Предметом філософії є відношення „людини і світу”.

Філософія являє собою форму

раціонально обґрунтованого уявлення людини про світ і про себе, про їхній взаємозв’язок.
Щоб з’ясувати специфіку предмета філософії необхідно з’ясувати під яким кутом зору
об’єкт відбивається у свідомості. Предметом і об’єктом філософії є відношення „людина-
світ”, то природно що на перший план виходить питання про природу і сутність світу і
людини, про загальні граничні основи їхнього буття, про перші початки, а також про те, як
цей світ улаштований, які взаємозв’язки існують у світі, а також між людиною і світом.
Особливості предмету: предмет – історично змінний, оскільки історично змінними
постають самовиявлення і самоусвідомлення людини.
– епоха середньовіччя (бог-творець всього сущого, ціль життя люд. – служити богу);
– епоха відродження (відбув. сикуляризація, людина – творець всього сущого, людина
сама обирає як їй жити).
Уся історія філософії фактично входить у окреслення її предмету. Філософія покликана
тримати увесь час у полі уваги та актуальному стані всі основні виявлення людини як
людини, але практично всі концепції та напрямки включали в себе і досліджували різні
групи філософських проблем, які безпосередньо і складають частини і розділи
філософського знання, що представляють структуру сучасної філософії.
Структура:
- онтологія (вчення про першооснову буття, сфери буття і категорії, основне
питання: „Що таке світ ” „Як він влаштований ”)
- гносеологія (теорія пізнання яка досліджує закономірності процесу пізнання,
основне питання – „Що означає пізнати ” „Що таке пізнання ”)
- антропологія (вчення про сутність людини, а також про співвідношення в людині
природи та культури, основне питання „Хто така людина”, „Яке місце займає
людина ”)
- аксіологія (вчення про цінності, яке досліджує закономірності побудови сфери
цінності, осн. питання „У чому цінність і сенс життя ”)
- соціальна філософія (вчення про сутність суспільства і його структуру в цілому, у
найбільш загальних законах його розвитку, осн. питання „Що є суспільство ”)
- етика (вивчає морально-цінне відношення до світу , осн. питання „В чому сутність
добра і зла ”)
- естетика (наука про красу, „В чому суть краси і гармонії ”)
- логіка (наука про мислення, вивчає форми, закони та норми правильного мислення,
осн. питання „ Яка природа людського мислення ”)
- історія філософії (вивчення істор. Досягнень філософської думки від античності до
сьогодення , осн. питання „ Як розвивається філософська думка ”).
Функції філософії:
- світоглядна (фі-я бере участь у формуванні світогляду з теорем. та понятійним
поясненням світу)
- методологічна (сукупність найбільш загал. ідей та принципів що застосов. у
вирішенні конкретних та практичних завдань)
- гносеологічна (розроблення оцінювання припущень пізнавального процесу)
- прогностична (формуються гіпотези про загал. тенденції ро-тку буття і свідомості,
людини, суспільства)
 - критична (у процесі суспільного ро-тку люди відмовляються від застарілих
поглядів та уявлень, стереотипів, цінностей, хибних світогляд. настанов)
- аксіологічна (виявляється у допомозі людині визначити цінності і самоцінності
життя, моральні принципи, гуман. ідеали. Це особливо важливо в умовах
загострення глобальних проблем сучасності)
- гуманістична (полягає в адаптації та життєстверджувальній ролі філософії для
кожної людини у сприянні формування гуманістичних цінностей та ідеалів).

Філософське мислення - це специфічний тип мислення, який відрізняється від інших форм
пізнавальної діяльності своєю спрямованістю на вирішення фундаментальних, загальних
та абстрактних проблем, а також своєю властивістю рефлексії, або саморефлексії -
здатністю філософа враховувати власний процес мислення при аналізі проблеми. Ось
деякі характеристики філософського мислення:
Абстракція та універсальність: Філософи ставляться до питань настільки абстрактно,
що їх дослідження не обмежені конкретними фактами чи подіями. Вони намагаються
виявити загальні закономірності, що визначають світ у цілому.
Критичність: Філософське мислення передбачає постійний аналіз і критику існуючих
ідей, теорій та підходів. Філософи шукають слабкі місця в аргументації інших і
намагаються розкрити їх.
Системність: Філософи часто намагаються побудувати системи або теорії, які пояснюють
велику кількість явищ і понять. Наприклад, філософи можуть створювати етичні системи,
які регулюють поведінку у різних життєвих ситуаціях.
Рефлексія: Філософське мислення включає в себе рефлексію, або саморефлексію, що
означає, що філософи враховують свої власні переконання, передбачення і припущення
при розв'язанні філософських проблем.
Філософський метод: Філософи використовують специфічні методи дослідження, такі як
гедоністичний аналіз, гедоністичний аналіз, аналіз понять і формальна логіка, для
розкриття суті понять і аргументів.
Пошук сенсу і цінностей: Філософське мислення може включати пошук сенсу життя,
істини, моралі та цінностей. Філософи намагаються з'ясувати, як ми можемо жити більш
змістовно і значущо.
Відкритість до діалогу: Філософи часто відкриті до діалогу з іншими філософами та
вченими. Діалог і обмін ідеями є важливою частиною розвитку філософського мислення.
Загалом, філософське мислення специфічне тим, що воно спрямоване на вивчення
фундаментальних питань, залучає абстрактні та універсальні поняття, і вимагає
критичного підходу до знань та переконань. Філософи прагнуть розуміти сутність речей і
принципи, що керують нашим світом.

Предмет філософії відрізняється від предметів інших наук своєю специфікою і

унікальністю. Ось деякі основні риси, які роблять філософію своєрідною:
Фундаментальність і Універсальність: Філософія ставить фундаментальні питання про
природу світу, існування, знання, мораль, сенс життя тощо. Ці питання є універсальними,
адже вони стосуються всіх аспектів людського існування та всього, що нас оточує.
Абстракція і Узагальнення: Філософи працюють з абстрактними концепціями та
узагальненнями, намагаючись розкрити загальні закономірності, що лежать в основі
різних областей знання. Вони використовують абстрактну мисленість для висловлення
загальних ідей і концепцій.
Критичність і Діалог: Філософи надають великий акцент на критичний аналіз і
обговорення ідей та теорій. Діалог з іншими філософами і вченими є важливим елементом
філософського методу. Це сприяє розвитку і вдосконаленню філософських концепцій.
Саморефлексія: Філософи включають в розгляд власні переконання і припущення,
використовуючи саморефлексію для аналізу власного мислення та світогляду. Це
допомагає їм бути об'єктивними та свідомими щодо власних біаз і обмежень.
Пошук Сенсу і Справедливості: Філософія часто включає в себе пошук сенсу життя,
моральних цінностей і справедливості. Філософи допомагають людям розуміти і
вирішувати складні питання щодо моралі та етики.
Інтердисциплінарність: Філософія має сильні зв'язки з іншими галузями науки і
мистецтва. Філософи працюють над інтердисциплінарними проблемами і можуть внести
важливий вклад у різні області знань.
Теоретична Спрямованість: Філософія більше спрямована на розв'язання теоретичних
питань, ніж на вирішення конкретних практичних завдань. Вона надає можливість
формулювати поняття, теорії та методи, які можуть бути застосовані в різних сферах
життя.
Загалом, філософія є своєрідною галуззю, яка відрізняється від інших наук своєю
спрямованістю на вивчення загальних і фундаментальних аспектів життя та світу, а також
своєю здатністю до критичного мислення і рефлексії. Філософія відіграє важливу роль у
розвитку людського розуму і розумінні глибоких проблем.

Філософія ставить безліч питань, але основні з них можна розділити на кілька ключових
категорій. Ось деякі з основних питань філософії:
Метафізичні питання:
Чим є буття?: Філософи розмірковують про природу реальності, існування та сутність
речей.
Чи є Бог?: Філософи вивчають питання про існування Бога та його природу.
Час і простір: Філософи досліджують природу часу та простору, а також їх відношення до
реальності.
Епістемологічні питання:
Як ми знаємо?: Філософи розглядають природу знання, його джерела, обмеження та
структуру.
Що таке істина?: Філософи визначають, що робить висловлення істинним і як ми можемо
визначити істинність.
Етичні питання:
Як ми повинні жити?: Філософи вивчають моральність та етичні принципи, які
визначають нашу поведінку.
Чи існують об'єктивні моральні стандарти?: Філософи розглядають питання про те, чи є
моральні норми загальноприйнятими і чи залежать вони від культурних або
індивідуальних переконань.
Політичні питання:
Яка ідеальна форма уряду?: Філософи обговорюють та досліджують різні форми уряду,
від монархії до демократії, та їхні переваги та недоліки.
Права та свободи: Філософи вивчають питання про права та свободи людини, а також
обов'язки перед суспільством.
Логічні питання:
Які є основи вірного мислення?: Філософи досліджують природу логіки, раціональності та
аргументації.
Філософія мистецтва та культури:
Чим є мистецтво?: Філософи вивчають природу мистецтва, його цінність і роль в
суспільстві.
Культурна ідентичність: Філософи обговорюють питання про культурну різноманітність,
інтеркультурну взаємодію та ідентичність.
Філософія науки:
Природа наукового знання: Філософи досліджують методи наукового дослідження,
природу наукових теорій і відношення науки до інших форм знання.
Філософія релігії:
Віра та релігія: Філософи аналізують релігійні переконання, природу віри та їхнє
відношення до розуму та науки.
Ці питання становлять основу філософського дослідження і варіюються від філософського
напрямку до напрямку. Філософія спрямована на розуміння фундаментальних аспектів
життя, знання та існування та розв'язання складних і глибоких питань.