Характеристика основних

розділів філософського знання

Презентацію створили учні ІО-23 Скляр Антон та Ластовець
Олександр
Основні розділи філософського знання

У процесі свого розвитку філософія набула форм надзвичайно складної системи філософських знань.
Але попри все в цій складності є свій порядок і чітка логіка. Для структури філософії як системи знань
характерне виокремлення тих сфер реальності, спираючись на які людина може дослідити предмет
свого філософського інтересу. Згідно з цими сферами формуються головні філософські дисципліни, або
основні розділи філософії:

1) Онтологія
2) Гносеологія
3) Антропологія
4) Соціальна філософія
Онтологія і що вона вивчає

Безперечно, найважливішим розділом

філософії є онтологія. Онтологія це окремий
філософський напрям, який досліджує
сутність буття світу, основи всього
існуючого. Вона вивчає найзагальніші
форми буття, абстрагуючись від їх
конкретного змісту. Ці форми виражаються в
основних онтологічних категоріях: буття,
небуття, матеріальне та ідеальне, матерія й
свідомість, простір і час, рух, розвиток,
перервність, неперервність та ін.
Як зародилась Онтологія
Першими, хто почав займатися онтологічними
проблемами були Платон та Арістотель.

Ці два античні мислителі розуміли буття по – різному.

Так, наприклад за Платоном, буття – це сукупність ідей
(ейдосів), тобто форми або ж сутності як відображення
багатоманітності світу речовин. Платон проводить
межу між буттям та виникненням чуттєвого світу
сприйняття, а також буттям і неосяжною основою –
благом.

На відміну від Платона, Арістотель – учень і його

вихованець, висуває цілу низку онтологічних тем: буття
як реальність, єдність протилежностей, божественний
розум і інші.
Гносеологія

Гносеологія – це філософська дисципліна, яка вивчає

проблематику пізнання людиною світу, можливостей пізнання
і його меж. Ця галузь досліджує передумови пізнання,
відношення отримуваних знань до реального світу, критерії
істинності пізнання. На відміну від таких наук, як психологія,
гносеологія – це та наука, яка прагне знайти загальні,
універсальні підстави пізнання. Що можна назвати знанням?
Чи мають наші знання ставлення до дійсності? Теорія пізнання
у філософії не акцентує увагу на особистих механізмах психіки,
за допомогою яких відбувається пізнання світу.
 Головні мислителі гносеології
Рене Декарт
Декарт критикує існуюче пізнання. Він сумнівається у
всьому, що до того часу вважалося беззастережним
знанням. Він вважає, що ні дані відчуття, ні мислення не
дають такого знання. Ілюзії почуттів роблять
ненадійними показники відчуттів, помилки суджень
ставлять під сумнів висновки розуму. Тому необхідно
починати із загального, радикального сумніву. Проте,
яким би всеохопним він не був, є в діяльності пізнання
дещо, що не підлягає жодному сумніву. Декарт не
скептик і не агностик, його сумнів лише попередній
прийом, метод встановлення достовірної істини.
Достовірним у всякому випадку є те, що сумнів існує.
Сумнів — акт мислення, я мислю, значить я існую — лат.
cogito ergo sum. Це знамените положення — основа, на
якій може будуватися все достовірне знання.
Артур Шопенгауер
Пізнання в Артура Шопенгауера розвивається у двох формах:
безпосереднє (інтуїтивне) пізнання або відсторонене
(рефлективне) пізнання (пізнання розуму). Основним видом
пізнання Шопенгауер вважає інтуїтивне: в кінцевому результаті
весь світ рефлексії базується, на його думку, на інтуїції.
Шопенгауер стверджує, що наука не стільки діяльність
пізнання, скільки діяльність, спрямована на служіння волі. Ціль
науки в задоволенні практичних інтересів, які у своїй суті
завжди інтереси волі, сліпого хотіння. Досконалим пізнанням
може бути тільки споглядання, вільне від всякого відношення
до практики і до інтересів волі. Таке споглядання розглядає
речі не в якомусь відношенні, а як зміст, який тільки
проявляється у відносності, але сам їй не підкоряється.
Споглядальне пізнання, на думку Шопенгауера, недоступне
науці, так як вона завжди звертається до інтелекту, який
глибоко занурений в інтереси волі. Проте таке пізнання цілком
доступне різноманітним видам мистецтва.
 Антропологія
Антропологія - це розділ філософії, в якому вивчається людина як особливий рід сущого,
осмислюються проблеми людської природи і людського буття, аналізуються модуси людського
існування, виявляється потенціал антропоцентричної картини світу.

У цьому змісті майже будь-яка філософська система має свою антропологію, тобто намагається
пояснити проблему людини.
 Напрями антропології

Біологічна антропологія: Цей напрям антропології досліджує еволюцію людини, її фізичні

характеристики та роль гомінідів в розвитку життя на Землі.

Археологічна антропологія: Археологиці антропологи аналізують археологічні залишки та

реліквії минулих цивілізацій для розкриття суспільних та культурних аспектів минулого.

Культурна антропологія: Цей напрям досліджує культурні системи, традиції, звичаї та

способи життя різних суспільств, а також взаємодію між культурами.
Головні мислителі антропології
Франц Боас Маргарет Мід
Франц Боас: Німецький антрополог, відомий
своєю роботою у галузі культурного
релятивізму. Він вважав, що культурні цінності
і норми різних суспільств не можуть бути
оцінені з точки зору абсолютної моралі.

Маргарет Мід: Британська археологиня, яка

досліджувала археологію та антропологію
Древнього Єгипту. Її робота сприяла
розкриттю та розумінню давнього світу.
Марґарет Мітчелл
Марґарет Мітчелл: Американська
культурна антропологиня, яка вивчала
індіанські народи. Вона спеціалізувалася на
антропології родового системи та соціальної
організації.
Соціальна філософія

Соціальна філософія - розділ філософії, покликаний відповісти на питання про те, що є

суспільство і яке місце займає в ньому людина.

Соціальна філософія в цьому розумінні зближується з теоретичною соціологією. Відмінність

полягає перш за все в тому, що соціологія займається аналізом суспільства і виявленням
закономірностей в його існуванні тоді як філософія виконує критичну функцію. Соціальна
проблематика у філософії сходить до античної традиції і перш за все до текстів Платона
(«Держава») і Арістотеля («Політика»).
Напрями соціальної філософії

Марксизм: Марксистська соціальна філософія аналізує класові відносини та пропонує шляхи до

соціальної перетвореності та справедливості.

Фемінізм: Феміністична соціальна філософія ставить питання про рівність статей, виявляє
гендерну дискримінацію та прагне до створення рівних можливостей.

Політична філософія: Політична філософія розглядає принципи демократії, права людини, влади та
роль громадян у формуванні суспільства.
Головні мислителі соціальної філософії
Карл Маркс Сімон де Бовуар
Карл Маркс: Німецький філософ та
економіст, автор марксизму і концепції
діалектичного матеріалізму. Він аналізував
соціальні класи та боровся за соціальну
перетвореність.

Сімон де Бовуар: Французька філософиня,

яка досліджувала жіночу позицію у суспільстві
та наполегливо пропагувала гендерну рівність.
Джон Роулз

Джон Роулз: Американський філософ, який

розвинув теорію справедливості та етики і мав
великий вплив на політичну філософію та
правознавство.
Висновок
Розділи філософського знання відображають глибокі аспекти нашого існування і допомагають
нам краще розуміти світ навколо нас і наше місце в ньому. Розглядаючи їх в контексті один
одного, ми можемо розвивати більше глибоке та комплексне філософське розуміння, що може
бути вельми корисним у вирішенні складних питань сучасності.