спеціальності фінанси і кредит Корягіна Дмитра Світогляд — форма самосвідомості людини і суспільства, система узагальнених поглядів щодо місця людини у світі та взаємовідносин з ним. Світогляд засновується на співвіднесенні дійсного та уявного, теорії та практики, досвіду, переконань та ідеалів. У ньому поєднуються в єдину систему принципи, знання, ідеали, цінності, надії, вірування, погляди на сенс і мету життя, які визначають діяльність індивіда або соціальної групи та органічно включаються у людські вчинки й норми поведінки. Характеристики
Основу світогляду складають відповіді на
загальні питання, котрі стосуються стосунків людини зі світом. Залежно від цих відповідей, людина здатна по-різному взаємодіяти зі світом. Це питання про походження людини, її теперішній статус у світобудові, її майбутнє. Те, які саме будуть на них відповіді, ґрунтується на питанні про те, що є реальним. Натуралістичний (матеріалістичний) підхід стверджує, що реальне тільки те, що в принципі доступне відчуттям людини — безпосереднім або з допомогою яких-небудь засобів, тобто, реальна лише матерія. Складові світогляду Структурно світогляд поділяється на низку рівнів:
світобачення — складається на основі принципів
(антропоцентризму, гуманізму, монізму, плюралізму, скептицизму, догматизму тощо); світовідчуття — на основі досвіду (індивідуального, сімейного, групового, етнічного, класового, суспільного і загальнолюдського); світорозуміння — формується на основі знання; світоспоглядання — на основі мети, цілі, яка усвідомлюється через універсальні форми діяльності (нужда — потреба — інтерес — мета — засоби — результати — наслідки); світосприйняття — на основі цінностей (щастя, любові, істини, краси, добра, свободи, справедливості тощо). Типи світогляду
Три головні системи світогляду за
співвідношенням людина-світ: • Космоцентрична • Теоцентричній • Антропоцентрична Космоцентризм — філософський напрямок античності, система філософських поглядів, що з'явилася в Стародавній Греції, за якою світ сприймається як космос, різноманітний, гармонійний і, водночас, здатний вселити жах. Всі явища навколишнього світу розглядалися через призму космосу.
Впродовж VI–I століть до нашої ери у Стародавній
Греції відбувався бурхливий розквіт культури й філософії. За цей період було створено нове неміфологічне мислення, нову картину світу, центральним елементом якої стало вчення про космос.
Космос охоплює Землю, людину, небесні світила. Він
замкнутий, має сферичну форму й у ньому відбувається постійний кругообіг — все виникає, тече й змінюється. Із чого виникає, до чого вертається — ніхто не знає. Теоцентризм— філософська концепція, в основі якої лежить розуміння Бога як абсолютного, досконалого, найвищого буття, джерела всього життя і будь-якого блага. При цьому основою моральності служить шанування Бога і служіння йому, а наслідування і уподібнення йому вважається вищою метою людського життя. Антропоцентризм — різновид телеології, філософське вчення, за яким людина є центром Всесвіту і метою всіх подій, які в ньому відбуваються, що вона створена Богом «за своїм образом і подобою». Антропоцентризм — це принцип, відповідно до якого людина є завершенням еволюції світобудови. Сам термін був вперше вжитий в добу Відродження. Суть його полягає в тому, що центр Всесвіту переноситься від проблем світобачення до конкретних проблем людини. Основні історичні типи світогляду
Мова йде про історичні типи світогляду, які
складалися по мірі духовного розвитку людства взагалі. Це - міфологія, релігія, філософія,наука і мистецтво. Утворення кожного нового типу світогляду не означало відкидання попереднього, хоча всі вони й демонструють певну послідовність культурного дозрівання людської спільноти. До того ж і в міфології, і в релігії, і в філософії, і в науці, і в мистецтві ґрунтовними, базовими залишаються поняття "людина" і "світ". саме вони спонукають до нових міркувань з приводу нескінченних проблем їхнього співіснування. Дякую за увагу