Філософська пропедевтика.

Сутність філософії, її роль

у суспільстві
Виконала:
студентка групи КН-23002б
ВДОВЕНКО Яна Валеріївна
Мета:
дослідити історичні типи світогляду, з’ясувати спільні
характеристики і відмінності між ними, визначити сутність
філософії, її місце і роль у житті людини і суспільства.

Завдання:
на основі залишкових знань з суспільних та природничих наук
провести загальну бесіду на теми: світогляд, свідомість, мислення,
людина.
План:

1. Структура та функції світогляду.

2. Історичні типи світогляду: міфологія, релігія,
філософія.
3. Поняття і предмет філософії.
4. Функції філософії.
5. Особливості східної та західної філософських
традицій.
6. Основні етапи розвитку філософського знання.
1. Структура та функції світогляду.
Структура світогляду:
1.Світовідчуття;
2.Світосприйняття;
3.Світорозуміння.
Функції світогляду:
1.Вписати людину у світ;
2.Надати життєвих орієнтирів;
3.Окреслити дійсність у людських уявленнях.
2. Історичні типи світогляду: міфологія,
релігія, філософія.
Міфологія – найдавніший різновид світогляду, що пов'язаний з культурою первісного
суспільства; світ сприймається не таким, як він є , а таким, яким хотілося б його бачити.
Особливістю міфу є обов’язковість сюжету про походження предметів: описати, пояснити
зовнішній світ – значить розповісти про його походження і тим самим задовольнятися.
Релігія – світовідчуття, світорозуміння, світобачення, а також відповідна до них практика
віруючої людини, в основі якої лежить віра в існування надприродної сили, яку в зрілих
релігіях називають Богом. Релігійний світогляд відрізняється тим, що подвоює світ на
природний і надприродний. Існує поділ на знання і віру. Релігія є більш пізньою та зрілою
формою світогляду людства, а тому і більш дослідженою.
Філософія – науково-теоретичний різновид світогляду, який вирізняється найвищим
рівнем раціональності, системності, наявністю логіки й теоретичного мислення.
Філософський світогляд в основі має знання, він рефлексивний(має можливість
досліджувати сам себе), спирається на чіткі поняття та категорії. [2ст.6]
3. Поняття і предмет філософії.

Поняття філософія – теоретичний світогляд, вчення, яке прагне

осягнути всезагальне у світі, в людині і суспільстві.[2ст.7]
Предмет філософії можна визначити як «...світ у цілому (природа,
суспільство і мислення) у своїх найзагальніших закономірностях,
розглядуваний під кутом зору суб’єкт-об’єктного відношення»
[1ст.22]. Отже, предметом філософії не є окремо взяті світ або
людина, а система відношень “людина – світ”.
4. Функції філософії.

• Аналітична функція виявляє помежові основи (змістові обґрунтування), які

складають умови можливості всіх видів теоретичного і практичного досвіду.
• Рефлексивна функція: перетворення прихованих допущень на предмет
спеціалізованого дослідження; пояснення загальних ідей, прагнень, ініціатив, які
обумовлюють унікальні (культурні) або універсальні (цивілізаційні) принципи,
форми організації і реалізації суспільно-історичної діяльності
• Онтологічна функція: введення фундаментальних гіпотез існування, визначення
схем побудови дійсності, тобто «переведення» формалізму теорії в дійсність.
• Гносеологічна функція: розроблення, оцінювання припущень пізнавального
процесу. Чи є знання систематизацією суб'єктивного досвіду, чи фіксує
закономірні зв'язки світу? Аналізом цих проблем змушують займатися вчених
труднощі їхньої науки.
• Інтегративна функція: системне узагальнення і понятійна
реконструкція різноманітності соціальної практики, багатства
культури. Фокусуючи конкретні цінності з наступним розгортанням із
них проектів світу (центрування «космосу» вичленує космізм, «Бога»
— теїзм, «людини» — гуманізм, «волі» — волюнтаризм тощо),
філософія узгоджує в межах цих проектів усі типи відношення людини
до дійсності: теоретичні і практичні, пізнавальні і ціннісні, соціальні й
екзистенціальні. Подібне узгодження — не еклектика, а єдина умова
створення універсальних сценаріїв життя, варіантів світорозуміння і
світоперетворення, що мають всезагальні значення і цінності.
• Світоглядна функція пов'язується з абстрактно-теоретичним,
понятійним поясненням світу, на відміну від решти типів та рівнів
світогляду.
• Методологічна функція полягає в тому, що філософія виступає як
загальне вчення про метод і як сукупність найбільш загальних методів
пізнання і освоєння дійсності людиною.
• Прогностична функція: в ній формуються гіпотези про загальні тенденції розвитку буття і свідомості,
людини "і суспільства. Ступінь вірогідності прогнозу буде тим вищим, чим більше філософія
спирається на науку.
• Критична функція поширюється не тільки на інші дисципліни, але й на саму філософію. Античний
принцип «піддавай усе сумніву» свідчить про важливість критичного підходу, наявність певної частки
скепсису стосовно існуючого знання та соціокультурних цінностей. Позитивне значення та
антидогматичну роль виконує конструктивна критика Вона ґрунтується на діалектичному запереченні,
а не на абстрактному нігілізмі.
• Аксіологічна функція (від грец. axios — цінний) дає можливість визначити соціальні, моральні,
ідеологічні, естетичні та інші цінності, особливо в перехідні періоди суспільного розвитку, коли
виникає проблема вибору шляхів розвитку і постає питання, що відкинути, а що зберегти зі старих
цінностей.
• Соціальна функція є досить багатоплановою і охоплює різні аспекти суспільного життя: покликання
філософії — пояснити соціальне буття і сприяти його матеріальній та духовній зміні. Саме філософії
належить прерогатива в розробці всеохоплюючих концепцій інтеграції і консолідації людського
суспільства. Її завдання — допомогти усвідомити і сформувати суспільну мету і спрямувати зусилля на
організацію колективних дій для їх досягнення. При цьому ступінь життєвості філософської концепції
визначається тим, наскільки кожний індивід може її зрозуміти і прийняти.
• Гуманістична функція полягає в адаптаційній та життєствердній ролі філософії для кожного індивіда,
у сприянні формуванню гуманістичних цінностей та ідеалів, ствердженню позитивного сенсу і мети
життя. Її покликання — здійснювати функцію інтелектуальної терапії, яка є особливо важливою в
періоди нестабільності в суспільстві, коли людське існування перебуває в «помежовій ситуації», на
межі буття та небуття, і кожний повинен зробити свій нелегкий вибір. [3ст.17-18]
5. Особливості східної та західної
філософських традицій.
Східна філософія:
- основні сфери життя підпорядковані єдиному канону;
- цінуються старі традиції, орієнтація на минуле;
- домінування загального над індивідуальним;
- афористичний стиль мислення.
Західна філософія:
- автономність різних сфер суспільного життя;
- цінування нового, підтримка новацій, орієнтація на майбутнє;
- прагнення до прогресивних змін;
- перевага індивідуального над загальним;
- раціональне, логічне мислення.
6. Основні етапи розвитку філософського
знання.
Стародавній світ породив три давньосхідних і один
європейський (античний) типи філософствування, кожний з яких
має свою власну специфіку:
• Цивілізація Стародавнього Сходу виникає в долинах великих рік:
Нілу, Тигру і Євфрату, Інду і Гангу, Хуанхе і Янцзи.
• Наявність Близькосхідного (Єгипет і Межиріччя),
Середньосхідного (Стародавня Індія) і Далекосхідного
(Стародавній Китай) центрів цивілізацій обумовили, відповідно,
появу трьох своєрідних типів філософського знання на Сході.
Висновок:
Філософська пропедевтика вивчає сутність філософії, її роль у
суспільстві та мету вивчення історичних типів світогляду. Це
допомагає з'ясувати спільні риси та відмінності між ними.
Аналізуючи різні світогляди, можливо визначити сутність філософії
як пошук відповідей на глибокі питання про життя, існування та
цінності. Філософія допомагає зрозуміти себе, відносини зі світом
та іншими людьми, а також відіграє важливу роль у формуванні
культури, етики та світогляду суспільства. Таким чином, вивчення
історичних світоглядів допомагає нам усвідомити глибоке значення
філософії у житті людини та суспільства.
Джерела:
Довідники/посібники/підручники:
1. Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник / Бичко І.В., Табачковський В.Г., Горак Г.І. та ін.
– 2-е вид. – К.: Либідь, 1994.
2. Філософія : Навчально-методичний посібник для ад’юнктів, аспірантів та
здобувачів / Логвиненко В. М., Фльорко М. Я. – Львів : Видавництво ЛДУ БЖД, 2012.
3. Філософія: мислителі, ідеї, концепції: Підручник / В. Г. Кремень, В. В. Ільїн. - К.: Книга,
2005.
Інтернет джерела:
4. https://studfile.net/preview/9716954/
5. https://studfile.net/preview/2398665/page:2/
6. https://osvita.ua/vnz/reports/philosophy/12678/
7. https://tureligious.com.ua/osnovy-filosofiji-svitohlyad/