Тема 1.

Філософія та її місце в системі культури

1. Поняття світогляду, його історичні типи.
2. Філософський світогляд, природа філософських проблем.
3. Основні розділи філософського знання.
4. Місце та функції філософії в культурі. Філософія та філософування.
1. Світогляд – сукупність поглядів, оцінок і принципів, які визначають найбільш
загальне бачення і розуміння світу місце в ньому людини і разом з тим життєві
позиції, програми поведінки і дії людини. Це система принципів, поглядів,
цінностей, ідеалів і переконань, які визначають спрямованість діяльності 1
відношення до дійсності окремої людини, соц. групи, класу або суспільства в
цілому.
Центральна проблема світогляду – відношення людини до світу.
Структура світогляду: 1) Знання 2) почуття та емоції 3) віра 4) переконання 5)
ідеали
6) цінності 7) воля 8) сумнів.
Знання - це продукт суспільної матеріальної і духовної діяльності людей. Це
ідеальне вираження у знаковій формі об'єктивних властивостей і зв'язків як
природного, так і людського світу.
Розрізняють такі знання:
1) донаукові (життєві);
2) наукові емпіричні (здобуті під час практичної діяльності за допомогою органів
чуття) та теоретичні.
Світогляд виконує найважливіші функції в житті людини. Як активний духовний
чинник світогляд є основою життя. Він забезпечує освоєння та зміну людиною
навколишнього світу. Адже світогляд об'єднує знання і почуття у переконання. А це
визначає певну поведінку та дії особистостей, соціальних груп, націй, народів.
Функції світогляду: Вписати людину у світ, Надати життєвих орієнтирів,
Окреслити дійсність у людських уявленнях;
2. Філософський світогляд – це система поглядів, яка визначає спосіб сприйняття та
розуміння світу, людини, її місця в ньому, а також основні цінності і принципи
життя.
 Філософський світогляд має загальне застосування і може використовуватися в
різних сферах життя. Філософія ставить під сумнів прийняті істини та пропонує їх
переосмислення через логічний аналіз. Філософський світогляд прагне до створення
системи знань, що пояснюють всесвіт і людину.
Функції філософського світогляду:
 Екзистенційна функція: Відповідає на питання про сенс та значення існування
людини.
 Гносеологічна функція: Вивчає процеси пізнання істини та побудови знань.
 Аксіологічна функція: Розглядає проблеми цінностей та моралі.
Філософські проблеми виникають в усіх сферах життя і науки і стосуються
загальних питань існування, знання, моралі тощо. Філософські проблеми не завжди
можуть бути вирішені конкретними емпіричними доказами, оскільки вони часто
стосуються абстрактних понять та ідей. Філософські проблеми часто не мають
однозначних відповідей і вимагають постійного діалогу та обговорення.
Багато філософських проблем мають довгу історію вирішення і розвитку через
внесення нових досліджень та точок зору.
Філософські проблеми включають:
 Проблеми існування та природи світу.
 Проблеми пізнання та знання.
 Проблеми моралі та цінностей.
 Проблеми свободи та волі.
Філософський світогляд та проблеми є важливими складовими культурного розвитку
суспільства і сприяють глибокому розумінню основних аспектів життя та існування.
3. Онтологія – міркування про устрій буття, першооснови і загальну структуру
дійсності
Філософська теорія пізнання або розвитку наукового знання – гносеологія (гр.) або
епістемологія (лат.). Вживання того або іншого слова в основному визначається
національною традицією. У вітчизняній філософській літературі частіше вживається
слово ‘гносеологія’; у перекладній літературі з англійської чи французької мов –
‘епістемологія’. Токож поняття ‘епістемологія’ частіше вживається у відношенні до
теорій розвитку наукового знання.
 Практична філософія – міркування про те, як людина має жити й чинити, в чому
суть доброго життя. При цьому поняття ‘добре’ поєднує в собі два значення:
‘щасливе’ й ‘доброчесне’. Якщо ці два значення розділити, то отримаємо два
підрозділи:

– евдемонологія – міркування про те, що потрібно для щастя,

– філософія моралі.
У близькому значенні вживається також поняття аксіологія – міркування про
цінності, їх природу, дослідження ціннісних орієнтацій людини.
Філософська антропологія – міркування про природу, сутність людини, її
призначення, сенс життя та смерті.
Соціальна або політична філософія – міркування про людину як соціальну
істоту, що формується у суспільстві, у взаємодії-спілкуванні з іншими людьми, про
відношення між людиною і суспільством та державою, про вади й переваги різних
суспільних устроїв, про суспільні ідеали тощо.
4. Розгляд практичних можливостей філософії логічно виводить на розгляд її функцій,
які розкривають призначення та роль філософії у свідомості, пізнанні, житті
суспільства, а також її глибинний сенс та необхідність як духовно-практичного
засобу осягнення та опанування дійсності.
Функція, яка з'ясовує роль досліджуваного об'єкта в межах системи, до якої він
належить, або визначає тип зв'язку між об'єктами, зводиться до головної проблеми:
чи потрібна філософія для суспільства і в чому полягає ця потреба. Міркування щодо
цих функцій різняться в залежності від поглядів фахівців філософської культури,
аматорів філософування та звичайних людей. Класичні філософи ніколи не
сумнівалися у потребі у філософії. Арістотель підкреслював, що філософія - це наука,
що не має негайної корисності, але вона є найвищою наукою, яка розглядає
найзагальніші питання буття світу та людини в ньому.
Філософування:
Особистий процес: Це особистий пошук сенсу та значення, який може
відбуватися усвідомлено або неусвідомлено.
 Рефлексія та роздуми: Філософування може бути процесом роздумів та рефлексії
над життям та його сенсом.
Важливість для особистості: Воно допомагає особистості зрозуміти себе та світ
навколо неї, формуючи особистий світогляд.
Філософія та філософування разом створюють фундамент для розвитку культури
та особистісного зростання, впливаючи на спосіб мислення та розуміння життя.