и схем ам и:
дієслова з префіксом р о ї- від іменників не утворюються.
Подібного тип)' оказіоналізм ужито в газетній замітці про харківського
байкаря Віктора Лагозу. Відзначаю чи його ще молоді роки, газета пише, що
в нього все поперед»', що він багато чого набайкує про наш і дні. П оєднання
префікса на- з іменниковим коренем -баіік - нетипове для української мови в
словотвірній моделі дієслів.
За непродуктивною моделлю словотворення побудовано й оказіоналізм
зеніт івець (солдат, що обслуговує зенітні гармати): суфікс -івец ь поєднано з
назвою предмета, що нетипово для української мови.
О казіональні утворення часто засвідчую ться в м овленні дітей , які
починають освоювати мову. Згадаймо хоч би відоме російське нам акаронился
(тобто наївся м акаронів), утворене хлопчиком, про якого є згадка в книзі
російського письменника К.І.Чуковського “О т двух до пяти” .
Якщ о з таких позицій виділяти своєрідні новотвори, то поняття терміна
“оказіон алізм и ” окреслю ється більш чітко. За неологізм ом зали ш ається
розум іння його як новотвору, побудованого за дію чи м и сл о в о твір н и м и
моделями.
§ 83. Застарілі слова. Історизми. Архаїзми. П аралельн о з появою
нових слів і виникненням нових значень словниковий ск л ад переж иває і
процеси, за якими слова виходять з активного вжитку або втрачаю ть деякі із
значень. Такі слова називаю ть застарілими.
Термін “застарілі слова” застосовується до лексичних одиниць, що або
повністю втратили активне використання, або зберігаю ться в пасивному
словнику й здебільш ого залиш аю ться зрозумілими носіями мови. До слів,
що зараз зовсім не вживаю ться, належать, наприклад, синовець (син брата).
сест ринець (син сестри). їх н я семантика затемнена для сучасних мовців.
Д ещ о іншого плану застарілі слова на зразок сполох, ясновельм ож ний, які.
будучи елементам и пасивного словника, зрозумілі наш им сучасникам.
С укупність подібн ого зр а зк а сл ів у творю ю ть си с те м у за с т а р іл о ї
лексики. Залеж но від п ри чи н застар іл о сті ви д іл яється д в а їх розряди:
історизми й архаїзми.
І с т о р и з м и - слова, що вийш ли з ужитку у з в ’язку із зникненням
п о зн ачу ван и х ним и р еа л ій істори чн ого м инулого. С е р е д ни х - назви
старовинного одягу (кобеняк, капт ан), назви зброї (секи р а). назви грошей
(злотий), знарядь праці (рало). Історизмами, що залиш илися з часів Київської
Русі, є слова посадник ( ‘нам існик князя для управління містом, областю чи
обраний вічем правитель м іст а’), послух (‘свідок на суді’), кмет ( ‘в и тязь’).
Поняття певної історичної доби (до 1917 року) передаю ть історизми
десят ина, наділ, десяцький, соцький, городовий.
Істори зм ам и стал и слова н едавнього минулого, н ап р и к л ад . М Т С
(маш инно-тракторна станція), радгосп (радянське господарство), раднарком
(Рада народних комісарів). Історія мов знає випадки відновлення в нових
ум овах розвитку сусп ільства стар и х назв, тобто введен н я ар х аїзм ів до
активного словника. Таке в 40-ві роки X X ст. сталося з словами офіцер, генерал,
а в останні десятиліття з лексемами прапорщик, хорунж ий.
 Іс т о р и з м и як з а с іб с т в о р е н н я к о л о р и т у в ід п о в ід н о ї е п о х и
використовуються письменниками. Без них не уявляється підручник з історії,
історична наукова розвідка. У змалю ванні історичних подій у художньому
творі чи науковому трактаті історизми замінити нічим, бо вони не маю ть
синонімів у сучасній мові.
Н а відміну від історизмів а р х а ї з м и - це застарілі слова, що вийш ли
з ак ти в н о го вжитку, будучи за м ін е н и м и с и н о н ім іч н и м и л ек си ч н и м и
одиницями. Так. у сучасній українській мові з двох слів (чоло і лоб), що
позначаю ть ту ж сам у частину лю дського тіла, перш е є ар х аїзм о м , бо
витіснене синонімічним словом лоб. Архаїзми існують тільки на тлі (на фоні)
слова, що з'яви лося на позначення тієї ж сам ої реалії (від лат. г е а 1 і 5 -
‘речовий, дійсний'). Наприклад, активно вживане в сучасній українській мові
слово кінемат ограф протиставляється застарілому ілю зіон. Реалія - одна,
сл о в а д л я її н ази в ан н я р ізн і. В они р ізн я т ь с я х ар а к тер о м тексто во го
використання, зумовленого задумом письменника, поета, журналіста.
Архаїзми вживаються для найменування сучасних понять і явищ тільки
з певною стилістичною метою. Так. архаїчною формою єсть П .Тичина надає
урочистого забарвлення текстові вірш а, що починається словами Я єст ь
народ, якого правди сила ніким звойована щ е не була. Виразно іронічний
відтінок створює архаїзм благоденст віс (‘спокійне щ асливе ж и ття’) в такому
контексті вірш а Т.Ш евченка. як: Д об ридень же, новий годе, в т оріш ній
свит ині! Щ о т и несеш в Україну в лат аній т орбині? Благоденст віє, указом
новеньким повите. Тому архаїзми вважаються категорією стилістичною. Вони
входять у синонімічні гнізда, чим поповнюють арсенал образних засобів мови,
пор. : ланіт и - щоки, у с т а - губи, грядущ ий - м ай б ут н ій .
Кожна мова має свою систему архаїзмів. Це треба враховувати в аналізі
б л и зьк осп орід н ен и х мов. Н априклад, в р о сій ській м ові слово очи - є
архаїчним , йому відповідає сучасна лексема глаза. В українській мові слово
очі - не архаїзм . П одібне і в прикметниках російської м ови червонньш
(архаїзм, бо є к р а сн и й ) і української мови червоний (не архаїзм).
§ 84. С лова активного і пасивного вж итку (активна і паси вн а
лексика). А наліз архаїзм ів та історизмів дає підстави твердити, що вони, не
будучи ш ироковживаними, складаю ть шар пасивної лексики. Крім архаїзм ів
та історизм ів, до пасивного запасу належ ать неологізм и, які тільки -н о
з явилися в мові і не стали ще загальновизнаними. Отже, архаїзми, історизми
і неологізми становлять пасивну лексику.
П ротилежним пасивному є ш ар активної лексики, до якої входять слова
повсякденного вжитку в різних сферах спілкування. До активного запасу
лексичних елементів належать з дещ о обмеженим функціонуванням наукові.
технічні і мистецькі терміни, а також професійні й емоційно забарвлені слова.
Вони, хоч і не є загальнонародними, досить активно використовуються певною
частиною суспільства. С ам е тому ці слова вваж аю ться одиницями активного
словникового фонду.
Таким є розподіл о б ’єктивно існуючих затальномовних ш арів активної
і пасивної лексики. Д іалектизми й ж аргонізми не розглядалися тому, щ о вони
леж ать за м еж ам и літературної мови.
§ 85. Групування слів за сем ан ти ч н и м відн ош ен н ям м іж ними.
С емантика слова визначається не лиш е здатністю слова позначати ті чи інші
яви щ а п озам овн ої дій сн ості. Вона також характери зується вл асти вістю
співвідноситися з інш им и словами. За різним и співвіднош енням и певного
слова з інш им або ін ш и м и в лексичній систем і ви д іл яю ться си н он ім и
(і п о в’язані з ними евфем ізм и, дисф емізм и, табу), антонім и, омоніми.
§ 86. С инонім и. Терміном "синонім и” (від грец. в у п б п у т о к -
'однойм енний’) прийнято називати слова однієї частини мови, щ о частково
або повністю спільні за лексичним значенням, але відм інні значеннєвими чи
стилістичними відтінками. Так. близькими за значеннями (але не тотожними,
бо різняться сем античним и і стилістичними ню ансам и) є слова а) договір
('визначення певного кола обов’язків, покладених в основу діяльності осіб,
устан о в, д е р ж а в ’) - ко нт р а кт ( ‘зв и ч ай н а к о м ер ц ій н а у г о д а ’) - пакт
( ‘м іж народний договір значної політичної в а ги '), б) р а д іт и ('в ід ч у вати
задоволення з чогось’) - веселит ись ( ‘розваж ати сь’) - т орж ест вуват и
('р ад іти великій удачі’). Ц е - синоніми.
Іноді групу синонімів становлять слова на зразок: укр. азбука - алфівіт,
багат означніст ь - полісемія, ворот ар - голкіпер\ рос. самолет - азроплан,
язьїкознание лингвист ика, англ. /ахі, гарісі, циіск, хреесіу - ‘ш ви дки й ’. їх
особливість у тому, щ о вони позначаю ть ті сам і предмети, явищ а, дії без
будь-яких значеннєвих відтінків чи емоційно-експресивних забарвлень, тобто
їхні значення тотожні.
Слова обох цих груп вклю чаю ться в синонімічні словники як елементи
синонімії певної мови. Терміном “си н о н ім ія" визначається тип семантичних
відношень слів, що вияатяєгься в повному чи частковому збігові їх лексичного
значення.
Я к о б ’єкт наукового дослідж ення більш у увагу привертаю ть слова
близької семантики, які тільки й визнаються синонімами у власному розумінні
цього слова. Слова ж, ідентичні в своєму значенні, іменую ться словами-
дублетами. вартість яких оціню ється лише за їх властивістю усувати в тексті
повторення тих сам их слів. їх ще називаю ть абсолю тним и синонімами.
Щ оправда, такі назви подібних слів правомірно визнати умовними. Хоч цим
словам притам анне тотожне значення, все ж вони м аю ть розбіж ність у
сполучуваності з інш им и словами. Н априклад, один з розділів м овознавства
називають “Структурна і прикладна лінгвіст ика”, а не мовознавст во.
Далі мова йтиме лиш е про синоніми, спільні значенням, а не абсолютні
синоніми.
Починаючи їх аналіз, ще раз наголосимо, що визначальною ознакою
синонімів є критерій близькості, а не тотожності їх семантики. Саме тому
си н о н ім а м и вв аж а ю ть ся сл о в а, що м аю ть с п іл ь н е яд ро зн ачен ь, але
відрізняю ться см исловими або стилістичними відтінками. Н априклад, слова
хоробрий, сміливий, відваж ний о б ’єднані спільним значенням - 'той. що не
знає страху’, і водночас кожному з них властиві значеннєві нюанси: хоробрий
- ‘той. що виявляє хоробрість’, см іливий — ’той. що не тільки не знає страху,
а й ріш учий у подоланні переш код’, відваж ний - 'той. що виявляє особливу
сміливість, відвагу’.
Синоніми бувають ідеограф ічні, стилістичні і семантико-стилістичні.
І д е о г р а ф і ч н і (від грец. і сі е а - ‘п оняття’), або семантичні,
синоніми - це стилістично нейтральні слова, які відрізняю ться одне від одного
відтінками основного, спільного для кожного з них значення. Слова хоробрий,
с м іл и в и й , в ід в а ж н и й с т а н о в л я т ь з р а з о к ід е о г р а ф іч н и х с и н о н ім ів .
С е м а н т и ч н и м и с и н о н ім а м и є. н а п р и к л а д , л е к с е м и р о с ій с ь к о ї м о ви
продолж ат ься - длит ься - т янут ься (перш е слово вказує на розпочату дію.
яка не закінчується; друге - вираж ає дію . що продовжується тривалий час;
третє - дію. яка тягнеться настільки довго, що починає надокучати); слова
нім ецької м ови легЬгаисІїеп. аи$§еЬеп. перш е з яких означає ‘витрачати
матеріали. їж у’, а друге - ‘витрачати грош і’; лексеми англійської мови 5 0 0 / 7,
іпхіапііу, ьм’і/ііу. перш е з яких має значення ‘скоро’, друге - ‘одразу’, третє -
‘ш видко’.
Ідеографічні синоніми бувають у всіх (крім числівника) повнозначних
частинах мови: акт ор - артист, ост анній - кінцевий, ус я к и й - будь-який,
ост игат и - холонут и, особливо - своєрідно.
С т и л і с т и ч н і с и н о н і м и являю ть собою тотожні за значенням
слова, але відмінні в стилістичному вживанні. У ролі стилістичних синонімів
в и с ту п аю т ь п е р е д у с ім а р х а їз м и , як и м у с у ч а с н ій у к р а їн с ь к ій м о ві
відповідаю ть інші назви тих самих предметів, явищ. дій. Вони вживаються
переважно в художніх творах з метою відтворення історичної епохи або
н ад ан н я вислову необхідного стилістичного заб ар вл ен н я (урочистості,
піднесеності або іронії, сарказму). Н априклад, у синонім ах української мови
губи --уст а. семантика яких тотожна, перше слово є загальновживаним, друге
- відом е як лексема архаїчних виразів і як елемент поетичної мови, пор.: ні
пари з ус т - ‘м овчки ’; М оя т и доле м олод ая! <•••> Учи нелож ним и уст а м и
сказат и правду (Т.Ш евчєнко).
У ряді випадків до синонімічного ряду входять запозичені слова. Сфера
їх пош ирення вузька: вони сприймаю ться як слова книжні, а в усному вжитку
м ож ливі у м овленні спеціалістів, пор.: байдуж іст ь - апат ія, о п лески -
аплодисмент и, краєвид - ландш аф т , пейзаж .
Стилістичними синонім ам и виступаю ть також грубі слова, як-от: укр.
обличчя — пика, балакун — базікало', рос. го ло в а -б а и ік а , спат ь —дрьіхнуть.
С е м а н т и к о - с т и л і с т и ч н и м и синонім ам и вваж аю ться слова,
що відрізн яю ться не лиш е стилістичною забарвлен істю , але й деяки м и
значен нєви м и відтінкам и. Л ексем и російської м ови идт и і п ле ст и сь -
семантико-стилістичні синоніми. Відмінність їх стилістична в тому, що слово
идт и - стилістично нейтральне, а слово плест ись - розм овне, крім цього,
воно м ає додатковий см исловий нюанс: плест ись - це йти поволі, насилу
переставляю чи ноги. Такого ж типу й синоніми української м ови їст и -
ж ер т и . Н а в ід м ін у від л ек се м и їст и си н о н ім ж е р т и і ст и л іс т и ч н о
забарвлений (це вульгарне слово), і семантично дещ о відм інний: ж ерти
означає ‘ж адібно їс ти ’.
Сукупність синонімів різного виду на позначення близькоспоріднсних
я ви щ утво р ю є си н о н ім іч н е гн іздо, або си н о н ім іч н и й ряд. У кожному
си н он ім ічн ом у гнізді (ряді) ви д іляється основне слово, яке ім ен ується
стрижневим, або домінантою(від лат. сі о т і п а п 8 - ‘пануючий’). У тлумачних
словниках таке слово синонімічного ряду називаю ть заголовним. У ньому
найповніш е виражається значення, властиве всьому ряду синонімів і кожному
з них окремо. З ряду синонімів української мови: завжди, постійно, повсякчас
- слово завж ди виділяється як дом інанта; серед синонім ів ю вілей, річниця
стриж невим є перш е слово.
В и з н а ч е н н я д о м ін а н т и - р іч д о с и т ь с к л а д н а . З а в а ж а є ц ьо м у
багатозначність слів. Часто трапляється так, що те ж сам е слово може входити
в різні синонімічні гнізда: в одні - як домінанта, в інші - як рядовий синонім.
Слово української мови робот а, означаю™ ‘зусилля, що їх спрямовує людина
на виконання чогось’, є дом інантою в синонімічному гнізді - робот а, праця,
занят т я, діло. Коли ж воно сприйм ається як результат праці, тоді стає в ряд
таки х синонімів, як твір, виріб, продукт і робот а.
Полісемія викликає труднощі і в доборі відповідних синонімів, бо кожне
значення полісемічного слова вим агає своєрідного синонімічного ряду. У
“Короткому словнику синонімів української мови” (Київ. 1960) П. М. Деркача
слово верх у розумінні вер х ів’я деревії’ м ає синоніми верхів'я, верхівка,
верховина, верховіт т я. Це сам е слово із значенням ‘верш ина гори ’ об'єднує
ряд таких синонімів, як верхів я, вершина, шліть і обласне грунь.
 Н адто часто трап л яю ться ви падки, коли різн і слова, які не м аю ть
сп ільн ого зн ачен ня, в певном у контексті сп р и й м аю ться як си н о н ім и .
Н а п р и к л а д , у р е п о р т а ж а х про ф у тб о л ь н і м а т ч і к о м е н та т о р р а д іо і
телебачення н ази ває гравц ів одн ієї з ком анд то д іт а м івц я м и , то гост ям и.
Ці слова в л ек си ч н ій систем і української м ови не син он ім и . А ле в п евній
ситуації, у відом ом у слухачам (і глядачам те л ев ізо р а) контексті вони
р о зу м ію т ь с я як о д и н и ц і одн ого с и н о н ім іч н о г о ряду. З в ід с и і н азв а
"контекстуальні, або ситуативні, си н он ім и ".
П оняття “си нон ім ія” вклю чає не лиш е синон ім и -слова (пор.: укр.
завірюха, хурт овина; м айдан, площ а, п ла ц ; ріш учий, кат егоричний; рос.
любит ь, боготворить, обож ать; прочно, надеж но, твердо, крепко). а й
с и н о н ім и - ф р а з е о л о г із м и . С и н о н ім іч н и м и м о ж у ть бути : а) с л о в а і
фразеологізми (напр.: укр. пож еж а - червоний півень, обдурит и обвест и
навколо пальця, нерідко - часто-густо: рос. м олчат ь - держ ат ь язьік за
зубами): б) фразеологізми і фразеологізми (напр.: укр. ні пари з вуст неначе
в рот води набрат и; ніде голкою т кнут и ніде курці клю нут и - ніде яблуку
впаст и - ніде пальцем просунут и: рос. куда М акар т елят не гонял к\>да
ворон костей не заносил).
Т ерм ін “си н о н ім ” використовується і в грам атиці. У си н о н ім іч н і
віднош ення вступають форми слів і синтаксичні конструкції. Так. форми
інфінітива на -ти і -ть. допустимі в українській мові (ход ит и і ходит ь,
пи са т и і писат ь), становлять синоніми: форми на -ти належать книжним
стилям, форми на -т ь - розмовно-побутовому. У стосунках синонімічного
вираження думки перебувають прості речення з дієприслівниковим зворотом
і складні з підрядним и обставинними предикативними частинам и, прості з
дієприкм етниковим зворотом і складні з підрядною означальною частиною .
О тж е, си н он ім ія - явищ е не лиш е лексичне й ф разеологічне, а й
граматичне. Таке розш ирене розуміння синонім ії потрібне для правильного
усвідомлення проблем стилістики і завдань культури мови.
§ 87. Е в ф е м із м н , д и с ф е м із м и , габу. С в о єр ід н и м и с и н о н ім а м и
стилістичного і семантико-стилістичного тип>’ є так звані е в ф е м і з м и (від
грец. е и - ‘добре’, р її е т і —‘говорю’), які являють собою заміну небажаного,
грубого, непристойного, нетактовного, різкого слова чи виразу інш им ,
емоційно нейтральним - для пом 'якш ення вислову. Е вф ем ізм ам и до слова
української мови брехати € помітитись, відст упат и від істини. У польській
мові замість аіиїцса ( ‘служ анка’) використовується словосполучення рот ос
сіотома (‘хатня допомога’); у французькій мові зам ість т еїіге а т о п (‘віддати
на см ер ть’) - ех ес и іе г ( ‘страчувати’, буквально - ‘виконати'). У розм овній
м ові евф ем ізм и подекуди виникаю ть як н ародно-поети чн і о брази . Т ак
з'яви вся в українській розмовній мові евфемізм найш лось, яким позначаю ть
народження дитини.
В українській мові евф ем ізації піддається дем онічне (від дем он - у
християнській міфології: ‘злий дух, диявол’) наймення: диявола називаютьлгш ш,
куцим (пор. ф разеологізм Л ихий попут ав).
Е вф ем ізм ам протиставляю ться ди сф ем ізм и (від грец. сі у 8 .... лат.
(і і 5... - префікса, який означає ‘порушення’) - заміна емоційно й стилістично
нейтральних слів більш грубими, зневаж ливими, вульгарними лексемами,
пор. в українській мові п ащ а замість рот . не гавкай - зам овчи: у російській
мові ост очерт ет ь зам ість надоест ь.
К ультура м о в и , з в и ч а й н о , з а б о р о н я є в и к о р и с т а н н я б у д ь -я к и х
непристойних, лайливих слів. Коли йдеться про заборону' в уживанні слів,
що леж ать за м еж ам и літературної норми, іноді вж иваю ть терм ін таб у (від
полінезійського 1 а Ь и - ‘заборонений’, ‘свящ ен н и й ’). Т абуйовані слова
заступаю ться евфемізмами.
Явищ е табу історично п о в ’язується з усвідом ленням м агічної функції
мовлення, тобто з вірою у можливість безпосереднього впливу на оточуючі
предмети з допомогою мови. Табу характерне для мов народів з архаїчною
культурою (Африка. А встралія. О кеанія), але та к чи інакш е засвідчується в
усіх мовах. Так, у деяких африканських, австралійських, океанійських племен
пош ирені табу (заборони) на називання стороннім свого або чужого імені,
на вимову імені роди чів (чоловіка, свекра, ш урина), на вж ивання імені
умерлого, імені вождя. Зумовлене це вірою в те. що називання імен може
привабити до носіїв цих імен ворожі сили, як кажуть - "накликати” . Тому
власні імена передаю ться описово. Те ж спостерігається і з назвам и тварин,
які є предметом охоти, звідси й поява табу мисливського, рибальського.
П рикладом цього є називання у східних сл о в’ян ведмедя - господарем лісу,
волохатим, клиш оногим.
Практика сучасних мов доводить, що табу - не специфічно мовне явище.
Уживання цього терм іна пош ирю ється на ті чи ті акти поведінки людини,
контакти з певними лю дьми, використання страв чи певних матеріалів.
§ 88. Антоніми. Слова різного звучання, що передаю ть протилежне
значення, називаю ться антонім ам и (від грец. а п і і —‘проти ’ і грец. о п о ш а
- ‘ім ’я ’), наприклад: укр. м олодіст ь — ст аріст ь, гарний - - поганий, всякий
— ніякий, хвалит и — гудит и.
В антонімічні віднош ення вступають, як правило, слова, що передають
якісну або кількісну характеристику', мають просторове або часове значення,
називаю ть дію. С аме таким и є пари: укр. ж ар - хо ло д , свіж ий черствий,
говорит и - мовчат и, далеко - близько: рос. правда - лож ь, прилеж ньш
ленивьш , сухо — мокро: пол. ітіесН - р іа с г ('с м іх ' - 'п л ач '), п узокі - піхкі
('високий' - ' низький’).уая7о- сіет по ( ‘світло’ - ‘темно'), ш г у х ік о - п іс { 'все'
- ‘нічого’); англ. сіеер- хНаИои- ( ‘глибокий’ - 'м ілкий'); нім. \ п е І - ('багато'
- мало ).
Не маю ть антонімічних пар власні імена {Іван, Семен, Н ат алія), назви
істот (кінь, корова, вовк), предметів (будинок, вікно, двері), числові позначення
(два, три, десят ь).
Розгляд антонім ів показує, що на основі протиставлення групуються,
н асам перед, слова різн и х коренів. П роте антонім ічним и мож уть бути й
однокореневі слова. У них на семантичне протиставлення вказують префікси,
пор. укр. вхід - вихід, відчинит и - зачинит и, назем ний - підземний, вбігат и
- вибігат и, воєнний - ант ивоєнний, вдало - невд а ло ; рос. реш ит ельньїй -
нереш ит ельньш , удачньїй —пеудачньїй, вкусньш —безвкусньїй: ні.м. гог^еИеп
- пасН ^екеп (поспіш ати - відставати).
Н е слід, однак, зм іш увати ан то н ім іч н е проти ставлен н я лексем із
запереченням, яке передається часткою не, як-от: день - не день, червоний -
не червоний, хоробрий не хоробрий, учит и - не учит и. П ари такого типу не
визнаються за антоніми. Частка ие не виражає протиставлення, ю н а становить
заперечення предметів, ознак, дій. яке виникає синтаксично. А нтонімія ж
передає лексичні віднош ення слів.
А нтоніми широко використовуються в різних стилях мови як засіб
створення антитезних конструкцій для художньої виразності, для відчутного
протиставлення. Я скравий зразок майстерного введення в текст антонім ів
знаходимо, зокрема, у творі Т.Г.Ш свченка "Я кби ви знали, паничі’’: В т ім
гаю, у т ій хат ині, у раю , я бачив п е к л о .... де протиставлення р а й - пекло
створю є враж аю чу картину нужденного, безправного ж иття селян часів
кріпацтва, коли й рідний дім ставав пеклом.
В антонімічні віднош ення, як і в синонімічні, в певному словесному
оточенні можуть всту пати слова, які не є антонім ам и у власному розумінні
терміна. Такі антоніми називають контекстуальними. Високохудожні зразки
ко н текстуал ьн и х ан т о н ім ів зн аходи м о у тв о р і О .С .П у ш к ін а "Е в ген и й
О негин’ : Они сош лись: вол на и кам ень, с т и х и и проза, л е д и п л е т е н ь не
ст оль разпичньї м еж • собой. де виділені слова усвідомлю ю ться антонім ам и
лиш е у цьому контексті. У рядках П. Грабовського Я не літ а в в надзоряні
країни, а все держ авсь бездомної землі, боровся я за щ аст я для лю дини, за
світ ло в чорній м лі немає антонімів у прямому розумінні. Але в контексті
вірш а антонім ічним и виступають слова не літ ав - держ авсь, не літ а в
боровся, сполучення слів в надзоряні країни бездом ної землі.
П одібні зразки прийнято кваліф ікувати як індивідуально-стилістичі
антоніми, оскільки вони не закріплені в загальному вжитку; а трапляю ться
лише в мові творів окремих авторів (письменників, журналістів, учених).
§ 89. О м онім и. Термін "омонім " (від грец. Ь о т о 5 - ‘однаковий’ і о
п о т а - 'ім ’я ’) позначає звуковий збіг двох або більш е різн и х за змістом
мовних одиниць. О м онім ічним и бувають слова, наприклад, в українській
мові: укусі (кількість скош еної трави) і у к іс ії (схил); грам атичні одиниці (як-
от: м а т и \ - ім енник і м а т и іі - неозначена форма дієслова); корені слів
(зокрема: у дієслові берегт и (-берег-) і в іменнику берег (-берег-).
Наведені приклади демонструють незаперечний факт, щ о існують мовні
одиниці з тотожним звучанням і нічим не схожим значенням. Ц е означає, що
спільність звукового складу слів не дає права визнавати в українській мові
лиш е одне слово укіс, одну частину мови м ат и, один корінь -берег-. В усіх
наведених прикладах слід вбачати наявність двох різних слів, різних частин
мови, відм інних коренів. Для такого твердження існують вагомі підстави.
П ош лемося в цьому на аналіз омонімів-слів.
У § 66 вказувалося на те. що слово як окрем а лексична одиниця (а це
можна пош ирити і на частини мови і на корені) характеризується не тільки
зовніш нім оф орм ленням , а й наявністю відповідного змісту. П риродно,
виникає запитання: якому з цих двох компонентів у ви значенні окрем о
існуючого слова надати перевагу: звучанню чи змісту':'1Відповідь недвозначна:
пріоритетним у визнанні самостійності слова (а також частини мови, кореня
чи іншого елем ента слова) є зміст, а не звучання. Усвідомлення цього було
покладено в розрізнення наведених вищ е слів.
Візьм ем о ще один приклад. Саме відм інною семантикою в російській
мові розрізняю ться слова п арі і парі І, які звучать однаково, але різняться
змістовно: п арі - ‘газ. у який перетворю ється вода при нагріван н і’ і п арі І -
'рілля, залиш ена на одне літо обробленою , але не засіяною , для підготовки її
під посів о зи м и х ’. Ц і слова маю ть відм інні лексичні значення, тобто вони
співвідносяться з різним и предм етами оточуючої дійсності, які не п о в’язані
м іж собою ні схожістю зовніш ньою , внутріш ньою чи функціональною , ні
суміжністю. У цьому специфічна ознака ом онімії, яку не можна плутати з
п олісем ією (багато зн ачн істю ) слова, яка ви зн ається в слові, коли ним
позначаються різні предмети, наприклад: к р и ло птаха, к р и ло літ ака, к р и ло
віт ряка, але вони о б ’єднані одним значенням за схожістю. Це означає, що
якщ о звуковий комплекс передає низку п о в ’язаних значень, одне з яких
переходить в інш е за тією чи іншою семантичною асоціацією (за метафорою ,
м етонімією чи функціональною спільністю ), то в цьому разі йдеться про
б а гато зн ач н ість одного слова. У тл у м ач н и х сл о в н и к а х та к и й л ан ц ю г
семантичних варіантів слів подається однією словниковою статтею , в якій
перелічу ються його значення (пряме і вторинні), наприклад:
 “ В ерхн і», я , є. 1. Який міститься, знаходиться зверху, вище чого-небудь;
протилежне н и ж н і й . С вої пакунки по к ла в на верхню поличку (Коцюб.. І.
1955.428).
2. Який одягається поверх вбрання. Я кий одягається поверх білизни.
Несміливо, закляклим и пальцям и зняли верхній одяг (Хижняк. Тамара. 1959,
167).
3. Близький від витоків, початку річки. В ерхня т ечія Д е сн и ." (Словник
української мови. - К., 1970. - Т.І).
Коли ж м іж предм етам и, які позначаю ться однаковими звуковими
комплексами, нем ає ніяких смислових чи асоціативних з в ’язків, тоді треба
визнати наявність різних, хоч і тотожних звучанням, слів. Цілком очевидно,
що ніякими ознаками, зовніш німи чи внутріш німи, значення слова укісі як
кількості скош еної трави не нагадує сем ан ти ки слова у к іс \\ як похилої
поверхні землі. Ц е ж сам е можна твердити і про слово т ум ані (ску пчення
водяної пари біля земної поверхні) і т ум анII (іранська золота монета).Ц і
однакові за звучанням лексеми незалеж но одна від одної позначаю ть різні
явищ а дійсності. Тому вони й становлять окрем і слова. У словниках різних
типів кожне з таких слів представлене окрем ою словниковою статтею з
ц и ф ровим и позначкам и, які вказую ть на кіл ьк ість ом онім ів. К ількість
омонімів позначається або арабським и (наприклад: т ум ан', т ум ан2), або
рим ським и (зокрема: диван І, диванії) цифрами. Д ля ілю страції візьм ем о
омоніми з першого тому одинадцятитомного "С ловника української м ови” :
“ Б р а в о 1. П рисл. до бравий. Б раво к ла ц н увш и каблукам и, (Д ен и с
Блаженко) пит аєш ься дозволу гвардії ст арш ого лейт енант а звернут ись до
нього (Гончар. III. 1959. 85).
Б р а в о 2, виг. Уживається як вияв похвали, схвалення чого-небудь. В сі
(звірі) схвалили р іч лиса, гукнули “б р а в о ” (Укр. казки. 1951.61)."
Отже, явищ е полісем ії являє собою о б'єд н ан н я в одному7слові схожих
семантичних ознак, які склалися внаслідок перенесення найменувань з одного
предмета на інш ий на основі схожості, суміж ності, однотипних функцій.
О м онім ія - це позначення тотожними за звучанням словами нічим не схожих
понять.
О м онім ія - явищ е різноманітне. С воєрідність вияву ом онімії в усній і
писемній формах мови дає можливість виділити власне омоніми й омоформи,
омофони й омографи.
Власне о м о н і м и - слова з відм інним значенням, звучання і
написання яких збігається в усіх або в більш ості граматичних форм. О моніми
- це слова того ж самого граматичного класу, тобто тієї сам ої частини мови.
Р озрізняю ть повні і неповні ом онім и. П овним и ом онім и вваж аю ться
тоді, коли в них зб ігаю ться всі гр ам ати ч н і ф орм и. Т ак и м и є о м он ім и
української м ови лю лька\ - ‘трубка для куріння' їл ю л ь к а її- 'частина л аф ета’;
ш т учний І - ‘той. щ о являє собою окрему одиницю , ш туку’, і ш т учни й II -
‘зроблений на зразок сп равж н ього'; ом онім и російської м ови на й т и І -
‘відш укати’ і н айт иіі - ‘наскочити’, ‘наш товхнутись’.
Н еповним и визнаю ться такі ом оніми, в яких не збігаю ться деякі з
грам атичних ознак і форм. О моніми української мови ла й к а ї (порода собак)
і ла й к а її (сорт ш кіри) вважаю ться неповними, оскільки другий з них не м ає
форм множини. Слова образі - ‘вид. тип, характер’ і обр а зії - ‘портретне
зображ ення святого' - маю ть різні закінчення в родовому відм інку однини:
перш е - у, друге - а. До неповних ом он ім ів сл ід від н ести й дієсл о ва
нсдоконаного виду російської мови на м а щ и ва т ьі і н а м а щ и ва т ьіі, які є
ф ормами різних дієслів доконаного виду: нам ост ит ь і нам аст ит ь.
О м о ф о р м и - це слова того ж самого граматичного класу і слова
різних класів, схожі у звучанні лиш е в окрем их їх формах. Так. іменник
російської мови лю д и (множ ина до однини ім енника человек) становить
омоформу до невідміню ваного іменника лю ди (стара назва букви л ). який є
іменником середнього роду. Або інш ий приклад: у звучанні збігається форма
називного відм інка числівника української мови т ри і форма другої особи
однини наказового способу дієслова три (від інфінітива терт и). Інш і ({юрми
цих слів нічого спільного не мають.
Д л я р о з р із н е н н я о м о н ім ів і о м о ф о р м ін о д і за с т о с о в у ю т ь інш у
термінологію : слова того самого граматичного класу іменую ть лексичними,
а звуковий збіг слів різних частин мови - морфологічними ом онімами. До
наведених вищ е прикладів м орфологічних ом онімів додамо ще один: слово
бути - зв’язка і бути - дієслово із значенням 'буття', 'існування', ‘наявності’,
пор.: В она є (була, буде) ст удент ка(-ою ) (є - форма теперіш нього часу
д ієсл о ва бутіг. виконує ф ункцію з в 'я з к и головн и х ч л е н ів реч ен н я); У
ст удент а є (було, буде) ж ит ло (є становить форму' дієслова бути, яке вказує
на наявність ж итла, тобто Ж ит ло є (наявне, існує) у ст удент а).
О м о ф о н а м и називаю ть слова і форми слів різного значення,
вимова яких однакова, а написання різне. П риклади ом офонів становлять
зразки вимови і написання деяких загальних і власних н азв української і
російської мов типу лев і Л ев, ром ан і Роман ', вимови і написання російських
слів плот і плод (обидва вимовляю ться, як [плот \, р о г і р о к (вимова обох
слів [рок]). Однакова вимова двох останніх пар слів пояснюється фонетичною
за к о н о м ір н іс тю р о сій сь к о ї м о ви - п р и гл у ш ен н ям к ін ц ев и х д з в ін к и х
приголосних.
О моф онам и особливо багаті ті мови, в яких переважаю ть нефонетичні
принципи правопису, тобто п ом ітні значні від м ін н о сті м іж вим овою і
написанням. До них належать, зокрема, англійська (т ееі - ‘зустрічати" і т еаі
 - м ясо , вимова обох слів [л//7/н|; іаіі - ‘х в іст’ і Іаіе - 'о п о від ан н я', вимова
[піеіл]): німецька ( З іа с к - 'м істо' і м а й - 'зам іс ть', вим. [ш т а т н і]:р е ї-'уп ав'
і \’і е і - 'багато', вим. [філ ’]); французька (раіп - ‘х л іб’ і р і п - 'сосн а’, вим [ре |;
\’е г - 'ч е р в 'я к ' і уегге - ‘скло’, вим. [вер\).
О м о г р а ф и - слова, що маю ть однакове написання, але відмінне
звучання і значення. Такими є: українські і російські зам ок і замок: рос.
см ело і смелд: англ. іпіеі (вим. [інлет]) - 'вузька морська затока’ і іп/еі (вим.
[інлет]) - 'вставл яти '; нім. йЬегхеїгеп (приблизна вимова \уберзет цен\) -
'п ереправляти ’ і йЬегхеїгеп (приблизна вим. [уберзет цен]) - 'п ер екл ад ати ’.
П ричини виникнення ом онім ії різні. О м онім ія виникає:
а) внаслідок звукового збігу різних за походженням слів, наприклад:
ген - біологічний термін, що походить від грецького к е її о 5 - 'народж ен н я',
і український прислівник ген - 'далеко" (п о р .: Побався ( 'емен дорогою ген за
село. М .К оцю бинський): ла м а ('п ів д ен н о ам ер и к ан ськ а в 'ю ч н а твари н а
родини верблю дів') - з іспанської Пата і ла м а (у Тібеті й М онголії - монах-
буддист) - з тібетського ЬІата:
б) у результаті історичних звукових і грам атичних процесів, наслідком
збігу яких стає однакове звучання різних слів, як-от: іменника української
мови м ат и, що відповідає д авн ьослов’янському т аїі та інфінітив м а т и з
етимологічного */ьіпаІі - 'брати"; ім енника російської мови лу к ( ‘зб р о я') і
лу к ( ‘р о с л и н а ’), які колись звучали по-різном у: лж к'к (‘зб р о я ’), лоукт*
( ‘росл и н а’):
в) завдяки різночасовому незалеж ному паралельному словотворенню
від того самого кореня за тією ж сам ою морфологічною моделлю , напр.:
укр. зат от т пії (почати топити що-небудь (піч. грубу і т. ін.); зат опит іЛІ
(покривати водою який-небудь простір; заливати); зат опит иШ (сильно
ударити).
Проте, чим би історично не була викликана омонімія, визначається вона
синхронно, тобто з погляду сучасного стану мови.
Іноді твердять, начебто омонімія переш коджає точності виразу думки.
П огляд спірний. На практиці ом онім ія легко нейтралізується словесним
оточенням і ситуацією мошіення. Переконує в цьому зісташіення таких речень:
С ичі в гаю перекликались т а я с е н р а з у р а з скрипів (Т.Ш евченко) і Та світ и
ж -ти їм дорогу, я с е н м ісяць уго р і (П.Тичина). Розуміння різного значення
слів ясен і ясен у першому і другому реченнях не потребує якихось додаткових
пояснень. Контекст допом агає чітко сприйм ати їх семантику.
Те. що о м о н ім и не утруд н ю ю ть сп р и й н я ття д у м к и , д о в о д и т ь с я
використанням ом онімії для створення каламбурів, тобто дотепної гри слів,
як-от у вислошіеннях російської мови: Он заговорил и вскоре совсем заговорил
с в о и х с л у ш а т е л е й . І в ц ь о м у в и п а д к у к о н т е к с т п ід к а з у є ч іт к е
розуміння КОЖНОГО З ОМОНІМІВ.
Інша річ - м іж мовні омоніми, що виникають у споріднених мовах, п о р .:
українське наглий ( ‘раптовий’, ‘м ом ентальний’: нагла см ерт ь) і російське
наглий (‘нахабний’, 'зухвалий ); лексеми болгарської мови направо ( ‘п рям о').
коса ('в о л о с ся’) й українських направо, коса: російське слово запом нит ь
('зберегти в п ам ’я т і’) і польське гарот піес ( ‘забути’); фр. \>еаіе ([вест]) -
‘куртка’ і нім. и'ехі ([вест]) - ‘з а х ід ’; укр. арт ист ( ‘ак то р ’, ‘м у зи кан т’,
‘с п ів а к ’), фр. агііаіе ([арт ист ]), англ. а гііхі ([арт ист ]) - 'ху до ж н и к .
Розумінню м іж м овних омонімів контекст не допоможе. Треба певно знати їх
семантику. Допоможуть у цьому відповідні словники, серед них "С ловн и к
російсько-українських м іж мовних ом онім ів” (автор М .П .Кочерган. 1997 р.
видання). "А нгло-русский и русско-английский словарь "лож ньїх друзей
переводчика" (колектив авторів під керівництвом В.В.Акуленка. 1969 р.).
§ 90. О н о м а с г и к а. Серед багатосоттисячної кількості слів будь-
якої мови виділяється своєрідний ш ар лексики - власні назви, які є предметом
вивчення лексикологічної науки ономастики (від грец. о п о т а к і і к е -
'м ай стерн ість давати ім ен а’). О номастика вивчає виникнення, розвиток,
зміни, ф ункціонування і структуру власних назв у мові і м овленні. Від
іменника ‘‘ономастика” утворений прикметник "ономастичний . вж иваний
у словосполученні “ономастична лексика” , ‘‘ономастична одиниця” . Терміном
"ономастика” називаю ть також сукупність власних назв, яка позначається
терміном "о н ім ія” (від. гр. о п о іп а - 'ім я ‘. 'н азв а ').
Власні назви становлять значну частину- словникового складу мови.
Д остатньо послатися хоч би на такий факт: іменний покажчик географ ічних
назв Атласу світу (М ., 1954) нараховує близько 220 тисяч географічних назв.
В ід ін ш и х ш ар ів л екси ки , ел е м е н ти якої н ази в аю ть п р ед м ети і
в и р а ж а ю т ь п о н я т т я , о н о м а с т и ч н і о д и н и ц і в ід р із н я ю т ь с я ф у н к ц іє ю
ін д и в ід у а л ь н о г о зн а к а , то б то н а я в н іс т ю т іл ь к и ф у н к ц ії н а з и в а н н я
(номінативної функції). Н априклад, українське слово ялинка - являє собою
назву тієї ялинки, яка росте біля вашого дому, і всіх ялинок, які є у ваш ому
місті або в лісі. На відміну від загальної назви (апелятива) власні назви
даю ться одному предмету, вони є його власністю: Д е н и с (це конкретна особа;
якщо є кілька Д енисів, вони різні), Львів, Д ніпро.
З а л е ж н о в ід к ате го р ії о б ’єк тів, щ о во л о д ію ть вл асн о ю н азво ю ,
ономастика ділиться на кілька відгалужень. Серед них:
а н т р о п о н і м і к а (від грец. а п і г б р о к - 'лю д и н а’) - наука про
ан тр о п о н ім ію , тобто власн і ім ен а осіб (ім ен а, по батькові, п р ізви щ а,
прізьвиська): Петро, Іванович, Глібов, Н е здійми шапка:
т о п о н і м і к а (від грец. І о р о 5 - ‘місце, м ісцевість’) - наука про
топонімію, тобто географічні назви, кожна з яких іменується топонімом (Десна,
.Харків - це топонім и); відп овід н о до характеру географ ічн и х о б ’єктів
виділяю ться такі види топонімів: г і д р о н і м и (від грец. її у сі б г - ‘во д а’) -
назви рік. озер, морів, океанів: Байкач, Чорне море, А т лант ичний океан: о й
к о н і м и (від грец. о і с о 8 - 'ж итло, оселя ) - назви населених п у н к т і в : місто
Запоріж ж я, село О бухівка: о р о н і м и (від грец. о г о 8 - "гора ) - назви
особливостей рельєфу: Казбек, А рарат ська долина:
у р б а н о н і м и (від лат. и г Ь а п и з - "м і с ь к и й ’ ) - назви внутріміських
об єктів: вулиць, площ, провулків: Х р ещ а т и к (у Києві), Таганка (у М оскві);
к о с м о н і м и (від грец. к о 5 ш о б - “всесвіт’) - назви позаземних
о б ’єктів: планет, зірок тощо: М арс, М ісяць:
з о о н і м и (від грец. г о о - ‘тварина, жива істота ) - клички тварин:
Ж учка, Гнідаш.
Дослідж ення ономастичної лексики м ає культурно-історичне значення.
Так. порівнюючи ономастичну лексику зафіксовану в писемних пам 'ятках,
із записам и її в документах пізніш их і сучасних, можна констату вати появу
певних її груп. їх початкові форми. За п а м ’ятками, наприклад, установлено,
що до XVI ст. у східних сл о в 'ян не було прізвищ у сучасному розумінні
(п різви щ е - це спільна назва членів родини, яке наслідую ть понад два
покоління). Були назви з ім 'я м і по батькові, ім ’ям і прізвищ ем. А ле це ще не
прізвищ а. Лиш е в XVI - XVII ст. з ’являються прізвища. Однак обов’язковими
спадковими родинними назвами, що додавалися до особового імені, вони
стали в Україні тільки в кінці X V III - на початку XIX ст. з необхідності
ю ридично закріпити відповідні власницько-правові відносини м іж членам и
родини.
Вивчення власних назв входить до ряду лінгвістичних проблем. Відомо,
зокрем а, що власні назви переходять у розряд загальн и х, розш ирю ю чи
словниковий фонд активної лексики, наприклад: ампер (від прізвищ а Ампер);
дж ерсі - назва тканини від географ ічної назви; рент ген - за прізвищ ем
вченого.
Не менш цікавим є традиційне найменування вулиць за топонімами.
П ервісні їх назви (Іюрмувалися за назвам и доріг, що вели з населеного пункту
д о ін ш ого н ас ел е н о го пункту. У К и єв і, н ап р и к л ад , є В ел и ка і М ала
Ж итомирська вулиці. Брест-Л итовське шосе, у Харкові - П олтавський шлях.
Ясно, звідки назви. Ц е - вулиці, що виводили на Ж итомир. Брест. Полтаву.
П одібні назви виникають і зараз. У Сумах, зокрема, нещ одавно з'яви л ася
Х арківська вулиця, яка виводить на ш лях до Харкова.
С постерігається і зворотній процес - перехід загальних назв у власні,
наприклад, географічні назви Захід - у значенні “західні країни ’, "К осмос" -
назва кінотеатру. Таке спостерігається в сучасних мовах.
В історії мов власні назви, зокрем а, імена, 'здебільш ого походять від
загальних. Н априклад, ім 'я А ндрій перенесене з грецької, в якій воно м ало
значення ‘мужній’, ‘хоробрий’; Валент ин - з латинської, що означало ‘сильний’,
‘здоровий’, ‘м іцний’.
В и в ч ен н я о н о м асти ки в и м а г а є гл и бо к и х і р ізн о б іч н и х зн а н ь. У
розплутуванні таєм ниць походження особових імен чи власних назв учені
досить часто користуються даним и різних м ов і діалектів. Торкається це й
встановлення дж ерел появи імен лю дей і походження географ ічних чи інш их
назв. О собливо значимі ці дані для пояснення історії топонімів. Т ак, назву
річки Середнього П оволжя - Х уд о лей ка дехто виводить з поєднання слів
худо і лит ь. Тим часом назва ця мордовська, тільки пристосована за звуковими
ознаками до російської мови. Н азва цієї річки по-мордовськи К удо-лей, де
кубо - хата, а л е й - річка.
Ц ей приклад має застерегти тих, хто вивчає чи вивчатиме топоніміку,
від спокуси пояснювати виникнення власної назви за схожою співзвучністю
з інш им словом. Відомі численні приклади такого переосм ислення н азв за
співзвучністю і намагання знайти в цьому пояснення того, як виникла назва.
О сь один з них. Н а березі Збруча (притоки Д ністра) розкинулось селищ е
Сатанів. Існує легенда, за якою назва ця начебто походить від латинського
вигуку $аІ апі поп! (зупинись), який буцімто був проголошений тут рим ським и
л егіо н е р ам и при заво ю ван н і Д ак ій ськ о го царства. А ле ж це л еген д а.
Імовірніш е назву С атанів п о в’язати з м олдавським сат. що означає велике
село, селищ е.
Будучи п о в ’я зан и м и з п евн ою тер и то р ією . її істо р ією , то п о н ім и
зберігаю ть таку інформацію , яка досить часто не засвідчена в п ам 'ятках .
Саме вони допомагаю ть встановити давн є розселення народів, територію їх
пош ирення. Н а основі даних давн іх сл о в’янських діалектів доведено, що
н а з в а н ім е ц ь к о г о м іс т а Д р е з д е н , р о зт а ш о в а н о г о н а р іч ц і Е л ь б і. -
сл о в’янського походження, як і ряд інш их населених пунктів, розм іщ ених
вздовж цієї річки. Назва м іста походить від сл о в’янського племені дреж дани,
тобто лісні, а дреж дани від сл о в’янського слова дрезда - ліс. Ц е д а є підстави
твердити, щ о на території розм іщ ення цього м іста колись ж или сл о в ’янські
племена. Н а основі таки х даних встановлені кордони п ош ирення давніх
с л о в ’ян. Т акі лінгвістичні дослід ж ен н я надто корисні д л я істориків. Не
випадково тому історики, географи й представники інш их наук звертаю ться
до ономастичних даних для розв'язання спірних питань. У такому твердженні
нем ає перебільш ення. І ось чому.
Географ ічн і назви - це та к а ж м атеріальн а культура, як зали ш ки
первісних поселень, посуду' тощо. Зникаю ть стародавні держ ави, руйнуються
міста, зникаю ть мови і самі народи, знищ ені інш ими народам и, а назви

залиш аю ться як красномовні свідки історії, свідки прогресу чи трагедій давніх
предків. Не випадково тому кожне історичне дослідж ення починається з
ви вчен н я гео гр аф іч н о ї карти, а н азви на ній не м ож на зр о зу м іти без
лінгвістичних тлумачень. Так. на основі топонімічних даних встановлено, що
тер и то р ія В ерхнього П о д н іп р о в 'я ран іш е була за сел ен а бал тій ськ и м и
народами, предками сучасних латвійців (латиш ів) і литовців.
Історія народу, держ ави, .поселень відбита в різних топонім ах, але
найбільш надійним и посиланнями на давню історію є назви великих річок.
М істо, село, прим іром , мож на завою вати, спалити, від них з часом не
залиш ається і сліду. Такі приклади численні. Нареш ті, назву м іста можна
перейменувати, що приведе до забуття первісного найменування. Наприклад,
сучасне покоління не знає, що російське місто Волгоград колись називалось
Ц ар и ц и н , і зовсім не уявляє, щ о назва ця не п о в 'я за н а з ц ар ям и , а є
русифікацією тюркського С арису - ‘жовта р іч к а’, що було назвою ріки, на
якій побудоване місто. Перейменовувалась і назва столиці Норвегії. У глибоку
давнину' вона іменувалась Осло. У 1624 р. її перейменували в Х ристіанію . а
в 1924 - знову в Осло.
Зробити такс з річкою не можна, річку ж бо знаю ть не тільки меш канці
одного м іста. На ній ж иве населення р ізн и х міст, а то й різн и х країн.
Щ оправда, великі ріки, як свідчать факти, не завжди маю ть єдину назву.
Н априклад, і зараз Західна Двина в Л атвії називається Даугавою. О днак це
не свідчить про заміну однієї назви на іншу. Великі ділянки цієї річки так чи
так зберігають назву певного народу. Тому за лінгвістичним розшифруванням
топоніма можна встановити територію поширення племен, народів, адже саме
біля рік розташ овувалися поселення. Урахування первісної появи назви ріки,
а потім назви м іста дозволяє твердити, що. наприклад, назва м іста М осква
з явилася на основі назви ріки М осква, знаної на значній території.
Іноді, щ оправда, трапляється і таке, що населений пункт дає назву річці,
що по ньому тече. Як правило, це невеликі річки, ручаї. Н априклад, річка
( у.мка в обласному центрі України — в Сумах, річка Д уи т н біш ка в місті
Душ анбе (Тадж икистан), річка К азанка - в Казані (Росія).
Розглянуте в цьомл' параграфі дозволяє констатувати, що ономастика
як лінгвістична наука нерозривно п ов’язана з історією, географією . Але її
ц ін н іс т ь не т іл ь к и в цьому. В о н а п е р е х р е щ у є т ь с я з іс то р іє ю м о ви ,
д іа л е к т о л о г іє ю , е т и м о л о г іє ю . Н а р е ш т і, в о н а п о в ’я з а н а і з
літературознавством. Так. вивчення власних імен, що фігурують у художніх
тв о р ах , ф орм ує окрем у проблем у в л ітер ату р о зн австві. В ідом о ж, що
письм енник не випадково добирає прізвищ е літературному герою. Д осить
часто в ім ’я персонаж а вкладається певна його характеристика. Згадаймо: в
"Ревізорі М.В.Гоголя городничий названий подвійним прізвищ ем Сквозник-
Дмухановський. За відомим словником В.І. Даля, С к в о зн и к -у прямому значенні
'п р о тяг', у переносному - 'х и три й пройдисвіт’, а Д м и ха т и - українською
значить ‘дути’. Таке подвійне прізвищ е розкрило сутність гоголівського героя
- у подвійному продувному ш ахрайстві.
Вивчення ономастичної лексики - не лиш е предм ет наукових студій.
О знайом лення дітей з виникненням і функціонуванням власних назв м ає
велике освітнє значення. У чням знати походження імен і географ ічних назв
не тільки цікаво, а й корисно для їхньої освіти і ф орм ування наукового
світогляду. Тому бажано ш ирш е знайомити учнів з оном астичним и даними.
§ 91. Ф р а з е о л о г і я. Поняття лексикалізації. П редм ети і явищ а,
ознаки і дії позначаю ться не лиш е словами, а й стійким и сполукам и слів,
пош иреними в мові з відповідним змістом. Н априклад, в уривку з твору
А.Головка ‘‘Аргем Гарм аш ” : К уди пот кнеш ся з позичкою ? Д о т ого ж Г м и р і
чи П ож ит ька? А це вж е хомут на шию - поєднання слів хом ут на шию
сприйм ається в розумінні ‘к абала’, ‘залеж н ість’. Із значенням ‘б езл ад н о ’,
‘вр о зб р ід ’ виступає в росій ській м ові кто в лес, кшо по дрова. Зворот
білоруської мови не мазоліць вачей означає “не докучати” .
Т а к і сп о л у к и с л ів , г р а м а т и ч н о о р г а н із о в а н і за м о д е л л ю
словосполучення чи речення, що виступаю ть з усталеним цілісним змістом,
н а з и в а ю т ь с я ф р а зе о л о г ізм а м и , аб о ф р а з е о л о г іч н и м и з в о р о т а м и , чи
фразеологічними виразам и. Вони становлять предмет ф р а з е о л о г і ї (від
гр. Гг а 5 і 5 - ‘вираз, зворот м ови' і 1о § о 5 - ‘учення’) - учення про значеннєво
цілісні сполуки слів і цілі речення, що функціонують у мові як еквіваленти
(рівноцінні відповідники) слів.
П одібно до слів ф разеологізм и виконують ном інативну функцію -
п о зн а ч а ю т ь п р е д м е т и , о з н а к и , д ії о то ч у ю ч о ї д ій с н о с т і. Б іл ь ш іс т ь
ф р азеологізм ів сп іввід н осн а з части н ам и м ови. Є звороти, рівнозн ачн і
іменникам (польськ. Ьіаіу кгик - ‘р ід кість’, ‘унікум ’), прикметникам (укр.
гост рий на я зи к - ‘дотепний, різкий у виразах ), дієсловам и (польськ. сіас
сіф а - ‘утекти’), займенникам (рос. ноль безпалочки - ‘н іщ о’), прислівникам
(укр. не по собі - 'неспокійно, тривожно, незвично ). Я к і частини мови,
в о н и в и с т у п а ю т ь ч л е н а м и р е ч е н н я . Ц я ф у н к ц іо н а л ь н а п о д іб н іс т ь
ф разеологізм ів до слів дозволяє говорити про їх ек вівален тн ість, тобто
рівн о ц ін н ість цих м овних одиниць. П еретворен н я сполук сл ів у стійкі
елементи мови, рівноцінні лексемам, називається л е к с и к а л і з а ц і є ю
(від нім. І е х і к а ї і з і е г е п —‘перетворення в одне слово’).
§ 92. К л а си ф ік а ц ія ф р а зе о л о г ізм ів . Ід іо м а як ф р а зе о л о г іч н а
оди н и ц я . Ф разеологізми розрізняю ться: 1) за граматичною будовою. 2) за
лекси чни м складом , 3) за характером злитості сем ан ти ки ф разеологізм у в
цілом у і значень склад ових його частин.
1. Щ одо г р а м а т и ч но ї б у д о в и фразеологізм и буваю ть: а)
структурно рівнозначні реченню: укр. В олосся на голові під н ім а єт ься; рос.
Не в свои сани не садись; польськ. К іо м’іеіе томі, т аїо сгупі ( ‘Хто багато
говорить, той мало робить ); нім. ОегАр/еІ/аІІІпісИм>еіІ\>опі Зіат т (‘Яблуко
від яблуні далеко не п ад ає’);
б) структурно рівнозначні сполукам слів: укр. лягт и кістьми: хоч греблю
гати: рос. заморит ь червяка; что єст ь духу: польськ. Ьіс іг о с :у ( ‘мати на
о ц і'): нім. Се/а/і г Іаи/еп ( ‘нараж атися на небезпеку'); англ. р /а у §оояеЬеггу
( ‘бути третім зай ви м ’).
С еред ф разеологізм ів, рівнозначни х структурі речення, є такі, що
передають ціле повідомлення, тому можуть уживатися як сам остійні речення
(укр. Я зик до К иєва доведе: рос. Р иск - благороднеє дело: польськ. Ссіу тгог
VI’ Іиіут ояіго і п у т а , іес/у/иг піесіїїща гіт а ( ‘Якщ о мороз у л ю т о м у сильний,
тоді вже недовга зима ), і такі, що виступають лиш е як номінативні одиниці
для називання окремих фактів дійсності, зокрема: укр. серце кипить (горит ь)
- ‘хвилю ватися, злитися’: аж п і р ’я лет ит ь - ‘нем илосердно, розлю чено’;
рос. кот наплакал - ‘м а л о ’. їх н я синтаксична роль - бути складовою
частиною речення.
2. З погляду л е к с и ч н о г о складу ф разеологізм и поділяються
на дві групи.
а) Перш у з них становлять звороти, що складаю ться з активної лексики
сучасної мови, тобто з таких слів, які побутують і у фразеологічних, і у вільних
словосполученнях (вільним и називаю ться словосполучення, які не мають
цілісного змісту’ і кожен член яких зберігає власне значення, наприклад:
високий будинок; бачу дерево). Це фразеологізми зразка: укр. на р ук у ковінька,
рос. заговариват ь зубьі: болг. От дядо и баба ( ‘з давніх пір, зд авн а’). Кожне
з цих ф разеологізмів може вживатися у вільних словосполученнях, напр.:
р ук а болить, ковінька ст оїт ь.
б) Другу групу становлять фразеологізми, до складу яких входять слова,
не вж ивані поза ф разеологічним поєднанням и. Н априклад, слова баки,
б а ляндраси, дриж аки, чдсу зн ан і лиш е як ком поненти ф р азео л о гізм ів
української мови: баки забиват и ( ‘заморочувати, задурити голову комусь
або со б і’), баляндраси нест и (‘займатися пустою балаканиною '), дриж аки
їст и (‘трем тіти від страху чи холоду’), дават и часу (‘б и ти ’). У вільних
словосполученнях вони не вживаються. Подібного типу є слова кулички,
т ю т елька у ф разеологізмах російської мови: У чорт а на куличках ( ‘дуже
далеко'), тютелька в т ю т ельку Гточнісенько’).
У ролі специфічної, закріпленої за фразеологізмами, лексики виступають
архаїзми, історизми, діалектні слова. Так. архаїзм французької мови £ііі.че, який
колись м ав значення "манера, с п о с іб ', у сучасній ф р ан ц у зьк ій м ові як
самостійна лексема не існує, але зберігається у фразеологізмі еп%иі$е сіє, пор.
у фразі Ьгапсііг ип Ьаіоп еп §иі$е сіє Іапсе - ‘розмахувати палицею , як списом ’.
У фразеологізмі російської мови мап золотник, да дорог історизм золот ник —
назва старої російської міри ваги. Поза фразеологізмом це слово не вживається.
Ф разеологічний зворот української мови криж ем падат и ( ‘падати, упасти
пластом’) утримує існуюче тільки в діалектах української мови слово криж ем
( ‘хрест на х р ест’; від слова к р и ж - 'х р ес т'). У загальнонародній м ові такого
слова немає.
3. Ф разеологізми розрізняю ться за х а р а к т е р о м злитості змісту
звороту в цілому і значень його складових частин. В одних ви падках цілісне
значення фразеологізму не залежить від змісту його компонентів, інакш е
кажучи, воно позбавлене значеннєвої мотивації. Н априклад, ф разеологізм
української мови у свинячий голос означає ‘пізн о’, ‘н есвоєчасн о’, значення
ж кожного з його елементів (свинячий і голос) нічого спільного не маю ть із
поняттям “ пізно”, “несвоєчасно” . Далекий від семантики слів показати, раки,
зим ую т ь і загальний зм іст українського фразеологізму показат и, де р аки
зим ую т ь, який означає ‘провчи ти '. Не сп іввідноситься загал ьн и й зм іст
ф разеологізм у французької мови аііепсіег т оі хоих І ’огт е (він відповідає
українському на М иколи т а й ніколи) з його складовими елементами, переклад
яких становить: аііепсіег - почекайте, тоі - мене. $ои$ - під. / ’огт е - в ’язом
(порода дерева). Такі неподільні фразеологічні звороти, цілісний зм іст яких
не м отивується значенням слів, з яких вони складаю ться, нази ваю ться
ідіомами (від гр. і сі і о ш а - ‘своєрідний вираз’), а суку пність їх - ідіоматикою.
Цим же терміном визначаю ть і вчення про ідіоми.
В інш их випадках цілісний зміст фразеологізму випливає з сем антики
окрем их його елементів, тобто мотивується. Такі значеннєво мотивовані
ф р а зео л о гізм и н ази ваю ть ф р а зе о л о гіч н и м и сп о л у ч ен н ям и . Ц ю групу
ф разеологізм ів становлять: а) сполучення типу: укр. В ерховна рада, ат омна
енергія, педагогічний університет: б) прислів’я і приказки: укр. книга вчить,
я к на світ і ж ить: хт о знання має, т ой і м ур зламає: англ. Е уегу сіопсі Пах а
и ііу є г Ііпііщ (дорівню ється укр. нем а добра без лиха): в) крилаті вирази
видатних людей, а саме: рос. А ла р чи к прост о от крьівался (І.К рилов). укр.
В еликих слів велика сила (Т.Ш евченко), лат. О Іетрога, о тоге.ч - о часи, о
норови (Цицерон).
Проте такий поділ ф разеологізм ів є надто загальним , оскільки він не
відбиває відтінків значеннєвої мотивованості зворотів. Нині в науці триває
вивчення сп ец и ф іки ф р азео л о гізм ів конкретних мов і м ож л и во стей їх
класифікації. У сучасному російському і українському мовознавстві прийнята
класифікація фразеологізмів, запропонована В.В.Виноградовим, який виділяє
фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення. З
деякими доповненнями ця класифікація вводиться в підручники і посібники з
російської й української мов.
§ 93. Е т и м о л о г і я . Термін "етим ологія" (від гр. е 1 у іп о п -
істина і 1 о § о 5 - 'учен н я') вживається з двома значеннями: 1) етимологія -
мовознавча (історична) наука, яка вивчає походження слів, їх частин, зміни
їхніх значень і звукового оформлення, а також генетичні з в ’язки (зв ’язки за
походженням) з інш ими словам и тієї сам ої чи інш их мов; 2) етимологія -
походження слова і його споріднені зв'язк и з іншими словам и тієї сам ої або
інш их споріднених мов (трапляється у виразах: "Я к і етимологія слова?”,
тобто: "Якого походження слово?").
Від іменника "ети м о л о гія" в другому значенні походить прикметник
“ е т и м о л о г іч н и й ( н а п р и к л а д , е т и м о л о г іч н и й с л о в н и к ) і д іє с л о в о
"е ти м о л о гізу в а т и ", тоб то " з а й м а т и с я е т и м о л о г іє ю " - в с тан о в л ю в ат и
походження слова і його споріднені зв'язк и з інш ими словами тієї сам ої й
інш их споріднених мов. Звідси й "етимологізація” - встановлення етимології
(походження) якого-небудь слова.
В аж ливість етимології як науки незаперечна. Ми. скажімо, без будь-
якого додаткового тлумачення розуміємо, як утворилося слово української
мови ош ийник (о-ш ий-ник). бо в ньому- прозора будова. Однак, загадкою
залиш ається походження російського слова ож ерелье, хоч його утворення
пов язан о з тією ж частин ою лю дського організм у, щ о й українського
ош ийник. Чому так, звернімось до пояснення. Виникнення лексеми ожерелье.
засноване на слові горло (у п р асл о в’янську добу * гьрд ло), що означало
передню частин)' шиї', від нього внаслідок фонетичних змін утворено ж ерело
(зас в ід ч е н е в п и сем н и х п а м 'я т к а х К и ївсько ї Р усі), а потім ож ер елье
(о-жерель-е). в якому префікс о- означає 'н авколо'. Або ще один приклад.
Е ти м о л о гіч н і студії м ож уть дати в ід п о від ь на зап и тан н я, що о зн ачає
незрозуміле для нас слово йм у в українському фразеологізм і не йм у віри.
Завдяки історичним пошукам доходимо висновку', що в основі форми йму
леж ить корінь —ьм-, який означав ‘м ати, брати, хват ат и, держ ати в руках,
володіти, п р а в и т и '. Звідси не йм у віри дорівню ється не держ у віри.
Е т и м о л о г іч н і п о ш у к и д о з в о л я ю т ь п ід т в е р д и т и г е н е т и ч н і за
походженням зв язки мов на прикладах слів, які неозброєним оком важко
ви зн ати спорідн ени м и. У цьому легко переконатися, зістави вш и слова
ро сій ської м ови р о зо р ят ься, р о зо р и т ьс я , що вж и ваю ться в розум інні
позбавлятися всього стан у', й слова української мови орат и в значенні
обробляти землю плугом, сохою '. Семантика їх надто відм інна, проте вони
походять від одного слова: орит и. В українській мові воно збереглося, хоч
вигляд змінився (тепер - орат и), із значенням ‘обробляти зем лю д л я п о сів у '.
У російській мові це дієслово знане тільки з префіксом р а з - і функціонує з
набутим ще в епоху Київської Русі переносним значенням ‘губити’. У давні
часи після зруйнування якогось м іста часто проходили по цьому м ісцю
плугом, щоб знищ ити будь-які сліди людського поселення.
Я к п ер еко н у ю ть п р и к л а д и , е т и м о л о г ізу в а н н я с л ів п о в ’я з а н е з
“розплутуванням” складних фонетико-граматичних і сем ан ти чн и х змін, що
сталися зі словами в процесі історичного розвитку. Д опом агаю ть у цьому і
глибоке розуміння історичних процесів певної мови, і знання закономірностей
розвитку споріднених мов та їх діалектів.
До завдань етимології входить також визначення давн іх запозичень. У
них. крім встаношіення первісної звукової оболонки і значення, визначаю ться
дж ерело і шлях цих запозичень. Без етимологічного пошуку' неможливо,
наприклад, встановити, чи слово козак є слов'янського походження, чи воно
запозичене. Звернення до історії появи його в українській м ові доводить, що
воно прийш ло з тю ркських мов й означає ‘вільна л ю ди н а'. А ось шахова
фігура т ура походить від латинського т уррус , тобто - ‘б а ш т а ’.
П редмет вивчення етимології - лексика, а саме: всі слова мови (мов),
що засвідчу ються в давніх і новітніх текстах, тобто слова загальних і власних
назв. Так. загальна назва російської мови понедельник виникла з поєднання
по неделе і суфікса -ник. П рийменник по в цьому сполученні виступає із
з н а ч е н н я м ‘п іс л я ’ . М о ж л и в іс т ь у ж и в а н н я й о го з ц и м з н а ч е н н я м
підтвердж ується таки м и ф разам и, як: по окончании школьї, по ист ечении
ерока. З'ясувати, що таке неделя, допом агає українська мова, в якій це слово
зберегло давнє значення ‘неробочий ден ь’ (пор.: . ..п ’я т ниця, субота, неділя),
тобто день, в який, за давнім уявленням, нічого ‘не д е л ал и ’. Звідси стає
зрозумілим, шо етимологічно слово понедельник означало ‘день, що йшов
після неробочого дня - після н ед іл і'. Завдяки ети м о л о гіч н и м пош укам
удається розш ифрувати слово м еценат . Встановлено, що в V III ст. до н.е.
воно бу ло власним ім 'ям , яке перетворилося в загальну' назву: ім ’я М ецената,
оспіваного Горацієм за сприяння поетам, залиш ається в європейських мовах
для позначення щедрого покровителя наук і мистецтв.
Помилково думати, що прийоми етимологізування застосовні лиш е до
слів давніх, тобто тих. які "стерли” свою первісну форму, а що. мовляв, слова
недавніх періодів виникнення зрозумілі без етимологізування. Ф акти цього
н е п ід т в е р д ж у ю т ь . Н а п р и к л а д , е т и м о л о г ія т а к и х с л ів , я к р о к о к о
( ‘ар х ітек ту р н и й і д е к о р ати в н и й сти л ь X V III ст., як и й в ід зн а ч а є т ь с я
виш уканою складністю форм і вигадливим орнам ентом ’), нейлон ( ‘схоже на
ш овк синтетичне волокно і тканина з нього ), до цього часу залиш ається
 нерозкритою.
Н аукове е т и м о л о г із у в а н н я с л о в а гр у н ту є ть ся на п о р ів н я л ь н о -
історичном у методі. В ін п ередб ач ає п о р івн ян н я слова з сл о в ам и того ж
самого кореня в даній мові (й діалектах) і в споріднених мовах (та діалектах),
п ояснення його п ервісного значення. П ри цьому н еобхідно враховувати
відповідності м іж звукам и дан ої мови в р ізн і періоди її розвитку і звукам и
сп ор ідн ен и х м ов, а також ім о вір н о стей переходів від одного зн ачен ня до
інш ого. Удаватися до суворого врахування м орф ологічних, сем ан ти ч н и х і
фонетичних відповідностей порівню ваних слів необхідно тому, що в процесі
істо р и чн ого розви тку слова п ід д а в ал и м орф ол огічн и м , сем ан ти ч н и м і
ф о н ети ч н и м зм ін ам . У н асл ід ок цього за те м н ю є ть с я істи н н а ф орм а і
п ер вісн е звуч ан н я і значення слова. С т аєть ся д е ет и м о л о гіза ц ія (про що
н аступ ний параграф ).
§ 94. П он яття д еет и м о л о гіза ц ії. Е ти м ол о гіч н і студії (р етел ьн е
ви вчен н я, д о с л ід ж ен н я ) ви к л и к а ю ть ся п о тр еб о ю ви зн а ч и т и п ер в існ е
звучання, значення і будову в споконвічних словах і давніх запозиченнях, які
втратили свій початковий зміст і ({юрму, що зумовило деетимологізацію слова.
П ід деетимологізацією (лат. префікс сіє- означає 'скасування, усу нення
чогось’, у даному випадку усу нення давнього з в ’язку слів) розумію ть процес
втрати словом етимологічних (давніх, історичних) з в ’язків із спорідненими
за п о х о д ж е н н я м с л о в а м и . І з о л я ц ії е т и м о л о г іч н и х з в ’я з к ів (аб о
деетимологізації) сприяю ть найрізноманітніш і фонетичні процеси і зміни
морфологічної структури слова, зокрема: асим іляція і дисиміляція, м етатеза
і гаплологія, опрощ ення і п ерерозклад та ін. (див. §§ 53-59, 117-118).
Унаслідок їх д ії стає несхожим зовніш нє оформлення колись споріднених
слів. П ри цьому може втрачатися їхня семантична близькість. І як результат
- єдиний з походження корінь набуває несхожих звучання і м орфологічної
будови, віддаленого, а почасти і протилежного значення. Справді, важко без
детальних етимологічних пошуків погодитися з тим. що слово української і
російської мов м аст ь (основне значення якого - 'колір шерсті тв ар и н ’) і
м азат ь (головна з семантичних ознак якого вказувати на дію . п ов'язан у з
‘покриттям предм ета ш аром чогось рідкого чи м асн ого’) м аю ть спільне
походження. А тим часом це слова одного кореня -маз-. у якому кінцевий
дзвінкий [з] у сполуці з глухим [ і ] (м азт ь) втратив дзвінкість і перетворився
у відповідний йому глухий [с]. щ о й зум овило утворення слова м аст ь.
Д еетим ологізація сталася внаслідок асиміляції.
В т р а т и л и е т и м о л о г іч н і з в 'я з к и і сл о в а у к р а їн с ь к о ї м о ви хи с т
( 'з д іб н іс т ь ’, 'о б д а р о в а н іс т ь ') і х и т р и й ( 'в и в е р т к и й ', 'л у к а в и й ') . За
походженням у них корінь -хат-, який залиш ився незмінним у слові хит рий
і піддався ди сим іляції у первісному сполученні м орф ологічних елем ентів -
хит - (корінь) і -ть- (суфікс), що остаточно оформились як хи ст (п о р .: хит т ь
> хист: один з двох проривних звуків [тт] розподібнився на фрикативний
(щілинний) [с]).
У процесі історичного розвитку несхожими стали українське слово
оберт ат и і верт ат и, у першому’ з яких завдяки приєднанню преф ікса об-
до кореня -верт - (обверт ат и) відбулося спрощ ення в групі приголосних,
звідси й етимологічне розходження цих слів (обверт ат и > оберт ат и).
Велику роль в етимологічних розвідках відіграє обізнаність дослідника
з д іал ек та м и п о р івн ю в ан и х м ов. дані яких до си ть часто до п о м агаю ть
“розш ифрувати” і семантику сучасної лексеми, і значення засвідченого в
історичних дж ерелах слова. Пояснити це можна на прикладі українського
слова бдж ола. Чому виникла така назва комахи? П а м ’ятки тисячолітньої
давності донесли до нас давнє написання цього слова у вигляді бьчела. Для
розуміння його будови і первісного значення в пригоді стаю ть дані діалектів
російської мови. Учені встановили, що слово бьчела утворене та к само, як і
діалектне слово кош ела. знане в говірках російської м ови із значенням
‘кош іль’, ‘корзина’. У слові кош ела виділяється корінь -коиі-. суфікс -ел- і
флексія (закінчення) -а. Слово бьчела також поділяється на тр и морфологічні
одиниці: б ьч -. -ел і -а. Корінь -бьч- споріднений з діалектним словом буча,
яке означає ‘ш ум’, пор. у Словнику’В.Даля: “бучать-бунчать. жужжать”.. Звідси
роблять висновок, щ о бьчела походить від звуконаслідувального кореня
буч-, у якому звук [у] редукувався в [і,|. П одальш і зміни цієї давн ьої форми
пов'язані із занепадом [ь] (бьчела > бчела) і процесом регресивної асиміляції
у російській мові (бчела > пчела) та прогресивної аси м іляц ії в у країнській
мові і лабіалізацією [с] в [о] після ш иплячого | бчела] > [б д к е л а ] > [б д к о л а ].
Здійсню вати етимологізування слів нелегко. Труднощі зумовлюються
тим. що аналізу піддаю ться слова з утраченими в них колишніми значеннями,
будовою й вимовою. Зовсім інше спостерігається, коли стикаємося з словами,
які мають, як кажуть, живу, прозору будову і значення. Вони не потребують
етимологічних дослідж ень. їх н ім аналізом зай м ається не етим ологія, а
морфологія, зокрема її розділ словотвір. Такі слова української мови, як
к віт е н ь, ж овт ень, л и с т о п а д , в и ст а вка , в а р ен н я , д а р м о їд , п о р іч к и ,
палі ’я т ник, відвійки, одноліт ок і багато інш их, не потребую ть складних
етимологічних розвідок. Вони розкриваю ть своє значення разом з розбором
їх м орф ологічного складу. Н азва м ісяц я л и с т о п а д ви н и к л а вн аслід ок
поєднання двох слів ли ст я і падат и, у слові п а м 'я т н и к без будь-яких
труднощ ів виділяється корінь -пам 'ят-. Ясно, що слово варення є похідним
від слова варит и, відвійки - від віяти.
 § 95. Побутова (наївна) етимологія. Наведені в попередньому параграфі
приклади порівняно легкого розуміння будови слів і семантичної близькості
схож их за звучанням слів можуть створити неправильне уявлення, за яким
н ачеб то будь-яке с п ів зв у ч ч я с л ів аб о їх ч асти н є св ід ч е н н я м їх н ь о ї
м орфологічної і сем античної спорідненості. І таке трапляється часто.
Т ак, в о п о в ід ан н і І.Ш м е л ь о в а “Н а п о л е о н ” в ід в ід у в а ч б а л а г а н а
п о я с н ю в ав , щ о г е р о ї п 'є с и н а з и в а ю т ь с я м а р ш а л а м и тому, щ о вон и
марш ирую ть. Т ак на підставі випадкової співзвучності слів утворилося
своєрідне значення сповам арш ап, яке не відповідає ні його загальноприйнятій
семантиці, ні його етимології. Лексем а м арш ал походить від французького
т агесЬаі, що є історизмом: 'коню ш ий' - придворний чин; марш ируват и ж
запозичене з німецької тагхскіегеп, яке походить з французького т агске -
'ходьба'.
Такий процес переосмислення семантики, а почасти й зміни звуків за
зразком відомих при випадковому збігові звучання називаю ть побутовою
етимологією . Н азва "побутова етим ологія " викликана побутовим (а не
науковим) осм исленням, зумовленим нерозумінням справж нього значення
слова, трактованого за співзвучністю. Це дає підстави назвати цей процес
наївним, тобто науково не обгрунтованим. Зачіпає він запозичені або давні,
а значить, не зрозумілі мовцям слова, які вони прагнуть пояснити відомими
їм близькозвучними одиницями. Так. відомий в українській мові фразеологізм
нем ає ні грана правди іноді передається, як нем ає ні грам а правди. У ньому
слово грам ужито зам ість давньої назви одиниці аптекарської ваги гр а н , що
дорівню ється 0,0062 г. Ф онетичне і сем античне переосмислення сталося
внаслідок незнання цієї лексеми, звучання якої близьке до відомого слова
грам.
Подібного тип}1переосмислені слова здебільш ого залиш аю ться у сфері
розмовно-побутового вжитку.
Термін "етим ологія” в сполученні “побутова, або наївна етимологія”
вжито умовно. Він не м ає того смислу, про який іш лося в попередніх двох
параграфах. Його вж иваю ть лиш е для пояснення процесу переосмислення
ок р ем и х н ев ід о м и х с л ів за зразком зн ан и х. С тається це в р о зм о вн о -
п о б у т о в о м у м о в л е н н і, то м у й ім е н у є т ь с я ц е й п р о ц е с " п о б у т о в о ю
етимологією ” .
Виділення слів з неправильно осм исленою семантикою відоме з часів
Давнього Риму. Для них існував термін еіут оіо^іа Ьоуіпа (бичача етимологія).
У X IX ст. західноєвропейські лінгвісти на противагу науковій назвали її
народною етимологією . Термін цей уживається до цього часу, хоч було б
доцільно відмовитися від нього, оскільки слово "народна м ає надто широке
значення. П равомірно закріпити за цим явищ ем назву "побутова, або наївна.
етимологія”
§ 96. Л е к с н к о г р а ф і я. Типи словників. Лексикологічна наука, яка
визначає теоретичні засади і практично втілює їх в укладання словників різного
типу, називається лексикографією (від гр. 1е х і к о 8 - 'словниковий' і ц г а р її
б - ‘пиш у’).
Л ексикограф ія м ає багаторічну історію , великий д о с в ід створен н я
різноманітних словників і знаменні досягнення. Як одна з важ ливих у сучасній
лін гвісти ц і, вона набуває дедалі більш ого розвитку. С п р и ч и н ю ється це
з р о с т а ю ч и м и м іж н а р о д н и м и к о н т а к т а м и , п о т р е б о ю у в и в ч е н н і
малодослідж ених і поглибленому аналізі всіх мов для задоволення наукових
і за га л ьн о к у л ьту р н и х т а о с в іт н іх за п и т ів с у с п іл ь с т в а . З а с то с у в а н н я
електронно-обчислю вальної техніки в укладанні словників збагатило теорію
і практику цієї лінгвістичної науки.
В ідп овідн о до завдан ь і подачі словникового м атер іал у прийнято
розрізняти словники енциклопедичні і лінгвістичні. П ринципова відмінність
їх полягає в тому, що енциклопедичні словники подаю ть відом ості про
поняття, речі, явища, історичні події, видатних людей, а лінгвістичні пов'язані
з ан ал ізо м слів: р о зк р и ваю ть л екси ч н е і гр ам ати ч н е зн ачен н я, сф еру
вживання, походження, вимову, написання, переклад інш ою мовою , але вони
не містять відомостей про всебічний характер самого предмета, позначеного
відповідним словом.
Е н циклопедичні і л ін гвісти ч н і сл овн и ки стан о вл ять собою н аб ір
словникових статей, які складаю ться із заголовного (поясню ваного) слова і
ти х д а н и х , які його то р к аю тьс я. З а го л о в н і сл о в а р о зт а ш о в у ю т ь с я в
ал ф авітн о м у порядку. О ск іл ьк и в ен ц и кл о п ед и чн і сл о в н и ки вводяться
виклю чно загальні і власні назви, словникові статті в них представлені
ім ен н и кам и або словосполученням и з іменником. В енциклопедичном у
словнику позначається наголос у заголовному слові, є етимологічна довідка
інш омовних терм інів, але вони не подаю ть грам атичної чи стилістичної
хар актер и сти ки п ред ставлен и х назв. С татті м ож уть супроводж увати ся
ілю страціями. До енциклопедичних словників належ ать всі термінологічні
словники (наприклад. “С ловник лінгвістичних терм інів” ), енциклопедії (як-
от "У країнська енциклопедія"), біограф ічні словники (зокрема: “Хто є хто:
Біо-біограф ічний словник”).
Л інгвістичні словники подають усі граматичні класи слів з огляду на
те. що їх основним об'єктом описування є слово, що вим агає розгляду всіх
ч а с т и н м о в и . Д л я п о я с н е н н я с л ів з а с т о с о в у є т ь с я їх н я р із н о б іч н а
характеристика: семантична, стилістична, етимологічна.
і с н у ю т ь одно-, дво- і багатомовні словники, які призначаю ться головно
для навчальної мети.
Відповідно до завдань і способів лексикографічного описування слів
лінгвістичні словники бувають різних типів: тлумачні (словники, що пояснюють
слова), інш омовних слів, історичні, етимологічні, діалектні, орфографічні,
орфоепічні, частотні, фразеологічні, словники омонімів, синонімів, антонімів,
мови письменника та ін. Кожен з них відзначається своєрідністю в будові
словникової статті, характеру іл ю стративного матеріалу, що зумовлено
завданнями конкретного словника.
П еред сучасною лексикографією кожної м ови стоїть важливе завдання
- зібрати якомога більш е даних про слова відповідної мови. Ц е дасть змогу
зробити серйозний крок до створення тезаурусів (від гр. ( її е 5 а и г и 5 -
скарбниця, сховищ е ) національних м ов, тобто, словників, що подаю ть
лексичний склад мови в повному обсязі, про що мріють лексикографи світу.
П оряд з цим лексикографічна наука має р о зв ’язувати ряд інш их актуальних
проблем: укладання словників письменників, словників епохи, словників
певних спеціальностей та ін. Здійснення цієї титанічної праці бачиться лиш е
з до п о м огою к о м п ’ю терів. П ерш і п о зи ти в н і н асл ід к и в засто су ван н і
комп кггерів д л я створення тезаурусів досягнуто лексикографами різн и х
країн, у тому1числі й України.
Л ітература
1. Карпенко Ю .О . Всту п до м овознавства. - К. - О деса 1991 - С 94-
136.
2. Кочерган М .П. Вступ до мовознавства. - К , 2000. - С. 181-261.
3. Булаховський Л.А. Н ариси з загального мовознавства. - К.. 1959.
4. Білецький А.О. Про мову і м овознавство. - К.. 1997. - С. 140-161.
5. Ю щ ук І.П. Вступ до мовознавства. - К., 2000. - С. 63-93.
6. Реформ атский А. А. Введение в язьїковедение - М 2003 - С 60-
156.
ГРАМАТИКА
§ 97. П р ед м ет гр ам ати к и як науки. Її р озділи - м о р ф о л о гія і
синтакснс. Граматика (від грец. § г а т т а І і к е, від § г 5 ш ш а - 'н ап и сан н я’,
'літера ) - м овознавча наука, яка дослідж ує форми слів т а існуючі в м овах
засоби поєднання їх у речення. Навіть це найбільш загальне визначення
граматики вказує на своєрідний аспект у вивченні слова, який полягає в аналізі
його форми і властивостей сполучатися з інш им и словам и для вираж ення
думки. Такий підхід до розгляду слова є новим порівняно з тим , як воно
розглядалося в лексикології. Для лексикології слово - це елемент, щ о позначає
різні сторони дійсності і м ає закріплене за ним певне значення (називає
предмет, вираж ає поняття). Д ля граматики слово - одиниця, в якій розгляд
значення тісно п о в'язан и й із засобами його оформлення, тобто з розглядом
того, що служить показником форми слова, яка втілю є відповідне значення.
Різний кут зору в аналізі слова лексикологією і граматикою можна передати
термінологічно: одиницею лексикології вваж ається слово (лексем а) (звідси
іназва “слово-тип"), одиницею граматики - форма слова (слово-член).
Ф орма слова виникає в зв'язк ах слів у реченні, коли слово функціонує в
ньому як його складова одиниця. Тому’ в граматиці вивчаю ться форми слів і їх
функціонування в їх з в ’язках з інш ими форм ам и в реченні для вираж ення
думки. У цьому ви являється діалекти чн и й в за є м о з в ’язо к р ізн и х р івнів
граматики - морфологічного і синтаксичного. Н аявність цих рівнів свідчить
про складність завдань граматики, а саме: з одного боку - вивчаю ться форми
слів, а з другого - встановлю ю ться їх поєднання в реченні. Ц е викликало
поділ граматики на два розділи - морфологію і синтаксис, а відтак і виділення
двох граматичних рівнів (морфологічного і синтаксичного).
М орфологія (від грец. т о г р її е - "форма’ і 1 о § о 5 - ‘учен н я’)
становить учення про зміну форм слова і п ов'язан и х з ними граматичних
зн ачен ь (роду, ч и сл а, від м ін к а , часу, о соб и тощ о) т а їх гр ам ат и ч н и х
властивостей; вона вклю чає в себе також учення про частини мови як лексико-
граматичні класи слів, відм інні семантично і граматично.
Синтаксис (від грец. 8 у п І а х і 5 - ‘поєднання’) вивчає словосполучення
і речення. їх будову і типи.
Сукупність своєрідних елементів будови слів і здатність їх (елементів)
передавати грам атичні властивості (тобто те. що є предметом вивчення
морфології), а також сукупність засобів зв'язку слів у словосполученні і в
реченні (що є предметом синтаксису) створю ю ть граматичну будову мови.
Граматична будова становить основу мови. її. образно кажучи, кістяк, який
виявляє стійкість до зовніш ніх мовних впливів, тому залиш ається незмінним
протягом століть.
 У розумінні грам атичної будови вживається також термін “граматика
Ц е й зумовило подвійне усвідом лення цього терміна: 1) ним називаю ть
мовознавчу’ науку, завдання якої визначене вище; 2) він служить синонімом
до поняття грам атична будова . Щ об запобігти подвійному сприйняттю
терм іна граматика , прийнято для називання мовознавчої науки вживати
слово “грам атика”, для грам атичної будови - “граматика м ови” . У середній
і вищ ий школах при вивченні граматики як зібрання правил про зм іни слів і
сполучення їх у реченні мають на увазі і граматичну будову (граматику мови),
і науку про неї (граматику).
Кожна мова має свою граматичну будову, тією чи іншою мірою відмінну
від інш их споріднених і неспоріднених мов. Проте в грам атиках різних мов
існує й спільне. В иділення спільного дає змогу виробити загальні принципи
підходу до аналізу грам атичних будов мов. Н а їх основі будується теорія
граматики, або загальна граматика. О сновні її положення будуть розкриті у
подальшому' викладі.
§ 98. Грам атична ф орм а слова. Поняття словоф орм и і ф орманта.
С лово “ф орм а” походить від латинського Г о г т а - "вигляд’. В історії
м о в о з н а в с т в а т е р м ін ""форма с л о в а ” в и з н а ч а є т ь с я п о -р ізн о м у .
П .Ф .Ф ортунатов. Д .М .У ш аков під ф орм ою розум іли вл асти вості слова
виділяти зовніш ні (у віднош енні до кореня) елементи (закінчення), які при
видозміні слова додаю ться до кореневої частини і вказую ть на розрізнення
граматичного значення. В українській мові, наприклад, завдяки зовніш нім
елементам досягається розмежування відмінків іменників, пор.: міст-о, м іст -
а, м іст -у, м іст -ом , (у/в. на) м іс т -і; у нім ецькій м ові відм інкових форм
прикметників (наприклад, кіеіпег —"малий ): кіеіп-ег, кіеіп-е.ч, кіеіп-ет , кіеіп-
еп. в англійській - однини і множини: саі ( ‘к іт’), саі-х ( ‘коти’).
Згідно з таким усвідомленням терм іна “форма слова” розрізняю ться
слова, що маю ть форму (наприклад, укр. парт-а, вікн-о). і слова, позбавлені
її (зокрема, іменники - укр. какаду, каное: прикметники - укр. хакі, беж ;
прислівники - укр. там, тут).
Це розуміння форми слова покладено не тільки в протиставлення слів
ф орм альн и х і н еф орм альних, а й в основу п о д і л у ' м ов на ф орм альн і і
неф ормальні. Українська, російська, польська, німецька належать до мов
формальних. Н еф орм альним и вваж аю ться в ’єтнамська, китайська: у них
нем ає закінчень, суфіксів (за винятком деяких у китайській мові), префіксів,
які беруть участь у творенні форм слів.
Однак такий поділ на формальні і неформальні мови умовний, оскільки
у ф орм альних мовах не поспіль усі слова маю ть формальні прикмети, а в
деяких неф ормальних мовах трапляю ться випадки зм іни форм слів. Щ об
переконатися в цьому, достатньо згадати, що в таких ф орм альних мовах, як
українська і російська, крім відмінюваних, є й невідміню вані слова: укр. депо,
кенгуру, р е г б і; рос. пальт о, панно, хи п п и . Д ля п ід твер д ж ен н я другого
положення можна взяти неформальну1 китайську' мову, д е наявн і ознаки
формальності слів (переваж но в дієсловах). У ній, наприклад, д л я утворення
д окон аного виду д іє с л ів у ж и вається суф ікс -ла: д іє сл о в о л а й о зн ач ає
‘приходити’, ф орм а ла іїла — ‘п р и й ш о в’. А ле це не дає п ід став уваж ати
китайську мову формальною , як і наявність деякої кількості невідм іню ваних
слів в українській чи російській мовах не є перешкодою при віднесенні їх до
м ов формальних. П оясню ється цс незначною питомою вагою, яку названі
елементи формального чи неф ормального типу посідаю ть у зіставлю ваних
мовах.
Б ільш широке розуміння форми слова було висловлене О .О .П отебнею .
О .О .Ш ахматовим. Л.В.Щ ербою , Л. А.Булаховським. Граматичну форму вони
розуміли не тільки як властивість слова передавати синтаксичні віднош ення
і формувати грам атичні значення елементам и слова, що додаю ться до його
кореневої частини, наприклад: укр. вод-а, вод-и, вод-у; нім. е/ах В іМ (портрет),
сііе Ві!еІ-ег (портрети), а й як властивість слова розрізняти граматичні значення
і вступати в синтаксичні з в ’язки з допомогою не тільки закінчення, а й інших
засобів. Серед інших засобів є. наприклад. (1) чергування звуків, пов язаного
з розрізненням граматичного числа в англійській мові: /д о і (нога) —/е е і (ноги),
в німецькій: сііе М иК ег (мати) - с/іе МіШег (матері); (2) наголос (укр. рут і -
род. в ід м . о д н и н и , р у к и - н аз. від м . м н о ж и н и ); (3 ) сл у ж б о в і сл о в а
(в українській мові, зокрем а, частки: зробив би'. в нім ец ькій - артиклі:
сіах Ь а ^ег - ‘т а б ір ’ (однина), (Ііе І.а ^ег (множ ина): (4) порядок слів: при
в і д с у т н о с т і формальних показників - закінчень - грам атичні зв язки і члени
речення встановлю ю ться за порядком слів: на перш ому місці - підмет, після
присудка - додаток. У реченні української мови Човен зачепив очерет слово
човен і очерет можна сприйм ати в однаковій мірі і як ім енники у формі
називного, і як іменники знахідного відмінка. Це означає, щ о в цьому реченні
припустимо вваж ати ім енник човен підметом, а очерет - додатком, у той же
час не виклю чається м ож ливість іменник очерет кваліф ікувати як підмет, а
човен - як додаток. Стається така непевність через те. що розглядувані
іменники не мають відмінних формальних показників, які б напевно вказували
на відповідний відм інок (називний чи знахідний), що дозволило б чітко
відрізнити підмет від додатка. С ам е в таких випадках за основу розрізнення
граматичного значення (у даному разі - членів речення) береться прямий
порядок розм іщ ення членів речення (те. що інакш е називається порядком
слів). У наведеному реченні іменник човен - підмет, вираж ений формою
називного відмінка, очерет - додаток, що має форму знахідного відмінка.
 Я кщ о ж у цьому висловленні поміняти м ісцям и ім енники (О черет зачепив
човен), то доведеться обґрунтовано визнати ім енник очерет — підметом, а
ім енник човен - додатком.
Щ ойно названих засобів вираж ення грам атичних значень достатньо
д л я того, щ об стверджувати, що форма слова утворю ється не лиш е завдяки
закінченням. Існу є ряд інш их засобів, що беруть участь у визначенні форми
слова. На підставі цього робиться висновок про тс, що будь-яке повнозначне
слово функціонує в м ові як граматично оформ лена одиниця. Ц е твердження
справедливе як для змінних слів, тобто слів, що видозміню ю ть свої форми
(наприклад, ст удент -ст удент а; великий-великого; п ’я т ь-п ’я т и; іду-ідеиі-
іде), так і для невідм іню ваних слів типу укр. т а ксі, рос. алиби. У них,
н ап р и к л ад , гр ам ати ч н е число й в ід м ін о к в с тан о в л ю єтьс я за ф орм ою
узгодж уваного слова: П ід 'їх а л о нове т а ксі (ім ен н и к т аксі виступає в
називному відмінку' однини: на це вказує форм альний показник прикметника
нове): О держ ано десят ь нових т аксі (ім енник т аксі завдяки узгодженому з
ним слову нових сприйм ається у формі родового відм інка множини).
Т аке розш и рен е розум інн я ф орм и сл ова д ал о зм огу О .О .П отебн і
висловити твердження про те. що всім мовам - формальним і неф ормальним
- властива формальність. Тільки в одних м овах основну формотворчу роль
викону є зміна слів, що досягається завдяки закінченням, при м ож ливій дії
інш их засобів у творенні форм слова (як це доводять приклади з української
мови), в інш их - відсутність формальних показників слова (закінчень) або їх
оом еж ена кількість компенсується порядком розташ уван ня слів, роллю
службових слів, наголосом та інш ими засобам и (це китайська та в ’єтнамська
мови, також й англійська мова).
У сучасному мовознавстві перевагу віддано другому поглядові на форму
слова. (Про способи розрізнення форм слів і вираження граматичних значень
- у § 112).
О скільки ф орм а слова п о в 'я за н а з розр ізн ен н ям розглядуван и х у
грам атиці грам атичних значень (однини чи множини; чоловічого, жіночого
чи середнього родів; називного, родового, давального та інш их відмінків;
недоконаного чи доконаного виду та ін.), її прийнято називати граматичною
формою.
Г р а м а ти ч н а ф орм а сл о в а - це в а р іа н т ви д о зм ін и сл о ва, як и й з
допомогою елементів його будови (наприклад, укр. парт-а, парт -и) або інших
способів мови (зокрема, нім. ііег Ічхсіі - р и б а’) стає граматичною одиницею:
вираж ає комплекс грам атичних значень (див. § 101) і вказує на синтаксичні
віднош ення з інш ими формами слів у реченні. С аме завдяки граматичним
формам стає можливим оформлення висловлень у мовленні.
Вияв слова в тій чи інш ій грам атичній форм і, тобто у відповідній
видозміні, прийнято називати словоформою . Н априклад, слово парт а як
грама тична одиниця реалізується в словоформах як мор<|юлогічних видозмінах,
а саме: парт а - парт и —парт і та ін. Кожна з цих словоформ означає той
сам ий предмет, але разом з цим вираж ає певне грам атичне значення (парт а
- наз. відмінок; парт и - род. відмінок, парт і - див. відмінок та ін. (детальніш е
- у § 101).
Ф орм и зм ін ю ван и х слів (словоф орм и) м аю ть певну м орф ологічну
структуру: вони членую ться на основну і формальну частини, наприклад:
иікол-а, учн-і, пииі-у, пииі-еш . Основна частина слова становить основу слова
(див. § 113). Ф орм альна частина представлена передусім закінченням и, а
також формотворчими префіксами, інфіксами, суфіксами, постф іксами (див.
§ 105). Ц і форм альні частини називаю ться ф о р м а н т а м и (від лат.
Гот т а п б (Го г т а п 1 1 8) - 'створю ю чий', ‘ф орм ую чий). Так. у словоформах
груша-, груїии, груш і розрізнення відмінків (називного, родового, давального)
визначають ф орм анти-а, -и, ; а протиставлення недоконаного виду дієслова
р о б и т и і д о к о н а н о го ви ду зр о б и т и д о с я г н у т о за в д я к и ф о р м ан ту з-
(формотворчого преф ікса, - див. § 108).
§ 99. Ф орми словозміни і форми словотворення. Поняття деривації.
Видозміни слова бувають двох типів: (1) не п о в’язані зі зм іною семантики
слова (ліс, лісу, лісом та ін.), (2) п о в’язані з утворенням сем антично нових
м овн и х одиниць (ліс, лісни й , лісівни к, ліс и ст и й ). В ідп о відн о д о цього
розрізняю ть (1) форми словозміни і (2) форми словотворення.
Видозміни рука, руки, руці, руку, рукою, в/у руці, руко становлять зразок
форм словозміни. П ри всій несхожості зовніш нього оформлення вони є лиш е
ф ормами одного слова, значення якого - ‘одна з верхніх кінцівок лю дини від
п леча д о к ін ц ів п а л ь ц ів ’ - за л и ш а є ть с я н езм ін н и м у в сіх н ав ед ен и х
словоф орм ах. Ін ш і п р и клади словозм іни : укр. іду. ідеш , іде; п и т а т и
(недоконаний вид), спит ат и (доконаний вид).
Ін а к ш е с п р и й м а ю т ь с я ф о р м и с л о в о т в о р е н н я , як і м а ю т ь св о їм
результатом творення слів з новим лексичним значенням або з своєрідним
семантичним відтінком (зменшеності, пестливості, згрубілості, збільшеності,
більш ої міри вияву). Так. від слова дід утворю ю ться слова дідусь, прадід.
П ерш е з них (дідусь) виступає з семантичним відтінком пестливості, друге
(прадід) - з новим лексичним значенням ('батько діда чи баби ).
Розрізнення форм словозміни і форм словотворення дало привід до
виділення понять "словозм іна і “словотвір ”, які в розділі граматики, що
іменується м орф ологією , вводили до понять "морфологія словозм іни" і
"морфологія словотвору’’. У "Курсі сучасної української літературної мови” ,
виданому за редакцією Л. А.Булаховського. розділ "М орфологія” складається
з трьох частин: 1 Загальна частина. 2. Словотвір. З.Словозміна. У цьомувипадку
"С ловотвір’' становить розділ морфології.
У сучасних наукових виданнях з української і російської мов словотвір
в и н о с ять за м еж і м о р ф о л о гії. Й ом у н ад ан о стату с о к р ем о го р о зд іл у
мовознавства. Ц е означає, що в морф ології розглядається тільки словозміна
на основі частин мови. Словотвір же як окремий розділ науки про мову вивчає
будову і творення похідних слів на основі різних (не тільки м орфологічних)
способів словотворення (див. § 116).
У м еж ах словотвору, в якому, крім одиниць словотвірної системи,
р о згл ядаю ться сп особи словотворення, п арал ел ьн о з терм ін ом ‘ с л о в о ­
творення” вж иваю ть синонім "деривація” (від лат. с1егі\’аііо - ‘відведення,
творенн я’). Вони п о в ’язані з творенням похідних простих і складних слів за
дериваційними правилам и і словотвірним и типами.
З часом тер м ін “д ер и вац ія” почав трактувати ся розш ирено. Його
розуміють як процес створення одних мовних одиниць (дериват ів - похідних,
тобто вторинних одиниць) на базі інш их - вихідних. Уживання в цьому
визначенні словосполучення "мовні одиниці” не випадкове. Річ у тому, що
широке розуміння деривації включає до похідних одиниць: 1) деривацію
лексичну, тобто тв о р ен н я нового слова (ін ак ш е каж учи, сл о во твір ), 2)
деривацію морфологічну, що передбачає творення одних грам атичних форм
від інш их (по-інш ому говорячи, словозміну), 3) деривацію синтаксичну', яка
полягає в утворенні похідних одиниць з новою синтаксичною функцією на
основі того сам ого лексичного значення, наприклад: чит ат и к н и ж к у -*
чит ання книж ки: В ироби із золот а п ід н яли сь V ціні -* Золот і вироби
піднялись у ціні.
У цьом у посібн и ку д ер и вац ія (сл о в о тв ір ) в ш ироком у ро зу м ін н і
розглядається не окремо, а в розділі "Грам атика” (див. § 116). П оясню ється
це логікою викладу матеріалу: деривація як процес утворення мовних одиниць
виникла на ф у н ті словотвору і п ов’язана зі зм інам и форми слова, щ о є
предм етом м о р ф о л о гії - одного з р о зд іл ів грам атики . Тому в п ро ц есі
з ’ясування форм словозміни і словотвору (деривації) доречною стала вказівка
на використання терм іна "деривація” у розширеному значенні.
§ 100. Ф о р м и с и н т а к с и ч н і і н е с и н т а к с и ч н і. С и н т е т и ч н і и
ан ал іти ч н і ф орм и сл ів . С и нтаксичним и вваж аю ться такі форм и слів,
утворення яких залеж ить від синтаксичних віднош ень членів речення. В
у кр аїн ськ ій м ові, н априклад, форм и в ід м ін ка ім ен н и ків ви кли каю ться
валентністю (від лат. V а 1 е п І і а - ‘си л а’) дієслова, тобто його здатності
визначати кількість і якість залежних від нього словоформ, п о р .: беру (що?)
сокиру, б е р у (ч и м ?) р укою . Ф о р м ал ь н і о зн а к и роду, чи сла і в ід м ін к а
прикметників залеж ать від відповідних ознак ім енників, як-от: р ід н и й край,
р ід н а країна, р ід н е дитя, р ідні місця. Ф орм и особи і числа дієслів п о в'язан і з
синтаксичними з в ’язками із займенником чи іменником, зокрема: я стою, м и
ст оїмо, т р о лей б ус ст оїт ь, т ролейбуси ст оят ь. О тж е, си н такси чн и м и
виступають лиш е словозмінні форми, ф орм альний елем ент (формант) яких
вказує на віднош ення м іж формами того ж сам ого слова.
Н есинтаксичними визнаю ться грам атичні форми, утворення яких не
залеж ать від синтаксичних віднош ень м іж член ам и речення, як це було
ілю стровано щ ойно наведеними прикладами. Н есинтаксичними виступаю ть
передусім форми словотворення, а саме: ліс, лісний, лісник, узлісся, перелісок.
їх виникнення не зумовлене залежністю від інш их слів у словосполученні
чи в реченні. Вони утворені для задоволення потреб називання різних реалій
оточення.
Н есинтаксичними є й окремі граматичні форми, о б ’єднані вираж енням
протиставлюваних граматичних значень у м еж ах однієї граматичної категорії,
наприклад: грам атичних значень чоловічого, жіночого, середнього родів
(стіл, парта, озеро), однини і множини (ст іл —ст оли), звичайного, вищ ого
і найвищ ого ступенів порівняння (білий, біліиіий, найбіліш ий). недоконаного
і доконаного виду (робит и - зробит и), дійсного, умовного, н аказового
способів (робив, зробив би, зроби), минулого, теперіш нього, майбутнього
часу (робив, роблю, робит иму). Розрізнення перелічених граматичних значень
виникає внаслідок самостійного (а не залежного від зв ’язку з інш ими словами)
процесу грам атичних утворень.
Ф орми слова бувають синтетичними й аналітичними. С интетичними
(від грец. 5 у п 1 1 і Є 8 І 5 - ‘з ’єднання’) вваж аю ться форми, грам атичні
показники (форманти) яких містяться в м еж ах слова. Д ля ілю страц ії цього
твердження звернем ося до української мови, в якій розрізнення відм інків
д о сягається, як зазн ач ал о ся , завд яки ф о р м ан там (зак ін ч ен н я м ), як і є
структурною частиною слова, пор.: голова, голови, голові, голову, головою ,
(у/на) голові, голово; розрізнення осіб однини також за допомогою закінчень,
як-от: пииі\>, пиш еш , пиш е. С интетичними є й форми слів, протиставлення
яких п ов'язан е з чергуванням голосних, як це м ає місце в англійській мові:
/о о і (‘нога’) - / е е і (‘ноги’) - розрізнення однини і множини. У всіх наведених
прикладах однією формою слова передається і лексичне (воно закладене в
основі слова), і грам атичне (формант є його носієм) значення. Ці синтетичні
граматичні форми називаю ть ще простими.
Граматичні форми аналітичні (від грец. а п а 1 у 5 і 5 - ‘р о з’єдн ан н я’)
прийнято називати складеними, тому що вони становлять собою поєднання
слів повнозначного ( ж е передає лексичне значення) і службового (що виражає
гр а м а т и ч н е зн а ч е н н я ), як і с п р и й м а ю т ь с я й ф у н к ц іо н у ю т ь я к о д н а
морфологічна одиниця (одна форма слова). Н априклад, у словах німецької
мови сіег ІУаІсі ("ліс ), сііе Зіасії ("м істо’), сіая Кіпсі ("дитина"), які становлять
зр а зо к р о зр ізн ен н я гр ам ати ч н и х род ів, л екси ч н е зн ачен ня п ередаю ть
повнозначні слова (Н а І(І, НіасН, Кіпсі), а грам атичне значення конкретного
роду формують артиклі: сіег вказує на чоловічий рід. сііе - на жіночий, с/а.ч -
на середній.
А налітичним и, тобто складеним и (не складними!), є й форми дієслів
майбутнього часу недоконаного виду української мови буду читати, буду
вчит ись, у яких повнозначні слова (інфінітиви) втілюють лексичні значення,
а граматичні значення перш ої особи однини, майбутнього часу недоконаного
виду передає допом іж не дієслово бути. Н аведені поєднання повнозначного
і службового слів становлять одну з трьох форм майбутнього часу, пор.:
пр о чи т аю (п р о ста ф орм а), ч и т а т и м у (ск л а д н а ф орм а), буду чит ат и
(ск л а д е н а, а н а л іт и ч н а , ф орм а). А н ал іт и ч н о ю (ск л ад ен о ю ) ф орм ою в
українській мові є й поєднання зробив би, в якому частка би вказує на умовний
спосіб. Без цієі частки форма зробив не м ає ознак умовного способу. Ф орма
умовного способу існує тільки у вигляді зробив би. Будучи однією формою
майбутнього часу (буду читати) й однією формою умовного способу (зробив
би), у синтаксичній будові речення вони функціоную ть як один член, а саме:
простий (!) присудок: Я буду робит и: Я зробив би.
§ 10 1 . Г р а м а т и ч н е з н а ч е н н я с л о в а . Я к с в ід ч а т ь п р и к л а д и ,
проаналізовані в попередньому параграф і, синтетична й аналітична форми
слів як грам атичних одиниць служать вираж енням єдності двох значень -
лексичного (назви предмета, ознаки, дії) і граматичного (роду, числа, відмінка,
осо б и , часу, виду тощ о). Будучи п р и н ц и п о в о в ід м ін н и м и , л ек си ч н е і
грам атичне значення в кожній формі існую ть у діалектичній єдності. їх
відм інність ґр у н ту ється на трьох протиставленнях. Розглянемо їх.
(1) Л ексичне значення є індивідуальним для певної форми, оскільки
співвідноситься з певним предметом оточення і формує поняття відповідного
п редм ета в м ислен ні. С лово ст ілець н ази в ає інди відуальн и й предм ет,
узагальнене уявлення якого створю є поняття ст ільця.
Н а відміну від лексичного грам атичне значення не є індивідуальним, а
загальним. Воно не становить приналеж ність тільки однієї якоїсь форми
слова. Н авпаки, воно спільне для багатьох різн их за лексичним значенням
форм. Так. форми слів село, вікно, озеро - різні за семантичними ознаками
(тобто за лексичним значенням), але їх о б ’єднує значення одиничності на
противагу значенню множинності, яку вираж аю ть форми цих же слів села,
вікна, озера. О диничність і множинність становлять граматичні значення,
наявні в протиставлюваних формах перелічених лексично відмінних слів.
Щ е о д и н п р и к л а д . В ід м ін н і я к о с т і, щ о п е р е д а ю т ь с я ф о р м а м и
прикметників веселий, високий, можуть виявлятися в порівню ваних предметах
(у граматиці під предм етами розумію ться і істоти, і неістоти) більш ою чи
найбільш ою мірою, як-от: брат вес еліш и й за сестру; син в и щ и й за батька;
на й веселіш и й з нас Петро; н а й в и щ и й серед нас Семен. Розрізнення більш ої
чи найбільш ої в порівню ваних особах якості, вираж еної ф орм ам и ступенів
порівняння (вони виділені), також є одним з грам атичних значень слів. У
цих прикладах, як і в попередніх, грам атичні значення не індивідуальні, а
загальні: обіймаю ть слова різної семантики (веселий, вищ ий).
К рім н азван и х гр ам атичн и х зн ачен ь оди н и чн ості і м н ож и н н ості,
звичайного, вищого і найвищ ого ступенів порівняння, в сучасній українській
мові наявні ще граматичні значення: чоловічого, жіночого і середнього родів:
відмінків: називного, родового, давального, знахідного, орудного, місцевого,
кличного; першої, другої і третьої особи; недоконаного і доконаного видів;
теперіш нього, м инулого, передм инулого і м айбутнього часів; дійсного,
умовного і наказового способів; активного, пасивного і середнього станів
дієслів.
(2) Лексичне значення конкретне: дає уявлення про факт об'єкти вн ої
дійсності. Слово школа має конкретну семантику': "навчальний заклад, який
здійсню є загальну освіту і виховання молодого покоління".
Граматичні ж значення будь-якого повнозначного слова є одним з
п р о явів гр ам ат и ч н о ї аб с т р а к ц ії. Н а в ід м ін у в ід л ек си ч н о го зн ачен н я
граматичні значення не співвідносні з предм етам и оточення, не тотожні
реальним (логічним) поняттям, крім окрем их випадків збігу граматичного і
реального (логічного). Так, розрізнення чоловічого і жіночого граматичного
роду можна п ов’язати з статтю людей чи тварин (наприклад, ч о ло в ік -ж ін к а ;
кінь кобила). А ле ж та к и й зб іг реальн ого і грам атичн ого торкається
невеликої кількості слів, конкретно назв істот, хоч серед них існують слова,
граматичний рід яких не співвідноситься з статтю , пор.: ім енник лю дина
сприймається як слово жіночого роду, лексичне ж значення його "суспільна
істота', а словом дит ина, яке м ає значення граматичного жіночого роду,
можна називати й істоту чоловічої, й істоту ж іночої статі. І зовсім не можна
перенести поділ на статі на розрізнення граматичного роду в назвах неістот,
як-от: ім енники лоб, зуб - чоловічого роду, земля, ст еля - жіночого. Щ о ж до
середнього роду, то він взагалі виявляється загадкою через відсутність у житті
такої статі. М іж тим іменники, наприклад, дитя, т еля, сприйм аю ться як
лексеми середнього роду. До граматичного середнього роду належ ать і слова
ст удент ст во, суспільст во, не п о в'язан и х з конкретним розумінням статі.
Наведені приклади доводять, що грам атичні значення (у даному разі -
значення грам атичного роду) не можна виводити з р еальн и х (логічних)
 розрізн яю ться три грам атичних роди, у ф ранцузькій - д в а (чоловіч и й і
уявлень. У деяких випадках можна пояснити виникнення назв цих граматичних
жіночий); українська мова має дві форми минулого часу, нім ецька - чотири.
значень: чоловічий рід, можливо, від того, як розрізняю ться займенники: він
(3) Н а відм ін у від лексичного значення, яке в сл о в і є о сн о в н и м ,
п о в ’язується з чоловічою статтю , вона - з ж іночою . В ідсутність статі, але
в и зн а ч а л ь н и м , гр ам ат и ч н е зн ач ен н я є су п р о в ід н и м . С п ів в ід н о с н іс т ь
наявність формального протиставлення (він, вона, але воно) змусила назвати
граматичного значення з предметами, властивостями, процесам и дійсності
утворення з формантом -о середнім родом (як в українській мові) або ніякого
опосередкована завдяки лексичному значенню . П очувш и словоформу ст іл,
роду (як у білоруській мові).
ми співвідносим о її з предметом, а не п о в’язуємо її з називним відмінком
Грам атичні значення - це аб стракц ії, кожне з яки х п о в ’язується з
однини чоловічого роду, тобто з гр ам атичн и м и значенням и, які м ає ця
формальними ознаками слів. Вони встановлю ю ться на основі співвіднош ень,
лексема.
опозицій (протиставлень) формальних показників (формантів). Тільки це дає
Закінчуючи розгляд протисташіення лексичного і граматичного значень,
п ід стави висновувати про н аявн ість певних гр ам ати ч н и х значень. М и
зауважимо, що граматичні значення виявляю ться на основі м орф ологічної
говоримо про грам атичне значення роду' ім енників української мови лиш е
тому, що в ній у конкретних випадках вж ивання ім енники вим агаю ть від опозиції. Так, завдяки опозиції апілО парт а визначається чоловічий рід
узгоджуваних з ними слів певних родових форм, а саме: білий папір, біла слова ст іл; зіставлення ж ст іл - ст ола - столу, столом, ст олі показує, що
фарба, біле небо. За формальними показниками перша група слів п о в ’ я з у є т ь с я воно має значення називного відмінка, а наявність форм ст іл - ст оли -
з так званим чоловічим родом, друга - з жіночим, третя - з середнім. Це демонструє відм інність одиничності і множинності.
р о з р із н е н н я р о д ів за в и х ід н о ю (п о ч а т к о в о ю ) ф о р м о ю в с т а н о в л ю є Отже, грам атичне значення - це узагальнене, абстрактне значення чи
їх су к у п н іс ть , щ о су п р о в о д ж у є (су п р о в о д ж у ю т ь) л е к с и ч н і зн а ч е н н я
протиставлення в іменниках: 0 і - нульове закінчення (п а п ір о ). -а (ф арба),
сем ан ти ч н о від м ін н и х р о зр яд ів сл ів у кож ном у о к р ем о м у ви п ад к у їх
-о (небо).
уж ивання. Вони ви раж аю ться ф орм ан там и слова, тобто зо вн іш н ім и чи
Ц і п р о ти став л ен н я ф о р м ан тів не чітко одн о зн ач н і (п ор.: небо -
внутріш німи у віднош енні до кореня елем ентам и або служ бовими словами,
середнього роду' і бат ько - чоловічого, вода - жіночого роду і собака -
які створю ю ть граматичну форму слова (див. § 98).
чоловічого роду; у них форманти однакові - грам атичні роди різні). І все ж.
Звідси висновок: граматична форма сам а для себе не існу є. Вона втілю є
незваж аю чи на це. провідну' роль у розрізненні граматичних родів відіграю ть
в собі значення. У граматиці розглядаю ться дві сторони грам атичних явищ:
ф орм альні ознаки (закінчення, а також різн а система відм іню вання). Це
внутріш ня, тобто те. що виражено, і зовніш ня, тобто тс. чим воно виражене.
означає, що якщ о в мові існують формальні протиставлення (опозиції) роду,
то є всі п ід ста в и констатувати н ая вн ість т а к и х гр ам ати ч н и х значень.
§ 102. Поняття граматичної категорії! грамеми. Граматичні категорії
В ідсутність же такої опозиц ії вказує на те, щ о в м ові н ем ає значення
(від грец. к а ( е § о г і а - ‘судження, визначення’) являю ть собою родові
грам атичн ого роду'. В англійській м ові, напри клад, ім ен н и ки не м аю ть
поняття щодо конкретного вияву грам атичних значень як видових понять.
подібного до української мови протиставлення, тому й грам атичні значення
В они о б ’єдную ть р яд сп іввід н о сн и х гр ам ати ч н и х зн ачен ь, ви раж ен и х
роду' в ній не виділяю ться. Родових протиставлень позбавлена й вірменська
відповідними форм альними показниками (ф ормантами), і узагальню ю ть їх.
мова.
Так. узагальнене розуміння виду дієслова, наприклад, української і російської
Значень відмінків (наприклад, називний відмінок функціонує переважно
мов становить граматичну категорію (родове поняття). їй підпорядкованими
зі значенням суб'єкта дії. знахідний - о б ’єкта, родовий - приналеж ності,
(видовими поняттями) є окремо грам атичне значення недоконанош і окремо
орудний - знаряддя д ії тощо), так звичайних для української мови, нем ає в
граматичне значення доконаного виду. Ф орми недоконанош і доконаного
с п о р ід н е н ій б о л га р сь к ій , о ск іл ь к и ім ен н и к и в н ій не зм ін ю ю ть ся за
видів є елем ентарним и одиницями (виявом) граматичного значення, тобто
відм ін кам и , значить, у них нем ає відм інкови х протиставлень. П одібне
грам ем ам и (від грец. %гатта - ‘р и ск а’, ‘обр и с’, ‘м еж а’), які є видовим
спостерігається також у французькій мові. Тим-то й зрозуміло, що граматичні
поняттям щодо категорії виду' як родового поняття. Або інш ий приклад: видові
значення не універсальні для мов світу: в одних мовах вони є. в інш их їх
поняття: грам атичні значення називного, родового, давального т а інших
немає. Вони виводяться з матерії і форм конкретних мови, а тому й виявляють
відм інків - о б ’єдную ться родовим поняттям категорією відм інка. Ф орми
сп е ц и ф ік у кож ної з них. В у к р аїн с ь к ій , р о с ій с ь к ій , п о л ьськ ій м о вах
називного та інш их відм інків - це грам ем и - видові поняття щ одо категорії
‘ Тут і далі о позначення нульового закінчення (флексії) або суфікса.
 ЗАГАЛЬНЕ М ОВОЗНАВСТВО
відмінка як родового поняття. Схематично це можна передати так:
Родові
поняття
Видові
поняття
Отже, граматична категорія - цс клас граматичних значень, що об'єднує
в собі річні протиставлю вані формальні одиниці, які становлять елементи
(грамеми) цього узагальненого класу значень.
Кількість протиставлю ваних членів у межах певних категорій буває
різною . Це демонструю ть наведені схеми: видів - два. відм інків - сім.
Без співвідносних грам атичних значень як видових понять не існує
грам ати ч н и х категорій - понять родових. О скільки у бол гар ській мові
ім енники не відміню ю ться, то й нем ає категорії відмінка, в англійській не
розрізняю ться за родами, то й немає категорії роду.
До кола грам атичних категорій, наприклад, у м орф ології української і
російської мов, входять категорії роду, числа, відмінка, ступенів порівняння,
особи, часу, виду, способу, стану. Пасамперед, стосовно їх і прийнято вживати
термін “ граматична категорія".
У загальнюю чий .характер граматичної категорії виявляється в тому, що
вон а о б єдн ує сл ова з р ізн и м л ек си ч н и м зн ач ен н я м і г р ам ат и ч н и м и
о соб ли востям и . Зокрем а, категорія ч и сл а української і р о сій сько ї м ов
властива іменникам, прикметникам, числівникам (порядковим), займенникам,
д іє с л о в а м ; к атегорія роду - ім ен н и к ам , п р и к м е тн и к а м , ч и с л ів н и к ам
(порядковим), займенникам, дієсловам.
Н а п о в н ю в а н іс т ь о д н и х і т и х ж е г р а м а т и ч н и х к а т е г о р ій
п р о т и с т а в л ю в а н и м и г р а м а т и ч н и м и з н а ч е н н я м и в м о в а х с в іт у
характеризується значною строкатістю. Так. відм інків іменників у німецькій
м ові чотири, в р о сій сь к ій - ш ість, в у к р аїн с ьк ій - сім . у ф ін с ьк ій -
чотирнадцять, у деяких дагестанських мовах -до сорока.
Крім названих граматичних категорій, засвідчуваних в українській мові,
в мовах світу виділяються, наприклад, категорія визначеності/ невизначеності
в англійській і німецькій мовах, категорія ввічливості в японській і корейській
мовах.
Іноді термін}’ "грам атична категорія" надаю ть розш иреного значення:
ним називаю ть частину мови з усіма належ ними їх гр ам атичн и м и ознаками,
тому засвідчую ться такі формулювання: ім енник я к гр а м а т и чна кат егорія;
д ієслово я к грам ат ична кат егорія. П равом ірність уж ивання цього терм іна
стосовно частин мови обгрунтовується тим , що частина м ови - це клас слів,
о б ’є д н а н и х на о с н о в і в р а х у в а н н я с е м а н т и ч н и х , м о р ф о л о г іч н и х і
синтаксичних рис, але відм інних за характером грам атичних значень, форм
і функціонування.
У с и н т а к с и с і г р а м а т и ч н и м и к а т е г о р ія м и в в а ж а ю т ь р е ч е н н я ,
предикативність, м одальність, члени речення (підмет, присудок, додаток та
ін .), ти п и си н так си ч н и х з в ’я зк ів (координація, узго д ж ен н я, керування,
прилягання).
§ 1 03. М о р ф о л о г іч н а б у д о в а с л о в а . П о н я т т я м о р ф е м и . Я к
зауваж увалося (§ 99), ({юрми словозміни і ({юрми словотворення складаю ться
з м орфологічних елементів, одні з яких несуть у собі речове значення, інш і -
служ ать або для творення видозмін слова, або для форм ування слів з інш им
л е к с и ч н и м зн а ч е н н я м , н а п р и к л а д : ш кол-а, и ік о л-и \ а л е ш к о л -я р . Ц і
м орфологічні компоненти називаю ть м орфем ам и (вони відокрем лені: іикол-
, -а, -и, -яр).
М орф ем а (від грец. т о г р і ї е - 'ф о р м а’) - н ай м енш а м орфологічна
частина слова, що м ає значення. У наведених вищ е словах м орф ем а -шко.ч-
передає речове значення (навчальний заклад), морфеми -а та -и відтворю ю ть
граматичні значення: -а - значення називного відмінка однини жіночого роду ,
-и - значення родового відм ін ка однини ж іночого роду; м о р ф ем а -яр
служ ить для називання особи за заняттям, діяльністю .
М орф ем а - не тільки найм енш а морфологічна части н а слова, вона є
найм енш ою значеннєвою одиницею мови. Б ільш им и і ск лад н іш и м и за неї є
такі значеннєві одиниці мови, як слово і речення. Кожне з них складається з
м енш их семантичних компонентів: речення - з слів, слова - з морфем. Тим-
то речення ділиться на окремі слова: Защ ебет ав | соловейко - \ п іш ла | лу н а \
гаєм (Т.Ш евченко); слово - на морфеми: рук-а. П оділ м орф ем на менші
значеннєві елементи неможливий. М орфему можна поділити на фонеми, але
вони належ ать до іншого мовного рівня (фонетико-фонологічного), який має
план виразу і не м ає плану значення. М орфема - значеннєвий компонент
слова, фонема - лиш е звукове, м атеріальне його вираж ення. Д ля доведення
цього звернім ося до прикладу. М орфему ваз- у слові ваза мож на поділити на
звукові елементи < в >, < а >. < з >. з яких перш ий елем ент становить фонему
< в >. Її наявність у цій м орф ем і робить д а т морфему відм ін н ою від інш их
морфем, таких як баз- (у слові база), ф аз- (у слові ф аза). Конкретного ж
 значення фонема < в > у морфемі ваз- не має. не маю ть його і фонеми < б >,
< ф > у м орфем ах баз-, фаз-. Вони є лиш е м атеріальною основою морфем і
показниками іх розрізнень, а тому не визнаю ться м орфемами.
На основі аналізу цього прикладу не слід робити висновок про те. ніби
ф он ем а < в > здатна лиш е до ф ун кціонування як звуковий компонент
морфеми. Вона може бути матеріальним вираж енням сам остійної морфеми.
Доводить це розгляд дієслова української мови вбігт и. у якому фонема < в >
втілю є м орфем у в-, адж е за сем античним наповненням дієслово вбігт и
означає дію , спрямовану' в середину, пор.: бігти і вбігт и. Ц ього значення
розглядуване дієслово набуло завдяки морфологічному елементу' в-, який
вказує на дію сам е такого спрямування. О скільки це так. то треба визнати,
що елемент в- м ає значення. Те, що в- -здатний надавати сам е такого значення
дієсловам української мови, підтвердж ую ть інші лексеми, як-от: вт иснут и,
влет іт и, внести, вскочит и, в яких елем ент в- виконує ту ж функцію, що і в
слові вбігти. Значить, елем ент в- у цьому слові є не тільки фонемою , а й
морфемою. Отже, розглядаю чи слово вбігши як морфологічну одиницю, слід
констату вати наявність у ній морфеми в-, матеріальним виразом якої є фонема
< в >. У морфемі ж ваз- елемент в є лиш е фонемою , а не матеріальним
втіленням морфеми.
М орфема відрізняється від інш их значеннєвих елем ентів мови (слова і
речення) не тільки нем ож ливістю ділитися на м енш і значеннєві одиниці. Її
відм інність від них ще й у тому, що морф ем а не висту пає сам остійною
о д и н и ц ею , як а ав то н о м н о п ер е д а є зн ач ен н я . Я к зн а ч е н н є в а ч а с т и н а
зміню ваних слів морф ем а виявляє свою значеннєву якість лиш е в сполуці з
інш им и м орфемами. Н авіть у словах з так званою чистою основою , таких як
ліс, ніс, кінь, виділяється дві морфеми: наявні і нульові: л і с — 0 . ніс - 0 . кінь
- 0 (див. § 111). Тому в зм іню ваних словах щ онайменш е може бути лиш е дві
морфеми. Н езмінні слова - одноморфемні.
До розряду морфем відносять службові слова, зокрем а артиклі: фр. Іе,
!а\ нім. сіег, (.Не, сіа.ч; частки: укр. біг, рос. ли, які. не маю чи самостійного
лексичного значення, виконують важливу граматичну' роль: вказую ть на
граматичні значення роду, числа, умови, запитання тощо. Подібно до морфем
вони беруть участь у грам атичном у оф орм ленні слова. З їх участю , як
зау важу валось (§ 100), утворюються аналітичні (складені) граматичні форми.
Н априклад, у французькій мові Іе реге (батько). 1а т еге (мати) артикль 1е
вказує на чоловічий рід, Іа —на жіночий; у нім ецькій мові сіег В г іе [ (лист),
сіег Ь іааі (держав;!) (у них артикль сіег вказує на грам атичне значення
ім енників чоловічого роду однини); в українській мові частка би служить
засобом оформлення умовного способу: ходив би, писав би. Уявити згадані
тут гр ам ат и ч н і зн а ч е н н я б ез цих служ бови х сл ів н ем о ж л и во . Ц им і
ви п р авдо ву ється відн есен н я служ бових слів до розряду' м орф ем . Вони
іменую ться аналітичним и синтаксичними морфемами.
§ 104. В и ділен н я м орф ем і встановлення їх значення. М орф ем а -
це м орфологічна частина слова, яка в сполуці з інш ими м орф ем ам и надає
слову певного значення. Значить, щоб виділити в слові морфему, необхідно
встановити, яка вона є. тобто в якому вигляді вона наявна в слові. Досягається
це зіставл ен н ям : по-п ерш е, р ізн и х форм того сам о го сл о ва, по-друге,
спільнокореневих слів, якщ о морф ем и піддаю ться подальш ому поділу. Для
іл ю с т р а ц ії цього п р о ан ал ізу єм о д в а п р и к л ад и сл ів у к р а їн с ь к о ї м ови:
прикметник лісовий й ім енники вода, ліс.
Д ля встановлення форм слова лісо ви й (це перш а у'мова ви ділення
морфем) змінимо його за відмінками. У творення лиш е трьох відм інкових
ф орм д о зв о л я є кон стату вати , щ о в них є м о р ф о л о гіч н і е л е м е н т и які
заступаю ть один одного (цс: -ий, -ого, -ому), і елемент, який повторю ється в
усіх формах ( ц е лісов-). З цього зіставлення робимо висновок, щ о елементи,
які засту паю ть один одного при зміні форм слова, становлять не щ о інш е, як
морфологічні складники цих форм. Вони є показниками форм прикметника,
й о го с т р у к т у р н и м и к о м п о н е н т а м и , п р и ч о м у к о ж ен з к о м п о н е н т ів
самодостатній. Ц е й дає право говорити про те. що перелічені елементи
(-и й , -о го , -о м у ) є м о р ф е м а м и , то б то м о р ф о л о г іч н и м и ч а с т и н а м и
р о згл я д у в ан о го сл о ва. Т ак д о в о д и т ь с я п р о ц ес в и д іл е н н я м о р ф ем як
морф ологічних частин слова.
Але щоб переконатися в тому', що це морфеми як значеннєві одиниці,
тр е б а довести їх зд атн ість п ередавати певне значення. Д о ся га єть ся це
зіставленням з інш ими словами, але з цими ж м орфемами. Виявляється, що
м орф ем а -ий властива інш им прикметникам (наприклад: ст еповий, гайовий,
польовий) і служить формантом прикметників однини чоловічого роду, а
м орф ем а -ого вказує на грам атичне значення родового відм інка, -ом у -
значення давального відмінка (п ор.: лісового, степового, гайового, польового;
л іс о в о м у , с т е п о в о м у , га й о в о м у , п о л ь о в о м у ). О т ж е , з іс т а в л е н н я з
р ізн окорен еви м и , ал е одн о м о р ф ем н и м и словам и п ерекон ує в тому, що
ви д іл ен і м орф ологічн і ком поненти (-ого, -ом у) є зн ач ен н єв и м и , тобто
доводить їх морфемний стату с. Вони не діляться на м енш і морфологічні
одиниці і служать для вираж ення певного значення в поєднанні з іншими
морфемами.
Т епер залиш ається п ід цим кутом зору п роан алізувати морф ологічну
частину слова лісовий, яка зали ш и л ася після вилучення м орф ем и -ий. Чи
м ожна твердити, що вона становить неподільну' частину прикм етника? Ш.об
д а т и в ід п о в ід ь на ц е з а п и т а н н я , н е о б х ід н о в д а т и с я д о п о ш у к ів
 спільнокореневих слів. Таким є слово ліс. Зіставлення лісо в- з ліс - дає змогу
в и д іл и т и м о р ф о л о гіч н у ч а сти н у -о в- як м орф ем у. Щ об п ід тв е р д и ти
м орф ем ний статус -ов-, подивимося, чи є в українській м ові слова з цим
м орф ологічним компонентом. В иявляється, існують. Д о ран іш е наведених
слів ст еповий , гайовий, польовий додам о береговий, р іч к о в и й , у яких, як і в
слові лісовий, м орф ем а -ов- вказує на віднош ення до простору. Ц е дозволяє
о стато ч н о тв ер д и ти , що -ов- є м о р ф ем о ю , як а не д іл и т ь с я н а м енш і
м орф ологічні частини і служ ить д л я передачі певного значення. О тж е, із
залиш еної після вилучення -ий частини ліс о в- виділилася ще одна частина
-ов-. З али ш и вся ком понент п ри к м етн и ка ліс о в и й у вигляді ліс -. Знову
задаєм ося запитанням : це неподільна чи подільна частина слова? О скільки
вона не ділиться на менші морфологічні елементи, її слід визнати самостійною
м орф ем ою , що несе в соб і речове значення ряду однокореневих слів. Так.
усі слова з цим коренем, а сам е: ліс, лісник, лісовий, п ролісок - п о в 'я за н і з
поняттям лісу. О тж е, л іс - це щ е одна м орф ем а.
К ількість морфем у слові визначається тим . на скільки морфологічних
частин поділяється слово. У п р и к м е тн и й 'лісовий морфем три, тому щ о після
вилучення м орфеми ий частина слова лісов- виявилася такою, що поділилася
на дві морфеми (ліс- і -о в). Таке спостерігається у словах з похідною основою
(див. § 113). тому у виділенні морфем застосовується зіставлення з формами
словозміни і з ф орм ам и словотворення.
Коли ж у слові наявна непохідна основа, виділення морфем обмежується
лиш е зіставленням словозмінних форм: парт -а, ліс -0 .
Т акі загальні вимоги виділення м орфем і встановлення їх значеннєвої
функції. Вони розраховані на наявність регулярних, постійно виділю ваних
складових елем ентів слів.
Т им часом у д еяк и х словах трап л яю ться нерегулярні, сп о р ади ч н і
(в и п а д к о в і), о д и н и ч н і м о р ф ем и . В о н и в и д іл я ю т ь с я п р и зіс т а в л е н н і
спільноморфемних споріднених за смислом слів, але в різнокореневих словах
не повторюються. Н априклад, у слові української мови козел виділяється
одинична м орф ем а -ел (пор. коза), у слові російської мови бахвалит ься
вичленовується елем ент ба- (пор. хвалит ься). їх значення осм ислю ється
разом з головною м орфемою , що передає см исл споріднених слів. У словах
з інш им и коренями виділені м орфеми -ел і ба- не функціонують.
§ 105. Види морф ем . Корінь і афікси. Варіанти морф ем (аломорфи).
П оняття інтерф ікса. Залеж но від семантичної і грам атичної ролі в слові
морфеми поділяються на два види: кореневі й афіксальні, відповідно - корінь і
афікси.
К о р і н ь - єдина обов’язкова для кожного слова морфема, яка є носієм
речового значення у граматичних формах того ж самого слова і в споріднених
(інакш е - однокореневих) словах, у яких вона є стриж невою . Ілю страцію
цього може становити ланцю г слів української мови зим а (словоформи: зими,
зимі, зим ою ), зимовий, зимовник, зимуват и, перезим уват и, в яких усі слова,
хоч і маю ть індивідуальний зміст, речово п о в’язані коренем -зим -. У них він
становить основну' смислову частину' слова.
Н айчастіш е корінь поєднується з інш им и м атеріальн о вираж еним и
м орфем ам и, як у наведених вищ е словах (-«, -і, -о ю ; -ов-, -ник-, -ува-, пере-).
Р ідш е корінь бере участь у творен н і слова без м ате р іал ь н о ви р аж ен о ї
м орфеми, наприклад: укр. д ім в , к іт в , сад0.
Іноді корінь називаю ть незмінною частиною мови. Таке визначення
виникло не випадково: численні приклади підтвердж ую ть його: пор. укр. дід
дідок - дідусь - прадід - дідівський: см іливий - см іливіш ий - найсміливіш ий;
два - двох - двадцят ь; долат и здолат и —подоланий. А ле ж у м овах світу
існує не менш е зр азків слів, корінь яких не зали ш ається незм ін н и м і у
випадках словозміни (укр. берег на березі', рос. л е т е т ь - л е ч у ), і при
словотворенні (укр. б е р ег прибереж ний', рос. л е т е т ь п о л е т ). Т акі
фонетичні видозміни однієї морфеми називаю ть варіан там и морфем. або
а л о м о р ф а м и (від грец. а 11 о 5 - "інший’ і морф ). П ри клади аломорф:
укр. -ход-, -ходж - (фонетичною транскрипцією \хо д к ] у ф орм ах ходити,
ходж у: рос. -друг-, -друж -, -друз ( у словах друг, друж ба, друзья): -берег-,
-береч ’- (у словах берегу, беречь): біл. -гар-, -гор- (у словах гара, горка). Ці й
п о дібн і зр а зк и зм ін и ф орм и кореня часто ст аю ть д л я у ч н ів кам ен ем
с п о т и к а н н я , к о ли п е р е д н и м и в и н и к а є п р о б л е м а м о р ф е м н о г о
(м о р ф о л о гіч н о го ) р о зб о р у (ц е один чи р ізн і ко р ен і?). Тому д о ц іл ьн о
відм овитися від визначення кореня як незмінної частини слова.
А ф і к с и (від лат. а Г Г і х ц 8 - ‘прикріплений’, ‘причеплений’) -
м о р ф ем и , щ о п р и к р іп л ю ю тьс я до кореня або в с тав л я ю ть ся в нього і
видо змінюють його. За цією властивістю їх називають формантами. Не будучи
сам остійним и одиницями, вони завж ди пов язані з коренем і виконують
словозмінну або словотвірну роль.
За м ісцем у слові у віднош енні до кореня аф ікси п оділяю ться на
префікси (від лат. р т а е Г і § о - ‘те. що перед чим ось ) - м орфем и, що стоять
перед коренем (укр. зайти, прийт и, перейт и, іійтіі: англ. іт роххіЬІе -
‘н ем ож ли ви й ’; нім. аи/хІеИеп - ‘вставати ’); інфікси (від лат. і п Г і х и 8 -
‘у ставл ен и й ') - м орфем и, щ о вставляю ться в корінь слова (англ. хіапсі -
‘стояти при хіоосі—‘стояв’; інш і приклади див. у § 108); постфікси (від лат. р
о 8 І Гі х ц 5 - ‘те. що розташ ован е після чогось’) - м орф ем и, м ісце яких
стояти після кореня; конфікси (в ід лат. с о п і і х и з - ‘разом у зяти й ’), або
циркумф ікси (від лат. с і г с и т навколо ), м орф ем и , щ о ск лад аю ться з
двох частин, одна з яких стоїть перед, друга після кореня (у нім ецькій мові
де-... -і, наприклад, у ({юрмі дієприкм етникац е т а с М - ' зроблений', утвореного
від дієсл ова т а ск еп - ‘р обити ); інтерф ікси (шту чно утворене від лат.
і п І е г — п о м іж ’, ‘м іж ’ і лат. Г і х и 5 - при кріплений ); цей терм ін можна
передати українським словом "м іж закріп лен і". Інтерфікси вичленовутоться:
(1) у складних словах (наприклад, укр. пароплав, землет рус) і служать тільки
д л я п о в 'я з а н н я к о р ен ів чи о сн о в при т в о р е н н і н о ви х сл ів сп особом
основоскладання; вони функціоную ть як структурні одиниці складних слів;
(2) як афікси без самостійного значення, розташ овані м іж коренем і суфіксом
і використовувані для полегш ення сполучуваності постф іксальних аф іксів з
твірним и основами, пор.; купе-(й)-н-ий; вчора-(іи)-н-ій: (м) і ( ї й ) - інтерфікси.
З названих аф іксів деталізац ії потребутоть постфікси. До постфіксів
належать:
а) суфікси (від лат. 8 и ҐГі § о - прибавляти ) - частина, що стоїть після
кореня або іншого суфікса перед закінченням (у кр. ли ж -ни к, р а д -іс-н -и й );
б) флексії (від лат. Г 1 с х і о - ‘те. щ о зги нається'), або закінчення. -
словозмінна м орф ем а, що вираж ає в словоформах, наприклад, української
й російської м ов, значення роду (а п е п - 0, вод-а, неб-о), числа (ст еп-и),
відм інка (степ-у, ст еп-ом ), особи (пиш-у, пиіи-еш , п и ш -е):
в) постфікси - афікси, що стоять після флексії. В українській мові це:
-ся (ум иват и-ся). -небудь (щ о-небудь), -по (скаж и-но). -бо (послухай-бо): в
російській мові в словах мьіт ь-ся, кто-т о, чт о-нибудь, какой-либо.
Л егк о п о м іти ти , щ о у цьом у п а р а г р а ф і д в а р а з и вж и то т е р м ін
"п остф ікси з різн и м сем ан ти ч н и м наповненням . І це не випадково. У
сучасн ом у м о в о зн ав ств і він у зв и ч аєн и й з дв о м а зн ачен н ям и . П ерш е:
постфікси - це будь-який афікс, що стоїть після кореня. Уживання цього
терміна з цим значенням м ає давню історію. Серед постфіксів виділяли лише
суфікси і флексії. Афікс -ся в академічних, вузівських і ш кільних граматиках
з української і російської мов відносили до суфіксів, хоч він посідав місце
після флексії, пор. укр. [бор ’-ут ’-с 'а\, рос. [мд]-у-с ’| 1. У ш кільній практиці,
щ об усунути недоречність, яку доводилося констатувати в дієсловах на -ся,
адж е суфікс стоїть після закінчення, - аф ікс -ся н ази вали часткою . У
результаті цього сталося зміш ування назви морфологічного елемента слова
(-ся) і назви служ бової частини мови (часток бо, би, чи, хай, нехай, т ільки та
ін.).
З метою знаходження адекватної (відповідної) назви такому афіксу, який
посідає місце після флексії (закінчення), почали вживати терм ін “постфікс"
із зн ач ен н ям не будь-якого аф ік с а, що стоїть п ісл я кореня, а аф ік с а.
розташ ованого сам е після флексії. Цей терм ін тільки з цим значенням подає
1 > російській транскрипції середньоязиковий сонорний щ ілинний передасться буквою |\
енциклопедія “ Українська мова’’ (2000 р. видання). Він використовується і у
су часних вузівських та ш кільних підручниках з у країнської мови.
Усі названі вищ е афікси виділено на основі даних різн и х ф орм альних
мов. П ідкреслю єм о ' різних", тому що ш укати їх в одній якійсь м ові буває
нездійсненним завданням. Так, існу ю ть мови, багаті преф іксам и. Т аки м и є.
зокрем а, українська, російська, польська мови. П еред коренем українського
с л о в а м о ж е с т о я т и о д и н ( п о б іл и т и ) , д в а ( р о з п о д іл и т и ) і б іл ь ш е
(перерозподілит и) префіксів. Зате в киргизькій і узбецькій м овах преф іксів
немає. Інш ий приклад. Д ля тих, хто знає граматику української м ови, терм ін
"інф ікс" не відомий, бо такої м орф ологічної частини слова в українській
мові нем ає. У м ові ж латинській ін ф ікс - досить п ош ирений значущ ий
елемент слова (приклади див. у § 108). Щ е продовжимо: у словах української,
російської, білоруської, польської мов вичленовую ться флексії, наприклад:
укр. міст о, міста, міст у: червоний, червона, червоне; ходж у, ходиш , ходит ь.
А ле є мови, у будові слова яких флексії як афікси не виділяю ться (наприклад,
турецька мова). З таки х фактів можна зробити висновок, що кожна мова м ає
своєрідну морфологічну структуру слова.
§ 106. О м о н ім ія м о р ф е м . П р и кл ад и ал о м о р ф ів н ав о д и л и сь д л я
ілю страції м ож ливих труднощ ів у м орфемному аналізі слів (див. § 105).
П ильності в морфологічному розборі вим агаю ть також і випадки ом онім ії
морфем, як-от в українській мові: -вод- (в іменнику вода) і -вод- (у дієсловах
водит и). Те. що ці корені різні, не потребує доведення. Корінь, як відомо. -
смислова одиниця. Його існу вання й відм інність від інш их елем ен тів такого
ж порядку визначається тільки змістом. Збіг звучання різних коренів буває
випадковим, а тому і не вваж ається основною ознакою тотожності їхнього
значення. С ам е таке спостерігалося у коренях української м ови -низ\- (у
словах низенький, низина, низом) та -ни з\\- (низати, нанизат и, донизат и) і в
коренях російської мови -папі- (у словах палить, воспаление). -п а лії- (палец,
беспальш ). -п а лііі- (папка, палочньш ).
О м он ім ія м ож лива також у системі афіксів. Вона д ає себе знати і в
лексемах тих сам и х грам атичних класів, і в лексемах різних морфологічних
груп (тобто частин мови). Н априклад, суф іксам и-омонім ам и є -о/сі- і -<жІІ- в
україн ськи х ім енниках зм енш ено-пестливого відтінку' (садок, візо к) і в
ім енниках абстрактного значення (напрямок, см ут ок). О м он ім ічн и м и слід
визнати й суфікси російської мови -ері- і -ер ії- у словах у д о ч ер и т ь ім а ст ер .
О моніми -засвідчуються також у флексіях: а) -знахідного відмінка однини
ім енників жіночого роду (сестру, парту): б) давального відм інка однини
ім енників чоловічого роду (брат у, столу): в) перш ої особи однини дієслів
(н о ш у прошу).
 § 107. Фонологічна структура морфем. Поняття морфонології.
погляду фонологічного м орф ем а не завж ди висту пає сталою одиницею: вона
м ож е бути представлена з ф онемним и зм інам и, п ор.: укр. осінь - осені, лу г -
луж о к, рос. хо ч у - хот им , крепкий - крепче. П роблеми різного фонемного
нап овн ен н я м орф ем р о згл яд а є порівняно н ед авно сф о р м о ван и й розділ
мовознавства, що посідає пром іж не місце м іж м орф ологією і фонологією,
я к и й зв е ть ся м о р ф о н о л о гією (те р м ін у тв о р и в ся в ід ск л ад н о го слова
м о р ф о ф онологія завдяки гаплології: м ор ф о ф о н о ло гія - м о р ф о н о л о гія ).
О б єктом цього розділу є вивчення фонологічної структури морфем різного
типу, а також варію вання, тобто чергу вання, фонем у складі морфем.
Так. для м орф онології важ ливо встановити не тільки те. що слово
української мови парт а поділяється на дві морфеми: парт -а. але і те. що
к о р е н е в а м о р ф е м а с к л а д а є т ь с я з ч о т и р ь о х ф о н е м , то б то с т а н о в и т ь
п ’ятиф онем ну структуру. Граф ічно це передається так: П Г П П Г . де П -
приголосний. Г - голосний. Ц е важливо не тільки для встановлення фонемної
структури кореня, але й аф іксів, наприклад: у словах приходит и (П П Г).
перебігат и (П ГП Г). ст удент ст во (П П П ). білуват ий (ГП ГП ). Такий аналіз
доп ом агає усвідом ленню фонем ної структури морф ем як морфологічних
одиниць грам атичної системи мови.
Значне м ісце в м орф о н о л о гії п о сід ає ви вчен н я м орф он ологіч н и х
процесів - чергувань. Залежно від того, в якій мовній підсистемі здійснюється
чергування, вони поділяю ться на парадигматичні і дериваційні, що належать
до словотворення. П ерш і відбуваються при словозміні і формотворенні. Це
чергування зразків: укр. коня кінь (чергування о з і), помагат и - помогт и
(а II °)- Другі - дериваційні - це: укр. уродит и - ур о ж а й (д || ж ). Галич -
галицький (ч \\ц ’). рос. ст рока - ст рочка (к || ч), подруга - подруж ка (г || ж).
Ф онеми, що чергую ться в складі морфеми, називаю ться морфонемами,
їх призначення - посилю вати ди ф еренціац ію на м орф ологічном у рівні.
Н априклад, чергування в російському слові сухой - суш е (х || ш) за наявності
в ній форм на зразок л а т о о м ухе -засвідчує, що це чергування не обумовлене
позицією чи сусідством звуків, а пов'язан е з функціональною відм інністю
ф лексій - е \ і - е іі . З них перш а служ ить д л я утворення вищ ого ступеня
прикметника (суш е), друга - місцевого відм інка (о м ухе).
М орфонологічні правила існують лиш е в тих мовах, в яких морфеми
можуть бути представлені варійованими аллом орфам и і в яких це варію вання
не п о в 'я за н е з чисто ф онетичним и причинам и. До та к и х мов належ ать
передусім індоєвропейські мови.
М орфонологію розглядаю ть або як розділ мовознавства, або як частину
грам атики - "передм орф ологію ".
З § 108. С ловозм інна (реляціііна) і словотвірна (дериваційна) ф ун к ції
афіксів. Поняття формотворчих афіксів. Функції афіксів у слові неоднорідні:
вони функціонують і як словозмінні, тобто змінюють форми слів, і як словотвірні
о д и н и ц і. А ф ік си , щ о в ж и в а ю т ь с я в с л о в о з м ін н ій р о л і, н а з и в а ю т ь с я
словозмінними, або реляційними (від лат. г е 1а І і о - віднесення’). Ті ж афікси,
які використовуються для творення нових слів, іменую ть словотвірним и, або
дериваційним и, а сам процес утворення слів з їх участю - словотворен н ям ',
або деривацією (від лат. сі е г і у а І і о - ‘відведення’) . Однак таке розмежування
ролі аф іксів не є категоричним, хоч і загальноприйнятим . П ереконаєм ося в
цьому на аналізі тих і тих афіксів.
Типово словозмінним (реляційним) афіксом є флексія, здатна виражати
граматичні значення і вказувати на віднош ення м іж словами. Так, грам атичне
зн ачен ня роду в п р и к м етн и ках у к р аїн ськ о ї м ови ви зн ач аєть ся завд яки
наявності флексій: -ий - чоловічого роду, -а - жіночого, -е - середнього
(в е с е л и й , весела, веселе). К рім цього, ф л ек сії є о сн о в н и м п оказн и ком
від м ін ю ван н я ім ен н и к ів, п р и к м етн и ків, д ієп р и к м етн и к ів , ч и с л івн и к ів,
займенників, дієвідм ін ю ван н я дієслів. За допомогою флексій досягається
вираження синтаксичних віднош ень м іж словам и; пор.: у ч е н ь працю є, у ч н і
працю ю т ь.
О д н ак р о л ь ф лексій цим не о б м еж у єть ся. В они м аю ть і ш и р ш е
граматичне значення: становлять формальні показники частин мови, за якими
р озрізняю ться і сам і м орф ологічні класи, і системи їх відм ін ю ван н я та
дієвід м ін ю в ан н я. А о ск іл ьки ф л ексії одн отипних гр ам ати ч н и х зн ачен ь
(н ап р и к л ад , роду, ч и сл а, в ід м ін ка, о соби ) ви ступ аю ть о д и н и ц я м и д л я
розрізнення сем античних значень слів, як-от: Н.в. добр-о. Р.в. добр-а. Д.в.
добр-у т а ін. (ім е н н и к ) і Н .в. д обр-ий, Р.в. добр-ого. Д .в . добр-ом у
( п р и к м е т н и к ) , то їх м о ж н а в в а ж а т и й с л о в о т в ір н и м и а ф ік с а м и .
О .О .Реформатський пропонує їх називати суфіксо-флексіями2.1 все ж основна
функція флексій словозмінна.
Зате префікси, інфікси, суфікси і постфікси характеризую ться основною
д е р и в а ц ій н о ю р о л л ю , о с к іл ь к и з д е б іл ь ш о г о в и с т у п а ю т ь у ф у н к ц ії
словотвірних елементів. О днак у ряді випадків окрем і преф ікси, інфікси і
суфікси вж иваю ться не дл я творення нових слів, а дл я утворення різних
граматичних форм слова, дл я надання слову відм інних грам атичних значень.
Інакш е кажучи, вони служать дл я ф орм альних розрізнень слів.
За ц ією о со б л и вістю т а к і п р еф ікси , ін ф ікси , су ф ікси н ази в аю т ь
ф ормотворчими. С казане проілю струєм о на ан ал ізі п рикладів ролі кожного
1Слід розрізняти терміни “словотворення” і “словотвір”. Словотворення - це творення похідних і складних
слів за дериваційними правилами, а словотвір - це, за традиційними оцінками. - розділ граматики, за
сучасним уявленням, - розділ мовознавства. Уявлення про словотвір подає § По.
: Р е ф о р м а т с ь к и й А .А В в е д е н и е в язьїковедение. - М . 2003. - С 266.

з названих афіксів.
1. П рефікс - досить активний словотворчий засіб, принайм ні в таких
мовах, як українська, російська, польська, німецька. У сучасній українській
мові, наприклад, нараховується близько двох десятків дієслівних префіксів.
Численна група слів може сполу чатися майж е з кожним з них і утворю вати
слова відм інної семантики. С еред них, наприклад, в українській мові, на
перш ому місці дієслова, надто активні у преф іксальному словотворенні,
як-от: вимовит и, відмовит и, замовити, намовит и, підм овит и, змовити,
умовит и, обмовити, перемовит и; вилетіти, відлетіти, залетіти, налетіти,
підлет іт и, злетіти, перелет іт и тощо.
П р е ф ік с а л ь н и м и т в о р е н н я м и д іє с л ів б а г а т а і р о с ій с ь к а м ова:
приходит ь, заходить, виходит ь, исходить, входить, уходит ь, переходит ь.
П риклади словотворення за допомогою преф іксів дає також німецька мова:
а и /^ е И е п ( с х о д и т и , 'п ід н ім а т и с ь ’), а п ^еИ еп ( ‘п о ч и н а т и ’). а Ь ^ е к е п
('в ід став ати '), ипщ еііеп ('обходити’); польська: скосігіс, хсИосЬіс.
Але в цих ж е м овах п реф ікси виконую ть і ф орм отворчу роль. У
р о зр із н е н н і г р а м а т и ч н о г о зн а ч е н н я ви щ ого і н ай в и щ о го сту п ен ів в
україн ській мові на перш ий план висувається відсутність чи наявність
преф іксів; кращ ий - найкращ ий, сильніш ий - найсильпіиіий, більш ий -
на й б ільш ий.
В ідм інн ість грам атичних значень недоконанош і доконаного виду
дієслів української і російської мов часто досягається завдяки преф іксам,
пор.: укр. писат и - написат и, бачити - побачити', рос. делат ь - сделать,
формироват ь - сф ормироват ь. П одібне в польській (приклад - вище).
Загальновідом а формотворча роль преф іксів німецької мови, зокрема
основних форм дієслова, наприклад: аскгеіЬеп ( ‘п исати’): Ргакспз - хсИгеїЬі
( ‘пи ш е'). ІтрегГекІ - аскгіеЬ ( ‘п и сав’). Р агії/ір II - §езскгіеЬеп ( ‘п и саний’);
хргесИеп ( ‘говорити ): зр гіск і (‘говорить’). 5р га с к ( ‘говори в’), щеаргоскеп
( ‘сказаний’).
С еред преф іксів мож на виділити специф ічно словотвірні і виразно
формотворчі. В українській мові, наприклад, типово словотвірним и слід
визнати від-, під-, пере-, формотворчим є преф ікс най-.
О днак не всі преф ікси піддаю ться чіткому’ групуванню за ознаками
словотворення і формотворення. П ересвідчитись у цьому можна на аналізі
р о л і у к р а їн с ь к и х п р е ф ік с ів н а -, з-, які в и я в л я ю т ь с я а к т и в н и м и і в
словотворенні, і у формотворенні, порівняймо:
приклади приклади
словотворення формотворення
(утворення слів з різним (розрізнення недоконаного і доконаного
лексичним значенням) виду в словах одного значення):
м овит и — нам овит и писат и --- написат и
м о в и т и — зм овит и р обит и —- зробит и
О тж е, говорити про такі преф ікси лиш е як про сло во твір н і чи як
формотворчі немає достатніх підстав. їх роль подвійна.
2. Словотвірна і формотворча роль інфіксів може бути розкри та на
прикладах з латинської мови. Від слова, що становить назву предмета,у
— ярм о', хомут’, ‘у п р яж ’ биків і коней — у латинській мові за допомогою
ін ф ікса у тво р ю ється сл о во , що о зн ачає дію : ]і<п£еге — ‘п о є д н у в ати ’,
‘п о в 'я з у в а т и ’, ‘с п о л у ч а т и ’. С ловотвірну' роль в ід іг р а є тут ін ф ік с -п -,
вставлений у середину кореня: -ум?- > -}ип£-.
Активно дію ть інфікси латинської мови і у випадках формотворення.
Наприклад: відмінність теперіш нього часу дієслова від минулого досягається
завдяки інфіксу -п-: \чсі (вим. [в ’іц ’і]) - ‘я перем іг' (корінь у і с - ) і у і п с о (вим.
[в ’інко|) - ‘я п ер ем агаю ’.
3. Подібно до преф іксів та інфіксів суфікси викону ю ть також подвійну
роль. Суфіксальне словотворення проявляється і тоді, коли в слово вносяться
лиш е зн ачен нєві від тін к и , н ап ри клад , в ід тін к и зм ен ш ен о сті: с т о л и к ;
пестливості: ба б уся; збільш еності: здоровенний: і тоді, коли з допомогою
суфіксів вираж аю ться відм інні поняття: р и б а — р и б а л ка ; уч и т и уч ень:
п 'ять — п ’я т ак.
Ф орм отворчу7 роль суф ікси виконую ть при р о зр із н е н н і сту п ен ів
порівняння: червоний — червоніш ий, довгий— довш ий: при протиставленні
дієслівних видів: ш т овхат и — ш т овхнут и, см икат и — см икнут и.
§ 109. П родуктивні і непродуктивні, активні і п аси в н і аф ікси.
П р о д у к ти в н і і н еп р о д у к ти в н і м о р ф о л о гіч н і м о д ел і с л ів . П он яття
продуктивності і непродукти вн ості аф іксів п о в 'я зу є ть ся з частотою їх
вживання у словах. Так, підрахувавш и кількість слів з суфіксом української
мови -б- (бор о т ьба , м о ло т ьба , лічба, ходьба), м ож на сказати, щ о він
недостатньо продуктивний. «М алу продукцію» дав також префікс су-: сусід,
суспільство, сукупність, супісок. Це зауваження можна віднести і до суфіксів
російської мови -знь: ж изнь, болезнь, боязнь: ~УХ- паст ух.
Коли згрупувати слова з суфіксом -к-, який уживається на позначення
назв осіб жіночої статі за родом занять і за місцем походження (учителька,
студентка, артистка, співачка, господарка, секретарка, друкарка, лікарка,
доярка; полт авка, киянка, хар ків'ян ка , подолянка, грузинка, сибірячка,
словачка, селянка), то стане ясно, що цей суфікс справді продуктивний.
Терміни ‘‘активні’’ і “ пасивні" афікси п о в’язую ться з їх активною чи
пасивною роллю у творенні нових слів: активним визнається афікс, який
 з являється у багатьох новотворах сучасної мови; пасивним вваж ається той.
який існує в мові, але не увійш ов до складу жодного новотвору сучасної мови.
Поняття продуктивності й активності, непродуктивності і пасивності дуже
часто переплітаю ться, що можна простеж ити на прикладах з суфіксом -л-
(дуло, ш ило), який при своїй непродуктивності виступає в сучасній мові ще й
пасивним, тим часом як суфікс -к- не тільки продуктивний, а й активний:
входить до складу новотворів: вузівка, радист ка, виховат елька і багато ін.
О дн ак н азв ан і пон яття не тотож ні. Щ об п ід тв е р д и ти це. тр е б а
розглянути такі поняття, як продуктивні і непродуктивні словотвірні моделі.
П ід словом "‘модель” (від французького ш о сі е 1 е. що означає ‘зразок’)
розуміють конструкцію, структу ру зразок, за яким побудована певна одиниця
мови з одиниць нижчого рівня V М одель слова - це, наприклад, корінь +
флексія (вод-а). префікс + корінь + суфікс + флексія (під-вод-н-ий).
М оделі слова бувають словозм інні і словотвірні. С ловозмінні - це
моделі відмінювання іменників (сест р-у парт-у, т рав-у вод-у), прикметників
(біл-ого, вслик-ого, світ л-ого). числівників (сорок-а, дев'яност -а, ст -а).
моделі дієвідм іню вання (роб-иш, нос-иш ).
Словотвірні моделі являють собою схеми утворення нових слів від
від п о в ід н и х к орен ів чи о сн о в за д о п о м о го ю того чи ін ш ого аф ік са.
П рикладам и словотвірних моделей української мови можуть бути зразки
утворення іменників від д ієсл івн и х коренів: ход-іння ( в ід ходит и), нос-іння
(від носити): утворення чоловічих імен по батькові: П етр-ович, Семен-ович,
К арп-ович.
Серед словозмінних і словотвірних моделей виділяю ться продуктивні
і непродуктивні. Продуктивність і непродуктивність моделі залежить від тою .
яку кількість лексичного матеріалу вона охоплює, а також чи служить вона
зразком для творення нових слів або підпорядковує своїй схемі зміну інших.
Н аявність продуктивних схем сп ри ч и н яється до аналогій. Так. за
зразком моделі бібліот ека з ’явились новотвори ф онот ека, ф ільм от ека,
ігрот ека, дискот ека.
Продуктивні моделі можуть підпорядковувати собі запозичені слова.
Н априклад, іншомовне слово пальто, що походить від французького іменника
чоловічого роду р а їе іо і. підведено під м орф ологічну м одель ім ен н и ків
середнього роду (вікно, озеро), а тому' й набуло граматичних ознак цієї моделі.
В у к р аїн с ь к ій м ові воно сп р и й м аєт ь с я як ім ен н и к сер ед н ьо го роду і
відм ін ю ється за їх зразком: пальт о, пальт а, пальту, пальтом, пальт і;
пальта, пальт, пальтам, пальтами, пальт ах.
Непродуктивні моделі обмежені невеликою кількістю прикладів і не
1 Українська мова. Енциклопедія. К.. 2000 Є.339.
206
служать зразком для словотворення чи словозміни інш их слів. В українській
мові непродуктивну модель становлять, наприклад, іменники IV відм іни, які
у непрям их відм ін ках набуваю ть суф іксів -єн- і -ят - (їм ’я — ім ені, т еля —
теляти).
Активна дія афіксів пов'язується з продуктивністю морфологічної моделі.
Афікс може бути продуктивним з різним и морфологічними м оделями. Т им
часом активно дію чим для творення нових слів він може бути тільки стосовно
певних моделей. Для ілю страції цього твердж ення розглянемо при клади з
суфіксом російської мови -ец.
Якщ о перегорнути сторінки існу ючих словників російської мови, то
можна легко знайти кілька десятків слів з цим суфіксом, що вж ивається на
означення осіб чоловічої статі. Ц е слова: а) боец, зенит овец, парт иец,
просвещ енец: б) бакинец, запорож ец, ялт инец, батумец; в) слепец, глупец,
мудрец, счаст ливец, ревнивец: г) певец, купец, гонец. При такій пош иреності
слів з цим суфіксом навряд чи можна заперечити його проду ктивність. Коли
ж додати до цього ще й слова-новотвори XX ст., такі, як ганец (від Гана),
суданец (від Судан), вьетнамец (від Вьетнам), а тжожмичуринец, папанинец
(від прізвищ М ичурин, П апанин). то стане ясно, щ о цей суфікс у минулому
столітті був ще й активним. Але чи активним був він в усіх тих моделях
словотворення, в яких відзначався як продуктивний?
Щ об відповісти на це запитання, потрібно встановити морфологічні
моделі слів з цим су фіксом і зіставити з ними новотвори.
У наведених вище групах лексем виділяю ться принаймні три моделі:
" основа ім енника + суфікс -ец " (боец, бакинец): "основа п ри км етн и ка
+ -ец” (мудрец); "основа дієслова + -ец" (певец). За твердженням спеціалістів
р о с ій с ь к о ї м о в и , су ф ік с -е ц в т р а т и в в л а с т и в іс т ь п о є д н у в а т и с я з
прикметниковими основам и Ц им і поясню ється відсутність неологізм ів,
утворених за моделлю "основа прикметника + суфікс -е ц " . таки х як давні
слова м удрий > м удрец. слепоіі > слепец. П асивний він і в моделі "'основа
дієслова + -ец" (купец, борец, гонец). Зате з основами ім енників він легко
утворю є нові слова (вьетнамец, ганец, кениец, суданец). Виявляється, що
модель " основа іменника + суфікс -ец" не тільки продуктивна, а й активна:
су ф ікс - е ц ви к о н у є ак ти в н у р о л ь. О тж е, а к т и в н и й у м е ж а х о д н и х
м орфологічних моделей, той самий афікс може бути пасивним в інш их. Тому
й не ставиться знак рівності між поняттями активних і продуктивних аф іксів
§ 1 10. П о н я т т я п а р а д и г м и . Т е р м ін п а р а д и г м а ( в ід гр ец .
р а г а (1 е і § т а - при клад’, взір ец ь’) виник на позначення системи
флективних змін якогось слова, що дається як зразок словозміни певного
ряду чи класу слів. Н априклад, парадигмою є словозміна іменника країна.
 оскільки його відмінкові закінчення типові для іменників І відміни: У синтаксисі поняття ‘'паради гм а” застосовується для н азивання рядів
Однина Множина синтаксичних конструкцій як видозмін певної конструкції, викликаної зміною
Н. краін-а Зн. краін-у Н. країн-и Зн. країн-и синтаксичних значень, пор.: Студент читає; Студент читав; Ст удент буде
Р. країн-и Ор. країн-ою Р. країн -О Ор. країн-ами читати; Ст удент чит ав би; Х а й ст удент читає.
Д. країн-і М. країн-і Д. країн-ам М. країн-ах До л ек си к о -сем ан ти ч н о ї п ар ад и гм и входять сл о в а, що
Кличн. країн-о Кличн. країн-и протиставляю ться одне одному за певною сем античною ознакою . Л ексична
парадигма об'єднує синоніми, як-от: укр. чорногуз - лелека - бусол, антоніми,
П арадигм у становить зм іна дієсл ова писат и за о собам и як зразок зокрема: укр. холо д - т епло, слова однієї тем ати чн ої групи, нап ри клад, за
д ієвід м іню вання дієслів І д ієвід м іни теперіш нього часу: ознакою “ п роф есія” : укр. вчит ель, лікар, інж енер, за ознакою “р о зм ір ” :
Однина Множина укр. великий, м а ли й та ін.
1 ос. пииі-у пиш -ем о П о ш и р е н н я н а б у в а є і п о н я т т я с л о в о т в ір н о ї п а р а д и г м и , т о б то
2 ос. пиш -еш пиш -ет е парадигматичного об єднання похідних слів від однієї вивідної основи за
3 ос. пиш -е пиш -ут ь певним типом словотворення, пор.: у російській мові прикметниковий тип
парадигми від прикметника бельїй: беленький, беловатьій, белехонький.
Ц е значення слова "парадигм а ’ не втратилось і зараз. У викладанні Сучасні словники не фіксують того, що в сучасному м овленні слово
мов говорять про парадигм и відм іню вання прикметників твердої чи м ’якої “парадигма” набуло переносного значення як ряду однотипних явищ , подій’.
групи, парадигм и відм іню вання кількісни х або порядкових чи слівників, Тим часом можна почути: парадигм а образів; у парадигм і іст оричних зм ін .
п арадигм и відм іню вання займ енників та ін. як зразків відм ін ю ванн я чи Це свідчить про те. що терм ін вийш ов за вузькі межі терм інологічного
дієвідміню вання. вживання. Слчасні ж словники подають його як систему флективних змін.
О днак паралельно з розумінням парадигм и як морфологічного зразка
зм ін форм слів пош ирилось усвідом лення того, що парадигм а оціню ється як § 111. Н у л ь о в а ф л ек х ія. П о н я т т я н ул ьо во го су ф ік с а. Розрізнення
су купність словоформ конкретної лексем и без урахування того, чи становить граматичних значень, як відомо, досягається можливим протиставленням
вона зразок для класу слів, чи не становить. На цій підставі парадигм у (опозицією ) ф орм альних озн ак слів. Ф лексія -я. наприклад, в іменнику'
становить і зміна дієслова української мови їст и, і зміна індустанського к а т а української м ови кр а їна сп ри й м ається як показник н азивного відм інка
( робити ). хоч вони не служать зразкам и дієвідм іню ван н я цілого ряду слів, однини, тому що вона протиставляється, з одного боку, інш им ф орм ам
а м аю ть індивідуальну систему словозм іни (їст и: їм, їси, їст ь та ін.). відмінків (країна, країні, країну та ін.), а з другого - формі множини - країни.
У сучасному м овознавстві поняття паради гм и набуло розш иреного При таких протиставленнях іноді можна натрапити на випадки, коли
значення, а саме: парадигма - це будь-який клас лінгвістичних одиниць, кожна показник граматичного значення м атеріально не вираж ається. П рикладом
з яких визначається певним віднош енням до іншої, але о б ’єднаних наявністю цього с л у ж и т ь форма родового відмінка множини іменника країна, пор.: Н.в.
загальн ої ознаки. країни. Р в. країн. Д.в. країнам та ін. Показником родового відмінка множини
Залежно від рівня, до якого належить розгляду ваний клас зіставлю ваних цього слова є відсутність морфеми, що протиставляється в його парадигмі
одиниць, розрізняю ть парадигм и ф онетичні, м орф ологічні, синтаксичні, іншим морфемам. Відсу тню морфему при наявних протиставленнях прийнято
лексичні, словотвірні. називати н у л ь о в о ю флексією , її ще ім еную ть негативною м орф ем ою на
Ф онетичні - це позиційні чергування звуків, наприклад, у російській в і д м і н у від морфем позитивних, оформлених у звуках.

мові: [о] - [Л| - [ь | - [гдлАвьі]. [гАлдф], [гьлАва].
М орф ологічн і паради гм и дем он струю ть систем и словоф орм , пор.
наведені вищ е слова країна, писати. Щ оправда, в деяких парадигмах можливі
відхилення від загального зразка. Так. в українській мові немає форми перш ої
особи однини теперіш нього часу дієслова пилососит и. в російській мові -
ді єслова уб еж дат ь .
На підставі цього робиться висновок про те. що жодна з форм будь-
якого відм іню ваного слова не буває без флексії. У кожному' відм іню ваном у
слові є флексія. Тільки в одному випадку ю н а буває м атеріально вираженою,
в інш ому - нульовою. Так. усі форм и парадигм и ст іл є двом орф ем ним и:
Н.в. ст іл + нульова флексія (тобто ст іл + 0 ) , Р.в. ст ол + -а . Д .в. ст ол + -у,
Зн.в. ст іл + нульова флексія (ст іл + 0 ), О р.в ст ол + -ом. М .в (на) ст ол + і.
14ЛЧ1 209
Кл.в. стоп + -е. О тж е, відм іню ване слово має щ онайм енш е дві морфеми. чол. р. К аїї-ег Ш іп ( ‘холодне вино'). - жін. р. каїї-е МіїсИ (‘холодне молоко’).
Нульові флексії передаю ть різні грам атичні значення. Конкретна їх - середній рід каїї-ех Ш т ег (‘холодна вода’); англ. іаЬІе - іаЬІех (‘стіл’ - ‘столи’,
грам атична роль визначається при відповідному співвіднош енні з іншими р о зр ізн ен н я чи сла). У ф р ан ц у зьк ій м ові р о зр ізн ен н я о со б и м н о ж и н и
формами. Так. гіри зіставленні форм сніг сн ігу - снігом нульова флексія досягається і флексіями, і займенниками: п о їш р а гіо т - ми р о зм о вл яєм о ’ -
слова сніг виражає називний відмінок. Зовсім інша її функція встановлюється
вим. [нупарло]. у о и х р а гіе і - ‘ви розм овляєте’ - в и м . [в у п а р л з ].
при протиставленні сн іг - сніги. Тут вона сприйм ається як показник форми У розрізненні граматичних значень відіграють роль також формотворчі
однини на відміну від форми множини.
аф ікси, зокрема: укр. біл-ий - біл-іш -ий - на й -б іл-іш -и й ; рос. делат ь - с-
О днак не всяка відсутність аф ікса у кінці слова є нульовою флексією. делать', польськ. сіаіек-і - сіа і-ку - пщ -сіаі-хіу. турецьк. адам ( ‘чоловік’) -
Якщ о слову, що не має закінчення, не протиставляється жодна його форма з
адам -лар (‘чоловіки’) - розрізнення однини - множини; адам -лар (називний
афіксом, тоді не можна й говорити про наявність у ньому нульової флексії.
відмінок) - адам -лар-да (місцевий множини).
Ц е зауваження стосується невідм іню ваних слів української і російської мов
В н у т р і ш н я ф л е к с і я , або ф л е к с і я о с н о в и , - це звукова
типу кенгуру, колібрі, таксі, депо; завтра, т епер, тут, де. х яких нульові
зміна в корені слова, з якою пов’язується протиставлення граматичних значень
ф лексії не виділяю ться: їм не протиставляю ться ф орм и з позитивним и
слів. Зміню ю ться: а) голосний на голосний: б) приголосний на приголосний;
морфемами.
в) голосний на нуль звука. У р о сій сь к ій м ові це ви д н о н а п р и кладах
Крім нульової флексії, в східнослов’янських м овах можливі нульові
зіставлення форм недоконаного і доконаного виду: а ) ум и р а т ь ум ер ет ь, б)
суфікси, наприклад: укр. ходит и —хід, рос. в и со к и й — в и с ь , коли з твірної
избегат ь - избеж ат ь; в) собират ь собрать.
похідної основи утворюється непохідна основа (див. § 113).
Таку зміну голосних і приголосних називаю ть неф он ети чн и м (або
м о р ф о л о гіч н и м ) ч е р гу в ан н я м , яке не сл ід зм іш у вати із зм ін а м и , що
§ 112. С п особи в и р аж ен н я гр ам ати ч н и х зн ач ен ь. У § 101
іменую ться фонетичними чергуваннями.
встановлено, що грам атичні значення - цс додаткові до лексичних значень
Ф онетичне чергування виникає внаслідок д ії певних фонетичних умов,
суп ровідн і, загал ьн і, аб ст р ак тн і значення, п р и та м а н н і ряду словоф орм ,
у які потрапляє звук при зміні слова. Воно вторинне щодо грам атичних форм,
щ о м аю ть регулярне, стан д ар тн е, м атер іал ь н е (або нульове) вираж ення.
том у й не є п оказн и ком р о зр із н е н н я г р ам ат и ч н и х зн а ч е н ь . П р и к л а д
Ц с твердж ення проілю струємо прикладами: укр. бат ько - батька', польск.
фонетичного чергування становлять в українській мові форми [голо ва ] -
о кп о - окпа, щ о стан о вл ять розр ізн ен н я від м ін к ів ; укр. с т іл 0 - ст оли,
[гол ’іV]. у яких зміна [о] на [і] залежить від характеру складу: [о] у відкритому
рос. г л а з 0 глаза. які вказую ть на розрізнення числа. П риклади розрізнень
складі чергу ється з [і] в закритому.
форм за грам атичн им и значеннями мож на продовж ити; це значення роду,
М о р ф о л о гіч н е ч е р гу в ан н я не за л е ж и т ь в ід ф о н е т и ч н и х п ри чи н
осо б и , часу, виду, способу, стану. Т акі гр ам ат и ч н і зн ач ен н я від о м і в
(закритості чи відкритості, наголош еності чи ненаголош еності складу). Воно
у к р аїн с ьк ій і росій ській м овах. У м овах же світу їх існ ує зн ачн о більш е.
існує у м овах як спосіб розрізнення граматичних значень: зм іна звука є
У чені визнаю ть, що їх кількість не піддається точному обрахунку. Щ о ж до
показником зм іни грам атичного значення. Н адто часто цей спосіб діє у
сп о со бів їх ви раж енн я, то к іл ьк ість сп особів обм еж ен а Це - аф іксац ія,
протиставленні форм часу англійських дієслів, як-от: б ігти ’ гип (вим. \рап\)
вн утріш ня ф лексія, р ед уп л ік ац ія, наголос, су п л ети візм , п орядок слів,
- теперіш ній час і гап (вим. [рен]) - минулий; ‘вигравати ’: теперіш ній час
служ бові слова, інтонація.
мі;? (вим. [в/;/]), минулий час моп (вим. |вда/]); "тримати’: теперіш ній час
їх п р и й н я то д іл и т и на с и н т е т и ч н і й а н а л іт и ч н і. Д о с и н т е т и ч н и х
Иоісі (вим. \холд\). минулий час - НекІ (вим. \хелд|); ‘стр іл яти ’: теперіш ній
належ ать:
час хИооі (вим. [шут\), минулий час хИоі (вим. [иют\) : у протиставленні числа
А ф і к с а ц і я , тобто приєднання афіксів до кореня чи похідної основи.
іменників: м'отап (вим. \вумен\) - ‘ж ін ка’; м’отеп (вим. [вімен ]) - ‘ж інки .
Ц ей спосіб властивий індоєвропейськи м , тю ркськи м , ф інно-угорським
Внутріш ня флексія властива також німецькій мові, пор.: сііе Тосііїег
мовам.
(дочка) - сііе ТдсИїег (дочки), сііе М иПег (мати) - сііе М йП ег (матері).
Найпоказовіш им засобом розрізнення грам атичних значень є флексія,
У всіх наведених прикладах внутріш ня флексія проявилась у чистому
наприклад: укр. ш кол-а - іикол-и - ш кол-і та ін.; біл-ий біл-ого біл-ом у та
вигляді, тобто без супровод\г інш их способів, які вказують на розрізнення
ін.: польськ. сІоЬг-у ск>Ьг-е§о сІоЬг-сти - сІоЬг-у - сіоЬг-ут (ІоЬ г-ут .т и.
граматичних значень. Трапляються, проте, випадки поєднання дії внутрішньої
флексії з афіксацією . Так, у протиставленні недоконаного і доконаного виду
розумінні "надто білий", "дуже тихо” . Але розгляд цих п рикладів леж ить за
дієслів української мови допомагат и - допомогт и, привозит и - привезт и
межами розрізнення граматичних значень. Вони відбивають зміни лексичних,
морфологічне чергування [о| з [а] - |о] з [е] в коренях слів супроводжується
а не граматичних значень.
наявністю в одній з форм і відсутністю в інш ій суфіксів -а- та -н- (допомагати
Дехто з учених схильний приклади зразка білий-білий розц ін ю вати як
- д опом огт и, пр и во зи т и привезт и). У н ім ец ькій м ові паралельн о з
спосіб утворення вищого ступеня порівняння прикметників. Т аке трактування
внутрішньою флексією діють префікси і су фікси при творенні дієслівних форм,
суперечить справж ньом у стану речей. Зазначене повторення н адає дан ій
наприклад, у слові Ііе§еп (лежати): Ііе^і, Іа%, §еІе£еп.
сполуці слів лексичного значення збільш еної м іри якості, але без порівняння,
Ц і ч е р г у в а н н я з 'я в и л и с я в д а в н ю добу, то м у с ь о г о д н і во н и
як це спостерігається у вищому ступені (білий-біліш ий від чогось), тому й не
кваліф ікую ться як історичні, традиційні. О скільки розглянуті приклади
може іменуватися способом утворення ступенів порівняння.
становлять зразки змін звуків, тобто явища, пов’язані з фонетичною системою
Т акими є синтетичні способи розрізнення грам атичних значень. Далі
мов, але явищ а, що служать для розрізнення грам атичних значень, які є
розглянемо аналітичні способи вираження грам атичних значень.
цариною грам атики, ці нсф онетичні чергування вивчає окрем ий розділ
П о р я д о к с л і в . Ц ей спосіб посідає значне м ісце передусім у мовах
м о возн авства м орф онологія (див. § 107). О дн ак вивчення функцій цих
із слабко розвиненою або й зовсім відсутньою аф іксац ією . Н априклад,
чергувань належить граматиці, де вони позначаю ться терміном "внутрішня
французька й англійська мови не маю ть формальних показників називного і
флексія”, або "флексія основ".
з н а х ід н о г о в ід м ін к ів . Ц е з н а ч и т ь , щ о а ф ік с а л ь н о ці в ід м ін к и не
Уживання цих термінів потребує пояснення у зв'язку з наявністю в них
протиставляю ться. У реченні вони розрізняю ться завдяки усталеном у в цих
тер м ін а “ф л ексія” , адж е виникає низка запи тань: чому ф л е к с ія ? чому
мовах прямому порядку слів: на першому місці підмет, за ним - присудок, а
внут ріш ня? чому ф лексія основи?
далі - додаток, наприклад: англ. ТИе тоїИег !о\’е$ Иег сІаи§Ніег (мати лю бить
Вдамося до з'ясування. Згадаймо, що флексія - це словозмінний, інакше
дочку) і ТИе сіа и ф іег і о у є я Иег ш оікег (дочка лю бить матір).
- формозмінний, афікс, пор.: укр. вода - води - воді; великий - велика -
Подібне спостерігається і в сучасній китайській мові, у якій існують
велике; іду - ідеш - іде. А тепер поглянемо на приклади: нім. (сііе) ТосНег
лиш е поодинокі афікси, тому основним способом розрізнення грам атичних
( ‘дочка’ - однина) - (сііе) Тоскіег ('д о ч к и ' - множина); англ. гип [ран] -
значень є порядок слів. Так, поєднання двох ім енників спри й м ається як
теперіш ній час, гап [рен] - минулий час дієслова ‘бігти ’; укр. привозит и -
сполука означення й означуваного слова. Н априклад, чж унго ж еньм інь -
привезт и (розрізнення видів). Яку' функцію в них виконують чергування?
‘китайський народ', а ж еньм інь чж унго - ‘народний К и тай ’.
Безперечно, ф ункцію розрізнен ня грам атичн их значень, тобто функцію
В у країнській мові трапляю ться окремі випадки використання порядку
формозмінну'. Звідси й правомірність називати таке чергу вання флексією. А
слів для розрізнення синтаксичних відношень. П ричина цього - у відсутності
чому' внут ріш ня флексія? Зрозуміло, бо ці зміни наявні не за меж ам и основи,
м о р ф о л о гіч н и х п о к а зн и к ів , п о в ’я за н и х з в ід п о в ід н и м гр а м а т и ч н и м
а внутрі її. У цьому відмінність внутріш ньої флексії від зовніш ньої (сел-о).
значенням. Так. у реченнях Київ столиця України; Тракт ором орати не
В нутріш ня флексія властива не всім мовам. Її не знаю ть тю ркські і
лопат ою копати обидва головні члени речення (вони виділені) виражені
фінно-угорські мови.
таким и словами, які за форм альними ознаками можуть сприйм атися і як
Р е д у п л і к а ц і я , тобто повтор слів чи їх частин без змін звукового
підмет, і як присудок. У подібних при кладах за гр ам ати ч н и й критерій
ск л ад у або з ч астковою його зм ін ою . Н ап р и к л ад , у м ал а й с ь к ій м ові
розпізнавання членів речення береться прямий порядок слів: на першому'
протиставлення числа досягається завдяки повторам слів. іщ>:.кисІа - кінь,
місці - підмет, на другому - присудок.
кисіа-кисіа - ю ні. Тут повторення слів відбу вається без зміни звукового складу.
Н а г о л о с , який використовується у випадках відсутності в слові
Ілю страцією до повтору слів, що супроводжується зміною звукового складу',
формальної диф еренціації граматичних значень. Так. у формах слів зорі, ноги,
знаходимо у грецькій мові. Дієслово залиш ит и в теперіш ньому часі має
руки формальних показників недостатньо, щоб сприйм ати їх як іменники
форму Іеіро (вим. лейпо). в минулому Іеіоіра (вим. лелойпа).
називного відм інка м нож ини чи як ім енники родового відм інка однини.
Поряд з вираженням граматичних значень редуплікація відома як спосіб
Уточнення граматичної форми вноситься лиш е наголосом, пор.: зорі і зорі;
творення нових слів і надання словам додат кових семантичних відтінків, пор.:
ноги і ногіг, руки і руки.
фр. ЬопЬоп - конфета (від Ьоп - ‘гарний ’): укр. білий-білий, т ихо-т ихо в
Можливість використання наголосу'для досягнення семантичних відмін
слів (паш а - паша, м ука - м ука) тут не розглядається: у цьому параграфі утворю ю ться форми умовного способу: зробив би, написав би; п р и ш ел бьі,
йдеться тільки про протиставлення граматичних значень. спел бьі. У польській мові ум овна часка - ву разом з закінченням пиш еться в
С у п л е т и в і з м (від лат. 5 и р р 1е о - ‘доповню ю ’), тобто використання одне слово: парізаІЬут ('н ап и сав би ).
різнокореневих і різноосновних слів, які прийнято називати суплетивними Д опом іж не слово бут и у формах перш ої, другої і третьої особи однини
формами. О собливість їх полягає в тому, що вони, будучи відм інними за і м ножини в сполученні з інфінітивом утворю є в українській мові аналітичні
м атеріальним вираж енням, передаю ть те ж сам е лексичне значення і різні (складені) форми майбутнього часу недоконаного виду: однина - буду, будеш ,
грам атичні ознаки. Н априклад, суплетивними є форми розрізнення числа в буде працю вати; множина - будемо, будет е, будут ь працю вати.
російській мові: человек - лю ди, реб ен о к - дет и ; протиставлення виду в І н т о н а ц і я (від лат. і п і о п а г е - 'голосно ви м о вл яти ’). Вона
українській мові: брат и - взяти, ш укат и - знайти, говорит и - сказати. вклю чає в себе підвищ ення і зниж ення голосу, ш видкий і уповільнений темп,
Вираж ення категорії ступенів порівняння а) прислівників і б) прикметників сильну і слабку вимову, паузи. За інтонаційним малю нком розрізняю ться
суплетивними ф ормами властиве багатьом мовам: а) укр, добре - кр а щ е; розповідні, питальні, а також окличні речення. Інтонація впливає на характер
рос. хорош о - л у ч и їе; нім. §и І - Ье$$ег\ англ. %оосІ Ьеііег, фр. Ьіеп - тіеих; будови р ечен н я - простого і складн ого, н априклад: Б а ч у п оле, зо р а н е
б)укр. п о га н и й - гірший, рос. плохой- худш ий, пол. гіу-§огзг\>. Суплетивними т р а к т о р о м (п р о с т е ) і Б а ч у : п о л е з о р а н е т р а к т о р о м ( с к л а д н е
є відмінкові форми займенників ряду мов, а саме: безсполучникове).
української російської польської німецької латинської Різноманітність способів вираження граматичних значень не повинна
Н. в. я ти ту N 0111 . їсИ N 0111 . е§о
Р. в. мене тебя
приводити до висновку щ о в кожному конкретному7випадку певне граматичне
паз Оеп. т еіпег Оеп. теі
д . В. мені тебе пат Баї. тіг Оаі. ті Ні значення передається лиш е одним грам атичним способом, як. наприклад, у
3. в. мене тебя паз Асс. тісН Асс. те словах української мови д е н ь -0 - весн-а - дерев-о. М ожливі приклади, у яких
О. в. мною тобою паті АЬІ. те
водночас діє кілька сп особів оф орм лення одного якогось грам атичн ого
М. в. мені тебе (о) паз
значення. Так. ознакою жіночого роду іменника української мови наст авниця
( ‘та. що дає поради, навчає") є і суфікс -н и ц ’-, і флексія - а . У прикладах
С л у ж б о в і с л о в а - артиклі (члени), прийменники і післяйменники,
такого зразка вбачають надм ірність граматичного вираж ення (рос. мовою -
сполучники, частки, допом іж ні дієслова. їх роль - указувати на граматичні
избьггочность вьіражения). Це поняття все більш е привертає увагу' вчених у
ознаки повнозначних слів, вираж ати синтаксичні з в ’язки і віднош ення між
з в ’язку з кодуванням форм для кібернетичних машин.
ними.
Н адмірність граматичного вираження можлива не лиш е в будові слова,
За місцем, яке посідаю ть артиклі стосовно повнозначного слова, вони
а й у поєднанні слів. Ілю страцією цього є сполучення т и вч и ш , у якому
поділяю ться на препозитивні (ті. що розміщ ені перед повнозначним словом)
граматичне значення особи і числа виражене подвійно: і флексією дієслова
і п о с т п о з и т и в н і (т і. щ о р о з т а ш о в а н і п іс л я п о в н о з н а ч н о г о с л о в а ).
-и ш . і особовим займенником ти. З цих двох засобів визначальною є флексія,
П р еп о зи ти вн и м и є ар ти кл і ф ран цузької м ови: Іе, 1а д л я р о зр ізн ен н я
роль займенника другорядна, адже його відсутність ніякою м ірою не впливає
чо л о вічого і ж ін очого роду однин и і Іе* — д л я в и р а ж е н н я м нож ини.
на сприйм ання граматичного значення особи і числа, вираж еного формою
П остпозитивні артиклі є в болгарській і румунській мовах, наприклад, V
дієслова. П ри аналізі м овних явищ треба розглядати те й інше.
болгарській: сто.тьт (чол. р ).р ека т а (жін. р.). селот о (середи, р.); у румун.:
З а вер ш у ю ч и а н а л із с п о с о б ів в и р а ж е н н я г р а м а т и ч н и х зн а ч е н ь,
о т и і (чол. р.) - ‘лю дин а’; Іисгагеа (жін. р.) - ‘робота’, ‘п р ац я’.
підтвердимо переконання в тому, що не всі способи оф ормлення граматичних
Д ля вираж ення синтаксичних віднош ень м іж словам и вж иваю ться
значень однаково активно використовуються у мовах світу і не для всіх мов
прийм енники і післяйменники. П рийменники - службові слова, м ісце яких
вони характерні як обов’язковий елемент. Трапляється так. що активний в
- перед іменниками і займенниками: іти до школи', приїхати з ним. На відміну
одній м ові цей спосіб зовсім не знаний в інш ій. Н априклад, ф лексії -
в ід п р и й м ен н и к ів п іс л я й м е н н и к и стоять п іс л я кер о ван и х ни м и сл ів.
провідний засіб утворення грам атичних форм в українській мові - зовсім
Н аявністю післяйм енників характеризую ться тю ркські й фінно-угорської
чужі таким мовам, як турецька і в ’єтнамська. Тим більш е не слід припускати
мови.
думку, начебто ф лективні м ови (тобто мови, в яких гр ам ати ч н е значення
За допомогою часток би (б), бьі (б) в українській і російській мовах
вираж ається флексіями) досконаліш і за кореневі чи аглю тинативні (про них
 у § 131). Відсутність у мові якогось граматичного засобу, нап ри клад флексії і
способу його оформлення не може сприйм атися як недолік мовної системи.
У цьому слід вбачати лише прояв своєрідності граматичної будови, в якій
неіснуюче компенсується інш ими способами, характерними саме для даної
мови. П ри такому розумінні відмінних способів мови не залиш ається місця
для виділення мов з досконалими і недосконалими граматичними системами.
У різних мовах є своєрідні способи граматичного розрізнення слів. А те. що
ці способи забезпечую ть порозуміння лю дей, свідчить про досконалість
кожної з граматичних систем.
§ 113. О снова слова. Основи непохідні і похідні. Розгляд будови слова
п ер е д б ач ає в и д іл е н н я його о сн о в и . У п л а н і зн а ч е н н я во н а п ер е д а є
індивідуальний зміст слова, та м відрізняється від кореня, який є значеннєвою
морф ем ою групи споріднених за цим коренем слів.
У плані вираж ення основа слів флективних мов (див. § 131) становить
частину слова без м атеріально вираженої чи нульової флексії, а в дієсловах
української мови - також частину слова без формотворчого суфікса інфінітива
-ти (або розмовного варіанта -ть).
До о с н о в и м ож е в х о д и ти аб о с а м к о р ін ь , аб о к о р ін ь р а з о м з
словотворчим и чи ф орм отворчим и аф ік с ам и - преф іксам и, інф іксам и ,
суфіксами, крім суфікса інфінітива -т и (-т ь). або кілька коренів, з'єдн ан и х
інтерфіксом або без нього. Залежно від цього виділяю ться основи непохідні
і похідні.
Н епохідною називається така основа, яка не поділяється на морфеми,
як-от: укр. д и і-0 , мов-а. рос. ворот-а, голов а ; польськ. Ш (‘лисиця’) , цпісщі-
о ( ‘гніздо’); нім. сіег Тізск (‘стіл'). сІа$Наиз('будинок’); англ. реіі (‘обстр іл ’).
У цих словах основа збігається за звуковим складом з коренем. Н аявність чи
відсутність флексії до уваги не береться, бо флексія не становить елемента
основи.
Коли ж основа .членується на корінь і афікси, її називаю ть похідною,
наприклад: укр. брапг-ик-0, по-брат-им-0, брат-ер-ств-о, брат-ер-ськ-ии.
нім. сіег Тіяск-Іег ( ‘т е сл я р ’), сіег І^екг-ег ( ‘у ч и тел ь ’); польськ. когі-ск-і
( ‘к ін с ь к и й ’) Т ак а перш а особ ливість, як а р ізн и т ь п охідну осн ову від
непохідної.
П охідною є також основа, до складу якої входить дві або біл ьш е
непохідних або похідних основ, наприклад: укр. і рос. Волгоград, нім. сііе
М аі/еіге ( 'П ерш отравневе свято’).
Другою важ ливою ознакою, за якою похідна основа відрізн яється від
непохідної, є залеж ність перш ої від відповідної другої. Н аявність похідної
основи визначається існуванням непохідної, семантично співвідносної з нею.
Н априклад, основи слів української мови курка, гуска, слів російської м ови
ст епной. п еча льни й є похідними, бо їх м ож на розчлен увати на м орф ем и
кур-к-, гус-к-; степ-н-, печаль-н-, оскільки їм відповідаю ть непохідні основи
кур-и, гус-и; степь, печаль.
А ось основи в словах української мови лож ка (ложк-а), російської
м иска (миск-а), важ ний (важн-ьій), бледньїй (бледн-ьш), зовні надто схожих
на попередні приклади, у яких виділялись суфікси -к- і -її-, слід визнати
непохідними. Пояснюється це тим, що вони не поділяються на морфеми через
відсутність відповідних непохідних основ української мови лом е-, російської
мови мис-, важ-, блед-
Непохідні основи, що співвідносяться з похідними, існую ть у двох
різновидах: 1) як окреме слово (тобто у чистому вигляді) і 2) як окрем а
морфема, що ніколи не виступає як окреме слово, а тільки в сполуці з інш им
аф іксом або інш ою основою (тобто у з в ’язаному вигляді). П ерш і з них
нази ваю ть н еп охідн и м и основам и з вільн и м зн ачен ням , або вільн и м и
основам и , другі - н еп охідн и м и о сн овам и із з в ’я зан и м зн ачен ням , або
з в ’язаними основами. Розглянемо їх на прикладах.
П охідним основам українських слів ліс-пик, гір-ськ-ий, російських
молод-ежь, шаг-ам співвідносні непохідні основи ліс, гор-а; молод-ой, шаг,
які функціонують у мовах у чистому вигляді, вільно, як окрем і слова. Тому
ці непохідні основи називаю ться вільними, з вільним значенням.
Дещ о інш е спостерігається у таких словах української мови, як вул-
иц-я, кііи-к-а, а також російських словах не-веж-а, роб-ость. Похідним
основам цих слів ( вулиц-, кііик-; невеж-, робост ’-) відповідаю ть непохідні
основи вул-, кіш-; веж-, роб-, які не бувають сам остійним и словами. Вони
завж ди входять до складу слів як морфеми-корені, пор.: вул-ичк-а, про-вул-
ок; кііи-ечк-а, кош-ен-я; веж-лив-ьій, не-веж-лив-ьій; роб-к-ий, роб-е-ть.
Тому такі непохідні основи слід віднести до розряду з в ’язаних основ, або
основ із зв'язан и м значенням.
Щ об правильно визначити тип основи (похідна вона чи непохідна),
слід враховувати лексичне значення слова і приналеж ність слова до лексико-
граматичного класу слів, тобто до частин мови. Ц е необхідна вимога розбору
слова за м орфологічним складом взагалі і встановленням типу основи -
зокрема. П ідтвердимо прикладами. У російській мові прикметник розовий
висту пає у двох значеннях: а) зроблений, виготовлений з троянд (розовое
варенье, розовое м асло): б) означає колір (розовьій закат , розовое п.чатье).
В обох випадках флексії -ьій. -ое виділяю ться надто легко. Щ о ж до основ, то
вони в цих словах різні. У слові, що співвідноситься з іменником роза, основа
похідна, бо в ній ви д іл яється корінь р о з- і суфікс -ов- (розовое варенье.
тобто 'влреньє из р о з ) . У прикметнику з кольоровою семантикою основа
непохідна: рож е-, адже в цьому випадку прикметник розовьпі не означає
'кольору р ози ' (троянда може бути білого, жовтого і навіть чорного кольору),
отже, і не співвідносна з іменником роза.
Звернімось до прикладу іншого типу Якщ о слово української мови добре
розглядається як прикметник (пор. добрий, добра, добре; добре - доброго -
добром у). то в ньому виділяється непохідна основа добр- і флексія -е. Коли ж
ідеться про схоже за фонетичним складом слово добре як про прислівник, то
в ньому слід визначити похідну основу добре, яка складається з кореня добр-
і суфікса -е.
У п рак ти ц і л ін гв іс ти ч н о го розб ору іноді ототож н ю ю ть пон яття
"н еп о х ід н а і похідна основа" з поняттям "н епохід н е і похідне сл о во ” .
Зумовлене це тим . що у таких мовах, як українська і російська, творення
нових слів іде здебільшого паралельно з виникненням похідної основи, пор.:
л іс - п ролісок — лісник; зим а - зим овий - перезим уват и. О днак таки й
паралелізм у творенні нових слів і появі похідних основ не о б о в’язковий.
Н априклад, слова української мови хід, рід, російської мови бег, запив є
похідними від ходити, родити; бегать, запивать (вони утворилися способом
відкидання афіксів). Тим часом основи слів хід, рід; бег, запив непохідні:
вони не діляться на морфеми. Це означає, що у мовах можливі похідні слова
з непохідними основами. Звідси й застереження: не ототожнювати термінів
"похідне слово” і "похідна основа” .
§ 114. Т в ір н а , або в и в ід н а , основа. Термін "твірна (вивідна) основа”
н е с т а н о в и т ь н а з в и о к р е м о г о м о р ф о л о г іч н о г о р із н о в и д у о с н о в .
М орфологічних різновидностей основи є дві: непохідна і похідна. Д о їх
встановлення вдаються при аналізі слова за морфологічним (морфемним )
складом. М ета такого аналізу - розглянути членування слова на морфеми,
виходячи з наявних у сучасній мові співвіднош ень з інш ими словами, що
м аю ть часткові подібності і певні відм інності в їх будові.
Але для того, щоб усвідомити процес творення слова в ж ивій мовній
практиці, недостатньо розкласти його на морфеми, виділити корінь чи навіть
встановити морфологічний тип основи. Треба знайти те слово, зокрем а ту
його частину, з якої виведена похідна лексема. Ц ю частину похідного слова
називаю ть твірною основою. Отже, твірною вваж ається така основа, на базі
якої тим чи інш им словотвірним способом сучасної мови безпосередньо
утворене інше слово і я к і ї є його складовою частиною.
Похідні слова можуть утворюватися від різних типів основ - непохідних
і похідних. Так. для дієслова української мови учит и твірною є непохідна
о сн о в ауч~. а для слів учитель, учит ельст во - похідні основи: уч и - стосовно
\
першого прикладу, у чи /и еіь- щодо другого. У словотвірному ряді сл ів чорний
- чорнило - чорнильний непохідну основу чорн- (у слові чорний) слід вваж ати
твірною для слова чорнило, а похідну чорнил- вважати твірною для прикметника
чорнильний.
На виділенні твірної основи грунтується словотвірний ан аліз, один з
лінгвістичних прийомів встановлення того, щ о з погляду словотворення являє
со б о ю с л о в о в с у ч а с н ій м о в і. З а н и м в и зн а ч а ю т ь с у ч а с н і с п о с о б и
м орф ологічного словотворення, тобто ті м орф ологічні м оделі, за яким и
творяться слова відповідної мови
§ 115. П о н я т т я м о р ф е м ік и я к розділу м о в о зн а в с т в а . В аж ливість
розгляду ф орм альних озн ак лексем , п о в ’язан и х з поділом на м орф ем и ,
зумовив виділення окремого розділу м овознавства - м орфеміки. О б ’єктом її
вивчення є морфем ний склад мови, сукупність вичленовуваних у словах
морф ем і їх типів, а також віднош ення одна до одної і до слова в цілому.
(Про все це йш лося в цьому посібнику, в якому з методичних міркувань
п ослідовн о п оясню валися гр ам ати ч н і зн ачен ня слів, їх м о р ф о л о гічн и й
(точніш е морфемний) склад слів, типи морфем. Підсумком такого розгляду
логічно стає названня розділу' науки про мову, який обіймає вивчення всіх цих
питань, а саме - морфеміки).
П одане вищ е узагальнене визначення цього розділу конкретизується
завданням и, які зводяться до: 1) пояснення типів значень - лексичних і
грам атичних (про це - в § 101); 2) встановлення видів морфем за їх м ісцем у
слові і їх функціями (про це йш ла м ова в § 104); 3) виявлення принципів
виділення в словоформах мінім альних значень - аломорфів (іш лося в § 105);
4) аналіз типів м орфологічної структури словоформ; 5) розкриття звукових
змін у м еж ах морфем, збільш ення і зменш ення основ, участі наголосу в
морф ологічному розрізненні значень. Д ва останніх завдання п о в ’язані з
морфонологією, яка. таким чином, може розглядатися як частина морфеміки.
А ле й м орфем іка становить частин}’ грам атики з огляду на те. що
м о р ф е м и є о б ’єк то м г р а м а т и к и , п о в ’я з а н и м и з м о р ф о л о г іє ю і
словотворенням, що грунтується на використанні морфем.
М орфемний аналіз слова іноді називаю ть морфологічним, оскільки він
с т а н о в и т ь со б о ю с п о с іб а н а л із у ст р у к т у р и сл о в а п о р я д з а н а л із о м
словотвірним. У шкільній практиці здійснюється саме морфологічний розбір,
тобто розбір слова за його морфологічним складом.
§ 116. П о н я т т я п р о с л о в о т в ір я к у ч е н н я п р о сп особи т в о р е н н я
с л ів . Розгляд "м ехан іки " творен н я похідних слів за допом огою різних
морфологічних способів став предметом окремого вчення, яке одержало назву

словотвору. У вітчизняній лінгвістичній літературі словотвір розглядається то
як частина морфології (виділяється поряд з формотворенням і словозміною ),
то як окремий розділ граматики, який співісну є з морфологією і синтаксисом.
У цих випадках предметом словотвору визнається встановлення співвідношень
м іж твірними (тобто тими, з яких утворено слово) і утвореними основами. На
базі цих співвіднош ень визначаються способи творення вивідних одиниць. їх
класифікація і функціонування.
О ст ан н ім часо м с л о в о т в ір п очал и к в а л іф ік у в а т и я к сам о стій н у
дисципліну, яка тісно п ов’язана з лексикологією і граматикою.
Виділення словотвору в окрему лінгвістичну' дисципліну зумовлюється
потребою у більш глибокому вивченні закономірностей творення слів у тій
чи інш ій мові за допомогою різних способів. Проте з методичного погляду
його д оц іл ьн о розгл ядати в си стем і грам атики , о ск іл ьки в сл овотворі
ан ал ізується весь ар сен ал словотворчих засоб ів, а м о рф ологічн и й тип
словотворення є основним у словотворі.
Серед морфологічних способів словотвору; зокрем а індоєвропейських
мов. виділяють: афіксацію, безафіксний спосіб, основоскладання і конверсію.
1. С посіб аф іксац ії полягає в тому, що до основи слова додаю ться
афікси. Залежно від того, які афікси приєднуються, розрізняю ть такі види
аф іксації: а) преф іксальний (укр. дід - п р а д ід ); б) суфіксальний (укр. ліс -
л іс н и к ); в) преф іксально-суфіксальний (укр. ліс - пролісок).
2.Безафіксний спосіб творень слів полягає у відкиданні афіксів: укр.
виходит и - вихід, переглядат и - перегпяд.
3. О сновоскладання полягає у тому, що нове складне слово утворюється
внаслідок об'єднання двох або кількох основ чи їх частин в одну. Різновидами
цього способу є:
а) основоскладання повних основ (укр. К іровоград, високоякісний,
вагоноремонтний', нім. етрогИеЬеп ('п ід нім ати’). О еиїхскіапсі('Н ім еччина'):
польськ.]а$попіеЬіехкі ("світло-синій’);
б) скл ад ан н я скорочених основ з п овн и м и о сн овам и : м ісь кр а д а ,
сільгоспт ехніка:
в) сполучення початкових складів основ: укр. Укрінформ, Д ерж буд:
англ. гаіпсоаі ('п л а щ ');
г) поєднання початкового складу перш ого елемента з ініціалам и основ:
р а й С Е С (районна санітарно-епідем іологічна станція);
д) з'єдн ан н я основ, що складаю ться з назв початкових букв: укр. В А К
(Вищ а атсстаційна комісія): англ. II. І Г (Коуаі Аіг Рогсе - 'королівські воєнно-
повітряні війська’):
е) сполучення основ, складених з початкових звуків: укр. історизм неп
( н о в і ї економічна політика).
О сновоскладання відоме багатьом мовам. Але у різних м овах воно має
свою специфіку. В англійській, а особливо у німецькій мовах цей тип творення
нових основ і слів посідає значне місце, в українській і російській він поширений
значно менш е. К рім цього, спосіб о б ’єднання коренів в основу не скрізь
однаковий.
Так. спосіб безпосередню ю сполучення коренів є основним у німецькій
мові: В гіе/т агке ( ‘пош това м ар к а’). В українській і російській м овах таке
поєднання коренів представлене невеликою кількістю слів: укр. післялю ва, рос.
К алининград. Зате для української і російської мов активним є злиття коренів
з допомогою інтерф іксів о, е, у (укр. ат ом-о-хід, прац-е-лю б, кож -е-м 'яка:
рос. зерн-о-дробилка, земл-е-уст ройст во).
4. Конверсія (від лат. с о п V е г 5 і о - ‘зміна ’) - спосіб утворення нового
слова з непохідною основою завдяки переведенню даної о сн ови в інш у
парадигму' словозміни. Інакш е конверсію визначаю ть як спосіб безафіксного
творення нових слів за допомогою лише сам их парадигм. Його не слід плутати
з безафіксним творенням типу' переходити - перехід, переглядат и - перегляд.
яким характеризую ться сл о в’янські мови. Творення слів з допомогою лиш е
п аради гм и ні у кр аїн ськ ій , ні р о сій ській м овам не власти ві. К он версія
найчастіш е проявляється у м овах із слабко розвиненою системою аф іксації.
До них належать, зокрема, англійська і німецька. Д ієслова нім ецької мови
И аизеп ("м еш к ати ’). м>еі@еп ( ‘б іл и т и ') у тв о р и л и с ь від ім ен н и к а Н аих
('буди н ок') і прикметника ме'ф ('б іл и й ’). За творенням назван і дієслова
вважаю ться похідними, вторинними. О снова ж у них непохідна, оскільки
точно відповідає основі іменника і прикметника. Ф ормант -еп є не чим іншим,
як формотворчим афіксом інфінітива, який до основи не належить. О дна і та
ж основа Иаиз або н е;/? - у названих словах німецької мови набуває різних
додаткових значень залеж но від того, чи виступає вона як основа іменника
чи як основа дієслова (Наих - Иаихегі), як основа прикметника чи як основа
дієслова (и’еі(і - \\!еі/3еп). Визначальною у цьому розрізненні є парадигма.
В о н а с в о є р ід н а у кож н ом у к о н к р е тн о м у в и п а д к о в і; н а п р и к л а д , п ри
відміню ванні прикметника м’е'ф: N. Иеі/Уе, О. VI>е 'феп; Б . \і’еі/Зеп, А. \¥еі(іеп;
при утворенні дієслівних форм: м’еіреп, м'еіріе, £Є\1>ЄІ/Зі.
Подібне спостерігається і в англійській мові, у якій творення дієслів
від основ ім енника часто здійсню ється завдяки переходу основи в іншу'
парадигму словозміни: пор. іменникову основу р е іі ( ‘о б стр іл ’) у парадигмі
дієслова ю р е іі ('о б стр іл ю в ат и ): р е ї їх ( ‘теперіш ній ч а с ) , реііесі ('м инулий
час').
Отже, на відміну' відтворен н я нових слів за допомогою аф іксації, коли
разом з новим словом виникає і похідна основа, (п ор.: ш кола - ш коляр), при
конверсії похідні основи не утворю ю ться, а використовуються уже існуючі
основи, які вводяться в різні системи словозміни.
У мовах, для яких конверсія є звичайним словотворчим процесом,
творення нових слів завдяки самій парадигмі можливе не тільки від непохідних,
а й від похідних і навіть складних основ. Так, від німецького слова з похідною
основою сіег Т іхскіег (тесл яр) утвори лося дієслово іі.чскіегп (ііа скіегіе,
£еіі$скІег). що означає 'теслярувати'; від сіег ЗеегаиЬег (‘пірат’), що утворилось
від о с н о в і - 'м оре' і К а и Ь е г- розбійник’, виникло похідне слово хеегаиЬегп
(‘піратити').
Крім м орфологічних способів творень нових слів, існує ряд інших,
зокрема:
1) лексико-семантичний. наслідком якого є набуття існуючим словом
нового значення, що приводить до ом онімії, наприклад: рос. лавка ('в и д
меблі’) і.іавка ('невеликий м агазин’), кулак ( 'частина руки") і кулак (‘багатій’);
2) л ек си к о-си н такси чн и й . за як и м у творю ю ться слова на основі
словосполучень, наприклад: укр. перекот иполе: рос. вт ридорога;
3) морфолого-синтаксичний, при якому не виникаю ть нові за звуковим
складом лексичні одиниці; внаслідок його д ії слово набуває нового значення
у зв'язку з переходом до інш ої частини мови, пор.: укр. поранений, ст арий.
Р озкри ття “м ехан іки " тв о р ен н я сл ів д ал о п о ш товх до ви д іл ен н я
словотвірного аналізу, який відрізняється і від морфологічного аналізу слів
за їх складом, коли встановлю ється "анатомія" слова (морфемного складу), і
від етим ологічного, м ета якого - виявити історичне походж ення слова,
з'ясу в ати його давню форму. Застосування остан н ього н еобхідне у тих
випадках, коли слово зм інило свій м орфологічний склад, втратило зв'язк и із
спорідненими йому словами, тобто деетимологізувалось (пояснення у § 94).
Д еетимологізації слова сприяє дія морфологічних процесів, поясненню
яких присвячено наступний параграф.
§ 117. М орфологічні процеси. В історії кожної мови стаю гься не лише
зм іни фонетичні, а й зміни в системі морфем. Вони, як і звукові зміни,
зумовлю ю ть деетимологізацію слів, що також ураховується в проведенні
етимологічних досліджень.
О сновних морфологічних процесів три: 1) опрощ ення морфологічної
будови слова. 2) ускладнення м орфологічної будови слова. 3) перерозклад
складових елементів (звуків) у сусідніх морфемах.
1. О п р о щ е н н я м морф ологічної будови називаю ть процес,
наслідком якого є зменш ення кількості м орфем у слові, тобто спрощ ення
мор(|>емного складу' слова, коли замість раніше виділю ваних префікса і кореня
чи кореня і суфікса утворюється один корінь або коли утворюється один суфікс
на місці двох суфіксів. П ередум овам и опрощ ення можуть бути фонетичні
зміни і втрата афіксами активної ролі в мові. Розглянемо це на прикладах.
(а) Слово сучасної німецької мови С Ійск (" щастя ^ск л ад ається з однієї
морфеми. Тим часом у давн ій його формі О еійске виділявся преф ікс $е-.
О прощ ення м орфологічної будови в цьому слові сталося завдяки редукції
ненаголошеного [е] у префіксі, що привело до втрати префіксом самостійності
і до злиття його з коренем, що й дало | СІйск].
Ф о н е т и ч н і з м ін и с п р и ч и н и л и с я д о з м ін МОрфОЛОГІЧпнХ і в
спільносхіднослов’янському слові сьчаст ье. яке складалося з трьох морфем:
сь-част ь-е. П ісля редукції ь префікс с- злився з коренем -част ь- і тепер
сприйм ається з ним як єдине ціле: у сучасній російській м ові виділяється
корінь счасть-: в українській щ аст ь-.
(б) Слова української мови добрий і російської бодрьій поділяю ться на
морфеми добр-ий, бодр-ьій. У давню добу основи добр- і бодр- становили
поєднання двох морфем: доб- (первісне значення ‘п ора’, ‘ч а с ’) плю с суфікс
- р - і бо д - ( с п о р ід н е н е з б д е т ь , б у д и т ь ) п л ю с с у ф ік с -р -. Б у ду ч и
непродуктивним, суфікс -р- з часом перестав сприйматися як сам остійна
м орфема, злився з коренями і тепер становить з ними одну м орфем у добр- і
бодр-. Так втрата м орфемою сам остійної значеннєвої ролі привела до змін
морф ологічної структури слова (було доб-, бос)-, а стало добр-, бодр-).
В наслідок опрощ ення морфологічної будови слів мови поповню ю ться
непохідним и, кореневим и основам и, які стаю ть відп р авн и м пунктом в
утворенні нових слів, пор.: укр. добрий - доброт а - добріст ь - задобрит и -
піддобрит ись; рос. бодрьій, бодретвовать.
(в) Відомі випадки злиття кількох суфіксів в один. В українській мові
набув пош ирення вторинний суфікс -ник-, який утворився від первинних
суфіксів -н - т а -ик-. Н априклад: лісник, садівник.
2. П роцес у с к л а д н е н н я м о р ф о л о г і ч н о ї б у д о в и слова
протилежний опрощ енню : його результат — збільш ення кількості м орфем у
слові. Н айеф ективніш е він виявляється у склею ванні двох слів в одне і
перетворенні одного з них в афікс. Внаслідок такого процесу виникаю ть нові
префікси, суфікси, флексії.
(а) Так. у словах німецької мови Ьехргескеп ( обговорю вати’). \>ег\\'егкеп
('відки дати ') префікси Ье- і \>ег- за походженням — придієслівні прислівники.
(б) В ід колиш ньої короткої форми знахідного відм ін ка зворотного
займенника ся у східнослов'янських мовах утворилася м орф ем а (постфікс)
-ся (укр. ум иват ися, одягат ися). Самостійна роль цієї форми займенника
зберігається до цього часу в деяких діалектах української мови: ся схилили
( ‘схилилися’), а також у фразеологічному звороті Я к ся маєте'?
(в) О собові форми складного майбутнього часу недоконанош виду
української мови з флексіями -му. -меш, -ме, -мете, -м ут ь (наприклад:
робит им у, робит им еш та ін.) становлять злиття інфінітива й особових форм
однини і м ножини допоміжного дієслова давньоукраїнської мови имат и у
теперішньому часі: однина — йму, имеши, иметь: множина — ймемо, ймете,
ймут ь, які в сучасній українській мові трансформ увались у флексії.
З . П е р е р о з к л а д - ц е морфологічний процес, результатом якого стає
перерозподіл звуків м іж м орф ем ам и, що веде (1) до перем іщ ення межі
м орфемного поділу слова. (2) до виникнення нових (вторинних) формо- і
словотвірних аф іксів. (3) переміщ ення м іж компонентами прийменниково-
іменникових сполучень. Д еталізуєм о це.
(1) У суч асн и х с х ід н о с л о в ’янських м овах у м н ож инних ф орм ах,
наприклад, російської мови ж енам, ж енами, ж енах, української рукам,
руками, р ук а х виділяю ться флексії -ам , -оми, -ах (ж ен-алі, ж ен-ами, ж ен­
ах; рук-ам, рук-ам и, рук-ах). яких не було в історії р о зв и т о ' цих мов. Були
закінчення -м ь , -ми, -хь. Вони додавалися до ім енників основ на а: ж ена-
м ь, ж ена-ми, ж ена-хь. Пояснимо, що значить іменники основ на а. В історії
с л о в 'я н с ь к и х м ов си стем и в ід м ін ю ван н я групували ся не за родови м и
ознаками, як це є, наприклад, в сучасній українській: перш а відм іна - це
ім ен н и к и в о сн ов н ом у ж іночого роду, др у га - ім ен н и к и ч о л о в ічо го і
середнього і т.д.. а за характером основ. Н алічувалося шість основ: основи
на ь . на а, на о. на у та ін. Відповідно ім енники основ на а мали форми
множини: ж ена+ м ь, ж ена Нш/, ж ена+ хь; рт ка+ м ь, ржка+ми, рука+ хь.
П ерерозподіл звукових одиниць морфемного складу таких слів стався за
зразком (аналогією, - див. § 118) до форм однини ти х сам их слів, як-от: ж ена
- ж ен -у р х к а - р у к - у , у яких кінцеве а зам іню ється на у. За зразком таких
основ уніфікувалася вся парадигма цих ім енників: форми м ножини почали
ділитися на морфеми: не ж ена-м, а ж ен-ам, не ж ена-ми, а ж ен-ами, не
ж ена-х, а ж ен-ах.
(2) Відомі випадки утворення аф іксів (преф іксів і суфіксів) завдяки
злиттю сусідніх аф іксів. Так. в українській мові є значна група слів із
префіксом і не- (зне-вір-а, зне-вод-н-ен-ий, зне-вол-и-ти), що формує значення
'позбавлення о зн аки ’, утворених від злиття з та не. У російській мові суфікс
-и н к - у словах із значенням малої частини чогось (крупинка, снеж инка)
утворився внаслідок злиття суфікса одиничності - и н - (наприклад, у слові
горош ина) і суф ікса зм енш еності - к - (наприклад, ручка). А ось у слові
горош инка суфікси -и н - та - к - залиш аю ться сам остійним и афіксами.
(3) Ш колярі, вивчаю чи займ ен ник, одержу ють відом ості про те. щ о
зай м ен н и ки тр е ть о ї особи в ін , в о н а , в о н о , в о н и у неп рям и х від м ін ках ,
нап ри клад, родовом у і знахідному, м аю ть п арал ел ьн і форми: н ази вн и й
відм інок він, во н о . а родовий і знахідний: його, нього: наз. в. вона, а родовий
і зн ахідн ий: її, неї: наз в. вони, а родовий і знахідн и й : їх, них. У мови їх
уж ивання такі: після прийм енників використовую ться ф орм и з приставним
н, без п р и й м ен н и ків - ф орм и без початкового н, пор.: п р и й ш о в до нього,
до неї, до н и х , але: д авно не бачив його, її, їх.
П остає питання: чому з ’являється приставний [н] після прийм енників?
Відповідь така. Звук [н] на початку перелічених форм виник в результаті
перерозкладу звукових елементів колишніх прийм енників вьн, кьн, сьн. П ри
поєднанні із займенниковою основою: вьн емь, к ь н ему, сь н имь - стався
перерозклад (перерозподіл) звуків, спричинений повною редукцією звука ь у
прийменниках вьн, кьн, сьн. П оєднання вьн емь перетворилося у в немь, кьн
е м у - у к нему, сьн имь - у с ніш . Таке сталося після XII ст., тобто після занепаду
ь і ь. Кількість морфем (прийменники теж морфеми (див. § 103) не змінилася
(було два слова і залишилось два), але з б у т о в і елементи в них перерозподілилися:
приголосний [и] перейш ов від прийменника до Займенника. В українській
мові від цих давніх прийменників залишилися лиш е в та з (< с). П рийменник к
- знаний лиш е у північноукраїнському наріччі.
П ізніш е за аналогією (див. § 118) до цих прийм енників приставний [н]
став уживатися після будь-яких інш их прийменників, пор. до нього, від нього,
за ньо го , а в орудном у від м ін к у п р и ст ав н и й зву к [н] за к р іп и в с я і в
безп р и й м ен н и ко ви х ф о рм ах, пор.: Ц ей в и р іб ни м зр о б лен и й ; В ін нею
п р и д ба н и й ; П р о п о н о в а н е ним и схва лен е. М ісц ев и й від м ін о к , яки й не
утворю вався без прийм енників, м ає форми тільки з [н]: (на/у) ньом у, (на/у)
нім. (у/при) ній, (у/на) них.
§ 118. Роль ан ал огії в зм іні м орф ологічної будови слова. Термін
“аналогія” був використаний у § 117 при поясненні перерозкладу звукових
елементів у прикметниках вьн, кьн, сьн не випадково. Н адто часто процеси
не тільки перерозкладу, а й опрощ ення, а також словозміни зумовлю ю ться
аналогією . П ід цим терміном розуміють зміну морф ем ної будови слова чи
зміну форми слова за зразком до інш их (як правило, досить пош ирених у
мовленні) граматично споріднених слів або ([юрм.
Принцип дії м орфологічної аналогії влучно пояснив російський учений
М .Круш евський на такому прикладі. Якщ о А і В рівні, а їх віднош ення а і в
нерівні, то або а прирівню ється до в, або в - до а залеж но від того, яка пара
(А - а чи В - в) б іл ьш за га л ь н о п р и й н я т а у м ові. Д о во д и ться це на
співвіднош енні слів і їх форм у такому зіставленні в нормативному вигляді:
Наз. відм. одн. опенок (А) наз. в. т елено к (В)
Наз. множ, та
інші відмінки опенки, -ов ... (а) род. в. т елят а, -ят ... (в)
 О скільки пара т еленок - т елят а (В -в) більш звичайна для російської
мови, то і в парі опенок - опенки (А -а) форма множини набула в розмовному
мовленні суфікс -ят- (опят а) при літературно правильній формі опенки.
Н а відміну' в ід зм ін звуків за ан ал огією , яка буває зовніш ньою і
внутріш ньою (див. §61), зм іни морфологічного складу виникаю ть виключно
за дією зовніш ньої аналогії. Н аведений приклад з множинною формою слова
російської мови опен ки, яке в розм овном у мовленні побутує як опят а.
становить зразок д ії зовніш ньої аналогії. Зам іна опенки на опят а сталася
внаслідок зовніш ньої дії. а сам е - під впливом іншого слова - т елят а.
Як і в російській, в українській мові особливо часто аналогія проявляє
себе в ненормованому мовленні. У лівобереж них діалектах української мови
засвідчу ються форми третьої особи однини дієслів другої дієвідміни у вигляді
ходе, робе, куре, говоре (при нормативних ходить, робить, курить, говорить)
за аналогією до дієслівних форм перш ої дієвідм ін и пише, веде, іде. Це теж
один із зразків д ії зовніш ньої аналогії.
Аналогія спричинила перерозклад складових елементів морфем у слові
російської мови от ворить. Етимологічно це слово мало корінь -вар- (пор.:
ворота, вордт ник - ‘сторож біля воріт’) і преф ікса от-. Але під упливом
слова т ворит ь у ньому відбувся процес перерозкладу. а від так і його
переосмислення як слова з префіксом о-: о-т ворит ь. Це слово стало в ряд
тепер уже коренево споріднених слів, таки х як за-творить, рас-т ворит ь,
при-т ворит ь. А налогічні утворення є в усіх мовах світу .
Зміни, зумовлені граматичною аналогією, в історії мов іноді відігравали
роль уніфікатора грам атичних категорій. У діалектах давньоруської доби,
крім розрізнення імен за ф ормами однини і множини, м али форми двоїни. У
сучасній російській мові форми двоїни повністю витіснені м нож инними
ф ормами. Двоїни немає і в сучасній українській мові, є лиш е деякі залиш ки
форм на зразок очима, д верим а, що зберегли давні ознаки втраченої категорії
- д в о їн и (при усталеному закінченні -ам и : ст олами, партами, вікнам и) (див.
щ е § 125).
§ 119. Ч а с т и н и м ови. П р и н ц и п и їх в и д іл е н н я . Учення про частини
мови виникло ще в античні часи. Термін "частини мови” являє собою кальку
з латинського сполучення р а г І е 8 о г а І і о п і 5. у якому р а г І е 5 означає
частини .а о г а ( і о - ‘мова, висловлення, словесне вираження, або речення'.
Спочатку "ч асти н и м ови ’, "ч асти н и ви сл о вл ен н я", "ч асти н и реч ен н я"
означали те. що в сучасній граматиці іменую ть членам и речення. П ізніш е
поряд з цим значенням словосполучення "частини мови” античні філологи
почали вживати на позначення певного розряду або класу слів. Був період,
коли поняття "частини м о в и ' і "частини речення” переплітались, а то іі
ототожню валися.
У сучасному м овознавстві всі слова - повнозначні і неповнозначні
(службові) кваліф ікую ться як частина мови. П роте принципи їх групування
різні. Оскільки неповнозначні (службові) слова не співвідносні з предм етами
дійсності і не передаю ть понять, а служать для вираження різних граматичних
(переважно синтаксичних) значень. їх групування здійснюється тільки на основі
гр ам ати ч н о го ф ун кц іон уван н я. За ц и м и о зн а к а м и в у к р а їн с ь к ій м ові,
наприклад, виділяють сполучники, прийменники, частки, з в ’язки, у німецькій,
французькій і деяких інших - артиклі.
В основу класифікації повнозначних слів за частинам и мови покладено
три основних принципи: семантику (лексичне значення), морфологічні ознаки
(словозміну і словотворення), синтаксичну роль у реченні. У розрізненні
зміню ваних частин мови беруть до уваги ще й характер афіксів. Зупинимося
на їх аналізі.
З а с е м а н т и ч н и м и о з н а к а м и с е р е д п о в н о з н а ч н и х т р а д и ц ій н о
ви діляю ться слова, що: а) стан о вл ять н азви п р ед м етів (ім ен н и к и ); б)
передаю ть ознаки 'предм етів (прикм етники); в) визначаю ть кількість чи
порядок перелічуваних предметів (числівники); г) указую ть на предмети, їх
ознаки або кількість (займ енники); г) називаю ть дію чи стан (дієслова): д)
вираж аю ть ознаки дії, стану або якості (прислівники).
Проте врахування лиш е однієї семантики слова часто буває неповним
критерієм при групуванні слів за частинам и мови. Н априклад, за лексичним
значенням слова ходіння і ходит и слід було б вваж ати дієсловам и, бо вони
називаю ть дію. Але відносити їх до одного лексико-граматичного класу слів
не м ож на, о ск іл ьки з погляду м орф ологічн ого слову хо д ін н я вл асти ве
відм ін ю ванн я, л ек сем і ход ит и — дієвід м ін ю в ан н я. Тому п ерш е з них
вважається іменником, друге — дієсловом К рім цього, ім енник і дієслово
володіють відм інним и словотворчими засобам и і словотвірним и моделями
для поповнення лексики даною частиною мови. Так, для ім енника типовим
є внутрііменникове суфіксальне словотворення, для дієслова - внутрідієслівне
преф іксальне словотворення (пор. укр. син - си н о к - с и н о ч о к ; ходит и -
виходит и - заходит и - переходит и та ін.).
Отже, врахування морфологічних ознак слів дає м ож ливість точніш е
визначити належ ність слова до певного граматичного класу.
О днак і ц ієї ознаки почасти недостатньо при відн есен н і слова до
відповідної частини мови. Якщо розглядати поза реченням слово найтепліше.
що передає збільш ену міру якості у формі найвищ ого ступеня, то його можна
сприймати і як прикметник, і як прислівник. І в цьому немає нічого дивного:
з погляду змісту прикметник найт епліше і прислівник найт епліш е збігаються
у вираженні якості, з погляду формального — вони маю ть аф ікси ступенів
порівняння; н ай -т еп л-іш -е. Залиш аємо поза увагою те. що -е у прикметнику В и д іл я ю т ь с я з а й м е н н и к о в і ім е н н и к и , з а й м е н н и к о в і п р и к м е т н и к и ,
— ф л ек сія , у п р и сл ів н и к у — су ф ік с ; про це м о ж н а г о в о р и ти п іс л я
займенникові числівники, займенникові прислівники.
встановлення належ ності цих слів до відповідного лексико-граматичного Разом з цим мовознавці різних країн і напрямів продовжували і в X X ст.
розряду.
розп о ч аті в X IX ст. п ош уки р о зр ізн е н н я части н м о ви за ф о р м ал ь н о -
Щ об провести частиномовну межу м іж ними, необхідний контекст, у
граматичними ознаками. Так, розвиток теорії маш инного перекладу посилив
якому’ б чітко окреслилися синтаксичні зв 'я зк и цих форм з інш им и словами.
увагу вчених до форм ального описування частин мови. Т аке описування
Введемо їх у речення: Сьогодні сонце світ ит ь найтепліше за всі дні і Сьогодні
засновується не на єдності граматичного значення і способів його вираження,
я почув від нього найт епліш е слово. У перш ом у прикладі слово найт епліш е
а на спільності м атеріальних показників. У результаті цього, наприклад, в
виявилось залеж ним від дієслова світ ит ь, у другому — від ім енника слово. українській мові замість семи відмінків виділяється безліч груп, які обіймаю ть
О скільки це так. то у першому випадку перед нам и прислівник, у другому1—
форми з однаковими аф іксам и в кінці основи. За таки м и ф орм альн и м и
п р и к м етн и к. О тж е, без у р ах у в ан н я си н т а к с и ч н о ї р олі сл о в а л и ш е за
ознаками групуються й інш і грам атичні категорії.
л екси ч н и м значенням і м о рф ол огічн и м и о зн акам и (чи сл о во зм ін и , чи
Не можна не визнати доцільності такого кута зору у виявленні ознак
словотворення) не тільки важко, а іноді й неможливо встановити віднесеність
частин мови, адж е всебічн е описування ф орм альних о зн ак сл ів сп ри яє
слова до т ієї чи ін ш ої ч асти н и м ови. Тому щ об п р ави льн о ви зн ачи ти
глибшому проникненню у граматичну природу частин мови. П роте не м ожна
належ ність слова до частин мови, слід урахувати лексичні, морфологічні і
не помітити слабких сторін цього підходу до класифікації частин мови. Він
синтаксичні його ознаки.
надто громіздкий, а тому не може задовольнити методичних вим ог вивчення
А як же бути з словами, позбавленими морфологічних ознак, наприклад,
грам атики м ови. В ін корисний лиш е в застосуван ні до ав том ати чн ого
з таким и, як таксі, хоббі; беж; х а к ії В іднесення їх до певного лексико-
перекладу тексту'. К рім цього, його не мож на вваж ати всеохоплю ю чим .
граматичного клас)’ здійсню ється за сукупністю інших наявних у них ознак. оскільки він м ає вузьку сферу застосування: формальному описуванню слів
О скільки слова т аксі і хоббі передають опредмечені поняття і в реченні
можна піддавати флективні мови синтетичної грам атичної будови, якоюсь
виступають переважно в ролі підмета і додатка. їх слід віднести до розряду
мірою аглю тинативні. До м ов ам орф них й аналітичного типу цей підхід
ім енників (наприклад: Х оббі — це якесь захоплення, улю блене занят т я на
застосувати не можна. (Про ам орфні й аналітичні мови - див. § 131).
дозвіллі; Н езабаром вони поміт или т аксі). Слова беж і хакі як назви ознак
І все-таки відмовлятися від пошуків специфічно грам атичних критеріїв
п р е д м е тів , щ о виконую ть си н т ак си ч н у р о л ь озн ач ен н я, н а л е ж а ть до
у визначенні частин мови як грам атичних розрядів слів не слід.
прикметників (пор.: Н а ньому був одяг кольору хакі (М .Трублаїні).
О собливе м ісце серед неслужбових слів посідає вигук, тобто клас слів, § 120. С интаксис. Термін “синтаксис” м ає кілька значень. Перш е:
що служить для вираження емоцій (ай, ой, ур а ) або сигналів волевиявлення
синтаксис - це складник (частина) граматичного ладу мови, який охоплю є
(ей, ст оп) або ствердження (угу, еге ж ). Напевно, неправомірно виносити
різні конструкції: прості і складні речення, що утворю ю ться за відповідними
вигук з розгляду частин мови, адже він виступає еквівалентом слова і речення.
правилами поєднання слів. Друге: синтаксис - розділ граматичної науки, який
Визнання ж за ним властивості бути еквівалентом слова і речення дозволяє
вивчає названі вищ е конструкції, правила їх утворення і функціонування.
не т іл ь к и к в а л іф ік у в а т и його ч а с т и н о ю м о в и , а й за р а х о в у в а т и до
За одним і другим визначенням синтаксис протиставляється морфології
п овн о зн ачн и х части н м ови, але з х ар актер н и м и си н так си ч н и м и
як розділу граматики, в якому' представлені інш і мовні одиниці: слова як
особливостями, оскільки у нього відсутні формальні з в ’язки з попереднім і
носії лексико-граматичних значень, що о б ’єднуються в частини мови, і (|юрми
наступним словом у потоці мовлення. Вигуки - частина мови особливого
слів з ф орм антам и як показникам и грам атичних значень. О днак, будучи
типу.
р із н и м и р о з д іл а м и г р а м а т и ч н о ї с и с т е м и , в о н и в з а є м о п о в ’я з а н і і
В академ ічних виданнях і в підручниках та посібниках з української і взаємообумовлені. Це ілюструє один такий приклад: форми слів складаю ться
р о сій сь к о ї м ов о ст ан н іх д е ся ти р іч набув пош и рен н я погляд, за яки м
на о сн о ві си н так си ч н о го ф у н к ц іо н у ван н я сл ів, ал е во н и ж диктую ть
повнозначні слова поділяю ться на дві основні частини мови - ім ен н и к і
синтаксису той чи той їх морфологічний вибір.
дієсл о во та д в і супровідні - прикм етник і прислівник. До них додається
Н адати перевагу одному з цих розділів не можна. І все ж синтаксису як
числівник. Займенник розглядається як підклас в середині інших частин мови.
ск л ад н и к у гр а м а т и ч н о ї с и с те м и с л ід в ід в е с ти ц е н т р а л ь н е м ісц е. Ц е
поясню ється тим. що його сфері належ ать ті мовні одиниці, завдяки яким
зд ій сн ю єт ьс я сп іл к у ван н я. Ц е або та к і, що б езп о с ер ед н ьо ф орм ую ть
повідомлення, або такі, які служать компонентом такого повідомлення. Такими
синтаксичними одиницями є словосполучення, які є будівельним матеріалом
речення, і речення (прості і складні).
З них центральним поняттям синтаксису є речення - основна граматична
структура, в якій ф орм ується і ви р аж ається дум ка і з допом огою якої
здійсню ється мовленнєве порозуміння людей. Ц я синтаксична структура про
щ ось сповіщ ає, збуджує співбесідника до дії. викликає відповідь. Ні слово, ні
його форми, ні тим більш е морфеми, ні навіть словосполучення не здатні
в и к о н у в а т и т а к у к о м у н ік а т и в н у р о л ь . Т ом у р е ч е н н я в в а ж а є т ь с я
к о м ун ікати вн ою оди н и ц ею , у той ч ас як слово — н о м ін ати в н о ю . П ро
словосполучення - у § 123.
§ 121. Р еч ен н я я к к о м у н ік ат и в н а один иця. Як зауважувалося, речення
форму є і передає думку. У цьому його вираж альна функція. Здійсню ється
вона за допомогою однослівних і багатослівних, простих і складних речень.
(П одальш ий аналіз здійсню ється на прикладах з української мови). Так,
уривок "Весна. Садочки зацвіли” (Т.Ш евченко) складається з двох речень,
перш е з яких передано одним словом, друге - грам атич н о п о в 'я за н и м
сполученням лексем, що становлять просте речення. Крім простого, думка
може бути виражена складним реченням, як-от: Зем ле моя, всеплодю щ ая
мат и, Сили, що в т воїй ж иве глибині, Краплю, щ об в бою сильніш е стояти,
Д а й і м ен і! (І.Франко).
Специфіка всіх цих речень у зіставленні з формуючими їх компонентами
полягає в тому, що вони становлять висловлення і що є комунікативними. Це
означає, що вони, по-перш е, співвідносяться з певною ситуацією і. по-друге,
маю ть відповідну комунікативну настанову на ствердження (на противагу
запереченню ), на заклик (а можливе й запитання). С казане торкається не
лиш е речення з підметом і присудком (Садочки зацвіли) і складного, узятого
з поезії І Франка, а й речення однослівного (Весна). В ід слова весна це речення
відрізняється інтонацією. М іж словом весна і реченням В есна є змістова
відм ін н ість. С лово весна становить просто назву ел ем ен та реальн ості.
Речення ж В есна - це не просто назва денотата, а ствердж ення про його
іс н у в а н н я в д а н ій к о н к р етн ій си ту ац ії, в д а н и й м ом ент. В оно м ож е
функціонувати з певними емоційним и коннотаціями (відтінкам и), зокрема:
В есна ! Весна? У перетворенні слова в речення відіграє роль інтонація. Але
інтонаційна оформленість важлива не тільки для однослівних речень. Інтонація
форму є речення будь-якої будови: і прості, і складні. Кожне з них інтонаційно
оф орм лене.
П роаналізоване дозволяє назвати загальні ознаки розглянутих речень.
Вони складаю ться з однієї чи кількох грам атично пов язан и х форм слова,
виконують комунікативну функцію, мають інтонацію повідомлення: розповідь,
питання, спонукання.
§ 122. Речення - синтаксична одиниця. С труктурна схем а речення.
Предикативність. Актуальне членування речення. Названі в попередньому
параграфі ознаки речення важливі для врахування його сутності і відмінності
від інших значеннєвих одиниць мови, наприклад від слів. Проте їх недостатньо
для усвідом лення речення як синтаксичної одиниці, щ о м ає грам атичне
значення, оскільки воно входить до граматики. Крім названих у § 30 функцій,
реченню як синтаксичній одиниці притаманні тільки йому належні істотні мовні
характеристики. Це. по-перш е, н аявність грам атичної о сн о в и у вигляді
абстрактного формального зразка, що становить його структурну схему. Це.
по-друге: наявність ієрархічно зв язаних один з одним м овних значень -
предикативності, часу і модальності (пояснення далі). Це. по-третє: можливість
такого розм іщ ення частин, за яким проступає більш і м ен ш важ ли ве в
ін ф о р м ац ії, то б то стр у ктур а в т іл ю є ак ту ал ьн е ч л е н у в ан н я ск л ад о в и х
компонентів речення. Д еталізуєм о ці характеристики н а зр азках речень
української мови.
1. Структурна схема речення - це синтаксичний зразок, до якого входить
м інім ум компонентів, необхідних дл я його побудови, і за яки м можуть
будуватися одноком понентні (н априклад: В есна) чи неодноком понентні
(Садочки зацвіли) речення. Так. основу речень української м ови Годинник
ст ав (В.Симоненко). Бавит ься дит я (Л.Костенко). Світ п а ла є (Г.Чупринка)
ви зн а ч а є структурна схем а (аб стр ак тн и й зр азо к): “ н а зи в н и й в ід м ін о к
ім енника - дієвідм іню вана форма дієслова” (вона передається сим волами
N! - У г де N - ім енна частина мови; 1, - називний відмінок; V - дієслово, Г -
особова форма). Або інш ий приклад. В основі речень Брат - т р акт орист ;
Г а га р ін - п ерш ий к осм онавт леж и ть структурна сх ем а >1, - И ,. тобто
"називний відм інок ім енної частини мови . В українській м ові існують й
інш і схеми, наприклад: К ім нат а прост ора; Ця книга - м о я з символами
N - А ф . щ о р о зш и ф р о ву ється як “ відн ош ен н я м іж су б ’єктом і його
предикативною ознакою - властивістю або якістю " (лат. а <1і е к І і V и т -
прикметник ). Схему речень В ечір ; Н іч; Весна становить форма називного
відмінка іменника - символ И,.
Структурна схема речення, будучи його ф орм альною організацією ,
вклю чає, як свідчать наведені зразки, лиш е головні члени речення, а саме
підмет і присудок двоскладних і головний член односкладних речень. Саме
вони відн осять зм іст предм ета дум ки до дій сн ості, то м у й становлять
п р е д и к а т и в н и й м ін ім у м (ін а к ш е - п р и с у д к о в и й м ін ім у м ; в ід лат.
р г а е (1 і с а І і V и т . що означає 'присудок’). З них підмет - носій предикативної
ознаки, присудок передає предикативну' ознаку, п ор.: Говорили - балакали
дві верби за селом (Б. Олійник).
У двоскладних реченнях предикативність (присудковість) формують
присудки. В односкладних реченнях, таких як В есна, предикативну основу
становить форма називного відмінка, що як синтаксична одиниця стверджує її
існування (В есна - значить “прийш ла весна” ).
М ін ім альні структури, взяті окремо, становлять речення. Н а такій
м ін ім ал ьн ій наповненості структурної схем и створю ю ться н епош ирені
речення. Але ці ж структурні схеми можуть пош ирю ватися другорядними
членам и речення, створю ю чи пош ирені прості і складні речення. Ц е можуть
бути схеми: “п ід м ет + присудок + додаток” , або “означення + підм ет +
присудок” , або “підм ет + присудок + обставина” .
2. С т р у к ту р н а сх е м а р еч ен н я м іс т и т ь у со б і к іл ь к а іє р а р х іч н о
організованих м овних значень. Одним із цих значень є предикативність як
к атего р ія, яка с в о їм и с и н т ак си ч н и м и з а с о б а м и в и р а ж а є в ід н о ш ен н я
повідомлюваного до дійсності. Предикативність - це комплексна синтаксична
категорія. Комплексна вона тому, що являє сОбою єдність двох синтаксичних
категорій: категорії часу, тобто властивість формувати часову реалізац ію дії
(у минулому, теперіш ньому, майбутньому), і категорії модальності (від лат.
т о сі и 5 —‘сп осіб’), що забезпечує передачу віднош ення змісту висловлення
до дій сності ф орм ам и дійсного, умовного, наказового способу дієслова,
м одальними словами, інтонацією в плані реальності чи ірреальності (тобто
можливості, баж аності, необхідності, повинності). Так, у реченнях Сапери
наводили п е р е п р а в у(0 . Гончар) - Сапери наводят ь п ер еп р а ву - Сапери
н а во ди т им ут ь п ереп раву вираж ена часо в а р ізн о п л а н о в іс ть реал ьн о го
здійснення дії. А в зіставлен ні цих речень з висловленням Х а й сапери
наводят ь переправу його ірреальність протиставлена реальності. Завдяки
т а к и м ч а со в и м , сп о со б о в и м о зн ак ам ф о р м у єть ся п р ед и к а ти в н ість як
грам атичне значення, побудованого за певною структурною схемою речення.
В и р а ж е н н я р із н и м и ф о р м а м и ч а с у і сп о с о б у у ф о р м у в а н н і
предикативності конкретних речень створю є граматичну парадигму форм
речень: Д іт и читали к н и ги - Д іт и читають к н и г и -Д іт и чит атимуть книги
- Д іт и читали б к н и г и - Х а й діти чит ають книги - Я кби діти читали книги.
3. Н епош ирені й пош ирені речення можуть формувати варіанти своєї
будови, зм іню ю чи порядок розм іщ ення членів речення. В аріанти зм ін у
розміщ енні слів дш аую ться комунікативними завданнями. Відповідно до них
речення може ділитися на дві частини: перш а - вихідний пункт або предм ет
повідом лення і друга - те, що повідомляється. Вихідний пункт називається
темою , а те. що сповіщ ається. - ремою. Рем а - це головна (з семантичного
погляду) частина речення. Вона визначається комунікативним завданням:
виділяється те, що важ ливе в повідомленні, це - рема. Тому одне і те ж за
лексичним складом слово може сприйм атися по-різном у залеж но від того,
що є темою , а що є рем ою , пор.: Ст удент и поверт аю т ься / з практ ики; З
практ ики поверт аю т ься / ст удент и. Членування речення на тем у і рему
називається актуальним членуванням. Ряд варіантів речень, що розрізняю ться
актуальним членуванням, утворю є комунікативну парадигм у речення. О дин
з її зразків становлять наведені вищ е варіанти речення.
§ 123. С л о в о с п о л у ч е н н я . С л о ва в р е ч е н н і с т а н о в л я т ь л а н ц ю г
граматичної залеж ності, при якій слово поєднується не з усією ланкою слів
одразу, а тільки з певним з них. Н априклад, у реченні Зоря за й н яла сь над
зем лею (П. М ирний) слово зайнялась пов’язане зі словом зо р я, а над зем лею
залежить від зайнялась.
Відповідно до п о в ’язаності слів можна виділити грам атично п о в’язані
сполучення: зоря зайнялась; зайнялась над зем лею . П одібні п о в ’язані м іж
собою групи слів, щ о входять до складу речення, трад и ц ій н о н ази вали
сл о в о сп о л у ч е н н ям и . В о н и тр а к т у в ал и с я як с и н т а к с и ч н і о д и н и ц і, щ о
утворю ю ться за грам атичним и законами певної мови внаслідок поєднання
двох або кількох повнозначних слів і служать для позначення якогось єдиного,
але розчленованого поняття.
О днак на сьогодні в українському й російському м овознавстві таке
тлумачення цього тер м ін а зазн ал о уточнень. П ош товхом до вироблення
нового погляду' стало ро зр ізн ен н я синтаксичних сполук предикативного
(наприклад, ст удент чит ає) і непредикативного (м о ло д іж ну газет у) типу.
О скільки сполуки предикативного зразка становлять собою предикативну
основу речення, було визнано не сприймати їх як словосполучення. Утворені
за м інім альною струкіурною схемою дво - і однослівні єдності становлять
не що інше, як речення. Щ о ж до грам атичних поєднань непредикативного
зразка, то сам е такі синтаксичні одиниці одержую ть назву словосполучень.
Ц ей п огляд в и с л о в и в В .В . В и н о г р а д о в 1 . н а з в а в ш и сл о в о сп о л у ч е н н я
будівельним м атеріалом речення.
Відповідно до його вчення, речення і словосполучення - якісно відмінні
категорії синтаксису У противагу реченню словосполучення не виступає
цілісною одиницею мовного спілкування і повідом лення. Для структури
словосполучень не характерні предикативність, час і модальність, які надають
реченню відносної закінченості думки. Тільки в складі речення і через речення
словосполучення входить до системи комунікативних засобів мови.
1 Г р ам м ат и к а ру сско го язьїка. - М , 1954. - Т. 2, ч. II.
 Будучи розглядувані поза реченням, вони, як і слова, належ ать до
номінативних одиниць мови, що позначають предмети, явищ а, процеси.
В ідм інні вони і типом зв'язку: п ід м ет і присудок, що визначаю ть
предикативну структуру речення, пов’язані координацією (від лат. со... префікс,
що означає 'об єдн анн я' і о г сі і її а ( і о - ‘погодж ення’, ‘узгодж ення’),
слова ж що входять до словосполучень, п о в ’язую ться сурядним і підрядним
з в ’язком, тому поділяю ться на сурядні й підрядні. Сурядні це в українській
мові батько і мат и (сполучникові), батьки, діти (безсполучникові). Підрядні
залежно від того, якою частиною мови вираж ені опорні слова, поділяю ться
на: іменникові, в яких ім енник є опорним словом, а залеж ним и можуть бути
прикметник, іменник, числівник, займенник, прислівник, інфінітив (рос.
виш невьш сад', укр. хат а Ш евченка: н ім ./ііп /М а п п - 'п ’ять чоловік’; біл.
наш а Радзіма - 'н аш а Батьківщ ина"; укр. сад весною ; прагнення вчит ись):
дієслівні з опорним словом - дієсловом і залеж ними іменником, займенником,
прислівником, інфінітивом (укр. їхати на канікули: рос. ж дат ь ее: нім. Іаиі
зргесіїеп - 'голосно говори ти '; укр. лю блю м алю ват и): прикметникові з
опорним словом - прикметником і залеж ним и іменником, прислівником,
інфінітивом (рос. переполнен зм оциям и: укр. сильніш ий за м ене; надт о
важ ливий; здатний зробити): прислівникові з опорним словом прислівником
і залеж ними прислівником чи іменником (укр. дуж е добре: рос. вьісоко в
облаках).
О дн ак т а к е т р а к т у в ан н я сл о в о сп о л у ч е н н я п ід д а в а л о с я кр и ти ц і.
В изнавалось неприйнятним розуміння словосполучень як різновидностей
"номінативних засобів мови’' і наближення їх до лексичних одиниць, оскільки
цим неправом ірно розш ирю ється терм ін “найм енування” . С правді, його
м о ж н а засто су вати л и ш е д о т а к и х сп о л у ч ен ь , як р о с. ж а р к и й д ень,
н а с т у п л е н и е в е с н и , р а з г о в о р ш е п о т о м . А л е ч и м о ж н а в и зн а т и за
найменування такі словосполучення, як рос. купит ь книгу, м ахат ь флагом,
уехат ь вчера}
П оряд з цим на перешкоді визнання словосполучень наймену ваннями
постає також і те, що в переважній більш ості випадків слово може входити
до кількох словосполучень, в одному з яких воно виступає підпорядковуючим,
в іншому - підпорядкованим елементом. О скільки це так, то навряд чи можна
в реченні російської мови Р и б а к поймеш крупную р и б у водночас виділити
два "найменування пойм ал рьібу і крупную р и б у , адж е слово р и б а може
фігурувати як найменування лише один раз. Звідси робиться висновок, з яким
не м ож на не п огоди ти сь: "С ловосполучення як си н так си ч н а о ди н и ц я
становить тільки ланку' загального ланцюга п ов'язаних між собою слів у сього
речення, ізолювати його як лексичну одиницю нем ає ніякої мож ливості" '.
1 Г в гп д е в Д .1-ї. С о в р е м е н н ь їй русскпП ч ш е р а г у р н ь ш я з и к . - М . 1968. - Ч И - 0 . 2 5 .
Ц им заперечується уявлення про словосполучення як ном інативний
засіб мови. П ід словосполученням розуміється будь-яке поєднання двох або
більш е повнозначних слів, що м ає формально виражений см исловий з в ’язок.
А це предикативні і непредикативні поєднання, чим обстою ється традиційне
трактування словосполучення (про що - на початку цього §).
§ 124. П о н я т т я п р о с и н т а г м у . У ч ен н я про с и н т а г м у (в ід лат.
5 і п І а § т а —‘разом поєднане’) в дослідженнях східнослов'янських м ов було
закладене Л.В.Щ ербою. Розглядаючи синтаксичне членування мовного потоку,
він запропонував семантико-синтаксичний інтонаційний поділ висловлення.
В иділю вані в них на цій основі “відрізки”, що збігаю ться з окрем им и словами
або сполученнями слів і які виражають єдине смислове ціле, а також фонетично
о б ’є д н а н і п о с и л е н н я м о с т а н н ь о го сл о в е с н о г о н а г о л о с у (т а к зв а н и м
синтагматичним наголосом), він називав
синтагмами
Д ал ь ш и й р о зв и т о к т е о р ії с и н т а г м и п о в ’я за н и й з ім е н а м и В .В .
Виноградова. С.В. Кротевича, О.С. М ельничука, 0 . 0 . Реформатського.
У більш ості праць сучасних мовознавців синтагм а розглядається як
ін т о н а ц ій н о о ф о р м л е н а с е м а н т и к о -с и н т а к с и ч н а о д и н и ц я м о в и , щ о
виділяється із складу речення відповідно з відображ уваною у висловленні
дійсністю і вираженим до неї ставленням мовця. У цьому розумінні синтагма
може становити частину речення або збігатися з ним. може складатися з
одного чи кількох член ів речення, наприклад: П ам 'ят ат им ем / не для
пам 'яті, / а для чогось / т ого небуденного (І Драч); Д звени т ь у зорях / небо
чисте, / П а ла є синім льодом / ш лях (Д. Павличко).
Синтагматичне членування мовного потоку залеж ить від контексту й
обставин або від експресивної насиченості висловлення. Інакш е кажучи,
по/ті п висловлення на синтагми є проявом членування дум ки у свідомості
мовця або читача на окремі см ислові комплекси. В.В. В иноградов2 зауважує,
що залеж но від контексту, від стилю мовлення і від завдань повідомлення,
від експресивної атмосфери і. нарешті, від конкретної ситуації те сам е речення
по-різному можна членувати на синтагми. Так, речення російської мови М ой
двою родний брат вчера вечером приехал ко м не може все становити синтагму.
У ньому’ можна виділити і дві синтагми (М ой д во ю р о д ни й брат / вчера
вечером приехап ко м не), і три (М ой двою родний брат / вчера вечером >
приехач к о м н е ). і чотири (М ой д вою родний брат / вчера / вечером / приехал
ко м не), і п ’ять (М ой дво ю р о д ни й брат / вчера / вечером / п р и е х а п /к о мне).
1 Щ е р б а Л .В . Ф о н е т и к а ф р а н ц у зе к о го язьїка. - М , 1953, С .87, 88.
2 В и н о г р а д о в В .В . П о н я т и е с и н т а г м ь і в с и н т а к с и с е русского я зьїка // В о п р о с ьі с ш іт а к с и с а русского язьїка.
- М , 1950. - С . 250.
 Але перелічене не вичерпує всіх можливих варіантів поділу цього висловлення з ’явилися нові грам атичні категорії, не стався б перерозподіл грам атичних
на синтагми. класів слів чи не зникла або не з ’явилась нова синтаксична конструкція.Щ об
П ри експресивній індивіду алізації повідомлення (наприклад, коли треба переконатись у цьому, достатньо зіставити сучасний етап розвитку м ов з їх
підкреслити раптовий приїзд до повідомлювача) можливе й інше синтагматичне історією. Розглянемо окремі з них на прикладі східнослов’янських мов.
З м і н и г р а м а т и ч н и х к а т е г о р і й . У сучасних східнослов’янських
члену вання цього речення, а саме: М ой двою родньїй брат вчера вечеро.м
приехап / ко м не). м овах існує два грам атичних числа: однина і множина. Тим часом у давнину
Я к видно з прикладів, у мові немає сталих синтагм, бо “один і той самий їх було три: однина, д в о їн а , м нож ина. Н езви чн а для
текст, залеж но від неоднакового його суб’єктивного осмислення, може бути нас двоїна виражалася відповідними формами, своєрідним наголош енням слів.
розчленований на синтагми по-різному” 1 . С интагм а може вклю чати одне і З часом (після X III ст.) старі форми двоїни зм інилися ф орм ам и м ножини.
цілу низку слів, може вираж атися цілим реченням, пор.: Лани. / П ш ениця Спочатку це відбувалося не при числівниках два і оба. При них же старі форми
колосист о ничит ь (Є. Маланюк). залиш илися і до сьогодні. Наприклад, у російській мові збережено наголос на
Є мовознавці, які дотримуються іншого погляду у визначенні синтагми. кінцевому складі (два ряда, два шага) при узвичаєном у наголош уванні не
Н априклад. О .О .Реформатський синтагмою вваж ає сполучення двох членів останнього складу (два воза). Залиш ки двоїни зберігаю ть до цього часу
(морфем, слів, словосполучень), пов’язаних відношеннями з нерівноправною іменники української і білоруської мов на позначення парних предметів, таких
спрямованістю членів, один з яких розглядається як означуваний, а другий як очі, плечі, двері, ворот а, які відрізняю ться від інш их слів наявністю
— як визначальний. Залежно від характеру членів виділяю ться такі типи збереженого давнього закінчення орудного відм інка двоїни, а саме: укр. -
синтагм: "внутріш ні синтагм и”, “сховані синтагм и” і “зовніш ні синтагм и” . очим а, д в ер и м а ; біл. - ачьіма, у и іь ш а , п ля ч ь ш а (пор. усталені, зокрем а, в
Внутріш ні синтагм и складаю ться з частин складних слів (укр. т еп-ло-хід) українській мові флексії: чолов. рід ст олам и, д о м а м и ; жіноч. рід. парт ам и,
або з морфем (укр. стол-ик). Сховані синтагм и на зразок укр. Світ ає. Тиша ла м п а м и ; серед, рід озерами, вікнами).
утворю ю ть односкладні речення. Зовніш ні синтагми творяться із слів або Інш ий приклад. В ід давніх чотирьох форм минулого часу (аориста,
нерозкладних сполучень (велике м іст о, швидко бігти, бат и зелену вулицю ). імперфекта, перфекта, плю сквамперфекта) в українській мові збереглося
У всіх цих прикладах є означувані і визначальні члени: у слові ст олик лиш е дві: форма минулого (на базі перф екта) - зробив, написав і форма
означуваний елемент ст ол-. в и зн а ч а л ьн и й ------ик, у С віт ає означуваний давноминулого часу (на основі колишнього плю сквамперфекта) - зробив був,
компонент — основа слова с в і т а визначальний — флексія -е. у сполученні написав був. У російській мові є лиш е одна форма минулого часу: еделал,
велике м іст о перш е слово визначає друге. написал.
Т акі віднош ення п ов’язані з лінійністю мовлення, яка полягає у тому, Ц е приклади змін в грам атичних категоріях, п о в’язані із занепадом
що висловлю ван ня здійсню ється послідовно, тобто один елем ен т іде за окремих грам атичних форм.
інш им. З цього погляду, зауважує О .О .Реформатський, “будь-яке висловлення Історія східнослов’янських мов дає також приклади інш ого характеру:
— стрічка або ланцюг, що розпадається на ланки, які ідуть одна за одною у появу не існуючої раніш е грам атичної категорії. Таке сталося з категорією
часі” 2. У цьому потокові мовлення віднош ення м іж м орф ем ам и в слові, стану дієслова (рос. - категория залога). У сучасних східн ослов’янських
словам и в реченні є синтагматичними. мовах розрізняю ться активний, пасивний і середній (або зворотно-середній)
О бидва ці тракіування синтагми прийнятні з умовою, що в наукових стани дієслова. У давню історію цих мов активні і пасивні форми розрізнялися
дослідж еннях (статтях, дипломних роботах, дисертаціях) вони маю ть бути тільки в дієприкметниках. Виділення станів дієслів відбулося завдяки злиттю
відповідно визначені. форм знахідного відмінка зворотного займенника у вигляді ся з дієсловом,
тобто вн а сл ід о к п ер етво р ен н я зай м ен н и ка у п остф ікс -ся. У сучасн ій
§ 125. Зм інність грам атичної будови. В історії розвитку мов зазнаю ть у к р аїн ськ ій м ові ак ти вн и й стан д ієсл о ва озн ачає, щ о д ія викон ується
зм ін не тільки звуковий, словниковий склад мов і структура слова, а й суб'єктом: у реченні це - підмет ( Учень чит ає). П асивний і середній стани
грам атична будова. Н емає жодної мови, у якої не вийш ли б з ужитку чи не утворю ю ться з участю постфікса -ся. Так, пасивний стан указує на те, що дія
' М е л ь н и ч у к А .С . П о р я д о к сл о в и си н таг м а т и ч е с к о е ч л е н е н и е п р е д л о ж е н и ґі в с л а в я н с к и х я зьїках . - К .,
спрямована на суб'єкт, який у формі називного відмінка виконує роль підмета,
1958 - С 16. реальне ж дж ерело дії виражене орудним відмінком і висту пає додатком
: Р е ф о р м а т е к іш А. А. В в е д е н и е в язьїко в е д е н и є, - М .? 2003. - С 250.
{Ш кола спорудж уєт ься будівельниками). Середній (зворотний) стан дієслів
означає дію. суб’єктом і о б ’єктом якої є та сам а особа (Д ит ина одягаєт ься),
або називає дію двох осіб, кожна з яких є водночас суб’єктом і о б ’єктом
(Студенти лист ую т ься з учнями).
П е р е р о з п о д і л г р а м а т и ч н и х к л а с і в с л і в . Частини мови
— не постійні грам атичні класи слів. У сучасних східн ослов’янських мовах
виділяється числівник як окрем а частина мови з специф ічними семантико-
граматичними ознаками В історії цих мов кількісні числівники нічим істотним
не в ід р ізн я л и с я в ід та к зван и х ім ен , як и м и о б 'є д н у в а л и с ь ім ен н и ки ,
прикметники і числівники в теперіш ньому розумінні слова. Наприклад, слово
п 'ять і всі подальші назви чисел відм іню валися за зразком ім енників типу
гіст ь, а слово десят ь зм іню валося навіть у формах двоїни і множини. Це
означає, що їхні відм інки не залеж али від відм іню ваних форм іменників, з
якими вони поєднувалися. П оряд з цим ці числівники, як і іменники, могли
мати при собі означення. У подальш ому розвиткові східн ослов’янських мов
слова п 'ять і ін. поступово позбавились ознак імені. Вони втратили здатність
мати при собі означення. Тепер уже не можна сказати на зразок давньоруської
мови: трет ья пят ь приииіа. Втратилися форми двоїни і множини. Іменну
властивість керувати іменником числівн ики зберегли лиш е у називному
відмінку. У непрям их відм ін ках ч и сл івн и к и сучасної україн ської мови
узгоджую ться з форм ам и ім енників, наприклад: бачу п ’я т ьо х учнів, дав
п 'ятьом учням , піш ов з п ’я т ьм а учням и.
Отже, названі слова, щ о колись входили в імена, з бігом часу набули
специфічних ознак, відм інних від тих, які вони мали колись. Це й служить
тепер підставою для виділення сам остійної групи слів на правах окремої
частини мови — числівника.
З м і н и в с и н т а к с и ч н и х к о н с т р у к ц і я х . Ф ахівці з історії
сх ід н о с л о в ’ян ських м ов н ази ваю ть к іл ьк а ш л яхів утво р ен н я сучасних
складнопідрядних речень. Н азвем о один з них - походження від колишніх
складносурядних конструкцій, типи яких були різноманітні. За одним з типів
розвиток складнопідрядних речень на основі складносурядних полягав у тому,
що в сурядне речення вводився сполучник підрядності, який і перетворив
одну з предикативних його частин у синтаксично залеж ну одиницю. Подібні
конструкції зафіксовані, зокрема, в Синодальному списку І Новгородського
літопису: и яко скот ина вое и вьіслаш а из города кь воевод’Ь ('К оли зібрав
воїнів, послав з м іста до воєводи'). Такі конструкції поєднували в собі і
сурядний, і підрядний з в ’язок. Д остатньо вилучити в неї сполучник яко, що
відкриває підрядну частину часу7, як речення перетвориться в складносурядне:
и скопиш а вое и вьіслаш а из города кь воеводгк.
Розвиток системи підрядних спол),чників дав можливість спеціалізувати
їх для вираження різних відтінків залежності, що знаходить втілення у своєрідних
типах складнопідрядних речень. У сучасній українській м ові це сполучники,
що формую ть підрядні частини умови і мети, наслідку' і допусту.
§ 126. Причини і темпи змін мов і мовних рівнів. А наліз попереднього
матеріалу показав, що змін зазнаю ть усі мови. Сприяють цьому' різні суспільні
процеси, зокрем а зміни суспільно-економічних формацій, значні науково-
технічні відкриття, важливі політичні й культурні зрушення в ж итті народу. Це
основні причини, які впливаю ть на інтенсифікацію мовних процесів. Відомо,
що післяреволю ційна (йдеться про револю цію 1917 року) доба існування
Радянського Союзу ознаменувалася становленням літературних мов багатьох
тю ркських народів - казахів, киргизів, узбеків, татар, поширенням у всіх мовах
багатонаціональної держ ави радянізм ів. п о р .: укр. комсом ол, соцзм агання,
п ’я т ирічка. Або інший приклад: у післявоєнні десятиріччя (після 1945 року) у
з в 'я з к у з ви д атн и м и д о с ягн ен н ям и науки і тех н ік и м о в и коли ш н ього
Радянського Союзу поповнилися неологізмами, зокрема: укр. ун івер са м ,
м ісяцехід, біоніка, кібернет ика; рос. припушіться.
О днак це на значить, що тем пи розвитку в усіх мовах однакові в ті самі
проміжки часу і в тих же умовах. Я к зразок нерівномірності м овних змін в
однакових ум овах м ож на н авести історію ф ункціонування р о сій сько ї і
української мов в радянський час. Загалом кажучи, обидві мови в цей період
переж или зм іни в грам атичн ій будові, в словнику і ф р азео л о гії. П роте
характер розвитку і обсяг змін української мови дещо відмінний від російської
мови. В українській мові за цей час сформувався оф іційно-діловий стиль. У
російській мові цієї доби становлення стилів не відбувалось, оскільки вони
вже мали давню традицію . У радянський час ішов і зараз іде лиш е процес
дальш ого розвитку і уточнення стилістичних норм російської мови.
Не однаковими є зм іни різних мовних рівнів.
Н айчутливіш им до суспільних зруш ень є словниковий склад, який
п о ст ій н о р еа гу є на будь-які су с п іл ьн і п ер е тв о р е н н я , в н а с л ід о к чого
з ’являю ться неологізми та архаїзм и, переосмислю ю ться значення багатьох
слів тощо. Такі процеси спостерігались у різні часи. Н аявні вони і тепер.
Т ак, п о тр еба у творю вати нові сл о ва зум овила в о с т а н н є д е ся ти р іч ч я
активізацію такого словотвірного способу російської і української мов. як
абревація, наслідком якої стали новотвори 90-х років XX ст. і початку XXI
століття: у к р .- Д П А (державна податкова адм іністрація), У Б О З (управління
боротьби з організованою злочинністю ), рос. - К( ’ (Европейский сою з). ( ’ДIIІ
(средства массовой информации). Без перебільш ення м ож на сказати, що
лексичні і фразеологічні новотвори з'являю ться щомісячно.
Своєрідною особливістю лексичного складу є тс. що він реагує навіть
на такі прояви суспільного життя, які не залиш аю ться у ньому на тривалий
час. Це спричиняється до того, що слово-неологізм, проіснувавш и незначний
пром іж ок часу, може перетворитися на архаїзм . Т ак сталось із словам и
українсью ї мови двадцятих років XX століття комнезам (комітет незаможників).
соз (спільний обробіток землі), неп (нова економічна політика), які, з ’явившись
п іс л я р е в о л ю ц ії 1917 р. як н ео л о гізм и , п р о іс н у в ал и н ед о вго і теп ер
сприймаю ться як історизми, тобто як слова певної історичної доби. Сьогодні
слова колгосп, р адгосп - історизми.
Н аявність таки х прикладів закономірна. М ова як найваж ливіш ий і
незам інний засіб зносин може виконувати комунікативну функцію лиш е в
тому разі, коли задовольнятиме потреби суспільства в усіх сф ерах його життя
на даному етапі розвитку, нехай це будуть хоч тим часові потреби. Тому поява,
зникнення і переосм ислення слів неминучі.
П овільніш е за словниковий склад зм іню ється ф онетична система Її
стійкість до видозмін пояснюється тим, що звукова оболонка мови є передусім
засобом вираження таких мовних одиниць, як слово, морфема, значення яких
р о зп ізн аю ть ся за звуковим розрізн ен н ям . Звукове о ф орм лен н я слова і
морф ем и з суспільно закріпленими значеннями передається з покоління в
покоління як загальнозрозум іле кожному, хто користу ється цією мовою.
О ск іл ьк и п евний звуковий ряд м ови зад о во л ьн яє сусп ільство як засіб
вираження поняття чи думки, то воно й не зацікавлене в раптовій зам іні його
на інш і звукові одиниці. Отже, коли йдеться про зміни вимови, то облік м іж
п о р івн ю ван и м и епохам и ведеться не рокам и, а д есяти р іч чям и і навіть
сторіччями.
Граматична будова мови виявляє ще більш у стійкість до зм ін з огляду
на її надто багатопланову взаєм опов’язану системність, яка цементує мову і
надає їй необхідної стрункості. Тому зрозуміло, що ш видка зміна граматичної
будови будь-якої мови стала б на заваді у виконанні нею комунікативної
функції.
О днак стійкий характер ф онетичної систем и і гр ам атичн ої будови
відносний. Ф онетика і граматика теж зазнаю ть змін, хоч цей процес у них
проходить не настільки помітно, як у лексиці. Граматика, наприклад, потребує
часу для накопичення нових елементів. Таке нагромадження новостворених
грам атичних одиниць у кожній мові триває протягом усієї її історії. Іноді
кількість переходить в якість. Наприклад, після завоювання Англії норманами
в XI ст. англійська мова пережила період не тільки масового запозичення
французьких слів і цілих етимологічних гнізд, а й перенесення до її граматики
ве л и к о ї к іл ь к о ст і структурн и х с л о в о т в ір н и х р яд ів. О ст ан н є сп р и я л о
морфологічному розчленуванню запозичених слів і виділенню аф іксів, які
стали активними в англійській мові. Іш ло кількісне нагром адж ення нових.
раніше не відомих англійській мові форм. Створилася ціла система афіксальних
словотворчих елементів, яка дала якісні зрушення в граматиці англійської мови.
Так, кількісний фактор, що почався із звичайного запозичення ф ранцузьких
слів, привів зрештою до якісних змін.
Кількісне збагачення новими грам атичним и елем ентам и й активізація
деяких раніш е непродуктивних аф іксів і зразків словотворення пом ітні і в
су ч ас н ій р о с ій с ь к ій м о ві. Т ак . у н ій п ід в п л и во м у к р а їн с ь к о ї с т а л а
продуктивною модель утворення назв областей за допомогою суфікса -щин(а),
як-от: С м о лен щ и на , О рловщ ина, Б р я н щ и н а , які у тв о р и л и ся н а зр азо к
українських географічних і адміністративних назв типу Одещина, Полтавщина.
Щ оправда, поки що немає підстав говорити про якісні зміни в російській мові,
але наявність нових елементів у грам атиці цієї мови незаперечна.
Звичайно, розвиток мов здійсню ється не стрибкам и, які б новації не
виникали, як би активно не розвивався словниковий склад мови і її граматичні
засоби. Ц е одне. І друге: зм ін цілих м овних рівнів і їх структури протягом
історично короткого часу не буває. Н а сторожі стійкості м овних рівнів стоїть
їх системний характер і структура всієї мови.
Література
1. К арпенкоЮ .О . Вступ до мовознавства. - К . - О деса, 1991. - С . 136-
186.
2. Кочерган М .П . Вступ до мовознавства. - К.. 2000. - С. 262-320.
3. Білецький А.О. П ро мову і мовознавство. - К., 1997. - С. 19-43.
4. Ю щ ук І.П. Вступ до мовознавства. - К., 2000. - С. 93-118.
5. Реформатский А. А. Введение в язьїковедение. - М ., 2003. - С. 244-
346.
 РО ЗД ІЛ V
К Л А С И Ф ІК А Ц ІЯ М О В С В ІТ У
§ 127. Р ізн о м а н іт н іс т ь м ов світу. Ж и в і і м е р т в і м ови. П р о б л ем и їх
к л а с и ф ік а ц ій . Н а зем ній кулі нараховується від 2500 до 5000 ж ивих і
мертвих мов. Н ем ож ливість точно визначити їх кількість поясню ється не
тільки тим. що не всі щ е мови відомі й вивчені, а й тим, що ще не вироблено
чітких критеріїв у розмеж уванні мов і діалектів. Щ одо останнього наведемо
при клад. С ер ед з а х ід н о с л о в ’ян ськи х м о в одні в ч ен і-сл а віс ти п о р яд з
польською, чеською, словацькою, лужицькою називаю ть мову кашубську,
тимчасом як інш і кваліфікую ть її як діалект польської мови.
Труднощі відчуваю ться також і у встановленні мертвих мов. Облік}'
піддаю ться ті з них. які дійш ли до нас у писемних п ам ’ятках. П ро окремі
неписемні м ови вчені дізнаю ться лиш е з свідчень, написаних носіями інш их
мов. Щ о робити з ними: визнавати за окрем і м ови чи вилучати їх з переліку
мов? І це питання стоїть на перешкоді точного визначення кількості мов.
Згадка про мертві мови потребує пояснення того, які критерії кладуться
в розрізнення ж ивих і м ертвих мов. Вони такі.
Ж ивими визнаю ться ті мови, які (1) м аю ть носія у вигляді племені,
народності, нації, (2) вживаю ться в усіх сф ерах людської діяльності і (3)
розвиваються разом із зм інам и в житті суспільства. На відміну від них мертві
мови - це ті. щ о (1) втратили свого носія (латиною розмовляли рим ляни -
меш канці Римської ім перії, я к і ї розпалась: на місці ї ї провінцій з ’явились
інші держ ави й інш і мови, а римляни розчинилися в переможених народах;
латинська мова, проте, не втратилась, вон а дій ш ла до нас у п и сем н и х
пам 'ятках, але як мертва, бо не має живого носія); (2) не використовуються в
усіх сф ерах застосування мови (та ж латинська мова після розпаду Римської
ім перії тривалий час використову валась у країнах Західної Європи як мова
церкви, науки, освіти, юриспруденції, але не була розмовною мовою німців,
французів, іспанців, - значить не обійм ала всіх сф ер життя народів, які
використовували її з певною метою); (3) не розвиваю ться, тобто не зазнаю ть
зм ін ні в звуковом у чи словн и ковом у ск л ад і, ні в м о р ф о л о гіч н ій чи
синтаксичній системах (не будучи мовою щ оденного спілкування, латинська
мова з часу зникнення носія не зазнала жодних змін).
П ереважна більш ість живих мов має незначну суспільну базу: від сотень
тисяч до тисячі і навіть кількох сотень мовців, а то й менше. Лиш е приблизно
за 200 мовами стоять мовні колективи, що налічую ть не менш як 1 млн. осіб,
близько 20 з них маю ть від 50 і більш е м ільйонів мовців. Найпош иреніш і з
них - китайська, ан гл ій ські, гінді, урду. іспанська, російська, арабська.
португальська, японська, німецька, французька, італійська, корейська.
Кожна з мов (живих і мертвих) характеризується своєрідними звуковими
ознаками, властивим лиш е їй словниковим складом, притам анною тільки
цій мові грам атичною будовою. Проте вони м аю ть нем ало спільних озн ак у
суспільному функціонуванні, у будові, у походженні, що дає змогу відповідно
класифікувати мови і цим сам им полегш ити їх вивчення.
Є кілька класиф ікацій за певними ознаками. О сновні з них чотири:
г е н е а л о г іч н а , т и п о л о г іч н а , а р е а л ь н а (г е о г р а ф іч н а ) і с о ц іа л ь н а (аб о
функціональна).
§ 128. Г е н е а л о г іч н а к л а с и ф ік а ц ія м о в. Г ен еало гіч н а (в ід грец.
§ е п є а 1о § і а - ‘родовідна ) класифікація мов групує мови світу за спільністю
їх походження: встановлю є історичну спорідненість мов на основі виявлення
єдиного дж ерела (мови-основи. прамови), з якого всі вони походять.
Науковими спостереж еннями доведено, що історична спільність ж ивих
і мертвих мов виникла внаслідок диф еренціації єдиного для них дж ерела.
Ц и м с п іл ь н и м дж ер ел о м була м о в а-о сн о в а (п р ам о в а), п р и п у ст и м іс ть
існування якої доводиться застосуванням порівняльно-історичного методу
до вивчення м овн и х явищ . На м атеріальну спорідн ен ість м ов указую ть
регулярн і звукові від п о від н о сті. В он и є н аслідком за к о н о м ір н и х зм ін
сп ільн ого ви хідн ого м овн ого дж ер ел а. К іл ь к а п р и й о м ів в стан о в л ен н я
історичного походження слів з одного мовного дж ерела подано в § 9.
П р е д с т а в н и к и п о р ів н я л ь н о -іс т о р и ч н о г о м о в о з н а в с т в а X IX ст.
виникнення споріднених мов уявляли як р о з’єднання якогось діалекту (мови-
основи) на окрем і діалекти (мови), що набувало вигляду родовідного дерева
на зразок:
О крем і живі і
м ертві мови
П ідгрупи мов
Групи мов
М ова-основа
(прамова)
Рис. 23.
Ідея такого пояснення історичної спорідненості мов (це так звана теорія
родовідного дерева) у цілому прийнятна. Однак, як свідчать дані, утворення
споріднених мов з мов-основ - процес надто складний. М ови могли не тільки
ро зщеплюватися і відтак віддалятися, а й зближ атися, схрещ уватися і знову
диференцію ватися. Тому можна тільки загально і приблизно уявити схему
виникнення споріднених мов з єдиної мови-основи.
Сукупність історично споріднених мов. що походять від однієї мови-
основи, становить с ім ’ю мов. С ім ’я, яка утворилася з мови-основи, ділиться
на групи (або гілки), які в свою чергу розпадаю ться на підгрупи, до яких
входять окрем і мови. Уявити такий розподіл допом агає ри с.23.
Ця схема дозволяє пояснити різний сту пінь спорідненості мов, який
залежить від історичної заглибленості доби, коли існував протодіалекг (прото
- від грец. - ‘п ерш ий’) чи протомова, з якої піш ли споріднені мови. М ови,
о б ’єднані в підгрупи, є близькоспорідненими: це. наприклад, українська,
російська, білоруська, що входять у східнослов’янську підгрупу, яка дозволяє
припускати добу спільносхіднослов’янської єдності (з наявністю споріднених
діалектів); це. зокрем а, чеська, словацька, польська, верхньолуж ицька і
нижньолуж ицька, які становлять зах ід н о с л о в’янську підгрупу; це також
болгарська, македонська, сербська, хорватська, словінська, що належ ать до
південнослов’янської підгрупи.
Б ільш віддалена історична спорідненість спостерігається м іж ж ивими
і м ертвим и м овам и різн и х підгруп, які походять від однієї якоїсь групи
сп о р ід н ен и х м ов. Іл ю стр ац ію б іл ьш в ід д а л ен о ї сп о р ід н ен о сті м ож уть
становити, наприклад, українська і польська чи українська і болгарська, бо
належ ать до різних підгруп, але однієї групи - сл о в ’янських мов.
Щ е б іл ьш у в ід д а л е н іс ть сп о р ід н ен и х м ов ви явл яю ть, п р и м ір о м ,
українська і німецька, українська і французька, бо вони належ ать до різних
груп (слов'янської, германської, романської) однієї індоєвропейської с ім ’ї
м ов (мови-основи, прамови).
О д н а к т а к а с х е м а п оділ у м о в не д о в с іх с ім е й за с т о с о в у є т ь с я
беззастереж но. Є випадки, коли відособлену с ім ’ю мов становить одна мова.
Н априклад, японська мова являє собою не споріднену ні з якими м овам и
окрему с ім ’ю. Трапляється таке, що окрему групу певної сім ’ї мов представляє
одна мова, наприклад, вірменська в індоєвропейській сім ’ї. Ц е означає, що
не завж ди групи поділяю ться на підгрупи.
Н айбільш вивченими є такі с ім ’ї мов: індоєвропейська, фінно-угорська
(або угро-фінська), тюркська, кавказька (або іберійсько-кавказькі), китайсько-
тібетська. монгольська, аф разійська (стара назва - семіто-хам ітська). Однак
чим ало мов до цього часу не стали о б ’єктом глибокого наукового вивчення,
тому назвати кількість і склад сімей мов достовірно поки що не можна.
Крім цього, в мовознавстві XX ст. посіли певне місце гіпотези стосовно
м акросім ей мов світу. Серед них а) ностратична м ак р о сім ’я, яка о б ’єднує
індоєвропейські, аф разійські, уральські, алтайські, картвельські, дравідійські
мови; б) палеоєвразійська, до якої входять сино-тибетські і північнокавказькі,
єнисейські та ін. мови; в) америндська, що обіймає мови корінного населення
А мерики (за винятком ескімосько-алеутських мов). Ц им стави ться питання
про більш давню спорідненість сімей мов, які входять до м акросім ей, а відтак
і с п о р ід н е н іс т ь у с іх м о в світу. А р гу м е н т о в а н у н ау к о в у к о н ц е п ц ію
спорідненості всіх мов світ\' висловив видатний український м овознавець
О .С .М ельничук1. Н а сьогодні триваю ть пошуки обгрунтування генетичної
спорідненості мов кожної з сімей і спорідненості мов м акросім ей.
Д алі ознайомим ося з традиційно виділю ваним и, н айбільш вивченими
с ім ’ями мов.
§ 129. Ін д о є в р о п е й с ь к а с ім ’я м ов. Термін "індоєвропейські м ови”
утворився за географічною ознакою: він указує на територіальне пош ирення
мов. П роте в цьому терміні не відбито наявності іранських мов. пош ирених
на просторах А зії, і того, що індоєвропейські м ови, зокрем а англійська,
іспанська, французька, португальська, вийш ли за м еж і Є вропи (в А мериці,
Африці, А встралії). О днак цей терм ін загальновизнаний.
Ч и с л е н н і м о в и ін д о є в р о п е й с ь к о ї с і м ’ї о б ’є д н у ю т ь с я в гр у п и :
сл о в’янську, балтійську, германську, романську', індійську, іранську, грецьку,
кельтську, албанську, вірменську, анатолійську. тохарську. Розглянемо їх.
С л о в ’ я н с ь к а г р у п а м о в п о д іл яється на східну
(сх ід н о сл о в ’янську), зах ідн у (зах ід н о сл о в ’янську), п івд ен н у (п івд ен н о ­
сл о в’янську) підгрупи мов.
С хідна підгрупа сл о в ’янських мов об'єдн ує живі мови - українську,
російську, білоруську і мертву давньоруську. Д авньоруська мова була однією
з найрозвиненіш их стародавніх літературних мов.
Західна підгрупа вклю чає ж иві мови: польську, чеську, словацьку,
верхньолужицьку, нижньолужицьку і мертву - полабську. П олабська мова
була пош ирена на території м іж племенами, що м еш кали коло р. О дри (це
були об-одр-ат и < о б-одр-ичі), "ті. що ж или об О дрі (коло О дри)", м іж
поморянами на півночі і луж ичанами на півдні, а сам е по річці Л аба (сучасна
назва Ельба). Тут ж или полаб’яни; які в XII ст. були поневолені нім цям и і в
X V III ст. понімечені.
П івденна підгрупа складається з ж ивих мов: болгарської, сербської,
х о р в а т с ь к о ї, м а к е д о н с ь к о ї, с л о в е н с ь к о ї (аб о с л о в ін с ь к о ї) і м е р т в о ї
старослов’янської. О стання - найдавніш а писемна м ова сл о в'ян , в основу
якої покладений солунський діалект македонської мови. Вона була утворена
в IX ст. братами Кирилом і М ефодієм, видатними церковними діячам и свого
М ельничук А С О всеооіцем родстве яіьікпв мира ''В опросьі ячьїко-шания - 1991 - Л?№2. З
часу, будучи втіленою в с л о в ’янське письмо, яке в історії одержало назву
Кириличного письма (або кирилиці). Створенням цієї мови Кирило і М ефодій
виступили проти пош иреної у Римі так званої “трим овної доктрини”, за якою
християнство могло проповідувати Боже слово трьом а свящ енним и мовами
- єврейською, грецькою і латинською. Вони вваж али, що всі народи маю ть
п р аво засвою вати християнське вчення своїм и м овам и. У результаті -
більш ість сл о в’ян одержала таку можливість.
Балтійську групу м о в утворю ю ть ж иві м ови литовська і
л а т и с ь к а і м ертв а - п р у сськ а. П р у си н а с е л я л и п ів д е н н е у зб е р е ж ж я
Балтійського м оря м іж нижньою течією Н ім ану і Вісли. У X III ст. прусські
зем лі були загарбані німцями, пізніш е сталося онімечення пруссів. З другої
п о л о ви н и X X ст. р о б л я тьс я сп р о б и від р о д и т и прусську м ову си л ам и
новопрусів, що меш кають у Ф РН і Литві.
Германська група м о в ділиться на три підгрупи: східну,
західну і північну.
До східної підгрупи належать мертві готська, бургундська, вандальська
т а інш і мови. Готська мова м ала з IV ст. н. е. писемні п ам ’ятки. Ч астина готів
ж ила в Криму і. можливо, ще зберігала свою мову навіть у X V III ст. (пізніш е
реш тки кримських готів перейш ли на кримськотатарську мову).
Західну підгрупу складаю ть живі: англійська, німецька, голландська (її
щ е н ази в аю т ь н ід ер л ан д сь к о ю ), ф р и зь к а (м о в а ф р и зів , щ о ж и ву ть в
Н ідерландах на Ф ризьких островах), їдиш (так називається сучасна розмовна
і літературна мова єврейського населення С хідної Європи і СІЛА . Виникла в
Х -Х ІІ ст. на основі середньоверхньонімецьких діалектів, а в Х У І-Х У ІІІ ст.
відокрем илася від німецької мови), аф рикаанс (стара назва - бурська мова),
яка склалася на основі голландських діалектів у X V II ст.; аф риканери (бури)
- н а щ а д к и п ер еваж н о го л лан д ськ и х к олон істів - ж и в у ть у П івд ен н о -
А фриканській Республіці).
До північної підгрупи належать живі мові: шведська, норвезька, данська
(датська), ісландська, фарерська (на Ф арєрських островах біля Д анії).
Р о м а н с ь к а група мов (тер м ін “р о м ан сь к и й ” в ід л ат
г о т а п и 5 ( ‘н ал еж н и й до Р и м у ’, п ізн іш е - ‘до Р и м ськ о ї ім п е р ії’). М ови
р о м ан сь к о ї групи стан овл ять продовж ен ня і ро зви то к н ар о д н о л ати н сько ї
м о ви - л ати н и - на тери торіях, щ о входили до склад у Р и м с ьк о ї ім п ер ії,
зокрем а на територіях А пеннінського і П іренейського п івостровів, у Галлії.
П івн іч н ій А ф риці. Д ак ії й інш их зем лях. Цю зону пош ирення р ом ан ськи х
м ов н ази ваю ть “С тарою Р о м ан ією ” на відм ін у від “Н о во ї Р о м а н ії” , тобто
т е р и т о р ії части н и П ів н іч н о ї А м ери ки (К ан ади . М екси ки ), м ай ж е в сієї
Ц ентральної і П івденної А мерики, на яких у X V I - X V III ст. деякі романські
м о в и (іс п а н с ь к а , португальська, ф ран ц узька) пош и ри ли ся у з в ’язку з
колоніальною експансією і стали в цих країнах держ авним и мовами. Є країни,
в яких в результаті колонізації частини Африки, невеликої території П івденної
А зії й О кеанії пош ирилися французька, іспанська, португальська як держ авні
мови, але не витіснили м ісцевих мов.
Романська група вклю чає живі мови: італійську, французьку, іспанську,
португальську, окситанську; або провансальську (південь Ф ранції, Альпійська
Італія), каталонську (в Іспанії, Ф ранції, А ндоррі), сардську, або сардинську
(її розглядаю ть як варіан т румунської мови). М ертвим и є оксійська (або
окська), умбрійська (або умбрська), латинська мови. С тародавні п а м ’ятки
латинської м ови відомі з III ст. до н. е. У середні віки вона ф ункціонувала як
писемна мова західноєвропейського суспільства, католицької церкви, науки,
частково літератури. У X X - XXI ст. використовується в науковій термінології;
оф іційна мова католицької церкви і Ватікана.
І н д і й с ь к а г р у п а м о в нараховує близько 180 мов. Н айвідоміш і
ж иві: гінді, у р ’я. урду. бен гальська, біхарська, п ен дж абська, ц и ган ська
(предками ниніш ніх циган були різні племена, що ж или в п івнічно-західній
Індії; після вторгнення в Індію мусульм анських плем ен в X III - X V ст.
почалося розселення циган, які зараз м еш каю ть в Іспанії, н а Б алканах, у
Рум унії, М олдавії. У країні й ін ш и х к раїн ах). М ертва м ова - сан ск р и т
(староіндійська літературна мова).
І р а н с ь к а г р у п а м о в - ц е живі: перська (або ф арсі), афганська
(або мова пушту), белуджська (в Ірані і П акистані), курдська, тадж ицька,
осетинська, татська і талиська (в А зербайдж ані), дарі (або фарсі-кабулі);
мертві - давньоперська, авестійська, середньоперська (або пехлеві), скіфо-
аланська (мова-предок осетинів).
Грецька г р у п а м о в складається з ж ивої грецької і мертвої
давньогрецької.
Ке л ь тс ь к а група м о в : ж иві - ірландська, шотландська,
валлійська, бретонська; мертва галльська, відновлена корнська.
Албанську групу м о в складає одна албанська мова.
В і р м е н с ь к а г р у п а м о в - ж ива вірменська і мертва
давньовірменська.
Х е т т о - л у в і й с ь к а (стара назва - анатолійська) г р у п а м о в
включає мертві мови: хеттську, палайську. лувійську (мови Хеттської держави
Х ІХ -Х ІІ ст. до н е. в центральній і східній частинах М алої А зії); п ам 'ятки
цих мов датую ться X VIII - VIII ст. до наш ої ери.
Т о х а р с ь к а група м о в представлена мертвими мовами:
тохарською А (караш арська) і тохарською В (кучарська). Вони були поширені
в Західному К итаї (С іньцзяні), п ам ’ятки належ ать до V - V III ст. н.с.
 § 130. Ін ш і с ім ’ї м ов. Серед найбільш вивчених називаєм о такі: ужитку як побутово-розмовна в III ст. до н. е., вона продовж увала вж иватися
Ф і н н о - у г о р с ь к а с і м ’я ділиться на дві групи: ф і н н о - як писемно-літературна мова й мова р ел ігії до X X ст. З появою сам остій н ої
п е р м с ь к у , до якої входять ж иві м ови - фінська, карельська, вепська, держ ави Ізраїлю іврит було оновлено. Тепер іврит виконує всі функції ж и вої
іжорська, естонська, водська, лівська, саам ська: дві мордовські - ерзянська держ авної мови. М ертва давньоарам ейська (застосовувана частково в Б ібл ії
й мокш анська; марійська, комі (зирянська), ком і-перм ’яцька. удмуртська; у г й Талмуді), м ертва аркадська (асиро-вавілонська); п а м ’ятки від X X V ст. до
О р с ь к у , або. можливо, точніше - гурійську, яка обіймає угорську, мансійську, н.е. до І ст. н.е.; фінікійська мова (існувала у Ф ін ікії (сучасний Л иван), на
хантийську ж иві мови. До мертвих мов належ ить мерянська мова, пош ирена о. Кіпр, П івнічній Африці, на півдні Іспанії, Західній С и ц и лії і С ардинії);
щ е у X V III ст. у Ц ентральній Росії, яка. очевидно, становила окрему групу д а в н ь о є г и п е т с ь к а (стара назва - хам ітська) г р у п а - з нащ адком
(п ром іж ну м іж п ри б ал тій ськ о-ф ін ською , м ордовською й м ар ій сько ю ). коп тською м о во ю , щ о в и гас л а у X V II ст. як р о зм о в н о -п о б у то в а, ал е
Реконструкцію цієї м ови (у мож ливих м еж ах) здійснив О .Б.Ткаченко1. вж ивається як літературна мова коптів-християн; б е р б е р о - л і в і й с ь к і
С а м о д і й с ь к у с і м ’ю складаю ть мови: ж иві - ненецька, енецька, м о в и (у П івнічній А фриці); ч а д с ь к і м о в и (у Судані, Н ігерії, Камеруні,
нганасанська, селькупська. О стання носійка кам асинської мови була ж ива в Республіці Чад, - найпош иреніш а серед них мова хауса ( 3 0 - 4 0 млн. носіїв);
70-х роках X X ст. в Красноярському краї (Росія)2. к у ш и т с ь к а г р у п а , до якої входять найпош иреніш і оромо і сом алі (у
М о н г о л ь с ь к а с і м ’я - ц е ж и ві м ови монгольська, бурятська, Судані, Ефіопії, Кенії, Танзанії).
калмицька.
Т ю р к с ь к а , або алтайська, с ім ’я мов: ж иві турецька, узбецька, § 131. Т и п о л о г іч н а к л а с и ф ік а ц ія м ов. Т ипологічн а класи ф ікац ія
азербайдж анська, туркменська, татарська, кримськотатарська, баш кирська, полягає у виявленні подібностей і відмінностей, щ о притам анні мовній будові
казахська, киргизька, чуваська, якутська, алтайська (ойротська), уйгурська як найбільш важ ливі властивості мови, але які не залеж ать від генетичної
(у Західному К итаї), караїмська; мертві: печенізька, половецька, булгарська, спорідненості мов.
хозарська. Н айбільш відом а м о р ф о л о г і ч н а к л а с и ф і к а ц і я мов, за якою
К а в к а з ь к а , або іберійсько-кавказька, сім ’я складається з численних в ід п о в ід н о д о м о р ф о л о г іч н о ї будови с л ів м о в и п о д іл я ю т ь с я н а (а)
мов, щ о о б ’єдную ться в групи: к а р т в е л ь с ь к у (або іберійську). яка к о р е н е в і , або ам орф ні (від грец. а - заперечення + т о г р 1 і е - ‘ф орм а’),
вклю чає грузинську, занську, сванську; а б х а з о - а д и г с ь к у , що о б ’єднує або ізолю ю чі, (б) а г л ю т и н а т и в н і (від лат. а § § 1 и І і п а І і о -
кабардино-черкеську, адигейську, абхазьку, абазинську мови; н а х с ь к о - ‘склею вання’), (в) ф л е к т и в н і, або фузійні (від фр. Ги з і о п - ‘зли ття’) і
д а г е с т а н с ь к у , до я ю ї входять м ови аварська, лезгинська, табасаранська. (г) п о л і с и н т е т и ч н і (багатоскладові), або інкорпоруючі.
лакська. чеченська, інгушська. (а) У к о р е н е в и х м о в а х слова не розпадаю ться н а морфеми:
К и т а й с ь к о - т і б е т с ь к а с і м ’ я о б ’єднує дві групи - мов корені й афікси. Слова таких мов являю ть собою м орф ологічно неоформлені
китайських (китайська, або хань, дунганська, або хуей) і тібето-бірм анських одиниці типу невідм іню ваних слів української м ови т ам, тут, звідки, куди.
(бірм анська і тібетська мови). Кореневими є м ови в ’єтнамська, бірманська, старокитайська, значною
Т у н г у с о - м а н ь ч ж у р с ь к а с і м ’ я м ов поділяється на дві групи: м ірою сучасна китайська. Граматичні віднош ення м іж словам и в цих м овах
т у н г у с ь к у (ж иві евенкійська, евенська, нанайська, удегейська), м а н ь ч передаю ться інтонацією , служ бовими словами, порядком слів.
ж у р с ь к у (ж ива маньчжурська і мертва - чжурчженьська). (б) У будові слів а г л ю т и н а т и в н и х м о в (до них належ ать
А ф р а з і й с ь к а с і м ’я (стара назва сем іто-хам ітська3) поділяється т ю р к с ь к і й ф ін н о -у г о р с ь к і м о в и ), к р ім к о р е н я , в и д іл я ю т ь а ф ік с и
на п ’ять груп: найвідом іш ою є с е м і т с ь к а г р у п а : ж иві м о в и -а р а б с ь к а (і словозмінні, і словотворчі). С воєрідність аф іксів у цих м овах у тому, що
(сучасна літературна мова і діалекти); її відгалуж енням є м алтійська мова (о. кожен афікс однозначний, тобто кожен з них служ ить для вираж ення лиш е
М альта); іврит, або гебрайська, - єврейська стародавня мова; вийш овш и з одного граматичного значення, з яким би коренем він не сполучався. Ц им
1 Ткаченко О.Б. М ерянский язьїк. - К., 1985.
вони відрізняю ться від флективних мов, у яких аф ікс виступає носієм одразу
2 Л ингвистический знциклопедический словарь. - М., 1990. - С.211. кількох грам атичних значень. Н априклад, в українській мові, яка належить
3 Т е р м ін и “с е м іт с ь к и й ” , “х а м іт с ь к и й ” т а “я ф е т и ц ь к и й ” ( т а к к о л и с ь н а зи в а л и м о в и к а в к азь к о ї с ім ’ї) у т в о р е н о до типу флективних мов. одна флексія -еїі у формі слова (від) лю д ей передає
в ід ім е н с и н ів б іб л ій н о г о Н оя: С ім а, Х а м а , Я ф е т а ; в ід н и х н іб и т о п іс л я в с е с в іт н ь о г о п о т о п у “ п іш л о ” в с е
і з н а ч е н н я м н о ж и н и , і з н а ч е н н я р о д о в о г о в ід м ін к а . З о в с ім ін ш е
лю дство.
спостерігається у турецькій мові, яка м ає аглю тинативний тип грам атичної
будови. У цій мові для кожного з перелічених грам атичних значень існує
окрем ий афікс: -лар----- суфікс м нож ини (і тільки множини), -дан — суфікс
родового відмінка (без вираження ознак числа — однини чи множини). Отже,
д л я передачі всіх ти х грам атичн их ознак, що їх ви р аж ає флексія -ей в
україн ській м ові, у турецькій м ові до кореня додаю ться кілька аф іксів з
відповідними граматичними значеннями, а саме: адам-лар-дан ( ‘від лю дей'),
де адам - 'лю ди на', -яар- - суфікс множини, -дан - суфікс родового відмінка.
Д ля вираж ення лиш е м ножини до кореня додається суфікс -п а р - (адам-лар),
для передачі родового відм інка - суфікс -д а н (адам -дан).
Щ е однією істотною відм інністю аглю тинативних мов від флективних
є те. щ о в аглю тинативних м овах нем ає того щільного поєднання морфем,
яке с п о с те р ігаєть ся у ф л ек ти вн и х м овах. Ц я від м ін н іст ь ви яв л яєть ся
передусім фонетично. У флективних м овах на стикові м орф ем відбуваю ться
р ізн і фонетичні процеси, внаслідок яких іноді розмиваю ться м еж і кореневих
і аф іксальних морфем. Н априклад, у слові т овариський звук [с] поєднує в
собі кінцевий елемент кореня і початковий суфікса (т овариш + ськ-ий >
т овариський): або ще приклади: празький (з праг + ський): пт аст во (з пт ах
+ ство). Ц ей тісний з в ’язок м орфем у слові називаю ть фузією, а мови, яким
властива вона, - фузійними (це - флективні мови).
В аглю тинативних м овах м еж і м іж м орф ем ам и окреслені більш чітко,
на стикові м орфем фонетичні процеси не виникають.
(в) В иділенням типу ф л е к т и в н и х м о в наука завдячує німецьким
ученим п о ч а т у X IX ст.. які звернули увагу на відм інну грам атичну будову
різних мов, зокрема на флективний тип. відмінний від аморфного (властивого
китайській мові) і від афіксую чих (аглютинуючих), які протиставляю ться
флективним за ознакою незмінності кореня. Тоді ж усі флективні мови були
поділені на с и н т е т и ч н і й а н а л і т и ч н і . Сучасне розум іння цих типів
мов таке. Синтетичні - це мови, у яких віднош ення м іж словами виражаю ться
завдяки ф орм ам слів, оскільки словоф орм а у них передає і лексичне, і
грам атичне значення, зокрема значення відм інків, форми яких відтворю ю ть
грам атичні віднош ення слів. Синтетичними є живі: українська, російська,
польська, литовська, мертві: латинська, готська, давньогрецька.
А налітичним и називаю ть мови, у яких віднош ення м іж словам и у
реченні вираж аю ться з допомогою служ бових слів і порядком розташ ування
повнозначних слів. В аналітичних мовах або зовсім немає відмінкових форм,
або вони слабко виражені. В ідм інність грам атичних будов цих мов можна
побачити на зіставленні таких ідентичних за значенням словосполучень, як:
укр. книга П ет ра (мова синтетична) і фр. Іе і і у г є сіє Ріегге (мова аналітична),
або ще: "С обор П аризької богом ат ерГ (назва твору В. Гюго) - “Моіге Б а т е
сіє Р а п я ". До аналітичних мов належ ать англійська, французька, болгарська і
деякі інш і індоєвропейські мови. (Про синтетичні і аналітичні ф орм и див. §
100).
(г) С воєрідну групу мов становлять п о л і с и н т е т и ч н і , або
інкорпоруючі (від лат. і п с о г р о г а ї і о - ‘о б ’єднування’, ‘п о єдн уван н я’)
м о ви , у я к и х р ізн і ч а с т и н и р е ч е н н я у в и гл я д і а м о р ф н и х с л ів -о с н о в
о б ’єдную ться в єдині складні комплекси, схожі на складні слова. Т ак, у м ові
а ц т е к ів (ін д ій с ь к о ї н а р о д н о с т і, щ о ж и в е в М е к с и ц і) с л о в о -р е ч е н н я
пинакат лква, яке означає “Я їм м ’ясо” , утворилося від складання слів пи —
‘я ‘, накат л — ‘м ’ясо ‘ і ква — ‘їсти ‘. П о суті таке слово відп о від ає наш ому
реченню. П оясню ється це тим , що в полісинтетичних м овах р ізн і о б ’єкти д ії
і обставини, в яких відбувається дія, можуть виражатися не окремими членам и
речення (додаткам и, обстави н ам и ), а р ізн и м и аф іксам и , які входять до
д ієсл ів н и х ф орм . П о части до склад у д іє с л ів н и х форм вход и ть підм ет.
Н аведений приклад становить зразок такого поєднання. П оряд з так и м и
ф орм ам и в інкорпорую чих м овах існ ую ть і са м о с тій н і сл о в а, зо к р ем а
самостійні дієслова, від яких граматично залежать інші окремо існуючі слова.
До полісинтетичних належ ать мови північноам ериканських індійців,
палеоазіатські мови А зії (чукотська, корякська. ітельменська (стар а назва -
камчадальська).
Т акі основні типи мов, щ о виділяю ться при розгляді їх м орф ологічної
будови. О днак грам атична структура слів у мовах світу настільки своєрідна,
що не всі м ови легко розподіляю ться м іж названим и типам и. В іднесення
мов до того чи іншого типу здійсню ється за найхарактерніш им и ознаками.
Ідеальних типів мов не існує. Н априклад, у кореневій ки тай ській м ові є
чим ало озн ак аглю тинативного типу. А фразійські мови відносять до мов
ф л е к т и в н и х , а л е в їх м о р ф о л о г іч н ій б у д о в і є о к р е м і о з н а к и м о в
аглю тинативних. Н ем ає чіткої меж і і м іж синтетичними й аналіти чн и м и
мовами. Українську мову за більш істю ознак відносять до м ов синтетичних.
Але в її морф ологічній будові є елементи аналітичної грам атичної будови,
зокрем а віднош ення м іж словам и вираж аю ться не лиш е ф лексіям и, а й
прийм енникам и (у селі, на будинку).
П із н а н н я ти п у м о р ф о л о г іч н о ї будови к о ж н о ї м о в и д а є б а г а т о
конкретного матеріалу для загального мовознавства. У цьому велике не тільки
практичне, а й теоретичне значення застосування морфологічної класифікації
мов для науки про мову.
К рім м орфологічної класифікації, в м еж ах типологічної класиф ікації в
середи н і X X ст. п очали р о зр ізн я ти м о ви за си н так си ч н и м и о зн акам и .
С и н т а к с и ч н а к л а с и ф ік а ц ія б у д у ється на р ізн и х з а с а д а х : на іє р а р х ії
с и н т а к с и ч н и х в л а с т и в о с т е й а к т а н т ів (б у д ь-як и х ч л е н ів р е ч е н н я , щ о
п о зн ачаю ть особу, предм ет, як и й бере у часть у п р оц есі, п о зн аченом у
дієсловом ): мови з підметом, м ови без підм ета, топікові мови, тобто мови, в
яких грам атичний пріоритет м ає не підмет, а тема.
§ 132. А р е а л ь н а ( г е о г р а ф іч н а ) і с о ц іа л ь н а ( ф у н к ц іо н а л ь н а )
к л а с и ф ік а ц ії м ов. А р е а л ь н а (географічна) класифікація (від лат. а г е а
- п лощ а’, ‘п ростір’) п ов'язан а з вивченням розташ ування м ов на карті світу.
Результати такого вивчення подаю ться або на лінгвістичний карті світу, або
на карті окрем ої країни. М ож ливі карти, в яких представлені лиш е с ім ’ї або
групи мов чи окрем і мови на території окрем ої частини світу (наприклад.
Європи). На картах подаються також межі пош ирення діалектів тієї чи інш ої
країни. Н априклад, у підручниках з української діалектології, як правило,
подаю ться карти пош ирення наріч, говорів української мови.
Особливу категорію ареальної класиф ікації утворю ю ть та к звані мовні
со ю зи , н ап р и к л ад , б ал к ан сь к и й , куди входять рум унська, бо л гар ськ а,
м а к е д о н с ь к а , а л б а н с ь к а , н о в о г р е ц ь к а м о в и , я к і. н е б у д у чи
близькоспорідненими, внаслідок історичних контактів набули спільних рис.
С о ц і а л ь н а (або функціональна) класифікація фунту ється на кількох
засадах.
1. М ови поділяю ться залеж но від їх з в ’язку з носієм , якому вони
належать. Таким носієм може бути плем ’я, народність, нація. На основі цього
розрізняю ть плем інні мови (частіш е вж иваю ть терм ін “діалекти ” ), мови
народності, національні мови (детальніш е див. § 28).
2. М ови групую ться відповідно до функцій, які вони виконую ть у
суспільстві і в цивілізації. Цс, як зазначалося в § 29, мови регіональні,
м іж національні, міжнародні.
3. М ови розрізняю ться залеж но в ід значення і пош ирення в світі.
О.Б.Ткаченко ви д іляєтакі соціолінгвістичні типи: 1) одноосібна мова (майже
п о вн істю ви м ер л а м ова), н ал еж н а о д н ій особ і, о стан н ій з о стан н ьо го
н а й с т а р іш о г о п о к о л ін н я м о в ц ів , н а п р и к л а д , п ів д е н н о с а м о д ій с ь к а
камасинська мова, яку на початок 80-х років X X ст. пам ’ятала і могла вживати
остання її носійка Клавдія Плотникова з селищ а Абалакова Красноярського
краю ; 2) частковогенераційна мова, якою користуються лиш е люди старш ого
покоління (водська мова в Л еніградській області); 3) повногєнераційна, але
частковоетнічна мова, якою користується частина етносу', наприклад, уельсці
у Великобританії, де з 700 тис. уельсців на 1981 р. уельську мову знало 500
тис., як правило, людей із села; українська (на Сході України); 4) повноетнічна,
але частково-територіальна мова етносу, коли через утрату держ авності мова
пош ирю ється не на всю територію серед національних менш ин, наприклад,
л ати ські мова в Латвії в часи її перебування в складі СРСР;
5) повнотериторіальна мова, коли мова стає державною , наприклад, грецька
м о в а в с у ч а с н ій Г р е ц ії; 6) п о в н о т е р и т о р іа л ь н а і п о з а т е р и т о р іа л ь н а
мононаціональна м ова (в одній функції пош ирена поза власною територією ,
наприклад, італійська як світова м ова вокалістів); 7) п овн отериторіальна і
позатериторіальна поліфункційна мононаціональна мова, наприклад, російська
м о в а ; 8) п о в н о т е р и т о р іа л ь н а і п о з а т е р и т о р іа л ь н а п о л іф у н к ц ій н а
полінаціональна мова, поширена в кількох державах, наприклад, англійська з
п ’я т ь м а н а ц іо н а л ь н и м и в а р іа н т а м и - б р и т а н с ь к и м , а м е р и к а н с ь к и м ,
к ан ад ськ и м , ав стр ал ій ськ и м , н о во зел ан д ськи м ; 9) п о в н о т ер и то р іа л ьн а
п о л іф у н к ц ій н а п о л іе т н іч н а м о в а, то б то м о ва, щ о, п о ш и р и в ш и с ь н а
започатковану етнічну територію, повністю витіснила попередні етнічні мови
і після певного часу, розпавшись на кілька мов, відмирає, наприклад, латинська
як праром ан ська1.
Література
1. К арпенкоЮ .О . Вступ до мовознавства. - К . - О деса, 1991. - С. 230-
245.
2. Кочерган М .П. Вступ до м овознавства. - К . 2000. - С . 58-101; 321-
332.
3. Білецький А.О. Про мову і мовознавство. - К . 1997. - С. 103-109.
4. Ю щ ук І.П. Вступ до мовознавства. - К , 2000. - С. 25-29.
5. Реформ атский А.А. Введение в язьїковедение. - М ., 2 0 0 3 ^ - С. 386-
456.
6. Кодухов В.И. Введение в язьїкознание. - М., 1979. - С. 228-285.
1 Ткаченко О.Б. Соціолінгвістична класифікація мов у її слов'янській специфіці й динаміці
// М овознавство. - 2003. - № 2-3. - С. 3.
 Р О ЗД ІЛ VI
ПИСЬМ О
§ 133. З н а ч е н н я п и сь м а. Н ау к и , щ о його в и в ч а ю т ь . Вивчення звуків,
про що йш лося в підрозділі "Ф онетика” , було п ов’язане з усною формою
мови. Я к засіб спілкування, мова виникла в звуковому вияві і в такому вигляді
існувала й зм іню валася протягом тривалого часу. В усном у оф орм ленні
існують і зазнаю ть змін сучасні мови світу, виконуючи важ ливі суспільні
функції. Суспільна роль звукової мови як засобу зносин лю дей неоціненно
велика. Проте вона обм еж ена у просторі і часі: її чутно на незначній віддалі,
вона сприймається лиш е в момент мовлення. Долає названі недоліки звукової
мови письмо — допом іж ний засіб спілкування на віддалі і закріплення мови
в часі. 'їасіб, який позначає ті або інш і елементи повідомлення (слова, склади,
звуки) н ачертал ьн и м и знаками чи зображ енням и. Й ого н еб езп ідставн о
називаю ть начертальним, графічним .
Звукова м ова і п и с ь м о я к с и с т е м а у м о в н и х г р а ф іч н и х зн а к ів ,
використовуваних для передачі повідом лень інш им лю дям, .почали своє
існування не водночас. П исьм о виникло на високому щ аблі історичного
розвитку людства, а сам е - в період розкладу первіснообщ инного ладу і
виникнення класового суспільства і держави. З появою держ авного устрою
з ’явл яється п отреба в листуван н і в серед и н і к р аїн и і з закордон ом , у
збереженні адміністративних, торговельних та інш их приватних актів. З часу
застосування письма почалась епоха докум ентальної історії людства.
Розвиток науки і культури, до яких, як до живлющого дж ерела, тягнеться
лю дина, завдячує засобові вираження думок у писемній формі. Тепер кожен,
хто прагне до знань і освіти, не уявляє себе без мож ливості користуватися
письмом.
Без письма людські знання залиш аю ться недовговічними, і тому без
нього не уявляється існ уван н я в ч асі се р й о зн и х наукових і тех н ічн и х
досягнень. Ц е торкається кожної галузі науки, історії суспільства взагалі.
П исьмо, поряд з яким і з тією ж метою використовуються радіо і різн і форми
звукозапису (у тому7 числі й телебачення), не втратить свого значення і в
майбутньому через свою незаперечну перевагу': можливість компактно осягти
писаний текст, надрукований у книзі, газеті, журналі чи набраний і переданий
у п ам 'ять комп’ютеру.
Протягом тисячоліть письмо задовольняло погреби лю дства передавати
надбання думки на віддалі і зберігати їх для наступних поколінь. П исемні
п ам 'ятк и доносять до сучасних епох “голос" минулого. Т ільки вони в змозі
зап овн ити “білі плям и” історії. Щ об пояснити це. п ош лем ося на такий
приклад. Щ е в другій половині дев’ятнадцятого століття історія Греції до VI ст.
до н. е. залиш алася маловідомою: не було будь-яких предметних чи писемних
п а м ’яток. Старогрецькі ж міф и й епос (наприклад, поем и Гомера "Іл іа д а” й
"О діссея” ) історики не визнавали за достовірні історичні дані. Н а цій підставі
заперечувалась не тільки згадка в Гомера про крітську держ аву М інос. а й
оповідання про троянську війну. Потрібні були достовірні історичні факти, які
підтвердили б дані художніх творів. І вони були знайдені. 1870 року на березі
Е гейсью ш моря вчені розкопали залишки легендарної Трої, а згодом й залишки
М ік ен и на п іво стр о ві П ел о п о н н есі. П о ч ато к д в а д ц я т о г о с т о л іт т я був
ознам енований новим відкриттям: на острові К ріт пощ астило розкопати
р о зк іш н и й п ал ац , у м о вн о н а зв ан и й “ п ал ац о м М ін о с а ” . Й о го ве л и ч н а
архітектура, водопровід і художні вироби із золота і срібла свідчи ли про таку
високу культуру м ісцевих меш канців, якої стародавня Греція у V ст. до н. е. не
знала. А ле при всій великій цінності знайдених п ам ’яток культури багато чого
у відкритій цивілізації залиш алося неясним. Зокрема, загадковим було те, який
народ жив у свій час на острові Кріт, якою мовою він говорив, яким був
соціальний л ад того стародавнього суспільства. Відповіли на ці запитання
ви яв л ен і тут п и сем н і п а м ’ятки . Р о зш и ф р у ван н я гл и н ян и х т а б л и ч о к з
письм енам и внесло уточнення в історію грецького народу, яка сягнула на дві
тисячі років до нашої ери. Достовірний історичний матеріал дали лиш е писемні
п а м ’ятки. Був почутий “голос” минулого.
Історичні п ам ’ятки бувають написані різним и письм енам и, чим ало з
яких становить загадку для вчених. Ч ерез це дослідж ення м истецтва письма
(а значить. їх деш ифрування) було актуальним і не втрачає актуальності й
тепер. П ри наявності щ е значної кількості нерозш иф рованих письм ен воно
сприйм ається як ключ, що відкриває незнане в історії давн іх цивілізацій. Це
й змушу є вчених шу кати ш ляхи розш ифрування загадкових текстів.
Вивчення історії письма і його сучасного стану м ає велике теоретичне
і практичне значення. Ц е й зумовило виділення окрем ої науки - граматології
(від грец. § г а ш ш а - ‘п и с е м й ш зн а к ’ і 1 о § о 5 - ‘учен н я’) - про загальну
теорію й історію письма. Вона вклю чає епіграфіку' (від грец. е р і § г а р 1 і е -
‘напис ) - науку про принципи розш ифрування й тлумачення стародавніх
письмен; палеограф ію (від грец. р а 1 а і о 5 - ‘д р евн ій ’) - науку, яка вивчає
давні рукописи, спосіб написання, форму літер, завдяки чому встановлю ється
м ісце і час їх створення; графологію (від грец. % г а р її е - ‘р и ск а’) - наука,
що вивчає почерки.
С амостійним и розділам и грам атології є також графіка й орфографія
(§§ 136, 138).
 У багатьох народностей Сибіру (Росія) таке письмо було пош ирене до
§ 134. Т и п и н ач ер т ал ьн о го п и сьм а. Розвиток письма охоплює періоду
кілька тисяч років, протягом якого удосконалю вались знаряддя письм а, двадцятих років X X ст. У наш час піктографічним письмом користуються
племена П івнічної А мерики. Ц ентральної А фрики й А встралії.
зміню вався матеріал, на якому писали, і найголовніш е — способи відтворення
звукової мови. Зараз існує близько чотирьохсот видів письма, у кожному з
яких писемний знак м ає певну форму. О днак у теорії письма і в його історії
не це становить провідну проблему.
Важливою ознакою письма як засобу передачі мови є не графічна форма
знака, а те, які елементи мови - цілі повідомлення, окремі слова, склади чи
звуки - передаю ться знаками. Відповідно до цього встановлю ю ть чотири
основних типи письма: піктографічне (від лат. р і с І о — ‘м ал ю ю ’), або
малю нкове; його ще називаю ть піктографією ; ідеограф ічне (від грец. і сі е о
— ‘ід ея’, ‘поняття ), або ідеографія; складове, або силабічне (від грец. 5 у 11
а Ь е - ск л ад ’) і буквено-звукове (або літерно-звукове).
У піктографічному письмі кожен його зразок становить «оповідання в
малюнках». Читати його так. як чигаємо газету чи книгу, не можна. М алю нки
піктографії піддаю ться лиш е тлумаченню, подібно до того, як ми тлумачимо
гу м о р и сти ч н і о п о в ід а н н я в м ал ю н к а х від о м о го д атськ о го худож ника
Бідструпа (див. стор. 257).
П іктограм и (знаки, які застосовую ться у піктограф ічном у п исьм і)
розш ифровуються незалежно від передачі їх звуковою мовою. Вони зрозумілі
людям, що говорять різним и мовами, адж е м алю нки передаю ть лиш е зміст
повідомлення, але не відображ аю ть мовні одиниці (звуки, склади, слова).
П іктограф ію використовували д л я передачі ви роб н и чи х та інш их
повідомлень, наприклад, для відтворення м исливських марш рутів, запису
п ам 'ятн и х подій, укладання торгових договорів тощо. Рису нок 24 передає
піктографічний запис умов обміну' (умовний знак — хрест) ЗО убитих на
полю ванні (знак руш ниці) бобрів на бізона, морську видру і вівцю.

Рис. 24. Торгова угода.

М алю нкові записи сворю валися стар о д авн ім и народам и в період
ранньої цивілізації в доісторичному Єгипті. Ф інікії, на острові Кріт, в Іспанії, М У К И ТВ О РЧО С ТІ
у стародавньому Китаї. (автопортрет)
 П іктографічне письмо зручне тим, щ о воно долає мовні б а р ’єри: з його
допомогою можуть спілкуватися різномовні племена і народи. Ця особливість
п ік т о г р а ф іч н о г о п и с ь м а ш и р о к о в и к о р и с т о в у є т ь с я в с у ч а с н о м у
повсякденному ж итті всіх народів світу'. Своєрідними елементами піктографії
є малю нки на вивісках, знаки правил вуличного руху, які стали міжнародними.
О днак піктографічне письмо не позбавлене істотних недоліків, тому воно
було замінене іншими, досконаліш ими типами письма. Один з найважливіших
його н ед оліків полягає в тому, щ о п іктограм и (м алю н кові зоб раж ен н я
предметів) здатні передавати лише конкретні значення. Зображення предметів
та істот розум іється конкретно. Т ак. м ал ю н ок лю дини означає людину',
конту ри ю рти - юрту; коло з пром ен ям и - сонце. А бстрактн і поняття
піктографічне письмо передавати не може.
П о р ів н я н о з п ік т о г р а ф іє ю ід е о г р а ф іч н е п и с ь м о с т а н о в и т ь
досконаліш ий тип письма. Воно розвивалося на грунті піктографії і стало
наслідком перетворення м алю нків на умовні знаки, символи, в яких губиться
з в ’язок м алю нка з конкретним предметом. Н априклад, зображ ення піраміди
сприйм ається не як пірам іда, а як сим волічне відтворення Єгипту' (див. рис.
25). Тому ідеограф ічне письмо називаю ть ще символічним. Воно здатне
п ер ед авати те, щ о н аочно не існує і том у не п ід д а єтьс я конкретном у
зо б р аж ен н ю , як -о т а б ст р ак тн і п он яття. Т ак, д іє с л ів н е п о н яття « іти »
відтворю ється зображ енням двох ніг. а поняття “прохолодний” передається
посудиною, з якоїтече вода (див. рис. 26). З огляду на те, що основна одиниця
ідеограф ічного письма - ідеограм а служ ить відтворенням поняття, цей тип
письма іменують щ е понятійним. Ідеографічне (понятійне) письмо д ає змогу
передавати речення слово за словом.
БЙТВА
ЄГИПЕТ
Н ІЧ
м ю я іи іь
Рис. 25. Єгипетське образно-сим волічне письмо.
^ ^ Ї Ї
ЗНАХОДИТИ ГРЕБТИ ПЛАНАТИ
X Л 15
ЛІТАТИ ІТИ ПРОХОЛОДНИЙ
Рис. 26. Ідеограми для позначення дієслів і прикметників.
Відомо кілька систем ідеографічного письма, які виникли і розвивалися
незалежно одна від одної у М есопотамії, Єгипті, Китаї' і Центральній Америці.
Істори ч н і д а н і, п о в ’я за н і з ж и ттям с л о в ’ян д а в н ь о ї до б и , д о зв о л яю ть
висловити здогад про можливість використання ними ідеографічного письма.
Так. у сказаннях чорноризця Х рабра “О письм енах” (кінець IX - початок X
ст.) повідомляється, що “преж де убо словене не имеху книг, но ч ер гам и и
р езам и чьтаху и гад ах у ” . В и н и кн ен н я цього п и сьм а (“чертьі и р е зь і” )
дослідники відносять до перш ої половини І тисячоліття н. е. Зрозуміло, що
сф ера застосування такого письма була обмежена. Це. скоріш е за все. були
родові і особистісні знаки, знаки власності, гадання, календарні знаки, дати
відповідних сільськогосподарських робіт тощо. Таке письмо було непридатне
д ля запису склад н и х текстів, потреба в якому з ’яви лась у с л о в ’ян ськи х
церквах, у тому числі і в Київській Русі. Тому слов'ян и стали використовувати
для запису рідн ої м ови грецькі букви, але ще не пристосовані до звуків
сл о в’янських мов. І тільки “солунські брати” Кирило і М ефодій. як відомо,
створили азбуку, яка передавала особливості слов'ян ськи х мов. Ц ю азбуку
пізніш е назвали "кирилицею ” .
Н адзвичайну стійкість ідеограф ічне письмо виявило в К итаї. Воно
ви н и кло п о н ад чо ти ри ти сяч о л іття том у і п р оісн увало до теп ер. Зн аки
китайського письм а за цей час еволю ціонували від картинного зображ ення
до умовних значків, які в мовознавстві прийнято називати ієрогліф ам и (від
грец. Ь і е г о 5 - ‘свящ енний’ та § 1 у р Н е - ‘р ізь б а’). Система ієрогліфічного
письма надто складна, а тому важка дл я засвоєння. Д остатньо сказати, що
нараховується близько 60 тисяч китайських ієрогліфів. Великії кількість знаків
потрібна д л я передачі існую чих понять, яким маю ть відп овідати окрем і
позначення. Може виникнути запитання: чому при всій складності і трудності
засвоєння і користування це письмо в К и таї проіснувало такий тривалий час
і не було зам інене інш ими типам и письм а? П ояснення цьому можна знати в
особливість складового п исьм а можна на таком у спрощ еному' при кладі,
особливостях са м о ї китайської м ови. У ній н ем ає (за винятком деяких
побудованому н а зразках складів української мови. Уявімо собі, щ о слово
суфіксів) м орф ологічних показників слова: преф іксів, суфіксів, флексій.
кіт позначається яким ось значком - силабограм ою . Її, взяту окрем о, ми
Кожне слово в цій м ові складається з кореня. Типологічно вона - коренева
сприйматимемо на письмі як одиницю, що відповідно читається і розуміється.
мова (див. § 131). Синтаксичні з в ’язки в ній визначаю ться в основному
Ц я ж си л або гр ам а вж ивається і як склад у деяких словах без з в ’язку із
за в д я к и п оряд ку сл ів, а не за д о п о м о го ю , н ап р и к л ад , ф л ексій , як це
значенням кота, як. наприклад, у словах клекіт , плескіт . В она в них передає
сп остерігається в українській, російській, польській мовах. Тому проста
не поняття, а набір звуків, що становлять склад слова. У цьому й полягає
п о сл ід овн ість розм іщ ен н я зн а к ів -с л ів ки тай ськ ої м ови дає м ож ли вість
особливість складового письма, відмінного від ідеограф ічного ти п у письма.
з в ’язано передавати мовлення. Крім цього, серед причин збереження давнього
С кладове письм о було у вавілонян, ассірій ц ів, стар о д авн іх персів.
виду письма є те, що така форма писемних зносин задовольняла і задовольняє
Розвинулося воно з ідеограф ічного письм а ш умерів, або ш ум ерій ц ів. —
досить різноманітне з погляду мов і діалектів суспільство цієї країни. У К итаї
ст ар о д ав н ь о го народу', як и й ж и в у П ів д е н н ій М е с о п о т а м ії у IV — II
нараховується велика кількість мов і надто відм інних діалектів. П орозумінню
тисячоліттях до н.е. У С тародавній Індії засвідчено кілька систем складового
представників різних мов і діалектів допом агаю ть ієрогліфи, що передаю ть
письма: у III ст. до н. е. існували системи брахм і і кхарош ті; у V III ст. н. е.
поняття, а не звучання, яке може бути відм інним у різних м овах і діалектах.
склалась система деванагарі, яка функціонує і зараз. С кладови м письм ом
І все-таки сучасна доба наукового і технічного прогресу, розвитку
користуються японці, їх письмо засноване на китайських ієрогліф ах.
світової культури не вкладається в цю писемну систему. Тому поставлено
Другим різновидом ф онограф ії є буквено-звукове (ін акш е - літерно-
питання про реформу китайського письм а, зокрем а про заміну його буквено-
звукове), або алф авітне, письмо (алф авіт від грец. а 1 р 1т а і Ь е І а - назви
звуковим письмом. О скільки одразу здійснити це досить складно, виріш ено
перш их двох букв грецької азбуки). В алфавітному письм і граф ічн и й знак
провести реф орму в два етапи: спростити написання ієрогліфів і поступово
служить для передачі окремих звуків — приголосних чи голосних. А лф авітне
вводити звукове письмо на базі латинського алфавіту.
письмо поділяється на консонантне, знаки якого передаю ть тільки приголосні
Ідеограф ічне письм о дає зм огу спілкуватися лю дям, які не знаю ть
звуки, і консонантно-вокалізоване, знаки якого передаю ть я к приголосні, так
діалекту чи мови співбесідника. У цьому одна з переваг ідеографії над інш ими
і голосні звуки.
типам и письма. П роте ідеограф ічне письмо, як зауважувалось, надто важке
Я к тверд ять учені, поява буквено-звукового п и сьм а була ло гічн и м
д ля засвоєння. До того ж воно не здатне передати всіх форм альних ознак
розвитком складового. П очалось воно з виникнення консонантних, а не
слів ти х мов. у яких слова поділяю ться на преф ікси, корені, інфікси, суфікси,
консонантно-вокалізованих систем. Велику роль у цьому відіграло фінікійське
флексії. Тим часом мов з форм альним и ознакам и слів більш ість. Тому в
письмо, в якому зн ак передає, як правило, один звук мови. У фінікійській
народів з мовами, щ о мають складну морфологічну будову, з'являлася потреба
системі фіксу валися не всі звуки, а тільки приголосні або склади з одним
у використанні іншого типу письма, яке б передавало фактичний склад слова,
приголосним і з будь-яким голосним. Так, в аф разійських м овах (фінікійській,
а відтак і м орфологічну будову, що й спричинило заміну в більш ості народів
арабській, івриті) лексичне значення слова вираж ається лиш е приголосними.
ід ео гр аф ії простіш и м и ти п ам и письм а. Було застосован е п еретворен н я
Голосні служать тільки дл я розрізнення грам атичних форм часу, способу,
логограм (від грец. 1 о § о 5 - ‘слово’ т а § г а ш т а - ‘писемний зн а к ’) на
стану тощо. Так. в арабській м ові сполучення приголосних К Т Б становить
складові і буквено-звукові знаки.
корінь, що вираж ає абстрактне поняття ‘п и сьм о’. Голосні, що вставляю ться
С к л ад ове, або си л абіч н е, п исьм о явл яє собою один з р ізн о в и д ів
в середину кореня, створю ю ть словоформи: К аТаБа - ‘н ап и сав’, К Т уБ -
ф онографії (від грец. р її б п е — ‘звучання’! § г а р її б — ‘пиш у’). Ф онографія
‘п и ш и ’.
п ередає мову в її фонетичному' оф орм ленні, при якому гр аф ічн и й зн ак
В ід п о в ід н о д о о с о б л и в о с т е й с в о є ї м о в и г р е к и , в и к о р и с т а в ш и
виступає носієм не значення, а звучання. Складовим письмо називається тому,
фінікійське письмо, застосували систему знаків як для приголосних, так і
щ о його знаки передаю ть цілі склади, тобто сполучення п ри голосн и х і
для голосних, чим і поклали початок існуванню консонантно-вокалізованого
го л о сн и х . Н а в ід м ін у в ід ід е о г р а ф іч н о г о п и сь м а, у якому ід е о г р а м и
письма, заснувавш и на основі фінікійського іншу галузь письма.
вираж аю ть відповідні поняття, у складовом у письм і силабограм и служать
На основі грецького (візантійського) виникли етруський, латинський,
для передачі певного складу в будь-якому багатоскладовому слові. П ояснити
сл о в 'я н с ь к і - глаголиця і ки ри ли ц я, вірм ен ськи й , гр у зи н ськи й т а інш і
алфавіти.
Істо р ія п и сьм а с л о в ’я н с ьк и х м о в так а: на о сн о в і в ізан тій сь ко го
скоропису була створена глаголиця, а на основі греко-візантійського уставного
п исьм а IX - X ст. - кирилиця, якою написані “Слово про Ігорів похід" й інші
стародавні пам 'ятки. Протягом X - X V III с. графіка кирилиці зазнавала змін.
Так. за російською реф ормою 1708-1710 років було введено граж данський
ш р и ф т ( г р а ж д а н к у ), щ о в и н и к у с в о ю ч е р г у н а о с н о в і ш р и ф т а ,
застосовуваного в друкарні Києво-П ечерського монастиря і який у X V III -
X IX ст. став основою нового українського алфавіту, а також білоруського,
б о л гар ськ о го і сербського а л ф а в іт ів . У 1918 році від б у л ася р еф о р м а
російського алфавіту, що сприяло остаточному' впорядкуванню алфавіту' в
20-х роках XX ст. Реформованим російським алф авітом користуються тепер
тю ркські народи Росії, а також мордовці. м арійці та інш і народи П івночі і
Далекого Сходу Росії.
А лф авітне письмо в обох його ф орм ах (консонантній і консонантно-
вокалізованій) є найзручніш им для вж ивання типом письма. У кожній мові
воно н араховує кілька десятків зн аків, які прийнято н ази вати буквами
(літерам и). Це сприяє легкому засвоєнню системи письма, що надзвичайно
важ ливо для розвитку освіти, пош ирення культури і досягнення наукового
прогресу. Водночас буквено-звукове письм о забезпечує більш -м енш точну
передачу повідомлення завдяки м ож ливості відтворити всі елем енти будови
слова і синтаксичних з в ’язків слів.
П ерелічені типи письма не існували і не існують у чистому' вигляді. У
піктографічном у письмі були елементи ідеограф ії. Ідеограф ія не позбавлена
елем ентів малюнкового письма, а в окрем их випадках м ає ознаки складового
письм а. Не буває чистого і буквено-звукового письма. Н априклад, серед букв
алф авіту української мови поряд з ф онограм ам и, що передаю ть один звук
(а, б т а ін.). є ряд знаків-силабограм (я, ю , е, ї), що відтворю ю ть цілий склад:
ям а, ю нак, моє, її (вим. [йа-ма]. [йу-няк]. [мо-йе], [ш -ш |). В ідтворення на
письм і звуків і складів регулю ється правописом (див. § 138).
половина розщ епленої бирки залиш ається у кредитора, а др у га - передається
б о р ж н и к о в і. К оли п о в е р т а ю т ь борг, у ся к і су м н ів и і п р о я в и о б м а н у
відкидаю ться при зіставленні обох половинок бирки і точному збігові зарубок.
Зразок такої бирки подано на рис. 27.
СЕЖЖ2ЖЖЗ
Рис. 27. Бирка ціла і розколена.
Згадку про бирку' знаходимо у творі І. Ф ранка "Б ори слав см іється” , але
тут вона фігурує не як торговельн и й документ, а як зарубка заподіяних
капіталістам и кривд трудовому люду.
Ускладнені форми зарубок відомі п ід назвою ж езлів вісників. Н ими
користувалися в Європі. К и таї й А встралії. Зарубки, зроблені на ж езлах,
сл у ж и л и вісн и к о ві н а г а д у в а н н я м про чи сл о д о р у ч ен ь . їх х а р а к т е р і
послідовність передачі адресатам .
Д осить пош иреним був другий вид предметного письм а - ш нурки з
вузлами. Зразком їх є так звані кіпу інків (рис. 28) - стародавнього населення
Перу. Н а п ал и ч ку аб о м о ту зо к н а в ’я зу в ал и ся ш н у р ки . З н а ч е н н я , яке
вкладалося в них. залежало від кольору ш нурка, розміру і кількості ву злів, а
також від послідовності і комбінацій переплетень н ав ’язан и х ш нурків. Щ об
зрозуміти подібне послання, необхідно було заздалегідь дом овлятися про
систему позначень. Тому' кіпу могли "чи тати ” не всі. а лиш е жерці.

§ 135. Т а к зв а н е п р ед м етн е п и сьм о . Д ля передачі повідом лень на

віддалі лю ди не завж ди користувалися письмом у прямому розумінні цього
слова, тобто начертальним, графічним письмом. Історії відомі цілі системи
застосування так званого предметного письм а дл я різного роду повідомлень,
нагаду вань, укладання угод тощо.
С еред засобів предметного письм а доси ть пош иреним и в окрем их
народів були і залиш аю ться тепер бирки, що їх використовують найчастіш е
для обліку' днів, тиж нів, для складання боргових списків. Так. зарубки на
бирках становлять незаперечний документ грош ових одиниць боргу : одна Рис. 28. П еруанські лічильні ш нурки.
 Зразки вузлового письма існують і зараз на острові Хайнань і в Бенгалії,
на японському острові Рю кю і в Океанії, в Ц ентральній і Західній Африці.
С л а б к і с т о р о н и п р е д м е т н о г о п и с ь м а о ч е в и д н і: в о н о не
загальнозрозум іле, до того ж надто примітивне. Ц им і зумовлю ється те, що
такий спосіб передачі д ш о к не мав і не міг мати перспектив розвитку. Його
не слід уявляти і як попередника начертального письма, о с ^ л ь к и історично
це не підтвердж ується, та й знайти докази переходу від предметного до
начертального письма дуже важко. Термін "предметне письмо’' ш о в н и й , ним
користуються через відсутність задовільної назви для цього способу передачі
повідомлень на віддалі і в часі. Цей вид "письм а” існував й існує паралельно
з начертальним. графічним, письмом - письмом у прямому розумінні цього
слова.
§ 136. Г раф іка й алф авіт. Граф іка (від грец. § г а р Ь і к о 5 -
‘п исьм овий’, "намальований’, ‘зображ ений’) - ц е розділ науки про письмо -
гр ам ат о л о гії, як и й ви вчає р ізн і си с те м и в и р о б л ен и х протягом іс то р ії
письмових або друкованих знаків, особливості їх форм, систему додаткових
(розпізнавальних, діакритичних) позначок.
Графіка кожної мови м ає свої особливості. Є системи письма, графіка
яких відзначається наявністю лігатур (від лат. 1 і § а І и г а — 'п о в 'я з а н а ’),
тобто злиттям букв, як-от у старослов'ян ській ці (з ш і т). к (з і та є); у
н ім е ц ь к ій (3 (е с ц е т ). З -п о м іж с х ід н о с л о в ’я н с ь к и х м о в б іл о р у с ь к а
характеризується використанням у своїй графіці діакритичного знака для
позначення нескладового звука [у]. В українській мові подібний звук є, але
такої букви в алф авіті немає, хоч у фонетичній транскрипції [у] нескладовий
передається значком у Д іакритичні знаки є в буквах польського і чеського
алфавітів: пол. т іе с - ‘м еч’, с передає звук [ч]. без діакритичного знака буква
с відповідає звукові [ц]; чес. г. що передає [рж ]: власне ім ’я Л г і вимовляється
як [Гііржі] (власні назви у фонетичній транскрипції записую ться з м алої
букви).
Графіка встановлює відмінність начертання букв навіть в алфавіті однієї
мови, зокрем а написання великих і м алих букв: А і а, зображення друкованих
і рукописних літер Т і Ж .
А лф авіт (або “азбука” - від перш их двох букв стар о сло в’янської мови
- “аз” і “буки” , або “абетка” - власне українська назва азбуки, утворена за
називанням перш их двох букв алфавіту (а, бе)), являє собою сукупність
розташ ованих у певному порядку букв, що вживаються для 'запису відповідної
мови. Термін “алф авіт” застосовують для називання фонограм, тобто знаків,
що передають звучання слів, а не відтворю ю ть поняття або повідомлення,
як це досягається за допомогою ідеограм і піктограм.
А лфавіти мов нараховують невелику кількість букв. В українському
алф авіті їх 33, у російському - 33, у польському - 32.
Головна вимога алфавіту - досягти відповідності між буквами і звуками.
Цьому критерію , на ж аль, не відповідає ж оден алфавіт, адж е букви алф авіту
тієї сам ої м ови можуть виконувати різні функції. К рім однозначних, що
позначаю ть лиш е один звук (н априклад: укр. і, а), буваю ть дво зн ач н і,
тризначні букви, які служать для передачі двох, трьох звуків, як-от: англ. і,
що в слові т еє ( ‘гарн и й ’) передає диф тонг \ наїс\. а в слові кп іі ( ‘в ’я за т и ’) -
звук і [ л ’н?г];нім. £. що читається, як £. у слові § екеп (вим. [ге:н\ - ‘іти’), я к к -
у кінні слів і м орф ем : Та§ (вим. [шя.л'] - ‘д е н ь ’), як середньоязиковий
фрикативний м ’який 9 - у суфіксі - І£: уіеггі$ (вим. [ер ’і:рц їх] - ‘со р о к’). Щ е
складніші випадки невідповідності написання і вимови знаходимо в українській
мові, в якій букви я, ю, є в одних випадках позначають два звуки [Гш|. [Г/у]. [йе |.
в інших один звук [о], [у]. [е\ і вказують на м ’якість попереднього приголосного
звука: пор.: м оя [моїЩ .мою [моїЩ .моє [моіїе] і сядь [с ’ад ’], тютюн [т ’у іп ’у н\.
ллє \л е | .
Існують алф авіти, що більш ою або м енш ою мірою задовольняю ть цю
вимогу' відповідності м іж звуками і буквами. Український алф авіт вигідно
відрізняється від інш их алф авітів, пор. англійській, у якому читається не те.
що написане.
§ 137 П о н ятт я т р ан сл ітер ац ії. Транслітерація (від лат. І г а п 8 - ‘ч ер ез’,
‘з а ” і 1 і І е г а — ‘буква’) - являє собою передачу слів або цілого тексту,
записаного буквами одного алфавіту, буквами інш ої гр аф ічн о ї систем и.
наприклад, грецьке (рєрсо ( ‘беру’) - латинським и буквами/е го .
Т ранслітерація застосовується для спрощ ення друкарського набору або
дл я за м ін и м ал о від о м о го ал ф авіту в ід о м и м . Т р а н с л іт е р а ц ія зн а й ш л а
застосу вання в даному посібник)-: усі грецькі слова відтворені латиницею :
маловідомий грецький алфавіт замінений на відомий більш ості читачів книги
латинський.
Транслітеруванню піддаються географічні назви, власні імена, терміни,
що набули міжнародного визнання. П ри їх перенесенні з мови в мову бажано
дотримуватися точності або в збереж енні буквеного образу топонім а чи
власного імені, або у відтворенні звучання. Зумовлене це тим, що жоден з
існуючих алф авітів не забезпечує повної відповідності м іж написанням і
вим овою . Ц е о зн ачає, щ о іноді п и ш еться одне, а ч и т ає ть ся інш е. Не
с т а н о в л я т ь у цьом у в и н я т к ів і т о п о н ім и т а в л а с н і н а з в и . Т ом у їх
транслітерування можна здійснювати або за чиганням букв, або за їх вимовою,
прийнятою у мові-оригіналі. Це й зумовило застосування двох принципів
передачі власних назв: перше - побуквене відтворення, друге - записування
звучання слова без уваги на його буквене оформ лення у мові-оригіналі.
Ілю страцію першого принципу' може становити транслітерування назви
столиці Великобританії. У м ові-оригіналі вона м ає такий буквений вигляд:
Ьопсіоп (вим. приблизно [Л ондон]). В українській і російській мовах це слово
транслітеровано за букв;]ми - Лондон.
Д ругий п ринцип тран сл ітер у ван н я власн и х н азв застосован о при
записуванні в росій ській м ові п різви щ а н ім ецького поета Г е т е . яке у
нім ец ькій мові письм ово оф орм ляється як Сїо е ік е (побуквена передача
Ґ'оет е). а вимовляється як \і'д т е\.
О бидва ці принципи транслітерування власних назв співісную ть як
рівноправні і цілком можливі. Тому час від часу' виникає ділема: як передавати
ту чи іншу власну назву - за вимовою чи написанням? П отрібна узгодженість
у застосуванні єдиних критеріїв. У їх виробленні треба враховувати специфіку
г р а ф іч н о ї си стем и р ізн и х м ов. щ о м ож е сп р и ч и н ю в а ти н ео д н о ти п н с
в ід т в о р е н н я т р а н с л іт е р о в а н о г о с л о в а , щ о н е б аж ан о . Т ак . п р ізв и щ е
російського поста П уш ки н в передачі англійською м ає вигляд Р ііїіікіп,
французькою РисИкіп, німецькою Р ііхсіікіп, польською Риххкіп. Виникає
потреба в усу ненні подібних розбіжностей. О собливої гостроти вона набуває
з посиленням м іж народних контактів. Вони спричиню ю ть необхідність
ство р ен н я ун іверсал ьн и х тр а н сл іт ер ац ій , чим зай м ається М іж н арод н а
організація з питань стандартизації (180 - Іпіегпаїіопаї Зіапсіагсі Ог§апі$а(іоп).
§ 138. О р ф о г р а ф ія і її п р и н ц и п и . О скільки в алф авітах жодної мови
нем ає повної відповідності м іж вимовою і написанням, виникає потреба у
створенні правил написання слів, які б визначали єдині норми передачі на
письмі звуків, їх сполучень і тим сам им полегш ували письмове спілкування.
Єдині правописні норми встановлю є орф ограф ія (від грец. о г І її о я —
‘п рави льний’ і § г а р її б - ‘пиш у’) - відділ практичного м овознавства, що
визначає правила написання слів. їх частин, а також поєднання кількох слів
в одне слово. О рфографія має велике практичне значення, бо сприяє кращому
взаєморозумінню людей, які здійснюють спілкування за допомогою писемної
форми мови.
П равила орф ограф ії всіх мов з буквено-звуковим письмом п о в ’язані,
крім звукової сторони .мови, з її м орфологічною структурою, семантикою ,
етимологією й історією. У з в ’язку з цим орф ограф ії мов з буквено- звуковим
письмом грунтуються на таких принципах: фонетичному, морфологічному
(ф о н ем ати ч н ом у), історичном у, або тр ад и ц ій н о м у (ети м о л о гічн о м у ), і
принципі диф еренційного написання слів.
З а ф о н е ти ч н и м п ри н ц и п ом сл ова с л ід зап и су вати т а к , як вон и
вим овляю ться і чу ються. За цим принципом в українській мові, наприклад.
пиш еться префікс з в одних випадках у вигляді з. в інш их - у вигляді с. Так, у
слові здуж ати звукове значення букви з не зміню ється, оскільки поряд з цим
префіксом стоїть дзвінкий приголосний [д], тому зберігається його написання,
у слові ж схвалит и він виступає у варіанті с, тому що звук [з], щ о відповідає
префіксу з, піддався асим іляції під впливом глухого приголосного [х], який
стоїть поряд з ним, звідси й передача його буквою с.
О сновна вимога морфологічного принципу - дотримуватися єдиного
написання тієї сам ої м орфеми незалеж но від її позиції в слові, що викликає
зм іну звукового складу м орфем и. За цим принципом у р о сій ській м ові,
наприклад, пиш еться р о д (укр. ‘п окоління’), плод (укр. ‘п л ід ’, ‘о в о ч ’) з
кінцевим дзвінким д, хоч при вимові цих слів замість нього чується т \р о т | .
[плот]. що поясню ється дією відомого в російській мові закону оглушення
дзвінких у кінці слова. М орфологічний принцип допомагає зберегти морфеми
і не сплутати їх зм іст із смислом м орфем рот- (наз. відм. р о т а ) і -п л о т -
(пор. споріднене плот ик). Сумнівність у написанні д чи т р о з в ’язується
застосуван ням відом ого ор ф о гр аф ічн о го п рави ла: сум н івн и й звук сл ід
поставити в позицію м іж голосними, тобто в сильну позицію: \ротд \ - \рдда\.
За сильною позицією звука встаношпоється фонема, а за нею написання букви
д. О скільки цей принцип вим агає встановлення звучання основного варіанта
ф о н е м и , його н ази в аю т ь щ е ф о н е м а т и ч н и м (з п о гл яд у М о с к о в с ь к о ї
фонологічної школи).
За іс то р и ч н и м , аб о т р а д и ц ій н и м (е т и м о л о г іч н и м ), п р и н ц и п о м
зб ер ігаю ться ст ар і н ап и сан н я, які не відп о від аю ть ні ф о н ети ч н и м , ні
морфологічним змінам, що сталися в однотипних словах, і які не підлягаю ть
сучасним правилам написання слів. Так. слова української м ови свящ ен н и й .
т орж ест вепний за походж енням книж ні. В они пиш уться з д в о м а н за
тради ц ією , тобто так, як колись писались. П одвоєне написання н у них
жодним правилом сучасної орфографії української мови визначити не можна.
Вони не підпадаю ть під існуючі правила про подвоєне написання ин: ні під
те. що два и н пишуться в прикметниках здоровенний, силенний, які вказують
на збільш ену міру ознаки, ні під правило написання и н в словах, за якими
з а к р іп л е н е зн а ч е н н я м о ж л и в о с т і ч и н е м о ж л и в о с т і в и к о н а н н я д ії:
нескінченний, невблаганний. О скільки вони стоять осторонь п рави л . їх
написання треба запам ’ятати: така вимога традиційного принципу правопису.
О собливо велику к іл ькість тр а д и ц ій н и х н ап и сан ь м ає ан глій ська
орфографія. Укладена ще в середні віки, вона до цього часу не зміню валася.
А тим часом звукова і морфологічна будова англійської мови зазн ала певних
змін. Це й привело до таких розбіж ностей у вимові і написанні англійських
слів, що доводиться окремо вчити вимову і окремо зау чувати написання того
самого слова. Подібне спостерігається і у французькій мові.
 ЛІТЕРАТУРА
П е в н е м іс ц е в о р ф о г р а ф ія х р із н и х м о в п о с ід а є п р и н ц и п
диференційованого написання слів. На ньому базується, наприклад, уживання
основна
великої і малої букв у словах власних і загальних назв української і російської
П ідручники і посібники з початкового курсу загального м ов озн ав ства
мов, як-от хрестоматійні приклади: Орел (‘місто’), орел ( ‘п тах'). В українській
(зі вступу до м овознавства)
мові диференціальний принцип визначає написання флексії родового відмінка
іменників чоловічого роду': органа ( ‘частина організм у’) і органу ('устан ови ’,
Білецький А. О. П ро мову й мовознавство. - К., 1997.
‘друкованого видання’): о ригінала ( ‘д и вак а’) і оригіналу ( ‘перш отвору’).
Булаховський Л.А. Н ариси з загального мовознавства. - К , 1959.
Н ем ає жодної мови, орф ограф ія якої базувалася б лиш е на одному
К алинович М .Я . Вступ до мовознавства. -К .-Л ь в ів . 1947.
принципі. У кожній орф ограф ії застосовуються різні принципи, один чи два
К арпенко Ю .О. Вступ до мовознавства. - К.-О деса, 1991.
з яких можуть бути провідними. В орф ограф ії білоруської м ови провідним
К очерган М .П . Вступ до мовознавства: П ідручник для студентів
вваж ається фонетичний. Українська і російська орф ограф ії грунтуються в
філологічних спеціальностей вищ их закладів освіти. - К., 2002.
основному на фонетичному і морфологічному принципах.
Н орман Б.У., П авленко Н .А. Введение в язьїкознание: Х рестом атия. - 2-е
У р ізн и х к р аїн а х ч а с від часу п ракти кую ться зм ін и о р ф о гр аф ії,
изд. пер. и доп. - М инск, 1984.
спрямовані на її удосконалення і полегш ення для зап ам ’ятання. Так, певних
Ю щ ук І.П. Вступ до мовознавства: Н авчальний посібник - К , 2000.
зм ін зазнала орфографія російської мови (у п ’ятдесяті роки XX ст.). У другій
половині XX ст. було спрощ ено орфографію болгарської мови. Зм іни до
додаткова
українського правопису були запроваджені в 90-ті роки X X ст.
Баранникова Л .ІІ. Основньїе сведения о язьіке. - М., 1982.
Література
Головин Б.Н. Введение в язьїкознание. - М ., 1983.
1. Карпенко Ю .О. Вступ до мовознавства. - К. - О деса. 1991. - С. 246-
К ам чат нов А .М ., Н иколина М .А. Введение в язьїкознание. - М ., 1999.
260.
Кодухов В. II. Введение в язьїкознание. - М ., 1987.
2. Кочерган М .П. Вступ до мовознавства. - К.. 2000. - С. 167-180.
М аслов ІО. С. Введение в язьїкознание. - М ., 1987.
3. Білецький А.О. П ро мову і мовознавство. - К., 1997. - С. 49-72.
П от апенко 0.1. Ц ікаве мовознавство. - Біла Ц ерква, 1996.
4. Ю щ ук І.П. Вступ до мовознавства. - К , 2000. - С. 54-63.
Реф ормат ский А .А . Введение в язьїковедение. - М ., 2003.
5. Реформатский А.А. Введение в язьїковедение. - М ., 2003. - С. 347-
Росет ті А. Вступ до фонетики. - К , 1974.
385.

Збірники вправ і завдань

Д оленко М.Т. Вступ до мовознавства: Збірник вправ і завдань. - К., 1975.

Д о н ец ь Л.С., М ацько Л.І. Вступ до мовознавства: Практикум. - К., 1989.

Словники лін гвісти чн их термінів

А хм а но ва О. С. Словарь лингвистических терминов. - Изд. 2-е стереот. -

М „ 1969.
Г а н и ч Д .І., О лійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. - К., 1985.
Єрмоленко С.Я., Бибик С.П ., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний
словник лінгвістичних терм інів /За ред. С.Я.Єрмоленко. - К . 2001.
К рот евич Є.В., Родзевич Н.С. С ловник лінгвістичних термінів. - К . 1957.
Л евицький Ю .М. М ови світу: Енциклопедичний довідник. - Львів. 1998. П р ед м етн и й п о к а ж ч и к
Л ингвистический знциклопедический словарь. /Гл. ред. В.Н .Ярцева. - 2-е А глю тинативні мови 249 полісемія
изд.. доп. - М ., 2002. А дстрат 47 Б алтійська група мов 246
Н ечаев Г'.А. Краткий лингвистический словарь. - Ростов-на-Дону, 1976. А комодація 112,113 Б езаф іксн и й спосіб творен н я слів
Русский язьік: Знциклопедия. - М . . 1997. А ктивна лексика 158.159 див. конверсія
Російсько-у країнський словник наукової термінології. Суспільні науки. - К.. А ктивні аф ікси 205,206 Б іл аб іал ьн і приголосні, див. губно-
1994. А ктивні м овні органи 67 губні приголосні
С л о в а р ь - с п р а в о ч н и к л и н г в и с т и ч е с к и х т е р м и н о в /Д .З .Р о з е н т а л ь . А ктуальне членування речення 232 Б ілінгвізм 10,48
М .А.Теленкова. - М ., 2001. А кустичний аспект у хар-ці звуків, Б іологічний напрям
Українська мова. Енциклопедія /Редкол. Русанівський В.М ., Тараненко О.О. див. фізичний аспект у м овознавстві 22
(співголови), Зяблик М .П. та ін. - К., 2000. А кцент 57.68 Буквено-звукове письмо 261,262
Ш т е р н І.Б . В и б р а н і т о п ік и т а л е к с и к о н с у ч а с н о ї л ін г в іс т и к и : А лбанська група мов 247 В алентність 188
Енциклопедичний словник. - К., 1998. А ломорфи 199 В арваризми 145
Знциклопедический словарь юного филолога. - М .. 1984. А лофони 71.72 В аріанти морфем, див. алом орф и
А лф авітне письмо 261 В аріанти фонем, див. алоф они
А львеоли 66 Велярна артикуляція 112
А льтернація 105 Вигуки 130.228
А налітичні форми 189.190 Види морфем 198-200
А налітичні мови 250.251 В ивідна основа, див. твірн а основа
А налогія 121.225 Виділення морфем 197.198
А натолійська група мов. див. хетто- Виникнення конкретних мов 39
лувійська група мов Вібранти. див. дриж ачі приголосні
А н ато м о -ф ізіо л о гіч н и й асп ек т у Вільний наголос 103
характеристиці звуків 63.66 В ільні основи 217
А нтоніми 163,164 Вірменська група мов 247
Лнтроію німік;і 169 Власне запозичення 144
Арго, арготизм и 34 Власне омоніми 166
А реальна класифікація мов 252 Власні назви 130
Артикуляція. Внутріш ня флексія 211.212
артикуляційна база 67.68 Внутріш ня форма слова 130
Артикль 190.196,227 В окалізм 85
А рхаїзми 158 Встановлення значення морфем 197
А рхетип 19 Вторинне значення слів 135.136
А сим іляція 109-111 Гаплологія 114
А спірати 94 Генеалогічна класифікація мов 243
А фіксація 210.211 Гееографічна класифікація мов. див.
Афікси 199-201 А реальна класифікація мов
А фразійська с ім ’я мов 248 Германська група мов 246
А фрикати 92.93 Гіперизм и 116
Б а г а т о з н а ч н іс т ь с л о в а , д и в . Гіпотези про походження
 мови 39-41
Глаголиця 261,262
Глоткові приголосні 90
Глухі приголосні 91
Голос, утворення голосу 66
Голосові з в ’язки 85-89
Г ортань 66
Грам атика як наука 183
Грам атика мови 184
Грам атична будова мови 184
Г рам атична категорія 193-195
Грам атична форма слова 184-186
Г рам атичне значення 190-193
Граматологія 255
Г раф іка й алф авіт 264,265
Графічне письмо, див. начертальне
письмо
Гредька група мов 247
Губні приголосні 90
Губно-губні приголосні 90
Губно-зубні приголосні 90
Гум анітарні науки 7
Двоголосні звуки, див. дифтонги
Д еетим ологізація 178,179
Д ейктична функція слів 54.55
Д енотативне значення слова 128
Д ериваційна функція афіксів, див.
словотвірна функція аф іксів
Д еривація 188,203
Д еф ін ітивна функція терм іна 132
Д еф ін іція 132
Д звінкі приголосні 91
Д ивергенція 46,118,119
Д инам ічний наголос, див. силовий
наголос
Д и сим іляція 113,114
Диску рсивна функція речень 55
Д исф ем ізм и 163
Д иф еренціація діалектів
і мов 45-47
Дифтонги 101
Застарілі слова 157 Кавказька сім ’я мов 248
Д ихальний апарат 66
З в у к о в і за к о н и , ди в. ф о н е ти ч н і К альки (семантичні, словотворчі,
Дихотомія мови 24.25
закони фразеологічні) 146.147
Д іакритичні знаки 76
Звуження значень слів 141 К ельтська група мов 247
Д іалекти соціальні 31,32
Звук 69 К ирилиця 261.262
Д іалекти територіальні 31,32
З в 'яза н і основи 217 Китайсько-тібетська с ім ’я мов 248
Д іалектизм и 32,33,151
З в 'я з о к м о в о з н а в с т в а з ін ш и м и К ількісний наголос 63,102,103
Д іалектологія 4
науками 6-8 К ім ограф 83
Д іахрон ія 15
Зіставний метод 16 Класиф ікація голосних 85-89
Д іерези 115
Зім кнено-прохідні звуки 92 К ласиф ікація приголосних 89-94
Д овготний наголос, див. кількісний
З ім к н е н о - щ іл и н н і зв у к и , д и в. Класиф ікація
наголос
африкати фразеологізмів 174.175
Д ом інанта 161
Злиті звуки, див. аф рикати К ниж на лексика 152
Д ослідні методи в
Зм іни звуків 105 Койне 49
м овознавстві 15-20
Зм інність грам атичної Комбінаторні зву кові зм іни 109
Д риж ачі приголосні 94
будови 236.237 К ом паративістика 20
Е вф ем ізм и 162.163
Знаки мови. див. лінгвістичні знаки Комунікативна функція мови 27
Е к с п ер и м ен тал ьн а фонетика, див.
Ідеографія, ідеографічне К онвергенція 46.118
інструм ентальна фонетика
письмо 259 Конверсія 221.222
Експресивна функція слів 55
Ідіом а 175 Конотативне значення слова 128
Екстралінгвістичні причини мовних
Ієрогліфи 259.260 Консонантизм 89
змін. див. позалінгвістичні причини
Ізолюючі мови, див. кореневі мови Консонантне письмо 261
мовних змін
Імперативна функція речення 55 К онсонантно-вокалізоване
Е нклітики 104
Інваріантні фонеми 70 письмо 262
Е пентези 115
Індивідуальні неологізми 155 Контексту альне значення слова 128
Есперанто 52
Індійська гру па мов 247 К ореневі мови 249
Експіраторний наголос, див. силовий
Індоєвропейські с ім 'я мов 245-247 К ореляція, корелятивні пари 71
наголос
Ін к о р п о р у ю ч і мови. д и в. Корінь слова 198.199
Е тим ологічний аналіз слова 179
полісинтетичні мови Л абіалізован і голосні 87
Етим ологія як наука 176,177
Інструментальна фонетика 78 Л абіалізован і приголосні 87
Етимологізування слів 176-178
Інтеграція діалектів і мов 46 Л абіо-ден тальн і приголосні, див.
Ж аргони, жаргонізм и 33,151
Інтернаціоналізми 146 губно-зубні приголосні
Загальне м овознавство 5
Інтерфікси 200 Л ексем а 124.125
Загальнонародна лексика 150
Ін т о н а ц ія як с п о с іб в и р а ж е н н я Лексика 52
Загальном овні неологізми 155
граматичних значень 215 Л ексикалізація 173
Загальнонародний характер
Інфікси 200 Л е к с и к о л о г ія , л е к с и к о л о г іч н і
мови 31.32
Інш омовні слова 144.145 науки 124.125
Запозичені слова 142,143.145
Іранська група мов 247 Л ексикологія у вузькому розумінні
Запозичення посередні 144
Історизми 157.158 слова 141
Запозичення прямі 143
Історичний метод 18 Л ексикографія 181.182
Лексичне значення слова 190-193 складових частин 63-66 Н е н а з а л із о в а н і голосн і й інваріант фонеми
Лексичні неологізми 154 М овні рівні 55.56 приголосні, див. неносові голосні П алаталізація 95
Л енінградська фонологічна М овознавство З й приголосні П алаталізовані приголосні 96
школа 71 М одальність 232 Н еологізм и 153-155 П алатальні приголосні 96
Л інгвістика, див. мовознавство М олодописемні мови 12 Н еповнозначні (службові) П алатограф ія 82
Л ін г в іс т и ч н и й аспект у М онгольська с ім ’я мов 248 слова 127 П арадигм а 207-209
характеристиці звуків 68-72 М оноссм ія 132 Н еф орм альні мови 184 П арадигматичні віднош ення 58
Лінгвістичні знаки 30.31 М онофтонг 101 Н епохідна основа 216-218 П аралінгвістика 28
Літературна мова 36-38 М орф ем а 195.196 Н епохідне слово 218 П асивна лексика 158
М акросім ’ї мов світу 244, 245 М орф ем іка 219 Н еприкритий склад 100,101 П асивні аф ікси 206
М атематична лінгвістика 8 М орфологічна будова слова 195 Н епродуктивні афікси 205.206 П асивні мовні органи 67
Метатеза 115 М орф ологічн а класи ф ікац ія мов. Н ескладові (нескладотворчі) П еренесення за схож істю 136,137
М етаф оричне перенесення див. типологічна класифікація мов звуки 100 П еренесення за сум іж ністю 137,138
найменувань, див. перенесення за М орфологічні омоніми 201 Н есправж ні дифтонги 101 П еренесення за функцією 138.139
схожістю М орф ологічні процеси 122 Н еф онетичні зміни 105.120 П ереносне значення слів 139.140
М е т о н ім іч н е перенесення М о р ф о л о г іч н і ч е р г у в а н н я , див. Н еф орм альні мови 184 П ерерозклад скл ад о ви х частин
наймену вань, див. перенесення за внутріш ня флексія Н ом інативна функція слів 54.127 слова 224,225
суміжністю М орф ологія 183 Н осові голосні й приголосні 88.97 П ерцептивна функція звуків 54
М ислеоф орм ляю ча функція М орфонологія 202.219 Нульовії флексія 209.210 П исем на форма м ови 23
мови 27 М осковська фонологічна школа 71 Н ульовий суфікс 210 П исьмо 254
М іж мовні омоніми 169 М отивовані значення слів 1ЗО. 131 О бм еж еність фонетичних П іктограм и 256
М іж с т и л ь о в а л е к с и к а , див. М узичний наголос 63,102 законів 117 Піктографія, піктографічне
стилістично нейтральна лексика Н аголос як фонетичне явищ е 102 О казіон алізм и 156.157 письмо 256.258
М о в а - у н ів е р с а л ь н и й з а с іб Н а г о л о с як с п о с іб р о з р із н е н н я О м ограф и 168 Побутова етимологія 180
спілкування 28.29 грам атичних значень 213.214 О м он ім и 167 П овнозначні слова 127.227.228
М ова і мислення 29.30 Н адгортанні порожнини 66 О м он ім ія морфем 201 Повтор слів. див. редуплікація
М ова-основа 19. 243 Н азалізація 67 О м оф они 167 П о в’язаний наголос 103
Мов;] як знакова система 30.31 Н азалізовані голосні й приголосні, О м оф орм и 167 П озалінгвістичні причи н и м овних
М ова як суспільне явище 22.23 див. носові голосні й приголосні О номастика 169 змін 44
М ови живі 242.243 Н аївна етим ологія, див. побутова О писовий метод 16 П озиційні звукові зм іни 106-108
М ови міжнародного етимологія О п о зи ц ія , див. п р о ти с тав л ен н я П олісемія 133.134
спілкування 51 Н ародна етимологія, див. побутова фонетичні П олісинтетичні мови 251
М ови м іж н а ц іо н а л ь н о г о етимологія О прощ ення м орфологічної будови П онятійне письмо, див. ідеограф ія
спілкування 51 Н а т у р а л іс т и ч н и й напрям у слова 222.223 П орівняльно-історичний
М ови мертві 242.243 м о в о з н а в с т в і, див. б іо л о г іч н и й О рф ограф ія 60,266 метод 18.19
М ови регіонального напрям у м овознавстві О рф оепія 60,122.123 П орожнина глотки 66
спілкування 50 Н а\ кове значення мовознавства 11 О с в о є н н я з а п о з и ч е н и х с л ів Порожнина носа 67
М овлення 24 Н ачсртальне письмо 254 (фонетичне і граматичне) 145 П орожнина рота 66
М овна норма 36-38 Н слабіалізовані голосні 87 О снова слова 216-218 П орядок слів як спосіб розрізнення
М о в н и й а п а р а т , ф у н к ц ії його Н емотивовані значення слів 130 О сн о вн и й вар іан т ф онем и, див. граматичних значень 213
П осереднє запозичення 143
П о с т ій н и й н аголос.
фіксований наголос
П остпозитивні афікси 200
П остф ікси 200
П охідна основа 216-218
П охідне слово 218
П оходж ення мови 39.42.43
П рагм атика 25,26
П рактичне значення
м овознавства 11,12
П рам ова, див. мова-основа
П редикативність 232
П редм етне письмо 262.263
П реф ікси 199
П риглуш ення дзвінких приголос­
них у кінці слова 108
П риголосні звуки 89-94
П ри кладн а лінгвістика 12
П рикритий склад 100,101
П рирода мови 22.23
П рирода назви 131
П риродничі науки 8.9
П ристосування, див. акомодація
П ричини виникнення омонімії 168
П ричини м овних змін 44.45
П родуктивні афікси 205.206
П роклітики 104
П росторіччя 151
П ротези 115
П ротиставлення фонетичні 70
П роф есіоналізм и 34. 151
П р ям е значення слова 134
П сихолінгвістика 10
П с и х о л о г іч н и й напрям
м овознавстві 22.23
П уризм 148-150
Редукція 106-108
Редуплікація 212.213
Резонатор 63
Речення 230-232 ф орм и Структурні одиниці мови 54.55
бив. Рівні мови 55.56 Складове письмо 260 Структурна схема речення 231
Р ізном анітність мов світу' 242 С кладові (складотворні) звуки 100 Субституція 116
Робочі прийоми дослідж ення 20.21 С лово 54.124,127,129 С убстрат 47
Р озділи мовознавства 59.60 С ловозм інна функція аф іксів 203 Судження 7
Р озподібню вання. бив. дисиміляція Словосполучення 233.234 С уперстрат 47
Розрізнення голосних і С ловотвір як учення про способи С уплетивізм, суплетивні форми 214
приголосних 84.85 творення слів 219-222 Суспільна природа м ови 23
Р о з р із н е н н я п р и г о л о с н и х за Словотвірна функція аф іксів 203 Суфікси 200
додатковими ознакам и 94-97 С ловотвірний ан аліз 219 С хрещ ення мов 46
Р озш ирення значення слова 140 Слово-тип 124,125.183 Табу 163
Романська група мов 246 Словоф орма 187 Т акт 104
С амодійська с ім ’я мов 248 С лово-член 124.125.183 Т вірн а основа 218.219
Свистячі приголосні 97 С лово як вираження поняття 129 Тезауруси 182
С емантика 126 С лов'ян ська група мов 245. 246 Т ем бр 63
Семантичні неологізми 154.155 Служ бові слова як спосіб вираж е­ Т еоретичне м овознавство 5
С ем асіологічна функція слів 54 ння грам атичних значень 214,215 Т ерм ін, термінологія 132
С ем асіологія 126.127 Сонорні звуки 91 Т ипи перенесення значень слів 136
С ем іто -х ам ітськ а с ім ’я м ов. див. С оціальна класиф ікація мов 252 Т ипологічна класиф ікація мов 249
аф разійська с ім ’я мов С оціолінгвістика 9 Т он ічн и й наголос, див. м узичний
С игніф ікативна функція звуків 54 С п ец и ф ік а у зм ін ах ф он ети чн ої, наголос
С игніф ікативне значення слова 129 лексичної і грам атичної будов 239 Т опонім іка 170-173
С и л абіч н е письм о, бив. склад ове С п е ц іа л іза ц ія зн ачен ь слів, див. Тохарськії група мов 247
письмо звуження значень слів Т ранслітерація 265,266
С иловий наголос 63.102 С піранти 92 Т рифтонги 102
С ингарм онізм 112 Споконвічні слові) 141.142 Тунгусо-маньчжурська
С иноніми 159-162 С п о р ід н е н іс т ь м о в ( б л и з ь к а і с ім 'я мов 248
С инонім ія грам атична 162 віддалена) 244 Тюркськії с ім 'я мов 248
С инонімія лексична 159-161 С пособи вираж ення грам атичних Увулярні приголосні, див. язичкові
С интагм а 235.236 значень 211 приголосні
С интагм атичні віднош ення 59 С правж ні дифтонги 101 Уподібню вання, див. асиміляція
С интаксис 229 С тарописем ні мови 12 У складнення морфологічної
С интаксичні форми 188,189 Статистичний метод 17 будови 223
С интетичні мови 250 Стилістична диф еренціація Усна форма мови 23
у С интетичні форми 189.190 мови 35.36 Ф ази в артикуляції звуків 83.93
С инхронія 15 Стилістично забарвлена Ф а р и н г а л ь н і п р и г о л о с н і, ди в.
С истема мови 56-58 лексика 152 глоткові приголосні
С ім 'ї мов 244 Стилістично нейтральна Ф ізичний аспект у характеристиці
С клад 98.100 лексика 152 звуків 62.63
С к л ад ен і ф орм и, див. ан ал іти ч н і Структура мови 56-58 Ф іксований наголос 103
Ф ілологія 20 Ч а с т и н и м о в и , п р и н ц и п и їх З М ІС Т
Ф ілософ ський метод у виділення 226-229
м овознавстві 13 Ч асткове мовознавство З
Ф інно-угорська с ім 'я мов 248 Ш иплячі приголосні 97 Р О З Д ІЛ І. П Р Е Д М Е Т , З А В Д А Н Н Я , М ІС Ц Е І З Н А Ч Е Н Н Я Н А У К И П Р О
Ф л ексія основи, див. внутріш ня Ш тучні між народні мови 52.53 М ОВУ. Г А Л У ЗІ М О В О З Н А В С Т В А
флексія Ш ум ні приголосні 91 § 1. М овознавство як наука про мову. Часткове і загальн е
Ф лексія слова 200 Щ ілинні приголосні 91.92 м овознавство.......................................................................................................... З
Ф лективні мови 250,251 Я зи к о в і п ри голосн і (п ер ед н ьо -, § 2. “Загальне м овознавство: початковий курс” - навчальна
Ф он ем а 69,70 середньо- і задньоязикові) 90 дисципліна, що вводить перш окурсників у науку про мову................ 6
Ф онем атична транскрипція 78 Я зичкові приголосні 90 § 3. М ісце мовознавства серед інш их н а у к ............................................................6
Ф онетика 61,62,72 § 4. Соціолінгвістика як окрема мовознавча нау ка.............................................. 9
Ф онетична транскрипція 73-77 § 5. Поняття про психолінгвістику' як науку.........................................................10
Ф онетичне членування § 6. Наукове і практичне значення мовознавства................................................ 11
мови 98.100 § 7. Сфери застосування прикладної лінгвістики.............................................. 12
Ф онетичні закони 116-118 § 8. Методи дослідження мови. Філософський метод у м овознавстві...... 13
Ф онетичні зміни § 9. Д ослідні методи в мовознавстві. Розрізнення синхрон ії і діахрон ії
(процеси) 105,106 у вивченні мов. Поняття архетипу.................................................................. 15
Ф он ограф ія 260 § 10. Робочі прийом и (процедури, методики) дослідж ення мовних
Ф о н о л о г іч н и й аспект у оди н и ц ь.................................................................................................................. 20
х а р а к т е р и с т и ц і з в у к ів , див.
л ін г в іс т и ч н и й аспект у Р О З Д ІЛ II. М О В А , ї ї П Р И Р О Д А І Ф У Н К Ц ІЇ
характеристиці звуків §11. М ова як суспільне явищ е....................................................................................22
Ф онологія 72,73 § 12. Д ві форми існування конкретних мов: усна і п и сем н а.......................... 23
Ф орм альні мови 184 §1 3. Дихотомія мови: мова і мовлення. П рагм атика - розділ
Ф орм ан ти 184 мовознавства і семіотики...................................................................................24
Ф орм а слова 184-186 § 14 В заєм одія суб’єктивних і о б ’єктивних факторів у м о ві.........................26
Ф орм и словозміни 187 § 15 . Функції мови...........................................................................................................27
Ф орм и словотворення 187.188 § 16. Поняття паралінгвістики.................................................................................... 28
Ф орм отворчі афікси 203-205 § 17 . М ова -у н ів е р с а л ь н и й засіб спілкування людей. Інш і засоби
Ф разеологізм и 174.175 комунікації............................................................................................................. 28
Ф разеологія як наука 173 §18. Мова і м ислення.................................................................................................... 29
Ф р и к а т и в н і п р и г о л о с н і, д и в. § 19 . Мова як знакова система..................................................................................... 30
щ ілинні приголосні § 20. Загальнонародний характер мови. Територіальні і соціальні
Ф у н кц ії одиниць мов 54.55 діалекти................................................................................................................... 3 1
Ф у н кц ії мови 27 § 21 . Стилістична диф еренціація м ов.......................................................................35
Ф ункціональні перенесення див. § 22. Розуміння норми в мові. Літературна мова: виникнення, функції і
перенесення за функцією значення..................................................................................................................37
Ф у н к ц іо н у в а н н я м о в у р із н і
періоди їх розвитку' 48-50 Р О ЗД ІЛ III. П О Х О Д Ж Е Н Н Я М О В И . ІС Т О Р И Ч Н И Й Р О З В И Т О К м о в
Х етто-лувійська група мов 247 § 23. Проблема походження мови як засобу спілку вання. Виникнення
 конкретних мов........................................................................................ 39 § 49. Дифтонги Трифтонги............................................................................ 101
§ 24. Гіпотези про походження мови......................................................................39 § 50. Наголос як фонетичне явищ е..........................................................................102
§ 25. Сучасний погляд на проблему' походження м ови ................................... 42 §51. П роклітики і енклітики. Такт (фонетичне слово).......................... 104
§ 26. Закономірності розвитку мов. П озалінгвістичні і внутрілінгвістичні § 52. Зм іни звуків. Розрізнення фонетичних і неф онетичних зм ін ........... 105
причини мовних зм ін....................................................................................... 44 § 53. Ф онетичні зміни (фонетичні процеси)........................................................ 106
§ 27. Основні процеси розвитку діалектів і мов: диф еренціація й § 54. П озиційні звукові зміни....................................................................................106
інтеграція. Поняття адстрату,..........................................................................45 § 55. Комбінаторні звукові зміни..............................................................................109
§ 28. Функціонування мов у різні періоди їх розвитку....................................48 §56. А си м іляц ія............................................................................................................109
§ 29. Мови м іж національного, регіонального спілку вання. М іж народні §57. Акомодація............................................................................................................ 112
природні і штучні мови......................................................................................50 §58. Д и си м іл яц ія..........................................................................................................113
§ 59. Інші вади зву кових змін.................................................................................... 114
Р О З Д ІЛ IV. С Т Р У К Т У Р Н І О Д И Н И Ц І М О В И . С И С Т Е М А М О В И . § 60. Звукові (фонетичні) закони. Поняття конвергенції і дивергенції.........116
Р О З Д ІЛ И М О В О З Н А В С Т В А §61. Н ефонетичні зміни зву ків. Поняття аналогії............................................ 120
§ 30. Одиниці мови. їх функції.................................................................................. 54 § 62. Орфоепія. Вимовні норми мови.....................................................................122
§31. Мовні рівні............................................................................................................. 55 Л Е К С И К О Л О Г І Я
§ 32. Структура і система м ови................................................................................56 § 63. Лексикологія як наука про слово. Поняття лексеми як слова-типу і
§ 33. П арадигматичні і синтагматичні віднош ення........................................ 58 слова-члена..........................................................................................................124
§ 34. Розділи мовознавства, що вивчають структуру і систему мови...........59 § 64. П роблеми лексикології. Лексикологічні науки........................................ 125
Ф О Н Е Т И К А § 65. С е м а с і о л о г і я . Поняття семантики. Лексичне значення.
§ 35. М атеріальна даність мови. Фонетика - наука про звуки м ови..........61 П овнозначні і нсповнозначні слова............................................................ 126
§ 36. Три аспекти в характеристиці звуків м ови............................................... 62 § 66. Слово як назва предмета. Н омінативна функція слова........................ 127
§ 37. Фізичний, або акустичний, аспекту характеристиці звуків м ови......62 § 67. Д енотативне, конотативне і контекстуальне значення сл о ва.............128
§ 38. А натомо-фізіологічний аспект у характеристиці звуків м ови ......... 63 § 68. Слово як вираження поняття. Розуміння сигніфікативного
§ 39. Активні і пасивні органи мовного апарата. П оняття артикуляції й зн ачен ня...............................................................................................................129
артикуляційної бази ............................................................................................67 § 69. М отивовані і немотивовані значення слів. Поняття внутріш ньої
§ 40. Л інгвістичний, або фонологічний, аспект у характеристиці звуків форми слова. Природа виникнення назви...........-..................................... 130
мови. Поняття ф онеми...................................................................................... 68 § 70. М оносем ія слова. Поняття терміна, деф ін іції.................................132
§41. Ф онетика і (]юнологія..........................................................................................72 §71. П олісемія, або багатозначність, слова......................................................... 133
§ 42. Початкові відомості про фонетичну транскрипцію . Поняття § 72. С піввіднош ення значень у полісемічних словах.................................... 134
фонематичної транскрипції..............................................................................73 § 73. Типи перенесень, або зміщ ення, значень сл ів......................................... 136
§ 43. Експерим ентальне (інструментальне) вивчення звуків м ови ...............78 § 74. Розш ирення (та абстрагування) і звуження (спеціалізація)
§ 44. Загальні відомості про класифікацію звуків. О снови поділу звуків значень слів......................................................................................................... 140
на голосні і приголосні...................................................................................... 84 § 75. Л ексикологія у вузькому розумінні терміна.
§ 45. Система голосних (вокалізм). їх класифікація...........................................85 С клад і функціонування різних ш арів словникового складу мови
§ 46. Система приголосних (консонантизм). Розрізнення приголосних за (лекси ки)..............................................................................................................141
артикуляційними ознакам и..............................................................................89 § 76. Лексика м ови з погляду походження. Слова споконвічні і запозичені.
§ 47. Розрізнення приголосних за додатковими артикуляційними й П рямі і посередні запозичення..................................................................... 141
аку стичними ознаками...................................................................................... 94 § 77. Власне запозичення. їх види. Інтернаціоналізмі! Кальки.................... 144
§ 48. Ф онетичне членування мови. П оняття про склад. Складові і § 78. С тавлення до лексичних запозичень. П оняття пуризму....................... 147
нескладові звуки..................................................................................................98 § 79. Л ексика з погляду її вживання. Загальнонародна і діалектно та
 соціально обмежена лексика................................................................... 150 § 1 ІЗ. Основа слова. Основи непохідні і похідні.......................................... 216
§ 80. Стилістично забарвлена і стилістично нейтральна лексика......... 15? § 114. Твірна, або вивідна, основа.......................................................................... 218
§ 81 . Змінність лексики, зумовлена зм інам и в житті суспільства і § 115. Поняття морфеміки як розділу мовознавства.................................... 219
розвитком мислення. Н еологізми............................................................. 1^3 § 116. Поняття про словотвір як учення про способи творення с л ів .......... 219
§ 82. О казіоналізми................................................................................................. 156 § 117. М орфологічні процеси....................................................................................222
§ 83. Застарілі слова. Історизми. А рхаїзм и.................................................... И 7 § 118. Роль аналогії в зміні морфологічної будови слова.............................. 225
§84. Слова активного і пасивного вжитку (активна і пасивна лексика).. .158 § 119. Частини мови. П ринципи їх виділення.....................................................226
§ 85. Групування слів за сем античним віднош енням м іж ним и............ 154 § 120. С и н такси с...........................................................................................................229
§86. С ин он ім и .......................................................................................................... 159 § 121. Речення як комунікативна одиниця............................................................230
§ 87. Евфемізми. дисфемізми, табу................................................................... 16? § 122. Струкіурна схема речення. Предикативність. А ктуальне членування
§88. Антоніми.......................................................................................................... 163 речення..................................................................................................................231
§ 89. О моніми........................................................................................................... 165 § 123. Словосполучення..............................................................................................233
§ 90. О н о м а с т и к а ........................................................................................... 169 §124. Поняття про синтагму...................................................................................... 235
§ 91. Ф р а з е о л о г і я . Поняття лексикалізації......................................... 173 § 125. Замінність граматичної будови....................................................................236
§ 92. Класифікація фразеологізмів. Ідіома як фразеологічна одиниця. .. 173 § 126. П ричини і темпи змін м ов і мовних р івнів..............................................239
§ 93. Е т и м о л о г і я ............................................................................................. 176
§ 94. Поняття деетимологізації............................................................................ 178 Р О З Д ІЛ V. К Л А С И Ф ІК А Ц ІЇ М О В С В ІТ У
§ 95. Побутовії (наївна) етимологія..................................................................... 180 § 127. « Р ізном анітність мов світу. Ж иві і мертві мови. П роблем и їх
§ 96. Л е к с и к о г р а ф і я . Типи словників................................................ 181 класифікацій....................................................................................................... 242
Г Р А М А Т И К А і § 128. Генеалогічна класифікація м ов....................................................................243
§97. Предмет граматики як науки. її розділи - морфологія і синтаксис. .183 § 129. • Індоєвропейська с ім 'я м ов......................................................................... 245
§98. Граматична форма слова. Поняття словоформи і ф орм анта....... .184 § 130. Інші сім ’ї мов..................................................................................................... 248
§ 99. Форми словозміни і ({юрми словотворення. Поняття деривації...... .187 § 131. Типологічна класифікація м ов.................................................................... 249
§ 100. Форми синтаксичні і несинтаксичні. Синтетичні й аналітичні форми § 132. А реальна (географічна) і соціальна (функціональна)
с л ів ..................................................................................................................... 188 класифікації м ов................................................................................................252
§ ю і. Граматичне значення слова......................................................................... 190
§ 102. Поняття граматичної категорії і грам ем и.............................................. 193 Р О З Д ІЛ V I. П И С Ь М О
§ 103. М орфологічна будова слова. Поняття м орф ем и ................................ 195 § 133. Значення письма. Науки, що його вивчають............................................254
§ 104. В иділення морфем і встановлення їх значення................................. 197 § 134. Типи начертального письма..........................................................................236
§ 105. Види морфем. Корінь і афікси. В аріанти морфем (аломорфи). § 135. Так зване предметне письм о.........................................................................262
Поняття інтерфікса........................................................................................ 198 § 136. Графіка й алфавіт.............................................................................................. 264
§ Ю6. О монімія морфем........................................................................................... ?0 | § 137. Поняття транслітерації....................................................................................265
§ 107. Ф онологічна структура морфем. П оняття м брф онології............... 20? § 138. Орфографія і її принципи.............................................................................. 266
§ Ю8. Словозмінна (реляційна) і словотвірна (дериваційна) функції афі ксів.
Поняття формотворчих аф іксів................................................................ 703 ЛІТЕ РА Т У РА ..................................................................................................................... 269
§ 109. Продуктивні і непродуктивні, активні і пасивні афікси. С Л О В Н И К И Л ІН Г В ІС Т И Ч Н И Х Т Е Р М ІН ІВ .................................................. 269
Продуктивні і непродуктивні морфологічні моделі слів................. .205 П Р Е Д М Е Т Н И Й П О К А Ж Ч И К ..................................................................................271
§ 110. Поняття парадигм и....................................................................................... 707
§111. Н у л ь о в і ї флексія. Поняття н у л ь о в о г о суф ікса..................................... ?()')

§ П2 Способи вираження граматичних значень............................................ 210

282