Лекція 1: Філософія як форма самовизначення людини у світі.

1. Філософія та світогляд.
2. Спільне та відмінне у філософії та науки, філософії та мистецтва, філософії та
релігії. Найважливіші риси філософського знання.
3. Методи та функції філософії. Система філософського знання.

Філософія та світогляд.

Поняття „філософія” походить від давньогрецьких слів „філео” – „любити” та

„софія” – „мудрість”, тому буквально „філософія” означає „любов до мудрості”.
Однак, етимологія поняття (номінальне визначення) не дає відповіді на питання про
сутність філософії, про специфіку діяльності філософа (тобто, реального визначення).
Частіше за все, при визначенні змісту поняття „філософія” відштовхуються від
поняття „світогляд”. Наприклад, поширеними визначеннями є наступні: „Філософія –
це теоретична форма світогляду”, або „Філософія – це пропозиції з приводу того,
який може бути світогляд”. На рівні буденної свідомості поняття „світогляд” і
„філософія” часто виступають синонімами, хоча насправді їх слід розрізняти. Таким
чином, слід визначити, що таке світогляд та як він співвідноситься з філософією.
Світогляд – це:
А) узагальнена система поглядів людини та суспільства на світ в цілому та своє
власне місце в ньому;
Б) розуміння та оцінка людиною власного життя та діяльності, а також долі людства
взагалі;
В) сукупність узагальнених філософських, наукових, соціально-політичних,
релігійних, естетичних, моральних та інших ціннісних орієнтацій, вірувань,
переконань, ідеалів.
„Філософія” не тотожна поняттю „світогляд”, тому що:
- „філософія” є вужчим поняттям, бо становить теоретичне ядро світогляду,
займається теоретичним узагальненням та засвоєнням здобутків світогляду;
проте, за глибиною та широтою охоплення світоглядних проблем філософія
значно ширша за світогляд;
- світогляд передує філософії в індивідуальному розвитку людської свідомості
та у розвитку людства взагалі;
- світогляд не займається осмисленням власної сутності; відповідь на питання
про сутність світогляду дає філософія.
Світогляд є надзвичайно складним явищем, а тому, як і будь-яке складне явище,
він може бути типологізованим, тобто, поділений на різновиди, типи. Типологізація
здійснюється за різними підставами, наприклад:
- за носієм світогляд може бути індивідуальним, груповим, суспільним;
- за рівнем світобачення та усвідомлення він може бути
усвідомленим, неусвідомленим, буденним, філософським тощо;
- за історичною епохою світогляд типологізується як архаїчний (первісний),
античний, середньовічний, сучасний тощо;
 - за морально-ціннісними орієнтирами світогляд буває гуманістичний,
егоїстичний, альтруїстичний, націоналістичний, ліберальний тощо. Таким
чином, філософія постає в якості теоретичної форми світогляду. Але в цьому
відношенні її необхідно відрізняти від інакших, близьких до неї форм, – від
релігії, мистецтва та науки, з якими філософія має як спільні, так і відмінні
риси.

Спільне та відмінне у філософії та науки, філософії та мистецтва, філософії та релігії.

Найважливіші риси філософського знання.

Філософія та наука мають такі спільні риси: дискурсивний тип мислення (логічний,
впорядкований, аргументований, несуперечливий); наявність предмета та об’єкта,
понять, законів, гіпотез, які розвиваються, критикуються тощо.
Відмінності між філософією та наукою: в науки чітко окреслений предмет
дослідження, у філософії – ні; наука не має самосвідомості, тобто, шукає істинне
знання, але не дає відповіді на питання, яке знання слід вважати істинним; наука не
володіє таким ступенем узагальнення як філософія.

Філософія та мистецтво мають наступні спільні риси: дійсність подається через

відношення людини до неї; усепроникність, відсутність заборонених тем;
підкреслення важливої ролі людського самовідчуття та інтуїції.
Відмінності між філософією та мистецтвом: філософія акцентує на розумовому
осягненні світу, а мистецтво – на емоційному переживанні; вихідним матеріалом
філософії є поняття, а мистецтва – художній образ; дійсність, яку зображає мистецтво
– умовна (фантастична), філософія претендує на показ реальної дійсності.

Філософія та релігія володіють такими спільними рисами: здійснюють життєву

орієнтацію та дають відповідь на питання про сенс життя. Відмінне між філософією
та релігією: ядром релігії є авторитет, віра, абсолютність істини, тоді як ядром
філософії – розуміння, доведення та контекстуальність істини; філософія є лише
інтелектуальною формою світоосмислення, тоді як релігія є соціальним інститутом.

З цих відмінностей можна вивести найважливіші риси філософського мислення:

1. Воно має гранично широкий рівень узагальнення.
2. Є формою людського самоусвідомлення, мисленням під кутом зору людини.
3. Окреслює дійсність не лише з точки зору наявного, але й з точки зору належного.
4. Є головним чином мисленням про мислення, а не про іншу реальність.
5. Є внутрішньо пов’язаним, логічно послідовним, аргументованим та обґрунтованим.
6. Прагне поставити та розв’язати граничні, абсолютні проблеми людського життя.

Методи та функції філософії. Система філософського знання.

Можна сказати, що філософський метод (від греч. methodos – шлях, пізнання) є

система найбільш загальних прийомів теоретичного і практичного освоєння дійсності,
а також спосіб побудови і обґрунтування системи самого філософського знання.
Ідеалізм і Матеріалізм виступають як найбільш загальні підходи і способи розгляду
буття і пізнання. Теорія пізнання із самого початку багато в чому визначається тим,
що береться за первинне: матерія або свідомість, дух або природа, тобто
матеріалістичні або ідеалістичні передумови. У першому випадку, загальний процес
пізнання розглядається як віддзеркалення об'єктивної дійсності, в другому – як
самопізнання свідомості, абсолютної ідеї, спочатку присутніх в речах (об'єктивний
ідеалізм), або як аналіз наших власних відчуттів (суб'єктивний ідеалізм).
Наступний аспект розрізнення філософських методів – діалектика і метафізика.
Під діалектикою мають на увазі вчення про найбільш загальні закономірності
розвитку буття і пізнання, одночасно вона виступає і загальним методом освоєння
дійсності, розглядаючи її як єдність і боротьбу протилежностей. Метафізичний метод
характеризується тим, що розглядає предмети і процеси за одним принципом: або так,
або немає; або біле, або чорне; або друг, або ворог і так далі.
Сенсуалізм (від латів sensus – почуття) – методологічний принцип, в якому за
основу пізнання беруться почуття і який прагне усе знання вивести з діяльності
органів чуття, відчуттів, абсолютизуючи їх роль в пізнанні (Эпікур, Гоббс, Локк,
Беркли, Гольбах, Фойєрбах).
Раціоналізм (від латів ratio – розум) – метод, згідно з яким основою пізнання і дії
людей є розум (Декарт, Спіноза, Лейбніц, Гегель).
Ірраціоналізм – філософський метод, який заперечує або, принаймні, обмежує
роль розуму в пізнанні, а приділяє основну увагу ірраціональним способам
досягнення буття (Шопенгауэр, К`єркегор, Ніцше, Дільтей, Бергсон).

Основні функції філософського знання:

1. Світоглядна – знаходження та обґрунтування життєвих орієнтирів, пріоритетів,
цінностей.
2. Пізнавальна – знаходження орієнтирів пізнавальної діяльності, критеріїв
пізнання.
3. Логічна – формування культури людського мислення.
4. Соціально-адаптативна – орієнтація у різноманітних проявах соціального життя,
допомога у виробництві власної соціальної позиції.
5. Виховна – вироблення інтересу до самовиховання, потягу до
самовдосконалення.
6. Критична – руйнування стереотипів, забобонів, пошук шляхів вдосконалення
світу.

Існує досить велика кількість філософських дисциплін:

Онтологія, натурфілософія орієнтуються на філософське осмислення світу загалом,
філософське розуміння природи.
Соціальна філософія, філософія історії, філософія культури займаються
філософським осмисленням суспільства та суспільної історії.
Філософська антропологія – це філософська теорія людини.
Логіка, гносеологія, епістемологія, етика, естетика, історія філософії, аксіологія
вивчають свідомість у її різноманітних проявах (наприклад, логіка – закони та форми
мислення, гносеологія – людську здатність до пізнання, аксіологія – це філософська
теорія цінностей тощо).

1.Філософія - це систематичне дослідження фундаментальних питань про природу

світу, знання, існування та людського буття. Ця дисципліна ставить перед собою
завдання вивчати та розуміти філософські питання, а не обов'язково надавати на них
остаточні відповіді. Основна мета філософії - розширити наше розуміння світу і
нашого місця в ньому через аналіз, рефлексію та критичне мислення.
Сутність філософії полягає в постійному пошуку істиної природи речей, принципів
пізнання, етичних норм та цінностей. Філософський процес включає в себе
розмірковування над питаннями, які можуть бути важливими для людей у всі часи і в
усіх культурах.
Загалом, філософія - це невичерпний шлях по розумінню світу, який ставить під
сумнів прийняті уявлення та спонукає до поглибленого аналізу і обговорення різних
аспектів життя та існування.

2. У цьому положенні Фрідріх Шлегель, німецький філософ і літературний критик

романтичного періоду, робить акцент на особливостях мови філософії та її
відмінностях від інших форм мовлення. Основна ідея полягає в тому, що філософія
володіє своєю унікальною мовою, яка відрізняється від поетичної мови та мови
повсякденного життя. Ось деякі ключові слова та поняття з цитати:
Філософія: Основним поняттям є сама філософія, яка в даному контексті
розглядається як особливий вид мислення і дослідження.
Мова філософії: Шлегель вказує на існування унікальної мови, яка характеризує
філософію як дисципліну. Ця мова може бути складною, абстрактною та технічною.
Відмінність від поетичної мови: Автор наголошує на відмінностях між мовою
філософії і поетичною мовою. Поетична мова має свою естетичну та образну
природу, тоді як філософська мова орієнтована на аналіз і аргументацію.
Відмінність від мови буденного життя: Шлегель також вказує, що мова філософії
відрізняється від мови повсякденного життя. Це означає, що філософська мова може
бути важкорозумною для осіб, які не займаються філософією.

Агностицизм: Це філософська позиція, яка стверджує, що істину або реальність

неможливо визначити чи зрозуміти повністю. Агностики заперечують можливість
абсолютного знання.
Гносеологія: Це галузь філософії, яка вивчає питання про природу та можливість
знання, досліджує процеси пізнання та способи отримання знань.
Діалектика: Це метод філософського мислення, який передбачає аналіз суперечностей
та їх розв'язання через взаємодію протилежностей.
Дуалізм: Це філософська концепція, яка стверджує, що світ складається з двох
фундаментально відмінних речей або реальностей. Наприклад, дуалізм душі і тіла
вказує на існування двох окремих субстанцій - духовної та фізичної.
Ідеалізм: Це філософська позиція, яка вважає, що реальність створюється або
залежить від ідеї, розуму чи свідомості. Ідеалісти вважають, що ідеї або розум є більш
важливими, ніж матерія.
Матеріалізм: Це філософська позиція, яка стверджує, що реальність базується на
матерії, фізичних речах та процесах, а свідомість виникає з матерії.
Метод: Це систематичний спосіб дослідження і вивчення явищ, питань або проблем.
В філософії методи використовуються для розв'язання філософських питань і аналізу
концепцій.
Методологія: Це вивчення методів дослідження та їх філософські основи.
Методологія допомагає розробляти і вибирати методи для наукових і філософських
досліджень.
Метафізика: Це галузь філософії, яка досліджує фундаментальні питання про природу
реальності, існування та сутність.
Міфологія: Це система міфів, легенд та релігійних розповідей, які використовуються
для пояснення природних явищ, історії та моралі.
Монізм: Це філософська концепція, яка вважає, що світ складається з однієї основної
реальності чи субстанції.
Об’єктивний ідеалізм: Це погляд, який стверджує, що ідеї чи духовні реалії існують
незалежно від свідомості, але вони реальні та існують об'єктивно.
Онтологія: Це галузь філософії, яка досліджує питання про існування, сутність і
природу реальності.
Основне питання філософії: Це питання, яке філософи намагаються відповісти у своїх
роздумах і дослідженнях. Зазвичай це питання стосується природи світу, знання,
існування, моралі тощо.
Плюралізм: Це погляд, який стверджує, що світ складається з багатьох різних
складових чи реальностей.
Релігія: Це система віровчень і практик, пов'язаних із вірою в надприродні сили, богів
чи вищу силу.
Світогляд: Це загальне бачення світу, яке включає в себе віровчення, цінності,
переконання та погляди особи чи групи людей.
Суб’єктивний ідеалізм: Це погляд, який стверджує, що ідеї, свідомість і реалість
існують тільки у свідомості індивідів.
Філософія: Це систематичне дослідження фундаментальних питань про природу
світу, знання, існування та людського буття.