Питання до семінарського заняття на тему :

«Художня своєрідність роману Ф. Рабле “ Ґарґантюа та Пантаґрюель”.

І. Жанрова природа твору, структура та своєрідність поетики:

1) традиції жанру народних книг та міської літератури;
По своїй суті «Гаргантюа і Пантагрюель» — це гуманістичний памфлет, для якого Рабле
обрав сатирико-фантастичну форму. Для сучасників зміст не був таким загадковим і
химерним, як для наших часів. Як освічений, так і плебейський читач легко вгадували
готові сюжетно-тематичні кліше, якими Рабле скористався в дусі Ренесансу. Самих
персонажів — казкових королів-велетнів автор узяв з популярної народної книжки і
балаганних лялькових вистав. Особливістю народної вистави є поетизація всього
чуттєвого, наявність яскравих видовищно-звукових ефектів, обігрування предметів, тіла.
Відповідно до цього головним надзавданням твору для Рабле стала ренесансна
реабілітація плоті і світу чуттєвого, емансипація від середньовічного страху перед життям.
Тіло стає принципом показу всього життя. Слід згадати і про заняття Рабле анатомією.
Звідси головний прийом перевтілення, тобто переосмислення звичайного предметного
світу і відносин з погляду вільної у всіх своїх виявах плоті.
2) художні прийоми та засоби створення гротескного образу; особливості
поєднання “гротескного” і “реалістичного” у Рабле (на прикладі епізоду народження
Ґарґантюа).
Твір Рабле — не роман у точному значенні слова, хоча його нерідко так називають. В
основі твору — гротескне зображення ініціальних випробувань героїв, які не можуть
завершитися певного сюжетною точкою. Характер цих випробувань відбиває чисто
ренесансний принцип — різноманітність, контрастність, певну пепередбачуваність
(«новелістичиість»). Сюжетний принцип — строкатість і насиченість емпіричним
матеріалом. В сюжетну раму вставляються численні анекдоти, оповідки, «авентюри»,
мовні каламбури та інші жарти. Але постійно звучить і серйозний голос автора з
екскурсами в галузь політики, педагогіки, церковної моралі і т. н. Поєднання комічного і
серйозного складає ренесансну різноманітність.
Для розгортання ініціальної долі свого героя автор звертається до вже наявних ініціальних
сюжетів. Так виникає пародійна основа книги. Перший розділ — це щось на зразок
комічно перелицьованого «Державця» Н. Макіавеллі, такий собі комічний трактат про
виховання принца. Другий розділ — пародія на лицарські поеми, зокрема на ірої-комічні
версії «Пісні про Роланда» в Італії. Розділи з третього по п’ятий — це пародія на
«Одіссею» і «Утопію» Томаса Мора разом узяті. Ініціальні труднощі не драматизуються, а
навпаки, всіляко розвінчуються. Уже ці факти свідчать, що книга написана в дусі
ренесансного сміху. Книга, написана за таким принципом, ніколи не може дійти логічного
кінця. Так само, як ніколи не може умерти ляльковий Совізжаль (Петрушка). Смерть
Рабле обірвала роботу над твором.
3) карнавальне поєднання верху і низу; карнавальний характер епізоду
Епістемонової мандрівки до пекла. Особливості бачення автором образу смерті в
романі.
У романі «Гаргантюа і Пантагрюель» автора Франсуа Рабле описується епізод подорожі
головних героїв Пантагрюеля та його друга Панура в ад, який є одним із найбільш
відомих і символічних моментів твору.
У цьому епізоді автор використовує мотив подорожі до пекла, який зустрічається в
багатьох творах світової літератури та символізує людські страхи та жахи перед
невідомим і загадковим миром після смерті.
Однак, на відміну від інших творів, Рабле використовує цей мотив не для створення
жахливої атмосфери та зображення педагогічних піток ада, а для підкріплення комічного
та карнавального характеру свого твору. Тому подорожі до пекла в романі Рабле
виявляються не лише мрачним і жахливим, настільки веселим і незвичайним.
У час своєї подорожі герої зустрічають різних персонажів, які символізують різні грехи та
пороки. Однак, замість того, щоб показати їх, ці персонажі угождают і розважають
головних героїв, що створює атмосферу карнавала і беззаботної радості.
Крім того, подорож до пекла в романі Рабле стає можливістю для автора висвітлити
сучасне йому суспільство, представивши його у вигляді різних персонажей ада. Автор
використовував це подорож, щоб висловити свою критику корупції, морального упадку та
безнравственності свого часу.
Таким чином, подорож до пекла в романі «Гаргантюа і Пантагрюель» є не тільки
символічним епізодом, але й важливою частиною карнавального і комічного характеру
твору.

Смерть в романі символізує невідворотність часу і небезпеку смертності людини. Вона є

постійним спогадом про тленність життя та обмеженість людського існування. Образ
смерті в романі не є карнавальним або комічним, як в інших творах, але швидше
представлений як серйозний і глибокий символ.
Смерть зустрічається в різних епізодах роману, в яких автор філософські розповідає про
смерть, суд і сенс людського життя. Вона також служить згадуванням про бренності
матеріальних досягнень і пошуках змісту в житті. Смерть є неотъемлемою частиною
життя, і Рабле досліджує її роль і значення в контексті людського існування.
Образ смерті в романі "Гаргантюа і Пантагрюель" не обмежується одним представленням.
Рабле досліджує різні аспекти смерті: фізичну, моральну, інтелектуальну та духовну. Він
являє собою смерть як щось неотъемлемое і всеоб'ємне, що охоплює всю сферу життя.
В цілому, образ смерті в романі "Гаргантюа і Пантагрюель" служить глибокому
філософському рефлексії про сенс життя, обмеження людського буття і невідворотності
часу.
ІІ. Ренесансні ідеї Рабле та їхнє втілення у І-ІІ книгах роману:
1) про освіту та просвіту (Олоферн і Панакрат); чи можна розглядати процес
виховання Ґарґантюа як відображення гуманістичних принципів суспільного
виховання?
У контексті гуманістичних принципів суспільного виховання можна вбачати деякі
елементи. Наприклад, Гаргантюа отримує освіту від розумних і мудрих вчителів, які
дають йому нестандартний підхід до навчання. Це можна свідчити про важливість
індивідуального підходу до кожного учня, визнання його потенціалу та сприяння його
розвитку.
З іншого боку, виховання Ґарґантюа також можна сприймати як гуманістичне уявлення
про важливість фізичного та емоційного розвитку людини. Гаргантюа навчається не лише
раціональним наукам, але й фізичній активності, спорту, музиці та мистецтву. Це показує
гуманістичну ідею про важливість гармонійного розвитку людської особистості у всіх
сферах життя.
2) про ідеальний устрій держави (брат Жан і Телемське абатство: утопія чи
антиутопія?);
У романі не надається однозначної "ідеальної" моделі держави. Замість цього, Рабле
використовує розповідь про пригоди Гаргантюа і Пантагрюеля, щоб висловити свої
погляди на суспільство та політику свого часу.
В романі Рабле глузує з влади, корупції, бюрократії та соціальних недоліків свого часу.
Через гумористичний підхід автор показує, що немає ідеального устрою держави і багато
ідеалістичних концепцій можуть бути недійсними.
Таким чином, Рабле не пропонує конкретну модель ідеального устрою держави в романі
«Гаргантюа і Пантагрюель». Замість цього, він надає критичний погляд на суспільство та
політику свого часу, створюючи сатиричний світ, який спонукає читачів задуматися над
проблемами та недоліками своєї епохи.
У романі «Гаргантюа і Пантагрюель» Франсуа Рабле представлено кілька моделей устрою
держави. Проте, важливо відзначити, що Рабле використовує ці моделі як засоби сатири та
критики суспільного ладу свого часу, а не як ідеальні утопічні концепції.
Брат Жан - це персонаж, який заснував свою власну утопічну громаду, в якій володіння та
приватна власність були заборонені, а робота та зусилля розподілялися рівномірно серед
учасників. Однак ця утопія швидко перетворюється на антиутопію, де панує хаос,
лінивість та безлад. Рабле використання цієї проблеми, щоб висміяти ідею універсальної
рівності та окремої індивідуальної відповідальності.
Телемське відділення також пропонує альтернативну модель управління, де монастирська
спільнота регулює всі аспекти життя, включаючи економіку та політику. Але Рабле
використовує це для показу тиранного контролю та збору традиційних цінностей, які
пригнічують індивідуальну свободу та самовираження.
Таким чином, Брат Жан та Телемське абатство в романі "Гаргантюа і Пантагрюель" можна
сприймати як форму антиутопії, де Рабле виявляє недоліки та небажані наслідки деяких
соціальних та політичних концепцій.
3) про освіченого монарха; образ ідеального правителя з точки зору Рабле. Як ви
розумієте значення терміну “пантаґрюелізм”?
Франсуа Рабле, автор роману "Гаргантюа і Пантагрюель", мав критичне ставлення до
політичних лідерів свого часу. У своєму творі він висміював корупцію, тиранію і
безглузду владу. Тому з точки зору Рабле, ідеальний правитель не має стандартних ознак
сили і влади, але представляє собою людину з деякими особливими рисами.
Згідно з Рабле, ідеальний правитель має бути розумним, мудрим і здатним розуміти
потреби своїх підданих. Він повинен мати чесність і справедливість, дбати про добробут
свого народу і ставити його інтереси перед власністю. Рабле віддає перевагу власникам,
які не зловживають своєю владою і не прагнуть наживатися за рахунок інших.
Рабле акцентує увагу на важливості просвітлення правителя. Він вважає, що правитель
повинен мати широкий кругозір, бути освіченим і зацікавленим у розвитку культури та
науки. відповідно до цього, ідеальний правитель має сприяти освіті своїх підданих і
підтримувати наукові дослідження та інтелектуальний розвиток.
Свої твори Рабле висловлює критику недоліків політичного устрою свого часу, але не
пропонує конкретних рішень чи ідеальної моделі правителя. Замість цього, він заохочує
читачів думати критично і спонукає до пошуку кращих шляхів для управління
суспільством.

Пантагрюелизм асоціюється з такими характеристиками, як гедонізм, вільне й веселе

життя, пристрасть до їжі, пити та розваг. Персонаж Пантагрюель відображає цей
світогляд, який показує життя як свято і заохочує задоволення тілесних потреб.
Однак пантагрюелізм також має свій філософський аспект. Він включає широке
сприйняття життя і світу, відверту мудрості та критику традиційних норм і цінностей. Це
можна сприймати як визнання людської природи з її слабкістю і потребами в
задоволеннях.
Термін "пантагрюелізм" також може використовуватися для позначення загального
підходу, який пропагує свободу, радість і неприйняття догматичних обмежень. Він може
бути представлений як символ протистояння традиційним цінностям і конвенціям.
4) про гострий розум (Панург; блазень Трібуле і шекспірівські блазні).
Обидва героїв відображають розум і проникливість у різних ситуаціях, хоча їх характери
та способи використання свого розуму суттєво відрізняються.
Панург - це персонаж, який відзначає свою кмітливість та майстерність у вирішенні
проблем. Він володіє гострим розумом і вміє знаходити шляхи виходу з незручних
ситуацій. Панург часто використовує свою спритність, щоб обдурити інших і отримати
вихід. Він майстерно користується словом та логічним мисленням, що дозволяє йому
виграти аргументи та досягти своїх цілей. Він представляє типовий жовтнір, який вміє
використовувати розум для досягнення своїх користей.
Трібуде - це інший герой роману, який також володіє гострим розумом, але використовує
його з іншою метою. Він є філософом і мудрцем, який задає складні питання про життя,
сутність людини та суспільства. Він вміє провокувати інших до глибоких роздумів і
розкриття істини. Трибуде не поставити перед собою матеріальних цілей, але прагне
досягти розумового просвітлення і розуміння світу навколо нього.
ІІІ. Особливості просторово-часової структури перших двох частин. Співвідношення
мікро- і макрокосму. «Світ у роті Пантагрюеля».
Перші дві частини роману "Гаргантюа і Пантагрюель" Франсуа Рабле - "Книга перша" та
"Книга друга" - відрізняються особливостями просторово-часової структури.
У «Книзі першого» роману, а також «Великим Животом Пантагрюеля», дія розгортається
в широких просторах, охоплюючи різні країни та континенти. Персонажі подорожчають,
зустрічають місця нових та екзотичних жителів, що створюють епічний масштаб твору.
Широкий просторовий контекст дозволяє Рабле висміятися цим суспільним і політичним
структурам свого часу, а також презентувати різноманіття людських характерів та
культури.
У "Книзі другий" - "Телемак", структура простору звучить, а увага зосереджується на дії,
що здійснюється в Телемському абатстві. Тут Рабле розглядає питання освіти, виховання
та морального розвитку своїх персонажів. Ця частина роману більш філософська і
дозволяє автору висловлювати свої думки щодо навчання, релігії та людської природи.
У цілому просторово-часова структура перших двох частин "Гаргантюа і Пантагрюель"
змінюється від епохальних подорожей та широкого перехрещення культури в "Книзі
першій" до зосередження на одному місці і більшому філософському дискурсі в "Книзі
другій". Це створює різнобарвність і глибину в романі, дозволяючи автору висловлювати
свої різні думки про аспекти людського життя.

Роман "Гаргантюа і Пантагрюель" Франсуа Рабле характеризується особливостями

просторово-часової структури. Незважаючи на те, що твори не має четкой сюжетної лінії,
воно охоплює великий період часу і безліч просторових локацій.
Однією з особливостей просторово-часової структури роману є його багатоплановість.
Рабле створює безліч паралельних історій і підзаголовків, які перекликаються і
з'єднуються один з одним. Це створює складну багатомірну картину, де відбуваються різні
події в різних місцях одночасно.
Крім того, Рабле використовує різні прийоми, щоб розширити просторову та тимчасову
структуру твору. Наприклад, він описує не тільки місця, але і подорож героїв між цими
місцями. Також автор застосовує різні флешбэки і антиципації, щоб показати минуле і
майбутніх героїв.
Ще однією особливістю структури роману є його бесконечность. Рабле не завершує твори,
а залишає його відкритим і незавершеним. Це створює враження бесконечного потоку
історій і подій, які можуть продовжуватися бесконечно.
Наконец, структура романа характеризується глибокою символічністю. Рабле
використовує різні символи та мотиви, щоб передати свої ідеї та концепції. Так,
наприклад, образ Гаргантюа символізує не тільки гігантське тіло, але і державну силу і
владу, а образ Пантагрюэля - людську розумність і гуманізм.
Таким чином, просторово-часова структура роману «Гаргантюа і Пантагрюель» є
складною, багатоплановою і символічною, що дозволяє автору створити унікальний світ,
де відбуваються різні події і зустрічаються різні персонажі.

У романі "Гаргантюа і Пантагрюель" Франсуа Рабле використовує концепції

мікрокосмосу та макрокосмосу, щоб висловити свої філософські та соціальні погляди.
Мікрокосм показує малий світ, що представлений в межах окремих персонажів, подій та
ситуацій у романі. Рабле детально розкриває характери та особливості кожного
персонажа, їхні мотиви, почуття та дії. Він розглядає їх як мікроскопічні частини більшої
системи, яка відображає загальну людську природу. Через це читач може відчути
ідентифікацію з персонажами та зрозуміти їхні проблеми та конфлікти.
З іншого боку, макрокосм являє собою більший світ, що виходить за межі окремих
персонажів. Рабле використовує макрокосм, щоб висловити соціальні, політичні та
культурні аспекти суспільства свого часу. Він впроваджує сатиричні елементи та
карикатури, щоб вісміятися соціальним інституціям, політиці, релігії та іншим аспектам
суспільства. Макрокосм використовується для критики та розкриття дефектів суспільного
ладу того часу.
За допомогою мікрокосму та макрокосму Рабле створює комплексне зображення світу і
демонструє взаємозв’язок між індивідуальним та загальнолюдським досвідом.

"Світ у роті Пантагрюеля" - це вираз, що використовується для опису безмежної насолоди

від їжі та напоїв. Він походить з твору французького письменника Франсуа Рабле
"Гаргантюа та Пантагрюель", де Пантагрюель, головний герой, описує свої враження від
їжі, яку йому подали в одному з монастирів:
"Такі були страви, що, коли б я їв і пив їх увесь світ, то все б це було в мені, як у світі моїй
роті. О, як же смачно! Як же добре! Як же це божественно!".

V. Пародійність і філософський зміст фіналу роману. Варіації трактування кінцівки

твору і ваше власне бачення фіналу.
Фінальний роман «Гаргантюа і Пантагрюель» Франсуа Рабле є одночасно пародійним і
має філософський зміст.
На початку фіналу, у романі "Книзі п'ятий", Рабле використовує жанр різдвяної комедії,
щоб перетворити роман на яскраву феєрію з масовими святкуваннями, бенкетами та
веселощами. Ця частина роману використовується для висміювання та виявлення
витончених та вразливих по суспільству часу, таких як релігійні та політичні конфлікти,
моральні норми та посилений консерватизм.
Проте, за всім цим парадом і сміхом прихована глибока філософія. Фінал роману виражає
ідею життєрадісності, радості та гумору, які переважають над суспільними догмами та
пригніченням. Це може бути сприйнято як заперечення війни, насилля та безглуздих
конфліктів, які присутні в попередніх частинах роману.
Фінал містить також філософську роздум про природу людини та сенс життя. Рабле
пропонує ідею, що щастя та розуміння можна досягти через любов, мир та
співробітництво. Він показує, що насправді справжнє багатство сталося не в матеріальних
цінностях, а відношення до оточуючих людей та світу.

На початку фіналу Пантагрюель і Гаргантюа повертаються до своїх батьківщини Утопії,

де вони зустрічаються з усіма персонажами, які представляють різні філософські науки та
напрямки. Ця зустріч представлена як парадоксальний діалог між персонажами, де кожен
з них виступає зі своєю філософською точкою зору. У цій діалозі Рабле показує, що немає
одного істинного відповіді на всі філософські питання, але є безліч різних думок та
поглядів.
Рабле використовує цей фінал, щоб висміятися з псевдофілософів та ідей, які не мають під
собою реальної основи. Він критикує релігійні та моральні традиції, які не відповідають
реальності, та використовує парадокси та відповідності, щоб продемонструвати недоліки
таких підходів.
Але разом з тим, Рабле висловлює свою глибоку гуманістичну філософію, яка виникає в
тому, що кожна людина повинна мати можливість вибирати власний шлях у житті, та що
сутність людства змінюється в його свободі та індивідуальності. Рабле показує, що
людина повинна поставити на перше місце свої власні інтереси та бажання, а не
підкорятися зовнішнім нормам і вимогам.

Кінцівка роману "Гаргантюа і Пантегрюель" може мати кілька трактатів окремо від
інтерпретації читача. Одним із можливих тлумачень завершення є те, що Пантегрюель
дійшов до висновку, що немає простого вирішення багатьох проблем, які стикаються з
людством. У зв'язку з цим він звертається до свого батька, щоб отримати пораду, але той
мовчить. Пантегруєль вірішує, що мовчання означає, що немає однозначної відповіді, і що
людство повинно продовжувати шукати відповіді на свої питання.
Іншим можливим тлумаченням закінчення є те, що Рабле намагається передати ідею, що
знання та мудрість можуть бути знайдені лише в самій людині. Пантегруель, шукаючи
відповіді на свої питання, Звертається до свого батька, який представляє знання та
мудрість, але мовчить. Це може символізувати те, що людина повинна самостійно
відшукати свої відповіді і розвивати власні знання та мудрість.
VI. Роман Рабле і його вплив на розвиток західноєвропейської літератури.
Один із найвідоміших аспектів роману - це використання гіперболічного розміру героїв,
зокрема Гаргантюа і Пантагрюеля, що символізує величезний апетит та ненаситність
людських бажань і амбіцій. Цей прийом став популярним у літературі після виходу
роману Рабле і мав вплив на наступних письменників, таких як Джонатан Свіфт з його
"Путешествие Гуллівера".
Художні тексти:
Рабле Ф. Ґарґантюа та Пантаґрюель. – Режим доступу: https://coollib.com/b/294380-
fransua-rable-gargantyua-i-pantagryuel/read

Критична література:
1. Ауербах Е. Мімесис. ст. 265-285 – будь-яке видання
2. Шалагінов Б. Зарубіжна література від античності до початку ХІХ сторіччя. – К.,
2004. С.172-176.
3. Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и
Ренессанса. – будь-яке видання
4. Затонський Д.В. Сказки о ренессансном принце, или Карнавальные не-герои
посреди ловушек бытия // Модернизм и Постмодернизм. Харьков: Фолио, 2000, ст.
45-68