Cвітогляд

Підготував: студент групи к72-19,

спеціальності фінанси і кредит
Корягіна Дмитра
Світогляд — форма самосвідомості людини
і суспільства, система узагальнених поглядів
щодо місця людини у світі та
взаємовідносин з ним. Світогляд
засновується на співвіднесенні дійсного та
уявного, теорії та практики, досвіду,
переконань та ідеалів. У ньому поєднуються
в єдину систему принципи, знання, ідеали,
цінності, надії, вірування, погляди на сенс і
мету життя, які визначають діяльність
індивіда або соціальної групи та органічно
включаються у людські вчинки й норми
поведінки.
 Характеристики

Основу світогляду складають відповіді на

загальні питання, котрі стосуються стосунків
людини зі світом. Залежно від цих
відповідей, людина здатна по-різному
взаємодіяти зі світом. Це питання про
походження людини, її теперішній статус у
світобудові, її майбутнє. Те, які саме будуть
на них відповіді, ґрунтується на питанні про
те, що є реальним. Натуралістичний
(матеріалістичний) підхід стверджує, що
реальне тільки те, що в принципі доступне
відчуттям людини — безпосереднім або з
допомогою яких-небудь засобів, тобто,
реальна лише матерія.
Складові світогляду
Структурно світогляд поділяється на низку
рівнів:

світобачення — складається на основі принципів

(антропоцентризму, гуманізму, монізму,
плюралізму, скептицизму, догматизму тощо);
світовідчуття — на основі досвіду
(індивідуального, сімейного, групового,
етнічного, класового, суспільного і
загальнолюдського);
світорозуміння — формується на основі знання;
світоспоглядання — на основі мети, цілі, яка
усвідомлюється через універсальні форми
діяльності (нужда — потреба — інтерес — мета
— засоби — результати — наслідки);
світосприйняття — на основі цінностей (щастя,
любові, істини, краси, добра, свободи,
справедливості тощо).
Типи світогляду

Три головні системи світогляду за

співвідношенням людина-світ:
• Космоцентрична 
• Теоцентричній
• Антропоцентрична 
Космоцентризм — філософський напрямок
античності, система філософських поглядів, що
з'явилася в Стародавній Греції, за якою світ
сприймається як космос, різноманітний, гармонійний
і, водночас, здатний вселити жах. Всі явища
навколишнього світу розглядалися через призму
космосу.

Впродовж VI–I століть до нашої ери у Стародавній

Греції відбувався бурхливий розквіт культури й
філософії. За цей період було створено нове
неміфологічне мислення, нову картину світу,
центральним елементом якої стало вчення про
космос.

Космос охоплює Землю, людину, небесні світила. Він

замкнутий, має сферичну форму й у ньому
відбувається постійний кругообіг — все виникає, тече
й змінюється. Із чого виникає, до чого вертається —
ніхто не знає.
Теоцентризм— філософська концепція, в
основі якої лежить розуміння Бога як
абсолютного, досконалого, найвищого буття,
джерела всього життя і будь-якого блага. При
цьому основою моральності служить
шанування Бога і служіння йому, а
наслідування і уподібнення йому вважається
вищою метою людського життя.
Антропоцентризм — різновид телеології,
філософське вчення, за яким людина є
центром Всесвіту і метою всіх подій, які в
ньому відбуваються, що вона створена Богом
«за своїм образом і подобою».
Антропоцентризм — це принцип, відповідно
до якого людина є завершенням еволюції
світобудови. Сам термін був вперше вжитий
в добу Відродження. Суть його полягає в
тому, що центр Всесвіту переноситься від
проблем світобачення до конкретних
проблем людини.
Основні історичні типи світогляду

Мова йде про історичні типи світогляду, які

складалися по мірі духовного розвитку людства
взагалі. Це - міфологія, релігія, філософія,наука і
мистецтво. Утворення кожного нового типу
світогляду не означало відкидання попереднього, хоча
всі вони й демонструють певну послідовність
культурного дозрівання людської спільноти. До того
ж і в міфології, і в релігії, і в філософії, і в науці, і в
мистецтві ґрунтовними, базовими залишаються
поняття "людина" і "світ". саме вони спонукають до
нових міркувань з приводу нескінченних проблем
їхнього співіснування.
Дякую за увагу