Фіософія. Свідомість.

Свідомість і мислення. Проблема ідеального.

Категорія ідеального позначає специфічне для людини відображення об’єкта і дії у вигляді
суб’єктивного образу (понять, суджень, умовиводів). Ідеальне охоплює всі структурні елементи
суб’єктивної реальності. Це будь-яке значення, що існує у формі суб’єктивності, але пов’язане з
матеріально мозковими нейродинамічними процесами.

Ідеальне за своєю суттю характеризується конструктивністю, здатністю втілюватися у дійсність

шляхом об’єктивації, упредметнення у формах культури. З різноманітного відбирається той тип
чуттєвих і понятійних образів, які найбільше співвідносяться з майбутнім результатом Ії
діяльності, з тим, що має бути досягнуте і здійснене людиною. Йдеться про такі психічні образи
котрі несуть у собі ідеї, задуми, знання, реалізація яких відповідає людським потребам.

Основними ознаками (властивостями) свідомості є:

Ідеальність. Це — найзагальніша форма існування свідомості як суб'єктивної реальності. Існують

два носії ідеального: розум людини і об'єктивовані форми культури та історії: мова, наука,
мистецтво, релігія, мораль тощо.

Опосередкованість мовою. Як ідеальна, свідомість існує тільки в матеріальній формі свого

вираження — мові.

Інтенціональність. Свідомість завжди є усвідомленням чогось. Вона спрямована на певну

предметність. У свідомості наявне те, що є її предметом. Тобто відображається не світ узагалі в
його різноманітності, а лише те, що є предметом конкретної діяльності чи уваги людини. Цю
властивість свідомості Е. Гуссерль назвав інтенціональністю.

Здатність творити і відтворювати ідеї. Буттєвість свідомості започатковується з виникненням

внутрішнього світу ідей. Людина має образи речей у своїй свідомості навіть тоді, коли ці речі
безпосередньо не дані в чуттєвому сприйманні. Такі образи і є творчим змістом свідомості. На
основі творчості ідей вперше стало можливим вироблення елементів мови, а володіння словом,
у свою чергу, створює умови для різноманітних маніпуляцій думки.

За формами відображення:

політична свідомість (відображає політичні ідеї, форми і методи управління державою, стосунки
між класами, соціальними групами, націями, державами)

право (сукупність поглядів людей, що відображають їхню оцінку чинного права наявного
суспільного і державного ладу, а також відповідність дій і вчинків громадян нормам права),

морально-етична свідомість (форма регуляції поведінки людей в суспільстві без примусу.

Основний критерій-суспільний ідеал),

естетична свідомість (або культура-здатність відчувати і правильно оцінювати предмети

мистецтва),

наука (форма відображення світу не у виді норм поведінки або права в суспільстві,а відображення
світу через поняття),

релігія (форма відображення світу, її сутність і недолік у відображенні нереальних явищ) та

атеїстична свідомість (вчення яке заперечує існування Бога),

філософія (відображає світ у більш широкому діапазоні, прогнозуючи і майбутнє його існування).
Соціалізація

Для успішної соціалізації, по Д. Смелзеру, необхідна дія трьох фактів: сподівання, зміна поведінки і
прагнення відповідати цим сподіванням. Процес формування, на його думку, відбувається на
трьох різних стадіях:

стадії наслідування і копіювання дітьми поведінки дорослих;

ігрової стадії, коли діти усвідомлюють поведінку як виконання ролі;

стадії групових ігор, на якій діти учаться розуміти, що від них чекає ціла група людей.

Труднощі соціалізації в цей період зв'язані з трьома головними обставинами:

розбіжністю між високим рівнем домагань (прагнення стати героєм, прославитися) і низьким
соціальному статусом, який заданий їх віком;

розбіжністю старого стилю батьківства, орієнтованого на те, що для матері син і дочка завжди
залишається дитиною, і нових потенційних можливостей тінейджерів, заданих їх
психофізіологічним подорослішанням;

протиріччя між орієнтацією, що підсилилася, на самостійність і залежність, яка підсилилася від

думки і поведінки однолітків.

Доросле життя - самий активний період соціалізації, тому що саме в цей час спостерігається
освоєння соціальних ролей не в ігровий, а в реальній ситуації. Уперше вирівнялися обсяги прав і
обов'язків, потреб і засобів їхнього задоволення.