Філософія ( дослівно: любов до мудрості) або любому ́ дрість —

дисципліна, що вивчає найбільш загальні суттєві характеристики та

фундаментальні принципи реальності й пізнання, буття людини,
відносини людини й світу, про найзагальніші суттєві
характеристики людського ставлення до природи, суспільства та
духовного життя у всіх його основних проявах. Також під філософією
розуміють форму людського мислення, теоретичну форму
світогляду.
Філософію ще називають особливим типом духовної діяльності,
система якої тісно переплетена з соціально – історичною людською
практикою, зорієнтована на вирішення соціальних завдань, вона
прагне дати цілісну картину уявлення про світ, матеріальні та
ідеальні процеси, їхню взаємодію; а також про пізнання і
перетворення дійсності у процесі практичної діяльності людини.

Тому для виконання призначення філософії, вона припускає

реалізацію цілої низки функцій, які взаємопов’язані між собою.
Функціями філософії слід називати такі основні напрямки, за
допомогою яких і втілюються мета, завдання, в тому числі і
призначення самої ж філософії. Серед функцій філософії виділяють
наступні:

1) Світоглядна;
2) Методологічна;
3) Гносеологічна;
4) Критична ;
5) Аксіологічна (людські цінності);
6) Соціальна ;
7) Інформаційно – комунікативна;
8) Інтегративна;
9) Ідеологічна;
10) Виховна ;
11) Прогностична .

Світоглядна функція — здатна формувати цілісну картину світу,

уявлення про світобудову, а також місце людини у всесвіті та
принципи взаємодії людини з навколишнім світом. Світогляд за
своєю формою може бути різний, наприклад міфологічний,
релігійний і філософський.
Основу міфологічного світогляду складають фантастичні розповіді
про світобудову і місце людини у світоустрійній системі.
Релігійний світогляд є наступним етапом розвитку погляду людини
і світ, і на відміну від міфологічного, у ньому немає змішання
земного із сакральним, так як вони існують окремо один від одного.
Ще цей світогляд має за основ терплячу сумнів віру, ставлячи
людські погляди в залежності від доктрин віри.

І нарешті, філософський світогляд – є основою пізнавальної і

практичної діяльності людини. Необхідно зауважити, що важливу
роль у системі цього світогляду відіграють ті науки, які подають
синтезоване уявлення людині про картину світу, що досліджується
сучасною наукою.

Методологічна – полягає в основному у вироблені філософією

основних методів пізнання тієї реальності, яка її оточує.

Гносеологічна — ставить за мету правильно і достовірно пізнати

навколишню реальність, тобто є своєрідним механізмом пізнання.

Критична — надає оцінку всьому тому, що відбувається у світі на

основі загальних уявлень, що містяться у філософії про норми та
патології феноменів, реальних процесів, які оточують людину.
Критична оцінка філософії духовно і матеріального життя вимагає
виробленню мір, які направлені на те, що не задовольняє людину, є
патологічним і потребує оновлення. Тобто завдання цієї функції
полягає у розширені меж людського пізнання, відході і
зруйнуванні релігійних догм, закостенілості знання, модернізація
та збільшення достовірності людського знання.

Аксіологічна — полягає в оцінюванні речей та явищ оточуючого

світу людини з точки зору важливих цінностей: моральних, етичних,
соціальних, духовних та ідеологічних. Мета функції залежить через
пропускання всього потрібного і непотрібного, цінного і корисного,
віджитого і гальмівного через своєрідний фільтр. Ця функція з
особливою точністю посилюється в історичні переломні періоди. В
період Середньовіччя людина займається пошуком теологічних
цінностей, в епоху Відродження – вона постає творцем художнього
мистецтва, літератури, науково – технічного прогресу; в часи
Реформації – захищає індивідуальне, соціальне, приватне життя,
входячи в компроміс з папським феодалізмом і доктринами
Католицької церкви; а також характерно пов’язана з
капіталістичною кризою ХІХ – початку ХХ століття.

Соціальна — має за мету пояснити про суспільство і причини його

виникнення, еволюцію соціуму, його цілісну структуру, елементи,
рушійні сили. Її завдання полягає у виявленні протиріч, правильно
вказаному шляху їхнього усунення або пом’якшення, досконалості
суспільства.

Інформаціно – комунікативна – залежить від філософія як системи

передавати знання від одних людей до інших, інформуючи
останніх про її зміст.

Інтегративна функція – це накопичене систематизоване людське

знання яке втілюється в єдиній системі, виробляючи певні
критерії, позиції, які сприяють інтеграції суспільної загальності в
єдине ціле.

Ідеологічна – здатна фіксувати і пропагувати інтереси суспільних

прошарків і соціальних груп, виконуючи роль певної ідеології.

Виховна – полягає в культивуванні гуманістичних цінностей та

ідеалів, в укріпленні моралі людини і суспільства; у допомозі
адаптування людини з навколишнім світом і знайденню життєвого
сенсу.

Прогностична функція – полягає в першу чергу в існуючих

філософських знаннях про матеріальний і духовний світ, людину,
намаганні вивести прогноз тенденцій розвитку матерії, людської
свідомості, процесів пізнання, людини як мікрокосмосу, природи і
соціуму.