Філософія семінар №1

1. Життєве призначення філософії.

Походить поняття філософія від грецьких слів філео і софія, що в перекладі означає любов
до мудрості. Можна гадати, що філософія виникла просто з потреби поміркувати від
безділля. Отже, філософія, як і всяка інша галузь знань, виникла з глибоких потреб
пізнати і практично впливати на навколишній світ. Звичайно, справа не просто в якійсь
пустій допитливості, в прагненні помудрувати. Людина, пробуджена потребами
практично оволодіти силами природи, почала з давніх-давен ґрунтовно задумуватися про
природу і її закони, про своє життя, намагаючись проникнути в саме коріння
навколишньої її дійсності. Повсякденно перед людиною поставали питання: чи вічно
існував світ, коли світ виник і як саме виник? Якщо світ вічний, то чи завжди світ такий,
яким є? Чи є якийсь порядок, закономірність у природі, світі? Питань безліч. Насправді,
питання мають надзвичайно важливе, життєве значення для людини. Без відповіді на них
тяжко орієнтуватися людині в навколишніх явищах і осмислювати їх. Отже, той чи інший
світогляд виникає складним шляхом і має різні причини. Та ясно одне: уже в порівняно
ранню епоху перед людьми, усім їх життям, їх взаємовідносинами з природою,
становищем в суспільстві породжуються складні питання про суть світу, про сили, які
управляють світом, тощо. 5-6 ст. до н. е. виникає філософія. Філософія виникла із
найдавніших часів із потребою пізнати і пояснити світ. Людина ставить дуже багато
запитань тому, що хоче оволодіти силами природи, як загарбник, хоче підкорити природу
і хоче зрозуміти її закони.

2. Структура філософського знання.

В античній філософії зароджуються такі розділи філософського знання:

 логіка,яка вивчає форми мислення,логічне знання є фундаментальним принципом

пізнання у науці;
 етика - основою вивчення є мораль;
 естетика - основна категорія-естетична,краса,потворність;
 філософська культурологія,яка вивчає діяльність людини через філософські
категорії;
 аксіологія-теорія цінностей

Все різноманіття філософських проблем можна звести до п'яти основних груп ', онтології,
гносеології, аксіології, праксеології і антропології. Ці п'ять груп проблем формують
структуру будь-якого філософського знання. 

Онтологія - філософське вчення про буття і суще.

 Гносеологія - філософське вчення про пізнання. 

Аксіологія - філософське вчення про цінності. 

Праксеологія - філософське вчення про дію. 

Антропологія - філософське вчення про людину.

Всі розділи філософського знання співіснують в кожній конкретній філософської теорії:
наприклад, неможливо побудувати концепцію дії - праксеологію, не вирішивши проблем
аксіології, антропології або онтології. Рішення онтологічних проблем неминуче виводить
думку на проблеми пізнання і істини. Антропологічна проблематика фокусує в собі все
інші філософські теми, а гносеологія, як говорив Іммануїл Кант, виникла із потреби
вирішити антиномію людської свободи, тобто з антропології та онтології.

Іммануїл Кант запропонував таку структуру філософії: вчення про чистому розумі -

гносеологія, вчення про практичне розумі - аксіологія і праксеологія, вчення про
естетичну здатності судження - аксіологія. Всі три розділи підводять до "останнього"
філософського питання: "Що таке людина?", Тобто до антропології. Іммануїл Кант не
говорить окремо про онтологічну компоненті філософського знання, але проблеми
онтології обговорюються у всіх трьох його основних творах: "Критиці чистого розуму",
"Критиці практичного розуму", "Критиці здатності судження".

Крім основних груп філософських проблем, які формують ядро філософії, в

філософському знанні існують дослідження, безпосередньо пов'язані з конкретною
частиною духовної культури або формою суспільної свідомості: філософія науки,
філософія історії, філософія мистецтва, філософія релігії, філософія міфології,
(філософія політики. Кожен з цих елементів спирається на ідеї і принципи, які
формулюються в "ядрі" філософського знання - онтології, гносеології, аксіології,
праксеології і антропології.

У різні епохи на перший план виходив той чи інший розділ філософського знання, тоді як
інші продовжували існувати на периферії. Наприклад, в Античності і в Середні століття
домінувала онтологічна проблематика, в епоху Відродження в центрі уваги філософів
були антропологія і проблеми людини. У Новий час і в епоху Просвітництва філософи
переймалися гносеологічними питаннями, а вся філософія фактично зводилася до питання
про адекватне, універсальному пізнанні. У сучасній філософії увагу сконцентровано
насамперед на антропологічної і аксіологічної проблематики, а теми буття, його пізнання,
істини (тобто онтологія і гносеологія) відходять на задній план.

3. Засоби пізнання у філософії.

Наукові методи:

1.Діалектика-виник в античній давній Греції. Мистецтво вести бесіду,сперечатися.

Платон і Сократ(говорить,що діалектика - це мистецтво добиватися істини шляхом
розкриттям суперечностей у судження). Платон каже що діалект це мистецтво вести
бесіду,ставити питання і відповідати на них) правильно поставлене питання не менш
важливе,ніж відповідь на це питання.

2.Логічні підходи у науковому пізнанні:

- метод індукції-наведення-рухаємося від конкретного до загального

- метод дедукції-виведення-рухаємося від загального до конкретного

Екстраполяція-поширення висновків зроблених про одну частину на іншу частину чого не

будь.
3.Метод ідеалізації-науковець конструює якусь ідеальну модель. І ми порівнюємо її з
реальним життям.

4.Герменевтична інтерпретація. Розкриття змісту текстів і їх внутрішнього смислу.

5.Метод сумніву.

Філософствувати = сумніватися

4. Світогляд та філософія.

Світогляд це уявлення про світ у якому живе людина. Людина усвідом дійсність у якій
вона живе і усвідом що вона відрізняється від світу,свою унікальність,відмінність,
інакшість у світі. І під впливом історичних факторів у нас виробляються різні картини
світу(світогляд). Світогляд-це сукупність узагальнених уявлень людини про себе,світ,свої
взаємини із світом і своє місце у світі. Це є інтегральне знання яке має об‘єднуючий х-тер.
Світогляд надає людині не тільки знання,але і оцінку цих знань. Основний предмет
світогляду людина-світ.

Складові світогляду:

- погляди людини

- переконання

- принципи

- ідеали

- цінності

- вірування

- стереотипи-відображення нашого світогляду

Іммануїл Кант говорить щоб зрозуміти хто я яке місце займаю яким є світ я повинна
задати собі конкретні запитання,відповіді на ці питання формують мій світогляд.

1 Що я можу знати?

2 Що я маю робити?

3 На що я можу сподіватися?

4 Що таке людина?

Світогляд може бути індивідуальний,колективний,груповий,національний,релігійний.

За рівнем світобачення і усвідомлення:

 Усвідомлений світогляд
  Неусвідомлений
 Частково усвідомлений
 Буденний
 Сформований на засадах наукових знань
 Філософський

За історичними епохами:

 Архаїчний
 Античний
 Середньовічний
 Новочасний
 Світогляд 20 ст.
 Постмодерний

За морально-ціннисними орієнтирами:

 Егоїстичний
 Альтруїстичний
 Гуманістичний
 Антигуманний
 Цинічний
 Шовіністичний

За будовою:

 Цілісний - складається як єдина картина смислова цілісна

 Фрагментарний
 Внутрішньо-злагоджений
 Суперечливий

За ступенем адекватності сприйняття:

 Реалістичний - тверезий погляд на світ-цілісна картина світу і людина уявляє своє

місце в світі
 Фантастичний
 Викривлений
 Адекватний дійсності - відповідає конкретній історичній чи соціальній
ситуації,людський світогляд підлаштовується під історичні або соціальні ситуації

За ставленням до існування вищих сутностей:

 Релігійний
 Скептичний
 Агностичний
 Атеїстичний

Функції світогляду:

1. Інтегрувати людину у світ

2. Надати їй життєвих орієнтирів

3. Подати дійсність у людських вимірах

Історичні типи світогляду-міфологія,релігія,філософія,наука. Один тип світогляду

історично заміняється іншим. Але без попереднього наступний існувати не може.
Науковий тип світогляду передбачає віру. Філософський тип світогляду вважається
найбільш теоретичним і тому філософствувати це не означає думати взагалі,це передбачає
певні конкретні речі,ми маємо усвідомлювати,розуміти зв‘язки, характеристики і складові
того,про що ми думаємо. Філософія це теоретична форма світогляду, спрямована на
критичні дослідження і вирішення світоглядних проблем. Філософія це усвідомлений
світогляд

Філософія має три обов’язкові характеристики:

 Має бути аргументованою

 Внутрішньо структурованою
 Логічно послідовною

Виказати філософську думку означає її логічно підтвердити. Світогляд є духовним

підґрунтям для виникнення і розвитку філософії.

5. Функції філософії.

1.Формування людського світогляду.

2.Гносеологічна функція-пізнання-розробляє засоби і методи пізнання.

3.Методологічна філософія для науки пропонує свої методи.

4.Інтегративна-допомагає об’єднати практичне, пізнавальне і ціннісно орієноване життя.

5.Критична функція - допомагає встановити помилки і запропонувати нове.

6.Аксілогічна-ціннісна функція-філософія допомагає визначити цінності і самоцінності

моральні цінності гуманістичні ідеали.

7.Культурологічна.
Есе (Навести приклади дії різних типів світогляду (міфологічному, релігійному,
філософському, науковому)

Світогляд - це система уявлень, поглядів і концепцій, яка формує спосіб розуміння світу
навколо нас. Різні типи світогляду можуть впливати на сприйняття людиною реальності, її
цінностей та дій.

Міфологічний світогляд використовує міфи та легенди для пояснення природних явищ,

життєвих циклів та явищ моралі. Наприклад, в грецькій міфології, заснованої на легендах,
віри та міфах, Зевса вважали верховним богом і головним богом неба, грому та блискавки.
Цей міфологічний світогляд був спільним для греків, які вірили, що боги контролюють
їхні життя та природу.

Релігійний світогляд, відрізняється від міфологічного, оскільки він ґрунтується на

релігійних доктринах і традиціях, а не на міфах. Релігійний світогляд може відрізнятися
залежно від конфесії, але в основі кожної релігії є розуміння віри в містичне буття та
моральність людського життя. Наприклад, в ісламі, мусульмани вірять в Бога і пророка
Мухаммеда, а також дотримуються шаріату, що включає релігійні обов'язки і моральні
стандарти.

Філософський світогляд відрізняється від міфологічного та релігійного, оскільки він не

використовує міфи чи релігійні традиції для пояснення світу.